Проект оцінки впливу на навколишнє середовище облаштування Кулічихівської фабрики УКПГіН

Размещено на http://www.allbest.ru

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра екології

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з «Оцінка впливів на навколишнє середовище»

на тему: «Проект оцінки впливу на навколишнє середовище

облаштування Кулічихівської УКПГіН»

Студента V-го курсу групи ПЕз-10-1

Броватий О.О.

Керівник: зав.кафедри екології,

(посада, вчене звання, науковий ступінь,

д.т.н., проф.Адаменко Я.О.

м. Івано-Франківськ - 2014 рік

Реферат

Тема проекту: «Проект оцінки впливу на навколишнє середовище облаштування Кулічихівської УКПГіН».

Метою проекту є визначення стану природних ресурсів, екосистем і здоров'я населення в процесі реалізації проекту облаштування Казанського олійного цеху .

Практична цінність результатів роботи полягає в тому, що розраховано кількість викидів і максимальне розповсюдження шкідливих речовин від джерел викидів об'єкта, переобладнання якого проектується.

ОЦІНКА ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, САНІТАРНО ЗАХИСНА ЗОНА, ВИКИДИ, НОРМИ

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Базова частина

1.1 Загальні положення процедури ОВНС

1.2 Початкові стадії процесу ОВНС

1.3 Прогноз і оцінка значимості впливів на навколишнього середовища

1.4 Консультації і участь громадськості у процесі ОВНС

1.5 Розгляд альтернатив у процесі проведення ОВНС

1.6 Очікувані впливи на навколишнє середовище від запропонованої діяльності

1.7 Документування екологічної оцінки і контроль якості

1.8 Екологічна оцінка і прийняття рішень

1.9 Післяпроектні стадії екологічної оцінки

2. Проектна частина

2.1 Підстави для розробки ОВНС

2.2 Загальна характеристика навколишнього середовища Полтавської області

2.2.1 Географічне розташування та кліматичні особливості

2.2.2 Соціальний та економічний розвиток Полтавщини

2.2.3 Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

2.2.4 Водні ресурси Полтавщини

2.2.5 Поводження з відходами

2.2.6 Природно-заповідний фонд Полтавської області

2.3 Фізико-географічна характеристика та метеокліматичні умови майданчику будівництва

2.4 Технологічна частина

2.4.1 Загальний опис установки комплексної підготовки газу і нафти

2.4.2 Опис технологічної схеми

2.4.3 Компановачні рішення

2.4.3.1 Комплекс установки підготовки нафти

2.4.3.2 Комплекс установок проміжного зберігання та видачі готової продукції

2.4.3.3 Комплекс допоміжних споруд

2.4.3.4 Внутріплощадкові мережі

2.5 Оцінка впливу підприємства на атмосферне повітря

2.5.1 Характеристика підприємства як джерела забруднення атмосферного повітря

2.5.2 Характеристика шкідливих речовин та ступінь їх небезпеки

2.5.3 Перелік впливів на атмосферне повітря

2.5.4 Параметри джерел викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря

2.5.5 Характеристика залпових викидів

2.5.6 Аварійні ситуації

2.5.7 Визначення доцільності проведення розрахунку розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі

2.5.8 Заходи щодо охорони атмосферного повітря при несприятливих метеорологічних умовах (НМУ)

2.5.9 Гранично допустимі викиди

2.5.10 Заходи, направлені на зниження рівнів шуму та вібрації

2.6 Оцінка впливу діяльності на мікроклімат

2.7 Оцінка впливу діяльності на водне середовище

2.8 Оцінка впливу діяльності на ґрунтовий покрив

2.9 Оцінка впливу на рослинний та тваринний світ, заповідні об'єкти

2.10 Характеристика навколишнього соціального середовища і оцінка впливів на нього

2.11 Оцінка впливів проектованої діяльності навколишнє техногенне середовище і оцінка впливів на нього

Висновки

Перелік посилань на джерела

Вступ

викид повітря фабрика забруднюючий

Економічний механізм охорони навколишньої природного середовища покликаний створити умови для розвитку як у виробників, так і громадян дбайливого відношення до природи, виробити в суб'єктів права відносини до неї з позиції - не нашкодь. Він містить у собі комплекс заходів для економічного стимулювання охорони навколишнього середовища, нормуванню господарського впливу на навколишнє середовище, екологічну експертизу, екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні, експлуатації виробничо-господарських об'єктів, екологічний контроль, відповідальність і відшкодування збитків.

Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) є комп-лексним підходом до вивчення та прогнозування екологічної ситуації на промислових, сільськогосподарських та інших об'єктах з метою пом'якшення та запобігання негативних наслідків, що прогнозуються. Метою ОВНС є екологічне обґрунтування доцільності проектованої діяльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нор-малізації стану навколишньою середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Процес ОВНС та його матеріали дозволяють досліджувати, оцінювати і фіксувати інформацію, яка допомагає громадянам та державним органам вірно з'ясувати ризик та здобутки від запланова-ної діяльності, а, також розумні альтернативи до неї. Цю інформацію роблять доступною для осіб та організацій, які матимуть відношення до цього проекту, включаючи спеціалістів-екологів, проектувальників та громадськість. Розділ ОВНС повинен містити всі важливі дані про природу діяльності, яка пропонується, розумні альтернативи до неї з урахуванням альтернативи невтручання, її ціль та необхідність, про стан навколишнього середовища, та про обговорення передбачуваних впливів на навколишнє середовище.

ОВНС об'єктів господарської діяльності - одна з важливих складових збереження нормативного стану довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

При оцінці впливу на навколишнє середовище (ОВНС) необхідно враховувати мінерально-сировинні ресурси, ендогенні та екзогенні геологічні процеси, рельєф, ґрунтовий покрив, підземну та поверхневу гідросферу, зміни мікроклімату, рослинного покриву та тваринного світу, а також громадську думку.

Об'єкти нафтогазової галузі по різному впливають на ці компоненти, забруднюють їх, порушують природну рівновагу, руйнують ландшафти, спричиняють різні захворювання у населення та порушують естетичне сприйняття навколишнього середовища. Щоб запобігти цьому необхідно провести комплексну оцінку впливу на навколишнє середовище на сучасному етапі розробки нафтових і газових родовищ по існуючому технологічному проекту. В подальшому необхідно розробити проекти розробки цих же родовищ із застосуванням нових, прогресивних (можливо більш дорожчих) технологій, провести їх екологічну експертизу і продовжувати їх розробку з дотриманням усіх норм і правил охорони природи.

