Страхова компанія ВАТ "ОРАНТА-ДНІПРО" на ринку страхових послуг Дніпропетровської області

Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить не стільки від розміру знищень (як у разі звичайних майнових страхувань), скільки від тривалості перерви виробничої діяльності. Чинник часу характеризується специфічним параметром, який визначається і застосовується лише при страхуванні від втрат прибутку - терміном відшкодування. Ним є розрахунковий період діяльності підприємства, протягом якого нагромаджуються негативні результати від перерви виробництва через майнові збитки.

Тривалість цього періоду визначається безпосередньо страхувальником і має відповідати максимальній тривалості часу, необхідного підприємству для досягнення обсягу виробничого обороту, який воно мало до настання страхового випадку. Розрахунок цього терміну, як правило, доручається висококваліфікованим спеціалістам - менеджерам ризику, брокерам. Вони мають врахувати не лише чинник часу, а й інші чинники, а саме: конструкцію застрахованих об'єктів, вид господарської діяльності, складність виробничої технології, наявність та доступ до фінансових ресурсів, необхідних для відновлення діяльності.

Страховик, як правило, погоджується на запропонований страхувальником термін відшкодування. Цей термін є періодом, лише в межах якого страховик несе відповідальність за втрату прибутку. Саме тому як страховик, так і страхувальник розуміють, що тривалість терміну відшкодування є найважливішим чинником впливу на страхову суму. Щоправда, у страховій практиці не додержують прямої залежності між установленим терміном відшкодування та обсягом страхової суми. У тих випадках, коли термін відшкодування береться коротшим за 12 місяців, страховики застосовують таблиці фракційного типу: для коротших термінів страхова сума встановлюється відносно вищою, ніж Для триваліших термінів. Найпоширенішим є термін відшкодування тривалістю від кількох місяців до одного року. Місце терміну відшкодування в розрахунках прибутку-брутто, який належить відшкодувати, можна показати схематично.

Страхові тарифи для потреб страхування від втрат прибутку розраховують згідно з вимогами загальної методики з урахуванням певних особливостей оцінки ризику, який покладено в основу даного страхування. Зокрема, ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Особливість їх взаємозв'язку полягає також у тому, що між ними немає кількісної залежності. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки цілого виробництва, до цілковитої втрати прибутку. Отже, страховий тариф має враховувати ймовірності настання таких ризиків:

а) базового ризику (пошкодження, або знищення майнових засобів);

б) ризику сповільнення або зупинення виробничого процесу.

Крім цього, при калькуляції страхового тарифу мають ураховуватися такі особливості господарської діяльності страхувальника:

а) сезонність виробництва;

б) тривалість терміну відшкодування;

в) характер конкуренції в даній галузі;

г) частка власної участі у фінансуванні ризику втрати прибутку. Власна участь може становити, наприклад, 5 робочих днів, що означає початок відповідальності страховика із шостого дня перерви виробництва.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави з реалізації інвестицій. Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей і об'єкти інвестування.

Інвестиції розподіляють на три великі групи: - споживчі; - підприємницькі; - фінансові. Споживчі інвестиції безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу. Підприємницькі інвестиції - це вкладення в основний капітал підприємств, спрямовані як на оновлення, так і на розширення виробництва. Фінансові інвестиції - це затрати грошового капіталу на купівлю активів у формі цінних паперів. Споживчі інвестиції підлягають страхуванню, але не в системі страхування інвестиційних ризиків. Підприємницькі й фінансові інвестиції пов'язані з отриманням доходу через що кожен інвестор прагне певних гарантій безпеки вкладених ним засобів.

Страхові компанії інвестують свої капітали у цінні папери (ЦП). На ринкову вартість ЦП впливає ряд чинників: вид ЦП; величина доходів (прямо пропорційна залежність); рівень інфляції; кон'юнктура ринку; фаза економічного циклу; рівень ліквідності ЦП; ступінь ризику за кожним з видів ЦП та інші. Залежно від рівня ризиковості та дохідності цінні папери розподіляють на такі: найризикованіші (спекулятивні звичайні акції з рівнем доходності 15-20 %); високо ризиковані (звичайні акції компаній, що швидко зростають, які забезпечують їхньому власнику доход у розмірі 10-12%); з помірним ризиком (цінні папери взаємних інвестиційних фондів із незбалансованим портфелем, цінні папери взаємних інвестиційних фондів із збалансованим портфелем, конвертовані акції із фіксованим дивідендом, конвертовані облігації. Рівень доходу, який вони забезпечують у середньому становить 8-10%); з низьким рівнем ризику (муніципальні та державні облігації з доходом 4-6%).

