Удосконалення механізму кредитування фізичних осіб

Показник	На 01.01.2010	На 01.01.2011	Динаміка
Проблемная заборгованність, грн.	5 155 316,27	4 934 178,21	-221 138,06
в т.ч. забезпечена	2 454 903,40	1 861 620,08	-593 283,32
кількість угод	91	76	-15
в т.ч. забезпечених	6	6	0

Як видно із таблиці 2.3, за 2010 рік проблемна заборгованість скоротилася на 221,138 тис. грн., кількість угод за проблемними кредитами зменшилась на 15. Така динаміка свідчить по те, що Банк ефективно працює з несумлінними позичальниками. На підставі судових рішень оперативно ліквідується проблемна заборгованість.

Якість кредитного портфеля .

Аналіз якості кредитного портфеля (з урахуванням міжбанківських кредитів, гарантій та авалів, що надані клієнтам, непокритих акредитивів, інших зобов'язань з кредитування), за ступенем кредитного ризику, наводимо, виходячи з даних статистичної форми №604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 p. № 124, у порівнянні двох періодів, а саме за станом на 31.12.2010 року та 31.12.2009 року.

Аналіз якості кредитного портфелю за ступенем ризику за кредитами, наводимо у Таблиці 2.3:

Таблиця 2.3 Кредитний портфель за групами ризику Центру кредитування ПАТ "Діамантбанку" (тис. грн.) [51]

Категорія ризику	На 01.01.10 р.	На 01.01.11 р.
Стандартні	116 462	508 235
Під контролем	726 604	803 897
Субстандартні	600 391	807 036
Сумнівні	85 773	71 716
Безнадійні	14 980	14 354
Усього	1 544 210	2 205 238

Як видно із таблиці 2.4, обсяг сумнівної і безнадійної заборгованості протягом року мав тенденцію до скорочення, що знову ж таки свідчить про ефективну роботу банку із позичальниками щодо погашення позик.

Отже проаналізувавши дані кредитного портфелю Центру кредитування ПАТ "Діамантбанку" за 2010 та 2011 рік, свідчать про ефективну роботу банку із позичальниками щодо погашення позик. А також можа зробити наступні висновки: всі показники позитивного характеру мають тенденцію до зростання, тоді як всі негативні показники знижувались, а саме:

- протягом року спостерігалася позитивна динаміка збільшення кредитного портфеля банку, а також зростання залучених депозитів;

- в вартісному виразі значну частину Кредитного портфелю Центру Кредитування займають продукти "Автокредитування" - 40% та "Іпотека" - 28%;

- значно зросла кількість угод за таким субпродуктом як "Кредитна картка "Діамант-Преміум". Кількість угод збільшилась на 79, в порівнянні на початок року;

- за 2010 рік проблемна заборгованість скоротилася на 221,138 тис. грн., кількість угод за проблемними кредитами зменшилась на 15.

- обсяг сумнівної і безнадійної заборгованості протягом року мав тенденцію до скорочення.

2.3 Організація кредитування фізичних осіб в ПАТ "Діамантбанк"

Організація продажу кредитних продуктів як фізичним особам так і юридичним в ПАТ "Діамантбанк" складається з декількох етапів, і здійснюються за наступною схемою:

- загальна підготовка;

- безпосередня підготовка;

- прийняття рішення;

- продаж;

- супроводження.

Загальна підготовка до продажу кредитного продукту полягає в організації та проведенні Банком рекламної та інформаційної компанії в межах цільового ринку.

Безпосередня підготовка до продажу кредитного продукту полягає в зборі та отриманні інформації про позичальника, який звертається до Банку щодо можливості отримання кредиту, проведення первинної ідентифікації.

Етап прийняття рішення - це формування кредитної справи позичальника, оцінка фінансового стану позичальника та прийняття рішення відповідними структурними підрозділами Банку щодо можливості проведення кредитної операції[50].

Продаж кредитного продукту передбачає прийняття рішення відповідними Кредитним комітетом Банку, або особою, що уповноважена відповідним наказом Голови Правління Банку, при необхідності Правлінням Банку позитивного рішення про надання кредиту позичальнику.

Супроводження Кредитних операцій Банку здійснюється у відповідності до внутрішніх нормативних документів Банку.

При прийнятті рішень щодо процесу реалізації кредитного продукту в межах своєї компетенції та повноважень, беруть участь:

- Правління Банку;

- Кредитні комітети Банку;

- Уповноважена особа;

- Юридичний підрозділ Банку;

- Підрозділи Фронт-офісу Банку;

- Центральний Бек-офісу Банку;

- Служба ризик-менеджменту Банку;

- Служба захисту інтересів Банку.

До компетенції Спостережної Ради Банку входить прийняття рішення щодо прийнятності для Банку кредитного ризику у випадках, визначених чинним законодавством України та Статутом Банку.

До компетенції Правління Банку, в контексті цієї Політики, входить:

- прийняття рішення щодо прийнятності для Банку кредитного ризику у випадках, визначених чинним законодавством України, Статутом Банку та внутрішніми документами Банку;

- затвердження за поданням Комітету з питань управління активами та пасивами Банку базових відсоткових ставок та комісійних доходів за Кредитними операціями в межах бізнес-напрямків Банку;

- встановлення та затвердження Параметрів Кредитних операцій Банку;

- встановлення та затвердження повноважень для відповідних колегіальних органів, структурних підрозділів, співробітників Банку;

- прийняття рішення щодо прийнятності для Банку кредитного ризику у випадках, коли умови Кредитної операції не відповідають чинним Параметрам;

- прийняття рішення щодо прийнятності для Банку кредитного ризику у випадках, коли виникають нестандартні ситуації, розміри яких перевищують ліміти повноважень Кредитного комітету.