1. Базова частина

1.1 Загальні положення процедури ОВНС

Екологічна оцінка - це процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків діяльності, що намічається, консультацій із зацікавленими сторонами, а також урахування результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, твердженні і здійсненні даної діяльності.

Метою оцінки впливу на навколишнє середовище є екологічне обґрунтування доцільності проектованої діяльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Основним завданням ОВНС при розробці даного проекту є:

визначення складу, кількості і параметрів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря організованими та неорганізованими джерелами викидів;

визначення комплексу заходів, спрямованих на скорочення шкідливих викидів в атмосферу;

визначення ступеня впливу викидів проектованого об'єкту на забруднення атмосфери на границі санітарно-захисної зони (СЗЗ);

визначення рівня шуму та заходів по зменшенню впливу на навколишнє середовище;

визначення збитків заподіяних викидами забруднюючих речовин в атмосферу;

проведення заходів по рекультивації порушених земель;

визначення кількості води, необхідної для технічних та господарсько-побутових потреб;

визначення комплексних заходів щодо забезпечення нормативного навколишнього середовища та його безпеки;

визначення прийнятності очікуваних залишкових впливів на навколишнє середовище, що можуть бути за умови реалізації всіх передбачених заходів;

складання Заяви про екологічні наслідки планової діяльності.

Процес екологічної оцінки включає такі основні складові:

аналіз (прогноз) потенційних впливів діяльності, що намічається на навколишнє середовище й оцінка їхньої значимості;

консультації з зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятих рішень;

використання результатів прогнозу впливів і консультацій у процесі прийняття рішень, які відносяться до діяльності, що планується.

ОВНС в Україні ? це комплексний прогноз змін стану довкілля на підставі аналізу запланованої техногенної діяльності з урахуванням можливих попереджувальних і захисних заходів з метою визначення прийнятності з таких змін і припустимості практичної реалізації вказаної діяльності в тих чи інших умовах.

Спрощена схема ОВНС - прогноз впливів, обговорення його результатів із зацікавленими сторонами і ухвалення рішення про можливість здійснення планової діяльності з урахуванням результатів прогнозу й обговорень.

Проте така модель далека від ефективності, і не існує практично в жодній країні. Наприклад, екологічна оцінка виявляється найбільше ефективною в тому випадку, якщо її матеріали використовуються не тільки при ухваленні рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається, в цілому, але і прийнятті різноманітних рішень у ході планування і проектування. Тому консультації, а також використання результатів ОВНС при прийнятті рішень варто розглядати не як послідовні етапи, а як необхідні компоненти процесу ОВНС.

Ефективність системи екологічної оцінки відповідають трьом основним принципам: превентивності; комплексності; демократичності.

Принцип превентивності означає, що екологічна оцінка проводиться до прийняття основних рішень по реалізації діяльності, що намічається, а також, що її результати використовуються при виробці і прийнятті рішень.

Принцип комплексності розуміє спільний розгляд і урахуванням впливів діяльності, що намічається і пов'язаних з ними змін у всіх природних середовищах, а також у соціальному середовищі.

Принцип демократичності означає той факт, що екологічна оцінка не зводиться до науково - технічних досліджень, а є інструментом прийняття взаємоприйнятих рішень. Ще одне важливе слідство принципу демократичності складається в тому, що для забезпечення можливості участі зацікавлених сторін екологічна оцінка повинна проводитися відповідно до визначених правил, що відомі і зрозумілі всім її учасникам.

Предметом екологічної оцінки є вплив планової діяльності на навколишнє середовище. Під впливом тут розуміються ті зміни в навколишньому середовищі, що цілком або частково є результатом діяльності, що намічається.

Прогноз і розробка заходів для їхнього пом'якшення є однієї з основних складового процесу ОВНС. Систематична, комплексна природа екологічної оцінки дозволяє виявити ті впливи, що можуть неадекватно враховуватися стандартами, установленими для окремих середовищ і джерела впливу.

Впливи в рамках екологічної оцінки розглядаються не тільки з погляду їхньої фізичної величини, але й з погляду їхньої значимості для суспільства в цілому, окремих соціальних груп і громадян.

1.2 Початкові стадії процесу ОВНС

Система визначення видів діяльності, для яких необхідна ОВНС, повинна відповідати таким умовам:

забезпечувати розгляд впливу на навколишнє середовище всіх проектів, потенційно небезпечних для навколишнього середовища;

враховувати місцеві умови при прийнятті рішень про проведення ОВНС;

взаємодіяти з населенням і іншими зацікавленими сторонами;

не проводити або проводити спрощену ОВНС;

Існують два принципових підходи до визначення об'єктів ОВНС. Один із підходів заснований на так званій попередній оцінці всіх проектів або їхньої значної частини. У результаті такої оцінки приймається рішення про необхідність проведення ОВНС або відсутності такої необхідності (скринінг).

Інший метод добору проектів заснований на явному використанні списків видів діяльності, що є (або не є) об'єктами ОВНС.

Визначення задач ОВНС (скоупінг) проводиться після визначення необхідності у проведенні ОВНС.

Метою етапу визначення задач ОВНС є зосередження зусиль по оцінці впливу саме на тих проблемах, що важливі для прийняття рішень. Формування задач може бути здійснено одним - двома досвідченими спеціалістами в області екологічної експертизи.

1.3 Прогноз і оцінка значимості впливів на навколишнього середовища

Прогноз і оцінка значимості планової діяльності на навколишнє середовище є однією з найбільш важливих стадій процесу ОВНС.

Метою цієї стадії є встановлення того, які зміни можуть відбутися в навколишньому середовищі в результаті здійснення кожної з аналізованих альтернатив, а також оцінка важливості або значимості цих змін.

Дана мета досягається шляхом:

вивчення тих компонентів навколишнього середовища, на які може вплинути планова діяльність;

прогнозу й аналізу можливих змін у навколишньому середовищі в результаті здійснення планової діяльності;

оцінка значимості прогнозованих змін.

1.4 Консультації і участь громадськості у процесі ОВНС

Участь громадськості як складова частина взаємодії з зацікавленими сторонами є одним із найважливіших елементів процесу екологічної оцінки.

Участь громадськості служить інструментом для узгодження інтересів різноманітних груп, рішення різноманітних задач екологічної оцінки.

