Удосконалення системи нагляду НБУ за комерційними банками

В - відвернення.

Розмір регулятивного капіталу банку (РК) не повинен бути менше встановленого Національним банком значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1) згідно з главою 1 розділу II Інструкції [9], [8].

Основний капітал (ОК):

ОК = 5000 + 5003 + 5010 + 5020 + 5021 + 5022 + 5030 + 5040 - 5999(А)⁽¹⁾ - (5001 + 5002 + (4300 - 4309) + 4310 + 5031 + 5041) - (РР - ФР), (2.2)

де РР - розрахункова сума резервів за активними операціями банку (кредитними, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, що відображається у відповідних формах звітності банків про стан формування цих резервів);

ФР - фактично сформована сума резервів за активними операціями, що відображається у відповідних формах звітності банків про стан формування цих резервів;

(РР - ФР) - сума недосформованих резервів за активними операціями банків, що відображається у відповідних формах звітності банків про стан формування цих резервів та вираховується з основного капіталу. У разі перевищення суми фактично сформованих резервів над їх розрахунковою сумою до розрахунку приймається нуль.

Додатковий капітал (ДК):

ДК = 1591 + 2401 + 3690/1⁽²⁾ + 5100 + 5999(П)⁽³⁾ + СК, (2.3)

де СК - субординований капітал (рахунок 3660). До регулятивного капіталу включається СК за даними відповідної форми звітності про включення субординованого боргу в розрахунок регулятивного капіталу, але не більше ніж 50 відсотків від основного капіталу (ОК).

Додатковий капітал (ДК) не може бути більше основного капіталу (ОК).

В = 3102 + 3202 + (3103/2 + 3105/2 + 3203/2 + 3205/2)⁽⁴⁾ + 1516 + 1524/2⁽⁵⁾ + 3212/2⁽⁶⁾ + 4102 + 4103 + 4109 + 4202 + 4203 + 4209 (2.4)

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

- на 1 січня 2005 року - не менше ніж 6000000 євро,

- на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро,

- на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти в Національному банку;

- боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

- нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

- боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

- короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади;

- нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

- боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

- боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

- кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

- кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- короткострокові та довгострокові кредити, що надані місцевим органам виконавчої влади;

- нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади;

- гарантійні депозити в інших банках (покриті);

- зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

- валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані;

- активи до одержання;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 100 відсотків:

- прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;

- прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади;

- короткострокові депозити, що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- довгострокові депозити, що розміщені в інших банках;

- гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках;

- кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

- довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

- нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

- фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

- пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;

- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

- кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;

- нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

- пролонгована заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

- сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

- сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

- дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

- сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

- транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

- пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані центральним та місцевим органам виконавчої влади;

- кредити, які надані фізичним особам;

- пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

- нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

- прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

- сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

- сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

- акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції;

- боргові цінні папери, випущені банками, фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

- нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

- прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

- товарно-матеріальні цінності;

- основні засоби;

- інші активи банку;

- зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

- непокриті акредитиви;

- сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

- цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу;

- сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну;

- інші зобов'язання, що надані клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 - не меншим, ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

- протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

- протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

- надалі - не менше 10 відсотків.

Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку. Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

- недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

- капітальних вкладень у нематеріальні активи;

- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

- збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти в Національному банку;

- казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

- кошти в інших банках;

- сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

- дебіторську заборгованість за операціями з банками;

- кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам;

- дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

- транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

- цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

- товарно-матеріальні цінності;

- інші активи банку;

- суми до з'ясування та транзитні рахунки;

- операційні та неопераційні основні засоби.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

Групи банків за рівнем капіталу

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу на [6]:

- добре капіталізовані;

- достатньо капіталізовані;

- недокапіталізовані;

- значно недокапіталізовані;

- критично недокапіталізовані.

а) Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

- розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 відсотків;

- співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) більше ніж його нормативне значення і становить 8 відсотків та більше.

б) Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

- розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 відсотків або наближається до 17 відсотків;

- співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

в) Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

- розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 відсотків;

- співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 відсотки, або наближається до 4 відсотків.

г) Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого:

- розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 6 до 2 відсотків;

- співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 відсотка;

- обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

д) Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:

- розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 відсотки;

- співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж 1,3 відсотка;

- обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк рекомендує вжити таких заходів недокапіталізованим банкам:

- припинити в будь-якій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також унести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (програму) фінансового оздоровлення банку.

- тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб;

- обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

- припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

- припинити надання бланкових та пільгових⁶ кредитів;

- припинити нарахування і сплату відсотків за міжфілійними кредитами;

- критично недокапіталізованим банкам припинити виплату процентів за субординованим боргом;

- значно недокапіталізованим або критично недокапіталізованим банкам унести на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання щодо санації банку його акціонерами (учасниками) або інвесторами.

На рис.2.1 -2.3 наведені результати порівняльного аналізу власного капіталу та фактичних нормативів Н1,Н2,Н3 для АКБ „Приватбанк” та інших банків першої „десятки” рейтингу комерційних банків за 2001 - 2004 роках. Як

Видно з графіків рис.2.1- 2.3 АКБ „Приватбанк” та інші банки станом на кінець 2004 року відносяться до добре капіталізованих банків, при цьому основа капіталу для банківської системи - це статутний капітал банків, а для першої „десятки” банків - це додатково зароблені прибутки та субординований борг.



Рис. 2.1 - Динаміка виконання нормативу Н1 власного капіталу АКБ “Приватбанк” та першими 8 рейтинговими банками України за 2001 - 2004 роки

Рис. 2.2 - Динаміка виконання нормативів Н2,Н3 адекватності власного капіталу ризиковим активам АКБ “Приватбанк”, першими рейтинговими банками та по всій банківській системі України за 2001 - 2004 роки



Рис. 2.3 - Порівняльна структура власного капіталу АКБ “Приватбанк” та груп комерційних банків банківської системи України

2.3 Аналіз управління нормативами ліквідності, кредитного, інвестиційного та валютного ризиків комерційного банку

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

1. Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

2. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

3. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив поточної ліквідності (Н5)

1. Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

2. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання.

3. До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках;

- строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

- боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

- боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

надані кредити.

4. До зобов'язань належать:

- кошти до запитання;

- короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

- кошти бюджету України;

- строкові депозити інших банків та клієнтів;

- цінні папери власного боргу, емітовані банком;

- субординований борг банку;

- зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

- зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

5. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж:

з 01.01.2003 - 40 відсотків.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

1. Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

2. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань.

3. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

4. До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках;

- короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках;

- короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

5. До короткострокових зобов'язань включаються:

- кошти до запитання;

- кошти бюджету України;

- короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

- короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

- короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;

- зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

- зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

6. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездарністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

3. До вимог банку щодо контрагента включаються:

а) щодо банків-контрагентів:

строкові депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5. Банк, який є добре капіталізованим або достатньо капіталізованим і проводить беззбиткову діяльність протягом останніх трьох місяців, може надавати кредити та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою кредитною операцією) у разі:

а) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:

урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А¹¹;

або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку;

або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу¹², - за зобов'язаннями контрагентів із строком виконання один рік і менше.

б) грошового покриття кредиту у вигляді застави майнових прав на грошові кошти позичальника/майнового поручителя, що розміщені у вигляді депозиту в банку-кредиторі, або застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, за умови відповідності строків надання кредиту строкам залучення депозиту. У разі забезпечення кредиту грошовим покриттям банк повинен мати договір про заставу майнових прав на грошові кошти, що зберігаються на рахунках у банку-кредиторі (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з позичальником/майновим поручителем і за яким надається право у разі невиконання позичальником/майновим поручителем зобов'язань за кредитним договором стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу, а також платіжні та інші документи, що підтверджують надання кредиту і відповідне забезпечення за кредитом.

Банки можуть здійснювати вкладення в боргові цінні папери в розмірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму безумовного забезпечення або грошового покриття, якщо в умовах випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або в угоді про купівлю цінних паперів) зазначається про їх відповідне забезпечення згідно з укладеним між емітентом та гарантом/поручителем договором про забезпечення. У разі забезпечення вкладень у боргові цінні папери грошовим покриттям банк повинен мати документ, у якому визначені умови випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або угоду про купівлю боргових цінних паперів) із зазначенням у ньому (в угоді) про відповідне грошове покриття такого випуску.

