Стратегія і тактика банку у сфері лізингової індустрії

Можливості розвитку фінансового лізингу є, тому ще є на нього попит, але для цього потрібна розробка системної моделі пошуку альтернативних шляхів залучення довгострокових фінансових ресурсів і їх здешевлення.

Для розвитку лізингу в Україні необхідно вирішити комплекс питань, серед яких:

врегулювання проблеми переходу права власності за договорами лізингу;

покращення доступу вітчизняних лізингових компаній до фінансових ресурсів та створення умов для іноземних інвестицій через механізм лізингу;

перегляд механізмів оподаткування лізингової діяльності, включаючи питання прискореної податкової амортизації;

оптимізація державного нагляду та регулювання лізингової діяльності;

усунення ризиків, що виникають внаслідок неточностей та протиріч (колізій) у законодавстві;

забезпечення належного бухгалтерського обліку лізингової діяльності;

оптимізація державних програм підтримки та стимулювання лізингової індустрії, сприяння розвитку приватного конкурентного ринку лізингу;

підписання та ратифікація міжнародних конвенцій, що стосуються лізингу.

Звичайно, наведений перелік передбачає цілу програму заходів. Але треба звернути увагу на актуальність розв'язання нагальних проблем, що виникли у зв'язку з прийняттям наприкінці березня 2005 року змін до закону про державний бюджет та деяких законів щодо оподаткування. Зокрема:

Зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» (п.3.2.2). Обкладення податком на додану вартість процентів та комісій у складі лізингового платежу суттєво підвищить вартість лізингових послуг, унеможливить участь лізингових компаній у конкуренції з іншими видами фінансових установ. Проценти та комісії є платою за фінансові послуги, по яких ані банки, ані страхові компанії в Україні не сплачують податок на додану вартість.

Зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» (п.7.4.2). Виконання цієї норми призведе до того, що при придбанні предмета лізингу лізингодавцем та при передачі його лізингоодержувачу матиме місце подвійне, а якщо відбувається повернення предмета лізингу, то і потрійне обкладання податком на додану вартість однієї операції.

Зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.5.4.6). Даною нормою не врахована особливість лізингової діяльності, де витрати на страхування (страхування переданого у лізинг майна) можуть значно перевищити зазначений Законом норматив у 5%.

Отже, суть лізингу полягає в тому, що прибуток компанії приносить не право власності на майно (обладнання, транспорт тощо), а право користування таким майном. У зв'язку з цим не має сенсу здійснювати придбання майна у власність тоді, коли є альтернативна можливість отримати його у користування та за менші кошти. Решту коштів можна буде сплачувати поступово протягом тривалого періоду часу із виручки, яку принесе майно, не обтяжуючи таким чином власні обігові кошти.

Лізинг не потребує термінового початку платежів, що дозволить без різкої фінансової напруги оновити виробничі фонди лізингоодержувача, придбати дороге обладнання та користуватись ним.

Дуже часто товариству простіше отримати майно в лізинг, ніж кредит на його придбання, особливо якщо таке товариство не має кредитної історії та додаткового забезпечення, яке вимагатиме банк.

Отримавши майно в лізинг, лізингоодержувач зможе більш ефективно використати власні кошти. Використання власних коштів на придбання основних фондів економічно не виправдано ні по вартості, ні по строкам.

Лізинговий договір більш гнучкий, ніж кредитний, оскільки надає можливість обом сторонам вибрати зручну схему виплат.

Строк лізингу може бути значно більшим ніж строк кредиту.

Договір лізингу може передбачати можливість викупу майна, отриманого в лізинг, його заміну та більш нове та сучасне або повернення майна лізингодавцю. У зв'язку з цим для лізингоодержувача зменшується ризик морального та фізичного зносу такого майна. А підтримка виробництва лізингоодержувача на сучасному рівні дає йому певні конкуренті переваги.

При придбанні майна в лізинг лізингоодержувач може отримати цілий комплекс додаткових послуг по транспортуванню, страхуванню, державній реєстрації, технічному обслуговуванню предмету лізингу тощо. Все це лізингоодержувачу прийшлось би здійснювати самостійно у випадку закупівлі майна за власні чи кредитні ресурси.

В деяких країнах (однак це не є характерним для України) лізингове майно може не обліковуватись на балансі лізингоодержувача, що не збільшує активи такого лізингоодержувача та відповідно не погіршує показники ліквідності останнього за рахунок змін співвідношення поточних та довгострокових активів, також відсутня база для сплати податку на майно, якщо такий існує, тощо [32].

В деяких країнах (однак це також не є характерним для України) існують певні податкові пільги (стимули) для розвитку лізингу, що призводить до податкової оптимізації діяльності як лізингодавця, так і лізингоодержувача.

Лізинг надає лізингоодержувачу можливість користуватись майном на кредитній основі, зберігаючи при цьому можливості використання існуючих кредитних ліній.

1.4 Техніко-економічна характеристика Акціонерного Східно-Українського Банку “Грант”

Акціонерний Східно - Український банк “Грант” створено 26 липня 1991 року відповідно до законодавства України як закрите акціонерне товариство. Банк перереєстрований Національним банком України 29 жовтня 1991 року за номером 62.

На підставі ліцензії Національного банку України № 6 від 27 липня 1999 року “Грант” здійснює всі види банківських операцій з національною та іноземною валютами.

“Грант” є одним із засновників Української та Кримської міжбанківських валютних бірж, Харківського банківського клубу, а також є членом Асоціації українських банків та Харківського банківського союзу.

Головний офіс Банку розташований у Харкові. Банк має 9 філій, з них 5 у Харкові, інші - у Києві, Джанкої, Євпаторії та Шостці. Відкрито 7 позабалансових відділень: - 5 у Харкові, а також у Полтаві та Сумах.

В організаційній структурі банку виділяються дві основних - структуру управління банком і структуру його функціональних підрозділів і служб.

Структура управління Банком представлена Радой і Правлінням.

У Раду Банку входять його засновники. Рада Банку затверджує річний звіт банку, організує щорічні збори засновників, бере участь у рішенні стратегічних питань банківської діяльності. Рада Банку вибирає голову Правління і начальників управлінь, що входять до складу Правління. Правління Банку відповідає за загальне керівництво Банку, затверджує стратегічні напрямки його діяльності.

