Природні ресурси Кіровоградської області, їх стан та заходи з охорони

Размещено на http://www.allbest.ru

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування України

«Боярський коледж екології і природних ресурсів»

Циклова комісія еколого-природничих та сільськогосподарських дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Охорона навколишнього середовища»

на тему: «Природні ресурси Кіровоградської області, їх стан та заходи з охорони»

Студентки групи Е-41

напряму підготовки 6.040106 « Екологія, охорона навколишнього

середовища та збалансоване природокористування»

Рекути Наталії Миколаївни

Керівник: Чорна О.М.

м. Боярка - 2015

Вступ

кіровоградський охорона природний екологічний

Досліджуваним об'єктом моєї курсової роботи являються природні ресурси Кіровоградської області. Тому в ході виконання роботи я буду розглядати ці ресурси та характеризуватиму стан та методи їх охорони і відновлення.

Із виникненням людського суспільства відбулися і відбуваються все нові й нові зміни у стані біосфери, науково-технічна революція, господарська діяльність людини відчутно позначаються на навколишньому середовищі: засмічуються повітря і водойми, виснажуються родючі ґрунти, тому в усіх країнах світу екологічне питання, є питанням національної безпеки.

На даний момент стан всіх природних територій та відповідно ресурсів України знаходяться у вкрай важкому стані. Що й зумовлює той факт, що наша країна знаходиться в глибокій еколого-економічній кризі. Тож зараз дуже актуальним є питання методів охорони та відновлення стану навколишнього середовища та природних ресурсів. Для цього в Україні вже встановлена ціла низка законів, правових норм та нормативів, які регулюють антропогенний вплив на навколишнє середовище. Крім цього існують спеціальні території, такі як ландшафтні парки, заказники, заповідники, а також заповідні урочища та природні заповідники, які забезпечують охорону всього природного комплексу. Це являється вкрай важливою ланкою захисту та відновлення навколишнього середовища. На даний час відсоток природно заповітного фонду становить - 6,05% національної території, до його складу входять понад 8 тисяч об'єктів загальною площею 3,3 мільйонів га. Окрім активного захисту природних ресурсів в Україні відбувається постійний моніторинг як самих територій, так і підприємств які можуть впливати на стан навколишнього середовища. Також одним з факторів, що впливає на якість довкілля є контроль за кількістю відходів, що утворюються і розміщуються в області, ступінню їх небезпечності та рухом. Ця робота знаходиться під постійним контролем і будується на основі Закону України “ Про відходи “ та інших законодавчих та нормативних актів.

Кіровограмдська область знаходиться в центральній частині України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу у південній частині Придніпровської височини. Була утворена 10 січня 1939 року наказом Президії Верховної Ради СССР[1]. Практично вся її територія розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході зДніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України. Особливістю й оригінальністю цієї області являється те, що в одному з його селищ - в Добровеличківці розташовується географічний центр України.

?

Розділ I. Загальна характеристика Кіровоградської області

Область розташована в центрі України, між річками Дніпро та Південний Буг, у південній частині Придніпровської височини. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині і хвилястий - на Придніпровській височині. Середня висота височини у межах області 150-180 м. Поверхня височини густо розчленована долинами Південного Бугу, Собі, Синюхи, Гірського Тикича, Росі, Інгулу, Інгульця, Саксагані й інших річок. Більшість долин має 3-4 чітко виражені тераси. Глибина врізу долин сягає 80-90 м. Поширені також залишкові прохідні долини глибиною 15-40 м (іноді до 50 м). З наближенням до Дніпра, а також до Південного Бугу вододіли звужуються й мають вид увалів із пласкою поверхнею. Значно збільшується кількість балок і ярів. Область розташована в центрі України, між річками Дніпро та Південний Буг, у південній частині Придніпровської височини. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині і хвилястий - на Придніпровській височині. Новоукраїнський район розташований на Придніпровській височині. Поверхня - підвищена пологохвиляста лесова рівнина розчленована ярами, балками, каньйоноподібними і прохідними долинами. На півдні висота до 269 м над рівнем моря (найбільша в Кіровоградській області).

Площі, зайняті водними об'єктами, займають 3,5% території області. Географічна мережа складається з 438 річок загальною довжиною 5558 км. Територією області протікають найбільші ріки України - Південний Буг (Гайворонський та Голованіський райони) та Дніпро (Світловодський район), всі інші річки належать до їх басейнів. Середні річки - Синюха, Інгул, Інгулець, Чорний Ташлик, Велика Вись, Тясмин, Цибульник, Ятрань. Нараховується 202 малі річки довжиною більше 10 км.

За кількістю водосховищ і ставків область займає третє місце серед областей України. В області налічується 2185 ставків і 85 водосховищ (Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське, Софіївське та ін.) загальною площею водного дзеркала 25628,2 га. Область має найменші запаси природних підземних вод. Болотами зайнято 10,4 тис. га, що складає 0,42% території області.

Більшість території району лежить у зоні лісостепу, південніше від Кіровограда - зона північного степу.

Природна рослинність займає 15-16% площі території області та представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами рослинності. Лісова рослинність представлена змішаними лісами, найпоширеніші породи: дуб, клен польовий, клен гостролистий, акація, тополя, каштан, ясен, липа, береза, чорна горобина, вільха, обліпиха, верба, дика вишня, у підліску бересток, терен, калина, глід, ожина. Серед хвойних порід переважають сосна та ялина.

В області наявні лучні степи, виявлено значні ділянки справжніх степів та трапляються чагарникові степи. Степова рослинність представлена багаторічними травами, злаками: тонконіг лучний та вузьколистий, пирій повзучий, типчак, тимофіївка, ковила, волошка, молочай, ромашка, стоколос тощо. Лучна і болотна рослинність поширена в заплавах річок. Серед квітуючих степових рослин можна виділити горицвіт, барвінок, сон-траву, дикорослі іриси. У вологих тріщинах скель зростають дрібні папороті - аспленій північний, аспленій волосовидний, пухирник ламкий. Зростають також декілька видів шипшини.

