Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Якість кредитного портфеля поліпшується щорічно.

Світова практика в економічно розвинутих країнах зі стабільною економікою припускає в банках проблемну заборгованість до 6% від загального кредитно-інвестиційного портфеля.

Станом на 31 грудня 2007 р. у «ПриватБанку» вона становила 2,2% (з них 1,2% - кредити, видані до 1998 року).

Це свідчить про високопрофесійний підхід до здійснення моніторингу при видачі кредитів, а також до здійснення постійного контролю за діючими кредитами.

Фахівці кредитного департаменту продовжують роботу з розробки та впровадження нових програм кредитування, і у 2007 році до послуг клієнтів - юридичних і фізичних осіб - планується представити нові кредитні продукти.

Банк почав надавати споживчі кредити клієнтам на період до 36 місяців (до 3 років) «ПриватБанк» один з перших зробив це впровадження і забезпечив клієнтам ще більшу свободу в користуванні даною послугою. Таким чином, сьогодні споживчий кредит на купівлю практично усіх товарів та деяких послуг клієнти мають можливість оформити на строк 6, 12, 18, 24, 30, 36 місяців.

Для ще більшої зручності у користуванні споживчим кредитом банк упровадив можливість сплачувати комісію банку за надання споживчого кредиту частинами протягом всього строку дії кредитного договору

«ПриватБанк» збільшив максимальну суму споживчого кредиту, тепер вона становить 10 000 грн.

Банк розширив спектр послуг, які надаються в кредит. Тепер кредит надається практично на всі види медичних послуг, а також на юридичні і туристичні послуги.

Завдяки сильній команді, а також упровадженню нових схем та методик кредитування вдалося скоротити термін видачі споживчих кредитів до 20 хвилин.

Розвиток програми споживчого кредитування, у першу чергу, забезпечує розширення мережі магазинів-партнерів. що співпрацюють з банком за цією програмою.

Так, на початок 2008 року департамент уклав 3261 генеральну угоду з магазинами-партнерами, тоді як на кінець 2008 року ця цифра становила 6422, а це близько 7500 магазинів та торговельних закладів по всій Україні.

По-друге, динамічному розвитку програми споживчого кредитування у 2007 році сприяло поширення послуги видачі споживчих кредитів безпосередньо у магазинах-партнерах банку.

Протягом 2008 року кількість таких магазинів-партнерів збільшилася до 65.

Розвиток лише цих двох напрямків діяльності банку зумовив значне збільшення обсягів споживчого кредитування.

Тобто кількість виданих кредитів у 2008 році, у порівнянні з 2007 роком, зросла у 3 рази.

Якщо проаналізувати динаміку росту кількості укладених генеральних угод за програмою споживчого кредитування, зростання кількості магазинів-партнерів банку, у яких безпосередньо здійснюється видача споживчих кредитів, збільшення обсягів видачі споживчих кредитів та обсягів кредитного портфеля протягом 2007 року, то можна простежити тенденцію постійного зростання цих показників, що свідчить про ефективну роботу «ПриватБанку» на цьому сегменті ринку банківських послуг.

2.3 Порівняльний аналіз форм забезпечення банківського кредиту

Перед тим, як будувати відносини з позичальником з приводу застави, банк повинен враховували його форму власності. Тобто, якщо підприємство має одну з недержавних форм власності, то для надання свого майна під заставу йому необхідно лише підтвердити своє право власності на це майно. Наприклад, для нерухомості - витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, документ про відвід землі (державний Акт на право землекористування), довідка з нотаріальної контори за місцем знаходження нерухомості про відсутність арештів та заборон на його відчуження; при заставі транспортних засобів - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Коли ж йдеться про позичальника з державною формою власності, то для надання майна такого підприємства під заставу необхідно мати дозвіл вищестоящої організації (відповідного міністерства або Фонду Держмайна за місцем знаходження).

Для отримання дозволу на надання під заставу майна підприємство надає органу, уповноваженому управляти майном цього підприємства, наступні документи:

- лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу;

- протокол рішення комісії, уповноваженої управляти державним майном, про можливість забезпечення позики заставою;

- копії установчих документів;

- перелік майна, яке віддається під заставу, що містить: опис майна; звіт про експертну оцінку або письмове обґрунтування ринкової вартості майна, яке надається під заставу;

- довідку про те, що майно, яке надається під заставу, входить до Статутного фонду підприємства;

- виписку з книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори;

- бухгалтерську звітність станом на останню звітну дату;

- перелік дебіторської та кредиторської заборгованості з зазначенням сум та строків виплати;

- фінансово-економічне обґрунтування (або бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом, що отримується на термін, більший ніж півроку). Цей документ повинен містити такі обов'язкові розділи: обґрунтування необхідності отримання кредиту; цільове призначення кредиту та шляхи його використання; джерела погашення кредиту та заходи для його використання;

- договори, що забезпечуються заставою;

- проект договору застави, складений з урахуванням вимог органу, уповноваженого управляти майном позичальника.

На підставі отриманих документів органом, уповноваженим управляти майном позичальника, приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту договору про заставу майна. Не пізніше ніж за тиждень підприємству - заставодавцю повинно бути повернено погоджений проект договору застави чи надано обґрунтовану відмову. Якщо для розгляду на засіданні кредитної комісії потенційного кредитора потрібен висновок органу, уповноваженого управляти майном підприємства щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов'язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі вищезазначених документів. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено органом, уповноваженим управляти майном підприємства, після прийнятої позитивного рішення щодо кредитування.

Отже, цей договір необхідний банку для того, щоб, якщо позичальник не поверне основну суму кредиту і відсотки за нього, банк мав би повне право на стягнення з боржника заставленого майна і на подальшу його реалізацію.

Крім того, для банку бажано, щоб майно, яке надається під заставу в цьому випадку, було розписано детально, а не тільки в своїй загальній сумі. Це полегшить банку відстоювання в суді своїх інтересів в разі настання вищезазначеного випадку.

Отже, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості (скор. Держкоммедбіопром) (це інстанція, якій підпорядкований Позичальник) на "фірмовому" бланку надає відповідний дозвіл.

У випадку непогашення заборгованості в передбачений кредитним договором строк не заперечує проти реалізації предмету застави банком для наступного погашення вищевказаної заборгованості".

