Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Факультет № 2

РЕФЕРАТ

Екологічні продукти харчування, перспективи розвитку в Україні

Студентки 2 курсу 203 групи

СВО "бакалавр" галузі знань "Право"

напряму підготовки "Правознавство"

Мальованої О.М.

м. Київ - 2016 рік

Змст

• Вступ
• Розділ 1. Екологічні продукти харчування
• 1.1 Екологічно чисті продукти
• 1.2 Екологіне маркування та особливості ринку екологічних продуктів
• Розділ 2. Перспективи розвитку екологічних продуктів в Україні
• 2.1 Екологія харчування як елемент національної безпеки
• 2.2 Харчування та здоров'я населення України
• 2.3 Перспективи розвитку екологічних продуктів в Україні
• Висновок
• Список використаних джерел

Вступ

В умовах погіршення екологічного становища в світі, у свідомості споживачів екологічні орієнтири не просто стають популярнішими, але й основоположними в сфері торгово-економічних відносинах. На сьогодні рівень маркетингу досяг такого рівня, що він бере участь не лише у вирішенні економічних проблем, але й стає все більше соціально значимим. Все активніше в останній період обговорюється питання поліпшення якості життя, якості продуктів. У зв'язку з цим можна відмітити появу нових видів маркетингу.

Дослідження, які проводилися останнім часом, зазначають, що як здоров'я людини, так і стан навколишнього середовища досягнув критичної межі, а це, звісно, викликає стурбованість суспільства. Як варіант, одним із шляхів виходу із цієї ситуації є виробництво екологічно чистих продуктів.

Екологічність продуктів харчування - це глобальна проблема, адже вона пов'язана не лише зі здоров'ям людини, але й має вплив на всю економіку країни. Якість продуктів харчування впливає на рівень життя, на демографічні показники, соціальну активність людини. Для того щоб забезпечити високий рівень життя людини, екологічній безпеці продуктів харчування необхідно приділяти підвищену увагу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що проблемам екологічної продукції, екобрендингу, екологічного маркетингу приділено неабияку увагу в наукових дослідженнях. Тема екологічного маркетингу є досить популярна, а отже, слід очікувати виникнення нових досліджень та наукових праць. Серед науковців, у працях яких розглянуто зазначені проблеми, слід згадати таких, як Артиш В., Безус Р, Дудар О., Варченко О., Вовк В., Зайчук Т., Кисіль В. та ін. У проведених ними дослідженнях всебічно розглянуті питання теорії та практики екологічного маркетингу, здійснений глибокий аналіз сутності та проблем розвитку ринку екологічно чистої продукції в Україні. Однак вимагають подальших системних досліджень проблеми і перспективи розвитку ринку органічної продукції в трансформаційній економіці України.

Розділ 1. Екологічні продукти харчування

1.1 Екологічно чисті продукти

У сучасних екологічних умовах люди все менше довіряють якості продуктів, що виробляються. Це пов'язано з генною модифікацією продуктів харчування, низьким контролем якості в процесі виробництва продуктів харчування, а також з погіршенням умов навколишнього середовища.

У нинішній екологічній ситуації необхідно просувати на ринок екологічні інновації для зниження екодеструктивного впливу протягом всього економічного циклу. Але простежити вплив на кожній стадії продукту виробництва дуже важко, а з точки зору просування продукту на ринку є не дуже доречним.

Внаслідок цього термін "екологічний товар" набув достатньо відносного значення, тому що це залежить від конкретної ситуації. Так, екологічною часто вважають продукцію [3]:

1) яка виготовлена з екологічно чистих матеріалів і не містить речовин, яка можуть мати негативний вплив на здоров'я людини;

2) коли вона проводиться з використанням технології з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище;

3) якщо виробники і постачальники повністю відповідають за безпеку використання продукт не тільки для споживання, а й за вплив на навколишнє середовище;

4) пакувальні матеріали для продуктів нешкідливі, тобто, є можливість утилізувати, або повторно використати.

В цілому, екологічно чисті продукти - це продукти, які сприймаються споживачами як безпечні для здоров'я і ті, які позитивно впливають на людський організм, вони не чинять негативного впливу на навколишнє середовище, і вони не містять небезпечних інгредієнтів.

Отримання переваг, що властиві екологічним товарам, як правило, супроводжується набагато більш високими витратами виробництва, і, отже, їх ціна вище в порівнянні з аналогами. Проте, потрібно зазначити, що в останні десятиліття попит на продукцію сумнівної якості поступово витісняються попит на продукти, які є більш дорогими, але більш високу якість і більш безпечним в споживанні [1].

