Сучасні екобезпечні технології переробки ТПВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні екобезпечні технології переробки ТПВ



Вступ

Життєдіяльність людини пов'язана з появою величезної кількості різноманітних відходів. Різке зростання споживання в останні десятиліття призвело до істотного збільшення обсягів утворення побутових відходів.

Відходи при безконтрольному розміщенні засмічують і захаращують оточуючий нас природний ландшафт, є джерелом надходження шкідливих хімічних, біологічних і біохімічних препаратів у навколишнє природне середовище. Це створює певну загрозу здоров'ю і життю населення.

Рішення проблеми переробки відходів набуває за останні роки першорядне значення. В умовах постійного погіршення екологічної обстановки висувається необхідність забезпечити максимально можливу нешкідливість технологічних процесів і безпечну утилізацію відходів. [1]

Складність вирішення всіх цих проблем утилізації побутових відходів пояснюється необхідністю застосування складного капіталоємкого обладнання та відсутністю економічної обґрунтованості кожного конкретного рішення. Кількість твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні невпинно зростає, що дуже негативно впливає на стан довкілля та здоров'я людей. Людина не може жити, не залишаючи після себе тверді побутові відходи (ТПВ). Кількість їх залежить від різних факторів.

На загальне накопичення ТПВ впливають такі фактори:

1. Ступінь благоустрою будівель (наявність сміттєпроводів, системи опалення, теплової енергії для приготування їжі, водопроводу і каналізації);

2. Розвиток мережі громадського харчування та побутових послуг;

3. Рівень виробництва товарів масового попиту і культура торгівлі;

4. Рівень охоплення комунального очищення культурно-побутових і громадських організацій;

5. Кліматичні умови.



1. Проблема ТПВ

збір побутовий відходи переробка

У середньому прийнято вважати, що на одного жителя в рік накопичується 250 кг сміття, їхній негативний вплив на навколишнє природне середовище усе більш підсилюється, а процеси знешкодження ускладнюються через розширення морфологічного складу відходів, появи в них речовин, які тривало розкладаються, (пластмас та ін.). Незважаючи на те, що в даний час у сфері поводження з ТПВ мається значна кількість технічних розробок і пропозицій, гострота проблеми не знижується.

В Україні щорічно утворюються майже 8 млн. тонн ТПВ. На жаль, дотепер немає єдиної системи регламентуючих документів для ТПВ та прирівняних до них відходів. Дотепер не визначений ступінь і клас небезпеки ТПВ в залежності від компонентів, що містяться в них. Система керування ТПВ в Україні знаходиться в зароджуваному стані.

Відходи збираються як на спеціалізованих (санкціоновані місця), так і на стихійно виникаючих звалищах (недозволені місця).

Сконцентровані у відвалах, на звалищах відходи - небезпечні джерела забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин. Сформована ситуація становить реальну загрозу здоров'ю людей - сучасним і майбутнім поколінням країни.

Проблема твердих побутових відходів (ТПВ) є гостро актуальною, оскільки її рішення пов'язане з необхідністю забезпечення нормальної життєдіяльності населення, санітарної очистки міст, охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження.

ТПВ включають різноманітні речовини органічного та мінерального походження: харчові відходи, використаний папір і картон, текстиль, деревину, кістки, шкіру, гуму, пластмасу, метал, скло, камені та ін. Сміття є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів, що викликають деякі інфекційні захворювання. Тому не знешкоджені відходи можуть бути джерелом масового забруднення навколишнього середовища.

Жоден з вживаних в даний час способів збору і видалення відходів не є повністю задовільним ні за санітарно-гігієнічним, ні за техніко-економічними показниками. [2]

До відходів продовжують ставитися як до небажаних матеріалів і головне, що турбує багатьох людей - як краще «сховати відходи з очей геть». Між тим відходи ще вчора були елементами природи, і першою метою у поводженні з ними має бути відновлення ресурсів і залучення в господарський оборот з метою отримання необхідних нам матеріалів з одночасною мінімізацією звернення за ними до природи.