За підписом Заступника Голови Комітету.

Таким чином, отримавши від Держкоммедбіопрому такі дозволи, банк забезпечує себе від неможливості реалізації заставленого майна в разі неповернення Позичальником кредиту і відсотків за нього.

Залишкова вартість майна визначається, виходячи з первісної вартості та нарахованого зносу. Ця вартість і вважається балансовою. Цей метод визначення вартості майна називається методом капіталізації. Його суть полягає в тому, що він вказує, скільки коштів потрібно, щоб повернути об'єкту первісний вигляд. Зрозуміло, що сума цих коштів дорівнює нарахованому зносу. Але цей метод має істотні недоліки. Як єдиний метод для оцінки, зокрема, транспортних засобів, він може нести суттєві помилки.

Тут вважається, що транспорт піддається лише фізичному зносу, що, крім цього, він використовується настільки обережно, що начебто знаходиться на "консервації". Тобто цей метод не відображає можливість аварій і, як наслідок, капітального ремонту, різного виду пошкоджень вузлів. Отже, за рідкісними випадками, він завищує реальну вартість транспортного засобу, яка називається ринковою.

Оцінювачі служби супроводження заставних зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» проводили для банку оцінку майна, яке передається. Позичальником під заставу, саме виходячи з ринкових цін на ці об'єкти застави, що склалися в Дніпропетровській області. Вартість автотранспорту розраховувалась, виходячи з методу аналогових продажів, тобто по цінам, за якими продавалися такі ж самі транспортні засоби в області на даний момент. На думку оцінювачів банку, саме за такими цінами реально реалізувати це майно на момент його оцінювання, табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Перелік майна, що передається Позичальником «Медіком»

ЗАТ КБ «ПриватБанк» під заставу

№	Найменування обладнання	Од. виміру	Кількість	Вартість, грн..
				Балансова	ринкова	прийнято в заставу
1	КАМАЗ-55102, 2001 р. в.	шт.	1	22 800	10 000	7 000
2	КАМА3-5410, 2001 р. в.	шт.	1	17 900	12 000	9 000
3	„Нива” ВАЗ-21213, 2004 р. в.	шт.	1	17 200	15 000	11 000
4	ГАЗ-3110, 2001 р. в.	шт.	1	22 500	12 000	9 000
5	ГАЗ-3110, 2000 р. в.	шт.	1	21 500	12 000	9 000
6	Брагоректифікаційна установка	Т	51	-	112 200	81 000
7	Контейнер ізотермічний з холодильною установкою	шт.	1	8 700	10 000	7 000
8	Лом міді	Т	36	38 760	86 400	63 000
9	Плити з/б ПТК 63-12, ПТК 60-12	шт.	192	32 964	32 640	24 000
	ВСЬОГО:			182 324	302 240	220 000

Вартість майна, яке прийняте в заставу, складає 73% від його ринкової вартості. Як бачимо, по автотранспорту балансова (залишкова) вартість не нижча від ринкової, за якою це майно оцінили представники банку (бо вона не враховує можливі „нюанси” в процесі використання цих транспортних засобів).

Що ж стосується іншого майна, переданого Позичальником під заставу, то воно менш ліквідне, ніж автотранспорт. Лом міді та плити відносяться до виробничих запасів, брагоректифікаційна установка взагалі повністю списана (на балансі не обліковується), а контейнер ізотермічний з холодильною установкою ще далеко не вичерпав свого ресурсу.

Як відомо, майно, що передається під заставу, повинно мати офіційну експертну оцінку. Оскільки банк не має ліцензії на проведення офіційної експертної оцінки майна, то тут потрібна незалежна експертна організація, яка має таку ліцензію (наприклад, торгівельно-промислова палата).

Розглянемо механізм проведення оцінки транспортних засобів Позичальника «Медіком», які він надав під заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк». Оцінка проводиться у відповідності з „Методичним посібником по оцінці транспортних засобів і матеріальної шкоди при їх пошкодженні” (РД). За результатом проведеної оцінки складається автотоварознавча експертиза, яка містить висновок про вартість автомобілю з урахуванням зносу. Спочатку вказуються такі відомості про автомобіль: марка, рік випуску, номер двигуна, кузова та шасі, колір, державний номер, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, володар та його адреса, довірена особа та її адреса; що встановлено в результаті огляду, пробіг автомобіля за даними спідометру (км), розрахунковий пробіг (км) при експлуатації (років), відомості про капітальний ремонт, додаткове обладнання та комплектність автомобіля. Далі йде розрахунок вартості автомобіля з урахуванням зносу.

Залишкова вартість (ЗВ) дорівнює:

(2.6)

де Ц - первісна ціна транспортного засобу, що оцінюється; (В автотоварознавчий експертизі вказується ціна автомобіля на день пред'явлення з посиланням на конкретне джерело інформації). Експерт, що здійснював оцінку транспортних засобів Позичальника, зробив напис: „Підстава: прайс-листи на серпень червень 2006 р;

Зтр - природний знос транспортного засобу.

Проведемо розрахунок по автомобілю КАМАЗ-55102, формула (2.6)

(2.7)

де Зп - норматив природного зносу на 1000 км пробігу для автотранспорту даного класу, %. (Вказується в додатку 4 РД);

П - пробіг, тис. км. (В автотоварознавчий експертизі береться пробіг автомобіля за даними спідометру);

Зт - показник старіння за середньорічним пробігом і тимчасовому фактору (за 1 рік експлуатації транспортного засобу, що оцінується), %. (Вказується в додатку 10 РД);

Т - тривалість експлуатації, років. (Рекомендується встановлювати, виходячи із року випуску або дати видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

Добуток (Зп Ч П) є природним зносом за пробігом, а добуток (Зт Ч Т) є природним зносом за тимчасовим фактором (ці показники вносяться до автотоварознавчої експертизи).