До компетенції Кредитних комітетів Банку входить:

- прийняття рішення щодо прийнятності для Банку кредитного ризику в межах Параметрів, затверджених Правлінням Банку;

- підготовка та подання на розгляд Правління Банку матеріалів щодо прийнятності для Банку кредитного ризику за Кредитними операціями, які не відповідають чинним Параметрам;

- підготовка та подання на розгляд Правління Банку матеріалів щодо прийнятності для Банку кредитного ризику за Кредитними операціями, по яким виникли нестандартні ситуації, розміри яких перевищують ліміти повноважень Кредитного комітету;

- визначення плану заходів щодо Кредитних операцій, які за результатом моніторингу визнані проблемними.

До компетенції Юридичного підрозділу Банку входить:

- юридична експертиза кредитних проектів;

- розробка та узгодження форм договорів, додаткових угод, листів тощо;

- надання відповідей на запити установ та клієнтів Банку;

- проведення претензійної роботи у разі визначення Кредитним комітетом Банку, відповідного рівня заборгованості за активом, проблемним кредитом;

- проведення після судового супроводження кредитних справ, взаємодія з Державною виконавчою службою тощо.

До компетенції підрозділів Фронт-офісу Банку входить:

- розгляд питання щодо можливості проведення Кредитної операції;

- збір інформації про позичальника та формування кредитної справи;

- проведення первинної ідентифікації;

- оцінка фінансового стану позичальника;

- підготовка та подання на розгляд відповідного Кредитного комітету Банку матеріалів щодо прийняття рішення про можливості надання кредиту;

- моніторинг Кредитної операції.

До компетенції Центрального Бек-офісу Банку входить:

- бухгалтерський облік Кредитних операцій;

- перевірка дотримання Параметрів;

- контроль своєчасності та повноти сплати позичальником передбачених кредитним договором платежів.

До компетенції Служби ризик-менеджменту Банку входить:

- здійснення заходів з ідентифікації, оцінки, моніторингу і контролю портфельного та індивідуального кредитного ризику, на який наражається Банк;

- забезпечення координації з іншими підрозділами і сферами діяльності Банку в частині управління кредитним ризиком;

- ідентифікація і моніторинг порушення лімітів кредитного ризику.

До компетенції Служби захисту інтересів Банку входить:

- перевірка наданої позичальником інформації та ділова репутація його засновників (якщо це юридична особа) - на етапі розгляду кредитного проекту;

- проведення моніторингу предмету застави та ділового стану позичальника (у разі потреби);

- проведення дій по відчуженню майна, яке є предметом застави чи лізингу, згідно до рішення відповідного Кредитного комітету Банку;

- проведення роботи з проблемними позичальниками згідно регламенту визначеному внутрішніми нормативними документами Банку;

- взаємодія з Державною виконавчою службою.

ПАТ "Діамантбанк" може надавати кредити в національній валюті усім суб'єктам господарювання - юридичним особам (резидентам), фізичним особам-підприємцям (резидентам) незалежно від їх галузевого підпорядкування, організаційної форми, форми власності, та фізичним особам (резидентам) згідно чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ, у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків[50].

При розгляді питання про надання кредиту, ПАТ "Діамантбанк", при інших рівних умовах, віддає перевагу клієнтам Банку.

При вирішенні питання про надання кредиту Банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

У разі, якщо у позичальника є заборгованість за кредитами в інших Банках, але аналіз його фінансового стану свідчить про його платоспроможність та фінансову стійкість, ПАТ "Діамантбанк" розглядає питання щодо надання кредиту цьому позичальнику.

У разі, якщо позичальник має добру репутацію, довгострокові ділові відносини з Банком, фінансовий стан свідчить про його фінансову стійкість, ПАТ "Діамантбанк" може встановлювати таким клієнтам Ліміт активних операцій, в межах якого надавати усі можливі види кредитних послуг чи надавати одночасно декілька кредитів на різні цілі при умові дотримання нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника.

Банк самостійно визначає порядок залучення та використання коштів, проведення Кредитних операцій, встановлення рівня процентних ставок та комісійних винагород.

Розмір процентних ставок за користування кредитними коштами та порядок їх сплати встановлюється Банком і визначається в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту та пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки Національного банку України та інших факторів.

Розмір та зміна процентної ставки по кожній окремій кредитній операції визначається рішенням Кредитного комітету Банку, Правлінням Банку.

З метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів, Банком контролюються кредити в розмірі, що становить 10% і більше регулятивного капіталу Банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% регулятивного капіталу Банку.

З метою захисту інтересів ПАТ "Діамантбанк" і вкладників Банку, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України, з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності Банку та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Організація кредитування фізичних осіб в Центрі Кредитування м. Києва Центральної Дирекції ПАТ "Діамантбанк".

У своїй діяльності Центр Кредитування керується чинним законодавством України, в тому числі нормативними документами Національного банку України, Статутом Банку, внутрішніми нормативними документами Банку, рішеннями Правління, наказами, розпорядженнями Голови Правління, а також рішеннями Загальних Зборів, Ради Банку, інтересами Банку, його Акціонерів, клієнтів та кредиторів.

Центр Кредитування відповідає за організацію здійснення операцій з кредитування індивідуальних клієнтів Банку (фізичних осіб), обсяги та кількість продажів кредитних продуктів.

Центр Кредитування очолює Директор Центру Кредитування (Директор Департаменту продаж кредитних продуктів Бізнесу "Персональні Фінанси" Центральної Дирекції ПАТ "Діамантбанк"). Центр кредитування комплектується фахівцями, що мають освіту, кваліфікацію і стаж роботи з профілю діяльності даного підрозділу відповідно до кваліфікаційних вимог посадових інструкцій.

