Страховик повинен відповідати за договором страхування лише у разі відсутності на рахунку позичальника кредиту достатніх коштів для виконання його зобов'язання за кредитним договором. Цю обставину господарський суд виявляє при вирішенні спору (п.6.4 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів").

Можливе одночасне застосування всіх або декількох видів забезпечення кредиту (способів забезпечення виконання кредитних зобов'язань) і кредитного ризику -- вибір одного з них або їх поєднання є прерогативою сторін кредитних правовідносин.

Дослідження в роботі проводилось на матеріалах Харківської філії ВАТ „Укрексімбанк”.

Отже, збільшення кредитних вкладень банку на 12913,20 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2011 року (на 13642,04 тис. грн.) порівняно з 2010 роком та збільшення суми наданих у 2011 році кредитів на 301780,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 302508,84 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму. Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика призвела до збільшення на більш ніж 53,98 % обороту з надання кредитів у 2011 році порівняно з 2010 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2011 року.

Рівень надання кредитів дещо випереджає рівень їх погашення, що можна вважати нормальним для фінансової ситуації 2011 року, яка характеризується інтенсифікацією кредитної діяльності банку.

Рівень погашення кредитів у 2011 році зріс на 4,47 % і є цілком достатнім для ВАТ «Укрексімбанк».

Для забезпечення безпеки діяльності своєї роботи, банки обов'язково проводять оцінки кредитоспроможності позичальників. Одним з таких методів являється метод, із застосуванням кредитно-депозитної інформаційної системи.

Важливе значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення кредитних відносин банка з позичальниками

3.1 Кредитний потенціал банка та шляхи його збільшення

До основних операцій банку, які приносять йому доходи, належать операції з розміщення грошових ресурсів, тобто активні операції. У їх складі кредитні операції традиційно розглядаються як найбільш значущі для фінансового благополуччя та стратегічного розвитку банку, оскільки становлять переважну частку його активів. Одразу зауважимо, що в центрі уваги даного дослідження знаходиться кредитування кінцевих споживачів кредитних ресурсів. Міжбанківські кредити в даному випадку залишаються поза розглядом, оскільки цей вид кредитування не є, як вже було зазначено раніше, в силу високої ризиковості інструментом реалізації довгострокових цілей банківської установи. Аналізуючи структуру кредитного портфеля банків України, можна зробити ряд узагальнюючих висновків щодо пріоритетів кредитної політики банківського сектора на сучасному етапі, а саме:

1. Зростання обсягу наданих кредитів у іноземній валюті разом із високою питомою вагою цих кредитів у кредитному портфелі. Незважаючи на досягнення останнім часом певної стабільності національної грошової одиниці, кредитування у іноземній валюті залишається дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків. Рівень ставок за кредитами у гривнях майже вдвічі перевищує рівень ставок за валютними позичками (див. табл. 3.1).

Крім того, згідно чинних нормативних актів Національного банку України, резерви під кредитні ризики формуються у валюті заборгованості, що також сприяє кредитуванню банками у іноземній валюті задля уникнення знецінення суми резервів. Разом з тим, у періоди зниження курсу національної валюти такі кредити є джерелом небезпеки для банків через ускладнення у позичальників щодо їх повернення, тому мають оцінюватись під час підготовки кредитного договору більш детально.

Таблиця 3.1 Деякі показники кредитної діяльності банків України*

Показники	2008	2009	2010	2011
Кредити, надані в економіку України, млн. грн.	у національній валюті	5117	5716	10222	15436
	у іноземній валюті	3756	6071	8899	12357
	питома вага кредитів у іноземній валюті у загальному їх обсязі, %	42	52	47	44
	короткострокові	7221	9138	15700	21767
	довгострокові	1633	2645	3421	6025
	поточна діяльність	7986	10743	18048	26483
	інвестиційна діяльність	887	1044	1073	1310
Середньозважені річні процентні ставки за кредитами, %	у національній валюті	31,9	26,8	20,4	16,7
	у іноземній валюті	19	18	13,1	11,5
Прострочена та сумнівна заборгованість у кредитному портфелі, %	23.7	20.1	14.2	6.9
Кредитування у формі овердрафту, млн. грн.	44	127	359	710

2. Кредитування, в основному, є короткостроковим, із переважанням кредитів у поточну діяльність суб'єктів господарювання, порівняно з інвестиційною.

Очевидно, причинами такої направленості кредитної політики банків України є збереження кризового стану реального сектору економіки. Проте необхідність розширення кредитування як основного на сьогоднішній день виду діяльності українських банків не викликає сумнівів - саме така спрямованість фінансового механізму банків, на тлі помірних темпів інфляції, повинна стати необхідним засобом підвищення їх конкурентної стійкості на довгострокову перспективу.

З метою розпізнання на початкових стадіях майбутню неплатоспроможність банку, у 1980-х роках у США була розроблена модель «GMS» (Growth Monitoring System) оцінки розвитку банків, яка передбачає прямий взаємозв'язок між швидким зростанням банківських активів та зниженням якості їх управління. Зокрема, банківським менеджерам не слід забувати про існування об'єктивно обумовленого сучасним станом фінансового ринку в Україні обмеження на обсяги довгострокового кредитування. Воно пов'язане з так званими «ножицями строків» - протиріччі між переважно короткостроковим характером вкладень у банки та одночасно потребою реального сектора у довгостроковому фінансуванні.

Багато зарубіжних банків, при визначення обсягів можливого довгострокового кредитування, користуються так званим коефіцієнтом трансформації, що визначає частку короткострокових внесків, яка може бути направлена в довгострокові вкладення. Так, французькими банками розрахунок коефіцієнта трансформації здійснюється за формулою:

, (3.1)

де К - коефіцієнт трансформації;

S - короткострокові банківські позики та вкладення;

R - обсяг короткострокових вкладень у банк.

В українській банківській практиці аналогом величини S є дебетовий оборот по рахунках короткострокових позик та інших короткострокових вкладень із терміном до одного року, аналогом величини R - кредитовий оборот по депозитних рахунках терміном до одного року, включаючи рахунки «до запитання». Тоді обсяг довгострокових вкладень може бути розрахований за формулою:

ДВ = К х КД, (3.2)

де ДВ - обсяг довгострокових вкладень;

К - коефіцієнт трансформації;

КД - обсяг короткострокових депозитів.

