Стан захисту лісів Чернігівської області
Природно-екологічна характеристика Чернігівської області. Структура лісових насаджень області. Стан лісів Чернігівської області. Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях Чернігівського Полісся.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.09.2010 |
| Размер файла | 1,8 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Кількість пожеж в лісах області в 2006 році
|
Пор. № |
Лісокористувачі |
Кількість пожеж |
Площа, га |
|
|
1 |
Державні лісогосподарські підприємства |
162 |
73,1 |
|
|
2 |
ДП «Чернігівоблагроліс» |
95 |
135,.0 |
|
|
3 |
КСЛП “Корюківкаліс” |
6 |
12,5 |
|
|
4 |
СЛП “Коропагролісгосп” |
3 |
7,5 |
|
|
5 |
Військові лісгоспи |
3 |
2,0 |
|
|
Всього по області |
269 |
230,1 |
Проведені перевірки та аналіз пожеж свідчать про те, що основними причинами їх виникнення є необережне поводження населення з вогнем і низький рівень свідомості при дотриманні правил пожежної безпеки [10].
Розповсюдження лісових пожеж на значні території створює загрозу об'єктам господарювання, а значна задимленість повітря, що виникає при масштабних пожежах, справляє негативний вплив на здоров'я населення, флору і фауну.
В Чернігівській області спостерігається значне зниження обсягів заготівлі лікарських рослин, зумовлене як радіаційним забрудненням територій, так і виснаженням їх запасів внаслідок посилення антропогенного впливу на довкілля.
Протягом останніх років обсяги заготівлі контрольованих видів дикорослих рослин поступово зменшуються, а встановлені ліміти не використовуються.
Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області протягом 2004 - 2006 років дозволи на використання об`єктів рослинного світу місцевого значення не видавались в зв'язку з відсутністю заявок на заготівлю сировини лікарських рослин.
За останній час природні луки Чернігівщини мали значні зміни. Основними факторами, які викликали зміни лучної рослинності, є меліорація, заростання луків деревною рослинністю та ненормоване випасання худоби (біля великих населених пунктів).
Порушення структури лучних ценозів проявляється у збідненні флористичного складу, спрощенні ярусної будови, формування більш одноманітних, екологічно нестійких ценозів. Зараз відбувається трансформація справжніх та болотистих луків в торф'янисті, з переважанням щучнику, а також заміна їх сіяними травами. На територіях, віддалених від населених пунктів, переважають справжні сінокісні луки над пасовищними. В місцях інтенсивного розвитку тваринництва переважають луки-пасовища, частина з яких знаходиться на різних стадіях пасквільної дигресії. Внаслідок випасів утворюються дрібно злакові та дрібно осокові ценози.
Загальні закономірності антропогенних впливів полягають в зменшенні площ боліт та луків, викликаних осушенням та подальшим використанням земель; трансформації рослинного покриву трав'яних ценозів, збільшення площ похідних ценозів торф'янистих луків, розширенні площ сіяних луків.
В зв'язку з трансформацією рослинного покриву трав'яних біогеоценозів Чернігівщини, особливо актуальним постає питання завершення формування природоохоронної сітки регіону з метою внесення до її складу рідкісних та цінних лучних ценозів з групами червонокнижних та регіонально рідкісних видів.
Протягом 2006 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України підготовлена низка нормативно-правових актів та методичних рекомендацій, що стосуються зелених насаджень у населених пунктах України [10].
Аналізуючи матеріали щодо стану зелених насаджень м. Чернігова за останні роки, виникає серйозна занепокоєність з цього питання. В місті відсутня не тільки інвентаризація зелених насаджень з визначенням балансової вартості зелених насаджень, а навіть їх елементарний облік.
При наявності значного озеленення міста, що проводилось головним чином в 50 - 60-ті роки минулого століття, на сьогодні, розвиток зеленого господарства має регресивний характер. Особливе занепокоєння викликає стан зелених насаджень загального користування, догляд за ним відбувається на рівні видалення сухостійних та пошкоджених дерев, відсутній не тільки капітальний, а і поточний ремонт об'єктів благоустрою зеленого господарства. Потребує лісопатологічного обстеження і лісопаркова зона міста.
Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області протягом 2006 року проведено 516 перевірок щодо стану рослинних ресурсів. Складено 407 протоколів, накладено штрафів на суму 20,6 тис. грн., стягнуто 19,8 тис. грн. Пред'явлено 104 позови на відшкодування збитків загальною сумою 86,5 тис. грн., стягнуто 66,8 тис. грн.
3.2 Дотримання лісового законодавства в області
Для Чернігівщини питання додержання вимог лісового законодавства мають особливу актуальність і значимість: ліси займають п'яту частину її території. Загальна площа земель лісового фонду області становить 717,7 тис. га, у тому числі вкриті лісовою рослинністю -- 657, 9 тис. га.
Усього впродовж поточного року органами прокуратури області у сфері охорони лісових ресурсів порушено 20 кримінальних справ, внесено та задоволено 26 протестів, до відповідальності притягнуто 154 посадові особи, за актами прокурорського реагування відшкодовано понад 1,5 млн. грн..
Але потенційно ці цифри могли би бути більшими, бо проблем у цій сфері вистачає.
Зокрема, це масові самовільні порубки, по яких не встановлюються особи лісо порушників. За 6 місяців поточного року органами лісової охорони обласного управління лісового господарства та КП «Чернігівоблагроліс» виявлено 535 фактів самовільних порубок. Разом з тим, з них 445 фактів (83%), по яких винні особи не встановлені. Здебільшого до правоохоронних органів передаються матеріали за такими фактами незаконної порубки невстановленими особами, які виявляються в результаті ревізій. У цих випадках через задавненість встановити особи порубників вже не представляється можливим.
На території області налічується 548 пилорам. І постійно виявляються випадки діяльності цих об'єктів при відсутності окремих, або і взагалі будь-яких дозвільних документів на здійснення лісопереробних робіт. У ході прокурорських перевірок були встановлені факти, коли органами екології такі факти не виявлялись і заходи щодо обмеження, зупинення і припинення діяльності таких підприємств ними не застосовувались.
Порушуються користувачами лісових ресурсів і вимоги адміністративного законодавства при складанні протоколів. Внаслідок цього правопорушники уникають передбаченої чинним законодавством відповідальності.
Крім того, виявлені окремі факти складання фіктивних протоколів -- на осіб, які не вчиняли правопорушення.
Ці та інші виявлені порушення пов'язані з неповнотою виконання відповідними органами екології, лісової охорони, виконавчої влади та місцевого самоврядування покладених на них законодавством функцій щодо державного контролю за використанням і охороною лісів, -- зазначалось на колегії. Було прийняте рішення найближчим часом активізувати прокурорський нагляд на цьому напрямку, та визначено практичні кроки для такої активізації.
3.3 Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях Чернігівського Полісся
В Україні лісівники приділяють велику увагу лісовідновленню та лісорозведенню як одному з найефективніших заходів, спрямованих на підвищення продуктивності й якості лісового фонду. Завдяки створенню лісових насаджень забезпечується збереження та збільшення вкритих лісовою рослинністю земель. В лісівничій практиці утворення нового покоління лісу, залежно від ступеня участі людини, може бути природним (стихійним), штучним (висівання насіння, садіння сіянців і саджанців) та комбінованим, коли на одній площі поєднується природне і штучне створення лісових насаджень [5]. Ці способи мають переваги і недоліки. Перевагами природного насіннєвого відновлення є скорочення витрат коштів і формування біологічно стійких насаджень, оскільки із багатьох тисяч сходів і підросту до рубки головного користування виживає декілька сот найсильніших дерев. Недоліком -- тривалість процесу формування корінних лісових насаджень природним шляхом порівняно зі штучним їх створенням. При штучному лісовідновленні чи лісорозведенні заздалегідь можна передбачити склад насаджень і навіть використати інтродуценти, сформувати одновікові деревостани високої продуктивності з великим виходом цінних сортиментів внаслідок рівномірної повноти і доброго очищення стовбурів від гілок, а також рівномірної внутрішньої будови деревини [3].
