Страхова компанія ВАТ "ОРАНТА-ДНІПРО" на ринку страхових послуг Дніпропетровської області

Аналіз сучасної системи страхування в Україні. Сутність, зміст фінансової діяльності страхової компанії ВАТ "ОРАНТА-ДНІПРО" на ринку страхових послуг Дніпропетровської області. Принципи прогнозування, планування, створення прибутку в страховій компанії.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 10.07.2010
Размер файла 3,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

* Страхование средств воздушного транспорта (добровольное)
* Страхование средств воздушного транспорта (обязательное)
* Страхование средств водного транспорта (добровольное)
* Страхование грузов (добровольное)
* Страхование других видов имущества (добровольное)
* Страхование финансовых рисков (добровольное)
* Страхование ответственности владельцев автотранспортных средств (добровольное)
* Страхование ответственности владельцев автотранспортных средств (обязательное)
* Страхование гражданской ответственности перевозчика (добровольное)
* Страхование гражданской ответственности перевозчика (обязательное)
* Страхование гражданской ответственности предприятий - источников повышенной опасности (добровольное)
* Страхование профессиональной ответственности (добровольное)
* Страхование профессиональной ответственности (обязательное)
* Страхование ответственности за неисполнение обязательств (добровольное)
* Страхование иных видов гражданской ответственности (добровольное)
* Страхование иных видов гражданской ответственности (обязательное)
* Страхование ответственности заемщиков за непогашение кредитов (добровольное)

* Перестрахование

Види страхової активності

Медичне страхування при виїзді за кордон. Продаж "Зеленої Карти". Авіаційне, морське страхування. Страхування ядерних ризиків

Основні засновники (акціонери)

9 юридических лиц и работники компании

Адреси і телефони філій і представництв

46 філій у містах і районах Дніпропетровської області, у рр. Харків, Львів, Ялта. Правління: 49030, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 12, тел. (0562) 45-15-41.

Членство в страхових асоціаціях і союзах страховиків

Лига страховых организаций Украины; Моторное бюро; Авиационное и Морское бюро; Ядерный страховой пул Украины; Медицинское страховое бюро Украины; Российская ассоциация авиационных и космических страховщиков; Торгово-промышленная Палата Украины; Союз промышленников и предпринимателей Украины.

Засновницька діяльність

СТО "Оранта-Днепр", Торговый Дом "Оранта-Днепр" (Украина, г.Днепропетровск).

Наявність валютного рахунка

Так

Чисельність основного персоналу компанії, чіл

590

Чисельність позаштатних співробітників (агентів), чіл

310

Правління (Рада директорів)

14 чіл.

Страховий ринок Дніпропетровської області у 2005 році представлений 143 суб'єктами, серед яких 27 самостійних страхових компаній, зараеєстро-ваних в Дніпропетровській області та 116 філій страхових компаній, зареєст-рованих в м.Києві та інших областях України.

Основні характеристики ВАТ СК “ОРАНТА-ДНІПРО” представлені в табл.1.5 - 1.8. Основні характеристики самостійних страхових компаній - конкурентів у Дніпропетровській області представлені в табл.1.9.

Таблиця 1.5

Реєстрацiйнi данi

Код ЄДРПОУ:

02305896

Назва українською мовою:

ВАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА-ДНІПРО"

Назва іноземною мовою:

ОАО СК ""ОРАНТА-ДНЕПР"

Місце основної реєстрації в органах податкової служби:

462ДПI У БАБУШКIНСЬКОМУ Р-НI М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (БАБУШКIНСЬКИЙ Р-Н М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)

Дата основної реєстрації в ДПА:

01.07.2000

Номер основної реєстрації в ДПА:

№6780

Статус:

перебуває на облiку

Має платежі

Код інспекції

Назва інспекції

Дата реєстрації

Номер реєстрації

462

ДПI У БАБУШКIНСЬКОМУ Р-НI М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (БАБУШКIНСЬКИЙ Р-Н М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)

01.07.2000

6780

463

ДПI У ЖОВТНЕВОМУ Р-НI М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (ЖОВТНЕВИЙ Р-Н М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)

31.01.2006

355 ЗЕМЛЯ

Стан платника

ОСНОВНИЙ ПЛАТНИК

Дата реєстрації в держадміністрації:

31.03.1995

Орган державної реєстрації:

(4052092)ВИКОНАВЧИЙ КОМIТЕТ ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ МIСЬКОЇ РАДИ БАБУШКІНСЬКИЙ ДНIПРОПЕТРОВСЬКА

Статутний фонд (в грн.):

7026012,00

Орган управління:

(6024)АКЦIОНЕРНI ТОВАРИСТВА ВIДКРИТОГО ТИПУ,СТВОРЕНI НА ОСНОВI ДЕРЖАВНИХ ПIДПРИЄМСТВ

Організаційно-правова форма:

(231)ВIДКРИТЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

Кількість співробітників:

64

Тип платника податків:

ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

Форма власності:

(10)ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ

Керівники

Ідентифікаційний номер

ПІБ

посада

Номер телефону

Ознака факсу

Додатковий номер телефону

2028011158

ЧЕХАНОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

директор

451541

2205500826

СИТНИК ТАМАРА ІЛЛІВНА

головний бухгалтер

7445312

Види діяльності

Код виду діяльності

Назва виду діяльності

Тип виду діяльності

Дата видачі ліцензії

Назва органу, що видав ліцензію

Номер ліцензії

Ознака зовнішньоекономічної діяльності

96220

НЕДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ

Основний вид діяльності

Засновники

Засновник

Код засновника-юридичної особи

Сума внеску в статутний фонд

Еквівалент суми валютного внеску в $ США

Вид валюти

Країна

УКРАЇНСЬКО-ПАНАМСЬКЕ ТОВ "АГРОПОСТАЧЗБУТ"