Економічне значення вищенаведених формул полягає в тому, що та частина короткострокових пасивів, яка не використана для розміщення в короткострокові активи, може бути направлена у довгострокові вкладення. Це твердження, звичайно, більшою мірою справедливе для стабільних економік, обсяги ж довгострокового кредитування у вітчизняних умовах необхідно коригувати з урахуванням їх покриття відповідними за термінами вкладами. Як вважають деякі автори, межа оптимального співвідношення між позиками та депозитами становить 70-80%.

Вибір рішень щодо інтенсивності фінансового механізму банку у сфері кредитування має випливати із стану депозитного ринку, тобто пропозиції вкладів та депозитів. Майже в будь-який момент часу має місце неспівпадання пропозиції кредитних ресурсів з боку вкладників та попиту на них серед позичальників. Можливі варіанти кон'юнктурної ситуації, що виникають при цьому, у формалізованому вигляді можна представити таким чином:

Ситуація «А»: Sd > Dd, Sc > Dc;

Ситуація «B»: Sd < Dd, Sc > Dc;

Ситуація «С»: Sd > Dd, Sc < Dc;

Ситуація «D»: Sd < Dd, Sc < Dc,

де Sd - пропозиція ресурсів вкладників на депозитному ринку;

Dd - попит на ресурси з боку банку (обсяг залучення депозитних коштів);

Dc - попит на кредити зі сторони клієнтів;

Sc - пропозиція кредитів банком (обсяг кредитування).

Умовою вибору рішень є розміщення банком залучених коштів у активні операції в повному обсязі (Sc = Dd). Так, при збільшенні на ринку пропозиції коштів Sd (ситуації «А» та «С»), за умови зростання реального попиту на кредитні ресурси (ситуація «С»), банк матиме можливість прибуткового розміщення ресурсів. Спростивши систему обмежень, що відповідає такому розвитку подій, маємо:

Sc < Sd (3.3)

Sc < Dc

Таким чином, прогнозований обсяг банківського кредитування має орієнтуватись на мінімальне значення серед величин пропозиції ресурсів на ринку вкладів та попиту на кредитні ресурси з боку суб'єктів господарювання. Так, якщо пропозиція вкладів перевищуватиме попит на кредити, необхідно контролювати обсяги залучення ресурсів з метою уникнення надмірної концентрації депозитів та їх суцільного застосування при проведенні активних операцій. Протилежний варіант є більш простішим, оскільки базуватиметься на безпосередньому визначенні обсягів кредитування на основі пропозиції вільних коштів на ринку.

На нашу думку, ситуація «С» для банку є найкращою з усіх можливих, оскільки розширення ділової активності на тлі сприятливих тенденцій (збільшення пропозиції та попиту на ресурси) підвищуватиме як ефективність фінансового механізму банку через широкі можливості щодо маневрування капіталом, так і конкурентну роль банківської установи.

У випадку зниження реального попиту на кредити з боку учасників ринку при зростанні обсягів кредитних ресурсів (ситуація «А»), за інших рівних умов банк змушений буде скорочувати залучення коштів через відсутність реальних каналів їх прибуткового розміщення. Після спрощення обмежень, властивих цій ситуації, отримуємо:

Dc < Sc < Sd (3.4)

Очевидно, що кредитування банком в умовах зменшення реального попиту на позикові кошти та зростання пропозиції вільних ресурсів має бути більш привабливим для потенційних позичальників (зниження процентних ставок, продовження строку дії кредитних договорів), що відображає нерівність Dc < Sc, інакше банк не використає повною мірою сприятливу ринкову кон'юнктуру.

Аналогічно відбувається вибір оптимального обсягу кредитування в умовах скорочення пропозиції вкладів на ринку (ситуації «В» та «D»). У ситуації «В» вищезазначені обмеження зводяться до наступних:

Sd < Dd

Dc < Dd (3.5)

Виходячи з цього, попит на ресурси з боку банку Dd (а значить і обсяги можливого кредитування) доцільно орієнтувати на максимальну величину з-поміж пропозиції вкладів та попиту на кредити. У випадку перевищення попиту клієнтів на кредити (нерівність Sd < Dc) перед пропозицією вкладів на ринку, банку слід здійснити заходи щодо розширення своєї присутності на депозитному ринку, оскільки існує можливість щодо прибуткового розміщення коштів. Перевищення ж пропозиції вкладів над попитом на кредити представляє собою вже зазначений варіант ситуації «А».

Нарешті, спрощення обмежень ситуації «D» до вигляду Sd<Dd<Dc відображає необхідність для банківських менеджерів, при зниженні пропозиції вкладів на ринку вільних ресурсів, виважено планувати обсяг можливого кредитування, з тим щоб він не перевищив реальний попит потенційних боржників на кредити.

При цьому банківським менеджерам слід враховувати, що залежність обсягу залучених банком депозитів та наданих кредитів від розміру процентної ставки, як показує практика, носить нелінійний характер. Зокрема, в сучасних умовах можна спостерігати обернено пропорційну залежність обсягу депозитних і кредитних вкладень в Україні від ставки відсотка (див. табл. 3.2): при зниженні процентної ставки має місце як збільшення темпів приросту депозитних, так і кредитних вкладень, хоча з точки зору економічної теорії ефективність таких дій ринкових суб'єктів є нижчою, ніж при зростанні проценту.

Таблиця 3.2 Процентні ставки банків за кредитами та депозитами у національній валюті у січні 2011 року, % річних*

Ринок	Показники	Значення
На міжбанківському ринку	За кредитами, наданими іншим банкам	2,3
	За кредитами, отриманими від інших банків	2,3
	За депозитами розміщеними в інших банках	4,3
	За депозитами, залученими від інших банків	4,3
На небанківському ринку	За кредитами	14,2
	За депозитами	8,0

У зв'язку з цим, фінансовий механізм кредитної активності банківських структур в перехідних економіках повинен бути орієнтований не лише на кон'юнктурні коливання попиту та пропозиції ресурсів, а і на динаміку макроекономічних тенденцій (рівня доходів населення, схильності до заощаджень), що чинять значний вплив на обсяг вільних ресурсів на ринку.