Ризики, пов'язані із купівлею-продажем цінних паперів, підлягають страхуванню трьома різними шляхами:

- за допомогою механізму страхування, властивого тій чи іншій моделі фондового ринку;

- самострахування;

- страхування майнових інтересів та відповідальності учасників ринку цінних паперів третьою стороною, страховою компанією, яка не є безпосереднім учасником тих страхових подій, частину ризику за які вона бере на себе.

Фондовий ринок ґрунтується на зобов'язаннях і відповідальності. Спеціалізованими учасниками фондового ринку є такі інвестиційні інститути: фінансові посередники (брокери); інвестиційні консультанти; інвестиційні компанії; інвестиційні фонди.

Фінансовий брокер - юридична особа, яка виконує посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнтів.

Інвестиційні консультанти - юридичні та фізичні особи, які надають консультаційні послуги з проблем інвестування на основі підряду або договору. Вони виконують такі функції:

- аналіз ринку цінних паперів (експертиза конкретних угод, вивчення та прогнозування кон'юнктури ринку);

- надання консультацій з питань права;

- консультації з організації та методичного забезпечення емісії ЦП;

- організація та супровід ЦП на біржу;

- розробка нормативної документації з операцій із ЦП;

- професійне забезпечення розробки проекту випуску ЦП та реалізації завдань інвестиційного проекту;

- оцінка портфеля (пакету) ЦП;

- інформаційне обслуговування клієнтів;

- підготовка і проведення робіт з приватизації державної власності та робіт, пов'язаних з формуванням ринку цінних паперів.

Інвестиційні компанії (інвестиційні дилери) - юридичні особи, які діють на ринку ЦП не за рахунок клієнті, а за рахунок своїх власних засобів. Вони виконують такі функції:

- організація та гарантування випуску ЦП;

- вкладення засобів у ЦП;

- купівля-продаж ЦП (як дилери).

Інвестиційний фонд - юридична особа, яка займається залученням засобів за

рахунок емісії власних цінних паперів та інвестування власних засобів у ЦП інших емітентів. З метою зменшення ризику вкладень в акції фонду держава певним чином регламентує діяльність інвестиційних фондів. Зокрема, держава зобов'язується диверсифікувати вкладення у всілякі ЦП, вводить обмеження на залучення позичених засобів і т.п.

Інвестиційні фонди дають доручення банкам-депозитерам здійснювати розрахункові кредитні та касові операції. Але банк-депозитер не може виступати управляючим інвестиційного фонду, а фонд не може інвестувати і банк-депозитер свої активи.

Інвестиційний фонд ще називають кінцевим інвестором. Інвестиційний консультант або інвестиційний брокер чи ділер несуть чітко визначену законом відповідальність перед інвестором.

Згідно з наведеною вище структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

- страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

- страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і пов'язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, які беруть на себе зобов'язання за даним видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:

- річний доход інвестора на рівні, що забезпечується без ризиковим вкладенням капіталу;

- величина, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;

- ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

- втрачений прибуток у розмірі прибутку з без ризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

- доход за 3-5 і більше років, поки фактично отриманий доход інвестора з цінних паперів не досягне 3-, 5-тикратного без ризикового доходу на вкладений капітал.

Різні варіанти страхового покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на яку застраховано об'єкт) на ставку процента за даним видом ризику.

Розмір же ставки процента залежить від:

- виду цінних паперів;

- їхньої номінальної ціни;

- котирування на момент купівлі;

- фінансового стану емітента;

- обсягу перестрахування за даним видом ризику;

- розміру франшизи та ін.

Для того, щоб виробити прийнятий для страховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондового ринку, інвестор мусить володіти методологією та методикою оцінки ризику.

Методика розрахунку ризику інвестицій у цінні папери

Достеменно відомо, що під час вибору цінних паперів для інвестування важливо мати можливість оцінити в будь-який момент рівень ризику з тим, щоб прийняти належне інвестиційне рішення.

Кожен інвестор прагне отримати максимальний доход з мінімальним ризиком. Тому інвестора завжди цікавить рівень доходності капіталу, авансованого в цінні папери, зокрема, в акції за певний проміжок часу. Цей показник визначається формулою:

(1)

де R_t - рівень доходу за акціями в період t;

P_t - ціна акції на кінець періоду, для якого визначається рівень доходу;

P_t-1 - ціна акції на початок періоду, для якого визначається рівень доходу;

D_t - виплачені в цей період дивіденди.

Періодом може служити час між двома біржовими сесіями, тобто котирування акції на двох біржових сесіях, які йдуть одна за одною, а також рік, півріччя, квартал, місяць.

Середній рівень доходу за певний проміжок часу визначається як середньоарифметичне:

(2)

де R - середній рівень доходу за n періодів;

n - кількість періодів, за які визначається середній рівень доходу.

