Фауна і біологія багатоніжок Ківерцівського району

Кожен сегмент тулуба, крім кількох передніх та іноді задніх, несе по дві пари ніг (звідки й назва класу) і зветься диплосомітом, тому що він є результатом злиття двох сусідніх сегментів (рис. 4.7.). Ноги шестичленикові, у більшості двопарноногих досить слабенькі, але є групи з довгими ногами, що рухаються досить швидко.

Перед тельсоном міститься зона утворення нових сегментів. Тут завжди є кілька ще не остаточно сформованих сегментів без кінцівок. Тіло закінчується тельсоном, який може мати щетинки, павутинні грифельки (бородавки) тощо; як правило, на ньому є пара анальних лопатей і непарна субанальна пластинка.

При подразненні більшість двопарноногих згортаються в клубок, при цьому голова й кінцівки захищені міцними дорзальними щитками (вентральна сторона завжди склеротизована значно слабше).

На відміну від інших наземних артропод, у більшості диплопод покриви просякнуті вуглекислим кальцієм, дуже міцні. Забарвлення диплопод із помірних широт чорно-буре, сірувате, зрідка світлочервонувате, тропічні форми зелені, жовті, червоні, іноді з характерним рисунком із плям та смуг. У більшості видів самці яскравіші, ніж самиці.

Покриви двопарноногих досить багаті на одноклітинні та багатоклітинні шкірні залози, серед яких особливо цікаві захисні залози. Вони розмішуються по боках тергітів і відкриваються назовні так званими оборонними отворами. З них випорскується секрет, зовнішній вигляд і хімічні властивості якого у різних видів дуже різняться. Так, секрет Spirobolus їдкий і забарвлює шкіру людини в темний колір; Polyzonium rosalbum виділяє молочну рідину, що має запах і пекучий смак камфори. Тропічна Fontaria містить у своїх залозах вільну ціанідну кислоту й пахне гірким мигдалем. У багатьох диплопод при подразненні отрута виділяється у вигляді краплини, а в деяких видів із силою випорскується з оборонних отворів на відстань до 75 см в кожен бік, як, наприклад, у таїтянського виду Rhinocrinus salvo та в деяких інших диплопод.

Травна система, як і в інших багатоніжок, має вигляд прямої трубки; видільна система, як і в губоногих, представлена парою мальпігієвих судин, що тягнуться у вигляді сліпо замкнених каналів уздовж усього кишечника, від місця впа-діння в кишковий тракт на межі середнього та заднього відділів.

Кровоносна система подібна до такої у губоногих, але відсутня черевна судина. У перших чотирьох сегментах сер-цеві камери мають по одній парі, а в усіх інших - по дві пари остій.

Рис. 4.7. Двопарноногі (схема будови ківсяка):

1 - вусик; 2 - скупчення простих вічок; 3 - голова; 4 - спинний щиток першого «безногого» сегмента; 5 - сегменти, що мають по одній парі ніг; 6 - сегменти, що мають по дві пари ніг; 7 - отвори отруйних залоз; 8 - молоді «безногі» сегменти; 9 - тельсон; 10 - лопать анального клапана; 11 - непарна субанальна пластинка; 12 - тулубні кінцівки; 13 - гоноподія; 14 - місце статевого отвору; 15 - видозмінені кінцівки 11 сегмента; 16 - щока; 17 - мандибула; 18 - верхня губа

Трахейна система починається стигмами, які розташовані біля основи ніг, на кожному сегменті, крім кількох передніх, стигм по дві пари. Кожна стигма веде в мішкоподібне розширення, від якого відходять більш-менш розгалужені трахеї, що постачають кисень органам відповідного сегмента. На відміну від губоногих та комах, у диплопод єдина трахейна система не утворюється.

Нервова система типова для трахейнодишних. Особливість її будови - подвоєні нервові ганглії черевного нерво-вого ланцюжка в усіх сегментах, починаючи з V.

Органи чуття розвинені досить добре. По боках голови в багатьох диплопод скупчені прості вічка, хоча бувають і сліпі види. На вусиках і гнатохілярії містяться численні шилоподібні й кеглеподібні чутливі сенсили, які, напевно, є органами хімічного чуття. У багатьох диплопод по боках голови між вусиками і вічками розташовані так звані темешварові органи, що мають вигляд підковоподібної ямки, на дні якої лежить валик з чутливих клітин, або ця ямка схована під покривами. Існують різні думки щодо функції цього органу - чи то слуху, чи то нюху.

Тактильні функції виконують чутливі щетинки, розсіяні по вусиках, тулубу та ногах диплопод.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.8. Статева система двопарноногих:

а - чоловіча; б - жіноча; І - парна ділянка сім'япроводу; 2 - сім'япровід; 3 - сім'яних; 4 - парна ділянка яйцепроводу; 5 - розтулений статевий мішок; 6 - яєчник

Диплолоди роздільностатеві. Жіноча й чоловіча статеві залози непарні, мають вигляд видовжених мішечків; вони простягаються в непарний канал (яйцепровід або сім'япровід), який потім роздвоюється (рис. 4.8.) і відкривається парою отворів на третьому тулубному сегменті, на відміну від губоногих та комах, у яких статеві отвори завжди розміщені на задніх сегментах.

Запліднення сперматофорне, відбувається різними способами. Розвиток проходить за типом анаморфозу: з яйця виходить личинка з трьома сегментами, що мають ноги, та з кількома безногими (рис. 4.9.). При наступних линяннях з'являються ноги на раніше безногих сегментах, а попереду тельсона виникають нові безногі сегменти. Цей процес триває все життя.

Рис. 4.9. Шестинога личинка ківсяка:

1 - тельсон; 2 - голова; 3 - антена; 4 - зачатки ніг; 5 - ноги

Нещодавно в деяких видів диплопод, зокрема в ківсяка Ommatojulus sabulosus, відкрите унікальне у тваринному світі явище періодоморфозу, а саме - здатність дорослих самців після чергового линяння перетворюватися на ювенільну (личинкову) форму. При цьому утворюються «вставні самці». Це подовжує загальну тривалість життя таких особин у 1,5-2 рази та, як вважають, допомагає виживанню популяції в несприятливих умовах.

Диплоподи в основному сапрофаги, хоча серед них є хижаки та види із сисним хоботком. Вони відіграють значну роль як первинні деструктори мертвого рослинного матеріалу в процесах підтримання природної родючості ґрунтів. Деякі види - факультативні фітофаги і можуть пошкоджувати коріння культурних рослин, паростки насіння, псувати ягоди.

Незважаючи на наявність у диплопод отруйних залоз і потаємний спосіб життя, їх охоче поїдають земноводні та птахи, особливо шпаки.