Екологічно чисті продукти стали дуже популярними в Україні, проте попит на ці продукти пов'язаний з певним ризиком, який полягає в тому, що певна категорія споживачів не сприймають екологічно чисті продукти за запропонованими цінами. Часто екологічне виробництво і маркетинг не приносять прибутку, тому компанії не поспішають переходити на нові технології, що забезпечать екологічність виробництва. Варто зазначити, що в Україні ще до кінця не визначено і сам термін "екологічно чисті продукти" в кінці кінців, і зробити це сьогодні дуже складно, через те, що всі етапи виробництва, транспортування та зберігання продукту не мають змінити свої первинні властивості і забезпечують природну якість товарів. Звичайно, деякі підходи існують, але не визначені.

Тому, на мою думку, в Україні немає "екологічних товарів" як таких. Є продукти з різними екологічними властивостями. Ці властивості у вирішальній мірі визначаються технологією виробництва товарів і вимог до їх використання і утилізації.

Екологічні товари можуть мати і інші назви, такі як: Оrgаnic, BIО, ECО, то ці продукти вирощені і перероблені відповідно до затверджених еко-стандартів, різні країни використовують різні абревіатури: французи кажуть ecо, англійці оrgаnic, а скандинави BIО. Всі ці терміни об'єднує одне значення: екологічна чистота продуктів, корисність для здоров'я і поживність. Проте на сьогодні, часто навіть професіоналу важко розібратися у всіх маркуваннях, що підтверджують екологічну чистоту продуктів і товарів. Тому для органічної продукції вибрали і затвердили один знак. Щоб споживач, побачивши його, зрозумів, що товар пройшов сертифікацію і відповідає міжнародним стандартам якості [7].

1.2 Екологіне маркування та особливості ринку екологічних продуктів

Щодо екологічного маркування, тобто нанесенням певних відомостей про властивості товару. Українські виробники все частіше зазначають про "екологічну чистоту" своєї продукції. Деякі виробники продуктів харчування шукають способи відмовитися від методів, які загрожують життю, виснажують ресурси та воду й ґрунт, забруднюють повітря. Інші ж, бажають бути конкурентоспроможними відносно виробників аналогічної продукції і не хочуть навантажувати себе турботами про екологічність. Тому часто вони наносять на свою продукцію всілякі написи та знаки, які не є затверджені, але стверджують, що продукція "вирощена без використання пестицидів" "натуральна", "біо", "екологічно чиста",, "без консервантів" та інше, що явно вводить в оману споживача [4].

Однак слід зазначити, що виробники, які насправді вкладають кошти в одержання більш "чистих" та "екологічних" продуктів, не отримують ніякої переваги над іншими виробниками. Тому Держспоживстандарт України запровадив ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів". В цьому стандарті зазначається: "Екологічне маркування повинно відповідати вимогам ДСТУ ІSО 14020 та ДСТУ ІSО 14021", "Не дозволяється наносити на харчові продукти напис "Екологічно чистий" тощо. Отже, виробники не мають жодних юридичних підстав, щоб використовувати написи "Екологічно чистий продукт", "Застосована найкраща сировина", "100% натуральний продукт", та інші, адже це не передбачено законодавством України [5].

Виробники мають право ставити знаки екологічного маркування "Екологічно чисті і безпечні" і "екологічно чисті" продукти, які пройшли процедуру сертифікації, ще ряд перевірок, починаючи від якості сировини до остаточної оцінки виробництва продукту.

Для того, щоб вказати на тестований продукт використовують знак, що зображує стилізованого під зелений паросток журавлика на фоні Землі, і символізує життя на нашій планеті.

Знак "Зелений журавлик" можна побачити на упаковці етикеток різних продуктів, товарів, продуктів, матеріалів і інформації медіа-організацій, що надають послуги. Це підтверджує екологічні переваги і безпеку продукції відзначений як той, що провів екологічну сертифікацію і контроль за дотриманням екологічних стандартів на всіх етапах життєвого циклу.

Під знаком розташовується код екологічного стандарту, на відповідність якому пройшла сертифікацію маркована ним продукція.

Знак "Зелений журавлик" визнаний міжнародною спільнотою як знак сертифікації системи відповідності згідно ISО 14024 (ДСТУ ISО 14024) "Екологічні маркування та декларації - Екологічне маркування І типу - Принципи та методи" і входить до міжнародного реєстру Глобальної мережі екологічного маркування (GEN) .

Сайт "Орган екологічної сертифікації та маркування" описує мету, нормативно-правову базу, а також перелік товарів і послуг, які мають відповідний сертифікат [6].

Овочі та продукти, які за органічними технологіями можливо виростити в Україні, можуть бути важливим стимулом для оздоровлення жителів не тільки великих міст, а й сільського населення. А це сприятиме залученню грошових потоків для інвестування гармонійного й успішного розвитку овочівництва навколо великих міст і особливо столиці України, де володіють більшою інформацією щодо цінності продуктів, виготовлених за органічними технологіями.