Участь громадськості може бути визначена як безупинний процес взаємодії між громадянами й організаціями, відповідальними за ухвалення рішення, при цьому:

створюються умови для формування у громадськості ясного і повного уявлення про механізми і процедури виявлення і рішення екологічних проблем і урахування екологічних потреб відповідними організаціями;

громадськість має доступ до повної інформації про хід і поточний стан процесу розробки і здійснення проекту, плану, програми, формування політики або проведення оцінки;

всі зацікавлені громадяни мають можливість повідомити про свою точку зору, потребах пов'язаних із використанням ресурсів, альтернативами, варіантами рішення, системою керування проектом. А також іншу інформацію, що має відношення до прийнятого рішення.

1.5 Розгляд альтернатив у процесі проведення ОВНС

Аналіз і порівняння різноманітних варіантів здійснення діяльності, що намічається є також одним із важливих елементів екологічної оцінки.

Під альтернативами в контексті ОВНС розуміють взаємовиключні засоби досягнення мети.

Основними типами альтернатив є:

відмова від діяльності. Розгляд цієї альтернативи припускає опис стану навколишнього середовища у випадку повної відмови від діяльності;

різноманітні принципові підходи до досягнення мети. Прикладом можуть бути заходи щодо заощадження і більш ефективного використання енергії, будівництво місцевої електростанції або імпорт енергії з іншого регіону;

різноманітні майданчики будівництва для здійснення діяльності, що намічається. Значимість впливів планової діяльності істотно залежать від місця її здійснення;

масштаб діяльності, що намічається, значною мірою визначається його метою, і істотна його зміна може фактично означати відмову від досягнення мети;

режим функціонування об'єкта. Наприклад час будівництва об'єкту діяльності може бути вибраний так, щоб не створювати перешкод для міграції тварин або нересту риб;

різноманітні типи виробничого процесу і устаткування. Наприклад вибір типу об'єкту (ГЕС, АЕС, ТЕС);

план площадки, розміщення і конструкція об'єктів. Наприклад виробничі об'єкти можуть бути більшої чи меншої висоти, із чим пов'язаний більший чи менший вплив;

варіанти пом'якшення впливів. До цієї групи можуть входити як альтернативи, що перераховані вище, так і варіанти спеціальних заходів (будівництво очисних споруд).

Розгляд альтернатив дозволяє порівняти рівень впливів не тільки з тим або іншим стандартом або граничним розміром, але і з впливами при інших варіантах здійснення планової діяльності.

1.6 Очікувані впливи на навколишнє середовище від запропонованої діяльності

В залежності від майбутньої діяльності об'єкта та стану навколишнього середовища розрізняють декілька різновидів впливів на нього.

Первинний вплив діяльності - це ефекти, викликані безпосередньо цією діяльністю і загалом відбуваються у тому ж місці і у той же час, що і діяльність. Звичайно вони пов'язані з будівництвом, експлуатацією, реконструкцією підприємства і, в цілому, очевидні та можуть бути порівняно легко враховані.

Первинний вплив може призводити до таких результатів:

вилучення значних площ цінних сільськогосподарських угідь з продуктивного використання;

погіршення якості поверхневих вод внаслідок інтенсивного забруднення їх промисловими, господарсько-побутовими та поверхневими стоками;

переселення місцевих жителів та перенесення будинків, підприємств, організацій;

підвищення забруднення повітря промисловими викидами, шумовий і вібраційний вплив, електромагнітні поля та іонізуючі випромінювання;

створення загрози погіршення здоров'я населення і умов його життєдіяльності.

Вторинний вплив діяльності або непрямий вплив - охоплює потенційні ефекти від додаткових змін, та скоріш за все відбуватиметься пізніше або у тому місці, хоч і буде результатом втілення саме цієї діяльності.

Вторинний вплив може проявлятися у розвитку транспортної та інженерної інфраструктури, зміні рекреаційних умов та ін., що випливає з первинного впливу.

Вплив може бути коротко- та довготривалим залежно від стійкості та тривалості його певних складових. Наприклад втрата трав'яного покриву на певній тертої може розглядатися як короткочасний вплив, в той чав як втрата зрілого лісу - як довготривалий.

Позитивними впливами називаються екологічні ефекти, які позитивно впливають на навколишнє середовище.

Під негативними впливами розуміють екологічні ефекти, що негативно впливають на навколишнє середовище.

Інтегральний вплив - це екологічний вплив, який є результатом зростаючого впливу запланованої діяльності на певний природний ресурс.

Інтегральний вплив може отримуватися із підсумкових ефектів окремих невеликих дій протягом деякого часу. Значне зменшення впливу може бути достигнути за допомогою змістовного використання альтернативного аналізу та варіантів пом'якшення.

Пом'якшення - це результат спеціальних заходів, які плануються для максимального зменшення небажаного впливу на довкілля запропонованої діяльності.

Уникнення - це пом'якшення шляхом не втілення в життя діяльності, яка пропонується. Мінімізація - це пом'якшення шляхом зменшення масштабів проекту, переорієнтація проекту або застосування технології, яка зменшує фактори, які спричиняють небажаний екологічний вплив.

Очистка - це пом'якшення через збереження та відновлення компонентів навколишнього середовища, на яке впливає діяльність.

Зменшення - це пом'якшення за допомогою поетапного здійснення захисних заходів протягом запланованої діяльності.

Компенсування - це пом'якшення за рахунок проведення заходів, здатних відновити певні характеристики чи компоненти довкілля в іншому місці чи іншому часі порівняно з запланованою діяльністю.

Вказані можливості пом'якшення розміщені у порядку їх бажаності. Іншими словами, більш бажано взагалі уникнути впливу, ніж мінімізувати вплив чи забезпечувати компенсацію його негативних наслідків.

1.7 Документування екологічної оцінки і контроль якості

Документування результатів є одним із центральних елементів процесу ОВНС. Багато задач, що виникають у ході ОВНС, можуть бути вирішені лише на основі документації. Документи створюють реальну основу для взаємодії різноманітних сторін у ході екологічної оцінки.

Практично у всіх системах екологічних оцінок існує вимога про підготування і обговорення з зацікавленими сторонами центрального документа, що відображає основні результати процесу ОВНС в цілому. Цей документ являється звітом про вплив на навколишнє середовище (ЗВНС).

ЗВНС виконує такі основні функції в системі екологічної оцінки:

використовується при прийнятті рішень про планову діяльність;

є основою для обговорення з зацікавленими сторонами.