Диплопод умовно можна поділити на дві групи. До однієї входять дуже дрібні тварини з м'яким покривом, об'єднані в один ряд Китичників (Роlyxenida), до другої належать так звані тисячоніжки. Для другої групи характерні міцні, багаті на карбонат кальцію покриви.

На території Ківецівського району нами знайдені диплоподи Diplopoda із таких рядів як Polyxenida, Glomerida, Julida, Polydesmida.

Ряд Китичники (Polyxenida)

Це дуже дрібні (2-4 мм) двопарноногі, що мають м'яку, позбавлену карбонату кальцію кутикулу, на якій є численні химерні вирости (рис. 4.10). Найчастіше вони утворюють на спинній стороні сегментів рівні, а по боках - кущоподібно розгалужені ряди. На кінці тіла є китичка довгих волосків, через що вони й дістали свою назву. Тіло китичників сріблястого кольору. Захисні залози відсутні.

Живуть китичники звичайно великими групами під корою, в деревині, що гниє, у лісовій підстилці, часто їх знаходять у гніздах мурашок. В Україні відомий поки один вид (Polyxenus lagurus). Для нього, як і для деяких інших багатоніжок, характерний географічний партеногенез - явище, коли в одних широтах тварини розмножуються при наявності самців, а в інших - тільки партеногенетично.

Рис. 4.10. Polyxenus lagurus

Ряд Гломериди (Glomerida)

Тіло гломерид (рис. 4.11) мокрицеподібне, покриви блискучі, голі, з яскравим малюнком або «інкрустовані» кальцинованими поперечними ребрами з гранулами та паличками. Розміри тіла сантиметрові (до 10 мм при ширині 5 мм).

Рис. 4.11. Glomerius connexa

Гломериди дуже вологолюбні, тому в місцевостях із сухим кліматом не живуть. Вони мають здатність згортатися в щільну кульку й у такому стані перебувати протягом годин і навіть днів, захищаючись від висихання.

Найбільш поширений в Україні вид Glomerula connexa.

Ряд Полідесмові (Polydesinida)

Тіло полідесмових чоткоподібне, між сегментами (їх у дорослих буває по 19-20) є більш вузькі ділянки тіла. Тергіти часто з чіткими бічними крилоподібними виростами. Очі завжди відсутні. На території Ківерцівського району нами знайдені такі види ряду Polydesinida як Polydesmus inconstans, Polydesmus denticulatus, Polydesmus complanatus та інші. Особливості будови представлені на рисунку 4.12.

Рис. 4.12. Особливості будови Polydesmus inconstans (1-6) і Polydesmus denticulatus (7-10): 1 - вигляд зверху, 2 - тулубовий сегмент дорсально, 3 - 3-ій тулубовий сегмент вентрально, 4 - гоноподій латерально, 5-6 - варіації дистальної частини гоноподію, 7 - фрагмент тергіта дорсально, 8 - тулубовий сегмент вентрально, 9-10 - варианти гоноподію латерально

Рис. 4.13. Polydesmus complanatus

На Поліссі та на більшій частині лісостепу України зустрічається вид Polydesmus complanatus. Живуть ці двопарноногі під корою, в деревині, що гниє, у пеньках.

Ряд Ківсякоподібні (Julida)

Представники цього ряду - одна з найбільш вивчених груп двопарноногих. Живуть вони в ґрунті, як у поверхневих шарах, так і глибше, в опаді, під корою, у пеньках тощо.

Тіло ківсякоподібних циліндричної форми, з великою кількістю (не менше ніж 30) тулубних сегментів. По відкритій поверхні вони рухаються повільно, при цьому скорочення м'язів ніг хвилеподібне спереду назад. Вони також легко риються в опалому листі та ґрунті, заглиблюючись у нього при підсиханні поверхневих шарів.

Представники родини Тонкі ківсяки (Blaniulidae) мають тонке тіло зі слабо вираженою сегментацією й чіткими отворами отруйних залоз. Очі недорозвинені або зовсім відсутні.

Нами виявлений такий представник родини Blaniulidae як Nopoiulus rochi. Деталі будови зображені на рисунку 4.14.

Тонкі ківсяки живуть у ґрунті відкритої місцевості. Здебільшого вони скупчуються в гниючому корінні рослин, іноді живляться живим корінням, що може завдати шкоди врожайності польових і городніх культур.

Найпоширеніший в Україні вид Nopoiulus rochi, що живе в лісах під корою дерев.

Рис. 4.14. Особливості будови Nopoiulus rochi:

1 - пара ніг I самця ззаду, 2 - передні гоноподії ззаду, 3 - фрагмент заднього гоноподію, 4 - пара ніг II самця і пеніс, 5 - задні гоноподії, 6 - заднії кінець тіла латерально, 7 - гоноподії зсередини.

Представники родини Справжні ківсяки (Julidae) - коротші й товстіші, мають очі (рис. 4.15.). Вони населяють листяний опад, іншу органіку, що розкладається, деякі постійно живуть у ґрунті або під корою пнів і гниючих дерев. Багато видів віддають перевагу окультуреним територіям і закритому ґрунту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.15. Ківсяк плямистий

4.1.3 Симфіли (Symphyla)

До цього класу, як і до попереднього, належать дрібні (до 8 мм) тварини з дуже тонкою кутикулою. Зустрічаються від морських узбереж до високих гір (3000 м над рівнем моря); живуть у ґрунті, рослинності, що гниє, під камінням. Симфіли дуже чутливі до дефіциту вологи. Вони можуть існувати лише при відносній вологості, близькій до 100%. Цим пояснюються їхні складні сезонні та добові міграції в ґрунті. Описано близько 150 видів симфіл. В Україні відомо 5 видів.

Голова симфіл укрита справжньою головною капсулою, що нагадує таку у комах. Вусики, на відміну від пауропод, не розгалужені, щелеп, як у губоногих, три пари, очі відсутні.

Тулуб симфіл має різну будову черевної та спинної сторін (рис. 4.16.). На черевній стороні завжди 12 етернітів і 12 пар ніг, на спинній у різних видів кількість тергітів різна, але завжди більша, ніж 12 (до 24). На останньому сегменті є пара придатків - церків, на яких відкриваються протоки павутинних залоз.

4.16. Scutigerella sp.

Травна система така ж сама, як у диплопод; видільна представлена парою мальпігієвих судин і, крім того, у них може бути одна-дві пари максилярних залоз. Живляться симфіли мертвими та живими рослинними тканинами. Деякі види, наприклад Scolopendrella immaculata, можуть завдавати значної шкоди молодим паросткам ряду польових та парникових культур.

Серцева судина тягнеться від Ш до ХШ сегмента. Симфіли дихають в основному через шкіру, разом з тим частково кисень надходить із трахей. Трахейна система, на відміну від усіх багатоніжок, відкривається лише однією парою стигм, розташованих на голові позаду вусиків. Трахеї, що відходять від стигм, слабо розгалужені, їхні гілки заходять лише в голову й три передні сегменти.

