З метою ефективного забезпечення банком ліквідних позицій Базельський Комітет з банківського нагляду сформулював концептуальні принципи управління ліквідністю, зокрема для постійного управління ліквідністю (включає розробку структури управління ризиком ліквідності та вимірювання і моніторинг чистих потреб у фінансуванні). Дані принципи показують, що регулювання банківської ліквідності може здійснюватися на державному рівні, а управління та його ефективність залежить від самого банку.

Національний банк України проводить постійний моніторинг виконання банками нормативів та дотримання чинного законодавства. На 1 березня 2005 р. під санкції НБУ підпали 25 банків, серед яких Ощадбанк, Український кредитний банк та Інтерконтинентбанк. Зокрема, шість банків не дотрималися забезпечення регулятивного капіталу до 10 млн. євро; три банки - до 5 млн. євро. Традиційно серед банків-порушників домінують малі та середні банки. Однак, державний Ощадбанк, який належить до групи найбільших банків, вже неодноразово порушував законодавчі норми і був обмежений у проведенні активних операцій. Основні обмеження щодо операцій банків-порушників подано в табл.3.5.

Головною метою перевірок банків на місцях є визначення характеру ділових операцій банку з точки зору управління активами і пасивами, стану його ліквідності, платоспроможності, якості управління банком, визначення рівня стабільності банку і відповідності його діяльності вимогам банківського законодавства.

банк ліквідність фінансовий конкуренція

Таблиця 3.5

Операції банків-порушників, обмежені НБУ. Складено автором за [75]

Банки	Операції
Інтерконтинентбанк	Залучення вкладів фізичних осіб. Відкриття поточних рахунків фізичними особами. Емісія депозитних сертифікатів (до 01.01.2006)
Український кредитний банк	Залучення вкладів фізичних осіб. Видача міжбанківських кредитів. Видача кредитів, не забезпечених ліквідною заставою і за врахованими векселями. Надання гарантій і поручительств. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені й за дорученням клієнтів. Видача кредитів без збільшення обсягу кредитного портфеля. Відкриття валютних коррахунків у банках-нерезидентах (до 25.01.2006р.)
“Юнекс”	Залучення вкладів фізосіб. Відкриття поточних рахунків фізособам (до розгляду матеріалів наступного інспектування)
“ТК - Кредит”	Залучення вкладів фізосіб. Відкриття поточних рахунків фізособам. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені й за дорученням клієнтів (до 01.09.2005р.)
“Новий”	Видача бланкових кредитів. Залучення внесків фізосіб. Відкриття поточних рахунків фізособам (до 01.04.2005р.)
Об'єднаний комерційний банк	Залучення вкладів фізосіб. Активні операції без збільшення обсягу кредитного портфеля і дебіторської заборгованості. Надання гарантій і поручительств. Перенесення термінів виплати процентів за кредитними договорами. Надання кредитів на купівлю активів банку. Операції з цінними паперами (до 08.08.2005р.)
“Морський”	Залучення вкладів фізосіб (до 16.03.2005р.)
Реал банк	Залучення вкладів фізосіб (до 01.12.2005р.)
Енергобанк	Залучення вкладів фізосіб (до усунення недоліків у діяльності банку)

Регулювання в свою чергу передбачає застосування різних методів, серед яких важливе місце займає облікова ставка Національного банку України. Облікова ставка НБУ з монетарних інструментів, за допомогою якої для суб'єктів грошово-кредитного ринку встановлено орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку [10].

При встановленні облікової ставки Національний банк України дотримується принципів та показників визначення змін облікової ставки, які подано у табл.3.6.

Таблиця 3.6

Принципи визначення облікової ставки та показники впливу

Принципи	Показники, які впливають на облікову ставку
- облікова ставка використовується НБУ одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші; - облікова ставка є одним із чинників, що характеризують основні напрями змін грошово-кредитного регулювання; - облікова ставка має підтримуватися на позитивному реальному рівні щодо рівня інфляції; - облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок, за якими Національний банк може підтримати ліквідність банку.	- прогнозний і фактичний рівень інфляції у відповідному періоді; - прогнозний і фактичний рівень зміни індексу цін виробників промислової продукції; - середній рівень інфляції за попередні 12 місяців; - середня облікова ставка за попередні 12 місяців; - темпи приросту грошової маси в обігу; - структура прогнозних і фактично випущених в обіг НБУ платіжних засобів у відповідному періоді; -динаміка процентних ставок на міжбанківському ринку кредитних ресурсів; - динаміка процентних ставок за кредитами та депозитами банків.

Регулювання Національним банком рівня облікової ставки спрямовує рух кредиту по вертикалі (Національний банк - банківські установи) і по горизонталі (банки - позичальники). Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових процентних ставок. Її зміна, збільшення або зменшення пропозиції кредитних ресурсів регулює попит на них. Відповідно до облікової ставки визначаються ставки процентів, які знімаються банками з клієнтів за кредити, а також розміри процентів, які банки платять за користування коштами на депозитних рахунках.

Динаміка зміни облікової ставки НБУ за 13 років дає змогу прослідкувати нестабільність процентної політики, що, вочевидь, було спровоковане нестабільністю розвитку банківського сектора (Додаток С).

Практикою доведено, що такі зміни залежать і від фаз циклічного розвитку економіки. Підвищення облікового процента означає проведення так званої політики дорогих грошей, що ускладнює для банків можливість отримання кредитів у центральному банку, підвищує ставки за кредитами та депозитами. В результаті стимулюється скорочення кредитних вкладень в економіку і як наслідок гальмує зростання виробництва. Зниження облікової ставки навпаки, сприяє здешевленню кредитів і депозитів. Таким чином, зміна облікової ставки, яку встановлює центральний банк, безпосередньо впливає як на величину процентного ризику банку, так і на кредитний ризик і ризик втрати ліквідності.

В якості найбільш гнучкого інструменту державного регулювання кредитних вкладень в економіку і ліквідність банків виділяють операції Центрального банку на відкритому ринку та рефінансування банків.

Суть політики рефінансування полягає в тому, що її використовує НБУ для управління ліквідністю банківської системи. В Україні законодавчо визначені такі механізми рефінансування банків:

· через операції на відкритому ринку;

· надання стабілізаційного кредиту;

Національний банк України здійснює наступні операції рефінансування:

· рефінансування банків до 14 днів;

· рефінансування банків до 365 днів;

· використання постійно діючої системи рефінансування для надання кредитів “овернайт”.