13423541

2 330 838,00

0

УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ

УКРАЇНА

ТОВ "КАМАЛЄ"

32857403

7 006 012,00

0

УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ

УКРАЇНА

Таблиця 1.6

Основні характеристики страхової компанії “Оранта-Дніпро” (Дніпропетровськ)

Повна назва

Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія Оранта-Дніпро

ЕДРПОУ

02305896

Поштова адреса

Україна, 49000, Днiпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 12

Телефон

8-0562-451541

E-mail адреса

URL сайта

http://www.oranta-dnepr.com.ua/

Статутний фонд

3 937 032 грн. (650 749 євро)

Таблиця 1.7

Філії ВАТ СК «ОРАНТА-ДНІПРО»

Код ЕДРПОУ

Назва філії СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002305896

ВАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002305904

ОРАНТА-ДНІПРО АНД ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ОРАНТА-ДНІПРО

0002305910

ЖОВТНЕВА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО

0002305927

ІНДУСТРІАЛЬНА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002305933

КІРОВСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА- ДНІПРО"

0002305941

КРАСНОГВАРДІЙСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІ

0002305956

ЛЕНІНСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002305962

ОРАНТА-ДНЕПР" ФИЛИАЛ БАБУШКИНСКОГО РАЙОННОГО ОАО СК

0002305979

ДЗЕРЖИНСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002305985

ЖОВТНЕВА РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002305991

ІНГУЛЕЦЬКА РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306000

ТЕРНІВСЬКА РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306016

ЦЕНТР-МІСЬКА РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306039

ЖОВТОВОДСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306045

МАРГ МІСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306051

НІКОПОЛЬСЬКА МІСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306068

НОВОМ МІСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306074

ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306080

ПАВЛОГРАДСЬКА МІСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306097

АПОСТ РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВ КОМП "ОРАНТА-ДНІПРО"

0024239450

ОРАНТА-ДНЕПР"БЮРО ЮРИД.И ЭКСПЕРТ.УСЛУГ"ДП ОАО"ОРАНТА-ДНЕПР"

0024607758

ОРАНТА-ДНІПРО СТРАХОВА КОМПАНІЯ

0024607764

ПЕТРИКІВСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0024607801

ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0024607818

ПОКРОВСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0005412285

БАГЛІЙСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ-СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0005412291

ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0005412307

ЗАВОДСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306223

ВАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306246

ТОМАКІВСЬКА ФІЛІЯ ОАОСК "ОРАНТА-ДНЕПР"

0002306252

ЦАРИЧАНСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306269

ШИРОКІВСЬКА РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СТРАХ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-Д

0002306281

ДН-СЬКА РАЙОНА ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306298

КРИВ.ФІЛІЯ ВАТ"ОРАНТА-ДНІПРО"

0002771764

СМФ ВАТ СТРАХ КОМП "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002771782

САМАРСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАН."ОРАНТА-ДНІПРО"

0002771799

ДОВГИНЦІВСЬКА РАЙ ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0005412279

КРИВ МІСЬКА ТРАНСП ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306105

ВАСИЛЬКІВСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВІДКРИТОГО АО-СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306111

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ АТ СК "ОРАНТА

0002306128

КРИНИЧ РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ "СК ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306134

ФІЛІЯ ВАТ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306140

ВАТ "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306157

НІКОПОЛЬСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306163

АСК "ОРАНТА-ДНІПРО" НОВОМОСКОВСЬКА ФІЛІЯ

0002306174

ПАВЛОГРАДСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306186

ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

0002306200

ФІЛІЯ ВАТ-СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

Як видно з аналізу даних табл. 1.9, ВАТ СК “ОРАНТА-ДНІПРО” серед страхових компаній -юридичних осіб у Дніпропетровській області займає у 2005 році 10 місце по валовим доходам від страхової діяльності, при цьому валовий дохід у лідера - ЗАТ СК “АУРА” в 159 раз більше , ніж у ВАТ СК «ОРАНТА».

Таблиця 1.8

Характеристики акцій ВАТ страхова компанія «ОРАНТА-ДНІПРО» (Національний депозитарій України (www.ndu.gov.ua), Перелік міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів (кодів ISIN), які призначені Національним депозитарієм України, станом на 30.03.2006 )

№ з/п

Організаційно-правова форма емітента цінних паперів

Повне найменування емітента цінних паперів

Код за ЄДРПОУ

Вид, тип та категорія цінних паперів

Номінальна вартість цінних паперів

Кількість цінних паперів (шт.)

Форма випуску цінних паперів

Номер (код) цінних паперів (ISIN)

Дата призначення ISIN

3692

ВАТ

Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія "Оранта-Дніпро"

02305896

акції прості іменні

18

211524

Документарна

UA0402251104

28.03.2003

3693

ВАТ

Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія "Оранта-Дніпро"

02305896

акції привілейовані іменні

18

7200

Документарна

UA0402252102

28.03.2003

Таблиця 1.9

Основні характеристики страхових компаній - юридичних осіб, зареєстрованих у Дніпропетровьскій області станом на 01.10.2005 року

1.4. Павлоградська міська філія ВАТ «ОРАНТА-ДНІПРО» на ринку страхових послуг Павлоградського району та м. Павлограда

