Виявлені дані про волинських малярів не волинського походження вказують на вагоме місце регіону у системі мистецьких взаємозв'язків українських земель й характеризують малярську культуру Волині як невід'ємну складову частину загальної картини еволюції мистецького процесу на українських землях у середині - другій половині XVI ст.

3. Збереження та експонування волинського іконопису

3.1 Історіографія збереження волинського іконопису

Вивчення та колекціонування волинського іконопису були започатковані близько ста років тому. Початком відліку слід вважати дві події - відкриття Волинського єпархіального давньосховища у Житомирі 1893 р. та проведення ХІ археологічного з'їзду у Києві 1899р., матеріали якого майже повністю були присвячені старожитностям Волині. Волинь завжди була багата приватними збірками пам'яток мистецтва, що дбайливо зберігалися у маєтках спадкоємців Магницьких родів. В основному це були колекції західноєвропейського та польського мистецтва, майже не доступні для дослідників. Пам'ятки іконопису в них, практично не були представлені. Не користувалось повагою давнє малярство (виняток складали чудотворці) і у місцевого духовенства, яке підозріло дивилося на давні церковні пам'ятки Ян на залишки унії, намагаючись вилучити їх із храмів, або просто знищити.

Красномовним свідченням варварського ставлення до культурної спадщини є запис на пошкодженому рукописному Євангелії XVI ст., що зберігалось у братському Володимир-Волинському давньосховищі: «Сию книгу надобно подереть, ибо она укладская, а теперь надобно росийских» І такі не по розуму «усердные исполнители» урядових постанов про вилучення книг та творів мистецтва не були поодинокими постатями серед православного духовенства. На щастя, репресивні заходи представників уряду на місцях не були послідовними. Після ліквідації у 1839 р. греко-католицької церкви та придушення польського повстання 1863 р. російський уряд намагався «... учить народ его истории; внушать и интеллигенции, и простому народу, что Волынский край - край искони русский православный, что в возможно полной ассимиляции с великою родиною русскою единственный залог будущего благоустройства и преуспеяние края «. А кращою допомогою уряду в цьому напрямку є «собрание и сохранение тех немых исторических памятников, которые… нередко говорят уму и сердцу красноречивее всяких исторических описаний и отвлеченных рассуждений».

Посилення інтересу до місцевої історії та культури ( незважаючи на його політичне забарвлення ) сприяло появі цілої низки ґрунтовних краєзнавчих досліджень, які друкувались у «Волынских епархиальных ведомостях «, що починають виходити з 1867 р. Особливе значення для розвитку історичного краєзнавства мала 5-ти томна праця Миколи Теодоровича «Волынь. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Почаев. 1888- 1903», що і сьогодні не втратила свого наукового значення. На її сторінках міститься чимало інформації про волинські пам'ятки, більшість з яких не збереглося до наших днів. Але справжнє вивчення волинських пам'яток, у тому числі й іконопису, починається з відкриттям єпархіального давньосховища у Житомирі. Ідея створити музей у губернському місті не була новою. Перший церковно археологічний музей у колишній Російській імперії було створено нв Україні при Київській Духовній Академії згідно з наказом Синоду від 18 жовтня 1872 р., але його справжнім творцем став Микола Петров, який за час багаторічної роботи хранителем музею зібрав понад 30 тисяч творів мистецтва та старовини. Багато М. Петров зробив і для вивчення історії Волині, дослідження її мистецьких пам'яток. До призначення у Київську Духовну Академію, він викладав у Волинській Духовній Семінарії, опублікував ряд краєзнавчих досліджень у «Волинських єпархіальних відомостях». Йому також належать монографії «Холмська Русь» (1887) та «Волинь» (1888), в яких приділена значна увага сакральному мистецтву Волині. На Волині перший церковно-археологічний музей було відкрито у 1887 р. православним братством у Володимирі-Волинському за сприяння відомого дослідника старожитностей А.В. Прахова, хоча його роль у виявленні волинських старожитностей мала «небезкорисний» характер. Основу братського музею складала невелика та нецінна збірка пам'яток, серед яких слід виділити ікону «Богородиці» XV ст. з Мстиславського храму та ікону «Благовіщення» 1579 р., написану маляром Федуском з Сам бора. Опис колекції давньосховища, укладений Омеляном Миколайовичем Дверницьким, можна вважати першою спробою ознайомити широку громадськість із старожитностями Волині, зібраними в музеї. Про значення культурно-мистецької цінності експонатів музею говорить той факт, що понад 30 експонатів збірки, у тому числі і ікони, були представлені на виставці у Києві під час роботи XI Археологічного з'їзду (1899 р.). Але, розташований у маленькому повітовому місті, музей не міг розраховувати на успіх, і його збірка залишилась маловідомою. Непоміченою, без значних здобутків, була діяльність і братського давньосховища у Луцьку. Тільки з відкриття Волинського давньосховища у Житомирі (з відділенням у Почаєві ) починається справжнє збирання та дослідження мистецьких пам'яток Волині. Його створення тісно пов'язане з ім'ям архієпископа Модеста (Стрельбицького). Свого часу за його участю було відкрито церковно-археологічні музеї у Нижньому Новгороді та Холмі.

