Сталий розвиток Чернігівської області
Сучасний стан екологічної безпеки та соціально-економічного розвитку регіону. Методи аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я населення та якості життя. Забезпечення регіонального системного екологічного управління Чернігівської області.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.09.2010 |
| Размер файла | 2,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
- Вступ
- 1. Природно-екологічна та демографічна характеристика регіону
- 1.1 Природно-екологічні умови
- 1.2 Демографічна ситуація
- 2. Стан питання та методологічні основи сталого розвитку
- 2.1 Огляд літературних джерел до дослідженості теми
- 2.2 Соціально-економічна безпека - важлива складова сталого розвитку
- 2.3 Екологічна безпека і стабілізація розвитку
- 2.4 Методологія аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я та якості життя
- 3. Організація системного екологічного управління сталим розвитком в області
- 3.1 Базові основи та механізми стабілізації розвитку
- 3.2 Структура системного екологічного управління
- 3.3 Системний аналіз та системна організація екологічного управління
- 3.4 Програмно-цільове регіональне управління
- 3.5 Система нормативної регламентації екологічної безпеки та управління
- 4. Оцінка еколого-демографічної ситуації та соціально-економічних наслідків антропогенної діяльності в регіоні
- 4.1 Показники і критерії оцінки економічної та екологічної діяльності
- 4.2 Оцінювання екологічного ризику
- 4.3 Оцінка стану здоров`я та якості життя
- 4.4 Критерії та показники бідності
- 5. Комплексне оцінювання ефективності екологічно-орієнтованих стабілізаційних рішень
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
На початку ХХ століття зміни природного середовища розглядалися як побічний ефект розвитку промисловості. Екологічні проблеми, що виникали з часом намагалися розв'язувати в межах охорони природи, тобто заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання й розвиток природного середовища в інтересах суспільства.
У 80-90 роки минулого століття прийшло усвідомлення того, що у відношенні людина-природа необхідно враховувати комплекс економічних та екологічних факторів, віддаючи перевагу останньому. Декларація прав людини доповнилася записом про право людини на екологічно-безпечне середовище. З усвідомленням глибини екологічної кризи, в системі "природа-людина" формується концепція екологічної безпеки, яка отримала не тільки інституційне, а й нормативно-правове визначення в Законі України "Про охорону навколишнього середовища". З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року поняття "екологічна безпека" отримало статус конституційного, розглядає не тільки проблеми з охорони природи, а й екологічну безпеку людини, суспільства та безпеку навколишнього природного середовища. Єдність етносу та природного середовища є фундаментальною властивістю біосфери, яка і одержала своє втілення в понятті "екологічна безпека".
На основі єдності соціального, природного і економічного сформувалась нова концепція сталого розвитку, яка ґрунтується на створенні соціально-економічного середовища, тобто в системі "природи - економіка - людина" з утворень біологічної, географічної ,економічної системи (СЕЕС), в основу якої покладено принципи збалансованості та якість життя.
До умов, необхідних для реалізації сталого розвитку регіону, належать:
- усвідомлення наявності екологічної небезпеки, уявлення про цілі і ознаки сталого розвитку;
- розробка основ аналізу, методології і моделей сталого розвитку;
- розробка програмно-цільових програм і механізмів їх реалізації.
Ці та інші передумови є основоположними даної дипломної роботи та визначальними її актуальність, об`єкт, предмет, мету і завдання дослідження.
Актуальність роботи - об'єктивна необхідність переходу суспільства і держави до сталого розвитку в системі "природи - економіка - людина" на основі гуманітарних принципів людського розвитку, соціально-демографічної та екологічної складових.
Об`єкт дослідження - Чернігівський регіон як система "природи - економіка - людина".
Предмет дослідження - еколого-демографічні та соціально-економічні складові сталого розвитку.
Мета - реалізація права людини на сприятливе для її здоров`я й добробуту довкілля, забезпечення збалансованого, соціально-економічного розвитку, прийнятого рівня екологічної безпеки та людського розвитку.
Завдання дослідження передбачає на основі природної та демографічної характеристики регіону дослідження слідуючого кола питань:
1. Виявлення ступеня дослідженості теми.
2. Аналіз сучасного стану екологічної безпеки та соціально-економічного розвитку регіону.
3. Вибір методів аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я населення та якості життя.
4. Обґрунтування регіонального системного екологічного управління сталим розвитком.
5. Шляхи забезпечення переходу до сталого (збалансованого) розвитку Чернігівської області.
1. Природно-екологічна та демографічна характеристика регіону
1.1 Природно-екологічні умови
Чернігівська область одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце). Площа - 31,9 тис. км2 (5,3 % території країни), густота населення - 36 осіб/км2. Розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах придніпровської низовини. На заході і північному заході межує з Гомельською областю Білорусі, на півночі - з Брянською областю Росії, на сході - з Сумською, на півдні - з Полтавською, на південному заході - з Київською областями України. Середня висота над рівнем моря - 120 метрів.
Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура січня - -70С, липня - +190С. Також характерні такі показники:
річний радіаційний баланс - 177 - 188 кДж/см2;
середньорічна температура повітря - 5,7 - 6,60С;
річна сума температур вище 100С - 2400 - 25000С;
тривалість безморозного періоду - 136-152 дні;
вегетаційний період біоценозу - 190-205 діб;
середньорічна кількість опадів - 550-700 мм;
випаровування - 400-450 мм;
коефіцієнт зволоження - 1,9-2,8;
лісовкрита територія - близько 25%.
На рівень континентальності клімату істотно впливають такі чинники як наявність річок, водойм, озер, лісових масивів, рівень заболоченості території, вбирна здатність ґрунтового покриву.
В останні десятиріччя спостерігається загальне потепління клімату з одночасним посиленням його контрастності. Почастішала тривалість періодів як надмірного зволоження, так і посушливих днів [10].
Чернігівська область має значні площі природних ландшафтів, досить поширені біологічні різновиди. Мозаїчність ландшафтних комплексів обумовлена різноманітністю геоморфологічної будови місцевого стоку, особливостями природно-кліматичних умов, грунтово-рослинного покриву, а також антропогенними змінами середовища. В цілому ландшафт території відноситься до класу рівнинних, мішанолісових та лісостепових типів.