Про ступінь ризиковості інвестицій у цінні папери судять за показником варіації рівня доходу, який визначається за формулою:

(3)

де V - варіація рівня доходу;

R_t - рівень доходу, отриманий у періоді t;

R - середній рівень доходу, отриманий за другою формулою;

n - кількість періодів, за які проводять розрахунки.

Якщо рівень доходу різні періоди залишається незмінним, ЦК свідчить, що рівень варіації доходу =0. Варіація завжди виражається додатним числом.

Розмірність варіації - відсотки в квадраті. У цьому складність інтерпретації цього показника. Тому найчастіше застосовують на практиці показник стандартного відхилення рівня доходу (S). Він визначається за формулою:

(4)

Розмірність стандартного відхилення рівня доходу - відсотки. Цей показник виражається завжди додатною величиною. Чим вищий показник, тим вищий ступінь ризику інвестицій у ці акції цінні папери).

Важливим показником для прийняття інвестиційних рішень має показник мінливості акцій, який називають коефіцієнтом варіації і визначають за формулою:

(5)

де S - стандартне відхилення рівня доходу (4);

R - середній рівень доходу (2).

Коефіцієнт варіації показує, яка частка загального ризику відповідає одиниці середнього доходу за даними цінними паперами. Чим менший показник, тим вигідніше інвестувати капітал у цінні папери. Показник може біти від'ємний, додатний та дорівнювати нулю. Якщо рівень доходу від'ємний (збиток), то і коефіцієнт від'ємний. Цей показник застосовують для додатного рівня доходу за умови, що Vz0.

Звернення інвестора до страховика за страховою послугою супроводжується, з одного боку, зменшенням його власного ризику, а з іншого - зменшенням його прибутку внаслідок сплати ним страхової премії. У зв'язку з цим виникає питання: чи варто інвесторам або іншим суб'єктам фондового ринку звертатись до послуг професійних страховиків, якщо інвестор наперед знає, на який ризик він іде і заради якого прибутку? Адже інвестор може обмежити свій ризик іншим шляхом: хеджувати свою угоду або вкласти свій капітал у менш ризикові цінні папери.

На достатньо розвиненому фондовому ринку з великим розмаїттям цінним паперів з достатньою точністю можна визначити ризик, пов'язаний з їх придбанням. В умовах нерозвинутого фондового ринку, який ще тільки формується, такі можливості, нереальні. в цих умовах інвестор має необхідність у подібному страховому захисту.

Стосовно страхування відповідальності інвестиційних консультантів та брокерів, слід звернути увагу на таку можливу ситуацію. Збитки, зумовлені допущеними помилками, можуть бути настільки значними, що виявиться неможливим відшкодувати їх, або весь зароблений доход впродовж десятків років доведеться використовувати на відшкодування. Тому консультанти та брокери зацікавлені в такому виді страхування.

Страховику вигідно брати на себе зобов'язання у випадках з досить високим ступенем невизначеності ризику. По-перше, страхова діяльність ґрунтується на невизначеності щодо настання страхових випадків (невизначеність фондового ринку досить схожа на непередбачуваність стихії). По-друге, якщо страховик має широке страхове поле, то він здійснює виплати потерпілим за рахунок застрахованих, які не попали в страхову ситуацію. Головне для нього 0 диверсифікація діяльності та страхового портфеля. По-третє, страховик може розпорошити взяті на себе ризики через перестрахування. І, зрештою, він може відмовитись від страхування найризикованіших операцій. Приміром, страхові компанії, як правило, відмовляються страхувати ризики, пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів із спекулятивною метою.

Страхування підприємницьких інвестицій являє собою угоду за якою інвестор купує страховий поліс страховика, котрий не бере участі в даному інвестиційному проекті. У страховій справі цей вид страхування поширюється тільки на інвестиційний процес, тобто процес інвестування та освоєння засобів і не охоплює об'єктів, створених в результаті підприємницьких інвестицій. До таких видів страхування відносять:

- страхування будівництва;

- страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час будівництва;

- страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Але є такі види ризику, які не можуть бути охоплені страховими компаніями. Це ризики, пов'язані з нестабільністю внутріполітичного життя країни, куди спрямовують інвестиції. До них відносять: можливі втрати, пов'язані з конфіскацією, громадянською війною, зміною політичного курсу уряду, зміною суспільно - політичного устрою та інше.

Страхування подібних ризиків передбачає створення державних гарантійних фондів, які мають забезпечити певні гарантії інвестицій приватних осіб в економіку тієї чи іншої країни.

10. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ КОПМАНІЇ

10.1 Система показників оцінки фінансового стану страхової компанії

Згідно з статтями 30,31 Закону України «Про страхування» страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

- перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;

- друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.

ОЦІНКА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА

Зобов'язання страховика складаються з двох груп:

* зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;

* внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

За обсягом перевагу мають зовнішні зобов'язання, які можна поділити на страхові та інші. Обсяг зовнішніх зобов'язань є основним показником для визначення платоспроможності.

У Західних країнах страхові компанії поряд зі страховою діяльністю здійснюють фінансову та інвестиційну, тому у страховика виникають фінансові й інвестиційні зобов'язання, які впливають на його платоспроможність.

Страхові зобов'язання - основна складова зовнішніх зобов'язань. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел - коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов'язанням, і власних вільних коштів. З огляду на характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику та випадковість його настання, розрахунковий розмір страхових резервів може бути недостатнім для виконання всіх зобов'язань за страховими виплатами. Тому страховик повинен мати вільні від зобов'язань кошти, які може використати для виплат у разі, коли страхові резерви будуть вичерпані.

Коли бракуватиме страхових резервів, страховик повинен буде виконати страхові зобов'язання за рахунок власних коштів. Західний досвід показує, що страховика можна вважати платоспроможним у разі, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов'язання.

До власних коштів страховика належить статутний фонд, а також резерви, які формуються за рахунок прибутку, та резерви, які не пов'язані із зобов'язаннями. Сюди слід також віднести нерозподілений прибуток. Наявність значного обсягу власних коштів має важливе значення із самого початку діяльності. Коли страховик не має збалансованого страхового портфеля, а страхові резерви малі й не можуть дати значного інвестиційного прибутку, страховик за рахунок власних коштів може виконати свої зобов'язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.

У Європейському союзі у зв'язку зі специфікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя.

У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною.

Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною. Іншими словами, власних коштів, вільних від зобов'язань, разом із страховими резервами має бути достатньо для виконання зобов'язань за страховими виплатами.

Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга - на підставі страхових виплат.

У першому випадку розрахунковий запас платоспроможності визначається на підставі надходжень страхових премій за звітний період, а саме:

Р = [(0,18 * SP1)+(0,16 * SP2)] * (Vs/V),

Де Р1 - розрахунковий розмір на підставі страхових премій;

SP1 - сума надходжень страхових премій до 10 млн евро;

SP2 - сума надходжень страхових премій більше, ніж 10 млн евро (загальна сума страхових премії за винятком SP\);

Vs - загальна сума страхових виплат за винятком виплат, сплачених перестраховиками;
V- загальна сума страхових виплат.

З огляду на досвід західні компанії загальну суму надходжень страхових премій поділяють на дві частини - суму надходжень страхових премій до 10 млн евро і понад 10 млн евро. У разі, якщо страховик має надходження страхових премій понад 10млн євро, вважається, що страховик уклав більше угод страхування, у нього ширше розподілений ризик, а тому він (страховик) більш надійний. У такому разі застосовується "пільговий" коефіцієнт 0,16, інакше він становить 0,18.

Відношення загальної суми страхових виплат (за винятком виплат, що сплачені перестраховиками) до загальної суми страхових виплат виокремлює частку виплат, які сплачені самим страховиком, причому воно повинно бути не меншим від 50 %. У разі, коли фактично цей коефіцієнт менший за 50 %, він береться в розмірі 50 %.

У другому випадку розмір розраховується на підставі страхових виплат:

P2 = [(0,26 * V1) + (0,23*V2)] * (Vs V),

де P2 - розрахунковий розмір на підставі страхових виплат;

V1 - середньорічна сума виплат до 7 млн євро;

V2 - середньорічна сума виплат понад 7 млн євро (загальна сума страхових виплат за винятком V1).

Період розрахунку середньорічної суми виплат установлено три роки, при страхуванні кредитів - сім років. Використання середньорічної суми виплат на відміну від визначення страхової премії за звітний період пов'язане з випадковістю настання страхової події і коливань розміру збитків.

Поділ загальної середньорічної суми страхових виплат на дві частини зумовлений тими самими причинами, що й поділ загальної суми страхової премії.

Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов'язаннями, які прийняті, а нормативний запас платоспроможності на підставі страхових виплат - на основі зобов'язань, що виконані.

Директивами ЄС передбачено також наявність гарантійного фонду, тобто вільних від зобов'язань коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності.

Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України "Про страхування", яким передбачено:

* наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;

* створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

* перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Принциповим моментом у новому українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим, де розрахунковий нормативний запас встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,25 та 0,30, відповідно взятих від надходжень страхових премій за звітний період та від страхових відшкодувань за той самий період.

Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов'язань страховика перед страхувальниками з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов'язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов'язаннях.

Згідно з українським законодавством фактичний запас платоспроможності страховика визначається відніманням від вартості майна страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, зокрема страхових, які беруться в розмірі технічних резервів. Фактичний запас платоспроможності страховика має перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика дорівнює більшій з двох визначених величин. Першої, яка визначається множенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, сплачених перестраховикам. Другої, яка визначається множенням суми здійснених страхових виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50 % страхових виплат, компенсованих перестраховикам згідно з укладеними договорами перестрахування.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов'язань, які бере на себе страховик. Якщо страховик бере страхові зобов'язання, які не відповідають його фінансовим можливостям, то частина зобов'язань лишається не покритою ресурсами, за рахунок яких страховик мав би змогу їх виконати. З урахуванням забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачено обов'язкове укладання договору перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.

10.2 Методика розрахунку показників фінансового стану страхової компанії

Рекомендації щодо аналізу діяльності страховиків (надалі - Рекомендації) розроблено з метою стандартизації процедур здійснення аналізу діяльності страховиків працівниками Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), своєчасного виявлення ризиків у діяльності страховиків.

Тести раннього попередження

1. Тести раннього попередження - це система порівняння фактичних фінансових показників діяльності страховиків з визначеними Держфінпослуг показниками, їх узагальнення та оцінка ризиків діяльності страховиків.

2. Тести раннього попередження використовуються для визначення рівня фінансової надійності страховиків, який розраховується за даними річної фінансової звітності, складеної відповідно до Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг N 39 від 03.02.2004.

Відповідно до Рекомендацій здійснюється аналіз капіталу, активів, перестрахування, страхових резервів, дохідності, ліквідності і надається відповідна оцінка.

Оцінки виставляються по 4-бальній системі в залежності від діапазону, в який потрапило значення відповідного показника.

На основі проведених тестів раннього попередження страховики можуть отримати такі оцінки:

- "1" (стійка) - фінансові показники знаходяться на високому рівні;

- "2" (задовільна) - відсутні серйозні проблеми, фінансові показники знаходяться на середньому рівні;

- "3" (гранична) - фінансовий стан викликає побоювання, фінансові показники знаходяться на рівні значно нижчому за середній;

- "4" (незадовільна) - вважається неприпустимим, фінансовий стан є дуже нестабільним.

3. Дані, які використовуються при розрахунку показників тестів раннього попередження, їх зміст та порядок розрахунку наведені в наступній табл.10.1:

Таблиця 10.1

Формули розрахунку показників

N	Термін	Зміст	Формула*
1	Капітал, Чистий капітал	Активи по балансу за вирахуванням нематеріальних активів та зобов'язань по балансу	Ф1: 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630
2	Високоліквідні активи	Грошові кошти та їх еквіваленти	Ф1: 230 + 240
3	Зобов'язання, загальна сума зобов'язань	Зобов'язання по балансу	Ф1: 430 + 480 + 620 + 630
4	Дебіторська заборгованість	Всі види дебіторської заборгованості відповідно до балансу	Ф1: 50 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210 + 060
5	Сума чистих премій	Валовий обсяг зібраних премій за вирахуванням частки, належної перестраховикам	Р1: 010 - 020 [Р1: 080 - 090]
6	Зароблені страхові платежі	Дохід від реалізації послуг з видів страхування, інших, ніж страхування життя	Р1: 070**
7	Чистий прибуток (або збиток)	Чистий прибуток (збиток) відповідно до звіту	Ф2: 220 (або 225)
8	Виплати і витрати	Страхові виплати та відшкодування, а також витрати, пов'язані з врегулюванням страхових випадків, збільшені на суму резервів збитків на кінець звітного періоду та зменшені на суму резервів збитків на початок звітного періоду	(Р1: 240 + 320 + 330) + Р3(К)070 - Р3(П)070 + Р4(К)070 - Р4(П)070
9	Прибуток від фінансової діяльності	Дохід від участі в капіталі та інші фінансові доходи за вирахуванням витрат від участі в капіталі та інші фінансові витрати	Ф2: 110 + 120 + 130 - 140 - 150 - 160)
10	Середній обсяг фінансових інвестицій протягом року	Сума довгострокових фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, та інших фінансових інвестицій та поточних фінансових інвестицій на початок і кінець звітного періоду, поділена на два	(Ф1: 040(П) + 045(П) + 220(П) + 040(К) + 045(К) + 220(К)) / 2
11	Чисті страхові резерви	Страхові резерви за балансом за вирахуванням частки перестраховиків у страхових резервах	Ф1: 415 - 416

* Формули записані відповідно до форм звітних даних, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 03.02.2004 N 39 "Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків". В квадратних дужках наводяться формули для страховиків зі страхування життя, якщо вони відрізняються від формул для страховиків з загальних видів страхування.

