Главная
База знаний "Allbest"
Культура и искусство
Календарі знаменних та пам’ятних дат провідних бібліотек України як важливе джерело вивчення історії та культурології
Календарі знаменних та пам’ятних дат провідних бібліотек України як важливе джерело вивчення історії та культурології
"Календарі знаменних та пам’ятних дат" Національної парламентської бібліотеки України в системі бібліографічних ресурсів країни. Класифікація календарів за формою та призначення. Видання наукових бібліотек України в системі науково-технічної інформації.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.05.2012 |
| Размер файла | 2,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Усвідомлюючи це, укладачі включали у різні випуски календаря інформацію про:
видатних державників часів Княжої Доби: Володимира Мономаха, Ярослава Мудрого, княгиню Ольгу, Романа Мстиславовича;
творців української ідеї - військових і держав них діячів часів Середньовіччя: Пилипа Орлика, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Антона Головатого, Івана Сірка;
подвижників вітчизняної культури і просвітництва: Петра Могилу, Самійла Величка, Костянтина Острозького, Георгія Кониського, Григорія Сковороду;
діячів, які очолювали процес державотворення і національно-визвольного руху: Михайла Грушевського, Степана Бандеру, Романа Шухевича, Дмитра Донцова, Августина Волошина;
славетних науковців, життя і діяльність котрих пов'язані з Україною: Володимира Вернадського, Михайла Тугана-Барановського, Дмитра Чижевського, Миколу Василенка, Льва Симиренка, Юрія Кондратюка, Олексія Коломійченка, Миколу Амосова;
видатних творців мистецьких цінностей: Марію Заньковецьку, Соломію Крушельницьку, Леся Курбаса, Івана Гончара, Аллу Горську, Володимира Івасюка, Анатолія Солов'яненка, Раїсу Кириченко, Миколу Мащенка, Юрія Іллєнка, Богдана Ступку, Івана Миколайчука;
представників красного письменства, класиків і сучасників: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Павла Тичину, Максима Рильського, Олеся Гончара, Олену Телігу, Василя Стуса, Ліну Костенко;
відомих діячів незалежної України: Миколу Жулинського, Івана Дзюбу, Патріарха всієї України-Русі Володимира (Романюка) [37, с.213].
Від часу заснування вдало знайдена структура видання залишалася незмінною. Основна частина - перелік дат за місяцями, що містить відомості про річниці пам'ятних подій, дані щодо заснування міст України, наукових установ, підприємств, освітніх закладів, про видатних ювілярів (історичних осіб, діячів науки і культури, політиків та воєначальників), стосовно свят: всесвітніх, національних, релігійних, а також державних та професійних. Інша частина менша за обсягом, але не менш важлива за змістом - це інформаційні довідки, нариси і бібліографічні списки до найважливіших подій.
До календаря включають дати кратні п'яти певного року.
Часом на сторінках одного довідника вказують то старий, то новий стиль, не уточнюючи цього, що зумовлює необхідність додаткових пошуків і витрат часу для встановлення реальної дати. Наприклад, хронологічний довідник "Україна від найдавніших часів до сьогодення" (К.: Наук. думка, 1995) вказує, що І Універсал Української Центральної ради проголошено 10 червня 1917 р., не зазначаючи, що подає відомості за старим стилем.
Той самий І Універсал "Українська радянська енциклопедія" (Т.12. - С. 202) датує 7 (20 за н. ст.) листопада 1917 р. Хоча насправді датою його прийняття є 23 червня 1917 р. За енциклопедіями і довідниками, визначний дослідник козацтва Дмитро Яворницький народився 6 листопада 1855 р., але в надісланій працівниками Дніпропетровського історичного музею ім.Д. Яворницького копії його автобіографії дату уточнено - це 7 листопада (26 за ст. стилем).
Як правило, у довідниках і виданнях, присвячених Олені Телізі, вказано рік народження 1907, а місце народження Санкт-Петербург. Останні ж дослідження науковців (перш за все, На дії Миронець) свідчать, що народилась видатна поетка під Москвою (ймовірно у м. Іллінське) у 1906 році.
Відомості енциклопедій можуть бути недостовірними, що вийшли в радянські часи, коли йдеться про рік смерті репресованих осіб. Найчастіше вказується 1942 рік, хоча дослідники їхніх біографій вказують зовсім інші дати. Виникають складнощі при встановленні дати заснування установи. Не завжди чітко визначено офіційну дату створення. Творчі організації початком своєї діяльності вважають відкриття першого сезону, прем'єру спектаклю, освітні заклади - початок першого навчального року тощо. Вони суттєво відрізняються від дати указу чи постанови уряду про їхнє заснування. Наприклад, "Українська радянська енциклопедія" інформує, що Київський театр опери та балету ім. Т.Г. Шевченка "…створений 1926 р. на базі Київської російської опери, що існувала з 1867 р. Отже, можна двічі святкувати ювілей знаного театру. У 2006 році - 80 років від дня створення, а 2007 року - 140 років існування.
"Календар знаменних та пам'ятних дат" не тільки розкриває доробок за піввіку, а й завдяки допоміжним покажчикам сприяє підвищенню практичної значимості всього масиву календарів.
Таким чином, існує велика кількість видів календарів, кожен з яких має свої особливості. Разом з тим, будь-який календар виконує дві найважливіші функції - фіксація дат та вимірювання часових проміжків. Тому при виборі календаря потрібно орієнтуватися, перш за все, на конкретні практичні завдання, які він буде виконувати.
2.2 Питання вітчизняної історії на сторінках "Календаря знаменних та пам'ятних дат" за роки незалежності країни
Одному з найбільш важливих бібліографічних видань, які видає бібліотека є "Календар знаменних та пам'ятних дат" у 2012 році йому виповнюється 55 років з дня виходу першого випуску.
У різні роки випуск календаря був позначений певними обмеженнями, економічною скрутою. Змінювалися його змістове наповнення, поліграфічне оформлення і видавнича база, зростали, знижувались і знов зростали тиражі.
Гортаючи календарі минулих літ, можна простежити не тільки історію цього видання, а й історію України, відчути проблеми сьогодення, побачити, як змінювалась оцінка діяльності історичних осіб, ставлення до одних і тих самих подій у різні періоди існування нашої держави [77, с.3-4].
