Декорування інтер’єру засобами батика

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

Художньо-графічний факультет

Кафедра українського

декоративно-прикладного мистецтва та графіки

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав. каф.

" ___ " ______________ 200 р.

Пояснювальна записка до дипломної роботи

ДЕКОРУВАННЯ ІНТЕР'ЄРУ ЗАСОБАМИ БАТИКА

зі спеціальності 7.020208 - образотворче

та декоративно-прикладне мистецтво

напряму підготовки 0202 "Мистецтво"

студентки V курсу художньо-графічного факультету

БОСЕНКО АЛІНИ ВАЛЕРІЇВНИ

Керівник: доц. МАЛИНІНА І.О.

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО В ІНТЕР'ЄРІ (батик)

1.1 Можливості використання текстилю в інтер'єрі

1.2 Особливості створення декоративного панно

1.3 Історія розвитку декоративного розпису тканини

РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО

2.1 Стилізація в декоративній композиції

2.2 Технологія виконання декоративного розпису тканини

2.3 Обладнання, інструменти, матеріали та їх підготовка для художнього розпису

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

батик декоративне панно художній розпис

Усім нам притаманне бажання зробити своє життя яскравим та незвичайним, мати власний затишний світ, чарівний і неповторний. Кожна людина прагне внести у внутрішнє оздоблення свого будинку елемент прекрасного, будь то картина, декоративне панно, або який-небудь інший оригінальний штрих. Полотна, виконані в техніці батика, підходять для цього як не можна краще.

Батик - як жива істота: він формує життєвий простір навколо себе, змушуючи по-новому побачити й відчувати обстановку, і немов би живе самостійним життям, накладаючи відбиток благородства на приміщення в цілому.

Використання батика відкриває нові естетичні обрії для творців інтер'єрів офісів, приватних будинків і квартир. Ця техніка дозволяє привести у відповідність багато складових: настінні панно, сидіння стільців, оббивку меблів, декоративні подушки, серветки, скатертини, штори, і створити єдиний стиль - античний, ампір, бароко або модерн. Правильно підібраний текстиль збагачує інтер'єр, розставляє необхідні акценти, оживляє простір, завдяки чому складається певний образ і виникає гармонійний з ним настрій.

Картини-батик чудово вписуються в сучасний дизайн приміщень. Силуети фігур, символічні і умовні образи тварин, абстрактні композиції, характерні тріщинки від воску несуть в собі яскраво виражений декоративний початок і прекрасно підходять для оформлення інтер'єрів будинків, готелів і ресторанів. Композиції можуть бути виконані на кусках тканини різних розмірів, а використовувати їх можна не тільки в якості настінних панно: якщо розписом задрапіровать стіну повністю, це створить неповторний ефект.

Мета даної дипломної роботи: можливість набути досвід у роботі над текстильними композиціями шляхом усвідомлення та виконання поетапних доступних завдань стилізації натурних форм, поглибити та систематизувати знання по декоративному розписі тканин, розкрити можливості використання декоративного панно в інтер'єрі.

В ході виконання дипломної роботи були поставлені такі задачі:

- проаналізувати історію розвитку декоративного розпису тканини;

- виявити можливості використання текстилю в інтер'єрі;

- розкрити особливості створення декоративного панно;

- розглянути особливості виконання декоративного панно;

- охарактеризувати значення стилізації в декоративній композиції;

- визначити технологію виконання декоративного розпису тканини;

- з'ясувати які використовуються обладнання, інструменти та матеріали при виконанні художнього розпису тканини;

- розробити методичні розробки уроків для учнів середніх шкіл.

В наші дні слово «батик» стало набагато більш багатозначні, ніж було в період свого народження в Індонезії. Зараз так називають практично всі види ручного розпису тканини: вузликовий батік, холодний батик, гарячий батік, вільний розпис, розпис за допомогою аерографа.

Окрім класичних способів ручної обробки тканини, фарби, що з'являються на ринку та супутні матеріали значно збагатили практику художнього розпису з точки зору отримання оригінальних ефектів. Використовуючи такі фарби, можна домогтися повної схожості готової роботи з аплікацією, вишивкою бісером та стразами.

Розпис по тканині - мистецтво цікаве і захоплююче. Однак може виникнути запитання: чи варто займатися ручним розписом в наше індустріальнокомпьютерне століття, коли на прилавках магазинів таке розмаїття матеріалів на будь-який смак, найрізноманітнішої фактури та забарвлення.

У техніці холодного та гарячого батику працюють такі відомі вітчизняні художники, як Черних, Осадчі та інші. Їх роботи дивують своїми ідеями сюжетів, заворожують продуманістю композицій та комфортністю сприйняття колористичних рішень.

Можливо, саме у ручній роботі найкращим чином проявляється індивідуальність людини, наприклад, коли вона вигадує нові візерунки і прикрашає ними одяг, предмети інтер'єру. Навіть одна-єдина річ, зроблена своїми руками, може наповнити будинок теплом, затишком і душевним комфортом. Це безумовно важливо і перспективно для сьогоднішньої України, де багато людей розуміють, наскільки необхідний вишуканий інтер'єр не тільки в публічному місці (ресторані, готелі, нічному клубі), але й у власному домі чи квартирі.

Техніка холодного батика, зачарувала мене графічними і мальовничими ефектами та була обрана як спосіб, що дозволяє найбільш виразно втілити власний задум.

Новизна роботи полягає в представленні власного варіанту творчої декоративної композиції під назвою «Сон», виконаної за українськими мотивами.

РОЗДІЛ І ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО В ІНТЕР'ЄРІ (батик)

1.1 Можливості використання текстилю в інтер'єрі

Прийоми використання декоративного панно в інтер'єрі.

Декоративні тканини займають значне місце в сучасному інтер'єрі і часто є важливим визначальним художнім елементом. І в житлi, і в громадському будинку вони можуть створити цікавий інтер'єр, якщо при підборі враховано функціональне призначення самої тканини, а також приміщення. Наприклад, номери готелю, санаторію або будинку відпочинку близькі за призначенням до мешкання, підбір декоративних тканин для цих приміщень різний: коротке перебування в готелі дозволяє застосувати більш насичені за кольором вироби і тканини з прикрашеним масшабом малюнка, для житла необхідно враховувати умови повсякденного перебування. Для інтер'єрів адміністративних будівель тканини повинні бути стриманими за кольором і малюнком, з огляду на робочу атмосферу приміщення, тоді як у кафе, ресторані можуть використовуватися самі різні по декору і насиченості вироби.