Страховий ринок м. Павлограда та Павлоградського району Дніпропетровської області у 2005 році представлений 1 самостійною страховою компанією та 5 філіями страхових компаній м. Дніпропетровська та м. Київа (табл.1.10).
Таблиця 1.10
Основні характеристики страхових компаній та філій страхових компаній в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області станом на 01.10.2005
Як показують дані табл.1.10 Павлоградська міська філія ВАТ «ОРАНТА-ДНІПРО» займає друге місце по валовому доходу від здійснення страхових операцій у 2005 році, але її обсяги практично в 3,3 рази менше, ніж у лідера ринку - філії УАСК «АСКА»(м. Київ), та в 2,2 рази більше ніж у конкурента-послідовника - філії «СК ТАС» (Київ).
Таблиця 1.11
Основні реєстраційні дані ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-ДНІПРО»

Реєстрацiйнi данi

Код ЄДРПОУ:

02306080

Назва українською мовою:

ПАВЛОГРАДСЬКА МІСЬКА ФІЛІЯ ВАТ СК "ОРАНТА-ДНІПРО"

Повна статутна назва

Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія «Оранта-Дніпро» Павлоградська міська філія

Місце основної реєстрації в органах податкової служби:

410ЗАХIДНО-ДОНБАСЬКА ОБ'ЄДНАНА ДПI (М.ПАВЛОГРАД)

Дата основної реєстрації в ДПА:

20.04.1995

Номер основної реєстрації в ДПА:

№2259

Адреса

Україна, 51400, Днiпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Леніна, 99

Статус:

перебуває на облiку

Має платежі

Код інспекції

Назва інспекції

Дата реєстрації

Номер реєстрації

410

ЗАХIДНО-ДОНБАСЬКА ОБ'ЄДНАНА ДПI (М.ПАВЛОГРАД)

20.04.1995

2259

Стан платника

ОСНОВНИЙ ПЛАТНИК

Дата реєстрації в держадміністрації:

31.03.1995

Орган державної реєстрації:

(4052092)ВИКОНАВЧИЙ КОМIТЕТ ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ МIСЬКОЇ РАДИ БАБУШКІНСЬКИЙ ДНIПРОПЕТРОВСЬКА

Статутний фонд (в грн.):

400994,00

Орган управління:

(6024)АКЦIОНЕРНI ТОВАРИСТВА ВIДКРИТОГО ТИПУ,СТВОРЕНI НА ОСНОВI ДЕРЖАВНИХ ПIДПРИЄМСТВ

Організаційно-правова форма:

(610)ФIЛIЯ (IНШИЙ ВIДОКРЕМЛЕНИЙ ПIДРОЗДIЛ)

Кількість співробітників:

30

Тип платника податків:

СТРАХОВА КОМПАНІЯ

Форма власності:

(10)ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ

Форма фінансування:

(2)ГОСПРОЗРАХУНОК

Коментар:

Таблиця 1.12
Керівники

Ідентифікаційний номер

ПІБ

посада

Номер телефону

Ознака факсу

Додатковий номер телефону

1648003449

КАБАК ГАЛИНА ВОЛОДИМИРІВНА

директор

64326

2202920581

БУРЛАЧЕНКО АЛЛА ВАСИЛІВНА

головний бухгалтер

64336

Види діяльності

Код виду діяльності

Назва виду діяльності

Тип виду діяльності

Дата видачі ліцензії

Назва органу, що видав ліцензію

Номер ліцензії

Ознака зовнішньоекономічної діяльності

96220

НЕДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ

Засновники

Засновник

Код засновника юридичної особи

Код засновника-фізичної особи

Сума внеску в статутний фонд

Еквівалент суми валютного внеску в $ США

Вид валюти

Країна

ВАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА-ДНІПРО"

2305896

0

0,00

0

УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ

УКРАЇНА

Таблиця 1.13

Основні показники діяльності ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-Дніпро» у 2003 - 2005 роках

2. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

2.1 Сутність та зміст фінансової діяльності страхової компанії

Страхова діяльність належить до сфери фінансових послуг. Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Така своєрідна «плата наперед» дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.

Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

* доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування);

* доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, тобто пов'язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);

* інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій.

Доходи від страхової діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату.

Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування. Тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків) договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхових премій -- один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту.

Страхувальники мають право сплачувати страхові премії як готівкою, так і безготівковим шляхом. Страхові премії на території нашої країни сплачуються лише валютою України за винятком тих випадків, коли страхувальником є нерезидент. Він може сплачувати премію як валютою України, так і іноземною вільно конвертованою валютою.

Термін «страхова премія» -- загальноприйнятий у світовій практиці. У практиці українських страховиків і в українському законодавстві частіше використовується термін «страховий платіж» або «страховий внесок». Усе це синоніми. Але за радянських часів у практиці Держстраху СРСР термін «страхова премія» не використовувався. Плата за страховку за договорами страхування життя мала назву «страховий внесок», що підкреслювало зворотний характер сплачуваних коштів. Плата за страховку в загальних видах страхування мала назву «страховий платіж». Використання перелічених термінів зберігається і досі, хоча слід зазначити, що інтеграція у світовий страховий ринок потребує додержання певних стандартів, зокрема й у визначенні понять. З огляду на це вважається за доцільніше вживати термін «страхова премія».

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу (страховий тариф ще називають ставкою страхової премії). Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів -- це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком І страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги. Ціна страхової послуги (страхова премія) у більшості випадків обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума X Страховий тариф

Страхова сума, згідно із Законом України «Про страхування», -- це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона відбиває максимальний обсяг відповідальності страховика перед страхувальником у грошовому виразі за конкретним страховим договором. Виплата відшкодування в максимальному розмірі, тобто в розмірі страхової суми, здійснюється, наприклад, у тому разі, коли застраховане майно повністю знищене. Коли ж воно не знищене, а пошкоджене чи коли знищеною є лише частина майна, розмір відшкодування також становитиме лише частину його вартості, тобто буде меншим від розміру узгодженої страхової суми за цим договором.