Діяльність комерційного Банку багато в чому залежить від професійного рівня банківських кадрів. Щоб забезпечити високу якість роботи, у Банку повинна бути сформована сильна команда, здатна створити і підтримувати авторитет комерційного банку.

Структура функціональних підрозділів Банку “Грант” складається з наступних управлінь: валютного, цінних паперів, кредитних ресурсів, бухгалтерського обліку і звітності, планово-економічного й автоматизації банківських технологій.

Розглянемо діяльність тих управлінь, робота яких безпосередньо приносить банку основний доход. Це валютне управління, кредитне управління і управління цінних паперів.

Основними задачами валютного управління є:

- одержання прибутку від проведених операцій;

- надання клієнтам повного спектра послуг;

- здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою і безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку через мережу пунктів обміну валют і каси банку.

Діяльність валютного управління складається у відкритті, закритті і веденні рахунків юридичних осіб і фізичних осіб в іноземній валюті; у проведенні розрахунків через рахунки “ЛОРО” і “НОСТРО” в іноземній валюті; веденні юридичних справ банків кореспондентів; покупки і продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за рахунок і за дорученням клієнтів; здійснення переказів в іноземній валюті в уповноважені банки України і за її межі; видачі дозволів на вивіз іноземної валюти за межі України; проведенні операцій через міжнародну систему розрахунків “S.W.I.F.T.”. Крім того, у відділі займаються збором даних про проведення валютних операцій, обробкою, аналізом і контролем.

Основними задачами управління кредитними ресурсами є одержання прибутку від проведених операцій і надання клієнтам повного спектра послуг.

Управління кредитними ресурсами у своєму складі має такі підрозділи, як відділ по залученню кредитних ресурсів і відділ по розміщенню кредитних ресурсів.

Задачами відділу по залученню кредитних ресурсів є:

- вивчення ринку міжбанківських ресурсів;

- залучення і розміщення кредитних ресурсів і депозитів у національній і іноземній валюті;

- розробка нормативної документації по залученню кредитних ресурсів:

- консультування клієнтів банку на підставі нормативних документів Національного банку України.

Відділ виконує наступні функції:

- пошук кредитних ресурсів у національній і іноземній валюті;

- залучення тимчасово вільних коштів від юридичних осіб;

- внутрібанківський перерозподіл кредитних ресурсів;

- аналіз доцільності видачі міжбанківського кредиту й оформлення документів на видачу кредитів;

- ув'язнення генеральних угод;

- контроль за зворотністю залучених і виданих кредитних ресурсів, депозитних коштів і сплати відсотків по цим операціям;

- здійснення проводок, зв'язаних із залученням і розміщенням кредитних ресурсів, залученням депозитів;

- ведення поточної документації;

- ведення юридичної документації, зв'язаною з залученням і розміщенням кредитних ресурсів, а також залученням депозитних коштів юридичних осіб;

- підготовка оперативних даних, складання звітності для Національного банку України;

- складання звітності з питань залучення і розміщення кредитних ресурсів.

У 2006 році банк продовжував формувати клієнтську базу, активно залучаючи нових клієнтів.

Активи та пасиви банку на 31.12.2006 року складають 113055 тис.грн. У структурі пасивів зобов'язання складають 76569 тис. грн., власний капітал - 36486 тис. грн.

Структура активів Банку у процентному відношенні складає: 9,9 % - кошти в Національному банку України, 4,4% - кошти в інших банках, 1,5% - цінні папери, 74,4% - кредити та заборгованість клієнтів, 9,3% - основні засоби та нематеріальні активи, 0,5% - інші активи.

Структура пасивів Банку: 64,9% - кошти клієнтів, 2,4% - кошти банків, 0,4% - інші зобов'язання, 17,7%- статутний капітал, 2,6% - резерви, 6,4% - переоцінка основних засобів, 5,6% - нерозподілений прибуток.

Банк “Грант” обслуговує 18214 клієнтів, які мають 37300 рахунків. В 2006 році Банку довірили свої кошти 7148 нових клієнтів (юридичні особи). Кількість рахунків, які відкриті в Банку, збільшилась на 39,2 % порівняно з 2005 роком. Залишки на розрахункових рахунках склали 73,4 млн. грн.

Постійно розширюються послуги, які пропонуються Банком для своїх клієнтів. Платежі проводяться з використанням різноманітних форм розрахунків, які прийняті в міжнародній практиці документальних операцій (акредитиви, інкасо та інші.).

Протягом 2006 року Банк зберіг тенденцію до збільшення кредитних вкладень - основного джерела отримання доходів. На кінець року кредитний портфель виріс на 56,77 % і склав 92,3 млн. грн.

Незважаючи на суттєве зниження процентних ставок за кредитами, доходи за ними склали 17999 тис. грн., тобто за рік зросли на 35 %.

Банк проводить кредитну політику, спрямовану на зниження ризиків. В результаті знижена до мінімуму кількість простроченої та пролонгованої заборгованості, а безнадійна заборгованість зменшена майже в 2 рази і склала 0,43 %. Страховий резерв створено в розмірі 4,076 млн. грн. Взагалі, рівень резервування за кредитними операціями в 2006 році зменшився на 3 процентних пункту і склав 4,6 % від загальної суми кредитного портфеля.

“Грант” приділяє особливу увагу роботі з фізичними особами, постійно шукає нові направлення, сучасні технології, які дозволяють залучити нових клієнтів, покращити якість обслуговування, а також зменшити собівартість послуг, які надаються. Одним з таких направлень стала співпраця Банку з системою швидких грошових переказів “Анелік” та “Western Union”, які дозволили запропонувати клієнту послуги міжнародного класу.

Банком проводиться активна робота в галузі еквайрінга міжнародних пластикових карток VISA, EURO/MASTER CARD. У 2006 році банк почав емісію безлімітних кредитних карток компанії American express, за допомогою яких у VIP- клієнтів банку з'явилася можливість доступу до привілейованій міжнародній сервісній мережі.

Продовжується розповсюдження платіжних карток Національної системи масових електронних платежів. За 2005 рік Банком емітовано 7450 карток цієї системи, оборот за ними склав більше 45 млн. грн.