У сучасній практиці використання декоративних тканин для інтер'єрів різного призначення намітилися три основних прийоми:

1) тканинам відводиться чільну роль у створенні художнього образу інтер'єру;

2) тканини доповнюють за кольором і характером малюнка інші елементи оздоблення інтер'єру;

3) тканини є нейтральним фоном для інших художніх елементів.( див. Додаток А)

Перший прийом передбачає оформлення інтер'єру, головним чином, декоративним текстилем і найбільш прийнятним для інтер'єрів громадських будівель. Тут можуть використовуватися самі різні вироби: гобелен, завіса, меблева тканина, килимові покриття і т.д. Сполучаючись контрастно або тонально з іншими видами тканин або елементами обладнання, будь-який текстиль може стати провідним елементом всієї композиції інтер'єру.

В інтер'єрах житла цей прийом також дуже поширений: в оформленні тієї чи іншої кімнати акцентом композиції можуть бути килим, тканина, штори.

Другий прийом використання декоративних тканин полягає в тому, що вони є додатковим елементом ансамблю інтер'єру, за кольором або малюнком доповнюють основні більш виразні елементи (декоративні панно, вітраж, розпис і т.д.).

Третій прийом передбачає використання текстилю як нейтрального фону для більш сильних за своїми якостями і виразності різних творів мистецтва. Частіше всього твори монументального мистецтва - мозаїки, розписи, вітражи вимагають нейтрального тла, і в цьому випадку текстиль для штор, килимові покриття, меблеві тканини повинні бути підібрані за кольором і малюнком з урахуванням цієї вимоги. В оселi цей прийом більше виявляє функціональне призначення приміщення: так, для спальної кімнати або кабінету необхідні нейтральні тканини.

Декоративне панно, картини, драпірування, виконані у техніці батік, вельми прикрашають житловий простір будинку.

Батік використовує художні прийоми багатьох образотворчих засобів - акварелі, графіки, вітража.

Розписуючи тканину для інтер'єру, слід враховувати загальні закономірності - при низьких стелях намагатися надавати розпису напрямок близький до вертикального, при високих - до горизонтального. У відповідності з задуманим стилем оформлення інтер'єру спочатку слід намалювати ескіз приміщення, який необхідно оформити, і приблизно намітити кількість і колір майбутнього розпису. Використовувати декоративну тканину в інтер'єрі бажано в одному з двох напрямків. Перше, коли декоративна тканина, розпис відіграє головну роль у свідомості художнього образу інтер'єру. Тут можуть взаємно підтримати один одного тканини різного призначення - станкового панно, накидки на меблі, штори. При цьому зовсім необов'язково, щоб всі тканини були розписані. Краще їх поєднувати з гладкими тканинами такоi ж колірної гами або невеликими включеннями деталей основного орнаменту. У другому випадку декоративна тканина не несе основного смислового навантаження, вона більш нейтральна і тільки підкреслює основний художній елемент інтер'єру - будь то мозаїка або декоративне панно. Успішно створити композицію орнаментального малюнка можливо, лише виходячи із загального рішення ансамблю інтер'єру, як кольорового, так і пластичного, і з огляду на функціональне призначення цього виробу.

Панно в техніці батік може бути декоративним елементом, що прикрашає кімнату. Воно може бути виконано в різних стильових рішеннях від суворої геометрії до ніжної акварелі. Шовкові панно гармонійно впишуться в корпоративний стиль офісу, і внесуть цікаві стильові та квіткові акценти в інтер'єр будинку. Панно може легко перетворитися на ефектну світящуся перегородку, що змінить простір кімнати.

Картини - батік чудово вписуються в сучасний дизайн приміщень. Силуети фігур, символічні і умовні образи тварин, абстрактні композиції чудово підходять для оформлення інтер'єрів будинків, готелів і ресторанів. Тканина гармонує з таким природними матеріалами, як камінь, бамбук, дерево.

Не переслідуючий цілі здивувати екстрамодними кольоровими сполученнями і авангардними рішеннями, будучи по суті своїй прикладним мистецтвом, найчастіше батік заспокоює і допомагає прийти в стан умиротворенного роздуму і споглядання.

Психологія кольору в інтер'єрі

Колір в інтер'єрі - одне з найяскравіших виразних засобів, що використовуються в дизайні приміщень. Колірна гамма набагато сильніша, ніж особливості розстановки і дизайн окремих предметів мебелі впливає на самопочуття людини, що знаходиться у кімнаті. Правильно підібраний колір сприяє відпочинку або ж заряджає позитивною енергією.

Колірна гама завжди багато значила для психології людини, найчастіше визначаючи його душевний настрій і створюючи психологічний комфорт, або дискомфорт. Тому до кольорового рішення свого житлового простору ми повинні підходити з особливою ретельністю.

Взаємозв'язок кольору, композиції, пластики - всіх складових дизайну повинен бути в наявності. Краса - поняття абсолютне і маленька недоработка може звести нанівець усі ваші старання.

У наш час проблеми поліпшення зовнішнього вигляду побутового інтер'єру невід'ємнi від проблем його колірного рішення. Правильно підібрана гамма забарвлення робить інтер'єр привабливим, викликає добре ставлення до нього, полегшує роботу і підвищує продуктивність праці. Колір підкреслює ясно сприймаємi оком риси зовнішньої характеристики відповідної конструкції виробу і, разом з тим, формує естетичне уявлення про красу предмета. За допомогою нього можна виділити головне, найбільш важливе.

Чорний завжди приховує в собі все, що несе, тобто він «загадковий» (часто використовується у фільмах жахів). Цей колір пов'язаний з цікавістю, притягує до себе. Лякає (страх через загадковiсть). Чорний колір завжди кидає виклик, щоб людина спробував звільнити свою сутність, тобто людина повинна пройти через чорне, щоб пізнати, як багато в ньому білого.

