Дослідження динаміки зміни якості води у озері Басів Кут

Стан забруднення атмосферного повітря у Рівненський області. Оцінка екологічного стану озера Басів Кут. Вимоги до якості води і методи гідрохімічних досліджень визначення органолептичних властивостей води. Дослідження якості поверхневих вод озера.

Рубрика Биология и естествознание
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 24.10.2011
Размер файла 739,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Як і за будь-яким організмом, за водоймами теж потрібно стежити. До того ж, відбулася забудова всієї заплавної частини озера. Це призвело до порушення природного балансу.

За кордоном за станом водойм стежать дуже уважно, водойми чистять, оновлюють. У нас же зливові стоки зі всього міста йдуть в Устю, і лише частина - на очисні споруди. Негативні наслідки для екології мають і АЗС. Дощі змивають бруд, бензин з авто, і все це стікає в о. Басів Кут. Воно ж самотужки вже не може відновитися. Свідченням цього є результати інструментально-лабораторного контролю якості води в озері (таблиця 1.7). Нині його відносять до шостого ступеня забруднення - гірше не буває. Прискорюється розвиток різних організмів, починається відхилення від природних процесів, пришвидшується мутація.

Замулення озера не дозволяє йому фільтрувати воду, а це призводить до підтоплень. Для Рівного проблема - велика вологість. А ґрунт під будівництво має бути сухим. Аби не було підтоплень, потрібно навколо Басівкутського озера зробити природоохоронну зону, ретельно і систематично перевіряти скиди, фільтрацію.

Таблиця 1.7 Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод озер Рівненщини

Назва водного об'єкту

Кількість контрольних створів,

в яких здійснювались вимірювання, од.

Відібрано та проаналізовано проб води, од.

Кількість показників, у тому числі забруднюючих речовин, що визначалися, од.

Кількість випадків та назва речовин з перевищенням ГДК, од.

усього

з перевищенням ГДК

1

2

3

4

5

6

Оз. Басів Кут,

м. Рівне, вихід з озера

2

2

2

температура, запах, забарвлення, прозорість, завислі речовини, рН, розчинений кисень, лужність, сульфати, хлориди, кальцій, магній, твердість, сухий залишок, ХПК, БСК5, амоній сольовий, нітрити, нітрати, фосфати, залізо, мідь, марганець, свинець, фториди, нікель, кадмій, цинк, хром

2 - залізо загальне,

2 - БСК5,

2 - фосфати,

2 - мідь,

2 - марганець

Оз. Біле, Володимирецький район,

с. Рудка, 70 м від берега, навпроти КОК РАЕС

1

1

1

29 ( ті ж самі)

1 - залізо загальне,

1 - мідь,

1 - цинк

Водосховище Хрінницьке, Демидівський район, с. Хрінники, з греблі

1

1

1

29 ( ті ж самі)

1 - БСК5,

1 - мідь,

1 - марганець

Висновки з розділу 1

У 2007 р. у Рівненській області зберігалася тенденція до нарощування техногенного навантаження на довкілля, спричинена, в першу чергу, збільшенням обсягів промислового виробництва.

В цілому по області у 2007 р. скинуто у поверхневі водні об'єкти 101,3 млн. м3 зворотних вод, що на 6,8 млн.м3 більше попереднього року, у складі цих вод: нормативно очищених - 33,2 млн. м3, неочищених - 5,4 млн. м3, недостатньо очищених 18,7 млн. м3, нормативно чистих без очистки - 44,0 млн. м3.

Основними хімічними речовинами - забруднювачами поверхневих вод області є залізо, фосфати, мідь, цинк, марганець.

Основними джерелами забруднення поверхневих вод області є:

ВАТ “Рівнеазот”, Відокремлений підрозділ “Рівненська АЕС” м. Кузнецовськ, ТзОВ “Свіспан Лімітед” м. Костопіль, Зірненський спиртзавод, ТзОВ “Моквинська паперова фабрика”.

Спостереження за станом гідрологічної системи Рівненської області і міста Рівне, зокрема, проводять Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, Рівненський обласний центр з гідрометеорології, Рівненська обласна СЕС, районні СЕС.

Рівненською міською СЕС спостереження проводились на 3 поверхових водних об'єктах (озеро Басів Кут, озера гідропарку, р. Устя) у 5 пунктах спостережень. Організований випуск стічних вод від промислових підприємств міста Рівне в дані водойми не проводиться, але погіршенню якості поверхневих вод сприяють змиви з урбанізованих територій, порушення технічного стану очисних споруд. Найбільшого антропогенного впливу зазнає р. Устя від скиду стічних вод з очисних споруд.

Радіоактивне забруднення поверхневих вод в Рівненській області визначається в основному впливом Рівненської і Хмельницької атомних електростанцій.

Рік у рік екологічний стан єдиного у Рівному Басівкутського озера постійно погіршується. Основною причиною цього є безгосподарське ставлення рівнян до природи.

Ще наприкінці 80-х років у воду Басового Кута почали “скидати” свої відходи різні заклади, що розташовані поблизу Басівкутського озера. До того ж, відбулася забудова всієї заплавної частини озера, що призвело до порушення природного балансу.

Зливові стоки з усього міста йдуть в Устю, і лише частина - на очисні споруди. Негативні наслідки для екології мають і АЗС. Дощі змивають бруд, бензин з авто, і все це стікає в о. Басів Кут. Воно ж самотужки вже не може відновитися. Нині його цю водойму відносять до шостого ступеня забруднення - гірше не буває.

Замулення озера не дозволяє йому фільтрувати воду, а це призводить до підтоплень. Аби не було підтоплень, потрібно навколо Басівкутського озера зробити природоохоронну зону, ретельно й систематично перевіряти скиди, фільтрацію.

Розділ 2 Оцінювання якості води в екології

2.1 Екологічні нормативи оцінювання водних об'єктів

Будь-який вид господарської діяльності, пов'язаний з будівництвом, реконструкцією, знесенням споруд, зміною ландшафту, покращенням навколишнього середовища, видобутком корисних копалин, повинен супроводжуватися складанням та затвердженням документа ОВНС - оцінка впливу на навколишнє середовище - згідно з ДБН А.2.2-1-2003 [1]. Якість води у природних водних об'єктах оцінюється з точки зору екології, санітарно-гігієнічного та водогосподарського підходів. Екологічні нормативи призначені для охорони водних екосистем від антропогенного навантаження, санітарно-гігієнічні - забезпечують охорону здоров'я населення, а водогосподарські нормативи забезпечують якість води для питного, рибогосподарського, промислового та сільськогосподарського водокористування.

Загальноприйнятим при визначенні стану водного середовища є проведення фізико-хімічних та біологічних досліджень, а також співставлення одержаних результатів із нормативними рівнями припустимих значень, таких як ГДК - гранично допустима концентрація. У водній гігієнічній токсикології під ГДК розуміють максимальну концентрацію забруднюючої речовини, при якій вона не справляє прямого або опосередкованого впливу на здоров'я людини (за умови впливу на організм протягом усього життя) та не погіршує гігієнічних умов водокористування.

