Лісові ресурси, їх роль у збереженні відновлювальних особливостей біосфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

РЕФЕРАТ

З екології

На тему: «Лісові ресурси, їх роль у збереженні відновлювальних особливостей біосфери»

Студента заочної

форми навчання

2 гр. 6507 І курс

Старчикової О. О.

Київ-2007 рік

ПЛАН

лісовий ресурс україна біосфера

1. Рослинний світ та лісові ресурси

2. Екологічні фактори

3. Міжнародна діяльність

4. Відновлення біосфери

Література

1. РОСЛИННИЙ СВІТ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ

За даними державного обліку лісів площа земель лісового фонду в Україні становить 10,8 млн. га, з яких 9,5 млн. га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість (частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площі території країни) становить 15,6% і є нижчою, ніж в багатьох країнах Європи. До того ж, цей показник значно коливається в регіональному розрізі.

Для ведення лісового господарства землі лісового фонду надані в постійне користування: Державному комітету лісового господарства -- 68,3%; Міністерству аграрної політики - 24,0; Міністерству оборони - 2,2; Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи - 1,6; Міністерству охорони навколишнього природного середовища - 0,8 та іншим лісокористувачам - 3,1%.

Загальний запас деревини в лісах України за даними останнього державного обліку лісів становить 1736,0 млн. м3 , середній запас в розрахунку на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель - 185 м3, а на 1 га стиглих і перестійних насаджень - 237 м3 . Середній приріст в розрахунку на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель складає 3,8 м3 , а загальний середньорічний приріст деревини (зміна запасу) - 37 млн. м3 .

Хвойні насадження займають 42,2%, твердолистяні - 43,3, м'яколистяні -13,6, інші деревні породи - 0,5, чагарники - 0,4% від вкритих лісовою рослинністю земель. За площею лісів, лісистістю території та запасами деревини Україну цілком обґрунтовано відносять до лісодефіцитних країн.

Із загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель молодняки займають 31 %, середньовікові - 45, пристигаючі - 13, стиглі та перестійні - 11%.

До прийняття Закону України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" від 08.02.2006 № 3404-IV, який набрав чинності з 31.03.2006 р. ліси розподілялися на 1 і 2 групи. Ліси першої групи становили 55,8% від загальної площі земель лісового фонду, відповідно другої (експлуатаційні) - 44,2%. В структурі лісів першої групи переважали: ліси, що виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств тощо.

Відповідно до нової редакції Лісового кодексу ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.07 №733 Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок.

Крім зазначеної постанови, протягом 2006-2007 років були розроблені та затверджені такі нормативно-правові акти:

- Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, постанова КМУ від 20.06.07 №848;

- Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів, постанова КМУ від 23.05.07 №761;

- Про затвердження Правил відтворення лісів, постанова КМУ від 01.03.07 №303;

- Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів, постанова КМУ від 12.05.07 №724;

- Інструкція про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, наказ Мінприроди від 05.02.2007 №38, зареєстрований в Мін'юсті 21.02.2007 за №160/13427.

На виконання положень Концепції реформування та розвитку лісового господарства, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 № 208-р. Держкомлісгоспом підготовлені пропозиції, щодо внесення змін до Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 581. На сьогодні, згадані пропозиції доопрацьовані та погоджені Мінприроди.

У проекті змін до Державної програми "Ліси України" визначено основні напрямки розвитку лісового господарства, серед яких, збільшення лісистості території у всіх природних зонах.

Передбачається за вісім років (2008-2015) створити 958,81 тис. га нових лісових насаджень та полезахисних лісових смуг на землях які не були зайняті лісом, в т.ч. за роками: 2008 - 30,46; 2009 - 85,31; 2010 - 141,33; 2011 - 140,33; 2012 - 140,34; 2013 - 140,34; 2014 - 140,35; 2015 - 140,35 тис. га. Відновлення лісів буде проведено на площі 292,813 тис. га. В результаті очікується досягнення рівня лісистості держави 17,3%.