Отже, проведемо розрахунок залишкової вартості автотранспортних засобів Позичальника, які передаються під заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк», у відповідності з вищевказаною методикою, табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Розрахунок незалежними експертами залишкової вартості транспорту,

що надається під заставу

	ГАЗ-3110, 2001 р. в.	ГАЗ-3110, 2000 р. в.	КАМА3-5410, 2001 р. в.	КАМАЗ-55102, 2001 р. в.	„Нива” ВАЗ-21213, 2004 р. в.
Зп, %	0,18	0,18	0,19	0,23	0,35
П, тис. км	112	61	98,6	54,5	2,1
Зт, % (*)	0,89 (1,0)**	1,0	1,23	1,49	1,49
Т, років	6	5	6	9	1
Зтр, %	25,5 (26,16)	15,98	26,11 (26,38)	25,94	2,22
ЗВ, грн.	13 372 (13 262)	15 081 (15 096)	25 824 (25 758)	34 393 (34 412)	15 136 (15 139)

* - щоб вибрати значення показника Зт для конкретного автомобіля, необхідно пробіг автомобіля за даними спідометру розділити на кількість років експлуатації ї з відповідного інтервалу вибрати середнє значення Зт.

** - в дужках наведені результати розрахунків незалежних експертів.

Отже, тут вважається, що мав місце лише природний знос. А додатковий знос завдяки неналежних умов зберігання, експлуатації, аварій вважається відсутнім, і тому додатково по вищепереліченим дефектам вартість автомобіля не зменшується (хоча по одному з автомобілів навіть проводився капітальний ремонт - ГАЗ- 3110, 2001 р. в.).

Експертна оцінка вартості брагоректифікаційної установки, яка на даний момент була повністю списаною, проводилася по ціні лому міді.

До переліку автомобілів, які надаються під заставу, мають бути додані їх свідоцтва про реєстрацію, результати оцінки незалежних експертів (автотоварознавчої експертизи на кожний з них), акт технічного огляду транспортних засобів, що належать заставодавцю, проведений ДАІ МВС України, а також документ, який засвідчує власника кожної транспортної одиниці, що надається під заставу.

Отже, загальна ринкова, вартість всього майна, наданого Позичальником під заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк», оцінена на рівні 302 240 грн. Звідси і дозвіл Держкоммедбіопрому на отримання банківського кредиту Позичальником під заставу основних засобів в сумі 300 000 грн. в межах діючого законодавства.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» прийняв це майно у заставу в сумі 220 000 грн., що складає 73 % від його загальної ринкової вартості. Прийняття майна у заставу за вартістю, нижчою за ринкову, необхідно дня того, щоб банк мав більшу вірогідність його реалізації завдяки продажу за ціною, величина якої знаходиться в проміжку між заставною та ринковою цінами; і щоб отриманої суми все одне вистачило для покриття як основної суми кредиту, так і процентів по ньому.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» не проводив відчуження заставленого майна, тобто на протязі строку користування кредитом Позичальником воно знаходилось у останнього. Позичальник несе відповідальність за збереження цього майна до повного погашення своєї заборгованості. Оскільки із всього заставленого майна найбільший ризик втрати своєї вартості за період користування кредитом має автотранспорт, то Позичальник був зобов'язаний за вимогою банку за свій рахунок застрахувати його. Для цього він уклав з НАСК «Оранта» договір про добровільне страхування майна.

Згідно цьому договору «Оранта» приймає на страхування майно Позичальника (а саме автотранспорт, що наданий під заставу) в розмірі 100 % від його балансової вартості (101900 грн.) від загибелі або пошкодження внаслідок: таких страхових подій: ДТП (аварії). За це Позичальник повинен сплатити «Оранті» страховий платіж в розмірі 1019 грн., тобто за тарифною ставкою 1 % від страхової вартості майна.

Позичальник повинен дотримуватися правил зберігання майна, у певний строк повідомляти «Оранту» про свою реорганізацію та ліквідацію, про загибель та пошкодження майна. Страхова організація, в свою чергу, також несе зобов'язання перед страхувальником. Договір містить примітку, де перелічені випадки, внаслідок настання яких «Оранта» має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Зобов'язання страхової компанії перед Позичальником в разі настання страхового випадку зменшуються, якщо страхувальник не дотримується взятих на себе зобов'язань згідно договору. Якщо в зазначений в договорі строк на рахунок «Оранти» надійдуть страхові платежі в неповній сумі, то договір страхування анулюється, а 90 % суми, що надійшли як платежі, повертаються на рахунок Позичальника. Договір містить і такий пункт, де зазначено, що, якщо за викрадене майно підприємству виплачене страхове відшкодування, а потім це майно було повернене, то Позичальник на протязі двох місяців зобов'язаний повернути «Оранті» одержане відшкодування.

Договір містить також юридичні адреси та реквізити обох сторін.

Оскільки Позичальник на момент одержання кредиту має кредиторську заборгованість перед бюджетом в сумі 226,6 тис. грн., то, навіть враховуючи сталі надходження на розрахунковий рахунок, навряд чи йому вистачить їх на протязі строку користування кредитом, щоб покривати і бюджетну заборгованість (її покриття є першочерговим), і сам кредит. Звичайно, така ситуація не може влаштовувати банк. Щоб уникнути покриття кредиту з розрахункового рахунку Позичальника в разі наявності бюджетної заборгованості, треба застосувати або договір уступки вимоги (цесію), або доміцільований вексель.

В першому випадку "Первісний кредитор" (банк) передає "Новому кредитору" (як правило, ним є дебітор позичальника) права на обов'язки по кредитному договору, укладеному між ним та позичальником. "Новий кредитор" згідно договору цесії приймає на себе обов'язки по погашенню заборгованості Позичальника перед банком по основній суми кредиту і повинен перерахувати банку цю суму до закінчення строку дії кредитного договору. Банк же передає „Новому кредитору” документи, що засвідчують право вимоги до Позичальника.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг у випадку з Позичальником застосувала прості векселі, які були прийняті від ТОВ «Медсервіс» (воно виступає дебітором по відношенню до боржника позичальника - ДП «Медиком», продукцію якого реалізує. до цього слід додати, що ТОВ «Медсервіс» виступило також як поручитель погашення заборгованості Позичальником банку) до платежу і оплати цих векселів з рахунку доміцільованих векселів.

Щоб забезпечити своєчасне і повне повернення кредиту і відсотків по ньому від Позичальника, який на момент одержання кредиту все ще мав заборгованість перед бюджетом, банк змусив його знайти поручителя, який, виступаючи боржником по відношенню до Позичальника, зміг би забронювати кошти на рахунку № 911701 «Розрахунки банків по доміціліантним векселям» на суму виписаних векселів.

