Попит та пропозиція на ринку праці в Україні

До вищезазначеної категорії осіб також включаються незайняті особи, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за 2008р. ця категорія осіб працездатного віку зросла на 30,9% та становила 187,4 тис. осіб. Також збільшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, переконаних у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у 2009р. складала 146,4 тис. осіб, або 1,8% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2008р. відповідно - 107,5 тис. осіб, або 1,4%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) становив би 11,1%, проти 9,6% (у 2008р. - 8,0% та 6,9% відповідно), рис.2.4.

Рис.2.4 Пропозиція робочої сили працездатного віку у 2009 році у % до економічно активного населення працездатного віку

За адміністративними даними державної служби зайнятості впродовж 2009р. на її обліку перебувало 2,1 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 14,3% менше, ніж у 2008р. Серед таких осіб кожен другий (51,1%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (28,5%) - посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2008р., збільшилася на 16,3% та становила у 2009р. 693,1 тис. осіб, що складає понад третину (35,4%) кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Динаміку зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані рис.2.5.

Рис.2.5. Кількість зареєстрованих безробітних у 2008-2009рр.

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2009р. склав 3,4% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,0%), порівняно з чоловіками (2,9%) та у населення сільської місцевості (4,7%), порівняно з міськими жителями (2,9%). Слід зазначити, що на кінець 2009р. рівень зареєстрованого безробіття становив 2,6% економічно активного населення працездатного віку.

Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття, розрахований у відсотках до економічно активного населення працездатного віку, у 2009р. спостерігався у Полтавській і Черкаській областях, а найнижчий - у м.Києві та м.Севастополі.

Слід зазначити, що показник середньої тривалості зареєстрованого безробіття зріс з 4 місяців у 2008р. до 5 місяців у 2009р. Як і серед безробітних, визначених за методологією МОП, упродовж 2009р. спостерігалось скорочення частки безробітних, які перебували на обліку державної службі зайнятості до 3 місяців (на 15,7 в.п.). Проте, зросла питома вага зареєстрованих безробітних, які шукали роботу від 3 до 12 місяців (на 13,0 в.п.) та 12 місяців і більше (на 2,7 в.п.)

2.3 Оцінка попиту та пропозиції на ринку праці

Незважаючи на скорочення пропозиції робочої сили, попит на робочу силу є низьким, що зумовило напругу на ринку праці. Кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2009р. становила 65,8 тис., що на 27,7% менше, ніж на кінець 2008р.

Зниження потреби в працівниках на заміщення вільних робочих місць на кінець грудня 2009р. у порівнянні з 2008р., спостерігалося в усіх видах економічної діяльності, крім фінансової діяльності. Найбільше зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як добувна промисловість (на 67,8%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (на 60,8%), освіта (на 54,6%).

У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами, організаціями на кінець 2009р., кожне п'яте було на підприємствах переробної промисловості, шосте - у державному управлінні, кожне дев'яте - на підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку та операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям (табл..2.4.).

Таблиця 2.4 Попит на робочу силу за видами економічної діяльності у 2009 році

За регіонами найбільше зниження потреби в працівниках на кінець 2009р., порівняно з 2008р., відбулося у Донецькій (на 67,8%) та Рівненській (на 64,0%) областях.

Порівняно з даними на кінець 2008р. спостерігалося значне скорочення потреби у службовцях, пов'язаних з інформацією (на 60,3%), у робітниках, що обслуговують машини, та складальниках машин (на 55,4%), у робітниках металургійних і машинобудівних професій (на 51,4%), у технічних фахівцях у галузі прикладних наук та техніки (на 48,1%), у кваліфікованих робітниках з видобутку корисних копалин і на будівництві (на 45,8%).

Найбільшою залишається потреба підприємств у кваліфікованих робітниках з інструментом (17,3% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець грудня 2009р.), працівниках найпростіших професій (15,3%) і робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (11,6%) (Додаток Б).