6. Рішення про проведення банком операцій з одним контрагентом/позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пункті 2.3 цієї глави, щодо цього контрагента), має прийматися правлінням та/або радою банку.

10. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

4. До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів уключаються:

а) щодо банків контрагентів:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за кредитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

5. До позабалансових зобов'язань, що надані банком, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

6. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

7. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

8. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

- якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

- якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

2. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.

3. До зобов'язань одного інсайдера перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

4. До позабалансових зобов'язань перед банком уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

6. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

7. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

3. До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.

6. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 40 відсотків.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування. Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

- інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

- юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

- регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;

в) у результаті андеррайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.

3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, що випущені установою;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.

5. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Норматив загальної суми інвестування (Н12)

1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками та фінансовими установами й іншими емітентами;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.

5. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 відсотків.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 30 відсотків;

- загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 5 відсотків.

В табл. В.1 - В.3 Додатку В наведені дані динаміки виконання нормативів Н4 - Н13 КБ „Приватбанк” у 2001 -2004 роках, які підтверджують 2-3 кратний запас по виконанню нормативів НБУ в регулюванні власної діяльності.

2.4 Аналіз управління поточною ліквідністю та платоспроможністю комерційного банку за рахунок створення обов'язкових резервів

Обов'язкові резерви в комерційних банках формуються згідно «Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України» [15] з метою підвищення ефективного використання монетарних механізмів під час регулювання грошово-кредитного ринку.

Національний банк України (далі - Національний банк) використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують обов'язкові резерви.

Норматив обов'язкового резервування - це установлений Національним банком розмір до зобов'язань щодо залучених банком коштів.

Об'єкт резервування - це сума пасивів (склад зобов'язань), а за окремими активно-пасивними рахунками - пасивне сальдо за зведеним балансом банку.

Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком кредитів, одержаних від інших банків та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу.

Банки формують обов'язкові резерви, виходячи із встановлених нормативів обов'язкового резервування до зобов'язань щодо залучених банком коштів, у цілому за зведеним балансом банку - юридичної особи з урахуванням усіх філій.

Норматив обов'язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. За спеціалізованими банками можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування.

Національний банк може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

- строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку);

- виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна).

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в національній валюті на кореспондентському рахунку банку в Національному банку.

За умови переведення банку в режим формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку сума обов'язкових резервів перераховується банком на окремий рахунок в Національному банку.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку та прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку приймає окремі рішення щодо:

- звітного періоду резервування;

- нормативів обов'язкового резервування;

- складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), до яких встановлюються нормативи обов'язкового резервування;

- обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку.

Обсяг обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку, установлюється для звітного періоду резервування в процентному відношенні (від 20 до 80 процентів) до суми обов'язкових резервів за попередній звітний період резервування, визначеної без урахування покриття будь-якими активами банку.

Згідно Постанови Правління НБУ від 19 травня 2004 року № 221 «Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку» (Додаткове уточнення - лист Національного банку України від 20.08.2004 року № 14-011/3196-8551) [25] - з 1 липня 2004 року обсяг обов'язкових резервів, який має зберігатися щоденно на початок операційного дня на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України, має бути не менше ніж 60 процентів від суми обов'язкових резервів, що сформовані за попередній звітний період резервування, визначеної без урахування покриття будь-якими активами банку.

Національний банк окремим рішенням Правління Національного банку може встановлювати на відповідні звітні періоди резервування розмір та вид активів, що можуть зараховуватися для покриття обов'язкових резервів, але не більше ніж 40 процентів від суми активів, що можуть зараховуватися для покриття обов'язкових резервів.

Згідно Постанови Правління НБУ від 19 травня 2004 року № 221 «Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку» [25] - з 1 липня 2004 року НБУ дозволяє зараховувати для покриття визначеного обсягу обов'язкових резервів готівку, що обліковується в касі банку за рахунками бухгалтерського обліку 1001, 1002, 1003, 1004, у розмірі 25 процентів у національній валюті та 10 процентів - в іноземній валюті.