Розглянемо основні нормативні документи, які визначають допустимі значення (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Значення нормативів якості поверхневих вод

Елемент, сполука

ГОСТ

ДСТУГОСТ

СанПиН 4630-88

Рибогосподарська

Рекомендація ІКХХВ [7]

2874-82 [2]

27384-2005 [3]

[4]

вода [5, 6]

гдк, мкг/дм3

ГДК, мкг/дм3

±6,%

ГДК, мкг/дм3, питна вода,

ГДК, мкг/дм3

ГДК, мкг/дм3

I

II

III

IV

VII

VIII

1

2

3

4

5

6

7

8

1

Алюміній (Аl)

500

500

30

500

80

100

2

Барій (Ва)

-

100

30

100

2000

100

3

Берилій (Be)

0,2

0,2

50

0,2

0,3

0,2

4

Бор (В)

-

500

50

500

100

300

5

Броміди

-

200

40

200

1350

100

6

Ванадій (V)

-

-

-

100

1

-

7

Залізо загальне (Fe)

300

300

25

300

100

<300

8

Кадмій (Cd)

-

1

30

1

5

1

9

Кобальт (Co)

-

-

-

100

5

-

10

Літій (Li)

-

-

-

30

150

20

11

Марганець (Мn)

100

100

25

100

10

100

12

Миш'як (As)

50

50

30

50

50

10

13

Мідь (Сu)

1000

1000

25

1000

5

1300

14

Молібден (Мо)

250

250

25

250

1,2

70

15

Нікель (Ni)

-

100

25

100

10

20

16

Ртуть (Нg)

-

0,5

50

0,5

0,01

0,5

17

Свинець(Рb)

30

30

30

30

100

10

18

Ceлeн Sе)

10

10

25

10

1,6

10

19

Сурма (Sb)

-

-

-

50

-

5

20

Талій (Тl)

-

-

-

0,1

-

<0,1

21

Фториди (F)

700-1500

1200-1500

15

700-1500

50

700-1500

22

Хром (III),

Cr (III)

-

-

-

500

5

-

23

Хром (VI),

Сг (VI)

-

50

30

50

1

50(1)

24

Цинк (Zn)

5000

5000

20

1000

10

1,5

25

Ціаніди (CN)

-

35

50

100

50

35

26

Бенз(а)пірен

-

0,005

70

0,005

-

0,01

27

Бензол

-

10

50

500

500

10

28

Ксилол

-

-

-

50

50

500

29

Толуол

-

-

-

500

500

700

30

Етилбензол

-

-

-

10

1

-

31

Нафтопродукти (загальні)

-

100

50

300

50

100

32

Пестициди хлорорганічні (сума)

-

2(2)

40

100(2)

4

<0,1(3)

33

Синтетичні поверхнево-активні

500

30

500(4)

28(4)

50

речовини (СПАР)

34

Тетрахлорбензол

-

-

-

10

35

Тетрахлорвуглець

-

6

40

6

-

2

36

Тригалометани

-

200(5)

30

60(5)

5

100

37

Феноли леткі

-

250

20

1(6)

1

100

38

Хлорфеноли

-

-

-

1

0,4(7)

<1

39

Ліндан

-

2

50

20

Відсутність

-

40

2,4-Д

-

30

40

1000

100(8)

-

2.2 Аналіз нормативних документів що визначають якість води

Основним нормативним документом, що визначає якість питної води, є ГОСТ 2874-82 [2], у якому наведено токсикологічні та органолептичні нормативи концентрацій хімічних речовин (ГДК), що можуть міститися у воді або додані до неї у процесі її обробки (стовп. I). У ДСТУ ГОСТ 27384-2005 [3] при визначенні показників складу та властивостей вод (природних, питних та нормативно-очищених стічних) наведено узагальнені показники вмісту неорганічних речовин, а також речовин, які надходять у воду у процесі її обробки, та норми похибок вимірювань (±6, %) (стовп. II, III). Санітарні норми допустимого вмісту шкідливих речовин у воді об'єктів господарсько-питного та культурно-побутового призначення встановлюються згідно з Санітарними Правилами і Нормами охорони поверхневих вод від забруднення [4] (стовп. IV). Ще одна категорія вод - вода рибогосподарського призначення - вимагає для більшості неорганічних та органічних речовин жорсткіших гранично допустимих концентрацій (стовп. VII) [5, 6]. Винятком є барій, берилій, кадмій, літій та свинець - для них рибогосподарські нормативи менш суворі, ніж питні, а для миш'яку та летких фенолів - збігаються. У роботі [7] Інститутом колоїдної хімії та хімії води у зв'язку із сучасним станом технології підготовки води та існуючими нормативними вимогами рекомендуються гранично допустимі концентрації для характеристики якості питної води, наведені у стовп. VIII.

У ст. 33 «Водного кодексу України» [8] передбачено стандартизацію й нормування в галузі використання та відтворення водних ресурсів з метою забезпечення екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом установлення комплексу взаємопов'язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації та нормуванню. У ст. 37 «Водного кодексу України» вказано, що для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів установлюється екологічний норматив якості води, який містить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води. У ст. 36 («Нормативи екологічної безпеки водокористування») «Водного кодексу України» зазначено самі нормативи. Це - ГДК забруднюючих речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення, ГДК цих речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства, та допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єктах. У разі необхідності для водних об'єктів, які використовуються для лікувальних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, можуть установлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування. екологія вода гідрохімічний

У 1998 р. набув чинності міжвідомчий нормативний документ «Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними критеріями» [9]. У ньому вже прямо зазначено, що ця методика є основою для оцінки впливу людської діяльності на навколишнє природне середовище (ОВНС), визначення певних водоохоронних регламентів і застережень (стосовно кожного водного об'єкта окремо), для планування та здійснення водоохоронних заходів та оцінки їх ефективності. З трьох груп спеціалізованих класифікацій - за критеріями сольового складу, за трофо-сапробіологічними критеріями та критеріями вмісту специфічних речовин токсичної й радіаційної дії та рівнем токсичності - найбільш вразлива для галузі будівництва, реконструкції та знесення будівель є третя група класифікацій. Вона розподіляється на п'ять класів та сім підпорядкованих категорій.

Інститут «УкрНДПНТВ» Держбуду України у третій редакції Посібника до розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (до ДБН А.2.2-1-2003) [10] зазначив, що екологічна оцінка якості поверхневих вод за відповідними категоріями виконується у випадках, коли потрібно оцінювати вплив господарської діяльності на водний об'єкт як цілісну екосистему. Для цього, окрім вищезгаданої «Методики [9]», можуть бути використані опубліковані пізніше дві методичні розробки [11, 12]. Ці матеріали слід використовувати у випадках, коли для ділянки водного об'єкта в межах зони впливу господарської діяльності вже встановлено певну категорію якості, яка не може бути погіршена внаслідок цієї діяльності.