Одна з принципово нових технологій - послуга “мобільний банкінг”. Клієнти, власники мобільних телефонів, мають змогу отримувати виписку з власного рахунку безпосередньо на свій телефон у вигляді SMS-повідомлень.

Банк здійснює операції з цінними паперами на підставі Ліцензії Державного комітету по цінним паперам та фондовим біржам на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів № 241243 від 17 жовтня 2003 року.

В 2006 році зберігалась тенденція зниження активності стана фондового ринку України, але, незважаючи не це обсяг комерційних та комісійних операцій банка склав 7,3 млн. грн. Це дозволило Банку отримати за рік від операцій з цінними паперами більше 9 млн. грн. доходів.

Стратегічним напрямком діяльності банку на фондовому ринку на 2007 рік є:

- підвищення дохідності і надійності інвестиційного портфеля цінних паперів;

- прискорення строку обігу коштів, які вкладені в портфель цінних паперів “на продаж”;

- пошук нових напрямків в діяльності банку по операціям з цінними паперами.

В 2002 році, як і в попередні роки, “Грант” на підставі Ліцензії Національного банку України здійснював усі види операцій з іноземною валютою, в тому числі і на міжнародних валютних ринках.

На міжбанківському валютному та депозитному ринках України Банк взаємодіє більш ніж з 70-ма банками, з 60-ма підписані Генеральні угоди на проведення міжбанківських операцій. Для проведення розрахунків “Грант” використовує платіжну систему S.W.I.F.T., яка дозволяє здійснювати розрахунки у будь-яку країну світу через мережу кореспондентських рахунків Банка в максимально короткі строки.

За 2006 рік суттєво зріс оборот по коррахункам в усіх основних іноземних валютах, з якими працює “Грант”.

Це відображено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Сукупний валовий оборот по НОСТРО- та ЛОРО-рахункам

Валюта	2007 р. (млн. грн.)	2008 р. (млн. грн.)	% росту
USD	14,0	41,0	293
EUR	3,5	6,3	180
RUR	141,0	283,0	201

У 2006 основна увага “Гранта” була спрямована на підвищення безпеки обробки та зберігання даних корпоративної мережі Банку. В цьому напрямку була проведена така робота:

- введена нова підсистема розподілу доступу до банківської інформації, яка забезпечує управління правами користувачів на використання або зміну інформації в базі даних в суворій відповідності з їх посадовими обов'язками;

- проводиться шифрування трафіку в середині корпоративної мережі банку;

- в системі “Клієнт-Банк” застосовано новий комплекс програм криптографічного захисту інформації “Грифон”, який відповідає всім сучасним вимогам.

Загальна чисельність персоналу банку на 31 грудня 2008 року склала 423 особи. В головному банку 238 робітників, з них 135 - з вищою освітою, 43 - з середньою спеціальною освітою, 8 робітників - кандидати наук. Більшість спеціалістів за фахом економісти, фінансисти, математики, інженери інформатизаційних засобів.

Середній вік персоналу - 32 роки.

В 2008 році Банком виконані вимоги Національного банку до мінімального розміру статутного та регулятивного капіталу міжрегіональних банків, необхідного для проведення банківських операцій, передбачених ліцензією НБУ. Власний капітал Банку зріс на 41,56 % і склав на 31.12.02 р. 36486 тіс. грн. (6,594 млн. євро).

Головний банк та філії (далі - Банк) ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у відповідності з діючим законодавством та інструкціями про ведення бухгалтерського обліку банківських операцій в Україні на підставі принципів безперервності, постійності і нарахування. Фінансова звітність надана в національній валюті України. Фінансова звітність і облік у філіях ведуться у відповідності з єдиною обліковою політикою Банка відносно аналогічних операцій і консолідуються в балансі головного Банка.

Доходи та витрати в іноземній валюті в звіті про прибутки та збитки відображені на дату нарахування доходу, активи і пасиви в балансовому звіті відображені по курсу НБУ на дату складання звіту.

Кредити і аванси відображаються в балансовому звіті як заборгованість по основним сумам за мінусом загальних і спеціальних резервів на покриття можливих збитків за кредитами. Загальні резерви створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків (зокрема, кредитних) і формуються за рахунок прибутків минулого року і нерозподіленого прибутку минулих років, що підлягає затвердженню акціонерами банку.

Основні засоби враховуються за вартістю придбання на дату прийому їх на облік за мінусом накопиченого зносу (амортизації), що розраховується за рівномірним методом з метою списання вартості активів на протязі оціночного періоду їх служби, який для устаткування складає 8 років, для комп'ютерів, транспортних засобів та іншого обладнання - від 3 до 8 років.

Власні цінні папери враховуються за номінальною вартістю в національній валюті України. Акції Банка сплачені в національній валюті, а акції, що сплачені в іноземній валюті (в доларах США), зафіксовані за офіційним курсом Національного банку України на день оголошення емісії.

Річна фінансова звітність Банка складена на основі даних бухгалтерського обліку зі здійсненням коригуючих проводок за рік.

Основні банки кореспонденти банку “Грант” наведено у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Основні банки кореспонденти банку “Грант”

Країна	Банк-кореспондент	Валюта рахунку
Австрія	Bank Austria AG	EUR
Австрія	Raiffeisen Centrobank AG	EUR, GBR
Білорусь	Белпромстройбанк	BYR
Німеччина	Commerzbank AG	EUR, USD
США	Deutshe Bank Trust Company Americas	USD
Росія	ВАТ «Альфа-Банк»	RUR
Росія	ЗАТ “Банк внешней торговли”	RUR

Розрахунок економічних нормативів регулювання діяльності банків України у банку “Грант” здійснюється згідно з Інструкцією №368 від 28.08.2001.