Отож, в Україні ринок екологічно чистих продуктів має певні особливості:

- Критерії класифікації товарів до екологічно безпечних є розпливчастими і неструктурованими. Багато споживачів вважають, що приставка "біо" є гарантія екологічної чистоти, в загальному, термін "екологічна безпека" інтерпретується всіма (100%) респондентів, як відсутність консервантів, синтетичних добавок і барвників;

- він швидко росте, що робить його особливо привабливим для учасників ринкових відносин, проте, доступ до цього ринку вимагає значних інвестицій і характеризується високим ризиком;

- сформувався окремий і важливий сегмент споживачів екологічно чистих товарів, у першу чергу продуктів харчування, - це діти. Насичення ринку екологічно чистими товарами для цього сегменту населення повинно стати першочерговим завданням [2].

Крім того, що до особливостей розвитку екологічно чистої продукції в Україні належить швидке зростання її масштабів та затребуваності споживачами, сюди також можна віднести той факт, що покупці звертають увагу на місце виробництва, все частіше споживачі роблять вибір на користь продуктів, що вироблені саме в Україні.

Існує поширена думка, що органічні продукти завжди стоять на порядок дорожче за свої традиційні аналоги. Логіка у цьому проста: органічний - це модно, органічний - це якісно, органічний - це безпечно, а, відповідно, органіка - задоволення не з дешевих.

Для того, щоб спростувати чи підтвердити гіпотезу про те, що еко-товари на порядок дорожчі за звичайні, було проведено порівняльний аналіз цін на відносно однакову продукцію [4].

З результатів дослідження було зроблено висновок про те, що екологічна продукція дорожча за звичайну. Особливо це видно на молочній продукції, так, наприклад в звичайних магазинах твердий сир в середньому коштує від 70 до 200 гривень, а в Селиській сироварні ціна на кілограм сиру може сягали 355 гривень.

Завищені ціни - це не завжди результат того, що фермери і торговці є жадібними. Справа може бути в тому, що доводиться використовувати дорогі технології або ручну працю, а це дорого.

Проте важливо пам'ятати, що попит формує пропозицію, і тому коли в продуктовому кошику середньостатистичного покупця буде більше продуктів з маркуванням "еко", коли попит на здорову органічну їжу виросте, тоді і вартість на них відповідно знизиться.

Чинники, які можуть пояснювати той факт, що екологічні продукти дорожчі за звичайні:

Ферма, яка працює з органічними продуктами, не отримує субсидії з державного бюджету, як звичайна ферма, і цей факт дозволяє побачити справжню вартість органічної їжі.

Ціни на звичайні продукти харчування не відображають вартість екологічного очищення того чи іншого продукту, ми просто платимо те, що нам наказано.

Екологічне сільське господарство потребує великого числа працівників і їх інтенсивного управління кожен день.

Екологічне сільське господарство, як правило, менше ніж звичайна ферма, так що воно не може заощадити за рахунок обсягів своєї продукції і знизити ціну на продукти, як роблять звичайні великі ферми.

Органічна їжа вимагає сертифікації.

Натуральний продукт менше зберігається.

Екологічно чисті продукти вимагають екологічно-чистих допоміжних ресурсів.

Розділ 2. Перспективи розвитку екологічних продуктів в Україні

2.1 Екологія харчування як елемент національної безпеки

Харчування - одна з найвагоміших форм взаємозв'язку організму людини з навколишнім середовищем. Але в сучасних умовах продукти харчування можуть нести і негативний ефект, враховуючи забруднення навколишнього природного середовища токсичними речовинами антропогенного походження (солями важких металів, нітратами, нітритами, пестицидами, радіонуклідами тощо). Разом з їжею ці сполуки потрапляють в організм людини. Багато з них дуже стійкі, можуть в організмі накопичуватися або перетворюватися в не менш або навіть більш стійкі похідні. Вони спричиняють гострі і хронічні отруєння, провокують виникнення тяжких ендоекологічних хвороб, а окремі - віддалені наслідки, уражають генетичний апарат і позначаються на здоров'ї нащадків [16].

Проблема раціонального харчування і збереження здоров'я набуває особливої актуальності в умовах нинішнього тотального забруднення навколишнього середовища. Антропогенні зміни середовища зумовлюють не лише виникнення нових форм і видів збудників, але й змінюють епідеміологію "класичних" хвороб. В організмі людини токсиканти можуть вступати у взаємодію між собою, з іншими токсикантами, харчовими добавками, лікарськими препаратами, біологічно активними речовинами організму, утворювати більш потенційно небезпечні метаболіти, ніж вихідні речовини, мати синергічний ефект, акумулюватися в тих чи інших органах.