Попри великі втрати від меліоративних робіт, проведених у свій час, ландшафтам області властивий високий ступінь поширення природних територій. Значна частина з них зберігає потенційні можливості відновлення - повернення до природного стану або деякого наближення до нього. Непогано збережені і заплавні ландшафтні комплекси середніх та великих рік - Десни, Сейму, Снову, Сожу. Лучні, лучно-болотні і болотні заплавні комплекси верхів'їв, а здебільшого і всієї течії багатьох малих річок дуже змінені - осушені і частково розорані.
Чернігівська область є однією з найбагатших за запасами водних ресурсів. Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. Територією області протікають 1570 річок загальною довжиною 8336 км, в тому числі великі річки: Дніпро (91 км), Десна (505 км); середні: Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195 км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також малі річки [1].
Густота річкової мережі складає 0,26 км на 1 км2 території.
У господарському користуванні знаходяться земельні угіддя, які поділяються на сільськогосподарські і несільськогосподарські. Сільськогосподарські угіддя використовуються виключно для вирощування сільськогосподарських культур і поділяються на орні землі (рілля), сіножаті, пасовища, багаторічні насадження та перелоги. Деформування аграрного виробництва викликало гостру потребу у проведенні трансформації земельних угідь.
Висока питома вага ріллі у агроландшафті є деструктивним його фактором, який і обумовив необхідність проведення агроекологічної оптимізації землекористування.
Науково обґрунтовано, що значення коефіцієнта розорюваності поліських агроландшафтів не повинно перебільшувати 0,33, тобто співвідношення між кількістю ріллі та кормовими угіддями (сіножаті та пасовища) має становити 1:2. При перевищенні цієї межі появляються дестабілізуючі агроландшафт-екологічні процеси.
Коефіцієнт розорюваності с/г угідь Чернігівського Полісся нині складає 78,5 %, після приведення до оптимального рівня буде 47,4 %.
В умовах Полісся при наявності різних ґрунтоутворюючих порід, близькому заляганні до поверхні ґрунтових вод, поєднання підзолистого, дернового і болотного процесів ґрунтоутворення склалась особлива структура і значна різноманітність ґрунтового покриву [6].
Найпоширенішими ґрунтами на Поліссі (близько 70 %) є дерново-підзолисті, які за гранулометричним складом поділяються на піщані, супіщані та суглинкові. Для цих ґрунтів характерний промивний тип водного режиму.
Внаслідок цього та незадовільних агроекологічних властивостей дерново-підзолисті ґрунти в своїй більшості мають низьку пористість та гігроскопічність, що обумовлює їх незначну польову вологоємність та повітропроникність. Атмосферні опади при цьому використовуються слабо, а в дощові періоди року, коли вода заповнює капілярну пористість, витісняючи з неї повітря, в ґрунті порушується повітряно-водний режим, що негативно впливає на вегетацію рослин.
Незадовільні фізичні властивості, низький вміст гумусу (1,0-1,8 %) та поживних речовин, підвищена кислотність ґрунтового розчину - все це та інші ознаки створюють несприятливі умови для розвитку корисної мікрофлори в агроекосистемах Чернігівського Полісся. Якісна оцінка поліських ґрунтів не перевищує 45 балів за 100-бальною шкалою.
Загальна площа земель лісового фонду на 01.01.2009 р. становить 727,8 тис. га, в тому числі вкритих лісовою рослинністю - 659,3 тис га (20,7% від загальної площі області). Відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. У північних районах - 20-41% від загальної площі, то в південних - 7-20% (рис.1.1) [1].
Рис 1.1. Карта Чернігівської області
Чернігівська область є зоною ризику і ймовірності виникнення техногенної небезпеки. Тільки в самому обласному центрі знаходяться 13 небезпечних об'єктів, де зберігається і використовується понад 316 тонн небезпечних хімічних речовин.
В цілому природно-екологічні умови сприятливі для сталого соціально-економічного розвитку Чернігівщини за умови стабілізації стану екологічної безпеки в регіоні.
1.2 Демографічна ситуація
Область продовжує лідирувати в Україні за темпами скорочення населення. Щорічно, в середньому, жителів Чернігівщини стає менше майже на 13 тис. чол. Причин безліч: і складна соціально-економічна ситуація в регіоні, і безробіття, що штовхає людей в пошуки роботи за межами області, і наслідки Чорнобильської катастрофи. Демографічна криза на Чернігівщині продовжується. Незважаючи на зростання народжуваності, сумна тенденція вимирання населення - кількаразове перевищення показника смертності над рівнем народжуваності - не припиняється. У сільській місцевості негативні тенденції набули кризового характеру: у 2005 р. природне скорочення сільського населення перевищувало скорочення міського більше, ніж у 2 рази. Триває процес зменшення і кількості сільських населених пунктів. За 20 років з карти області зникло більше 30 сіл. Окремі показники, що характеризують демографічну ситуацію в області, наведені в табл. 1.1.
Таблиця 1.1 Демографічні дані
|
№ п/п |
Роки Наявність, тис. чол |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
|
|
1. |
Всього населення |
1264,6 |
1236,1 |
1216,0 |
1198,3 |
1179,2 |
1159,9 |
|
|
Міське |
745,4 |
716,5 |
709,9 |
704,5 |
698,8 |
694,1 |
||
|
Сільське |
519,1 |
519,5 |
506,1 |
493,8 |
480,4 |
465,8 |
||
|
Чоловіки |
569,9 |
560,4 |
551,5 |
543,3 |
534,5 |
525,2 |
||
|
Жінки |
644,6 |
675,6 |
664,5 |
654,9 |
644,7 |
634,7 |
||
|
Дорослі |
1066,3 |
996,4 |
987,1 |
978,9 |
970,5 |
960,5 |
||
|
Діти |
198,3 |
239,7 |
228,9 |
219,4 |
208,6 |
199,4 |
||
|
2. |
Кількість народжених, чол. |
8451 |
8684 |
8813 |
8922 |
8826 |
9445 |
|
|
Народжуваність, на 1000 чол. по області |
6,7 |
7,0 |
7,2 |
7,5 |
7,5 |
8,1 |
||
|
по Україні |
7,8 |
8,1 |
8,1 |
8,5 |
9,0 |
|||
|
3. |
Кількість померлих, чол. |
24,8 |
24,6 |
24861 |
24,8 |
25,4 |
24,5 |
|
|
Смертність, на 1000 чол. по області |
19,6 |
19,9 |
20,4 |
20,7 |
21,6 |
21,1 |
||
|
по Україні |
15,3 |
15,7 |
15,7 |
16,0 |
16,6 |
|||
|
4. |
Немовляча смертність,на 1000 чол. |
11,2 |
11,1 |
10,3 |
11,2 |
11,7 |
9,2 |
|
|
5. |
Природний приріст,на 1000 чол. |
-12,9 |
-12,9 |
-13,2 |
-13,2 |
-14,1 |
-13,0 |
Як видно з таблиці 1.1. дещо знизилась загальна кількість наслення, незначно зросла народжуваність та смертність за останні 6 років, природний приріст населення перебуває на низькому рівні [6].