Положення «Методики» [9] послужили основою для розробки та затвердження 05.07.2007 р. національного стандарту України ДСТУ 4808:2007 «Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання» [13], який набуває чинності з 01.01.2009 р. разом із скасуванням дії в Україні міждержавного стандарту ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водо-снабжения. Гигиенические, технические требования и правила вибора» [14]. У новому ДСТУ 4808:2007 з усіх чотирьох класифікацій джерел за якістю води перші три - придатні (прийнятні) для питного водопостачання, а четверта (посередня) - обмежено придатна. Аналіз якості джерел централізованого питного водопостачання сільського й міського населення показав, що здебільшого вони належать до 3-го класу [15]. Якщо порівняти показники екологічної якості в ДСТУ 4808:2007 з ГДК у санітарних документах, то стає ясно, що тенденція визначення якості води джерел централізованого водопостачання за екологічними параметрами наближена до оцінки якості води за рибогосподарськими ГДК.

Різниця між документами ДСТУ 4808:2007 та ГОСТ 2761-84 полягає у значному розширенні типів вод та кількості показників, що визначаються. По-перше, вона полягає в тому, що новий стандарт розглядає, окрім поверхневих вод, ще й підземні. Обидва типи води поділено на 4 класи, а в скасованому стандарті розглянуто поверхневі води, які поділено лише на 3 класи. По-друге, новий стандарт чітко вказує перелік пріоритетних забруднень та визначає екологічні нормативи та рамки коливань їх значень. У старому документі зазначені лише залізо, марганець та фториди, а про решту хімічних елементів зауважено, що їх концентрації не повинні перевищувати ГДК для води господарсько-питного та культурно-побутового призначення, тобто відсилають до значень ГДК в Санітарних Правилах і Нормах [5], які містять 1345 речовин. Як було зазначено вище, для основних токсичних елементів екологічні нормативи для вод 1-го та 2-го класів збігаються не з ГДК для води господарсько-питного призначення, а з ГДК для води рибогосподарського призначення, наведеними у [6, 7]. Цей стандарт є констатацією реального факту, що ставлення до стану поверхневих вод за ці 10 років змінилося. Воно від ідеалізованої картини, якою повинна бути питна вода, наблизилось до реального сучасного стану поверхневих вод.

Першоосновою санітарно-гігієнічних нормативів якості питної води у ДСТУ та ДСТУ ГОСТ є санітарні правила та норми. Згідно з Державними Санітарними Правилами і Нормами «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» № 383 від 23.12.96 [16], за токсикологічними та органолептичними показниками питна вода повинна відповідати вимогам, наведеним у таблиці 2.2 .

Таблиия2.2 Порівняння значень ГДК елементів та сполук у водах питного та водогосподарського призначення в нормативних документах та методи їх визначення

Елементи та сполуки

Значення ГДК, мкг/дм3

Стандартні методи визначення (СМВ) наведені у ДСТУ 4808:2007 [13]

ДСанПіН №383 від 23.12.96 [16]

98/83/EC [17]

ВООЗ, 2006 [18]

СанПиН РФ 2.1.4.559-96 [19]

Проект Федерального закона о питьевом водоснабжении [20]

ГОСТ

Границя визначення, мкг/дм3

ДСТУ ISO

Границя визначення, мкг/дм3

МВВ

РД

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

1

Алюміній (Аl)

200

200

500

200

18165-89

20

11885:2005

40

-

-

2

Барій (Ва)

100

-

700

100

700

-

-

11885:2005

2

-

-

3

Берилій (Be)

-

-

0,2

0,2

18294-89

0,05

-

-

-

52.24.28-86

4

Бор (В)

-

1000

500

500

500

-

-

11885:2005

5

111-12-98

52.24.41-87

5

Броміди (Br-)

-

-

-

-

200

-

-

10304-1:2003

-

-

-

6

Ванадій (V)

-

-

-

-

-

-

-

11885:2005

10

114-12-98

-

7

Залізо (Fe)

300

200

300

300

4011-72

50

11885:2005 6332:2003

20

109-12-98

52.24.81-89

8

Кадмій (Cd)

СМВ

5

3

1

1

-

-

11885:2005

10

103-12-98

52.24.28-86

9

Кобальт (Co)

-

-

-

-

100

-

-

11885:2005

10

93-12-98

52.24.28-86

10

Літій (Li)

-

-

-

-

-

-

-

11885:2005

2

-

-

11

Марганець (Мn)

100

50

400

100

100

4974-72

10

11885:2005

2

90-12-98

52.24.28-86

12

Миш'як (As)

10

10

10

50

10

4152-89

10

11885:2005

80

-

118.02.28.88

13

Мідь (Сu)

1000

2000

2000

1000

1000

4388-72

2

11885:2005

10

-

52.24.28-86

14

Молібден (Мо)

-

-

70

250

250

18308-72

2,5

11885:2005

30

89-12-98

-

15

Нікель (Ni)

100

20

70

100

20

-

-

-

-

112.12.98

52.24.28-86

16

Ртуть (Hg)

СМВ

1

6

0,5

0,5

26927-86

-

-

-

081/12-4562-00

52.24.30-86

17

Свинець (Рb)

10

10

10

30

10

18293-72

0,5

11885:2005

70

106-12-98

52.24.28-86

18

Ceлeн (Sе)

10

10

10

10

10

19413-89

0,1

11885:2005

100

-

-

19

Сурма (Sb)

-

5

20

-

5

-

-

11885:2005

100

-

-

20

Талій (Тl)

СМВ

-

-

-

0,1

-

-

-

-

-

-

21

Фториди (F-)

700-1500

1500

1500

1200-1500

1200-1500

4386-88

20

10304-1:2003

94-12-98

-

22

Хром (III), Cr (III)

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

118.02.15.88

23

Хром (VI), Сг (VI)

СМВ

50

50

50

50

-

-

11885:2005

10

-

52.24.28-86

24

Цинк (Zn)

СМВ

-

5000

5000

18293-72

5

11885:2005

5

116-12-98

52.24.81-89

25

Ціаніди (CN)

СМВ

50

70

35

35

-

-

-

-

081/12-4556-00

-

26

Бенз(а)пірен

СМВ

0,01

0,7

-

0,01

-

-

-

-

97-12-98

-

27

Бензол

-

1

10

-

10

-

-

-

-

-

-

28

Ксилол

-

-

500

-

50

-

-

-

-

-

-

29

Толуол

-

-

700

-

500

-

-

-

-

-

-

30

Етилбензол

-

-

300

-

10

-

-

-

-

-

-

31

Нафтопродукти (загальн)

СМВ

-

-

100

100

17.1.4.01-80

-

-

-

99-12-98

-

32

Пестициди (сума)

0,1

0,5

-

2

-

-

-

-

-

-

52.24.66-88

33

(СПАР)

