Закарпаття - це край, в якому народились і творили велика кількість вчених, художників, письменників, майстрів сцени, громадських діячів та інших великих людей,що прославили край.

"Календар знаменних та пам'ятних дат " 2011 вміщує наступні дати і ювілеї видатних діячів.

14 січня виповнилося 50-річчя з дня народження Василя Юрійовича Керецмана. Вчений-історик, краєзнавець, державознавець та педагог вищої школи, досліджував здобутки історичного краєзнавства на Закарпатті в ХІХ - 30-х рр. ХХ ст. З цією метою багато часу провів у архівних установах, передусім у Державному архіві Закарпатської області. Крім того, ґрунтовно опрацював історико-краєзнавчі студії професійних вчених та аматорів вказаного періоду. Усе це дало йому можливість показати особливості досліджуваного процесу на різних етапах історичного розвитку краю, вирізнити внесок культурно-освітніх товариств ("Просвіта", "Етнографічне товариство", "Музейне товариство ім. Т. Легоцького") та друкованих видань ("Науковий збірник товариства "Просвіта", "Підкарпатська Русь", "Наш родний край", "Карпатский свет" та ін.) у розвиток краєзнавства. Результати наукових пошуків він апробував, беручи участь у роботі наукових конференцій та публікував у статтях, повідомленнях, тезах доповідей. А 30 травня 1995 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: "Історичне краєзнавство на Закарпатті початку ХІХ - 30 - х рр. ХХ ст.", що одержала схвальні оцінки вітчизняних фахівців [91, с.435].

24 січня виповнилося 120-річчя від дня народження Михайла Андрійовича Рощахівського - композитора, диригента, співака, фольклориста, педагога та музично-громадського діяча. Михайло Андрійович Рощахівський (псевдоніми: Емер або М. Р.) - яскравий музикант, який більшу частину свого життя присвятив Закарпаттю. Багато часу був першопрохідцем: один із перших світських композиторів з професійною освітою; перший хормейстер хору "Руського театру"; засновник перших руських хорів з місцевої молоді, один із перших професійних збирачів музичного фольклору; автор першої на Закарпатті музично-фольклорної збірки для дітей; авторитетний музикант, котрий в числі найдостойніших був включений до складу Музичної комісії товариства "Просвіта" [91, с.435-436]. М.А. Рощахівський стояв біля витоків формування музичної фольклористики Закарпаття. Завдячуючи йому, перші кроки цієї науки опиралися на наукові позиції К. Квітки, а потім і Ф. Колесси. Він обирає недосліджені території, здійснює перші музично - етнографічні нотування закарпатської Гуцульщини, Мараморощини та межилаборської Лемківщини (найзахідніша територія Закарпаття, нині - Східна Словаччина). Вперше в краї занотовує такі реліктові жанри, як обжинкові ладкання та колядки-жеканки, започатковує Нотний відділ Крайового Архіву подкарпаторуської народної пісні (1926) та розпочинає музично-етнографічне обстеження закарпатських сіл. Його два рукописних збірники 20-х рр.: "Пісні подкарпатських русинов" та "Мелодії пісень с. Радвань Земплинської жупи" - виявляють народно-музичне багатство краю.

20 лютого виповнилося 120-річчя від дня народження Василя Барвінського. У багатогранній діяльності Василя Барвінського - композитора, піаніста, педагога, організатора музичного життя, - праця музичного критика посідає особливе місце. Усе своє життя Василь Барвінський служив українській музичній культурі. Це був митець європейського світогляду, в чиїх грудях билося палке українське серце [91, с.433-434].

У кожній критичній замітці автор не лише фіксує певну подію, але й дає їй свою фахову оцінку. Він знайомить читачів з новими музичними творами українських та зарубіжних композиторів; висвітлює важливі події концертно-театрального життя краю. Навіть у тих випадках, коли варто розкритикувати, добирає такі слова, щоб нікого не образити і не принизити. В. Барвінський вважав, що в будь-якій ситуації краще перехвалити, ніж морально нищити. Його думки, погляди, оцінки, висловлені у критичних замітках, оглядах, рецензіях, і сьогодні не втратили своєї актуальності: вони не лише розкривають перед сучасним читачем об'єктивну панораму музичного життя Галичини першої половини ХХ ст., але й порушують важливі питання музичної естетики, історії, психології. Публіцистична діяльність була направлена, перш за все на те, щоб сприяти піднесенню професійного рівня музичного мистецтва Галичини і довести цілому світові, що українська культура гідна бути рівноправною серед інших європейських народів.