Так, ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ТОВ «Медсервіс» договір про виконання функцій доміціліата. Згідно цього договору банк зобов'язаний перерахувати кошти, раніше депоновані ТОВ «Медсервіс» - поручителем, з рахунку 911701 на рахунок векселедержателя для оплати векселів. Якщо векселі виписані Поручителем на користь банку, банк має право на дострокове списання коштів. Початок дії договору - момент перерахування коштів ТОВ «Медсервіс» на рахунок № 911701 на суму виписаних векселів. Кінець дії - повне виконання сторонами своїх обов'язків по договору.

Для депонування коштів на рахунку № 911701 ТОВ «Медсервіс» надає заяву на доміціляцію векселів на ім'я керівникао ЗАТ КБ «ПриватБанк»: Просимо прийняти на доміціляцію векселі згідно реєстру, що додається”.

З кредитного договору бачимо такий графік погашення заборгованості:

10000 - 31.07.2007 р.

60000 - 31.08.2007 р.

60000 - 30.09.2007 р.

70000 - 31.10.2007 р.

Першу частину кредиту в сумі 10 тис. грн.. Позичальник погасив за рахунок невідкладних потреб (це стаття, куди спрямовуються кошти (певний відсоток від виручки) у випадку наявності заборгованості перед бюджетом, наприклад, на заробітну плату. Підприємство має виключне право розпоряджатися коштами на цій статті). Другу частину кредиту та проценти Позичальник погасив за допомогою першого векселя, а третю і четверту - за допомогою другого векселя.

Отже, повернемось до реєстру доміцільованих векселів. Перший вексель, виписаний ТОВ «Медсервіс», містить номінальну суму 63607 грн. 40 коп., врахований банком за тією ж вартістю. Місце складання і платежу по векселю - ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг.

Підтвердженням того, що вексель прийнятий на доміціляцію банком, є напис на лицевій стороні векселя: "Як аваліст за".

На зворотній стороні вексель містить 2 накази платити. Перший наказ, виписаний ДП «Медиком», якому Позичальник поставляє свою продукцію, гласить: "Платити за наказом Позичальника". Цим написом: ДП «Медиком» переводить борг ТОВ «Медсервіс» на Позичальника. А останній своїм наказом "Платити за наказом ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг" гасить другу частину кредиту і відсотки за неї.

По кожному векселю складається акт прийому-передачі векселів. В акті прийому-передачі векселів від Позичальника ЗАТ КБ «ПриватБанк» вказано, що нижчезазначений вексель переданий в рахунок погашення заборгованості по кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом. Зазначений в акті прийому-передачі вексель перевірено на:

- наявність на бланку векселя обов'язкових реквізитів;

- наявність його в реєстрі;

- індосація векселя та передаточний напис без помилок.

Цей акт повинно бути завірено підписом особи, яка проводила аналіз.

А завершується погашення другої частини кредиту оформленням платіжного доручення від 31.08.2007 р., де вказується платник - ТОВ «Медсервіс», одержувач коштів - ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг, сума - 63607 грн. 40 коп. Призначення платежу - перерахування коштів по договору-дорученню про виконання функції доміцілянта від 23.06.2007 р. Вексель № ___. Без ПДВ.

Другий вексель, виписаний ТОВ «Медсервіс», містить номінальну суму 132938 грн., банком врахований за тією ж вартістю. Дата складання векселя - 23.09.2007 р. Дата і місце платежу по векселю - 24.09.2007 р., ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг.

Зворотна сторона цього векселя містить три накази платити. Перший наказ виписаний ЗАТ «Таврія» (яке виступає ще одним кредитором по відношенню до ТОВ «Медсервіс». На лицевій стороні векселя міститься безумовне зобов'язання ТОВ «Медсервіс»: "24 вересня 2007 р. ми заплатимо проти цього векселя ЗАТ «Таврія» чи його наказу 132938 грн.). Він звучить: "Платити за наказом ДП «Медиком». Тобто останній став розпорядником депонованих коштів по цьому векселю. Далі ДП «Медиком» робить передаточний напис: "Платити за наказом Позичальника", передаючи останньому свої повноваження розпоряджуватися цими коштами. А вже після здійснення Позичальником напису: "Платити за наказом ЗАТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Медсервіс» гасить решту частини кредиту за Позичальника.

Отже, якщо співставити строк погашення кредиту за кредитним договором (31.10.2007 р.) і строк фактичного погашення (24.09.2007 р.), то бачимо, що Позичальник погасив кредит і проценти по ньому достроково.

2.4 Вплив забезпечення кредитування на результати доходності комерційного банку

Вплив факторів на результати доходності комерційного банку проводиться за допомогою факторного аналізу.

Для розрахунку впливу факторів на зміну чистого доходу банку використовують порівняльні дані відповідних форм звіту про фінансові результати, табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Факторний аналіз чистого доходу ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2006 році

Показник	Базовий період	Фактично за базовими цінами та витратами	Фактичний період
1. Доходи, тис. грн..	До 61864,51	Д' 65721,34	Дф 79665,83
2. Витрати, тис. грн..	Во 30379,38	В' 49171,27	Вф 77612,97
3. Чистий прибуток, тис. грн..	По 30534,72	П' 16550,07	Пф 2052,86

Загальне відхилення чистого доходу (ДП) становить:

ДП = ПФ - По(2.8)

що за даними умови дорівнюватиме:

ДП = 2052,86 - 30534,72 = -28481,86 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну.

Між зміною доходів і прибутком існує прямий зв'язок за умови незмінної рентабельності окремих операцій. Щоб розрахувати вплив обсягу доходів на відхилення прибутку, треба базове значення прибутку скоректувати на приріст доходів при незмінних відсоткових ставках:

(2.9)

що за даними умови дорівнюватиме:

Зміна структури доходів може призвести до зміни прибутку, якщо обсяг надання кредитних послуг не змінюється, внаслідок різної рентабельності окремих операцій. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень, потрібно знайти відхилення між прибутком фактичної реалізації за базовими цінами і витратами та базовим прибутком, а отриманий результат скоректувати на вплив обсягу доходів:

(2.10)

що за умовами табл. 2.10 дорівнюватиме:

ДПстр = (16550,07 - 30534,72) - 1903,63 = -15888,28 тис. грн.