СМВ

-

-

500

100

-

-

-

-

081/12-4555-00

52.24.17-86

34

Тетрахлорбензол

-

-

-

-

-

-

-

6468-2002

-

-

-

35

Тетрахлорвуглець

2

-

4

-

2

-

-

-

-

-

-

36

Тригалометани

60

100

-

200

60

-

-

-

-

-

-

37

Феноли леткі

СМВ

-

-

250

100

-

-

-

-

104-12-98

52.24.34-86

39

Хлорфеноли

1

1

<1

Окремо треба відмітити, що значення норм для питної води у державному СанПіН'і збігаються зі значеннями ГДК у СанПиН 4630-88. Це і зрозуміло, бо наведені значення ґрунтуються на великому обсязі первинних токсикологічних досліджень, а визначення нових ГДК потребує значних зусиль. Якщо порівняти значення ГДК СанПиН №4630-88 та СанПіН № 383 з рекомендаціями ЄС (таблиця 2.2 ) та ВООЗ, то видно, що вони майже збігаються або дуже близькі. У випадках різниці - це Cd (5 і 1 мкг/дм3 ), Cu (200 і 100 мкг/ дм3), CN- (50 і 10 мкг/дм3) - значення ЄС менш суворі, ніж наведені у санітарних нормах та правилах, і лише для Mn (50 і 100 мкг/дм3) та Fe (200 і 300 мкг/ дм3) європейські вимоги більш суворі. У цій же таблиці наведені для порівняння нормативи якості води Російської Федерації (таблиця 2.2). Вони також, як і українські нормативи, мають один і той же порядок значень, який має своєю першоосновою СанПиН 4360-88 [5]. У ДСанПіН'і [16] значення ГДК регламентовані лише для 11 елементів та сполук, а для восьми інших зазначається, що вода не має містити їх у концентраціях, що визначаються стандартними методами визначень (СМВ), тобто досліджень. У новому ДСТУ для визначення токсичних компонентів рекомендуються наявні стандарти - міждержавні стандарти ГОСТ, ДСТУ ISO, методики виконання вимірювань МВВ, керівні нормативні документи КНД та нормативні документи (РД) колишнього СРСР (стовп. XI). Можна сподіватись, що в новому ДСТУ на якість питної води будуть, напевно, наведені ті самі нормативи, що й у СанПіН'і, адже проводити повторну токсикологічну оцінку та коригувати значення ГДК, наведені у СанПіН'ах, немає сенсу.

ДСТУ 4808:2007 є майже єдиним нормативним документом, який дозволяє оцінити придатність підземних вод як джерел централізованого питного водопостачання. В таблиці 2.3 у стовпцях I - IV наведені екологічні нормативи якості підземних вод, а у стовпці V - середні концентрації хімічних елементів у прісних підземних водах [21, 22].

Таблиця 2.3 Екологічні нормативи якості підземних вод у порівнянні з їх максимальним природнім вмістом

Елемент

Вміст хімічних елементів у підземних водах, мкг/дм3

1 клас -відмінна, бажана якість води

2 клас -добра, прийнятна якість води

3 клас -задовільна, прийнятна якість

4 клас -посередня, обмежено придатна, небажана якість води

Максимальні концентрації хімічних елементів у підземних прісних водах [21,22]

I

II

III

IV

V

1

2

3

4

5

6

7

1

Алюміній (Аl)

відсутність

<500

501--2 000

>2 000

100-9000

2

Барій (Ва)

< 100

100--200

201--1 000

> 1 000

100-900

3

Берилій (Be)

<0,2

0,2--1,0

1,1--2,0

>2,0

1-9

4

Бор (В)

<200

200--500

501--1 000

> 1 000

1000-9000

5

Броміди (Br-)

<10

10--25

26--100

> 100

100-900

6

Ванадій (V)

<10

10--50

51--100

> 100

1-9

7

Залізо загальне (Fe)

<300

300--1 000

1 001-- 2 000

>2 000

10000-90000

8

Кадмій (Cd)

<1

1--2

3--4

>4

10-90

9

Кобальт (Co)

<10

10--50

51--100

> 100

1-9

10

Літій (Li)

<10

10--20

21--30

>30

100-900

11

Марганець (Мn )

<50

50--100

101--500

>500

100-900

12

Миш'як (As)

<10

10--20

21--50

>50

10-90

13

Мідь (Cu)

<1

1--2

3

>3

10-90

14

Молібден (Мо)

<200

200--300

301--500

>500

10-90

15

Нікель (Ni)

<20

20--50

51--100

> 100

10-90

16

Ртуть (Нg)

<0,5

0,5--1,0

1,1--2,0

>2,0

1-9

17

Свинець(Рb)

<10

10--30

31--100

> 100

10-90

18

Селен (Se)

відсутність

<5

5--10

>10

10-90

19

Сурма (Sb)

<1

1--10

11--15

>15

10-90

20

Стронцій (Sr)

2000-7000

2000-7000

2000-7000

2000-7000

10000-90000

21

Талій (Тl)

відсутність

<10

10--20

>20

10-90

22

Фториди (F-)

2 000--7 000

2 000--7 000

2 000--7 000

2 000--7 000

10000-90000

23

Хром (III), Cr (III)

відсутність

<0,5

0,5--1,0

>1,0

24

Хром (VI), Сг (VI)

<700

700--1 000

1 001-- 1 500

> 1 500

10-90

25

Цинк (Zn)

< 100

100--200

201--500

>500

100-900

Аналіз наведених даних свідчить про те, що коливання складу прісних підземних вод здебільшого збігаються з граничними величинами екологічних нормативів від 1-го до 4-го класів згідно з ДСТУ. Найбільші значення для літію, кадмію, талію та міді у 2,5 - 3,0 рази менші за максимальні концентрації у підземних прісних водах, а для молібдену та кобальту дозволені граничні значення у 5 - 10 разів перевищують середній рівень у підземних водах.

Згідно з ДСТУ 4808:2007 підземні води відповідно до їх надійності розташовуються у такому порядку - міжпластові напірні води, міжпластові безнапірні води, ґрунтові води - перший від поверхні водоносний горизонт. Із 35 пріоритетних показників токсикологічної групи були визначені 14 елементів із 27 неорганічних пріоритетних показників хімічного складу води та один показник (кількість загальних вуглеводневих нафтопродуктів) із 8 органічних пріоритетних показників. Визначення неорганічних елементів у 19 свердловинах, пробурених до першого від поверхні водоносного горизонту, було проведено протягом 2007 року рентген-флуоресцентним методом [23]. Визначення вмісту загальних вуглеводневих нафтопродуктів проводили за допомогою аналізатора «Мікран» [24].

Неповна еколого-гігієнічна оцінка якості води у першому від поверхні водоносному горизонті як джерелі централізованого питного водопостачання свідчить, що ця вода за середніми токсикологічними показниками хімічного складу належить до третього класу якості - перехідної від «доброї» до «задовільної», слабко забрудненої. За найгіршими показниками ця вода першого від поверхні водоносного горизонту також належить до третього класу якості - «задовільної», слабко забрудненої води з ухилом до класу «обмежено придатної», небажаної якості. Аналіз наведених даних свідчить, що накопичені за багато років експлуатації летовища та авіаремонтного заводу «лінзи» втрачених нафтопродуктів [25] достатньо різко погіршують якість підземної води, переводячи її з «задовільної», слабко забрудненої до «обмежено придатної», небажаної якості. Використання такої води для питного водопостачання потребує застосування технологічних прийомів кондиціювання. Для кондиціювання за показниками вмісту неорганічних речовин токсичної дії треба використовувати залежно від типу елементів у складі води такі технології як коагуляція - флокуляція, фільтрування, іонний обмін, застосування сильних окисників, сорбція. Для кондиціювання за показниками вмісту органічних речовин токсичної дії треба використовувати фізико-хімічне та біологічне передочищення, окиснювання з наступним фільтруванням через активоване вугілля [13].