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках. Загалом по країні навантаження незайнятого населення на кінець 2009р. становило 82 особи на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) проти 96 осіб у 2008р.

Водночас за регіонами навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) найбільше зросло в Івано-Франківській (з 482 до 810 осіб), Черкаській (з 767 до 909 осіб) та Хмельницькій (з 483 до 609 осіб) областях.

Зокрема найвищий рівень навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) характерний для працівників найпростіших професій у сільському господарстві та подібних галузях; кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; службовців, пов'язаних з інформацією.

За показником навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) Україна посідала четверте місце серед країн СНД (Додаток В).

За даними обстеження підприємств, установ та організацій (далі - підприємства) середньооблікова кількість штатних працівників у 2009р. порівняно з 2008р. зменшилась на 6,5% (на 736,2 тис. осіб) і становила 10,7 млн. осіб. Використання робочої сили у 2009р. відбувалося під впливом кризових явищ в економіці та супроводжувалося зниженням рівня її мобільності та поширенням вимушеної неповної зайнятості.

Кількість вибулих із причин плинності кадрів і прийнятих на вакантні робочі місця порівняно з попереднім роком скоротилася майже на чверть, а кількість звільнених працівників з причин скорочення штатів зросла майже у двічі, про що свідчать нижче наведені дані табл..2.5

Таблиця 2.5 Динаміка руху робочої сили

Слід зазначити, що серед вибулих переважна більшість працівників (83,3%), як і у 2008р., залишили робочі місця за власним бажанням.

Утім, якщо коефіцієнт вибуття (28,7%) перевищував коефіцієнт прийому (22,5%) в цілому по економіці на 6,2 в.п., то більш суттєву різницю між цими показниками зафіксовано у будівництві (на 23,3 в.п.), водному транспорті (на 21,4 в.п.), фінансових установах (на 15,3 в.п.), на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів та предметів особистого вжитку (на 12,4 в.п.) і готелях та ресторанах (на 11,2 в.п.), а серед промислових видів діяльності - у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (на 22,0 в.п.), виробництві транспортних засобів та устаткування (на 15,9 в.п.), виробництві машин та устаткування та в металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (на 13,8 в.п. та 13,7 в.п. відповідно).

Обсяги скорочення кількості працівників могли б бути ще більшими, якби адміністрація підприємств не поширила практику застосування форм вимушеної неповної зайнятості. Зокрема, кількість працівників, які працювали у режимі скороченого робочого дня (тижня), збільшилася в 1,7 раза порівняно з 2008р., а кількість працівників, які знаходилися в адміністративних відпустках, - у 1,5 рази відповідно.

Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини протягом 2009р. в середньому 272 годин, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) - 330 год., в промисловості - 282 та 329 год. відповідно. Загалом питома вага втрат із названих причин у фонді робочого часу, що відповідає режиму роботи підприємств, становила 3,7% проти 0,9% у 2008р.

Загалом показники використання фонду робочого часу у 2009р. порівняно з попереднім роком були значно нижчі, про що свідчать дані наведені нижче, табл..2.6

Таблиця 2.6 Використання робочого часу штатних працівників

Виходячи з обсягів виконаних робіт (послуг) і випуску продукції, у 2009р. завантаження працівників, відповідно до встановленої тривалості робочого часу на підприємствах, в цілому по економіці становило 94,7% штатної кількості (10,1 млн. осіб). Найбільший надлишок робочої сили спостерігався у виробничих видах діяльності, де рівень їх повної зайнятості становив: у будівництві - 79,9% (0,3 млн. осіб), промисловості - 89,4% (2,5 млн. осіб), діяльності транспорту та зв'язку - 91,3 (0,9 млн. осіб).

