Розвиток сучасного плакату та його вплив на суспільство

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра Рисунка та живопису

Курсовий проект

на тему: «Розвиток сучасного плакату та його вплив на суспільство»

Виконала:

студ.гр. БДр-12 Стеценко Аліна

Викладач:

Кандидат культурології Черниш М.О.

Київ 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Основна інформація про плакат ХХ-ХХI ст.

1.1 Основні види та жанри плакату

1.2 Розвиток плакату на територіях українських земель

1.3 Психологічний аспект впливу плакату на людину

РОЗДІЛ ІІ. Основні тенденції сучасного плакату ХХI ст.

2.1 Соціальний плакат та його вплив на сучасне суспільство ХХI ст.

2.2 Рекламний плакат та його вплив на суспільство у ХХI ст.

Висновки

Список літератури

Додатки

ВСТУП

Плакат є одним із найдієвіших засобів візуальної комунікації,, власне, мистецьким феноменом, що почав бурхливо розвиватись в останній чверті ХІХ - початку ХХ ст. в Європі та Америці.

До плакатного мистецтва звертались такі відомі художники, як Ж.Шере, П.Боннар, Т.Стейлен, Е.Гесс, Е.Пенфілд, Д.Гарді, О.Фішер, Г.Клімт, А.Васнецов, К.Сомов, М.Врубель, Г.Нарбут та багато ін. Плідною у цьому напрямі була діяльність Жуля Шере та Анрі Тулуз-Лотрека, які значною мірою вплинули на подальший розвиток мистецтва плаката.

У період 1866-1900 рр. Ж.Шере виготовив понад 1000 плакатів і увійшов в історію не тільки як автор першого художнього зразка, але й як популяризатор нового жанру [1; 2]. Свою майстерність яскраво виявив в літографічних театральних афішах А.Тулуз-Лотрек, продемонструвавши графічно-гострий лаконізм, декоративну показовість кольору, химерно- гнучкий малюнок. Виконані ним плакати засвідчують невичерпну фантазію, графічну сміливість та блискучу майстерність художника [3; 4]. Зокрема в Україні, розквіт цього різновиду графічного мистецтва припадає саме на період першої третини ХХ ст. Сьогодні плакат, починаючи з моменту свого виникнення, швидко розвинувся у всіх його видах та еволюціонував у складну візуальну мову символів і образів та все ж образотворчі засоби і принципи побудови композиції плаката залишились незмінними упродовж ста років.

Оскільки плакат є найбільш універсальною формою, через яку можна донести потрібну інформацію, до не менш важливим є дослідження методів та механізмів психологічного впливу плакату на людину. Художники-плакатисти досягають потрібного ефекту плакату використовуючи ряд композиційних та психологічних прийомів, які систематизовано викладені у книзі П. Кудіна, Б. Ломова та А. Мітькіна «Психологія сприйняття та мистецтво плакату». Також у галузі плакату немало досліджень провели такі російські культурні діячі як Н.Бабуріна, Е.Бархатова, В.Ляхов, П.Снопков, А.Шклярук, Е.Черневич. У своїх монографічних дослідженнях «Українська графіка першої третини ХХ сторіччя» та «Нариси з історії української графіки ХХ століття» О.Лагутенко вперше в українському мистецтвознавстві подає історію української графіки як художнього феномену, що реалізував себе у широкому просторі нових художніх стилів та напрямів. Аналіз опублікованих праць дозволяє зробити висновок про обмеженість у дослідженні плакату, адже у всіх працях з цієї тематики недостатньо розкрита жанрова різноманітність та вплив плакатного мистецтва на суспільство.

Метою даної статті є визначити поняття плаката, виокремити його види та жанрове розмаїття, зясувати вплив сучасного плакату на суспільство.

РОЗДІЛ І

1.1 Основні види та жанри плакату

На жаль, у спеціальній літературі немає чіткого визначення, термінології і класифікації плаката, тому це поняття трактується довільно, а подекуди і суперечливо.

В енциклопедії українознавства знаходимо таке визначення: «Плакат (оголошення, реклама), - рід ужиткового мистецтва, в якому гасло (політичне, суспільне, торгово-рекламне, мистецьке та ін.) відтворене в графічній або малярській формі, помножується та розміщується в прилюдних місцях. Плакат виконується за проектами мистців, переважно в техніці дереворізу, літографії, офсету, типографії і фотогравюри» [5; 6; 7].

В інших виданнях зустрічаємо інше трактування. «Плакат (від франц. Placard, нім. Placat) - різновид графіки, лаконічне помітне зображення на аркуші паперу, що супроводжується текстом, а також вид образотворчого мистецтва, що служить завданням наочної, найчастіше політичної, агітації та пропаганди, оголошення, яке вивішується в громадських місцях з метою інформації, реклами, інструктажу тощо».

В універсальному словнику-енциклопедії «плакат - оголошення, реклама або гасло у мистецькому друкованому, графічному або живописному вигляді, виготовлене за проектом художника, зазвичай збільшене і розміщене у громадських місцях».

В альбомі «Українська графіка ХІ - початку ХХ століття», автором-упорядником якого є А.В'юник, у розділі «Прикладна графіка написано, що плакат - «прикладна, ужиткова, промислова або, як її називають «мала графіка», існує в побуті всюди і повсякденно. Це різноманітні етикетки на промислових товарах, художнє оформлення пакувальних виробів, наприклад, коробок для цукерок, мальовані обгортки для самих цукерок, малюнки на коробках для сірників, цигарок тощо. До цього виду графіки належать також грошові знаки, поштові марки, вітальні листівки, різні промислові торговельні емблеми, видавничі марки, книжкові знаки - екслібриси, гербові знаки, оформлення календарів та ін.» [8; 9], хоча на шмуцтитулі плакат внесений до розділу прикладної графіки.

У 2010 році вийшла друком книга «Дизайн: словник-довідник» (науково-довідкове видання Національної академії мистецтв України та Інституту проблем сучасного мистецтва), де читаємо таке тлумачення терміну: «Плакат (від нім. Plakat - афіша, оголошення) - великоформатний відбиток у вигляді малюнка з коротким супровідним прозовим чи віршованим текстом, що виконує завдання наочної агітації й політичної пропаганди, інформації, реклами, інструктажу (природоохоронні або протипожежні плакати) чи навчального посібника» .