Рідкісні й зникаючі рослини: астраган шерстистоквітковий, ковила волосиста, ірис злаколистий, ірис понтичний, лілія лісова, підсніжник звичайний, сон великий, барвінок малий, валеріана лікарська, звіробій звичайний, конвалія звичайна, льон жовтий та ін.

Незважаючи на значне господарське освоєння території, тваринний світ області залишається відносно багатим.

Фауна області представлена досить великою кількістю видів ссавців (65 видів): косуля, лось, дикий кабан, заєць-русак, лисиця, вовк, горностай, куниця, ондатра, видра, єнотоподібний собака, їжак, бобер річковий, кріт, кажани, тощо. Багато гризунів. Найбільший представник ссавців в області є лось, найменші - бурозубка і білозубка.

В області значне розмаїття птахів. У видовому відношенні найбільшою групою птахів є горобині, до якої відносяться горобці, шпаки, синиці, ластівки, щиглики, снігурі, а також ґави, сороки. Найбільший за розміром представник цієї групи - крук, а найменший - волове очко, корольок жовтоголовий. Поширені хижі птахи, більшість з них належить до категорії рідкісних тварин. Це яструб великий, канюк звичайний та сокіл-дербник. Зустрічаються типові навколоводні птахи, вони з'являються під час сезонних міграцій. Це - звичайна чайка (чибіс), травник, веретенник великий і зуйок малий. Досить різноманітною групою птахів є також качині, які належать до мешканців водно-болотного комплексу. Найбільш численні представники групи - крижень, чирок-тріскунок, широконіска. Багато чапель. Це - чапля сіра та руда, квак, бугай і бугайчик.

За кількістю видів виділяється також група пастушкових птахів - лиска, курочка водяна, погонич і пастушок. Місцями трапляється деркач, він занесений до Червоної книги України. Досить різноманітною групою є сови: сова сіра, вухата та болотяна, сич хатній, пугач, сипуха ( два останні занесені до Червоної книги України).

Серед земноводних найбільш численні жаби озерна та ставкова, а також кумка червоночеревна. На заліснених територіях переважає жаба трав'яна, трапляються жаба гостроморда і квакша звичайна, рідкісна - ропуха сіра, місцями звичайні часничниця і ропуха зелена. Серед плазунів є ящірка прудка, місцями - ящірка зелена. До групи нечисленних видів відносяться вуж звичайний, ящірка живородяча, черепаха болотяна. Зустрічаються види рідкісні та дуже рідкісні: до перших відносяться вуж водяний, мідянка, полоз жовточеревний та гадюка степова , а до других - полоз лісовий.

Рідкісні тварини та птахи: борсук, свиня дика, заєць сірий, їжак звичайний, козуля європейська, зяблик, славка чорноголова, дрізд чорний, соловейко східний, синиця велика, жулан, малинівка, вівсянка звичайна, сіра чапля та інші.

1.1 Природно-кліматичні умови

Кліматичні умови

Клімат Кіровоградської області помірно континентальний. Територією області з північного заходу на північний схід проходить смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на півночі від якої переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе. Середня температура липня + 21 C, січня - 5,5 C, а середньорічна температура в області становить +7,7 - 8,4° С, в найтепліші роки - (1967р., 1975р., 1989р.) - 9,6 - 10,3° С.

Кіровоградська область за кліматичними умовами відноситься до зони ризикованого землеробства. Недостатність опадів спричиняє довготривалі періоди посух, нерідким явищем яких є пилові бурі та суховії, Протягом року на території області спостерігаються сильні вітри більше 15 м/сек. Бурі та урагани до 25-30 м/с характерні для осінньо-літнього періоду. що завдає збитків господарствам зменшенню або повною загибеллю врожаю. Середньорічна кількість опадів - 499 - 582 мм. Максимальна кількість їх випадає у теплий період року (~70%). Середньорічна відносна вологість повітря становить - 73-76%. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. Днів з опадами за рік 120-140. Сніговий покрив встановлюється в ІІІ декаді листопада, а сходить в ІІ декаді березня.. Максимальне промерзання ґрунту - 98-144 см. Серед несприятливих кліматичних явищ слід відмітити посухи, суховії, пилові бурі, град, зливи.

Природні умови

Кіровоградщина розташована в межах центральнолісостепової підвищеної агроґрунтової провінції та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. Більшість території області лежить у зоні лісостепу, південніше від Кіровограда - зона північного степу.

Ґрунти областi мають високу родючість. Ґрунтовий покрив областi характерний для перехідної зони від південного лісостепу до пiвнiчного степу.У лісостеповій частині області переважають чорноземи типові середньо- і малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), у степовій - чорноземи звичайні середньо- і малогумусні (95% площі). У долинах багатьох річок поширені чорноземно - лучні і лучно - болотні ґрунти; є ділянки слабо закріплених пісків. Еродованість земель становить: у південно-східній частині - 53%, у західній - 43%.

В області наявні лучні степи, виявлено значні ділянки справжніх степів та трапляються чагарникові степи. Степова рослинність представлена багаторічними травами, злаками: тонконіг лучний та вузьколистий, пирій повзучий, типчак, тимофіївка, ковила, волошка, молочай, ромашка, стоколос тощо. Лучна і болотна рослинність поширена в заплавах річок. Серед квітуючих степових рослин можна виділити горицвіт, барвінок, сон-траву, дикорослі іриси. У вологих тріщинах скель зростають дрібні папороті - аспленій північний, аспленій волосовидний, пухирник ламкий. Зростають також декілька видів шипшини.

1.2 Демографічна ситуація

Офіційною датою утворення області вважається 10 січня 1939 року.