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНИ

3.1 Проблеми функціонування ринку праці

Майже половину незайнятих громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, становить молодь. Протягом 2009 року на обліку в державній службі зайнятості перебували 975,5 тис. осіб віком до 35 років, у тому числі 74,1 тис. осіб -- випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Основними причинами молодіжного безробіття є невідповідність обсягів та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, недостатній рівень якості професійної підготовки, незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях. Така ситуація виникла, зокрема внаслідок недосконалого функціонування системи фахової підготовки працівників, спричиненого відсутністю належного механізму її фінансування та формування державного замовлення на підготовку кадрів, системи незалежної кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів, дієвих взаємозв'язків між навчальними закладами, роботодавцями та місцевими органами виконавчої влади, недостатньою мотивацією молоді до оволодіння робітничими професіями, низьким рівнем професійної адаптації молодих працівників на виробництві.

Основною причиною невідповідності підготовки робочої сили потребам сучасного виробництва є відсутність належної системи професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Періодичність підвищення кваліфікаційного рівня працівників становить у середньому 11 років, тоді як у країнах Європейського Союзу -- близько 5 років.

Серед негативних наслідків безробіття молоді доцільно згадати зокрема посилення криміногенної ситуації в країні (розквіт алкоголізму й наркоманії, зростання венеричної захворюваності, скорочення тривалості життя, зростання кількості суїцидів, збільшення смертності, зростання кількості адміністративних і кримінальних порушень). Неадекватна політика у сфері соціальної захищеності молоді призводить до посилення відтоку молодих фахівців у розвинені країни, розвитку тіньового сектору економіки, зниженню зацікавленості в одержанні вищої освіти. Поглиблення бідності та зниження бюджетів молодих родин призводить, у свою чергу, до зниження народжуваності, зростанню кількості дітей-сиріт, безпритульних і кинутих дітей.

За даними Міжнародної організації праці, останнім часом кількість безробітних у світі серед молоді віком 15-24 роки зросла, сотні мільйонів працюють, але живуть на межі зубожіння. Щоб забезпечити повну реалізацію продуктивного потенціалу нинішньої молоді в світі необхідно створити принаймні 400 млн. робочих місць. Експерти МОП відзначають, що серед молоді вірогідність стати безробітними в три рази вища, ніж серед дорослої частини населення.

На початку 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж на початку 2009 року, розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630,1 гривні, що в 1,4 рази більше, ніж у 2008 році.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері зайнятості існує ряд проблем, які потребують розв'язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Серед основних причин недостатньої економічної активності населення найвагомішими є значне відставання ціни робочої сили від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

На сьогодні в Україні питома вага витрат на робочу силу в собівартості виробництва становить майже 9 відсотків, тоді як у державах Європейського Союзу вона досягає 45 відсотків. Робота пропонується з низьким рівнем заробітної плати, важкими та шкідливими умовами праці, на застарілому обладнанні. Якщо у 2008 році лише на 7,9 відсотка вакантних робочих місць, інформацію про які було подано роботодавцями державній службі зайнятості, заробітна плата пропонувалася не менш як середньомісячна заробітна плата штатних працівників, то у січні -- грудні 2009 р. лише на 7 відсотках вакантних робочих місць заробітна плата дорівнювала або була вищою, ніж середньомісячна заробітна плата штатних працівників.

В Україні розв'язати проблеми зайнятості молоді можна тільки шляхом цілеспрямованих систематизованих і скоординованих дій. При цьому держава повинна піклуватись розвитком соціальної стабільності і захищеності молоді (по мірі зміни ситуації на ринку праці - корегування політики в області працевлаштування, перегляд і доопрацювання законодавчої бази, своєчасне фінансування державних програм зайнятості, розробка системи заохочень і пільг регіонам з низьким рівнем безробіття серед молоді).

3.2 Заходи та перспективи розвитку ринку праці в Україні

Мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці здійснюватиметься шляхом створення законодавчої бази, спрямованої на: зміцнення позиції молоді на ринку праці; збереження робочих місць; організацію загальнодержавних оплачуваних громадських робіт з метою створення умов для зайнятості безробітних громадян; здійснення заходів щодо профілактики настання страхових випадків з метою запобігання безробіттю; удосконалення процедури надання незайнятим громадянам статусу безробітного.

