Аналіз канцерогенних ризиків мешканців промислових міст Донецької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота: 56c., 14 рис., 9 табл., 21 посилань.

Об'єкт роботи - канцерогенні ризики для міст жителів Донецької області.

Мета роботи - аналіз канцерогенних ризиків мешканців промислових міст Донецької області.

Актуальність роботи полягає в тому, що отримані дані дозволять спрогнозувати рівень онкозахворюваності в залежності від канцерогенного ризику та визначити перелік рекомендацій щодо захисту населення, яке мешкає в умовах забрудненого довкілля.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше розрахований сумарний канцерогенний ризик від впливу ряду канцерогенів в промислових містах Донецької області та розроблені математичні моделі для прогнозування онкозахворюваності.

Відповідно до поставленої мети у роботі було проведено збір і аналіз інформації відносно забруднення довкілля канцерогенними речовинами у різних містах Донецької області, проведено розрахунок індексу забруднення атмосфери канцерогенними речовинами, канцерогенного ризику та визначені математичні моделі для описання взаємозв'язку онкологічної захворюваності та канцерогенного ризику.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ КАНЦЕРОГЕННИЙ РИЗИК, ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ, ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ, ВИКИДИ, ВПЛИВ, ЕКСПОЗИЦІЯ



РЕФЕРАТ

Квалификационная работа: 56 с., 14 рис., 9 табл., 21ссылок.

Объект работы - канцерогенные риски для жителів городов Донецкой области.

Цель работы - анализ канцерогенных рисков жителей промышленных городов Донецкой области.

Актуальность работы состоит в том, что полученные данные позволят спрогнозировать уровень онкозаболеваемости в зависимости от канцерогенного риска и определить перечень рекомендаций по поводу защиты населения, которое проживает в условиях загрязненной окружающей среды.

Новизна работы состоит в том, что впервые рассчитан суммарный канцерогенный риск от влияния ряда канцерогенов в промышленных городах Донецкой области и разработаны математические модели для прогнозирования онкозаболеваний.

В соответствии с поставленной целью в работе был проведен сбор и анализ информации относительно загрязнения окружающей среды канцерогенными веществами в разных городах Донецкой области, проведен расчет индекса загрязнения атмосферы канцерогенными веществами, канцерогенного риска и определены математические модели для описания взаимосвязи онкологической заболеваемости и канцерогенного риска.

ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ КАНЦЕРОГЕННЫЙ РИСК, ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА, ОНКОЛОГИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ, АТМОСФЕРНЫЙ ВОЗДУХ, ВЫБРОСЫ, ВЛИЯНИЕ, ЭКСПОЗИЦИЯ



Abstract

Bacalavr's research work: 56 p., 14 pict., 9tabl., 21 links.

The object of work is carcinogenic risks for the habitants of cities of the Donetsk area.

The aim of this work is the analysis of carcinogenic risks of habitants of industrial cities of the Donetsk area.

Actuality of work consists of receipt of data which will allow to forecast the level of oncologic morbidity depending on a carcinogenic risk and define the list of recommendations on defence of population, resident in the conditions of muddy environment.

Novelty of work carcinogenic risk is first expected from influence of row of carcinogens in the industrial cities of the Donetsk area and mathematical models are worked out for prognostication of oncologic diseases.

In accordance with the put aim collection and analysis of information was inprocess conducted on contamination of environment carcinogenic substances in the different cities of the Donetsk area, the calculation of index of contamination of atmosphere carcinogenic substances is conducted, carcinogenic risk and mathematical models are certain for description of intercommunication of oncologic morbidity and carcinogenic risk.

INDIVIDUAL CARCINOGENIC RISK, HEALTH of MAN, ONCOLOGIC DISEASES, ATMOSPHERIC AIR, EXTRASS, INFLUENCE, DISPLAY



ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика канцерогенних речовин

2. Дослідження ступеню забруднення атмосферного повітря Донецької області канцерогенними речовинами

2.1 Джерела викидів канцерогенних речовин

2.2 Характеристика ступеню забруднення атмосферного повітря міст Донецької області канцерогенними речовинами

2.3 Визначення індексу забруднення атмосфери (ІЗА) канцерогенними речовинами

3. Аналіз онкологічної захворюваності мешканців міст Донецької області

4. Характеристика канцерогенного ризику міст Донецької області

4.1 Обґрунтування необхідності використання показника екологічного ризику

4.2 Розрахунок канцерогенного ризику

5. Аналіз зв'язку канцерогенного ризику та онкологічної захворюваності

6. Використання даних канцерогенного ризику в соціально-гігієнічному моніторингу

Висновки

Перелік посилань



ВСТУП

Забруднення довкілля значною мірою негативно впливає на організм людини, це підтверджують різноманітні епідеміологічні вивчення, дані медичної статистики. Як відомо в першу чергу страждають жителі великих міст з широко розвиненою промисловою сферою, де в більшій мірі можливий контакт людини з хімічними речовинами, які в свою чергу можуть бути канцерогенними та токсичними.

В даних умовах стало необхідним розроблювати нові підходи до забезпечення безпеки населення та природного середовища. Саме тому в країнах із розвиненою економікою сформувалася нова галузь знань - методологія оцінки ризику.

Природне середовище є еволюційним джерелом здоров'я людини. Здорове природне середовище виступає головною умовою збереження здоров'я населення, яке проживає на даній території. На теперішньому етапі розвитку цивілізації екологічне середовище багато в чому загубило свої вихідні природні якості з причини активної соціально-економічної діяльності людини.

Вода, повітря, ґрунт, рослини - частини довкілля, як правило, містять чужорідні хімічні речовини, насичені фізичними та біологічними шкідливими факторами. Екологічне середовище високо індустріальних регіонів приймає форми техногенності. Таке середовище містить промислові та господарські об'єкти, які є джерелами техногенного процесу, вони зміняють та погіршують якість довкілля. Екологічне середовище поступово приймає властивості техногенно зміненої.

Атмосферне повітря є тим показником, що в найбільшому віддзеркалює вплив довкілля на людину.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАНЦЕРОГЕННИХ РЕЧОВИН

Канцерогенами називають хімічні речовини, дія яких збільшує частоту виникнення пухлин чи скорочує період їх розвитку в людини.

Канцерогенні фактори та онкологічний ризик почали вивчати близько 40 років тому. Важливу роль в цьому відіграло створене в 1965 році Міжнародне агентство з вивчення раку (МАВР) - спеціалізований орган ВОЗ. Ця організація виконує масштабні програми з оцінки канцерогенної небезпеки хімічних сполук та інших факторів для людини, публікує монографії, в яких узагальнюються результати експериментальних робіт по вивченню факторів різної природи на канцерогенну активність, дані епідеміологічних спостережень та іншу інформацію, на основі якої експерти МАВР оцінюють канцерогенність речовин для людини.