При записі формул в цій таблиці використовують такі умовні позначення: Ф1 - баланс, Р1 - розділ 1 звіту, Р3 - розділ 3 звіту, Р4 - розділ 4 звіту, (П) - на початок річного звітного періоду, (К) - на кінець річного звітного періоду, якщо не зазначено - на кінець річного звітного періоду

** Формула визначена тільки для страховиків з загальних видів страхування

4. Показники розраховуються відповідно до наступної табл.10.2:

Таблиця 10.2

Nп/п	Показник	Метод розрахунку	Формула*
1	Показник дебіторської заборгованості	ПДЗ = 100 % * (Дебіторська заборгованість) / (Капітал)	100 * (Ф1 050 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210 + 060) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)
2	Показник ліквідності активів	ПЛА = 100 % * (Високоліквідні активи) / (Зобов'язання)	100 * (Ф1 230 + 240) / (Ф1 430 + 480 + 620 + 630)
3	Показник ризику страхування	ПРС = 100 % * (Сума чистих премій за всіма полісами) / (Капітал)	Життя: 100 * (Р1 080 - 090) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630) Не життя: 100 * (Р1 010 - 020) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)
4	Зворотний показник платоспроможності	ЗПП = 100 * (Загальна сума зобов'язань) / (Капітал)	100 * (Ф1 430 + 480 + 620 + 630) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)
5	Показник доходності	ПД = 100 * (Чистий прибуток) / (Капітал)	100 * (Ф2: 220 (або 225)) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)
6	Показник обсягів страхування (андеррайтингу)	ПА = 100 * (Виплати і витрати) / (Сума чистих зароблених премій)	Не життя: 100 * (Р1 240 + 320 + 330 + Р3(К)070 - Р3(П)070 + Р4(К)070 - Р4(П)070) / Р1 070
7	Показник змін у капіталі	ПЗК = 100 * (Капітал (t)) / (Капітал (t-1) - 1)	100 * ((Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)(К) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)(П) - 1)
8	Показник змін у сумі чистих премій за всіма полісами	ПЗЧП = 100 * ((Сума чистих премій (t)) / (Сума чистих премій (t-1)) - 1)	Життя: 100 * (Р1(П) (080 - 090) / Р1(К) (080 - 090) - 1) Не життя: 100 * (Р1(П) (010 - 020) / Р1(К) (010 - 020) - 1)
9	Показник незалежності від перестрахування	ПНП = 100 * (Чиста сума премій по всіх полісах) / (Валова сума премій по всіх полісах)	Життя: 100 * Р1 (080 - 090) / Р1 080 Не життя: 100 * Р1 (010 - 020) / Р1 010
10	Показник відношення чистих страхових резервів до капіталу	ПВРК = 100 % * (Чисті страхові резерви) / (Капітал)	Не життя 100 * (Ф1 415 - 416) / (Ф1 280 - 010 - 430 - 480 - 620 - 630)
11	Показник доходності інвестицій	ПДІ = 100 % *(Прибуток від фінансової діяльності) / (Середній обсяг фінансових інвестицій протягом року)	200 * Ф2 (110 + 120 + 130 - 140 - 150 - 160) / Ф1(040(П) + 045(П) + 220(П) + 040(К) + 045(К) + 220(К))

2.5 Фактична оцінка кожного показника визначається шляхом порівняння розрахованого значення показника з відповідною шкалою значень (враховуючи те, якими видами страхування (життя/не життя) займається страховик), наведеною у наступній табл.10.3