Нервова система типова для членистоногих, черевний ланцюжок має завжди 12 гангліїв. Органи чуття, зокрема дотику, представлені численними тонкими щетинками, що вкривають усе тіло.

Біля першого членика ніг на всіх сегментах є своєрідні мішкоподібні утвори, які під тиском крові випинаються, а потім, завдяки м'язовим скороченням, знову втягуються в тіло. Є різні думки щодо їхніх функцій: одні вважають, що це додаткові органи, де відбувається газообмін, інші - що це органи, завдяки яким тварина реагує на зміни температури й вологості.

4.17. Symphyla, дорсально

Статева система симфіл подібна до тієї, що є у пауропод, статевий отвір міститься також на третьому сегменті.

Дуже цікаво у симфіл відбувається запліднення. Самці залишають сперматофори в ходах, де рухаються симфіли. Самиці захоплюють сперматофори щелепами, й сім'яна рідина надходить в особливі резервуари на внутрішній поверхні щелеп. Коли самиця підхоплює щелепами яйце, що виходить із статевого отвору, воно запліднюється сперматозоїдами. Запліднене яйце прикріплюється до стінок ходів у ґрунті, й через 10 днів виходить личинка з неповною кількістю ніг.

У симфіл спостерігається цікава здатність поновлювати втрачені членики вусиків - явище дуже рідкісне у наземних членистоногих.

4.2 Еколого-фауністична характеристика багатоніжок району дослідження

В результаті досліджень проведених на території Ківерцівського району встановлено фауністичний склад багатоніжок у типових біогеоценозах. Всього виявлено 19 видів, які належать до трьох класів: Губоногі (Chilopoda), Двопарноногі (Diplopoda), Симфіли (Symphyla).

Виявлено, що міріаподи нерівномірно населяють природні та антропогенні біоценози обстежуваної території. Видовий склад змінюється із півночі на південь.

Фауна міріапод представлена такими видами:

Polydesmus complanatus

Polydesmus denticulatus

Polydesmus inconstans

Polyxenus lagurus

Glomerius connexa

Blaniulus guttulatus

Napoiulus rochi

Brachydesmus superus

Cylindroiulus latestriotus

Microiulus laeticollis

Сhromaioiulus sjaelandicus

Ommaloiulus sabulosus

Sarmatiulus ressteri

Poluzonium germanicum різних

Pochymerium jerrugineum

Geofilus electricus

Lithobius forficatus всюди

Lithobius validus

Сryptops parisi

Polydesmus complanatus

Один із самих звичайних центрально- і східно-європейських видів диплопод. У Ківецівському районі зустрічається в хвойно-широколистяних лісах. Живе досліджуваний вид у підстилці і самих верхніх шарах грунту на глибині до 5-10 см, часто зустрічаються під корою і в гниючій деревині. Чисельність його в середньому до 30 екз/м2, рідше до 10 екз/м2. Розмноження відбувається в квітні - травні. Розвиток триває рік, тривалість життя декілька років.

Polydesmus denticulatus

Найбільш ксерофільний європейський вид. У Ківецівському районі зустрічається в широколистяних лісах. Особливо у великій кількості зареєстрований в дібровах. Виявлений також в окультурених біотопах - лісопарках, ботанічних садах.

Розмноження відбувається в основному у червні-липні, розвиток триває рік, тривалість життя декілька років. Самці після копуляції часто гинуть.

Polydesmus inconstans

Широко поширений європейський вид, завезений також і в Америку. У Ківецівському районі зустрічається в антропогенних біоценозах: садах, городах, лісопарках, газонах. Тут виявлена висока чисельність та біомаса даного виду.

Polyxenus lagurus

Вид - космополітний. Характеризується як вологолюбивий вид. У Ківецівському районі утворює скупчення під корою і деревині пнів і повалених стовбурів дерев, в підстилці дубових і мішаних лісів. Виявився найчисельнішим видом серед диплопод в підстилці дубового лісу, із максимальною чисельністю 60 екз/м2.

Glomerius connexa

Середньоєвропейський вид. Одни із самих масових і поширених видів у Ківецівському районі. Мешкає у підстилці та гниючій деревині практично у всіх біоценозах району дослідження. В листяних та мішаних лісах максимальна чисельність становила 38 екз/м2.

Blaniulus guttulatus

Евритопний антропохорний вид - убіквіст, який віддає перевагу антропогенним біоценозам, але зустрічається і в природних біоценозах. Особливо часто виявляли даний вид у широколистяних лісах. Наприклад, у дібровах знаходили 30 екз/м2, на схилах з дубової порослю виявлено 52 екз/м2, особливо біля копролітів та ходів дощових черв'яків. Розмноження відбувається весною і осінню.

Napoiulus rochi

Європейський вид - субкосмополіт. В багатьох країнах відомий як шкідник рослин на полях, в садах і теплицях. Іноді досягає рівня чисельності 67 екз/м2, тяжіє до окультурених ландшафтів, кальцієфіл.

Brachydesmus superus

Виявлений в хвойно-широколистяних лісах, досить рідко зустрічається в чистих широколистяних лісах. Розмноження відбувається переважнов в кінці травня.

Cylindroiulus latestriotus

Європейський вид, космополіт. Приурочений до антропогенних біоценозів. У великій кількості зустрічається на городах, в парникових господарствах. Відомий як шкідник картоплі.

Microiulus laeticollis

Досить вологолюбивий східноєвропейський підвид. Особливо характерний для мішаних хвойно-широколистяних лісів. Приурочений до осикових, березових, вільхових, ялиново-квасеницевих, сосново-березових лесових формацій. Розмноження відбувається в травні. Житель лісової підстилки, самих верхніх шарів грунту і гниючої деревини.

Сhromaioiulus sjaelandicus

Середньоєвропейський вид. Найбільше поширений в лісах європейської частини. В основному приурочений до хвойно-широколистяних лісів, але зустрічається також в лісостепу, широколистяних лісах. В чистих ялинових лісах відсутній, хоча деколи зустрічали на узліссі цих лісів і на вирубках. Часто зустрічали вид і в соснових борах, у вільшаниках, заплавних заростях по берегах рік і озер. Досить вологолюбивий вид.

Ommaloiulus sabulosus

Європейський вид. У Ківецівському районі поширений у хвойно-широколистяних лісах. В чистих ялинових лісах зустрічається рідко, так як і в чистих широколистяних лісах, хоча досить поширений на вирубках і у виробничих дрібно листяних насадженнях. Зустрічаються ці багатоніжки і на полях, відзначаються як шкідники деяких агрокультур. Широта ареалу і висока еврибіонтність виду очевидно, багато в чому зобов'язані періодоморфозу. Копуляція відбувається з кінця травня, розвиток триває 3 роки.