У США 41% твердих побутових відходів (ТПВ) класифікується як «особливо небезпечні», в Угорщині-33,5%, у Франції-6%, Великобританії - 3%, в Японії - лише 0,3%. В Україні до небезпечних відходів відносять 10% від всієї маси ТПВ. У багатьох країнах світу кількість токсичних (небезпечних) відходів неухильно зростає.

Існуюча система управління відходами в Україні, орієнтована переважно на їх захоронення, є недосконалою, веде до забруднення навколишнього повітря, ґрунтових вод і як наслідок - зниження якості життя, не узгоджується з принципами сталого розвитку економіки і вимагає докорінної модернізації. Вплив не перероблених побутових відходів на довкілля й здоров'я людини схематично зображено на Рис. 1



Рис. 1 Епідеміологічна небезпека твердих побутових відходів для організму людини

При цьому можливих напрямків модернізації даної системи два:

1) створення умов для мінімізації утворення відходів, тобто технологічна модернізація економіки на основі найкращих доступних технологій;

2) залучення відходів, включаючи накопичені за попередні роки обсяги, в господарське використання в якості вторинних матеріальних і енергетичних ресурсів, тобто розвиток індустрії утилізації відходів.

2. Основні методи переробки відходів

Основними напрямками поводження з відходами є попередження і скорочення утворення відходів, розвиток інфраструктури їх знешкодження і поетапне введення заборони на захоронення відходів, які не пройшли сортування та обробку з метою забезпечення екологічної безпеки при зберіганні і захороненні.

У країнах ЄС система управління відходами передбачає наявність інтегрованої системи різних аспектів: соціальних, економічних, нормативно-правових, управлінських, технічних.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основою системи управління відходами в ЄС служить Концепція управління відходами та проголошені в ній принципи сталого розвитку, які визначають основний напрямок управління відходами та створюють основу ієрархії методів поводження з відходами. [3]

Термічна переробка

Поняття термічної переробки є досить широким і включає в себе різні технології.

Основним завданням термічної переробки відходів є цілеспрямоване видалення з ТПВ забруднюючих речовин.

Принциповими відмінностями технологій є температура впливу на відходи, доступ кисню до них і екологічні наслідки

Крім цього, існує можливість використання енергетичного потенціалу відходів для отримання теплової та електричної енергії або промислового технологічного пара. Побутові відходи мають теплотворну здатність бурого вугілля, тобто близько 9-11 МДж / кг. Це положення використовується в європейській концепції «Відходи в енергію». Зі сміття, використовуваного в якості палива, виробляють пар, який застосовується для економії природних енергоносіїв, таких як вугілля, газ чи нафту. Зберігаються паливні ресурси, відходи використовуються як альтернативного, поновлюваного енергоносія. Таким чином, сміттєспалювальні заводи не тільки вносять значний внесок в екологічно прийнятне усунення відходів, вони також сприяють скороченню викидів парникових газів і, тим самим, боротьбі з глобальним потеплінням.

На заводах з термічного знешкодження відходів слід застосовувати триступеневу систему очищення відхідних димових газів, що відповідає принципам використання «найкращих з доступних технологій» та адаптовану до використання хімічних реагентів (адитивів) російського виробництва. На першій ступені очищення в абсорбера відбувається нейтралізація кислих компонентів димових газів вапном у присутності дрібнодисперсних водяних крапель. На другому щаблі в рукавному фільтрі здійснюється глибоке очищення від летючої золи і сорбція, важких металів і діоксинів в процесі фільтрування димових газів через шар вапна та активованого вугілля на фільтрувальної тканини. На третьому ступені очищення здійснюється відновлення містяться в димових газах оксидів азоту до молекулярного азоту з використанням аміачної води. У таблиці 1 наведені гарантовані показники за вмістом забруднюючих речовин в очищених димових газах у порівнянні з нормативами Євросоюзу (Директива 2000/76/ЕС по спалюванню відходів).