2.3 Вимоги до якості води і методи гідрохімічних досліджень

Температуру води визначають за допомогою термометра, який опускають на глибину взяття проби. Ні в якому разі не можна цього робити в узятій пробі, яку вийнято на поверхню. При визначенні температури поверхневих вод річок і озер користуються спеціальним поверхневим термометром в оправі з поділками на 0,2 градуси. Для визначення температури поверхневий термометр в оправі опускають у воду так, щоб кулька з ртуттю була на тій глибині, на якій беруть пробу, витримують 10 хв, виймають і відлічують кількість градусів з точністю до 0,1 градуса.

При визначенні температури глибинних вод використовують глибоководні перекидні термометри типу Ріхтера і Візе. При взятті проби води на великих глибинах батометром до прикріплюють термометр і опускають на тросі у воду з таким розрахунком, щоб кулька ртуті термометра при заведенні батометра була на потрібній глибині. Так витримують 10 хв, після чого опускають посильний тягарець для закриття батометра. Відлічують температуру з точністю до 0,1 градуса зразу ж після того, як піднімуть батометр на поверхню.

Якщо користуються псевдометром, то температуру води визначають у самому приладі. Можна контрольні виміри зробити і окремим термометром.

Прозорість води визначають якісно і кількісно для озер, а для річок тільки якісно.

Якісну характеристику прозорості води визначають візуально (неозброєним оком або за допомогою приладів). Для цього в одно літрову посудину з прозорого скла наливають досліджувану воду і розглядають на світло.

Оцінку дають за такою шкалою:

- дуже прозора - коли немає будь-яких найменших часточок у воді;

- прозора - коли є невелика кількість дрібненьких часточок;

- слабо каламутна - коли добре видно роздріблені частинки;

- дуже каламутна - коли роздрібнених частинок так багато, що проба води майже непрозора.

Для кількісного визначення прозорості води користуються більше диском, який занурюють у воду на шнурі з тіньового боку човна. Занурюючи диск, спостерігають, коли він зникне з очей. Глибину, на якій диск перестає бути видно, вимірюють у сантиметрах і вважають прозорість води. Якщо глибина водойми настільки мала, що диск лягає на дно раніше, ніж зникає з очей, то визначають прозорість "до дна", а в дужках поряд зазначають глибину в сантиметрах.

Не відфільтровану воду добре збовтують для рівномірного розподілу змулених частинок і наливають у циліндр Генера, який має поділки, унизу трубку з краном, щоб можна було випускати воду. Циліндр ставлять на сторінку шрифта Спелена №1. Далі через нижній кран поступово випускають воду доти, поки крізь стовп води, що залишився у циліндрі, можна прочитати підкладений шрифт. Висота стовпа води, що залишилась у циліндрі (у сантиметрах), і визначає прозорість води. В аналізах обов'язково відмічають за яким методом визначали прозорість води ("за диском", "за Спелингом"). Визначення треба проводити швидко, щоб змулені часточки не осіли на дно циліндра.

Кольоровість води визначають у прозорій воді. Якщо вода не прозора, її фільтрують. У пробірку наливають майже повно води, ставлять її на аркуш білого паперу і, спостерігаючи зверху вниз, оцінюють воду щодо кольору так: безбарвна, світложовта, жовта, зеленувата, бура тощо.

Кількісне визначення кольоровості води проводять способом порівняння досліджуваної води з стандартом - платино-кобальтовим розчином. Для цього беруть два одинакові циліндри заввишки 20 см і об'ємом 100 мл. В один наливають досліджуваної води, а в другий таку саму кількість стандартного розчину, ставлять циліндри на аркуш білого паперу і порівнюють їх кольори. Якщо кольори не одинакові, то з досліджуваною водою порівнюють другий зразок стандартного розчину і так роблять доти , поки відберуть стандарт потрібного кольору. Підібравши колір стандартного розчину до досліджуваного, визначають градуси кольоровості води за стандартом.

Щоб приготувати стандартний платино-кобальтовий розчин, відважують 1,245 г хлороплатину калію та 1,009 г хлористого кобальту, всипають їх у літрову колбу і розчиняють у 100 мл дистильованої води. Потім додають 100 мл концентрованої соляної кислоти, перемішують, знову додають дистильованої води до риски, тобто до 1000 мл, і добре перемішують. Це запасний розчин для виготовлення стандартних розчинів.

Робочі стандартні розчини виготовляють із запасного. Для цього 1 мл запасного розчину вливають у вимірювальну колбу на 100 мл і розводнюють до 100 мл дистильованою водою, це перший стандарт шкали.

2.4 Методи визначення органолептичних властивостей води

Визначають смак води тільки доброякісної. Недоброякісну воду на смак пробувати не можна. Для визначення смаку воду нагрівають до 25-300. Розрізняють чотири види смаку: солоний, гіркий, солодкий і кислий, але слід відзначити і сильно виражені присмаки як от: гірко-солоний, болотистий, рибний, металічний, затхлий та інші.

Для визначення запаху води в польових умовах беруть пробірку, наповнюють її над водою, трохи нагрівають і закривають корком. Кілька разів збовтують, відкривають корок і зразу ж нюхають. Запах води характеризують як болотистий, затхлий, сірководневий, гнильний, без запаху тощо.

Для органолептичних властивостей порогові концентрації встановлюють на основі психофізичного закону Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуття пропорційна логарифму концентрації речовини (в даному випадку - в воді). Інтенсивність відчуття в 1 бал є пороговою концентрацією даного признаку. При цьому використовується захисна реакція організму - відчуття відрази при неприємних смакових відчуттях. Встановлено, що приємні вкусові відчуття підвищують гостроту зору і частоту скорочень серця, а неприємні - понижують.

Концентрація водневих іонів (активна реакція води) є мірою дійсності кислотності води, що утворюється в результаті взаємодії розчинених у воді електролітів і газів.

Хімічно чиста вода, хоч і в незначних кількостях, дисоціює так:

Н2О = Н+ + ОН-

Цим і обумовлюється наявність у воді іонів Н+. Як видно з наведеного рівняння, з однієї молекули води утворюється однакова кількість Н і ОН.

Дослідження показують, що при температурі 22° концентрація водневих іонів дорівнює 10 г - іон/л, а оскільки утворюється така сама кількість іонів ОН, то при такому вмісті водневих іонів реакція води буде, очевидно, нейтральна.

Для зручності, за пропозицією Серенцена, концентрацію водневих іонів виражають через степінний покажчик, взятий з оберненим знаком, і позначають символом рН.

Очевидно, що нейтральна реакція буде при рН =7, а при більшому рН (меншій концентрації Н) реакція буде лужна; навпаки, при меншому рН (більшій концентрації Н) реакція буде кисла.

