Страхова компанія ВАТ "ОРАНТА-ДНІПРО" на ринку страхових послуг Дніпропетровської області

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.



Рис.5.1 Структура оподаткування юридичних та фізичних осіб

б). До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

в). До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно - і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Реалізація функцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що у ньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму:

Однократність обкладання. Це означає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений період (податковий період);

Універсалізація податку. Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від форм власності платника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цей принцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкта незалежно від джерел його одержання, тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєї діяльності;

3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямований рух засобів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) чогось замість, це не означає виникнення зустрічних обов'язків держави. Дані засоби (кожного платника) направляються на задоволення суспільних нестатків.

4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки й означає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутність податку і виділяють його із системи інших платежів.

5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.

6. Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливість законного відхилення від його сплати. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як обов'язку громадян.

7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли держава реалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.

До важливих елементів податку відноситься:

Ставка податку - величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.п.). Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах:

а). По встановленню податкового тиску на платника:

1. Базова (основна) ставка - ставка, що не враховує особливостей чи платника виду діяльності, що полегшують чи підсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшують чи зменшують податкову ставку.

2. Знижена ставка - що припускає визначені особливості платника і скорочує податковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податкову пільгу).

3. Підвищена ставка - враховуюча специфічну форму чи діяльності одержання доходів і перевищуюча основну, базову ставку.

б). По методу встановлення ставки податку:

1. Абсолютні (тверді) ставки - ставки податку, при яких розмір податку у твердій фіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.

2. Відносні - ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеному співвідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниці обкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:

- відносно-процентні - ставка податку встановлюється у відсотках від одиниці оподатковування;

- відносно-кратні - співвідношення розміру податку й одиниці оподатковування встановлюється у величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчо встановленим на даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);

- відносно-грошові - ставка податку, що установлює визначену грошову суму на частину оподатковуваного об'єкта.

в). По змісту:

1. Маргінальні - ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативному акті, що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремих податкових розрядів (маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускають як би східчасте оподатковування, при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладання об'єкта від одного рівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовується інша ставка (наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).

2. Фактична ставка - виступає як відношення сплаченого податку до податкової бази.

3. Економічна ставка - відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу. Саме даний вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.

г). По формуванню стимулів для платника:

1. Стимулююча - податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшенні результатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т.п.

2. Обмежувальна - ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори, що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах, що запобігає подальший чи розвиток нові вкладення.

3. Заборонна - податкова ставка, встановлюючи чіткі обмеження і роблячи абсурдним, неефективної будь-які дії, при яких змінюється оподатковуваний об'єкт і здійснюється перехід до іншої ставки.

Важливе значення має питання про способи побудови податкових ставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється між ставкою податку і доходу, оподатковування можна підрозділити на:

1. Рівне оподатковування - це метод оподатковування, при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод характерний в основному для цільових податків.

2. Прогресивне оподатковування - метод оподатковування, при якому ставка податку зростає при росту розмірів об'єкта оподатковування.

3. Пропорційне оподатковування - метод оподатковування, при якому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об'єкта оподатковування. З ростом бази оподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсотку податкової ставки.

4. Регресивне оподатковування - метод, при якому ставка оподатковування зменшується при росту податкової бази. У даному випадку вага податкових вилучень назад пропорційна збільшенню оподатковуваного об'єкта.

5. Змішане оподатковування - припускає сполучення окремих елементів вищевказаних методів оподатковування.

Податкова система припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносяться способи сплати податків.

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують три основних способи сплати податку:

1) кадастровий - спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахування суми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовується при численні і стягуванні прямих реальних доходів.

2) деклараційний - спосіб реалізації платником податків обов'язку по сплаті податку на основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.

3) попередній - спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманні і складається в тім, що податки утримуються з джерела доходу.

5.2 Способи утримання окремих податків в страховій компанії

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оподаткування страхової діяльності здійснюється в особливому порядку (стаття 7.2):

7.2.1 Дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону(Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.), та оподатковується:

- за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

(1.37. Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

1.42 Недержавне пенсійне забезпечення - пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". )

- за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

7.2.2. Страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що відповідно до підпункту 7.2.1 цього пункту оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

7.2.3. Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя, що належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу, одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів із страхування життя, та сумою витрат страховика на ведення справи, які не можуть перевищувати 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу.

Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85 відсотків суми інвестиційного доходу, який належить страховику.

Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою, визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

7.2.4. У разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, встановлених пунктом 1.37 цього Закону, або договору недержавного пенсійного забезпечення, укладеного відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", в тому числі їх дострокового розірвання, доходи, одержані страховиком за такими договорами, оподатковуються за ставкою 3 відсотки у податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму податкового боргу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком, до дня їх включення до валового доходу такого страховика згідно із цим підпунктом.

Якщо договір довгострокового страхування життя чи з недержавного пенсійного забезпечення розривається з будь-яких причин до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Законом або іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми або повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку, то платник податку, який збільшив валові витрати згідно з нормами підпункту 5.6.2 пункту 5.6 статті 5 цього Закону, зобов'язаний включити до складу своїх валових доходів відповідного звітного періоду суму таких попередньо сплачених платежів (внесків, премій), збільшену на суму пені, нараховану на суму податкового боргу, яка розраховується з початку податкового періоду, наступного за періодом, в якому такий платник податку вперше збільшив валові витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення таких інших вимог. При цьому викупна сума або її частина, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2.3):

- надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестраховик) брокерів та страхових агентів;

- надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

- торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи;

5.3. Порядок і методи формування державних доходів від страхового бізнесу через податкову систему

«Порядок складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика» застосовується страховиками (резидентами) - юридичними особами, діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування» та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розташованими на території іншої територіальної громади (далі - платники податку).

Форма декларації з податку на доходи (прибуток) страховика (далі - декларація), додаток та відомості до неї наведені в Додатку А та подаються платником податку незалежно від того, виникло у звітному періоді в платника податку податкове зобов'язання чи ні.

У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації (додатка, відомостей) не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, за винятком рядків декларації 10 - 10.4 та 25, які заповнюються виключно страховиками, що здійснюють страхування життя.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та засвідчується печаткою страховика.

Оригінал декларації з відповідними додатком та відомостями подаються платником податку до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатком та відомостями на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації, додатка та відомостей не дозволяється. Декларація, додаток та відомості не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

а) Порядок виправлення самостійно виявлених помилок

1. Якщо платником податку самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник податку має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації (додатка до неї) за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

2. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону N 2181, не застосовуються.

3. Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації (додатка до неї), що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларації та/або додатка до неї (оподатковуваного доходу, валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань) у складі оподатковуваного доходу (рядок 05.2), валового доходу (рядок 2.2) та валових витрат (рядок 5.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

б) Порядок заповнення декларації

4. Декларація складається із заголовної та основної частин, двох додатків (К1, К2) та відомостей (К2, К3), які подаються щокварталу, у тому числі за рік, і двох відомостей (Р1, Р2), що подаються виключно за рік.

В основній частині, додатках та відомостях показники відображаються на підставі норм, установлених Законом України «Про податок з прибутку підприємства» N 334 [13].

Таблиця 5.1

Порядок розрахунку граф та показників податкової декларації страховика

Код рядка декларації	Положення Закону N 334 та інших нормативно-правових актів України, якими слід керуватись при заповненні рядків декларації
01	пп. 7.2.1, пп. 7.2.2 (другий абзац) п. 7.2 ст. 7
02	пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7
03	згідно з формулою
04	згідно з формулою
04.1	п. 5.10 ст. 5
04.2	пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4
05	згідно з формулою
06	згідно з формулою
07	пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7
08	пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7
09	згідно з формулою
09.1	пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, ст. 31 Закону України "Про страхування" у частині "пасивного доходу", визначеного в пп. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7
09.2	пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7
09.3	згідно з формулою
09.4	пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7
10	згідно з формулою
11	пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7
12	згідно з формулою
12.1	згідно з формулою
12.2	пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону N 2181
13	згідно з формулою
14	згідно з формулою
15	п. 18.1 ст. 18, ст. 19
16	згідно з формулою
17	п. 16.4 ст. 16
18	п. 16.16 ст. 16, п. 21.3 ст. 21
19	згідно з формулою
20	п. 16.16 ст. 16, п. 21.3 ст. 21
21	згідно з формулою
21.1	п. 13.1 - 13.2, п. 13.6 (четвертий абзац) ст. 13
21.2	п. 13.6 ст. 13. У рядку 21.2 вказуються суми податку з виплат у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на території України та за її межами, сплачені на користь нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, або за договорами з перестрахування, укладеними за посередництвом страхових брокерів
22	пп. 7.7.3 п. 7.7, пп. 7.8.2 п. 7.8, пп. 7.9.4 п. 7.9 ст. 7. Розмір суми дивідендів від прибутку, отриманого від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, визначаться пропорційно питомій вазі валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), у загальній сумі валового доходу страховика
22.1	п. 1.9 ст. 1 з урахуванням пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7
23	п. 13.6 ст. 13. У рядку 23 вказуються суми виплат у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на території України та за її межами, сплачені на користь нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, за винятком договорів із перестрахування, укладених за посередництвом страхових брокерів
24	пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7
25	пп. 17.2 ст. 17 Закону N 2181
26	пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12