Від виходу в світ останніх статей В. Барвінського минуло п'ятдесят років, але до сьогоднішнього дня вони зберігаються лише на пожовклих сторінках газет і журналів та у вигляді "редагованих" цитат у працях дослідників галицької музичної культури. У 2004 р. зусиллями музикознавця В. Грабовського побачила світ перша збірка матеріалів з музично-публіцистичної спадщини В. Барвінського, до якої ввійшли спогади митця про перебування на Радянській Україні у 1928 р., "Огляд історії української музики", листування з родиною М. Лисенка, анотований список творів композитора тощо.

Музично-критична спадщина Василя Барвінського поступово повертається до нас. Триває робота над підготовкою до друку його музично-критичних статей (упорядники: Р. Мисько-Пасічник, В. Пасічник), яка стане ще одним кроком до повернення імені видатного українського композитора і музичного діяча, заповненням значної прогалини в історії української музичної культури.

28 лютого виповнилося 70-річчя від дня народження Стефана Турчака. Стефан Турчак - унікальна і неповторна особистість. Він прожив лише 50 років, але вписав яскраву сторінку в історію українського оперного та симфонічного виконавського мистецтва.

Секрети мистецьких здобутків С. Турчака - у непересічному таланті, працелюбності, наполегливості, прискіпливості. Він був надзвичайно вимогливим до себе, тому і від інших вимагав самовіддачі, професіоналізму. У листі до М. Колесси зізнавався: "Скільки треба, то прикладу своїх зусиль, щоб ми всі служили святій музиці. Тут ніякі знайомства, товариші, блати не мають значення. На репетиції всі однакові, а поза репетицією товариші". Таким його бачили сучасники. Музикознавець М. Черкашина вважала, що С. Турчак був "наче самою музикою, яка жила у ньому, наповнювала усе його єство. Ідеал досконалого музичного звучання він відчував до найменших деталей, вимагаючи від музикантів його реалізації в кожному виконуваному творі з жорсткою наполегливістю, яка так не відповідала його швидше м'якій натурі лірика. У своїх людських якостях він не був позбавлений звичайних слабкостей - не сварився із владою, любив почесті і славу, не відмовлявся від життєвих вигод і задоволень. Проте, коли справа торкалась музики, тут він ставав вимогливим, безжалісним до себе та інших".

Яскраве, експресивне мистецтво С. Турчака було гідно оцінене сучасниками; він - народний артист СРСР (1977), Герой Соціалістичної Праці (1988), лауреат Державної премії Української РСР ім. М. Лисенка (1984), Державної премії Української РСР ім. Т. Шевченка (1980), Державної премії Грузинської РСР ім. З. Паліашвілі (1973).

4 березня виповнилося 60-річчя від дня народження Магдалини Іванівни Белень - Пуглик. В історії образотворчого мистецтва Закарпаття цікавою постаттю є професійний майстер - керамік, художник, педагог, живописець Магдалина Іванівна Белень. Серед колег вона виділяється своєю оригінальністю світобачення і широким діапазоном мистецьких уподобань.

Магдалина Белень у мистецтві Закарпаття впевнено зайняла свої позиції, здобула визнання талановитої авторки, що не обмежує коло своїх інтересів декоративно-ужитковим мистецтвом. Магдалина Белень є учасницею Міжнародного бієнале кераміки в Буенос-Айресі, Аргентина (2003, 2005 рр.). Створила унікальну серію в кераміці і скульптурі малих форм, твори - ідеї вселюдської філософії буття "Космогонія людства", від символічних знаків раннього неоліту й до початку ХХ століття. Учасниця обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних та всесвітніх виставок з 1972 р., лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі [10, с.42]. Твори художниці зберігаються в художніх музеях України, Грузії, Канади, США, приватних колекціях Франції, Німеччини, Італії, Ізраїлю, США, Канади, Фінляндії, Данії, Японії, Словаччини, Угорщини, Чехії, Румунії, Польщі, колишніх республік СРСР.