Співробітники Центру Кредитування здійснюють свою діяльність відповідно до посадових інструкцій, що затверджуються Правлінням Банку.

Функції, які виконує Центр Кредитування:

В частині аналізу кредитних проектів, документального оформлення та моніторингу кредитів, наданих на користь фізичних осіб:

1. Прийняття заявок на автокредитування(Додаток ):

-проведення попередніх переговорів, щодо з'ясування потреб клієнта у кредитних коштах та основних умов кредитування(Додаток , Додаток );

-прийняття заявок від клієнтів з кредитування та отримання фінансових та інших документів, необхідних для аналізу можливості надання кредиту;

-організація взаємодії з професійними оцінювачами з метою оцінки заставного майна;

-проведення аналізу фінансового стану клієнта відповідно до методик Банку та підготовкою висновків(Додаток , );

-підготовка аналітичних записок, інших документів, необхідних для роботи Кредитного комітету Банку;

-надання спеціалізованим службам Банку матеріалів та документів для прийняття ними рішень з приводу можливості кредитування;

-акумуляція висновків спеціалізованих підрозділів Банку щодо можливості кредитування;

-надання відповідей та повідомлень клієнтам щодо результатів розгляду заявки та прийнятого Кредитним комітетом Банку рішення.

2. Підготовка кредитного договору та договору щодо забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором:

- оформлення кредитного договору(Додаток );

- оформлення договору, щодо забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, організує проведення необхідних нотаріальних дій, інших процедур, передбачених цим договором(Додаток );

3. Формування та ведення кредитної справи;

-проведення переговорів з клієнтом з приводу надання документів, відомостей, сплати відсотків, повернення основної суми боргу за кредитом, з'ясування інших питань, що стосуються виконання умов кредитного договору;

-прийняття заявок на зміну умов кредитного договору;

-надання спеціалізованим службам Банку матеріалів та відомостей, що свідчать про можливість зміни умов кредитування;

-підготовка аналітичних записок, інших документів, необхідних для роботи Кредитного комітету Банку з приводу можливості зміни умов кредитування;

-акумуляція висновків спеціалізованих підрозділів Банку щодо стану кредитного проекту;

-оформлення додаткових угод до кредитного договору.

4. Моніторинг фінансового стану клієнта та класу кредиту:

-проведення переговорів з клієнтом з питань переліку, термінів та періодичності подання фінансової звітності;

-проведення аналізу фінансового стану клієнта відповідно до методик Банку, стану обслуговування кредиту;

-підготовка інших аналітичних матеріалів, необхідних для моніторингу якості кредитного проекту.

5. Моніторинг стану заставного майна:

-інспекція заставного майна(Додаток );

-надання інформації спеціалізованим службам Банку щодо стану заставного майна.

6. Інші функції:

-надання консультаційних послуг з питань кредитування фізичних осіб;

-надання методичної допомоги підрозділам та установам Банку;

-виконання інших функцій, визначених внутрішніми документами Банку (інструкції, положення, накази, розпорядження тощо).

Для того, щоб отримати кредит у ПАТ "Діамантбанк" позичальнику необхідно надати такі документи:

- заяву (клопотання) на отримання кредиту;

- заяву-анкету позичальника;

- паспорт громадянина України;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- довідку з місця основної та додаткової роботи із зазначенням посади, нарахованого та фактично отриманого доходу протягом останніх 6-ти місяців;

- фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, надають довідку про реєстрацію СПД, декларацію про доходи, завірену податковою інспекцією;

- документи, що підтверджують право власності заставодавця на майно, яке пропонується в заставу банку тощо.

В забезпечення за кредитом в може прийматися:

- майно, що належить фізичній особі-позичальнику;

- майно, що придбається за рахунок кредиту;

- майнові права на грошові кошти за договорами банківських вкладів;

- майнова чи фінансова порука фізичної або юридичної особи.

Додаткові умови кредиту:

- відсотки нараховуються на залишок боргу за кредитом;

- страхування предмету застави;

- оцінка незалежного експерта про визначення вартості предмету забезпечення,

- можливе дострокове погашення кредиту (без сплати додаткових комісій).

Кредит може бути наданий фізичній особі, яка відповідає наступному портрету Позичальника:

1. Позичальником за Продуктом є фізична особа громадянин(ка) України, що є правоздатним і має повну цивільну дієздатність у відповідності до чинного законодавства України.

2. Позичальник повинен мати постійне місце працевлаштування, стабільний рівень доходів, бути платоспроможним та кредитоспроможним.

3. Позичальником не може бути особа, яка не досягла 18 років на момент видачі кредиту. Кредит має бути погашений Позичальником до досягнення пенсійного віку.

На даний час ПАТ "Діамантбанк" здійснює кредитування фізичних осіб за різноманітними кредитними продуктами на різних умовах, які можна розглянути в таблицях наведених в Додатку Б.

Отже, як висновок до розділу, можна зауважити що будь-який банк, що працює в сучасних умовах, стикається з різноманітними ризиками, що пов'язані зі структурою кредитного портфеля. Розуміння суті цих ризиків, правильна оцінка та правильні підходи управління ними дозволяють уникнути можливих втрат або зменшити їх. Зростання ймовірності настання ризику неповернення кредиту, невчасного погашення відсотків примушує банки все більш детальніше та суворіше здійснювати оцінку кредитоспроможності позичальника та здійснювати оцінку власного кредитного портфеля з метою зменшення ймовірності неповернення виданих коштів.