При спалюванні відходів їх обсяг скорочується приблизно в десять разів. З 1т сміття залишається тільки 250 кг шлаку і золи, 30 кг залізного скрапу і 1 кг осаду на фільтрі. [10]

Утворені при спалюванні так звані інертні речовини, схожі на гірську породу шлаки можуть бути безпечно депоновані. У Німеччині, Голландії та інших країнах вони використовуються навіть як замінник дорожнього щебеню або для звукоізоляції стін.

Знаходяться у відходах чорні метали виділяються з шлаку за допомогою магнітного сепаратора як залізний лом і повторно використовуються.

Виділилися в рукавних фільтрах установки очищення димових газів компоненти й фільтрувальна пил містять НЕРУЙНІВНИЙ при високих температурах продукти нашого повсякденного життя, які коли-небудь опинилися в смітті і являють собою концентрат шкідливих речовин, спочатку розсіяних по всій масі ТПВ. Вони повинні утилізуватися спеціальним чином, для чого в даний час розроблені і розробляються різні технології, такі як гранулювання з додаванням цементу, бетонування в блоках, обробка хімічними реактивами (гуміновими кислотами) та інші.

Складування відходів

Дана технологія полягає в розкладанні сміття в землі після поховання його на спеціальному полігоні.

Дані про полігонах представлені на малюнках 2, 3.

Слід зазначити, що в ЄС існує законодавча заборона використання даної технології для побутових відходів. З цієї причини технологію захоронення ТПВ більше не можна застосовувати в межах Eвросоюза. Основні вимоги до полігону ТПВ:

Полігон для складування та зберігання ТПВ ні в якому разі не повинен заливатися паводковими водами.

Складування і зберігання ТПВ повинно проводитися на підготовлене водонепроникне підставу.

Неприпустимо попадання ґрунтових вод на основу полігона.

Неприпустимо спалювання ТПВ на території полігону.

Ці вимоги повсюдно не виконуються - повністю або частково. У зв'язку з недостатньою кількістю облаштованих полігонів для складування та захоронення відходів широко поширена практика їх розміщення в місцях неорганізованого складування (несанкціоновані звалища), що представляє особливу небезпеку для навколишнього середовища. Обсяги розміщення токсичних відходів на несанкціонованих звалищах постійно зростають.

Внаслідок різних хімічних реакцій, а також мікробіологічної діяльності температура в різних місцях тіла звалища може коливатися від 50 до 100 градусів, викликаючи мимовільне загоряння і поставляючи в навколишнє середовище тисячократно ГДК поліароматичних вуглеводнів - хімічних канцерогенів, що займають провідне місце у виникненні ракових захворювань. При впливі світла на водні розчини ароматики (при випаровуванні після опадів, а також при горінні пластмас і органіки) у великій кількості утворюються сполуки класу діоксинів.

Атмосферні опади допомагають міграції хімічних елементів, їх зустрічі один з одним, контакту, а також проникненню в ґрунтові води. Небезпечно періодичне надходження хімічних речовин з поверхневим і підґрунтовим стоком. Токсичні газові виділення зі звалища здатні поширюватися на великі відстані головним чином у напрямку превалирующих вітрів, а також вступати в реакцію з викидами навколишніх промислових об'єктів, посилюючи і без того напружену екологічну обстановку. [4]

На полігонах відходи піддаються інтенсивному біохімічному розкладанню. В умовах поховань, куди надходить практично 80% загального потоку відходів, швидко формуються анаеробні умови, в яких протікає біоконверсія органічної речовини (ОР) за участю метаногенів співтовариства мікроорганізмів. У результаті цього процесу утворюється біогаз або, так званий, газ звалища (ЗГ). Емісії звалищних газів (ЗГ), що надходять у природне середовище формують негативні ефекти як локального, так і глобального характеру. [4]

Захоронення ТПВ на полігонах вимагає регулярного відкриття нових майданчиків, які, внаслідок відсутності відповідних ділянок в ближній приміській зоні великих міст і на територіях з високою щільністю населення, повинні розташовуватися все далі від центру міста. Це призводить до додаткових економічних витрат, пов'язаних із збільшенням пробігу сміттєвозів, збільшення забруднення атмосферного повітря продуктами згоряння їх палива, додаткової завантаженням і зносом приміських доріг. У результаті собівартість «простого» поховання стає досить високою, особливо при обліку більшої площі необхідних полігонів, виведених з обороту мінімум на 100 років, а також високої вартості їх кваліфікованого облаштування.



