Підприємництво і бізнес-культура
Поняття та природа підприємницької діяльності. Спектр поглядів на підприємництво в контексті історичного розвитку. Потреба у виникненні бізнесу, підприємництво як його елемент. Основні форми бізнесу. Забезпечення та планування підприємницької діяльності.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курс лекций |
Язык | украинский |
Дата добавления | 25.04.2015 |
Размер файла | 197,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.аllbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Кафедра економіки підприємств і корпорацій
ПІДПРИЄМНИЦТВО І БІЗНЕС-КУЛЬТУРА
(конспект лекцій з курсу)
Для студентів усіх форм навчання за спеціальністю
6.050100 "Економіка і підприємництво"
Тернопіль - 2009
Підприємництво і бізнес-культура: конспект лекцій з курсу / Укл. Мачуга Н.З. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - 62 с.
Навчальне видання містить стислий виклад основних тем із програми курсу "Підприємництво і бізнес-культура". Призначене для студентів усіх форм навчання за спеціальністю 6.050100 "Економіка і підприємництво".
Затверджено на засіданні
кафедри економіки підприємств і корпорацій,
протокол № ___ від "___" _______________ 200__ р.
Відповідальний за випуск: Гринчуцький В.І., д. е. н., завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій Тернопільського національного економічного університету.
Содержание
- Тема: Предмет і зміст курсу "Підприємництво і бізнес-культура"
- 1. Поняття та природа підприємницької діяльності
- 2. Спектр поглядів на підприємництво в контексті історичного розвитку
- 3. Предмет та зміст курсу
- 4. Потреба у виникненні бізнесу
- 5. Підприємництво як елемент бізнесу
- 1. Форми бізнесу
- 2. Технологічні аспекти створення власної справи (заснування бізнесу)
- 3. Мотиваційна система підприємницької діяльності та підготовка засновницьких документів підприємства
- 4. Критерії малого бізнесу
- Тема: Забезпечення та планування підприємницької діяльності
- 1. Забезпечення роботи бізнес-структур за допомогою фінансового обслуговування
- 2. Страхування власного бізнесу
- 3. Суть і призначення бізнес-плану
- 4. Поняття банківських рахунків, їх види
- 5. Технологія відкриття поточних і інших рахунків банку
- 6. Банки як суб'єкти підприємницької діяльності
- Тема: Сучасний діловий етикет
- 1. Діловий етикет як невід'ємна складова корпоративної культури
- 2. Поняття етики підприємництва та її складові
- 3. Аспекти етикету службових відносин
- Тема: Формування іміджу та стилю ділової людини
- 1. Зовнішній вигляд як засіб створення іміджу професіонала
- 2. Підходи до формування гардеробу ділової людини
- 3. Поняття традиційного ділового гардеробу для бізнес-леді
- 4. Неформальні робочі ситуації
- 5. Міміка та жести як складові професійного іміджу ділової людини
- Тема: Етичні норми поведінки в офісі і проведення ділових засідань
- 1. Етикет телефонних розмов
- 2. Підготовка та планування ділового засідання
- 3. Правильний вибір тактики поведінки головуючого
- 4. Етичні норми поведінки учасників засідання
- 5. Завершення ділового засідання
- Тема: Ділове спілкування в неформальній обстановці
- 1. Вибір зручної форми проведення ділових переговорів
- 2. Варіанти вибору ділової їжі (буфет або а lа cаrte)
- 3. Особливості проведення ділового ланчу
- 4. Специфіка сервірування столу на ділових переговорах в неформальній обстановці
- 5. Етичні норми поведінки за столом під час ділових переговорів в неформальній обстановці
- Тема: Здійснення ділових поїздок
- 1. Порядок відрядження за кордон працівників підприємств усіх форм власності
- 2. Відшкодування добових витрат при відрядженнях за кордон
- 3. Історичні аспекти міжнародної увічливості
Тема: Предмет і зміст курсу "Підприємництво і бізнес-культура"
1. Поняття та природа підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність - необмежене поле застосування зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі страхове підприємництво).