21 березня виповнилося 60-річчя від дня народження Василя Петровича Густі. Василь Густі - поет, лауреат обласних літературних премій ім. Д. Вакарова (1984), Ф. Потушняка (1999, 2006, 2008), перекладач, редактор, публіцист, журналіст. Належить до покоління письменників, що дебютували у 70-ті рр. ХХ ст. Автор великої кількості поетичних збірок. Ініціатор проведення на Закарпатті фестивалю поезії "Карпатська ватра" поетів Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей та українських поетів Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії (2008, 2010) [101, с.16]. Протягом близько сорока літ творчої праці доробок В. Густі був у полі зору критиків, літературознавців М. Ільницького, Л. Федоровської, Д. Федаки, Н. Ференц, В. Фединишинця, Н. Вигодованець та ін. Нарис життя і творчості та бібліографію письменника склав Іван Хланта. Твори В. Густі перекладені російською, німецькою, угорською, словацькою, румунською, киргизькою, осетинською, таджицькою мовами.

17 квітня виповнилося 50-річчя від дня народження Марії Романівни Баяновської. Марія Баяновська - кандидат педагогічних наук, доктор філософії, доцент, завідувач кафедри методики викладання суспільно-гуманітарних дисциплін Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, відмінник освіти України, член Національної Ліги композиторів України. Вона належить до когорти закарпатської еліти на суспільно-політичній, науково-освітній, культурно-просвітницькій арені на зламі ХХ-ХХІ ст. Відома у науковому світі, передусім, як дослідниця проблем виховання та навчання, багатьом читачам знайома як педагог та митець. У науковому доробку вченої близько 200 наукових, навчально-методичних, науково-популярних публікацій. Її перші наукові публікації з'явилися наприкінці 80-х рр. ХХ-го ст. на сторінках всесоюзних фахових видань. Понад 20 наукових праць надруковано у Польщі, Словаччині, Німеччині, Угорщині, Росії, Білорусії. Наприкінці 90-х рр. ХХ-го ст. Марія Баяновська успішно співпрацює зі словацькими та польськими вченими над проектом PHARE FIESTA II (mgr. Soja Marek, Rzeszow, 1998) [38, с.34].

Весною 2011 р. виповнилося 65 років з дня створення головного професійного музичного закладу Закарпаття - Ужгородського державного музичного училища.

Ужгородське державне музичне училище імені Д.Є. Задора - один з перших професійних музичних закладів в Закарпатті, заснований у 1946 р. з метою підготовки професійних музикантів і пропаганди академічної музики.

Бурхливий розвиток культури і мистецтва на Закарпатті в першій половині XX ст., відкриття численних мистецьких установ вимагали їх кадрового забезпечення, що обумовило необхідність організації навчального закладу в обласному центрі - Ужгородського державного музичного училища. З 1992 р. училище гідно носить ім'я свого першого директора - композитора, піаніста, фольклориста, диригента, музикознавця і публіциста, заслуженого діяча мистецтв України Дезидерія Євгеновича Задора [99, с.12-13].

За час свого існування Ужгородське державне музичне училище ім. Д. Є. Задора підготувало та випустило понад 5000 фахівців, які нині є солістами-виконавцями, артистами філармоній, театрів, викладачами, керівниками провідних закладів культури та мистецтв в Україні і за кордоном.

Ужгородське державне музичне училище ім. Д.Є. Задора було і є центром професійного музичного мистецтва на Закарпатті, гідно продовжує кращі педагогічні й мистецькі традиції, започатковані видатними педагогами і музикантами.

19 травня виповнилося 60 років знаменитому скульптору та заслуженому художнику України - Михайлу Олексійовичу Беленю (Додаток В). Закарпатці та гості карпатського краю зустрічаються з творами заслуженого художника України Михайла Беленя на вулицях міст і сіл. Ужгород прикрашає величний монумент О. Духновичу (1997 р.), пам'ятник відомому листоноші Ф. Фекеті (2004 р.) зручно розташувався в сквері Перечина, у серці високогірної Колочави - пам'ятник чеському письменнику І. Ольбрахту (2001 р.), Мукачево вшанувало всесвітньо відомого генія критичного реалізму живописця і земляка М. Мункачі (1994 р.). Усі ці та багато інших творів не тільки прославляють закарпатців, а й засвідчують високу культуру звернення до традиції професійної пластики, класичного українського мистецтва закарпатського майстра, сучасного скульптора Михайла Беленя [66, с.22-23].

М. Белень - один із найяскравіших і неординарних творчих особистостей нашого часу. Усе своє життя, усю творчість і енергію присвятив культурі і історії рідного краю, народностям, які проживають на ній [13, с.11].