Національний банк України може прийняти рішення про рефінансування банку лише за умови оцінки його платоспроможності.

З метою підтримання коротко- та середньотермінової ліквідності НБУ проводить тендери на придбання банками кредитів; для забезпечення довготермінової ліквідності запроваджено довготерміновий механізм рефінансування. Щоденне підкріплення ліквідності здійснюється через лінію рефінансування “овернайт”.

Динаміка коливань ставок на міжбанківському ринку для кредитів на 14 днів та овернайт протягом року, показує нестабільність і суттєві зміни в період з 1 жовтня 2004 р. по 1 лютого 2005 р., що пов'язане з нестабільністю політичної ситуації в країні (рис. 3.9., рис. 3.10).

Рис. 3.9. Річна зміна ставок міжбанківського кредиту (14 днів). Складено автором за даними НБУ.

Так, з лютого 2005 р. спостерігаються незначні коливання в ставках за кредитами. Оскільки, на міжбанківському ринку ведеться щотижневий моніторинг змін, то, наприклад, за період 15-19 серпня 2005 року були помітні наступні тенденції: Протягом тижня ставки ASK за кредитами овернайт зросли практично у два рази при майже незмінних ставках BID, що призвело до розширення спреду до 9% та свідчить про значне перевищення попиту на коротку гривню над її пропозицією. Така сама ситуація склалась і в секторі 14-денних кредитів. При цьому ставки BID за 14-денними кредитами зростали дещо швидше.

Рис.3.10. Річна зміна ставок міжбанківського кредиту овернайт. Складено автором за даними НБУ.

Зміст даних операцій НБУ на відкритому ринку полягає в купівлі та продажу центральним банком цінних паперів, в тому числі державних. Таким чином, через зміну центральним банком ціни купівлі у банків або продажі їм цінних паперів здійснюється активний вплив на обсяги вільних грошових ресурсів, якими володіють банки, що стимулює або скорочення, або розширення кредитних вкладень в економіку, одночасно впливаючи на ліквідність банків і рівень процентного ризику.

Таким чином, регулювання банківської системи має бути спрямоване, перш за все, на забезпечення ліквідності банків в умовах зростання нестабільності зовнішнього середовища та появи великої кількості різних чинників банківських ризиків, тому застосування основних інструментів регулювання повинно бути достатньо обґрунтованим для зміни та досягнення бажаного рівня ліквідності.

Висновки до розділу ІІІ

1. Управління банківською ліквідністю має не лише практичне значення, але й теоретичне підґрунтя, яке динамічно формувалося під впливом розвитку та зміни грошово-кредитного регулювання. Серед теорій управління банківською ліквідністю найбільш обґрунтованими є наступні:

· теорія комерційних позик;

· теорія переміщення активів;

· теорія очікуваного доходу;

· теорія управління пасивами.

2. Управління ліквідністю банку передбачає створення моделей, за допомогою яких можна було б аналізувати окремі аспекти його діяльності. Завдання полягає в тому, щоб об'єднати ці моделі в єдину систему, яка, поряд із дотриманням принципів ліквідності, з високим ступенем адекватності відтворювала і описувала б внутрішні процеси, властиві банку.

На даний час в банківській практиці є декілька моделей управління ліквідністю, які базуються або на методах управління активами, або управління пасивними операціями.

3. Як свідчить практика, управління ліквідністю банку надзвичайно складне і суперечливе завдання. Банк повинен забезпечити її без суттєвих втрат у прибутковості шляхом підтримання необхідного балансу між прагненням до максимальної дохідності банківських операцій і забезпечення обов'язкових рівнів ліквідності через мінімізацію банківських ризиків.

Однак, жоден із розглянутих методів не дає змоги точно визначити та спрогнозувати основні характеристики управління ліквідності банку та потребу в ліквідних коштах. Дану проблему автор пропонує вирішити за допомогою побудови моделі оптимального залучення коштів відповідно до потреби в ліквідних коштах.

4. Регулювання банківської ліквідності НБУ є виправданим, оскільки більшість країн заперечили ідею саморегулювання ринку. До основних інструментів НБУ регулювання банківської ліквідності відносимо:

· обов'язкові нормативи;

· резервні вимоги;

· облікова ставка;

· рефінансування банків;

· операції на відкритому ринку;

· дистанційний нагляд та пряме інспектування.

Основні результати розділу опубліковані в наукових працях автора [120,121].

ВИСНОВКИ

Наукове дослідження проблеми оцінки та регулювання банківської ліквідності в умовах конкурентного середовища дало змогу теоретично обґрунтувати та розробити такі наукові рекомендації і пропозиції, спрямовані на вирішення ряду методологічних і практичних завдань.

1. Світові інтеграційні процеси зумовлюють необхідність активізації ролі банківського сектора як регулятора соціально-економічного розвитку суспільства. Саме банківські установи мають важелі впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу та багато інших сфер економіки.

Реформування банківської системи України розпочалося на початку 90-х рр. ХХ ст. із формування законодавчих основ функціонування. Копіювання світового досвіду побудови банківського сектора не дало бажаних результатів, а його наслідки для нашої країни виявилися не прогнозованими. За роки незалежності в Україні було не тільки реформовано, а й створено якісно нову банківську систему як дворівневу структуру управління фінансовими ресурсами: через Національний банк України з територіальними управліннями та банками різних форм власності.

2. Дослідження становлення та розвитку вітчизняної банківської системи дало змогу встановити проблему щодо забезпечення рівня ліквідності. Проблеми управління ліквідністю посідають важливе місце у банківській діяльності. Для побудови схеми управління ліквідністю менеджерам банку потрібно сконцентрувати увагу на таких моментах: наявності різних видів ліквідності; існуванні тісного взаємозв'язку між ліквідністю і такими складовими діяльності банку, як дохідність та ризик; важливій ролі ризику ліквідності в системі банківських ризиків; різних підходах до управління ліквідністю у звичайних умовах та в умовах зростання кризи ліквідності.

3. Обґрунтовано, що визначення ліквідності банку, який діє на сучасних фінансових ринках, має передбачати: здатність активів перетворюватися в засоби платежу; здатність банку розраховуватись за свої зобов'язання у будь-який момент; здатність банку залучати додаткові ліквідні кошти на фінансових ринках. Таким чином, ліквідність слід розуміти як здатність банку своєчасно та з мінімальними витратами виконувати вимоги щодо виплати за своїми зобов'язаннями та задовольняти потреби у кредиті з боку клієнтів банку. В сучасних економічних умовах банківська ліквідність - це багаторівнева система термінологічних понять, яка містить такі структурні елементи: ліквідність активів і пасивів, банку, банківської системи, балансу банку тощо.