В інтернет-енциклопедії «Вікіпедія» плакат - це витвір мистецтва, різновид тиражованої графіки. Лаконічне, помітне, найчастіше кольорове зображення з коротким текстом, виконане, як правило на великому аркуші паперу, виготовляється з рекламною, інформаційною, навчальною метою. Сучасний плакат - це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації. Плакат - барвисте рекламне видання великого формату. Історичними попередниками сучасного плакату вважають гравюри Німеччини початку 16 ст. великого розміру в добу Селянської війни. Їх називали тоді «летючі аркуші», бо вони виконували агітаційну роль. З розвитком театрального мистецтва в Західній Європі поширення отримала театральна афіша (театральний різновид плакату), що мав зазвичай текст оголошення про майбутню виставу. Афіша набула значного поширення в 19 столітті, коли до її створення залучили літографію. Поряд з текстами почали з'являтися і зображення, що підвищувало візуальні і впливові характеристики плакатів.

Плакат і афіша мали значний вплив книжкової ілюстрації та станкової графіки, що пройшла до 19 століття значний історичний розвиток. Широкі можливості удосконаленої техніки кольорової літографії додали афішам і плакатам яскравості, кольорової насиченості. Плакат почав слугувати також рекламі товарів буржуазного виробництва, тоді як афіша була зосереджена на подіях культурних, мистецьких, театральних, благодійних.

Він увібрав у себе найкращі досягнення станкової та книжкової графіки, фотографії та типографіки, а також є невід'ємною частиною візуальної культури, потужним засобом масової інформації та впливу на свідомість людей. Зустрічаємо його навколо нас як і на вулицях міст і сіл, у навчальних закладах та підприємствах, при вході до кінотеатру чи концертної зали, у вітринах магазинів, так і на рекламних щитах уздовж вулиць та доріг. Він може бути досить великих розмірів (кілька метрів) і зовсім маленьких - у вигляді сірникової етикетки та поштової марки, яку часто справедливо називають мікроплакатом. Специфіка художньої мови плаката визначається тим, що він повинен сприйматися з великої відстані, привертати увагу на тлі інших засобів візуальної інформації, тому, як правило, виконується він на аркушах великого розміру.

Плакат (афіша) є одним із найдавніших рекламно-інформаційних засобів привернення уваги. Це повідомлення для публіки і розглядається воно як інформативний, психологічний і комерційний інструмент, залежно від того, які цілі переслідуються. Афіша - рекламне або довідкове листове видання, що сповіщає про будь-який культурний захід. На афішах, як правило, широко рекламуються різноманітні шоу, концерти, театральні і музичні прем' єри, спортивні заходи, презентації, виставки і т.ін. Афіші - зручний і масовий рекламний носій для проведення як короткотермінових рекламних акцій, так і триваліших рекламних кампаній. Афіші розклеюють на спеціальних щитах, розташованих у найбільш людних місцях.

До особливостей жанру можна віднести наступне: в ідеалі плакат має бути досить великого розміру, щоб добре сприйматись на відстані, у зв'язку з цим шрифтова частина на ньому повинна бути виконана шрифтами, що чітко сприймаються глядачем. Для тексту важливим є не тільки шрифт, але і його розташування в форматі та колір.

Сьогодні в плакатах часто використовують фотографію, як варіанти в поєднанні з малюнком та живописом, що, на жаль, значно зменшує художню вартість плаката. Тому велику увагу дослідники приділяють плакатам, створеним наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., які стали предметом колекціонування. Зразком може буди найбільша в Європі колекція плакату Альфонса Мухи, що зберігається у фондах Львівського музею етнографії та художнього промислу Національної академії наук України. В Україні близькими до плаката можна вважати «тези» Києво-Могилянської академії, в яких гравіровані ілюстрації пояснювали богословські й філософські тексти, та народні картинки - «лубки».

Види плаката можна об'єднати у три групи (типи): шрифтовий плакат, поєднання шрифту і графічного зображення та саме графічне зображення.

Шрифтовий плакат. Головним елементом композиції такого плаката є шрифт. Шрифтові плакати - прості композиційні рішення, мінімальний набір шрифтів, скупа орнаментика, здебільшого центрово-осьове вирівнювання елементів. Він зорово впливає на людину гармонійною злагодженістю всієї композиції, характером малюнка букв, його органічним зв'язком із змістом, кольоровою гамою та ритмом.

Шрифтової художній плакат як унікальне явище мистецтва існує вже протягом багатьох століть, але до цього часу не було написано окремого дослідження на цю тему. У 1977 р. вийшла в світ книга С.Смирнова «Шрифт і шрифтової плакат», перший розділ якої присвячений історії латинського та кириличного шрифтів і їх систематизації. У другому розділі давалися докладні рекомендації з написання кириличних плакатних шрифтів і способів розміщення їх на плакатному аркуші. Книг, що повністю були б присвячені шрифтовому плакату, в мистецтвознавстві до цього часу не було.

Художній шрифтової плакат є формою творчості, що поєднує в собі принципи мистецтва плаката і мистецтва шрифту. Таким чином можна виділити два основних художніх типу шрифтового плаката: мінімалістично-функціональний і складно- експресивний. Перший тип зобов'язаний своєю появою традиції стандартизованого текстового блоку, а також функціональної типографіки XX ст. Другий тип увібрав у себе національні особливості шрифтових культур різних народів, традиції каліграфії, принцип живої асиметрії і висловлює собою не тільки суть репрезентованого глядачеві повідомлення, а й творче обличчя автора плаката.

Слід також зазначити, що мінімалістично-функціональний тип шрифтового художнього плаката є міжнародним, має риси наднаціонального сучасного дизайну, а складно-експресивний тип, навпаки, є сучасною інтерпретацією національних традицій і художніх особливостей шрифтових культур різних народів. Другий найбільш розповсюджений тип плаката -поєднання графічного зображення та шрифту. Третій тип плаката у вигляді графічного зображення є найменш розповсюдженим.

Серед різноманіття плакатів, можна виокремити декілька його видів: пропагандиський, рекламний, соціальний, культурологічний та навчально-інструктивний.