14 червня виповнилося 50-річчя від дня народження Станіслава Михайловича Аржевітіна. Станіслав Аржевітін - член Національної Спілки письменників України, дослідник історії Закарпаття. Його творчий задум - створення історії Колочави в десяти книгах. Наразі побачили світ дві - п'ята (про опришків Шугаїв) і друга (церковна історія).

Аржевітін є автором багатьох законопроектів, останні з яких - "Про призначення членів наглядових рад Відкритого товариства "Державний ощадний банк України" та Державного експортно-імпортного банку України "Укрексімбанк"", "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про внесення змін до Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", "Про мінімізацію впливу світової фінансової кризи на фінансово-банківську систему та економіку України", "Про антикризові заходи в будівництві житла" та інших антикризових постанов.

С. Аржевітін став також активним учасником козацького руху - ще в середині 90-х, за часів, коли Гетьманом Українського козацтва був В. Мулява. Перебував на посаді генерального скарбника Українського козацтва.

27 червня 100-річчя від дня народження Володимира Івановича Неточаєва відомого історика та бібліографа. Активно займався науковою роботою. У березні 1950 р. його кандидатська дисертація була передана для прийняття до захисту в Київський університет. Дисертація на тему "Селянський рух на Україні в кінці ХVІ - першій чверті ХVІІ ст." була захищена 16 травня 1952 р. У червні наступного року рішенням Ради КДУ йому було присуджено вчений ступінь кандидата історичних наук. Історик за основною спеціальністю, він залишив свої напрацювання у книгозбірні як бібліограф, багато зробив для створення і наповнення краєзнавчого каталогу, виявлення і збирання краєзнавчих джерел [32, с.31-32].

18 липня виповнилося 100-річчя від дня народження Юліана Химинця відомого громадського діяча. Ю. Химинець - автор чисельних публіцистичних статей в українській пресі Америки та трьох поважних книжок з історії Закарпаття.: "Мої спостереження із Закарпаття" (Нью-Йорк, 1984), "Закарпаття - земля Української держави" (Ужгород, 1991), "Тернистий шлях до України" (Ужгород, 1996), в яких висвітлено боротьбу закарпатців.

У серпні 2011 р. виповнилося 50 років з дня народження заслуженому працівнику культури України, відміннику освіти України, дипломанту міжнародного конкурсу, директору Ужгородського державного музичного училища ім. Д.Є. Задора Світлані Нуціївні Стегней. Діячка виконує значну громадську роботу, зокрема є головою Закарпатського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки, яка активно займається концертною та музично-просвітницькою діяльністю. За високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у справу естетичного виховання молоді, значні заслуги у соціально-економічному розвитку області, активну пропаганду музичного мистецтва, високі показники у роботі Світлана Нуціївна неодноразово нагороджувалась Почесними Грамотами Міністерства культури та туризму України, ЦК профспілки працівників культури, Почесними Грамотами та подяками Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради [72, с.137-138].

15 серпня виповнилося 75-річчя від дня народження Антона Миколайовича Залеського закарпатського мовознавця, славіста. Науковий доробок А.М. Залеського кількісно невеликий, але вартісно доволі значний. Він автор монографії "Вокалізм південно-західних говорів української мови”" (1973), цілої низки наукових розвідок: "З історії українського вокалізму" (1968), "Говори Київського Полісся" (1989), "Діалектне розмаїття української мови" (1990) та деяких інших. Під керівництвом Залеського укладено, зокрема, хрестоматію "Говори української мови. Збірник текстів" (1977). Він також співавтор і один із редакторів "Атласу української мови" та "Общеславянского лингвистического Атласа" [74, с. 195-196].

22 серпня 175-річчя від дня народження Юрія Фірцака владики Мукачівської Єпархії. Юлій Фірцак у свою добу був провідною постаттю у суспільно-політичному та культурно-релігійному житті нашого краю. Після А. Бачинського він був другим владикою, який найбільше спричинився до відродження нашого народу, піднесенню його матеріального і освітнього рівня. Ю. Фірцак виховав цілу когорту священиків і світських діячів, які вже у чехословацьку добу очолили український рух на Закарпатті. А. Волошин, який сам був вихованцем Ю. Фірцака, називає його "мужем високоосвіченим, дипломатичного такту і щиро відданим своєму народові. Тихо, без шуму, тому що тоді інакше не можна було, привчав своє молоде духовенство до праці на користь народу" [20, с.32-38].