Крім того, ефективність кредитної діяльності банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснено структуризацію процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначено завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій.

Нормативно-правовими документами, що регламентують процес кредитування та кредитного моніторингу в ПАТ "Діамантбанк" є:

- Цивільний кодекс України, від 16.01.2003р. №435-ІV;

- Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-ІІІ;

- Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279;

- Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. №435;

- Правила надання Банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007р. №168;

- Інструкція про порядок здійснення контролю за станом предмету забезпечення в ПАТ "Діамантбанк";

- Кредитна політика ПАТ "Діамантбанк";

- Облікова політика ПАТ "Діамантбанк";

- Політика управління кредитним ризиком ПАТ "Діамантбанк";

- Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями ПАТ "Діамантбанк";

- Положення про порядок створення та функціонування кредитних комітетів в ПАТ "Діамантбанк";

- Інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України, та внутрішніх документів Банку.

Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заяви, в якій передусім містяться відомості щодо кредиту, якого потребує клієнт: мета, розмір, вид і термін, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заяви є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування.

Кредитна заява разом із пакетом супровідних документів надходить до працівника відповідного кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд. Після цього кредитний працівник проводить попереднє інтерв'ю з потенційним позичальником. Після співбесіди кредитний працівник повинен прийняти рішення: продовжувати роботу з кредитною заявою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту

В ПАТ "Діамантбанк" використовується методика оцінки кредитоспроможності, в основу якої покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності щодо своєчасного погашення боргу банку.

Спираючись на дані рейтингової оцінки та присвоєну категорію, відповідальний кредитний працівник філії здійснює перехід до наступного етапу банківського кредитування - підготовки до складання кредитного договору. На цьому етапі здійснюється структурування кредиту. Підписаний кредитний договір є офіційною підставою для безпосереднього перерахування банком грошових коштів на користь позичальника.

Одразу після надання грошових коштів у кредит банк переходить до визначального етапу кредитування - кредитного моніторингу та контролю якості кредитного портфеля.

Заходи щодо кредитного моніторингу проводяться фахівцями відділу кредитного адміністрування ПАТ "Діамантбанку" відповідно до їх функціональних обов'язків та Регламенту взаємодії структурних підрозділів при проведенні кредитних операцій.

Загалом у ПАТ "Діамантбанк" розроблені та впроваджені процедури управління ринковими, кредитними й операційними ризиками за всіма операціями, проводиться жорстка лімітна політика. Система лімітів і нормативів, встановлених у банку, ефективно обмежує ризики без значного зниження гнучкості фінансової політики.



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В БАНКАХ УКРАЇНИ

3.1 Формування скорингової системи, як засіб зниження ризику при видачі кредитів

Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів.

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики[16].

Проблемний актив це:

- прострочена і сумнівна кредитна заборгованість;

- прострочена вексельна заборгованість;

- дебіторська заборгованість, яка виникла на основі договору, в т.ч. по картковим рахунком з терміном прострочки більше 90 днів;

- дебіторська заборгованість, яка виникла на основі договору з терміном знаходження на балансі більше року;

- виконані банком позабалансові зобов'язання (авалі, гарантії), за які банку не надійшла компенсація в термін, визначений договором.

Безнадійний актив - це актив степінь ліквідності якого оцінюється на рівні, близькому до нуля і який відрізняється від інших активів за наступними ознаками:

- в наявності є документи, що підтверджують факт визнання дебітора банкротом;

- дані про відсутність дебітора (позичальник ховається чи знаходиться в розшуку, позичальник являється недієздатним чи померлим, виїзд на ПМЖ в іншу країну, ін.);

- забезпечення відсутнє або неліквідне.

Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку[43].

Сигнали раннього попередження про наявність фінансових труднощів у позичальника.

- несвоєчасне виконання зобов'язань по позичці;

- втрата взаєморозуміння з клієнтом;

- не надаються нові дані для актуалізації рахунку фінансового стану, виникають проблеми з перевіркою заставленого майна;

- погіршується становище в економіці галузі, де зосереджені джерела доходів позичальника, як фізичної особи;

- хвороба (смерть) керівників підприємства, де працює позичальник;

- негативні зміни у поведінці, наприклад надмірна віддаленість від справ підприємства, надмірні витрати, подружні проблеми (включаючи розлучення), алкоголізм, схильність до азартних ігор;

- несподівані запити на представлення кредитів на необґрунтовані цілі;

- зміни у зовнішньому вигляді і іміджі клієнта;

- природні катаклізми (пожар, повінь);

- катаклізми, що є причиною дії людей;

- розслідування, що проводяться податковими органами, по відношенню до клієнта чи підприємству з основним місцем роботи клієнта;

- повторні проблеми, які були успішно вирішені.

При наявності вказаних або схожих подій необхідно, щоб співробітник відділу споживчого кредитування ініціював програму активного моніторингу діяльності позичальника.

Кредитний портфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансові результати. Таким чином, банки ведуть чіткий контроль за якістю позичок у портфелі, проводять незалежну експертизу, виявляють випадки відхилення від прийнятих стандартів і мети кредитної політики банку, аналізують склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів у певних галузях чи у окремих позичальників, проблемних позичок тощо.

Оскільки за кожним кредитом існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинний упускати можливостей розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять більш високий дохід. З огляду на пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позичкових операцій, банк повинний будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризикованістю. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикованість створює погрозу втрати не тільки дохід від відсотків, але і позичені кошти.