Перевірка якості процесу екологічної оцінки є невід'ємним елементом даного етапу ЕО, яка може здійснюватись через оцінку документації по ОВНС або оцінку його процесу.

Основна ціль контролю якості екологічної оцінки - оцінити придатність результатів ЕО для використання при прийнятті рішень. Задачі, що у загальному випадку можуть вирішуватися в ході контролю якості документації (ЗВНС), можна сформулювати в такий спосіб:

оцінити повноту інформації, проаналізованої і поданої в ЗВНС, а також необхідність уявлення додаткової інформації;

оцінити точність і достовірність інформації, адекватність методик, що використовувалися;

оцінити якість уявлення інформації в ЗВНС як описано вище.

Результати контролю якості можуть бути сформульовані в спеціальному документі. Часто цей документ. Поряд із ЗВНС, розглядається при ухваленні рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається.

У багатьох системах існує положення про обов'язкову публікацію або відкритість цього документа.

1.8 Екологічна оцінка і прийняття рішень

Фундаментальною вимогою будь - якої системи екологічної оцінки є положення про те, що загальне рішення про здійснення діяльності, що намічається не може бути прийняте до того, як ЗВНС, основний документ екологічної оцінки, підготовлений і переданий органам, відповідальним за прийняття такого рішення.

Відома велика кількість формальних методів прийняття рішень, найбільше відомими з яких є:

перевірка відповідності екологічним стандартам. Даний метод розуміє, що діяльність, що відповідає законодавчим нормам може бути застосована;

аналіз економічної доцільності. Даний метод розуміє вираження екологічних і інших наслідків проекту в грошовій формі з метою підрахунку “занальної вигоди проекту”;

багатокритеріальний аналіз. У дану групу входить велика кількість методів, таких як “матриця досягнення цілей”,”балансові таблиці планування”, методи ранжування і зважування;

методи експертної оцінки. Дані методи застосовуються найбільш поширено, тому що вони не потребують додаткових даних або зусиль пов'язаних із більш формальними методами.

1.9 Післяпроектні стадії екологічної оцінки

Задачами післяпроектних стадій екологічної оцінки є:

забезпечення виконання рекомендацій по запобіганню і зменшенню впливів, які були задокументовані у процесі ОВНС;

оцінка і аналіз фактичних впливів і зіставлення їхнього характеру і розміру з раніше передбачуваними;

коригування, якщо необхідно заходів щодо запобіганню і зменшенню впливів;

розвиток системи екологічної оцінки в цілому шляхом збору і аналізу інформації про адекватність зроблених прогнозів і ефективність запропонованих заходів.

На сучасному етапі розвитку ЕО можливим механізмом забезпечення виконання цих задач є так звані плани екологічного менеджменту (ПЕМ).

Важливість упорядкування планів екологічного менеджменту полягає не тільки в тому, що вони зведуть у єдиний документ вимоги до природоохоронних заходів, полегшуючи таким чином, контроль над їхнім виконанням.

Складові післяпроектного аналізу:

моніторинг реалізації - нагляд і контроль за здійсненням проекту;

моніторинг впливу на навколишнього середовища - надання інформації для коригування раніше прийнятих рішень;

аудит екологічної оцінки проектів - систематичний аналіз ефективності системи екологічної оцінки.

2. Проектна частина

2.1 Підстави для розробки ОВНС

Підставою для розробки розділу ОВНС ("Оцінка впливу на навколишнє середовище) в складі проекту «Облаштування нафтових свердловин Кулічихівського НГКР», є завдання для розробки.

Основною метою розділу ОВНС є екологічне обґрунтування доцільності будівництва об'єкту, що проектується, його діяльності, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища, та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Охорона довкілля містить заходи по захисту атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунту від забруднення в районі об'єкту.

Оцінка впливу на навколишнє середовище виконана на основі наступних нормативних документів:

Закон України "Про охорону навколишнього середовища".

Закон України "Про екологічну експертизу".

ДБН А.2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування".

СНиП 2.01.01-82 "Строительная климатология и геофизика".

ОНД-86 "Методика расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий", Л. Гидрометеоиздат, 1987 г.

ОНД-1-84 "Инструкция о порядке рассмотрения, согласования и экспертизы воздухоохранных мероприятий и выдачи разрешений на выброс загрязняющих веществ в атмосферу по проектным решениям", М. Госкомгидромет,1984 г.

"Сборник методик по определению концентраций загрязняющих веществ в промышленных выбросах", Л. Гидрометеоиздат, 1987 г.

РД 52.04.52-85 "Регулирование выбросов при неблагоприятных метеорологических условиях".

Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік видів діяльності об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" № 554 від 27.07.95 р.

Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць. ДСП-201-97.

Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них (Наказ Мінохоронздоров'я України № 173 від 19.06.96 р.).

ДСП-173-97 "Державні санітарні правила планування та забудови населенних пунктів".

2.2 Загальна характеристика навколишнього середовища Полтавської області

2.2.1 Географічне розташування та кліматичні особливості

Полтавщина розташована в центральній частині України в лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. На півночі область межує з Чернігівською та Сумською областями, на сході - з Харківською, на півдні - з Дніпропетровською і на заході - з Київською, Черкаською та Кіровоградською. Загальна довжина меж близько 1100 км, з яких 162 км - по Кременчуцькому і Дніпродзержинському водосховищах.

Із загальної площі області 28,75 тис. км2 (4,6% площі України) 9,8% складають ліси та інші лісовкриті площі, 5,2% займають поверхневі водойми, 77,6% території - сільгоспугіддя, з них рілля - 61,5%.

На південному заході області протікає р. Дніпро, більша частина течії якого зрегульована водосховищами. Найбільшими притоками Дніпра в межах області є:

Псел - довжина в межах області 350 км, об'єм стоку 1,46 км3 на рік;

Сула - довжина в межах області 213 км, об'єм стоку 1,15 км3 на рік;

Ворскла - довжина в межах області 226 км, об'єм стоку 0,9 км3 на рік;

Оріль - довжина в межах області 80 км, об'єм стоку 0,355 км3 на рік.

Густота річкової сітки більша на півночі, менша на південному заході. Більша частина стоку припадає на березень - квітень. Річки області живляться переважно талими сніговими водами (60% об'єму стоку).