За даними обласного управління статистики середня очікувана тривалість життя у 2008-2009 роках становила 66,8 років: в міських поселеннях - 68,4 р., сільській місцевості - 63,8 років. Найбільш поширені хвороби, що забирають життя мешканців області - хвороби системи кровообігу (70,2 % загальної кількості померлих) та злоякісні новоутворення (9,5 %). Як позитивний факт слід відмітити зменшення у 2009 р. материнської смертності, який вважається інтегрованим індикатором репродуктивного здоров'я жінок і відображає не лише стан загального здоров'я, якість медичної допомоги вагітним, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими чинниками. Демографічний стан в області складний. Спостерігається постаріння населення, зменшення дітей та осіб працездатного віку. Чернігівська область завдяки своїм сприятливим кліматичним умовам та природним ресурсам має значний оздоровчий потенціал. Таким чином природно-екологічна, демографічна та соціально-економічна ситуація в області в цілому сприяє не тільки стабілізації екологічної безпеки, життєдіяльності населення, а й переходу до сталого розвитку суспільства в цілому.
2. Стан питання та методологічні основи сталого розвитку
2.1 Огляд літературних джерел до дослідженості теми
Дослідження управлінських аспектів концепції стійкого розвитку здійснено у роботах Б. Є. Большакова, Р. А. Перельота, А. Д. Урсула, Д. М. Гвішіані та інших вітчизняних та зарубіжних авторів. Результатом досліджень стало визначення особливостей методології управління стійким розвитком, розробка математичного інструментарію управління, визначення соціального контексту управлінської діяльності в умовах глобалізації.
Однак відносно малодослідженим аспектом залишилася проблема адаптації концепції стійкого розвитку для практичних потреб державного управління.
Андрейцев В.І. в своїй роботі [2] аналізує правові основи екологічної безпеки. Гриник І.В. [5] приділяє значну увагу збалансованому розвитку агроекосистем на прикладі Чернігівської області.
Качинський А.Б. [7] звертає свою увагу на питання екологічної безпеки України, проводять детальний аналіз, оцінку та розглядають сутність державної політики в даному напрямку роботи.
Шевчук В.Я. та Саталкін Ю. М. [8] висвітлюють питання екологічного управління, його структуру, місце та значення в структурі сталого розвитку.
У посібнику [24] узагальнено матеріали щодо методів та моделей управління станом довкілля з метою досягнення умов сталого розвитку держави та її територій. Показано місце соціально-демографічної та екологічної складових у вирішенні глобальної проблеми забезпечення сталого розвитку та економічної безпеки держави на різних рівнях ієрархії господарювання та управління. Наведено відомості про підходи до кількісної оцінки впливу екологічних чинників на рівень економічної безпеки території, а також шляхи нейтралізації негативного впливу екологічно небезпечних виробництв на рівень економічної безпеки території.
Проблема "людини у природі" постійно осмислювалася класиками вітчизняної й зарубіжної науки. Не одне покоління українських школярів заучувало напам'ять загалом справедливе висловлювання Ф. Енгельса з приводу лісів Месопотамії та екологічних наслідків вирубування їх. Сучасне покоління українців має більшу можливість розширити свої уявлення щодо колізії людина -- природа, вивчаючи праці Дж. А. Тойнбі, Л. Гумільова, К. Юнга, Тейяр де Шардена, Ф. Броделя, П. Тутківського, В. Антоновича, Ю. Липи та інших раніше недоступних для нашого читача авторів [12].
В праці [16] зміни природного середовища розглядалися як побічний ефект розвитку промисловості, тобто як закономірне, хоч і небажане, явище.
Причину ірраціонального результату, який розглядається в праці [19] НТП слід вбачати в методології, згідно з якою екологічні проблеми тривалий час намагалися розв'язувати в межах охорони природи й раціонального використання її ресурсів.
Розвиток людини відбувається за тими ж самими закономірностями, що й всієї живої речовини. При відповідному градієнті щільності жива речовина розтікається так, як вода розтікається за законами гравітації, а не за законами організованого соціуму. Окремі елементи цих прогнозів проявляються вже тепер.
Однією з умов стійкого розвитку [6] суспільства є збереження, культивування духовних зв'язків народу (нації) зі своєю землею. Лише суспільство, яке тісно пов'язане зі своєю природою й добре розуміє місцеві (локальні, регіональні) проблеми проживання на даній йому Богом та історією землі, здатне створити стійку модель у відповідному секторі біосфери. Проблема єдності народу та його землі є центральною в концепції стійкого розвитку. Принагідно зауважимо, що зазначена єдність має також психотерапевтичний ефект: у суспільствах, де її ще не втрачено, людина відчуває усі радощі життя в тому унікальному вигляді, в якому вони представлені у природному стані безвідносно до того, чи йдеться про м'які ландшафти України або крижані поля Арктики.
Отже, нинішня модель індустріально-споживацького суспільства в системі економіка -- природа ще зорієнтована на техногенний розвиток (економічне зростання за будь-яку ціну). Така спрямованість зумовлює принципову неможливість захистити в належний спосіб довкілля й зберегти природні ресурси від запланованого руйнівного технічного тиску. Ось чому природоохоронні заходи здебільшого виявляються недостатньо ефективними, а природоохоронне законодавство засвідчує свою недієвість.