Отже, адекватне визначення страхової суми є підґрунтям фінансових взаємовідносин між сторонами страхової угоди і має дуже важливе значення як для страховика, так і для страхувальника. Для страховика -- оскільки, по перше, від розміру страхової суми при незмінному страховому тарифі залежить сума його доходів у вигляді страхових премій; по-друге, страхова сума дає уявлення про максимальний розмір зобов'язань страховика за конкретними договорами страхування. Для страхувальника -- оскільки, по-перше, залежно від розміру страхової суми він сплачує страхові премії; по-друге, він може претендувати на той чи інший розмір страхового відшкодування в межах страхової суми.

У обов'язкових видах страхування страхова сума (або мінімальне її значення) встановлюється, як правило, відповідними законодавчими актами. Наприклад, мінімальна страхова сума з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів становить в Україні 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю третіх осіб, і 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за шкоду, заподіяну майну третіх осіб. Це означає, що при проведенні цього виду страхування страховик несе відповідальність за кожним конкретним договором щонайменше у таких обсягах.

У добровільних видах страхування страхову суму встановлюють страховик і страхувальник самостійно, за взаємною згодою. При цьому в договорі страхування обов'язково має бути зазначений її розмір, а у Правилах страхування -- порядок визначення.

Залежно від галузі страхування (майнове, особисте, страхування відповідальності) обирається той чи інший підхід до визначення страхової суми.

Так, у майновому страхуванні страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не передбачене договором страхування або умовами обов'язкового страхування. На практиці дійсна вартість майна звичайно обчислюється як вартість придбання майна за вирахуванням зносу. Знос вираховується через те, що страхування за своєю сутністю призначене лише для компенсування реальних збитків і не може бути для страхувальника джерелом отримання додаткових доходів.

З цієї самої причини в разі, коли одне й те саме майно є застрахованим у кількох страховиків (тобто загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна), то страхове відшкодування, Що виплачується всіма страховиками, все одно не може перевищувати дійсної вартості майна. З настанням страхового випадку кожний страховик здійснюватиме виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування, навіть якщо страхова премія була обчислена і сплачена страхувальником кожному страховикові з огляду на дійсну вартість майна (тобто виходячи з повної страхової суми, а не конкретної її частки). «Надлишкове» сплачена премія не повертається. Це є своєрідна санкція до страхувальника, який з метою збагачення вдався до обману, не повідомив страховиків про подвійне страхування і тим самим порушив основний принцип страхування: принцип найвищої сумлінності у відносинах між страхувальником і страховиком.

В особистому страхуванні розмір страхової суми не лімітується. Об'єктом страхування тут є життя, здоров'я і працездатність людини, які не мають вартісної оцінки. Тому страхова сума, на яку укладаються договори особистого страхування, теоретично може бути як завгодно великою. Але на практиці її розмір обмежується здатністю страхувальника сплачувати відповідні премії, адже розмір страхової премії обчислюється множенням страхової суми на страховий тариф.

Іноді страховик пропонує страхові поліси особистого страхування зі стандартною, заздалегідь визначеною страховою сумою і заздалегідь визначеною відповідною страховою премією. Це створює певні зручності у стосунках між сторонами, але не означає, що страхувальник повинен за будь яких умов погодитися із запропонованою страховою сумою. Він завжди має право на вибір, за винятком обов'язкових видів особистого страхування, в яких страхова сума визначається законодавче і не може бути змінена ані страхувальником, ані страховиком.

Страхові виплати на користь страхувальника за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків з майнового страхування. Навіть якщо страхувальник має кілька договорів особистого страхування, усі вони вважаються дійсними в повному обсязі, оскільки страхувальник сплачував страхові премії за кожним договором. Отож і страхові виплати він отримає згідно з умовами кожного з них. Вартісні обмеження, про які йшлося щодо майнового страхування, тут відсутні. В особистому страхуванні поняття «подвійного» страхування не використовується через неможливість визначення вартості життя і здоров'я людини -- вони безцінні.

При укладанні договорів страхування відповідальності визначити страхову суму і, відповідно, розмір страхової премії особливо складно. Адже ці договори пов'язані з компенсацією збитків, завданих страхувальником життю, здоров'ю і майну третьої особи. Хто саме буде цією третьою особою, якого розміру збитків вона зазнає -- нікому невідомо. Тому в договорах страхування відповідальності зазвичай встановлюється лише ліміт страхової суми, який може й не відповідати розміру заподіяних збитків, але який обмежує розмір страхових виплат з боку страховика за кожним конкретним договором. Оскільки договори страхування відповідальності найчастіше укладаються під впливом вимог міжнародних угод або вимог внутрішнього законодавства країни, то відповідно до зазначених вимог, як правило, встановлюється і ліміт страхової суми.

Страхова сума є базою для обчислення страхової премії. Вона, так би мовити, -- «кількісний» чинник, від якого залежить відповідальність страховика, тобто обсяг його ризику і, відповідно, розмір страхової премії. Роль «якісного» чинника відіграє страховий тариф: його розмір залежить від переліку подій, на випадок яких відбувається страхування; ступеня ризику згідно з фізичними властивостями об'єкта страхування; терміну дії договору тощо. Тобто страховий тариф відбиває індивідуальні характеристики кожного конкретного договору страхування. Страховий тариф -- це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або з вартості об'єкта страхування (тобто з повної страхової суми) за визначений період страхування.