За класифікацією МАВР, до першої групи канцерогенів відносяться речовини та виробничі фактори, для яких є безумовний доказ небезпеки виникнення пухлин у людини. Друга група включає тільки ті фактори, які "ймовірно", тобто з високим ступенем доказу, канцерогенні для людини. Ця група поділяється на дві підгрупи: 2А - 51 фактор (акролеїн, формальдегід, бенз(а)пірен) та 2В - 192 фактора (кобальт, ДДТ, акриламід, ПХБ). Третя група включає 446 хімічних речовин, які на сьогодення не можуть бути віднесені до факторів канцерогенного ризику для людини. Четверта група - агенти, для яких існують докази відсутності канцерогенної небезпеки для людини. Перелік МАВР носить рекомендований, а не обов'язковий характер[1].

Кількість речовин, що може бути віднесена до канцерогенів постійно зростає. В таблиці 1.1 показано динаміку шкідливих для організму людини канцерогенів за 35 років реалізації програми МАВР [2].



Таблиця 1.1 - Динаміка кількості речовин, продуктів та інших факторів, що є канцерогенними та потенційно канцерогенними для людини

Групи канцерогенних факторів	Кількість канцерогенних факторів, шт.
	1979	1982	1987	1990	1997	2000	2004
1 (канцерогені для людини)	18	30	50	54	74	80	82
2А (ймовірно канцерогенні)	6	14	37	43	57	64	65
2В (можливо канцерогені)	2	47	159	181	225	239	255
Усього:	36	91	246	278	356	383	402

Аналіз таблиці 1.1 показує, що за вибраний період кількість канцерогенних агентів, які включені до групи 1 та 2А групи збільшилось в 6 разів, в групі 2В ця кількість збільшилася до 21 рази, а сумарний показник підвищився в 12 разів.

Доканцерогенів належать як ново синтезовані сполуки, так і речовини, наявні в навколишньому середовищі віддавна. З-поміж них є також натуральні речовини, що їх виробляють рослини та мікроорганізми. Хімічні канцерогени можна поділити на:

-новосинтезовані сполуки, канцерогенні особливості яких необхідно досліджувати перед тим, як ці сполуки буде запущено до загального вжитку. Рекомендується, щоб кожна нова сполука, яка відправляється на ринок, була б особливо досліджена invitro, а також на тваринах. При позитивному результаті цих досліджень необхідно шукати неконцерогенний замінювач цієї субстанції;

- сполуки, які наявні в навколишньому середовищі і канцерогенні особливості яких невідомі і ідентифіковані на підставі епідеміологічних досліджень. Прикладом таких досліджень може бути проведене декілька десятків років тому дослідження з'ясування причин підвищеної захворюваності на новоутворення в районі підприємства, що виробляє ароматичні аміни. Підвищена захворюваність на новоутворення дали змогу стверджувати про канцерогенні властивості ароматичних амінів;

- сполуки, ризик зумовленості онкологічних хвороб яких відомий і які з різних причин не можуть бути усунені з навколишнього середовища. До таких сполук треба віднести різноманітні речовини природного походження або продукти неповного згорання [3].

У зв'язку з наростаючою антропогенною дією, вплив канцерогенних речовин на організм людини швидко збільшується. Потрапляючи різними шляхами в оточуюче нас довкілля, кінцевим депо канцерогенних речовин є організм людини [4].

В роботі будуть розглянуті наступні канцерогенні речовини, за якими проводиться моніторинг у промислових містах Донецької області. Це бенз(а)пірен, формальдегід, кадмій, нікель, свинець, хром, цинк.

Свинець є речовиною, дія якої на організм людини вивчена достатньо широко. Небезпечність свинцю для людини визначається його значною токсичністю та можливістю накопичуватися в організмі. Найбільша кількість свинцю 40 - 70 % потрапляє в організм людини з продуктами харчування (консерви в жерстяній банці, рибі свіжій або замороженій, пшеничних висівках, желатині, молюсках та ракоподібних). В добовому раціоні діти у віці від 1 до 3 років, потрапляння свинцю складає 14 мкг, у віці 4 - 6 років - 64 мкг, 7 - 14 років - 68 мкг та у віці 14 - 17 років - 87 мкг. Таким чином, потрапляння свинцю з продуктами харчування для дітей знаходиться в межах 14 - 68 мг?доб. Також невелика кількість свинцю 10 % потрапляє з питною водою та 2 ? 25 % з атмосферним повітрям. Додатково кількість свинцю також може потрапляти з глазурованих керамічних виробів (миски, чашки, глечики) та виробів з свинцевого кришталю. Організм дорослої людини сорбує від 5 до 10 % свинцю, що потрапляє з їжею, організм дитини - 40 %. Неорганічний свинець всмоктується через респіраторний та шлунково-кишковий тракт. Кількість свинцю, що затримується в респіраторному тракті чи проникаючого через нього в організм залежить від розміру часток та частоти дихання. В стані спокою максимальна кількість цього металу затримується при розмірі часток 1 мкм, а мінімальне - при розмірі часток 0,1 мкм. Великі частки затримуються в верхніх дихальних шляхах та залатуються, а мілкі достигають легенів, де ступінь поглинання значно більший. Виведення свинцю проходить через шлунково-кишковий, тому в фекаліях знаходиться його найбільша кількість. Частина свинцю виводиться з жовчю, сечею та волосами. Період біологічного полужиття становить 20 років.

Кадмій - це елемент високої токсичності. Основні шляхи потрапляння до організму людини - це шлунково-кишковий тракт та органи дихання, додатковий джерелом потрапляння кадмію є паління, оскільки одна сигарка містить 1 - 2 мкг кадмію. В шлунково-кишковому тракті поглинання становить 5 %, в легенях - від 10 до 50 %, в нирках - 30 %. На затримку кадмію в організмі впливає вік людини. У дітей та підлітків в всмоктування кадмію в 5 разів вище, ніж у дорослою людини. В організмі в першу чергу накопляється в нирках та після достигання концентрації 0,2 мг на 1 г ваги нирок з'являються симптоми тяжкого отруєння (наявність білку в крові, недокрів'я, ниркова недостатність) та волоссі. Також органами-мішенями є кістковий мозок, сперма, трубчасті кості, селезінка. Виділення проходить повільно, що пов'язано з вираженими кумулятивними властивостями кадмію та його сполук. Період біологічного полужиття становить в межах 15-47 років. Основна кількість кадмію виводиться в сечею (1 - 2 мкг/добу) та калом (10 - 50 мкг/добу).