4. З огляду на те, що банківська діяльність відбувається в умовах конкурентного середовища, характерними ознаками конкуренції є: існування ринків з альтернативними, аналоговими можливостями, наявність значної кількості покупців (продавців) товарів, послуг, чергування розробки та використання нових інструментів ринкової політики одними конкурентами та аналогічних відповідних заходів іншими. Банківська конкуренція визначена як динамічний процес суперництва банків та інших кредитних і фінансових інститутів, в якому вони прагнуть забезпечити для себе надійність та стійкість, підтримання рівня ліквідності, стабільне становище на ринку. Щодо банків визначають такі поняття, як конкурентна позиція банків та конкурентна позиція банківських продуктів. Конкурентна позиція банку вказує на місце та рейтинг банку на ринках збуту відповідно до результатів його діяльності, на його переваги та недоліки порівняно з іншими банками та небанківськими інститутами, які оперують на цих ринках.

5. Обґрунтовано необхідність використання при визначенні конкурентоспроможності банківських продуктів таких кількісних показників: коефіцієнт конкурентоспроможності (коефіцієнт “ціна-якість”, інтегральний нормований коефіцієнт якості); ступінь задоволення потреб споживачів; параметричні індекси конкурентоспроможності; радар конкурентоспроможності; рівень (ступінь) конкурентоспроможності; рейтинг конкурентоспроможності.

Перші дві групи відображають позицію споживачів. Третя і четверта відповідають еталонному підходу. Останні дві групи показників передбачають розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукту на основі його порівняння з продуктами конкурентів.

При позиціонуванні банківських продуктів використовується метод побудови карт позиціонування. Для цього використовують такі характеристики продукту, які є пріоритетними для споживачів. Карта позиціонування є двовимірною матрицею, на полі якої відображається становище продуктів конкурентів у вигляді кола з радіусом, пропорційним до їхньої частки на ринку. Оскільки цей метод є доволі суб'єктивним, тому запропоновано дослідити основні матричні методи вибору позиції банку на окремих ринках.

6. Доведено, що ліквідність банку є складним системним поняттям, яке неможливо оцінити за допомогою одного показника. Таким чином, для оцінки використовується ряд показників, які в комплексі дають змогу оцінити рівень ліквідності банку. Традиційно визначають два підходи до вимірювання ліквідності:

· на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються за балансом і відображають ліквідний стан банку (ліквідність балансу);

· на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах банку для виконання своїх зобов'язань (ліквідність банку).

Для регулювання ліквідності банку доведена важливість використання інших показників, серед яких з позиції ліквідності виокремлено адекватність регулятивного капіталу. Чим більший капітал, тим більше можливості запобігти ризикам і забезпечити платоспроможність. Для покращення управління ліквідністю банку, поряд з показником адекватності капіталу, слід удосконалити методи розрахунку ризикованості активних і пасивних операцій.

7. Ефективна система управління банком має за мету забезпечити достатній рівень ліквідності при мінімальних витратах, тому важливу роль у цьому відіграють методи аналізу ліквідності. Метою аналізу ліквідності банку є оцінка та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня дохідності. Основними методами оцінки ліквідності є такі: коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу, аналіз платіжних потоків, оцінка величини чистого відпливу зобов'язань банку, оцінка зміни характеристики платоспроможності банку. З'ясовано, що жоден із розглянутих методів не дає змоги точно визначити основні характеристики ліквідності банку, а дану проблему можна вирішити з допомогою розрахунку індексу ліквідності.

Для обчислення даного індексу активи і пасиви банку необхідно згрупувати за критерієм терміну погашення. В результаті отримаємо кілька груп, кожній з яких потрібно присвоїти певне число, що визначає її питому вагу (число збільшується зі збільшенням терміну погашення). Індекс, що дорівнює одиниці, свідчить про повну узгодженість активів і пасивів за термінами, менший за одиницю - банк фінансує свої активи певною терміновістю за рахунок пасивів.

8. Оцінка ліквідності є передумовою прогнозування дій. Ураховуючи, що банки щоденно укладають нові договори і приймають правомірні рішення, необхідно мати щоденну оновлену інформацію про прогноз ліквідності на майбутній період. На практиці банку з метою прогнозування слід вибрати таке групування статей балансу, щоб можна було отримати вичерпну інформацію про обороти за окремими статтями активів і пасивів. Один із варіантів такого групування - агрегований балансовий звіт.

Разом із цим, для проведення процедури прогнозування застосовують метод сценаріїв. В цьому випадку розглядаються кілька варіантів зміни статей балансу - як сприятливих з точки зору ліквідності балансу, так і несприятливих.

9. Досліджено вплив ризикових ситуацій на забезпечення ліквідності банківських установ, і доведено недоцільність розмежування основних видів ризику та виокремлення серед них лише ризику ліквідності, відповідно виявлено вплив процентного та кредитного ризиків на ліквідність банку, на основі чого запропоновано системний підхід до управління ризиками.

10. З'ясовано, що у світовій практиці застосовуються два основних підходи щодо оцінки основних показників діяльності банків. Один ґрунтується на аналізі системи показників конкретного банку та передбачає його включення в групи банків з подібними показниками, що аналізуються, і проводиться незалежними рейтинговими агентствами та власне самими банками. Інший підхід передбачає проведення рейтингової оцінки наглядовими органами.

В Україні для визначення рейтингу банків використовують основні положення системи CAMELS з врахуванням особливостей розвитку національної банківської системи. Таку оцінку проводять структурні підрозділи регіональних управлінь НБУ та служби банківського нагляду. Проте розглянуті рейтинги є деякою мірою загальними і тому слід брати до уваги регіональні особливості діяльності банківських структур, забезпечити повну автоматизацію аналізу фінансового стану банку, чіткий відбір критеріїв банку в ту чи іншу рейтингову групу, використання економіко-математичних, статистичних методів та експертних оцінок. Незважаючи на відсутність єдиного підходу до проведення оцінки фінансового стану банку, на наш погляд, рейтингування є потрібним і повинно широко використовуватися як інструмент банківського нагляду та діагностики спроможності банку.

11. Запорукою успіху будь-якого банку є високоефективне управління ліквідністю. Зважена тактика дій на ринку банківських послуг, оцінка та врахування всіх форм ризиків, наявність згуртованої і злагодженої команди професіоналів, які рішуче і компетентно приймають рішення - це важливі складові успіху діяльності банківської структури.

