Удосконалення системи нагляду НБУ за комерційними банками

Такі недоліки можуть призвести до фінансових збитків через помилку, невчасне виконання робіт або шахрайство або стати причиною того, що інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб, наприклад, ділери, кредитні працівники або інші працівники банку перевищать свої повноваження або здійснюватимуть операції в порушення етичних норм або із занадто високим ризиком. Операційно-технологічний ризик виникає також через неадекватність стратегії, політики і використання інформаційних технологій. До інших аспектів операційно-технологічного ризику належить імовірність непередбачених подій, наприклад пожежі або стихійного лиха.

Ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини. Цей ризик може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Ризик репутації має місце на всіх рівнях організації, і тому банки мають відповідально ставитися до своїх взаємовідносин із клієнтами та суспільством.

Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог зако-ів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і зменшення можливостей правового забезпечення виконання угод.

Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі. Цей ризик виникає внаслідок несумісності:

- стратегічних цілей банку;

- бізнес-стратегій, розроблених для досягнення цих цілей;

- ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей;

- якості їх реалізації.

Ресурси, необхідні для реалізації бізнес-стратегій, можуть бути як матеріальними, так і нематеріальними. До них належать канали взаємодії і обміну інформацією, операційні системи, мережі надання послуг та продуктів і управлінський потенціал та можливості. Внутрішні характеристики організації мають оцінюватися з точки зору впливу економічних, технологічних, конкурентних, наглядових та інших змін зовнішнього середовища.

Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків"

Кредитний ризик

Для оцінки кредитного ризику наглядовці мають враховувати викладені нижче фактори:

- існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління кредитним ризиком, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

- склад портфелів активів (кредитний, інвестиційний тощо) та існування концентрацій. Суттєві фактори включають такі:

- продукти;

- види економічної діяльності;

- класифікація/рейтинги ризику;

- походження заборгованості;

- клієнти;

- розмір кредитів;

- географічні регіони;

- непов'язані/споріднені контрагенти;

- джерела погашення;

- застава;

- рівень забезпечення кредитного ризику заставою. Під час оцінки застави наглядовці мають аналізувати вид застави, якість, рівень покриття заборгованості заставою, адекватність та періодичність переоцінки застави, можливість реалізації, а також рівень і характер винятків у документації;

- обсяг умовних зобов'язань банку (гарантій, непокритих і резервних акредитивів, кредитних ліній, обов'язкових та не обов'язкових до надання тощо);

- тенденції щодо зростання обсягів активних операцій, прострочень, негативно класифікованих кредитів і збитків від активних операцій;

- достатність резервів банку під можливі втрати за активними операціями;

- наявність своєчасної, достовірної та повної управлінської інформації;

- ефективність кредитного адміністрування, включаючи кредитний аналіз, моніторинг, роботу з проблемними активами, оцінку застави і документальне оформлення застави;

- адекватність методів, що використовуються для визначення кредитних проблем;

- рівень комплектації і кваліфікація кадрів, зважаючи на обсяг та складність активних операцій банку;

- чи застосовуються належні облікові підходи щодо балансових та позабалансових активів та резервів;

- наявність належних механізмів контролю (аудит, внутрішні перевірки кредитної діяльності, відповідні процедури тощо) для класифікації портфелів, забезпечення точності даних і моніторингу дотримання положень або законів.

В табл.. Ж.1,Ж.2 додатку Ж наведені таблиці кількісних та якісних оцінок кредитних ризиків діяльності банку, оцінюємих при проведенні банківського нагляду.

Ризик ліквідності

Для оцінки ризику ліквідності наглядовці мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями; їх перелік може бути розширений наглядовцями в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти наглядовцю приймати рішення в межах системи оцінки ризиків. Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень і враховуються наглядовцями під час оцінки ризику банку.

Фактори оцінки такі:

- існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком ліквідності, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

- обсяг активів балансу та їх розподіл за ступенем ліквідності у відношенні до структури зобов'язань. Зокрема, слід звернути увагу на такі фактори:

- високоліквідні активи;

- цінні папери та інші активи, що можуть бути прийняті до операцій рефінансування (з урахуванням активності їх ринку);

- можливості продажу, у тому числі на умовах зворотного викупу (репо), або сек'юритизації, або можливість використання вторинного джерела ліквідності активів;

- обсяг, структура та рівень диверсифікації пасивів. Зокрема, слід звернути увагу на такі фактори:

- питома вага зобов'язань у пасивах банку;

питома вага:

- строкових зобов'язань та зобов'язань до запитання;

- коштів фізичних та юридичних осіб;

- міжбанківських коштів;