Позиції молоді на ринку праці зміцнюватиметься шляхом:

підвищення конкурентоспроможності випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів на ринку праці, забезпечення якості їх професійної підготовки відповідно до потреб сучасного виробництва та сфери послуг;

проведення профорієнтаційної роботи з молоддю, зокрема випускниками навчальних закладів;

впровадження механізмів сприяння працевлаштуванню випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів відповідно до законодавства, зокрема механізму стимулювання роботодавців для працевлаштування молоді на перше робоче місце;

удосконалення порядку працевлаштування випускників навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, у частині підвищення ефективності використання праці випускників, сприяння їх професійній адаптації на виробництві та посилення соціального захисту, запровадження відшкодування вартості навчання у разі відмови випускника від працевлаштування за направленням.

Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці здійснюватимуться шляхом:

забезпечення захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати в повному обсязі;

посилення інституційної спроможності державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю з метою забезпечення реалізації прав і гарантій працівників;

урегулювання питання визначення статусу зайнятості громадян -- власників (користувачів) земельних ділянок, які провадять на них трудову діяльність, та посилення їх соціального захисту.

Повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту здійснюватимуться шляхом:

посилення ролі державної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці (співпраця з роботодавцями у формуванні банку вакансій, працевлаштуванні безробітних громадян і молоді на перше робоче місце з наданням дотації роботодавцю, професійному навчанні безробітних на замовлення роботодавців та з органами управління освітою у забезпеченні функціонування державної системи професійної орієнтації населення);

активізації участі безробітних громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості, в оплачуваних громадських роботах;

надання населенню, в першу чергу молоді, державною службою зайнятості профорієнтаційних та навчальних послуг;

налагодження співпраці державної служби зайнятості з роботодавцями у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями, які шукають роботу, у межах нормативу робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У 2010-2011 роках зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері зайнятості будуть спрямовані на мінімізацію наслідків фінансової кризи та поліпшення ситуації на ринку праці. З цією метою передбачається забезпечити розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць більш як для 1,3 млн осіб.

Забезпечуватиметься також здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення відповідно до законодавства про зайнятість та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення».

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах поняття «ринок праці» вітчизняні дослідники трактують по-різному. У вузькому розумінні поняття «ринок праці» означає місце, де відбуваються угоди між тим, хто наймає, і продавцем робочої сили.

Ринок праці - це специфічний вид товарного ринку, змістом якого є реалізація (купівля-продаж) товару особливого роду робочої сили або здатності людини до праці». Поняття «ринок праці» виражає відносини між власником певного товару (власником робочої сили, її продавцем), з одного боку, і власником засобів виробництва (покупцем робочої сили, або роботодавцем), з іншого. Зазначені економічні відносини втілюються в юридичну форму (контракт, договір, угоду) і фіксуються в трудовому законодавстві.

Ринок праці відіграє важливу роль у відтворенні робочої сили, яка відповідає вимогам сучасного високотехнологічного виробництва, забезпечує розподіл і перерозподіл трудових ресурсів, створює спонукальні стимули для їх ефективного використання, заміняє неефективну структуру зайнятості на більш динамічну, раціональну.

Ринок праці сприяє мобільності робочої сили, посилює її міграцію як у межах галузі, так і в міжгалузевому і міжрегіональному напрямках. Це створює певні можливості вирішення проблеми зайнятості працездатного населення внаслідок посилення економічної мотивації праці, призводить до зростання її продуктивності, прискорює адаптацію населення до ринкових відносин, що утверджуються в економіці країни, сприяє виробленню економічної поведінки ринкового типу.

Інфраструктура ринку праці - це сукупність об'єктів, що забезпечують функціонування ринку праці, сприяють ефективній зайнятості, регулюють відносини між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, вирішення трудових конфліктів, управлінням міграційними процесами в країні.

Нормативно-правова система регулювання ринку праці в Україні має досить різноманітні правові засади і ґрунтується на основних положеннях Конституції України, Кодексу законів про працю, Законів України "Про зайнятість населення", "Про Державну програму зайнятості населення на 2010--2013 роки", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про охорону праці", "Про освіту", "Про колективні договори і угоди", "Про підвищення соціальних гарантій для трудящих", Указом президента "Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2013 року", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2013 року", регіональними програмами зайнятості населення т. ін. Крім того, існує ряд додаткових соціальних гарантій у сфері зайнятості, встановлених для соціально вразливих категорій населення. Такі гарантії регламентуються, наприклад, Законом України "Про основи соціального захисту інвалідів в України", "Про державну допомогу сім'ям із дітьми" та ін.

Ринок праці в Україні являє собою складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. Впродовж останніх років ситуація на національному ринку праці формувалась під впливом позитивної динаміки макроекономічних показників, вона є наслідком послідовного здійснення заходів державного регулювання зайнятості та характеризується зростанням зайнятості населення та адекватним зменшенням безробіття.

Економічна криза, яка розпочалася наприкінці 2008 року, призвела до загострення ситуації на ринку праці у 2009 році. Однією з найбільш серйозних проблем є скорочення обсягів зайнятості та зростання безробіття населення. За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15-70 років у 2009р., порівняно з 2008р., зменшилась на 1,1% і становила 22,2 млн. осіб, з яких 20,2 млн.осіб або 91,2% були зайняті економічною діяльністю, а решта 2,0 млн.осіб - відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні.

Кількість економічно активного населення працездатного віку за цей період зменшилась на 1,7% та становила відповідно 20,3 млн. осіб або 91,7% від зазначеної категорії населення віком 15-70 років.

Втім рівень економічної активності населення віком 15-70 років у цілому по Україні не змінився та становив 63,3%, що зумовлено скороченням чисельності населення зазначеного віку. Серед населення працездатного віку цей показник знизився з 72,3% до 71,6% через скорочення рівня економічної активності жителів міських поселень

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15-70 років у 2009р., порівняно з 2008р., збільшилася на 533,7 тис. осіб, або на 37,5% та становила 2,0 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,5 млн. осіб), решту - сільські жителі (502,0 тис. осіб). Загальне зростання кількості безробітного населення віком 15-70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 532,6 тис. осіб, або на 37,4%). Рівень безробіття населення віком 15-70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні зріс на 2,4 в.п. та становив 8,8% економічно активного населення зазначеного віку. Наразі він був майже на рівні відповідного показника по країнах Євросоюзу.

Незважаючи на скорочення пропозиції робочої сили, попит на робочу силу є низьким, що зумовило напругу на ринку праці. Кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2009р. становила 65,8 тис., що на 27,7% менше, ніж на кінець 2008р.

Зниження потреби в працівниках на заміщення вільних робочих місць на кінець грудня 2009р. у порівнянні з 2008р., спостерігалося в усіх видах економічної діяльності, крім фінансової діяльності. Найбільше зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як добувна промисловість (на 67,8%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (на 60,8%), освіта (на 54,6%)

Майже половину незайнятих громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, становить молодь. Протягом 2009 року на обліку в державній службі зайнятості перебували 975,5 тис. осіб віком до 35 років, у тому числі 74,1 тис. осіб -- випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Основними причинами молодіжного безробіття є невідповідність обсягів та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, недостатній рівень якості професійної підготовки, незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях.

Позиції молоді на ринку праці зміцнюватиметься шляхом:

підвищення конкурентоспроможності випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів на ринку праці, забезпечення якості їх професійної підготовки відповідно до потреб сучасного виробництва та сфери послуг;

проведення профорієнтаційної роботи з молоддю, зокрема випускниками навчальних закладів;

впровадження механізмів сприяння працевлаштуванню випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів відповідно до законодавства, зокрема механізму стимулювання роботодавців для працевлаштування молоді на перше робоче місце

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804-12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. №875-ХІІ зі змінами та доповненнями.

