Правильна сівозміна дозволяє повністю відмовитись від використання пестицидів. Наприклад, чергування бобових і різних просапних культур - найкращий спосіб боротьби не тільки з комахами-шкідниками, але й з бур'янами. Цей шлях - головний в землеробстві, який дає екологічно чисті продукти харчування.

Дротяники можуть нанести тяжкі пошкодження кореням кущів винограду, особливо в молодих насадженнях. Необхідно знищувати дротяників при розорюванні луків під виноградник. При довгому циклі розвитку шкідників небезпека зберігається роками. Личинки можуть обгризати бруньки і молоді пагони, наносячи цим значну шкоду.

Для боротьби із дротяником використовують розкладання кусочків картоплі в якості приманки, однак цей спосіб має тільки діагностичну цінність. Площу, яка розрахована для нових посадок винограду, потрібно очищати до і під час посадки, таким же чином, як при боротьбі з личинками хрущів. Також використовують і агротехнічні міри боротьби. Плантаж або глибока зяблева оранка, знищення бур'янів (ефективне парафінування щеп і саджанців). Хімічні міри боротьби - оброблення посадкового матеріалу інсектицидами, внесення в грунт на шкілках і молодих виноградниках гранульованих препаратів, зокрема, Базудин, Г.

Базудин, Г - це грунтовий інсектицид кишково-контактної дії для захисту сільськогосподарських культур від грунтово-живучих шкідників. Він має широкий спектр активності, ефективний в захисті сільськогосподарських культур від грунтово-живучих комах: дротяників, псевдодротяників, багатоніжок, личинок мух, довгоносиків, совок та інших.

Дротяники щороку завдають значної шкоди посівам цукрових буряків. Особливу небезпеку для цієї культури вони становлять у низці центральних та у західних бурякосіючих областях України, де чисельність їх іноді сягає сотень особин на м². На окремих площах після багаторічних трав на 1 м² виявилося від 67 до 95 особин/м². Якщо не проводити захисту, така щільність личинок може призвести до випадання сходів до 50%, що спричинять значні втрати врожаю.

Ще не так давно проти дротяників вносили в грунт тисячі тонн грунтового гексахлорану, гранульованих фосфаміду та інших хімічних препаратів. Проте з часом виробництво цих інсектицидів припинилось і сільгоспвиробники були позбавлені можливості здійснювати направлену боротьбу з цією групою надзвичайно небезпечних для багатьох просапних культур, у тому числі й цукрових буряків, шкідників.

Одним із способів захисту сходів від дротяників є зміщення терміну висівання цукрових буряків. В окремі роки таке зміщення може дорівнювати 2-3 і більше тижням, що, як відомо, істотно позначається на продуктивності культури, адже у разі затримки з висіванням цукрових буряків втрати (порівняно з оптимальними строками) в урожайності коренеплодів навіть на 1-2 не можна компенсувати жодними заходами впродовж усього подальшого періоду вегетації культури.

Інший спосіб - внесення в рядки під час посіву різних інсектицидів за допомогою спеціальних дозувальних пристроїв. Поки що цей спосіб перебуває в стадії розробки.

Найдоступнішим прийомом зниження шкідливості дротяників є використання для обробки насіння цукрових буряків інсектицидів контактної і шлункової дії. Інкрустація насіння препаратами лише системної дії не гарантує захисту від дротяників. Як свідчать результати наукових досліджень і широкого виробничого випробування, нанесення на посівний матеріал інсектициду Семафор 20% т.к.е. забезпечило істотне зменшення випадання сходів через знищення рослин дротяниками.

За даними дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків, при використанні для обробки насіння Семафору зрідженість сходів, за щільності дротяника 8-10 екз/м², була у два з лишком рази меншою порівняно із застосуванням для цієї мети лише інсектицидів системної дії. Наприклад, за щільності дротяників 8,7 екз/м² густота рослин на варіантах без Семафору становила 49,6 тис./га, тоді як за умови використання для обробки насіння контактного інсектициду Семафор досягається за рахунок того, що останній створює біля насіння, висіяного в грунт захисну зону, тобто перешкоду, через яку більшість особин цих шкідників не можуть дістатися проростків і, отже, живитися ними. У такий спосіб забезпечується збереження рослин на буряковому полі від цих фітофагів.

Отже, використання для обробки посівного матеріалу цукрових буряків контактного інсектициду Семафор дасть змогу істотно знизити шкодочинність дротяників на сходах культури. Оскільки сходи цукрових буряків пошкоджуються комплексом як ґрунтових, так і наземних шкідників, обробку насіння цим препаратом на насіннєвих заводах здійснюють в комплексі з іншими інсектицидами системної дії. Зокрема, використання для цієї мети Фурадану або його аналогів забезпечує надійний контроль чисельності не лише дротяників, а й бурякових блішок, щитоносок, довгоносиків, мертвоїдів та інших видів фітофагів, що може істотно знизити густоту стояння рослин на плантації.

За типом харчування В. Г. Долін [33] поділяє дротянок на наступні групи.

Усеїдні, але переважно фітофаги, пов'язані зі злаковою рослинністю (роди Agriotes, Ectinus). Нормальний розвиток личинок може відбуватися і без споживання тваринної їжі.

Усеїдні, із сильно вираженою фітофагією, але потребують для нормального розвитку їжу тваринного походження (роди Corymbites, Selatosomus).