3. Роздільний збір ТПВ

Роздільне збирання ТПВ здійснюється з метою зменшення кількості ТПВ, що забороняються на полігонах ТПВ, поліпшення екологічного стану довкілля, одержання вторинної сировини.

Роздільне збирання ТПВ - це метод збирання, за яким ресурсоцінні компоненти ТПВ збираються окремо у спеціальні контейнери для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання.

Доцільність впровадження роздільного збирання ТПВ необхідно оцінювати з урахуванням наступних факторів:

- можливість використання окремих компонентів ТПВ;

- наявність підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти ТПВ та відстань їх перевезення на ці підприємства;

- капітальні та інші початкові витрати на впровадження роздільного збирання ТПВ;

- експлуатаційні витрати на роздільне збирання ТПВ з урахуванням поверхневих сум вартості продуктів перероблення компонентів ТПВ.

На стадії збору ТПВ необхідно застосовувати методи, які узгоджуються з особливостями технології переробки та є невідривною складовою загального функціонального комплексу. Впровадження технічних рішень збору ТПВ повинно бути економічно обґрунтовано.

Збір відходів часто є найбільш дорогим компонентом у всьому процесі утилізації. Тому правильна організація збору дозволить зекономити значні кошти.

Способи збору ТПВ можна класифікувати наступним чином:

1. Змішаний збір в сміттєзбиральну машину.

2. Змішаний збір в контейнери.

3. Роздільний збір в сміттєзбиральну машину.

4. Роздільний збір в контейнери:

а) в два контейнери;

б) в більше ніж два контейнери.

5. Роздільний збір в пункті збору ТПВ.

6. Використання перевантажувальної станції.

Змішаний збір в сміттєзбиральну машину проводиться по графіку в районах з невеликою щільністю населення (сектор приватної забудови). З сміттєзбиральних машин відходи можуть вивантажуватись на перевантажувальній станції або безпосередньо надходять на сортування, або безпосередньо на полігон.

Змішаний збір в контейнери проводиться населенням на спеціально обладнаних майданчиках. З контейнерів ТПВ вивантажуються в сміттєзбиральні машини та вивозяться на сортування. На сортувальній станції відбирається ресурсоцінна сировина, а залишок вивозиться на полігон для захоронення. [5]

Роздільний збір в сміттєзбиральну машину передбачає попереднє сортування сміття населенням та спеціальне обладнання машин. Населення здійснює сортування відходів на дві фракції - органічну та змішану «суху» (решту), основна частина якої становить вторинну сировину. Машина рухається за встановленим графіком. Періодичність вивезення повинна бути орієнтована на органічну складову відходів, щоб уникнути неприємного запаху від розкладання відходів. Органічна фракція відходів надходить на компостування або на корм худобі. Роздільний контейнерний збір може бути орієнтований на вилучення вторинної сировини та на вилучення вторинної сировини і харчових відходів. Роздільний збір в два контейнери може здійснюватись за двома схемами: схема з вилученням вторинної сировини або схема з вилученням харчових відходів. Роздільний збір в пункті збору ТПВ передбачає можливість для бажаючих здати вторинну сировину за встановлену плату або залишити змішані ТПВ. Приймальний пункт містить контейнери для одного або декількох видів відходів. Змішані відходи на пункті сортуються працівниками пункту. Відходи, які залишились від сортування, завантажуються в машину та вивозяться на полігон. Приймальні пункти можуть бути створені в місцях, куди мешканці приносять звичайні відходи, а також в централізованих місцях, наприклад, поблизу торгівельних центрів та універмагів, ринків тощо. На перевантажувальній станції проходить накопичення відходів для подальшого транспортування на полігон. Перевантажувальні станції обладнуються в районах з невеликою щільністю населення (сектор приватної забудови) та великою площею. На перевантажувальній станції відходи можуть проходити пресування та часткове сортування. Сміттєзбиральні автомобілі з невеликим обсягом завантаження обслуговують район та вивозять ТПВ на перевантажувальну станцію. Зі станції автомобілі великої вантажопідйомності вивозять ТПВ на полігон. Перевантажувальні станції рекомендується використовувати також при створенні регіональних полігонів ТПВ, які обслуговують декілька населених пунктів в радіусі 30 - 40 км.