Виняткового значення календар набув на сучасному етапі національного і культурного відродження України. Його сторінки розкривають багатогранність української історії, культури, вводять до широкого обігу відомості про максимальну кількість подій і персоналій нашого минулого та сучасності. При відборі дат упорядники дотримуються принципу повного охоплення території українських земель в їхньому етнічному та державно - політичному розвитку - від витоків до сучасності, прагнуть висвітлити діяльність самобутніх постатей, які послугувались історичній долі й сьогоденню України [37, с.210].
"Календар знаменних та пам'ятних дат" 2000 року - універсальне довідкове видання, нижче наведено ювілейні історичні події, які випадають на 2000 рік.
Історія України нараховує не одну сотню років але найдавніші и витоки ще потребують детального вивчення. Так чи інакше вже в IX ст. існувала могутня європейська держава Київська Русь, столицею якої вже в той час було місто Київ. Отже, є всі підстави говорити про історичну самобутність українського народу в далекому минулому і про закономірність бажання українців до відновлення своєї державної і національної єдності, яка була втрачена у різний час і за різних обставин. Входячи протягом значного історичного періоду до складу Литви, Польщі, Росії, Румунії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, країна увесь цей час прагнула позбутись колоніальної залежності й вільно розвиватись.
День 22 січня залишиться в історії українського народу святом Соборності та Свободи України. Саме в цей день Директорія Української Народної Республіки затвердила договір стосовно об'єднання українських держав в одну. Він став одним із етапів становлення і розвитку української державності в ряду важливих подій. "З метою впорядкування відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят та на підтримку пропозицій громадян, громадських організацій постановляю:
Установити в Україні:
День Соборності та Свободи України, який відзначати щорічно 22 січня…" Указ Президента від 30 грудня 2011 р. [6].
55 років тому (1945) Україна увійшла до складу ООН як член-засновник.
25 квітня 1945 р. українська делегація спільно з представниками 50-ти інших держав узяла участь в урочистому засіданні з нагоди відкриття Конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско.26 червня 1945 р. Україною, яку репрезентував нарком закордонних справ Д. Мануїльський, було підписано Статут ООН, ратифікований 24 жовтня 1945 р.
Шлях України до ООН був непростим. Ще в ході другої світової війни учасники антигітлерівської коаліції звернулись до ідеї створення організації, яка була б своєрідним інструментом впливу на прояви агресії та експансії.
Новий етап членства України в ООН, який розпочався здобуттям нею незалежності, свідчить, що досвід, отриманий у попередні роки, став у нагоді, сприяв утвердженню авторитету нашої країни на міжнародній арені. Україну визнали у світі як впливову державу, яка бере участь у вирішенні актуальних міжнародних проблем. Свідченням цього є факт обрання представника України Геннадія Удовенка на посаду Голови 52-ї сесії Генеральної асамблеї ООН (1998). Його діяльність на цій посаді зосереджувалась на формуванні консенсусу серед членів ООН щодо шляхів вирішення пріоритетних питань і була направлена на подальше зміцнення міжнародною авторитету України, обстоювання її інтересів як в ООН, та і на двосторонньому рівні. Україну як незалежну державу визнали понад 150 країн світу.
"Календар знаменних та пам'ятних дат" 2001 року нагадує про пам'ятну дату 135-річчя від дня народження М.С. Грушевського. В історії української науки і культури кінця XIX - першої третини ХХ ст. одне з найпочесніших місць по праву належить Михайлу Сергійовичу Грушевському - видатному вченому та людині широкої ерудиції. Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він виявив себе в багатьох галузях знань: історії, археографії, літературознавстві та ін. Але насамперед М.С. Грушевський - це визначний історик і патріот свого народу, який створив перше найповніше, узагальнююче дослідженні з історії України від найдавніших часів до другої половини XVII ст. Наукова концепція М.С. Грушевського ґрунтується на органічній єдності високого професіоналізму викладу матеріалів, глибоких знаннях літератури і джерел та оригінальності їх трактування [60, с.248-249].
М.С. Грушевський є автором близько 2 тис. друкованих праць з різних галузей наукових знань. Безумовно, не всі праці вченого рівноцінні за характером, змістом, глибиною викладу матеріалу. Серед них були роботи суто наукового характеру, фундаментальний твір "Історія України - Руси" і науково-популярні розвідки,рецензії та публіцистика. Історія України-Руси досить загальновідома робота, автор у передмові зазначає: "Ся книга в новім виданню виходить значно обновленою. Богато додано нового против попереднїх, а й деякі давнїйші сторінки заново написані для сього видання. З формального боку зроблено ту переміну, що ще більше матеріалу з приміток після тексту перенесено в нотки під текст; пропущено карти, бо вони вже перейшли до популярного видання. Використано новійшу лїтературу, натомість пропущено подекуди меньше важну давнїшу лїтературу щоб не давати книзї занадто розрости ся. Збільшеннє формату також покрило в значній мірі її розширеннє, так що число сторін зросло досить незначно в порівнянню з збільшеннєм змісту. Друк тягнувся довго, і тим поясняється деяка нерівномірність в використованню новійшої лїтератури. Перші глави друковано в р. 1910, тим часом, як в останнїх я міг скористати і з наукових появ 1911 р" [28, с.125-126]. Як учений-історик широких інтересів, що не обмежувався якоюсь однією галуззю історичних знань, М.С. Грушевський глибоко і всебічно розробляв практично всі періоди і проблеми не тільки вітчизняної, а й світової історії.
У 1917-1918 рр. вийшли книги "Середні віки Європи" та "Старинна історія. Греко-римський світ". Цими виданнями Грушевський розпочав цикл книжок, призначених для тих читачів, які хотіли б значно розширити свої знання з історії. Безперечно, найбільший масив наукового доробку вченого присвячений політичній та духовній історії України. Незважаючи на дискусійність або застарілість окремих оцінок історичних подій наукова спадщина М.С. Грушевського (насамперед "Історія України-Русі") має непересічне значення. Вчений переконливо показав, що український народ пройшов довгий, складний і самобутній історичний шлях, вистраждав право на свої мову, етнічну культуру, державність.
"Календар знаменних та пам'ятних дат" містить ряд важливих історичних подій, які для історії України мають велике значення. "Календар знаменних та пам'ятних дат" 2006 року містить інформацію про те, що 10-15 січня виповнилося 180 років від час повстання декабристів Чернігівського полку. Збройний виступ, підготований Південним товариством декабристів в Україні 10-15 січня 1826 року проти царського режиму. Повстання очолили підполковник С. Муравйов-Апостол, командир батальйону Чернігівського полку і М. Бестужев-Рюмін; найактивнішими учасниками були військовики з Товариства об'єднаних слов'ян (П. і А. Борисови, Сухінов Іван Іванович), які у вересні 1825 приєдналися до Південного товариства декабристів. Після повстання Чернігівського полку заарештовано й віддано під суд 869 солдат і 5 офіцерів. С. Муравйова-Апостола і Бестужева-Рюміна повішено, близько 100 заслано на каторгу до Сибіру, а Чернігівський 29-й піхотний полк розформовано і переведено в армію.