Усеїдні, зі слабко вираженою фітофагією, які надають перевагу рослинним залишкам І хижацтву (роди Melanotus, Limonius, Athous). При дефіциті вологи в грунті або відсутності тваринної їжі личинки цієї групи серйозно пошкоджують насіння, підземні стебла і коріння-бульбоплоди.

6. Хижаки і некрофаги, здатні до сапрофаги, що не пошкоджують живі рослини (роди Cardiophorini, Elater, Synaptus, Prostemon, деякі підроди роду Athous).

7. Облігатні хижаки (роди Lacon, Adelocera, Hypoganus, Calambus і підроди роду Athous: Diacanthous, Stenagostus).

За типом харчування відповідні групи дротянок варто назвати так: 1) фітофаги; 2) фітозоофаги; 3) зоофітофаги: 4) хижаки; 5) облігатні хижаки.

У степу зустрічаються наступні види жуків-коваликів: Adrastus obscurus, Agriotes brevis Cand., Agriotes gurgistanus Fald., Agriotes sputator L., Athous hirtus Hbst., Elateridae sp. sp., Lacon murinus L., Selatosomus aenus L., Selatosomus latus F..

У байрачних біогеоценозах зустрічаються: Adrastus obscurus, Aeloides bicarinatus (Reitt.), Aeoloides rossii, Agriotes brevis Cand., Agriotes gurgistanus Fald., Agriotes sputator L., Ampedus balteatus, Ampedus sinnatus, Anostrius globicollis (Germ.), Athous globicollis, Athous haemorrhoidalis F., Athous hirtus Hbst., Cardiophorus rufipes Goeze., Dalopius marginalis, Elateridae sp. sp. , Lacon murinus L., Melanotus brunnipes Germ., Prostemon tesselatum L., Selatosomus aenus L., Selatosomus latus F., Selatosomus nigricornis Panz.

Личинки жуків-коваликів у заплаві представлені такими видами: Agriotes Iineatus L., Agrypnus murinus, Ampedus balteatus, Ampedus sinnatus, Athous haemorrhoidalis F., Cardiophorus rufipes

Goeze., Dalopius marginalis, Idolus picipenis, Lacon murinus L., Melanotus brunnipes Germ., Prostemon tesselatum L., Selatosomus melancholicus. Личинки роду Agriotes воліють харчуватися проростаючим насінням і коренями різних злаків, тому осередки цих тварин тісно пов'язані з багаторічними злаковими рослинами. На відміну від представників вищевказаного роду, ковалики роду Selatosomus злаковими рослинами не харчуються і віддають перевагу здебільшого насінню, вигризаючи їх уміст, підземним стеблам, корінню і коренеплодам [32].

Чисельність дротянок у грунтах заплави варіює в межах від 1 до 13,37 екз./м². Достовірних розходжень у чисельності цих тварин між ділянками заплави виділити не можна. Залежно від типу ґрунту змінюється склад домінантів. Так, у прирусловій заплаві домінантами є Athous haemorrhoidalis F. і Lacon murinus L., у центральній заплаві - Agrypnus murinus i Athous haemorrhoidalis F., у притерассі - Dalopius marginalis і Ampedus balteatus.

Грунтових безхребетних, зокрема, жуків-коваликів лісових біогеоценозів досліджували М. С. Гіляров та Ю. І. Чернов та ін. В цих роботах дається характеристика зонального поширення тварин ґрунтів. При цьому приводяться параметри їх чисельності, зоомаси і метаболізму.

Слід відзначити цілий ряд робіт присвячених впливу на мезофауну інтенсивного забруднення ґрунтів промисловими викидами, зокрема, це відображено у монографіях О. М. Кунах, О. Є. Пахомова, Е. І. Хотько та інших [27; 38].

М. Ломницький (М. Lomnicki) у каталозі жуків Галичини вказав 49 видів златок. Дослідником було проведено каталогізацію комах з колекцій музею В. Дідушицьких, складено видові списки жуків Львова, видано каталог твердокрилих Польщі, куди були включені всі знайдені ним види.

В. Лазорко для 7 видів златок вказав нові місця знахідок на території України, а також зробив спробу внести ясність у синоніміку окремих таксонів.

Ліси Польщі є найбільш близькими до Житомирського Полісся територіями, що вивчались на предмет забруднення азотистими сполуками. Околиці Пулави вивчали А. Kowalkowski, М. Zorawska. Ними встановлено, що тривалий вплив даних речовин приводить до деградації грунтів, при цьому чисельність населяючих їх безхребетних різко зменшується. В зонах сильного забруднення чисельність грунтової мезофауни рівна нулю.

Чеські вчені проводили дослідження стосовно впливу сірчаного ангідриду на комах-фітофагів. Таким чином було встановлено, що соснові ліси піддані дії даних викидів, швидко деградують, що приводить до їх вимушеної вирубки і штучному насадженню дрібнолистях лісів. В той же час в Польщі С. Віацковський, показав, що грунтова мезофауна в зоні промислового забрудення пошкоджує значно більше коренів рослин, порівняно із шкідливістю її на контрольних площах.

В Білорусії вчені займалися дослідженням впливу меліорації на жуків-коваликів. Зокрема, це: І. Т. Арзамасов, В.М, Веремеєв М. С. Долбик, Е. І. Хотько, Т. М. Шевцова. Було встановлено основні закономірності сукцесій грунтової фауну, які відбулися в результаті антропогенного впливу [4; 6; 38].