Відомо, що зарубіжні банки, вивчаючи репутацію індивідуальних позичальників, використовують метод кредитного скорингу, пристосовуючи його до особливостей банку і характеру банківського законодавства країни. Техніка кредитного скорингу була розроблена американським економістом Д. Дюраном на початку 1940-х років і використовує такі коефіцієнти при нарахуванні балів[43]:

1.Вік: 0.1 бала за кожний рік понад 20 років (максимум 0.30);

2.Стать: жінка - 0.40; чоловік - 0;

3.Термін проживання: 0.042 за кожний рік проживання в даній місцевості (максимум 0.42 бала);

4.Професія: 0.55 - за професію з низьким ризиком. 0 - за професію з високим ризиком і 0,16 - для інших професій;

5.Робота в корпорації: 0,21;

6.Стаж: 0,059 - за кожний рік праці в даній корпорації (максимум - 0.59 бала);

7.Фінансові показники: 0,45 - за наявність банківського рахунку; 0.35 - за володіння нерухомістю; 0.19 - при наявності страхового поліса із страхування життя.

Межа, що розділяє "хороших" і "поганих" клієнтів, - 1,25 бала. Клієнт, котрий набрав більше ніж 1,25 бала, вважається кредитоспроможним, і - навпаки. Модель скорингу дозволяє провести експрес-аналіз у присутності клієнта за його заявою на кредит.

Сам скоринг здійснюється за допомогою скорингової моделі, тобто своєрідних вагів, які зважують математично виражені характеристики позичальника, що впливають на його здатність вчасно розплатитися із кредитором.

Оскільки в основі кредитного скорингу лежать статистичні закони, це означає, що в процесі скорингу можливі помилки з певною часткою ймовірності. І якщо ця помилка виникає, то або банк втрачає свої гроші, або позичальникові помилково відмовляють у видачі кредиту. І банк знову ж таки втрачає гроші, які міг би одержувати у вигляді відсотків. А позичальник, що не відбувся, природно, не отримує потрібний йому кредит.

Необхідно зробити важливе доповнення: все вищесказане стосується виключно кредитування фізичних осіб. Принципових відмінностей між іпотечним, авто і споживчим експрес-кредитуванням немає. Відмінність полягає тільки в тому, що в першому і другому випадку позичальника вивчають набагато пильніше, ніж в третьому випадку. Це і не дивно: чим з більшою сумою банку треба розлучитися, тим більше повинна бути його упевненість в тому, що він отримає свої гроші назад.

Існує декілька різновидів скорингу. Розглянемо основні з них.

Application-скоринг. Оцінка кредитоспроможності позичальників для отримання кредиту. Саме цей вид є основним бар'єром для багатьох потенційних позичальників. Якщо за результатами Application-скорингу позичальник не набрав необхідної кількості балів, то йому відмовляють в отриманні кредиту або пропонують інші умови, зменшуючи суму або збільшуючи відсотки.

Fraud-скоринг - оцінка вірогідності шахрайства потенційного позичальника. Часто шахраї намагаються отримати кредит, і звичайно не мають ані найменшого бажання потім повернути отримані гроші. Намагаючись оминути перший тип скорингу, шахраї створюють образ ідеального позичальника. В рамках Fraud-скорингу виконуються численні процедури, що відсікають шахраїв. Природно, в кожному банку Fraud-скоринг реалізований по-своєму і його механізм складає комерційну таємницю.

Collection-скоринг - визначення пріоритетних справ і напрямів роботи відносно позичальників, стан кредитного рахунку яких класифікований як „незадовільний". Тобто, по суті, Collection-скоринг - це механізм роботи із простроченою заборгованістю. Якщо позичальник затримує виплати по кредиту, то банк починає з ним працювати, м'яко нагадуючи про необхідність погасити борг. Чим більше часу минає, тим наполегливішим стає банк. І так до тих пір, поки справа про неоплачений кредит не опиняється в суді або колекторському бюро, що спеціалізується на роботі з подібною заборгованістю[37, с.35].

Виходячи з існуючих моделей оцінки кредитного ризику за допомогою кредитного скорингу можна зробити висновок, що дану модель можна адаптувати під особливості фізичних осіб-клієнтів конкретного банку.

кредитний банк скиринговий заставний



Рис 3.1. Модель ухвалення рішення про видачу кредиту

З малюнка видно, що, спираючись на історію минулих років, можна створити математичну скорингову модель оцінки ризику при видачі кредиту фізичній особі і на основі анкетних даних позичальника ухвалити рішення про видачу кредиту (див. рис. 3.1.).

Таким чином було з'ясовано, що кредитний скоринг є на сьогоднішній день найбільш перспективним методом оцінки кредитного ризику, яка є достатньо гнучкою.

Водночас, система кредитного скорингу - це складна комп'ютерна програма, що дозволяє проводити оцінку позичальника і подальшу роботу з ним в автоматичному режимі. В Україні швидкими темпами формувався ринок програмно-технічних комплексів, що автоматизували різні сфери діяльності банків. Тому банківський сектор економіки України на сьогодні виявився чи не найбільший щодо використання в повсякденній практиці найсучасніших інформаційних технологій. Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати і час на обслуговування клієнтів, контролювати виконання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що впливає на якість роботи і конкурентоздатність банківських установ. Таким чином, інформаційні системи і технології є невід'ємною частиною будь-якого підрозділу як Національного банку України, так і комерційних банків.

Утім, українських банків, де діє спеціалізована скорингова система, що підтримує всі типи скорингу, поки небагато. Натомість переваги, які отримує позичальник і банк, якщо банк використовує таку систему, очевидні.

