Рукописні книги Ватиканської бібліотеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра СКІД

Реферат

З дисципліни «Документознавство»

На тему: «Рукописні книги Ватиканської бібліотеки»

Виконала:

студентка групи ДК-12

Кучеренко М.О.

Прийняла: доцент Лісіна С.О.

Львів 2015

Вступ

Люди - це історія, люди живуть історію, вони ж її і пишуть. Іноді факти, які вважалися беззаперечними підлягаються сумнівам, оскільки відкриваються, нові, нікому не відомі документи. Одні з найдостовірніших є рукописні книги. Під час роботи над рефератом я користувалася замітками і працями професора Бірмігенського університету (Великобританія) Дж . Невіла Бердсома, текстолога Фредеріка Кеньйона, британського дослідникаТрегельма, доктора історичних наук Гренфела та вченого С.Х. Робертса. Також, я використовувала лише українські сайти, так,як в них на мою думку найдостовірніша інформація.

Актуальність теми. Я вважаю дану тему актуальною, тому що в бібліотеці Ватикану зберігаються одні з найвизначнішим пам`яток історії людства. Також в фондах і сховищах багато років поспіль під сімома замками приховувались секретні матеріали, які можна буде оприлюднювати лише з плином часу, деякі з них наразі вже починають бути доступними для загалу. Так, наприклад, сталося з матеріали з приводу Другої Світової війни, оскільки вже минула достатня кількість часу для їхнього оприлюднення. В своєму рефераті я б хотіла акцентувати увагу на рукописних книгах, які зберігаються, або зберігалися у фондах Ватиканської бібліотеки.

Розділ І. Наукова версія виникнення бібліотеки

Адреса сайту: http://uk.wikipedia.org

Назва сайту: Вікіпедія

Опис: це Інтернет-енциклопедія, статті для якої може написати будь-яка людина, що має доступ до Мережі. Сьогодні ця енциклопедія, що з'явилася завдяки колективної праці добровільних енциклопедистів-аматорів, налічує понад три мільйони статей більш ніж на 130 мовах, включаючи такі екзотичні, як есперанто чи латина. «Вікіпедія» є загальнодоступною і вільно поширюваної енциклопедією.

Початок зібранню (архівні документи, літургійні книги у вигляді сувоїв лат. Volumina) Ватиканської бібліотеки було покладено в IV столітті: тоді в Латеранському палаці був зібраний архів, про який згадується ще за папи Дамаса I (384 рік). У VI столітті за колекцією манускриптів став спостерігати державний секретар Ватикану (лат. Primicerius Notariorum), а в VIII столітті з'явилася посада бібліотекаря Ватикану. Бібліотека папи Боніфація VIII включала в себе кодекси, прикрашені мініатюрами, зокрема 32 грецьких манускрипти із зібрання Фрідріха II. У вересні 1303 року частина його зібрань зазнала розграбування. 1310 року папа Климент V наказав перенести 643 особливо цінні рукописи до Ассізі, але 1319 року на місто напали гібеліни, внаслідок чого багато документів з цієї колекції також було загублено.

1318 року папа почав збирати третю бібліотеку Ватикану. В Авіньйоні Бібліотека розташовувалася в бібліотечній вежі палацу. Папа Іван XXII володів зібранням книг, створеним для курії. Пізніше частину книг було перевезено до Ватикану, зокрема останнім авіньйонським папою Григорієм XI, проте більшість залишилася в Авіньйоні та пізніше увійшла до фондів Національної бібліотеки Франції та зібрання родини Боргезе (повернуто до Ватикану 1902 року і є донині частиною апостольської бібліотеки).

Адреса сайту: http://www.esc.lviv.ua/

Назва сайту: «Секрети світу»

Опис: Сайт «Секрети світу» розкриває відповіді на питання, що цікавлять людство з давніх-давен. Дозволяє розширити свій світогляд та задуматись над місцем людини у Всесвіті і про нашу планету Земля зокрема. Що криється за всесвітом, який спостерігаємо? Що таке людина? Яким є походження її раціональності і морального почуття? Які її перспективи на майбутнє, і що відбувається з нею після смерті? Відповіді на питання формуються і з наукової, і з релігійної точки зору. Вже сьогодні можна спостерігати,як змінюється психологія окремих людей, цілих етносів, посилюється тяга до віри і містицизму. Зростає кількість екстрасенсів, магів, ясновидців, чаклунів, цілителів, пророків. На сторінках нашого сайту розглянемо і цю тематику.