Sarmatiulus ressteri

Ендемік європейської частини. Приурочений до хвойно-широколистяних лісів і лісостепових ділянок. Зустрічається не дуже часто. Нами вперше зазначений для Ківецівського району. Знайдений в основному дрібно листяних насадженнях на вирубках, з чисельністю 2-3 екз/м2. Вид кальєфільний і евритопний, але особливо характерний для смуги лісостепу. У Ківецівському районі зустрічається у піденній частині. Відіграє велику роль у процесах ґрунтоутворення і сприяє гуміфікації та мінералізації рослинних залишків, акумуляції і збагаченню грунту кальцією, а також створенню зернистої структури грунту.

Poluzonium germanicum

Порівняно вологолюбивий європейський вид. Найбільше поширений у лісах європейської частини. Зустрічається в різноманітних типах лісу. Очевидно, розподіл цих багатоніжок залежиться не стільки від характеру деревостою, скільки від умов зволоження. В даного виду спостерігається рання весняна активність. Нами відзначений у вільхових, дубово-грабових, ялиново-квасеницевих типах лісу.

Pochymerium jerrugineum

Широко поширений в Європі евритопний вид. Віддає перевагу сухим сосновим лісам, може зустрічатися також на луках та оброблюваних грунтах. Вид переважає на освітлених сонцем ділянках, відсутній у дібровах.

Geofilus electricus

Голарктичний вид. Вологолюбивий. Нами виявлений у вільхових лісах, орних землях, зрошувальних полів з городніми культурами і ділянок, розміщених поблизу вододілів, де його чисельність може становить до 95% від усіх губоногих багатоніжок.

Lithobius forficatus

Голакртичний вид. У Ківерцівському районі зустрічається дуже часто. Дорослі та ювенільні особини, відмічені у всіх біоценозах району дослідження. Нами знайдені у підстилці, грунті, під корою дерев та в деревині пеньків і мертвих дерев.

Lithobius validus

Центральноєвропейський вид, типовий мешканець підстилки. В Ківецівському районі нами відзначений вперше. Рідкісний вид. Знайдено лише дві особини в підстилці дубово-грабового лісу.

Сryptops parisi

Європейський вид. В Ківецівському районі не чисельний. Відзначений у біогеоценозах дубово-грабового типу лісу.

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ МІРІАПОДОФАУНИ У КІВЕРЦІВСЬКОМУ РАЙОНІ

Сосновий злаково-лишайниковий

(Pinetum festuco-cladinosum) тип лісу

Тип лісу приурочений до сухих, рідко до свіжих дерново-слабопізолистих зв'язнопіщаних ґрунтів. Біогеоценоз займає верхні частини піщаних горбів і їх схили, проте поширений на рівнинних ділянках Волинського Полісся. Рівень ґрунтових вод сягає 4-8 м.

Деревний ярус представлений сосною звичайною (Pinus silvestris) із зімкнутістю крон 0,4-0,5. У підліску рідко трапляється зіновать руська (рокитник) (Cytisus ruthenicus Fisch.). Трав'яний покрив представлений типцем поліським, чебрецем звичайним, мітлицею білою (Agrostis alba L.), орляком звичайним (Pteridium aquilinum Kuhn.), вересом (Calluna vulgaris (L.) і ін. Слабо розвинутий мохово-лишайниковий покрив.

Рис. 5.1. Міріаподофауна соснового злаково-лишайникового типу лісу,%

Поширеним у даному типі лісу є чотири види - Pochymerium jerrugineum, Ommaloiulus sabulosus, Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus (рис. 5.1).

Домінуючим видом є Pochymerium jerrugineum. Субдомінуючими є такі види як: Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus. Чисельність багатоніжок становила від 1,7 до 4,3 екз/м2 , біомаса від 0,47 до 1,04 г/м2.

Дубово-сосновий

(Qurceto-Pinetum pteridioso-vacciniosum) тип лісу

Один з поширених у Ківерцівському районі типів місцезростань, приурочений до свіжих дерново-слабопідзолистих супіщаних ґрунтів з добре вираженим гумусовим горизонтом. Деревостани складаються із сосни звичайної (І-ІІ бонітету) і дуба звичайного (ІІІ-IV бонітету), зімкнутість крон 0,8-1,0. У підліску панує дуб, як домішка трапляються поодинокі екземпляри горобини звичайної і крушини ламкої. Фон ґрунтового покриву утворюють брусниця і орляк звичайний. Зрідка трапляються такі мохи, як плеурозій Шребера (Pleurozium schreberi (Brid.)Mit.), дігран багатоніжковий (Dicranum polysetum Sw.).

Комплекс міріаподофауни представлений такими видами: Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus, Microiulus laeticollis, Сhromaioiulus sjaelandicus, Ommaloiulus sabulosus, Sarmatiulus ressteri (рис. 5.2).

Серед них домінуючими були Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus.Субдомінуючими були такі види: Microiulus laeticollis, Сhromaioiulus sjaelandicus.

Проте зростання видової різноманітності багатоніжок не призвело до значного збільшення чисельності та біомаси. Основними факторами, які сприяють поширенню цієї групи тварин, ми вважаємо зростання питомого значення листяних порід дерев та водно-повітряний режим біогеоценозу.

Рис. 5.2. Міріаподофауна дубово-соснового типу лісу,%

Дубово-грабовий типу лісу

Дубово-грабовий типу лісу приурочений до свіжих дерново-слабопідзолистих ґрунтів з добре вираженим гумусовим горизонтом. Деревостани складаються із дуба звичайного (ІІІ-IV бонітету) та сосни звичайної (І-ІІ бонітету), зімкнутість крон 0,8-1,0. У підліску панує дуб, як домішка трапляються поодинокі екземпляри горобини звичайної і крушини ламкої. Фон ґрунтового покриву утворюють брусниця і орляк звичайний.

Фауністичний склад багатоніжок представлений такими видами: Polydesmus denticulatus, Blaniulus guttulatus, Poluzonium germanicum, Lithobius forficatus, Polyxenus lagurus, Lithobius validus, Glomerius connexa, Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus, Microiulus laeticollis, Сhromaioiulus sjaelandicus, Ommaloiulus sabulosus, Sarmatiulus ressteri, Сryptops parisi.

Серед них домінуючими були такі види як Blaniulus guttulatus, Polyxenus lagurus, Lithobius forficatus. Найнижчі показники чисельності мав такий вид як Lithobius validus. Цей вид нами вперше зазначений для району вивчення.