Варто зазначити, що оцінка кредитної заявки здійснюється практично миттєво. Деякі системи здатні здійснювати скоринг із швидкістю до 200 заявок на секунду. Звичайно, це не означає, що кредит видадуть за одну двохсоту секунди. Все одно інформація перевірятиметься людьми, адже багато бізнес-процесів, що йдуть в банку при кредитуванні фізичних осіб, практично неможливо автоматизувати. Але ухвалити рішення за 2-3 хвилини в споживчому кредитуванні, де суми не великі і грає роль швидкість - це реально. Особливо коли йдеться про відділення банку, розташоване, наприклад, в супермаркеті електроніки.

3.2 Специфіка кредитного забезпечення в комерційних банках України

Під формою забезпечення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

В банківській практиці використовується два джерела погашення позичок - первинні і вторинні. Для фінансово-стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кредитній угоді первинне джерело погашення позички. Але першокласні клієнти не є домінуючими в загальній масі позичальників, тому в більшості випадків банки змушені застосовувати, поряд з первинними, і вторинні (додаткові) засоби захисту від кредитного ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпечення.

Згідно із Законом України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення будь-якого зобов'язання. При здійсненні заставних операцій банки керуються законом "Про заставу", Цивільним кодексом України та іншими нормативними документами. Кредитор, котрий приймає заставу, має право при невиконанні боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати компенсацію з вартості заставного майна шляхом його реалізації.

Предметом застави можуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, прибутки майбутніх періодів, майнові права тощо. Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати:

-високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

-здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);

-стабільні ціни;

-низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

-легкий доступ для контролю.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички. Основні засади при кредитуванні під заставу:

- базою для визначення обсягу кредиту, що надається під заставу, має бути ліквідаційна вартість об'єкта застави;

- базою для розрахунку ліквідаційної вартості об'єкта повинна бути його ринкова вартість;

- ліквідаційна вартість об'єкта завжди менша, ніж його ринкова вартість.

Одним із найефективніших способів забезпечення зобов'язань є іпотека - застава нерухомості. Об'єкти нерухомості мають, як правило, значну вартість. Крім того, вони пов'язані із землею, а отже, їх неможливо сховати, таємно перемістити в інше місце чи якимось іншим способом вивести з-під контролю заставодержателя. Позичальник одержує кредит на тривалий період, причому має змогу зберегти за собою заставлену нерухомість, не ризикуючи іншим майном. Кредитор же отримує безпрограшний варіант відшкодування позики. Важливою передумовою іпотеки є об'єктивна оцінка майна, вартість якого зазначається і в договорі, і в заставній. Порядок оцінювання майна визначається, як правило, сторонами договору про іпотеку.

Одним із фундаментальних принципів є необхідність державної реєстрації іпотеки за місцем знаходження її предмета. Незареєстрована іпотека недійсна. Державна реєстрація носить і публічний, відкритий характер. Для кожного цілісного об'єкта нерухомого майна у спеціальній установі повинна вестися книга реєстрації прав на майно чи поземельна книга, де записується все, що стосується речових прав на нього. Чинним законодавством України не передбачено єдиного порядку реєстрації землі та нерухомого майна. Повноваженнями з реєстрації різних видів нерухомості наділені різні органи:

-місцеві ради, які видають Державні акти на право власності на землю;

-місцеві органи Держкомзему, які ведуть Земельний кадастр;

-місцеві відділення Бюро технічної інвентаризації (БТІ), які реєструють будівлі;

-органи Фонду державного майна України, які реєструють зміну права власності в процесі приватизації.

Іпотека може оформлятися у вигляді заставної - іменного цінного папера, який засвідчує право власника вимагати виконання грошового зобов'язання, забезпеченого іпотекою майна, а в разі його невиконання вимагати звернення і стягнення на заставлене майно. Заставна дає змогу здійснити своєрідну інтеграцію ринку нерухомості та фондового ринку.

Витрати на оцінку повної вартості і нотаріальне оформлення застави по кредиту Позичальник бере на себе. Банк як забезпечення кредиту розглядає наступні основні види забезпечення:

- договір застави майнових прав на внески фізичних осіб, ощадні і депозитні сертифікати;

- житлові будинки, квартири і гаражі;

- нерухомість, чи устаткування товари юридичних осіб (додаток);

- акції, облігації й інші цінні папери ;

- автотранспорт;

- будь-яке інше майно споживчого і виробничого призначення, крім окремих видів майна, застава якого заборонений законом;

- поручительство фізичних і юридичних осіб . У цьому випадку банк повинний чітко розуміти, що поручительство повинне бути обґрунтоване розрахунком фінансового ліміту поручителя, при необхідності підкріплено заставою майна поручителя.

У договорах застави необхідно обов'язково вказувати:

- П. І. П. позичальника;

- місце його проживання;

- суть забезпеченого заставою вимоги, його розмір і термін виконання зобов'язань (відповідно до умов кредитного договору - сума кредиту, термін повернення, розмір процентної ставки за користування кредитом і термін сплати відсотків, розмір підвищеної процентної ставки і термін сплати, розмір неустойки).

При прийнятті в заставу майна, останнє повинно бути застраховане, якщо це передбачено договором. Якщо закладене майно залишається у володінні Заставника, то останній зобов'язаний застрахувати його на користь банку у страховій компанії за узгодженням з банком до видачі кредиту. При висновку договору застави рухомого майна обов'язково виробляється реєстрація такого забезпечення в Державному реєстрі. При цьому реєстрація застави рухомого майна виробляється за рахунок засобів Позичальника, що вказується в договорі застави. При цьому необхідно зажадати від реєстратора Державного реєстру виписку про, чи наявність відсутності в ньому, запис про закладене рухоме майно Позичальника (Заставника).