Недотримання економічних нормативів регулювання діяльності банків приводить до застосування Національним банком України штрафних санкцій, аж до відзиву ліцензії про здійснення банківської діяльності. Звіт про дотримання обов'язкових нормативів банку “Грант” наведено у таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Звіт про дотримання обов'язкових нормативів

Код	Показники	Норматив Національного банку України	Факт 31.12.2007
1	2	3	4
Н1	Регулятивний капітал, ЕВРО	Не менше 5000,000	6594,567
Н2	Адекватність регулятивного капталу, %	Не менше 8	35,66
Н3	Адекватність основного капіталу, %	Не менше 4	25,10
Н4	Норматив миттєвої ліквідності, %	Не менше 20	40,13
Н5	Норматив поточної ліквідності, %	Не менше 35	71,37
Н6	Норматив короткострокової ліквідності, %	Не менше 20	38,25
Н7	Максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента, %	Не менше 25	18,68
Н8	Норматив «великих» кредитних ризиків, %	Не більш 800	99,07
Н9	Максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру ,%	Не більш 5	1.18
Н10	Максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, %	Не більш 40	4,30
Н11	Інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, %	Не більш 15	0.73
Н12	Загальна сума інвестування, %	Не більш 60	4,80

Таким чином, “Грант” у 2007 році виконував обов'язкові нормативи Національного банку України з достатнім запасом.

Розділ 2. Аналітичні аспекти процесу лізингових операцій банків в Україні

2.1 Аналіз стану ринку лізингу в Україні

МФК (Міжнародна Фінансова Корпорація) впроваджує, очолює та реалізує програми технічної підтримки з розвитку лізингу у багатьох країнах світу. Міжнародна Фінансова Корпорація - міжнародна організація, яка створена для того, підтримувати і впроваджувати фінансові проекти в різних країнах світу. В Україні МФК займається проектом «Розвиток лізингу в Україні». МФК вважає, що лізинг сприяє розвитку країн з перехідною економікою, оскільки являє собою гнучку форму фінансування, що доповнює традиційне банківське фінансування та збільшує доступ до фінансування та загальної бази капіталу економіки країни. Більш того, лізинг є середньостроковим фінансовим інструментом для придбання виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів та інших активів. Лізинг базується на тезі, що отримання прбутків здійснюється через використання активів, а не володіння ними. Для лізингодавця більш важливим фактором є здібність позичальника отримати грошові кошти від бізнес-діяльності та скористатися цими коштами для сплати лізингових платежів, ніж стан його балансу або кредитна історія. Ось чому лізинг є особливо вигідним для новостворених підприємств та підприємств малого та середнього бізнесу, які не мають тривалої кредитної історії або значної бази активів, які можуть бути використані у якості застави. З огляду на вищезазначене, розвиток цього методу фінансування є дуже важливим для України [40].

Інвестиції, що здійснюються через лізинг, також мають позитивний вплив на рівень зайнятості в Україні. Згідно зі звітом "Економічний вплив індустрії лізингу обладнання на економіку США", виданим у березні 2004 року Global Insight, Advisory Services Group, підготованим для Асоціації з лізингу обладнання США, в середньому 60 000 дол. США додатково інвестованих в обладнання, отримане через лізинг, створюють одне робоче місце в економіці США.

Проект "Розвиток лізингу в Україні" був розпочатий у 2004 році та фінансується Міністерством економічних справ Нідерландів. Увага Проекту зосереджується на збільшенні обсягів лізингу через збільшення ресурсів заінтересованих осіб, створенні сприятливого законодавчого середовища та збільшенні обізнаності громадськості про лізинг. Додатковою та особливо важливою метою є залучення іноземних інвестицій на український ринок лізингу.

Проект "Розвиток лізингу в Україні" здійснюється в межах програми МФК "Партнерство з розвитку приватного сектору". Це - програма технічної підтримки МФК, що реалізується у Східній (Європі та Центральній Азії, управління якою здійснює Департамент Центральної та Східної (Європи МФК. "Партнерство з розвитку приватного сектору" працює в одинадцяти країнах, де здійснює реалізацію 36 проектів. Колектив з 278 осіб працює в 8 столицях та 23 регіональних офісах вищезазначеного регіону. Керівництво "Партнерства з розвитку приватного сектору" розміщене в Москві та Києві.

Проекти технічної підтримки МФК мають іншу ціль, ніж інвестиційна діяльність, що її також проваджує МФК і яка спрямова на на надання капіталу або позик проектам. Звичайно, між цими двома напрямка ми діяльності існує значна сінергія, особливо щодо мети залучення іноземних інвестицій.

У цілому в Україні збільшилося розуміння важливості оновлення та заміни застарілого обладнання та промислової техніки. Разом із тим видається, ключові фігури уряду ще не усвідомлюють той факт, що лізинг міг би надати значну підтримку процесу оновлення. Законодавчі заходи зі сприяння розвитку лізингу не є пріоритетними для уряду, незважаючи на збільшення уваги до них, та гонитва за збільшенням доходів бюджету призводить до того, що особи, які ухвалюють рішення на вищому рівні, зволікають із пропонуванням податкових пільг для лізингу. Однак, певні зміни та доповнення до лізингового законодавства, спрямовані на покращення лізингової діяльності в країні, можуть бути надані в Парламент найближчим часом. Але чи призведуть ці покращання до збільшення притоку іноземний інвестицій на лізинговий ринок, залежатиме від багатьох факторів.

Українська економіка нормально працює з часів кризи 1998 року в Росії. У 2007 р. її темпи росту були найвищими в Європі. Вона мала значне активне торгове сальдо та, відповідно, акумулювала великий пул іноземних резервів. За таких сприятливих обставин довіра домашніх господарств та бізнесу до банківської системи зросла, що призвело до прискореної монетизації економіки. Однак, цих успіхів було досягнено за економічної та правової структури, яка не пройшла достатньої трансформації для того, щоб переконати інвесторів, що економіка знаходиться на шляху сталого розвитку. Нещодавні політичні події пролили світло на слабкі місця системи, які, якщо не будуть вирішені, можуть перешкодити економічному прогресу.

У 2007 році кількість лізингових компаній, що систематично надавали лізингові операції в Україні збільшилася на 47 % у порівнянні із попереднім роком (з 34 до 50 компаній) [11].

При цьому середньорічна кількість працівників лізингових компаній зросла за відповідний період на 26% і склала 942 особи (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Кількість працівників лізингових компаній 2006-2008рр. [11]

Переважна більшість опитаних лізингових компаній (68%) розміщується в Києві, решта представлена у регіонах (рис. 2.2). У 33% опитаних лізингових компаній є представництва/філії в інших обласних центрах України.

Очікується, що упродовж найближчих років все більше лізингових компаній з'являтимуться в регіонах, оскільки потреба в придбанні нової техніки та оновленні технологій особливо гостро відчувається саме там.