3 березня виповнюється 140 років заснуванню Київської російської публічної бібліотеки. Нині Національна парламентська бібліотека України. Закон України "Про бібліотеки і бібліотечну справу " так визначає статус національної бібліотеки: "Національна бібліотека України є провідним культурним, освітнім, науково-інформаційним державним закладом, що здійснює функції науково-дослідного, методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, бере участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи та її реалізації." [1].
Національна Парламентська бібліотека України є провідним державним культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами і характером обслуговування населення. Після проголошення незалежності у 1990 р. книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994 р. згідно з Указом Президента вона одержала статус національної бібліотеки.
Новий пріоритетний напрям діяльності бібліотеки - бібліотечно-інформаційне обслуговування депутатів Верховної Ради України та рад нижчого рівня.
Національна парламентська бібліотека знаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури і туризму України. Вона очолює національну бібліотечну систему держави, є методичним та координаційним центром з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства. Бере участь у розробці державної політики у галузі бібліотечної справи та її реалізації.
З огляду на нинішню суспільно-політичну ситуацію бібліотека з колосальним за своїм науковим і культурним потенціалом універсальним фондом, сучасною документною та інформаційною базою, фаховим науковим колективом вступає в світовий інформаційний простір, вибудовує нові принципи своєї діяльності в умовах незалежної України, орієнтуючись на формування національного інформаційного ресурсу та організацію його використання.
11 квітня є Міжнародним днем визволення в'язнів фашистських концтаборів і кожного року вноситься в "Календар знаменних і пам'ятних дат". В'язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління.
Існує ще ряд свят, які внесено в "Календар", але це національні свята інших країн. Наприклад, 30 квітня є днем королеви Нідерландів. В цей день країна перетворюється - скрізь вивішуються національні прапори, портрети королеви, звучить музика. Особливо святково буває Гаазі. Цього дня королева Юліана в "золотий кареті", запряженій парою коней, у супроводі великого кортежу проїжджала по загаченим народом вулицями міста, прямуючи у палац.
Кожного року 26 квітня Україна переживає таку трагедію як Чорнобильська катастрофа. У 2006 році минуло 20 років з того дня, як четвертий реактор Чорнобильської атомної електростанції вибухнув. Викиди в атмосферу значної кількості радіоактивних речовин, забруднення повітря, вод, загроза здоров'ю десятків і сотень тисяч людей - такі результати аварії. Наслідки Чорнобиля ще довго відчуватимуть сучасники і прийдешні покоління [49, с.28-29].
9 травня День Перемоги - свято перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною в роки німецько-радянської війни 1941-1945 років. Початково відзначалося у СРСР і країнах Варшавського договору. Після розвалу Радянського Союзу відзначається в Україні, Росії та низці інших країн колишнього СРСР.
22 червня День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. День встановлено в Україні "…з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…" згідно з Указом Президента України від 17 листопада 2000 р. [5].
День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи.
Упорядники намагаються уникнути повторів, враховують, чи були ті чи інші події представлені у попередніх випусках. Це не стосується лише двох дат: Дня незалежності України і Дня народження Тараса Шевченка, котрі в "Календарі" відзначаються щорічно, як найважливіші для нашої історії і сучасності.
В березні відмічено день народження Тараса Григоровича Шевченка. Поява Шевченка - поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму боротьбою за волю. Багато сказано про велич Тараса Григоровича Шевченка, Кобзаря, котрий став живим символом національної єдності, консолідації українського народу. І дотепер його життя, творчість аналізуються, осмислюються вченими-шевченкознавцями, бо невизначеностей, спірних питань тут багато.
Шевченко - актуальний завжди: таким він був учора і позавчора, таким буде завтра і післязавтра. Це поет на всі часи поет довіку насущний і завжди злободенний. У тому є і радісні для нас, і сумне. Радісне тому, що і сьогодні нам потрібні його ідеали, його думки, вся глибина і краса його поезії. Сумно тому, що і зараз життя людини не є вільним від тих кривд і болю, що запеклися в стражденному слові Кобзаря.
Як багато говорить його поезія про найгостріші проблеми буття нашого народу: втрата національно-історичної пам'яті, приспання національної самосвідомості, принижена гідності, розбрат і самоїдство, неправда і несправедливість.
Нині ми повертаємо собі національну самобутність саме під знаком Шевченка. Бо Шевченко був гуманістом та і інтернаціоналістом, й не мав він ані краплини національної зарозумілості чи упередженості проти інших народів.
У зв'язку з 200-річним ювілеєм у 2014 році видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка та популяризації спадщини Великого Кобзаря в Україні Указом Президента України від 11 квітня 2012 р. "…постановляю:
1. Оголосити в Україні 2014 рік Роком Тараса Шевченка." [7].
24 серпня - День незалежності України. Розпал СРСР був неминучим. Спроба путчистів повернути колесо історії назад закінчилась проголошенням 24 серпня 1991 р. Акту про незалежність України, а 1 грудня цього ж року на всенародному референдумі народ України схвалив це рішення.
Споконвічні сподівання українського народу, його невпинна боротьба за незалежність набули реальної можливості побудови суверенної демократичної соборної держави. Верховною Радою України було прийнято Постанову, яка постановила: "Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України" [4].
14 жовтня - День українського козацтва. Свято збігається з одним із християнських свят - Покрови Пречистої Богородиці.7серпня 1999 р. Президент України, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.
В Україні немає більш важливого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та більш важливого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво. Саме цей феномен сприяв виробленню такого способу життя українського етносу, який допоміг йому вижити умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього. За останні три з половиною століття український народ тричі піднімався на боротьбу за встановлення державної незалежності [49, с.136-138].