Управління ліквідністю банку передбачає створення моделей, за допомогою яких можна було б аналізувати окремі аспекти його діяльності. Завдання полягає в тому, щоб об'єднати ці моделі в єдину систему, яка б дала змогу, дотримуючись принципів ліквідності адекватно відтворювати і описувати внутрішні процеси, властиві банку.

На даний час в банківській практиці є кілька моделей управління ліквідністю, які базуються на методах управління активними або пасивними операціями.

Проведене дослідження методів наукового управління банківською ліквідністю підтверджує недостатність використання нормативних і коефіцієнтних методів для визначення прогнозних ситуацій щодо потреби в ліквідних коштах.

12. Запропоновано модель оптимального залучення ресурсів відповідно до потреби в ліквідних коштах з метою високоефективного управління ліквідністю та утримання конкурентних позицій на ринку. Завдяки даній моделі банк має змогу отримати оптимальний сценарій дій на певний плановий період при дотриманні нормативів ліквідності.

13. Для аналізу впливу ресурсної бази банку на його ліквідність та пошуку можливостей маневрування активно-пасивними операціями для підтримання бажаного рівня ліквідності запропоновано проведення процедури моніторингу діяльності банку в конкурентному середовищі. Формуючи ресурсну базу, банкам необхідно розробити комплекс довготермінових цілей, визначити спосіб їх досягнення, тобто розробити стратегію і тактику забезпечення банку новими ресурсами. Нові цілі потребують вироблення нової стратегії, а тактика визначає методи і способи для вирішення конкретної ситуації.

14. При проведенні моніторингу дотримання банком встановленого рівня ліквідності мають бути враховані вхідні та вихідні фінансові потоки з метою розробки фінансової стратегії розвитку. Проведення процедури моніторингу повинно охоплювати аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників, впливаючи на окремі з яких можна досягти бажаного рівня ліквідності. На підтримання рівня ліквідності мають вплив не лише кредитні операції в кількісному вимірі, а й рівень заборгованості за ними. Оскільки банк для оцінки рівня ліквідності враховує як високоліквідні активи, так і залучені кошти, то розробка відповідної стратегії потребує визначення залежності між обсягами ліквідних активів та ймовірністю відпливу залучених коштів, що дасть змогу в майбутньому профінансувати дефіцит ліквідності.

15. Оцінка, аналіз та управління банківською ліквідністю є одним із суттєвих чинників позиціонування банку на ринку банківських продуктів. Обґрунтовано, що таке поєднання складових досягнення, бажаного рівня ліквідності неможливе без запровадження високоефективної системи регулювання банківської діяльності, зокрема ліквідності, без застосування певних регуляторів ліквідності. Провідну роль у регулюванні банківської діяльності відіграє Національний банк України. Основною метою регулювання банківської діяльності є досягнення стабільності та ліквідності, підтримання конкуренції; захист вкладників та економіки від нестійкості банківської системи.

Отже, простежено вплив основних інструментів НБУ на регулювання банківської ліквідності, зокрема, доведено необхідність їх застосування та вказано на проблемні аспекти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України від 22 червня 2004 року № 1828-IV “Про банки і банківську діяльність” (із змінами та доповненнями)

2. Закон України від 20 травня1999 року, №679-ХІV “Про Національний банк України” (із змінами та доповненнями)

3. Закон України від 26 грудня 2002 року № 380-IV „Про захист економічної конкуренції”.(із змінами та доповненнями)

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001року № 368.

5. Постанова Правління НБУ від 30.08.1996р. № 228 “Про покращення ліквідності комерційних банків”.

6. Постанова Правління НБУ від 09.11.1998р. № 470 “Про положення про комісію НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків”.

7. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене Постановою Правління НБУ від 14.05.2003р. № 189

8. Методичні вказівки з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, затверджені Постановою Правління НБУ від 15.03.2004р. № 104.

9. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик - менеджменту в банках України, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004р. № 361.

10. Положення про процентну політику Національного банку України, затверджене Постановою Правління НБУ від 18.08.2004р. № 389.

11. Зміни до Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України, затверджені Постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 139

12. Положення про порядок підтримки Національним банком України ліквідності банківської системи через операції РЕПО купівлі/продажу державних цінних паперів, затверджено постановою Правління НБУ від 24.12.2003 р. № 584.

13. Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 рік, затверджені Рішенням Ради НБУ від 09.09.2005р. № 17.

14. Авраменко В. Знецінення ліквідності банків. // Вісник НБУ. - 1998. - №9 .- с. 26 - 29.

15. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

16. Альошин В. Здобутки та завдання банківської системи України // Вісник НБУ - 2000 - №6.

17. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник // За ред.. проф.. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 384 с.

18. Антипова О.Н. Управление банковской ликвидностю // Банковское дело - 1997. - №11. - С. 6 - 9.

19. Аристов Д.В., Гузов К.О. Ликвидность банков: скрытая угроза // Деньги и кредит - 2001-№7. - С. 49 - 51.

20. Артеменко О. Міжнародний рейтинг свідчення надійності і відкритості Індекс - банку.// Дзеркало тижня - 2004. - №44 (519). - С. 9.

21. Бабанов В.В., Шемпелев В.А. Новый подход к управлению ликвидностью.// Банковское дело - 2001. - №3. - С. 7 - 13.

22. Банки и банковские операции. Под ред. Жукова Е.Ф. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 191 с.

23. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А.Кириченка. - К.: Знання - Прес, 2002. - 438 с.

24. Банковское дело: Учебник // Под ред. д-ра экон. Наук Г.Г. Коробовой. - М.: Экономист, 2004. - 751с.

25. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина.- М.: Банковский и биржевой

научно - консультационный центр; ТОО «ЭКОС», 1992. - 428 с.

26. Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 1998.

27. Банковское дело: стратегическое руководство / Под ред. В. Платонова, М. Хиггинса. - М.: АО «Консалтбанкир», 2001.- 432 с.

28. Банковская конкуренция. / Г.О. Самолов, А.Г. Качалов. - М.: Экзамен, 2002. - 256 с.

29. Банковский портфель - 2 (Книга банковского менеджера. Книга банковского финасиста. Книга банковского юриста). - М.: “СОМИНТЕК”, 1994.

30. Банковская система России. Настольная книга банкира. Книга 1. - М.: ТОО Инжиринго - консалтинговая компания “ДеКА”, 1995.