У дубово-грабових лісах Ківецівського району нами відзначений набільший фауністичний склад багатоніжок, який представлений 13 видами. Переважали диплоподи - 54% та губоногі - 41%. Також у цьому типі лісу встановлена найвища чисельність та біомаса міріапод (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Міріаподофауна дубово-грабого типу лісу, %

Ялиново-квасеницевий

(Picеetum oxalidosum) тип лісу

У Ківерцівському районі ялина європейська поширена острівками. Біогеоценози ялини займають понижені частини рельєфу. В ґрунтовому профілі наявні процеси підзолоутворення у верхньому горизонті й одночасно відбувається оглеєння. Часто такі складні ґрунти називають торф'янистими дерново-підзолистими оглеєними супіщаними. Вміст гумусу в них - 1,32-3,00 %, в торф'янистому горизонті - до 14 %. Формування ґрунтів відбувається на супіщаних відкладах, які на глибині 1,0-1,5 м підстилаються водотривкими породами. Рівень ґрунтових вод у біогеоценозах ялинників регулярно підтримується у вегетаційний період на глибині 50-100 см. Це дозволяє утримувати на 40-70 % повну вологоємкість ґрунту. Поширені біогеоценози між болотами і суходолом. Трав'яний покрив розвинений слабо. Він представлений переважно квасеницею звичайною (Oxalis acetosella L.), а також зрідка веснянкою весняною (Erophila verna (L.) Bess.), гадючником звичайним (Filipendula vulgaris Moench), чорницею, орляком звичайним, молінією голубою та ін. Моховий покрив складається із лісових видів мохів.

Рис. 5.4. Міріаподофауна ялиново-квасеницевого типу лісу, %

Міріаподофауна ялиново-квасеницевого (Picеetum oxalidosum) типу лісу представлена 7 видами: Microiulus laeticollis, Poluzonium germanicum, Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus, Lithobius forficatus, Sarmatiulus ressteri, Ommaloiulus sabulosus, які належать до різних морфо-екологічних груп (рис. 5.4).

Домінуючими є Microiulus laeticollis, Poluzonium germanicum. Субдомінантами є Polydesmus complanatus, Brachydesmus superus. Найнижча чисельність та біомаса відзначена у таких видів - Sarmatiulus ressteri, Ommaloiulus sabulosus.

Вільшняковий (Alnetum urticosum) тип лісу

Біогеоценози вільшняково-осокового та вільшнякові-кропивного типів лісу поширені у Ківерцівському районі на понижених ділянках рельєфу, який є заболоченим. Ґрунт торф'яно-глеєвий.

Вільха має велику зімкнутість крон з незначними “вікнами”. В підліску вільха чорна, дуб звичайний, береза бородавчаста, а також крушина ламка, горобина звичайна, смородинa чорна (Ribes nigrum L.), малина (Rubus idaeus L.). Трав'яний покрив суцільний, високий і різноманітний: осока, ожина (Rubus caesius L.), хміль (Humulus lupulus L.).

У цьому біогеоценозі виявлено 8 видів багатоніжок: Geofilus electricus, Poluzonium germanicum, Lithobius forficatus, Polydesmus denticulatus, Blaniulus guttulatus, Microiulus laeticollis, Сhromaioiulus sjaelandicus, Glomerius connexa (рис. 5.5).

Серед них домінує Geofilus electricus, Poluzonium germanicum. Субдомінантними є Lithobius forficatus та Glomerius connexa. Мало чисельними є Blaniulus guttulatus, Microiulus laeticollis, Сhromaioiulus sjaelandicus.

Рис. 5.5. Міріаподофауна вільшнякового типу лісу, %

Агробіогеоценози

У межах Ківецівського району біогеоценози сільськогосподарських угідь розташовані здебільшого на дерново-слабопідзолистих і дерново-середньопідзолистих ґрунтах.

Їх утворення зумовлено великим поширенням піщаних і глинисто-піщаних безкарбонатних відкладів легкого гранулометричного складу, теплим і вологим кліматом, характером піщаних лісів, під покровом яких добре розвивалась трав'яна рослинність, що сприяла формуванню дернового шару на підзолистих ґрунтах. Розвиток інтенсивного землеробства у районі дослідження та швидкі темпи процесу окультурення територій спричиняє ряд змін у ґрунтовому покриві. Внаслідок аграрного обробітку ґрунту відбувається приорювання верхнього ілювіального (І) горизонту до гумусоелювіального НЕ, що змінює гранулометричний склад. Відбувається вимивання гумусових кислот через низьку насиченість ґрунтів Ca2+, Mg2+, які слугують коагуляторами цих кислот.

В агроценозах відбувається руйнування й так слабовираженої структури ґрунту під дією знарядь обробітку. Значні зміни відбулися в гідрометричному режимі. У першій половині весни (березень, квітень) і з третьої декади липня частина площ сільськогосподарських угідь є відкритою через відсутність рослинного покриву. Можна вважати, що для біогеоценозів сільськогосподарських угідь властива наявність у певні періоди екстремальних умов. Це значною мірою впливає на фауністичну структуру багатоніжок.

Рис. 5.6. Міріаподофауна агробіогеоценозів, %

У агробіоценозах нами виявлено 6 видів багатоніжок: Polydesmus inconstans, Cylindroiulus latestriotus, Lithobius forficatus, Blaniulus guttulatus, Napoiulus rochi, Geofilus electricus (рис. 5.6.). Всі знайдені види відносяться до шкідників рослин на полях, в садах і теплицях. Домінуючими видами були: Polydesmus inconstans, Cylindroiulus latestriotus. Чисельність і біомаса міріапод у агробіоценозах була відносно високою.

Потрібно відзначити, що площі агробіоценозів, які примикали до листяних лісів, заплавних лук, боліт, були багатшими на видовий склад міріапод та відповідно були більшими показники чисельності та біомаси.

ВИСНОВКИ

Встановлено фауністичний склад багатоніжок у біогеоценозах Ківерцівського району. Всього виявлено 19 видів, які належать до трьох класів: Губоногі (Chilopoda), Двопарноногі (Diplopoda), Симфіли (Symphyla).

Вперше в регіоні дослідження виявлено два види: Lithobius validus, Sarmatiulus ressteri.

Встановлено кількісний склад і біомасу двопарноногих, губоногих і симфіл у природних та антропогенно змінених біогеоценозах Ківерцівського району.

Найменший кількісний склад і біомаса багатоніжок відзначені у біоценозах соснового злаково-лишайникового типу лісу. Найбільший кількісний склад і біомаса міріапод відзначені у біоценозах дубово-грабового типу лісу.

Проаналізовано екологічні особливості хорології багатоніжок у різних біогеоценозах Ківерцівського району, зокрема, у біогеоценозах соснового злаково-лишайникового, дубово-соснового, дубово-грабового, ялиново-квасеницевого, вільшнякового типів лісу та агробіогеоценозах.