Пропагандистський плакат поділяється на два підвиди: агітаційний та політичний. Щоб краще зрозуміти визначення цього виду плаката, потрібно дати визначення поняттю «пропаганда». Всупереч поширеній думці про те, що пропаганда виникла з появою засобів масової інформації, вона існує вже кілька тисячоліть. Вперше це слово (з лат. propaganda - те, що підлягає поширенню, рropago - розповсюджую) було вжито у папській буллі, скерованій проти протестантизму. З ініціативи папи Григорія ХУ 1622 року було створено місіонерську установу під назвою «Конгрегація пропаганди віри» (Sacra Congregatio de Propaganda Fide), метою якої було розповсюдження віри. Поняття «пропаганда» науковці визначають по-різному. Зокрема, один із перших її дослідників - американський вчений Гарольд Лассвелл сформулював своє розуміння цього явища, як «створення одностайної позиції шляхом маніпулювання важливими поняттями-символами». Леонард Уільям Дуб у своєму визначенні схиляється до думки, що пропаганда завжди продиктована свідомим плануванням. Ролан Барт запропонував таке трактування цього поняття: «Пропаганда - метод поширення інформації з метою керування суспільними поглядами та інтересами». За визначенням з World Book Multimedia Encyclopedia, пропаганда - односторонній процес передачі інформації, розроблений з метою впливати на мислення та дії людей. Агітплакати, агітфарфор, агіттканина поруч із газетами, радіо та кіно в першій третині ХХ століття справляли неабиякий вплив на формування світогляду, ідеологічних засад і настроїв у суспільстві.

Однією зі складових політичної реклами ХІХ ст. було рекламне оголошення. Так, 1896 року американський рекламіст Емер Елвіс запропонував одну з моделей рекламних звернень AIDA (attention-interest-desire-action, тобто увага-зацікавленість-бажання-дія), суть якої полягала в тому, що ідеальне рекламне звернення має, насамперед, привертати мимовільну увагу [10]. Шляхи досягнення цієї мети досить різноманітні: вдале гасло, використання контрастів, яскраве оформлення, нестандартне рішення тощо. Американські дослідники політичної реклами виокремлюють п'ять головних вимог до політичного рекламного гасла: воно має відповідати мовним стандартам; легко запам'ятовуватися; нести емоційний позитивний заряд; мати тісний зв'язок з об'єктом рекламування; бути комунікативно спрямованим (наявність конкретного адресата з конкретними цілями та настановами) [11; 12].

Рекламний плакат можна розділити на два підвиди: торгово-промисловий та видовищний (кіноплакат, театральний, цирковий, спортивний, музичні афіші, мистецько-культурні акції). Розвиток торговельних відносин спричинив розвиток реклами. Тому і не дивно, що перші її зразки знайдені під час археологічних розкопок античних міст. Бурхливий розвиток індустрії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. для реклами та популяризації продукції викликав також розвиток торгово-промислового плаката. Найбільш популярними та розповсюдженими в зображальній рекламі в ті часи стали друковані її форми: афіші, плакати, листівки та оголошення. Рекламний плакат містить текст та графічне зображення. Текст у ставленні до зображення відіграє допоміжну роль. Основа рекламного плакату - цікава художня композиція та короткий текст, який доповнює один одного. Ефект сприйняття досягається використанням яскравих фарб, що добре помітні на відстані.

Соціальний плакат - плакат, що пропагує базові соціальні цінності. У соціальному плакаті відображені соціальні прояви особистості, специфіка соціальних відносин у суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози і лиха. У числі найбільш актуальних проблем, що відображаються в плакаті: здоров'я нації, демографічне питання, профілактика онкологічних захворювань, у тому числі й дітей, пропаганда вчасних профоглядів серед населення, соціальна підтримка людей-інвалідів, популяризація донорства, проблема СНІДу та наркоманії. Соціальний плакат відповідає соціальним замовленням суспільства. Образний лад і основна ідея плаката на соціально значиму тему перебувають у прямій залежності від панівного в суспільстві соціально-політичного устрою і відносини «системи» до особистості окремої людини. Сьогодні соціальний плакат - носій нової ідеології демократизму, гуманізму і толерантності; він належить до сфери соціальної реклами.

Культурологічний плакат відображає питання, пов'язані з самовизначення нації, історичною спадщиною, етнонаціональними цінностями, історико-культурними пам' ятками та визначними постатями минулого і сьогодення; формує у молодого покоління позитивний образ майбутнього, сприяє його культурному та духовному росту.

Навчально-інструктивний плакат пропагує наукові знання, методи праці, різні правила і т.ін. На відміну від інших видів плаката, містить значну кількість тексту, серію малюнків і призначений для тривалого використання. Основне призначення плаката з охорони праці і здоров' я - сформувати у людини правильну оцінку небезпечних і шкідливих ситуацій шляхом інформаційної і емоційної дії, зорієнтувати її поведінку в потрібному напрямі, сприяти формуванню умінь і навичок безпечної життєдіяльності.

Отже, оскільки плакат важко віднести до жодного з різновидів графіки, то його можна виділити в окремий різновид - плакатна графіка:

· плакат - вид друкованої графіки, що належить до її окремого різновиду - плакатної графіки, виконується за проектами митців у різних графічних та живописних техніках. Сьогодні поширеним засобом створенням плаката є використання комп'ютерних технологій;

· зібраний ілюстративний матеріал та аналіз зразків дає змогу виокремити певні види плаката, які, у свою чергу, можна об'єднати у три групи (типи): шрифтовий плакат, поєднання шрифту і графічного зображення та саме графічне зображення;

· серед різноманіття плакатів можна виокремити декілька його видів: рекламний, пропагандиський, соціальний, культурологічний та навчально-інструктивний, кожний з яких, у свою чергу, поділяється ще на підвиди та жанри.

1.2 Розвиток плакату на територіях українських земель

Мистецтво плакату - дитя урбанізації європейського життя - досягло вищого щабля й набуло поширення в європейському мистецтві в першій третині ХХст.

Український плакат не мав традицій у дореволюційному мистецтві і є дітищем жовтня. Знайшовши в плакаті засіб здатний оперативно впливати на масову свідомість молода радянська влада широко використовувала його у військовому становищі революції. Тому народження і розвиток українського плакату прийшовся на 1916-1918 рр. В цьому був феномен українського плакатного мистецтва - за декілька років воно досягло високої зрілості і збагатило радянську художню культуру творами, які належать до кращих її здобутків.

З перших днів свого існування український плакат розвивається спільним шляхом із плакатом інших радянських народів - насамперед з російським плакатом. Це зумовлено перш за все життям, соціалістичною дійсністю, єдністю цілей, ідей. Ця взаємодія супроводжувалася активним взаємозбагаченням, обміном набутками галузі художньої мови, образності, публіцистичних засобів, тощо. Так утвердилися спільні риси українського та російського плакатів:

1. сполучення героїки революції з нищівним сатиричним викриттям її ворогів

2. широке звернення до традицій народного лубка

3. застосування поряд з прямим зображенням символів, метафор, алегорій

4. безпосереднє звернення до глядача з закликом до дії

Разом із цим слід відмітити, що український плакат від народження є мистецтвом самобутнім, наділеним рисами неповторної національної своєрідності.