31. Барановський А. Банківська система України: сьогодні і завтра// Дзеркало тижня. - 2003. - №14 (439). - С.8 - 9.

32. Батракова Л.Г. Анализ процентной политики коммерческого банка: Учебное пособие.- М.: “Логос”, 2002. - 152 с.

33. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учебник для вузов. М.: Издательская корпорация “Логос”, 2000. - 344 с.

34. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учета, управления и регулирования. - М.: Издательская група БДЦ - пресс, 2003. - 256 с .

35. Бизнес - планирование в коммерческом банке / Н.Н. Куницына, Л.И. Ушвицкий, А.В. Малеева.- М.: Финансы и статистика, 2002. - 304 с.

36. Білокінь Г. Застосування економіко - математичних моделей у внутрібанківському аудиті. // Вісник НБУ, 2005. - №4. - С.54 - 56.

37. Бобровников А. Все заработанное уходит в рост // Профиль. Business Week. - 2004. - № 18 (33). - С. 24.

38. Богданова О.М. Коммерческие банки России: формирование условий устойчивого развития.- М.: ЗАО “Финстатинформ”, 1998. - 196 с.

39. Богорева Е., Эпов А. Моделирование пассивной эволюции для анализа и управления финансами банка // Банковские технологии. - 1997. - №1. - С.100 - 103.

40. Большая советская энциклопедия, 2 -е изд./ Гл. ред. Б.А. Введенский. Рос. Науч. Госуд. «БСЭ», 1954, Т 25.

41. Буевич С.Ю., Королев О.Г. Анализ финансовых результатов банковской деятельности: Учебное пособие. - М.: КНОРУС, 2004. - 160 с.

42. Буздалин А.В. Формула оптимальной ликвидности. // Банковское дело.- 2005. - №3. - С.37 - 41.

43. Бюлетень НБУ. - 2005. - березень. - С.25

44. Бюлетень НБУ. - 2005. - березень. - С.132 - 140.

45. Васильченко З.М. Комерційні банки: реструктирізація та реорганізація: Монографія. - К.: Кондор,2004. - 528 с.

46. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В.Т Бусел.- К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. - 1728 с.

47. Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України // www.bank.gov.ua/Statist/index.htm

48. Вісник НБУ - 2005. - березень. - С.69.

49. Волошин И.В. Анализ денежных потоков коммерческого банка // Банковское дело. - 2002. - № 9. - С. 15 - 18.

50. Волощук І. Шляхи формування конкурентоспроможністю банківської системи України.// Вісник НБУ - 2001. - № 6. - с. 19 - 21.

51. Ворота в Германию// www.old.vorota.de/Germany

52. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: В-во Соломії Павличко „Основа”, 2001. - С. 182 - 183.

53. Глівенко С.В., Соколов М.О., Теліженко О.М. Економічне прогнозування: Навчальний посібник. - 2-ге вид., переро. та допо. - Суми.: Видавництво “Університетська книга”, 2001. - 207 с.

54. Горбунов А.Р. Управление финансовыми потоками и организация финансовых служб предприятий, региональных администраций и банков. М.: Издательская фирма Анкил. 2000. - 224 с.

55. Голубев И.А. ГЭП - анализ структурной ликвидности: теория и практика // Финансы и кредит.- 2002.- № 18 (108). - С. 2 - 6.

56. Грошово-кредитна політика в Україні./ За ред.. В.І. Міщенка. - К.: Т-во Знання, КОО, 2000. - 305 с.

57. Грюнинг Х.ван, Брайович Братанович С. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления финансовым риском / Пер. с англ. - М.: Издательство Весь Мир, 2004. - 304 с.

58. Гусева А.Е. Подход к оценке банковской ликвидности.// Банковское дело.- 2001. - № 2. - С.36 - 38.

59. Гуцал І., Чайковський Я. Банківська система України: стан і перспективи.// Банківська справа - 1998 - №2. - С.40 - 43.

60. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. М.: Финансы и статистика, 1998. - 448 с.

61. Денежное обращение и банки: Учеб. пособие / Под ред. Г.Н. Белоглазовой, Г.В. Толоконцевой. М.: Финансы и статистика, 2000. - 272 с.

62. Динаміка фінансового стану банків України.// Вісник НБУ. - 2005. - №5. - С.66 - 67.

63. Діяльність банків України в цифрах і фактах.// Вісник НБУ - 2004 - №5. - С.13.

64. Дзюблюк О.В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України // Фінанси України. - 1999. - №1. - С.11 - 18.

65. Дзюблюк О.В. Грошово - кредитні відносини перехідного періоду: макроекономічний аспект // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1999. - випуск 5. - С .71 - 76.

66. Дзюблюк О.В. Організація грошово кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. -К.: Поліграф -книга, 2000. -512 с.

67. Дзюблюк О.В. Основні напрями оптимізації регулятивного впливу на кредитну діяльність банківських установ в умовах перехідного періоду.// Вісник НБУ - 2000 - №8. - С. 37 - 41.

68. Донченко Л. Проблемні банки - головна біль банківської системи // Вісник НБУ - 2000 - №10. - с. 6 - 7.

69. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/ Редкол.: С.В. Мочерний та ін.- К.: Видавничий центр „Академія”,2000. - 864 с.

70. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2/ Ред.кол.:..С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. - 848с.

71. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3/ Ред.кол.:..С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 952с.

72. Жоваников В.Н. Теория дюрации как инструмент управления балансом коммерческого банка // Банковское дело. - 2002. - № 2. - С.25 - 27.

73. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник.-2ге видання, виправлене та доповнене. - Львів: Видавництво „Центр Європи”, 1997. - 576 с.

74. Задерей Н. Азійський Citigroup // Контракти. - 2004. - №33.

75. Задерей Н. Нацбанк попереджає // Контракти. - 2005. - №12.

76. Залунина Л.В. “Традиционный” инструмент денежной политики // Банковское дело. - 2003. - № 10. - С. 6 - 11.

77. Заруцька О.П. Про риск мгновенной ликвидности при использовании текущих ресурсов коммерческого банка.// Финансовые риски #2 (26) - 2001

78. Іващук І.О., Оконська О.О. Кількісна оцінка банківських ризиків // Банківська справа - 2000. - №5(35). - С. 7 - 9.

79. Іващук І.О., Оконська О.О. Світові інвестиційні процеси в умовах глобальної конкуренції./ Наукові записки. Серія “Економіка” національного університету “Острозька академія” м. Острог, 2003. - С. 227 - 237.