Таблиця 10.3

Nп/п	Показник	Шкала
		Не життя	Життя
1	Показник дебіторської заборгованості (ПДЗ)	1. 0 ??ПДЗ < 50 2. 50 ??ПДЗ < 75 3. 75 ??ПДЗ < 100 4. 100 ??ПДЗ	1. 0 ??ПДЗ < 50 2. 50 ??ПДЗ < 75 3. 75 ??ПДЗ < 100 4. 100 ??ПДЗ
2	Показник ліквідності активів (ПЛА)	1. 95 ??ПЛА 2. 80 ??ПЛА < 95 3. 65 ??ПЛА < 80 4. ПЛА < 65	1. 60 ??ПЛА 2. 50 ??ПЛА < 60 3. 40 ??ПЛА < 50 4. ПЛА < 40
3	Показник ризику страхування (ПРС)	1. ПРС ??100 2. 100 < ПРС ??200 3. 200 < ПРС ? 300 4. 300 < ПРС	1. ПРС ??300 2. 300 < ПРС ? 400 3. 400 < ПРС ? 500 4. 500 < ПРС
4	Зворотний показник платоспроможності (ЗПП)	1. 0 < ЗПП ? 20 2. 20 < ЗПП ? 50 3. 50 < ЗПП ? 75 4. 75 < ЗПП, ЗПП ? 0	1. 0 < ЗПП ? 20 2. 20 < ЗПП ? 50 3. 50 < ЗПП ? 90 4. 90 < ЗПП, ЗПП ? 0
5	Показник доходності (ПД)	1. 50 < ПД 2. 25 < ПД ? 50 3. 0 ??ПД ? 25 4. ПД < 0	1. 50 < ПД 2. 25 < ПД ? 50 3. 0 ??ПД ??25 4. ПД < 0
6	Показник обсягів страхування (андеррайтингу) (ПА)	1. ПА ? 50 2. 50 < ПА ? 100 3. 100 < ПА ? 110 4. 110 < ПА	-
7	Показник змін у капіталі (ПЗК)	1. 10 < ПЗК 2. 5 < ПЗК ? 10 3. 0 < ПЗК ? 5 4. ПЗК ? 0	1. 10 < ПЗК 2. 5 < ПЗК ? 10 3. 0 < ПЗК ? 5 4. ПЗК ? 0
8	Показник змін у сумі чистих премій за всіма полісами (ПЗЧП)	1. 40 ??ПЗЧП 2. 33 ??ПЗЧП < 40 3. 10 ??ПЗЧП < 33 4. ПЗЧП < 10	1. 40 ??ПЗЧП 2. 33 ??ПЗЧП < 40 3. 10 ??ПЗЧП < 33 4. ПЗЧП < 10
9	Показник незалежності від перестрахування (ПНП)	1. 50 ??ПЗП 2. 40 ??ПЗП < 50 3. 30 ??ПЗП < 40 4. ПЗП < 30, 85 ??ПЗП	1. 80 ??ПЗП 2. 65 ??ПЗП < 80 3. 50 ??ПЗП < 65 4. ПЗП < 50
10	Показник відношення чистих страхових резервів та капіталу (ПВРК)	1. 0 < ПВРК ? 50 2. 50 < ПВРК ? 75 3. 75 < ПВРК ? 100 4. 100 < ПВРК, ПВРК ? 0	-
11	Показник доходності інвестицій (ПДІ)	1. 10 ??ПДІ 2. 5 ??ПДІЗ < 10 3. 0 ??ПДІ < 5 4. ПДІ < 0	1. 30 ??ПДІ 2. 10 ??ПДІ < 30 3. 5 ??ПДІ < 10 4. ПДІ < 5

2.6. Загальна оцінка визначається як сума фактичних оцінок по окремих показниках, помножених на відповідні коефіцієнти (враховуючи те, якими видами страхування (життя/не життя) займається страховик) з наступної табл.10.4

Таблиця 10.4

Nп/п	Показник	Коефіцієнт
		Не життя	Життя
1	Показник дебіторської заборгованості (ПДЗ)	0,04	0,05
2	Показник ліквідності активів (ПЛА)	0,10	0,125
3	Показник ризику страхування (ПРС)	0,06	0,075
4	Зворотний показник платоспроможності (ЗПП)	0,18	0,225
5	Показник доходності (ПД)	0,06	0,075
6	Показник обсягів страхування (андеррайтингу) (ПА)	0,06	-
7	Показник змін у капіталі (ПЗК)	0,06	0,075
8	Показник змін у сумі чистих премій за всіма полісами (ПЗЧП)	0,06	0,075
9	Показник незалежності від перестрахування (ПНП)	0,18	0,225
10	Показник відношення чистих страхових резервів та капіталу (ПВРК)	0,16	-
11	Показник доходності інвестицій (ПДІ)	0,04	0,075

2.7 Загальна оцінка округлюється до цілого числа за загальними правилами округлення.

2.8. Результати тестів раннього попередження є інформацією з обмеженим доступом, яка не підлягає розголошенню та опублікуванню в засобах масової інформації.

10.3.Оцінка фінансового стану Павлоградської міської філії страхової компанії ВАТ “ОРАНТА-ДНІПРО”

Таблиця 10.5

Звітні баланси ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-ДНІПРО»

Таблиця 10.6

Звіт про фінансові результати ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-ДНІПРО»

Таблиця 10.7

ТЕСТИ РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА ДНІПРО»_ на «_1_» січня __2006 р. (найменування страховика і звітна дата)

Як показують результати тестування, показник загальної оцінки ризику діяльності ПМФ ВАТ СК «Оранта-Дніпро» у 2005 році відносно рівня 2004 року знизився на 8,3%, при цьому рівень рентабельності страхування знизився з 7,08% до 5,56%, а рівень доходності фінансових інвестицій від розміщення страхових резервів підвищився з рівня 7,6%(2004) до рівня 14,46%(2005).