Якщо йдеться про ставку премії з одиниці страхової суми, то вона встановлюється у вартісному вираженні (у гривнях чи копійках з кожної тисячі або сотні страхової суми). Сто або тисяча гривень, таким чином, розглядаються як одиниця страхової суми. Ставка премії при цьому встановлюється з розрахунку на кожну сотню або тисячу гривень, на які умовно поділяється страхова сума. Щоб знайти повну страхову премію, достатньо ставку в гривнях і копійках помножити на кількість сотень або тисяч у складі страхової суми. Наприклад, якщо страхова сума за договором страхування -- 6 тис. грн, а ставка страхової премії -- 2 грн. 10 коп. з кожної сотні, то сума страхової премії становитиме 126 грн. (2 грн.10 коп. * 6000 грн. 100 грн..).

Якщо ставка премії встановлюється в цілому до вартості об'єкта страхування (тобто до повної страхової суми), то вона виражається у відсотках. Наприклад, якщо договір укладено на суму 10 тис. грн.., а ставка премії -- 5 %, то сума страхової премії становитиме 500 грн. (10 000 грн. * 0,05 ). У практиці українських страховиків найбільш поширеним є встановлення ставки премії у відсотках. Для західних компаній більш звичним є встановлення ставки премії у грошовому вираженні. (Страхові тарифи (або максимальний їх розмір) з обов'язкових видів страхування встановлюються відповідними законодавчими актами. Страхові тарифи з добровільних видів розробляються страховиками самостійно і потім затверджуються державним наглядовим органом у сфері страхування при розгляді питання про видачу ліцензії на проведення відповідного виду страхування.

Враховуючи те, що стандартним строком дії більшості договорів страхування є рік, страхові тарифи також розробляються з огляду на цей період. Коли договір укладається на строк менш як рік, певним чином зменшується і страховий тариф. Як правило, це зменшення буває не пропорційним, а регресивним. Так страховик намагається стимулювати страхувальника укладати договори на довший термін.

Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того, що страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, має бути достатньо, аби, по-перше, він міг виконати свої зобов'язання перед страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати), а по-друге -- покрити витрати на утримання страхової компанії і дістати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини: нетто-тариф і навантаження. Структуру страхового тарифу унаочнює рис.1

Рис. 2.1 Структура страхового тарифу

При розрахунках тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф. Саме він забезпечує формування страхового фонду для майбутніх виплат. Тому рівень нетто-тарифу має бути визначений якомога точніше. Якщо нетто-тариф занижений, то страхових премій, зібраних страховиком на базі цього тарифу, не вистачить для покриття ймовірних збитків страхувальників.

Після визначення нетто-тарифу обчислюється навантаження. Необхідність навантаження випливає з того, що страховикові, як і будь якому суб'єктові підприємницької діяльності, потрібні кошти, які він міг би спрямувати на утримання компанії (у страхуванні традиційно використовується термін «на ведення справи»), включаючи оплату послуг страхових посередників. Крім того, страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, створюється з метою отримання прибутку. Якщо страхові премії надходитимуть страховикові лише на базі нетто-тарифу, то перелічені потреби не матимуть фінансового покриття. У забезпеченні цього фінансового покриття і полягає значення навантаження.

Структура страхового тарифу з погляду співвідношення між нетто-тарифом і навантаженням, включаючи ведення справи і прибуток, не однакова для різних видів страхування. Існують «дорожчі» і «дешевші» види страхування залежно від того, скільки коштів витрачає страховик на укладання договорів страхування і їх обслуговування. «Дорогі» види страхування характеризуються вищою часткою витрат на ведення справи у структурі страхового тарифу. У вітчизняній практиці більших витрат потребує надання страхових послуг населенню. Відносні витрати на укладання та обслуговування договорів страхування тут, як правило, значно вищі, ніж аналогічні витрати при роботі страховика з юридичними особами. Це значною мірою впливає на уподобання страхових компаній у виборі клієнтів, оскільки страхувати корпоративних клієнтів видається вигіднішим.

Якщо нетто-тариф обчислюється спеціалістами з використанням математичних методів на базі теорії ймовірності, то навантаження визначається емпіричним шляхом, з урахуванням фактичних розмірів витрат на ведення справи, що склалися за попередній період. Витрати на ведення справи можна вважати «умовно-постійними витратами» (якщо страховик проводить нормальну, звичну діяльність), їх обсяг може бути орієнтиром при плануванні відповідних обсягів надходжень страхових премій для покриття цих витрат. Прибуток у структурі тарифу планується з огляду на середній рівень тарифів на даний вид страхових послуг, а також на обчислені раніше нетто-тариф і витрати на ведення справи.

Якщо страхова компанія матиме на меті отримати дуже великий прибуток від проведення того чи іншого виду страхування, вона змушена буде встановити тарифи на рівні, вищому за середній. У такому разі вона, скоріш за все, не отримає не тільки прибутків, а й взагалі доходів у вигляді страхових премій, оскільки страхувальники не платитимуть занадто високу плату за той вид страхування, який у інших страховиків коштує дешевше. Більш того, страхова компанія втратить двічі, адже за відсутності надходжень страхових премій вона позбавляється можливості використовувати відповідні кошти для отримання інвестиційного доходу. Отже, страхові тарифи, як і ціни на будь-які інші товари і послуги, регулюються попитом і пропозицією.

Зауважимо, що для українських страховиків характерним є потяг до завищення страхових тарифів. Причому це завищення формується під впливом усіх складових тарифної ставки, а особливо -- витрат на ведення справи і прибутку. У ряді випадків ці структурні компоненти тарифу дорівнюють 40 і навіть 50 відсотків брутто-ставки, що не можна вважати нормальним. Адже при цьому порушується принцип еквівалентності у взаємовідносинах страховика зі страхувальником, страхувальник переплачує за страхування майже вдвічі.