Формальдегід - це газ, що має загальну отруйність. Основним шляхом потрапляння формальдегіду є інгаляційний, потрапляння з водою дуже невелике. Додаткове джерело потрапляння - куріння. При цьому при будь-яких шляхах потрапляння в організм людини формальдегід швидко засвоюється та накопляється в кістковому мозку. В організмі людини перетворюється на метанол, ця реакція найбільш повно проходить в печінці. Пари формальдегіду роздратовують слизисті оболонки очей та дихальних шляхів. При потраплянні на шкіру визиває почервоніння, виникнення пузирів. Через декілька часів після дії формальдегіду розвиваються ураження глибоких відділів дихальних шляхів: різкий кашель, тиск в грудях, задишка, нудота, порушення свідомості, гепатит. Формальдегід дуже погано виводиться з організму.

Цинк є найменш токсичним з всіх канцерогенів. Цинк потрапляє в організм людини з їжею, атмосферним повітрям. При великих потрапляннях до організму людини, цинк визиває блювоту, ця доза складає 150 мг для дорослої людини. При цинковому отруєнні наступає фіброзне переродження підшлункової залози. При вдихання парів цинку виникає лихоманка, яка проявляється в ознобі, головною біллю, кашлем. Цинк депонується в кістках (30 %) та в м'язах (60 %). Цинк всмоктується в дванадцятипалій кишці та верхньому відділі тонкої кишки. В печені частина цинку депонується, частина трансформується в металобелкові комплекси. З віком кількість цинку в організмі збільшується. Виводиться цинк через кишечник (10 мг/добу), з сечею (0,3 - 0,6 мг/добу) та потом (в жарку погоду може виводитися 2 - 3 мг/добу).

Бенз(а)пірен є найбільш типовим канцерогеном довкілля. Він може потрапляти в організм людини з їжею (0,16-1,6 мкг/добу), а саме з насіння, шпротами, майонезом, копченими ковбасами, шашликами, шоколадом. Також потрапляє через органи дихання (0,0095-0,0435 мкг/добу). Додаткове потрапляння бенз(а)пірену до організму призводить куріння (одна пачка сигарет - 2-5 мкг?добу) та перебування на кухні (0,54 мкг/добу). Бенз(а)пірен характеризується тим, що добре накопляється в організмі людини. Молекула бенз(а)пірену створює міцні молекулярні комплекси з ДНК та може встроюватися в спіраль молекули ДНК. Бенз(а)пірен знижує гемоглобін в крові, підвищує вміст білку та цукру в сеча. Дія невеликих доз визиває головний біль, слабкість, проблеми з печінкою та ймовірність лейкоцитозу. При тривалій дії спостерігаються спазми дихальних шляхів, судоми. З організму людини бенз(а)пірен практично не виводиться.

Нікель потрапляє в організм людини через шлунково-кишковий тракт, через дихальні шляхи. Нікель, що потрапляє інгаляційним шляхом розповсюджується більш-менш рівномірно, але в подальшому проявляє тропність к легеням, сприяє розвиток астми, бронхіту, бронхіоліту (запалення самих мілких бронхів), може бути причиною простатиту. Виділення йде через нирки, шлунково-кишковий тракт. Переважний шлях виділення залежить від властивості сполук, а також від шляхів потрапляння до організму.

Хром потрапляє до організму людини з продуктами харчування та повітрям. Хром є дуже шкідливою речовиною, він має подразнювальний, алергенний, мутагенний та канцерогенний ефект. Сполуки шестивалентного хрому відновлюються до трьохвалентного хрому. Ця форма хрому поражає дихальні шляхи, виникають алергічні захворювання шкіри. Хром може накоплятися в печені, нирках, ендокринних залозах, він дуже повільно виводиться з організму. Хром виводиться з шлунково-кишкового тракту, через нирки, з потом та волоссям [5].

Таким чином, всі розглянуті речовини негативно впливають на весь організм людини.



2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТУПЕНЮ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ КАНЦЕРОГЕННИМИ РЕЧОВИНАМИ

атмосферний канцерогенний моніторинг онкологічний

2.1 Аналіз забруднення міст Донецької області канцерогенними речовинами

Донецька область є типовим регіоном із техногенним екологічним середовищем [6]. На її території створена потужна техносфера, що включає біля 1200значних промислових підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетики, тяжкого машинобудування та будівельних матеріалів, експлуатується близько 300 родовищ корисних копалин. Висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури в поєднанні із значною щільністю населення створили величезне навантаження на біосферу - найбільшу в Україні і Європі.

Сьогодні на території Донецької області, яка становить лише 4,4 % від загальної площі України, зосереджена п'ята частина промислового потенціалу нашої держави, 78 % якого припадає на екологічно небезпечні виробництва металургійної та видобувної галузей, виробництво електроенергії й виробництво коксу. Підприємства саме цих галузей негативно впливають на довкілля.

Найгострішою екологічною проблемою Донецького регіону, яка вимагає якнайшвидшого вирішення, є забруднення повітряного басейну[7].

Вцілому на Донецьку область приходиться 37 % всіх викидів забруднюючих речовин у повітряний басейн нашої держави.

На рисунку 2.1 приведені галузі промисловості, що мають великий вклад у забруднення атмосферного повітря.



Рисунок 2.1 - Забруднювачі атмосферного повітря Донецької області

Дані рисунку 2.1 показують, що на першому місці за вкладом у загальне забруднення атмосфери знаходиться металлургія, це може бути спричинено тим, що дана галузь промиловості займає провідне місце в Донецькій області. Далі в порядку зменшення за впливом йдуть енергетика, транспорт, отоплення, вугільна промиловість та будівнича промисловість.

Техногенне навантаження на повітряний басейн Донецької області неоднакове в різних містах та районах. Багаторічні спостереження показують, що більше, ніж інші страждають від забруднення повітря мешканці Маріуполя, Донецька, Дебальцева, Макіївки, Харцизька, Єнакієва, Мар'їнського та Старобешівського районів.

Підприємства, які розташовані в цих адміністративних одиницях, викидають понад 72 % усіх забруднюючих речовин області.

За інформацією управління статистики, в атмосферне повітря Донецької області у 2008 році від стаціонарних джерел було викинуто 1533,4 тис. т забруднюючих речовин, що на 120,039 тис. т менше, ніж у 2007 році. Від пересувних джерел цей показник склав 233,769 тис. т. Загальні викиди в атмосферне повітря області склали 1767,169 тис. т.

У таблиці 2.1 представлено динаміку викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами.



Таблиця 2.1 - Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т.

Роки	Викиди в атмосферне повітря, тис. т
	Всього	У тому числі
		Стаціонарними джерелами	Пересувними джерелами
2003	1791,8	1576,8	215,0
2004	1835,4	1598,0	237,1
2005	1863,0	1638,1	224,8
2006	1893,7	1659,7	234,0
2007	1871,7	1659,7	217,8
2008	1767,2	1533,4	233,8

Дані таблиці 2.1 показують, що в Донецької області в 2004-2006 рр. спостерігається зростання обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Це пов`язано із відповідним зростанням обсягів виробництва.