Область нараховує 23 адміністративних райони, з них - 2 райони у місті Кіровограді, а також 12 міст, з яких 4 обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1021 сільський населений пункт. Розвиненими містами з промисловим виробництвом, крім обласного центру, є міста обласного підпорядкування Олександрія і Світловодськ, а також великі залізничні вузли Знам'янка і Помічна.

В області живуть представники майже 30 національностей. Українці складають 90,1 %, росіяни - 7,5 %, представники інших національностей - 2,4 %

Чисельність наявного населення області на 1 березня 2015р., становила 979,3 тис. осіб.

За січень-лютий 2015р. чисельність населення скоротилася на 1255 осіб. Зменшення чисельності населення області відбулося за рахунок природного скорочення - 1282 особи. Водночас спостерігався міграційний приріст населення, який склав 27 осіб.

Порівняно з січнем-лютим 2014р. обсяг природного скорочення збільшився на 149 осіб (на 13,2%) або з 7,1 до 8,1 особи у розрахунку на 1000 наявного населення.

У січні - лютому 2015р. міграційне скорочення населення становив 0,17 особи в розрахунку на 1000 наявного населення (у січні-лютому 2014р. - міграційне скорочення 1,04 особи).

Порівняно з січнем - лютим 2014р. зменшилась кількість осіб, що зареєстрували постійне місце проживання в області (на 16,1%) та кількість вибулих (на 24,3%).

В області спостерігається складна демографічна ситуація. Нині в області налічується більше міських жителів (587,58тис. чол., або 60%), ніж сільських (391,72тис., або 40%). Найбільш динамічно зростаючою групою населення є пенсіонери (29,7% до загального населення області). Поки що число пенсіонерів менше від загальної кількості населення, задіяного в господарстві області (близько 400 тис. чол.), проте ці показники можуть зрівнятись уже найближчими роками.

Фактично в кіровоградській глибинці триває процес деурбанізації. Міська інфраструктура в більшості райцентрів і селищ міського типу здеградована (ліквідовано централізоване опалення, водопостачання і т. п.). Жителі населених пунктів, що виникли навколо великих добувних виробництв, за розподілом праці сьогодні не відрізняються від жителів навколишніх сіл. Наприклад, на основних виробництвах двох селищ західної частини області Побужжя і Завалля (відповідно на нікелевому і графітовому комбінатах) було задіяно більшість працездатного населення (так, на Завалівському графіткомбінаті працювало близько 1800 осіб, тоді як загальна кількість жителів селища разом із дітьми та пенсіонерами складала близько 6 тис.). Після зупинки виробництв значна частина жителів мусить виживати за рахунок ведення підсобного господарства, використовуючи для опалення дерева з лісонасаджень, та й очисні споруди все ще існуючої каналізації вичерпали свій ресурс і т. д.

1.3 Економічно-соціальний розвиток

Кіровоградська область по структурі економіки є аграрно-індустріальною.

У структурі валового випуску продукції займають:

* сільське господарство - 32,1%

* промисловість - 28,1%

* транспорт і зв'язок - 11,6%

* житлово-комунальне господарство - 5,1%

* інші галузі матеріального і нематеріального виробництва - 23,1%

Промисловість - це одна з провідних галузей соціально-економічного комплексу Кіровоградської області, на яку припадає 20,7% валового суспільного продукту. В ній зайнято 75,1 тис.чоловік. Промислову продукцію випускають більш ніж 3 тисячі підприємств та виробництв, 295 з яких складають основну групу самостійних промислових підприємств та об'єднань. Промисловий комплекс охоплює 13 провідних галузей.

Особливе місце в промисловості області належить харчовій галузі, на яку припадає 39 % від загального об'єму промислового виробництва, а також машинобудівництву та металообробці,електроенергетиці, будівельним матеріалам, кольоровій металургії, легкій промисловості, паливній галузі.

Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.

На товарному ринку України область вирізняється виробництвом нікелю, графіту, буровугільних брикетів, мостових електричних кранів, продукцією харчової промисловості: м'ясо, молочні продукти, цукор, олія і т.п.

Сільське господарство

Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73 %, тваринництва - 27 %.

Основні зернові культури, що вирощуються в області - озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.

У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.

Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.

Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику - 10 %, зернових і зернобобових - 6,7 %, цукровому буряку (фабричному) - 5,2 %, м'ясу - 3,0 %, молоку - близько 2,8 %.

Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах - чистокровна верхова і українська верхова.

Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них - 21,2 тис. га міжгосподарських систем

Транспорт і зв'язок

Область має вигідне географічне положення і розвинену транспортну мережу. Територію перетинають чисельні залізничні магiстралi. Здійснюються в основному транспортні перевезення в напрямку Донбас - Карпати, що зв'язують важливі промислові та сільськогосподарськi райони пiвдня з південним заходом та центром України. Експлуатаційна довжина залізниць - 944 км., з яких електрифіковано 601 км. Густота мережі залізних доріг - 38 км на 1000 кв. км. Основні залізничні вузли - Знам'янка, Помічна, Гайворон, Донинська.

Розвинений автотранспорт. 10 автомагістралей довжиною 728,7 км, які зв'язують Україну з державами СНД та Центральної і Південної Європи. Густота автомобільних доріг складає 308,5 км на 1000 кв. км.

Авіаційні перевезення здійснюються ВАТ «Авіакомпанія «Кіровоградські авіалінії». Крім того, є дві комерційні авіакомпанії «УРГА» та «Чайка», які працюють на міжнародних авіаційних маршрутах. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ).

Житлово-комунальний господарство

Більшість міських комунікацій у Кіровограді збудовані ще за СРСР, а в 1990-ті на них не вистачало фінансування, тому в місті схожі для решти українських міст проблеми з комунальним господарством. Серед позитиву відмічається відносне вирішення проблеми з водопостачанням (водогін у тоді ще Єлисаветграді взялися будувати ще в 70-х роках XIX століття, а завершили спорудження 1893 року -- місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води, стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок, втім вода була платною).