Дослідник українського плакату революційної доби Василь Хмурий писав: «Радянський революційний плакат увібрав у себе всі форми й засоби психологічного впливу на маси - від гумору народної картинки до рафінованої барвової гами супрематистів».

В квітні 1923 р. на ХІІ з'їзді РКП(б) сформульовано вказівку партії перейти від мітингової агітації до широкої пропаганди. Наслідками цього указу стала поява низки плакатів тривалої дії. Яскравим прикладом таких плакатів є твори А. Срахова середини 20х - початку 30х рр. ( всесвітньо відомий плакат «В. Ульянов(Ленін)»). Визначна риса плакатів тривалої дії - монументальність.

В. Полонський в 1925 році стверджував, що «комуністична революція перемогла не багнетами, а друкарським верстатом». Захоплення «друкарського верстата» був проведений більшовиками у формі конфіскації майна друкарень і заборони на публікацію не тільки опозиційних газет, а й аполітичною лубочної продукції. Ця монополізація друкованих медіа була однією природи зі знаковим «захопити пошту, телефон, телеграф». Плакатне мистецтво спочатку розглядається новою владою в одному ряду з пресою, радіо і кіно, завдяки своїм можливостям здійснення контролю: масового поширення, охоплення широкої аудиторії. Період громадянської війни характеризується повсюдним поширенням, можна сказати, засиллям плакатної продукції. Художній критик Б. Земенков писав у журналі «Радянське мистецтво» у 1925 році: «Я думаю, що у кожного в пам'яті вулиці Москви і провінції, агітпункти залізничних станцій, набиті армійцями і спекулянтами, клуби і театри, паркани - суцільно заліплені плакатами Плакатної лихоманкою були охоплені все радянські республіки»

В роки Великої Вітчизняної війни умови розвитку плакату були надзвичайно складні. Але плакат в роки Великої Вітчизняної досяг великих успіхів. Цей період за масштабами зробленого стоїть на рівні з розвитком плакатного мистецтва часів Жовтневої революції і громадянської війни, але створено плакатних листів було в сотні разів більше, багато плакати стали класикою радянського мистецтва. За своїм духом, за здатністю мобільного відгуку на події сьогоднішнього дня, плакат виявився одним з найбільш ефективних засобів для вираження почуттів всього населення, для призову до дії, до захисту Батьківщини, для сповіщення термінових новин фронту і тилу. Найбільш важливу інформацію необхідно було передати за допомогою найпростіших і дієвих засобів і при цьому в короткі терміни.

Основними жанровими різновидами плакату в цей час були друкований плакат та «Вікна сатири» ( Агітвікна) - це спеціальний вид малотиражного плакату який створювався вручну). Ці жанри взаємозбагачувалися, беручи один від одного найцінніше, найдієвіше та найнеобхідніше за нових умов. «Агітвікна» збагатилися психологізмом образів, зберігши притаманні їм лаконізм та умовність форми.

Всім радянським плакатам була властива сатира. Сатиричний плакат під час війни був дуже популярний. Він поєднав у собі традиції плаката громадянської війни з досягненням політичної газетно-журнальної карикатури 30-х років. Художники уміло використовували мову метафори, сатиричні іносказання, площину білого аркуша, на якому чітко вимальовувався силует фігур і добре читався гасло. Популярні були сюжети протистояння сил: злої агресивної і справедливої ??сили, яка захищає. Особливо багато сатиричних плакатів було створено протягом 1941 року. Серед них можна перерахувати ряд цікавих плакатів: Кукринікси «Людожер-вегетаріанець, або дві сторони однієї медалі»; Б. Єфімов ( вважається російським плакатистом, хоча насправді родом з України).

Потрібно відзначити, що воїн Радянської Армії, розташований у правій частині плаката, а ворожі сили в лівій. Яскравим прикладом такої композиції в плакати є плакат Куркиніксів «Нещадно знищимо ворога», ескіз якого був створений вже 22 червня 1941р. На багатьох радянських військових плакатах протилежні сили зображуються аналогічним чином. Результати психологічних дослідів свідчать про те, що глядач, глянувши на картину, газетну сторінку або плакат, в перший момент зауважує правий верхній квадрат, і вже звідси його погляд переходить на інші частини зображення. Таким чином, правий верхній квадрат, і взагалі права сторона картини або плаката з точки зору психології зорового сприйняття займає особливе місце. На багатьох військових плакатах саме на цьому місці зображуються бійці Червоної Армії, спрямовуються в атаку на фашистів, фігури яких поміщаються на лівій стороні плаката, в нижній частині. Не зупиняючись на аналізі цього композиційного прийому, відзначимо лише, що подібне рішення допомагає глибшому розкриттю змісту, підвищує виразність твору.

У перші місяці війни сюжети героїчних плакатів були насичені сценами атак і єдиноборства радянського воїна з фашистом, причому основна увага, як правило, зверталася на передачу руху запеклого устремління на ворога.

Достатньо часто сюжетами плакатів ставали епізоди мобілізації, створення народного ополчення.

В цю пору пліч-о-пліч творили художники двох поколінь - ті, що працювали над плакатами до війни, і плакатисти воєнного призову. Представником перших є В. Касіян, других - В. Литвиненко та І. Кружков. У воєнному доробку В. Касіяна вірність революційній традиції виявляється насамперед у переосмисленні відповідно до вимог часу образів Т. Шевченка та Лесі Українки. Подібне використання видатних історичних постатей і порівняння їх із постатями сучасності властиве для творчості багатьох художників-плакатистів воєнних років.

У роботах нових плакатистів, а саме В. Литвиненка та І. Кружкова чітко простежується активний взаємозв'язок між друкованим плакатом та «Агітвікнами, а разом з тим - з іншими різновидами образотворчої публіцистики, яка активно діяла в роки війни: журнальною та газетною сатиричною графікою, ілюстрованою листівкою, фронтовою зарисовкою. Особливе місце в плакатному мистецтві епохи Великої Вітчизняної війни займає творче об'єднання Ленінградських художників «Бойовий олівець». Народилося воно під час радянсько-фінської війни, і знову відродилося у Велику Вітчизняну.