80. Іващук О.Т. Кількісні методи та моделі фінансового прогнозування. Навчальний посібник. Тернопіль: ТАНГ “Економічна думка”, 2004.- 261 с.

81. Иванов В.В. Как надежно и выгодно вкладывать деньги в Кб. -1996. С. 31.

82. Иванов В. Кризис ликвидности банковской системы: причины и вохможные пути выхода // Бюллетень финансовой информации.- 1998.- №10 (41).-с.21-29.

83. Иванова Н.Ю. Инструменты регулирования ликвидности банковской системы. // Деньги и кредит.- 1997 - №8. - с.14 - 15.

84. Ильясов С.М. Управление активами ы пассивами банков // Деньги и кредит. - 2000. - № 5. - С.20 - 26.

85. Исаичева А.В. К опредилению ликвидности Кб.// Деньги и кредит - 1998- № 2.- с.28-29

86. Кабушкин С.Н. Управление банковским кредитным риском: Учеб. пособие. М.: Новое знание, 2004. - 336 с.

87. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. М. АРВ, 1999 с.193.

88. Кисилева И.А. Коммерческие банки: модели и информационные технологии в процедурах принятия решений. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - 400 с.

89. Киселев В.В. Коммерческие банки России : настоящее и будущее.- М.: Финстатинформ, 1998.

90. Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство / Пер. с англ. под ред. проф. А.Н. Романова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с.

91. Ковальчук А. Грошово-кредитні відносини у правовому вимірі // Банківська справа 2003. - №3. - С. 35 - 42.

92. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків : Навч. посібник. - К: знання, 1996. - 120 с.

93. Комплексный анализ финансово - экономических результатов деятельности банка и его филиалов / Л.Т. Гиляровская С.Н. Паневина. - СПб.: Питер, 2003. - 240 с.

94. Комплексна програма розвитку банківської системи України на 2003-2005 рр.: Проект// www.bank.gov.ua/Inf_mat/index.htm

95. Корнієнко Т. Стратегічне управління активами та пасивами Кб в умовах перехідної економіки.// Вісник НБУ - 2001. - №10. - С.14 - 17.

96. Коробов Ю.И. Теория банковской конкуренции.- Саратов, из-во СГЭА, 1996.

97. Кох Т.У. Управление банком : Пер. с англ. - Уфа: Спектр, 1993.- Часть 3,4 - 207с.

98. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб./ В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний. - К.: Т-во Знання, КОО, 2000. - 251 с.

99. Кузнецов Н. Модель управления ликвидностью банка.// Бюллетень финансовой информации - 1996. - №9 (16).

100. Кулаков А.Е. Управление активами и пассивами банка // Финансы и кредит 2002 - №17. - С.2 - 16.

101. Курс экономики: Учебник/ Под ред. Б.А. Райзберга.- М.: ИНФРА - М, 1997.

102. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика. Навч. посіб. -К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. - 215 с.

103. Ларионова И.В. Управление активами и пассивами в Кб.- М.: Издательство Консалтбанкир, 2003. - 272 с.

104. Левина Ю.Б. Схема построения анализа ликвидности в Кб.// Банковское дело. - 2001. - №5.

105. Луців Б.Л. Інвестиційний банківський портфель. - К.: Лібра, 2002. -192 с.

106. Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 351с.

107. Лютий І.О. Грошово -кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія. -Київ: Атака, 2000р. - 240 с.

108. Масленченков Ю.С. Финансовый менеджмент банка: Учеб. пособие.- М.: ЮНИТИ - ДАНА,2003. - 399 с.

109. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинение, 2 из-е.Т.23.с.124.

110. Матвієнко П.В. Розвиток грошово- кредитних відносин у трансформаційній економіці України. - К.: Наук. Думка, 2004. - 256 с.

111. Мелехов А.Ю. Оптимизация ликвидности по критерию “стоимости бизнеса” // Банковское дело. - 2003. - № 1. - С. 32 - 34.

112. Мовсесян А. Малые банки: варианты выживания // Банковское дело в Москве. 1998. №6.

113. Національний банк і грошово-кредитна політика. Підручник // За ред.. д-ра е. н., проф.. А.М. Мороза та к.е.н, доц.. М.Ф. Пуховкіної. - К.: КНЕУ, 1999.- 368с.

114. Неволина Е.В. Понятие банковской ликвидности // Деньги и кредит. - 1999. - № 7. - С.23 - 29.

115. Нікітін А.В. Ситуаційне моделювання банківської діяльності: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2003. - 153 с.

116. Новиков А.Н. Денежно - кредитное регулирование: современные методы и инструменты. Учебное пособие. М.: Финансовая академия, 2003. - 152 с.

117. Облік та аудит у комерційних банках / За ред.. А.М. Герасимовича. - Л.: Фенікс, 1999. - 512 с.

118. Окремі дані про банки України// www.bank.gov.ua/Statist/index.htm

119. Оконська О.О. Економічна суть та специфіка конкурентної позиції в банківській сфері // Вісник Технологічного університету “Поділля” м.Хмельницьк, 2003. - С.245 - 247.

120. Оконська О.О. Моніторинг ресурсного забезпечення банківської ліквідності // Аналітично - інформаційний журнал Схід. м. Донець - 2005. - серпень - вересень.

121. Оконська О.О. Оцінка та управління банківською ліквідністю в умовах існуючої конкуренції // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. м. Дніпропетровськ. - 2005. - №206, Т. ІІІ.

122. Оконська О.О. Рейтингова оцінка діяльності комерційних банків// Наукові записки. Збірник наукових праць викладачів та аспірантів кафедри економічного аналізу ТАНГ. Вип..9 - Тернопіль, Економічна думка, 2001.

123. Оконська О.О. Реформування банківської системи України в контексті європейських тенденцій інтеграції // Вісник Хмельницького Національного університету, 2004. - №3. - С.38 - 41.

124. Олійник Д.М. Управління грошовими потоками банку з точки зору ліквідності та оптимізації фінансового результату // Вісник НБУ. - 2001. - № 8. - С. 28 - 29.

125. Олексієнко С. Управління ризиками в системі банківського менеджменту.// Банківська справа - 1998. - №2. - С. 24 - 31.

126. Організація фінансового моніторингу у банківській системі України / Фінансовий моніторинг/ www.bank.gov.ua/Statist.htm

127. Основы банковского дела / Под ред. д.э.н., проф. Мороза А.М. - Київ: Лібра, 1994. - 330 с.

128. Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 р. // www.bank.gov.ua

129. Основы банковской деятельности / Под ред. Тагирбекова К.Р. М.: Изд.дом. “ИНФРА - М”. Изд. “Весь Мир” - 2001. - 720 с.

130. Панова Г.С. Анализ финансового состояния Коммерческого банка.- М.: Финансы и статистика,1996. - 272 с.

131. Петренко К.В. Фінансова стійкість банківської системи України.// Фінанси України. - 2000. - №11. - С. 126 - 127.

132. Петров М.А. Трансформация банковского рынка и банковская конкуренция.// Банковские услуги - 2004 - №11. - С. 20 - 26.

133. Платіжний баланс України за 2003р.// www.bank.gov.ua/PI_blns/index.htm

134. Поморина М.А. Планирование как основа управления деятельностью банка.- М.: Финансы и статистика. - 2002. - 384 с.

135. Попков В.В. Оподдержании равноправной конкуренции на рынке банковских услуг// Деньги и кредит 2001. - №5. - С.46.

136. Популярный финансово економический словар / Под. Ред. Боголепова Д.П. М.:. Фин. Изд-во. ИКФ.1925

137. Портер Майкл. Конкуренция: Пер с англ. - СПБ, 2000.

138. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 280 с.

139. Принципи Ефективного Управління Ліквідністю у банківських установах / Базельський комітет з банківського нагляду.

140. Прокопенко А. Управление текущей ликвидностью, норматив обязательного резервирования // Финансовые риски - 1998. - №2(14).

141. Пшик Б.І. Модель управління активами і пасивами банку // Фінанси України - 2003. - № 5. - С. 115 - 120.

142. Рид Э, Картер Р. Коммерческие банки / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1993.- с.327.

143. Роуз П.С. Банковский менеджмент: Пер. с англ. - М.: “Дело Лтд”, 1995. - 768 с.

144. Садвакасов К.К. Коммерческие банки. Управленческий анализ деятельности. Планирование и контроль. - М.: Издательство Ось -89, 1998. -160 с.

145. Севрук В.Т. Анализ уровня риска.// Бухгалтерский учет - 1993 - №7.

146. Синки Дж.м. Управление финансами в Кб./ Пер. с анг. М.: Catallaxy. 1994. - 820 с.

147. Скуров К.А. Ресурсная база коммерческого банку: особенности формирования // Банковские услуги 2003 - №9. - С.8 - 18.

148. Соколов Ю.А., Амосова Н.А. Система страхования банковских рисков. Научное пособие. - М.: ООО Издательство Элит, 2003. - 288 с.

149. Степаненко А. Теорія і практика реорганізації та реструктуризації банків // Вісник НБУ. - 2004. - №3. - С. 7.

150. Струченкова Т.В. Современные подходы к регулированию банковских рыночных рисков// Банковское дело - 2004. - №6. - С.21 - 26.

151. Сухарський В.С. Економічний словник -довідник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 328 с.

152. Сухарев Д.В. Риск в рыночной экономике, его значение и функции.// Банковские услуги. - 2004 -№6. - С.15 - 18.

153. Сухова Л.Ф. Практикум по анализу финансового состояния и оценке кредитоспособности банку - заемщика. - М.: Финансы и статистика, 2003.-152с.

154. Трифонов А.Н. К вопросу о банковской ликвидности // Банковское дело 1996. - №10. - С.28 - 31.

155. Тютюнник А.В. Ренжиринг как ефективное средство решения проблем банков.// Деньги и кредит - 2000. - № 8. - С. 40 - 44.

156. Уваров К.В. Управління фінансовими ризиками в банківській справі // Финансовые Риски. - 2002. - № 3 (30). - С. 48 - 50.

157. Управление деятельностью коммерческого банка./ Под ред. Д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина.- М.: Юристъ, 2002. - 688 с.

158. Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник.- М.: Издательство Зерцало, 1998. - 272 с.

159. Федоренко І., Колесніченко Н., Оптимізація ліквідності комерційного банку.// Банківська справа - 1999 - №1. - С. 33 - 40.

160. Фетисов Г.Г. Устойчивость коммерческого банка и рейтинговые системы ее оценки. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 168 с.

161. Фетисов Г.Г. Устойчивость банковской системы: Учебное пособие. М.: Финансовая академия, 2002. - 180 с.

162. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 312 с.

163. Финансово - кредитный словарь / Гл. ред. В.П. Гарбузов. М.: Финансы и статистика, 1986, Т1,2.

164. Фомін І. Конкурентна позиція банку: детермінанти визначення та методи оцінки // Вісник НБУ - 2003. - №4.

165. Хайек Ф.А. Познание, конкуренция и свобода. - СПб.: Пневма, 1999.

166. Хандруев А.А. Управление рисками банков: научно - практический аспект. // Деньги и кредит. - 1997 - №6. - С.38 - 43.

167. Царьков В.А. Моделирование экономической динамики банка. // Банковское дело - 2000. - № 6. - С. 25 - 30.

168. Цыплаков Л.А. Эконометрический анализ спроса на деньги в России // Экономика и математические методы. Том 33, вып. 1 - 1997.

169. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 272 с.

170. Черкасов В.Е. Банковские операции: финансовый анализ. - М.: Издательство Кнсалтбанкир, 2001. - 288 с.

171. Шапран Н. Банківська система України: регіональний аспект.// Цінні папери - 1999 - №42.

172. Шатковська І. Шляхи становлення банківської системи України./ Регіональна економіка - 2003. - №2. - С.143 - 149.

173. Шпиг Ф., Деркач А., Смолий Я., Малюков В., Линдер Н., Модель управления платежным календарем // Финансовые риски. - 1997. - №2. - С. 101 - 106.

174. Шпиг Ф., Деркач А., Малюков В.Стратегические аспекты управления ликвидностью Кб. // Финансовые риски - 2000. - № 22. - С. 81 - 90.

175. Шустов В.В. Конкуренция банков и рынок клиентуры // Деньги и кредит. - 2001. - № 7. - С. 52 - 56.

Д О Д А Т К И

Додаток А

Рис. 1. Класифікація характеристик банківської ліквідності.

Додаток Б

Рис. 2. Процедурні елементи стратегічного управління ліквідністю банку.