Газопостачання в Кіровограді здійснюється ВАТ «Кіровоградгаз». Постачання електричної енергії в область здійснює оператор ВАТ «Кіровоградобленерго», який є монополістом, до основних видів ліцензованої діяльності якого належать виробництво, передача та постачання електроенергії споживачам Кіровограда (та Кіровоградської області) за тарифами, що регулюються згідно з чинним законодавством.

Для водозабезпечення Кіровограда (і низки інших населених пунктів області) в 1973 році було введено в експлуатацію водогін «Дніпро -- Кіровоград» проектною потужністю споруд 168 тисяч мі питної води на добу.

Орган, відповідальний за водопостачання в області, перебуває натепер у комунальній власності - комунальне підприємство «Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство Кіровоградської міської ради». Також до системи комунального господарства області належать житлово-експлуатаційні контори (ЖЕКи № 1,2,7,12,13,15) та комунальні ремонтно-експлуатаційні підприємства (КРЕПи № 3,4,6,9,10,11), ДКП «Аварійно-диспетчерська служба». На комунальне підприємство «Теплоенергетик» покладено функцію контролю за міськими тепловими мережами.

В області створені також спеціальні служби-комунальні підприємства -- з утримання міських шляхів (і мостів); «Міськсвітло», що відповідає за станом електричних мереж і зовнішнім освітленням міста; «Трест зеленого господарства», що здійснює функцію озеленення тощо.

Освіта і наука

У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І--IV рівнів акредитації.

Культура

Важливою віхою в культурному розвитку краю було будівництво в 1754 році фортеці Святої Єлисавети. Вона на довгі роки стала центром духовного життя Кіровоградщини.

У фортеці Святої Єлисавети заснована перша в Україні друкарня цивільного шрифту, випущена «Азбука», існувала медико-хірургічна школа. Шляхи юного Тараса Шевченкапролягли через Єлисаветград і відобразилися у його творчості. Цей край надихнув на створення найкращих зразків лірики А. Фета.

Релігія

Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, вірогідно, ще в часи Київської Русі.

Соціальний захист

В регіоні органи системи соціального захисту населення, фондів страхування та Мінсоцполітики займають 196 будівель, з яких доступними є 59,7 % (117 будівель).

Проблемне питання:

Єдина будівля Фонду соціального захисту інвалідів доступна частково. В територіальних органах

* Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 41,7 %.

* Державної служба зайнятості жодна з 22 будівель не є доступною (всі доступні частково).

?

Розділ II. Природно-ресурсний потенціал Кіровоградської області

На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних умов і ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи динаміку їх.

Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають як запаси, цінність, можливості, засоби

Природно ресурсний потенціал Кіровоградської області загалом (за грошовою оцінкою) складає 3% в Україні. В його структурі земельні (ґрунтові) ресурси становлять 70,3%, водні - 11,9, мінерально-сировинні - 10,8, природно-рекреаційні - 4,8, лісові - 1,6 і фауністичні - 0,6%.

За територіальною диференціацією природно-ресурсного потенціалу в Україні (індекс 1,00 грн./га) регіон складає 0,75, особливо виділяються земельні і фауністичні ресурси - відповідно 0,99 і 1,00.

2.1 Водні ресурси

Водний фонд області представлений 438 річками загальною довжиною 5558 км. На території області протікає дві великі річки. Є ще 1 074 річки і струмочки загальною довжиною 2 595 км. Область малозабезпечена місцевими водними ресурсами. Її гідрогеологічні умови малосприятливі для формування запасів підземних вод, так як область розташована в зоні Українського кристалічного масиву. Це є причиною того, що близько 30% пробурених сверловин безводні, інші мають низькі дебіти, що дає можливість забезпечувати в основному лише потреби сільськогосподарського виробництва.

Водопостачання питною водою м. Кіровограда здійснюється в основному дніпровською водою, що подається по міжрайонному водопроводу ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Підземною водою місто забезпечено всього на 16%.

Річки Кіровоградщини зарегульовані 2794 ставками загальною площею водного дзеркала 17,8 тис. га та об'ємом близько 205 млн.м3, 84 водосховищами площею 9,5 тис. га та об'ємом 264,2 млн.м3.

Водні ресурси складаються із сформованого поверхневого стоку річок на території області та транзитного стоку річок, які надходять із територій суміжних областей та запасів підземних вод.

В середній по водності рік місцевий стік формується в обсязі 1,11 км3/рік, разом з транзитним - 48,61 км3/рік. В багатоводний рік (10% забезпеченості) відповідно 2,1 км3/рік та 94,3 км3/рік. В маловодний рік (95% забезпеченості) відповідно 0,24 км3/рік та 30,74 км3/рік.

Питні та технічні підземні води в Кіровоградській області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 38 ділянках. Сумарна кількість затверджених (балансових) запасів питних та технічних вод складає 225,700 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1, 162,300 тис. м3/добу з них не розроблялись.

Підземні мінеральні води Кіровоградської області відносяться до типу радонових і використовуються в бальнеолікуванні, розвідані на двох ділянках. Також значні обсяги підземної води подаються з відхиленням від стандарту якості: мають підвищені загальну жорсткість, вміст сухого залишку, заліза, марганцю, нітратів та аміачних сполук. Об'єктивно виникає необхідність подачі води на значні відстані.

Сумарна кількість затверджених (балансових) запасів мінеральних вод складає 433,0 тис. м3/добу, сумарні запаси всіх підземних вод на території області становлять 146,7 млн.м3, затверджені - 52,4 млн.м3

Поверхневі води річок Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу

Дніпро,знаходиться в північно східній частиі області, його довжина в межах області складає - 68 км або 6% від усієї його протяжності в межах України, басейн охоплює 37% території області, що становить 3,2% території басейну, розташованого в межах України.

Південний Буг, що протікає на південному заході, має довжину в межах області - 84 км або 10% від його загальної довжини, басейн річки охоплює 63% території області та становить 24,3% всієї території басейну.