Слід відмітити, що формування та оптимізація обсягу кредитного портфеля на базі прогнозованих масштабів ресурсного забезпечення має одночасно враховувати і параметри ризику кредитних вкладень, оскільки «чим вищий темп зростання портфеля кредитів, тим нижчою є середня якість кредитного внеску. Кредитний ризик для банківської діяльності є об'єктивним та не залежить від ринкової позиції банку. Сфери впливу на ринку першокласних позичальників, як правило, чітко розділені, і переділ їх відбувається досить рідко, тому збільшення, скажімо, крупним банком своєї частки на ринку можливе за рахунок кредитування позичальників більш низького класу кредитоспроможності.

Разом з тим, банки з невисокою часткою ринку також зазнають ризику внаслідок невисокої прихильності солідних клієнтів та необхідності роботи з найризикованішими сегментами. Ситуація часто загострюється через тиск з боку крупних акціонерів, що нав'язують щодо себе політику пільгового кредитування та ризикованих вкладень. Цілком виправданий підхід за таких обставин - вважати кредити акціонерам (або іншим пов'язаним з банком особам) некомерційними, а можливе неповернення заборгованості розглядати як капітал, переданий афілійованій (пов'язаній) стороні.

Слід зазначити, що здатність банку брати на себе ризики може бути визначена лише в масштабах банківської установи у цілому, а не в межах окремих операцій, у зв'язку з чим управління кредитними ризиками має враховувати, крім окремого, одиничного і загальний ризик банку, пов'язаний із сукупністю банківських позичок, тобто кредитним портфелем. Регламентується Національним банком України через систему економічних нормативів (зокрема, це нормативи Н7-Н10), що безпосередньо обмежують максимальний розмір заборгованості та роблять її диверсифікацію неминучою.

На нашу думку, більш прийнятною є диверсифікація одночасно суми та строків кредитної заборгованості. Так, надання значного кредиту одному позичальнику на тривалий термін несе незрівнянно більший ризик для стабільності фінансового механізму банківської установи, ніж поетапне кредитування на ту ж суму та термін. Це сприятиме істотному зниженню ризику за рахунок підвищення оперативності прийняття рішень при можливому погіршенні стану фінансово-господарської діяльності боржника, коли подальше кредитування потребуватиме додаткового забезпечення, або у разі несподіваних змін кон'юнктури ринку, що вимагатиме підвищення плати за кредит чи скорочення терміну наступного траншу (при високих інфляційних очікуваннях).

Що стосується диверсифікації кредитної діяльності через збільшення кількості позичальників, то на її ефективність напряму впливатиме ступінь взаємозалежності позичок, що складають кредитний портфель банку. Найвищий ефект досягається при кредитуванні позичальників, що працюють в галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу (зростання чи спад). При цьому зниження доходів за певною групою клієнтів буде компенсуватись підвищенням доходів від обслуговування інших, що стабілізуватиме доходну базу банку.

3.2 Робота з проблемною заборгованістю

Виникнення проблемних кредитів тісно пов'язані із запровадженою політикою щодо управління активами та пасивами банку. На українському ринку спостерігаються коливання ставок та інфляційних темпів, тому головне для банку - встановити таку ставку по кредитах, яка не призведе до появи проблемних позик, а з іншої сторони, буде надавати можливість для залучення депозитів під ставки, які представляють інтерес для вкладників. Найменше відхилення від оптимальної структури ставок призведе до краху кредитного менеджменту і кредитної політики банку та його підрозділів.

Рис. 3.1. Динаміка проблемних кредитів ВАТ «Укрексімбанк» за 2005-2011 роки

ВАТ «Укрексімбанк» незважаючи на своє стійке фінансове становище та прибуткову кредитну діяльність має в своєму кредитному портфелі частку проблемних кредитів.

Виникнення проблемних кредитів тісно пов'язані із запровадженою політикою щодо управління активами та пасивами банку. На українському ринку нерідкі коливання ставок та інфляційних темпів, тому головне для банку - встановити таку ставку по кредитах, яка не призведе до появи проблемних позик, а з іншої сторони, буде надавати можливість для залучення депозитів під ставки, які представляють інтерес для вкладників. Найменше відхилення від оптимальної структури ставок призведе до краху кредитного менеджменту і кредитної політики банку та його підрозділів.

Іноді складається ситуація, коли працівники банку у недостатній мірі контролюють кредит та діяльність позичальника і тим самим пускають на самоплив усю подальшу роботу з ним. Іноді зустрічається і конфлікт інтересів, коли великі компанії, одержавши кредит, відмовляються надавати працівникам банку звітність, мотивуючи свої дії можливістю розголошення комерційної таємниці. Так чи інакше відчуття постачальником того, що його контролюють, зупиняє багатьох підприємців від порушень кредитних угод. Іноді в приватних бесідах з позичальниками виявляється, що у останніх неодноразово були можливості зробити для банку кредит проблемним, але із-за свідомості, що всі справи знаходяться під контролем банку, їм доводилось відмовлятися від поганих задумок. Так чи інакше, сьогодні головним лихом для ВАТ «Укрексімбанк» стає погана загальна економічна ситуація в державі та кон'юнктурні коливання на галузевих ринках.

ВАТ «Укрексімбанк» по роботі з проблемними кредитами має спеціальний відділ, який так і називається: «Відділ по роботі з проблемними кредитами». Даний відділ займається управлінням проблемними кредитами і шукає шляхи ліквідації проблемної заборгованості.

Для того, щоб запобігти виникненню проблемних кредитів в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» фахівці кредитних відділів вже на початковій стадії більш ретельно оброблюють інформацію щодо позичальника, проводять співбесіди з позичальником з приводу видачі кредитів та їх цілеспрямованості.

Для зменшення частки проблемних кредитів у кредитному портфелі банку фахівці відділу по роботі з проблемними кредитами вже сьогодні застосовують певні методи управління проблемною заборгованістю, які спрямовані на мінімізацію збитків за кредитними операціями банку.

Основним методом управління проблемною заборгованістю, який застосовується в ВАТ «Укрексімбанк» є метод реабілітації, який полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Існує також метод ліквідації, але ВАТ «Укрексімбанк» використовує його лише в окремих випадках, оскільки метод ліквідації не є найкращим варіантом вирішення проблемної заборгованості як для банку так і для позичальника.

