Страхова компанія ВАТ "ОРАНТА-ДНІПРО" на ринку страхових послуг Дніпропетровської області

· довідка-характеристика з бюро технічної інвентаризації;

· довідка із нотаріальної контори про відсутність заборон на відчуження майна;

· інвентарна справа на будівлю;

· баланс з розшифровкою основних засобів;

· письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.2. Для квартир:

· довідка-характеристика із бюро технічної інвентаризації;

· довідка із нотаріальної контори про відсутність заборон на відчуження майна;

· довідка із житлово-експлуатаційної контори по формі №3 щодо зареєстрованих в квартирі осіб, а також про відсутність заборгованості по квартплаті;

· за наявності зареєстрованих в квартирі повнолітніх осіб, які не є власниками квартири, -- письмове зобов'язання про звільнення квартири і виписки з неї у випадку звернення стягнення на заставу;

· якщо квартира придбана одним із подружжя - нотаріально завірена письмова згода іншого на передачу квартири в заставу;

· рішення місцевої ради про згоду на заставу квартири (згода опікунської ради), за наявності у власника квартири малолітніх дітей.

У випадку, якщо власником квартири є юридична особа, додатково надається баланс підприємства з розшифровкою основних засобів, а також письмове рішення власників (засновників, акціонерів) на передачу квартири в заставу (якщо це передбачено статутними документами);

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.3. Для об'єктів незавершеного будівництва:

· Державний акт про право власності (на право користування) земельною ділянкою або рішення місцевої ради про відвід земельної ділянки або договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідною держадміністрацією;

· Акт експертної оцінки про вартість незавершеного будівництва;

· Генеральний план будівництва, проектно-кошторисна документація на об'єкт будівництва;

· Документи державних органів, що надали дозвіл на будівництво;

· Баланс підприємства з розшифровкою капітальних вкладень в незакінчене будівництво;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.4. Застава товару в обороті чи переробці:

· Рахунок-фактура (інвойс), договір купівлі-продажу, інші договори цивільно-правового характеру (міни, поставки і т. ін.), які стверджують право власності заставодавця на товари, що передаються в заставу;

· Вантажні митні декларації (якщо товари придбані за кордоном), товарно-транспортні накладні чи акти прийому-передачі;

· Копії платіжних документів про оплату товарів, які передаються в заставу (для товарів в переробці);

· Баланс;

· Довідки про наявність товарів на складі в розрізі найменувань, кількості, вартості на дату, передбачену договором застави;

· Договір оренди приміщення, в якому зберігаються товари, що передаються в заставу, якщо приміщення не є власністю заставодавця;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами.

6.4.5. Застава обладнання:

· Рахунок-фактура (інвойс), договір купівлі-продажу або інші договори цивільно-правового характеру, які стверджують право власності заставодавця на обладнання, що передається в заставу;

· Вантажні митні декларації, (якщо обладнання купувалось за кордоном), товарно-транспортні накладні чи акти прийому-передачі;

· Копії платіжних документів, що стверджують здійснення оплати за обладнання, що передається в заставу;

· Баланс підприємства з розшифровкою основних засобів;

· Договір оренди приміщення, в якому знаходиться обладнання, якщо приміщення не є власністю заставодавця;

· Технічна документація (паспорт) на обладнання;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами.

6.4.6. Для транспортних засобів:

· Технічний паспорт автотранспортного засобу;

· Баланс підприємства з розшифровкою основних засобів (для юридичних осіб);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.7. Для цінних паперів:

Акції:

· Виписка з реєстру акціонерів, яка стверджує право власності (право розпорядження) заставодавця на акції, що передаються в заставу;

· Баланс підприємства з розшифровкою відповідних рахунків;

· Розпорядження застави;

· Передавальне розпорядження (при закладі);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами (для юридичних осіб).

Облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші цінні папери:

· Договір купівлі-продажу, інші договори цивільно-правового характеру (міни, дарування і т. і.), які стверджують право власності заставодавця на цінні папери, що передаються в заставу, або безпосередньо цінні папери у випадку їх передачі через індосамент;

· Баланс підприємств з відповідною розшифровкою відповідних рахунків (для юридичних осіб);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами (для юридичних осіб).

7. Довідка про наявність нерухомого майна позичальника.

8. Заява позичальника на ім'я керівників банків, де він має поточні рахунки, про надання права представникам Банку знайомитися в будь-який час із станом його рахунків.

9. Конкретний пакет документів щодо кожного позичальника визначається відділом кредитування з додержанням принципів кредитної політики.

7. УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

7.1 Нормативні вимоги до розмірів статутного капіталу страхової компанії в Україні

Згідно з статтями 30,31 Закону України «Про страхування» мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та заноситься до Реєстру.

Вартість нетто-активів (чистих активів) страховика на будь-яку дату після закінчення другого фінансового року з дати внесення інформації про заявника до Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою встановленого статтею 30 Закону України "Про страхування" мінімального розміру статутного фонду страховика.

Статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Держфінпослуг, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

7.2 Принципи формування та структуризації капіталу страхової компанії

Капітал страхової компанії складається з власного капіталу(статутний капітал + капіталізований прибуток) та створених страхових резервів.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених Законом, станом на кожен день.

Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

- одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

- резерв незароблених премій;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

- довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуально окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що імітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

8. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

8.1 Сутність інвестиційних операцій на фінансовому ринку України

Згідно з «Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя» здійснюючи фінансову діяльність, пов'язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні дотримуватись умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що емітують ся державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національним банком України (далі - НБУ).

Величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній валюті, приймається для представлення технічних резервів у таких обсягах:

а) грошові кошти на поточних рахунках - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

б) банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 70 відсотків загального розміру технічних резервів, у кожному банку не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

в) нерухоме майно - не більше як 20 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

г) акції та облігації - не більше 40 відсотків загального розміру технічних резервів, у тому числі:

- акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому - не більше 5 відсотків в акції одного емітента;

- облігації українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому - не більше 5 відсотків в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років.

Акції й облігації емітентів, які здійснюють свою діяльність менше 5 років, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 3 відсотки в облігації одного емітента;

- акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній яких здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів. При цьому акції та облігації повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни;

- іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 2 відсотки в іпотечні сертифікати одного емітента;

ґ) цінні папери, що імітуються державою, - не більше 40 відсотків загального розміру резервів;

д) права вимоги до перестраховиків - не більше 50 відсотків загального розміру технічних резервів. У випадку, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика нижчий за один з таких: «В+"»(A.M.Best), «Baa» (Moody's Investors Service), «BBB» (Standard & Poor's) або «BBB» (Fitch Ratings), то права вимоги до кожного такого перестраховика-резидента приймаються у розмірі не більше 20 відсотків загального розміру технічних резервів та до кожного такого перестраховика-нерезидента - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

е) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1211 "Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів"), - не більше 15 відсотків загального розміру технічних резервів, з них в окремий об'єкт інвестування - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

є) банківські метали - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів.

Для представлення технічних резервів акціями та облігаціями в обсягах, визначених підпунктом "г" пункту 8.2 цих Правил, приймаються лише ті акції, за якими в попередньому році виплачувались дивіденди на рівні не нижче облікової ставки НБУ, та ті облігації та іпотечні сертифікати, за якими гарантується виплата доходу на рівні не нижче облікової ставки НБУ.

Для представлення технічних резервів не можуть використовуватися позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які мають бути повернені страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до чинного законодавства.

Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву Балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

У разі, якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не нижчий за один з таких: «В+» (A.M.Best), «Baa» (Moody's Investors Service), «BBB» (Standard & Poor's) або «BBB» (Fitch Ratings), то не менше 50 відсотків коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України.

В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90 відсотків загального розміру технічних резервів.

Згідно «Правил розміщення страхових резервів із страхування життя» кошти страхових резервів із страхування життя мають бути представлені активами таких категорій:

1. Грошові кошти на поточному рахунку.

2. Банківські вклади (депозити).

3. Валютні вкладення згідно з валютою страхування.

4. Нерухоме майно.

5. Акції, облігації, іпотечні сертифікати.

6. Цінні папери, що емітують ся державою.

7. Права вимоги до перестраховиків.

8. Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

9. Банківські метали.

10. Кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми.

11. Готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національним банком України.

Величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймається для представлення коштів страхових резервів із страхування життя в таких обсягах, а саме:

1. Грошові кошти на поточних рахунках - не більше 5 відсотків загального розміру резервів.

2. Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 50 відсотків загального розміру резервів, при цьому в зобов'язаннях одного банку повинно бути не більше 10 відсотків загального розміру резервів.

3. Нерухоме майно - не більше як 20 відсотків загального розміру резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 5 відсотків загального розміру резервів.