Впровадження роздільного збирання ТПВ проводиться за такими етапами:

- визначення обсягів утворення ТПВ;

- визначення морфологічного складу твердих побутових відходів та проведення розрахунків середньодобового та середньорічного утворення ресурсоцінних компонентів;

- визначення споживачів вторинної сировини та/або обґрунтування необхідності будівництва спеціальних установок з перероблення ресурсоцінних компонентів;

- визначення вимог споживачів вторинної сировини до якості ресурсоцінних компонентів та вартості їх приймання на перероблення;

- вибір технологічної схеми роздільного збирання ТПВ;

- вибір типів і розрахунок кількості контейнерів для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ, придбання контейнерів;

- вибір раціональної схеми розташування контейнерів та будівництво у разі необхідності контейнерних майданчиків;

- визначення системи та режиму перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ;

- вибір типів і кількості спеціальних транспортних засобів для перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ.

Впровадження роздільного збирання ТПВ має супроводжуватись проведенням постійної агітаційної роботи щодо безпечного в санітарно-епідемічному та екологічному відношенні поводження з ТПВ та необхідності свідомої активної участі усіх верств населення у впровадженні роздільного збирання компонентів ТПВ. [5]

Рекомендується поетапне впровадження роздільного збирання ТПВ, в тому числі, на першому етапі шляхом проведення експериментів з роздільного збирання ТПВ у окремих районах населеного пункту з використанням різних технологічних схем з метою визначення найбільш ефективної та прийнятної для даного населеного пункту.

4. Технологічні схеми роздільного збирання ТПВ

Враховуючи вимоги чинних санітарних норм і правил щодо обмеження до 5 одиниць кількості контейнерів, які можна встановлювати на одному контейнерному майданчику, рекомендуються наступні технологічні схеми роздільного збирання ТПВ:

схема №1 - на два контейнери,

схема №2 - на три контейнери;

схема №3 - на чотири контейнери;

схема №4 - на п'ять контейнерів.

Встановлення більшої кількості контейнерів на одному контейнерному майданчику здійснюється на підставі погодження з органами місцевого самоврядування та територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Перший - контейнер блакитного кольору з написом «Вторинна сировина» - призначений для збирання ресурсоцінних складових ТПВ, окрім харчових та інших відходів, що легко загнивають.

Другий - контейнер сірого кольору - призначений для збирання решти змішаних відходів, в тому числі харчових та інших відходів, що легко загнивають.

Роздільне збирання ТПВ за такою схемою є доцільним:

- коли не планується роздільне збирання харчових відходів;

- при окремому збиранні ТПВ, що утворюються на підприємствах невиробничої сфери та на малих архітектурних формах і вміщують не більше 5 відсотків за масою харчових та інших органічних відходів, що легко загнивають.

3-х контейнерна схема передбачає: роздільне збирання в одному контейнері - одного певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері - інших ресурсоцінних компонентів; у третьому контейнері - змішаних відходів.

3-х контейнерну схему використовують у разі, коли один з видів ресурсоціннних компонентів не потребує додаткового оброблення і може бути окремо вивезений безпосередньо на об'єкти перероблення.

Інші ресурсоцінні компоненти, які потребують додаткового оброблення та доведення до певних критеріїв якості, централізовано перевозять на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства.

Інші ресурсоцінні компоненти, які потребують додаткового оброблення та доведення до певних критеріїв якості, централізовано перевозять на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства.

Вибір схеми роздільного збирання ТПВ слід здійснювати на підставі проведення та погодження з органами місцевого самоврядування та територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби техніко-економічного обґрунтування з врахуванням місцевих економічних та соціальних умов.