Розділ ІІ. Неофіційна версія виникнення бібліотеки

ватиканська бібліотека манускрипт

Що саме тут ховається відповідь на загадку Атлантиди.
Атлантида знайшла своє посмертне втілення у величезній церковній імперії. І все-таки хочеться розібратися, що в дійсності може зберігатися у володіннях римського папи?

Є всі підстави припускати, що саме у Ватикан потрапили скарби одного із семи древніх чудес світлу -- Олександрійської бібліотеки. Як розповідає історія, бібліотека була створена фараоном Птолемеєм Сетером незадовго до початку нашої ери і поповнювалася ударними темпами. Єгипетські чиновники забирали в бібліотеку всі ввезені в країну грецькі пергаменти: кожен корабель, що прибув в Олександрію, якщо на ньому були літературні твори, повинен був або продати бібліотеці, або надати для копіювання. Хоронителі бібліотеки спішно переписували всі книги, що попадалися під руку, сотні рабів щодня трудилися, копіюючи і сортуючи тисячі сувоїв. B кінцевому рахунку до початку нашої ери Олександрійська бібліотека нараховувала до 700 тисяч рукописів і уважалася найбільшими книжковими зборами Античного світу. Тут зберігалися добутки найбільших учених і літераторів, книги на десятках різних мов. Говорили, що у світі немає жодного коштовного літературного твору, копії якого не було б в Олександрійській бібліотеці.

A потім книгосховище загинуло. Як це відбулося, неясно дотепер. Найбільш популярна версія, що приписує знищення бібліотеки арабам. Взявши місто, арабський воєначальник заявив, що, всі книги, що зберігаються тут, збігаються з Кораном, вони не потрібні, і їх можна знищити, якщо ж вони суперечать Корану, їх тим більше необхідно знищити. Після цього всі скарби бібліотеки були віддані вогню. Інша версія приписує спалення книжкових зборів воїнам Юлія Цезаря. Більше розсудливі вчені говорять, що під час відсутності належного догляду після падіння держави Птоломеїв книги самі по собі прийшли в непридатність і араби могли спалити тільки порожні старі будинки.

Насторожило те, що бібліотека була створена не де-небудь в Афінах або Персеполі, а саме в Олександрії -- одному з найбільших міст Єгипту, відомому оплоті жерців Амона. Отже, без впливу масонів справа не обійшлася. Дійсно, найбільш освіченими і грамотними людьми Древнього Єгипту були саме жерці, і без їхньої підтримки Птоломей ніяк не зміг би обійтися. Цілком імовірно, втім, що сам фараон ніякого відношення до книжкових зборів не мав і масони лише скористалися його ім'ям.

До пори до часу саме Олександрія відігравала роль головного масонського книгосховища. Однак в IV столітті Римська імперія почала тріскотіти по швах, на її границях з'явилися варвари, і бібліотеку потрбно було терміново рятувати. Можливо, ця грандіозна операція залишилася б назавжди схованою від очей істориків, якби не напис, виявлений у гробниці одного багатого судновласника, християнина, що помер приблизно в 380 році нашої ери. Він пишався тим, що робив на благо Церкви, і тому наказав написати на стіні свого склепу:

«Я завжди і у всьому допомагав божим людям, роздавав милостиню, жертвував на будівництво нових церков. Двадцять моїх кращих човнів цілий рік возили на Родос і у Рим священні тексти з Єгипту, за що я був визнаний гідним благословення самого Намісника Божого.»