Фіолетовий колір - утворюється червоним і синім, які гасять один одного. Червоний знаходить свій дозвіл в синьому, а синій свій сенс у червоному. Звідси - завуалiроване збудженя. Це колір вагітних. Означає чуттєвість, яка стоїть на межі індивідуальності та визначається як внушаемiсть. Колір ідеалізму, сприяє підвищенню самооцінки

Синій колір - це сталість, завзятість, наполегливість, відданість, самовідданість, серйозність, строгість. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все привести в порядок, систематизувати. Вони завжди мають власну точку зору; віддані тому, що роблять, їх відданість людям може доходити до рабства.

Сірий колір поєднує в собі протилежні якостей чорного і білого, отже, відчуває себе непотрібним і чужим і ніколи не стане першим (тому що у нього немає до цього внутрішнього прагнення). Єдина мета - стабільність і гармонія (через виснаження і втоми). Сірий колір вважається одиноким, так як живе на кордоні чорного і білого.

Помаранчевий колір - колір теплоти, блаженства, напруження, але в той же час - м'якого блиску сходячого сонця. Він завжди радує око і сприяє гарному настрою. Практично завжди має благотворний вплив, тому що показує радісні сторони життя (на відміну від синього). Цей колір відповідає за задоволення різних здібностей, постійно тримає в тонусі; володіє всіма можливостями червоного, але без агресії. Його сила діє дуже м'яко. Вплив, надаваємий ним, є теплим, радісним і збудливим. Вітальная сила червоного дозволяє помаранчевому витісняти всі кольори. Цей колір пов'язаний з прагненням до досягнення самоствердження.

Червоний колір уособлює могутність, прорив, волю до перемоги, він завжди домагається того, чого хоче (в залежності від вiдтiнка - спосіб досягнення). Він завжди в русі, завжди джерело енергії. Червоний колір любить бути першим, але не завжди може бути - це залежить від руйнівних якостей. Девіз цього кольору - «нехай виживе найсильніший». Даний колір змушує насторожити при небезпецi, символізує пристрасть, збуджує страстнiсть, тобто пристрасно любить, пристрасно ненавидить і пристрасно вірить. Таким чином, йому притаманна максимальнiсть у почуттях.

Традиційно коричневий вважався сильним і енергійним, однак не настільки сильним, як чорний, червоний або білий. Цей колір вважається більш неформальним, ніж чорний або червоний. Це ідеальний вибір, якщо ви повинні викликати впевненість.

Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з'являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не має діючої енергіi, але містить у собі потенційну - не спочиває, а відображає внутрішнiй напружений стан. Він висловлює ставлення людини до самого себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться мимо всіх). В собi приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання та нові починання.

Жовтий колір поширюється в усі сторони, персоніфікує розум, вплив домінанта. Він самий гнучкий, всюди проникає, допомагає подолати труднощі, сприяє концентрації уваги (тому бажано здавати іспити у жовтій кімнаті). Під його впливом швидко приймається рішення і миттєво виконується. Люди, які віддають перевагу цьому коліру, не люблять глупцiв, борються з іншими за допомогою слова, люблять, щоб ними захоплювалися, не люблять бути загнанными в кут. Їм властиві висока самооцінка, впевненість у собі, діяльність. Жовтий символізує інтуїцію та кмітливість.

Колірна гама в різних кімнатах

Кухня. Тут, як вважають психологи, доречні "теплі" кольори - червоний, жовтий, оранжевий. Особливо актуальні вони в тому випадку, якщо кухня для вас одночасно й основне місце трапези. Справа в тому, що вищезгадані кольори збуджують і підсилюють апетит, у той час як чорний, навпаки, його пригнічує. Меблі та підлога в кухні також бажано оформити в теплих тонах.

Ванна кімната. Для маленьких ванних без вікон найбільше підходять пастельні тони з вкрапленнями білого, чорного або яскравих кольорів. У просторих, добре освітлених, ваннах колірна гама може бути і більш насиченою, яскравою і контрастно.

Спальня. Для її оформлення традиційно використовуються світлі пастельні "теплі" кольори, які створюють атмосферу затишку. Якщо спальня невелика, то використання в ній яскравих контрастних кольорів нерозумно. Краще зіграти на нюансах - відтінках того, або іншого кольору. Втім, якщо ви молоді та холостi, то можете і поекспериментувати. Навіть "агресивний" червоний колір цілком доречний, тому що є кращим тлом для "любовних ігор".

Дитяча. Немовляті до двох років необхідні тільки м'які ненасичені кольори. Однак, тільки-но воно підросте, як дитяча може перетворитися в саме яскраве, строкате і веселе приміщення в будинку. Але поступово яскраві контрастні кольори доведеться змінити на більш спокійні та суворі - адже дитина піде в школу і колірна гамма в його кімнаті не повинна буде відволікати його від занять.

Кабiнет. Тут зазвичай переважають коричневі і зеленуваті відтінки, що створюють атмосферу спокою і зосередженості. У поєднанні зі світло-коричневими меблями така "тональність" найбільш сприятлива для холерикiв і сангвініков. Спокійним же людям не зашкодить включити в інтер'єр і більш яскраві деталі, що надають бадьорящiй вплив.

Вітальня. Це місце колективного проведення часу кожен з вас може оформити, сообразуючись лише зі своєю фантазією і індивідуальністю. Особливо строгих правил колірного оформлення тут не існує. Аби "тональність" вітальні не занадто дісгармоніювала з колоритом інших кімнат. (див. Додаток Б)

1.2 Особливості створення декоративного панно

Композиція та прийоми ритмічної побудови в текстильному малюнку.

Створення твору декоративно-прикладного мистецтва-складний творчий процес: художник втілює свій задум, свою художню ідею засобами даного виду мистецтва. Основа цього творчого процесу-пошуки гармонії композиції, орнаментально ритму, кольору і матеріалу.

Композиція декоративного текстильного твору це ритмічно організоване членіння його площині, коли всі орнаментальниi або зображувальні елементи виконані в єдиних художніх і технічних прийомах і підпорядковані загальному художньо-декоративному задуму. Іншими словами, це внутрішнiй взаємозв'язок матеріалу, художніх засобів та ідейно-образного змісту.

Формальні прийоми композиції у всіх художньо повноцінних творах стоять в тісному зв'язку з основним ідейним задумом художника, з усіею його художньою мовою, емоційним складом його натури. Робота над композицією полягає у свідомому знаходженні композиційних рішень в кожному окремому випадку в залежності від поставлених себi художником завдань, від усього його творчого ставлення до світу.