Важливою складовою управління проблемною заборгованістю, яка застосовується ВАТ «Укрексімбанк» є проведення перевірок стану банківського кредитного портфелю службами внутрішнього аудиту. Ці перевірки проводяться незалежними внутрішніми аудиторами. Перевірки не підвідомчі і не пов'язані з кредитним відділом банку. Вони підпорядковуваються лише внутрішньому контролеру банку. Результати аудиторської перевірки відображаються у спеціальному звіті, в якому дається оцінка якості всього кредитного портфеля на час проведення перевірки та загальна характеристика роботи персоналу і керівного складу кредитного відділу. Звіт надається керівництву банку та керівникам його підрозділів. Водночас із оцінкою кредитного портфеля аудитори надають рекомендації щодо удосконалення роботи кредитного підрозділу.

Також ВАТ «Укрексімбанк» для зменшення можливості виникнення проблемних кредитів використовує різні види забезпечення, виходячи з загальної економічної ситуації в Україні.

Якщо позика надана під заставу майна, ВАТ «Укрексімбанк» задовольняє свої вимоги за рахунок вартості цього майна у порядку, визначеному договором.

У разі надання позики під гарантію ВАТ «Укрексімбанк» стягує суму боргу з рахунку гаранта.

Якщо забезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), ВАТ «Укрексімбанк» отримує страхове відшкодування від органів страхування у межах строків, визначених правилами страхування.

Останнім часом ВАТ «Укрексімбанк» в якості забезпечення позики застосовує гарантії та страхове свідоцтво (поліс), оскільки вони є більш доцільніші в сучасних умовах розвитку економіки України.

Для забезпечення надійності кредитів ВАТ «Укрексімбанк» також практикує одночасне укладення таких договорів, як:

- кредитного;

- про купівлю-продаж майна;

- попереднього договору про зворотний викуп майна.

Але незважаючи на досить ефективну роботу фахівців щодо управління проблемною заборгованістю в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» все ж таки залишається певна частка проблемних кредитів.

Для того, щоб мінімізувати або зовсім вилучити частку проблемних кредитів з кредитного портфеля ВАТ «Укрексімбанк» необхідно в першу чергу звернути увагу на персонал відділу по роботі з проблемними кредитами, який повинен складатися з фахівців високої кваліфікації та спеціальної підготовки. Фахівці повинні володіти психологічними прийомами та мати практичний досвід роботи в екстремальних умовах. Це дасть змогу банку діяти швидше з приводу повернення проблемних кредитів.

Також ВАТ «Укрексімбанк» повинен удосконалити вище наведені методи та шляхи щодо управління проблемною заборгованістю. Це дасть змогу підвищити ефективність кредитної політики банку в цілому.

Як вже зазначалось вище ВАТ «Укрексімбанк» використовує різні види забезпечення позики, але забезпечення позики ще не гарантує її повернення. Тому банк може застосовувати такий нетрадиційний поки що спосіб забезпечення, як передача майна боржника (чи третьої особи) банкові до повернення кредиту і виплати відсотків за ним.

Отримання права власності на майно боржника дає ВАТ «Укрексімбанк» багато переваг порівняно з іншими способами забезпечення, передусім -- із заставою. Адже передбачені законодавством обмеження, численні процедурні формальності щодо застави не дають достатньої впевненості в оперативному та повному задоволенні банком своїх вимог шляхом реалізації заставленого майна. Право ж власності на майно боржника розширює можливості кредитора.

Також ВАТ «Укрексімбанк» може зарахувати виручку від реалізації застави (не перевищуючи суму заборгованості) на позичковий рахунок позичальника, обминаючи його розрахунковий рахунок аж до повного погашення кредитного боргу.

Якщо позичальник не має реальних перспектив розрахуватися найближчим часом, ВАТ «Укрексімбанк» залежно від форми забезпечення кредиту повинно застосовувати різні способи примусового стягнення боргу та відсотків за ним.

Оскільки юридичним власником позикових коштів є банк, йому належить право активного впливу на позичальника у разі виникнення нестандартних ситуацій. Так, якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором і ставить під загрозу своєчасне та повне погашення заборгованості й відсотків, а також якщо виявлено факти надання неправдивої звітності чи порушень клієнтом правил ведення бухгалтерського обліку, банк має право:

- призупинити подальше надання кредиту, передбаченого умовами кредитного договору (зазначимо, що цим правом банк може скористатися лише після того, як клієнта було попереджено, але він не вжив відповідних заходів щодо ліквідації виявлених недоліків);

- своїм розпорядженням пред'явити до сплати частину боргу, що залишилася за кредитом (якщо клієнт не зробив чергового внеску на погашення кредиту і нема надії на своєчасні розрахунки із банком).

У процесі проведення кредитних операцій ВАТ «Укрексімбанк» має систематично аналізувати склад та структуру наданих позик. Від структури та якості кредитного портфеля банку значною мірою залежать стійкість, репутація та фінансовий успіх банку. Тому йому необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів, виявляти відхилення від цілей кредитної політики.

ВАТ «Укрексімбанк» повинно застосовувати диференційований підхід до контролю за якістю кредитного портфеля. Суть цього підходу полягає в тому, що найнадійніші позики перевіряються раз на рік, або раз на півроку, а проблемні -- аналізують і контролюють постійно.

Також з приводу поліпшення ситуації щодо управління проблемною заборгованістю у ВАТ «Укрексімбанк» повинна застосовуватися система подвійного кредитного контролю, яка використовується при аналізі і затвердженні кредитів. Відповідно, кредит спочатку повинен аналізуватися фахівцем, безпосередньо відповідальним за даний кредит, а потім затверджуватися особою, що має відповідні повноваження.

При контрольній перевірці ще раз аналізують відповідність даної позики цілям кредитної політики банку, кредитоспроможність клієнта. Тому банк повторно присвоює позиці кредитний рейтинг. Класифікація позик за рейтингом допомагає банку контролювати склад кредитного портфеля, з'ясовувати причини погіршення його якості та вживати відповідних заходів.