У червневі дні 1941 року «Бойовий олівець» відновив свою роботу. Плакати «Бойового олівця» цікаво розглядати і зараз, як ніби занурюєшся в атмосферу тих військових днів, співпереживаєш героям. У плакаті Н.Бильева, Г.Верейского «Герої-залізничники» на одному аркуші зображені три сюжети, під кожним з яких короткий але змістовний опис. Ось машиніст військового складу помітив на шляхах не розірвалися бомбу, два його помічники акуратно розкопали землю навколо снаряда і поглибили його так, щоб поїзд міг благополучно пройти цю ділянку. Ситуація напружена, що викликає співучасть і навіть бажання допомогти. З таких маленьких сюжетів складається героїчне життя бійця фронту і тилу. Просто і разом з тим лірично, пізнаване, створили художники краєвид ленінградської області, у всіх трьох частинах плаката він є невід'ємною частиною. Як гімн відвазі і рішучості звучить ще один сюжет цієї роботи: залізничники помітили наближається на бриючому польоті німецький літак і «дружним залпом розстріляли його з гвинтівок». На плакаті зображений падаючий «Мессершмідт» з палаючим двигуном. Останній сюжет присвячений самовідданості радянських бійців. У військовий склад, в один із вагонів потрапила бомба, і сміливий залізничник під градом розриваються знарядь і летять осколків пробрався до вагона і відчепив його від основного складу. Всі три сюжети, об'єднані в один плакат залишають яскраве враження. А в роки війни вони були ще, безсумнівно, і вмілої агітацією, тому що надихнули людей на подвиги і праця, розповідали про силу народу, вселяли віру в перемогу.

В 1942р. змінилась тематика плакатів: героями художників стали жінки і діти. Одні плакати розкривали ідею протесту і боротьби, інші показували біду і страждання так, як вона є, закликаючи тим самим радянських людей до помсти і допомоги тим, кіт не в силах сам собі допомогти.

Плакат В.Корецького «Воїн Червоної Армії, спаси!», Вперше надрукований в газеті «Правда» 5 серпня 1942 року, викликав у бійців ненависть до ворога. Корецький, майстер фотоплакат, прагнув до зображення людських переживань на самому піку, в момент найбільшої напруженості і драматизму. Характерно для Корецького зображення героїв у таких ситуаціях, де є близька присутність ворога, але він не видимий для глядача. Драматична сила цього плаката вражає й донині. Найбільш важкий для російського народу етап війни знайшов відображення в роботі Корецького. Древній мотив - мати з дитиною на руках - отримує в плакаті зовсім іншу інтерпретацію, ніж ми звикли бачити в картинах майстрів минулого. У даній роботі немає ідеалізованих рис, сердечності й теплоти, які зазвичай присутні в сценах з матір'ю і дитиною, тут мати зображується захищає свою дитину від небезпеки. Плакат вирішений в два кольори: сірий і червоний, тональна розробка сірого на фотографії, і червоним зображені кривава пляма на багнети і напис. Особи матері і дитини напружені, мовчазні, але плакат немов кричить, закликаючи до порятунку, захисту і помсти.

Також дуже популярними були теми загибелі дітей та матерів, тема Батьківщини, яка найчастіше втілювалася в образі літньої жінки , та ще далека тема майбутньої перемоги.

У 1943 році в радянський плакат проникли нові настрої, викликані рішучим переломом в ході війни. Виразно, упевнено зазвучала тема перемоги. Торжество духу і сили народу, здолавшого фашизм - головна ідея, що об'єднує плакати, третього, переможного етапу війни. Частим став мотив радісної зустрічі бійця-червоноармійця звільненими від фашистського полону жителями: В.Іванов «Ти повернув нам життя», Д.Шмарінов «Слава визволителям України!», В.Лядягін «Я чекав тебе воїн-визволитель!».

Не дивлячись на те, що перемога була близька, художники не розслаблялися, не спочивали на лаврах, вони продовжували надихати бійців. Солдати, які пройшли дороги війни не зображуються в парадних формах і орденах, художники з самого початку правдиво трактували тему перемоги і радості, яку вона несе.

Яскраво проявилося творчість В.Іванова в аркушах 1943 року «П'ємо воду рідного Дніпра ...» і «На Захід!», Які відрізняло незвичайне поєднання героїзму і ліричності при створенні образів радянського воїна.

Плакати 1943-1944 рр. закликають швидше вигнати окупантів з радянських земель. В 1945 р. настало торжество Перемоги. З плакатів на нас дивляться молоді воїни-переможці.

Найбільшими центрами масового видання плакатів в 1941-1945 роках були Московське і Ленінградське відділення державного видавництва «Мистецтво». Друкувалися плакати і в крупних містах Сибіру, ?? Далекого Сходу, Поволжя, Середньої Азії, Закавказзя, видавалися політорганами РСЧА і ВМФ, редакціями газет. Так само часто плакати виготовлялися від руки і за трафаретом, що прискорювало їх випуск, але робило неможливим поширення в тисячах примірників.

Післявоєнний період приніс нові здобутки та нові височини радянського політичного плакату. Партія, як і досі, приділяє йому велику увагу, домагаючись високої ідейності , художньо досконалості, дієвості. В постанові ЦК ВКП(б) «Про хиби і заходи поліпшення видання політичних плакатів» (1948) було звернено увагу художників на те, що вони здали позиції, здобуті в роки війни, послабили творчу активність, значною мірою втратили бойовитість свого мистецтва, хоч за умов мирного будівництва роль плаката як засобу партійної пропаганди та агітації не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла. В постанові ЦК КПРС «Про стан і заходи підвищення ролі наочної агітації в комуністичному вихованні трудящих» (1974 р.) знову підкреслено важливу роль плакатного мистецтва в духовному житті народу і вказано на потребу вміло використовувати його в загальній системі партійної пропаганди та агітації в комплексі з іншими її засобами. Та не лише в спеціальних рішеннях, а й в партійних документах загального характеру, присвячених питанням ідеологічної, агітаційно-пропагандистської роботи, вказувалося на потребу домагатись того, щоб плакат завжди був на рівні вимог сучасності охоплював усе коло проблем, які стоять перед художньою публіцистикою, перед засобами масової інформації.