Кольори контейнерів

- жовтий з написом «Полімери» - для збирання полімерних відходів;

- зелений з написом «Скло» - для збирання скла;

- синій з написом «Папір» - для збирання паперу;

- коричневий з написом «Харчові відходи» - для збирання харчових відходів;

- сірий з написом «Змішані відходи» - для збирання змішаних ТПВ;

- блакитний з написом «Вторинна сировина» - призначений для збирання ресурсоцінних складових ТПВ, окрім харчових та інших відходів, що легко загнивають;

- сірий - призначений для збирання решти змішаних відходів, в тому числі харчових та інших відходів, що легко загнивають.

5. Економічна складова при впровадженні роздільного збору ТПВ на прикладі м. Суми

Метою роздільного збору є зменшення обсягу ТПВ та виділення ресурсно-цінних компонентів ТПВ на стадії утворення.

Існує два загальноприйнятних підходи до вилучення з ТПВ вторинної сировини:

1. централізоване сортування на призначених для цього об'єктах після змішаного збирання відходів;

2. сортування у місцях утворення.

Централізоване сортування змішаних відходів є дуже складним, оскільки вагому частку цього виду відходів становлять вологі органічні відходи, що негативно впливає на інші фракції відходів, зокрема, на папір, картон, а також створює небезпеку для здоров'я персоналу під час процесу сортування. Централізованому сортуванню можна піддавати і сухі змішані відходи, від яких у місцях утворення було відсортовано вологу (органічну) фракцію. Чим більш незабрудненою є фракція, що піддається сортуванню, тим легше вилучити з неї матеріали високої якості і тим кращі будуть умови роботи персоналу. [6]

Впровадження комплексу сортування змішаних ТПВ в м. Суми дозволить зменшити обсяг відходів, які надходять на полігон з житлового сектору та організацій і установ, на 22%. З них, вилучення вторинної сировини з відходів багатоповерхового житлового сектору - 10%, з відходів приватного житлового сектору - 3,5%, з відходів організацій та установ - 8,5%. Інформація щодо обсягів вилучення вторинної сировини наведена в табл. 1. Доходна складова від реалізації вилученої вторинної сировини складає близько 2 млн. грн/рік за цінами Сумських споживачів вторинної сировини та 5 млн. грн/рік за цінами кінцевих споживачів. Витратна складова включає в себе капітальні та експлуатаційні витрати сортувального комплексу.

Таблиця 1. Обсяги вилучення вторинної сировини при централізованому сортуванні змішаних ТПВ

Складова	Загальне утворення ТПВ	Вилучення
		Багатоповерховий сектор	Приватний сектор	Організації, установи	Всього
	% мас.	тис. тон/рік	тис. тон/рік	тис. тон/рік	тис. тон/рік	тис. тон/рік
Харчові відходи	29,88	25,40
Макулатура	10,07	8,56	0,64	0,05	1,03	1,72
Скло	7,43	6,32	0,80	0,74	0,21	1,75
ПЕТ	1,51	1,28	0,57	0,23	0,23	1,03
Полімерні матеріали	3,71	3,15	1,50	0,60	0,40	2,50
Метал	2,10	1,79	1,00	0,40	0,30	1,70
Текстиль	2,47	2,10
Деревина	1,65	1,40
Шкіра і гума	1,65	1,40
Інше	39,54	33,61
Всього	100,00	85,00	4,51	2,02	2,17	8,70

При використанні відкритих контейнерів, які зараз встановлені в м. Суми, відсоток вилучення вторинної сировини значно зменшується при випаданні опадів.

Більш прогресивні технології включають ту чи іншу форму участі населення: організацію центрів по збору вторинної сировини, роздільний збір відходів на побутовому рівні. В цьому разі зменшуються сумарні витрати. В вирішенні проблем ТПВ приймають участь безпосередньо ті, хто створює відходи, що дає більш високі можливості для зменшення кількості відходів.