Перший потужний спалах відродження власної державності припав на добу Козаччини. Друга спроба створити державу за козацькими традиціями демократизму і рівності робилася в період революційних змагань 1917-1920 рр. Третя - вже в наш час. Наприкінці 80-х рр. XX ст. інтерес до свого минулого та генетична пам'ять поряд з активізацією політичного життя в Україні чинили виникнення козацьких громадських утворень: Козацького земляцтва (1984), що у 1989 р. перетворилося на Донецький курінь українського козацтва; спортивної школи козацького мистецтва "Бойовий гопак" у Львові (1985); Запорізького козацького товариства "Запорозька Січ" (1990); "Козацького товариства Київщини" (1990) та ін. Влітку 1990 р. відбулося святкування 500-річчя від дня першої писемної згадки про українських козаків.
До 1995 р. процеси відродження козацтва в Україні наштовхувалися на певний спротив окремих державних структур: провокації під час проведення козацької ради в Переяславі-Хмельницькому (1992), затримання козацької старшини під час вшанування пам'яті П. Сагайдачного у Києво-Могилянській академії (1994), заборона поховання за участю козаків Патріарха Володимира (Романюка) поблизу Свято-Софіївського собору (1995) тощо.
І все-таки протягом 1990-2004 рр. українські козаки зробили значний внесок у справу реального втілення національної ідеї в українському суспільстві.
Враховуючи історичне значення і заслуги козацтва у створенні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення, Президент України видав низку указів, що безпосередньо стосуються козацькою руху.
Функціонують наукові установи з вивчення українського козацтва: Науково-дослідний інститут Козацтва при Інституті історії України Національної академії наук України (з 1996 р.) та при Запорізькому державному університеті (з 2000 р.), його філії діють у Донецьку, Запоріжжі, Нікополі, Одесі. Проведено наукові конференції: "Козацькі джерела" в Одесі, "Сучасна козацька педагогіка" у Києві, "Проблеми розвитку Українського козацтва як державотворчої інституції" в Черкасах, "Козацька педагогіка в системі сучасної освіти" в Сумах та ін.
Козацьку культуру відроджують і пропагують професійні та самодіяльні художньо-мистецькі колективи: "Козацькі забави" (Київ), "Козак Мамай" (Черкаси), "Козаки Поділля" (Хмельницький), "Козацькі шляхи" (Дніпропетровськ), хор Зборівської Січі ім. І. Богуна (Тернопільщина), "Чорномор" (Одеса), "Харцизяки" (Донеччина), "Вітер" (Житомирщина), "Чумацький шлях" (Черкащина), оркестр Білоцерківської Січі (Київщина), хор Кіцманської Січі (Чернівеччина) та ін. 1997 р. у Києві відбувся Всесвітній фестиваль мистецтв Українського козацтва. З 2000 р. у Тернополі проводяться щорічні всеукраїнські фестивалі-огляди козацької пісні "Байда", а з 2002-го на теренах Донеччини відбувається Всеукраїнський фестиваль "Козацькому роду - нема переводу".
За Статутом Українське козацтво - правонаступник всіх без винятку історичних гілок Українського козацтва, які дотримувалися державницьких засад відновлення незалежності України. Це фактично було підтверджено передачею клейдонів від Українського Вільного козацтва (яке, емігрувавши, з 1923 р. діяло в Німеччині та Австрії, а з 1960 р. - в США) до Генеральної канцелярії Українського козацтва, що відбулася у серпні 1996 р. Сьогодні існують підрозділи Українського козацтва в Австрії, США, Російській Федерації, Австралії, Великобританії, Канаді, Франції, Німеччині, Аргентині.
Відродження та подальший розвиток Українського козацтва можливі лише за його активної діяльності. Зовнішнє і, по суті, бутафорське відродження козацтва якихось відчутних наслідків не дасть: у такий спосіб історія може відродитися лише як фарс. Цей процес єдино можливий на ґрунті досягнень сучасного суспільного розвитку, соціальної науки. Лише за таких умов може спрацювати сьогодні на користь нашого народу в рамках чинного законодавства звичаєве право козацтва, і здатні відродитися його могутні за своїм потенціалом історичні, патріотичні, господарські та культурні традиції.
2.3 Питання культурології на сторінках рекомендаційного видання за останні двадцять років
Розвиток національної культури тісно пов'язаний з розбудовою державності в незалежній Україні. Культура в Україні позбавилася ідеологізації радянських часів і стала орієнтуватися на світові загальнолюдські цінності, їй став притаманний плюралізм.
1992 р. Верховна Рада України ухвалила "Основи законодавства про культуру". Фактично це програма розвитку культури, де підкреслюється, що національно-духовне відродження можливе лише на основі демократизації культурного процесу, припинення його денаціоналізації, наявності відповідної матеріальної бази.
Зі здобуттям Україною незалежності розпочався новий етап в становленні культури та науки. Багато письменників, діячів культури і мистецтва "засвітилися" на сторінках газет, в різноманітних громадських організаціях, з'являлися на зборах, на конференціях, на різноманітних літературних презентаціях. Вони представляли свої твори, твори своїх наставників та інших, хто "залишався в тіні". Щоб охарактеризувати визначні питання культурології звернемось спочатку до "Календаря знаменних та пам'ятних дат "1996 року видання (Додаток А).2 жовтня виповнилося 90 років від дня народження І.П. Багряного (Лозов'ягіна). Великий майстер літератури, який у своєму житті і боротьбі за ідеали використав весь свій талант, всі засоби: як поет, як прозаїк, як художник - митець, як драматург, як неперевершений журналіст і політик. Цензура охрестила його "співцем куркульської ідеології". Неодноразово був заарештований, проте навіть у роки поневірянь письменник не полишав літературної творчості. Відомі його праці романи "Тигролови", "Людина біжить над прірвою", збірка "Золотий бумеранг". Нині в Україну повертаються архіви письменника,щ обули розпорошені по різних сховищах Німеччини та США. 1995 р. У Харкові за ініціативи та сприяння Фундації імені Івана Багряного, створено громадський комітет Року І. Багряного [15, с.16].
6 жовтня виповнилося 120-річчя від дня народження С.О. Єфремова. Один з найвидатніших діячів українського національного відродження. Його діяльність була різноманітною й багатогранною: блискучий публіцист, журналіст, редактор, видавець, політичний і громадський діяч, літературний критик, вчений-академік, автор численних статтей, монографій, і славнозвісної праці "Історії українського письменства".
Важко переоцінити зроблене ним у "науковому відкритті" рідного письменства: дбайливе збирання, кваліфіковане літературне видання творів, осмислення оригінальності і значимості внеску того чи іншого письменника у розвиток української літератури, визначення їх особливостей, місця і ролі в суспільстві.