Рис. 2.2 Регіональний розподіл лізингових компаній (станом на 01.01.2008р.) [11]

На початок 2008 року розподіл опитаних лізингових компаній за видами власників характеризувався наступним (рис. 2.3):

Рис. 2.3 Власники лізингових компаній (станом на 01.01.2008 року) [11]

Для аналізу структури власників лізингових компаній доцільно використовувати показник частки компаній із домінуючою (більше 50%) часткою певних категорій засновників у статутному капіталі.

Зокрема, більше половини статутного капіталу належала:

- іншим юридичним особам (окрім банків та інших фінансових установ) у 38% компаній;

- фізичним особам у 42% лізингових компаній;

- банкам та іншим фінансовим установам разом у 18% лізингових компаній;

Оцінка обсягів ринку лізингу може базуватися на кількох показниках:

- по-перше, загальній вартості активів, що були надані в лізинг упродовж року;

- по-друге, загальній вартості лізингових угод, укладених упродовж року;

- по-третє, обсязі портфеля лізингових угод станом на певну дату (як правило на кінець року), тобто на сумі зобов'язань за лізинговими угодами, які ще не завершені станом на певну дату.

У 2007 році загальна вартість активів, що були надані в лізинг, зросла на 55% порівняно з відповідним показником у 2006 році. Загальна вартість лізингових угод збільшилася за цей самий період на 56% і дорівнювала 1364 млн. грн. (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Динаміка лізингових угод [11, c. 93]

Вартість портфеля лізингових угод станом на 1 січня 2008 року зросла порівняно з 1 січня 2007 року на 69% (рис. 2.5). На початок 2007 року портфель лізингових угод становив 1071 млн. грн. (201 млн. дол. США), а на початок 2006 року він зріс до 1809 млн. грн. (353 млн. дол. США).

Рис. 2.5. Динаміка портфеля лізингових угод [11, c. 93]

Позитивна тенденція розвитку ринку лізингу знаходить свій прояв у рості кількості укладених лізингових угод. У 2007 році було укладено 2684 угоди, що на 86% більше, ніж у 2006 році (1440 угод). Найбільша кількість лізингових угод, укладених однією компанією у 2006 році становила 318, а у 2007 році - 382.

Майже за всіма лізинговими угодами передбачається сплата лізингоодержувачем авансового внеску. Розмір авансових внесків різниться. За результатами опитування, середній розмір авансового внеску за лізинговими компаніями складає 22% вартості предмета лізингу.

Станом на початок 2008 року, переважна більшість лізингових компаній (76%) надавали в лізинг кілька видів активів.

Найпопулярнішими предметами лізингу на українському ринку були транспортні засоби (діаграма 6) подібна тенденція мала місце і протягом попереднього року.



Рис. 2.6 Розподіл лізингових компаній за видами активів, що надається у лізинг [11, c. 93]

Більшість з опитаних лізингових компаній (67%) надавали в лізинг легкові автомобілі. Друге місце за популярністю активів, що виступають предметом лізингу, належить транспорту для вантажоперевезень (61% лізингових компаній працюють з цим видом активів). Далі йде виробниче обладнанння (41%) та транспорт для пасажироперевезень (33%). Спостерігається збільшення інтересу лізингових компаній до надання у лізинг сільськогосподарської техніки. Частка компаній, що надають у лізинг сільськогосподарське обладнання зросла протягом року з 21% до 28%.

Аналіз структури портфеля лізингових угод у розрізі вартості активів, які були предметами лізингу, свідчить, що станом на 1 січня 2006 року найбільшу частку в портфелі лізингових угод, майже 29%, займали літаки (трохи більше 500 млн. грн.). Це пояснюється високою вартістю цього виду активів. Зазначимо, що тільки у 4% опитаних лізингових компаній літаки виступали предметом лізингу у 2007 році.

Другою за розміром складовою портфеля лізингових послуг із часткою трохи більше 28% є легкові автомобілі (майже 496 млн. грн.). Зазначимо, що з цим видом активів працювала найбільша кількість лізингових компаній (67,7%). Далі йде транспорт для вантажоперевезень (біля 21%), обсяг операцій з лізингу яких склав 378 млн. грн.

Середній термін дії лізингових угод більшості опитаних лізингових компаній складав від двох до трьох років включно (рис. 2.7).

Рис. 2.7 Середні терміни дії лізингових угод [11, c. 93]

У 2007 році частка компаній, що укладали лізингові угоди на термін від двох до трьох років, збільшилася з 53% до 67% у порівнянні із попереднім роком. Це супроводжувалося, по-перше, зростанням з 12% у 2006 році до 20% у 2007 році частки компаній, що укладали угоди на більш короткий строк (від одного до двох років). по-друге, зменшенням з 15% до 4% частки компаній, що укладали угоди терміном до одного року і, по-третє, відповідним зменшенням частки компаній із середнім терміном лізингових угод більше 3 років

За результатами опитування, у 2007 році, 74,4% обсягу залучених коштів для фінансування лізингових угод були сформовані за рахунок кредитів комерційних банків-резидентів, що є трохи нижчим за відповідний показник 2006 року, який склав 87% (рис. 2.8)

Рис. 2.8 Джерела фінансових угод у 2007 році [11, c. 94]

Кредити банків-нерезидентів складали 9,5% в структурі залучених коштів лізингових компаній, що майже відповідає показнику попереднього року. Найменше у фінансуванні лізингових операцій використовувались кошти міжнародних фінансових організацій (0,4%), фінансування за рахунок випуску цінних паперів (1,5%) та комерційні кредити виробників (постачальників), що становили 3,5%.

Більшість лізингових компаній-респондентів (76%) надавала предмети в лізинг підприємствам, що віднесені до категорії середніх. Це підприємства з обсягом валового доходу від 0,5 до 5 млн. євро (від 3,3 до 33 млн. грн.).

У значної частини лізингових компаній (68%) клієнтами були малі підприємства. До цієї категорії належать підприємства з обсягом валового доходу менше 0,5 млн. євро (менше 3,3 млн.грн).

У 59% лізингових компаній клієнтами були також і великі підприємства (категорія підприємств, у яких валовий дохід перевищує 5 млн. євро).