Таблиця 5.2

Порядок розрахунку граф та показників додатків до податкової декларації страховика

Код рядка додатка	Положення Закону N 334 та інших нормативно-правових актів України, якими слід керуватись при заповненні рядків декларації
1	ст. 4
1.1	пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.6 (другий абзац) п. 7.9 ст. 7
1.2	пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.6 (третій абзац) п. 7.9 ст. 7
1.3	п. 7.6 ст. 7. Витрати на придбання цінних паперів та деривативів, здійснені до набрання чинності Законом N 349, визначаються за правилами, установленими пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону
1.4	пп. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.2 (четвертий абзац) п. 12.1 ст. 12
2	згідно з формулою
2.1	п. 5.10 ст. 5
2.2	пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4
2.3	ст. 12, з урахуванням п. 5 і 10 Перехідних положень Закону N 349
3	згідно з формулою
4	ст. 5. У разі заповнення цього рядка складається розрахунок валових витрат (відомості К3), в якому вказуються валові витрати, пов'язані з отриманням доходів з джерел інших, ніж сума валових внесків. Платник податку веде окремий облік таких витрат. У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір витрат, пов'язаних з отриманням доходів від страхової діяльності та окремо з інших джерел, такий розмір (частка) визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), у загальній сумі валового доходу страховика. Частка валових витрат (ВВч) розраховується за таким порядком 1. ВДз = ВДс + ВДн ,де ВДз - загальний валовий дохід страховика ;ВДс - валовий дохід від страхової діяльності ;ВДн - валовий дохід від діяльності, не пов'язаної із страхуванням. ПВ = ВДн : ВДз х 100 де ПВ - питома вага валового доходу від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, у загальному валовому доході (у відсотках). 3. ВВч = ВВс х ПВ ,де ВВч - частка валових витрат; ВВс - сума валових витрат, що підлягають розподіленню
4.1	п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5
4.2	п. 5.6 ст. 5, пп. 7.8.7 п. 7.8 ст. 7
4.3	пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5
4.4	пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5
4.5	пп. 5.2.2, 5.2.13 п. 5.2 ст. 5
4.6	п. 6.1 ст. 6, з урахуванням п. 1 Перехідних положень Закону N 349
4.7	пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8
4.8	пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5, п. 1.37, 1.42 ст. 1
4.9	ст. 5, ст. 7, пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.3.7 п. 8.3, 8.4.3, 8.4.7, 8.4.8, 8.4.10 п. 8.4, п. 8.7, пп. 8.9.4 п. 8.9 ст. 8; п. 18.3 ст. 18; п. 22.25 ст. 22
5	згідно з формулою
5.1	п. 5.10 ст. 5
5.2	пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5
5.3	пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12
6	згідно з формулою
7	пп. 7.9.4 п. 7.9 ст. 7, ст. 8. У разі заповнення цього рядка складається розрахунок амортизаційних відрахувань (відомості Р2), в якому вказуються амортизаційні відрахування за основними фондами та нематеріальними активами, що використовуються при провадженні діяльності, не пов'язаної зі страхуванням (перестрахуванням). Розмір суми амортизаційних відрахувань (частка) за такими основними фондами та нематеріальними активами визначається у порядку, передбаченому для розрахунку валових витрат страховика
8	згідно з формулою
9	п. 11 Перехідних положень Закону N 349. У рядку 9 указується від'ємне значення об'єкта оподаткування, визначене за нормами вказаного пункту на підставі результатів інвентаризації збитків за станом на 1 січня 2003 року
10	згідно з формулою
11	згідно з формулою
12	пп. 7.7.3 п. 7.7, пп. 7.8.2 п. 7.8, пп. 7.9.4 п. 7.9 ст. 7
12.1	пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7
12.2	пп. 7.8.4 п. 7.8 ст. 7
13	згідно з формулою