- наявність нестабільних джерел коштів, чутливих до змін рівня ризику банку;

- концентрації:

- за постачальниками коштів;

- за інструментами (наприклад, депозитні сертифікати, депозитні рахунки, дебетові картки тощо);

- за термінами погашення;

- середньозважена вартість залучених коштів для визначеного банку в зіставленні з банками його порівняльної групи;

- чисті розриви фінансування із приділенням особливої уваги короткостроковим розривам, включаючи:

- прогнозовані потреби у фінансуванні;

- спроможність покривати потенційні розриви фінансування за прийнятними процентними ставками шляхом залучення додаткових ресурсів;

- ліквідність фінансових ринків, на яких можна залучити кошти;

склад балансових та позабалансових портфелів, включаючи:

- відтоки та притоки грошових коштів;

- ліквідність застави та існування угод, які можуть бути достроково розірвані (наприклад, депозитні угоди тощо);

- ліквідність вторинних ринків, на яких можна отримати рефінансування;

- погіршення репутації банку на ринку, що виявляється через зниження кредитних рейтингів і підвищення процентних ставок під час залучення коштів цим банком;

- висновки офіційних або неофіційних рейтингових служб і аналітиків про установу, включаючи поточні рейтинги і тенденції рейтингів. Публікації в засобах масової інформації;

- наявність адекватного плану на випадок кризових обставин;

- існування своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

- рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

- наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, відповідних облікових підходів і дотримання положень або законів.

В табл. З.1,З.2 додатку З наведені таблиці кількісних та якісних оцінок ризиків ліквідності діяльності банку, оцінюємих при проведенні банківського нагляду.

Ризик зміни процентної ставки

Ризик зміни процентної ставки - це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів. Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які зазвичай наражається банк, є:

1) ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов'язань та позабалансових позицій;

2) ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та формі кривої дохідності;

3) базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, усі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

4) ризик права вибору (опціону), який виникає з наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямим чи непрямим чином наявне в багатьох банківських активах, зобов'язаннях та позабалансових портфелях.

Для оцінки ризику зміни процентної ставки наглядовці мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями; їх перелік може бути розширений наглядовцями в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти наглядовцю прийняти рішення в межах системи оцінки ризиків. Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень і враховуються наглядовцями під час оцінки ризику банку.

Це такі фактори:

- існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком зміни процентної ставки, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

- значення і стабільність динаміки чистої процентної маржі та її адекватність порівняльній групі банків;

- компонентний та сукупний рівень ризику зміни процентної ставки, включаючи ризик зміни вартості ресурсів, базисний ризик, ризик кривої дохідності та ризик, пов'язаний із правом вибору (опціону), відносно надходжень та капіталу;

- наскільки адекватно банк оцінює ризик процентної ставки як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі;

- уразливість надходжень та капіталу за умов суттєвих змін процентних ставок, таких як поступові зрушення ставок та зміни форми кривої дохідності. Прийнятність сценаріїв має оцінюватися в контексті поточних параметрів процентних ставок. Для забезпечення ґрунтовного аналізу потрібні сценарії змін процентних ставок достатньо широкого діапазону;

- характер ризику різних продуктів, тобто їх обсяг і рівень чутливості до змін процентної ставки;

- відносний обсяг і перспективи тривалого використання дешевих і стабільних джерел фінансування;

- наявність своєчасної, достовірної та інформативної управлінської інформації для моніторингу ризику зміни процентної ставки;

- наявність у банку практики періодичної перевірки обґрунтованості і чинності припущень та моделей оцінки ризику;

- чи розроблено процес незалежного вимірювання й аналізу, пов'язаного з ризиком зміни процентних ставок у всіх значних видах діяльності з використанням різних сценаріїв;

- чи має банк достатньо досвіду та чи адекватно реагує на зміни ринкових умов;

- чи має банк достатній доступ до ринків для гнучкого коригування рівня ризику;

- рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

- існування належних механізмів контролю для моніторингу достовірності інформації, належних облікових підходів і дотримання внутрішніх положень, нормативно-правових актів, законів.

В табл. І.1, І.2 додатку І наведені таблиці кількісних та якісних оцінок ризиків зміни процентної ставки банку, враховуємих при проведенні банківського нагляду.

Ринковий ризик

Для оцінки ринкового ризику наглядовці мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями; їх перелік може бути розширений наглядовцями в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти наглядовцю приймати рішення в межах системи оцінки ризиків. Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень і враховуються наглядовцями під час оцінки ризику банку.