В значній мірі характер композиції визначається ритмом - одним з найважливіших художніх засобів створення твору декоративно-прикладного мистецтва.

Ритм - це закономірне чергування порівнянних елементів малюнка, сприяє досягненню ясності і виразності композиції, чіткості її сприйняття. З ритмічним початком людина постійно стикається, спостерігаючи природні явища: в природному розподілi листя на стеблах рослин, в чергуванні набiгачих хвиль, колах, розходящіхся по воді від кинутого каменя. Велика роль ритму в музиці. Існують свої системи в простій ритміцi народної пісні, що складається з повторюваних куплетів, і в складній композиції симфонічного твору, часом побудованого на основі тієї ж народної пісні, але збагаченою більш складними ритмічними варіаціями і різноманітної оркестровки, що дають можливість надати тiй же мелодії нове звучання, більш монументальний і значне.

Послідовний розподіл елементів композиції художнього твору - збільшення або зменшення відстані між ними, зміна заповненостi візерунком до країв або середині вироба - також варіювання руху в певному ритмі.( див. Додаток В.)

Ритмічна побудова в текстильному малюнку досягається різними прийомами: а) раппортним повторенням візерунку, при якому елементи композиції рівномірно чергуються на площині вироба на основі різного типу сіток. Сітка може бути побудована з квадратів, трикутників, ромбiв або прямокутників, розташованих в певному порядку. Таке розташування найчастіше зустрічається в метрових декоративних і плательних тканинах. У штучних виробах цей прийом застосовують тоді, коли за принципом раппортноi побудови вирішується середина, завершуючись гладкою каймою. На відміну від метрових тканин тут розмір і розташування раппорта повинні бути розраховані таким чином, щоб по краям вироба він укладався цілком. Навіть при дуже чіткiй і простiй сітці відмовляються від багаторазового повторення одних і тих же елементів на всьому полі декоруемого вироба, часто розряджають або, навпаки, навантажують центр; б) розташуванням елементів малюнка по убуваючому або наростаючому ритму. Цей прийом можна простежити в старовинних зразках народного мистецтва: у тканих і вишитих фартухах, рушниках, рукавах, Поділ жіночих і чоловічих сорочек-з характерним для них надзвичайним багатством ритмічних сполучень орнаментальних смуг. В простiйших композиціях з смуг створюється враження поступового витіснення одного кольору іншим; в) симетричною побудовою малюнка. Симетрії слід розуміти не лише як дзеркальне повторення малюнка щодо вертикальної або горизонтальної осі. Вона може мати і діагональні напрям або довільний нахил. Найчастіше ритмічну організацію малюнка спрощено розуміють тільки як симетричне двох-або чотириразове повторення будь-якого мотиву. Як правило, при такiй композиційнiй побудові виходять механічні стики в місцях з'єднання повторюваних орнаментальних груп. З усіх можливих симетричних побудов найбільш цікава зворотня симетрія, коли орнаментальна група повторюється щодо осі симетрії в перевернутому на 180 ° зображенні. Малюнок повинен логічно розвиватися відповідно до задуманих рішень; г) вільним розподілом орнаменту по всій площині прикрашаємоi речі. У цьому випадку елементи, розташовані на протилежних краях виробу, врівноважені - вони подібні за величиною та загальним силуетом. Це не виключає й таких рішень, при яких малюнком може бути заповнений тільки один кут або одна сторона розписноі хустки, тканин скатертини, вишитої серветки. Рівновага композиції в цьому випадку досягається кольоровим рішенням, ритмічно організований малюнок легко перетворюється в орнамент - основу композиції. Не слід думати, що орнамент тільки багаторазове повторення подібних елементів малюнка. На головнiй хустці або в невеликому килимі, наприклад, може бути зображена одна гілка, вільно вписана в квадрат або прямокутник. В ній не повторюється ні одна квітка, жоден лист, але окремі групи, просвіти фону між ними, сам характер зображення сприймаються як орнамент, так як вони утворюють ритмічний повтор схожих між собою форм. Дуже важливого значення набуваюе красива та чітка промальовка деталей, загального силуету і застосування живописних або графічних розробок, збагачують малюнок.

Робота художника над новим твором починається з вибору теми відповідно призначенню вироба. На даному етапі особливо важлива не тільки конкретна інформація, що міститься в зображуємих елементах, але і той декоративний образ та емоційний настрій, якій художник прагне передати за допомогою різних художніх засобів.

Використовуючи різноманітні художні та технічні прийоми, можна передати як орнаментальними, так і колорістіческімі засобами різні настрої; весняну легкість, бурхливий рух або спокійну рiвновагу. Добре злагоджена і продумана композиційна схема - основа створення художнього твору. Слід починати з начерка композиційної схеми в натуральну величину або в зменшеному масштабі. Не рекомендується виконувати малюнок для чверті або половини вироба, так як згодом утворюються некрасиві стики окремих частин.

При розробці декору слід визначити, яка частина виробу буде нести основне орнаментальне і кольорове навантаження. Наприклад, у шарфах, тканих і вишитих рушниках, дорожках орнамент може розташовуватися на кінцях. Уздовж краю або в середині вироба,по горизонтальним і похилим смугам; в головнiй хустці прикрашається центральне поле або, навпаки, основний орнаментальний акцент припадає на кайму.

За схемами побудови і характеру трактування орнаменту композиційні рішення бувають двох видів: статичні і динамічні. Статичні (нерухомі) композиційні схеми найчастіше симетричні і вимагають суворого трактування орнаменту. Сюди, як правило, відносяться лінійні малюнки (смуги і клітини), композиції з геометричним орнаментом і деякі твори з рослинним візерунком. Статичні композиції передають стан спокою і врівноваженості. Орнамент розташовується в основному по прямокутнiй сітці, всі елементи лежать на вертикальних або горизонтальних осях, перпендикулярних або паралельних краям вироба, зображувальні елементи дані фронтально, вони стійкі, і їхнє місце в композиційній схемі чітко визначене.

У динамічних за рішеннями композиціях елементи візерунка розташовуються по діагональних осях або вільно розподіляються на площині. В них яскравіше виражен рух, схеми більш різноманітні, тут можливе сміливе порушення симетрії. Контур малюнка часто буває зміщений щодо колірноi плями, квіти та листя зображаються на енергійно і пружно зігнутих ветках. Колірне рішення в динамічних композиціях може бути більш напруженим.