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження страхового ринку України, Дніпропетровської області та Павлоградського району Дніпропетровської області показали:

1. Кількість страхових компаній в Україні станом на 01.10.2005 складала 399 (станом на 01.10.2004 - 378), в тому числі 51 страховик, що здійснює страхування життя та 348 страховиків, що здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя.

2. Страховий ринок Дніпропетровської області у 2005 році представлений 143 суб'єктами, серед яких 27 самостійних страхових компаній, зареєстрованих в Дніпропетровській області та 116 філій страхових компаній, зареєстрованих в м. Києві та інших областях України.

ВАТ СК “ОРАНТА-ДНІПРО” серед страхових компаній - юридичних осіб у Дніпропетровській області займає у 2005 році 10 місце по валовим доходам від страхової діяльності, при цьому валовий дохід у лідера - ЗАТ СК “АУРА” в 159 раз більше , ніж у ВАТ СК «ОРАНТА».

3. Страховий ринок м. Павлограда та Павлоградського району Дніпропетровської області у 2005 році представлений 1 самостійною страховою компанією та 5 філіями страхових компаній м. Дніпропетровська та м. Києва Павлоградська міська філія ВАТ «ОРАНТА-ДНІПРО» займає друге місце по валовому доходу від здійснення страхових операцій у 2005 році, але її обсяги практично в 3,3 рази менше, ніж у лідера ринку - філії УАСК «АСКА» (м. Київ), та в 2,2 рази більше ніж у конкурента-послідовника - філії СК”ТАС”(Київ).

Як показують результати проведеного тестування, показник загальної оцінки ризику діяльності - становить "2" (задовільна), тобто у філії страхової компанії відсутні серйозні проблеми, фінансові показники знаходяться на середньому рівні, але у ПМФ ВАТ СК «Оранта-Дніпро» у 2005 році відносно рівня 2004 року показник знизився на 8,3%, при цьому:

- валовий рівень доходів від страхування у 2005 році знизився до рівня 439 тис. грн. у порівнянні з валовим доходом від страхування 703, 1 тис. грн. у 2004 році;

- рівень рентабельності страхування знизився з 7,08% (2004) до рівня 5,56%(2005)

- а рівень доходності фінансових інвестицій від розміщення страхових резервів підвищився з рівня 7,6%(2004) до рівня 14,46%(2005).

- Кількість службовців філії зменшилась з 31(2003 рік) до 21(2005рік), а рівень середньої зарплати знизився з 910 грн./міс(2003) до 550 грн./міс(2005).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 16 січня 2003 року N 436-IV

2. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про страхування» / Законом України від 4 жовтня 2001 року N 2745-III цей Закон викладено у новій редакції (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 грудня 2004 року N 2288 - IV)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 лютого 2003 року N 485-IV)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «від 1 липня 2004 року N 1961-IV

5. Закон України «Про Національний банк України «від 20 травня 1999 року N 679-XIV (станом на 10.01. 2002 року N 2922-III)

6. Закон України «Про банки та банківську діяльність» / від 7 грудня 2000 року N 2121-III (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20 вересня 2001 року N 2740-III )

7. ЗАКОН УКРАЇНИ - «Про цінні папери і фондову біржу» // від 18.06. 1991 N 1201-XII ( із змінами на 3.06.1999 N 719-XIV )

8. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII ( від 17 травня 2001 року N 2409-III)

9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року N 979-IV

10. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV

11. Закон України «Про систему оподаткування в Україні» від 25.06.1991 N 1251-XII (із змінами станом на 5 червня 2003 року N 906-IV)

12. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 червня 2005 року N 2711-IV )

13. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств // від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (станом змін від від 7 липня 2005 року N 2771-IV )

14. ЗАКОН УКРАЇНИ Про податок на додану вартість // від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 року N 2771-IV )

15. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходів фізичних осіб» // від 22 травня 2003 року N 889-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 червня 2005 року N 2642-IV )

16. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України “ // від 4 квітня 2003 року N 292/2003 ( Із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 5 березня 2004 року N 280/2004)

17. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій підприємств і організацій" // затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зі змінами та доповненнями, внесеними Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.02 № 1012.

18. Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 40 ( Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 7 червня 2005 року N 4125)

19. Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуальними розрахунками Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 8 лютого 2005 року N 3519

20. Про затвердження Положення про порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 грудня 2004 року N 3197

21. Про затвердження Ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23 грудня 2004 року N 3178

22. Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 грудня 2004 року N 3104