Останній навіть вважався одним з найкраще впорядкованих церковно-археологічних музеїв на півдні Російської імперії, тому не дивно, що, отримавши призначення на посаду Волинського архієпископа у Житомир, архієпископ Модест активно взявся за упорядкування єпархіального давньосховища. Зрозуміло, що відкрити музей було лише половиною справи. Необхідно було знайти людину, яка б добровільно взяла на себе обов'язки не тільки хранителя музею, але вела б і збиральницьку та наукову роботу. На щастя, хранителем музею було обрано Ореста Авксентійовича Хотинського - викладача Волинського жіночого училища. Його роль в організації музейної справи на Волині ще не отримала належної оцінки. Давньосховище у Житомирі було відкрито 15 травня 1893 р., а через сім місяців почало діяти церковно-археологічне товариство, найбільша активність якого припадає на перші сім років існування. Саме в цей період було зібрано найцінніші експонати, надруковано два збірники праць членів товариства, опис пам'яток, що надійшли протягом перших років існування. За розпорядженням архієпископа Модеста до давньосховища починають надходити церковно-приходські літописи, з інформацією про церкви, населені пункти, історичні пам'ятки. Їх перегляд було доручено О. Хотинському. Висновки дослідника були невтішні. « Ныне составлены церковно-приходские летописи почти повсеместно на Волыни, но по новости этого дела, громадное большинство летописей не удовлетворяет даже минимуму требований, какие можно предъявить к этим трудам… Вашему высокопреосвященству благоугодно было возложить на меня просмотр всех летописей, копии которых доставляются в епархиальное древнее хранилище. Я…поставлен в тяжедую и крайне неприятную для меня лично необходимость признать почти все эти труды в том или ином отношении неудовлетворительными, требующими разнообразных дополнений и даже полной переделки». З багатьох пропозицій О.Фотинського звернемо увагу лише на ті, що стосуються ікон. У 1897 р. в давньосховищі зберігаються понад 1000 історико-статистичних описів церков Волинської єпархії. Її народження продовжувалось до І-шої світової війни. Частина (427 церковно-статистичних описів) цих важливих документів зберігається у Києві в Центральному історичному архіві України.

Наукова діяльність Черновно-археологічного товариства не обмежувалось лише Волинню. Тісні контакти підтримувалися з вченими та науковими установами Петербурга, Києва й Москви. І це не обмежувалось лише перепискою та обміном інформацією. Так в рамках програми по підготовці ХІ Археологічного з'їзду у Києві, Московське археологічне товариство подало кошти О. Фотинському на проведення експедиції влітку 1899 р. з метою виявлення пам'яток у храмах Волині. Це дало змогу поновити збірку Волинського давньосховища низкою цінних експонатів, серед яких виділяю рукописи XIV - XVI ст. та портрети Мелетія Смотрицького, Фелеціана Володкевича з Дерманського монастиря, зробити чимало фотографій храмів та ікон. Частина виявлених пам'ятників була представлена на ХІ Археологічному з'їзді у Києві, що відбувався з 1 по 20 серпня 1899 р. На жаль придбані давньосховищем пам'ятки давнього малярства не отримали ґрунтовного наукового опрацювання, але звинувачувати дослідників у байдужому ставленні до іконопису немає підстав. Про стан досліджень українського іконопису свідчать спогади митрополита Шептицького про відвіданий ним Музей Київської Духовної Академії: «Коли в р. 1886-ім чи 7-м був я перший раз у Києві і відвідав малий, але дуже цінний музей Духовної Академії на Подолі - професор Петров, ... тоді кустос цього музею, показуючи мені прегарну, хоч невелику збірку старих ікон, так виразився: «Чи між цими іконами є різниця», які стилі та примітки школи - цього ніхто не знає, бо ніхто дотепер їх не досліджував». Перша наукова доповідь, повністю присвячена давньому малярству Волині, була зроблена М. П. Істоміним на ХІ Археологічному з'їзді, основні положення якої було викладено автором у статті «Иконография Волынского древнехранилища», надрукованій у 1900 р. М. П. Істомін підготував покажчик ікон, представлених на виставці ХІ Археологічному з'їзду.