Єфремов був одним iз найвидатніших представників неонародництва в українській літературі. Важливою роботою Єфремова як історика і теоретика літератури стала "Історія українського письменства" в двох томах (1924).
Ця праця викликала свого часу і викликає до сьогодні різні критичні судження, насамперед за обраний ученим критерій аналізу й оцінки українських літературних явищ, починаючи від фольклору й закінчуючи творами, що написані 1923 року. Свій критерій Єфремов сформулював так: історія літератури - це історія ідей. Українська література, на думку вченого, утверджувала три основні ідеї: ідея свободи людини, національно-визвольна ідея, ідея народності в змісті й формі.
17 жовтня виповнилося 60-річчя від дня народження І.Ф. Драча - відомого українського поета, громадського діяча. Іван Драч - неоднозначна фігура українського культурного простору. В літературі доби "шістдесятників" його поезія свого часу наробила чимало шуму. В кінематографі саме на сценарії Драча було створено низку справді культових фільмів - "Пропала грамота", "Криниця для спраглих", "Камінний хрест". Постать Івана Драча в нашій історії стоїть поруч з письменниками, які були не лише пророками, а й творцями української державності.
У жовтні виповнилося 400 років з часу проголошення Берестейської церковної унії, події суперечливої, неоднозначної в наслідках як у сфері церковного, так і національного життя в цілому. Основна ідея - об'єднати церкви, стала на жаль драмою роз'єднання, виникнення нових церковних інституцій. Становище української церкви спричинилося двома основними факторами внутрішнього і зовнішнього характеру: відсутністю власної держави, що була б зацікавлена у своїй церкві і загальним занепадом Східної Православної церкви. Із самого початку частина православного духовенства відкинула унію. Уніати ж - проголосивши унію, визнали владу римського папи, прийняли основні догмати католицької церкви, зберігши, православні обряди та відправу церковнослов'янською мовою. Сьогодні питання об'єднання Католицької і Православної церкви знову набуло актуальності [15, с.36-38].
Україна є багатонаціональною полі конфесійною державою. За умов становлення власної державності відкрилися сприятливі можливості для діалогу і співпраці на користь української спільноти.
1 листопада виповнилося 135 років від дня народження Дніпрової Чайки псевдонім Людмили Олексіївни Березіної. Ім'я Дніпрової Чайки нині знайоме переважно українським літературознавцям. Між тим вона була талановитою і досить відомою поетесою, прозаїком, драматургом, громадською діячкою. Глибоке знання народної творчості і музики допомогли Дніпровій Чайці оволодіти технікою написання поезій у прозі, творів для дітей. Творчість Дніпрової Чайки посідає помітне місце в Українському історико-літературному процесі кінця XIX - початку XX століття. Неоціненний її внесок в українську фольклористику.
21 листопада занесено в "Календар знаменних та пам'ятних дат" як Собор Архістратига Михаїла. Цей день є головним із свят на честь Ангелів небесних. Він присвячений Архістратигу Михаїлу, який очолює небесне Воїнство. За стародавніми переказами, колись світліший від усіх духів небесних Люцифер впав у самолюбство, гордість і злобу й спокусив багатьох інших духів. Тоді Архангел Михаїл, зібравши військо благочестивих Ангелів, оголосив йому війну. І спинений був "змій великий, вуж стародавній і окинений він був додолу, а з ним і його ангели були скинені. І вже не знайшлось їм місця на небі".
23 листопада відбулась така знаменна дата як 105-річчя від дня народження Ф.Л. Ернста. Федір Людвігович Ернст - відомий український мистецтвознавець і музеєзнавець. Він став однією з численних жертв необґрунтованих сталінських репресій. Ім'я цього митця завжди сяятиме серед імен тих, хто розвивав художню культуру українського народу, віддавав свій яскравий талант його духовному розвитку. У 1991 році сумчани провели наукову конференцію "Північне Лівобережжя та його культура XVIII - XX століть" присвячену 100-річчю від дня народження вченого. У м. Глухові на будинку колишньої чоловічої гімназії, де Ф. Ернст навчався, встановлено меморіальну дошку.
"Календар знаменних та пам'ятних дат "2004 року має певний перелік важливих ювілейних дат.
23 квітня відбулось 440 - річчя від дня народження Уїльяма Шекспіра.
Одним із найвизначніших літературних досягнень епохи Відродження по праву вважається творчість Уїльяма Шекспіра. Він - один із титанів, народжених цією епохою. Його твори з найбільшою силою відобразили її особливості, її прогресивність й протиріччя, що особливо своєрідно й гостро постали саме в Англії. Творчість Шекспіра не лише надбання минулого, вона не вкривається пилом сторіч, не втрачає своєї живої краси і сили впливу й донині. Шекспірівські образи з їх багатим внутрішнім життям, пристрастями глибиною почуттів і думок знаходять гарячий відгук у сучасного читача і глядача. Немає такого куточка на Землі, де б не знали творів Шекспіра. Любов і загибель Ромео і Джульєтти, сумніви та трагедія Гамлета, страждання Ліра - усе це глибоко хвилює сучасників.
Шекспір ставив у своїх творах такі великі й важливі питання, що виходили за межі його часу й переходили до наступних поколінь. Глибше від усі своїх попередників він зазирнув у внутрішній світ людини, відтворив її страждання, вади, що неминуче народжуються і зростають на ґрунті суспільного ладу, при якому мірою цінності людини служать титули і золото. Творчість геніального англійського драматурга назавжди стала неоціненним надбанням усього передового людства.
Кожного року на честь відомого драматурга в тихому англійському місті Стратфорд-на-Ейвоні під звуки фанфар на високих щоглах підіймаються прапори держав, посольства і місії яких акредитовані в Лондоні, - народи світу святкують день народження великого драматурга, "короля драматичних поетів" Уїльяма Шекспіра. Представники їх нескінченною процесією проходять через місто до скромної могили поета, щоб вкрити її вінками й букетами квітів. У Королівському шекспірівському театрі проходять фестивалі його п'єс, влаштовуються конференції, присвячені творчості великого драматурга, в яких беруть участь видатні вчені всього світу. Маленький Стратфорд щороку відвідують десятки тисяч туристів. Вони приїздять сюди, щоб хоч мить побути з Шекспіром, подихати повітрям, яким дихав він, відвідати скромний будиночок, в якому він народився, посидіти на березі тихої, задумливої річки Ейвон, де колись сидів великий поет.