У Західних країнах існує протилежна проблема. Конкурентна боротьба спонукає страховиків дедалі зменшувати ставки страхових премій. Іноді страховики взагалі не планують отримання прибутку від страхової діяльності; витрати на ведення справи покривають за рахунок інвестиційних надходжень, страхова премія встановлюється на рівні нетто-премії, а часом навіть і нижче. Занижені страхові премії використовуються як засіб залучення клієнтів. Але слід зазначити, що цей засіб вкрай небезпечний, бо таким чином страхова компанія позбавляє себе можливості сформувати адекватний страховий фонд, тобто нагромадити об'єктивно необхідні кошти для виконання зобов'язань перед страхувальниками. Погіршується фінансовий стан компанії, опиняється під загрозою її платоспроможність. Через це в багатьох Західних країнах органи нагляду за страховою діяльністю ретельно контролюють рівень страхових тарифів з метою недопущення використання страховиками свідомо низьких, демпінгових тарифів.

Зауважимо, проте, що в ряді випадків установлення ставок премій, нижчих за рівень нетто-премії, є цілком прийнятним. Тут ідеться про своєрідну «винагороду» страховикові, який проводить активну інвестиційну політику, має стабільні та значні інвестиційні доходи при збалансованому страховому портфелі і відносно низьких витратах на ведення справи. У цьому разі існує певна можливість знижувати ставку премії до рівня нетто-премії і нижче з урахуванням гарантії покриття дефіциту страхового фонду за рахунок вільних резервів і фінансових надходжень з інших джерел.

Якщо структуру тарифної ставки з добровільних видів страхування визначає сам страховик, то при проведенні обов'язкових видів страхування тут існують певні обмеження. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року за № 358 «Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування» встановлено, що розрахунки тарифів з обов'язкового страхування в нашій країні провадяться із застосуванням нормативу витрат на ведення страхової справи як складової тарифу. При цьому норматив витрат на ведення страхової справи не повинен перевищувати:

* з обов'язкового державного страхування -- 6 % розміру тарифу;

* з обов'язкового особистого страхування -- 15 % розміру тарифу;

* з обов'язкового страхування майна та відповідальності -- 20 % розміру тарифу.

Ці обмеження покликані стримати зростання цін на страхові послуги хоча б у сфері обов'язкового страхування. Адже головним чинником зростання обсягів страхових премій, що їх мобілізують страховики, має бути не занадто висока ціна, а збільшення кількості договорів страхування, розширення сфери діяльності. На цій основі збільшуватиметься «сукупна страхова сума» з розрахунку на кожний окремий вид страхування і при використанні навіть досить низьких тарифів доходи страхових компаній у вигляді премій зростатимуть.

Крім страхових премій (свого найважливішого первинного доходу), страховик може отримувати також інші види доходів, які, згідно із чинним законодавством, належать до доходів від страхової діяльності (так звані інші операційні доходи).

Якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає як прямий страховик (цедент), вона може одержувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків у перестрахування. Економічна виправданість цих доходів полягає у природі перестрахування. Справи з клієнтом веде прямий страховик. Він укладає зі страхувальником страховий договір; у повному обсязі, згідно з цим договором, несе перед ним відповідальність щодо компенсації збитків. Страхувальникові може бути зовсім невідома подальша доля його страхового ризику: перестрахований він чи ні, хто саме виконує функції перестраховика.

Передаючи ризики у перестрахування і відраховуючи за це перестраховикові певну частину отриманої страхової премії, прямий страховик неначе відіграє тут роль посередника, який несе всі витрати, пов'язані з укладанням договору страхування, і надає можливість перестраховикові одержати додатковий дохід у вигляді певної частини страхової премії. Саме за це перестраховик сплачує цедентові комісійну винагороду. Розмір цієї комісії встановлюється звичайно у відсотках від сум страхових премій, що передаються. Він заздалегідь визначається сторонами в угоді про перестрахування.

При настанні страхової події з об'єктом, що був перестрахований, прямий страховик у повному обсязі сплачує відшкодування, а перестраховик компенсує йому свою частину у відшкодуванні збитків у сумі згідно з перестраховкою угодою. Це ще один вид доходів від страхової діяльності: частка від страхових сум І страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками.

Іноді система проведення деяких видів страхування потребує створення централізованих страхових резервних фондів. Прикладом може бути обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Цю діяльність усередині країни та за її межами координує Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке забезпечує формування за рахунок внесків страхових компаній членів МТСБУ двох централізованих страхових резервних фондів: фонду страхових гарантій (для забезпечення врегулювання претензій за договорами страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів за межами країни) і фонду допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах (для забезпечення відповідних потреб всередині країни).

І, нарешті, останній вид доходів від страхової діяльності, який віднесений до цієї категорії доходів чинним законодавством. Це повернені суми технічних резервів, інших, ніж: резерв незароблених премій. Прикладом може служити повернення сум з резерву збитків.

Про повернені з цього резерву суми може йтися в разі, коли на підставі заяви страхувальника про страхову подію до резерву збитків була спрямована певна сума грошей з метою подальшого їх використання для компенсації збитків страхувальникові. Скажімо, у процесі з'ясування причин і обчислення точнішого розміру збитків сума фактичної виплати виявилася дещо меншою, ніж та, що була попередньо зарезервована. Різниця між зарезервованою сумою і сумою, фактично сплаченою страхувальникові, і являтиме собою повернені суми з резерву збитків та розглядатиметься як іще один вид доходів від страхової діяльності.