3. Анпілогова Ж.Д. Механізм функціонування ринку праці // Держава та регіони. - 2006. - №2. - С.6-9.

4. Афендікова Н.О. Особливості трудових ресурсів та формування ринку праці в сільському господарстві України //Держава та регіони. - 2006. - №6. - С. 25-28.

5. Бараник З. Основні напрями ефективного функціонування ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС// Бюлетень ІПК ДСЗУ - 2006. - №2. - С. 14-27.

6. Большая О. В. Проблема неформальної зайнятості в Україні // Держава та регіони. - 2007. - №1. - С 45-49.

7. Бондарчук В. Заробітчанство в цифрах і фактах //Львівська газета. - №156. - 29.08.2006. - С3-4.

8. Бункин М.К., Семенов В.А. 'Макроекономіка (основи економічної політики) ".- М.: АТ' ДІС ', 2000 р.-320с.

9. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці та соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. - К.:Центр навчальної літератури, 2004. - 440с.

10. Гайдуцький А.П. Характерні риси української трудової міграції за кордон.// Економіка та держава - 2007. - №9. - С.88-92.

11. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №4. - С.168-172.

12. Ковальов П.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини - К.: Знання, 2006 - 338с.

13. Котырло Е. Региональные особенности регулирования рынка труда с позиций маркетинга / Е. Котырло // Управление персоналом. - 2000. - № 12. - С. 23-26.

14. Кочура І. Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення людського розвитку і економічного зростання / І. Кочура // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 6. - С. 19-23.

15. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / М. Б. Махсма. - К. : Атіка, 2005. - 304 с.

16. На ринку праці - шок [Електронний ресурс] // День. - 08.12.2009. - № 222. - Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/288763/.

17. Никоненко А.В. Проблеми формування промислового сегмента ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №4. - С.163-167.

18. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Петюх. - К. : КНЕУ, 1999. - 288 с.

19. Савченко А.Г. Пухтаєвіч Г.О., Тітьонко О.М. «Макроекономіка» 2005.-288с.

20. Старовойтова Л. И. Занятость населения и ее регулирование: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Л. И. Старовойтова, Т. Ф. Золотарева. - М. : Издательский центр «Академия», 2001. - 192 с.

21. Статистичний збірник «Регіони України» за ред. Осауленка част. 1., - К., - 2007.

22. Степанова В.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2 (6). - С. 108.

23. Таршина О.С. Теоретичні аспекти зайнятості трудових ресурсів та формування ринку робочої сили //Економіка та держава. - 2006. - №4. - С.92-94.

24. Терюханова І. Н. Інваліди на ринку праці: шляхи підвищення конкурентоспроможності.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №7. - С.149-152.

25. Терюханова І.Н. Регіональні проблеми працевлаштування інвалідів в Україні та шляхи їх вирішення.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №10.- С.142-147.

26. Ушенко Н.В. Напрямки реалізації державного регулювання зайнятості населення України // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №11. - С.72-75.

27. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №8. - С.102-106.

28. Чернявська Ю.Б. Функції ринку праці та національні особливості їх відтворення.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №3. - С. 175-

29. Шебаніна О.В. Ринок праці та основні напрями його ефективного розвитку //Економіка АПК. - 2006. - №6. - С.115-122.

30. Экономическая теория: учеб. для студ. вуз. обуч. по экон. напр. и спец. / под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. - [3-е изд.]. - СПб : Питер, 2000. - 544 с.

31. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua

ДОДАТКИ

Додаток А

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ РИНКУ ПРАЦІ

Додаток Б

Попит та пропозиція робочої сили за професійними групами

Додаток В

Навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) (осіб; на кінець року)

Джерело інформації: Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД "Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в 2009 году ", січень 2010р.

Размещено на Allbest.ru