Екологічна агресія запускає патологічний причинно-наслідковий ланцюг: фактори агресії (токсичні речовини + радіація + дефекти харчування і способу життя + соціальний стрес + інші фактори) = порушення обміну речовин, утворення аутотоксинів, розвиток автоінтоксикації, зрив адаптації, клінічні прояви ендоекологічного захворювання. Це захворювання вирізняється одночасним накопиченням багатьох токсичних речовин-ксенобіотиків, які надходять у відносно невеликих кількостях із навколишнього середовища, і токсичних метаболітів, які утворюються в результаті порушення обміну речовин. Одним із основних джерел надходження і накопичення хімічних токсикантів у організм людини є харчові продукти і питна вода. З ними також можуть надходити в організм людини радіоактивні та біологічні забруднювачі [9].

Виробництво екологічно безпечної продукції - першочергове завдання при екологізації сільськогосподарської діяльності. Під екологічно безпечною розуміють таку продукцію, яка протягом свого "життєвого циклу" (виробництво-переробка-споживання) відповідала б установленим органолептичним, загальногігієнічним, технологічним і токсикологічним нормативам та негативно не впливала б на здоров'я людини, тварин і стан навколишнього середовища.

Важливою умовою для покращення якості продовольчої продукції є контроль з боку держави на різних етапах її виробництва і споживання, згідно із Законами України: "Про якість харчових продуктів", "Про стратегію сталого розвитку України", "Про захист прав споживача", Указу Президента "Про національну програму "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" [16].

2.2 Харчування та здоров'я населення України

Аналіз динаміки харчування різних груп населення України свідчить, що за останні роки істотно порушилася структура харчування українців. Знизилося споживання м'яса і молока, фруктів і овочів, риби і рослинної олії. Зросло споживання лише одного продукту, який по праву називають національним - картоплі. За останні два роки популярність "другого хліба" збільшилася на 13,2 %. Отже, значна верства населення (62,7 %), тобто люди з низьким рівнем сукупних витрат, а також ті, хто перебуває на рівні прожиткового мінімуму, споживають, в основному картоплю і хліб. Як наслідок, їхній раціон збіднів на біологічно повноцінні продукти тваринного походження. В той же час у ньому значно зріс вміст простих вуглеводів та тваринних жирів; рівень пектину та клітковини, що регулюють діяльність товстого кишечнику, катастрофічно знизився (дефіцит сягає 70 %) [14].

Як зазначає Смоляр В.І. [13], одноманітне жиро-вуглеводне харчування більшої частини населення призводить до збільшення маси тіла у 30 % жінок, 15 % чоловіків та 10 % дітей. Загальновідомо, що це прискорює розвиток атеросклерозу, призводить до артеріальної гіпертензії, інсулінозалежного діабету та онкологічних захворювань. Соціальні наслідки цього явища дуже значні, оскільки зумовлюють втрати працездатності та ранньої інвалідності.

Дослідження, проведені в 2000 р. у Києві співробітниками Інституту гігієни і медичної екології АМН України, свідчать про значне погіршення харчування дітей віком 4-6 років, які відвідують дошкільні заклади. Визначено виражений дефіцит у раціоні м'яса, риби, молока, молочних продуктів, а також овочів і фруктів. Споживання тваринного білка знижене на 23 %, вітаміну А - 70 %, вітаміну С - 11 %, вітаміну В 2 - 49 %. Широко розповсюджена полінутрієнтна недостатність харчування, або так званий "прихований голод". До 90 % обстежених мають недостатність у раціоні вітаміну С, дефіцит якого сягає 50-80 %; у 40-80 %, виявлена недостатня забезпеченість вітамінами групи В та фолієвою кислотою, 95 % обстежених мають 30-40 %-у недостатність вітаміну А [10]. Нестача життєво важливих елементів призводить до послаблення захисних функцій в організмі, його неспроможності протистояти захворюванням [11].

Не випадково за останні роки дуже поширеною інфекційною хворобою став туберкульоз, який виникає через недостатню кількість білків у харчових раціонах. Найбільше ця хвороба поширюється в Україні серед чоловіків. Загальні показники смертності, пов'язані з нею, є одними з найвищих у сучасній Європі, втричі перевищують цей показник у країнах Євросоюзу, вдвічі - у країнах Центральної та Східної Європи і в 1,5 рази - на теренах колишнього СРСР [12].