Лісогосподарські підприємства України застосовують здебільшого штучне створення лісових культур. Проте на староорних землях, які не використовувались тривалий час, відбувається заліснення території природним шляхом.
В обстежених нами насадженнях природного насіннєвого походження за складом переважають чисті березняки. Соснові лісостани сформувались лише на територіях, поблизу яких немає материнських березових насаджень. На сирих і мокрих типах умов місцезростання формуються чорновільхові лісостани. У свіжих суборах за бонітетом переважають насадження першого класу, проте трапляються лісостани як Іб, так і ІІІ класів (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Характеристика насаджень природного походження за 2007 рік
|
№ п/п |
Склад насаджень |
Вік, років |
ТУМ |
Клас бонітету |
Повнота |
Таксаційні показники |
|||||
|
елемент лісу |
висота, м |
діаметр, см |
сума площ перерізу, м2 |
запас, м3/га |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
|
|
1 |
10Бп |
14 |
В4 |
3 |
0,74 |
Береза |
6,2 |
4,5 |
7,37 |
29,1 |
|
|
2 |
10Сз |
6 |
В2 |
1 |
0,72 |
Сосна |
2,4 |
3,3 |
3,67 |
7,4 |
|
|
3 |
10Бп |
9 |
В2 |
2 |
0,72 |
Береза |
5,2 |
2,6 |
4,85 |
16,8 |
|
|
4 |
10Бп |
10 |
В2 |
1 |
0,56 |
Береза |
5,5 |
3,0 |
5,42 |
28,4 |
|
|
5 |
10Бп |
10 |
В2 |
1 |
0,74 |
Береза |
5,2 |
2,9 |
5,42 |
24,5 |
|
|
6 |
10Бп |
10 |
В2 |
1 |
0,52 |
Береза |
4,9 |
2,7 |
5,05 |
19,3 |
|
|
7 |
10Сз |
19 |
В2 |
1 |
0,64 |
Сосна |
8,9 |
7,0 |
16,24 |
85,2 |
|
|
9 |
10Сз |
10 |
В2 |
1 |
0,66 |
Сосна |
4,2 |
4,2 |
6,78 |
20,4 |
|
|
17 |
10Бп |
25 |
В2 |
1 |
0,78 |
Береза |
12,2 |
8,0 |
16,22 |
102,4 |
|
|
18 |
10Бп |
13 |
В2 |
1 |
0,63 |
Береза |
6,3 |
3,3 |
8,01 |
41,9 |
|
|
20 |
10Бп |
9 |
В2 |
1 |
0,74 |
Береза |
4,5 |
2,3 |
6,04 |
21,3 |
|
|
21 |
10Сз |
9 |
В2 |
1 |
0,67 |
Сосна |
3,9 |
3,8 |
6,16 |
13,6 |
|
|
32 |
10Бп |
8 |
В2 |
1а |
0,68 |
Береза |
5,5 |
3,2 |
5,32 |
21,3 |
|
|
34 |
10Бп |
14 |
В2 |
1б |
0,77 |
Береза |
9,4 |
5,7 |
12,78 |
68,1 |
|
|
35 |
10Влч |
13 |
С4 |
2 |
0,77 |
Вільха |
8,5 |
6,7 |
9,44 |
42,7 |
|
|
39 |
10Бп |
14 |
В2 |
1 |
0,79 |
Береза |
7,7 |
4,1 |
10,78 |
50,1 |
|
|
41 |
10Сз |
7 |
В2 |
3 |
0,79 |
Сосна |
2,5 |
2,8 |
2,60 |
5,9 |
Успішне природне поновлення відбувається у багатьох типах лісу, але цьому процесу часто перешкоджають різні екологічні фактори. В деяких типах лісу природного поновлення не буває зовсім або виростають тільки насадження другорядних порід, тому на таких ділянках лісівники змушені відновлювати насадження штучно. Успіх природного відновлення деревних порід залежить від наявності насіння, умов його проростання і подальшого росту та розвитку самосіву. Отже, треба знати особливості поновлення лісу, вміти оцінити його і з найменшими витратами поновити лісостани [6].