Встановлено, що найменше розвинутими є комплекси багатоніжок у біоценозах соснового злаково-лишайникового типу лісу. Найкраще розвинутими є комплекси міріапод у біоценозах дубово-грабового типу лісу. Фауністичний склад багатоніжок тут представлений 14 видами.

Відзначено, що внаслідок знаходження біогеоценозів ялиново-квасеницевого типу лісу на понижених частинах рельєфу комплекс багатоніжок представлений 7 видами, проте з низькою чисельністю та біомасою.

Біогеоценози сільськогосподарських угідь представлені різними типами ґрунтів. У всіх агробіоценозах домінують два види Polydesmus inconstans, Cylindroiulus latestriotus, які є шкідниками культурних рослин на полях, городах, теплицях і садах.

Велике різноманіття умов існування у ґрунті привело до формування різних морфо-екологічних груп багатоніжок, а саме: підстилкової, грунтово-підстилкової та ґрунтової. Кожна така група характеризується власною системою морфо-екологічних адаптацій.

Багатоніжки відіграють значну роль як первинні трансформатори мертвого рослинного матеріалу в процесах підтримання природної родючості ґрунтів. В силу свого місця в екосистемах міріаподи можуть слугувати індикаторами стану екосистеми, оскільки вони чутливі до змін в структурі опаду, підстилки, хімізму процесів деструкції органіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анисимова О. А. Хвойные деревья и насекомые-дендрофаги [Текст] : монографія / О. А. Анисимова. - Иркутск, 1978. - С. 62-67.

Арзамасов И. Т. Влияние мелиорации на животный мир Белорусского Полесья [Текст] : монографія / И. Т. Арзамасов, М. С. Долбик, Э. И. Хотько. - Минск, 1980. - 369 с.

Баскина В. П. Статистическое исследование животного населения двух сообществ камской поймы [Текст] / В. П. Баскина, Г. М. Фридман // Труды биолог, научно-исслед. ин-та при Пермск. ун-те. - Пермь, 1928. - Т. 1. - № 3. - С. 183-295.

Бызова Ю. Б. Влияние температуры на интенсивность потребления кислорода многоножкой Monotarsobius curtipes [Текст] / Ю. Б. Бызова, Н. Т. Залеская // Журн. общ. болог. - М., 1980. - Т. 41. - № 1. - С. 80-87.

Бызова Ю. Б. Количественные методы в почвенной зоологии [Текст] / Ю. Б. Бызова., М. С. Гиляров, В. Дунгер. - М. : Наука, 1987. - 18 с.

Веремеев В. Н. Видовой состав и численность почвенной мезофауны сосновых молодняков Белорусского Полесья [Текст] : монографія / В. Н. Веремеев. - М. : Наука, 1980. - 515 с.

Воробьева И. Г. Зонально-ландшафтное распределение фауны и населения многоножек (Myriapoda) в бассейне р. Енисей [Текст] / И. Г. Воробьева, Л. Б. Рыбалов, Т. Е. Россолимо // Изучение биологического разнообразия на Енисейском экологическом трансекте. Животный мир. - М. : Наука, 2002. - С. 60-71.

Воронов Л. Д. Почвенная фауна южной тайги Пермской области [Текст] / Л. Д. Воронов // Почвенная фауна Северной Европы. - М. : Наука, 1987. - С. 59-65.

Вредители сельскохозяйственных и лесных насаждений [Текст] / Под ред. акад. АН УССР Васильева В. П. - К.: Урожай, 1975 . - Т. 1. - 215 с.

Гаврилюк В. С. Фізико-географічне районування Українського Полісся [Текст] : монографія / В. С. Гаврилюк. - К. : Вид-во Київ.ун-ту, 1955. - С. 59-65.

Гиляров М. С. Роль почвенных животных в формировании гумусного слоя почвы / М. С. Гиляров // Усп. совр. биол. - 1951. - 31. - Вып. 2. - С. 161-169.

Гиляров М. С. Животные и почвообразование / М. С. Гиляров // Биология почв Северной Европы. - М. : Наука, 1988. - С. 7-16.

Гиляров М. С. Зоологический метод диагностики почв [Текст] : монографія / М. С. Гиляров. - Москва, 1965. - 265 с.

Головач С. И. Определительная таблица двупарноногих многоножек (Diplopoda) [Текст] / С. И. Головач // Структура и функционирование почвенного населения дубрав среднерусской лесостепи. - М. : Наука, 1995. - С. 132-144.

Демченко Е. Н. Состояние мезофауны беспозвоночных в почвах [Текст] : монографія / Е. Н. Демченко. - Київ, 1984. - 125 с.

Залесская Н. Т. Определитель многоножек-костянок СССР [Текст] / Н. Т. Залесская. - М . : Наука, 1978. - 212 с.

Залесская Н. Т. Губоногие многоножки (Chilopoda) [Текст] / Н. Т. Залесская, Л. П. Титова // Итоги науки и техн. ВИНИТИ. Зоол. беспозвоночных. - М., 1980. - Т. 7. - С. 63-131.

Залесская Н. Т. Фауна многоножек (Myriapoda) Подмосковья [Текст] / Н. Т. Залесская, Л. П. Титова, С. И. Головач // Почвенные беспозвоночные Московской области. - М. : Наука, 1982. - С. 179-200.

Залесская Н. Т. Некоторые закономерности распределения литобоморфных многоножек в лесной подстилке [Текст] / Н. Т. Залеська, А. Л. Тихомирова // Проблемы почвенной зоологии. - Вильнюс, 1975. - С. 155-156.

Залесская Н. Т. Сколопендровые многоножки (Scolopendromorpha) [Текст] / Н. Т. Залесская, А. А. Шилейко. - М. : Наука, 1991. - 102 с.

Кипенварлиц А. Ф. Изменение почвенной фауны низинных болот под влиянием мелиорации и сельскогозяйственного освоения [Текст] : монографія / А. Ф. Кипенварлиц. - Минск, 1961. - 267 с.

Козлов М. А., Олигер И. М. Атлас - определитель безпозвоночных [Текст] / М. А. Козлов, И. М. Олигер. - М. : Просвещение, 1991. - С. 13-29.

Комлев A. M. К фауне и населению многоножек-диплопод (Diplopoda) березовых лесов Урала [Текст] / A. M. Комлев, С. Л. Есюнин. // Проблемы заповедного дела. 25лет Висимскому заповеднику. (Матер, науч. конфер.). Тез. докл.Екатеринбург, 2006. - С. 57-58.

Кос'яненко О. В. Губоногі багатоніжки національного природного парку «Синевір» [Текст] / О. В. Кос'яненко // Заповідна справа в Україні. - 2001. - Т. 7. - Вип. 1. - С. 43-46.