Це такі фактори:

- існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ринковим ризиком, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

- джерела ринкового ризику, включаючи динаміку цін на інструменти процентних ставок, товари і пайові цінні папери, а також динаміку валютних курсів;

- розмір, термін дії та складність позицій;

- компоненти ринкового ризику та цінова чутливість різних продуктів, у тому числі за позабалансовими угодами (наприклад, свопами, форвардними та опціонними контрактами);

- стабільність реальних грошових надходжень від торговельних операцій;

- динаміка значень надходжень під ризиком і капіталу під ризиком;

- уразливість банку за імовірнісними сценаріями зміни процентних ставок і ринкових потрясінь (стрес-тестування);

- можливість хеджування або закриття позицій ризику, що існують на кожний момент часу, у тому числі професійна здатність керівництва здійснювати операції хеджування та доступ банку до відповідних ринків;

- розмір відкритих позицій порівняно з реальними очікуваними грошовими надходженнями (тобто ризик порівняно з винагородою);

- наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

- рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

- існування належних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, належних облікових підходів і дотримання положень, обмежень, нормативно-правових актів або законів.

В табл. К.1, К.2 додатку К наведені таблиці кількісних та якісних оцінок ринкового ризику, враховуємих при проведенні банківського нагляду.

Валютний ризик

Для оцінки валютного ризику наглядовці мають враховувати викладені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими критеріями; їх перелік може бути розширений наглядовцями в разі потреби. Вони є оглядом моментів, які можуть допомогти наглядовцю приймати рішення в межах системи оцінки ризиків. Фактичні дані наявної в банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків мають забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних рішень і враховуються наглядовцями під час оцінки ризику банку.

Це такі фактори:

- існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління валютним ризиком, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

- обсяг балансових та позабалансових статей, які підлягають переоцінці у зв'язку зі змінами поточного валютного курсу та строкового валютного курсу;

- структура балансових та позабалансових статей за такими факторами:

- валюта;

- продукти;

- строк існування або очікуваний строк подальшого утримання позицій;

- розмір і строк неузгоджених грошових потоків;

- розмір позицій у валютах, обсяги торгівлі якими є обмеженими;

- потенційна величина втрати капіталу у зв'язку з перерахуванням валютних позицій у їх гривневий еквівалент у разі зміни валютних курсів, враховуючи останні тенденції та прогнози;

- наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

- рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

- наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, належних облікових підходів і дотримання внутрішніх положень, нормативно-правових актів або законів.

В табл. Л.1, Л.2 додатку Л наведені таблиці кількісних та якісних оцінок валютного ризику, враховуємих при проведенні банківського нагляду.

3.3 Комплексний алгоритм нагляду за діяльністю комерційного банку на основі балансу структури активів-пасивів, процентних ставок та резервування банківських ризиків

В дипломній роботі розроблений один з можливих комплексних підходів до побудови системи нагляду за діяльністю комерційного банку, побудований на цільовій функції - нормативна дивідендна дохідність статутного капіталу.

Основні умови, прийняті при побудові алгоритму:

1. Дивідендна доходність статутного фонду (річна ставка дивідендів на номінал акції) повинна бути не менше альтернативної ринкової вартості капіталу інвестора, в якості якої приймається депозитна ставка для юридичних осіб.

2. Частина балансового капіталу банку, вкладена в необоротні активи основних засобів, не заробляє доходи.

3. Активи у вигляді готівкових коштів в касі банку та коштів на кореспондентському рахунку в НБУ - не заробляють доходів, а є технологічними інструментами платіжних систем.

4. Стійке управління роботою банку встановлюється за наступним алгоритмом розділення центрів відповідальності за грошові потоки та банківські операції:

- дивідендна дохідність статутного капіталу (дохідність власників банку -акціонерів) забезпечується основною процентною операційною діяльністю банка;

- джерелом витрат на обслуговування діяльності інфраструктури банку, оплати персоналу, витрат на банківські процеси та процеси розвитку і модернізації банку є:

а) різниця доходів та витрат від комісійних операцій банку;

б) різниця доходів та витрат від торгівлі цінними паперами;

в) різниця доходів та витрат від валютообмінних операцій;

г) різниця доходів та витрат від консультаційних операцій;

д) різниця доходів та витрат від операцій гарантій та поручительств;

е) різниця доходів та витрат від небанківських операцій;

ж) різниця доходів та витрат від експлуатації платіжної системи на базі пластикових карток;

з) різниця доходів та витрат від вкладення коштів в статутні фонди асоційованих та дочірніх підприємств;

Операційний дохід банку від експлуатації ризикових активів по пропонуємій моделі розраховується як:



(3.1)

де - - суми кредитів, наданих і-тому клієнту-юридичній особі (і=1,…,N), та загальна сума кредитів, наданих юридичним особам;