За 2006 рік та перше півріччя 2007 року розглянуто та затверджено ліміти заготівлі деревини в порядку рубок головного користування для постійних лісокористувачів загальним обсягом 1235,5 тис. м3.

За розрахунками наукових і проектних організацій до 2010 року розмір розрахункової лісосіки (рубки головного користування) може збільшитися на 10 - 15% у зв'язку зі збільшенням площі стиглих і перестійних насаджень у лісах України.

В період з 2007 по 2011роки передбачається заготовити 75 млн. м3 деревини, в т.ч. за роками: 2007 - 13; 2008 -14; 2009- 15; 2010- 16; 2011 - 17млн. мЗ.

З метою подальшого формування прозорого, орієнтованого на забезпечення сировинних потреб внутрішнього товаровиробника ринку деревини в країні постійно вдосконалюється система реалізації деревини через тендери й аукціони (накази Держкомлісгоспу від 30.11.2006 №264 та від 19.02.2007 №42 щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини.

З метою запобігання залученню в господарський обіг незаконно отриманої деревини до кінця року передбачається розробити та запровадити сертифікацію реалізованої лісопродукції шляхом видачі постійними лісокористувачами сертифікатів її походження.

Для покращення інвестиційної привабливості лісозаготівельного виробництва планується щорічне збільшення обсягів виконання робіт суб'єктами недержавної форми власності, а також за умов оренди техніки держлісгоспів.

Обсяг виконання таких робіт у 2007 р. складе 19% від загальногалузевої заготівлі. На 2008 р. заплановано довести їх обсяг до 35%, 2009 р. - до 50%, в 2010 - до 75%, 2011 - до 100%.

Першочергово за умов найму та оренди роботи будуть виконуватись на роздрібнених та віддалених ділянках.

Підбір виконавців робіт буде здійснюватись на конкурсній основі, з урахуванням технологічних і екологічних вимог.

Закон України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10 лютого 2000 року №1436-111 спрямований на забезпечення екологічно збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ, посилення водоохоронних захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних та інших корисних властивостей лісів, охорони здоров'я населення Карпатського регіону та його естетичне виховання.

Законом установлені жорсткіші вимоги щодо обмеження окремих способів рубок, впровадження природозберігаючих технологій розробки лісосік (обмеження суцільних і перехід на поступові, вибіркові й вузьколісосічні), здійснення трелювання деревини з 2005 року лише з використанням колісних тракторів і повітряно-трелювальних установок.

У червні місяці 2007 року Мінприроди не погодило проект Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" щодо оптимізації лісозаготівлі, ініційованого народним депутатом України Мельничуком М.В. (V скликання), як такий що суперечить екологічним вимогам зазначеного закону.

Закони України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" та "Про природно-заповідний фонд України" визначають вимоги щодо формування екологічної мережі України з метою збереження, відтворення та охорони природних комплексів, територій із природним станом ландшафтів.

Відповідно до цих законів та з урахуванням переважно екологічного значення лісів України Мінприроди проводить роботи зі збільшення площі лісів з обмеженим режимом лісокористування, заповідання лісових територій. Так у 2007 році утворено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення "Чорнобильський спеціальний" на площі 48870 гектарів, національний природний парку "Прип'ять-Стохід" - 39315,5 гектара, національний природний парк "Голосіївський" на площі 4521,29 гектара.

Лісові території природно-заповідного фонду України займають майже половину загальної їх території. Об'єкти природно-заповідного фонду як елементи живої природи з часом старіють, уражаються шкідниками і хворобами та відмирають. Все це вимагає оперативного виконання заходів щодо їх інвентаризації, заміни, проведення заходів з реконструкції та відновлення. Лісові ресурси, що успішно відновлюються, повинні раціонально використовуватись. Передбачається щорічне проведення інвентаризації та оптимізації території і об'єктів природно-заповідного фонду в лісах, сприяння залученню лісових ресурсів для економічного і соціального розвитку територій, широкого використання лісів у туристсько-рекреаційних цілях, збереження і відродження етнічних промислів та традиційного природокористування.

2. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЇХ ВИДИ

Екологічний фактор -- будь-який вплив на організм, до якого в останнього внаслідок звикання виникає пристосування. В процесі еволюційного розвитку кожний вид організмів пристосовується до певних умов, поза якими існувати не може. Такими умовами є певний хімічний склад середовища, температурний і світловий режими тощо. Усі фактори навколишнього середовища, переплітаючись, створюють комплекс умов, в яких існують організми, їх поділяють на абіотичні, біотичні та антропічні фактори.

Екологічні фактори - всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть).

Раніше виділяли три групи екологічних факторів - абіотичні (неорганічні умови: хімічні й фізичні, такі, як склад повітря, води, ґрунтів, температура, світло, вологість, радіація, тиск тощо), біотичні (форми взаємодії між організмами - хазяїн - паразит) та антропогенні (форми діяльності людини). Сьогодні розрізняють десять груп екологічних факторів (загальна кількість - близько шістдесяти), об'єднаних у спеціальну класифікацію: за часом - фактори часу (еволюційний, історичний, діючий), періодичності (періодичний і неперіодичний), первинні та вторинні; за походженням (космічні, абіотичні, природноантропогенні, техногенні, антропогенні); за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні); за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, термічні, біогенні, комплексні, кліматичні); за об'єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні); за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, мутагенні, тератогенні); за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності); за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).

Абіотичні фактори -- це елементи неживої природи з їхніми фізичними і хімічними властивостями (температура, світло, вологість, склад ґрунту тощо). Біотичні фактори створюються сукупністю живих організмів.

Антропічні фактори зумовлені існуванням людини, її трудовою діяльністю, яка змінює природне середовище і тим самим впливає на живі організми і чисельність їхніх популяцій.

Кожний вид має свій ареал поширення і може жити тільки в ньому, тобто він займає певний географічний район, який відрізняється від району проживання інших видів, а всередині ареалу вид займає екологічну нішу, тобто ділянку з певним комплексом однорідних екологічних факторів.

Для будь-якого виду організмів існує оптимальна дія кожного фактора, тобто така його інтенсивність, з якою пов'язані найліпші умови життєдіяльності і крайні межі існування (мінімум і максимум). Наприклад, оптимальна температура для розвитку личинок кімнатної мухи становить +36 °С; зниження і підвищення температури затримують розвиток личинок, за температури, нижчої від 16 °С, він практично припиняється, а за температури понад 43 °С личинки і лялечки мухи гинуть.

Межі чутливості організмів до відхилення від оптимальної величини якогось із факторів залежать від інтенсивності інших факторів. Наприклад, за оптимальної температури організми більш пристосовані до нестачі їжі, але жоден з них не може бути замінений іншими. Якщо інтенсивність дії хоча б одного фактора виходить за межі витривалості, існування виду стає неможливим, незважаючи на оптимальну інтенсивність дії інших.

Існування кожного виду обмежується тим із факторів, який найбільше відхиляється від оптимальної. Такі фактори називають обмежувальними. Чутливість різних видів організмів до коливань зовнішніх факторів різна. Одні види здатні витримувати значні зміни умов, інші існують лише у вузьких межах їхніх коливань. Один і той самий вид відносно одних факторів здатний витримувати значні коливання, а відносно інших потребує більшої їх стабільності.

3. МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Розв'язання лісівничих проблем в Україні неможливе без широкого й активного міжнародного співробітництва. Це обумовлено глобальним характером економічних проблем, суттєвим впливом на ліси транскордонного забруднення атмосфери, стійкими тенденціями глобальної зміни клімату, міжнародними зобов'язаннями України щодо лісів, вигодами від міжнародного обміну досвідом і залучення іноземної допомоги та інвестицій.

Україна з 2005 року стала членом Комітету лісового господарства ФАО.

Триває та має суттєві перспективи робота щодо реалізації спільних міжнародних проектів. Головною метою їх є вивчення та застосування міжнародного досвіду з метою суттєвого покращення ведення лісового господарства країни. На сьогодні Держкомлісгоспом реалізуються;

Швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства у Закарпатті "FORZA". Основною його метою є впровадження сталого, багатофункціонального ведення лісового господарства.