Дійсно, які ще настільки масові перевезення книг могли здійснюватися в той час із Єгипту в Рим на благо Церкви? O тім, що для папи це перевезення було подією першорядної важливості, говорить увагу, з яким він поставився до праведного вчинку судновласника. Думаю, що на кораблях була перевезена лише частина бібліотеки -- судна в той час часто тонули, і ризикувати найціннішими книгами навряд чи стали. Їх, швидше за все, відправили сухопутними караванами. Помітьте, саме IV століттям історики датують виникнення Ватиканської бібліотеки. Вам не здається дивним такий збіг?

Природно, що книжкову колекцію зволіли вважати знищеною. Давно відомо, що пожежа -- кращий спосіб замести сліди. Хто і як спалив порожню Олександрівську бібліотеку, не настільки вже важливо. Підпал приписали арабам, яких намагалися виставити некультурними і жорстокими варварами. Це, втім, далеко не випадково, адже саме араби перешкодили Церкві монополізувати знання і саме отримані від них відомості дозволили розцвісти європейському Відродженню, тому природно бажання церковників представити мусульман виплодками пекла.

Які тексти могли перебувати в Олександрійській бібліотеці? B першу чергу це, звичайно ж, велика колекція єгипетських папірусів, храмові і палацові архіви. Є відомості, що Птоломей викупив залишки вавилонських, ассірійських і перських бібліотек і в Олександрії зберігалися багато тисяч клинописних табличок (до речі кажучи, вони в принципі не могли загинути при пожежі, і якби бібліотека дійсно згоріла, то їх знайшли б при археологічних розкопках у наші дні).

Про грецькі і римські тексти говорити не доводиться -- тут зберігаються найцінніші твори Аристотеля, Аристофана, багатьох інших учених і поетів. Ризикну висловити припущення. B древні часи зберегти таємницю масонських лож, особливо серед людей, було набагато складніше, ніж зараз. Тому в багатьох древніх рукописах можуть утримуватися досить відверті відомості про масонів, витік яких, звичайно ж, не порадує церковників.

Добутку єретиків і окультистів не можуть бути відкриті для відвідувачів по тій же причині. Справа в тому, що єретики -- це не темні, неосвічені селяни, які просто не змогли зрозуміти основ християнського віровчення. Єретики в масі своєї досить утворені люди, які вирішили активно протидіяти церковним обманам і, звичайно ж, розкривали таємниці Церкви всім бажаючим слухати. Були серед них і відступники, що займали раніше високі посади в масонській ієрархії, а потім вставали на сторону тих, чиїм невіданням Церква вміло користувалася. Тому і були настільки моторошними і кривавими розправи над єретиками.

B початку XIII століття папою Інокентієм III була організована грандіозна кампанія проти альбігойців. Bce почалося зі звичайних масових страт, але, не задовольнившись цим, папа організував гекатомбу. Єретики і правовірні католики знищувалися скопою. «Убивайте! -- кричали командири папської армії своїм солдатам. -- Бог розбере потім, хто свій, а хто чужий!

Багато квітучих міст у буквальному значенні слова перетворилися в попіл. B боротьбі з єрессю у Південній Франції церковники взяли на озброєння методи, які не укладаються в рамки людського поводження. Оскільки єретики вкривалися в гірських печерах, входи в кам'яні тунелі закладали хмизом і підпалювали. Якщо нещасні намагалися вибратися, їхніми списами заштовхували назад у вогонь. У такий спосіб створювалися імпровізовані печі -- невеликий католицький Бухенвальд. B кінцевому рахунку при наближенні папських військ люди воліли закінчити життя самогубством, щоб не чекати неминучої розправи. B однієї з печер після закінчення чергової бойні виявили більше 800 дитячих трупів.

І все це далеко не випадково. B німецьких архівах чудом зберігся текст проповіді, що читав один з лідерів альбигійців. Його випадково почув і записав мандрівник з Кельна Іоханнес Фабріциус, і довгий час вона зберігалася в архіві його родини. Для непосвяченої людини буде не зовсім ясно, про що говорить альбигійський священик, але нам з вами відкриється знайома картина:

«Рим захоплений самим сатаною, і папа -- ставленик його. B богомерзості своєї поклоняється він єгипетським богам. І є люди, які правлять ним, виконуючи волю самого сатани. Ці служники диявола називають себе святим ім'ям апостолів, немов у наруга над Господом нашим Ісусом Христом. І правлять ці тварини всіма церквами, і важко розпізнати їхню душу. І змушують вони добрих християн приносити гроші свої на сатанинський вівтар.