8 вересня виповнилося 100-річчя від дня народження Архімандрита Василія богослова, науковця, історика. Архімандрит о. Василій Пронін був відомий далеко за межами закарпатського краю. Мав особливу повагу серед духовних осіб,інтелігенції і простого люду. Видатний богослов, науковець, історик залишив помітний слід в історії Закарпаття. До нього за порадою приходили вчені, письменники, журналісти, всі, хто хотів почути правду з вуст Людини від Бога. Служив о. Василій у різних приходах Закарпаття. Був настоятелем Покровського храму в Ужгороді, духівником Домбоцького монастиря, а з 1951 р. і до смерті - архімандритом Мукачівського монастиря на Чернечій горі [103, с.35-37].

У 1958 р. за працю "Історія Мукачівської єпархії" в Московській Духовній Академії йому був присуджений науковий ступінь кандидата богословських наук. Він володів 14 мовами: латинською, грецькою, вільно розмовляв англійською, французькою, німецькою та всіма слов'янськими мовами [62, с.27-28].

28 вересня 2011 року виповнилося 75 років від дня народження історика, літературознавця, редактора, відомого краєзнавця Тернопільщини, автора більше тисячі праць Гаврила Івановича Чернихівського. Він - автор дванадцяти книг, в тому числі трьох монографій, більше ста наукових праць, численних науково-популярних статей, есе, рецензій. Серед доробку дослідника - чимало праць про видатного українського історика, публіциста, літературознавця, громадсько-політичного діяча Михайла Драгоманова. Г. Чернихівський започаткував в українській історіографії вивчення наукової спадщини видатного українського вченого та історика України.

З-поміж багатьох праць краєзнавця - ґрунтовні і цікаві дослідження з історії Кременця, краю, діяльності визначних представників української культури, літератури зокрема, мистецтва, фольклору. Його стараннями повернуто рідному народові творчу спадщину письменників Уласа Самчука, Оксани Лятуринської, Олександра Неприцького-Грановського, Юхима Виливчука, Сергія Даушкова, вчених і громадсько-політичних діячів - Романа Бжеського, Олега Штуля, Юрія Пундика, Семена Жука, Бориса Козубського, Василя Кархута, Михайла Кобрина, ряду інших заборонених або ж забутих в умовах тоталітарного режиму [86, с.7-16]. А ще Г. Чернихівський - автор низки рецензій, ряду публіцистичних та критичних статей з літературознавства. Крім цього, за його редакцією вийшло у світ декілька книг, в яких він - автор вступних статей.

Бібліографічний покажчик опублікованих праць Гаврила Чернихівського, члена всеукраїнської Спілки краєзнавців, Почесного Члена Українського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка, члена Правління Тернопільської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, лауреата Всеукраїнської премії в галузі охорони пам'яток історії та культури імені проф. В. Антоновича (1998), видрукуваний до 75-річчя від дня народження дослідника.

14 жовтня виповнилося 60-річчя від дня народження живописця, заслуженого художника України Василя Петровича Свалявчика. Живописець, творчість якого добре відома на Закарпатті та за його межами. Він - заслужений художник України, лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі в галузі образотворчого мистецтва.

В. Свалявчик - учасник пленерів, які традиційно проводяться на Закарпатті, численних виставок вдома і за кордоном. Глядачі безпомилково знайдуть його твори. Персональні виставки заслуженого художника України В.П. Свалявчика відбулися у Фюссен (Німеччина) - 1998 р.,, Ужгороді - 1998 р., 1999 р. - Мукачеві, 2000 р. - Києві, 2001 р. - Ужгороді, 2003 р. - Любліні (Польща), 2004 - Братиславі (Словаччина), 2006 р., 2007 р. - Ужгороді.

5 листопада виповнилося 50 років створенню колективу "Юність Закарпаття". Не так багато в Закарпатському краї яскравих масових аматорських колективів, котрі на протязі цілого півстоліття натхненно пропагують народне самодіяльне мистецтво на високому професійному рівні. Саме до таких ентузіастів культури другої половини XX-го та початку XXI століть належить заслужений самодіяльний ансамбль танцю України "Юність Закарпаття" будинку культури профспілок, створений на початку 60-х років талановитим хореографом, наполегливим організатором, знавцем народного мистецтва, колишнім артистом балету Запорізького драматичного театру Михайлом Львовичем Сусліковим. Колектив завойовував популярність не тільки серед молоді, а й усіх вікових категорій публіки, і не тільки на Закарпатті, але й інших регіонів України та колишнього СРСР, бо пропагував мистецтво традицій і звичаїв побуту горян. Заслужений ансамбль танцю України "Юність Закарпаття" та його художній керівник М.Л. Сусліков за досягнуті успіхи в розвитку хореографічного мистецтва удостоєні багатьох нагород і звань: колектив нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1974), Федерації профспілок України, є лауреатом обласної комсомольської премії ім. М. Островського, брав участь у багатьох престижних концертах у Києві, Москві, у всіх творчих звітах професійних і самодіяльних художніх колективів Закарпаття, у святковому концерті в Києві з нагоди 55-річчя возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною (2000), а М. Суслікову присвоєно почесні звання заслуженого артиста України (1980) та народного артиста України (1999), нагороджено орденом "За заслуги ІІІ ступеня".

20 листопада 70-річчя від дня народження музикознавця-фольклориста (транскриптора) і педагога Михайла Васильовича Мишанича. Михайло Васильович Мишанич - знаний на Україні музикознавець-фольклорист: автор навчально-методичних та дослідницьких праць, і найголовніше - один із найплідніших збирачів і транскрипторів народно-музичних скарбів нашого народу. Кількість його нотувань налічує не десятки, не сотні, а тисячі фольклорних мелодій. В його творчому доробку знаходиться близько 8 тисяч музичних записів українських народних пісень (з яких більше половини тисячі склали закарпатські матеріали) [106, с.39-40].

" Календар краєзнавчих пам'ятних дат " Закарпатського краю 2012 року наводить ювілейні дати відомих діячів культури цього краю.

1 січня відбулось 50-річчя від дня народження Антона Михайловича Ковача відомого художника - живописця. Ковач проявив себе активним на ниві популяризації спадщини визначного закарпатського митця А. Ерделі. Дякуючи ініціативі та активній діяльності художника та за підтримки І. Ливрінца у 2007 р. світ побачив альбом "Адальберт Ерделі". Якщо говорити про Антона Ковача як колориста, то необхідно сказати, що він сьогодні є серед найвправніших на Закарпатті. Про це свідчать його краєвиди "Зима в місті" 2007р., "Околиці с. Осій" 2006 р., "Дворик" 2006 р., натюрморти "Натюрморт з чорною вазою" 2006 р., "Цикламени" 1998 р. [57, с. 20-35].

В травні відбудеться 80-річчя заснування журналу "Живая мысль" (Прага-Ужгород, 1932-1936). У 1931 р. в Празі студенти із Закарпаття (Підкарпатської Русі) і Пряшівщини, які навчалися у місцевих вишах, утворили науковий гурток під назвою "Живая мысль". Він займався вивченням різних актуальних питань історії та культури, політичного та соціально-економічного розвитку Підкарпатської Русі. З цією метою регулярно влаштовувалися тематичні "круглі столи" та конференції. Тісно співпрацювали зі студентами й відомі вчені-гуманітарії (російські й українські емігранти), які у той час проживали у Празі: Юліан Яворський, Іван Панас, Михайло Новиков, Дмитро Дорошенко та ін. Наступного року члени гуртка приступили до видання щомісячного "журнала политики и культуры" із однойменною назвою "Живая мысль". Перший номер часопису з'явився у травні 1932 р. Редакцію новоствореного часопису очолили закарпатські студенти, які навчалися в Карловому університеті. Відповідальним редактором став студент філософського факультету, виходець із с. Червеньово на Мукачівщині Василь Анталовський (згодом відомий педагог, у 1945-1951 рр. - завідувач Ужгородського міського відділу освіти). Про високий рівень видання свідчить те, що в ньому регулярно друкували свої праці відомі російські та українські вчені-гуманітарії, які в цей період проживали в ЧСР, знані чеські культурологи [41, с.273].

1 липня відбудеться 50 років від дня народження Світлани Гаврилюк - доктора історичних наук, професора, проректора з навчальної роботи Волинського національного університету імені Лесі Українки. Коло наукових інтересів професора Світлани Гаврилюк пов'язане з історією України і Польщі, історичним краєзнавством, пам'яткознавством, музеєзнавством, культурою і духовністю Великої Волині. У 2008 р. побачило світ друге, доповнене видання її монографії "Історичне пам'яткознавство Волині, Холмщини і Підляшшя (ХІХ - початок ХХ ст.)" [21, с.298-300]. Після захисту докторської дисертації, у 2004-2011 рр. вона опублікувала понад чотири десятки статей у наукових фахових виданнях, збірниках наукових конференцій. Під керівництвом професора Гаврилюк С.В. успішно захищено 4 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Вона очолює виконання держбюджетної теми "Культурна спадщина західних етнічних українських земель: проблеми вивчення і збереження у ХІХ-ХХІ ст.", розрахованої на 2010-2012 рр.