Вісім середніх річок: притоки Дніпра - Тясмин (30 км), Інгулець (176 км); притоки Південного Бугу - Синюха (90 км), Велика Вись (166 км), Ятрань (50 км), Чорний Ташлик (106 км), Інгул (175 км), Висунь(16 км).

Густота річкової сітки на заході - 31 - 0,38 км/км2, на південному сході - 0,20 - 0,23 км/км2. На північному сході Кіровоградщину омивають Кременчуцьке і Дніпродзержинське водосховища, у межах області створено багато водосховищ (Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське, Тернівське, Кіровоградське, Олександрійське, Інгуло-Кам'янське) і ставків. Збудовано водовід Дніпро - Кіровоград.

Водозабезпеченність місцевим стоком у середній по водності рік на 1 людину в області становить 1,09 тис.м3/рік, сумарним, з врахуванням транзитного стоку - 49,5 тис.м3. В маловодний рік (95% забезпеченості) водозабезпеченість місцевим стоком знижується до 0,239 тис.м3/рік, при середній по Україні 0,58 млн.м3, а сумарним стоком до 30,2 тис.м3/рік.

За кількістю водосховищ і ставків область займає третє місце серед областей України. В області налічується 2185 ставків і 85 водосховищ (Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське, Софіївське та ін.) загальною площею водного дзеркала 25628,2 га. Область має найменші запаси природних підземних вод. Болотами зайнято 10,4 тис. га, що складає 0,42% території області.

Наявні водні ресурси не забезпечують в повному обсязі потреби населення та галузей економіки, так як на території області розподілені нерівномірно. Транзитний стік рр.Південний Буг та Дніпро мало використовується в народному господарстві області, так як значно віддалений від промислових центрів. Покриття дефіциту водних ресурсів здійснюється шляхом забору води з річки Дніпро та її подачею в маловодні регіони.

Для перерозподілу стоку з 1988 року функціонує канал Дніпро-Інгулець довжиною 150,5 км (із них 110 км руслом р.Інгулець), яким щорічно здійснюється подача дніпровської води на забезпечення водою сільгоспугідь Кіровоградської і Дніпропетровської областей, Криворізького гірничорудного промислового комплексу, промивку русла та екологічного оздоровлення р.Інгулець, поліпшення якості води у Карачунівському водосховищі та на водозаборі Інгулецької зрошувальної системи.

2.2 Характеристика грунтів

Територія області становить 24,6 тис. кв. км або 4,07 відсотків території України. Область розташована в досить широкій смузі переходу лісостепової зони України у степову. Відповідно до цього північна частина області відносіться до Лісостепу, південна - до північного Степу України, також вона входить в межі центрально-лісостепової та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. Протяжність області з півночі на південь майже 170 км. Із заходу на схід понад 300 км. В лісостеповій частині переважають чорноземи типові середньо- і малогумусні, опідзолені, у степовій - чорноземи звичайні середньо- і малогумусні. Середній бал природної родючості сільськогосподарських угідь складає 67, ріллі - 68 балів (в Україні відповідно 62 і 63). В області високий рівень сродованості земель: в південно-східній частині - 53, західній 43%. Але в цілому агроґрунтові умови сприяють розвитку сільськогосподарського виробництва.

В пiвнiчнiй частинi областi переважають чорноземи потужні малогумуснi iз вмістом гумусу 5,0% та середньогумуснi із вмістом гумусу трохи більше 5,5%. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградурованi, а також чорноземи опiдзоленi, темно-сiрi опiдзоленi та сiрi опiдзоленi ґрунти.

У ґрунтовому покриві переважають чорноземи, в північній частині поширені глибокі та опідзолені, в південній частині - звичайні середньо-гумусні й мало гумусні чорноземи. Є також сірі лісові і болотні ґрунти. Область відзначається багатством земельних ресурсів, значною природною родючістю ґрунтів.

Основними землекористувачами в області є сільськогосподарські підприємства у користуванні яких перебуває 1266,5 тис. га (51,5%) загальної площі області. У власності і користуванні громадян знаходиться 635,6 тис га (25,8%). Всього в області 748,3 тис. власників землі і землекористувачів.

Розпайовано 1466,0 тис.га сільськогосподарських угідь або (94,4%) земель колективної власності. Розмір середньої частки (паю) відповідно до виданих сертифікатів по області складає 5,8 га.

Внаслідок екстенсивного землеробства сільськогосподарська освоєність та розораність території суши області досягла 85,7 та 74,4 відсотка відповідно. Через це в області спостерігається надмірний вплив сільськогосподарського виробництва на стан земельних ресурсів, що викликана надмірною розораністю території, хімізацією та меліорацію земель.Наслідком високої господарської освоєнності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічної безпеці області, процес втрати гумусності прогресує. Середньозважений вміст гумусу в ґрунтах з кожним роком зменшується. Отже за такої тенденції ґрунти області протягом дуже короткого в історії ґрунтоутворення проміжку часу можуть зазнати катастрофічних змін. Тому усі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення і погіршення екологічного стану.

2.3 Лісові ресурси та природно заповідний фонд

Лісові ресурси

Більшість території області лежить у зоні лісостепу, південніше від Кіровограда - зона північного степу. Загальна площа земель лісового фонду області складає 144,6 тис. га з них вкритих лісом 132,3 тис. га. Площа земель лісового фонду, які віднесені до державних лісогосподарських підприємств становить 119,27 тис. га.