Впливом промислових викидів на ґрунтових безхребетних займались такі дослідники як Е. Хотько, С. Ветрова. В даних роботах узагальнено результати вивчення змін, що проходять в структурі безхребетних, які існують в соснових лісах, під впливом забруднень промисловими викидами та зроблений прогрноз змін на найближчий час [38].

В Україні, зокрема, в західному регіоні вивчався вплив антропогенних навантажень на соснові масиви Карпат. Однак ґрунтова фауна біогеоценозів окремих заповідних територій України, зокрема, Поліського державного природного заповідника вивчена недостатньо. Що послужило причиною дослідження грунтової мезофауну Поліського державного природного заповідника.

РОЗДІЛ 4. Екологічні особливості

Розвиток коваликів підродин Elaterinae і Cardiophorinae проходить у відмираючих і мертвих деревах, у лісовій підстилці і моховому покриві, а також у ґрунті.

В товщині грунту, активно прокладаючи в ньому ходи, живуть личинки представників триб Melanotini i Pomachiliini. Майже у всіх родах, представники яких розвиваються в ґрунті, є види, які прожив в лісових грунтах. Тільки в останніх живуть Melanotus tenebrosus, Ectinus fucosus, E. limosus, Agriotes acuminatus, A. starcki, A. infuscatus, A. kirghisicus, Silesis musculus i S. improvisus. В лісових грунтах, поряд з іншими середовищами проживання, зустрічаються Melanotus crassicolis, Ectinus sericeus, Agriotes pilosellus, A. ustulatus, A. zinovjevi, A. squalidus, Adrastus pallens, Synaptus filiformis.

Серед коваликів-елатерин, які заселяють грунти відкритих біотопів, переважаючу більшість складають лучні види, в степові асоціації проникають лише деякі види роду Agriotes, які зустрічаються, як правило, також і на луках (наприклад, A. sputator, A. gurgislanus, A. nadezhdae).

Серед видів, личинки яких живуть у ґрунті, існує чітка прив'язаність їх до певних типів, підтипів, а інколи навіть до різновидів грунтів. Зв'язок цей часто настільки тісний, що присутність в ґрунті тих чи інших видів може бути індикатором при діагностиці типів грунтів. Так, наприклад, Agriotes ustulatus прив'язаний до сірих лісових грунтів і опідзоленим чорноземам, A. gurgistanus--до звичайних і типових чорноземів, Melanotus fusciceps--до південних чорноземів і каштанових грунтів, Idolus adrastoides--до гірських карбонатних грунтів на виходах крейдових порід.

На біотопічний розподіл ґрунтових видів в першу чергу впливають такі фактори, як щільність субстрату (механічний склад грунтів і ступінь їх дернистості), його вологість, кислотність і вміст в ньому солей, а також склад рослинного покриву. Вплив цих факторів детально вивчений не тільки в польових, але й і в лабораторних умовах для ряду видів роду Agriotes (A. obscurus, A. lineatus, A. sputator, A. ustulatus, A. gurgistanus, A. meticulosus, A. ponticus) і для Melanotus fusciceps, які шкодять сільськогосподарським культурам.

Що стосується щільності субстрату, то тут спостерігається чітка тенденція: представники триби Melanotini (за невеликим виключенням) заселяють, як правило, орні грунти, Pomachiliini зустрічаються як на орних ділянках, так і в природних біоценозах, в грунтах різного механічного складу, часто дуже дернистих. Свідченням пристосування до переміщення в грунтах певної щільності являються загальна форма тіла личинок і форма їх головної капсули. Личинки Melanotini мають дорсовентрально ущільнене тіло і квадратну голову, а личинки Pomachiliini, активно прокладаючі ходи в ґрунті, мають майже циліндричне тіло і звужену спереду голову.

Ступінь зволоження грунту--один із ведучих факторів, які визначають біотопічний розподіл личинок коваликів. Ґрунтові Elaterinae по відношенню до цього фактора ведуть себе як мезофіли, одиничні види можна віднести до гігрофілів, ксерофільні види серед них відсутні. Високий вміст вологи в ґрунті--необхідна умова для розвитку яєць, які в початковий період свого розвитку всмоктують в себе воду, збільшуються в розмірах і у вазі, при нестачі вологи вони гинуть. Личинки одних видів коваликів вибагливі до певних умов вмісту вологи, личинки інших--відносяться до цього фактору більш терпимо. Переважно на сухопутніх і гірських луках зустрічається багато видів роду Idolus, видів роду Adrastus, деякі види роду Agriotes. Тільки низинні луки заселяють Synaptus filiformis, Betarmon ferrugineus, Adrastus limbatus, Agriotes ponticus, A. medvedevi. Личинки A. ponticus піддаються періодичному затопленню.

Значна кількість видів роду Agriotes зустрічається в лучних грунтах з різним ступенем зволоженості. Пристосованість їх личинок до широкого діапазону вологості, як правило, суміщається з відносною пластичністю по відношенню до щільності субстрату, в зв'язку з чим серед таких видів найбільш частий перехід на орні землі. Наявність широкої екологічної пластичності у сільськогосподарських шкідників було відмічено М.С.Гіляровим. Однак порівняльна невибагливість до умов вологості і до щільності грунтів у них, як правило, не поширюється на відношення до сольового режиму і до кислотності.