З 2007року спостерігається зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин. Так, зменшення загальних обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в 2008році в порівнянні із 2007 роком на 104 тис. тонн є наслідком спаду виробництва.

Слід зазначити, що в розрізі викидів забруднюючих речовин області значне місце займають викиди від пересувних джерел (близько 15%).

Важливими показниками, які віддзеркалюють ступінь розвитку виробництва та, як наслідок, потенціал можливого забруднення довкілля, є витрата палива промисловими підприємствами (в умовних тонах на 1 км² або на 1 особу/рік). Цій показник дозволяє оцінити та прогнозувати техногенний пресинг, який зазнає природне середовище в результаті антропогенної діяльності. Даний показник представлений в таблиці 2.2.

Згідно аналізу таблиці 2.2 міста розбиваються на три рівня згідно витраті палива - максимальний, середній та мінімальний. Спостерігається максимальна витрата палива саме в тих містах, які розглянуті в даній роботі. До них відносяться Маріуполь, Дебальцеве, Єнакієве, Макіївка, Краматорськ, Горлівка, Харцизьк, Донецьк. В даних містах найбільш потужний промисловий потенціал, розвинені такі сфери як металургія, хімічна промисловість, видобування вугілля та ін. Райони Донецької області відносяться до мінімального рівня витрати палива - промисловий потенціал цих міст менш потужний, розвинена одна з сфер промисловості.

Таблиця 2.2 - Середньобагаторічна витрата палива промисловими підприємствами різних міст та районів Донецької області, ум. т

Рівень потенційного забруднення довкілля продуктами згорання	Перелік міст та районів в групах порівняння	Затрата палива промисловими підприємствами в рік Міn-Max/M±m
		тис. т/км2	т/особу
Максимальний	Міста Маріуполь, Дебальцеве, Єнакієве, Макіївка, Краматорськ, Горлівка, Харцизьк, Донецьк
Середній	Міста Селидове, Шахтарск, Артемівськ, Дружківка, Дзержинськ, Торез; Старобешівський, Мар'їнський, Ясинуватський райони
Мінімальний	Райони: Шахтарський, Амвросієвський, Волновахський, Слав'янський, Володарський, Новоазовський

Оцінка ступеню потенційного забруднення довкілля продуктами спалювання палива на промислових підприємствах особливо важлива по відношенню до канцерогенного ризику, так як речовини, які містяться в даних викидах, є прямими канцерогенами (ПАВ, у тому числі 3,4-бен(а)пірен) або модифікаторами канцерогенів (оксиди азоту, важкі метали та ін.) [6].

Нижче проведено аналіз забруднення канцерогенними речовинами окремих міст Донецької області, а саме Донецька, Макіївки, Маріуполя, Дзержинська, Горлівки та Єнакієве.

В Донецькій області контролюються наступні канцерогенні речовини: бенз(а)пірен, формальгегід, кадмій, нікель,свинець, хром, цинк.

З них найбільш небезпечним звичайно є бенз(а)пірен, який на 80 % зумовлює канцерогенну небезпеку всієї суми вуглеводнів [8].

Нижче в таблиці 2.3 приведено усереднену кількість викидів канцерогенних речовин в тонах.

Згідно з аналізу таблиці виходить, що найбільша кількість канцерогенних речовин викидається у місті Донецьк та Маріуполь. Якщо порівнювати викиди канцерогенних речовин між собою, то необхідно підкреслити, що найбільша кількість приходиться на цинк та свинець, які не є найбільш небезпечними з точку зору впливу на людини з усіх розглянутих речовин. Найбільша кількість бенз(а)пірену, який є найнебезпечнішим, спостерігається в містах Маріуполь, Макіївка та Донецьк.

Процент від стаціонарних джерел викидів не великий, оскільки більша кількість викидається за карбоном діоксидом, пилом, сіркою діоксидом, азоту діоксином та іншими забруднюючими речовинами.

Таблиця 2.3 - Усереднені викиди канцерогенних речовин, т

Речовина Місто	Кадмій	Нікель	Хром	Цинк	Свинець	Бенз(а) пірен	Формальдегід	? канц.	% від стац. дж.
Донецьк	0,781	0,632	2,609	58,725	34,458	0,008	0,499	97,712	0,006
Горлівка	0,002	0,075	1,825	0,190	0,052	0,001	5,773	7,918	0,0005
Єнакієве	0,018	0,181	0,414	0,401	11,227	0,004	0,280	15,525	0,009
Макіївка	0,179	0,564	1,155	11,145	5,871	0,009	0,008	17,923	0,001
Маріуполь	0,039	0,325	3,452	57,008	17,072	0,006	0,103	78,005	0,005
Дзержинськ	0,028	0,006	0,012	0,011	0,003	0,001	0,004	0,065	0,00001

Стан канцерогенної небезпеки в Донецькій області за 2003 - 2007 роки характеризується наступними тенденціями. З канцерогенних речовин в містах Донецької області є перевищення з формальдегіду, бенз(а)пірену. На рисунках 2.2 приведено змінення концентрації формальдегіду.



Рисунок 2.2 - Динаміка змін концентрацій формальдегіду в містах Донецької області

Найбільші значення концентрації формальдегіду спостерігаються в Маріуполі (до 5,6 ГДК), Донецьку (до 4,3 ГДК), трохи менше - в Дзержинську (до 3,6 ГДК), в Горлівці (до 3,6 ГДК), в Єнакієве (до 3,6 ГДК) та в Макіївці (до 2,6 ГДК). Концентрації в усіх містах значно зросли на розглянутий період.

Нижче на рисунку 2.3 приведено змінення концентрації бенз(а)пірену.

Рисунок 2.3 - Динаміка змін концентрацій бенз(а)пірену в містах Донецької області



Аналіз рисунку 2.3 показує, що у Донецьку та Маківці найбільші викиди бенз(а)пірену з перевищенням від 1,3 до 3,4 ГДК по Донецьку та від 2,2 до 3,1 по Макіївці. Викиди цієї забруднюючої речовини знаходяться на досить стабільному рівні. Викиди свинцю приведені на рисунку 2.4

Рисунок 2.4 - Динаміка змін концентрацій свинцю в містах Донецької області

Аналіз канцерогенної небезпеки міст Донецької області за свинцем показав, що перевищення за ГДК не спостерігається. Найбільші викиди речовини в Макіївці, Донецьку та Маріуполі, в інших містах викиди на більш низькому рівні. Змінення концентрації кадмію по містах Донецької області.