Кос'яненко О. В. Історія та стан вивчення міріаподофауни Канівського природного заповідника [Текст] / О. В. Кос'яненко, М. Г. Чорний // Заповідна справа в Україні. - 2008. - Т. 14. - Вип. 2. - С. 25-29.

Кос'яненко О. В. Некоторые аспекты питания двопарноногих многоножек в Каневском природном парке [Текст] / О. В. Кос'яненко, М. Г. Чорний // Заповідна справа в Україні. - 1996. - Вип. 2. - С. 59-69.

Коробейников Ю. И. Стуктура населения почвообитающих беспозвоночных в сосново-березовых лесах Ильменского заповідника [Текст] : автореф. дисс. … канд. биол. наук / Ю. И. Коробейников. - Свердловск, 1977. - 22 с.

Кришталь О. П. Багатоніжки Канівського біогеографічного заповідника [Текст] / О. П. Кришталь // Труди Канівського біогеографічного заповідника. - Київ, 1949. - №8. - С. 13-26.

Лигнау Н. Г. Многоножки черноморского побережья Кавказа [Текст] / Н. Г. Лигнау // Записки Новороссийского об-ва естествоиспытателей. - Москва, 1903. - Т. 25. - № 1. - С. 82-125.

Локша И. Две новые формы губоногих многоножек из окрестностей Рыбинска [Текст] / И. Локша // Зоол. журн. - Москва, 1962. - Т. 16. - Вып. 6. - С. 854-858.

Локшина И. Е. Определитель двупарноногих многоножек Diplopoda равнинной части Европейской территории СССР [Текст] / И. Е. Локшина. - М. : Наука, 1969. - 78 с.

Мазурмович Б. М. Розвиток зоології на Україні [Текст] : монографія / Б. М. Мазурмович. - Київ, 1972. - С. 78-94.

Пальмен Э. Многоножки Восточной Скандинавии [Текст] / Э. Пальмен. - М. : Наука, 1988. - С. 16-40.

Песенко Ю. А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях [Текст] : монографія / Ю. А. Песенко. - М. : Наука 1982 - 85 с.

Піндрус О. М. Біологічні процеси та чинники розкладання листового опаду як основа методики його компостування в зеленому господарстві міста / О. М. Піндрус, П. П. Яворівський, О. В. Лукаш. - К.: Інститут зоології НАНУ, 2004. - 108 с.

Попов В. П. Физико-географическое районирование Украинской ССР / В. П. Попов, А. М. Маринич, А. И. Ланько. - К. : Київ. ун-т, 1968. - 683 с.

Плавильщиков Н. Н. Определитель насекомых [Текст] : монографія / Н. Н. Плавильщиков. - М. : Наука, 1950. - 544 с.

Пахомов О. Є. Функціональні розмаїття ґрунтової мезофауни заплавних степових лісів в умовах штучно забрудненого середовища [Текст] : монографія / О. Є. Пахомов, О. М. Кунах. - Дп.: Вид. - во Дніпропетр. нац. ун - ту, 2005. - 324 с.

Римський-Корсаков М. Заметки о Polyzonium germanicum [Текст] / М. Римський-Корсаков // Тр. Импер. Опб., 1895. - Т. 2. - Вып. 2. - С. 21-28.

Селиванов А. В. Кавказские многоножки [Текст] / А. В. Селиванов // Труды русск. энтомол. об-ва, 1880. - Т. 12. - С. 177-198.

Смоляк Л. П. Болотные леса и их мелиорация [Текст] : монографія / Л. П. Смоляк. - Минск, 1969. - 258 с.

Стриганова Б. Р. Питание почвенных сапрофагов [Текст] : монографія / Б. Р. Стриганова. - М. : Наука, 1980. - 244 с.

Стриганова Б. Р. Комплексы почвообитающих беспозвоночных в пойме среднего течения Днестра / Б. Р. Стриганова // Зоол. журнал. - 1968. - Т. 47. - Вып. 3. - С. 56-62.

Сукачев В. Н. Основы лесной биогеоценологии / В. Н. Сукачев. - М. : Наука, 1964. - С. 5-49.

Фарзалиева Г. Ш. Новый вид костянок рода Chinobius (Lithobiidae, Chilopoda) со Среднего Урала [Текст] / Г. Ш. Фарзалиева. // Зоол. журн. - Москва, 2004. - Т. 83. - № 10. - С. 1280-1283.

Фарзалиева Г. Ш. Обзор многоножек-костянок (Lithobiomorpha, Henicopidae, Lithobiidae) фауны Урала и Приуралья [Текст] / Г. Ш. Фарзалиева, С. Л. Есюнин // Зоол. журн. - Москва, 2008. - Т. 87, №8. - С. 923-947.

Фасулати К. К. Полевое изучение наземных беспозвоночных [Текст] : монографія / К. К. Фасулати. - М. : Мир, 1975 - 305 с.

Фолкманова Б. И. К познанию губоногих многоножек (Chilopoda) СССР [Текст] / Б. И. Фолкманова, Л. И. Доброрука //Зоол. журн. - Киев, 1960. - Т. 39. - № 12. - С. 1811-1818.

Четыркина И. А. Почвенно-зоологический профиль поймы правого берега р. Камы [Текст] / И. А. Четыркина // Изв. биолог. Науч.-Иссл. ин-та при Пермск. гос. ун-те. - Пермь, 1926. - Т. 5 - Вып. 2. - С. 61-92.

Чернов Ю. И. Природная зональность и животный мир суши [Текст] : монографія / Ю. И. Чернов. - М. : Мысль, 1975 - 222 с.

Чорний М. Г. Поширення та особливості екології сірого ківсяка у зоні лісостепу [Текст] / М. Г. Чорний // Проблеми загальної та молекулярної біології. - Київ, 1992. - № 10. - С. 40-43.

Черный Н. Г. Многоножки лесостепи Украины [Текст] : автореф. дисс. … канд. биол. наук / Черный Миколай Григорьевич. - Киев, 1990. - 28 с.

Чорний М. Г. Двопарноногі та губоногі багатоніжки проектованого Національного природного парку «Холодний яр» [Текст] / М. Г. Чорний // Заповідна справа в Україні. - К., 2001. - Т. 7. - Вип.. 2. - С. 56-58.

Хотько Э. И. Почвенная фауна Беларуси [Текст] : монографія / Э. И. Хотько. - Минск, 1993. - 253 с.

Эйтминавичюте И. С. Закономерности формирования комплексов почвенных беспозвоночных под влиянием антропогенных воздействий в зоне дерново-подзолистых почв [Текст] : автореф. дис… д-ра биол. наук. / И. С. Эйтминавичюте. - М., 1982. - 40 с.

Царик И. В. Роль почвенных беспозвоночных в разложении растительных остатков в некоторых экосистемах Украинских карпат [Текст] / И. В. Царик. - М. : Наука, 1975. - С. 73-75.