У композиціях, побудованих на ритмічному поєднанні смуг і клітин, основою служить колірний і лінійний ритм, співвідношення ширини смуг і відстаней між ними. Ці роботи можна віднести до статичних композицій. При такому рішенні хусток, косинок, вишитих і тканих рушників, доріжок, килимових виробів ретельно соiзмiряти ширину смуг і відстані між ними. Проміжки між смугами не повинні бути рівні ширині прилеглої смуги, бо це створить монотонність. Малюнок може бути побудований в загасаючому ритмі до центру вироба або до його краю. Звужующiся смуги і поступово збільшуючися між ними відстані створюють поступове полегшення малюнка і м'який перехід від яскравої кайми до нейтрального кольору середини або, навпаки, від легкої за кольором кайми до яскравої, насиченої середині. На тому ж принципі ритмічного членіння будуються і малюнки в клітку типу "шотландок".

Треба мати на увазі матеріал, для якого готується малюнок, щільна або легка, гладка прозора тканина з розписом, рельєфна бавовняна, вовняна тканина або ворсистий м'який килим. У кожному окремому випадку характер малюнка буде мінятися. Слід враховувати особливості сприйняття кольору: у фактурнiй тканини або килимі він буде сприйматися щільним, а на прозорій тканини в розмальованих виробах-полегшеним.

Досить суттєвим моментом є вибір масштабу малюнка відповідно розміру і призначенню вироба. При великому збільшенні малюнок стає огрубленним, не текстильним. Більш прийнятні у великому масштабі так звані квіткові малюнки. Природно, величезне значення набувають добре знайдений силует, точне промальовування елементів, навіть якщо виріб виконується від руки прийомами кистьового мазка. Адже неряшливо промальована форма квітів та листя не передають чарівності та краси рослини. Тому на заняттях з учнями слід надавати велике значення декоративним замальовкам з натури.

При створенні творів з рослинним орнаментом необхідно приділяти велику увагу ступеня художнього узагальнення образу. Для цього слід вивчати старовинні зразки народного мистецтва, як народні майстри знаходять перехід від природньоi форми рослини до ii декоративного вислову, не втрачаючи при цьому реальний образ квітки.

Сучасні прийоми розпису із застосуванням сольового розчину, розпис рідко розведених олійними фарбами, застосування "сухого мазка" дають, наприклад, в розпису тканин великі можливості в зображенні рослин, досить виразні, але не порушують в той же час площину вироба. Об'єм може бути переданий умовно, можна розробляти квітку у двох-трьох планах, використовуючи цю розробку не для передачі власне об'єму, як це робиться в станкового живопису, а для більш цікавого колірного вирішення цієї форми. Але ці прийоми вимагають від майстрів і художників високої виконавської майстерності. Адже ручна робота тим і повинна відрізнятися від механічного відтворення візерунків, що в кожної нової речі зберігається прелесть індивідуальноi творчості. Ручний розпис тканин і вишивка збагатилися прийомами, що дозволяють практично необмежено врiзноманiтнити манеру виконання квіткових візерунків. В холодному батіку, наприклад, це контур, який не тільки резервує кордон колірноi плями, але й дає можливість урізноманітнити графіку малюнка, у гарячому батіку - метод послідовного перекриття фарбою різних частин малюнка або фону, що дозволяє застосовувати окремі мальовничі прийоми, у вільному розпису кистьовий мазок , набризг, обробку форм різними штампами і т.д.

Передача настрою декоративного текстильного твору кольористичними засобами.

Найважливішим художнім мірилом твору декоративно-прикладного мистецтва може бути добре продуманий загальний колорит. Цiльне рішення всій речі, можливо, тільки при узагальненнi орнаментальних форм; роздроблений орнамент тягне за собою і строкате колірне рішення. Крім того, для сучасного стилю в декоративно-прикладному мистецтві характерне дбайливе ставлення до краси оброблюваного матеріалу, а узагальнення форм дозволяє яскравіше виявити природні його якості.

Велика група текстильних виробів з геометричним орнаментом будується на ритмічному поєднанні смуг, горохів, кілець і т.п. Приклад використання мальовничого декору димковськоi іграшки, яка своїми розписами та забавним силуетом дуже приваблює художників, що працюють в області оформлення текстилю, говорить про правомірність таких творчих переробок.

Тематична орнаментальна композиція в текстильному творі, насамперед композиція на площині. Збираючи матеріали для роботи на ту чи іншу тему, художник повинен уявити собі, наскільки вони за своїм змістом, за можливостями декоративного узагальнення можуть бути використані для створення декоративного твору.

Художник-живописець вправі користуватися мальовничими засобами для передачі відчуття простору, об'єму, так як станковий мальовничийтвір, укладений в раму і повішений на гладку стіну, - не тільки яскрава пляма, яка прикрашає її, воно несе в собі складні завдання розповіді про реальну природу, про людей, про їх живих справах, Інша справа, коли створюється декоративний твір; простір і об'єм, передані живописними прийомами і засобами перспективи, порушують площину декорируемого виробу. Так як у декоративному мистецтві важлива не інформація, а образні асоціації, то зображувальні елементи можуть трактуватися з різним ступенем умовності, але завжди декоративно, а не ілюзорно.

Колорит в декоративному текстильному виробі-невід'ємна частина композиції. Прекрасну по малюнку річ можна повністю загубити не відповідаючим загальному художньому задуму колоритом, неправильним розподілом кольору. Кольором можна об'єднати окремі елементи в єдине ціле і можна роздробити їх так, що від ретельно продуманої композиції нічого не залишиться. Для того, щоб грамотно вирішувати питання колiрування, необхідно знати елементарні закони поєднання кольорів. Впливом кольорів та їх поєднань на людину, на його емоційний стан займаються фізіології, психологи, архітектори. Художники декоративно-прикладного мистецтва у своїй практиці приходять до певних висновків, які допомагають вирішувати більш кваліфіковано питання колiрування художніх творів.

Для першого знайомства з величезним і складним світом кольору важливо довідатися про основні групи кольорів і деяких закономірностей їх взаємодії. Існуючі в природі і що використовуються в художній практиці кольори поділяють на дві великі групи- ахроматичнi і хроматичнi (від грецького слова "хромое"-колір).