Теоретичні висновки Істоміна відносно волинського іконопису викликали справедливу критику С. М. Кузьміна. Він не погоджувався з розподілом творів волинського малярства на окремі напрямки - «візантійський», «західний» (німецькі, фламандські), де не було місця місцевим культурним традиціям. Свій критичний нарис С. Кузьмін подав разом з репродукціями ікон з Волинського давньосховища на сторінках науково-популярного мистецького журналу «Искусство и художественная промышленность». Репродукція волинських ікон з невеличкою статтею подав у часописі «Археологическая летопись Южной России» М. Ф. Блятівський. Аналізуючи виступи науковців на з'їзді О. Фотинський відзначив: «В общем характеристика иконографических типов и сюжетов на Волыни ныне возникла только в общих чертах,она представляет еще богатое поле для исследования…Следует однако спешить с этим, в силу быстро растущего уничтожения старых икон, не соответствующих и каноническому типу, требующих обновления по техническим условиям или наконец - по личному вкусу и произволу церковных настоятелей». Але після смерті архієпископа Модеста у 1902 Р. у діяльності Волинського давньосховища відбулось після 1910 р., але ініціатива в дослідженні старожитностей Волині переходить до створеного у 1900 р. «Товариства дослідників Волині», з яким починає активно співпрацювати і О. Фотинський. Саме по сторінках наукових видань «Товариства дослідників Волині» О. Фотинський подав опис Дорогобужської Богородиці - унікальної пам'ятки волинського малярства XIII ст., що нині зберігається в Рівненському краєзнавчому музеї. На початку XX ст. волинськими старожитностями починають цікавитись не лише краєзнавці. Волинські ікони починають збирати і столичні музеї. Так, низка волинських ікон була придбана Д.М. Щербаківським для Київського художньо- промислового та наукового музею ( тепер Національний музей українського образотворчого мистецтва України, під час його експедиції по Волині у 1910 та 1912 роках. Пізніше волинські матеріали Д. Щербаківський використає у своєму дослідженні «Символіка в українському мистецтві». Перша світова та громадянська війни надовго призупинили дослідження волинського іконопису. У 1915 р. під час наступу австро-угорських військ збірка старожитностей Волинського давньосховища була перевезена до Харкова, де на неї чекала незавидна доля.

Колекцію розмістили у Харківському єпархіальному давньосховищі, що знаходилось у спеціально обладнаному єпархіальному будинку. У 1919 р. волинські пам'ятки опинились в музеї красних мистецтв Харківського університету. У 1920 р. стали надбанням ц церковно-історичного музею, створеного після злиття університетського музею красних мистецтв та збірок харківського та волинського давньосховищ. Музей очолив асистент університетського музею Стефан Андрійович Таранушенко. У 1922 р. цей музей був реорганізований в Музей давньоукраїнського мистецтва, а у 1926 р. - Музей українського мистецтва. Що являв собою вище згаданий музей добре видно з спогадів Павла Миколайовича Жолтовського: «Містився музей в тісному приміщенні в старому корпусі університету. Вікна виходили на південний фасад Успенського собору. Недавно він там перебував. Вже через рік довелось перевозити збірки цього музею до колишнього архієрейського будинку біля старого Покровського собору. У цьому порівняно невеликому будинку були стиснуті цілих три музеї: наш, музей мистецтва, що був організований зі збірок колишнього університетського музею, та новоутворений музей ім.. Артема». Останній злився з Харківським державним художньо-історичним музеєм у 1927 - 28 р. р.