Перехід до стійкого розвитку -- це насамперед зміна пріоритетів у системі економіка -- природа: ідеться не про охорону природи від всесильної економіки, а про її підпорядкування екологічному імперативу -- настійній вимозі дотримуватися законів природи й розуміти і безперечно сприймати вимоги й обмеження, що визначаються цими законами в усіх сферах життєдіяльності суспільства [26].
Питання про стійкий екологічно безпечний розвиток уперше було поставлене Світовою комісією з навколишнього середовища та розвитку. У доповіді цієї комісії "Наше спільне майбутнє" (1987р.) наведено визначення цього поняття: "Стійкий розвиток - це такий, який забезпечує потреби нинішнього покоління без заподіяння шкоди можливості майбутнього покоління забезпечити свої потреби".
Сьогодні відомо досить багато тлумачень поняття стійкого розвитку, проте жодне з них не дістало загального визнання. Можливо, що єдиного тлумачення стійкого розвитку не буде, оскільки в різних країнах існують досить різні екологічні, економічні та соціальні умови. Кожна країна має визначити власну політику в цьому напрямку. Однак попри все йдеться про розвиток у межах господарської (екологічної) ємності природного середовища, що не вносить незворотніх змін у природу і не створює небезпеки для будь-якого тривалого існування людини як біологічного виду.
Поняття про стійкий розвиток у контексті розв'язання проблеми глобальної екологічної кризи, звичайно потребує всебічного наукового, філософського осмислення, наповнення глибоким економічним і соціально-культурним змістом, але вже сьогодні це поняття увійшло до загальнопланетарного вжитку і покладено в основу всіх сучасних міркувань і уявлень про можливі шляхи й характер майбутнього розвитку окремо взятого суспільства і світової співдружності держав. Ідеї стійкого екологічного розвитку визначатимуть світоглядний, моральний,екологічний, політичний, технологічний, гуманітарний профілі ХХІ ст.
Концепцією стійкого розвитку обумовлюється нова поведінкова домінанта людини у природі, що визначить її рух до ноосфери як сьогодні, так і у віддаленій перспективі [24].
2.2 Соціально-економічна безпека - важлива складова сталого розвитку
Економічна безпека області як і держави, поряд з її екологічною безпекою є важливою складовою сталого (збалансованого) розвитку, рис.1.
Рис. 1. Перехід від охорони природного середовища до сталого розвитку
Якщо охорона навколишнього природного середовища передбачає дослідження лише його об`єктів, а екологічна безпека - об`єктів природи і людини, то за сталого розвитку об`єктами виступають: природне середовище, людина і економіка.
Регіональна економічна політика передбачає: стійкість та цілісність регіонального господарського механізму, збалансовані регіональні програми економічного розвитку, комплексні міжрегіональні проекти, інструменти та методики регіонального вирівнювання та подолання депресивності регіонів, посилення ролі регіонального самоуправління в системі забезпечення екологічної та економічної безпеки [17].
Фінансова безпека та вплив на неї чинників грошово-кредитної політики, політики запозичень, валютного регулювання, фіскальної сфери та податкової політики, інфляційних процесів та антиінфляційної політики, державного регулювання цін, динаміки платіжного балансу, внутрішнього і зовнішнього державного боргу.
Соціальні аспекти економічної безпеки: політика доходів, реформування заробітної плати, пенсійна реформа, зменшення диференціації грошових доходів та подолання бідності, формування "середнього" класу, відтворення й розвиток соціальної сфери, політика на ринку праці та зниження безробіття.
Стан та проблеми забезпечення ресурсної безпеки: енергетична безпека, проблеми забезпечення мінеральною сировиною, продовольча безпека, екологічні аспекти економічної безпеки.
Трудоресурсні аспекти економічної безпеки: демографічні чинники, внутрішня та зовнішня трудова міграція, розподіл економічно активного населення між секторами економіки. Якість робочої сили, структурні аспекти її пропозиції, продуктивність праці та стимулювання до продуктивної праці.
Тінізація економіки як загроза економічній безпеці: форми і методи тінізації економічних відносин і економічної злочинності та засоби їх зменшення, проблеми тіньової зайнятості, засоби і методики легалізації тіньових доходів та капіталу, економічні аспекти поширення корупції та протидії їй.
Воєнно-економічна безпека: оборонний бюджет, економічна реформа Збройних сил, економічні аспекти конверсії, економічні проблеми розвитку та впровадження технологій подвійного призначення та створення стійкого національного оборонно-промислового комплексу, економічні аспекти експорту зброї, економічні аспекти формування мобілізаційних та стратегічних резервів.
Технологічна безпека в контексті розвитку науково-технічного потенціалу держави, розбудови інноваційної економіки та здійснення інноваційної політики держави, зміцнення критичних технологій, підвищення самозабезпечення в ключових технологіях цивільного та воєнного виробництва та розвитку вищих технологічних укладів, поширення ресурсо- і енергозбережних технологій. Обґрунтування пріоритетів державної підтримки науки і техніки в контексті зміцнення технологічної безпеки [18].
Замкнутість технологічних циклів, стан інфраструктури, міжгалузеві пропорції, відтворення основного капіталу і їхній вплив на економічну безпеку.
Чинники впливу на зовнішньоекономічну безпеку: економічні проблеми і загрози глобалізації, форми і способи інтеграції національної економіки у світову, ефективність імпортно-експортних відносин, їхня структура, регіональні пріоритети, проблеми диверсифікації ринків збуту, науково-технічні та виробничо-структурні пріоритети розвитку експортного потенціалу, критичний імпорт, імпортозаміщення. Міжнародні потоки капіталів, зокрема -- пряме іноземне інвестування. Проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її забезпечення.
Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що стабілізація соціально-економічного розвитку є важливою складовою сталого і людського розвитку в умовах екологічної безпеки життєдіяльності людини і природи.
2.3 Екологічна безпека і стабілізація розвитку
На фоні надмірно техногенізованої України Чернігівська область з усією сукупністю екологічних проблем вирізняється відносною екологічною благополучністю. Але сьогодні Чернігівщина презентує і складне поєднання екологічних проблем - від забруднення радіонуклідами і викидів у біосферу до погіршення якості природного середовища, транзиту та акумуляції забруднюючих речовин, які формують екологічну небезпеку в регіоні [10].