Порядок заповнення додатка К1 та відомостей К2, К3, Р1, Р2 визначається формами цих додатків та відомостей. Показники, які відображені в декларації та у відповідних додатку і відомостях з однаковим кодом рядків, повинні співпадати.

в) Строки подання декларації та сплати податку

1. Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

2. Сплата податку здійснюється у строки, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону N 2181

В додатку А наведені зведені дані про сплату податків ПМФ ВАТ «Оранта-Дніпро» у 2003 - 2005 роках. Як видно з даних таблиць Додатку А Філія сплачує наступні податки (50 - державний бюджет, 30 - місцевий бюджет):

- податок на прибуток страховика;

- податок з підприємств, які мають державну частку власності;

- прибутковий податок з заробітної плати службовців;

- комунальний податок;

- податок з реклами;

- земельний податок;

- збір за забруднення навколишнього середовища;

- податок на додану вартість з не страхових операцій;

Таблиця 5.3

Динаміка сплати податків ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-Дніпро»

6. ВІДНОСИНИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ З БАНКІВСЬКОЮ СИСТЕМОЮ

6.1 Законодавче та нормативне регулювання відносин страхової компанії з банківською системою в Україні

Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» комерційні банки та страхові компанії відносяться до одного сектору економіки - фінансових установ - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Діяльність та банківські операції комерційних банків регламентуються Законом України «Про банки та банківську діяльність», а ліцензування діяльності та контроль за роботою комерційних банків здійснює Національний банк України.

Діяльність та страхові операції страхових компаній регламентуються Законом України «Про страхування», а ліцензування діяльності та контроль за роботою страхових компаній здійснює спеціальний уповноважений орган Державна комісія по регулюванню фінансових послуг в Україні.

6.2 Банківські послуги для страхових компаній

Комерційні банки надають страховим компаніям традиційний перелік послуг для юридичних осіб:

- відкриття поточних рахунків та встановлення систем віддаленого керування рахунками «Клієнт-Банк»;

- інкасація готівки та підкріплення каси готівкою;

- встановлення в офісах страхових компаній банкоматів банку та POS-терміналів по обслуговуванню клієнтів страхової компанії за допомогою безготівкових с плат с пластикових карток;

- валюто обмінні операції;

- зберігання страхових резервів на депозитних рахунках;

- зберігання страхових резервів в банківських металах на «металевих рахунках»;

- виконування операцій депозитарію по збереженню цінних паперів страхової компанії;

- виконування операцій по покупці та продажу цінних паперів за заявками страхової компанії на ринку цінних паперів;

Таблиця 6.1

Поточні розрахункові рахунки ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-Дніпро»

МФО банку	Назва банку	Номер рахунку	Назва валюти	За даними ДПІ
				Дата відкриття рахунку	Тип рахунку
305653	ОБЛ.ДИР. АППБ"АВАЛЬ" М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК	26069369270100	УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ	17.09.2004	Неосновний
305653	ОБЛ.ДИР. АППБ"АВАЛЬ" М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК	26508369270100	УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ	17.09.2004	Неосновний
305727	ПАВЛ.ФКБ "ПРИВАТБАНК", М.ПАВЛОГРАД	26508054600001	УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ	15.05.2003	Основний

6.3 Партнерство між банками та страховими компаніями

Страховим компаніям та банкам природно притаманне прагнення до взаємовигідного обміну послугами і зміцнення надійності партнерства.

Розвиток страхових операцій зі страхування майна і відповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтів банків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є інтерес у розміщені в банківських установах за певну плату переважної частини страхових резервів, що збільшує доходи страховиків, ресурси для кредитування. Проте на практиці діяльність банків і страховиків належним чином ще неузгоджена.