Підводячи підсумок можна визначити певні заходи, які повинні застосовуватися ВАТ «Укрексімбанк» для комплексного вирішення питання проблемної заборгованості. До таких заходів відносяться:

- реструктуризація проблемних боргів;

- стимулювання створення банківських холдингів, передусім у сфері агропромислового комплексу. Звичайно, аби холдинг мав сенс, для нього передбачаються умови сплати податків за єдиним консолідованим балансом та надаються певні пільги зі сплати податків на період становлення. Водночас, щоб запобігти холдинговому монополізму, обмежується його частка на певному сегменті ринку чи на ринку в цілому;

- виключення зміни відсоткової ставки за довгостроковими кредитами та визначення її на основі ставки НБУ на момент кожної сплати відсотків;

- систематичне переглядання структури кредитного портфеля та проведення постійної роботи з клієнтами щодо погашення проблемної заборгованості;

- налагодження постійного моніторингу проблемних клієнтів;

- частіше укладати замість угоди про заставу угоду про зворотний викуп предмету запропонованої застави, що сприятиме більшій зацікавленості позичальника у погашенні чи недопущенні проблемної заборгованості;

- дозволити банку оформляти цей вид заборгованості векселями власної емісії, що знизить залежність банку від наслідків впливу непогашення заборгованості в повному обсязі;

- кредитування клієнтів певними траншами під виконання ними вимог банку та за результатами діяльності на ринку і залежно від потреби позичальника в тій чи іншій кількості кредитних ресурсів.

ВАТ «Укрексімбанк» в роботі з проблемними кредитами повинен користуватися наступним: кожний проблемний кредит сьогодні - це загублений для банку клієнт завтра. І тому, щоб не губити клієнтів у майбутньому ВАТ «Укрексімбанк» вже сьогодні поступово знижує частку проблемних кредитів у своєму кредитному портфелі.

Зниження частки проблемних кредитів в кредитному портфелі ВАТ «Укрексімбанк» свідчить про підвищення ефективності проведення кредитної політики.

Підхід до оптимізації роботи кредитного відділу може базуватися на методах статистичної теорії ухвалення рішень.

Функцію ухвалення рішення можна навести у вигляді

А ={1,0}. (3.6)

На підставі аналізу всіх наявних у розпорядженні банку відомостей обирають рішення А=1 -- надавати ІА=0 -- не надавати кредиту певному позичальнику. Оскільки аналізовані дані, можуть бути не тільки неповними, а й випадковими, - прийняте рішення теж матиме випадковий характер. Випадкові події, що відповідають цим рішенням, позначимо відповідно А^ і An. Водночас прийняті рішення можуть не відповідати дійсним рисам позичальника, який на момент розрахунку міг виявитися платоспроможним -- подія а1 і неплатоспроможним -- поділ а0. При цьому можливі чотири ситуації випадкових подій «рішення» та «умови» для кожної розглянутої ситуації:

а1 а1 -- правильне надання кредиту;

а0 а1 -- необґрунтована відмова в кредиті;

а1 а0 -- неправильне надання кредиту;

а0 а0 -- обґрунтована відмова в кредиті. Можливим показником ефективності ухвалення рішення про кредитування є ймовірність суміщення подій р(Аn, А^), де п, т = 0,1. Кожна з імовірностей суміщення зводиться до добутку умовної ймовірності рішення р(А^А^) та ймовірності умови р(А^), тобто

р(АnА^)=р(А^)р(А^). (3.7)

Імовірності умови наявності якостей платоспроможності р(«Аі) чи неплатоспроможності р(Аn), що є апріорними, здебільшого невідомі. Умовні ж ймовірності рішень р(А^А^) можуть бути оцінені експериментальне або шляхом розрахунку. Тому саме вони, а не ймовірності ситуацій сполучення можуть бути використані як показники ефективності ухвалення рішень про кредитування.

Так, для випадку платоспроможності позичальника вводять, зокрема, умовні ймовірності правильного кредитування:

D=p(A^) (3.8)

і необґрунтованої відмови

D - р(Ао\А1)= 1 - D. (3.9)

У разі неплатоспроможності позичальника вводять умовну ймовірність неправильного кредитування:

F = р(А^\А0). (3.10)

і зрідка умовну ймовірність правильної відмови в кредитуванні

F= P(A0\AQ) = I - F. (3.11)

Загальнішим показником є середній ризик помилок кредитування -- усереднена «плата» за помилки кредитування.

Завданням оптимізації ухвалення рішень про доцільність кредитування є зниження умовних ймовірностей помилкових рішень DiF відповідно до прийнятих критеріїв. Вимоги зниження обох умовних імовірностей помилок суперечливі. Так, завжди можна домогтися значення D = 0:

достатньо надавати кредити всім бажаючим, але тоді F зростає до одиниці. Можна домогтися значення F = 0, не надаючи кредитів нікому, тоді до одиниці зростає D.

Подібних крайнощів уникають використанням критерію мінімуму середнього ризику Д= min. На його основі можна визначити й інші критерії оптимальності, наприклад, ваговий критерій оптимальності, який мінімізує суму помилок обох видів:

D+IQ >min, (3.12)

де iq ваговий коефіцієнт. Mодифікуємо запис вагового критерію:

D-IyF = max. (3.13)

Обмежуючи умовну ймовірність помилкової тривоги F > FQ зверху, отримаємо відомий критерій Неймана-Пірсона, відповідно до якого оптимальною буде стратегія, що забезпечує максимальну кількість вдалих кредитів за умовної ймовірності безповоротних кредитів, не вищої від заданої ймовірності Fy.

Оптимізація в цьому випадку полягає у виборі найдоцільнішого правила прийняття рішень «так», «ні» з позицій вагового критерію. Частоту ймовірності появи платоспроможних і неплатоспроможних позичальників вважатимемо відомими і позначимо Рn(і), де і -- значення їхньої якості з допустимої множини І.