Аналіз показників техногенного навантаження на природне середовище і області свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому рівень небезпеки для довкілля залишається досить значним.
Однією з найбільш значних небезпек є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичення відходів перевищує 15 млн. т., що в розрахунку на 1 км2 дорівнює 480 тон. Якщо порівняти з Україною, де побутових відходів 40 тис. тон, стан екологічної небезпеки, створюваною відходами можна вважати задовільною.
Техногенний тиск на довкілля і формування екобезпеки в області чинять:
- промислові токсичні відходи;
- відходи хімікатів с/г підприємств;
- тверді побутові відходи;
- вторинна сировина та накопичені відходи золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ "ТехНова";
- знижують рівень екологічної безпеки області рівні небезпеки не стільки від відходів, як від еконебезпеки місць (територій), де вони зберігаються.
Станом на 01.01.2009 р. в сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичилось 6,9 тис. т токсичних відходів І-ІІІ класів небезпеки, з них 73% належать до І класу небезпеки [6].
Екологічну небезпеку для природних об'єктів і зокрема для підземних водоносних горизонтів несуть 935,5 тони накопичених непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин.
2190,8 тис. т золи Чернігівської ТЕЦ, розміщених на 27 га заплави р. Десна, продовжують створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод та р. Десна.
Рівень екологічної небезпеки, за даними обласної санепідемстанції, в зоні золонакопичення зростає з причин погіршення якості питної води та забруднення повітря в межах території Киїнської сільської ради.
Ряд проблем існує з побутовими відходами, які складуються на 26 полігонах та 664 звалищах.
Значну небезпеку викликає екологічна ситуація із зональними ресурсами: більше 137 тис. га - деградованих та малопродуктивних земель; 81 тис. га, в тому числі більше 50 тис. сільськогосподарських угідь зазнають ерозії.
Компенсація виносу основних елементів живлення була низькою і неадекватною - ґрунти в області деградують.
Екологічна ситуація в області ускладнюється радіологічною небезпекою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Середній рівень генофону в області становить 10-14 мкР/год [1].
2.4 Методологія аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я та якості життя
Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу "необхідно запобігти екологічній кризі") до помірковано песимістичних (типу "планета знаходиться на передодні кризи") і вкрай песимістичних ("на регіональних рівнях мова вже йде про "тверду екологічну кризу"). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища.
Для аналізу стану довкілля використовуються методи екологічного моніторингу.
Для контролю якості повітря передбачені три категорії постів спостереження: стаціонарний, маршрутний і пересувний (підфакельний). Мінімальне число стаціонарних постів: при 50 тис. населення - 1, до 100 тис. - 2; 200 тис. - 3, до 500 тис. - 5, до 1 млн. - 10, до 2 млн. - 15, вище 2 млн. - 15...20.
Для оцінки забруднення атмосферного повітря ШР використовують три основні групи методів: лабораторні (аналітичні), експресні та автоматичні (найбільш перспективні). Відповідно до вимог стандартів визначають вміст пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту і ряд специфічних речовин, притаманних промисловим викидам даного населеного пункту. Для експресного аналізу газів застосовують універсальні газоаналізатори (УГ-2, ГХ-4 та ін.).
Останнім часом для оперативного контролю забруднення повітря великих міст застосовується лазерна локація як дистанційний метод у системі АСКЗ-А (автоматизовані системи контролю забруднення атмосфери). В основі методу лежить здатність забруднювачів розсіювати електромагнітні хвилі [12].
Сучасний рівень розвитку промисловості і техніки потребує використання методів аналізу, які дозволяють визначати мікрокількості (до 10-7 ) різних речовин. Для аналізу якості водного середовища використовуються методи: фізичні, хімічні та фізико-хімічні. З цією метою широке використання отримали оптичні методи аналізу, засновані на взаємодії променевої енергії з речовиною, яка аналізується.
Основним інструментом для "кількісного" визначення якості життя є опитувальник. Найпримітивніший опитувальник міг би включати лише одне запитання і виглядати таким чином: "Визначте якість Вашого життя, обравши цифру з ряду від 0 до 10, де 0 визначає її як найнижчу, а 10 -- як найвищу". Така шкала дозволила б максимально швидко оцінити сприйняття пацієнтом якості власного життя, але, звісно, вона має багато недоліків, оскільки не враховує різноманітності чинників, що визначають якість життя. Крім того, сам термін "якість життя" кожен трактує по-своєму. Тому для реальної оцінки застосовуються опитувальники, що містять цілу низку запитань, відповідаючи на які людина максимально вичерпно подає інформацію про різні сторони свого життя чи стан здоров'я. Це робить оцінку якості життя досить точною. В США та Європі працюють спеціальні центри, що займаються розробкою та апробацією таких опитувальників. Наприклад, у Франції основним координатором досліджень в області галузі життя є MAPI Research Institute.
Загалом, усі існуючі на сьогодні опитувальники можна розподілити за певними ознаками: за специфічністю, об'ємом, побудовою та способом аналізу результатів, за респондентом, способом отримання інформації.
Якість життя визнана невід'ємною частиною комплексного аналізу нових методів діагностики, лікування, профілактики, якості лікування та надання медичної допомоги. Покращення стану здоров'я пацієнтів, регрес клінічних проявів захворювання, підвищення функціональних показників, максимальне наближення якості життя хворого до рівня здорової людини є основними завданнями в процесі лікування. Необхідно створити передумови для практичного застосування оцінки якості життя у вітчизняних реаліях, що б розширило і полегшило прогнозування лікарями розвитку хвороби і ускладнень, виявлення пацієнтів, які потребують активного спостереження.
3. Організація системного екологічного управління сталим розвитком в області
3.1 Базові основи та механізми стабілізації розвитку
Економічний механізм на різних рівнях економіки, за умов збереження загальних принципів формування та функціонування, буде характеризуватися певними особливостями, тобто на його дію впливатимуть специфічні чинники, притаманні конкретній економічній системі, в якій він функціонує.
Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів, підлеглу цілям прискорення всього економічного росту підприємства [19].
Інституційно-економічна підсистема області охоплює механізми економічного відтворення, що передбачають підтримання історично зумовлених процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ за допомогою, як правило, неписаних (неформальних) правил здійснення господарських відносин.
Структурна політика повинна відповідати складній багатоаспектній структурі економіки і враховувати основні об'єктивні тенденції її трансформації. Причинами змін стали зростання ролі вимог і можливостей науково-технічного прогресу, нематеріальних факторів виробництва (освіти, науки, кваліфікації кадрів, інфраструктури, науково-технічних факторів, конкуренції; поява нових соціально-економічних ризиків, пов'язаних із комплексом проблем науково-технічного прогресу, глобалізація сучасних економічних процесів.
Заходами мікроекономічної реструктуризації в області є нові капітальні вкладення, перерозподіл робочої сили, закриття старих виробництв, підвищення конкурентоспроможності підприємств, що вимагають часу і великих грошових витрат.
За чинним законодавством організаційні структури із забезпечення екологічної безпеки в Чернігівській області функціонують на рівні органів законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування та спеціально уповноважених юрисдикційних правових структур.
3.2 Структура системного екологічного управління
Державне управління охорони навколишнього природного середовища спільно з органами Держуправління на місцях здійснює комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони довкілля і використання природних ресурсів, координацію діяльності відомств, підприємств, установ і організацій в області.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки на території Чернігівської області в 2006 році здійснювали, у межах своєї компетенції, Державне управління охорони навколишнього природного середовища і його підрозділи на місцях, обласна санітарно-епідеміологічна станція, обласне управління земельних ресурсів, Чернігівське обласне управління лісового господарства, Деснянське регіональне управління водних ресурсів, управління державної ветеринарної медицини, обласна державна рибінспекція, обласне виробниче управління меліорації і водного господарства, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Інспекційними підрозділами Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2009 р. перевірено 2988 підприємств і організацій різних форм власності щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, з них комплексно - 792, в т.ч. на КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова", яке занесене до "Переліку екологічно небезпечних об'єктів України".
В практику роботи Держуправління введено комплексне відпрацювання адміністративних районів щодо стану та вирішення екологічних проблем. Протягом звітного періоду такі перевірки-відпрацювання проведені в Бобровицькому, Ріпкинському, Ніжинському, Прилуцькому, Новгород-Сіверському, Бахмацькому, Щорському, Носівському, Борзнянському районах, містах Ніжині та Прилуках. Органам місцевого самоврядування та виконавчої влади надані відповідні приписи та пропозиції по вирішенню вказаних питань.
Крім перевірок дотримання природоохоронного законодавства у діяльності підприємств, інспекторський склад значну увагу приділяв проведенню перевірок (рейдів) з виявлення несанкціонованих сміттєзвалищ, порушень зберігання заборонених та непридатних пестицидів і агрохімікатів, обстеження стану та режиму господарювання в прибережних захисних смугах та охоронних зонах водних об'єктів, дотримання вимог екологічної безпеки при роботі автозаправних станцій. Відповідно до Закону України "Про металобрухт" фахівці Держуправління залучались до спільних з іншими контролюючими органами перевірок спеціалізованих підприємств та їх заготівельних пунктів, які займаються збиранням металобрухту, в частині дотримання ними норм екологічної безпеки. Обстежено 25 суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із заготівлі та переробки металобрухту [24].
З окремих питань природоохоронної роботи органи екологічної інспекції взаємодіяли з природоохоронною прокуратурою, управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, органами облводгоспу, облуправлінням земельних ресурсів, держпожнагляду, ветеринарної служби, СЕС, громадськими екологічними організаціями.
3.3 Системний аналіз та системна організація екологічного управління
Система органів екологічного управління, які здійснюють управління природокористуванням, базується на загальновизнаному в теорії управління їх поділі на органи загальної та спеціальної компетенції. В основу такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей по відношенню до природних об'єктів та функцій управління ними. Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі усіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об'єкта та суб'єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління. Вони поряд з екологічними займаються й іншими питаннями соціально-економічного розвитку держави.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (ст.21) визначаються повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля. Так, місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; подає пропозиції відповідним радам і здійснює заходи щодо реалізації їх рішень про приватизацію земель та їх вилучення для державних потреб; розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; вживає заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються щодо його поліпшення; організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях [23].
Деякі показники щодо державного контролю за охороною навколишнього природного середовища в порівнянні з 2008 роком наведені в табл. 3.1.
Таблиця 3.1 Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства
|
№ |
Назва заходу |
Рік |
||
|
2008 |
2009 |
|||
|
1. |
Обстежено об'єктів, |
3130 |
2788 |
|
|
2. |
в тому числі комплексно |
776 |
792 |
|
|
3. |
Проведено перевірок:з пересувними транспортними засобами без пересувних транспортних засобів |
155170 4761 |
8831 4429 |
|
|
4. |
Видано приписів |
2145 |
2428 |
|
|
5. |
Притягнуто до адмiнвiдповiдальностi (разом з адмiнкомiсiями), чол./грн. |
1821/119663 |
1801/119289 |
|
|
6. |
Стягнуто штрафів, тис. грн. |
98,379 |
99,076 |
|
|
7. |
Пред`явлено позовів, шт./грн. |
191/2290574 |
191/186456 |
|
|
8. |
Стягнуто позовів шт./грн. |
136/219729 |
150/150266 |
|
|
9. |
Винесено подань на позбавлення премій посадових осіб, чол. |
- |
- |
|
|
10. |
Винесено рішень про призупинення виробничої діяльності |
13 |
4 |
|
|
11. |
Винесено рішень про призупинення фінансування будівництва (реконструкції) об`єктів |
- |
- |
|
|
12. |
Кількість об`єктів, на яких виявлено перевищення технічних нормативів, дозволів та лімітів: |
|||
|
- на спецводокористування |
18 |
16 |
||
|
- на викиди в атмосферу |
3 |
2 |
||
|
- на розміщення відходів |
- |
|||
|
13. |
Кількість об`єктів, що не мають дозволів та лімітів: |
|||
|
- на спецводокористування |
279 |
321 |
||
|
- на викиди в атмосферу |
35 |
28 |
||
|
- на розміщення відходів |
347 |
|||
|
14. |
Внесено подань про тимчасове призупинення дії виданих дозволів |
- |
- |
|
|
15. |
Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в органи прокуратури |
15 |
8 |
|
|
16. |
- з них: порушено кримінальних справ відносно осіб, кількість |
5 |
5 |
Розподіл кількості позовів по ресурсах за 2008 та 2009 роки наведено на рис. 3.2. та 3.3.