Лісова рослинність представлена переважно широколистяними лісами, найпоширеніші породи: дуб, клен польовий, клен гостролистий, акація, тополя, каштан, ясен, липа, береза, чорна горобина, вільха, обліпиха, верба, дика вишня, у підліску бересток, терен, калина, глід, ожина. Серед хвойних порід переважають сосна та ялин.фрагменти сосново-дубових лісів трапляються на борових терасах р. Дніпра і Тясмину. Корінні плакорні масиви широколистяних лісів існують в лісостеповій частині області - Чорний, Чутянський, Нерубайський ліси. В південній, степовій, частині ліси не виходять на плакори, а трапляються у верхів'ях балок, утворюючи смугу байрачного степу. Лісові ценози мають чотириярусну будову, значне затінення та характеризуються мішаними дерево-станами з домінуванням дуба звичайного. В деревних ярусах співдомінують граб звичайний, ясен високий, клен гостролистий, липа серцелиста, які утворюють відповідні угруповання. В центральній і північній частинах області переважають грабово-дубові, дубові, ясене-дубові ліси, а у Придніпров'ї - липово-дубові та кленово-липово-дубові, в яких переважають двоярусні деревостани. Розріджений підлісок утворюють ліщина європейська, бруслини європейська, бородавчаста, клен татарський, калина гордовина, свидина криваво-червона тощо. Домінантами трав'яного ярусу виступають здебільшого осока волосиста, зірочник, яглиця, копитняк, підмаренник запашний, конвалія, купина багатоквіткова. В трав'яному покриві добре виявлені синузії весняних ефемероїдів, в яких найчастіше домінують анемона жовтецева, пшінка весняна, рясти ущільнений і порожнистий, проліска дволиста, зірочки жовті. У Чорному та Чутянському лісових масивах утворюють популяції види рослин з Червоної книги України - цибуля ведмежа і тюльпан дібровний.

Антропогенний вплив на ліси проявляється значною мірою у насадженнях, які зазнають рекреаційного навантаження. Негативні наслідки проявляють себе у вигляді численних пожеж. Хоча всі пожежі мали низовий характер, їх повторення на одній і тій же площі призводить до поступового всихання і розладнання насаджень. Істотної шкоди лісовим насадженням завдає також засмічення побутовими та промисловими відходами. Дуже шкідливо впливає на прилеглі лісові насадження міське сміттєзвалище, яке знаходиться в урочищі “Салганні піски” Кіровоградського лісництва. Це звалище існує вже кілька десятків років, воно давно вичерпало свій ресурс, але питання про його закриття та рекультивацію практично не вирішується. Означене звалище завдає величезної екологічної шкоди прилеглим лісовим насадженням, а також річці Інгул, яка протікає поблизу.

Залишаються проблемними питання щодо здійснення державного контролю за станом полезахисних лісових смуг, їх охорони, захисту, використання та відтворення внаслідок відсутності єдиного порядку їх використання, в результаті чого при розглядах в судах адміністративних та інших справ питання притягнення до відповідальності винних осіб залишається відкритими. Вирішити дане питання допоможе передача (закріплення) захисних лісових насаджень за власниками або користувачами сільськогосподарських угідь, які змогли б забезпечити їх збереження та догляд за ними.

Загальний запас деревини на території державного лісового фонду становить 17,6 млн. куб. м.

По інших лісокористувачах лісовпорядкування не проводилось протягом останніх 20 років, тому запас деревини можливо підрахувати лише орієнтовно: він становить 2,6 млн. куб. м.

Експлуатаційні ліси на території області відсутні.

Природно заповідний фонд

До природно-заповідного фонду належать природні й біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Завдання щодо охорони біорізноманіття не вирішується під час приватизації земель, підготовки і виконання програм галузевого, регіонального і місцевого розвитку. Відсутність закріплених на місцевості в установленому законом порядку меж об'єктів природно-заповідного фонду призводить до порушення вимог заповідного режиму. Повільними є темпи встановлення у натурі (на місцевості) прибережних захисних смуг вздовж річок та навколо водойм, які виконують роль екологічних коридорів.

З метою припинення процесів погіршення стану навколишнього природного середовища необхідно збільшувати площі земель екомережі, що є стратегічним завданням у досягненні екологічної збалансованості території України. Збільшення площі національної екомережі має насамперед відбуватися в результаті розширення існуючих та створення нових об'єктів природно-заповідного фонду.

До складу природно-заповідного фонду області входять 215 заповідних територій та об'єктів загальною площею 99429,71 га (4,1 % загальної площі області), в тому числі:

26 - зальнодержавні на площі 5909,8 га;

189 - місцевого значення на площі 93334,91 га.

Із 215 природно-заповідних територій загальною площею 99429,71 га встановлено у натурі (на місцевості) межі 82 територій та об'єктів природно-заповідного фонду області.

Основною причиною затримки проведення робіт із встановлення меж інших територій (об'єктів) природно-заповідного фонду є висока вартість зазначених робіт та відсутність достатніх обсягів фінансування з бюджетів усіх рівнів.

Оптимізація мережі природно-заповідного фонду області значно стримується окремими факторами. Це перш за все високий ступінь розораності земель області, при цьому статус заповідних територій та об'єктів надається невеликим за площею, збереженим у природному стані, ділянкам у ярах, балках, долинах річок, на крутосхилах.

На Кіровоградщині слід звернути увагу на бідні біорізноманіттям порушені землі, де можна створити гарні природні умови. Еродовані та інші виснажені порушені землі з часом можуть стати природними оазами, особливо якщо з них зняти антропогенний тиск і надати можливість для природного самовідновлення. Велику роль у цьому може відіграти програма охорони земель, та розвиток законодавства щодо охорони земель сільськогосподарської освоєності територій та розораності сільськогосподарських угідь із вилученням малопридатних для обробітку та екологічно вразливих земель. Частина таких земель могла б увійти до територій природно-заповідного фонду.

Статусу державного значення надано «перлинам» краю: ландшафтному заказнику «Чорноліський», гідрологічній пам'ятці природи «Болото «Чорний ліс», ботанічним заказникам «Граничний степ» та «Сатківський степ», загальнозоологічному заказнику «Полозова балка», дендрологічному парку «Веселі Боковеньки», паркам-пам'яткам садово-паркового мистецтва «Онуфріївський парк», «Хутір Надія». Місцевого значення: 2 заказники, 17 пам'яток природи, 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва і 10 заповідних урочищ.