З теорії прийняття рішень відомо, що необхідно сформувати вираз:

І(і) = Р^(і)/ Р^(і). (3.14)

який називають «відношенням правдоподібності», тобто відношення частоти ймовірностей того самого набору характеристик позичальника за двох гіпотез: наявності платоспроможного і неплатоспроможного позичальника. Відношення (3.14) характеризує правдоподібність гіпотез про платоспроможність чи неплатоспроможність позичальника, зростаючи в першому й зменшуючись у другому випадку. Графічну інтерпретацію дії оптимального вирішального правила А^ для одномірного випадку наведено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Одномірний випадок розподілу ознакового простору І згідно з оптимальним правилом прийняття рішень

Отже, оптимальна вирішальна функція А(і) повинна приймати значення 1, якщо>0, і 0 у протилежному випадку.

Таким чином, застосовуючи даний підхід, можна оптимізувати вибір кандидатів на надання кредитів.

Розглянемо приклад.

Після настройки двох моделей, що полягала у вирішенні задачі оптимізації надання кредиту, були отримані функції належності, що відповідають чотирьом умовним ймовірностям (див. табл. 3.3). Визначити ризик кожного з отриманих інвестиційних проектів.

Таблиця 3.3*

Умова	а1 а1	а0 а1	а1 а0	а0 а0
Функція належності для клієнта А	0,454	0,335	0,221	0,688
Функція належності для клієнта В	0,532	0,305	0,262	0,621

Використавши (3.14), розрахуємо ступінь ризику за кожним із клієнтів:

І(А)=1-(|2*0,454-1|+|2*0,335-1|+|2*0,221-1|+|2*0,688-1|)=0,581,

І(B)=l-(|2*0,532-l|+|2*0,305-l|+|2*0,262-l|+|2*0,621-l|)=0,554.

З отриманих результатів видно, що перший клієнт є більш ризикованим за другий, оскільки для нього відношення правдоподібності є більшим.

Наступний етап оптимізації діяльності кредитного підрозділу пов'язаний з раціональним вибором максимально допустимої частки безповоротних кредитів F.

На підставі його аналізу можна дійти висновку, що для підвищення прибутковості кредитування необхідно, в першу чергу, знижувати ймовірність надання безповоротних кредитів. Але, як випливає з наведеного аналізу, зниження ймовірності F призводить до відповідного зменшення ймовірності D, що в кінцевому рахунку еквівалентно скороченню кількості потенційних позичальників і відповідному зниженню ефективного кредитного попиту.

Узагальнюючи проведений аналіз на довільну кредитну операцію, можна вирізнити такі моменти:

-- рентабельність операції зазвичай прямо пропорційна пов'язаному з нею ризиком;

-- вигідність операції обернено пропорційна попиту на неї чи, іншими словами, ймовірності її успішного проведення.

У разі ухвалення рішення в багатокритеріальній ситуації доцільно скористатися методом Парето. Для ілюстрації застосування даного методу на рис. 3.3 наведено можливі кредитні операції в просторі ознак «ризик -- рентабельність» у два моменти часу.

Кредитні операції, що потрапили в заштриховану область, можуть бути прийняті до реалізації менеджером кредитного відділу. Через те що банк практично завжди працює в умовах дефіциту ресурсів, із усіх можливих кредитних операцій обирають найприйнятніші.

Відповідно до принципу парето-оптимальності у першу чергу приймають до виконання кредитні операції, які знаходяться на правій нижній межі множини допустимих операцій. Порядок вибору -- починати із самих правих чи самих нижніх кредитних операцій -- також визначається стратегічною політикою банку.

Рис. 3.3. Динамічний парето-оптимальний підхід

а, б -- відповідно моменти часу; 1,3 -- гранично допустимі значення рентабельності й ризику відповідно, обумовлені нормативними документами і поточною політикою (стратегією) банку; 2 -- межі тактичної прийнятності можливих операцій.

Наступний момент, який потрібно враховувати в разі ухвалення рішення, полягає в тому, що множина прийнятних кредитних операцій має динамічно змінний характер. Найвигідніші пропозиції можуть бути актуальними лише на деякому обмеженому інтервалі часу.

Таким чином, менеджер, який працює в умовах постійного дефіциту ресурсів, повинен враховувати не лише наявні можливості поточних операцій, а й імовірність появи вигідніших операцій у наступний момент часу.

Одна з найважливіших особливостей кредитних відносин -- безперервність у часі, тобто їх багаторазове повторення з тими самими чи різними клієнтами. Це означає неприйнятність ухвалення статичних рішень. Щоб визначити межі й характер змін динамічних властивостей, необхідно конкретизувати варіації чинників, які характеризують ендо- і екзосистеми в разі переходу в новий стан. У динамічних моделях здебільшого увага зосереджується на процесах зростання. Але у банківському менеджменті, й управлінні кредитами зокрема, основними є процеси розвитку, тобто багатобічного зростання в просторі економічних чи соціоекономічних параметрів. Проте процеси зростання фазових змінних у разі управління кредитним портфелем з достатнім ступенем адекватності (принаймні на нетривалих часових інтервалах) можна характеризувати двома величинами -- зміною ресурсів і швидкістю цих змін.

На практиці не завжди можна успішно погодити між собою обрані показники якості. Це означає, що різні критерії ефективності зумовлюють різні стратегії управління. Вибір критеріїв, оцінка доцільності їх використання, збільшення чи скорочення їх кількості, аналіз точності, повноти і вірогідності одержуваних результатів, визначення меж зміни вхідних даних і параметрів -- основні етапи управління.

Традиційними підходами до вирішення завдань багатокритеріальної оптимізації є побудова певної функції корисності або перетворення низки критеріїв на обмеження. Наприклад:

-- максимізувати прибутковість активів (інші нормативи і показники перетворюють на обмеження);

-- цільова функція -- ліквідність (нормативи ліквідності ранжовані, інші нормативи і показники перетворюють на обмеження);

-- двовимірна оптимізація за параметрами «прибутковість -- надійність» («прибутковість -- ризик»).

За однокритеріальної постановки завдання залишаються без відповіді важливі питання: якою ціною це досягається і якою мірою погіршуються інші критерії якості. Й узагалі, чому перевагу віддають цьому, а не іншому критерію. Розміщуючи реальне багатокритеріальне завдання управління кредитними ресурсами в простір однокритеріального, фактично ми підмінюємо одне завдання іншим, що має мало спільного з вихідним. У разі оптимізації за одним критерієм одержують одні результати, за іншим -- інші, одночасно за двома -- треті, й так далі. Очевидно, що у всіх випадках необхідно прагнути до одночасного обліку всіх основних локальних критеріїв якості. Тому необхідно проводити аналіз, що дає змогу:

- виявляти критерії, значення яких мало змінюються;

- виявляти залежні чи, навпаки, суперечливі критерії й визначати їх взаємозв'язок;

- визначати вплив параметрів стану системи на критерії якості й у деяких випадках поліпшувати значення певних критеріїв, коригуючи параметри обмежень.