До цих показників личинки коваликів більш чутливі, зазвичай вони надають перевагу або слабокислому, або слаболужному середовищу. В карбонатних грунтах на виходах крейдяних порід розвиваються личинки Idolus adrastodies. Засолені грунти (солонцеві та солончакові) заселяються лише декількома видами Agriotes (A. caspicus, A. medvedevi, A. nadezhdae, A. unicolor, A. pamirentis i, можливо, A. oxianus).

В зв'язку з широкою поліфагією личинок склад рослинного покриву не являється ведучим фактором при їх розподілі. Зв'язок з певними рослинними асоціаціями в більшості випадків проявляється непрямо через комплекс умов (вологість, щільність субстрату, кислотність і вміст солей), які в сукупності визначають склад рослинного покриву. Виняток--представники роду Agriotes, личинки яких живляться переважно корінням злаків і прив'язані, внаслідок цього, головним чином до різних асоціацій з обов'язковою присутністю злаків.

Висновки

1. Встановлено фауністичний склад жуків-коваликів природних та антропогенних біогеоценозів Ковельського району Волинської області. Всього виявлено 11 видів жуків-коваликів, які належать до двох підродин Elaterinae і Cardiophorinae та 8 родів: Sericus, Ampedus, Procraerus, Melatonus, Agriotes, Ectinus, Paracardiophorus, Cardiophorus.

2. Вперше в регіоні дослідження виявлено 2 види жуків-коваликів: Sericus brunneus та Ampedus erythrogonus.

3. Більшість видів жуків-коваликів зимує як в личинковій, так і в імагінальній фазах, личинки заляльковуються з кінця липня до початку вересня, молоді жуки переходять на зимівлю в ляльковій колисці або при високих осінніх температурах покидають її та зимують у вторинних укриттях. Спарювання і яйцекладка відбувається весною або в першій половині літа. Тривалість фази яйця знаходиться в залежності від температури і вологості навколишнього середовища, а також від видової приналежності.

4. Фаза лялечки триває від тижня до місяця в залежності від виду, а також від температури та вологості навколишнього середовища; середня її тривалість складає 2-3 тижні. Поява імаго в основному визначається температурою. Поріг активності для різних видів знаходиться між +7 і +16 ⁰С.

5. Встановлено видовий склад елатерідо-комплексів в різних типових біогеоценозах Ковельського району, зокрема, таких як: сосново-лишайникового типу лісу, дубово-соснового типу лісу, трав'яних біоценозах низинних лук, заплавних лук. А також провели вивчення елатерофауни агробіоценозів регіону дослідження.

6. Найкраще розвинутими є комплекси жуків-коваликів у біогеоценозах дубово-соснового типу лісу. Фауністичний склад представлений шістьма видами: Ampedus praeustus, Melatonus rufipes, Cardiophorus equiseti, Sericus brunneus, Ectinus aterrimus, Procraerus tibialis. Домінуючим видом виявився Procraerus tibialis - 32 %. Субдомінантними були - Ampedus praeustus - 23 % і Melatonus rufipes - 20 %.

7. В результаті проведених досліджень у агробіоценозах, встановлено, що найбільший ефект на зменшення чисельності дротяників досягається при локальному внесенні в рядки пестициду одночасно з посадкою картоплі.

8. На дротяників токсично діють всі аміачні добрива. Потрібно вносити в грунт вапно, крейду, попіл. Основним заходом боротьби є ретельний і своєчасний обробіток ґрунту: знищення бур'янів, зокрема пирію, осоту, щириці.

Список використаних джерел

1. Агаєв Б. И. Зоогеографический анализ фауны жуков-щелкунов (Coleoptera, Elateridae) Восточного Закавказья / Б. И. Агаєв // Зоол. журн. - 1988. - Т. 67. - №4. - С. 539-547.

2. Агаєв Б. И. Материалы к изучению жуков-щелкунов (Coleoptera, Elateridae) юго-восточной части Азербайджана / Б. И. Агаєв // Учен. зап. Азерб. ун-та: Серия биол. наук. - 1971. - № 4. - С. 38-41.

3. Андреева Г. А. Об изобретательной способности к пище личинок посевного и степногощелкунов / Г. А. Андреева // Весн. с.-х. накуи. - 1968. - №11. - С. 35-36.

4. Анисимова О. А. Хвойные деревья и насекомые-дендрофаги / О. А. Анисимова. - Иркутск, 1978. - С. 62-67.

5. Апостолов Л. Г. Вредная энтомофауна лесных биогеоценозов юго-востока Украины: автореф. дисс. … докт. биол. наук. / Л. Г. Апостолов. - Х., 1970. - 45 с.

6. Арзамасов И. Т., Долбик М. С., Хотько Э. И., Шевцова Т. М. Влияние мелиорации на животный мир Белорусского Полесья / И. Т. Арзамасов, М. С. Долбик, Э. И. Хотько. - Минск, 1980. - 369 с.

7. Бобинская С. Г. Проволочники / С. Г. Бобинская // Распространение вредителей и болезней сельскохозяйственных культур в СССР. - Л.: ВИЗР, 1961. - С. 61-63.

8. Бобинская С. Г. Режим питания проволочников рода Agriotes / С. Г. Бобинская // Труды ВИЗР, 1949. - Вып. 2. - С. 76-83.

9. Бобинская С. Г. Щелкуны / С. Г. Бобинская // Труды ВИЗР, 1965. - Вып. 25. - С. 66-69.