Влада вживала потрібних організаційних заходів для розвитку українського плакату. В перші повоєнні роки налагоджено фахову підготовку плакатистів. Велику роль відіграла заснована в 1949 р. в складі графічного факультету Київського державного художнього інституту плакатна майстерня, яку очолив В. Касіян. В 1974 р. тут створено ще одну майстерню - плаката і наочнї агітації. Плакатистів готують Харківський художній інститут, український поліграфічний інститут ім.. Федорова, зокрема його Київський вечірній факультет.

Післявоєнній плакат ( 50-ті рр.) представляють такі художники: Ф. Глущук, сімя Кудряшових, Т. Лящук, Ю. Мохор та О. Терентьєв. З ними безпосередньо пов'язані великі зрушення що сталися в українському політичному плакаті. Саме їхніми зусиллями набагато розширилася тематика плакату, набагато досконалішими, простішими, лаконічнішими стали засоби зображення.

Основним покликанням митців цієї епохи плакату було розкриття актуальних тем сьогодення насамперед через образ радянської людини, домагатися її глибшої соціально-психологічної характеристики. Разом із тим вони відновили метафоричність та символізм українських плакатів. Ці плакатисти повернули плакату властиву йому образну мову. Вони також зверталися до досвіду мистецтва пожовтневих років, до стилістики народної декоративної творчості, монументального малярства та скульптури. Вони додали плакату ще більшої емоційності та виразності. Плакат позбувся надмірної оповідності, ілюстративності.

Саме в цей період було відновлено роботу агітвікон, які від тепер називаються агітплакатами. Для їх створення було засновано спеціальну редакцію «Агітплакат» при Спілці художників України.

Митці наступного покоління - 60-70тірр ( В. Бистряков, В. Вітер, Р. Киричок, В. Шостя)розвиваючи здобутки попереднього, пішли далі шляхом розширення тематики плакату, надання яскравості та образності плакату збагачення арсеналу художньо-технічних засобів. Вони по-новому застосовують колаж, та вводять техніку фотографіки, яка додає плакатам деякої документальності. Цих митців хвилюють такі проблеми як тема боротьби за мир, дружбу й співробітництво між народами усього світу, проблема загрози ядерної війни, охорони природи та навколишнього середовища. І проблеми вони дуже яскраво вирішують в своїх творах.

Художники цих двох поколінь (50х та 60-70х рр.) зробили вагомий внесок в розвиток плакату. Вони чимало зробили в галузі меморіального плакату та пропагандистського плакату, а саме такого його жанрового різновиду як стендовий плакат, який передбачений для використанні у інтер'єрах.

Набутки й досвід плакатистів 50-60х рр. синтезуються й розвиваються в творчості художників-плакатистів наступних поколінь.

На 80-ті роки прийшовся активний розвиток плакату. Плакату як і раніше належить важливе місце в загальній системі партійної агітації та пропаганди. Але перед плакатом постає ряд проблем, які й дають йому поштовх до розвитку. Найсерйозніша проблема - невпинне збагачення, оновлення та урізноманітнення художньо-образних засобів плаката, його мови. Ще одна не менш важлива проблема це максимальне скорочення відстані між творчим пошуком та експериментом у галузі плакату та повсякденною видавничою практикою.

Протягом 70-80х рр. широкої популярності набув виставочний плакат, тобто оригінальний плакат, який створювався спеціально для виставки, в одному екземплярі і не друкувалися масовим тиражем. В цьому деякі мистецтвознавці вбачають парадокс існування виставочного плаката як різновиду плакату, адже плакат, який за своєю природою є масовим мистецтвом, передбачає тиражування. А виставковий плакат виключає це.

Також, характерною рисою тогочасного плакату є синтез політичного плакату з іншими жанрами плакату (кіноплакати, афіші, реклама).

В 70-80х рр. в українському плакаті працюють художники трьох поколінь ( від середини 50х рр.). Усі вони не розмежовані, звичайно, один від одного ні тематикою, ні спрямованістю творчості, а навпаки пов'язані спільністю спадкоємних традицій. Однак кожне покоління українських плакатистів зробило свій вагомій внесок в розвиток плакатного мистецтва.

Серед усіх видів плакату зараз в Україні найпопулярнішим є реклама. Діє широка мережа рекламних агенцій та самостійних дизайнерів, спеціалізацією яких є рекламний плакат. З 2000 р. в Україні щороку в травні проходить Київський міжнародний фестиваль реклами, який оголошує краще рекламне агентства та складає рейтинг креативності рекламних агенцій України (в минулому році найкреативнішим було оголошено агенство Ogilvy Group Ukraine, Київ.

Сучасний плакат є виконане поліграфічним способом оригінальне, одиничне зображення. Зараз естетична сторона плакату все більше підпорядковується його соціальним функціям та вимогам організацій-замовників (щодо реклами).

1.3 Психологічний аспект впливу плакату на людину

Плакат - найбільш масова форма образотворчого мистецтва, що виконує певну утилітарну функцію і націлена на вирішення конкретних соціальних завдань. Його основна ідея повинна бути виражена ясно, дохідливо, несуперечливо. Експрес-інформація, яка подається в художній формі, розрахована в більшості випадків на вельми обмежений час безпосереднього впливу на глядача. Така оперативність (як за термінами створення, так і щодо процесу сприйняття) висуває особливі вимоги до побудови плаката і всього стилю його виконання.

З необхідності швидкої і однозначної передачі інформації випливає вимога простоти і лаконічності художнього рішення: скорочення глибини простору, обмеження планів до одного-двох, мінімальне використання світлотіні, локальності кольору, простота і різкість контуру, силуетність зображення, відсутність повітряної перспективи і т д. Оперативне поліграфічне тиражування плакатів висуває додаткові вимоги до обмеження кількості квітів і стандартними розмірами листа.

Найважче в мистецтві плаката (як, втім, в будь-якому виді мистецтва) - досягнення органічної єдності змісту і художньої форми. Це може бути отримано тільки в результаті цілісного і різнобічного психологічного впливу плаката на глядача, шляхом звернення до його пам'яті, інтересам, мислення, емоційної сфері, навичкам сприйняття, до творчих його можливостям, оскільки сприйняття і оцінка художнього твору завжди включають елементи співтворчості.

Плакат працює в умовах вулиці, виробничих приміщень, місць відпочинку і т. д. При цьому, його не постачають написом-покажчиком: «Зупинись і подивися!». Він домагається цього сам, володіючи важливою властивістю - здатністю привернути увагу глядача. Якщо така властивість відсутня, плакат просто не буде помічений, і всі зусилля його творців і розповсюджувачів пропадуть дарма. Тому знання і практичне використання художником-плакатиста психологічних прийомів залучення мимовільної уваги значною мірою визначає успіх його творчої роботи.