Помітно впливає на природне відновлення лісу стіна материнського насадження. Насіння берези повислої поширюється на більшу відстань, кількість її рослин на одиниці площі перевищує кількість природного поновлення сосни. Так, на відстані до 100 м від материнського насадження кількість самосіву сосни сягає 1-5 тис. шт./га, а берези -- 3,7-7,6 тис. шт./га. На більшій відстані кількість самосіву сосни різко зменшується і дорівнює 0,4-1 тис. шт./га, на відміну від берези, яка на відрізку 100-160 м становить 1,2-3,7 тис. шт./га, а більшій 160 м -- 0,1-1,2 тис. шт./га.
Самосів сосни поширюється на відстань до 200 м, а берези -- до 300 м від стіни лісу (рис. 3.1). Значною мірою це пов'язано з тим, що дерева сосни звичайної, розташовані на вільному місці або на узліссі, починають плодоносити з 8-10, а в зімкнутих насадженнях -- з 14-18 років.
Неврожайні роки бувають дуже рідко. Досить високі врожаї повторюються через 2-3 роки. Щорічно в 60-120-річних насадженнях на ґрунт випадає від 0,2 до 5,0 кг або 32,2-709,2 тис. шт. насінин. Схожість насіння сосни звичайної складає 82-97%. Дерева берези на узліссях й ті, що ростуть на просторі, починають плодоносити з 6-8, а в насадженнях -- з 10-12 років. Насіннєві роки повторюються через рік-два. В чистих березових насадженнях на ґрунт випадає 30-40 кг насіння, яке пошкоджується грибком склеротинія (Sclerotinia betulae), тому схожість його ледь сягає 30 %. В одному кілограмі насіння берези налічується понад п'ять мільйонів насінин. Отже, майже щороку на один гектар ґрунту висівається 45-60 млн насінин берези [2]. Крім того, маючи легше насіння, береза повисла здатна швидко заселяти незайняті лісовою рослинністю простори і занедбані сільськогосподарські угіддя, а завдяки швидкому росту успішно конкурує з бур'янами [4].
Рис. 3.1 Розподіл кількості самосіву сосни звичайної та берези повислої залежно від відстані від стіни лісу
Аналізуючи кількість самосіву, його групове розміщення та ступінь механічного пошкодження, ми дійшли висновку, що відносно задовільне відновлення сосни відбувається на прилеглих до стіни лісу смугах шириною 70-100 м, а берези -- 150-160 м. Із збільшенням цієї відстані збільшується амплітуда температурних коливань, зменшується вологість ґрунту та повітря, тому сосна відновлюється незадовільно.
Іншим суттєвим фактором, що впливає на природне відновлення, є властивості ґрунту. Корінці сходів у перші тижні життя розміщені лише у верхньому шарі ґрунту і рослини живуть за рахунок його поживних речовин. На бідних ґрунтах можуть нормально розвиватись лише маловибагливі до ґрунту деревні породи, такі як сосна, береза, акація біла. Значний вплив на адаптацію і виживання сходів більшості деревних порід має вологість верхнього шару ґрунту. Особливо це стосується найстійкіших в умовах оптимальної середньої вологості, які вимирають на сухих, перезволожених і заболочених ґрунтах. Надмірне зволоження ґрунту може спричинити розвиток різних грибкових захворювань, і вимокання рослин, а посуха -- усихання сходів.
Розвиток лісовідновних процесів зумовлюється видом та станом живого надґрунтового покриву. На занедбаних сільськогосподарських угіддях в основному ростуть злаки, серед яких панівне місце займає пирій, куничних, тимофіївка.