У структурі природно заповідного фонду найбільше територій на степовій частині області. Трохи менше у лісостеповій.

2.4 Сировинно-мінеральні та рекреаційні ресурси

Мінерально-сировинна база області на 15,5% складається з паливно-енергетичних корисних копалин (буре вугілля, горючі сланці, уранові руди), на 58,2% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта (26,3%) - це руди чорних, кольорових та рідкісних металів, а також питні, технічні та мінеральні підземні води.

Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис. га, з них 2037,2 тис. га або 82,9 відсотка займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.

В структурі сільгоспугідь рілля складає 86,5 відсотків, багаторічні насадження - 1,3; сіножаті - 1,2; пасовища - 11,0 відсотків. Розорюваність земель складає 74 % суші.

В Кiровоградськiй області поширені родовища бурого вугілля, які відносяться до Дніпровського буровугільного басейну. В областi зосереджено 90% запасiв вугілля Дніпровського басейну. Найбільш значні родовища вiдомi в Олександрії, Балаховцi, Петровому, Михайлiвцi, Байдурiвцi. Практично все видобуте вугілля переробляється i використовується в областi.

В областi знайдені горючі сланці поблизу с. Бовтишки Олександрiвського району, невеликi родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок біля Новомиргорода, Онуфріївни.

Залiзоруднi родовища розташованi в схiднiй частинi Кiровоградської областi. Тут знаходяться Петрiвське, Ганнiвське, Артемiвське, Горiхiвське, Попельнастiвське та інші залізорудні родовища.

В областi є родовища нікелевих руд - Деренюхське, Капiтанкiвське, Липовенькiвське, Грушкiвське та iншi родовища, на базі яких дiє Побузький нiкелевий комбiнат. В Побужжi знайдено Хащуватське родовище марганцевих руд.

Характерною особливістю області є наявність єдиних в Україні родовищ хромітових руд (Голованівський район).

Знайдені родовища урану: Мічурінське, Ватутiнське, Северинське та цілий ряд інших, на базі яких утворено власну мінерально-сировинну базу атомної енергетики України. Усі родовища, по наявних в них запасах, відносяться до великих.

Є промислові поклади золота - Юр'ївське та Клинцiвське родовища, якi оцінюються як великі. Разом iз золотом можливо додатково отримувати срібло. Мають місце рудовиявлення платини, вольфраму та олова

В Кiровоградськiй областi експлуатується найбільше в Європі Заваллiвське родовище графіту. Вміст графіту в каолiнiзованих гнейсах складає 6-14%. В смт Завалля (Гайворонський район) видобуток ведеться кар'єрами. Продукцію представлено чотирма видами малозольного графiту (тигельний, елементний, олівцевий i ливарний або сріблястий) та іншими різновидами колоїднографiтових препаратів для хiмiчної, електротехнiчної та машинобудiвельної промисловостi.

В Кiровоградськiй областi видобувається каолiн на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с. Катеринiвки. Катеринiвськi каолiни застосовують як додаток до глини Часов-Ярського родовища, в результатi чого отримують вогнетривку глину з вмiстом суми окислiв алюмiнiю та титану 30%, окислiв залiза не бiльш нiж 3% та вогнетривкiстю не менш нiж 1670єС. Таку сумiш застосовують для випалювання абразивних виробiв.

В областi присутнi багато видiв будiвельних матерiалiв: суглинки, піски, пiсчаники, бутовий камiнь, щебiнь, вапняк, мергель , кварцити тощо.Родовища суглинків знайдені поблизу смт Компанiївка, хутора Соколiвського, в Новгородкiвському районi. Великими родовищами цегляно-черепичної сировини є Новомиргородське, Васiнське, Обознiвське бiля Кiровограда та багато інших.

Рекреаційні ресурси

Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині - оздоровчі, тут помірно-теплий клімат, наявність родовищ мінеральних і радонових вод, неповторних природних і рукотворних пам'яток створюють сприятливі умови відпочинку та лікування. На території діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки i пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку. Окремо необхідно відзначити Дендропарк «Веселі боковеньки».

Рекреаційні можливості Кіровоградщини забезпечують санаторно-курортні та оздоровчі заклади різних форм власності. В Олександрії, серед зелених насадженнях із оздоровчим повітрям, розташований санаторій «Дружба».

Санаторій «Гусарське урочище» -- куточок здоров'я та гостинності. Широке застосування мінеральної води «Гусарське урочище» у комплексі із сучасним лікуванням сприяє інтенсивному очищенню нирок, печінки, а також оновленню клітин крові.

На березі Дніпра, біля Кременчуцького водосховища, розташоване місто Світловодськ, де свої послуги пропонує пансіонат «Славутич», туристична база «Дніпро» та багато інших туристично-оздоровчих закладів.

На березі озера посеред лісу, багатого грибами, ягодами, горіхами, різнотрав'ям та квітами, пропонує сімейний відпочинок турбаза «Лісова пісня».

В екологічно чистих зонах області на берегах річок та водойм розташовані дитячо-оздоровчі табори «Бригантина», «Хвиля», «Чайка», «Колосок» та інші.

Кіровоградщина особлива ще й тим, що тут, неподалік від річки Доброї, в Добровеличківському районі, розташований геометричний центр України. На території області також розташований Чорноліський державний заповідник.

2.5 Флора та фауна

Своєрідність рослинного покриву та різноманітність рослинних угруповань на території Кіровоградської області обумовлені її географічним положенням Кіровоградщина знаходиться в центрі України, проте, як уже зазначалося, її природа, рослинний і тваринний світ протягом тривалого часу не були достатньо досліджені.

Три види рослин і 23 види тварин, виявлених на території Кіровоградської області, занесені до Європейського червоного списку, 29 видів рослин і 110 видів тварин - до червоної книги України.