Рисунок 2.5 - Динаміка змін концентрації кадмію по містах Донецької області



Згідно з рисунку, видно, що перевищення ГДК не спостерігається (від 0,01 ГДК у Донецьку до 0,66 ГДК у Макіївці). Найбільші значення концентрації кадмію спостерігається в місті Єнакієве, Макіївка та Маріуполь, менші в містах Горлівка, Дзержинськ та Донецьк. Кількість викидів кадмію збільшується в Горлівці (у 1,2 рази), Макіївці (у 2 рази) та у Маріуполі (у 2 рази). Зменшення концентрацій спостерігається у Єнакієве (у 1,3 рази), у Дзержинську (у 1,2 рази) та у Донецьку (у 1,1 рази).

Змінення концентрації нікелю наведено на рисунку 2.6

Рисунок 2.6 - Динаміка змін концентрації нікелю по містах Донецької області

Аналіз рисунку 2.6 показує, що перевищення концентрації за нікелем не спостерігається (від 0,003 ГДК у Дзержинську до 0,06 ГДК у Горлівці). Найбільші значення концентрацій в Горлівці, Єнакієве та Дзержинську, трохи менші в Донецьку, Макіївці та Маріуполі. В розглянутий період спостерігається зниження концентрацій в усіх містах (від 1,2 разів у Макіївці до 6 разів у Донецьку).

Змінення концентрацій хрому показано нижче на рисунку 2.7



Рисунок 2.7 - Динаміка змін концентрації хрому по містах Донецької області

Згідно рисунку 2.7 видно, що перевищення концентрації за хромом не спостерігається. Маємо досить стабільну тенденцію викидів у Горлівці, Макіївці, зменшення викидів є у Єнакієве, Донецьку та Маріуполі, збільшення викидів спостерігається в Дзержинську.

Тенденція змінення концентрацій за цинком приведено на рисунку 2.8

Рисунок 2.8 - Динаміка змін концентрації цинку по містах Донецької області

Аналіз рисунку показує, що перевищення ГДК не спостерігається. Найбільші рівні викидів в Макіївці, Донецьку та Маріуполі, в інших містах викиди достатньо нижчі.

В цілому, можливо стверджувати, що за формальдегідом найбільш забрудненими є Маріуполь, за бенз(а)піреном - м. Донецьк та м. Макіївка, за кадмієм - м. Єнакієве, за нікелем - м. Маріуполь, за свинцем - м. Макіївка та м. Маріуполь, за хромом - м. Макіївка, за цинком - м. Донецьк та Макіївка. За іншими канцерогенними речовинами, що контролюються на постах спостереження, перевищення ГДК в усіх розглянутих містах не спостерігається.

2.2 Джерела викидів канцерогенних речовин

Джерела емісії формальдегіду - це хімічні та металургійні підприємства, виробництво полімерних будівельних матеріалів та полімерів, мебельні фабрики, гази автотранспорту. Донецька область є регіоном, де вище названі види промисловості є достатньо розвиненими. Так, металургійна промисловість по області знаходиться на 2 місті за розповсюдженістю, хімічна - на 6 місті.

В місті Донецьку підприємствами, що є забруднювачами атмосферного повітря за формальдегідом є Донецький металургійний, ЗАТ"Донецьксталь", ВАТ "Донтехгума", Донецький завод гумових виробів, ЗАТ "Донецький хімічний завод", ВАТ "Реактив", ВАТ "ДЗХР". У м. Макіївка підприємствами-забруднювачами атмосферного повітря формальдегідом є ЗАТ "Макіївський металургійний завод", ВАТ "Макіївський завод "Факел". Горлівка має наступні підприємства, які забруднюють довкілля формальдегідом - Горлівський завод "Реахім", ЗАТ "Гумово-технічні вироби", ЗАТ "Стирол Пак", Горлівський хімічний завод, ВАТ "Промислова група "Укрфільтрсервіс", ВАТ "Стиролхімпобут", ВАТ "Концерн Стирол". У Маріуполі - ВАТ "ММК ім. Ілліча", ВАТ "ММК "Азовсталь", завод "Екосоюз", ЗАТ "Каучук", ВАТ "ЛГВ- Пластик", ВАТ "Маріупольский коксохімічний завод". У Дзержинську - Дзержинський фенольний завод, у Єнакієвому - ВАТ "Єнакіївський коксохімзавод".

Джерелами викидів БП є енергетичні установки, транспорт, процеси палення практично всіх видів горючих матеріалів. Серед промислових підприємств найбільш високий викид БП на алюмінієвих заводах, при виробництві коксу та технічного вуглеводню. Оскільки БП потрапляє в атмосферу при спаленні палива, то необхідно розглянути паливно-енергійний комплекс Донецької області. До нього відносяться наступні теплоелектростанції: Зуївська ТЕС, Кураховська ТЕС, Слав'янська ТЕС, Углегорська ТЕС та Старобешівська ТЕС. Також у місті Горлівка працює підприємство "Горлівськтепломережа", ВАТ "Донбасенерго", ВАТ "Донецькобленерго" у місті Краматорськ - ВАТ "Краматорська ТЕЦ", у місті Донецьк - ВАТ "Облпаливо", підприємство "Донецьктеплосіть".

Значна кількість кадмію потрапляє в довкілля при виробництві кольорових металів (цинку, кадмію, меді та свинцю), а також чавуна, сталі, фосфатних добрив та цементу; при спалюванні палива, відходів та осаду стокових вод. Крім цього поставщиками кадмію є стирання шин автотранспорту, вивітрювання та ерозії пластмасових і металопластикових виробів, красок, пігментів і матеріалів, що склеюють. У місті Донецьк, підприємствами кольорової металургії є завод по обробці кольорових металів, ВАТ "Арксел", ВАТ "Донсплав", ВАТ "АЗОЦМ", у місті Макіївка це ВАТ "Влалекта", у місті Краматорськ "Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева", у місті Маріуполь "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та "Азовсталь". Нікель потрапляє до атмосферного повітря з викидами металургійних заводів, гірничодобувних підприємств, енергетичних установок, які працюють на вугіллі чи мазуті. У місті Донецьк до цих підприємств можна віднести акціонерне товариство закритого типу "АРС", орендне підприємство "Шахта ім. О.Ф.Засядько", "Шахта Жданівська", у місті Маріуполі акціонерне товариство "Старокримський кар'єр", державне відкрите акціонерне товариство "Шахтоуправління Донбас", у місті Макіївка ДХК "Макіїввугілля", до складу якої входить 10 шахт Макіївки, корпорація "Гірняк", у місті Краматорськ - краматорський кар'єр, у місті Горлівка - підприємства "Артемвугілля". Джерелами потрапляння хрому до атмосферного повітря є викиди чорної металургії, підприємства з виробництва хромоутримуючої продукції та виробництва з виготовлення шкіри. Дуже вагомим постачальником свинцю до довкілля є процеси спалювання вугілля та викиди автомобільного транспорту, який донедавна працював на етильованому бензині. В останні роки в зв'язку з забороною на використання етильованого бензину його кількість значно зменшилася.