- процентна ставка кредиту, наданому і-тому клієнту - юридичній особі;

- загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неповернення кредитів юридичними особами;

- суми кредитів, наданих і-тому клієнту-фізичній особі (і=1,…,N), та загальна сума кредитів, наданих фізичним особам;

- процентна ставка кредиту, наданому і-тому клієнту - фізичній особі особі;

- загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неповернення кредитів фізичними особами особами;

- суми кредитів, наданих і-тому клієнту-банку (і=1,…,N), та загальна сума кредитів, наданих банкам;

- процентна ставка кредиту, наданому і-тому клієнту - банку;

- загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неповернення кредитів банками;

- сума активів, вкладених в і-тий вид державного цінного паперу(і=1,…,N), та загальна сума активів, вкладених в державні цінні папери;

- доходна ставка і-того державного цінного паперу;

- загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неотримання активів, вкладених в державні цінні папери;

- сума активів, вкладених в і-тий вид комерційного цінного паперу(і=1,…,N), та загальна сума активів, вкладених в комерційні цінні папери;

- доходна ставка і-того комерційного цінного паперу;

- загальна сума резервів, створених банком за рахунок частки прибутку, для зменшення ризику неотримання активів, вкладених в комерційні цінні папери;

- частка нарахованих та неотриманих доходів від експлуатації всіх видів ризикових активів (еквівалентна дебіторській заборгованості за доходами);

- загальна сума резервів, створених за рахунок частки прибутку для зменшення ризику неотримання сумнівних та прострочених доходів;

- активи, які вкладені в дебіторську заборгованість за сумами операцій;

- загальна сума резервів, створених за рахунок частки прибутку для зменшення ризику неотримання сумнівних та прострочених сум дебіторської заборгованості;

Операційні витрати банку від експлуатації платних залучених коштів по пропонуємій моделі розраховуються як:



(3.2)

де - поточні та строкові депозитні кошти юридичних осіб, залучених банком;

- процентні ставки сплати банком коштів за користування залученими коштами юридичних осіб;

- поточні та строкові депозитні кошти фізичних осіб, залучених банком;

- процентні ставки сплати банком коштів за користування залученими коштами фізичних осіб;

- поточні та депозитні кошти інших банків, залучені банком;

- процентні ставки сплати банком коштів за користування залученими коштами інших банків;

- кошти рефінансування з боку НБУ та процентні ставки сплати за кошти рефінансування;

- залучені кошти міжнародних фінансових організацій та процентні ставки сплати за кошти;

- кошти субординованого боргу інвесторів та процентні ставки сплати за залучені кошти субординованого боргу;

Операційна дивідендна дохідність статутного капіталу розраховується як:

(3.3)

де Kdiv - норматив розподілу балансового прибутку на виплату дивідендів;

STKAP - статутний капітал;

STPRIB - ставка податку на балансовий прибуток (25%);

На рис.3.2 наведені результати розрахунків операційної дивідендної ставки доходності за пропонуємою моделлю для АКБ “Приватбанк”, АКБ “Аваль” та АКБ”Надра” за 2001 - 2004 роки. Одночасно на рис.3.2 приведені дані по декларуємій банками загальній рентабельності статутного капіталу за той же часовий період [46]. Як показує аналіз графіків рис.3.2:

- операційна дивідендна ставка доходності статутного капіталу в 2-5 разів перевищує декларуєму загальну рентабельність статутного капіталу;

- це означає, що менеджмент банку використовує доходи акціонерів від основної процентної діяльності банку для покриття неефективного управління витратами банку та іншою банківською діяльністю;

- це означає, що менеджмент банку штучно зменшує балансовий прибуток банку для зменшення оподаткування.

Рис. 3.2 - Результати розрахунків за пропонуємою моделлю банківського нагляду для банків станом на 01.01.2005

3.4 Необхідність створення незалежного від НБУ органа фінансового контролю за діяльністю банківської системи України

Яким повинен бути банківський нагляд у сучасній європейській країні?

1. Це повинен бути незалежний, а головне - не корумпований і політично не заангажований центральний орган державної влади. Кандидатури Голови Уповноваженого органу, його заступників та членів колегії Президент України пропонує парламенту, а Верховна Рада дає згоду на їх призначення.

2. Національний банк України за своєю суттю є такою ж комерційною структурою, як будь-який комерційний банк. У Національного банку є такий же кошторис, такі ж видатки та прибутки, власні підприємства, які ведуть господарську діяльність. Ніколи і ні за яких обставин одна комерційна структура не повинна контролювати та ревізувати іншу. Об'єктивність тут під великим питанням за визначенням.