До групи ахроматичних кольорiв відносяться білий, чорний і проміжні між ними чисто-сірі кольори, тобто такі сірі, які не мають ніякого відтінку, ніякої домішки (навіть самої малої) будь-якого іншого кольору.

Ахроматичнi кольори розрізняють між собою тільки за светлотою. Група хроматичних кольорів включає в себе всі кольори спектру, а також кольори, яких в спектрі немає, - коричневі, золотисті, теракотові, тютюнові і т.д. Будь-який колір цієї групи має три основні характеристики: колірний тон, свiтлоту і насиченість, кожна з яких має свої параметри, наприклад, колірний тон визначається довжиною хвилі. У художній практиці переважно застосовують інші визначення кольору, наприклад такі терміни, як простота або відкритість, а також складність кольору. Відкритий або простий колір наближається за яскравістю і чистоті колірного тону до спектральному кольору.

Всі кольори хроматичної групи розрізняються між собою, перш за все по колірному тону, простіше кажучи, за кольором і його відтінком: жовтий, червоний, зелений, коричневий, золотистий, жовто-зелений, червоно-коричневий, блакитнувато-зелений і т.д. У межах одного колірного тону можуть бути більш темні або світлі кольори, більш-менш яскраві, свiтлота в ряді випадків знаходиться в прямій залежності від насиченості: чим колір насиченіший, тим він темніший. При підборі кольорів важлива не тільки колірна гама, але і ступінь свiтлоти, в якiй узятий той чи інший колірний тон, що часто визначає його звучання в даній композиції. Від ступеня насиченості фарб залежить колорістичне рішення виробу в цілому. Треба знати, що кожен вид матеріалу вимагає свого ступеня насиченості фарб. Наприклад, для виконання малюнку на крепдешинi взяли групу яскравих, насичених барв, але в готовій речі виявилося, що кожен колір звучить занадто самостійно і єдиної колірної гами не вийшло. Ті ж фарби, використані для виконання того ж малюнка на шифон або капрон, дали зовсім інший ефект: виріб вийшов гармонійним, м'яко і спокійно вирішеним в кольорі. Справа в тому, що шифон або капрон більш прозорі, ніж крепдешин, і тому в шіфоновiй хустці всі кольори стали менш щільними, тобто менш насиченими і в деяких випадках більш світлими. Сталося урівнювання квітів по насиченості і по свiтлотi - кольори стали менше контрастувати одне з одним.

Розташовані на протилежних кінцях спектрального кола тони називаються додатковими. Ось основні пари додаткових кольорів: жовтий та фіолетовий, помаранчевий і синій, червоний і зелено-блакитний, пурпурний і жовто-зелений.

Якщо змішувати в рівних кількостях додаткові кольору, то вони стають сіруватими, малонасищеннимі, як би погашаючи один одного. Отже, можна зробити висновок, що при змішуванні додаткових квітів неможливо отримати новий чистий насичений колір, а кожна, навіть незначна домішка додаткового кольору до основного знижує його насиченість.

Цю властивість додаткових кольорів важливо враховувати в тих випадках, коли необхідно отримати будь-який приглушений або так званий м'який колір. Всi кольори, розташовані на таблиці у внутрішніх концентричних колах, отримані від суміші додаткових кольорів в різних пропорціях, дають серію привабливих по тону малонасищенних кольорів. Цей прийом суттєво збагачує палітру художника. Існують три способи змішування кольорів: механічний, при якому новий колір, виходить, від перемішування двох або більше кольорів, оптичний спосіб (лессіровка), при якому кольору, будучи накладені прозорим шаром один на інший, дають новий колір , і просторовий, коли кольори, маючи на поверхні у вигляді дрібних точок, орнаментальних форм або смужок, створюють при сприйнятті на відстані відчуття нового кольору. Ці способи застосовуються при колорірованіі текстильних виробів: перший і другий - у розпису тканин, третій - в ткацтва та килимарства. Користуючись цими способами змішування кольорів, можна практично безмежно розширити палітру. Часто, домагаючись того чи іншого колірного тону, ми отримуємо небажаний відтінок, наприклад червоного або зеленого (найчастіше при отриманні золотистого або сірого тону). У цьому випадку, використовуючи властивості додаткових кольорів, можна позбутися від червоного кольору додаванням невеликої кількості зеленого, і навпаки.

Одночасний контраст кольорів. Приступаючи до колорістічного рішенням твору, необхідно враховувати, що кожен колір в композиції існує не ізольовано. Він діє на глядача одночасно з кольорами, його оточуючими. Взаємодія ця відбувається за певними законами. Якщо порівняти два малюнка, в одному з яких візерунок виконаний сірою фарбою по чорному фону, а в іншому - по білому, то сірий колір на чорному тлі буде завжди здаватися світліше, ніж на білому. Те ж спостерігається при взаємодії хроматичних кольорів: золотистий або бузковий колір буде здаватися на коричневому тлі світліше, ніж на жовтому.

Явище зміни свiтлоти кольору в залежності від свiтлоти навколишнього його тла носить назву одночасного світлого контрасту.

Більш складні зміни відбуваються з кольорами при одночасному хроматичному (колірному) контрасті. Хроматичний контраст - це удавана зміна колірного тону або насиченості кольору в залежності від оточуючих його інших кольорів. Одночасний хроматичний контраст яскравіше виражається при зіткненні додаткових або близьких до них кольорів, причому він посилюється при зменшенні насиченості цих кольорів.

Одночасний хроматичний контраст кольорів дає часто небажані ефекти, але ним можна скористатися і для посилення "кольоровості" того чи іншого колорістичного рішення. Припустимо, що потрібно виконати сірий візерунок на червоному тлі. Нейтральний сірий колір в оточенні червоного набуває небажаний зеленуватий відтінок, додатковий до кольору навколишнього фону. Уникнути цього явища можна, додаючи в сірий колір кілька крапель червоного, тобто кольору фону, який нейтралізує зеленуватий відтінок, що викликається одночасним контрастом, а сірий отримує необхідний нейтральний тон. Таким чином, для пом'якшення одночасного хроматичного контрасту необхідно в колір малюнка або контуру додати невелику кількість кольору фону. Це необхідно враховувати при підборі пряжі для тканих і килимових виробів.