Між зміною витрат і прибутком існує зворотний зв'язок, за яким величина зниження (зростання) витрат є адекватною до відповідного приросту (зменшення) прибутку. Для того щоб розрахувати вплив витрат на зміну прибутку, треба від витрат фактично реалізованих кредитних послуг відняти витрати фактичної реалізації за базовими витратами і змінити значення одержаного результату:

(2.11)

що за даними умовами становитиме:

ДПстр= -(77612,97 - 49171,27) = - 28441,7 тис. грн.

Між зміною відсоткової ставки на кредитні послуги і прибутком від їх реалізації існує прямий зв'язок, за яким приріст прибутку при незмінних інших умовах пропорційний до індексу приросту відсоткової ставки. Щоб розрахувати вплив цін на кредит, потрібно від доходу фактично реалізованих послуг відняти фактичну реалізацію за базовими відсотками:

(2.12)

що за даними умовами становитиме:

ДПц = 79665,83 - 65721,34 = 13944,49 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів у 2006 році має вигляд.

- зміна доходів -1903,63 тис. грн.

- структурні зміни у доходах --15888,28 тис. грн.;

- зміна витрат -- 28441,7 тис. грн.

- зміна відсоткової ставки --28481,86 тис. грн.

- сума відхилень --70908,21 тис. грн.

Для розрахунку впливу факторів на прибуток ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2007 році, складемо табл. 2.11.

Таблиця 2.11

Факторний аналіз чистого доходу ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2007 році

Показник	Базовий період	Фактично за базовими цінами та витратами	Фактичний період
1. Доходи, тис. грн..	До 79665,83	Д' 79856,77	Дф 86100,38
2. Витрати, тис. грн..	Во 77612,97	В' 78314,91	Вф 75965,57
3. Чистий прибуток, тис. грн...	По 2052,86	П' 63525,84	Пф 10134,81

Загальне відхилення чистого доходу (ДП) становить, формула (2.8):

ДП = 10134,81 - 2052,86 = 8081,95 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну.

Розраховується вплив обсягу доходів на відхилення прибутку при незмінних відсоткових ставках, формула (2.9):

Розраховується вплив структурних зрушень, формула (2.10):

ДПстр = (63525,84 - 2052,86) - 4,92 = 61468,06 тис. грн.

Розраховується вплив витрат на зміну прибутку, формула (2.11):

ДПстр= -(75965,57 - 78314,91) = 2349,34 тис. грн.

Розраховується вплив відсоткової ставки на прибуток, формула (2.12):

ДПц = 86100,38 - 79856,77 = 6243,61 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів у 2007 році має вигляд.

- зміна доходів -4,92 тис. грн.

- структурні зміни у доходах -61468,06 тис. грн.;

- зміна витрат -2349,34 тис. грн.

- зміна відсоткової ставки -6243,61 тис. грн.

- сума відхилень --63822,32 тис. грн.

Таким чином, розрахунки свідчать, що у 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули - збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 2007 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.

Отже, у другому розділі дипломної роботи проведено аналіз фінансового стану ЗАТ КБ «ПриватБанк». В результаті аналізу встановлено, що баланс ЗАТ КБ «ПриватБанк» є ліквідним, значна кількість коефіцієнтів має тенденцію до покращення. Аналіз кредитного портфеля за видами валют підтверджує тенденцію минулих років, де валютний кредитний портфель становить дві третини від загального кредитного портфеля.

Світова практика в економічно розвинутих країнах зі стабільною економікою припускає в банках проблемну заборгованість до 6% від загального кредитно-інвестиційного портфеля. Станом на 31 грудня 2007 р. у «ПриватБанку» вона становила 2,2% (з них 1,2% - кредити, видані до 1998 року). Це свідчить про високопрофесійний підхід до здійснення моніторингу при видачі кредитів, а також до здійснення постійного контролю за діючими кредитами. Фахівці кредитного департаменту продовжують роботу з розробки та впровадження нових програм кредитування, і у 2007 році до послуг клієнтів - юридичних і фізичних осіб - планується представити нові кредитні продукти.

У 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули - збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 20076 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.

Розділ 3 Оцінка ефективності забезпечення банківських кредитів в Україні

3.1 Заходи, спрямовані на удосконалення забезпечення банківських кредитів

При всіх перевагах перед іншими способами забезпечення застава має і істотні недоліки. По-перше, якщо банк займається кредитуванням фізичних та юридичних осіб під заставу майна, необхідно створити спеціальний відділ або притягувати, експертів дня його оцінки, що вимагає додаткових, витрат коштів та часу. По-друге, ст. 18 Закону України «Про заставу» дозволяє наступну заставу вже заставленого майна, що знов-таки зачіпляє інтереси кредитора. Хоча зазначена стаття передбачає обов'язок боржника попередити кожного з заставодержателів про всі попередні застави і у випадку необхідності відшкодувати збитки, на справі ж отримати компенсацію втрат досить проблематично.

По-третє, відповідне оформлення і реалізація заставленого майна оподатковуються численними податками і зборами. Так, необхідно сплатити збір при нотаріальному оформленні відчуження майна, державне мито при паданні майнового позову, ПДВ і податок на прибуток після реалізації предмету застави. Цим, а також можливістю зниження ринкової вартості заставленого майна пояснюється вимога банків, щоб вартість предмету застави перевищувала розмір кредиту в 1,5-1,8 разів.

На сьогодні кількість організацій, які надають кредити фізичним особам, невелика. Ті ж банки, які надають кредити громадянам, віддають перевагу в якості застави нерухомість, транспортні засоби, рідше - цінні папери (найбільш реально отримати кредит під заставу ОВДП, які мають 100% ліквідність). Для приватних підприємств характерним є стандартний набір: застава квартири, машини, аудіо- та відеотехніки. В багатьох банках процентні ставки декілька змінюються в залежності від виду застави.

У відповідності із Законом «Про заставу» заставник зобов'язаний застрахувати заставлене майно, що залишається в його володінні, однак в списку обов'язкових видах страхування, передбачених Законом «Про Страхування», даний вид не числиться.

Звичайно банки співпрацюють з певною страховою компанією, в якій рекомендують позичальнику застрахувати заставлене майно. Це звільнює клієнта від клопіт, пов'язаних з пошуком страхової компанії, але разом з тим розцінки в компанії, що рекомендується банком, можуть бути вищими, ніж в інших.