У 2001 р. фахівці цього ж інституту провели епідеміологічні дослідження характеру харчування школярів усіх вікових груп по всіх 5 регіонах України. Вперше було вивчено фактичне харчування дітей не тільки в містах, але й в сільській місцевості. Порушення харчового статусу проілюструємо на стані фактичного харчування школярів 11-13 років. В усіх регіонах у дітей цього віку кількість загального білка в раціоні становила 75-91 % від фізіологічної норми, при цьому тваринного білка - 70-79 %. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів було істотно порушено на користь останніх за рахунок їх різкого збільшення і зменшення в раціоні білків. Добове надходження вітаміну А було в 2,0-5,3 рази менше фізіологічної норми у дівчат та в 1,5-4,0 рази - у хлопців. Добове надходження кальцію було нижче в 3-4 рази. Це пов'язано з вкрай низьким рівнем споживання дітьми молока та молокопродуктів: у великих містах - в середньому до 90 г (при фізіологічній нормі біля 500 г), в сільській місцевості -120 г [10].

Порушення харчового статусу дітей підтверджувалося зменшенням значень середніх антропометричних показників за останні 10 років. У школярів виявлено уповільнення темпів росту довжини тіла, зменшення маси та об'єму грудної клітки. Такі зміни супроводжувалися астенізацією будови тіла, затримкою статевого дозрівання. Зрозуміло, що саме в дитинстві закладається основа для хвороб аліментарного ґенезу.

Дослідженнями науковців Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України чітко визначена залежність здоров'я дитини, її психічного та фізичного розвитку від характеру і рівня харчування вагітної жінки, матері-годувальниці й самої дитини з перших днів життя. Дослідження показали, що в жінок, які мешкають у великих містах, значно знизилася харчова цінність грудного молока за всіма компонентами. Зокрема, в жінок, що проживають у м. Києві, у грудному молоці визначається низький вміст кальцію, фосфору, заліза, цинку, міді (у 2 рази менше за норму ВООЗ), високий рівень свинцю, алюмінію, кадмію та інших ксенобіотиків. Це призводить до пригнічення захисних функцій організму, розвитку в дітей анемій [12].

Про низький рівень профілактичної роботи свідчить також той факт, що в Україні щороку народжуються діти з вадами, яким можна запобігти при забезпеченні раціонального харчуванням матерів під час вагітності (вживання йоду, фолієвої кислоти, есенціальних мікроелементів).

Дані військових медиків свідчать, що майже 30 % хронічної захворюваності військовослужбовців становлять хвороби органів травлення. Простежується тенденція "омолодження" тяжких захворювань органів травлення та серцево-судинної системи, зростання патології нервової системи, психічних розладів.

Військові медики дійшли висновку, що низький соціально-економічний рівень життя, в умовах якого жила переважна більшість майбутніх військовослужбовців, не забезпечував їм достатнього та якісного харчування; можливостей для занять фізкультурою і спортом. У той же час він сприяв проявам антисоціальної поведінки, вкоріненню таких шкідливих для здоров'я звичок, як вживання наркотиків, паління та зловживання алкоголем.

Значно збільшилася кількість "захворювань похилого віку", передумови яких накопичуються впродовж усього життя людини. До них належать серцево-судинні захворювання, рак, діабет, інсульт, катаракта і глаукома, остеопороз, пов'язані з харчуванням нижче фізіологічних норм в умовах несприятливої екологічної ситуації, які визначають якість харчових продуктів і нормальну життєдіяльність людини [12].

Розбалансоване, полідефіцитне харчування більшості населення призводить до розвитку хронічних неінфекційних захворювань, які набувають епідемічного характеру. За період з 1996 по 2001 рр. спостерігалося зростання загальної захворюваності (на 36,4 %). В її структурі одне з перших місць посідають хвороби кровообігу, захворюваність на які за останні 5 років зросла на 53,9 %, (у т.ч. на гіпертонічну хворобу - 58,7 %, ішемічну хворобу серця - 50,3 %). Рівень захворюваності на цукровий діабет зріс на 6,5 % [14].

Поширюються соціально зумовлені інфекційні хвороби, зокрема туберкульоз, розвиток якого певною мірою також пов'язаний з недостатнім білково-енергетичним харчуванням. Висока захворюваність на ендемічний зоб та ріст залізодефіцитних станів серед дівчат та жінок дітородного віку свідчать про недостатній рівень популяційної профілактики аліментарних та аліментарнозалежних захворювань. І, насамкінець, раціональне, науково обґрунтоване харчування має непересічне значення для запобігання розвитку онкологічних хвороб (у межах 35-50 %, за даними ВООЗ).

Таким чином, у харчуванні населення України можна виділити наступні важливі порушення:

надлишкове споживання тваринних жирів;

дефіцит поліненасичених жирних кислот;

дефіцит повноцінних тваринних білків;

дефіцит більшості вітамінів;

дефіцит макро- і мікроелементів (кальцію, феруму, йоду, фтору, селену, цинку);

виражений дефіцит харчових волокон.