Існує безліч психологічних засобів залучення уваги, широко застосовуваних художниками. Одні з них спираються на особливості сенсорної організації людини (тобто роботу системи його органів почуттів). Інші включають смислові елементи. Безвідмовну дію надають великі площі яскравого кольору і особливо кольоровий контраст (хроматичний і ахроматичний) з різкою кордоном переходу. Загальний принцип зорового контрасту будується на поєднанні схожого і різного, внесення різноманітності в одноманітність.

Дуже дієвим засобом служить контраст між статичними і динамічними елементами. Перші створюються стійкістю форми і переважанням горизонтальних і вертикальних ліній, другі - лініями похилими, витягнутими, загостреними, які ніби летять в просторі. Взаємодія тих і інших справляє враження їх самостійного життя. Динамічні елементи значно активніше залучають увагу глядача.

Ефективним способом залучення уваги є виділення (за будь-якою ознакою) одного елемента серед інших. Наприклад, найбільш виступаючий кут чотирикутника стає (незалежно від його просторового положення) місцем концентрації уваги.

Прості геометричні форми швидше сприймаються глядачем і краще запам'ятовуються (у порівнянні зі складними неправильними формами). Однак складні форми цікавіше для глядача і довше затримують його увагу.

Для того, щоб людина зосередила увагу на головному в плакаті, треба зробити центр композиції (зазвичай він і є головним за змістом) невеликим за розміром. Важко зосередитися на чомусь, що займає велику площу. Для того щоб підвищити інтенсивність зосередженої уваги, центр зосередження робиться більш промальованим, в ньому встановлюється така міра контрасту, яка не буде стомлювати глядача. Тоді найбільш важлива інформація плаката спресовується в композиційному центрі і краще сприймається людиною.

Композиційні закони, принципи і засоби самі собою не визначають появу художнього образу, але невдале поводження з ними та невдале їх поєднання істотно знижує якість плакату.

Колір в композиції акцентує в тій чи іншій мірі найбільш істотну сторону теми, головну її ідею.

Історія плакатного мистецтва наочно показує: один хороший плакат вартий десятків і сотень посередніх. Ця історична реальність зайвий раз підтверджує, наскільки важливо, і в той же час непросто, втілити в плакаті вражаючу гармонію ідейної глибини, художньої досконалості і конкретності психологічного впливу.

РОЗДІЛ ІІ

2.1 Соціальний плакат та його вплив на сучасне суспільство 21 ст.

За визначенням В. Даниленка, графічний дизайн є художньою проектністю, мета якої - «візуалізація інформації, що призначена для масового поширення за допомогою поліграфії, кіно, телебачення, комп'ютерних мереж (...)» [1, с. 16]. Таким чином, сучасний соціальний плакат доцільно розглядати як таку художню проектність, що візуалізує соціальні проблеми та можливі підходи (пошуки) до їх вирішення.

Зміст соціального плаката складають гуманістичні звернення, спроба актуалізувати вирішення нагальних соціальних проблем, таких як екологічне забруднення, СНІД, тероризм, психотропна залежність, внутрішня самітність тощо. Це місткі візуальні повідомлення, створені з метою привернути увагу до проблеми, розглянути її з усіх боків та спонукати до вирішення.

Соціальний/екологічний плакат - не комерційний, його «замовником» виступають громадські організації, соціальні акції, фестивалі, конкурси, ініційовані незалежними творчими колективами, соціальними фондами, яскравими творчими особистостями тощо. Їх діяльність направлена на вирішення соціальних негараздів. Такі обставини ведуть до плакатної соборності як загальної єдності, колективної творчості. За таких умов плакат як окреме «повідомлення» стає складовою загального «тексту». Подібні візуальні тексти можуть відзначатися «різноголоссям» за формою, та всі вони, як правило, поєднані загальною гуманістичною концепцією.

Зовсім недавно (починаючи з 1991 р.) в Україні проводилась єдина триєнале плаката і графіки екологічного спрямування «4-й Блок», то нині на терені молодої держави все частіше відбуваються всілякі творчі конкурси, фестивалі, художні акції, дія яких розгортається як на експозиційних майданчиках великих міст, так і в мережі Інтернет. Здебільшого ці заходи носять локальний характер і стосуються якоїсь однієї соціальної проблеми: аспекти національного самовизначення, голодомор, СНІД, психотропна залежність тощо. Втім, вузька спрямованість аж ніяк не зменшує їх вагомості. Слід додати, що і «4-й Блок» протягом усього свого існування займається популяризацією власної колекції (екологічних ідей) в Україні та за її межами.

В сучасному наскрізь комерціалізованому українському інформаційному просторі подібні зрушення соціального характеру свідчать про наявність високого творчого потенціалу національного середовища та про появу уваги владних структур до духовних запитів пересічної людини. Хочеться наголосити на необхідності ініціювання владою соціальних дизайн-проектів, оскільки дизайн, зокрема графічний, не може існувати без замовника сам по собі. Хоча саме так, не завдяки, а скоріше супротив, лише на енергії творчих особистостей усі роки тримається і розвивається Міжнародна триєнале «4-й Блок», ставши потужним генератором візуальних повідомлень із екології.

Змінилося життя, і тема Чорнобильської катастрофи відійшла на другий план: зрозуміло, що тема горя не може однаково гостро звучати більше 20-ти років. За цей час Міжнародний фестиваль, присвячений аварії на Чорнобильській АС, сформувавшись як триєнале, поступово переріс у визначне світове явище екологічної дизайн-графіки. Слід зазначити, що залучаючи до свого формату станкову графіку (1-5 триєнале), а згодом сучасні форми медіа-дизайну (6-та триєнале), основним прикладанням зусиль оргкомітету став розвиток екологічного плакату.