Перші роки Радянської влади не сприяли дослідженню іконопису. Вивчати і збирати ікони було іноді небезпечно для життя, особливо у 30-ті роки. Прикладом є арешт у 1933 р. працівників Харківського музею українського мистецтва на чолі з директором Стефаном Таранушенком. 16 жовтня 1933 р. був виданий наказ «Про ліквідацію МУМ та ХДХІМ і передачу фондів художніх експонатів їх до Всеукраїнської картинної галереї». Під час розформування музею частина колекції волинських ікон за свідченням С. Таранушенка була знищена, інша була втрачена у роки Другої світової війни. І найбільшої колись в Україні збірки волинських ікон житомирського давньосховища на сьогодні лишилось не більше десятка у музеях Харкова, Житомира, Мінська та низка фотографій, зроблених С. Таранушенком у 1924 р. Але дослідження і збереження волинських пам'яток на Україні в 20 - 30-хх р.р. не завмерло. Воно без зайвого розголосу проводилось на Західній Україні при щедрій підтримці митрополита Андрія Шептицького - засновника Національного музею. З документів що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові видно, що митрополит А. Шептицький не один рік надавав кошти для проведення науково-дослідних експедицій на Волині та закупівлю предметів старовини і мистецтва, в тому числі й ікон. В цій роботі приймали участь десятки людей і в першу чергу професор Іван Фендрик, магістр права Борис Ольховський, Олександр Цинкаловський з листів та звітів І. Шендрика до метрополита А. Шептицького видно, що з Волині до Львова потрапила кількість стародруків, документів, фотографій та ікон. Деякі з них, як зокрема, ікони «Преображення» XVI ст. та «Апостоли» кінця XVII ст. з с. Кураш Дубровицького району і сьогодні зберігаються у Національному музеї у Львові. Друга світова війна на довгий час призупинила експедиційну та дослідницьку діяльність на Волині. Інтерес до культурної спадщини України, що пожвавився лише у 60-ті роки, практично не торкнувся давнього малярства Волині. Щоб пересвідчитись у цьому достатньо переглянути шеститомну «Історію українського мистецтва», де волинському іконопису відведено декілька рядків. У альбомі «Український середньовічний живопис» з більше ніж ста репродукцій ікон, вміщено лише дві, що походять з Волині. Поодинокі знахідки та публікації волинських ікон, зокрема «Волинської Богородиці» з Луцька не стали початком систематичних досліджень. Перший, хто по-справжньому звернув увагу на давнє малярство Волині був Павло Жовтовський від початку 70-х у продовж 15 років він брав активну участь в організації експедицій з метою дослідження волинських пам'яток. З його допомогою за короткий час було створено збірки Волинської ікони у Рівненському, Волинському та Острозькому музеях, без урахування яких сьогодні неможливо писати історію давнього українського малярства. Цікава збірка волинських ікон у цей же час була зібрана в Музеї народної архітектури та побуту України.

Напрацьований протягом багатьох років експедиційний матеріал П. Жолтовський використав у своїй монографії «Український живопис XVII - XVIII ст.». хронологічні рамки дослідження не дозволили йому проаналізувати волинські ікони XV - XVI ст., що стали об'єктом постійних наукових студій з кінця 80-х років. Однією з головних причин активізації досліджень стала реставрація ікон ХІІІ - XVI ст. з Рівненського краєзнавчого музею, у тому числі й «Богородиці Одигітрії» з Дорогобужа ХІІІ ст. у львівському філіалі науково-дослідного реставраційного центру, та показ їх на виставках у Львові та Києві. Намітився стійкий інтерес до волинського іконопису з боку шанувальників мистецтва та мистецтвознавців. Починаючи з 1994 р. у Луцьку проводяться щорічні конференції з питань дослідження та реставрації волинського іконопису, організовані Музеєм Волинської ікони та Волинським краєзнавчим музеєм. Науковий доробок конференцій вже склав чотири збірки. Без волинських ікон вже не обходиться жодна праця з історії давнього українського малярства, достатньо назвати лише останні роботи Л. Міляєвої та В. Овсійчука. Викристалізувалися основні напрямки досліджень волинського іконопису - каталогізація музейних збірок, опрацювання документів, архівних джерел про малярів та малярські осередки, монографічні дослідження окремих пам'яток. Об'єм інформації про волинську ікону постійно зростає.