Розглянемо це на прикладі. Хімічно чиста вода дисоціює за наведеною вище реакцією. При дисоціації хімічно чистої води на 1л води утворюється 0,0000001 (одна десятимільйонна частина) іона водню. Число можна 0,0000001 можна зобразити як 1x 10-7, а коли його виразити через степінний покажчик, взятий з оберненим знаком, матимемо вираз рН = 7.

Величина рН = 7 є нейтральною межею. Чим ближче значення рН до нуля, тим більша концентрація водневих іонів у розчині, тим кислше середовище. Навпаки, чим ближче значення рН до 14, тим вища в розчині концентрація гідроксильних іонів, тим більш лужне середовище.

У природних водах основне значення для величини рН має співвідношення форм вугільної кислоти Н2СО3, внаслідок дисоціації якої у воді утворюються Н. Крім того, в окремих випадках має значення дисоціація наявних у воді органічних кислот (особливо в болотистих водах), а також гідроліз солей заліза (наприклад FeSO4). Активна реакція (рН) має велике значення для розуміння процесів, що відбуваються в природних водах.

Більшість природних вод мають рН в межах 6,0 - 8,5. У відкритих водоймах улітку, особливо під час інтенсивного фотосинтезу, при зменшені вмісту і навіть при зникненні СО2, часто спостерігають підвищення величини рН до 9 і навіть більше. Улітку при послабленому фотосинтезі і нагромадженні СО2 під кригою спостерігається зменшення величини рН. Залежно від різних факторів значення рН для водойм змінюється протягом року і навіть протягом доби.

У польових умовах рН визначають колометричним методом. Суть цього методу полягає в тому, що коли до досліджуваної води додають деяку кількість органічного барвника, то залежно від рН води, барвник змінить забарвлення. Це забарвлення досліджуваної води порівнюють з шкалою, яка складається з пробірок з розчинами, в які було добавлено таку саму кількість барвника і які мають вже відоме рН. Якщо забарвлення досліджуваної води збігається з забарвленням якоїсь пробірки, то величини їх рН будуть одинакові.

Для виготовлення шкали потрібні індикатори. Оскільки кожний індикатор змінює своє забарвлення в різних тонах тільки в певному інтервалі рН, то доводиться використовувати кілька індикаторів. Для роботу на всьому діапазоні рН, що має значення для природних вод, найкраще брати такий набір індикаторів:

- метиловий червоний (рН= 4,4 - 6,0);

- бромгексиловий синій (рН= 6,0 - 7,6);

- крезоловий червоний (рН= 7,6 - 8,2);

- тимоловий синій (рН= 8,2 - 9,0).

Шкалу виготовляють через рН=0,2, що дає можливість визначити величину рН до 0,1, а при повних навичках навіть до 0,05 рН.

рН досліджуваної води визначають зразу біля водного об'єкту після взяття проби води. Для цього треба в пробірку, яка повинна бути обов'язково такою самою, як і пробірки шкали, тобто однакового діаметра, однакового скла, після чотирьохразового споліскування досліджуваною водою набирають води до риски, тобто так, щоб у пробірці було стільки води, скільки рідини в пробірках шкали (10 мл). Потім у пробірку піпеткою додають стільки розчину індикатора, скільки його додавали в кожну пробірку шкали (0,2 - 0,5 мл), закривають пробірку пробкою, обережно перемішують перевертанням (не струшуванням) і порівнюють забарвлення води з забарвленням у пробірках шкали даного індикатора.

Якщо забарвлення води в пробірці виходить за межі діапазону шкали даного індикатора, то визначення повторюють беручи інший індикатор. Якщо забарвлення досліджуваної води збігається з забарвленням однієї з пробірок шкали, то вважають, що рН води відповідає значенню рН, вказаному на пробірці шкали. Коли з забарвлення води в пробірці є проміжним між двома пробірками шкали, то значення рН знаходять інтерполяцією.

Висновки з розділу 2

Проведений аналіз нормативно-методичної літератури свідчить про серйозний прорив у цій сфері, пов'язаний з появою нового ДСТУ з гігієнічними та екологічними вимогами щодо якості води та правил вибирання джерел централізованого питного водопостачання, у якому, мабуть, уперше наведені критерії оцінки якості підземних вод як потенційних джерел централізованого водопостачання. У минуле повинна відійти практика порівняння якості підземної води із значеннями ГДК, а за орієнтир повинні братися екологічні нормативи якості води, наведені у ДСТУ 4808:2007, які дають змогу визначити набір технологічних засобів кондиціювання води з метою її використання як джерела питного водопостачання.

Показниками якості води річок та озер є температура, прозорість та кольоровість. Температуру води визначають за допомогою термометра, який опускають на глибину взяття проби. Прозорість води для озер визначають якісно і кількісно, а для річок тільки якісно. Якісну характеристику прозорості води визначають візуально (неозброєним оком або за допомогою приладів). Оцінку дають за шкалою: дуже прозора - прозора - слабо каламутна - дуже каламутна. Кольоровість води визначають у прозорій воді. Оцінюють воду щодо кольору так: безбарвна, світло жовта, жовта, зеленувата, бура тощо.

До органолептичних властивостей води належать смак і запах. Визначають смак води тільки доброякісної. Недоброякісну воду на смак пробувати не можна. Розрізняють чотири види смаку: солоний, гіркий, солодкий і кислий, але слід відзначити і сильно виражені присмаки як от: гірко-солоний, болотистий, рибний, металічний, затхлий та інші. Запах води характеризують як болотистий, затхлий, сірководневий, гнильний, без запаху тощо.

Для органолептичних властивостей порогові концентрації встановлюють на основі психофізичного закону Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуття пропорційна логарифму концентрації речовини (в даному випадку - в воді). Інтенсивність відчуття в 1 бал є пороговою концентрацією даного признаку.

Концентрація водневих іонів (активна реакція води) є мірою дійсної кислотності води, що утворюється в результаті взаємодії розчинених у воді електролітів і газів. У природних водах основне значення для величини рН має співвідношення форм вугільної кислоти Н2СО3, внаслідок дисоціації якої у воді утворюються Н+. В окремих випадках має значення дисоціація наявних у воді органічних кислот (особливо в болотистих водах), а також гідроліз солей заліза (наприклад FeSO4). Активна реакція (рН) має велике значення для розуміння процесів, що відбуваються в природних водах.

Більшість природних вод мають рН в межах 6,0 - 8,5. У відкритих водоймах залежно від різних факторів значення рН змінюється протягом року і навіть протягом доби.

Розділ 3 Оцінка якості води в озері Басів Кут

3.1 Актуальність проведення дослідження води в озері Басів Кут

На початку 60-х років минулого століття людство вперше стало усвідомлювати серйозність екологічних проблем, які виникають перед ним, і крихкість самого існування життя на планеті Земля. Реальністю стали забруднення води, повітря, грунтів, продуктів харчування токсинами та іншими шкідливими хімічними речовинами і патогенними мікроорганізмами, вимирання багатьох видів рослин і тварин, зниження біорізноманітності внаслідок діяльності зростаючого народонаселення планети.

Одним із найважливіших об'єктів довкілля є водні екосистеми. Тому проведення дослідження якості води є необхідним заходом для загальної оцінки світової екології і вивчення причин забрудненості.