Територія області належить до недостатньо вологої, теплої, крайній південний схід - до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. Середньорічна кількість опадів на території області змінюється в межах 524-639 мм, збільшуючись з півдня на північ. Кліматичні умови області сприятливі для життя людини.

Полтавщина належить до областей, забезпечених природними ресурсами вище середніх показників по Україні. На території області розвідано та експлуатується багато нафтових, нафтогазоконденсатних, газових і газоконденсатних родовищ. В районі Кременчуцької аномалії зосереджені запаси залізних руд. Серед інших корисних копалин - торф, будівельні матеріали, мінеральні води. Найбільш поширені в області ґрунти - чорноземи. Вони займають майже дві третини території області.

2.2.2 Соціальний та економічний розвиток Полтавщини

Кількість наявного населення на кінець 2011 року за даними Полтавського обласного управління статистики становила 1487,751тис. осіб, з яких 908,336 тис. мешкають у міських поселеннях, 579,415 тис. - у сільській місцевості. Щільність населення - 51,7 особи на 1 км2 менша, ніж в середньому по Україні (75,8осіб/км2).

Адміністративно-територіальний устрій області включає 5 міст обласного підпорядкування - Полтава, Кременчук, Лубни, Комсомольськ, Миргород, 21 селище міського типу, 25 сільських районів та 5 районів в містах Полтаві та Кременчуці. Станом на 01.01.2011 року Полтавщина поділяється на 467 сільських рад до яких входить 1814 сільських населених пунктів.

Провідними галузями промисловості області є машинобудування, паливна, гірничорудна, харчова. Розвинуті видобування і переробка залізної руди, нафти, природного газу і газового конденсату, виробництво вантажних автомобілів, вагонів, електродвигунів, верстатів, алмазного інструменту, обладнання для харчової промисловості, трикотажу, м'яса і масла тваринного, олії, цукру. За даними Головного управління статистики в Полтавській області у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. досягнуто приросту промислового виробництва на 12,6%. В цілому по Україні виробництво промислової продукції у 2011р. зросло на 11,0%. За величиною індексу промислової продукції область зайняла 9 місце серед регіонів України.

Сільськогосподарське виробництво є однією з провідних галузей економіки області. Основою рослинництва області є виробництво зернових культур, цукрових буряків і соняшнику. В тваринництві - виробництво м'яса, молока, яєць. Землі сільськогосподарського призначення складають 77,5% від площі земельних ресурсів області. За даними головного управління статистики в Полтавській області загальне виробництво продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за 2011 р. порівняно з 2010 р. скоротилося на 8,2%, у т.ч. у господарствах населення - на 4,6%, у сільськогосподарських підприємствах - скоротилося на 11,3%. Обсяг продукції тваринництва у 2011 році порівняно з 2010 р. збільшився на 5,5%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 4%, у господарствах населення - на 7,1%.

Транспортна мережа області доволі розвинута. Протяжність залізниць - 1088 км, з них електрифіковано близько третини. Загальна протяжність автодоріг області становить 8852 км, з яких 10% - дороги державного значення. Річкові транспортні маршрути пролягають по Дніпру.

2.2.3 Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

У 2011 р. у повітряний басейн області надійшло забруднюючих речовин (без урахування викидів діоксиду вуглецю) 72,8 тис.т. (на 9,6 тис.т, або на 11,7% менше, ніж у 2010 р.). Із загальної кількості викидів забруднюючих речовин 23,4 тис.т. (32,1%) належать до парникових газів, зокрема, метан (23,3 тис.т.) та оксид азоту (0,1 тис.т.). Крім цих речовин, в атмосферу надійшло 2281,0 тис.т. діоксиду вуглецю, який також впливає на зміну клімату.

Серед стаціонарних джерел головними забруднювачами є підприємства міст Кременчука та Комсомольська. Значно менше викидів у містах Полтава і Миргород. На місто Кременчук припадає 25,7% від усіх викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами, на Комсомольськ - 15,5%.

Згідно із звітними даними у 2011 році до лідерів по здійсненню викидів в атмосферне повітря потрапили райони, де розташовані об'єкти газотранспортних підприємств - Лохвицький (15,8% обласних викидів), Гадяцький (7,0%) Диканський (4,4%), Решетилівський та Зіньківський (3,8% та 3,5%). Обсяги викидів в розрахунку на особу у зазначених районах становлять 251,6 кг, 89,4 кг, 163,2 кг, 101,4 та 69,2 кг відповідно.

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на квадратний кілометр території області становила 2,5 т шкідливих речовин (менше ніж середній показник в Україні в 2,7 рази). Найбільша щільність викидів шкідливих речовин на квадратний кілометр спостерігалася у містах Кременчуці (195,0 т), Лубнах (123,6 т), Комсомольську (64,7 т), Полтаві (16,99 т), Лохвицькому (8,8 т), Диканському (4,8 т), Гадяцькому (3,2 т) та Решетилівському (2,7 т) районах.

Обсяги викидів шкідливих речовин у розрахунку на одну особу області становили 48,7 кг (менше ніж середній показник в Україні в 1,85 разів). На кожного мешканця Лохвицького району припадало 251,6 кг шкідливих речовин, Диканського 163,2 кг, міста Комсомольськ 206,8 кг шкідливих речовин. Це найвищі показники по області.

Більше половини (57,9%) всіх викидів в атмосферне повітря області забезпечують пересувні джерела - 99,942 тис.т, з яких левова частка припадає на автотранспорт - за рік викинуто 80,005 тис.т забруднюючих речовин, або 46,3% від усіх зареєстрованих викидів. В містах Полтава і Миргород цей відсоток складає 80,1 та 86,5 відповідно. Перевищує 70% частка викидів забруднюючих речовин автотранспортом у районах з малою концентрацією промислових підприємств - Козельщинському, Лубенському, Пирятинському та Семенівському.

2.2.4 Водні ресурси Полтавщини

Фактичний забір та використання води по області не перевищують встановлені ліміти. У 2011 році з поверхневих і підземних джерел області забрано 243,1 млн.м3 води, що на 4,3 млн.м3 (на 1,8%) більше, ніж у 2010 році. Використання водних ресурсів склало 205,2 млн.м3 проти 204,0 млн.м3 у попередньому році (більше на 1,2 млн.м3, або на 0,06%).