Додаток В

ПРОСТАЯ РЕГРЕССИЯ. Файл: Зобов'язання

Переменные: x1, x2

Модель: cтепенная Y = EXP(a0)*x^a1

Коэфф. a0 a1

Значение 9,719 0,9967

Ст.ошиб. 0,1954 0,156

Значим. 0,0001 0,0043

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 2.181 1 2.181

Остаточн 0.2137 4 0.05344

Вся 2.395 5

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.95433 0.91075 0.88844 0.23116 40.82 0.0002

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 1.157E5 2.456E4 6.821E4

8 1.322E5 2.74E4 7.61E4

9 1.487E5 3.058E4 8.495E4

10 1.651E5 3.401E4 9.447E4

11 1.816E5 3.762E4 1.045E5

Модель: экспонента Y = EXP(a0+a1*x)

Коэфф. a0 a1

Значение 9.523 0.3684

Ст.ошиб. 0.06539 0.01679

Значим. 0.0001 0.0004

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 2.375 1 2.375

Остаточн 0.01973 4 0.004934

Вся 2.395 5

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.99587 0.99176 0.9897 0.070239 481.4 0.0001

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 1.802E5 6342 1.762E4

8 2.605E5 7076 1.966E4

9 3.765E5 7899 2.194E4

10 5.442E5 8784 2.44E4

Продовження додатка В

11 7.866E5 9716 2.699E4

ПРОСТАЯ РЕГРЕССИЯ. Файл: Фізичні

Переменные: x1, x3

Модель: cтепенная Y = EXP(a0)*x^a1

Коэфф. a0 a1

Значение 8.103 1.357

Ст.ошиб. 0.2345 0.1872

Значим. 0.0002 0.0031

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 4.042 1 4.042

Остаточн 0.3079 4 0.07697

Вся 4.35 5

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.96396 0.92922 0.91152 0.27744 52.51 0.0001

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 4.63E4 8760 2.433E4

8 5.55E4 9774 2.715E4

9 6.512E4 1.091E4 3.03E4

10 7.513E4 1.213E4 3.37E4

11 8.55E4 1.342E4 3.728E4

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 4.63E4 8760 2.433E4

8 5.55E4 9774 2.715E4

9 6.512E4 1.091E4 3.03E4

10 7.513E4 1.213E4 3.37E4

11 8.55E4 1.342E4 3.728E4

Модель: экспонента Y = EXP(a0+a1*x)

Коэфф. a0 a1

Значение 7.847 0.4982

Ст.ошиб. 0.03454 0.00887

Значим. 0.0001 0.0001

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 4.344 1 4.344

Остаточн 0.005507 4 0.001377

Вся 4.35 5

Продовження додатка В

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.99937 0.99873 0.99842 0.037105 3156 0

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 8.365E4 1254 3485

8 1.377E5 1400 3888

9 2.266E5 1562 4340

10 3.729E5 1737 4826

11 6.138E5 1922 5338

ПРОСТАЯ РЕГРЕССИЯ. Файл: Суб'єкти господарювання

Переменные: x1, x4

Модель: cтепенная Y = EXP(a0)*x^a1

Коэфф. a0 a1

Значение 8.882 0.8899

Ст.ошиб. 0.1833 0.1464

Значим. 0.0002 0.005

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 1.739 1 1.739

Остаточн 0.1881 4 0.04703

Вся 1.927 5

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.94993 0.90237 0.87797 0.21686 36.97 0.0002

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 4.069E4 8686 2.413E4

8 4.582E4 9692 2.692E4

9 5.088E4 1.082E4 3.005E4

10 5.588E4 1.203E4 3.342E4

11 6.083E4 1.331E4 3.696E4

Модель: экспонента Y = EXP(a0+a1*x)

Коэфф. a0 a1

Значение 8.708 0.3286

Ст.ошиб. 0.08986 0.02307

Значим. 0.0001 0.0007

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Продовження додатка В

Регресс. 1.89 1 1.89

Остаточн 0.03727 4 0.009318

Вся 1.927 5

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.99028 0.98066 0.97582 0.096529 202.8 0.0001

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

7 6.035E4 3084 8566

8 8.382E4 3441 9558

9 1.164E5 3841 1.067E4

10 1.617E5 4271 1.186E4

11 2.246E5 4725 1.312E4

ПРОСТАЯ РЕГРЕССИЯ. Файл: Кредити

Переменные: x1, x2

Модель: cтепенная Y = EXP(a0)*x^a1

Коэфф. a0 a1

Значение 4.198 3.426

Ст.ошиб. 0.4229 0.2684

Значим. 0.0001 0

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 48.58 1 48.58

Остаточн 2.087 7 0.2981

Вся 50.67 8

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.97919 0.95882 0.95294 0.54596 163 0

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

10 1.775E5 1.649E4 3.866E4

11 2.46E5 1.745E4 4.091E4

12 3.315E5 1.852E4 4.342E4

13 4.361E5 1.969E4 4.615E4

14 5.621E5 2.093E4 4.906E4

Модель: экспонента Y = EXP(a0+a1/x)

Коэфф. a0 a1

Значение 11.82 -8.742

Продовження додатка В

Ст.ошиб. 0.189 0.4569

Значим. 0 0

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 49.72 1 49.72

Остаточн 0.9506 7 0.1358

Вся 50.67 8

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.99058 0.98124 0.97856 0.36851 366.1 0

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

10 5.666E4 1.936E4 4.538E4

11 6.134E4 2.049E4 4.802E4

12 6.554E4 2.174E4 5.097E4

13 6.932E4 2.311E4 5.418E4

7.273E4 2.457E4 5.759E4

ПРОСТАЯ РЕГРЕССИЯ. Файл: Вкладення

Переменные: x1, x3

Модель: cтепенная Y = EXP(a0)*x^a1

Коэфф. a0 a1

Значение 5.873 2.076

Ст.ошиб. 0.2799 0.1776

Значим. 0 0

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 17.83 1 17.83

Остаточн 0.9141 7 0.1306

Вся 18.74 8

Множеств R R^2 R^2прив Ст.ошиб. F Значим

0.97531 0.95123 0.94426 0.36136 136.5 0

Гипотеза 1: <Регрессионная модель адекватна экспериментальным данным>

Xпрогн Yпрогн Ст.ошиб Довер.инт

10 4.23E4 1.071E4 2.511E4

11 5.155E4 1.133E4 2.657E4

12 6.175E4 1.203E4 2.82E4

13 7.291E4 1.279E4 2.998E4

Продовження додатка В

14 8.503E4 1.359E4 3.187E4

Модель: экспонента Y = EXP(a0+a1*x)

Коэфф. a0 a1

Значение 6.062 0.5527

Ст.ошиб. 0.1765 0.03136

Значим. 0 0

Источник Сум.квадр. Степ.св Средн.квадр.

Регресс. 18.33 1 18.33