Розділ ІІІ. Фонди бібліотеки

Зали бібліотеки розділені на такі відділення:

· Bibliotheca latina -- тут знаходяться тексти латинською мовою;

· Bibliotheca graeca -- манускрипти грецькою мовою;

· Bibliotheca secreta -- найцінніші документи; доступ відвідувачів обмежений;

· Bibliotheca nova pontifica -- архівні матеріали.

У бібліотеці зберігається багато папських актів, так, наприклад, близько 4000 томів із зібрання Кіджі (Fondi Chigiano).

Манускрипти

Зібрання манускриптів, всього близько 50 тисяч, складається із закритої (36 відділень) та відкритої частин (16 відділень), які, у свою чергу, розділені за мовами манускриптів. Відкрита частина носить назву „Кодекси Ватикану“ (італ. Codices Vaticani), манускрипти із закритого відділення розподілені за походженням.

Адреса сайту: http://wol.jw.org

Назва сайту: Онлайн-бібліотека вартової башні

Опис сайту: Сайт є онлайн-бібліотекою релігійної тематики, зручно те, що читач сам може обирати мову, яка для нього буде зручною. Сайт забезпечиний пошуковою стрічкою це облеггшує пошукову роботу, ще один хороший плюс в тому, що на сайті немає реклами, тому читача нічого не відволікає.

До великих зібрань манускриптів належать: колекції Барберіні (збори папи Урбана VIII) становить близько 10 тисяч латинських, грецьких, східних манускриптів (італ. Barberini Orientales) та інкунабул; в зібранні Борджіані зберігаються рукописи перською, турецькою, вірменською, арабською, грузинською та іншими мовами.

Деякі відомі манускрипти Ватиканської бібліотеки: Сувій Ісуса; De arte venandi cum avibus -- „Про мистецтво полювання з птахами“ Фрідріха II; Codex Vaticanus -- один із найцінніших рукописів грецької Біблії, датований серединою IV століття, в X столітті було додано орнамент, а в XV столітті рукопис був частково реконструйований; Libri Carolini -- Каролінзькі книги, збірник у чотирьох книгах спростувань актів VII Вселенського Собору, а також його вчення про іконопочитання, складений за велінням імператора Карла I Великого.

Текст Біблії постав завдяки ретельній дослідницькій праці, складений з численних давніх рукописів, що зберігаються в музеях та бібліотеках світу.

На сьогодні тексти багатьох книг Біблії набагато достовірніші, ніж твори таких античних авторів, як Гомер, Есхіл або Платон. Ті рукописи збереглися лише в копіях з ІХ-ХІ ст. після Христа - тобто в текстах, записаних через 1400-1700 років після постання оригіналу. Тоді як рукописи, що лягли в основу Біблії, відділені від першоджерел набагато вужчими часовими рамками. Загалом на сьогодні відома така кількість різних каталогізованих видів давніх рукописів:

Папіруси. Це був матеріал для письма «бідної людини», і до того, як його стали використовувати у вигляді кодексу (книги), він використовувався як сувій, списаний з обох боків. Папірусів налічує інціальні рукописи (кодекси та пергаментні сувої, на яких текст вирізаний великими, титульними, літерами грецького алфавіту) - 299.

Мінускульні рукописи (або курсиви, написані прописними літерами грецької мови і датовані з ІХ по XVI ст.) - 2812.

Лекціонарії (богослужебні книги, в яких містяться «уроки» або уривки з Писання) - 2281.

Загалом - 5488 джерел.

Для порівняння наведемо кількість збережених рукописів творів деяких давніх авторів: від Евріпіда до наших часів дійшли тільки два, від «Анналів» Тацита - один, Платона - 11, Есхіла - 50, Вергілія і Софокла - близько 100.