Район Басового Кута розташований в межах західного схилу Українського кристалічного щита, що характеризується складною структурно - геологічною і геоморфологічною будовою, широким розвитком сучасних фізико-геологічних процесів, різноманітними умовами формування і гідродинаміки підземних вод, обумовлені положенням в межах північно - східної частини Волино-Подільського артезіанського басейну. Водосховище розташоване на р. Устя, що є правою притокою ріки Горинь.

Як стверджують Клименко М.О., Вознюк Н.М. під екологічною оцінкою якості вод розуміють віднесення води до певного класу, категорії згідно з екологічною класифікацією на підставі аналізу значень показників її складу і властивостей. Екологічна оцінка якості вод дає інформацію про воду як складову водної екосистеми, про її придатність як життєве середовище гідробіонтів і важливу частину природного середовища людини [14].

Критеріальною базою екологічної оцінки є екологічна класифікація якості поверхневих вод, яка здійснюється за екосистемним принципом. Необхідна повнота і об'єктивність характеристики якості поверхневих вод досягається аналізом широкого набору гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, бактеріологічних та інших показників, які відображають особливості абіотичної та біотичної складових водних екосистем.

Екологічну класифікацію якості поверхневих вод здійснюють за певними якісними ознаками об'єктів чи за їх числовими значеннями-критеріями. Під критеріями якості води розуміють показники її складу і властивостей у кількісному виразі у вигляді значення, якому відповідають певні клас та категорія -рівні якості води, встановлені за інтервалами числових значень показників її складу і властивостей.

Система екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України включає три блоки показників:

- блок показників сольового складу:

- блок трофо - сапробіологічних (еколого - санітарних) показників:

- блок специфічних показників токсичної і радіаційної дії.

Якість вод водосховища Басівкута за період 2005-2008 рр. характеризується порушенням екологічних зв'язків, руйнуванням екосистем, виникненням екокризи. За інтегральним екологічним показником води водосховища відносяться до IV класу якості води. Починаючі 2005 року спостерігається тенденція до зменшення кількості забруднюючих речовин, але все ж якість води знаходиться у незадовільному стані (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Динаміка якості води водосховища Басів Кут

Показники

Еколог. норматив

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

1

2

3

4

5

6

Мінералізація мг/л

500

581,8/1,1

567/ 1,12

490,4/0,98

610,6/ 1,1

Сульфати, мг/л

50

52,45/1,0

41,7/ 0,82

32,5/ 0,6

33,1/ 0,67

ІА

1,2

1,56

1,37

1,5

Розчинений кисень, мгО2/л

14,0

9,2/0,66

10/0,7

11,7/ 0,83

11,6/ 0,7

БСК5 мгО2

1,7

4,72/2,78

5,4/3,1

5,0/2,8

4,22/ 2,5

Азот амонійний мгN/л

0,3

1,45/2,9

0,22/ 0,7

0,9/3,0

0,77/ 2,6

Азот нітритний, мгN/л

0,01

0,039/3,9

0,082/8,2

0,000/0,87

0,069/ 6,9

Азот нітратний, мгN/л

0,5

6,2/12,7

1,67/ 3,34

4,97/ 9,96

2,3/4,6

ІВ

11,7

8,2

9,1

5,9

Мідь, мг/л

0,001

0,06/60

0,02/ 20

0,02/ 20

0,02/ 20

Хром, мг/л

0,001

-

-

-

-

Цинк, мг/л

0,01

-

-

-

-

Нафтопрод. мг/л

0,05

0,3/6

0,3/6

0,3/6

0,3/6

ІС

0,1

60

20

20

20

ІЕ /клас якості

0,02

31,9/V

9,9/IV

9,5/IV

8,3/IV

3.2 Характеристики методів біотестування

Біотестування - це оцінка (випробовуванням) дії факторів (фізичні, хімічні, фізико-хімічні) або групи факторів на живі організми шляхом реєстрації змін того чи іншого біологічного показника піддослідного тест-об'єкту (індикатора) порівняно з контролем в чітко заданих (тобто стандартних, лабораторних) умовах.

Біотестування має певні переваги, що наведені на рисунку 3.1.

У наш час відомо понад 40 методів біотестування (та їх модифікацій) якості стічних вод.

Рис. 3.1 Переваги методів біотестування

Для оцінки відносної токсичності води і донних відкладень було використано наступні біологічні тести:

- гострі тести на лабораторній культурі Daphnia magna,

- біотест на токсичність по зміні довжини корінців салату посівного Lactuca sativa L.;

- біотестування проб на генотоксичність за допомогою цибулі звичайної (Allium cepa L.) [2].

1. Гострі тести на гіллястовусих ракоподібних Daphnia magna i

Ceriodaphnia affinis (КНД 211.1.4.055-97).

У дослідах як тест-організми використовувалися синхронізовані генетично однорідні лабораторні культури дафній і церіодафній. Критерієм токсичності слугувала смертність тест-організмів відносно контролю. Проводився обрахунок кількості загиблих організмів за 24 і 48 год. Потім обчислювалося виживання (або смертність) об'єктів у різних пробах.

Тест на цибулі звичайній (Allium cepa L.)

Метод біотестування на цибулі звичайній - легкий та чутливий спосіб визначення загальної токсичності, викликаної хімічним впливом, який проявляється в інгібіруванні росту корінців цибулин. Метод доповнюється цитогенетичною оцінкою впливу на тест-об'єкт і дозволяє визначити існування або відсутність мутагенності проби. Мутагенність проб визначається в утворенні мікроядер в процесі мітозу клітин тест-об'єкта.

Очищені цибулинки садили у пробірки із пробами води. Через три доби проводилися виміри довжини корінчиків у пучках, а також їх кількість на цибулинках. Далі визначалася середня довжина корінців для кожної проби.

Біотест на токсичність за зміною довжини корінця у салату

посівного Lactuca sativa L.

У кожну чашку Петрі із фільтрами, зволоженими пробами води, розкладали по 25 насінин салату. Чашки закривалися й поміщалися в темне, вологе й тепле місце на 3 доби. Потім визначали частку пророслих насінин і виміряли довжину корінчиків від потовщення (вузлика) до їх кінчиків. За отриманими даними визначалася частка росту корінців відносно контролю.

3.3 Аналіз тестувань на токсичність води водосховища Басів Кут

Для визначення ступеня токсичності було нами проведено ряд тестувань, які дають змогу виявити токсичну дію вод досліджуваних водойм на живі організми.

Під час проведення тестів на токсичність води при використанні гілястовусих ракоподібних було взято проби води водосховища Басів Кут.

Дослідження дали такі результати: в аналізованих пробах виявилося, що найменше дафній вижило не у пробі з водосховища Басів Кут, а у контрольній пробі (дистильована вода) - 60% мертвих особин.