Список використаної літератури

1. Василевська С., Вигоднік А. Ікони XVII - XVIII ст. з експозиції Музею Волинської ікони // Волинська ікона. Доповіді та матеріали IV наукової конференції.- С. 118 - 135.

2. Вигоднік А. Вивчення євангельських текстів на іконах волинської школи іконопису // Волинська ікона. Тези і матеріали наукової конференції, присвяченої 90 - річчю П. М. Жолтовського.- С. 25 - 28.

3. Вигоднік А. Ікони « Коронування Богородиці « у збірці музею волинської ікони // Богородиця і українська культура. Тези доповідей і повідомлень Міжнародної конференції 14 - 15 грудня 1995 р. - Львів, 1995 р. - С. 6 - 9.

4. Вигоднік А. Вивчення євангельських текстів на іконах Волинської школи іконопису // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень Міжнародного V круглого столу / Львів, 3 - 5 травня 1995 року /. - Частина 1. - Київ - Львів, 1995. - С. 189 - 192.

5. Вигоднік А. Датовані і підписні ікони у збірці Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона. Тези та матеріали II Міжнародної наукової конференції. - С. 48.

6. Вигоднік А. Матеріали до каталогу Волинської ікони ( ікони XVI - XVII ст.. з експозиції Музею Волинської ікони ) // Волинська ікона. Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції. - С. 34 - 48.

7. Вигоднік А. П. Ікони Христа « Боремельського « на Волині // Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі наукові читання пам'яті Михайла Драгана. Матеріали виступів 19 - 20 листопада 1997 року м. Дрогобич. - Дрогобич : Відродження, 1997. - С. 103 - 104.

8. Вигоднік А. П. Вивчення євангельських текстів на іконах волинської школи іконопису // Волинський музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали I науково - практичної конференції, присвяченої 65 - річчю Волинського краєзнавчого музею та 45 - річчю Колодяжненського літературно - меморіального музею Лесі Українки, 16 - 17 червня 1994 року. - Луцьк : Ініціал, 1997. - С. 18 - 19.

9. Волинська ікона : питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Тези і матеріали наукової конференції, присвяченої 90 - річчю П. М. Жолтовського 23 - 24 листопада 1994 року. - Луцьк, 1994. - С. 14 - 17.

10. Волинська ікона : питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Тези та матеріали II Міжнародної наукової конференції, 29 листопада - 1 грудня. - Луцьк : Ініціал, 1995. - С. 36 - 39.

11. Волинська ікона : питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Тези та матеріали III Всеукраїнської конференції, 12 - 13 грудня 1996 року. - Луцьк, 1996. - С. 23 - 25.

12. Волинська ікона : питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Доповіді та матеріали IV наукової конференції м. Луцьк, 17 - 18 грудня 1997 року. - Луцьк. С. 17 - 24.

13. « Волинська ікона XVII - XVIII століття «. Каталог виставки. - Луцьк, липень серпень, 1997.

14. Волощук А. Г., Макарова Т. М. Реставрация фрагментов иконостаса из церкви села Локачи. // Реставрація музейних пам'яток в сучасних умовах. Проблеми та шляхи їх вирішення. Міжнародна науково - практична конференція, присвячена 60 - річчю Національного науково - дослідного реставраційного центру України. Тези та матеріали доповідей 27 - 29 травня 1998 року. - Київ. 1998. - С. 21, 22.

15. Врятовано для України // Волинь - 1996, 21 березня.

16. Данилюк А. Павло Жолтовський, як знавець, дослідник і організатор збереження пам'яток народної архітектури // Волинська ікона : ...Тези і матеріали наукової конференції, присвяченої 90 - річчю П. М. Жолтовського... - С. 4 - 8.

17. Дацюк І. Ікони XVII -XVIII ст.. в церквах Локачинського району. Проблеми збереження // Волинська ікона... Тези та матеріали II Міжнародної наукової конференції... С. 22.

18. Дацюк І. Волинська ікона XVII - XVIII ст. Традиції і новаторство. // Волинська ікона... Доповіді та матеріали IV наукової конференції... - С. 69 - 71.

19. Дублянський А. Прот. Іов Кондзелевич - український Рафаель. // Волинська ікона : ... Тези і матеріали наукової конференції, присвяченої 90 - річчю П. М. Жолтовського... - С. 74 - 82.