Живий надґрунтовий покрив захищає сходи не тільки від заморозків і сонячних опіків, але й від висушуючої дії вітру та інших шкідливих факторів [5]. Проте переважно трав'яні рослини шкодять сходам. Побічна їх дія полягає у виснаженні ґрунту внаслідок поглинання поживних речовин і у висушуванні його через витрати вологи на транспірацію. Ґрунт, особливо під злаками, ущільнюється, тому витрати на випаровування збільшуються, через його пересихання інтенсивність життєдіяльності мікроорганізмів в ньому знижується, сповільнюється багато хімічних процесів розкладу органіки, ускладнюється перехід різних солей у легкозасвоювані рослинами сполуки. Трав'яна рослинність негативно впливає на діяльність ґрунтових безхребетних організмів, які мають дуже велике значення у створенні структури ґрунту, а також затримує появу сходів деревних рослин і пригнічує їх розвиток. Це відбувається через брак простору як для розвитку коренів, так і надземної частини, нестачу світла, вологи, елементів мінерального живлення. Крім того, взимку посохлі стебла трав під тиском маси снігу ламають ще незміцнілі рослини. Суха трава, що перезимувала, є легкозаймиста, тому пожежно небезпечна для лісових насаджень, особливо навесні [3]. Густий живий надґрунтовий покрив затримує значну частину насіння деревних порід, яке зависає серед трав'яної рослинності і не досягає поверхні ґрунту.
З метою створення сприятливих умов для проростання насіння деревних порід проводять механічний обробіток ґрунту (мінералізацію). За даними наших досліджень, в результаті таких заходів значно зростає кількість самосіву. На площі, де проводилось сприяння природному поновленню, кількість рослин берези на відстані до 100 м від стіни лісу становить від 5 до 10-14 тис. шт./га, а на територіях, де не проводили такі заходи -- від 1 до 5-8 тис. шт./га. Тому на площах, де планується створення лісових насаджень шляхом породного поновлення, для формування благонадійного самосіву доцільно проводити рихлення верхнього горизонту ґрунтообробними агрегатами.
3.4 Відтворення та охорона лісів в межах регіональних особливостей
Відновлення лісів і лісорозведення здійснюється постійними лісокористувачами.
На землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища і т.ін.), здійснюється відновлення лісів, а на інших, призначених для створення лісів, землях, насамперед непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), -- лісорозведення.
Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісового фонду відповідно до земельного законодавства.
Обсяги і способи робіт щодо відновлення лісів та лісорозведення визначаються на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження з урахуванням фактичних змін у лісовому фонді і стану земель, що підлягають залісенню.
Відновлення лісів та лісорозведення повинні забезпечувати розширене їх відтворення і підвищення продуктивності з метою поліпшення навколишнього природного середовища та добробуту народу України.
Роботи, пов'язані з відновленням лісів, провадяться способами, що забезпечують створення в найкоротші строки високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і чагарникових порід за спеціальними програмами і проектами, що розробляються державними органами лісового господарства.
Лісорозведення проводиться способами, що забезпечують створення лісових насаджень з високими продуктивними і захисними властивостями з метою підвищення лісистості території, запобігання ерозійним процесам, поліпшення навколишнього природного середовища.
Правила відновлення лісів і лісорозведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З метою підвищення продуктивності лісів здійснюються:
роботи з селекції, лісового насінництва і сортовипробування найбільш цінних у господарському відношенні деревних порід;
заходи, спрямовані на підвищення родючості грунтів (меліорація земель, запобігання водній і вітровій ерозії грунтів, заболоченості, засоленості та іншим процесам, що погіршують стан грунтів);
своєчасний та ефективний догляд за лісовими культурами;
заходи щодо найбільш повного та ефективного використання земельних ділянок лісового фонду для вирощування лісів, поліпшення їх вікової структури, зменшення площі земель, не вкритих лісовою рослинністю, зайнятих чагарниками, рідколіссям, низькоповнотними і нестійкими деревостанами, охорони лісів від пожеж та самовільних порубів, захисту від шкідників і хвороб.
З метою поліпшення якісного складу лісів повинні проводитися рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, інші роботи.
Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.
Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України.
Місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж:
щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах;
залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку;
забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням;
сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони;
організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;
забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.
Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати відповідно до законодавства України з державними органами лісового господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.
організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;
Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.
Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Міністерством лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.