Для здійснення державного контролю за дотриманням спеціального режиму на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ПЗФ) Чернігівської області в 2009 році здійснено 277 перевірок, якими було охоплено близько третини всіх природно-заповідних об'єктів. Були проведені перевірки на всіх об'єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Головними порушеннями на територіях та об'єктах ПЗФ є захаращеність лісовкритих територій, засміченість, відсутність чи незадовільний стан інформаційно-охоронних знаків [26].
За результатами проведених перевірок складено 14 протоколів. Для ліквідації виявлених порушень видано 106 приписів.
Державний контроль за дотримання природоохоронного законодавства на території Ічнянського національного природного парку та регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський" здійснюють служби державної охорони зазначених об'єктів.
Таблиця 3.2 Державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду Чернігівської області
|
№ |
Найменування заходів |
Роки |
||
|
2008 |
2009 |
|||
|
Проведено перевірок |
248 |
277 |
||
|
Виявлено порушень |
93 |
106 |
||
|
Видано приписів |
90 |
106 |
||
|
Притягнуто до адмінвідповідальності (разом з адмінкомісіями), чол./грн. |
- |
- |
||
|
Стягнуто адміністративних штрафів, чол./грн. |
- |
- |
||
|
Складено протоколів, чол. |
15 |
14 |
||
|
Передано матеріалів до суду |
15 |
14 |
||
|
Пред`явлено позовів на відшкодування збитків, шт./грн. |
- |
- |
||
|
Стягнуто позовів на відшкодування збитків, шт./грн. |
- |
- |
||
|
Винесено рішень про призупинення (заборону) проведення робіт, не передбачених режимом охорони і збереження об`єктів |
- |
- |
||
|
Видано дозволів на використання природних ресурсів. |
- |
1 |
||
|
Внесено подань про тимчасове призупинення дії виданих дозволів на використання природних ресурсів |
- |
- |
||
|
Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в органи прокуратури, з них: порушено кримінальних справ відносно осіб, кількість |
- |
- |
На виконання Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та з метою посилення державного контролю за охороною лісів під час заготівлі новорічних ялинок в Чернігівській області з 19.12.2009 р. по 30.12.2009 р. було організовано і проведено операцію "Новорічна ялинка".
Операція проводилась згідно "Плану заходів для попередження порушень природоохоронного законодавства при заготівлі новорічних ялинок в новорічний період 2009 р." У відповідності до цього плану були створені рейдові групи з представників Держуправління, органів внутрішніх справ, лісової охорони та громадськості, якими проведені перевірки у найбільш "привабливих" лісових масивах, в зелених зонах населених пунктів, на автодорогах, ринках міст [6].
Під час проведення рейдів та перевірок виявлено 22 випадки самовільних рубок новорічних ялинок, складено 29 протоколів, 10 порушників притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів на загальну суму 1105 грн., з яких 697 грн. сплачено, 7 протоколів передано на розгляд до місцевих судів. Обрахована сума збитків, заподіяних хвойним насадженням, становить 34,4 тис. грн., з них 2,8 тис. грн. сплачено добровільно. Протягом 2009 року здійснено 516 перевірок по контролю за станом рослинного світу області, за результатами перевірок складено 400 протоколів, 22 з яких направлені до місцевих судів для розгляду, винесено 385 постанов на суму 20,587 тис. грн., стягнуто 19,771 тис. грн. Пред'явлено 104 позови на відшкодування майнових стягнень на суму 86,469 тис. грн., з яких сплачено 66,761 тис. грн. Передано 7 справу в правоохоронні органи, по яких порушено 4 кримінальні справи. У 2009 році інспекційним складом Держуправління проводився контроль за станом охорони та використання об'єктів тваринного світу. З цією метою здійснено 149 перевірок, за порушення правил полювання в області складено 415 протокол, в т.ч. працівниками Держуправління охорони навколишнього природного середовища - 139, працівниками Чернігівського облуправління лісового господарства - 106, посадовими особами товариств користувачів угідь - 78, міліцією - 1. Притягнуто до адмінвідповідальності - 378 осіб, до кримінальної - 2. стягнуто штрафів - 20770 грн., відшкодовано збитків на загальну суму 1850 грн. У 2009 році Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області разом із Деснянським державним басейновим управлінням охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства проводилась спільна робота по контролю за станом та охороною ВЖР.
3.4 Програмно-цільове регіональне управління
Як свідчить досвід, на сьогоднішній день на регіональному рівні недостатньо використовуються переваги територіальної концентрації економічного потенціалу, слабо реалізуються можливості координації виробничо-збутової діяльності на міжгалузевій основі. Регіональні структури управління недостатньо пов'язані з темпами і пропорціями розвитку окремих галузей, що об'єктивно склалися в регіональних народногосподарських комплексах.
Економічний потенціал регіону повинен визначатися як організована сукупність ресурсів, необхідна і достатня для вирішення комплексу завдань, які виникають у процесі регіонального соціально-економічного розвитку. Аналіз літературних джерел щодо проблем формування і реалізації потенціалу і власні дослідження дають підстави для виділення таких основних складових економічного потенціалу регіону: кадрова, організаційна, матеріально-технічна, інформаційно-технологічна, природно-кліматична. Кадрова складова включає в себе необхідну чисельність фахівців потрібної кваліфікації. Організаційна складова представлена організаційними формами і структурами державного управління і місцевого самоврядування. Матеріально-технічна складова включає потрібну кількість виробничих, технологічних і фінансових ресурсів. Інформаційно-технологічна складова визначається рівнем розвитку сучасних комп'ютерних технологій у регіоні, досконалістю інформаційних мереж, засобів електронного передавання і збірегання даних, наявністю інформаційного обміну з іншими регіонами країни та зарубіжними державами. Природно-кліматична складова характеризується запасами корисних копалин, водних ресурсів, якістю грунту, обсягами лісових угідь і т.і., а також кліматичними умовами [1].