Збільшення забору води (на 4,3 млн.м3, або 1,8%) відбулося за рахунок поверхневого забору зі ставків (Кобеляцький, Мішівський, Великобагачанський, Семенівський райони та м.Полтава). У більшості підприємств області водозабір залишився на рівні минулого року. Дещо збільшився забір води промисловими підприємствами м.Кременчук на 0,72млн.м3 - на виробничі потреби.

Використання води за рік на одного мешканця, у тому числі на господарсько-питні потреби, залишається на рівні попереднього року, відповідно 138м3, (2010 рік - 136м3) та 35,5м3 (2010 рік - 35,7м3).

Найбільшими споживачами води є підприємства сільського господарства (59,3% всієї використаної води) та комунальне господарство (27,6%). Доля промисловості в загальному водоспоживанні складає 12,3%. Серед галузей промисловості найбільшими споживачами є підприємства харчової промисловості, електроенергетики та чорної металургії.

Втрати води при транспортуванні у 2011 році зросли на 11,2% до 19,9 млн.м3 (проти 17,9 млн.м3 у 2010 році), практично всі у комунальному і побутовому водопостачанні і мають місце через зношеність та незадовільний стан мереж водопостачання.

У звітному році за рахунок оборотного та послідовного водопостачання зекономлено 996,7 млн.м3 свіжої води, що на 61 млн.м3, або на 6,5% більше, ніж у 2010 році (935,7млн.м3).

У 2011 році скинуто зворотних вод в поверхневі водні об'єкти області 183 млн.м3, що на 0,8 млн.м3 (0,4%) більше, ніж в 2010 році. Збільшення відбулося за рахунок нормативно-чистих без очистки скидів ставків.

Недостатньо-очищених стічних вод скинуто у поверхневі водні об'єкти на 56 тис.м3 (1,1%) більше за рахунок збільшення скиду недостатньо очищених стоків КП «Лубниводоканал» на 88,7тис.м3 та на 40 тис.м3 ОК ВПВКГ «Миргородводоканал».

Із цієї кількості 2,7% склали забруднені води. Обсяг недостатньо очищених вод (неочищених не було) становив 4,882 млн.м3, нормативно чистих без очистки - 128,4 млн.м3, нормативно очищених на очисних спорудах - 49,67млн.м3, у тому числі з біологічною очисткою - 47,79 млн.м3 (96,2%), з механічною - 1,882 млн.м3 (3,8%).

Маса забруднюючих речовин, скинутих за рік у поверхневі водні об'єкти, становила 47,64 тис.т, що на 3,37 тис.т, або 7,6% більше ніж у 2010 році (на одного мешканця області майже 32 кг).

2.2.5 Поводження з відходами

Протягом 2011 р. на підприємствах області (1015 підприємств) утворилось 4436,4 тис.т відходів. Основна частина утворених відходів (4220,8 тис.т, або 95,1% від загального обсягу) належить до ІV класу небезпеки. Відходи ІІІ класу небезпеки становили 211,7 тис.т, ІІ класу - 3,5 тис.т, І класу - 0,4 тис.т.

В області у 2011 р. 2177,4 тис.т було утилізовано, оброблено (перероблено) та 3716,4 тис.т видалено у спеціально відведені місця чи об'єкти.

На кінець 2011 р. на спеціально відведених місцях чи об'єктах та на території підприємств знаходилось 15009,9 тис.т відходів, у тому числі відходів І класу небезпеки - 0,2 тис.т, ІІ класу небезпеки - 0,6 тис.т, ІІІ класу небезпеки - 30,7 тис.т.

Найбільше утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки на підприємствах міста Кременчука (930,83 тис.т) та міста Полтави (284,895 тис.т), а також Шишацького (753,139 тис.т), Лохвицького (415,966 тис.т), Новосанжарського (377,341 тис.т), Глобинського (319,646 тис.т), Оржицького (275,142 тис.т) та Кобеляцького районів (275,142 тис.т) районів.

Переважаючими видами вторинної сировини та відходів виробництва, які утворюються в області є: породи розкривні, попутні скельні для будівництва гідроспоруд та інших робіт, жом буряковий, сироватка молочна - товарна, породи розкривні, попутні скельні та інші для виробництва щебеню, відходи тверді побутові.

Основними забруднювачами навколишнього природного середовища промисловими відходами є підприємства ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (2% - від усіх відходів в області І-ІV класу небезпеки, крім того станом на 01.01.2011 накопичено у відвалах та хвостосховищах 1,94млрд.т. нетоксичних відходів), ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», яке самостійно розпочало працювати у 2010 році (І-ІV класу небезпеки відходи май же відсутні, але за 2010 рік підприємством накопичено 6,649млн.т. нетоксичних відходів, які утворилися від розкривних робіт у кар'єрі), ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (0,01% - від усіх відходів в області І-ІV класу небезпеки, крім того станом на 01.01.2011 у відвалі формувальних сумішей на орендованій земельній ділянці знаходиться 7,422млн.т відходів, які вважаються як нетоксичні), ПАТ «Укртатнафта» (14%- від усіх відходів в області І-ІV класу небезпеки).

2.2.6 Природно-заповідний фонд Полтавської області

Станом на 01.01.2012 природно-заповідний фонд (ПЗФ) Полтавської області налічує 370 територій та об'єктів загальною площею 133134,385 га, що складає 4,63 % від загальної площі області: 2 національні природні парки, 20 заказників, 1 дендрологічний парк, 1 ботанічний сад, 1 ботанічна пам'ятка природи, 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Кількість територій та об'єктів місцевого значення становить 341, з яких 3 регіональні ландшафтні парки, 153 заказники (48 ландшафтних, 3 лісових, 38 ботанічних, 7 загально зоологічних, 2 орнітологічних, 4 ентомологічних та 51 гідрологічних), 123 пам'ятки природи (11 комплексних, 100 ботанічних, 3 гідрологічних та 9 геологічних), 48 заповідних урочищ та 14 парків пам'яток садово-паркового мистецтва).

Рішенням двадцять сьомої сесії Полтавської обласної ради п'ятого скликання від 23 червня 2010 року оголошено 6 об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення: 3 заказники - «Географічний центр Полтавщини» (Великобагачанський район), «Демидівський» (Решетилівський район) та «Бурівщина» (Гребінківський район); 2 пам'ятки природи - «Ульяновські могили», «Гостра могила» (Гребінківський район); 1 заповідне урочище «Дубина» (Решетилівський район); а також розширено гідрологічний заказник «Сторожовий» (Чутівський район).