Розглянемо приклад взаємозв'язку критеріїв. Прибутковість активів, зумовлена відношенням чистого прибутку до сукупних активів, характеризує управління ресурсами. Прибутковість капіталу банку визначається відношенням чистого прибутку до власних коштів. З огляду на те, що в обидва співвідношення входить та сама величина чистого прибутку, можна, наприклад, прибутковість капіталу виразити через добуток прибутковості активів та відношення сукупних активів до власних коштів. Отримана залежність характеризуватиме взаємозв'язок ризикованості операцій і прибутковості активів.

У конфліктних ситуаціях (за суперечливості критеріїв) доцільніше приймати рішення шляхом одночасного обліку критеріїв і мінімально можливого перетворення їх на обмеження. Це твердження випливає з того, що невеликим відхиленням від оптимального значення одного параметра можна пожертвувати заради значного поліпшення іншого (в разі одномірного критеріального простору таких можливостей немає).

Найважливішим результатом є визначення допустимої множини траєкторій змін станів кредитної системи і, як наслідок, -- множини парето-оптимальних, тобто недомінуючих за жодним з обраних критеріїв, рішень.

Набагато складніша інша ситуація. Припустимо, що жодне з множини парето-оптимальних рішень не влаштовує кредитного менеджера. Наприклад, у разі відсутності достатньої кількості ресурсів, що розподіляються, і нераціональності залучення через часові та вартісні обмеження або в разі недостатнього попиту на оптимальні за обсягами і термінами кредити необхідно використовувати інші структурні схеми управління кредитами.

Спектр можливих модифікацій може бути широким: крім форм і методів кредитування, повинні обговорюватися й інші активні операції, тобто горизонтальні ресурсні й інформаційні зв'язки. Аналізуючи парето-оптимальні рішення, необхідно оцінювати складність проекту, його надійність, економічність та інші чинники. На підставі цієї інформації вибирають найкращу структурну схему. Дослідження допустимої множини завжди дає багато приводів для міркувань, створює передумови для багаторазової зміни уявлень про важливість певних критеріїв, інших варіантів внутрішнього стану системи і впливу зовнішніх параметрів. При цьому опосередковано враховується ще низка чинників, не формалізованих раніше.

Рішення про вибір обсягів кредитів та їх видів не можуть прийматися ізольовано одне від одного. Для одержання оптимальних рішень необхідний інтегрований підхід. Але він не може бути реалізований без певної декомпозиції завдання в межах ієрархічної системи, в якій рішення нижніх рівнів ієрархії погоджені з рішеннями верхніх рівнів. Більш того, протягом деякого часу повинні бути погоджені й горизонтальні зв'язки.

Таким чином, декомпозиція цілей, завдань кредитного менеджменту, шляхів їх досягнення і агрегування є найважливішими етапами динамічної компенсації активно-пасивного дисбалансу.

Будь-яке багатоетапне завдання раціонального управління можна вирішувати по-різному: або шукати відразу всі управляючі впливи на всіх етапах, або будувати оптимальне управління крок за кроком. Другий спосіб, безумовно, простіший, особливо в разі великої кількості етапів прийняття управлінських рішень: оптимізація їх для одного етапу здебільшого простіша від оптимізації всього процесу. Більш того, такий підхід дає змогу фіксувати проміжні стани (чи їх набори) як проміжні орієнтири. У випадках різких відхилень від намічених траєкторій, саме враховуючи ці стани, варто вибирати нові послідовності управляючих впливів.

Необхідно зазначити, що кожне прийняте поетапне управлінське рішення не відособлене (в іншому разі сукупність локальних найкращих рішень не дасть прийнятного глобального результату). Основним правилом ухвалення рішення повинне бути за будь-якого поточного стану кредитного портфеля управління на даному етапі необхідно вибирати так, щоб значення критерію ефективності за цього рішення плюс оптимальні значення на всіх наступних етапах були максимальними. У противному разі більший виграш у деякий фіксований момент часу може позбавити банк можливості поліпшити свій стан вже в найближчому майбутньому (наприклад, надання невеликого кредиту «сьогодні» призводить до неможливості надання вигідного великого кредиту «завтра»).

3.3 Кредитний ризик та його вплив на ліквідність банка

Ринкова трансформація економіки України в усіх сферах діяльності, в тому числі банківській, пов'язана зі значними труднощами і суперечностями. Переважної частини невдач, які виникають при цьому, можна було б уникнути за наявності своєчасної та достатньої інформації про механізм формування банківських ризиків. Останні полягають у невизначеності результатів діяльності і можливих несприятливих наслідків. Звідси -- актуальність розроблення науково-обґрунтованого методичного забезпечення дослідження ризиків банківської діяльності на різних рівнях управління.

У зв'язку зі специфікою банків особливе місце в системі банківських ризиків посідає кредитний ризик, пов'язаний з кредитною діяльністю банків.

Кредитний ризик -- імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Нездатність чи/або небажання боржника виконати свої зобов'язання відповідно до строків та умов кредитного договору можуть бути пов'язані з:

- нездатністю створити адекватні грошові потоки у зв'язку із непередбаченими змінами у діловому, економічному та/чи політичному оточенні позичальника;

- невідповідністю фактичних доходів та прибутків від вкладених інвестицій прогнозним оцінкам, які були використані у процесі структуризації позики, тобто під час визначення розміру, строку та умов повернення позики;

- незадовільною ринковою вартістю та/чи недостатньою ліквідністю застави;

- недоліками в діловій (технічній, фінансовій, маркетинговій та управлінській) репутації боржника.