26 квітня 110 - річчя від дня народження Б.О. Навроцького. Його праці й дослідження поряд з роботами таких учених, як І. Айзеншток, Д. Багалій, О. Дорошкевич, М. Новицький, М. Плевако, П. Филипович, Б. Якубовський сприяли тому, що шевченкознавство в кінці 20-х - на початку 30-х років вийшло на плідний шлях розвитку. Написані в стилі кращих академічних традицій, вони не втратили наукової цінності і в наші дні. Борис Олексійович Навроцький належить до тих талановитих і чесних науковців, життя яких трагічно обірвалося внаслідок кривавого сталінського терору [26, с.16-18].
Наукові інтереси Б. Навроцького охоплювали широкий спектр проблем філології та мистецтвознавства. Об'єктом дослідження молодого вченого були західноєвропейська література, українська й російська мови, а також теорія музики.
Стилістика шевченкової поеми, вважав Б. Навроцький, коріниться в народній творчості. Звідси й висновок: "Гайдамаки" Шевченкові по лінії культу славної минувшини України й властивих йому стилістичних форм виявлення зв'язуються безпосередньо з творчістю попередників Шевченка в історії української літератури Маркевича й Метлинського та з народнопісенною традицією.
21 травня 75-річчя від дня народження Е.П. Миська. За масштабом обдарування, за широтою і багатогранністю творчого діапазону, високим професіоналізмом Е. Мисько належить до видатних українських скульпторів другої половини XX ст. В його творах глибоко й містко втілилися типові риси часу. Утвердження власного бачення людини й світу, прагнення виразної й органічної пластичної форми, сповненої внутрішньої енергії - характерні риси почерку.
Еммануїл Мисько - особистість, яка своєю мистецькою поставою, творчим пошуком з'єднувала наш час з попередньою епохою (Кульчицька, Севера, Монастирський, Федюк), скеровувала свій мудрий погляд до творчого обрію новітніх поколінь, яким судилося увійти в мистецький простір XXI ст. з модерними гуманістичними поглядами про призначення національного мистецтва в молодій незалежній державі [16, с.66].
Еммануїл Мисько умів показати не лише індивідуальну непроникність людини, а й відчути сенс її життя, печатку часу на ньому. Серед його творів є воістину портрети-біографії. Такий, створений майже п'ятдесят років тому, "Портрет художниці О. Кульчицької" (1957-1960). Благородні відтінки теплого дерева, модельованого з проникливою майстерністю, напрочуд вдало співвідносяться з душевною шляхетністю і спокоєм високого духу старої художниці. Образ людини творчості тут глибоко психологічний. У рисах немов освітленого роками обличчя, у заглибленні погляду, у стані довгої задуми скульптор органічно передає допитливість розуму і вразливість душі Майстрині, водночас по-біблійному мудрої й дитинно природної у своєму ставленні до навколишнього світу. Аспекти складної, сильної натури відчутні.
Еммануїл Мисько умів бачити красу у звичайному. Людське обличчя моделювалося ним то пристрасно й експресивно, то проникливо й ніжно. Органічно відчуваючи натуру, "закохуючись" в неї, скульптор творив натхненний образ.
22 травня 145-річчя від дня народження Артура Конан Дойля. Його перу належить чимало творів найрізноманітніших жанрів: історичні романи, повісті, оповідання, п'єси, наукова фантастика, хроніки, есе, вірші, публіцистичні статті.
Відомий нині всьому світу Шерлок Холмс зобов'язаний своїм народженням перу Артура Конан Дойля. Заради справедливості необхідно також зауважити, що Шерлок Холмс не залишився в боргу і щедро віддячив своєму творцеві: він зробив його знаменитим. Феномен Шерлока Холмса полягає в тому, що він сприймається як людина, котра існувала насправді. Вартість творів Конан Дойля безперечна: письменник залишився серед живих постатей красного письменництва. Для розуміння принципів Конан Дойля як письменника важлива і неодноразово повторена на сторінках його оповідань думка про те, що "життя незрівнянно примхливіше за все, що здатна творити людська уява". Конан Дойль був реалістом, як і його герої, але реалістом з багатою уявою і фантазією, з жадібним інтересом до подробиць життя [16, с.85].
28 травня - День прикордонника. Відзначаючи професійне свято "День прикордонника", український народ віддає данину шани всім поколінням воїнів, хто мужньо і самовіддано боронив країну в роки Великої Вітчизняної війни, примножував справу у мирні дні, хто нині забезпечує територіальну цілісність і суверенітет України, недоторканість її державних кордонів.
На сучасному етапі, коли міжнародний тероризм кинув виклик усьому світовому співтовариству, а нелегальна міграція, контрабанда зброї та наркотиків, інша протиправна діяльність на кордоні набувають загрозливих розмірів, прикордонні війська мають особливе значення. Вони є важливою ланкою в системі зміцнення національної безпеки, захисту політичних, економічних і військових інтересів держави.
1991 року незалежна Україна створила власні прикордонні війська, які на сьогодні є цілком потужною, боєздатною структурою і мають у своєму складі всі необхідні сили та засоби для забезпечення надійної охорони державних кордонів. Зміцнюється авторитет прикордонників і сьогодні вони громадськістю сприймаються як високоосвічені спеціалісти, вартові державних інтересів.
Осягаючи шлях, пройдений прикордонниками України, є всі підстави сказати, що вони витримали іспити на організованість, професіоналізм, громадянську гідність. їхня самовіддана праця задля добра і благополуччя нашої держави зміцнює економічний потенціал України, є надійним гарантом національної безпеки суверенної країни.
30 травня - День хіміка. Кожного року в останню неділю травня наша держава відзначає професійне свято працівників хімічного комплексу України - День хіміка.
Хімічна галузь є важливою складовою національної економіки і тісно пов'язана з усіма сферами діяльності суспільства. Її динамічне відродження сприяє підвищенню якості життя наших співвітчизників, наближаючи його до рівня розвинутих країн, та істотному зміцненню позиції держави, її авторитету і ролі в міжнародному співтоваристві [48, с.96].
19 червня виповнюється 80-річчя від дня народження В.В. Бикова. Народним письменник Білорусі Василь Биков увійшов до світу літератури разом із тими митцями, які творили пісню світового мистецтва на честь Людини, Добра і Справедливості. Його талант щиро шанується багатьма українськими читачами. Справжнім відкриттям Бикова стали мистецькі знахідки у створенні національного характеру, який уособлює втілення народного ідеалу, народної душі, чистого сумління. Це особливо помітно в повістях "У тумані" (1987) та "Облава", де елементи родинного досвіду точніше елементів біографії батька письменника, а головні герої носять імена матері та діда. В повісті "У тумані" чудово виписано символи сімейного тепла, які контрастують із жорстокими обставинами воєнної дійсності Все більше В. Биков приділяє уваги описам природи Білорусі, що свідчить про його зростаючу заглибленість у сферу національного буття [100, с.57-62].