10. Веремеев В. Н. Видовой состав и численность почвенной мезофауны сосновых молодняков Белорусского Полесья / В. Н. Веремеев. - М, 1980. - 515 с.

11. Гаврилюк В. С. Фізико-географічне районування Українського Полісся / В. С. Гаврилюк. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1955. - С. 59-65.

12. Гиляров М. С. Животные и почвообразование / М. С. Гиляров // Биология почв Северной Европы. - М.: Наука, 1988. - С. 7-16.

13. Гиляров М. С. О причинах повышенной численности проволочников на клеверищах / М. С. Гиляров // Вест. технич. культур, 1940. - № 3. - С. 65-71.

14. Гиляров М. С. Основные особенности вредных насекомых, приспосабливающихся к полевым севооборотам / М. С. Гиляров // ДАН СССР, 1945. - Т. 47. - № 3. - С. 217-220.

15. Гиляров М. С. Зоологический метод диагностики почв / М. С. Гиляров. - М.: Наука, 1965. - 265 с.

16. Гиляров М. С. Учёт крупных почвенных беспозвоночных (мезофауна) / М. С. Гиляров // Методы почвенно-зоологических исследований. - М.: Наука, 1975. - С. 12-29.

17. Гурьева Е. Л. Систематический обзор видов рода Elater (Coleoptera, Elateridae) фауны СССР. 2. / Е. Л. Гурьева // Энтомол. обозрение. - 1959. - 38. - Вып. 1. - С. 200-215.

18. Гурьева Е. Л. Жуки-щелкуны (Elateridae). Подсемейство Elaterinae / Е. Л. Гурьева. - Фауна СССР. - Т.12. - Л., 1979. - 451 с.

19. Гурьева Е. Л. Жуки-щелкуны (Coleoptera, Elateridae) Ленинградской области / Е. Л. Гурьева // Тр. Всесоюз. энтомол. о-ва, 1961. - Т. 48. - С. 38-62.

20. Гурьева Е. Л. Обзор палеарктических видов жуков-щелкунов рода Agriotes Esch. (Coleoptera, Elateridae) / Е. Л. Гурьева // Энтомол. обозр., 1972. - Т. 51. - Вып. 4. - С. 859-879.

21. Демченко Е. Н. Состояние мезофауны беспозвоночных в почвах / Е. Н. Демченко. - К, 1984. - 125 с.

22. Долин В. Г. Личинки жуков-щелкунов (Elateridae) Украинской СССР: автореф. … канд. биол. наук. / В. Г. Долин. - К., 1961 - 16 с.

23. Долин В. Г. Личинки жуков-щелкунов (проволочники) Европейской части СССР / В. Г. Долин. - Киев: Урожай, 1964. - 207 с.

24. Долин В. Г. Определитель личинок жуков-щелкунов фауны СССР / В. Г. Долин. - К., 1978. - 380 с.

25. Долин В. Г. Жуки-щелкуны Elateridae / В. Г. Долин // Вредители сельскохозяйственных культур и насаждений. - К.: Урожай, 1987. - Т.1. - С. 364-383.

26. Долин В. Г. Жуки-щелкуны. Кардиофорины и Элатерины / В. Г. Долин. - Фауна Украины. Жуки. - Т. 19. - Вып. 4. - Киев: Наукова думка, 1988. - 204 с.

27. Дубровская Н. А. О почвенной фауне полевых севооборотов на дерново-подзолистых почвах БССР / Н. А. Дубровская // Вторая зоологическая конференция Белорусской СССР. - Минск: Изд-во АН БССР, 1962. - С. 133-135.

28. Іванців В. В. Товариство дослідників Волині та його роль у вивченні природи регіону / В. В. Іванців // Наука та наукознавство. - 2000. - № 1-2. - С. 124-129.

29. Іванців В. В. Роль Київського товариства дослідників природи в вивченні фауни Волині (1867-1900) / В. В. Іванців // Вісник Дніпропетровського університету: Серія історія і філософія науки і техніки. - 2000. - Вип. 6. - С. 57-61.

30. Іванців В. В. З історії зоологічних досліджень на Волині (історичний аспект) / В. В. Іванців // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль. - 2001. - Вип.12. - С. 93-96.

31. Іванців В. В. Основні напрями роботи Волинського ентомологічного бюро / В. В. Іванців // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія: Біологія. - 1997. - № 1. - С. 95-100.

32. Іванців В. В. Волинське ентомологічне Бюро (історико-фауністичний аспект) / В. В. Іванців // Вісник Дніпропетровського університету. Серія „Історія і філософія науки і техніки". - 2002. - Випуск 9. - С. 47-52.

33. Іванців В. В. Дослідження фауни Волині в працях А.Л. Андржейовського, В.Г. Бессера, А.С. Роговича / В. В. Іванців // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія Біологія. - Луцьк, 1998. - №4. - С. 155 - 158.

34. Іванців В. В. Зоологічні дослідження в Товаристві дослідників Волині (1900-1920) / В. В. Іванців // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки: Серія Біологія. - Луцьк, 1999. - № 4. - С. 145 - 147.

35. Іванців В. В. Тотальні мікропрепарати і колекції безхребетних тварин / В. В. Іванців. - Луцьк: Вид-во Волинського держ. ун-ту, 2001 - 163 с.

36. Кабанов В. А. Биология степного щелкуна / В. А. Кабанов // С.-х. биология. - 1970. - 5. - №6. - С. 888-892.