4. Цінні папери за вказаним нижче переліком - не більше 50 відсотків загального розміру резервів, з них:

- акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, - не більше 30 відсотків загального розміру коштів страхових резервів, при цьому забороняється більше 5 відсотків загального розміру страхових резервів вкладати в акції одного емітента;

- облігації українських емітентів - не більше 40 відсотків загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, при цьому не більше 10 відсотків в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років. Для емітентів, які свою діяльність здійснюють менше 5 років, - не більше 10 відсотків загального розміру страхових резервів, при цьому не більше 3 відсотків в облігації одного емітента;

- акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 20 відсотків загального розміру резервів. При цьому акції та облігації іноземних емітентів повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен здійснювати свою діяльність не менше 10 років;

- облігації місцевих позик - не більше 10 відсотків загального розміру резервів;

- іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більш як 10 відсотків загального розміру резервів.

5. Цінні папери, що емітують ся державою, - не більше 50 відсотків загального розміру резервів.

6. Права вимоги до перестраховиків - не більше 40 відсотків загального розміру резервів, з них права вимоги до перестраховиків-нерезидентів - не більше 25 відсотків загального розміру резервів.

Не приймаються до структури активів права вимоги до перестраховиків-нерезидентів за ризиками, пов'язаними з дожиттям застрахованої особи до певного віку, події чи закінчення дії договору, крім ризиків, які пов'язані зі смертю застрахованої особи в будь-якому випадку та/або з нещасним випадком, що трапився, та/або в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.

7. Довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва - не більше 10 відсотків загального розміру резервів.

8. Банківські метали - не більше 10 відсотків загального розміру резервів.

9. Кредити страхувальникам - не більше 10 відсотків загального розміру резервів.

Для представлення страхових резервів із страхування життя величина активів у вигляді акцій, емітованих банком, та банківських вкладів (депозитів), розміщених у цей банк, не може перевищувати 20 відсотків загального розміру резервів при розміщенні в одній банківській установі.

Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових премій, які повертаються протягом наступного за звітним кварталу.

Для представлення страхових резервів із страхування життя не приймаються акції, емітовані будь-яким страховиком.

8.2 Види інвестиційних цінних паперів, визначення їх номінальної та ринкової вартостей

Поняття інвестиції (від лат. investio) означає вкладення капіталу в галузі економіки усередині країни і за кордоном. Розрізняють фінансові (покупка цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво, утворення й ін.) Мертенс А.В. Инвестиции : Курс лекций по современной финансовой теории. - К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997.

З появою цінних паперів , або фондових активів, виникає наче роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з другого - його віддзеркалення в цінних паперах.

Виникнення цього різновиду капіталу пов'язано з розвитком потреби в збільшенні довгострокових кредитних ресурсів , як наслідок розширення комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично почав свій розвиток на базі позичкового капіталу, оскільки купівля цінних паперів означає фактично передачу частки грошового капіталу інвестора в позику, а сам цінний папір дає право на отримання регулярного доходу в виді процентів чи дивідендів.

Але «віддзеркалений» в цінному папері капітал, з'явившись, починає жити самостійним життям , оскільки ринкова вартість цінного паперу починає змінюватися під впливом зміни як реальних активів, так і під впливом факторів ринкових відносин. Це приводить до виникнення реального впливу ринку на виробництво через ринкову доходність цінних паперів, як результат коливань попиту та конкуренції.

Забезпечення обороту фінансових ресурсів держави на ринку цінних паперів (фондовому ринку) здійснюється через цінні папери :

- пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;

- боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

- похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Учасниками фондового ринку є :

- емітенти цінних паперів - юридичні й у випадках, передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

- інвестори - фізичні та юридичні особи, в тому числі інституціональні інвестори (інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх в цінні папери .

- посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів;

- держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

- акції;

- облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

- облігації місцевих позик;

- облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання ;

- ощадні сертифікати;

- інвестиційні сертифікати;

- векселі;

- приватизаційні папери.

За видами сплати доходу цінні папери можна поділити на дві категорії:

а) цінні папери з визначеним прибутком, що дають процентний дохід (купонні цінні папери) або не дають процентний дохід (цінні папери з нульовим купоном). Процентна ставка за цими паперами може бути постійною або індексованою на визначений показник;

б) цінні папери з невизначеним прибутком, до яких належать акції та папери, які засвідчують право на паї. Також до цієї категорії належать інші цінні папери з невизначеним прибутком, які не відповідають характеристиці, визначеній підпунктом (а).

За формою випуску цінні папери поділяються на:

- цінні папери в паперовій (документарній) формі;

- цінні папери у вигляді електронних записів на ДЕПО-рахунках (без документарна форма).

Акції

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій. Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.

Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства. Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства. Акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у гривнях.

Підприємства, установи і організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит. Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.