Основними причинами порушення структури харчування населення України є з одного боку низька купівельна спроможність більшості населення, з іншого - низька культура споживання (недостатній рівень культури харчування, недотримання його режиму тощо). Відтак вирішення проблеми харчування населення потребує консолідації зусиль влади, виробників, науковців та практиків. І це закономірно. Адже для збереження та зміцнення здоров'я народу, профілактики захворювань, пов'язаних із порушенням харчового статусу людини, необхідно створити медичні, правові, економічні та соціальні передумови.

Порушення біохімічної рівноваги, що виникає унаслідок незбалансованого харчування, яке склалося впродовж життя багатьох поколінь, записана в наших генах і виявляється в сильних і слабких сторонах специфічних процесів, що відбуваються в організмі. Якщо навколишнє середовище несприятливе особливостям нашого генетичного коду, організм не може пристосуватися і хворіє. Якщо, навпаки, оточення дає все, що необхідне нашому організму, імунітет підвищується, а разом з ним - і наші шанси на хороше здоров'я і достаток життєвих сил.

Харчові продукти мають ряд компонентів, які здатні захищати наш організм від хвороб.

1. Речовини, що беруть участь в забезпеченні функції бар'єрних тканин. До них відносяться вітаміни А, С, Р, групи В, Е. Наприклад, ретинол, а також багато вітамінів групи В необхідні для утворення структурних компонентів слизових оболонок дихальних, сечостатевих шляхів, травного каналу, шкіри. У підтримці цілісності мембран кліток, забезпеченні нормальної еластичності стінок кровоносних судин беруть участь токофероли, аскорбінова кислота, біофлавоноїди. Ці вітаміни, а також лецитин, кефалін, сірковмісні амінокислоти, лимонна кислота і інші речовини проявляють властивості антиоксидантів - гасять перекисне окислення ліпідів (ПОЛ), оберігаючи тканини від появи вільних радикалів. Це особливо важливо при стресах, дії іонізуючої радіації, наявності виробничої шкоди.

2. Сполуки, поліпшуючі знешкоджуючу функцію печінки. До них відносяться сполуки, які забезпечують процеси гідроксилування, метилування токсичних речовин в печінці. Джерелами рухомих метильних груп є метіонін, вітамін U, вітамін В 15, або пангамова кислота, холін, лецитин, бетаїн, фолацин і вітамін В 12. Бере участь в знешкодженні глутамінова кислота, якою багатий буряк і інші рослинні продукти. Для нормальної функції печінки необхідне надходження з їжею ліпотропних речовин, що запобігають накопиченню ліпідів в печінці, через що функція печінки може порушуватися. До ліпотропних речовин відносяться всі ті речовини, які сприяють окисленню ліпідів до кінцевих продуктів. Зокрема, до них відносяться ніацин, або вітамін РР, рибофлавін (вітамін В 2), вітамін С, вітамін Р (біофлавоноїди), лецитин, холін, іони калію, ненасичені жирні кислоти.

3. Речовини, що беруть участь в захисті організму від мікроорганізмів і вірусів. Це фітонциди - речовини, що містяться в багатьох рослинних продуктах. У фітонцидів є важлива властивість - вони не засвоюються організмом людини, тому проходять транзитом через весь шлунково-кишковий канал, знешкоджуючи мікроорганізми. Фітонциди є в гірчиці, хроні, часнику, цибулі, петрушці, капусті, буряці, моркві, цитрусових, обліписі, червоній і чорній смородині, суниці, журавлині, брусниці. Всі фітонциди дуже нестійкі, лише фітонциди часнику дуже стійкі і тривало зберігаються.

4. Речовини, що проявляють антиканцерогенні ефекти:

ретинол (вітамін А), захищає ротову порожнину і ШКК, сечовий міхур;

комплекс аскорбінової кислоти, токоферолу, ретинолу і цистеїну, який гальмує накопичення в організмі нітрозамінів, що утворюються з попередників, що містяться в ковбасі і інших продуктах. Нітрозаміни відносяться до сильнтх канцерогенів;

вітамін К і джерела, що його містять, зокрема, морква, капуста, паста з океанічної креветки;

баластні речовини (целюлоза), запобігають розвитку раку товстої кишки;

бета-ситостерол, що міститься в рослинних маслах, зменшує вірогідність появи раку товстої кишки.

Джерелами захисних речовин є: сир, молочнокислі продукти, нежирні сорти м'яса і риби у відварному вигляді, яєчний білок, рослинні масла, вівсяна і гречана крупи, буряк, морква, гарбуз, капуста білокачанна, листові овочі, чорна смородина, аґрус, обліпиха, шипшина, цитрусові. Бажано, щоб ці речовини потрапляли в організм людини в комплексі.