2.3 Розрахунок індексу забруднення атмосфери за канцерогенами

Порівняльний ступінь забруднення повітряного басейну різних територій віддзеркалює комплексний індекс забруднення атмосфери (ІЗА). Даний показник визначає не абсолютний, а відносний рівень забруднення місцевості [9].

Звичайно ІЗА враховує присутність деяких найбільш розповсюджених забруднюючих речовин та розраховується за 7 показниками: бенз(а)піреном, суспендованими речовинами, карбоном діоксидом, сірки діоксидом, азоту діоксидом, сірководню та сажі.

Метою роботи є визначення канцерогенної небезпеки міст Донецької області, тому розраховано ІЗА канцерогенних речовин - формальдегіду, бенз(а)пірену, кадмію, нікелю, свинцю, хрому та цинку.

Розрахунок ІЗА проводився для міст Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Дзержинськ, Маріуполь.

У таблиці 2.3 наведено розрахункові дані ІЗА.

Таблиця 2.3 - ІЗА для канцерогенів по містах Донецької області

Роки	Донецьк	Макіївка	Горлівка	Єнакієве	Дзержинськ	Маріуполь
2003	10,2	10,1	3,4	4,1	5,0	6,8
2004	12,4	9,5	5,9	6,4	6,9	6,0
2005	10,1	11,3	6,5	10,3	8,1	5,2
2006	6,3	9,3	7,6	8,3	9,7	14,3
2007	13,8	10,8	9,6	10,4	11,2	21



Аналіз отриманих даних вказує, що найбільші значення ІЗА фіксуються в Донецьку, Макіївці та Маріуполі. Найменші значення ІЗА характерні для Горлівки, Єнакієва та Дзержинська.

ІЗА в атмосферному повітрі за канцерогенами в розглянутий період в цілому було найбільше в 2003-2004 році в місті Донецьк, в 2005 році - Макіївка, в 2006-2007 роках - в Маріуполі.

В цілому, аналіз даних за вмістом в атмосферному повітрі забруднюючих речовин в період з 2003 по 2007 роки показав, що за показником ІЗА тенденція погіршується. Так, в Донецьку ІЗА за розглянутий період підвищився в 1,3 рази, в Макіївці - в 1,1 раз, в Горлівці - в 2,8 разів, в Єнакієве - в 4,5 разів, в Дзержинську - 2,3 рази, в Маріуполі - в 3,1 рази. Таким чином, найбільша тенденція до підвищення спостерігається по місту Маріуполю та Єнакієвому, найменша - у місті Макіївка та Донецьку, проміжне положення займають Горлівка, Дзержинськ.



3. АНАЛІЗ ОНКОЗАХВОРЮВАНОСТІ МЕШКАНЦІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Як вже було сказано вище, на даному етапі розвитку людина постійно знаходиться під дією канцерогенів, що призводить до розвитку онкологічних захворювань. Слід зауважити, що процес появи новоутворень може протікати під впливом двох різних сполук, поданих одна за одною. Перша з них виконую роль ініціатора, що зумовлює метаболічні процеси, друга - роль прискорювача, або сполуки, що спричиняє власне процес новоутворення. Прискорювач починає діяти тільки після потрапляння до організму ініціатор. У даній роботі розглянуто вплив забрудненого атмосферного повітря на здоров'я населення Донецької області. Проведеними раніше широкомасштабними гігієнічними, епідеміологічними та клінічними дослідженнями було доказано, що захворюваність населення на злоякісні пухлини має високі залежності від місця проживання, способу життя, екологічного стану довкілля, а також - професії, умов праці та експозиції канцерогенними агентами на виробництві. Дія канцерогенів на організм людини має прояви не одразу, негативні ефекти мають відстрочений характер та представляють собою дію тривалої кумулятивної дії в малих дозах. В таблиці наведено речовини, що за класифікацією МАВР призводять до реального розвитку новоутворень. Дані таблиці показують, що канцерогенні речовини негативно впливають на весь організм людини, але найчастіше страждають легені, оскільки основним шляхом потрапляння канцерогенів до організму є саме інгаляційний шлях.

Таблиця 3.1 - Перелік речовини 1 групи за класифікацією МАВР

Природні та промислові канцерогени	Органи-мішені
Азбест	Легені, шлунково-кишковий тракт, гортань
Бензидин	Сечовий пузир
Бензол	Кровотворна система
Берилій та його сполуки	Легені, центральна нервова система
Вінілхлорид	Печінка, мозок, легені
Кадмій та його сполуки	Легені, передміхурова залоза
Миш'як та його сполуки	Легені, шкіра
Нікель та його сполуки	Порожнина рота, легені
Радон та його сполуки	Легені
Сажа	Легені, шкіра
Хром та його сполуки	Порожнина рота, легені

За даними експертів ВОЗ, у кінці ХХ століття від злоякісних пухлин у світі щорічно вмирали близько 7 мільйонів чоловік та діагностувалися більш 10 мільйонів нових випадків раку, а в ХХІ століття прогнозувалося підвищення до 11 мільйонів випадків. Така ж тенденція спостерігається в Україні - за останні 10 років онкологічна захворюваність в країні виросла на 5,7 %. За прогнозами ВОЗ до 2020 року захворюваність населення в світі на злоякісні новоутворення вийде на перше місце серед причин смертності, а за даними Американської асоціації госпіталів, - це відбудеться в наступні 5 років. Онкологічні захворюваннявходять до групи "хвороб цивілізації" та вважаються важливими проблемами здоров'я суспільства. В більшості економічно розвинених країн, в тому числі в Україні, вони знаходяться на другому місці після серцево-судинних захворювань серед усіх причин смертності населення. Порівняльна характеристика онкозахворюваності в Донецькі області і інших країнах світу.

Рисунок 3.2 - Порівняльна характеристика онкологічної захворюваності населення Донецької області і країн світу



З рисунку слідує те, що найчастіше дана патологія регіструється серед найбільш розвинених в економічному плані країнах - США, Германія, Франція, Польща. Країни СНД мають більш низькі показники онкозахворюваності. Для Донецької області в порівнянні з Україною в цілому характерна більш висока частота злоякісних новоутворень. Це говорить про те, що в індустріально-економічному відношенні, а також за станом екологічного середовища дана територія наближується до найбільш урбанізованих та техногенно змінених регіонів світу. Нижче, на рисунку 3.2 представлено змінення показників онкозахворюваності в Донецькій області.