Усі види доходів, що їх отримує страхова компанія від проведення страхових операцій, а саме: страхові премії за договорами страхування і перестраховування; комісійні винагороди за передання ризиків у перестрахування; частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками; повернені суми із централізованих страхових резервних фондів; повернені. Суми технічних резервів, Інших, ніж резерв незароблених премій, - це доходи страховика від його основної діяльності (звичайної операційної діяльності).

Крім цих доходів, страховик має доходи від інвестиційної та фінансової діяльності (доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів страхових резервів). Ці доходи є похідними від первинних доходів страховика (страхових премій). Збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх у різноманітні сфери.

У країнах з розвиненим страховим ринком страховики виступають одними з найзначніших інвесторів. При цьому ряд західних економістів схильні розглядати страхові компанії як інституційних інвесторів, провідною функцією яких в економіці ринкового типу є залучення капіталу за допомогою страхування, а власне надання страхових послуг вважають другорядною функцією, лише засобом для здійснення мети нагромадження коштів. Нерідко буває так, що за підсумками фінансового року страхова компанія має збитки від своєї основної, тобто страхової, діяльності, і покриває їх за рахунок прибутків від інвестиційної та фінансової діяльності.

Свобода дії страховика у сфері інвестиційної та фінансової діяльності безпосередньо пов'язана з джерелом походження коштів, що використовуються для інвестування. Страховик має в розпорядженні дві групи коштів:

- по-перше -- власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку;

- по-друге, залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування коштів, що належать до першої групи, законодавче не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний фонд. Так, Закон України «Про страхування» вимагає формування статутного фонду новоствореного страховика або збільшення статутного фонду вже діючого страховика за рахунок внесків виключно у грошовій формі. Єдиним винятком з цього правила є внески до статутного фонду страховика у вигляді цінних паперів, що випускаються Державою. Закон допускає такі внески у межах 25 % загального розміру статутного фонду. Таким чином, ідеться про непряме спонукання вкладати до 25 % статутного фонду саме в цінні папери, що випускаються державою. Обмеження загального розміру внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України (не більш як ЗО % його власного статутного фонду, у тому числі внесок до статутного фонду окремого страховика -- не більш як 10 %) означає регулювання фінансових вкладень у корпоративні права. Заборона формувати статутний фонд нематеріальними активами виключає можливості вкладання його коштів у ці види активів.

Інвестування коштів страхових резервів жорстко регламентується. Тим самим регламентуються можливості отримання певних видів доходів.

Регламентування пов'язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обережно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов'язань компанії. Щоб у будь-який момент мати змогу виконати свої зобов'язання перед страхувальниками, страховик повинен тримати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.

Страхова компанія, згідно із законодавством, має право робити за рахунок коштів страхових резервів як капітальні, так і фінансові інвестиції. Проте можливості капітальних інвестицій обмежуються правом придбання нерухомого майна. Інші види капітальних інвестицій для розміщення коштів страхових резервів законодавством України не передбачаються. Значно різноманітнішими є можливості страховика відносно фінансових інвестицій. Проте ці інвестиції, якщо йдеться про кошти страхових резервів, мають бути не прямими, а портфельними. Це означає, що страховик не має права вкладати кошти страхових резервів безпосередньо у статутні фонди юридичних осіб в обмін на корпоративні права, емітовані такими юридичними особами. Він має право здійснювати лише портфельні інвестиції, тобто вкладати кошти в придбання цінних паперів.

Зважаючи на те, що обмеження в інвестуванні і розміщенні тимчасово вільних коштів поширюються, в основному, лише на кошти страхових резервів, можна виокремити такі доходи страховика від цих операцій:

* відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на розрахунковому рахунку;

* відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку;

* відсотки за облігаціями;

* дивіденди за акціями;

* участь у прибутку перестраховиків (зважаючи на наявні права вимоги, пов'язані з формуванням технічних резервів);

* участь у прибутку юридичних осіб, у складі засновників яких перебуває страхова компанія, тобто доходи від реалізації корпоративних прав;

* відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інвестиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлового будівництва (законодавство дозволяє використовувати із зазначеною метою кошти резервів зі страхування життя).

Розвиток фондового ринку в Україні супроводжуватиметься розширенням можливостей страховиків щодо проведення їхньої інвестиційної політики ).

Третя група доходів страховика -- інші операційні доходи від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Такі доходи не мають якихось особливостей, пов'язаних зі специфікою страхування. Вони такі самі, як аналогічні доходи інших суб'єктів підприємницької діяльності. Іншими доходами страховика є, наприклад, доходи від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг); доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг); доходи від індексації та передання (продажу, обліку та інших видів відчуження) основних фондів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості; доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток; доходи від надання консультаційних послуг; штрафи, пені, інші доходи.

Перелічені доходи, зрозуміло, не відіграють такої значної ролі, як доходи від страхової та інвестиційної діяльності. Проте доходи, наприклад, від реалізованих прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток, часом можуть бути досить вагомими і становити значні суми. Значними можуть також бути доходи від операцій лізингу (оренди), якщо в структурі активів страхової компанії значне місце посідають активи, здатні приносити такі доходи.

2.2 Організація та теорія управління фінансами страхової компанії

До внутрішньої структури страхового ринку відносять:

- страхові продукти ( послуги по конкретних видах договорів страхування);

- систему організації продажів страхових полісів і формування попиту на страхові продукти;

- гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня і т.п.);

- власну інфраструктуру страховика (агентства, контори, філії, представництва, канали комерційного зв'язку);

- матеріальні і фінансові ресурси, що визначають положення страховика;

- людські ресурси страхової компанії;

- фінансове положення страхової компанії і довіра до неї з боку фінансових інститутів;

- ліквідність страхового фонду;

Страхові продукти - специфічні послуги , що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається в страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту та пропозиції.