Сучасні продукти харчування дуже різноманітні, але людині яка піклується про своє здоров'я необхідно уміти вибрати тільки ті продукти, споживання яких максимально забезпечать баланс всіх їх складових: білків, жирів, вуглеводів, клітковини, мінералів, мікроелементів, вітамінів, лужно-кислих основ і води [8].

2.3 Перспективи розвитку екологічних продуктів в Україні

екологія харчування якість органічний

На кінець 2009 року сільськогосподарські площі під органічними господарствами становили близько 270 тис. га, що вдвічі більше, ніж 6--7 років перед тим. За цим показником Україна 2009 року зайняла 21-е місце у світі. Водночас велика частина сертифікованих органічних продуктів, вироблених в Україні, йде на експорт. Через це насичення внутрішнього ринку цією продукцією недостатнє. Зокрема, це пов'язано з тим, що більшість української органічної продукції - це сировина для виробництва кінцевого продукту (зерно, бобові, олійні культури). Тільки в останні роки почало активно розвиватися органічне рослинництво - вирощування овочів, фруктів, ягід, розвиватися переробка цієї продукції (є вже перші українські сертифіковані крупи, повидло, соки, сиропи, сухофрукти, чаї, м'ясні продукти тощо)[16].

У зв'язку з тим, що в Україні довго не приймається закон про органічне виробництво, в країні не має вітчизняних правил, за якими сертифікують виробників органічної продукції. Органи сертифікації орієнтуються на європейське регулювання, правила сертифікації і маркування.

Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з 2006-2007 рр., склавши в 2008 році 600 тис. євро, 2009 - 1,2 млн євро, 2010-го цей показник зріс до 2,4 млн євро, а в 2011 р. - до 5,1 млн євро.[17].

Закон України "Про органічне виробництво"

21 квітня 2011 р. о 13.40 Верховна Рада України ухвалила Закон "Про органічне виробництво".

Документ визначав правові, економічні, соціальні й організаційні основи ведення органічного сільського господарства, вимоги щодо вирощування, виробництва, перероблення, сертифікації, етикетування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції та сировини.

Закон, зокрема, містить положення, відповідно до якого органічна продукція повинна відповідати вимогам, встановленим для такої ж продукції, виробленої конвенційним (неорганічним) способом. Згідно з документом, виробництво має вважатися органічним лише після отримання відповідного сертифікату на виробництво органічної продукції і має проводитися виключно з органічної сировини, яка відповідає вимогам цього закону.

Відповідно до документа, в органічному виробництві має бути заборонено використання ГМО, похідних ГМО і продуктів, вироблених з ГМО, як харчових продуктів, кормів, технологічних добавок. Також забороняється застосовувати хімічні препарати захисту рослин та добрив, використання іонізуючої радіації для обробки органічних харчових продуктів, кормів або сировини, яка використовується у органічних харчових продуктах чи кормах.

Закон прийнято з вилученням з його тексту положень про фінансування виробництва органічної продукції за рахунок державного бюджету.

Результати голосування щодо проекту Закону України "Про органічне виробництво" були такі: за - 286; проти - 0; утримався - 1 (Р.В. Ткач); не голосували - 96. Всього - 383[18].

20 травня 2011 р. Президент України відхилив цей ухвалений Верховною Радою України Закон[19].

8 вересня 2011 р. і самою Верховною Радою України теж відхилено Закон України "Про органічне виробництво"[20].

З початком 2012 р. спостерігається певна активізація законодавчих ініціатив в органічному секторі України. Вслід за депутатським законопроектом "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини", що був поданий до Верховної Ради 13 січня 2012 р. народним депутатом Ю.А. Кармазіним (номер реєстрації 9707), наступним стало подання до законодавчого органу проекту Закону України "Про засади органічного виробництва" (номер реєстрації 9707-1 від 18 січня 2012 р.), який був ініційований Кабінетом Міністрів України.

Оскільки урядовий законопроект, відповідно протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 93, був погоджений із зауваженнями Міністерства юстиції України та узгоджений з Адміністрацією Президента України, то є сподівання, що ми будемо в 2012 року вже з Законом.

Прийняття законопроекту повинно започаткувати розробку повного пакету нормативно-правових актів для формування ефективної законодавчої бази європейського рівня і створення реального правового поля для забезпечення рівних умов функціонування суб'єктів господарювання органічного напрямку[21].

Тим часом наповнений низькоякісними товарами внутрішній ринок України стимулює споживачів активно переключатися на товари з "бездоганною репутацією". Як альтернатива стандартним товарам в Україні починає поступово зароджуватися попит на органічні продукти. Підтверджують зацікавленість українських споживачів у їх купівлі результати соціологічних опитувань[22][23].