Рисунок 3.2 - Змінення рівня онкозахворюваності в Донецькій області

Аналіз рисунку 3.2 показує, що в Донецькій області характерна більш висока частота розвитку новоутворень у чоловіків та більш низька у жінок. Однак це невелика різниця, тому спостерігається тенденція вирівнювання показників онкозахворбваності, що приналежна урбанізованим територіям, до яких відноситься Донецька область. В цілому, загальний показник онкозахворюваності в період з 2003 по 2007 роки збільшився на 4,7 випадків на 100 тис. населення, що складає 1,4 %. Захворюваність серед чоловіків має досить стабільну тенденцію, хоча її рівень залишається високим. Структура онкозахворюваності в Донецькій області має широку різноманітність. У даний час перше місце серед жінок Донецької області на України займає рак молочної залози, але його доля у жінок Донбасу вище, ніж в середньому по країні (19,79 % та 18,72 %, відповідно). Рак шкіри займає друге місце - 12,26% (Донецька область) та 14,39 % (Україна). Рак шлунка знаходиться на третьому місці в структурі онкозахворюваності жіночого населення з приблизно однаковими долями регіонів, які порівнюються. Структура онкозахворюваності серед чоловіків Донецької області також має відмінності від середньоукраїнської. На першому місці знаходиться рак трахеї та легенів - 26,03 % по Донецькій області та 24,17 % по Україні. Навпаки, істотно менша доля раку шлунка (друге місце), нижче українського - 11,74 %. Трете місце займає рак шкіри (8,59 % по Україні та 10,30 % по Донецькій області). На рисунку 3.3 показано зміни захворюваності населення з в 2007 році в порівнянні з 2003 роком за найбільш розповсюдженими видами локалізації злоякісних новоутворень.

Рисунок 3.3 - Змінення локалізації злоякісних новоутворень населення Донецької області

Аналіз рисунку 3.3 показує, що в розглянутий період серед населення Донецької області знизилась захворюваність шлунку, бронхів та легенів, ротової порожнини. В той час значно зросла частота виникнення злоякісних пухлин шкіри. Крім того, у жінок захворюваність раком шийки матки, молочної залози та яєчників збільшилася. Паралельно з цим йде збільшення захворюваності передміхурової залози та зменшення захворюваності сечового міхура.

Таким чином, в Донецькій області протягом 5 років в структурі онкозахворюваності виникли значні зміни. Значними проблемами стали зріст захворювань передміхурової залози у чоловіків та збільшення хворих на рак молочної залози, шийки матки та яєчників у жінок.

Злоякісні пухлини виникають з неоднаковою частотою серед населення різних міст та регіонів Донецької області.

Рисунок 3.4 - Рівень онкозахворюваності міст Донецької області

Всі аналізовані міста можливо умовно поділити на 3 групи за рівнем онкозахворюваності серед населення.

До першої групи, в якій спостерігається найбільший рівень онкозахворюваності відноситься м. Маріуполь (з найбільшою захворюваністю: 357,3-378,5 випадків на 100 тис. населення) та Горлівка (захворюваність 323,7-372,3 випадків на 100 тис. населення).

До другої групи відноситься Єнакієве (314,3 - 362,8 випадків на 100 тис. населення) та Дзержинськ (рівень онкохворих 307,4 - 345,7 на 100 тис. населення).

До третьої групи з найбільш низькою захворюваністю відносяться міста: Донецьк (рівень захворюваності 301,5 - 320,4 випадків на 100 тис. населення) та Макіївка (з кількістю онкохворих 303,3 - 327,7 на 100 тис. населення).

За розглянутий період у ряді міст спостерігається незначне підвищення онкохворих. До цих міст належать Донецьк, де рівень захворюваності підвищився в 1,1 рази (на 6 %), Дзержинськ - підвищення рівня захворюваності в 1,1 рази (збільшення на 6 % в порівнянні з 2003 роком), Єнакієве - 1,2 рази (14 %), Маріуполь - 1,1 рази ( 6 %). Зменшення рівня онкохворих виявлено в Горлівці в 1,1 рази (на 6 %) та Макіївці в 1,05 разів (на 3 %).

Злоякісні новоутворення виникають з неоднаковою частотою серед населення міст та регіонів Донецької області. Однак, в більшості розглянутих міст рівень захворюваності підвищився.



4. ХАРАКТЕРИСТИКА КАНЦЕРОГЕННОГО РИЗИКУ МІСТ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4.1 Обґрунтування необхідності використання показника екологічного ризику

Для кількісної токсикологічної оцінки стану навколишнього природного середовища, особливо для прийняття певних рішень з недопущення його забруднення конкретними забруднюючими речовинами, необхідно знати контрольні значення їх вмісту, починаючи з яких подальша концентрація забруднюючих речовин повинна вважатися неприйнятною для людини. На теперішній час в багатьох країнах світу найбільш вживаними є гранично допустимі концентрації. З погляду екології та токсикології ГДК можливо використовувати лише як показники-орієнтири, оскільки більшості наслідків забруднення не можуть бути враховані. Їх використання при оцінці стану довкілля є недостатньо коректним з огляду на низку об'єктивних причин. В першу чергу, при встановлені ГДК не враховується вся різноманітність можливого спільного розташування джерел забруднення. Становище ускладнюється тим, що неврахованими в ГДК є наслідки суспільного впливу різних забруднюючих речовин. Також токсичність забруднюючих речовин залежить не тільки від концентрації, але й від форми, а часто від виду їхнього перебування в атмосфері. Певні речовини спричиняють генетичні зміни. Наслідки забруднення такими забруднюючими речовинами повною мірою можуть виявитися тільки в наступних поколіннях. Багато речовин, а тим більше їхні шкідливі концентрації навіть не могли бути враховані при встановленні ГДК, хоча ці речовини варто віднести до найбільш шкідливих забруднюючих речовин. Виступаючи за обмеження використання ГДК у практичній діяльності екологів, Алексеєнко пропонує замість них інші, більш сприйнятливі показники - це показники екологічного ризику. Починаючи з 80-х років ХХ століття в розвинених країнах (Нідерландах, США, Японії та деяких інших) до практики природоохоронної діяльності стала активно впроваджуватися концепція управління, заснована на положеннях ризик - аналіз, згідно з якими індикатором ризику є стан здоров'я людини, який виражений за допомогою спеціальних показників ризику. Її відмінна риса є в допуску "прийнятного" ризику в людській діяльності. "Прийнятним" ризиком називається той рівень ризику щодо розвитку несприятливого ефекту або наслідку, який не перевищує гранично допустимого рівня та не вимагає використання додаткових заходів щодо його зниження. Метою оцінки ризиків є виявлення небезпек, отримання та узагальнення якісної та кількісної інформації про рівні та наслідки дій шкідливих і небезпечних факторів на об'єкти впливу та визначення ймовірності наслідків для попередження розвитку несприятливих ефектів для обґрунтування управлінських рішень щодо зменшення рівня ризику. Процедура оцінки ризику припускає здійснення взаємозв'язаних етапів та має три її найважливіші складові етапи: ідентифікація небезпек, оцінка ризику впливів та характеристика ризику.