Поряд з основною письменницькою діяльністю митець плідно працював також у жанрах публіцистики та літературної критики. Найактивніший період його публіцистичної діяльності припадає на кінець 80-х - початок 90-х років минулого сторіччя. Він писав статті, дослідження, давав інтерв'ю. Сьогодні, в XXI сторіччі, його твори як пам'ять про війну, про всіх, хто пройшов її дорогами, пробуджують у людях потребу духовності и людяності, утверджують високі норми і критерії, виношені, закріплені фронтовим досвідом, що не визнавав компромісів зі зрадництвом.
20 червня 170-річчя від дня народження О.М. Лазаревського. У часи, коли, залежно від політичної кон'юнктури, одні історичні постаті возвеличувалися, а інші паплюжилися, особливого значення набували праці серйозних дослідників, завдяки яким вдавалося і вдається нині дотримуватися історичної об'єктивності. Одним із таких учених був Олександр Матвійович Лазаревський, який посідає почесне місце у п'ятірці видатних представників української історіографії XIX - початку XX ст., в товаристві Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Ореста Левицького і Михайла Грушевського. Упродовж життя О.М. Лазаревський зібрав цінну колекцію старовинних книг і рукописів з історії України, які в 1901 р. передав бібліотеці Київського університету. Зібрання, в якому налічуються десятки тисяч справ, зберігаються нині в рукописному відділі Національної бібліотеки ім. В.П. Вернадського НАН України. Частину матеріалів учений встиг використати у своїх друкованих працях. Але велика кількість із них потребують опрацювання і публікацій - обнародування, щоб продовжувати служити справі розвитку історичної науки [95, с.57-58].
23 червня 75-річчя від дня народження Ф.П. Погребенника. Федір Петрович Погребенник - яскрава творча особистість, учений, літературознавець - був провідним науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, головним бібліографом Національної парламентської бібліотеки України, мав звання лауреата Державної премії України ім. Шевченка, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора філологічних наук, професора, відомий як дослідник історії українського письменства, фольклору, літературної критики і журналістики, культуролог, автор численних праць про класиків нашої літератури: Т. Шевченка, 1. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Л. Мартовича, О. Кобилянської та багатьох інших. Його перу належать цікаві розвідки про письменників діаспори, сотні публікацій у літературних і наукових виданнях України, Польщі, Франції, Румунії, Великобританії, десятки підготовлених і споряджених науковим апаратом видань класики (і не лише українською, а й російською, болгарською та іншими мовами), літературно-критичних збірників, солідних монографій [48, с.120].
25 липня виповнилося 170 років від часу заснування дендрологічного парку "Тростянець" НАН України. Своєрідний еталон садово-паркового мистецтва, вражаюча гармонія загального задуму, святкова урочистість і природність не можуть не схвилювати. В цьому заслуга його творців, які зуміли оцінити можливості природи й досягти неповторного художнього ефекту, використовуючи лише можливості природи.
Сповнений поезії та музики Тростянецький парк є рукотворним пам'ятником його творцям і в першу чергу - Івану Михайловичу Скоропадському (1805-1887) - прямому нащадку рідного брата гетьмана Лівобережної України І.І. Скоропадського.
Оповитий легендами "Тростянець" Максим Рильський назвав "живою смарагдовою казкою".
Отже, при написанні розділу використовувались "Календарі знаменних та пам'ятних дат" 1996, 2000, 2001, 2004, 2006 років видання. Кожне із цих видань містить значні історичні дати, події економічного, політичного і культурного життя в Україні та за рубежем. До календарів включено інформацію про життя і творчість письменників, художників, вчених, політиків, громадських діячів. Видання підготовлені Національною парламентською бібліотекою України.
Розділ 3. Видання універсальних наукових бібліотек України в системі науково-технічної інформації (на прикладі закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки)
3.1 Історія краю на сторінках регіональних "Календарів знаменних та пам'ятних дат"
Історія Закарпаття є складовою частиною історії України, але має цілий ряд особливостей, які позначилися на економічному, політичному та етнічному розвитку краю. Займаючи важливе географічне положення на південних схилах Українських Карпат, Закарпаття, що в різні часи мало назву "Угорська Русь", "Карпатська Русь", "Руська Крайна", "Подкарпатська Русь", "Карпатська Україна", "Закарпатська Україна", а з 1946 року - Закарпатська область у складі УРСР. Закарпаття було своєрідним містком зв'язків між Сходом і Заходом.
Історичний процес, його хід зумовлений об'єктивною закономірністю розвитку суспільства, історичний процес ніколи не проходить одноманітно по всій території. Без врахування місцевих особливостей історичний процес буде сплощеним і неповним. Конкретна історія краю багатша ніж загальна схема. Без вивчення місцевої історії історичні дослідження будуть виглядати абстрактно і бездоказово. Богословський вважав: "Місцеві розвідки - ґрунт історичних досліджень" [106, с.133]. Вивчення місцевої історії допомагає, а іноді і виправляє раніше зроблені висновки теорії та практики. Вивчення конкретного дає можливість історії як науці розкрити певні закономірності, водночас, ці закономірності, які зумовлюють країну в цілому, врешті-решт в головному визначають розвиток краю. Неодмінною умовою успішних досліджень є оптимальне поєднання вивчення місцевого та загального матеріалу.
Історична наука прагне виявити закономірності історичного процесу.
"Календар краєзнавчих пам'ятних дат " видається Закарпатською обласною універсальною бібліотекою з 1977 року, в розширеному варіанті - з біографічними матеріалами - з 2003 року. Видання надає довідковий матеріал про важливі події з історії області, ювілеї уродженців краю та видатних діячів, які життям і діяльністю пов'язані з Закарпаттям. Для аналізу використаємо "Календарі краєзнавчих дат " 2011-2012 року видання.
"Календар краєзнавчих пам'ятних дат " 2011 містить наступні важливі ювілейні дати, поєднується вторинна інформація з первинної яка представлена текстами найбільш значущих публікацій з газет, журналів, або уривками з книг.