Іноді з'являється необхідність у виділенні та підкресленням будь-якого кольору в загальній спокійнiй і стриманiй гаммi, включенням в композицію, як кажуть художники, колірного "вогника". У цьому випадку необхідно розташувати його на тлі додаткового кольору. Тоді по закону одночасного хроматичного контрасту він буде здаватися більш яскравим і насиченим.

Отже, найважливішим художнім мірилом текстильного мистецтва може бути добре продуманий колорит. Цiльне рішення можливо тільки при узагальненi форм, роздробленість тягне за собою і строкатt колірне рішення. Крім того, для сучасного стилю в мистецтві характерне дбайливе ставлення до краси оброблюваного матеріалу, а узагальненyz форм дозволяє яскравіше виявити природні його якості.

Колорит текстильного виробу визначається сукупністю застосованих кольорів, гармонійністю їх поєднань. В залежності від переважання тих чи інших кольорів колорит може бути темним або світлим, холодним або теплим, він може будуватися на поєднанні великих площин насичених кольорів або на тонких тональних поєднаннях, може бути спокійним і напруженим. Однак, перш за все колорит характеризується переважанням в ньому кольорів - синім або жовтим, фіолетовим або зеленим і т.д.

Вибір основної гами та підпорядкування загального колорістичного рішення цій гамі дозволяє осмислено підходити до питання колірного рішення твору. Недостатньо розподілити кольори на площині вироба. Потрібно навчитися керувати можливостями, які дають наявні під рукою фарба та пряжа. Колорістично гармонійно рішена річ подібна до музичного твору, в якому ясно чується основна мелодія на фоні музичного супроводу.

Колорит - один із засобів створення певного образу, настрою твору. Не випадково, розглядаючи твори текстильного мистецтва, вживають такі епiтети, як сонячний, весняний, стриманий, радісний і пр. Вони народжуються в результаті зорового та емоційного відчуття, що виникло при першому знайомстві з річчю. Основу цього відчуття складає глибокий внутрішнiй зв'язок, що існує у всякому закінченому художньому творі між загальним композиційним задумом, орнаментальним ритмом і колорістичним рішенням.

Форма і колір текстурних виробів виявляють особливості функціонального призначення виробів, одночасно полегшують зорове сприйняття інтер'єру і встановлюють взаємодію між архітектурою і людиною.

Колір - найважливіший засіб орнаментальноi композиції тканин. Він володіє великою силою емоційного впливу на людину. При виборі колірної гами тканин інтер'єру, приймається до уваги, бажаний емоційний вплив.

Колір і малюнок декоративних тканин має значення не тільки для художнього оформлення інтер'єру. Вмілим підбором і поєднанням кольору тканини, килима, панно, можна оптично зменити пропорції і розміри приміщення: умовно збільшити або зменшити його, створити відчуття тісного і низького приміщення або, навпаки - більш просторого і високого.

Таким чином, художній текстиль відіграє важливу роль у сучасному інтер'єрі житлових і громадських будівель. Кожна із видів тканини або виробів художнього текстилю, виконуючи необхідну функцію, створює певні емоції і в поєднанні з іншими елементами інтер'єру визначає його образ.

1.3 Історія розвитку декоративного розпису тканини

Мистецтво прикраси тканин відомо з давніх-давен. Спочатку з'явився Ткацький малюнок, який створювали особливим переплетенням ниток в процесі виготовлення тканин. Пізніше малюнок стали наносити кучним засобом. Ще пізніше були винайдені друкарські дерев'яні (різьблені) дошки. У XVIII столітті для друку почали застосовувати металеві набивні дошки. Наступним кроком стало винахід друкованих машин. Малюнок майстра гравери вирізали на металевих валах, вали занурювали в фарбу, прокочувалися по тканині, наносячи візерунок. Якщо малюнок був кольоровим, готували декілька таких валів - для кожної фарби. Іноді при оформленні тканини застосовували одночасно два способи прикраси - переплетення ниток і розпис (або набійки). Такими були китайські тканини "кесе", в яких ткацький візерунок доповнювали розписом пензлем. Найдревнішим з відомих розписів (біля двох тисяч років) є китайський розпис з китайського поховання. Вiн покритий темними фігурами, розфарбованих мінеральними барвниками.

Батьківщиною гарячого батику вважається Індонезія. Класичний гарячий батик - дуже трудомісткий вид розпису. Тільки підготовка тканини займала декілька днів. Спочатку тканину тримали у воді 1-2 дні для розм'якшення, потім стирали, сушили. Потім кип'ятіть в рисових крохмалів 15 хвилин. Після повторного висушування тканину відбивали до м'якості дерев'яним вальком. Розпис робили за допомогою винайденого в 17 столітті приладу "чантінга" (тьянтінг, тьянтін). Це невеликий, мідний або латунний, сосуд з одним або кількома носика, який прикріплений до дерев'яної або бамбуковий палки - ручцi. Тканина, з нанесеним воском малюнком, на кілька годин занурювали в розчин барвника. Під час фарбування тканину обережно перевертали, намагаючись, щоб восковий шар не разтiкався. Потім тканину висушували і знову наносили воском інші елементи малюнка. Фарбування производилось від самого світлого кольору до темному. Операція повторювалася стільки разів, скільки кольорів в малюнку. Останній колір, як правило, чорний або темно-коричневий. Після закінчення фарбування тканину знову висушують. Остання операція - видалення з тканини воску. Для цього її занурювали в котел з гарячою водою. З часом техніка ручного батику використовувалась все рідше. Штампи з тонких металевих дротів значно прискорили процес. Такий штамп занурює в розплавлений віск, потім прикладати до полотну. Отримані контури малюнків заливали фарбою. Якщо раніше на розпис одного куска тканини йшло від півтора-двох тижнів до двох років, то з допомогою штампів можна було зробити в один день до 20 шматків тканини.( див. Додаток Г.)

В кінці XVII століття Європу підкорили своєю красою індійські набивні тканини - ситца. Штампом з нанесеним барвником наносили удари по тканині - набивали тканину. Спочатку з'явилася набійки в одну фарбу. Існувало два способи такого друку - фарбою на полотно і, трохи схожий на класичний батік, спосіб кубів набійки. У другому випадку на тканину наносили розплавлений віск металевим штампом. Потім всю тканину опускали у великий чан з барвником. Цей чан називався кубом, звідси і пішла назва "кубів набійки". Найбільш часто вживаним барвником був синій індиго.