Тенденція до незначного зменшення кількості компаній, що працюють із кожною категорією лізингодавців пояснюється тим, що лізингодавці більш зважено підходять до питань вибору. У подальшому ця тенденція сприятиме підвищенню рівня надання лізингових послуг за рахунок спеціалізації напевне.

Для підтримання темпів економічного зростання в Україні є нагальна потреба у оновленні та заміні застарілого обладнання, включаючи промислове обладнання. Як було зазначено вище, лізинг являє собою фінансовий інструмент для придбання промислового обладнання, устаткування, транспортних засобів та інших активів та, як такий, є одним з найбільш підходящих інструментів для оновлення та заміни цих активів.

Цікавим є той факт, що до сьогоднішнього дня банківський сектор був порівняно незначним гравцем на ринку лізингу. Зараз же ця ситуація швидко змінюється, беручи до уваги кількість банків, які нещодавно запровадили лізингові операції або проявили інтерес до запровадження лізингових операцій.

Розбивка лізингових операцій за видами демонструє, що більшість лізингових компаній (61%) займаються як фінансовим, так і оперативним лізингом. Із загальної кількості лізингових компаній тільки 29% займаються виключно фінансовим лізингом та тільки 10 % - виключно оперативним. 26% лізингових компаній зазначили, що вони здійснюють операції зворотного лізингу. Щодо міжнародного лізингу, то лише 3% компаній зазначили, що займаються такими угодами.

Попит на лізингові послуги відображає кількість заявок на лізинг, поданих потенційними лізингоодержувачами лізинговим компаніям. У 2007 р. українські лізингові компанії отримали 2784 заявок на лізинг, 1431 з яких були задоволені. Іншими словами, рівень відмов щодо заявок на лізинг у 2007 р. склав 48%. Це демонструє позитивну тенденцію помірного зниження кількості відмов у порівнянні з 2006 р. (55%). Високий рівень відмов можна віднести на рахунок дії таких факторів: загальний консервативний підхід лізингоодержувачів, недостатня платоспроможність потенційних лізингоодержувачів та брак відповідних фінансових ресурсів для лізингових угод.



Рис. 2.9 Портфель лізингових компаній за видами активів станом на 31 грудня 2007 року [26, c. 90-91]

Згідно з результатами дослідження [26], лізингові компанії пропонують лізингові послуги підприємствам малого бізнесу (рівень продажів до 0,6 млн. дол. США), 83% лізингових компаній пропонують лізингові послуги підприємствам середнього бізнесу (рівень продажів - 0,6-6 млн. дол. США) та 60% лізингових компаній пропонують лізингові послуги великим підприємствам (рівень продаж більш ніж 6 млн. дол. США).

Лише 37% компаній - респондентів укладали угоди з фізичними особами.

73% респондентів зазначили, що надавали лізингові послуги підприємствам малого та середнього бізнесу. Зауважимо, що більшість цих послуг - це лізинг легкових автомобілів, щодо яких лізинговий ризик є відносно низьким у порівнянні з іншими активами. Реалією сьогодення в Україні є те, що український сектор малого та середнього бізнесу відчуває особливий брак лізингових послуг для фінансування капіталовкладень, та що лізингові компанії вагаються виходити на цей ринок. Це пов'язано з високим рівнем ризику, притаманним фінансування малого та середнього бізнесу, незважаючи на те, що у цьому сегменті спостерігається тенденція до підвищення прибутків (міжнародний показник - 10%, для порівняння - для великих підприємств цей показник - 2,5-5%). Капіталізація прибутків та диверсифікація інвестицій могли би в майбутньому дозволити розширити ліміти для більш ризикового фінансування малого та середнього бізнесу у портфелях лізингових компаній.

Однією з основних проблем лізингу з точки зору законодавства є застосування закону та іноді незрозуміле тлумачення закону судовою системою. Останнє є результатом ситуації, що склалася в результаті того, що Цивільний Кодекс, Господарський Кодекс та Закон "Про фінансовий лізинг" усі містять лізингові положення, та для судової системи не завжди зрозуміло який саме з цих законодавчих актів застосовується у випадку конкретної лізингової угоди, незважаючи на той факт, що спеціальні закони повинні мати переважну силу по відношенню до загальних законів. Той факт, що ці законодавчі акти часто протирічать один одному, створює ще більшу невизначеність.

2.2 Підходи до аналізу кредитоспроможності лізингоодержувачів

Національний Банк України визначає кредитоспроможність як наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. Поряд з тим значно поширене більш вузьке трактування кредитоспроможності як бажання та здатність підприємства своєчасно погашати заборгованість по залученому фінансуванню. Перше визначення включає додатково оцінку правоздатності підприємства, забезпечення, характеристик продукту. Дане трактування більш близьке до оцінки кредитного ризику за угодою, яка типово ділиться на оцінку кредитоспроможності та оцінку ризику продукту. Однак, не дивлячись на різні трактування терміну «кредитоспроможність», обидва трактування визнають, що оцінка здатності клієнта своєчасно погашати заборгованість по отриманому фінансуванню є ключовим елементом кредитоспроможності.

Аналіз кредитоспроможності є невід'ємною частиною процесу прийняття рішення про фінансування, в тому числі при прийнятті рішення про лізинг. Адже лізингова компанія в своїй діяльності приймає на себе кредитний ризик лізингоодержувача, і без проведення оцінки кредитоспроможності будь-які зміни в економіці чи в діяльності окремих лізингоодержувачів можуть привести до непередбачливих наслідків.

Проведення аналізу кредитоспроможності дозволяє визначити ступінь ризику, який приймає на себе лізингова компанія. У залежності від ступеня ризику лізингові компанії можуть здійснювати структурування угод, що дозволить знизити рівень кредитного ризику (напр., запросити додаткове забезпечення у формі майна або поруки платоспроможної компанії, яка пов'язана з лізингоодержувачем; розробити графік платежів, що відповідає особливості діяльності лізингоодержувача і т. д.). При дуже високих рівнях кредитного ризику лізингова компанія може завчасно відмовитись від проведення такої угоди [30, c. 87-89].

Серед українських фінансових організацій найбільш розвинені методики оцінки кредитоспроможності мають банки. В цілому можна виділити 3 базові підходи оцінки кредитоспроможності позичальників:

аналіз кредитоспроможності при фінансуванні поточної діяльності та короткостроковому фінансуванні;

аналіз кредитоспроможності при фінансуванні довгострокових та інвестиційних проектів;

аналіз кредитоспроможності при мікрофінансуванні.