Сортування у місцях утворення ґрунтується на тому, що утворювач відходів здійснює сортування відходів у призначені для цього контейнери або тару у місцях утворення. Якість відсортованих матеріалів, зібраних у місцях утворення, часто є досить високою. Харчові відходи видаляються окремо або в складі суміші. У разі відокремлення харчових відходів, суміш може підлягати додатковому сортуванню на сортувальних комплексах. При впровадженні системи роздільного збору з подальшим сортуванням кількість вилученої вторинної сировини на обох стадіях визначається активністю населення. Вибір в якості об'єкта аналізу багатоповерхового житлового сектору обумовлений великою площею, яку займає сектор багатоповерхової забудови, високою щільністю населення та кількістю відходів. Для приватного сектору повинна розроблятись окрема схема збору ТПВ.

Організувати роздільний збір ТПВ в установах та на підприємствах легше, ніж у населення. Для установ та підприємств легше ввести диференційовану плату за відходи і до них простіше застосовувати законодавчі інструменти, що заохочують збір вторинної сировини. Крім того, в установах часто формуються однотипні відходи (наприклад, комп'ютерного паперу), які зручно збирати і вивозити. Для організацій та установ система збору обумовлюється системою збору в тому районі міста, де вони розташовані та окремими вимогами міської системи поводження з відходами.

Впровадження роздільного збору ТПВ сумісно з централізованим сортуванням в м. Суми дозволить зменшити обсяг відходів, які надходять на полігон з житлового сектору на 15-30%. Доходна складова від реалізації вилученої вторинної сировини складає близько 2,5 млн. грн/рік за цінами Сумських споживачів вторинної сировини та 6,5 млн. грн/рік за цінами кінцевих споживачів. Витратна складова включає в себе витрати на придбання контейнерного парку, транспортне забезпечення, капітальні та експлуатаційні витрати сортувального комплексу. При вилученні на стадії сортування поліетилену стає питання його якості. Поліетилен у ТПВ житлового сектору представлений переважно пакетами для продуктів та сміття. Велика кількість поліетилену є забрудненою харчовими відходами. Багато металів йде у складі комбінованих відходів (ножиці, стиплери, ножі, праска, інше). Це ускладнює їх вилучення та виділення саме металевої складової. Наведені фактори можуть призводити до зменшення кількості отримання ресурсної складової, зниження її вартості, збільшення витрат на вилучення. Масове вилучення вторинної сировини потребує реалізації технічних та організаційних механізмів, які супроводжуються певними фінансовими витратами. Впровадження тих чи інших рішень потребує оцінки необхідної витратної складової, потенційного доходу, обсягу зменшення кількості ТПВ, що направляються на полігон. Крім того, слід враховувати зміну складу залишкової складової ТПВ, та їх вплив на довкілля.

Якщо розглянути залежність: ступінь вилучення з ТПВ вторинної сировини - собівартість, то будемо спостерігати наступне. Збільшення селективності сортування призводить до більш повного вилучення ресурсної складової, але питома вартість кілограму продукту буде зростати, причому зростати не лінійно. Підвищення ефективності роздільного збору призводить до збільшення вилучення вторинної сировини, але при цьому значно зменшується рентабельність промислового сортування, якщо воно передбачено (рис. 2). Введення промислового сортування доцільно лише при умові, якщо воно є елементом технологічного процесу з подальшими ступінями переробки. При цьому сортувальна лінія має два функціональних призначення: транспортування відходів на подальшу переробку та сортувальний стіл. Обладнаний сортувальний комплекс дозволяє здійснювати вилучення компонентів, на які з'являється додатковий попит при роботі комплексу. Наприклад: ганчір'я сьогодні має сумнівний попит, з часом попит може зрости, може з'явитися попит на упаковку тетрапак тощо. При вирішенні питання окремого перероблення харчових відходів, виникає можливість виготовлення тюків з залишкової частини відходів. Це дозволяє здійснювати їх складування з забезпеченням можливості подальшого використання. [7]

Дохід, тис. грн./рік

Рис.2. Дані по вилученню вторсировини (папір + скло + ПЕТ-пляшки)

Пунктирною лінією наведено дані з урахуванням доходу за рахунок економії тарифних коштів на перевезенні та захороненні складової ТПВ, яку вилучено в якості вторинної сировини. - ступінь вилучення вторсировини на стадії роздільного збору. Сортування дозволяє додатково вилучати метали на суму близько 470 тис. грн./рік та поліетилен на суму близько 1050 тис. грн./рік.