20. Жолтовський П. М. Український живопис XVII XVIII ст.. - Київ., 1978.

21. Єлісєєва Т. Декор та іконографія царських врат кінця XVI - першої половини XVII ст. із збірки Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона... Тези та матеріали II Міжнародної наукової конференції...- С. 17 - 18.

22. Єлісєєва Т. Каталог царських врат кін. XVI - поч. XX ст.. з колекції Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона... Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції...- С. 48 -56.

23. Єлісєєва Т. Донаторські ікони в експозиції Музею Волинської ікони // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень Міжнародного V круглого столу / Львів, 3 -5 травня 1995 року /. - Частина «. С. 159 - 161.

24. Єлісєєва Т. М. Збірка ікон Волинського краєзнавчого музею // Матеріали та тези наукової конференції. До 130 - річчя Житомирського краєзнавчого музею... -С. 75, 76.

25. Єлісєєва Т. М. Збірка предметів української декоративної різьби Волинського краєзнавчого музею // Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі наукові читання пам'яті Михайла Драгана... - С. 42 - 43.

26. Єлісєєва Т. Музей Волинської ікони // Волинський музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали I науково - практичної конференції... - С. 14.

27. Єлісєєва Т. Тема Євсеєвого древа в царських вратах Волині кінця XVII - XVIII ст.. // « Минуле і сучасне Волині : Олександр Цинкаловський і край «. Матеріали IX наукової історико - краєзнавчої міжнародної конференції 20 - 23 січня 1998 року. Луцьк : Надстир'я, 1998. - С. 211.

28. Єлісєєва Т. Скульптурна різьба в декорі царських врат Волині XVII - XVIII ст. // Історія релігій в Україні. Матеріали VIII міжнародного круглого столу 11 - 13 травня 1998 року. Львів : Логос, 1998. - С. 92 - 93.

29. Історія українського мистецтва в 6 - ти т. - К., 1967 - Т - 2.

30. Карпюк Л. Малярські осередки на Волині XVII - XVIII ст. // Волинська ікона... Тези і матеріали наукової конференції, присвяченої 90 - річчю П. М. Жолтовського... - С. 15 - 18.

31. Карпюк Л. « Волинський іконописець 1630 р. «, та його твори в Музеї волинської ікони // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень V Міжнародного круглого столу... - Частина 2. - С. 189 - 192.

32. Карпюк Л. Малярський осередок михнівського монастиря // «Минуле і сучасне Волині : Олександр цинкаловський і край»... - С. 215, 216.

33. Карпюк Л Малярські осередки на Волині ( за матеріалами колекції іконопису Волинського краєзнавчого музею ). // Волинський музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали I науково - практичної конференції... - С. 17 - 18.

34. Квасюк А., Романюк О. Реставраційна майстерня при Волинському краєзнавчому музеї // Волинська ікона... Тези та матеріали II Міжнародної наукової конференції... - С. 20 - 21.

35. Квасюк А., Романюк О. Реставрація ікон « Апостоли Петро і Павло « та « Святий Миколай « XVIII століття з села Білосток // Волинська ікона... Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції... - С. 78.

36. Квасюк А., Романюк О. Реставрація одвірок царських врат Йова Кондзелевича // Волинська ікона : ... Доповіді та матеріали IV наукової конференції... - С. 34.

37. Квасюк А.. Романюк О. До питання атрибуції ікони « Апостол « зі збірки Волинського краєзнавчого музею // Там же. - С. 66 - 68.

38. Ковальчук Є. Павло Жолтовський і експедиції Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона :...Тези і матеріали наукової конференції, присвячених 90 - річчю П. М. Жолтовського... - С. 11 - 13.

39. Ковальчук Є. Павло Жолтовський і експедиції Волинського краєзнавчого музею // Народознавчі зошити. Двомісячник Інституту народознавства Національної Академії наук України. - Ч. 5. - Львів, 1995. - С. 273 275.

40. Ковальчук Є. До питання обліку і збереження пам'яток іконопису в церквах Волині // Волинська ікона :... Тези та матеріали II Міжнародної наукової конференції... - С. 21.

41. Ковальчук Є До проекту програми охорони і збереження пам'яток історії і культури в діючих культових спорудах // Волинська ікона :... Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції... - С. 56 - 59.