В таблиці 2.2 наведена динаміка встановлення Національним банком нормативів обов'язкового резервування окремих агрегатів залучених банками коштів у 1998-2004 роках.

Таблиця 2.2 - Динаміка ставок обов`язкового резервування залучених коштів комерційними банками з 1998 по поточний 2004 роки

Дата вста-новлення НБУ	Загальна ставка на всі залу-чені кошти	Індивідуальна ставка на Кошти до запитання	Індивідуальна ставка на Короткострокові кошти та депозити	Індивідуальна ставка на Довгострокові кошти та депозити
		Нац. Валюта	Іноз. Валюта	Нац. Валюта	Іноземн. Валюта	Нац. Валюта	Іноземн. Валюта
09.11. 2004		8%	8%	7 % (ЮО) 14 % (ФО)	3 % (ЮО) 5 % (ФО)	8% (ЮО) 16 % (ФО)	5 % (ЮО) 7 % (ФО)
01.10. 2004		8%	8%	7%	7%	7%	7%
20.08. 2004		8%	12%	6% (ЮО) 2% (ФО)	10%	0 %	8%
8.07. 2002		10%	12%	6% (ЮО) 2% (ФО)	10%	0%	8%
10.04. 2002		14%	14%	6% (ЮО) 2% (ФО)	12%	0%	10%
01.03. 2002		14%	14%	6% (ФО)	12%	4% (ЮО) 2% (ФО)	6% (ЮО 10% (ФО
10.12. 2001		14%	14%	12% (ЮО) 10% (ФО)	12% (ЮО) 12% (ФО)	8% (ЮО) 10% (ФО)	6% (ЮО 10% (ФО
15.04. 2001		15%	15%	11% (ЮО) 9% (ФО)	15%	15%	15%
15.04. 2000	15%	15%	15%	15%	15%	15%	15%
01.02. 2000	16%	16%	16%	16%	16%	16%	16%
01.02. 1999	17%	17%	17%	17%	17%	17%	17%
01.09. 1998	16,5 %	16,5%	16,5%	16,5%	16,5%	16,5%	16,5%
01.01. 1998	15%	15%	15%	15%	15%	15%	15%

Порядок визначення та формування обов'язкових резервів

До залучених банками коштів належать кошти, які обліковуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних та фізичних осіб, а також залучені кошти, що належать юридичним і фізичним особам та відображені в балансі банку на інших рахунках бухгалтерського обліку.

Обов'язковому резервуванню підлягають:

- залучені кошти міжбанківських операцій (в національній та іноземній валютах):

а) пасивне сальдо коштів, залучених банком на поточні «ЛОРО» - коррахунки інших банків (пасиви), та коштів, розміщених банком на поточних «НОСТРО» - коррахунках в інших банках (активи);

б) пасивне сальдо коштів - депозитів «овернайт», залучених банком від інших банків (пасиви), та коштів-депозитів «овернайт», розміщених банком в інших банках (активи);

в) пасивне сальдо коштів - гарантійних депозитів, залучених банком від інших банків (пасиви), та коштів - гарантійних депозитів, розміщених банком в інших банках (активи);

г) пасивне сальдо коштів - короткострокових депозитів, залучених банком від інших банків (пасиви), та коштів - короткострокових депозитів, розміщених банком в інших банках (активи);

д) пасивне сальдо коштів - довгострокових депозитів, залучених банком від інших банків (пасиви), та коштів - довгострокових депозитів, розміщених банком в інших банках (активи);

е) пасивне сальдо коштів - кредиторської заборгованості банка перед іншими банками (пасиви), та коштів - дебіторської заборгованості інших банків перед банком (активи);

- залучені кошти юридичних осіб (в національній та іноземній валютах):

а) поточні кошти Державного, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, поточних рахунків бюджетного фінансування підприємств;

б) депозитні кошти Державного, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, підприємств бюджетного фінансування;

в) поточні кошти комерційних юридичних осіб;

г) короткострокові та довгострокові депозити юридичних осіб;

д) поточні кошти фізичних осіб;

е) короткострокові та довгострокові депозити фізичних осіб;

ж) поточні кошти небанківських фінансових установ - юридичних осіб;