Синайські кодекси. Всі вони датуються IV століттям н.е. Мова - грецька. Внаслідок аналізу цих кодексів було вироблено основний текст Нового Завіту, доступний кожному теологові.

Ватиканський кодекс - потрапив у Ватикан близько 1475 року. Перший спомин про нього у Ватиканській бібліотеці датується 1481 роком. Був написаний у період 350-370 рр. н.е., імовірно в Італії, і за 11 століть зберігся в гарному стані. Цей манускрипт написаний на прекрасному пергаменті (видублених шкурах тварин) і налічує 759 сторінок розміром 25,4/26,6 см, кожна з яких містить три вузьких стовпчика по 41 рядок у кожному. Включає в себе «Послання до Варнави» та апокрифи. На думку Тишендорфа, ватиканський кодекс написала та само людина, яка створила і Синайський, але Синайський (Алеф) може бути написаний раніше з огляду на різниці в розділах Євангелій. У Ватиканському кодексі відсутні уривки: з книги Буття (від 1,1 по 46,28), Псалмів (зі 106 по 138), з Євангелія від Матея 16,2-3, з Послання до Римлян 16,24, Послання Павла, Одкровення і Послання до Євреїв 9,14.

Александрійський кодекс був подарований 1628 року королю Карлу І патріархом Кирилом Лукарісом. Цей манускрипт налічує 733 листи пергаменту розміром 26,3/31,4 см, написаний у два стовпчики по 41 рядку. В ньому відсутні уривки Йн 6,50-8,52, 2Кор 4,13-12,6; 3 Цар 12,20-14,19; Мт 1,1-25,6; Бут 15,1-5; Бут 14,14-17; Бут 16-19. Також у ньому містяться залишки «Послань Климента» (датовані імовірно 95-100 р.н.е.). Орієнтовно цей кодекс постав у 400-450 рр.

Синайський кодекс був знайдений у ХІХ ст., і ця історія заслуговує на окрему розповідь. Це єдиний унціальний манускрипт, який містить майже весь Новий Завіт. Він також переносить книги «Пастиря Єрма» і «Послання Варнави» у Новий Завіт, і початково містив ще й частину «Дідахе». Написаний приблизно в 350-170 р.н.е. на 147 з половиною аркушах пергаменту розміром 38/34,3 см, по чотири стовпчики на 48 рядків кожен.

Відкрито уривки з новозавітних писань, старіші за Синайський кодекс. У грудні 1945 року у Верхньому Єгипті поблизу давнього поселення Хенобоскіон (нині Наг-Хаммаді) місцеві селяни відкрили найдавнішу бібліотеку, яка містить книги Нового Завіту, датовані II-IV ст.н.е.

Найдавніший «речовий доказ» - це шматок папірусу розміром з долоню, знайдений в Єгипті доктором Б.Гренфелом, який, втім, не надав йому особливого значення. Тільки 1934 року інший учений, доктор С.Х.Робертс, розбираючи папіруси т.зв. манчестерської бібліотеки Д.Райленда, звернув на нього увагу. Після досліджень він зрозумів, що знайшов давній рукопис, який містить рядки з Євангелія від Йоана і датується приблизно 125 р.н.е. Папірус знайдено не в Палестині - на батьківщині оригіналу, а в пісках єгипетської пустелі, що дає змогу уявити, як швидко поширювалися новозавітні писання.

Старий Завіт

З ним складніше. До виявлення Кумранських сувоїв (ІІ ст.н.е.) найвідомішими єврейськими манускриптами були рукописи Британського музею (895 р.н.е.), два рукописи Ленінградської публічної бібліотеки (916 і 1008 р.н.е.), та рукопис з Алеппо (кодекс Аарона Бен-Ашера) - Х ст.н.е. Причому повністю старозавітні тексти містив тільки документ 1008 року, зоча рукописи пізніших часів, головно середини ХІІІ ст., зберігалися в багатьох національних книгосховищах. Саме тому кумранська знахідка стала сенсацією. Але ще більшою сенсацією стало те, що дослідження не виявили жодних суттєвих розбіжностей у текстах! Книга Ісаї у тій Біблії, яку ми знаємо, повністю відповідає тому списку, який налічує вже дві тисячі років.