42. Ковальчук Є. До питання музейного і церковного співробітництва у збереженні і дослідженні пам'яток давнього мистецтва Волині // Волинська ікона :...Доповілі та матеріали IV наукової конференції... - С. 68 - 69.

43. Ковальчук Є. Експедиції Волинського краєзнавчого музею 1981 - 1982 рр. По обстеженню культових споруд волині на предмет виявлення, обліку і збору цінних мистецьких пам'яток. // Волинський музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали I науково - практичної конференції... - С. 11, 12.

44. Когут Л. Особливості збереження. Дослідження та реставрації волинської ікони ( з практичного реставраційного досвіду ). // Волинська ікона :...Тези і матеріали наукової конференції, присвяченої 90 - річчю П. М. Жолтовського... - С. 61 - 67.

45. Кондаков Н. Іконографія Богородиці - М., 1886. - т. 11.

46. Кондратюк Т., Митківська Т., Жданова Н. Деякі питання умов зберігання творів іконопису та проблеми біопошкоджень. // Волинська ікона :... Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції... - С. 72 - 74.

47. Кондратюк Т., Жданова Н., Захарченко В., Наконечна Л. Аспекти екологічної оцінки грибів, які пошкоджують твори іконопису // Там же. - С. 74 - 78.

48. Луць В. Ікона Богородиці із Зимського монастиря// Волинська ікона...Доповіді та матеріали IV наукової конференції.

49. Луць В. Збірка Волинських ікон Рівненського краєзнавчого музею // Родовід - 1994. - №8.-с.36-38.

50. Міляєва Л., Логвин Г., Свенціцька В.Українскьий середньовічний живопис -К., 1976 .-с. 27-29.

51. Степовик Д. Історія української ікони Х-ХХ століть - Київ: Либідь, 1996.-с.38-44.

52. Овсійчук В. Українське малярство Х-XVIII століття - Львів, 1996.-с.53-58.

Список ілюстрацій

1. Кам'яна ікона на Волині - Богородиця Одигітрія . Грудек Надбужний XIII століття.

2. Богоматір Одигітрія ( Пери лепта ) Волинська.

3. Волинський іконописець 1630 р. Богородиця Одигітрія. Перша половина XVII століття.

4. Волинський іконописець 1630р. Богородиця Одигітрія. Середина XVII століття.

5. Богородиця Одигітрія. Кінець XVII століття.

6. Богородиця Одигітрія. Церква святого Стефана в Усичах.

7. Богородиця Одигітрія. 1595р. Фрагмент.

8. Додаток. Фото ризи ікони.

9. Богородиця Одигітрія з церкви Різдва Богородиці. Острозький історико - культурний заповідник.

10. Ікона Почаївської Богоматері. 1757р.

11. Покрова Богородиці. Друга половина XVII століття.

12. Христос Вседержитель. Перша половина XVII століття.

13. Спас у славі. Перша половина XVI століття.

14. Спас на престолі з чотирма ангелами. Перша половина XVII століття.

15. Йов Кондзелевич. Спас. Кінець XVII століття.

16. Йов Кондзелевич. Спас. Фрагменти.

17. Йов Кондзелевич. Спас. Фрагменти.

18. Моління. Перша половина XVII століття.

19. Моління. Фрагмент.

20. Розп'яття з пристоячими. Початок XVII століття.

21. Спокуса Христа. XVIII століття.

22. Спокуса Христа. Фрагменти.

23. Богородиця Одигітрія з Успенської церкви у Дорогобужі. Рівненський краєзнавчий музей.

24. Богородиця Одигітрія з церкви Покрову Богородиці у Стрільську. 1595 р., Рівненський краєзнавчий музей.

25. Богородиця Замилування з церкви апостола Луки у Доросині. Львівська картинна галерея - Музей - заповідник « Олеський замок «.

26. Богородиця Одигітрія. XVII століття. Рівненський краєзнавчий музей.

27. Покрова Богородиці. XV століття. Рівненський краєзнавчий музей.

28. Спас, с. Цепцевичі, XV століття. Рівненський краєзнавчий музей.

29. Різдво Христа. XVII століття. Рівненський краєзнавчий музей.

30. Трійця. XVII століття. Рівненський краєзнавчий музей.

31. Трійця. XVII століття.

Размещено на Allbest.ru