Отже, дія токсичних речовин не мала згубного впливу і виявилася живильним середовищем для розмноження Daphnia magna (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 Результати біотестування на Daphnia magna

(літній та зимовий період)

Зразки

К-сть особин

%

Смертність, особин

Нові особини

1

2

3

4

5

6

1

Контроль (дистильована вода)

10 - 5

100

5 - 3

5 - 8

2

Водосховище Басівкут

10 - 5

100

2 - 0

8 - 10

Дослід на токсичність за зміною довжини корінця у салату посівного Lactuca sativa L. показав, що істотного токсичного забруднення досліджувана водойма не має (таблиця 3.3). Ріст корінця відносно контролю коливався від 85% і до 100%. Довжина корінця складала в середньому від 0,1 (зачаток корінця) до 1,2 (контроль становив 1,1).

Таблиця 3.3 Результати біотестування на Lactuca sativa L.

Зразки

Характеристика насіння

Кількість

пророслих, шт

Кількість

в стані спокою, шт

Довжина

корінця, см

Розвиток

відносно контролю %

1

2

3

4

5

6

1

Контроль

(дистильована вода)

20

5

0,1-1,1

100

2

Водосх. Басів Кут (т. вхід)

16

9

0,1-0,5

90

3

Водосх. Басів Кут (пляж)

18

7

0,1-0,4

90

4

Водосх. Басів Кут (т. № 3)

19

6

0,1-0,6

95

5

Водосх. Басів Кут (т. № 4)

20

5

0,1-1,2

100

Тест на цибулі звичайній (Allium cepa L.) показав,що рослина є досить чутливою до токсичної дії забруднюючих речовин. Найкращі результати показали проби води з точки №4 водосховища Басів Кут - що становить 121% росту. Однак у водоймі Басів Кут в залежності від місця взяття проби спостерігалося як і пригнічення (точки: пляж і вихід 68%) росту (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4 Результати біотестування на Allium cepa L.

Зразки

Довжина корінців см

%

Кількість корінців

%

1

2

3

4

5

6

1

Контроль (дистил. вода)

3,3

100

42

100

2

Водосх. Басів Кут (т. вхід)

1,75

53

14

33

3

Водосх Басів Кут (пляж)

2,75

83

24

57

4

Водосх. Басів Кут (т. № 3)

0,35

10,6

4

79,5

5

Водосх. Басів Кут (т. № 4)

4,0

121

28

67

3.4 Результати досліджень якості поверхневих вод озера Басів Кут

Отже, після проведених дослідів в період (зима - літо) за допомогою методики біотестування на цибулі звичайній (Allium cepa L.), салаті посівному (Lactuca sativa L.), гілястовусих ракоподібних (Daphnia magna) було виявлено , що в залежності від місця взяття проби і чутливості організму виявлялася токсичність води.

В пробі води з т. № 3 Басів Кут спостерігалася значна пригнічувальна дія 10,6 - 79,5% відносно контролю для цибулі звичайної (рисунок 3.2).

Рисунок 3.2

Рис.3.2 Динаміка змін якості води о. Басів Кут за результатами біотестування на цибулі звичайній (Allium cepa L.)

Ріст салату посівного порівняно з контролем коливався в межах 85% - 100%, що говорить про незначну негативну дію води ( рисунок 3.3).

Рисунок 3.3

Рис.3.3 Динаміка змін якості води о.Басів Кут за результатами біотестування на салаті посівному Lactuca sativa L.

Кількість Daphnia magna збільшилась на 160-200% .

Отже, можна стверджувати про невелику кількість токсичних речовин у пробах води водосховища.

Таким чином, в результаті проведених досліджень, установлено, що якість поверхневих вод озера Басів Кут відноситься до четвертого класу якості, а за тест-об'єктами - до «середнього» та «вище за середній» рівня токсичності.

Висновки з розділу 3

Водні екосистеми є одним із найважливіших об'єктів довкілля. Тому проведення дослідження якості води є необхідним заходом для загальної оцінки світової екології і вивчення причин забрудненості.

За інтегральним екологічним показником води водосховища Басів Кут відносяться до IV класу якості води. Починаючі 2005 року спостерігається тенденція до зменшення кількості забруднюючих речовин, але все ж якість води знаходиться у незадовільному стані.

Для оцінки відносної токсичності води у водосховищі Басів Кут було використано метод біотестування:

- гострі тести на гіллястовусих ракоподібних Daphnia magna i


Подобные документы

  • Історія вивчення автотрофної компоненти річки Случ. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угруповань. Еколого-географічна характеристика фітопланктону та оцінка якості води. Оцінка інформаційного різноманіття екологічного стану річки.

    дипломная работа [2,5 M], добавлен 22.01.2015

  • Вода - найважливіша складова середовища нашого існування. Розподіл води у тканинах організму людини. Вивчення впливу водних ресурсів на здоров’я. Дослідження основних показників якості питної води. Кількість добової норми рідини та правила її вживання.

    реферат [20,9 K], добавлен 02.03.2013

  • Загальновизнана гіпотеза походження води Світового океану. Роль води в житті людини. Підтримання постійної температури організму. Аномалії води. Кругообіг води в природі. Жива вода. Мінеральна вода. Срібна вода. Тала вода. Активована вода.

    реферат [35,9 K], добавлен 03.01.2007

  • Загальна характеристика та життєві форми комах. Ряд Одноденки (Ephemeroptera): опис властивостей та специфічні ознаки, поширення та особливості біології. Личинки одноденок, їх життєві форми. Використання личинок одноденок для визначення якості води.

    контрольная работа [901,0 K], добавлен 21.09.2010

  • Будова води, частини та їх взаємозв'язок, фактори, що впливають на якість і структуру. Біологічне значення води в природі та окремому організмі як розчинника, її властивості. Вміст води в організмі людини, її роль в енергетичних та хімічних процесах.

    контрольная работа [28,9 K], добавлен 25.03.2010

  • Молекулярна структура та фізіологічні властивості води. Термодинамічні показники водного режиму рослин. Процеси надходження і пересування води в рослині. Коренева система як орган поглинання води. Особливості водного режиму у різних екологічних груп.

    курсовая работа [52,6 K], добавлен 25.12.2013

  • Таксономічний склад планктонних водоростей кар’єрів Слобідський і Селецький. Флористичне зведення планктонних водоростей кар’єрів. Еколого-географічна характеристика водоростевих угруповань. Оцінка якості води кар’єрів за видами – показниками сапробності.

    дипломная работа [1016,2 K], добавлен 22.01.2015

  • Дослідження мікрофлори повітря та води. Загальна характеристика родини Herpesviridae. Будова і властивості герпес-вірусів. Реплікація герпес-вірусів. Групи крові та інфекційні захворювання. Нова вакцина проти вірусу герпесу. Екологічні зони України.

    научная работа [1,3 M], добавлен 03.11.2015

  • Листок як орган транспірації, її вплив на переміщення води в рослині. Регуляція продихової транспірації. Дифузія молекул води з міжклітинників листка через відкриті продихи. Залежність транспірації від зовнішніх умов. Роль продихів у фотосинтезі.

    курсовая работа [9,5 M], добавлен 19.03.2015

  • Загальна характеристика водного обміну рослинного організму: надходження води в клітину; дифузія, осмос, тургор. Роль водного балансу у фізіологічних процесах. Транспірація, її значення, фактори що впливають на цей процес. Пересування води по рослині.

    курсовая работа [245,3 K], добавлен 27.08.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.