Шведсько-український проект "Стратегічний план розвитку лісового сектору України".

Чесько-український проект щодо розвитку й використання нових технологій у сфері інвентаризації лісів і моніторингу лісових екосистем "ТЕХІНЛІС".

Голландсько-український проект "Сприяння збалансованому управлінню лісами"

Ратифікація Верховною Радою Кіотського протоколу стала підґрунтям активізації діяльності з питань запобігання глобальним змінам клімату. Мінприроди отримує пропозиції щодо започаткування міжнародних проектів зі створення лісових насаджень з метою довгострокового депонування атмосферного вуглецю. Ця робота має для України великі перспективи як в екологічному, так і в економічному аспектах.

Нині Україна бере участь у виконанні 13 міжнародних правових документів у галузі збереження біорізномніття. Мінприроди в межах компетенції приймає участь у виконанні таких конвенцій:

Конвенція про охорону світової культури та природної спадщини.

Конвенція про охорону біологічного різноманіття.

Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин.

Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином як місця перебування водоплавних птахів.

Конвенція про охорону дикої фауни, флори та природного середовища їх перебування в Європі.

Конвенція про транскордонне забруднення повітря на значні відстані.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

Для розвитку двосторонніх відносин у сфері лісового господарства Держкомлісгоспом України підписано меморандуми щодо розвитку співробітництва у сфері лісового господарства і науки з лісовими службами Польщі, Австрії, Росії, Словаччини, Туреччини.

4. ВІДНОВЛЕННЯ БІОСФЕРИ

Сукупність усіх живих організмів утворює біомасу (або, за висловом В. І. Вернадського, живу речовину) планети.

За масою це становить близько 0,001 % маси земної кори. Проте незважаючи на незначну загальну біомасу, роль живих організмів у процесах, які відбуваються на планеті, величезна. Саме діяльністю живих організмів зумовлені хімічний склад атмосфери, концентрація солей у гідросфері, утворення одних і руйнування інших гірських порід, формування грунту у літосфері тощо.

Біомаса суходолу. Найбільша густота життя у тропічних лісах. Тут найбільше видів рослин (понад 5 тис.). На північ і на південь від екватора життя стає біднішим, зменшуються його густота і число видів рослин і тварин: у субтропіках близько 3 тис. видів рослин, у степах близько

2 тис., далі йдуть широколисті і хвойні ліси і, нарешті, тундра, в якій росте близько 500 видів лишайників і мохів. Залежно від інтенсивності розвитку життя в різних географічних широтах змінюється біологічна продуктивність. Підраховано, що загальна первинна продуктивність суходолу (біомаса, утворена автотрофними організмами за одиницю часу на одиницю площі) становить близько 150 млрд т, у тому числі на частку лісів земної кулі припадає 8 млрд т органічної речовини в рік. Сумарна рослинна маса на 1 га у тундрі становить 28,25 т, у тропічному лісі -- 524 т. У помірному поясі 1 га лісу за рік утворює близько 6 т деревини і 4 т листків, що становить 193,2 * 109 Дж (~46 * 109 кал). Вторинна продуктивність (біомаса, утворена гетеротрофними організмами за одиницю часу на одиницю площі) у біомасі комах, птахів та інших у цьому лісі становить від 0,8 до 3 % біомаси рослин, тобто близько 2 * 109 Дж (5 * 108 кал).

Первинна річна продуктивність різних агроценозів значно різниться. Середня світова продуктивність у тоннах сухої речовини на 1 га становить: пшениці -- 3,44, картоплі -- 3,85, рису -- 4,97, цукрових буряків -- 7,65. Урожай, який збирає людина, становить лише 0,5 % загальної біологічної продуктивності поля. Значна частина первинної продукції руйнується сапрофітами -- мешканцями грунтів.