Головною умовою ефективного використання регіонального економічного потенціалу є його реалізація на основі прискорення інноваційно-орієнтованих процесів, які найбільшою мірою забезпечували б досягнення стратегічних цілей регіону.
Виходячи з цього доцільним постає реалізація регіонального підходу до планування і управління народногосподарським комплексом, що дозволяє викликати економічну зацікавленість і здійснити ресурсну забезпеченність функціонування галузей народного господарства у взаємозв'язку з концепцією розвитку територій, на яких розміщені підприємства даної галузі. Це створює умови переходу до такого типу відносин, при якому економічний, і особливо, соціальний розвиток кожної області і країни в цілому буде поставлено у тісний взаємозв'язок з результатами діяльності галузевих ланок, що знаходяться в даних регіонах.
На сьогодні все більш актуальним стає практичне використання програмно-цільових методів планування і управління. Актуалізації використання програмно-цільової форми в управлінні сприяє новий, ринковоорієнтований господарський механізм управління. Загальною тенденцією удосконалення методів і форм організації управління сучасною економікою є збільшення самостійності первинної ланки управління, а також розширення компетенції територіального регулювання виробництва і реалізації товарів та послуг [20].
Для організації ефективного вирішення регіональних проблем методами програмно-цільового планування і управління, формування органів програмно-цільової орієнтації, проведення проблемно-орієнтованих оцінок регіонального економічного потенціалу необхідне регулярне, упорядковане і повне інформаційне забезпечення управління. Вирішення регіональних проблем програмним шляхом повинне грунтуватися на загальній концепції створення інформаційних систем по забезпеченню органів управління в кожному регіоні.
Виходячи з принципів програмно-цільового планування і управління, будь-яка проблема, що вимагає прогамного вирішення повинна розглядатися як складна система, що володіє органічними зв'язками і активно взаємодіє з іншими проблемами і завданнями, у зв'язку з чим зміни, що відбуваються в окремих елементах системи, зумовлюють зміну існуючих характеристик усієї системи.
На Чернігівщині діє довгострокова "Програма (план дій) охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Чернігівській області на 2000 - 2010 роки" ("Екологія - 2010"), затверджена рішенням Чернігівської обласної ради від 17 серпня 1999 року.
"Програма…" має на меті створення безпечних умов проживання людей і відновлення природного середовища області.
Для досягнення цієї мети необхідно створити систему природокористування, яка дасть можливість раціонально використовувати природні ресурси області, мінімізувати вплив шкідливих речовин на стан повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, інших природних об'єктів, забезпечити збереження і відновлення ландшафтів, біорізноманіття та екологічну безпеку проживання людей.
Протягом 2006 - 2009 років виконання заходів програми профінансовано на загальну суму 47244,821 тис. грн., що становить 92,9 % від запланованого, в тому числі за рахунок:
– державного бюджету - 17213,503 тис. грн.;
– місцевого бюджету - 4565,435 тис. грн.;
– інших джерел фінансування - 25465,883 тис. грн.
З державного бюджету виділено 17213,503 тис. грн. (в тому числі, з державного фонду охорони навколишнього природного середовища (ФОНПС) - 405,173 тис. грн.). За рахунок цих коштів профінансовано:
– недопущення негативного впливу на водойми області об'єктів комунальної сфери - 10573,073 тис. грн. (в т. ч.: будівництво очисних споруд в смт. Варва з державного ФОНПС - 405,173 тис. грн.);
Подобные документы
Характеристика природно-кліматичних, територіальних умов Чернігівської області. Екологічна ситуація та ресурсний потенціал. Структура та економіко-екологічний стан промислового і аграрного виробництв. Стан техногенного навантаження на довкілля області.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 16.09.2010Природно-екологічна характеристика Чернігівської області. Структура лісових насаджень області. Стан лісів Чернігівської області. Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях Чернігівського Полісся.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 16.09.2010Аналіз екологічної ситуації Великобагачанського району Полтавської області. Господарська діяльність на території району, його природні ресурси, стан екологічного забруднення. Особливості аналізу демографічної ситуації території, стан здоров'я населення.
реферат [34,9 K], добавлен 26.12.2011Загальна характеристика Чернігівської області. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря регіону. Загальне використання та рівень забруднення водних ресурсів. Земельні ресурси та грунти. Відходи як головний забруднювач довкілля.
реферат [1,8 M], добавлен 07.12.2010Недосконалість діючої системи забезпечення екологічної безпеки населення та охорони довкілля в Донецькій області. Екологічний стан компонентів навколишнього середовища. Розробка регіональної Програми проведення екологічного та радіаційного моніторингу.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 21.02.2016Особливості еколого-економічного розвитку Південного регіону України: особливості природокористування і економічна оцінка природних ресурсів. Якісні і кількісні характеристики природних ресурсів регіону, цілі і забезпечення їх функціонального розвитку.
реферат [18,8 K], добавлен 08.12.2010Географічне розташування, соціально-економічний розвиток Полтавської області. Огляд забруднення природного середовища. Джерела забруднення, напрями охорони навколишнього середовища. Екологічні програми забезпечення екологічної безпеки Полтавської області.
курсовая работа [5,1 M], добавлен 17.03.2023Характеристика господарсько-виробничого комплексу Добропільського району Донецької області. Потенційні екологічні небезпеки території та визначення факторів екологічного ризику. Оцінка ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря.
курсовая работа [6,1 M], добавлен 18.03.2015Методологічні та практичні засади геомаркетингу, його завдання і функції. Здійснення екологічного управління на принципах сталого розвитку та збалансованості. Зростання якості життя в місті та роль екотуризму в системі урбоекологічного маркетингу.
реферат [19,3 K], добавлен 08.11.2010Стан здоров’я населення як показник якості навколишнього середовища. Характеристика природних умов, ресурсів та екологічної ситуації в місті Кременчук. Особливості демографічної ситуації та розповсюдження хвороб серед дитячого та дорослого населення.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 08.12.2011