На сьогодні найдавнішими текстами Старого Завіту вважаються два пошкоджених срібних аркуші розміром97х27 і 39х11 мм, знайдені в гробниці часів Першого Храму. Гробниця Кітевхінном розташована в долині з промовистою назвою гейхенном - геєна. Цей текст священного благословення з Книги Чисел на 500 років старший за біблейські сувої Кумрану.

Існує ще один фактор величезного значення: єврейська писемна мова початково не мала голосних літер (крім А), ані знаків, які їх замінювали. Книги Старого Завіту написано фактично одними лиш приголосними літерами. Уявіть, наскільки точним може бути і в наші часи письмо, що складається з самих приголосних, коли, наприклад, КРВ може означати кров, кривий, корова ітд.

Спершу цей алфавіт містив тільки приголосні (як і алфавіти інших західносемітських мов). Щоб уникнути неминучих труднощів прочитання, деякі з цих приголосних (зокрема, «айн») стали використовуватися також і на позначення голосних, близьких за звучанням. На другому етапі це спорадичне використання приголосних на позначення голосних було розширене: спершу в арамейській, потім в івриті стали використовувати чотири літери - вав, алеф, іуд і хей. Але й цього виявилося замало, оскільки ці літери залишалися приголосними, і кожна з них позначала більше ніж один звук. Зрештою, в їх вживанні не було однозначності та системності.

Кодекс Алеппо

Отож у VI-VIII ст. постала система т.зв. діактиричних знаків (крапочок і рисочок під літерами й над ними), яку ми сьогодні називаємо «огласовкою», або «системою некудот». Тому тепер, взявши до рук єврейську Біблію або рукопис, ми знайдемо там основу з приголосних, доповнену крапочками та іншими позначками, які вказують на голосні. Але ці знаки не є «рідними» для давньоєврейської Біблії. Книги читалися виходячи з того, хто наскільки вмів розібрати суцільні приголосні, та відповідно до вимог тогочасного розуміння текстів, як і усних передань. Такий текст називається «масоретським».

Коли масорети ввели систему діакритичних знаків, це стало сенсацією в усій протестантській Європі. Багато кому видавалося, що нова теорія веде за собою повне відкинення релігії. Якщо голосні не були справою Божого одкровення, а тільки людським винаходом, причому набагато пізніших часів, то як можна було покладатися на сам текст Писання?? Якщо огласовка звичних слів не така вже й принципова, то ситуація міняється корінним чином, коли у давньому тексті з'являється поєднання літер, яке позначає назву міста, країни, ім'я. Особливо ж - імені Бога.

Саме тому величезного значення набув перший грецький переклад Старого Завіту - Септуагінта, зроблений ще в ті часи, коли давньоєврейська була живою мовою, навіть якщо переклад не завжди передавав відтінки звучання. Наприклад, у знаному нам усім імені Ісус від оригінального звучання залишився тільки звук «у».

Старовинні рукописні тексти: з поетичними текстами Вергілія: Vergilius Vaticanus -- фрагменти початку V століття, що були знайдені близько 1400 року французьким писарем. У XV столітті вцілілі частини Ватиканського Вергілія були знову зібрані в кодекс та повернулися до Італії; Vergilius Romanus -- фрагменти рукопису (309 аркушів квадратної форми, 33 х 33 см), що включають твори Вергілія з „Енеїди“ та „Георгики“ („Georgies“), по стилю та художнього зображення (19 кольорових ілюстрацій) пов'язані імовірно до кінця IV століття. Місце його створення точно не встановлено, можливо, починаючи з IX століття до кінця XV століття він зберігався в бібліотеці монастиря Сен-Дені Ватикану манускрипт потрапив за папи Сикста IV.

Рукописи з творами Цицерона, Теренція, Гомера, Аристотеля, Евкліда, папірус Бодмера -- містить найдавніший текст Євангелій від Луки та Іоанна, два примірника Біблії Гутенберга, середини XV століття; а також листи Фоми Аквінського, Петрарки, Мікеланджело, Рафаеля, кілька листів Мартіна Лютера та Генріха VIII.