37. Кабанов В. А. Биология посевного щелкуна / В. А. Кабанов, А. С. Космачевский // Зоол. зборник в помощь учителю биологии. - Краснодар: Изд-во Краснодар. пед. ин-та, 1969. - С. 18-23.

38. Киселёва Е. Н. Видовой состав щелкунов на полях Горьковской сельскохозяйственной опытной станции / Е. Н. Киселёва // Труды Горьк. с.-х. ин-та. - Т.8. - 1959. - С. 157-163.

39. Кипенварлиц А. Ф. Изменение почвенной фауны низинных болот под влиянием мелиорации и сельскогозяйственного освоения / А. Ф. Кипенварлиц. - Минск, 1961. - 267 с.

40. Козлов М. А. Атлас - определитель безпозвоночных / М. А. Козлов, И. М. Олигер. - М.: Просвещение, 1991. - С.13-29.

41. Космачевский А. С. О поведении и физиологическом состоянии личинок щелкунов (Coleoptera, Elateridae) в течении одного возраста / А. С. Космачевский, В. А. Кабанов // Науч. докл. высш. шк. Биол. науки. - 1970. - №6. - С. 9-13.

42. Ксенжопольский А. В. Обзор вредителей Волыни за 1915 г. / А. В. Ксенжопольский. - Житомир: Издание Волынскаго Губернскаго Земства, 1916. - 24 с.

43. Мазурмович Б. М. Розвиток зоології на Україні / Б. М. Мазурмович. - Київ, 1972. - 150 с.

44. Мазурмович Б. Н. Выдающиеся отечественные зоологи / Б. Н. Мазурмович. - М.: Учпедгиз, 1960. - 427 с.

45. Марджанян М. А. Обзор жуков-щелкунов (Coleoptera, Elateridae) фауны Кавказа / М. А. Марджанян // Энтомол. обозр. - 1976. - 60. - №3. - С. 625-633.

46. Маркевич О. П. Фауністичні дослідження на території УРСР в другій половині ХІХ ст. / О. П. Маркевич // Зб. Праць Зоол. музею АН УРСР. - 1957. - № 28. - С. 3-19.

47. Мухарам И. А. Закономерности динамики численности проволочников на посевах кукурузы в условиях центральной лесостепи Украины / И. А. Мухарам // Интегрированная защита растений от вредителей и болезней сельскохозяйственных культур. - Киев, 1983. - С. 34-36.

48. Надворный В. Г. О причинах возникновения очагов проволочников (Col., Elateridae) на полевых угодьях / В. Г. Надворный // Проблемы почвенной зоологии. - М.: Наука, 1969. - С. 116-117.

49. Надворный В. Г. Биология темного и полосатого щелкунов на территории Смоленской области / В. Г. Надворный // Науч. докл. высш. шк. Биол. науки. - 1969. - №6. - С. 7-11.

50. Орлов В. Н. Жуки-щулкуны (Coleoptera, Elateridae) Северо-западного Кавказа (фауна, экология, химическая коммуникация): автореф. … канд. биол. наук. / В. Н. Орлов. - С-Пб.: ЗИН РАН, 1994. - 23 с.

51. Остафчук В. Г. Эколого-фаунистический обзор жуков-щелкунов (Coleoptera, Elateridae) Молдавии / В. Г. Остафчук // Вредные насекомые Молдавии. - Кишенев: Изд-во АН МССР, 1971. - С. 57-87.

52. Песенко Ю. А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях / Ю. А. Песенко. - М. - 1982. - 85 с.

53. Попов В. П. Физико-географическое районирование Украинской ССР / В. П. Попов, А. М. Маринич, А. И. Ланько. - К.: Київ. ун-т, 1968. - 683 с.

54. Плавильщиков Н. Н. Определитель насекомых / Н. Н. Плавильщиков. - М., 1950. - 544с.

55. Пахомов О. Є. Функціональні розмаїття ґрунтової мезофауни заплавних степових лісів в умовах штучно забрудненого середовища / О. Є. Пахомов, О. М. Кунах. - Дп.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2005. - 324 с.

56. Павленко Ю. В. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. / Ю. В. Павленко, С. П. Руда, Є. А. Хорошева. - Київ. - 230 с.

57. Развитие биологии на Украине: В 3-х томах/ Под ред. Сытника К.М.. - К.: Наук. думка, 1984. - Т. 1. - 416 с.

58. Развитие биологии на Украине: В 3-х томах/ Под ред. Сытника К.М.. - К.: Наук. думка, 1985. - Т. 3. - 448 с.

59. Смоляк Л. П. Болотные леса и их мелиорация /Л. П. Смоляк. - Минск, 1969. - 258 с.

60. Стриганова Б. Р. Питание почвенных сапрофагов / Б. Р. Стриганова. - М.: Наука, 1980. - 244 с.

61. Стриганова Б. Р. Комплексы почвообитающих беспозвоночных в пойме среднего течения Днестра / Б. Р. Стриганова // Зоол. журнал. - 1968. - Т.47. - Вып. 3. - С. 56-62.

62. Сучасна та минула фауна західних областей України. - К. - 1963. - С. 34-93.

63. Трубицин Ю. М. Проблемы почвенной зоологии. Тезы докладу VIII Всесоюзного совещания / Ю. М. Трубицин // Изменения численности почвенной фауны в зависимости от технологии обработки почвы на Юго-Востоке УССР. - Киев, 1981. - 279 с.