З метою покращання використання потенціалу банків, страхових компаній та інших суб'єктів фінансового ринку для зміцнення страхового захисту населення і підприємців, покращання надання інших фінансових послуг доцільно:

- створити Координаційну раду з питань розвитку фінансового ринку України на яку покласти обов'язки по узгодженню напрямів вдосконалення асортименту і умов надання послуг юридичним та фізичним особам з кредитування, страхування, торгівлі цінними паперами тощо;

- залучати установи комерційних банків до здійснення на агентських засадах операції по продажу страхових полісів із страхування життя, від нещасних випадків, домашнього майна та деяких інших видів, які не вимагають складної експертної оцінки ризику;

- збільшити межу дозволеної участі комерційних банків в придбанні акцій страхових компаній і одночасно надати більші можливості страховикам в здійснені інвестицій в статутний фонд вітчизняних банків;

- провести відповідні заходи щодо покращання реалізації і купівлі страховиками цінних паперів.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.

Так, у листопаді 2005 року АСК «ІНГО Україна» та Райффайзенбанк Україна розпочали співпрацю в межах програми bancassurance (банківське страхування). Пілотний проект було впроваджено в Києві в листопаді 2005 року, і перші укладені договори підтвердили його перспективність.

На сьогодні проект діє в межах програм іпотечного кредитування та кредитування під заставу транспортних засобів. При отриманні кредитних коштів на купівлю, ремонт житла або на споживчі цілі під заставу нерухомості безпосередньо в офісі банку може бути оформлено комплексний договір страхування предмету іпотеки, фінансового ризику позичальника (неповернення кредиту внаслідок нещасного випадку) та титулу власності (втрати права власності на предмет іпотеки). Так само може бути застраховано і заставний транспортний засіб.

Страхове покриття передбачає повний перелік страхових випадків, що цілком відповідають вимогам банку та забезпечують інтереси позичальників. При цьому вартість послуг є ринковою і цілком прийнятною для фізичних осіб.

Особливість bancassurance полягає в тому, що договір страхування, без якого неможливо отримати кредитні кошти, укладається (оформлюється) одночасно з кредитним договором та договором застави. Позичальник має можливість ознайомитись з умовами страхування, переглянути проект договору страхування, отримати правила страхування у менеджера, який обслуговує його кредит. Важливою перевагою також є те, що страховий платіж сплачується через касу банку, без додаткових комісій банку за перерахування коштів.

Водночас, у страхувальника завжди є можливість поставити всі запитання, що виникають щодо умов страхування або механізму укладання договору кваліфікованим співробітникам АСК «ІНГО Україна», зателефонувавши до інформаційного центру або безпосередньо працівникам профільних підрозділів страхової компанії.

Надзвичайно важливими стали презентації цієї партнерської програми в містах Одеса та Запоріжжя, які відбулися 4 та 10 лютого 2006 року, відповідно. Філії Райффайзенбанку Україна та АСК «ІНГО Україна» в цих містах вже з лютого місяця 2006 р. мають можливість на регіональному рівні обслуговувати своїх клієнтів на новому, ще якіснішому рівні. Найближчим часом до цієї програми будуть підключені міста Ужгород та Миколаїв.

Реалізація даної програми є наслідком об'єктивної світової тенденції взаємодії банків та страхових компаній задля надання клієнтам найбільш повного спектру послуг в максимально короткий час. Приємним є той факт, що Райффайзенбанк Україна і АСК «ІНГО Україна» спільно поширили цю практику на українському ринку фінансових послуг.

Взаємодія між банком та страховою компанією характеризується переліком документів, що надається у банк для одержання кредиту. Такий же перелік документів для отримання кредиту в банку може надати і сама страхова компанія:

1. Заява про надання кредиту.

2. Заява-анкета одержувача кредиту.