Під час лісовпорядкування здійснюються:
визначення меж і внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів;
виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;
інвентаризація лісового фонду з визначенням породного і вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;
виявлення деревостанів, що потребують рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, визначення заходів щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони та захисту лісів тощо, а також порядку і способів проведення цих робіт;
обгрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до категорій захисності;
обчислення розрахункової лісосіки, обсягів рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та обсягів використання інших видів лісових ресурсів;
визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт;
лісобіологічні та інші обстеження і дослідження;
авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування заходів, а також інші лісовпорядні дії.
У матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.
Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді та забезпечення Рад народних депутатів, зацікавлених органів державної виконавчої влади, лісокористувачів відомостями про лісовий фонд [26].
Державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.
Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету. Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ВИСНОВКИ
1. Загальна площа земель лісового фонду області станом на 01.01.2007 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю - 658,8 тис. га (20,6 % від загальної площі області). Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га. Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, в тому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісового господарства, 19 дочірніх підприємств ОКП «Чернігівоблагроліс», 2 лісгоспи та 1 лісництво Міноборони України, Коропське СЛП «Агролісгосп» та РКСЛП «Корюківкаліс», а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.
2. в Чернігівській області ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки - 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47 %, пристигаючі - 14,2 %, стиглі - 5,3 % від загальної площі лісів. Запас деревини області становить 124,2 млн. м3, з них стиглої - 7,6 млн. м3 (6,2 %).
3. Проведено дослідження лісових насаджень природного поновлення в умовах свіжих суборів на староорних землях Щорського та Городнянського районів Чернігівської області. На непридатних для сільського користування землях заліснення природним шляхом відбувається в цілому задовільно, проте переважаючими в насадженнях, в основному, є другорядні породи, такі як береза, осика, вільха. В результаті цього процесу виявлено, що йде небажана зміна порід. В дослідженому нами регіоні доцільно проводити реконструкцію малоцінних лісових насаджень, а на безлісних територіях, які непридатні для сільського господарства, створювати лісові культури з участю головних та супутніх деревних порід, які характерні для цієї кліматичної зони.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - Киев: Наук. думка, 1983. - 216 с.
2. Андрієвський І. Д., Коржнев М.Н., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Природно-ресурсний аспект розвитку України. - К.: КМ Academia, 2001. - 110 c.
3. Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л., Прядко О.І. Мережа регіональних ландшафтних парків України: наукові та організаційні основи створення. - Київ, 1996. - 56 с.
4. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посібник. - Суми, 2002. - 284 с.
5. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. -- К.: Киевский эколого-культурный центр, 1995. -- 183 с.
6. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. - К., 1998. - 52 с.
7. Генсірук С. А. Ліси України. -- Львів: Вид-во Укр. держ. лісотех. ун-ту, 2002. -- 496 с.
8. Геоботанічне районування Української РСР. - К.: Наук. думка, 1977. - 302 с.
9. Гордієнко М. І., Гордієнко Н. М. Лісівничі властивості деревних рослин. К.: Вістка, 2005. -- 816 с.
10. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2005 - 2006 роки. - Чернігів, 2006.
11. Екологічне законодавство України (Збірник законодавчих актів).--К.: ЕкоПраво.--Київ, ЕкоПравот-- Харків, 19%.--- 246 с.
12. Єлін Є.Я. Рослини наших лісів. - К.: Радянська школа, 1983. - 239 с.
13. Ємельянов І.Г. Оцінка біорізноманіття екосистем у контексті оптимізації мережі природно-заповідних територій // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - 110 - 127 с.
14. Заповідники і національні парки України. - К.: Вища школа, 1999. -230 с.
15. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р. - К.: Хімджест, 2003. - 248 с.
16. Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. / Под общ. ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р./ - К.: Наук. думка, 1987 - 216 с.
17. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. - Суми, 2003. - 416 с.
18. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь / Відп. ред. Т.В. Тардашук. - К.: Стилос, 1997. - 154 с.
19. Культури сосни звичайної в Україні / М. І.Гордієнко, В. П. Шлапак, А. Ф. Гойчук, В. О. Рибак, В. М. Маурер -- К., 2002. -- 872 с.
20. Поварніцин В. О. Ліси українського Полісся. -- Львів: Вид-во АН УРСР, 1959. -- 207 с.