Кожен із вказаних підходів має свої особливості, але загальні елементи оцінки кредитоспроможності однакові для всіх підходів, які можна розділити на три групи (рис. 2.10): аналіз нефінансової інформації, аналіз цілей фінансування, аналіз фінансової інформації.

Рис. 2.10. Загальна структура оцінки кредитоспроможності підприємства [25, c. 138-139]

Аналіз кредитоспроможності не повинен обмежуватись лише аналізом фінансової звітності, так як, по-перше, необхідно володіти інформацією про причини того чи іншого фінансового стану (звітність є лише відображенням діяльності компанії, стану активів та заборгованості). По-друге, одні і ті ж статті балансу можуть включати в себе різні по реальній ліквідності активи. По-третє, досить часто присутнє податкове планування, яке накладає відбиток на звітність підприємства. Саме тому аналіз нефінансової інформації є важливим складником аналізу кредитоспроможності клієнта.

Характеристика власників та менеджменту передбачає визначення реальних власників бізнесу, ступеня їх впливу на поточну діяльність, оцінку рівня менеджменту компанії та виявлення пов'язаних осіб. У компаній, які є частиною групи, можливі наступні ризики:

відтік грошових коштів на фінансування інших проектів групи;

концентрація прибутків від діяльності компанії на пов'язаних особах.

Якщо підприємство є частиною групи, важливо описати структуру групи, виявити функції кожного підприємства в групі, виявити підприємство(а), на яких зосереджуються основні грошові потоки та/або прибутки. Адже у випадку виявлення значного ризику відтоку коштів на інші підприємства групи, доцільно отримати поруку від найбільш платоспроможних учасників групи. При характеристиці видів діяльності також важливо дати оцінку організації діяльності підприємства, що включає в себе наступні основні елементи:

наявність необхідних основних засобів (обладнання, нерухомість); наявність застарілого обладнання може свідчити, що підприємство не здатне виробляти якісну продукцію та більш орієнтоване на нижній ціновий сегмент (низька якість + низькі ціни). Також у випадку використання застарілого обладнання існує підвищений ризик технологічних збоїв, що може привести до втрат та додаткового залучення фінансування.

організація виробництва;

організація збуту та поставок; важливо виявити, чи існує залежність діяльності клієнта від окремих постачальників та/або покупців.

наявність відокремлених підрозділів та порядок роботи з ними; у випадку, якщо підприємство має філії, необхідно виявити ступінь взаємодії філій із центральним офісом (в цілому, чим вищий контроль клієнта над філіями, тим вища його стійкість).

основні схеми діяльності; опис діяльності клієнта, основні принципи та умови взаємодії з постачальниками та покупцями.

наявність претензій, позовів по відношенню до клієнта, арештів майна, податкової застави і т.д.

Наступним важливим елементом є оцінка кредитної історії клієнта, яка здійснюється через огляд кредитів та позик, строк дії яких закінчився. Наявність прострочок при обслуговуванні позик негативно характеризує клієнта. Але в українських умовах фактично єдиним джерелом інформації про кредитну історію є сам клієнт, а також банки, де на дату аналізу є заборгованість по позиках (будь-яку негативну інформацію про обслуговування кредитів в інших банках клієнт не надасть). Тому оцінка кредитної історії далеко не завжди є коректною. Дану ситуацію можливо виправити тільки через використання даних кредитних бюро, де буде зосереджена інформація про всі попередні кредити клієнта. Отже, при оцінці кредитної історії на поточний момент доцільно використовувати інформацію, отриману від банків, що фінансують клієнта, та внутрішню інформацію про попередні операції клієнта.

Характеристика ринку, на якому працює клієнт, дозволяє виявити спільні ризики, що притаманні даному ринку, а також визначити обґрунтованість планів клієнта щодо обсягів продаж.

Аналіз цілей фінансування є невід'ємною частиною оцінки кредитоспроможності. Глибина аналізу цілей фінансування напряму залежить від типу проекту, що фінансується:

- інвестиційний проект (проект, що передбачає фінансування нового напрямку бізнесу або значне розширення об'ємів поточної діяльності);

- проект, що не передбачає значного нарощення обсягів діяльності.

Для проектів першої групи здійснюється поглиблений аналіз бізнес-плану лізингоодержувача, що включає в себе маркетинговий аналіз, аналіз майбутніх грошових потоків лізингоодержувача, оцінку окупності проекту, аналіз чутливості проекту на коливання основних його параметрів.

Проекти другої групи не передбачають поглибленого розгляду цілей фінансування проекту. Достатньо розглянути долю участі власними коштами лізингоодержувача в проекті, прогнозований приріст виручки, строк окупності проекту.

Аналіз фінансової інформації

В процесі аналізу фінансової інформації виділяються 3 базові елементи:

аналіз надходжень на рахунки в банках та в касу;

аналіз поточної заборгованості по кредитах та позиках;

аналіз фінансової звітності.

Інколи також проводиться аналіз грошових потоків, який передбачає через аналіз наявних потоків (доходів та витрат), вияснення джерел та можливих обсягів платежів на обслуговування залученого фінансування. При цьому діяльність підприємства розбивається на 3 види: основна діяльність, фінансова діяльність та інвестиційна діяльність. Основна діяльність являє собою надходження та використання коштів, що забезпечують виконання виробничо-господарських функцій. Даний вид діяльності є основним джерелом прибутків та грошового потоку, саме тому при оцінці грошових потоків в першу чергу слід звертати увагу на даний вид діяльності. Інвестиційна діяльність включає надходження та використання грошових коштів, що пов'язані з продажем та придбанням довгострокових активів, та доходи від інвестицій. При нормальній роботі підприємство прикладає зусилля для подальшої модернізації та розширення, що призводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова діяльність включає надходження внаслідок залучення фінансування та емісії акцій, а також витрати на погашення раніше залучених кредитів та виплату дивідендів.