3. Національний банк, як комерційна структура, хоча й державна, також потребує постійного банківського нагляду та регулювання з боку держави. Внутрішній та зовнішній аудити не покликані давати такі результати, як банківський нагляд. Цей важливий державний орган не може бути безконтрольним. Інакше знову й знову ми будемо мати чутки про чи то скоєні, чи то не скоєні його керівництвом зловживання, як це не раз було у минулому.

Згідно проекту нового „Закону України Про банківський нагляд та регулювання діяльності банків України”(2005 рік) [26]:

- банківське регулювання - функція Уповноваженого органу, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;

- банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Уповноваженого органу, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Уповноважений орган здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;

- CAMELS - рейтингова система оцінки фінансового стану і стабільності банку, яка передбачає визначення за результатами комплексного інспектування рейтингу банку (у цифровому значенні), що включає визначення рейтингових оцінок за кожним компонентом рейтингової системи (достатності капіталу, якості активів, менеджменту, надходжень банку, ліквідності та чутливості до ринкового ризику) і комплексної рейтингової оцінки;

Державний орган з питань нагляду та регулювання діяльності банків України є спеціально уповноваженим державним органом зі спеціальним статусом (далі - Уповноважений орган), метою діяльності якого є проведення скоординованої, зваженої і послідовної політики щодо здійснення нагляду за діяльністю банків в Україні, надійний захист інтересів їх вкладників і кредиторів, прогнозування та своєчасне реагування на зміни, які відбуваються у банківській системі України.

Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Уповноваженого органу, його заступників, голів територіальних управлінь, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Уповноваженого органу, наданні соціальних гарантій, в умовах оплати праці.

Уповноважений орган підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Уповноважений орган щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Основними завданнями Уповноваженого органу є:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері банківської діяльності на засадах рівності банківських установ перед законом та пріоритету прав акціонерів, кредиторів, вкладників і клієнтів банків, виявлення і припинення порушень законодавства у банківський сфері економіки України;

2) визначення пріоритетних питань діяльності банківського сектору економіки та напрямів їх вирішення;

3) проведення політики пруденційного банківського нагляду з метою забезпечення підтримки довіри суспільства до банків;

4) розроблення стратегії і тактики банківського нагляду, вибір дійових інструментів для здійснення інтегрованого нагляду за банками;

5) вдосконалення процесів, що запроваджуються з метою забезпечення монолітності, послідовності та консолідованості нагляду;

6) сприяння законодавчому забезпеченню діяльності банківського нагляду, ініціювання нових і удосконалення чинних законів та нормативних актів, опрацювання пропозицій, що надходять із зовнішніх джерел, періодичний перегляд загальної інфраструктури банківського законодавства;

7) розроблення методологій, які забезпечуватимуть Голову Уповноваженого органу, членів колегії Уповноваженого органу та керівництво банківського нагляду усіх рівнів необхідною інформацією про стан банківської системи, тенденції фінансового розвитку, розроблення системних питань та запланованого реагування;

8) розроблення заходів щодо запобігання злочинності та правопорушенням у банківській системі;

9) накопичення міжнародного досвіду та організація співробітництва з питань банківського нагляду з міжнародними організаціями і налагодження контактів з національними наглядовими інстанціями;

10) проведення підготовки кваліфікованих висновків про проекти законів України та нормативні акти Національного банку України;

11) проведення комплексної оцінки фінансово-економічного стану банківської системи в цілому, визначення тенденцій її розвитку та надання пропозицій Національному банку України щодо адекватного реагування;

12) сприяння розвитку між банками добросовісної конкуренції;

13) методичного забезпечення застосування законодавства у сфері банківської діяльності.

Уповноважений орган утворюється у складі Голови та дванадцяти членів колегії. Уповноважений орган утворює територіальні управління.

Об'єкти перевірки Уповноваженого органу

Об'єктами перевірки Уповноваженого органу та його регіональних управлінь є:

- Національний банк України, його установи, навчальні заклади, територіальні управління та інші власні підрозділи Національного банку;

- банк, його філії та інші власні підрозділи банку (у тому числі ті, що розташовані поза межами місцезнаходження головного офісу банку);

- власники істотної участі в банку;

- юридичні особи, що здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії.

Технологія ефективного банківського нагляду передбачає:

- передумови, що визначають розподіл цілей, функцій та зобов'язань кожного учасника банківського ринку;

- ліцензування і структуру, які чітко окреслюють коло установ, охоплених банківським наглядом, види їх діяльності, що потребують ліцензування, а також передбачають оцінку власності банку, ділових якостей його керівників, реальності операційних планів, системи внутрішнього контролю та прогноз фінансового стану банку на майбутнє;

- пруденційні вимоги і пруденційне регулювання, тобто вимоги щодо обов'язкової наявності мінімального капіталу, який би відповідав рівневі ризиків банку; ведення ним ефективної політики та оволодіння процедурами оцінки якості активів і забезпечення, а також резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами; лімітів для обмеження розміру ризику на одного позичальника чи групу позичальників; наявності адекватної системи внутрішнього контролю та аудиту;

- наявність методики поточного банківського регулювання, яка органічно поєднує дистанційний та інспекційний нагляд і передбачає постійні контакти з керівництвом банку, створення ефективної системи збору, розгляду та аналізу пруденційних звітів і статистичних даних;

- вимоги щодо надання необхідної інформації, завдяки чому органи нагляду отримують правдиву звітність про фінансовий стан банку;

- повноваження, які дозволяють органам нагляду вживати адекватні виправні заходи щодо банку в разі порушення ним пруденційних вимог ведення банківської справи, чинного законодавства або створення ситуації, яка загрожує інтересам вкладників;

- міжнародні банківські операції - нагляд за діяльністю банків за межами країни та обмін інформацією із зарубіжними колегами.

Викладені принципи, сформульовані Базельським комітетом з банківського регулювання, слід розглядати як мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих лише їй умов та можливих ризиків. При цьому аксіомою вважається те, що центральний банк держави, у тому числі Національний банк України, здійснює покладену на нього функцію нагляду у повній відповідності до принципів ефективного банківського нагляду.

Головними завданнями, що стоять перед будь-якою системою банківського нагляду, є:

- гарантія здоров'я банківського сектора для підвищення і сприяння економічному зростанню країни;

- захист вкладників, які розміщують свої кошти в банках. Це завдання пов'язане з підтримкою довіри громадськості до банківської системи, втрата якої призводить до послаблення останньої і таких макроекономічних наслідків, як скорочення грошової пропозиції, розвал системи платежів, більш несподівані зобов'язання уряду, економічна нестабільність у державі;

- підвищення конкуренції в банківському секторі: банківські закони й положення мають бути спрямовані на заохочення конкуренції і попередження монополії та дій, що перешкоджають конкуренції;

- підвищення ефективності банківської справи і справедливий розподіл кредиту в економіці: банківська система має відповідати вимогам суспільства високою якістю фінансових послуг за прийнятною вартістю. Грошові кошти мають надходити до економічних секторів, які можуть використовувати їх найбільш продуктивно й ефективно.

Результати розрахунків операційної дивідендної ставки доходності за пропонуємою моделлю для АКБ “Приватбанк”, АКБ “Аваль” та АКБ «Надра» за 2001 - 2004 роки та порівняння з даними по декларуємій банками загальній рентабельності статутного капіталу за той же часовий період показали:

- операційна дивідендна ставка доходності статутного капіталу в 2-5 разів перевищує декларуєму загальну рентабельність статутного капіталу;

- це означає, що менеджмент банку використовує доходи акціонерів від основної процентної діяльності банку для покриття неефективного управління витратами банку та іншою банківською діяльністю;

- це означає, що менеджмент банку штучно зменшує балансовий прибуток банку для зменшення оподаткування.

Таким чином, впровадження ризик-орієнтованих підходів до оцінки результатів діяльності банків має незаперечну перспективу, оскільки існуючий банківський нагляд не може пояснити причину банкрутства біля 20 банків при виконання ними на протязі часу всіх нормативів діяльності.

Одночасно, запропонована методика може бути використана як інструмент для контролю наглядовою Радою акціонерів банка за ефективністю роботи виконавчого менеджменту банка.

ВИСНОВКИ

Актуальність проведених в дійсній дипломній роботі досліджень полягає в оцінці недосконалості сучасного суто державного методу банківського регулювання та необхідності розробки нових методів банківського регулювання і нагляду, які забезпечують як державні цілі безпеки та фінансової стабільності банківської системи, так і приватно-корпоративні цілі захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Банківський нагляд має створювати ефективну й конкурентноздатну банківську систему, динамічно реагувати на всі зміни на ринку, виявляти готовність періодично переглядати політику та практику нагляду з урахуванням нових змін і тенденцій на ринку. При цьому банківський нагляд не може виступати гарантом проти банкрутства.

З урахуванням викладеного, Базельський комітет з банківського регулювання сформулював 25 принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю. До них належать:

- попередні умови ефективного банківського нагляду;

- ліцензування і структура нагляду;

- пруденційні правила й вимоги;

- методи поточного банківського нагляду;

- вимоги, що пред'являються до інформації;

- офіційні повноваження наглядових органів;

- транскордонні банківські операції.

Викладені принципи, сформульовані Базельським комітетом з банківського регулювання, слід розглядати як мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих лише їй умов та можливих ризиків. При цьому аксіомою вважається те, що центральний банк держави, у тому числі Національний банк України, здійснює покладену на нього функцію нагляду у повній відповідності до принципів ефективного банківського нагляду.

Згідно Закону України „Про банки та банківську діяльність” державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Аналіз банківського нагляду за банківською системою, проведений в дійсному дипломному проекті, показав, що за станом на 1 січня 2005 року в Державному реєстрі банків значиться 182 банки, з них 160 банків мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 132 банки - акціонерні товариства (з них: 92 - відкриті акціонерні товариства (2 банки - державні), 40 - закриті акціонерні товариства), 28 банків - товариства з обмеженою відповідальністю.

В стані ліквідації перебуває 20 банків (11,0 % від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 13 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 6 банків - за рішенням господарських (арбітражних) судів та 1 банк - за рішенням зборів акціонерів (власників) банку.

Проведений в дійсній дипломній роботі аналіз ефективності застосування нормативів регулювання банківської діяльності, впроваджений Національним банком України, дозволяє констатувати наступне:

а) Банківська структура України різко монополізована, власний капітал та активи в банківській системі розподілені нерівномірно - перші 9 найбільших банків зосередили 45% статутного капіталу та 50,1% активів. Найбільший акціонерний банк АКБ “Приватбанк” станом на 01.01.2005 зосередив 12,5% активів всієї банківської системи України.

б) 50% (78 із 157 діючих) банків нижнього діапазону рейтингу володіють усього 8% активів банківської системи України та працюють безприбутково для забезпечення функціонування системи “карманних” платіжно-кредитних терміналів з високим ризиком банкрутства. При цьому всі 157 банків банківської системи України мають статутний капітал не менше норми в 3-5 млн. євро, встановленої НБУ, що є явно недостатньою навіть при збільшенні до 8 млн. євро до 2007 року.

в) аналіз виконання нормативів Н1-Н13 всією банківською системою показав їх виконання як кожним банком, так і всіма 157 банками консолідовано, тобто масштабовані нормативи є недосконалими, оскільки свідчать про 100% гарантовану стійкість банків, що є економічним протиріччям низькому рівню прибутковості активів банківської системи, які не перевищують рівня рентабельності в 1 -2 %. Таким чином, відсутність в методології показників банківського контролю - показників економічної ефективності роботи банків приводить банківську систему України в режим „імітації стійких та рентабельних банків” для 50% банків.

в) розрахунки перспективних показників банківського нагляду, проведені за запропонованою моделлю нормативної дивідендної доходності акціонерів, показали, що операційна дивідендна доходність статутного капіталу АКБ “Приватбанк” та двох з найбільших комерційних банків України в 2-5 разів перевищує декларуємий банками рівень рентабельності власного капіталу в 4 - 12 %, що свідчить про слабкий нормативний як зовнішній, так і внутрішній контроль за витратами банків та їх цільове ухилення від сплати податків на прибуток.

Таким чином:

- існуюча система банківського нагляду Національним банком України має методологічні недоліки ідентифікації реального стану комерційних банків різного масштабу;

- основою нової методології банківського нагляду, проаналізованої в дійсному дипломному проекті, є впровадження комплексних показників рентабельності роботи окремих блоків банківського бізнесу з врахуванням в показниках окремо інтересів державного регулювання, акціонерів, менеджменту та кредиторів банку;

Банківська система України має 13-річну історію. Але за ці роки вона не стала потужною. Одна з основних причин гальмування розвитку вітчизняної банківської системи складається у викладених недоліках системи банківського нагляду, який чинним законодавством покладений на Національний банк України та є ознакою рудименту минулого.

Нові законодавчі ініціативи проекту Закону України “Про незалежний банківський нагляд” спрямовані на встановлення прозорої, максимально об'єктивної системи державного банківського нагляду та регулювання банківської діяльності. Адже йдеться про права та законні інтереси мільйонів наших співгромадян - вкладників, акціонерів, клієнтів комерційних банків України.

Треба окремо відзначити такі антикорупційні нововведення законопроекту: передбачено, що мінімальна заробітна плата рядового інспектора Уповноваженого органу повинна складати не менш, ніж 3 000 гривень на місяць. Але передбачена також досить серйозна відповідальність службовців та керівників цієї установи (в тому числі майнова та кримінальна) за необ'єктивне, упереджене ставлення до того чи іншого банку під час перевірки, за призначення позачергової перевірки без достатніх для цього підстав, за виконання будь-яких політичних замовлень.