У першому кварталі 2010 року Указом Президента України оголошено створення національного природного парку «Нижньосульський» загальною площею 18635,11 га. У межах Полтавської області площа НПП становить 10764,2 га (решта у межах Черкаській області). Площа земель, що вилучається в установленому порядку та надаються парку в постійне користування становить 1406,3 га.

2.3 Фізико-географічна характеристика та метеокліматичні умови майданчику будівництва

Майданчик Кулічихівської УКПГіН розташований на відстані близько 2 км на північний захід від с. Великі Будища Гадяцького району (рис. 2.1). Рельєф району розташування УКПГ рівнинний. З усіх сторін майданчик оточений орними землями. Згідно СН 245-71 проммайданчик УКПГ відноситься до підприємств I класу з шириною санітарно-захисної зони 1000 метрів.

Генеральним планом передбачається вертикальне планування і благоустрій території з урахуванням існуючих внутрішньоскладських проїздів і площадок з твердим покриттям і під'їзних доріг загального використання та озеленення вільних територій газонами.

Клімат території характеризується помiрноконтинентальним режимом з довгою тривалістю позитивних температур повітря, помірною морозонебезпечнiстю.

В цiлому, клiмат теплий, з помірно м'якою зимою, територія вище середнього забезпечена теплом, з достатньою кiлькiстю атмосферних опадiв, напiвволога, дуже малоснiжна, з пiдвищеною бiологiчною продуктивнiстю.

Глобальнi клiматичнi умови вiдносяться до III iнженерно-екологiчного класу, характеризуються по даним метеостанцiй "Гадяч" (з деякими поправками Сектора пiдготовки iнформацiї Республiканського центру спостережень за станом природного середовища Державного комiтету України по гiдрометеорологiї № 209 вiд 11.05.1993 р., № 231 вiд 01.07.1993 р.,№ 12 вiд 26.01.1994 р.).

Метеорологічні характеристики та коефіцієнти, які визначають умови розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, для Кулічихівського НГКР характеризуються наступними показниками:

коефіцієнт, який залежить від стратифікації атмосфери А = 200;

коефіцієнт, який залежить від рельєфу місцевості - 1;

середня максимальна температура зовнішнього повітря найбільш жаркого місяця 24,5 °С;

середня температура зовнішнього повітря найбільш холодного місяця - 11 °С;

середньорічна повторяємість напрямку вітру в % для 8 основних румбів (табл. 2.1);

середня швидкість вітру 3,8 м/с;

глибина промерзання ґрунтів 1,1 м;

річна кількість опадів 523 мм.

Таблиця 2.1 - Середньорічна повторяємість напрямку вітру (%)

Пн	ПнС	С	ПдС	Пд	ПдЗ	З	ПнЗ
11	14	13	12	12	13	13	12

2.4 Технологічна частина

2.4.1 Загальний опис установки комплексної підготовки газу і нафти

До складу установки комплексної підготовки газу і нафти (УКПГіН) входе наступне технологічне обладнання:

установка низькотемпературної сепарації з блоком вхідного сепаратору та вузлами заміру розходу газу;

установка стабілізації конденсату, яка містить колонне, теплообмінне обладнання, технологічний підігрівач, насосне обладнання, вузли заміру розходу газу та конденсату;

установка регенерації метанолу.

До складу допоміжного технологічного обладнання УКПГіН відносять:

система факельна;

установка підготовки повітря;

система аварійного зливу конденсату;

парк товарної продукції;

зберігання інертного газу;

система теплопостачання.

Установки можуть бути розроблені на різні продуктивності по газу, із застосуванням різних технологій підготовки газу. Установки призначені для експлуатації в кліматичних зонах з температурою повітря від -60 ° С до 45 ° С.

2.4.2 Опис технологічної схеми

По «Завданню на розробку робочого проекту "Облаштування Куличихівського НГКР. Установка комплексної підготовки нафти» була розроблена технологічна схема, згідно з якою нафта промивалась водою, а всі трубопроводи нафти та води передбачалися з теплоносієм та ізонувалися, у нафтові свердловини насосами подавався вуглеводневий конденсат з метою розбавлення нафти у кількості 30-50% від видобуваємої нафти.

При цьому дотримувались вимоги "Завдання" - вироблялась нафта згідно до умов ДСТУ ГОСТ 9965-76 ( II група якості нафти).

Нафта із 10 свердловин (№№ 12, 26, 104, 105, 107, 108, 110, 111, 113 та 114) поступає по колектору Н-100 на установку підготовки нафти.

Кожна із вищевказаних свердловин підключається до другого колектору, по якому нафта попадає до замірного сепаратору С-3.

До кожної свердловини підведені:

газ пусковий газліфта з тиском 30 МПа;

газ робочий газліфта з тиском 13,8 МПа;

вуглеводневий конденсат з тиском 25 МПа;

Пусковий газ газліфта подається із Тимофіївської УСП, робочий газ газліфта - із сепаратора С-Т пункту збору газу. Вуглеводневий конденсат подається насосами Н-3 із насосної конденсату, в котрій встановлюються 10 робочих насосів НД 100/125 (по одному на кожну свердловину) та 1 резервний.

На установці підготовки нафти суміш нафти, конденсату, пластової води та газу по колектору Н-100 проходять депульсатор ДП-1 в котрому відокремлюється більша частина газу із рідини і поступають в трьохфазний сепаратор УПС-1, в котрому проходить розділ суміші на газ, нафту з конденсатом та пластову воду.

Газ з тиском 3,3 МПа направляється в газопровід на КЦ №2 Тимофіїівського УКСП. Пластова вода із УПС-1 по рівню скидається в підземну ємність ЕП-1.

В нафту із УПС-1 вприскується деемульгатор насосами Н-7/1 (Н-7/2). Далі суміш підігрівається до температури 80°С у вогневому підігрівачі ОП-1.

Вогневий підігрівач ОП-1 обладнаний системою захисту від пожежі, дренажною ємністю Е-10, до ОП-1 підведений азот.

Клапан, регулюючий рівень нафти в УПС-1, розташований після ОП-1 для запобігання можливості створювання парів в ОП-1.Одночасно клапан знижує тиск суміші для двох режимів роботи:

до 1,6 МПа - в режимі І - подачі нафти в конденсатопровід;

до 0,35 МПа - в режимі II - відвантаження нафти в автоцистерни.