Кредитний ризик тісно пов'язаний з іншими ризиками, такими як ризик ліквідності, процентний та валютний. Наявність у кредитному портфелі банку значного обсягу проблемних кредитів та зниження ринкової вартості кредитного портфеля зумовить зменшення капіталу. Це може спричинити відплив коштів клієнтів та інвесторів банку, що призводить до втрати ліквідності. Для покриття дефіциту ліквідності банк повинен залучати кошти на грошовому ринку в усе більших розмірах та за більшою ціною. Збільшується процентний ризик. Для покриття ліквідності банк змушений продавати ліквідні активи, у тому числі валютні кошти, що змінює валютну позицію банку і збільшує валютний ризик.

Кредитний ризик виникає не тільки стосовно кредитів, а й інших балансових і позабалансових статей, таких як банківська гарантія, акцепт, вкладення в цінні папери.

Оцінка кредитного ризику Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» передбачає, з одного боку, аналіз динаміки росту кредитних вкладень Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» (див. підрозділ 2.1), а з іншого боку, - їх якісний аналіз, який базується на детальному розгляді кожного кредитного договору, об'єкту кредитування, строків, сум, можливих ризиків по окремих позиках, забезпечення кредиту та інше.

Оцінку кредитного ризику Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» здійснимо за допомогою економічних показників, які є показниками кредитного ризику. До таких показників відносяться наступні:

Загальний рівень якості кредитів (див. формулу 3.15);

(3.15)

де: ЗРЯК - загальний рівень якості кредитів;

КП - сума кредитного портфелю;

С - кредити, які відносяться до категорії «сумнівні»;

Б - кредити, які відносяться до категорії «безнадійні».

Даний показник свідчить про те, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» має незначний ризик кредитного портфелю, оскільки майже всі кредити, які там містяться - якісні. Частка сумнівних та безнадійних кредитів в кредитному портфелі банку незначна.

Маржа, скоригована на ризик (див. формулу 3.16);

(3.16)

де: RAM - маржа скоригована на ризик;

NII - чистий процентний дохід;

П - втрати за кредитами;

А - загальні активи банку.

Маржа, скоригована на ризик - це загальна (валова) процентна маржа, скоригована на ризик кредитних втрат. Даний показник складає 2,24% і свідчить про те, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» має незначний ризик втрат від кредитних операцій в загальних активах банку.

Розрахунок чистого процентного доходу здійснюється за формулою 3.17.

(3.17)

де: NII - чистий процентний дохід;

ПД - процентний дохід;

ПВ - процентні витрати.

Чиста процентна маржа (див. формулу 3.18)

(3.18)

де: NIM - чиста процентна маржа;

NII - чистий процентний дохід;

А - загальні активи банку.

Валова процентна маржа (див. формулу 3.19)

(3.19)

де: GIM - загальна (валова) процента маржа;

NII - чистий процентний дохід;

Д інші - інші доходи банку;

А - загальні активи банку.

Частка проблемних кредитів в кредитному портфелі банку (див. формулу 3.20);

(3.20)

де: П - показник;

ПК - проблемні кредити;

КП - кредитний портфель банку.

Даний показник свідчить про те, що частка проблемних кредитів в кредитному портфелі банку складає 29%. Це вказує на те, що рівень кредитного ризику даного банку є значним.

Розмір позики на одного позичальника по відношенню до власного капіталу банку (див. формулу 3.21).

(3.21)

де: П - показник;

ПП - позики одному позичальнику (максимальна за даними банку);

ВК - власний капітал банку.

Даний показник свідчить про те, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» надає кредити одному позичальнику в сумі, яка складає 6,5% власного капіталу банку. Це також вказує на незначний кредитний ризик, оскільки розмір кредиту на одного позичальника є невеликим.

На основі вище наведених показників можна зазначити, що Харківська філія ВАТ «Укрексімбанк» має незначний кредитний ризик, але він існує і їм треба управляти. Управління кредитним ризиком здійснюється наступними методами:

- оцінка кредитоспроможності клієнта банку;

- диверсифікація портфелю активів;

- створення резервів для покриття кредитного ризику.

Оцінка кредитоспроможності клієнта банку здійснюється на основі аналізу, який спрямований на виявлення об'єктивних результатів та тенденцій в його фінансовому стані.

Основним джерелом інформації для оцінки кредитного ризику позичальника є: фінансова звітність, відомості надані позичальником, досвід роботи з даним клієнтом інших осіб, схема кредитованої угоди з техніко-економічним обґрунтуванням одержання позики, дані інспекції на місці.

Якісний аналіз реалізується поетапно: а) вивчення репутації позичальника; б) визначення цілі кредиту; в) визначення джерел погашення основного боргу та належних процентів; г) оцінка ризиків позичальника, які приймаються банком побічно на себе.

Репутація позичальника вивчається надто ретельно при цьому дуже важливим є вивчення кредитної історії клієнта, тобто минулого досвіду роботи з позиковою заборгованістю клієнта. Уважно вивчаються і відомості, які характеризують ділові та особисті якості індивідуального позичальника.

Диверсифікація портфелю активів. Диверсифікація кредитного портфелю є найбільш простим та дешевим методом хеджування кредитного ризику. Основними способами, які застосовуються для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфелю є наступні:

- раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування по сумі, строкам, видам процентних ставок та іншим умовам надання позик; встановлення лімітів кредитування по окремим позичальникам або класам позичальників у відповідності з фінансовим положенням; визначення лімітів концентрації кредитів в руках одного або групи позичальників, які тісно співробітничають у відповідності до їх фінансового положення;

- диверсифікація кредитного портфелю за галузевою ознакою;

- диверсифікація прийнятого забезпечення за позиками;

- застосування різних видів процентних ставок та способів начислення та виплати процентів за позиками;

- диверсифікація кредитного портфелю за строками має особливе значення, оскільки процентні ставки за позиками різної строковості піддаються різним розмірам коливань та рівень ділових ризиків позичальника також суттєво залежить від строку позики.

Щоб гарантувати оптимальну диверсифікацію кредитного портфелю, Харківської філії ВАТ «Укрексімбанк» установлює межу кредитування по різних групах позичальників. Ця межа установлюються в залежності від розміру ресурсної бази банку, норми обов'язкового резерву, встановленої НБУ, залишків коштів до запитання та резерву по кредитним операціях (див. формулу 3.22); і затверджується кредитним Комітетом.