Взагалі, страхування заставленого майна охоче займаються багато страхових організацій. В одних вартість цієї послуги визначається як процент від суми кредиту, в інших - як процент від вартості застави, і в кожному конкретному випадку вона залежить від виду застави і страхових ризиків. З цієї причини слід узнати вимоги банку щодо подій, на випадок яких відбувається страхування.

Отже, застава зовсім не є безумовно вигідним способом забезпечення ні для боржника, ні для кредитора. Але за даних умов він найбільш підходить через відсутність більш надійного способу забезпечення кредиту.

Звичайно, при вступі позичальника (заставодавця) з кредитором в заставні правовідносини виникає протиріччя: перший прагне віддати майно в заставу по більш високій ціні, а другий прагне прийняти це майно у заставу по якомога нижчій. Але ці протиріччя усуваються договором застави, який у більшості випадків засвідчується нотаріально, і в якому вказується заставна вартість майна.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» визначає «для себе» ринкову вартість прийнятого у заставу майна. Але оскільки теж саме майно з різних причин може коштувати в різних регіонах по-різному, банк використав одну із частковостей поняття «ринкової вартості» - ціну аналогових продажів у даному регіоні, які діяли під час укладання договору застави. Ринкова вартість майна, яке Позичальник віддав під заставу «ПриватБанку» в якості забезпечення повернення отриманого кредиту, склала за таким способом оцінки 302 тис. грн. Банк, в свою чергу, прийняв це майно у заставу за ставкою 75%, тобто заставна вартість цього майна склала 75% від визначеної ринкової вартості. Різниця між ринковою та заставною вартостями (маржа) служить банку для впевненості, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, яке змусить банк приступити до реалізації заставленого майна, останній напевно поверне собі всю суму грошових коштів за основним боргом та процентам по ньому.

Майно державного підприємства, яке віддається під заставу, потребує експертної оцінки незалежних експертів. Механізм оцінювання ними цього майна (автотранспорту) наступний: за вихідну ціну кожної одиниці заставленого майна (ціна на день надання) вони приймали ціну з прайс-листів на той час, яка значно перевищує визначену ринкову вартість. Тому що, як відомо, ціни в прайс-листах відповідають тій сумі, яку, скоріше, бажає отримати продавець, ніж заплатити покупець, тобто за такими цінами більше бажаючих продати, ніж тих, хто купує. Це - вихідна ціна, яку «Сформував продавець» до початку торгів з покупцем. І вже з той ціни вони відняли природний знос за пробігом та природний знос за часовим фактором. Вартість кожного автомобілю з урахуванням всього зносу все одне перевищує ринкову вартість. Така розбіжність викликана тим, що експерти оцінюють майно як об'єкт, який піддається лише фізичному зносу при експлуатації в «ідеальних» умовах. Тобто «ігноруються» фактичні умови експлуатації, моральний знос і, що вкрай важливо, кон'юнктура ринку аналогічного товару. Перевищення пропозиції на автомобілі (включаючи ті, що були в експлуатації) над попитом ще більше зменшує реальну ціну на автомобіль. Таким чином, хоча банк і не має ліцензії на здійснення оцінки майна, яке передається у заставу, визначена ним ринкова ціна цього майна значно ближча до істини, ніж результат незалежної експертної оцінки.

І все ж в цій ситуації є моменти, які заслуговують особливої уваги. Це визначення вартості майна, за якою кредитор (банк) приймає його в заставу. Легко помітити, що ця вартість в грошовому виразі приблизно дорівнює сумі кредиту, яка запрошується, та відсотків по ньому. Отже, мова піде про так звану «заставну вартість».

Порядок визначення заставної вартості, виходячи з ринкової, здійснюється надто просто, як частина від неї, і отримана таким чином маржа має досить-таки «загальне» обґрунтування, хоча, наукового обґрунтування її, з урахуванням всіх чинників, поки що не існує. Звідси, банк може її значно завищити, що позичальнику попередньо вилучати занадто багато майна для надання його під заставу стане просто невигідно, особливо, якщо це майно використовується для отримання доходу. Крім того, поняття «заставна вартість» не має і нормативного тлумачення, що дозволяє комерційним банкам вдаватися до «власної творчості» при її визначенні.

Вказуючи на відсутність однозначного тлумачення поняття «заставна вартість» та пов'язані з цим можливі конфлікти між учасниками заставних відносин, спеціалісти-оцінювачі із Українського товариства оцінювачів (УТО) радять припинити користуватися поняттям «заставна вартість» та разом з поняттям «ринкова вартість» ввести поняття «ліквідаційна вартість», яка, крім того, що вона завжди нижча за ринкову, цілком відповідає меті визначення вартості об'єктів застави.

Логіка їх пропозицій наступна. При зверненні стягнення на об'єкт застави банк зіштовхується з процесом його реалізації. А для цього треба визначити таку вартість, за якою цей предмет застави можна реалізувати з дотриманням інтересів як своїх, так і заставника. Оскільки предмет застави є об'єктом ринкових відносин, то, здавалося б, його логічно було б оцінювати, а потім і реалізовувати саме за ринковою вартістю. Отже, треба визначитись саме з цим поняттям. Згідно з «Нормами професійної діяльності оцінювача» УТО «справедлива ринкова вартість - це вірогідна ціна, за якої об'єкт міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкту повинен бути при цьому розумно довгим».

Загальновідомо, що банк відшкодовує збитки від невиконання боржником своїх зобов'язань, забезпечених заставою, за рахунок вартості цієї застави. Крім того, він прагне мінімізувати строки реалізації майна, щоб уникнути зайвих втрат, оскільки ще нереалізоване майно - це відвернені кошти із обігу.

Виходячи із інтересів заставодержателів, тобто банків, спеціалісти-оцінювачі вважають доцільним оцінювати об'єкти застави за вартістю за умов вимушеного продажу, а саме, за ліквідаційною. В «Нормах професійної діяльності оцінювача» УТО дається наступне тлумачення цього поняття: «Ліквідаційна вартість - це вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якби термін його реалізації був би коротшим від «розумно довгого» дня даного виду об'єктів на даному ринку».