Суміш нафти, газу, деемульгатора та залишків пластової води поступають через коагулятор К, в якому укрупнюються каплі пластової води, і далі в УСП-2, де проходить розділ:

нафти;

пластової води (направляється в підземну ємність ЕП-1);

вуглеводневого газу, що направляється в систему підготовки паливного газу, а лишки - на факел низького тиску.

Нафта із УПС-2 по рівню скидається в кінцеву сепараційну установку КСУ, що працює в режимах:

І - при тиску 1,6 МПа;

II - при тиску 0,1 МПа.

Нафта із КСУ:

в режимі І замірюється і насосом Н-6 подається в конденсатопровід на Тимофіївську УКСП;

в режимі II - поступає на збереження в ємності товарної нафти Е-6 та Е-7, звідки насосами Н-5/1 (Н-5/2) подається в автоцистерни, попередньо замірюючись.

Технологічною схемою передбачені:

можливість внутрішньопаркової перекачки рідини із ємності товарної нафти в ємність;

відкачки некондиційної нафти насосом Н-8 в трубопровід нафти перед ОП-1;

збирання товарної води із ємностей товарної нафти в підземну ємність ЕД-1 із занурювальним насосом.

В залежності від показників рівнеміра ємності ЕД-1, розташованого на межі рідини нафта-вода, занурювальний насос відкачує пластову воду в підземну ємність ЕП-1, а нафту в ємності товарної нафти Е-б та Е-7.

Система підготовки паливного газу включає дроселювання газу до 0,35 МПа, очистку газу в сепаратор паливного газу С-2, замір кількості паливного газу.

Для продувки обладнання перед ремонтом, перед пуском служить газоподібний азот, що зберігається в ємності Е-5 при тиску 2,5 МПа. Перед використанням азот дроселюється до 0,6 МПа.

Вся пластова вода, що відокремлюється від добутих нафти (УПН) та газу (пункт збору газу), збираються в підземній ємності ЕП-1, вивітрюється до атмосферного тиску, а далі періодично перетискується азотом в роздільник Р-В пункту збору газу. Конденсат із пункту збору газу дроселюється до 0,1 МПа, газ та рідина розділяються в сепараторі С-1. Тому газ із сепаратора С-1 направляється в факельну систему низького тиску. Для запобігання корозії в потік конденсату на вході в сепаратор С-1 вприскується інгібітор корозії насосами Н-2.

Конденсат із сепаратора С-1 замірюється та направляється на всовування насосів Н-3.Деемульгатор привозиться в бочках і з допомогою насосу Н-9 подається на зберігання в ємність Е-8. Із ємності Е-8 насосами Н-7 вприскується в потік нафти до ОП-1. Для періодичного заміру дебіту нафти окремих свердловин служить замірна нитка.

Нафта, що видобувається із замірювальної свердловини направляється по колектору Н-50 в теплообмінник Т, де підігрівається потоком нафти із вогневого підігрівана ОП-1, до температури 56°С.

Далі нафта поступає в сепаратор нафтогазовий замірний СЗ, в якому проходить розділ газу і рідини, котрі замірюються. Газ направляється в газопровід на КЦ № 1 при тиску 3,3 МПа, а рідина (пластова вода та нафта) в Д-3 пункту збору газу для заміру.

Для нормального функціонування установки служать:

БКОВ (блок стиснення та осушки повітря для КВП і А) для забезпечення ремонтним повітрям та повітрям КВП і А;

ППУ (пересувна котельна) для пропарювання обладнання перед ремонтом.

2.4.3 Компановачні рішення

Загальна частина Технологічні об'єкти облаштування нафтових свердловин Куличихівського НГКР за призначенням і виробничим ознакам угрупованні у комплекси:

комплекс установки підготовки нафти;

комплекс установок проміжного зберігання та видачи готової продукції;

комплекс допоміжних споруд;

внутріплощадкові мережі.

Розташування споруд комплексів при рішенні генерального плану облаштування нафтових свердловин Куличихівського НГКР проводилося з урахуванням їх взаємозв'язку, а також нормативних віддалень як між собою, так і до допоміжних споруд (ВНТП 3-85;ВБН В.2.2-58.1-94;ВУПП-88).

Центральну і верхню частину генерального плану займають технологічні споруди установок підготовки нафти:

площадка апаратів;

технологічна насосна станція.

У нижній лівій частині генерального плану розташований комплекс установок проміжного зберігання та видачі готової продукції:

площадка ємностей з КСУ(ємність товарної нафти У=50м3) кінцева сепараційна установка);

площадка ємностей(ємність товарної нафти У=50м3.

Для роботи основних технологічних процесів передбачено цілий комплекс допоміжних споруд, а саме:

реагетне господарство (зберігання та подачі в колектор нафти деемульгатора);

компресорна установка стиснутого повітря (забезпечення осушеним повітрям контрольно-вимірювальних приладів та автоматика);

вузол заміру газліфтного газу;

вогневий підігрівач нафти;

ємкість аварійного зливу нафти V=10м3;

ємкість вивітрювання пластової води V=25м3;

установка зберігання та видачи азоту;

вузол відключающих пристроїв нафтових шлейфів.

Крім того в протипожежній насосній станції передбачено можливість установки встановлення насосів подачі води промивальної НД-400/63-ДА-УЗ (2 шт.) до колектора нафти. Зона допоміжних споруд розташована по всьому генеральному плану з урахуванням його корисного використання.

Всі технологічні споруди з'єднані між собою естакадами технологічних трубопроводів.

2.4.3.1 Комплекс установки підготовки нафти

Площадка апаратів, яка входить до комплексу споруд підготовки нафти,розташована на відкритому отбортованому бетонному майданчику і складається з апаратів:

трифазних нафтогазових сепараторів (УПС-1,УПС-2);

сепаратора вуглеводневого конденсату (С-І);

сепаратора паливного газу (С-2);

сепаратора нафтогазового замірного (СЗ);

коагулятора (К);

де пульсатора (ДП-1);

теплообмінника (Т).

Всі апарати з'єднані між собою технологічними трубопроводами.

Територіальне на площадці розташовані насоси подачі інгібіторів корозії (Н-2/1 ;Н-2/2), які розташовані на залізобетонних фундаментах.

Зона площадки апаратів, на якій розташовані апарати і технологічне обладнання на відкритому майданчику, класифікується за ПУЕ- клас "В-1г". Розташування апаратів на площадці виконано згідно нормативної документації. Для проходу через бетонне обвалування передбачені перехідні мостики.