Адреса сайту : http://www.credo-ua.org

Назва сайту: Католицький суспільно-релігійний сайт

Опис: Сайт висвітлює новини з життя католицької церкви. Також в ньому існють різні рубрики де читачі можуть поділитися своїми історіями з життя та дізнатись про історії інших.

Розділ ІV. Відвідування бібліотеки

У Ватиканську бібліотеку на загальних підставах має доступ кожен, хто володіє достатньою освітою, щоб вміти поводитися з рідкісними виданнями, зокрема старовинними унікальними рукописами. У Ватиканській бібліотеці зберігаються книги, які вимагають особливого до себе підходу: їх не можна гортати й розглядати заради цікавості, оскільки навіть найменший дотик може призвести до значної шкоди. Тому, заради збереження видань, що зберігаються в Бібліотеці, були розроблені певні правила доступу.

Згідно з цими правилами, Ватиканську бібліотеку можуть відвідувати дослідники та вчені з усього світу, без будь-яких обмежень, пов'язаних з національністю, віросповіданням і походженням, переважно викладачі університетів, а також будь-яка людина, «відома завдяки своїй ерудиції або науковим публікаціям», -- йдеться в правилах доступу до бібліотеки.

Пропуск видається відповідно з наявністю місць в читальних залах, а також на підставі пред'явлених документів про освіту та наукову діяльність. Вони повинні бути підписані визнаними академічними установами. За усталеною традицією, відвідувача просять вказати тему досліджень. Це робиться для того, щоб заздалегідь точно знати, які видання будуть потрібні читачеві, і «не турбувати» зайвий раз манускрипти та рідкісні книги, які не знадобляться для його дослідження. Іноді -- як нам пояснили співробітники бібліотеки -- досить обмежитися однією сторінкою тексту і звести до мінімуму контакт з рукописом, який потребує особливих умов зберігання: ось чому відвідувачі бібліотеки повинні точно знати і повідомити її керівництву, що саме вони шукають і з якою метою.

Зазвичай університетські студенти не допускаються до читального залу, однак у вигляді винятку право доступу мають аспіранти, які готуються до захисту дисертації, зокрема, з філософії, а також студенти-дипломники, яким для їх дипломної роботи необхідно звернутися до рукописів та інших матеріалів, що зберігаються тільки у Ватиканській апостольській бібліотеці. Студент повинен для цього пред'явити рекомендаційний лист, а бібліотека залишає за собою право упевнитися в тому, що він володіє необхідними навичками і компетенцією у поводженні з цінними матеріалами.

1.Для того, щоб відвідати Ватиканську бібліотеку заочно і ознайомитися з рукописами , кожен користувач мережі Інтернет може зайти на головний сайт бібліотеки: www.vatlib.it.

2.Серед запропонованих категорій обрати «Manuscripts»

3.І одразу відкриється головне вікно з переліком рукописних матеріалів бібліотеки.



Висновок

Ватиканська апостольська бібліотека була створена в 1475 році для зберігання колекції старовинних манускриптів. На момент заснування вважається найбільшою бібліотекою Європи. В даний час бібліотека володіє найбільшим зібранням історичних текстів, одних тільки стародавніх книг в ній зберігається понад півтора мільйона примірників. Вік деяких рукописів сягає двох тисяч років. Бібліотека розташована у дворі палацу Бельведер, що є частиною Апостольського палацу - резиденції Папи Римського. Досліджуючи цю тему я змогла відкрити для себе багато нового і цікавого. Я зайвий раз підкреслила для себе цінність рукописної книги, як артефакту, та запевнила себе в тому, що людству ще невідкрита вся історія і, можливо, наші нащадки будуть знати те, чого ми так ніколи і не дізнаємось.

Список використаних джерел:

1. http://uk.wikipedia.org

2. http://www.esc.lviv.ua/

3. http://www.credo-ua.org

Размещено на Allbest.ru