В складі флори виділено 145 рідкісних видів вищих судинних рослин, які знаходяться на рівнях міждержавної, державної чи регіональної охорони. До “Зеленої книги” України включено 12 рідкісних рослинних угруповань, 6 з них репрезентують лісовий, 4 - степовий, 2 - водний типи рослинності.

Рослинний світ Кіровоградщини, незважаючи на вплив людини на нього, є і нині цікавим та різноманітним. Він значною мірою трансформований, розміщення рослинності є нерівномірним. Природна рослинність вкриває 15-16% площі території області та представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами рослинності. В структурі земельного фонду області природні ліси займають близько 5% території, луки - близько 9%, степові ділянки - менше 1%, болота - 0,4%, кристалічні відслонення - 0,25%, піски - 0,1%.

З південного заходу на північний схід територію області перетинає умовна межі між лісостеповою та степовою зонами. Саме цим і зумовлений неоднорідний світ рослин Кіровоградщини. Припускають, що до того, як людина почала використовувати родючі ґрунти Кіровогрдщини в сільськогосподарських цілях, в її північні та північно-західній частини степові ділянки перемежалися лісовими, переважно широколистяними, і формували типовий Український Лісостеп. Природна степова рослинність багата, різноманітна, зберігається на схилах річкових долин та балок, на узліссях. Досить добре збереглася лучна та болотна рослинність в заплавах річок. В лісостеповій частині області в заплавах менше відчувається вплив засолення, менше гранітних відслонень із своєрідним рослинним світом.

В степах області переважають багаторічні трав'янисті рослини, насамперед, злаки. Степи переважно лучні (в травостої їх найбільшу роль відіграють келерія гребінчаста, пирій середній, тонконіг вузьколистий), а на найбільш сухих та освітлених місцях формуються угруповання ковили.

Сучасна степова рослинність перебуває у дигресивному стані та характеризується локальним поширенням на схилах балок і річкових долин. Плакорні степи практично не збереглись. Даний тип рослинності представлений лучними, справжніми, чагарниковими і кам'янистими степами.

Також незважаючи на значне господарське освоєння території, тваринний світ області залишається відносно багатим.

Фауна області представлена досить великою кількістю видів ссавців (65 видів): косуля, лось, дикий кабан, заєць-русак, лисиця, вовк, горностай, куниця, ондатра, видра, єнотоподібний собака, їжак, бобер річковий, кріт, кажани, тощо. Багато гризунів. Найбільший представник ссавців в області є лось, найменші - бурозубка і білозубка.

В області значне розмаїття птахів. У видовому відношенні найбільшою групою птахів є горобині, до якої відносяться горобці, шпаки, синиці, ластівки, щиглики, снігурі, а також ґави, сороки. Найбільший за розміром представник цієї групи - крук, а найменший - волове очко, корольок жовтоголовий. Поширені хижі птахи, більшість з них належить до категорії рідкісних тварин. Це яструб великий, канюк звичайний та сокіл-дербник. Зустрічаються типові навколоводні птахи, вони з'являються під час сезонних міграцій. Це - звичайна чайка (чибіс), травник, веретенник великий і зуйок малий. Досить різноманітною групою птахів є також качині, які належать до мешканців водно-болотного комплексу. Найбільш численні представники групи - крижень, чирок-тріскунок, широконіска. Багато чапель. Це - чапля сіра та руда, квак, бугай і бугайчик.

За кількістю видів виділяється також група пастушкових птахів - лиска, курочка водяна, погонич і пастушок. Місцями трапляється деркач, він занесений до Червоної книги України. Досить різноманітною групою є сови: сова сіра, вухата та болотяна, сич хатній, пугач, сипуха ( два останні занесені до Червоної книги України).

Серед земноводних найбільш численні жаби озерна та ставкова, а також кумка червоночеревна. На заліснених територіях переважає жаба трав'яна, трапляються жаба гостроморда і квакша звичайна, рідкісна - ропуха сіра, місцями звичайні часничниця і ропуха зелена. Серед плазунів є ящірка прудка, місцями - ящірка зелена. До групи нечисленних видів відносяться вуж звичайний, ящірка живородяча, черепаха болотяна. Зустрічаються види рідкісні та дуже рідкісні: до перших відносяться вуж водяний, мідянка, полоз жовточеревний та гадюка степова , а до других - полоз лісовий.

Рідкісні тварини та птахи: борсук, свиня дика, заєць сірий, їжак звичайний, козуля європейська, зяблик, славка чорноголова, дрізд чорний, соловейко східний, синиця велика, жулан, малинівка, вівсянка звичайна, сіра чапля та інші.

?

Розділ III. Екологічна ситуація та стан природних ресурсів території Кіровоградської області

Основними факторами, які впливають на екологічну ситуацію у техногенній сфері, є:

1. скиди забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти;

2. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

3. використання промисловими підприємствами у технологічних процесах небезпечних речовин;

4. розміщення та зберігання промислових відходів на територіях підприємств

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.» та у відповідності до обласної «Програми формування національної екологічної мережі на території Кіровоградської області на 2003-2015 рр.», затвердженої рішенням сесії Кіровоградської обласної Ради від 24 січня 2003 р. № 141, яка інтегровано входить до плану економічного та соціального розвитку області, державне управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області веде постійну роботу щодо виконання цього закону та по дотриманню природоохоронного законодавства на заповідних територіях та об'єктах Кіровоградщини

П'ять підприємств Кіровоградської області увійшли у перелік 100 об'єктів України, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища, а саме: ДП «Східний гірничо збагачувальний комбінат» у м. Жовті Води (хвостосховищє у Петровському районі), ТЕЦ-3 Олександрійська філія ЗАТ «Енерговугілля», ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат» Голованіського району, Компресорна станція «Задніпровська» Світловодського району та Кіровоградське ТОВ «Водне господарство» (колишній КП «Кіровоградводлоканал»).