В кінці XVII століття з'явилась так звана белоземельная набійки - кольоровий друк по білому фону. Тоді ж став застосовуватися більш складний контурний малюнок з закріплених на набійній дошці фігурно вигнутих металевих смуг. Часто навколо мотиву набивали штирькі, схожі на цвяхи без шляпок, які при друку давали візерунок у вигляді різного розміру горохом. Один з улюблених мотивів набійки - так звані огірки. У пресі використовувались пігментні присипки, для чого варили спеціальну клейку масу з рослинної олії. Масло кип'ятили 12 годин, після чого виливали в посудину з холодною водою. На дно випадав густий осадок, який зливали окремо. Цим осадом друкували малюнок, який потім посипали пігментами, часто блискучими.

В Індії та Індонезії розписи найчастіше використовувались для оформлення одягу. У Японії та Китаї розпис застосовували також при створенні традиційного для цих країн інтер'єру: ширм і картин, повних поетичних асоціацій. Майстри користувалися тушшю лише одного кольору, створюючи надзвичайної краси пейзажі. Пензель в руці художника то сильно і різко підкреслював одні елементи, то плавними і ніжними розтiками вимальовув інші. Зараз ми називали б цю техніку вільним розписом. Обов'язково асиметрична композиція, повна символічних значень і протиставлень, створює настільки привабливу, неповторну гармонію.

Сучасні версії ручного розпису тканини, спираючись на традиційні напрямки, підкріплені новими технологіями.

У гарячому батику замість бджолиного воску почали використовувати парафін і стеарін. Сітка тріщин, що з'являється в процесі фарбування в техніці гарячого батику, що вважалася дефектом, придбала значення цікавого самостійного ефекту і стала невід'ємною частиною і символом цієї техніки.

З винаходом клейкого матеріалу, названого резервом, отримала розвиток принципово нова техніка розпису - холодний батик.

Розписані тканини різного призначення, мабуть, як ні один вид декоративно-прикладного мистецтва, активно несуть художню культуру в побут.

Перші згадки про отримання кольорових декоративних ефектів на тканині зустрічаються вже в "Природнiй історії" Плінія. Безліч способів оформлення тканин породило і різноманітні ефекти декорування. Самими древніми були різноманітні прийоми нанесення резерву, тобто складу, захищаючого окремі ділянки тканини від подальшого фарбування. Багато з них дійшли до наших днів. З найдавніших часів відомий ручний розпис тканин в Японії, Індонезії, Китаї, Африці.

В давнину було відомо всього лише кілька фарб, якими розмальовували одяг з дуже тонкої вовняної та бавовняної тканини, а також шовку. Зазвичай тканина приоздобилась орнаментами у вигляді смуг. Найпоширенішою фарбою був кармазин, який мав декілька відтінків, темно фіолетовий, синій і червоний. Пізніше крім пурпура стали використовувати й інші рослинні фарби.

У Стародавньому Римі існував особливий цех красільщикiв, яким були відомі багато фарбувальних речовин. Однак розголошення секретів майстерності суворо переслідувалося. Тому технологія їх виготовлення до нас не дійшла. Такі способи прикраси тканин були відомі також у Вірменії, Азербайджані і на Русі. На сході вони отримали назву "батик". Походження цього слова точно невідомо. На о. Ява, наприклад, в побуті є слово "амбатік", що перекладається як графіровати, малювати, писати. У певнiй мірi це відповідає нанесенню малюнка на тканину за допомогою резервуючого составу. Суть полягає в тому, що розігрітій віск, тонко розтерту вiдмоченну глину або суміш гречаного борошна з квасцями наносили на тканину пензлем або іншими пристосуваннями (в Індонезії, наприклад, тростинною трубочкою). Резерв вбирався в тканину і застигав водонепроникною плівкою, тим самим захищаючи її від фарбування у відповідності з нанесеним малюнком. В результаті застосування різноманітних резервів на пофарбованому тлі проявлявся малюнок природного кольору розмальовуваноi тканини. На Русі цей склад називали "ванной". Тканину, з нанесеним на неї резервом - "ванни", занурювали в чан з фарбою, що фарбувала всю незахищену резервом поверхню. Після забарвлення "ванну" видаляли. Існував у давнину ще один цікавий спосіб декорування тканини, що носив назву "бандани". Окремі частини ткана перев'язували і тканина фарбувалася зануренням у фарбу якого-небудь світлого тону. Потім, після просушування вузли або частину їх розв'язували, перев'язували інші ділянки тканини, вже пофарбовані, і тканина знову занурювалася в фарбу, на цей раз уже більш темну. Коли ж після закінчення фарбування розв'язували всі вузли, на тканині виявлявся двох, трикольоровий (в залежності від кількості занурень) звездчатий або зигзагоподібні малюнок.

Пізніше, приблизно з 12 століття, почала з'являтися так звана "набійка". Набійка виконувалася за допомогою різних дощок - "манер". Така дошка змочувалася фарбою і накладалась на тканину, розкладену на столі з м'якою підстилкою і прістукувалась - "набивалась" дерев'яним молотком для кращого передруку малюнка. "Набивка" малюнка на тканину спочатку проводилася вручну червоними і помаранчевими фарбами по білому або окрашенному фону. Потім стали застосовувати так звані смивнi фарби, а в наслідку більш міцні - "заварні фарби".

Уривчасті і далеко не повні відомості про різні методи декорування тканин не дозволяють нам визначити час зародження цього виду декоративно-прикладного мистецтва. Багато хто народи світу внесли свій вклад в розвиток цього якнайдавнішого з мистецтв.

РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО

2.1 Стилізація в декоративній композиції

Поняття стилізації та стилю

В декоративнiй композиції важливу роль відіграє те, наскільки творчо художник може перепрацювати навколишню справдійнiсть і внести в неї свої думки і почуття, індивідуальні відтінки. Це і називається- стилізація.

Стилізація як процес роботи являє собою декоративне узагальнення зображуємих об'єктiв (фігур, предметів) за допомогою ряду умовних прийомів зміни форми, об'ємних та кольорових відносин.

У декоративному мистецтві стилізація - метод ритмічноі організації цілого, завдяки якому зображення отримуе ознаки підвищеної декоративності і сприймається своєобразним мотивом візерунка (тоді ми говорим про декоративну стілізацію в композиції).