3. Засновницькі і реєстраційні документи:

· Нотаріальна копія Статуту, з усіма змінами і доповненнями;

· Нотаріально завірена копія Установчого договору, з усіма змінами і доповненнями;

· Копія свідоцтва про реєстрацію в райдержадміністрації;

· Копія свідоцтва про реєстрацію в Управлінні статистики;

· У випадку, якщо від імені юридичної особи-Позичальника виступає філія чи представництво, -- нотаріально завірену копію положення і відповідного доручення на право укладення кредитного договору від імені юридичної особи;

· Рішення засновників (власників) юридичної особи про отримання кредиту (за необхідності, коли є вимоги статутних документів чи законодавства України);

· Картка із зразками підписів і відбитком печатки, завірена нотаріально;

· Ліцензії (дозволи), надані позичальнику державними органами на здійснення діяльності, яка кредитується;

· Копії наказів (протоколів зборів засновників) про призначення посадових осіб, які мають право підпису комерційних і фінансових документів;

· Ксерокопії паспортів посадових осіб, які мають право підпису комерційних і фінансових документів.

4. Фінансові документи:

· Баланс річний і на останню звітну дату, підписані уповноваженими особами і завірені печаткою позичальника;

· Звіт про фінансові результати і її використанні за рік і за останній звітний період, підписаний уповноваженими особами і завірений печаткою позичальника;

· Декларація про прибуток підприємства за періоди, необхідні для аналізу діяльності підприємства-позичальника;

· Пояснення щодо дебіторської і кредиторської заборгованості позичальника на останню звітну дату;

· Звіт про фінансово-майновий стан підприємства-позичальника за рік;

· Розшифровка основних засобів на останню звітну дату (при необхідності);

· Розшифровка окремих статей балансу (при необхідності);

· Повний перелік відкритих позичальником рахунків в національній і іноземній валютах із вказівкою банківських реквізитів, за підписом уповноважених осіб і завірений печаткою позичальника;

· Довідка (виписка) із обслуговуючого банку про обороти коштів по рахунках клієнта за період, необхідний для аналізу діяльності підприємства;

· Довідка про наявність (відсутність) заборгованості по кредитах в інших банках, підписана уповноваженими особами і завірена печаткою позичальника. За наявності заборгованості по кредитах в інших банках позичальником надаються копії кредитних договорів, договорів застави;

· Копії актів перевірки за поточний рік уповноважених держорганів (державної податкової служби, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету тощо);

· Акт аудиторської перевірки.

5. Комерційні документи:

· Техніко-економічне обґрунтування ефективності проекту (бізнес-план), під який передбачається отримання кредиту, з детальним визначенням валового доходу, валових затрат, чистого прибутку, всіх податкових платежів, рентабельності об'єкта кредитування, графіка надання кредитних коштів, графіка і джерел погашення кредиту і сплати процентів;

· Копії контрактів (договорів та інших угод, рахунків - факту (інвойсів), вантажних митних декларацій (якщо оплата по факту поставки), накладних, актів прийому-передачі, платіжних документів, які є об'єктами кредитування, підписані уповноваженими особами і завірені печаткою позичальника;

· Копії договорів (угод) щодо поточної господарської діяльності позичальника, доходами від яких передбачається погашення кредиту.

6. Документи щодо забезпечення повернення кредитних коштів і сплати процентів: гарантія банку, страховий поліс, поручительство, застава чи змішані форми забезпечення:

6.1. Гарантія банку:

· Тристоронній договір гарантії між Банком, позичальником і банком - гарантом;

· Засновницькі документи банку - гаранта, його баланс на останню звітну дату, економічні нормативи, картки із зразками печатки і підписів керівників.

6.2. Щодо страхової компанії:

· Тристоронній договір страхування між Банком, позичальником і страховою компанією;

· Засновницькі і реєстраційні документи страхової компанії;

· Баланс і звіт страхової компанії на останню звітну дату.

6.3. Поручительство:

· Засновницькі і реєстраційні документи поручителя відповідно до п.3 цього Переліку;

· Баланс і звіт поручителя на останню звітну дату;

· Інші фінансові документи відповідно до п.4 цього Переліку (на вимогу Банку).

6.4. Забезпечення заставою:

6.4.1. Для об'єктів нерухомості:

· Документи, які свідчать про право власності заставодавця на предмет застави (договори купівлі-продажу, міни, інших договорів цивільно-правового характеру, що стверджують перехід права власності, свідоцтво про право власності, свідоцтво про придбання майна з аукціону);

· акти на право користування землею, про право власності на землю;