Існує два методи розрахунку грошових потоків: прямий та непрямий. Прямий метод передбачає безпосередній розрахунок грошових надходжень підприємства, вияснення та відображення структури платежів (витрати на сировину чи закупку товарів, на утримання персоналу, орендні платежі і т.д.). При цьому різниця між надходженнями та витратами є основним джерелом для обслуговування залученого фінансування. Слід зауважити, що для інвестиційних проектів аналіз грошових потоків є невід'ємним елементом, що застосовується при оцінці цілей фінансування. В цьому випадку здійснюється аналіз не наявних, а майбутніх грошових потоків. Поряд з цим при фінансуванні поточних потреб даний елемент аналізу не здобув широкого розповсюдження в практиці українських банків (за винятком мікрокредитування).

Непрямий метод розрахунку грошових потоків базується на аналізі змін активів і пасивів балансу та звіту про фінансові результати. Даний метод дозволяє показати взаємозв'язок між різними видами діяльності, а також показує зв'язок між прибутком та зміною в активах та пасивах. Даний метод аналізу грошових потоків не використовується в Україні при оцінці кредитоспроможності. Але розуміння джерел грошових доходів та витрат дасть можливість більш повноцінно та якісно здійснювати горизонтальний аналіз балансу підприємства.

Аналіз надходжень на рахунки в банках та в касу підприємства використовується для оцінки їх достатності для обслуговування залученого фінансування. На основі оцінки поточних надходжень експерт-аналітик робить оцінку про можливий їх обсяг в майбутньому. Тому дуже важливим є коректне визначення джерел надходжень (слід враховувати ті джерела грошових потоків, які генерують постійні надходження, наприклад виручка від реалізації продукції). Будь-які надходження, що носять разовий характер при прогнозі обсягів грошових потоків не повинні прийматись до уваги (банківські кредити; фінансова допомога; надходження від продажу основних засобів, якщо такий продаж не є постійним процесом як у лізингових компаній; поповнення статутного фонду і т.д.). Для прогнозу обсягів надходжень достатньо здійснити оцінку за останні 6 місяців, а коли діяльність є сезонною - за 12 місяців. Оцінка достатності надходжень здійснюється через співвідношення обсягів платежів на обслуговування залученого фінансування до оціночних надходжень. Нормальним вважається, коли не більше 25% грошових надходжень направляється на обслуговування боргу. Також варто звернути увагу на сезонні коливання поступлень клієнта з метою коректного формування графіка погашень.

При аналізі поточної заборгованості по кредитах та позиках необхідно звернути увагу на наступні базові елементи:

обсяги кредитного навантаження;

забезпечення по діючих кредитах та позиках;

строки погашення діючих кредитів.

Порівняння обсягів кредитів із обсягами діяльності (виручка, поступлення на рахунки, валюта балансу, власні кошти і т.д.) дозволяє зробити загальну оцінку здатності лізингоодержувача розрахуватися по залучених позиках. На забезпечення по діючих кредитах слід звертати увагу тоді, коли планується залучення забезпечення під запрошуване фінансування, так як використання наступної застави майна, що вже заставлене по діючих кредитах, має меншу цінність для зниження ризиків фінансування, ніж майно, яке ще не заставлене. При оцінці строків погашення кредитів та позик слід звертати увагу також на графіки погашення по діючих кредитах. Сумарний графік майбутніх платежів по діючих кредитах в порівнянні з оціночними об'ємами грошових поступлень дозволяє розробити найбільш прийнятний графік погашення боргу по запрошуваному фінансуванню.

Ключовим елементом аналізу кредитоспроможності є аналіз фінансової звітності. Баланс підприємства та звіт про фінансові результати є основними джерелами інформації для проведення такого аналізу. Проте використання лише даних джерел інформації не є достатнім для проведення аналізу, так як фінансова звітність досить часто не відображає реального стану речей на підприємстві. Бажання підприємства отримати фінансування досить часто може супроводжуватись певними змінами у фінансовій звітності. Саме тому перед аналізом фінансової звітності необхідно провести перевірку достовірності та коректування фінансових звітів (або формування аналітичного балансу). При цьому можуть застосовуватись різні методи, наприклад: отримання аудиторського звіту про стан підприємства, самостійна перевірка звітності [52, c. 324].

Перший із вказаних методів найчастіше використовується при фінансуванні західними фінансовими інститутами. Аудиторська перевірка несе в собі значні затрати для клієнта, і вона може бути виправдана тільки тоді, коли планується фінансування в значних обсягах і по ставках, що значно нижчі ринкових. Застосування даного методу українськими фінансовими інститутами отримає в переважній більшості негативну реакцію клієнтів.

Самостійна перевірка достовірності фінансових звітів більш поширена серед вітчизняних фінансових інститутів. Розгляд звітності за значний інтервал часу дозволяє виявити базові тенденції в розвитку підприємства та виявити позиції, що викликають сумнів. Розшифровки найбільших статей балансу дозволяють виявити некоректності віднесення окремих активів або зобов'язань до певних статей балансу. При оцінці достовірності слід звертати увагу на наступні базові елементи:

виявлення безнадійної дебіторської заборгованості та неліквідних запасів: дані види активів є по своїй суті прихованими збитками підприємства і при формуванні аналітичного балансу повинні бути виключені зі складу активів (в складі пасивів на аналогічну суму зменшується сума власних коштів);

виявлення в складі дебіторської заборгованості та запасів сум, які реально будуть погашені або реалізовані в термін більше ніж 12 місяців від звітної дати: якщо в результаті оцінки розшифровок статей балансу та співбесіди з клієнтом будуть виявлені такі активи, їх необхідно перенести до необоротних активів;

виявлення в складі кредиторської заборгованості сум, які реально будуть погашені в термін більше ніж 12 місяців від звітної дати: результатом такої оцінки повинен бути перенос таких сум в групу довгострокових зобов'язань;

виявлення сум взаємної заборгованості: під взаємною слід розуміти однакову за розміром дебіторську та кредиторську заборгованість клієнта з одним і тим же підприємством, при цьому погашення цих сум планується в один період; досить часто вказані суми є наслідком прихованих бартерних операцій та штучно збільшують валюту балансу; при формуванні аналітичного балансу дані суми доцільно вилучати;

виявлення обсягів фінансування пов'язаних осіб або від пов'язаних осіб: виявлення вказаних сум передбачає більш поглиблене вивчення строків погашення даних сум (вони реально можуть значно відрізнятися від формальних строків) із віднесенням до відповідних груп активів та пасивів; також даний аналіз дозволяє: