Гравюра XVIІI-XX століття. Виконання серії робіт "Забуті вулички старого міста"

Експериментальна інтегрована програма з образотворчого мистецтва для 1-4-х класів загальноосвітніх шкіл належить С. Коновець (1999), вона структурована за напрямами естетичного розвитку учнів, а саме: пізнавальна діяльність, сприймання та оцінювання, художня творчість [5]. Ретельно, по кожному класу, систематизовано навчально-виховні завдання, спрямовані на засвоєння учнями основних навчальних проблем «колір, форма, простір, композиція», виокремлених ще у програмі А. Любарської та ін. Не менш скрупульозно формулюються настанови щодо їх засвоєння (за схемою «знання - уміння - уявлення»), де до вказаних чотирьох проблем додаюються вимоги відносно сприймання дійсності та мистецтва.

Календарне планування як частина програми поурочно конкретизує зміст кожного заняття (більшість з них мають цікаві образні назви), види діяльності учнів і пропоновані мистецькі твори. При цьому збережено єдину послідовність подання матеріалу за чвертями: І - живопис, II - графіка III - декоративно-ужиткове мистецтво, IV - скульптура.

Нас цікавить, звісно, як відпрацьована основна характеристика програми «інтегрована». Дійсно, зроблено спробу домінуючий компонент «Образотворче мистецтво», який репрезентовано різними просторовими видами мистецтва (живопис, графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво, а також архітектура, дизайн, художня фотографія), доповнити часовими видами мистецтва (література, музика, хореографія, театр, кіно, телебачення, цирк) та елементами народознавства. Загалом таке розширення художніх засобів вважаємо позитивним чинником збагачення традиційного змісту і методики суто предметного навчання образотворчого мистецтва. Доречно, на наш погляд, включено в основний зміст народознавчу інформацію, елементи театру (сценографія, костюми тощо). Проте з огляду на спорадичний характер використання інших видів мистецтва (не як самодостатніх, а в ролі ілюстрацій) можна констатувати, що «інтеграція» здійснюється головним чином на рівні міжпредметних зв'язків. У контексті провідної навчальної тематики з образотворчого мистецтва (живописних або графічних творів для сприймання, художньо-практичних завдань тощо) залучаються твори інших видів мистецтва, ' але вони виконують роль додаткової інформації, не спрямованої на розкриття родової спорідненості різних видів мистецтва, мовних або емоційно-образних аналогій і паралелей. Зазвичай це варіанти суто тематичного поєднання образів (малювання за текстами казки або пісні, за сюжетами балету чи кінофільму), які цілком доцільні-у початковій школі як прийом емоційно-образного насичення дидактичних завдань і підвищення пізнавальних інтересів учнів. Водночас не завжди коректними вважаємо залучення музичних творів, як наприклад, завдання «моделювати кольором мелодію колискової» (кольором учні скоріше зможуть передати загальний настрій, ніж характер мелодії), «моделювати графічними засобами» «Волинку» Й.С. Баха і «творчо інтерпретувати асоціативні образи» після прослуховування п'єси (музика не зображує волинку як предмет, то які асоціації можна «інтерпретувати»?).

Аналогічно міжпредметними зв'язками обмежуються методичні розробки уроків з посібника автора (тема «Образ рідної землі»), де детальні и методично цілком доречні поради щодо розповіді вчителя, організації сприймання живопису, застосування ігрових методів тощо стосуються лише домінуючого компоненту - візуального блоку, а технології використання творів з «вербально-музичного блоку» не розкриваються [9, с. 41-46]. Плідна ідея програми - залучення кіно і телебачення до викладання образотворчого мистецтва, але, на жаль, методично вона не відпрацьована, як базовий образотворчий компонент, хоча є важливою з урахуванням перспектив інтегративної мистецької освіти.

Отже, інтегративність програми С. Коновець забезпечується головним чином за рахунок внутрішньої предметної взаємодії візуальних мистецтв, інші залучаються переважно в межах міжпредметних зв'язків.

Для основної школи опубліковано програму вчителя-практика, переможця першого Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» А. Фесенка, у змісті якої частково враховано особливості сільської школи [22]. Так, до традиційних розділів «Графіка, «Живопис», «Скульптура», «Архітектура та дизайн» тощо додається розділ «Милування природою», а у практичних завданнях часто пропонуються теми, близькі світосприйманню сільських школярів; значне місце серед них посідає виконання сільських краєвидів, активно використовуються можливості роботи на. пленері [22]. Незважаючи на побажання з пояснювальної записки, щоб уроки з образотворчого мистецтва «поєднувати з матеріалами інших видів мистецтва (фото, кіно, література, музика, театр) та предметів гуманітарного циклу (література, історія, народознавство)», воно не отримало достатнього підкріплення у запропонованих темах і завданнях, з-поміж яких, як виняток, трапляється ілюстрування українських народних пісень.

Аналіз програм з образотворчого мистецтва завершимо підсумком щодо їх предметної значущості та перспектив розвитку поліхудожніх підходів. Будь-які згадані вище розвідки вітчизняних методистів у сфері інтеграції елементів змісту мистецьких дисциплін на уроках з «Образотворчого мистецтва» є плідними, тому що, на відміну від педагогів-музикантів, які здавна використовували засоби різних мистецтв у навчанні музики, дидактичне і виховне значення цієї проблематики педагогів-художників цікавило досить рідко, навіть у ракурсі збагачення методики суто предметного викладання.

Високо оцінюючи доробок українських учених і методистів, авторів програм та їх забезпечення, зазначимо, що цілісну концепцію наскрізного викладання мистецтва в початковій і основній загальноосвітній школі, яка б включала методологічні, теоретичні та методичні аспекти, не було розроблено. Можливо, цим можна пояснити періодичні зміни у підходах до змісту і структури навчальних програм з образотворчого мистецтва для основної загальноосвітньої школи, що спостерігалися в останні роки, на відміну від порівняно усталеної програми з музики. Таким чином, модифікація змісту предмета «Образотворче мистецтво» відбувалася паралельно з аналогічним змістовим розширенням предмета «Музика», і, попри всі фахові відмінності, ці шкільні дисципліни розглядалися як органічні складники духовної культури окремої людини й людства загалом. Наголосимо, що, починаючи з 80-90-х рр., у педагогіці мистецтва було зроблено важливі кроки на шляху до пошуку концептуальної узгодженості двох базових навчальних предметів: це виявилося у пошуку спільної освітньо-виховної мети, схожих принципів тематичної побудови програм, опори на образно - емоційну природу мистецтва та його зв'язок із життям.

Зміст навчального предмета побудовано за моделлю поліцентричної інтеграції мистецьких знань, що передбачає інтегрування домінантних змістових ліній - музичної та образотворчої, які органічно поєднуються в єдиний тематичний цикл на основі естетико-світоглядної орієнтації і збагачуються елементами хореографії, театру і кіно, які входять до мистецько-синтетичної змістової лінії. Спільними для всіх видів мистецтва є відображення в художніх образах закономірностей людського буття, що зумовлює єдину тематичну структуру програми «Мистецтво», логіку об'єднання навчального матеріалу в цілісні тематичні блоки. Ставлення особистості до себе та до інших людей, до світу природи й культури - провідні цінності, які стають базовими в конструюванні змісту початкової мистецької освіти. Розумінню специфіки художньо-образної мови кожного з видів мистецтва сприяє інтеграція елементів змісту на основі єдності універсальних художньо-естетичних понять («ритм», «контраст», «симетрія», «форма», «композиція», «динаміка» тощо). Особливості спільних тем, споріднених художньо-мовних аспектів змісту зумовлюють процес застосування інтегративних художньо-педагогічних технологій.

Інтеграція мистецьких знань учнів здійснюється на таких рівнях:

· духовно-світоглядному (через спільну тематику, що відбиває фундаментальний зв'язок усіх видів мистецтва з життям);

· естетико-мистецтвознавчому (через спільність або спорідненість мистецьких понять, універсальність естетичних категорій);

· психолого-педагогічному (через технології інтегрованих уроків різного типу).

Зміст програми включає такі умовно виділені наскрізні компоненти:

— сприймання, аналіз-інтерпретація та естетична оцінка творів мистецтва;

— практична художньо-творча діяльність учнів, самореалізація в царині мистецтва;

— естетико-мистецтвознавча пропедевтика (засвоєння понять і термінів).

Методична система, що забезпечує реалізацію закладених у змісті програми ідей, спрямовується на розвиток таких якостей учнів, як ініціативність, активність, самостійність, креативність. Для цього застосовуються ігрові, інтерактивні, проблемно-евристичні технології, емоціогенні ситуації; пріоритет надається засобам особистісно-розвивального спрямування, що забезпечують суб'єкт-суб'єктну взаємодію, діалог культур. Важливого значення набувають методи й прийоми стимулювання асоціативно-образного мислення (міжвидові мистецькі паралелі, аналогії, порівняння тощо), пошук учнями в мистецтві особистісно значущих смислів, співзвучних власному досвіду. Програма передбачає наступність щодо дошкільної та загальної середньою освіти, а також застосування широких міжгалузевих зв'язків в контексті естетизації освітнього середовища школи.

Орієнтовна світоглядно-виховна тематика і провідні завдання кожного року навчання у другому класі Формування в учнів уявлень про пори року (осінь, зима, весна, літо) в мистецтві та відповідні українські народні свята, обряди, мистецькі традиції (Свято врожаю, день Святого Миколая, Новий рік, Різдво, Стрітення, Масляна, Великдень, Купало тощо). Усвідомлення можливостей відображення краси довкілля в художніх образах, зв'язків у системі «мистецтво - природа». Поглиблення знань про особливості образних мов різних видів мистецтва. Стимулювання художньо-творчих проявів учнів.

2.2 Зміст навчального матеріалу та базові поняття образотворчої лінії

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів інтегрованого курсу «Мистецтво» у другому класі на тему «Краса довкілля в мистецтві». Розрахована на 70 годин (2 години на тиждень); з них 8 годин - резервний час.

Тема І. Пори року і народні свята (16 годин). В образотворчій лінії розглядають жанри мистецтва. Пейзаж (міський, сільський, марина). Центр композиції. Кольорова гама. Натюрморт.

ХТД: створення осіннього пейзажу, марини в холодних або теплих кольорах з елементарним дотриманням плановості зображення; динамічної композиції; натюрморту («Свято врожаю»). Зображення овочів і фруктів (за мотивами балету «Цибуліно).