Із наведених понять ринкової та ліквідаційної вартості випливає, що остання завжди нижча, а різниця їх рівнів обумовлена передусім фактором часу.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

Послідовність визначення обсягу кредиту, що надається позичальнику, залежно від вартості об'єкту застави, повинна бути наступною:

- визначення ринкової вартості об'єкту застави;

- визначення його ліквідаційної вартості;

- визначення остаточного обсягу кредиту, що надається.

Тут ринкова та ліквідаційна вартості об'єктів застави та різниця між ними (Р1) повинні визначатися незалежними експертами-оцінювачами, які фіксують свої висновки в звіті, що має юридичну силу. Різницю ж між ліквідаційною вартістю об'єкту застави і обсягом кредиту, що надасться (Р2), а також сам обсяг кредиту повинні визначати вже спеціалісти банку. Виходячи з цього, суму кредиту, що видає банк, можна визначити такою формулою:

К = Врин - Р1 - Р2,(3.1)

де Врин - ринкова вартість об'єкту застави.

При цьому ліквідаційна вартість об'єкту застави визначається таким чином:

Влік = Врин - Р1,(3.2)

А обсяг кредиту, що надається, визначається наступним чином:

К = Влік - Р2.(3.3)

Співвідношення цих показників можна зобразити схематично, рис. 3.1.

Рис. 3.1. Співвідношення рівнів ринкової і ліквідаційної вартостей об'єкту застави і обсягу кредиту, що видається

Оскільки на даний час відсутня ефективна методологія визначення ймовірної вартості для умов змушеного (прискореного) продажу, виявляється доцільним запропонувати деякі підходи до вирішення проблеми визначення ліквідаційної вартості об'єктів застави.

Для цього розглянемо основні складові періоди процесу реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю за умови «розумно довгого» періоду його реалізації (Трин). Він, в свою чергу, поділяється на два періоди:

Т1 - проміжок часу від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави, (Т0) до моменту можливої реалізації об'єкту застави за ліквідаційною вартістю (Тлік), тобто:

Т1 = Тлік - Т0;(3.4)

Т2 - проміжок часу від Тлік до Трин, тобто:

Т2 = Трин - Тлік(3.5)

Перевіркою впевнюємося, що формула Трин = Т1 + Т2 розрахована вірно:

Трин = (Тлік - Т0) + (Трин - Тлік) = (Трин - Т0).(3.6)

Схематично співвідношення цих проміжків часу буде виглядати наступним чином, рис. 3.2.

Рис. 3.2. Основні періоди «розумно довгого» періоду реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю

Аналізуючи визначення поняття «ліквідаційна вартість», бачимо, що відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкту застави (Т2) залежить, насамперед, від фактору часу. Тож у загальних рисах величину Р1 можна визначити так:

Р1 = f (Т),(3.7)

де f (Т) - функція, залежна від часу.

Також слід мати на увазі, що період реалізації товару залежить від цінової еластичності попиту. Причому за інших рівних умов для забезпечення реалізації об'єктів застави у мінімальні строки у разі низької еластичності попиту рівень ліквідаційної вартості, що встановлюється експертами-оцінювачами, повинен бути нижчим відносно ринкової вартості, ніж у випадку реалізації об'єктів застави з високим рівнем еластичності попиту.

З урахуванням фактору еластичності попиту формулу для розрахунків величини Р1 можна побудувати так:

Р1 = f(Т) / (Квп Ч | E |),(3.8)

де Е - цінова еластичність попиту;

Квп - коефіцієнт поправки, що враховує співвідношення між ймовірністю продажу товару у конкретний момент часу і значенням його цінової еластичності.

Оскільки значення коефіцієнту еластичності для короткостроковою і довгострокового періодів відрізняються, цілком правомірно під час визначення ліквідаційної вартості спиратися на значення коефіцієнта еластичності для короткострокового періоду. На Україні ж практично не ведуться дослідження з питань цінової еластичності більшості товарних груп. Тому подальше висвітлювання проблеми визначення ліквідаційної вартості, спираючись на суто український досвід в цьому напрямку, поки що не має сенсу. Вітчизняні ж експерти-оцінювачі, хоча і визнають деяку помилковість цього підходу, змушені в своїх дослідженнях спиратись на результати аналогічних закордонних розробок.

Перш, ніж приступити до розгляду функції f(Т), слід відмітити, що втрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, поділяються на:

Одноразові (И1), до числа яких відносяться: сума неповерненого кредиту, неодержані до моменту Тлік відсотки, втрати, пов'язані з виконанням вимоги, забезпеченою заставою.

Поточні (И2), в числі яких витрати на утримання об'єкту застави, його збереження, витрати на рекламу, інформаційні послуги тощо.

Таким чином, розрахунок функції f(Т), яка відображає витрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, можна побудувати так:

(3.9)

де n - число років;

м - число періодів нарахування відсотків протягом року;

n Ч м - число періодів нарахування відсотків за весь термін;

і - річна процентна ставка.

Але застосування цієї формули має певні обмеження. Справа в тому, що вона побудована для розрахунку складних відсотків декурсивним способом нарахування відсотків. Для розрахунку ж простих відсотків або для застосування антисипативного способу нарахування процентів формула розрахунку величини f(Т) буде іншою.

Отже, враховуючи вищезгадані обмеження і недоліки, експерти-оцінювачі пропонують таку формулу розрахунку ліквідаційної вартості об'єкту застави:

(3.10)

Наведена вище проблема визначення ліквідаційної вартості майна, запропонована вітчизняними спеціалістами-оцінювачами, має стати предметом подальших досліджень експертів-оцінювачів з метою широкого застосування в практиці оцінки вартості об'єкту застави.

Підхід, аналогічний тому, що був обраний дня розрахунку величини Р1, може застосовуватися вже банківськими спеціалістами також для розрахунку величини Р2, відповідно, для визначення обсягів кредитів, що видаються (К).

3.2 Прогнозна модель доходів від різноманітних форм забезпечення банківських кредитів

Використовуючи аналіз діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк» та за допомогою методу кореляції і автокореляції, складемо прогноз доходності операцій банку. Вихідні данні для прогнозування наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Вихідні дані для розрахунку прогнозної моделі

Рік	Доход	Показники
	Хі	Y1	Y2	Y3	Y4	Y5	Y6
2005	164842	0,011	0,18	0,44	0,16	0,019	0,11
2006	475655	0,021	0,35	0,75	0,20	0,033	0,21
2007	506208	0,015	0,29	0,76	0,09	0,019	0,15

де Хі - чистий дохід банку;

Y1 - дохід до активів;

Y2 - дохід до резервів;

Y3 - дохід до кредитного портфелю;

Y4 - дохід до кредитів під заставу;

Y5 - дохід від кредитів з поручительством;

Y6 - дохід від кредитів з гарантією.