64. Чернов Ю. И. Природная зональность и животный мир суши / Ю. И. Чернов. - М.: Мысль, 1975. - 222 с.

65. Фасулати К. К. Полевое изучение наземных беспозвоночных / К. К. Фасулати. - М.: Мир, 1975. - 305 с.

66. Фауна Украины: в 40 т. - К.: Наук. думка, 1998. - Т.19. - 260 с.

67. Хотько Э. И. Почвенная фауна Беларусии / Э. И. Хотько. - Минск

68. Эйтминавичюте И. С. Закономерности формирования комплексов почвенных беспозвоночных под влиянием антропогенных воздействий в зоне дерново-подзолистых почв : автореф. дис… д-ра биол. наук. / И. С. Эйтминавичюте. - М., 1982. - 40 с.

69. Царик И. В. Роль почвенных беспозвоночных в разложении растительных остатков в некоторых экосистемах Украинских карпат / И. В. Царик. - М.: Наука, 1975. - С. 73-75.

70. Шевчук М. Й. Грунти Волинської області / М. Й. Шевчук, П. Й. Зінчук. - Луцьк.: РВВ "Вежа", 1999. - 164 С.

71. Шуровенков Б. Г. Очаги проволочников (Elateridae) в степных местообитаниях / В кн.: Проблемы почвенной зоологии / Б. Г. Шуровенков. - Москва: Наука, 1972. - С. 159-160.

72. Якимович Л. П. Динамика численности и вредоносность проволочников в посевах зерновых на торфяно-болотных почвах / Л. П. Якимович, О. Р. Александрович, Н. Н. Шишова // Сб. научн. работ. Белорусский НИИ защиты растений. - Минск, 1978. - Вып. 2. - С. 59-63.

73. Burakowski B. Katalog fauny Polski. Coleoptera / B. Burakowski, M. Mroczkowski, J. Stefanska. - Cz. 23. - T.10. - Buprestoidea, Elateroidea i Cantharoidea. - Warszawa: Panstw. Wyd nauk., 1985. - 400 s.

74. Cooper B. A. The larya of Agriotes pallidulus Ill. (Coleoptera, Elateridae) /B. A. Cooper // Entomol. Mon. Mag. - 1947. - P. 43-44.

75. Costa C. Larvae of neotropical Coleoptera. Elateridae: Agripninae, Elaterinae and Physorhininae / C. Costa, S. A. Cesari-Chen // Revta brasil. Enromol. - 1984. - N 3. - P. 315-328.

76. Csiki E. Die Kaferfauna des Radnaer Gebirges / Е. Csiki // Acta boil. Acad. Sci. Hung. - 1952. - S.119-168.

77. Lomniski M. Wykaz chrzaszczow czyli Teqopokrywych (Coleoptera) ziem polskich / M. Lomniski // Kosmos. - Lwow. - 1913. №38 - S. 21-155.

ДОПОВІДЬ

Шановні присутні на Ваш розгляд пропонується дипломна робота на тему: "Фауна та біологія жуків-коваликів Ковельського району"

Безхребетні тварини - важливий компонент більшості біогеоценозів. Вагоме місце тут займають жуки родини Elateridae. Актуальність теми дослідження визначається специфікою жуків-коваликів в біогеоценозах. Серед яких є шкідники, що завдають шкоди сільськогосподарським культурам локального значення. Личинки (дротяники) належать до широко розповсюджених і доволі відомих, але, в цілому, маловивчених мешканців ґрунту і гнилої деревини.

Багаточисельні види дротяників у великій кількості заселяють ґрунти орних земель і є першочерговими шкідниками насіння та сходів сільськогосподарських культур. Інші види ведуть хижацький спосіб життя і знищують личинки, яйця і лялечки шкідливих ґрунтових комах. Будучи масовим компонентом ґрунтової ентомофауни дротяники впливають на морфологію ґрунтового профілю, фізико-хімічні властивості ґрунту та швидкість кругообігу речовин, беруть участь в процесах ґрунтоутворення.

З'ясування способу життя личинок коваликів і їх ролі в ґрунтових біоценозах є важливим завданням ентомології, оскільки рідко які ділянки сільськогосподарських угідь не заселені цими шкідниками. Для прогнозування шкідливості дротяників і обґрунтування економічно виправданих заходів боротьби з ними необхідно знати їх видовий і віковий склад, ступінь та умови шкідливості кожного виду окремо.

Таким чином, елатеріди можуть служити показниками стану ґрунтового середовища, як для природних комплексів, так і у випадках різних антропогенних модифікацій ландшафтів. Їх біоіндикаційна роль є високою при біоценологічних, сільськогосподарських та лісогосподарських дослідженнях, а також при організації охорони навколишнього середовища.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, особливості біології, екології та поширення жуків родини Elateridae у типових та антропогенних біогеоценозах Ковельського району.

Об'єктом дослідження є жуки-ковалики району дослідження.

Предметом дослідження є фауна, біологія, екологія, особливості поширення Elateridae в Ковельському районі.

Мета роботи: вивчити особливості біології та хорології елатерідофауни району дослідження.

В роботі ставились такі завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела та ознайомитись з історією вивчення жуків родини Elateridae.

2. Розглянути фізико-географічні умови Ковельського району.

3. Встановити фауністичний склад елатерідофауни району дослідження.

4. Вивчити особливості біології та екології жуків-коваликів.