30 липня відбудеться 50 років від дня народження Ярослава Дричика - артиста Волинського державного академічного українського народного хору обласної філармонії, заслуженого артиста України. Протягом виконавської кар'єри Ярослав Полікарпович зарекомендував себе як прекрасний соліст, у творчому репертуарі якого цілий ряд знаних і улюблених слухачами пісень: "Земле наша мила", "Пісня про Світязь", "Батькове серце", "Фронтові побратими" (муз. А. Пашкевича, сл. Д. Луценка), "Реве-гуде негодонька" (муз. О. Стадника, сл. Лесі Українки), "Марусю, Марусю", "Як служив я в пана", "Ти пив і я пила", "Позволь мені, мати" (муз. і сл. народні) та ін. У складі колективу Ярослав Дричик відвідав із гастрольними турами різні країни світу, серед них: Польща, Франція, Італія, Австрія, Бельгія, Канада, США та ін. [19, с.152-154].

19 жовтня відбудеться 100-річчя від дня народження Софії Лісси - польського музикознавця. Її майже півстолітня педагогічна, наукова, музично-громадська діяльність вражає масштабністю, значними здобутками [19, с.32-38].

С. Лісса реагувала на актуальні потреби науки та різні прояви музичного життя. Вона була серед організаторів численних польських та міжнародних наукових конференцій, зокрема, присвячених творчості Прокоф'єва, Шопена, Шимановського, конгресу Musica Antiqua Europae Orientalis (MAEO).

Перу С. Лісси належить близько 600 публікацій - дослідження, науково-популярні статті, публіцистика, рецензії, редагування наукових збірок, видання пісенників. Ось декілька з них: Шопен и Скрябин; Uwagi o metodzie marksistowskiej w muzykologii та інші. Навіть перелік її праць свідчить про універсалізм вченого, яка зверталась до давньої і сучасної музики світу. У полі зацікавлень С. Лісси - перш за все теорія музики та естетика. Проте вона була прихильницею комплексного методу висвітлення проблеми, отож поєднувала різні дисципліни [63, с.27-28].

Праці С. Лісси неодноразово перекладались на іноземні мови, що підтверджує високу наукову компетентність автора.

21 жовтня виповниться 70-річчя від дня народження Вірка Балея. Ім'я українського композитора і диригента Вірка (Вірослава) Балея з США стало відоме на батьківщині лише на початку 1990­х рр., коли у Львові відбувся Фестиваль музики українського зарубіжжя. Тоді львів'яни відкрили для себе митців, чия творчість замовчувалася в СРСР впродовж кількох десятиліть.

У композиторській творчості митець звертається до різних жанрів (сценічна, симфонічна, камерно-інструментальна та вокальна музика), шукаючи нові виразові засоби у поєднанні тембрів інструментів, наприклад, Concerto Grosso для тромбона, труби, електроскрипки, камерного ансамблю, електроніки та оркестру. Назви деяких його творів сповнені символіки, таємничості - "Маска простору снів", "Тіні", "Слова VII (Межа)", "Адамове яблуко", "Agnus Dei (Священні монументи)", "Вирізьблені птахи".

В. Балей є одним з фундаторів Міжнародного фестивалю "Київ Музик Фест" (1990 р.), який щорічно відбувається в Києві. У 1996 р. став лауреатом Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка, того ж року відзначений Реґентською творчою нагородою штату Невада.

Вірко Балей працює також як музичний критик, публіцист. Його статті друкуються в журналах різних країн, в тому числі й України [35, с.94-95].