Основні вимоги при оформленні договору застави:

1. Укладаючи договори застави, необхідно дотримувати вимоги Закону України "Про заставу" у частині обов'язкової згоди відповідних органів на заставу майна (у тому числі вимога про узгодження договорів застави майна з Фондом держмайна по підприємствах, що знаходиться в процесі приватизації).

2. У договорі застави відображати, що на вибір Банку у відповідності з ЗакономУкраїни "Про заставу" стягнення на предмет застави і його реалізація можуть бути зроблені шляхом відчуження у власність Банку в рахунок погашення боргових зобов'язань.

3. Передбачати в договорах застави майна (за винятком договорів застави товарів в обороті, а також нерухомості) наступні пункти:

1) у випадку порушення Позичальником зобов'язань, забезпечуваних договором застави, заставник зобов'язується передати майно заставоутримувачу в заставу по акту прийому-передачі майна, який підписується сторонами;

2) при заставі Заставоутримувач зобов'язаний:

- уживати заходів, необхідні для збереження предмета застави;

- негайно повернути предмет застави.

3) при заставі Заставоутримувачу надається право:

- -користатися предметом застави;

- -вимагати заміни предмета застави при виникненні загрози загибелі, ушкодження чи зменшення вартості предмета застави. При відмові заставника виконати ці вимоги - достроково звернути стягнення на предмет застави.

4. Документи по забезпеченню: при заставі квартири (житлового будинку) фізичною особою:

1) заява від клієнта;

2) документ, що підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, договір доручення чи інший документ);

3) технічний паспорт;

4) справка-характеристика (з печаткою БТІ);

5) реєстраційне посвідчення (з печаткою БТІ);

6) договір страхування об'єкта нерухомості на користь банку і платіжне доручення про сплату страхового внеску;

7) рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні);

8) згода дружини (чоловіка) на передачу майна в заставу (нотаріально засвідчена) або особиста присутність при заключні договору застави;

9) якщо один з власників помер, необхідно надати нотаріусу свідоцтво про смерть;

10) правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться предмет іпотеки (рішення розпорядження) місцевих органів виконавчої влади, державні акти на право користування землею;

11) довідка з державної нотаріальної контори по місцю знаходження майна про відсутність заборони на відчуження майна;

12) акт експертної оцінки вартості об'єкту нерухомості (по окремій вимозі банку.

Ефективність забезпечення ілюструє таблиця 3.1.Найбільшу кількість балів, а це означає найбільшу ефективність, мають: іпотека (одна з форм застави) і застава внесків. У цих випадках спостерігається порівняно високий розмір максимальної суми кредиту щодо наданого забезпечення кредиту. Разом з тим, складність оцінювання іпотеки знижує максимальний рівень кредиту. (див. Таблицю 3.1)

Таблиця 3.1 Диференційована оцінка ефективності забезпечення повернення кредиту

Форма забезпечення повернення кредиту	Кількість балів	Максимальна сума кредиту у відсотках до забезпечення
1. Іпотека	3	60-80
2. Застава внесків, що знаходяться в банку	2	100
3. Порука (гарантії)	2	Залежно від ступеня кредитоспроможності поручителя (гаранта) - до 100
4. Застава цінних паперів	2	Цінні папери, що приносять твердий прибуток 70-80, акції - 50-60
5. Уступка вимог із постачання товарів або надання послуг	1	20-40
6. Передача права власності	1	20-50

Предметом застави має бути високоліквідне майно, що належить позичальнику на правах власності, а також майнові права, за винятком випадків, передбачених в Законі України "Про заставу".

Не можна приймати в заставу майно, що раніше було передане заставодавцем в оренду третій особі, бо навіть у тому разі, коли банк за договором застави набуває право на таке майно, він буде зобов'язаний здати його в оренду цій третій особі (тому що договір оренди зберігає свої дії для нового власника, ЦК України).

З метою повернення кредиту, відсотків за користування ним, а також компенсації витрат, пов'язаних із реалізацією закладеного майна, необхідно, щоб загальна заборгованість за кредитом (основний борг разом із відсотками) не перевищувала 70-75 % реальної вартості закладеного майна. Якщо ж суми, отриманої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право одержати задоволення з іншого майна боржника (Закону "Про заставу").

Перед упорядкуванням договору застави майна, що залишається у володінні заставодавця, необхідно вимагати надання копії договору страхування майна, страхового полісу (або засвідчення), а також копії документа про перерахування страхового внеску. При настанні страхового випадку заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування.

Невиконання вимог щодо форми договору застави і його нотаріального засвідчення призводить до недійсності договору з наслідками, передбаченими законодавством України (повернення предмета застави заставнику). Проте якщо банк у судовому порядку доведе, що заставодавець ухилився від нотаріального посвідчення договору застави, договір може бути визнано дійсним (ЦК України). Такий договір подальшого нотаріального посвідчення не потребує.

У разі неповернення кредиту або відсотків за користування ним, чи в разі несплати пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором (залежно від того, як це написано в договорі застави) виникає необхідність реалізації предмета застави. Реалізації предметів застави відповідності до Закону України "Про заставу" має передувати звернення стягнення на закладене майно. Звернення стягнення на закладене майно здійснюється за рішенням арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса (в тому разі, якщо договір застави був нотаріально завірений). З метою прискорення звернення стягнення і в подальшому реалізації закладеного майна рекомендується використовувати такий порядок:

- банк звертається до позичальника з письмовою претензією, в якій зазначається факт непогашення заборгованості за кредитом або відсотками (з визначенням суми заборгованості), а також пропонується дати дозвіл на реалізацію предмета застави;

- позичальник дає позитивну відповідь на претензію банку; у відповіді дається дозвіл банку на реалізацію предмета застави відповідно до умов договору застави і чинного законодавства (у зв'язку з неможливістю самостійно розрахуватися за наданий кредит або відсотки за користування ним).