Висновок

Екологічно чисті продукти (від англ. organic food) - продукція сільського господарства та харчової промисловості, виготовлена відповідно до затверджених правил (стандартів), які передбачають мінімізацію використання пестицидів, синтетичних мінеральних добрив, регуляторів зростання, штучних харчових добавок, а також забороняють використання ГМО[15].

Наприклад, у сільському господарстві на полях не використовують хімічно-синтезованиих мінеральних добрив, ГМО, а для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні та біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. У тваринництві особливу увагу приділяють кормам (без консервантів, стимуляторів зростання, збудників апетиту) та безстресовим умовам утримання й транспортування, заборонено використовувати антибіотики та гормони. Щодо готової продукції заборонено рафінування, мінералізація та інші прийоми, які вбивають поживні властивості продукту, а також додавання штучних ароматизаторів, барвників тощо.

Отже, з результатів дослідження можна зробити висновок, що ринок екологічно чистої продукції в Україні набуває все більшої популярності. Особливим попитом ці продукти користуються у великих містах. Зважаючи на екологічну ситуацію в країні, люди стараються всілякими способами покращити стан свого здоров'я, і тому згодні платити навіть в декілька разів більше за якісну продукцію. В Україні за останні десятиліття відбувся активний розвиток виробництва екологічно чистих продуктів харчування. Проте на мою думку, виробникам ще потрібно багато часу, щоб їх продукти стали насправді екологічними. Я вважаю, що не існує "екологічних товарів" як таких. Існують товари з різними екологічними властивостями. Ці властивості вирішальною мірою визначаються технологіями виробництва товарів, а також вимогами до їх використання та утилізації.

Список використаних джерел

1. Артиш В.І. Розвиток світового ринку органічної продукції [Текст] / В. І. Артиш // Економіка АПК. - 2010. - № 3. - С. 113-116.

2. Безус Р.М. Ринок органічної продукції в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Р.М. Безус, Г.Я. Антонюк // Економіка АПК. - 2011. - № 6. - С. 47 - 52.

3. Бурляй А.П. Роль України у формуванні пропозиції європейського ринку органічної продукції [Текст] / А.П. Бурляй, О.О. Гуцаленко // Економічний часопис - ХХІ. - 2013. - № 11-12 (2). - С. 15-18.

5. Дудар О.Т. Розвиток органічного агровиробництва в Україні [Текст] / О.Т. Дудар // Економіка АПК. - 2012. - № 3. - С. 121-126.

6. Органік в Україні / Федерація органічного руху України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //оrgаnic.cоm.uа/uk/hоmepаge/2010-01-26-13-39-01.

7. Орган екологічної сертифікації та маркування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ecоlаbel.оrg.uа/.

8. Батечко С.А., Деревянко Н.А. Руководство по нутрициологии. Философия здоров'я "Тянши". - К.: АВРИО, 2006. - 500 с.

9. Безпека харчування: сучасні проблеми: Посібник-довідник / Укл.: А.В. Бабюк, О.В. Макарова, М.С. Рогозинський, Л.В. Романів, О. Є. Федорова - Чернівці: Книги - XXI, 2005. - 456 с

10. Возіанов О.Ф. Харчування та здоров'я населення України // Журнал Академії медичних наук України. - 2002. - Т. 8, № 4. - С.645-657.

11. Губа Н.И. Овощи и фрукты на вашем столе. - Киев. Урожай, 1990.

12. Демографічна криза в Україні: її причини і наслідки: Зб. матеріалів / Верховна Рада України. Комітет національної безпеки і оборони. - К., 2003. - 430 с.

13. Сердюк А.М. Еколого-гігієнічні проблеми харчування // Журнал Академії медичних наук України. - 2002. - Т. 8. - № 4. - С.677-684.

14. Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наук, думка, 1991. - 368 с.

15. About Organic Food // The Food Standards Agency

16. В Україні зростає попит на органічні продукти // УНІАН, 16.10.2009

17. Аналітичні дослідження // Федерація органічного руху України

18. www.organic.com.ua, 21.04.2011

19. Президент відхилив Закон України "Про органічне виробництво" // www.organic.com.ua

20. Закон відхилено // www.organic.ua

21. нові законопроекти в 2012 // www.organic.com.ua

22. Більшість споживачів бажають купувати більш дорогі екологічно чисті товари // РБК-Україна, 13.09.2010

23. Исследование трендов: Готовы ли украинцы покупать экологически чистые товары? // дослідницький центр компанії INRISE Development, вересень 2010 р.

Размещено на Allbest.ru