21 листопада 2012 року виповниться 90 років від дня народження М.П. Кучери українського археолога. М.П. Кучері належить пріоритет серед вітчизняних учених у виділенні та опису надзвичайно важливої для середньовічної археології групи керамічних виробів XIV-XV ст., яку попередні дослідники не відрізняли від власне давньоруської і датували ХІІ-ХІІІ ст. Це дало змогу датувати пізньосередньовічні комплекси на території України. Кілька років М.П. Кучера очолював відділ польових досліджень, паралельно проводячи інтенсивні археологічні роботи на так званих Змійових валах. За десятиліття копіткої та сумлінної праці, поєднаної з вивченням величезного обсягу писемних джерел, дослідникові вдалося переконливо довести, що згадані вали є фортифікаційними спорудами періоду Київської Русі. Розроблену ним концепцію походження цих оборонних споруд було покладено в основу висновків докторської дисертації, захищеної 1988 р. Перу вченого належить близько 80-ти наукових праць. Найважливішими серед них є монографії "Змиевы валы Среднего Поднепровья" (К., 1987), "Древнерусские поселения Среднего Поднепровья" (колектив авторів. - К., 1984), "Древній Пліснеськ" (1962). Михайло Петрович брав активну участь у написанні й редагуванні III тому "Археології Української РСР". У 1977 р. за цю працю вчений удостоєний високого звання лауреата республіканської Державної премії [92, с.271-272].

26 листопада відбудеться 100 років від дня народження Г.М. Канішевського (1912-1991) - українського актора і режисера, народного артиста України. На обласній сцені ним зіграно понад 350 ролей у творах класичної й сучасної світової та української драматургії. Серед них - образ Кобзаря ("Катерина" Т.Г. Шевченка), Гурмана ("Украдене щастя" І. Франка), Карбишева ("Коли мертві оживають" І. Рачади), графа Альмавіви ("Весілля Фігаро" Бомарше), Городничого ("Ревізор" М. Гоголя). Григорій Канішевський здійснив постановки кількох вистав, сам створив драматичні твори "Осине гніздо" і "Шахтарська рапсодія" [52, с.34-35].

Сім років він викладав у студії при обласному театрі. Високу оцінку роботі волинського актора дав народний артист України А.М. Бучма після спільного виступу у п'єсі "Макар Діброва". З великим успіхом йшли на сцені вистави, де Григорій Митрофанович виступав разом з народною артисткою країни Наталією Ужвій. Підсумком великого творчого доробку було присвоєння Г.М. Канішевському звання заслуженого артиста республіки.

В грудні відбудеться 125 років від часу відкриття Волинського давньосховища при Свято-Володимирському братстві у м. Володимирі-Волинському (1887). Одним з перших було створено Володимир-Волинське Свято-Володимирське братство. Ініціатива організації братства належала місцевій інтелігенції, котра не була байдужою до історії краю і переймалася справою збереження пам'яток старовини. Значним поштовхом до створення братства стала організація місцевого комітету по реставрації церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Головою Ради братства та завідувачем давньосховища було обрано жителя міста О.М. Дверницького [52, с.51-53].

Отже, при написанні розділу основними джерелами були "Календарі краєзнавчих пам'ятних дат" Закарпаття 2011-2012 року. В ході дослідження було проаналізовано визначні ювілейні дати краю, які мають велике значення для історії. Завдяки дослідженням істориків, повністю змінилося бачення закарпатцями своєї історії у ХХ столітті. Радянський період перестав бути ерою хорошого життя. Репресії проти греко-католицької церкви, борців за незалежну Україну, втікачів до Радянського Союзу, угорського населення були ґрунтовно досліджені і нині вже не викликають дискусії. Відчутно змінилося й уявлення про перебування краю у Чехословацькій Республіці, яке раніше подавалося виключно у негативних барвах. Основну увагу було приділено ювілейним датам Великої Вітчизняної Війни. Період визволення приніс у життя краю значні зміни.

На сторінках календарів міститься інформація про культурне життя краю. Вдало поєднуються впливи східної і західної культури та традиції понад двох десятка держав, до складу яких входив край. За останнє десятиліття закарпатські автори дедалі впевненіше завойовують місце під сонцем в українській літературі. Зокрема, Василь Густі - поет, лауреат обласних літературних премій ім. Д. Вакарова. Михайло Белень - відомий скульптор, вшановує видатні постаті краю своїми роботами - зведено пам'ятник Йосифу ІІ Габсбургу, Августину Волошину, Івану Фірцаку (Кротон), О. Духновичу, Ф. Фекеті, І. Ольбрахту. Загалом, саме кінець ХХ - початок ХХІ століття став періодом найактивнішого виявлення популярних видів мистецтва та науки. Сьогодні закарпатська культура - це безперервний рух національних культурних цінностей. Він відбувається між різними соціумами, суспільними верствами та поколіннями і супроводжується духовним піднесенням.

Висновки