Нижня границя ціни - визначається умовами рівноваги між надходженням платежів у страховий фонд і виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня - потребами страховика.

Асортимент страхового ринку - це перелік видів страхування.

Всі елементи внутрішньої структури страхового ринку взаємозалежні. Вплив на один з них служить причиною дії на інші. Тому важливо управлінському складу страхової компанії враховувати взаємодію цих елементів і погоджувати їх із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище страхового ринку - це система взаємодіючих факторів, що оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може керувати, і з тих, на які він впливати не може, але повинний їх враховувати у своїй діяльності.

До складових, на які страховик може впливати , відносять:

- ринковий попит;

- конкуренція;

- ноу-хау страхових послуг;

- інфраструктура страхового ринку;

До складових, на які страховик впливати не може, відносять :

- чисельність населення, його вікова і полова структура;

- сезонні міграції;

- купівельна спроможність населення;

- погодні сезонні умови й ін.

Отже , страховий ринок - це відкрита система, здатна розширяться і стужаться, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.

Страхові премії страхування розрізняються по призначенню і здобувають такі форми:

ризикова премія ;

нетто-премія ;

брутто-премія (тарифна ставка);

Ризикова премія - це чиста нетто-премія. Це частина страхового внеску в грошовій формі, покликана забезпечити покриття ризику. Її величина залежить від ступеня вірогідності настання страхового випадку. Ризикова премія залежить від функції імовірності настання ризику.

Нетто-премія - внесок, необхідний для покриття страхових платежів за визначений проміжок часу даному виду страхування. Якщо має місце планомірний розвиток ризику, то нетто-премія дорівнює ризикової премії. В умовах перемінного ризику передбачається гарантійна (стабілізаційна ) надбавка. При цих умовах нетто-премія відрізняється від ризикової на величину стабілізаційної надбавки.

Брутто-премія - тарифна ставка для страхувальника. Вона дорівнює сумі нетто-премії , навантажень які включають витрати страховика, надбавки які направляються на покриття витрат, зв'язаних із превентивними заходами, рекламою, покриттям збиткових видів страхування, навантаження за рахунок розрахункового прибутку страховика .

Загальна методика розрахунку тарифної брутто-ставки (страхової премії-брутто-премії) має наступний вид :

(2.1)

де Тб - брутто-ставка;

Тн - нетто-ставка;

Н - сумарне навантаження ;

Нс - статті навантаження, що встановлюються в абсолютній сумі;

Н0 - статті навантаження, закладені в тариф у відсотках до брутто - ставки;

Якщо всі елементи навантаження визначені у відсотках до брутто-ставки, то величину брутто-ставки розраховують по формулі :

(2.2)

2. Для розрахунку нетто-ставки Тн використовуються статистичні дані результатів страхування, приведені у вихідних умовах задач.

а) Фактичні реалізовані значення збитковості страхової суми є випадковими реалізованими значеннями нетто-ставок , по яких може бути розрахована середньостатистична величина маточікування ставки -нетто ставки і граничне розрахункове відхилення по середньоквадратичному відхиленню і стандартному квантилю 1,645(коефіцієнт гарантії) для страхування (імовірність для нормального розподілу = 0,95) :

(2.3)

(2.4)

(2.5)

б) Величина брутто-ставки з урахуванням вихідних даних про прибуток і навантаження, виражених у відсотках від брутто-ставки розраховується по формулі алгоритму (2.2) :

(2.6)

в) Загальна величина навантаження на нетто-ставку(витрати на ведення страхової справи і нормативний прибуток) складе :

(2.7)

2.3 Служби фінансового менеджменту страхової компанії

Під структурою компанії розуміються насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями (департаментами), відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньо організаційні процедури.

Структура управління компанією може будуватись за такими принципами.

Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності. Наприклад, указівки керівника страхової компанії є обов'язковими для всього персоналу. Такий порядок, коли підлеглим структурам доводиться вирішувати справи виключно через "верхи", забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Проте в разі додержання лише функції лінійного підпорядкування центральний апарат, і особливо керівництво, перевантажується розглядом порівняно дрібних питань. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найкваліфікованіші працівники відволікаються від опрацювання перспективних, глобальних проблем розвитку компанії.

Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує. Наприклад, головний бухгалтер може дати вказівки з обліку матеріальних і грошових цінностей, що перебувають у розпорядженні будь-якого підрозділу компанії.

Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівників відділів чи інших функціональних підрозділів і має, у свою чергу, звітувати перед ними про виконання тих чи інших видів робіт. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність. Накласти стягнення або матеріально заохотити працівника може керівник компанії або та особа, якій делеговані ці права.

Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це, здебільшого, «мозкові» центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії. До них, крім штатних працівників, нерідко залучають консультантів і експертів з вузів, наукових лабораторій та інших установ. Такі фахівці опрацьовують ті чи інші питання та подають керівництву свої висновки і пропозиції. Консультанти не наділяються правом давати розпорядження працівникам компанії.

Страхові компанії, формуючи свої організаційні структури, використовують, зазвичай, усі три принципи. Важко уявити, наприклад, Національну акціонерну страхову компанію (HACK) «Оранта» без урахування можливостей раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників. Що ж до принципу лінійно-штабного підпорядкування, то він у багатьох компаніях довго недооцінювався.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.