У разі нотаріально завірених договорів застави, при неотриманні дозволу заставника на реалізацію закладеного майна банк звертається в нотаріальну контору або до приватного нотаріуса за одержанням виконавчого напису на договорі застави для одержання права на реалізацію предмета застави.

При зобов'язальних відносинах між сторонами, в тому числі при впорядкуванні договору застави, сторони мають право самостійно встановлювати договірну ціну предмета застави. Нормативними актами визначено лише порядок оцінювання державного майна, що підлягає приватизації або відчуженості іншим засобом. Сторони договору застави, особливо коли мова йде про недержавну форму власності, домовляються про ціну предмета застави на свій розсуд.

Як бачимо, розмаїтість та складність заставних відносин визначають велику кількість форм прояву цього інструменту забезпечення банківських кредитів. Разом з тим слід пам'ятати, що існують безліч узаконених засобів ухилень від сплати позичок, починаючи від дроблення підприємств-боржників із перенесенням боргів на неплатоспроможне підприємство, до надання в заставу майна, яке вже перебуває в заставі іншого банку чи юридичної особи. Це підтверджує актуальність зосередження уваги фахівців на подальшому аналізі законодавства про заставу як ефективного засобу забезпечення захисту економічних інтересів комерційного банку.

3.3 Механізми реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитного процесу

Можна виділити два основних шляхи реалізації заставного майна:

- добровільна реалізація майна;

- примусова реалізація майна.

При виборі шляху реалізації заставленого майна слід враховувати, що якщо коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, у випадку, коли ця реалізація проводилась не через аукціони (публічні торги), недостатньо для погашення заборгованості за кредитом, а інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна не призвели до повного покриття заборгованості, кредитор втрачає право погасити непогашену частину заборгованості, яка набуває ознак безнадійної, за рахунок страхового резерву, створеного за рахунок валових витрат[24, с.98].

Таким чином, визначення способу реалізації заставленого майна з метою погашення заборгованості за кредитом здійснюється кредитним комітетом обласної (міської, республіканської) філії на підставі відповідних висновків кредитного підрозділу, підрозділу по роботі з заставним майном та підрозділу по роботі з „проблемною" заборгованістю, в якому повинні міститись наступні дані:

- наявність заставленого майна;

- фактична ринкова вартість заставленого майна на момент реалізації з урахуванням ПДВ;

- наявність потенційних покупців на заставлене майно;

- достатність коштів, що можуть бути одержані від реалізації заставленого майна, для погашення заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, неустойками та ін. в повному обсязі;

- наявність попередньої згоди заставодавця на добровільне погашення кредиту за рахунок заставленого майна;

- наявність іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, в порядку, визначеному арбітражно-процесуальним законодавством.

Добровільна реалізація заставленого майна.

При досягненні згоди заставодавця на добровільну реалізацію заставленого (або іншого) майна, установи банку отримують письмове підтвердження цьому, в якому має міститись:

- згода заставодавця на добровільну реалізацію заставленого майна;

- перелік цього майна або конкретне посилання на договір застави;

- приблизні ціни реалізації з урахуванням ПДВ.

З метою пришвидшити і полегшити реалізацію майна, отриманого банком в заставу за кредити, ПАТ "Діамантбанком" пропонується внести зміни у механізм придбання заставного майна. Для цього розробити і запрвадити нові інструменти для налагодження ефективної роботи з клієнтами в непростих ринкових умовах. Необхідно сформувати і розмістити на офіційному Інтернет-сайті базу заставного майна, а також надати вкладникам можливість використання депозитів, оформлених у банку, для купівлі об'єктів з цієї бази.

З метою поліпшення якості обслуговування клієнтів, які бажають реалізувати або придбати об'єкти з бази заставного майна, удосконалити процедуру реалізації заставного майна шляхом продажу фізичним особам в обмін на депозит або за готівку.

Окрім істотного спрощення і прискорення процесу реалізації заставного майна, покращити умови придбання земельних ділянок, що знаходяться у заставі банку. Придбання земельних ділянок можна здійснювати за рахунок грошових коштів з депозитного, накопичувального або поточного рахунків. Якщо залишок на рахунку перевищує вартість об'єкта, що купується, банк здійснить видачу готівки у розмірі до 10% від вартості ділянки, що купується.

Відповідно до правил придбання заставного майна клієнтам, які відчувають труднощі в обслуговуванні кредитів, мають прострочену заборгованість понад 90 днів і особливо потребують прискорення реалізації заставного майна, створені найсприятливіші умови. Об'єкти застави за такими кредитами можуть бути придбані за рахунок депозиту в повному обсязі (без обов'язкового внесення готівки/безготівкових коштів). Якщо сума депозиту покупця менша вартості об'єкта застави, то частина коштів, якої не вистачає, вноситься готівкою або зовнішніми безготівковими зарахуваннями. Інші об'єкти застави за кредитами без простроченої заборгованості, а також за кредитами з простроченою заборгованістю до 90 днів можуть бути реалізовані за такою схемою: до 50% вартості - за рахунок депозиту, не менше 50% вартості - за рахунок готівки і зовнішніх безготівкових коштів. Можливість придбання об'єкта за рахунок депозиту на 50% або 100% від його вартості вказана безпосередньо у базі за кожним об'єктом застави.

Дані у базі пропонується оновлювати щонайменше щотижня на сайті баку, а також вони мають бути доступні у кожному відділенні банку і Контактному центрі. На сайті банку потрібно розмістити інформацію для клієнтів про те, як внести об'єкт застави до бази і що потрібно для його придбання.