Нині межі між екологічним і соціальним плакатом стають прозорими, спостерігається їх взаємопроникнення, оскільки екологічні проблеми все більше стають соціальними, а соціальні - екологічними [13; 14; 15]. Так, один із розділів сучасної екології, соціальна екологія, вивчає екологію особистості, екологію людства, екологію культури, етноекологію. Чистотою зовнішнього середовища та продуктами споживання, збереженням традиційних та пошуком альтернативних енергоресурсів опікується прикладна екологія. Бачимо, що поняття екології в сучасному інформаційному світі значно розширилось. Поява терміну екологія особистості свідчить про увагу науки до проблем рівноваги внутрішнього світу людини (антропоекологія). Слід зазначити, що забруднення внутрішнього світу в значній мірі спричинене інтенсивним потоком візуальної інформації, яка обтяжує сприйняття реальності. Як правило, рекламні постери, конкуруючи між собою в розмірах і яскравості, не відрізняються „високим стилем” та толерантністю подачі інформації.

До візуальних повідомлень художнього ґатунку (художній рівень визначаємо емоційною силою впливу) відносимо творчі роботи переважно некомерційного характеру. Кращі з них направлені не лише на звертання уваги соціуму до нагальних питань, а й на гармонізацію внутрішнього світу людини, а уже виходячи звідси, і загального світу. Як говорить східна мудрість: будь-які зміни необхідно починати з самого себе.

Якщо кожна людина стане піклуватися про чистоту власних думок (як і про чистоту своєї оселі та середовища, що її оточує), екологічні проблеми поступово почнуть вирішуватися самі собою. Однак, на прикладі колекції триєнале спостерігаємо, що, порушуючи екологічні питання чи то забруднення навколишнього світу (вода, повітря, ґрунт), чи то зникнення певних видів флори й фауни, більшість дизайнерів «висловлюються» досить агресивно. Це пояснюється намаганням відшукати нові, більш дієві форми виразності. Звичайно, такі влучні, епатажні « вислови» краще привертають увагу глядацької аудиторії, однак їх дія налаштована на залякування.

Дійсно, негативна інформація діє й запам'ятовується значно краще аніж позитивна: на неї швидше й виразніше реагують. Негативне повідомлення (будь-то зображення руйнації світу, аномальності природи, генетичних мутацій тощо) викликає сильний емоційний відгук в душі й формує внутрішній страх перед життям. Відчуття власної неспроможності хоч чимось зарадити проблемі, яка давно уже вийшла з-під контролю, ще більше посилює страх людини за власне здоров'я і життя взагалі. З одного боку відчуття страху призводить до оборонної реакції (боротьби), з іншого - паралізує, блокуючи здатність реально мислити. Безперечно, страх ніяк не сприяє вирішенню проблем і досягненню поставлених цілей.

З приводу цього дозволимо собі певні міркування. Соціальні проблеми, такі як: екологія, онкологія, СНІД, тероризм, психотропна залежність тощо - на метафізичному рівні є активними енергетичними утвореннями. Страх перед екологічною катастрофою, смертельним захворюванням, втратою близької людини не лише знесилює, він здатен притягувати те, чого боїмося найбільше. Наші думки матеріальні і страх - це потужний енергетичний потік негативних думок, здатних до матеріалізації. Як показує життєвий досвід, людина, як правило, отримує те, чого найбільше боїться.

Зрозуміло, що соціальні проблеми існують тому, що певним колам фінансово це дуже вигідно. Такі структури як енергетика, військова чи хімічна промисловість, тютюнове чи горілчане виробництво, фармакологія тощо нізащо не відмовляться від самоіснування і грошей, що їх живлять. Тому, на нашу думку, боротися з системою плакатними лозунгами не лише безглуздо, а й шкідливо. Виставка/фестиваль, що спрямовані на боротьбу з проблемою, це не просто «війна з вітряками», це ще й «підливання масла в вогонь» - живлення й культивація проблеми. Боротьба - це завжди конфлікт, який потребує енергетичних затрат. Будь-який конфлікт породжує протест. Весь світ пронизують конфлікти і протести, та краще від цього нікому не стає. Тому єдино-можливим способом «боротьби» є взагалі відмова від боротьби як такої.

Лише ігноруванням проблеми та позитивним світобаченням можна запобігти розростанню, а згодом і зменшенню її дії. Хочеться пояснити свою думку. Мова йде не про замовчування, як це було в радянські часи, а про координацію реальності. У кожної медалі є дві сторони, наприклад: СНІД, що вже перестав асоціюватися лише з наркоманією та нерозбірливим сексом і почав сприйматися захворюванням, яке передається через кров, візуальною рекламою має подаватися не на рівні залякування, а в контексті турботи про себе і кохану людину в плані розбірливості статевих стосунків, чіткої інформації щодо профілактики, чуйності та уваги до тих, хто вже потребує допомоги. Як правило, через необізнаність, і тому страх перед хворобою, ВІЛ-інфіковані стають соціально відгородженими, самотніми.

Тобто, чим більше соціальні плакати (у всіх сучасних варіантах: від банерів в мережі Інтернет до рекламних листівок в метро) будуть залякувати, тим більше їх негативна дія буде рефлексуватися в соціумі, тим сильнішим буде страх (і зацікавленість), тим вірогіднішим стане проникнення (притягування) проблеми на духовному рівні. Механізм дії простий: ми боїмося - ми активно думаємо в цьому напрямку і транслюємо думки. Залежно від сили і терміну трансляції наших думок отримуємо їх матеріальну реалізацію.[21; 22; 23; 24]

Таким чином, сучасний соціальний плакат має бути позитивно налаштованим! Лише так візуальні повідомлення зможуть формувати благодійний простір людського існування. Не боротися з проблемою, присвячуючи їй виставки, фестивалі (тим самим надаючи можливості розростання), а пропонувати альтернативу. Наприклад, не жахлива дія атомного вибуху й радіації, а любов до всього земного і сущого. (Варто зазначити, що в цьому напрямку уже працює оргкомітет Міжнародної триєнале «4-й Блок»).

Як підтвердження власних думок, цікавим є культурологічний проект майстерні професора Володимира Лесняка (ХДАДМ) «Народжені в Україні» - своєрідна галерея плакатних портретів-образів визначних людей. Ставши авторським осмисленням персоналій, проект демонструє глибоке узагальнення, увагу до народних традицій, відчуття часу. В цілому йому притаманні особливий, ще не достатньо усвідомлений, дух тайни та багаторівнева метафоричність. Тобто у представлених творах спостерігаємо подвійне кодування - орієнтацію як на фахівців, так і на широкий загал, що надзвичайно розширює їх дію. Відомо, що мова плакатів не повинна бути елітарною, надто складною для сприйняття. Так, з одного боку, мова цих плакатів проста і влучна, що забезпечує діалог з широкою аудиторією, з іншого вона володіє високим рівнем художньої інтерпретації.