22 січня виповнилося 65-річчя від дня утворення Закарпатської області. 22 cічня 1946 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР створено Закарпатську область. Її територія об'єдналася в окрему адміністративну одиницю відносно нещодавно - 1919 р., коли ця земля стала Підкарпаторуським краєм у складі Чехословацької республіки. До того як єдиної адміністративно-територіальної одиниці нас не існувало. До речі, того ж таки 1919 р. у Хусті відбувся з'їзд, де практично одноголосно проголосували за входження нашого краю до соборної України. Але реалізувати тоді таке рішення не вдалося. 1939 р. тут на дещо урізаній території було проголошено навіть незалежну державу Карпатську Україну. Возз'єднатися же з великою Україною вдалося тільки 1945 р. Тоді же для вирішення якраз усіх проблем, пов'язаних з возз'єднанням, було створено унікальне перехідне державне утворення. Це була Закарпатська Україна зі своїм урядом з 17 місцевих діячів під назвою Народна Рада. Вона була ліквідована лише з утворенням уніфікованої Закарпатської області [106, с.87-88].
Отже, Закарпаття - єдина область України, яка упродовж ХХ ст. двічі хоч і на недовгий час проголошувала свою державність. Це пов'язано перш за все з унікальним геополітичним положенням, адже це єдина в Україні область, що межує одразу з чотирма країнами. Цим зумовлено і нинішній розвиток Закарпаття як перш за все регіону транскордонного співробітництва.
Література про Закарпатську область налічує вже з десять тисяч томів (не рахуючи періодики). Вона обліковується Закарпатською обласною універсальною науковою бібліотекою, яка вже видала близько 150 покажчиків. Щокварталу виходять покажчики "Закарпаття на сторінках преси", де обліковуються статті із понад сотні газетно-журнальних видань - районних, обласних, всеукраїнських. Від 1977 р. бібліотека видає "Календар краєзнавчих пам'ятних дат". З 2003 р. бібліотека видає і покажчик "Книга Закарпаття", наразі вийшло сім річників, де обліковуються усі книжки місцевих видавництв (а також книжки, видані поза межами області, але присвячені даному краєві), які надійшли до фондів бібліотеки.
1 лютого виповнилося 100-річчя від дня народження одного з організаторів Підкарпатського Союзу Молодих (ПСМ), борця антифашистського Руху Опору (1911-1976) Василя Юрійовича Куруца. У 1935 р. у молодіжному революційному русі Закарпаття назрівали істотні зміни. У відповідності з директивами VІІ конгресу Комінтерну були прийняті рішення про перебудову комуністичних молодіжних спілок у масові антифашистські і демократичні організації.8 грудня 1935 р. на крайовій конференції в Мукачеві делегат конгресу молодіжного інтернаціоналу в Москві (вересень-жовтень 1935 р.) від молоді Закарпаття Михайло Гаджега наголошував: "Для того, щоб молодь Підкарпаття виборола краще життя, їй треба витворити нову, непартійну організацію молоді, до котрої зорганізувалося б усе молоде покоління" [33, с. 205-207]. Делегати конференції дійшли висновку, що попередня праця серед юнацтва не була до статньою, і тому треба створювати нову, масовішу організацію, яка успішно вела би боротьбу за всі домагання молоді. Разом з Й. Гавелкою, М. Смутком, Д. Тарахоничем, М. Гаджегою та іншими Василь Куруц - на передньому краї боротьби за нову молодіжну організацію, яку запропоновано назвати Підкарпатським Союзом Молодих. Її установчі збори відбулися в Мукачеві 13 листопада 1936 р. Головою ПСМ був обраний В. Куруц, секретарем - М. Гаджега. У зв'язку з цим В. Куруц часто виступає на мітингах, зборах і маніфестаціях.
Подобные документы
Cтановлення медичних бібліотек України. Рівень підготовки медичних кадрів. Медичні бібліотеки України в дзеркалі статистики за 2009 рік. Обласні наукові медичні бібліотеки України. Бібліотеки вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 16.02.2011Бібліотека як дзеркало і пам'ять народу, держави та центр їх духовності. Характеристика Національної парламентської бібліотеки в Україні, що має статус національної, і що є провідною державною культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом.
реферат [50,1 K], добавлен 20.01.2011Організація інформаційних ресурсів бібліотек. Поняття та сутність інформаційних ресурсів. Бібліотечний фонд як інформаційний ресурс. Електронні ресурси сучасних бібліотек. Цифрування бібліотечних фондів. Комплектування та документопостачання бібліотек.
реферат [36,1 K], добавлен 25.11.2014Підходи до типології бібліотек. Концепція М.І. Акіліной. Поєднання в інформаційних потребах сучасного фахівця комплексної і спеціальної тематики. Цільове призначення бібліотек, контингент користувачів, тематичний склад, обсяг фондів та масштаб діяльності.
реферат [29,3 K], добавлен 10.03.2013Розглянуто дефініцію терміна "інформаційно-бібліотечне середовище" і його складових. Опис ідеї Нормана щодо застосування інтуїтивних, поведінкових і рефлекторних принципів для оцінки й переорієнтування простору бібліотек. Огляд інноваційних проектів.
статья [22,1 K], добавлен 18.12.2017Вивчення документального потоку видань з мистецтва. Розкриття стану документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва. Аналіз кількісного і якісного складу бібліотечного фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС, перспективи розширення.
дипломная работа [83,7 K], добавлен 14.05.2011Організація метабібліографії в Україні. Особливості покажчиків бібліографічних посібників. Типологічна диференціація метабібліографічних посібників. Внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України у становлення метабібліографії.
дипломная работа [105,3 K], добавлен 26.08.2014Місце портрету та роль кольору в оформленні інтер’єру навчального закладу. Етапи комплексної роботи по створенню інформаційно-художніх стендів з зображенням визначних постатей національної історії та державної символіки України в приміщенні коледжу.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.11.2014Значення правового виховання молоді та правового інформування населення. Правове виховання користувачів як один із важливих напрямків сучасної бібліотеки. Сучасний досвід організації Центрів Правового інформування у бібліотеках Росії та України.
курсовая работа [91,9 K], добавлен 13.01.2014Вторинний документ як результат аналітико-синтетичної переробки первинних документів. Реферування як процес згортання вихідної інформації. Аналіз діяльності Рівненської державної обласної бібліотеки у створенні вторинних інформаційних ресурсів.
дипломная работа [92,0 K], добавлен 13.02.2011