Прогнозна модель має вигляд:

(3.11)

Коефіцієнти впливу факторів обчислюються за формулами:

(3.12)

(3.13)

Для аналізу впливу факторів необхідно виконати проміжні обчислення. Знайти дисперсійні відхилення по кожному з показників та кореляційний зв'язок між показниками.

(3.14)

(3.15)

Для оцінки адекватності виконання обчислення використаємо наступну формулу:

(3.15)

Розрахунки впливу Y1 - «дохід до активів» проведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Вплив Y1 «балансовий прибуток до активів»

Хі	Y1	Хі - Хср	Yi - Yср	(Хі - Хср)Ч2	(Yi - Yср)Ч2	3Ч4	Yi*	(Yi - Y*)Ч2
164842	0,011	-217393	-0,005	47259716449	0,0000218	1014,50	0,01131	0,0000001
475655	0,021	93420	0,005	8727296400	0,0000284	498,24	0,01754	0,0000120
506208	0,015	123973	-0,001	15369304729	0,0000004	-82,65	0,01815	0,0000099
1146705	0,047

Знайдемо середня значення чистого доходу банку: = 382235 грн.

Знайдемо середнє значення балансового прибутку до активів:

= 0,047%.

Знайдемо дисперсійне відхилення по доходу банку: = 154225,28 грн.

Знайдемо дисперсійне відхилення по балансовому прибутку до активів:

= 0,0041%.

Знайдемо зв'язок між чистим доходом та відношення балансового прибутку до активів: схy = 0,7521 д.о.

Коефіцієнти впливу дорівнюють:

b = 0,00000002 д.о.a = 0,008 грн.

Похибка складає: У0,17%

За результатами розрахунків Y1 - «Дохід до активів» побудуємо графік, рис. 3.3.

Рис. 3.3. Вплив активів на чистий дохід

Оскільки помилка дуже низька, менше 1%, то отриманий результат є досить точним. Як показують розрахунки, між чистим доходом і активами існує позитивний зв'язок: с = 0,7521. Прогнозна модель має вигляд . Похибка результату складає У0,17%.

По наступним Y розрахунки проводяться аналогічно.

За результатами розрахунків Y2 - «доходи до резервів» побудуємо графік, рис. 3.4.

Рис. 3.4 Вплив відношення резервів на чистий дохід

Як показують розрахунки, між вартістю чистого доходу і відношенням доходів до витрат існує позитивний зв'язок: с = 0,2389. Прогнозна модель має вигляд . Похибка результату складає У0,11%

За результатами розрахунків Y3 - «доходи від кредитного портфелю» побудуємо графік, рис. 3.5.

Рис. 3.5. Вплив відношення кредитного портфелю на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і резервами існує позитивний зв'язок: с = 0,2277. Прогнозна модель має вигляд . Похибка результату складає У0,01%

За результатами розрахунків Y4 - «кредити під заставу» побудуємо графік, рис. 3.6.

Рис. 3.6 Вплив кредитів під заставу на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і кредитами під заставу існує негативний зв'язок: с = -0,0753. Одержана прогнозна модель: Похибка результату складає У0,29%

За результатами розрахунків Y5 - «дохід до кредитів з поручительством» побудуємо графік, рис. 3.7.

Рис. 3.7 Вплив кредиту з поручительством на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і кредитним портфелем існує позитивний зв'язок: с = 0,2726. Одержана прогнозна модель: Похибка результату складає У0,25%

За результатами розрахунків Y6 - «дохід до кредитів з гарантією» побудуємо графік, рис. 3.8.

Рис. 3.8 Вплив кредитів з гарантією на чистий дохід

В результаті розрахунків встановлено, що між чистим доходом банку і відношенням кредитів з гарантією існує позитивний зв'язок: с = 0,2105.

Одержана прогнозна модель: Похибка результату складає У0,08%.

Найвищий результат одержано за результатом «доходи до активів», а найменший - за результатом «кредити під заставу».

Отже, на доходність ЗАТ КБ «ПриватБанк» значний вплив мають активи, які у 2006-2007 роках значно зростають.

Таким чином, у третьому розділі дипломної роботи розглянуто заходи удосконалення форм забезпечення банківських кредитів в Україні на прикладі ЗАТ КБ «ПриватБанк» і запропоновано методику оцінки заставного майна.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

За допомогою методу кореляції і автокореляції, було розраховано прогноз доходності операцій банку ЗАТ КБ «ПриватБанк». На доходність ЗАТ КБ «ПриватБанк» значний вплив мають активи, які у 2006-2007 роках значно зростають.

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження теми дипломної роботи було визначено, що забезпечення позики має важливе значення в кредитних операціях банку, оскільки в кінцевому підсумку це є гарантом отримання прибутку банком та запобігання кредитного ризику. Крім того, забезпечення позики позичальником необхідно для гарантії збереження банківських активів.

Спеціальні форми забезпечення виконання зобов'язань можна розділити на 3 групи по мірі їх надійності. До першої групи відносяться форми, які можуть забезпечити виконання боржником своїх обов'язків лише при наявності у нього достатніх грошових коштів і майна. До цієї групи відносяться неустойка і задаток. Більш надійними вважаються форми, коли при порушенні договору разом із боржником відповідальність несе третя особа, яка має стійке фінансове становище - поручитель або гарант, або коли із майна боржника виділяється певна частина, із вартості якої в першу чергу будуть погашені вимоги даного кредитора (застава).

Вибір форми забезпечення залежить, передусім, від характеру основного договору. Неабияку роль відіграє і те, який порядок дій кредитора передбачено у випадку порушення його прав, і наскільки швидко будуть задоволені його вимоги і в якому обсязі. Позичальник в якості кредитного забезпечення може використовувати одну або одночасно декілька форм, що закріплюється в кредитному договорі. Забезпечувальні зобов'язання по поверненню кредиту оформлюються разом із кредитним договором і є обов'язковим додатком до нього.