5. Виявити особливості хорології жуків родини Elateridae у типових та антропогенних біогеоценозах Ковельського району.

6. Проаналізувати заходи боротьби із дротяниками.

Апробація роботи проводилася при захисті курсових робіт.

Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено фауну, екологію та особливості поширення жуків родини Elateridae у Ковельському районі.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використанні у професійній діяльності ентомологів, педобіологів, ґрунтознавців, агрономів, працівників сільського господарства та лісництва, а також у навчальному процесі. Дані роботи можна використовувати також при проведенні інтродукції та акліматизації окремих видів у відповідності до біогеоценозів.

Матеріал для дипломної роботи був зібраний протягом 2009-2010 рр. у природних та антропогенно змінених біогеоценозах Ковельського району. Місця збору вказані на карті-схемі (рис. 1). Для ідентифікації жуків родини Elateridae використовували визначник В. Г. Долина [24, 26].

Для збору матеріалу ми використовували наступні методи: ловчих ліній, ґрунтових розкопок, біоценометри, термоеклектори (апарат Тульгрена).

На основні проведених досліджень зроблені наступні висновки:

1. При дослідження фауністичного складу жуків родини Elateridae природних та антропогенних біогеоценозів Ковельського району Волинської області нами було виявлено 11 видів жуків-коваликів, які належать до двох підродин Elaterinae і Cardiophorinae та 8 родів: Sericus, Ampedus, Procraerus, Melatonus, Agriotes, Ectinus, Paracardiophorus, Cardiophorus.

2. Вперше в регіоні дослідження виявлено 2 види коваликів: Ampedus erythrogonus та Sericus brunneus.

3. Більшість видів жуків-коваликів зимує як в личинковій, так і в імагінальній фазах, личинки заляльковуються з кінця липня до початку вересня, молоді жуки переходять на зимівлю в ляльковій колисці або при високих осінніх температурах покидають її та зимують у вторинних укриттях. Спарювання і яйцекладка відбувається весною або в першій половині літа. Тривалість фази яйця знаходиться в залежності від температури і вологості навколишнього середовища, а також від видової приналежності.

4. Фаза лялечки триває від тижня до місяця в залежності від виду, а також від температури та вологості навколишнього середовища; середня її тривалість складає 2-3 тижні. Поява імаго в основному визначається температурою. Поріг активності для різних видів знаходиться між +7 і +16 ⁰С.

5. Встановлено видовий склад елатерідо-комплексів в різних типових біогеоценозах Ковельського району, зокрема, таких як: сосново-лишайникового типу лісу, дубово-соснового типу лісу, трав'яних біоценозах низинних лук, заплавних лук. А також провели вивчення елатерофауни агробіоценозів регіону дослідження.

6. Найкраще розвинутими є комплекси жуків-коваликів у біогеоценозах дубово-соснового типу лісу. Фауністичний склад представлений шістьма видами: Ampedus praeustus, Melatonus rufipes, Cardiophorus equiseti, Sericus brunneus, Ectinus aterrimus, Procraerus tibialis. Домінуючим видом виявився Procraerus tibialis - 32 %. Субдомінантними були - Ampedus praeustus - 23 % і Melatonus rufipes - 20 %.

7. В результаті проведених досліджень у агробіоценозах, встановлено, що найбільший ефект на зменшення чисельності дротяників досягається при локальному внесенні в рядки пестициду одночасно з посадкою картоплі.

8. На дротяників токсично діють всі аміачні добрива. Потрібно вносити в грунт вапно, крейду, попіл. Основним заходом боротьби є ретельний і своєчасний обробіток ґрунту: знищення бур'янів, зокрема пирію, осоту, щириці.



Подсем. - Argypninae

Aeoloderma agnata (Candeze, 1873)

Щелкун перевязанный Danosoma fasciatum (Linnaeus, 1758)

Щелкун алтайский Lacon altaicus (Candeze, 1882)



Aeoloderma agnata (Candeze, 1873)

Щелкун перевязанный Danosoma fasciatum (Linnaeus, 1758)



Щелкун алтайский Lacon altaicum (Candeze, 1882

Подсем. - Elaterinae

Щелкун балтийский Ampedus (Ampedus) balteatus (Linnaeus, 1758)

Щелкун кроваво-красный Ampedus (Ampedus) sanguineus (Linnaeus, 1758)

Щелкун чешуйчатый Ampedus (Ampedus) lepidus (Maklin, 1876)

Щелкун линованный Agriotes (Agriotes) lineatus (Linnaeus, 1767)

Щелкун тёмный Agriotes (Agriotes) obscurus (Linnaeus, 1758)

Щелкун степной Agriotes (Agriotes) gurgistanus (Faldermann, 1835)



Щелкун балтийский Ampedus (Ampedus) balteatus (Linnaeus, 1758)

Щелкун кроваво-красный Ampedus (Ampedus) sanguineus (Linnaeus, 1758)



Щелкун чешуйчатый Ampedus (Ampedus) lepidus (Maklin, 1876)

Щелкун линованный Agriotes (Agriotes) lineatus (Linnaeus, 1767)



Щелкун тёмный Agriotes (Agriotes) obscurus (Linnaeus, 1758)

Щелкун степной Agriotes (Agriotes) gurgistanus (Faldermann, 1835)

Щелкун красногрудый Cardiophorus ruficollis (Linnaeus, 1758

Размещено на Allbest.ru