21. Пороша С. І., Пастернак В. П. Природне лісовідновлення. -- Харків: Вид-во Харк. держ. аграр. ун-ту, 1997. -- 24 с.
22. Рослинність УРСР. Ліси. - К.: Наук.думка, 1971. - 460 с.
23. Свириденко В. Є. Швиденко А. Й. Лісівництво. -- К.: Сільгоспосвіта, 1995. -- 364 с.
24. Сукачев В.Н., Дылис Н.В. Основы лесной биогеоценологии. - М.: Наука, 1964. - 374 с.
25. Физико-географическое районирование Украинской ССР. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. - 684 с.
26. Чернявский М.В. Ліси України та збереження їхнього біологічного різноманіття. Охорона пралісів України // Конвенція про біологічне розмаїття; громадська обізнаність; участь. - К.: Стилос, 1997. - С. 75-89.
27. Шеляг-Сосонко Ю. Р., Стойко С. М., Вакаренко Л.П. Ліси України. Сучасний стан, збереження, використання. - К.: Наук. еколог. центр. Укр., 1996. - 32 с.
28. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Ліси України: біорізноманітність та збереження. - Укр. ботан. журн., 2001, т.58, №5
29. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю. Ценотаксономічне різноманіття лісів України: методи оцінки та синфітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. - 1999. - 56, №1. - С. 74-78.
30. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. К.: Наук. думка, 2002. - 253 с.
Подобные документы
Характеристика природно-кліматичних, територіальних умов Чернігівської області. Екологічна ситуація та ресурсний потенціал. Структура та економіко-екологічний стан промислового і аграрного виробництв. Стан техногенного навантаження на довкілля області.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 16.09.2010Сучасний стан екологічної безпеки та соціально-економічного розвитку регіону. Методи аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я населення та якості життя. Забезпечення регіонального системного екологічного управління Чернігівської області.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 16.09.2010Стан природних ресурсів та екологічна ситуація в Закарпатської області. Раціональне використання земельних ресурсів. Джерела забруднення ґрунтів та проблема відходів. Стан лісових насаджень та місць рекреації у регіоні. Заповідні території регіону.
курсовая работа [98,6 K], добавлен 11.02.2016Загальна характеристика Чернігівської області. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря регіону. Загальне використання та рівень забруднення водних ресурсів. Земельні ресурси та грунти. Відходи як головний забруднювач довкілля.
реферат [1,8 M], добавлен 07.12.2010Загальна характеристика лісів України. Роль лісів у природі. Використання лісових ресурсів. Першочергові заходи і напрями лісоохорони та відновлення лісів. Розташування та характеристика лісів Закрпатської області: хвойні, листяні, приполонинні.
реферат [44,8 K], добавлен 16.04.2010Стан навколишнього природного середовища у Полтавській області. Причини зменшення вмісту гумусу в ґрунтах області. Руйнування берегів Кременчуцького водосховища внаслідок водної абразії як головне проблемне питання в області. Класи шкідливих речовин.
реферат [16,7 K], добавлен 07.12.2009Характеристика Кіровоградської області, її природно-кліматичні умови, демографічна ситуація, економічно-соціальний розвиток. Розвиток галузей народного господарства, їх вплив на навколишнє середовище. Екологічна політика в Кіровоградській області.
курсовая работа [70,2 K], добавлен 16.11.2015Загальне оцінювання природних умов Харківської області. Основні об’єкти антропогенного забруднення. Загальне оцінювання екологічного стану. Земельні ресурси та ґрунти, стан поверхневих вод, зелених насаджень та підземної гідросфери Харківської області.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 14.03.2012Сучасний стан Сумської області: рівень забруднення атмосферного повітря, використання водних ресурсів, охорона біоресурсів. Основні етапи проведення екологічної експертизи, підготовка висновку. Характеристика фізико-кліматичних умов Сумської області.
реферат [31,7 K], добавлен 16.09.2010Вивчення предмету природно-заповідної справи - резервування, проектування та функціонування територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх мережі й екологічної мережі. Стан проектування екомережі Донецької області. Головні відомості про біоту.
курсовая работа [43,9 K], добавлен 20.03.2011