Шиперович В. Я. Фауна почв и древостоев в различных типах леса заповедника «Бузулукский Бор» [Текст] / В. Я. Шиперович // Зоол. журн. - М., 1939. - Т. 18. - № 2. - С. 196-211.

ДОПОВІДЬ

Шановні голово і члени екзаменаційної комісії, присутні. На Ваш розгляд пропонується дипломна робота на тему:„ Фауна і біологія багатоніжок Ківерцівського району” (РИС. 1)

Актуальність дослідження. Тип Членистоногих (Arthropoda) включає численний підтип тварин Трахейнодишні (Tracheata). До цього підтипу належать Багатоніжки (Myriapoda). Таксономічна різноманітність і екологічна роль різних класів багатоніжок, а саме, двопарноногих, губоногих, симфіл і пауропод, сильно відрізняється. Найбільший клас Diplopoda (двопарноногі багатоніжки) нараховує біля 50 тисяч видів і форм. Недивлячись на те, що диплоподи, в основному, мезофільна група, в екологічному плані вони достатньо різноманітні і мають такий набір адаптацій, які дозволили їм широко розселитися по всіх географічних зонах земної кулі. В більшості вони фітосапрофаги, відіграють значну роль в процесах розкладу і мінералізації органіки.

Приуроченість диплопод до певних типів ґрунтів, робить цю групу добрим індикатором в біологічній діагностиці ґрунтів і в практиці екологічного моніторингу.

Другий по величині клас Chilopoda (губоногі багатоніжки) нараховує біля 3,5 тисяч видів поширених по всіх природних зонах, крім пустель. Губоногі населяють підстилку і верхні шари ґрунту, але здатні досить глибоко проникати в ґрунт. Частина губоногих пристосувалася до життя у відкритих місцевостях. Вони складають значну частину населення підстилки і верхнього ґрунтового ярусу, в зв'язку з чим відіграють важливу роль в регуляції чисельності безхребетних. Представники цього класу є показником ґрунтових умов, напрямку сукцесій них процесів у біогеоценозах і степені впливу антропогенного фактору на навколишнє середовище.

Таксономічна різноманітність Симфіл і Пауропод невелика. На сьогодні в світовій фауні описано біля 800 видів пауропод і біля 150 видів симфіл. Екологія і біологія представників цих класів мало вивчена, у зв'язку із мало чисельністю і мікроскопічними розмірами цих багатоніжок.

Метою дипломної роботи є дослідження фауни, біології та хорології багатоніжок у біогеоценозах Ківецівського району (РИС. 2).

Відповідно до мети визначені такі завдання:

Проаналізувати літературні джерела та ознайомитись з історією вивчення багатоніжок.

Розглянути фізико-географічні особливості Ківерцівського району.

Встановити фауністичний склад багатоніжок Ківецівського району.

Вивчити особливості біології та екології Myriapoda району дослідження.

Виявити закономірності поширення багатоніжок у біогеоценозах Ківецівського району

Об'єктом дослідження є двопарноногі, губоногі, симфіли і пауроподи Ківецівського району (РИС. 3).

Предметом дослідження є фауна, біологія, екологія, особливості хорології Myriapoda у районі дослідження.

Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено видовий склад, особливості біології та екології багатоніжок, встановлено закономірності поширення Myriapoda у біогеоценозах Ківецівського району.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використанні у професійній діяльності педобіологів, ґрунтознавців, агрономів, працівників сільського господарства та лісництва, а також у навчальному процесі. Дані роботи можна використовувати також при проведенні інтродукції та акліматизації окремих видів у відповідності до типів ґрунтів.

Матеріал для дослідження зібраний протягом 2008-2010 років. Було відібрано 85 проб у різних біоценозах Ківецівського району. (РИС 4). Нами були застосовані такі методи збору багатоніжок як: метод ґрунтових розкопок, ґрунтових пасток, ловчих ліній, а також спеціальні методи обліку. Зібраний і зафіксований матеріал підлягав систематичній обробці для визначення видової приналежності для чого використовували визначники для ідентифікації багатоніжок. (Для двопарноногих - визначник Локшина, 1969; для губоногих - визначник Залесської, Шілейко, 1991).

Встановлено фауністичний склад багатоніжок у біогеоценозах Ківерцівського району. Всього виявлено 19 видів, які належать до трьох класів: Губоногі (Chilopoda), Двопарноногі (Diplopoda), Симфіли (Symphyla).

Вперше в регіоні дослідження виявлено два види: Lithobius validus, Sarmatiulus ressteri.

Встановлено кількісний склад і біомасу двопарноногих, губоногих і симфіл у природних та антропогенно змінених біогеоценозах Ківерцівського району.

Найменший кількісний склад і біомаса багатоніжок відзначені у біоценозах соснового злаково-лишайникового типу лісу. Найбільший кількісний склад і біомаса міріапод відзначені у біоценозах дубово-грабового типу лісу.

Проаналізовано екологічні особливості хорології багатоніжок у різних біогеоценозах Ківерцівського району, зокрема, у біогеоценозах соснового злаково-лишайникового, дубово-соснового, дубово-грабового, ялиново-квасеницевого, вільшнякового типів лісу та агробіогеоценозах.

Встановлено, що найменше розвинутими є комплекси багатоніжок у біоценозах соснового злаково-лишайникового типу лісу, тут виявлено 4 види (РИС. 5). Найкраще розвинутими є комплекси міріапод у біоценозах дубово-грабового типу лісу (РИС. 6). Фауністичний склад багатоніжок тут представлений 14 видами. Домінували диплоподи - 54%.

Відзначено, що внаслідок знаходження біогеоценозів ялиново-квасеницевого типу лісу на понижених частинах рельєфу комплекс багатоніжок представлений 7 видами, проте з низькою чисельністю та біомасою (РИС. 7)

Біогеоценози сільськогосподарських угідь представлені різними типами ґрунтів. У всіх агробіоценозах домінують два види Polydesmus inconstans, Cylindroiulus latestriotus, які є шкідниками культурних рослин на полях, городах, теплицях і садах (РИС. 8).

Велике різноманіття умов існування у ґрунті привело до формування різних морфо-екологічних груп багатоніжок, а саме: підстилкової, грунтово-підстилкової та ґрунтової. Кожна така група характеризується власною системою морфо-екологічних адаптацій.

Багатоніжки відіграють значну роль як первинні трансформатори мертвого рослинного матеріалу в процесах підтримання природної родючості ґрунтів. В силу свого місця в екосистемах міріаподи можуть слугувати індикаторами стану екосистеми, оскільки вони чутливі до змін в структурі опаду, підстилки, хімізму процесів деструкції органіки.

На основі проведених досліджень зроблені висновки

Дякую за увагу

1. Размещено на www.allbest.ru