Одним з важливих компонентів біогеоценозів поверхні суходолу є грунти. Вихідним матеріалом для ґрунтоутворення є поверхневі шари гірських порід. З них під впливом мікроорганізмів, рослин і тварин формується ґрунтовий шар. Організми концентрують у собі біогенні елементи: після відмирання рослин і тварин і розкладання їхніх решток ці елементи переходять до складу грунту, завдяки чому в ньому акумулюються біогенні елементи, а також нагромаджуються не повністю розкладені органічні печовини. У грунті міститься величезна кількість мікроорганізмів. Так, в одному грамі чорнозему кількість їх досягає 25 * Ю8. Отже, грунт має біогенне походження, складається з неорганічних, органічних речовин і живих організмів (едафон -- сукупність усіх живих істот грунту). Поза біосферою виникнення й існування грунту неможливе. Грунт -- середовище для життя багатьох організмів (одноклітинних тварин, кільчастих і круглих червів, членистоногих і багатьох інших). Грунт пронизаний коренями рослин, з нього рослини вбирають поживні речовини і воду. З життєдіяльністю живих організмів, які є в грунті, пов'язана урожайність сільськогосподарських культур. Внесення хімічних речовин у грунт часто згубно впливає на життя в ньому. Тому потрібно раціонально використовувати грунти й оберігати їх.

Кожна місцевість має свої грунти, які відрізняються від інших за складом і властивостями. Утворення окремих типів грунтів пов'язане з різними ґрунтоутворювальними породами, кліматом і особливостями рослин. В. В. Докучаєв виділив 10 основних типів грунтів, нині їх налічують понад 100. На території України виділяють такі грунтові зони: Полісся, Лісостеп, Степ, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області з властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву. Для Полісся характерні дерновопідзолисті, сірі лісові,.темносірі лісові грунти, чорноземи опідзолені тощо. Зона Лісостепу має сірі та темносірі лісові грунти. Зона Степу в основному представлена чорноземами. В Українських Карпатах переважають бурі лісові грунти. В Криму трапляються різні грунти (чорноземи, каштанові тощо), але вони, як правило, щебенюваті і кам'янисті.

Біомаса Світового океану. Світовий океан займає понад 2/3 площі поверхні планети. Фізичні властивості і хімічний склад вод океану сприятливі для розвитку та існування життя. Як і на суходолі, в океані густота життя найбільша в екваторіальній зоні і знижується в міру віддаляння від неї. У верхньому шарі, на глибині до 100 м, живуть одноклітинні водорості, які складають планктон, «загальна первинна продуктивність фітопланктону Світового океану становить 50 млрд т в рік (близько 1/3 усієї первинної продукції біосфери). Майже всі ланцюги живлення в океані починаються з фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки). Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи. Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині океанів і морів. Найбільша концентрація життя -- в коралових рифах. Океан бідніший на життя, ніж суходіл, біомаса його продукції в 1000 разів менша. Більшість утвореної біомаси -- одноклітинні водорості та інші мешканці океану -- відмирають, осідають на дно і їхня органічна речовина руйнується редуцентами. Лише близько 0,01 % первинної продуктивності Світового океану через довгий ланцюг трофічних рівнів доходить до людини у вигляді їжі і хімічної енергії.

На дні океану, в результаті життєдіяльності організмів, формуються осадові породи: крейда, вапняки, діатоміт та ін.

Жива речовина активно регулює геохімічну міграцію атомів. Завдяки йому зберігається стабільність біосфери і здійснюється еволюція як живих організмів, так і всієї біосфери в цілому. Цей особливий вид стану рівноваги, що постійно змінюється, В.І Вернадський називав динамічною рівновагою. Динамічна рівновага характерна не лише для біосфери. В такому стані знаходяться атмосфера, земна кора та мантія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Основи екології. Підручник. - К., 2002.

2. Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу : пріоритети, структура, ефективність. // Економіка України 1999.

3. Основи екології / За ред. Покропивного М.І. - К., 2002.

4. Я. Дяченко. “Організація управління лісовим комплексом” // Економіка України 1996

Размещено на Allbest.ru