Рисунок 4.1 - Схема аналізу ризику



Ідентифікація екологічних небезпек є початковим етапом процедури оцінки ризику та передбачає встановлення спроможності фактору небезпеки викликати несприятливі ефекти або наслідки у об'єктів впливу. Метою цього етапу є вибір найбільш уразливих об'єктів, а також пріоритетних шкідливих та небезпечних факторів, необхідних та достатніх для характеристики рівня ризику і джерел його виникнення. Також на цьому етапі здійснюється оцінка повноти та достовірності існуючих даних, визначаються задачі щодо збору інформації, аналізується наявність відомостей про кількісні показники факторів впливу небезпек (наприклад, концентрації, дози, безпечні рівні, інтенсивність ураження тощо), визначаються пріоритети. Вихідні дані, які отримано на етапі ідентифікації небезпек, використовуються в подальшому для оцінки ризику впливів шкідливих та небезпечних факторів. Оцінка експозиції є одним із найважливіших та одним із найбільш точних етапів у оцінці ризику [14].

Таким чином, в процесі ідентифікації небезпеки необхідно виявити відбір приоритетних хімічних сполук для проведення вивчення на наступних етапах оцінювання ризику шляхом послідовного аналізу загального переліку хімічних речовин, які виявлені в розглянутій зоні. На етапі ідентифікації повинні бути виявлені кінцеві задачі проекту, виявлені та проранговані всі проблемні області.

На другому етапі процедури оцінки ризику - оцінка ризику впливів - встановлюються причинні зв'язки між впливом потенційно небезпечного фактора і розвитком несприятливих ефектів та наслідків у об'єкта впливу, а також виконується кількісна оцінка їхнього ризику у вигляді ймовірності виникнення [13]. Оцінка ризику впливів проводиться з метою кількісних розрахунків впливів на об'єкти живої природи при реалізації небезпек. Етап оцінки ризику впливів є важливим розрахунковим етапом усієї процедури оцінки екологічних ризиків [15].

Третій етап процедури оцінки ризику - характеристика ризику - це вираження кількості додаткових випадків ефектів шкідливої дії, які обумовлені дією екологічних факторів на стан здоров'я населення[16]. На цьому етапі здійснюється порівняльна оцінка ризиків та аналіз їхнього розподілу за будь-якими аспектами - територіальним, аспектом часу, за біооб'єктами, факторами, наслідками тощо. Під час виконання етапу узагальнюються отримані дані, формулюються рекомендації, які необхідні для розробки заходів з управління ризиком. На цьому етапі також виконується оцінка значимос тііснуючих проблем та здійснюється порівняння отриманих кількісних характеристик ризику зі значеннями умовно визначеного прийнятного ризику. За результатами виконаних досліджень узагальнюється здобута інформація та робляться висновки щодо рівня фактичного ризику.

Наступна, друга, процедура аналізу ризику - управління ризиком - базується на сукупності отриманих висновків при здійсненні процедури оцінки ризику. Управління ризикомс прямовано на обґрунтування найкращих за умови існуючої ситуації рішень з його усунення або мінімізації та прийняття управлінських рішень. Процедура управління ризиком складається з вибору стратегії зниження та контролю ризику, а також з прийняття управлінських рішень, при цьому визначається комплекс заходів щодо попередження або обмеження дії шкідливих та небезпечних факторів на об'єкти впливу. Останньою процедурою аналізу ризику є інформування про ризик. Ця процедура пов'язана з розглядом результатів прийняття управлінських рішень, які спрямовані на мінімізацію ризику. Відповідна інформація, що отримана при реалізації процедур оцінки та управління ризиком, має бути відома широким верствам суспільства: фахівцям, представникам засобів массової інформації, зацікавленим групам та особам. Інформування громадськості та зацікавлених осіб щодо ризиків здійснюється через обговорення проблематики фахівцями, представлення у засобах массової інформації, виконання експертиз та заслуховування звітів на громадських слуханнях тощо [17].



4.2 Розрахунок канцерогенного ризику міст Донецької області

Центральною характеристикою розрахунку характеристики ризику є доза (I), яка визначається як узагальнена кількість забруднюючої речовини, що потрапляє до організму людини. Вона розраховується за наступною формулою:

I = CCREFED / BWAT, (4.1)

де C - концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі, мг/м³;

CR - величина контакту. Це кількість атмосферного повітря, яке контактує з тілом людини в одиницю часу чи за один випадок дії, дм³/добу;

EF - частота дії, діб/рік;

ED - тривалість дії, роки;

BW - маса тіла, середня маса тіла в період експозиції, кг;

AT- час (осереднения) експозиції, діб.

Оскільки в теорії ризику використовують різні показники ризику для канцерогенної та неканцерогенної дії, то при оцінці канцерогенних ризиків використовують середні добові дози, які усереднені з урахуванням очікуваної тривалості життя людини (70 років)- показникLADD.

Оскільки метою даної роботи є розрахунок канцерогенного ризику речовин, які знаходяться в атмосферному повітрі, то для визначення дози забруднюючої речовини, яка потрапляє до організму людини при вдиханні забрудненого атмосферного повітря[13], використовували наступну формулу:

LADD = с_BIRET/BW, (4.2)



де с_B-середня концентрація забруднюючої речовини в повітрі, мг?м³;

IR - об'єм повітря протягом години, який вдихає людина, м³?год;

ET - тривалість контакту, годин;

BW - вага тіла, кг.

Розрахунок індивідуального канцерогенного ризику визначається з використанням даних величини експозиції та значень факторів канцерогенного потенціалу (фактор нахилу, одиничний ризик). Як правило, для канцерогенних забруднюючих речовин додаткова ймовірність розвитку раку в індивіда протягом усього життя оцінюється за допомогою середньодобової дози протягом усього життя по формулі:

CR = LADDSF, (4.3)

де LADD - середньодобова доза протягом життя, мг/(кгдобу);

SF - фактор нахилу, (мг/(кгдобу))^-1.

Фактор нахилу відзеркалює ступінь нарастання канцерогенного ризику зі збільшенням діючої дози на одну одиницю. Цій показник характеризуєверхню, консервативну оцінку канцерогеного ризику за очікувану тривалість життя. Визначення величин популяційних ризиків (PCR), які відображають додаткове число випадків злоякісних пухлин, які можуть виникнути протягом життя внаслідок дії визначеного фактору, проводиться за наступною формулою:

PCR = CRPOP, (4.4)

де CR - індивідуальний ризик,

РОР - численність популяції, осіб.

Індивідуальний та популяційний канцерогені ризики характеризують верхню границю можливого канцерогенного ризику протягом періоду, який співпадає з середньою тривалістю життя людини (70 років) [15].