Змішаний збір

Житловий поверховий сектор.

В результаті несанкціонованого відбору здійснюється вилучення в вигляді скляних пляшок близько 65% мас. Скла

Таблиця.2. Впровадження сортувального комплексу при змішаному зборі

Складова	Обсяг утворення ТПВ	Вилучення при сортуванні	Доход (по цінах м. Суми)	Доход (по цінах кінцевого споживача)	Зменшення обсягу ТПВ
	% мас.	тис. тон/рік	тис. тон/рік	тис. грн./рік	тис. грн./рік	% об.
Харчові відходи	39	19,50
Макулатура	8	4,00	0,640	128	192	1,92
Скло	8	4,00	0,798	31,92	175,56	2,10
ПЕТ-пляшки	1,5	1,00	0,570	342	1425	5,13
Полімерні матеріали	7,5	3,50	1,500	1050	2700	8,45
Метал	3	1,50	0,945	472,5	472,5	1,85
Текстиль	3	1,50
Деревина	2	1,00
Шкіра і гума	2	1,00
Інше	26	13,00
Всього	100	50	4,453	2024,42	4965,06	19,45

Зменшення загального обсягу відходів (поверховий житловий сектор, приватний житловий сектор, організації та установи) 10% об.



Висновок

Швидке збільшення населення планети, розвиток промисловості, транспорту і енергетики, інтенсифікація сільського господарства й ряд інших антропогенних факторів призвели до різкого посиленого впливу людини на природні процеси і руйнування екосистем. На сучасному етапі щорічно в Україні утворюється близько 8 млн. тонн твердих побутових відходів. [9] Тільки десята частина із них застосовується як вторинні матеріальні ресурси, а решта попадає на полігони. Тверді побутові являються одним з найбільш вагомих факторів забруднення довкілля і негативного впливу на всі його компоненти: інфільтрація, горіння полігонів, пилоутворення та інших факторів, які зумовлюють міграцію токсичних речовин, приводять до забруднення підземних та поверхневих вод, погіршення стану атмосферного повітря, земельних ресурсів, тощо. А головне, впливають на самопочуття та здоров'я людей. Все актуальнішою є потреба розробки екологічно безпечних технологій і приладів для знешкодження і переробки промислових відходів, а також технологічних пристроїв з метою використання компонентів переробки в якості вторинного продукту. Залучення відходів виробництва та споживання в господарський оборот в якості вторинних джерел сировини та енергоресурсів дає значний екологічний та економічний ефект, дозволяє істотно зменшити техногенне навантаження на навколишнє середовище в умовах триваючого незворотного скорочення природних ресурсів.



Список використаної літератури

збір побутовий відходи переробка

1. В.М. Бровдій, О.О. Гаца. Екологічні проблеми України. К.: НПУ ім..М.П. Драгоманова 2000-111 с.

2. Повякель Л.І. Проблемы обращения с отходами Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. - 2005. - №6.-с. 7-12.

3. Гринин А.С., Новиков В.Н. Промышленные и бытовые отходы: Хранение, утилизация, переработка. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. - 336 с.

4. Парфенюк А.С. та ін. Ефективний шлях вирішення проблеми твердих відходів в Україні - індустріальна термолізно-енергетична рекуперація Безпека життєдіяльності. - 2005. - №12.-с. 8-12.

5. Федеральная служба по надзору в сфере природопользования. Обосноваия вибора оптимального способа обезвреживания ТПВ жилого фонда в городах России. Москва 2012.

6. О.С. Шилова, Н.К. Соколовський. Основи екології і економіка природокористування. Мінськ БГЕУ-2001. - 368 с.

7. Ігнатенко М.Г. Екологія і економіка природокористування. К., 2002

8. Державний департамент інтелектуальної власності (Описи до патентів)

9. Стольберг Ф.В. Экология города. К. «Лібра» -2000. - 464 с.

10. http://www.lib.nau.edu.ua/Journals/frmDoc.aspx? param=684

Размещено на Allbest.ru