Передбачений і віковий ценз інспектора Уповноваженого органа - не менше 35 років. Претендент на посаду інспектора повинен буде мати п'ятирічний досвід роботи у сфері економіки або правової роботи.

Таким чином, ми отримаємо контролюючий орган, службовці якого будуть людьми грамотними, досвідченими, відповідальними. Ці люди будуть дорожити своєю роботою та сумлінно її виконувати. Банківська сфера настільки важлива для економіки країни, що саме таку контролюючу установу вона і повинна мати.

Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи - в наданні як службам банківського нагляду так і аналітичним групам Наглядових Рад акціонерів комерційних банків нового методологічного підходу до контролю ефективності роботи менеджменту банку по забезпеченню нормативної дивідендної доходності акцій та механізму самоокупності функціонування інфраструктури та персоналу банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» // від 7 грудня 2000 року N 2121-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 22 червня 2004 року N 1828-IV).

2. Закон України “Про Національний банк України” // від 20 травня 1999 року N 679-XIV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 лютого 2004 року N 1416-IV).

3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» // від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 19 лютого 2004 року N 1519-IV).

4. Закон України “ Про цінні папери та фондову біржу” // від 18 червня 1991 року N 1201-XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 3 червня 1999 року N 719-XIV)

5. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 16 січня 2003 року N 436-IV.

6. Динаміка макроекономічних і монетарних параметрів у січні - жовтні 2004 року // Постанова правління НБУ від 8 листопада 2004 року № 532.

7. Динаміка макроекономічних і монетарних параметрів у січні - серпні 2004 року // Постанова правління НБУ від 18 серпня 2004 року № 397.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 № 280.

9. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 17 листопада 2004 року N 552).

10. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року N 435.

11. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.

12. План рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280.

13. Про затвердження „Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок” // Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 276(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 12 листопада 2003 року N 490).

14. Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 369 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 27 жовтня 2004 року N 515).

15. Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України // Постанова Правління Національного банку України від 21.04.2004 № 172 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 4 листопада 2004 року № 527).

16. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 серпня 2004 року N 411).

17. Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами// Постанова Правління Національного банку України від 17 грудня 2003 року N 561.

18. Про затвердження Положення про порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 31 березня 1999 року N 157(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 13 грудня 2002 року N 505).

19. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 17 березня 2004 року N 112).

20. Положення “Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень” // Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року N 375, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 17 березня 2004 року N 111).

21. Положення про порядок створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку на території інших держав, особливості їх закриття та здійснення нагляду // Постанова Правління Національного банку України від 30 січня 2002 року N 45.

22. Положення про проценту політику Національного банку України// Постанова Правління НБУ від 18.08.2004 № 389.

23. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій // Постанова Правління НБУ від 24.12.2003 № 584.

24. Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 29 вересня 2004 року № 458).

25. Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку // Постанова Правління НБУ від 19 травня 2004 року № 221.

26. Проект „ЗАКОН УКРАЇНИ Про банківський нагляд та регулювання діяльності банків України” // Проект народного депутата України від 03.02.2005 Л.М. Черновецького (в\о 212).

27. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003.- 599 с.

28. Банківські операції. Під ред. А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та інші - Київ: КНЕУ, 2000.

29. Банковское дело: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2000.- 672 с.

30. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Міщенко В.І.; Яценюк А.П.; Коваленко В.В.; Коренєва О.Г. - К.: Знання, 2004.- 406 с.-(Вища освіта ХХI століття).

31. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права "Крок"; Грушко В.І.; Лаптєв С.М.; Любунь О.С.; Раєвський К.Є.- К.: ЦНЛ, 2004.- 264 с.

32. Буренин А.Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов” - М., ИНФРА-М, 1998 г.

33. Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях // Нормативно-рекомендаційний документ Базельського комітету з банківського нагляду (№ 69 лютий 2000 року).

34. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001.

35. Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році" (статистичні таблиці) // лютий 2004 року.

36. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. - КНЕУ, 2002.- 316 с.

37. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ. 2004. - 468 с.

38. Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд: Навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України; КНЕУ/ Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М.- К.: КНЕУ, 2003.- 174 с.

39. Роуз П.С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. - М.: «Дело ЛТД»,1995.- 768 с.

40. Синки, Дж. мл. Управление финансами в коммерческих банках. Пер. с англ. 4-го переработанного изд. / под ред. Р.Я.Левиты, Б.С.Пинкерса. - М.: 1994, Catallaxy.- 820 c.

41. Симановский А. Ю. Базельские принципы эффективного банковского надзора и их реализация в России // Деньги и кредит. - 2001. - N 3. с. 19-24