Істинна підприємницька діяльність можлива при дотриманні свободи людини (економічної, присутність права вибору), а також обов'язкової її відповідальності за власні вчинки.
Самостійні, інноваційна та ініціативна діяльність є основою підприємництва. Отримання прибутку чи зиску згідно із попередніми розрахунками - один із аспектів підприємницької діяльності. Не менш важливим також є здатність якомога ефективніше використовувати чинники виробництва, використовуючи при цьому потенціал людини.
2. Спектр поглядів на підприємництво в контексті історичного розвитку
Підприємництво та підприємці в умовах ринкової економіки є тими самими об'єктами дослідження уже протягом трьох століть. Розмаїття їх тлумачень потребують системного підходу до їх вивчення.
Термін "підприємництво" вперше було запроваджене англійським вченим Ричардом Кантільоном. Економіст тлумачив його як певну економічну категорію із визначальною ознакою - ризиком.
підприємництво бізнес планування
Вже француз Жан-Батист Сей розглядав підприємця як особистість, що діє на власний розсуд та ризикує задля отримання прибутку. Для цього він застосовує власні знання та досвід.
Нову оцінку підприємництва була запропонована англійським економістом Аланом Маршаллом. Новизна полягала у виділенні організації виробництва та підприємницьку здатність до згаданої організації як окремого фактору виробництва.
Фрідріх Хаєк асоціював підприємництво із особистою свободою окремо взятого індивідуума (здатність розпоряджатися власними здібностями, знаннями, інформацією тощо).
3. Предмет та зміст курсу
Навчальний курс "Підприємництво і бізнес-культура" за допомогою відповідних методів та засобів пізнання досліджує сутність "підприємництва" як такого та вивчає існуючі на сьогоднішній день світові моделі бізнес-культур. При цьому особливу увагу звертається на можливість їх адаптації до української економіки чи необхідність пошуку національної моделі, яка б ґрунтувалася на менталітетних елементах.
У процесі виробництва продукції чи надання послуг відбувається взаємодія людей, предметів праці та сил природи. Як наслідок, люди, виробивши продукцію (надавши послуги) вступають у специфічні взаємовідносини між собою. Це відбувається завдяки тому, що продукція (послуги) використовуються для обміну, розподілу і споживання. Виходячи із вищезазначеного, можна стверджувати, що предмет курсу має кілька складових, одна з яких займається вивченням відносин, що складаються в процесі виробництва (надання послуг) між суб'єктами господарювання різних сфер (комерційної, банківської і виробничої діяльності). Другою складовою є відносини між працедавцями та найманими робітниками. Закони, що регулюють виробничі відносини між суб'єктами підприємницької діяльності та закони, які спрямовані на управління вищезгаданими відносинами являються третьою складовою предмету курсу.
Загалом, увесь курс передбачає розгляд десяти тем, які включають організаційні форми підприємницької діяльності; забезпечення та планування підприємницької діяльності; сучасний діловий етикет; формування іміджу та стилю ділової людини; етичні норми поведінки у офісі; проведення ділових засідань; ділове спілкування в неформальній обстановці; здійснення ділових поїздок; особливості ділових стилів світу.
4. Потреба у виникненні бізнесу
Задовольняючи існуючі потреби та використовуючи явища природи, людина займається різними видами діяльності, результатом яких є створення матеріальних благ. При створенні останніх відбувається процес самовираження як кожного індивідуума та суспільства загалом. Створення матеріальних благ чи надання ресурсів вимагає наявність необхідної кількості ресурсів (людських, матеріальних, природних). Загальновідомо, що ці ресурси є вичерпними та обмеженими. Виникає проблема із споживанням такого обсягу матеріальних благ, якого бажає суспільство. Ця та ряд інших проблем примусили людей сконцентруватися над пошуком виходу із даної ситуації.
У рамках ринкового середовище ніхто із вищезгаданих індивідуумів не вирішує попередньо згаданої проблематики свідомо. Натомість вони роблять кожен свій бізнес та взаємодіють як виробники і споживачі, узгоджуючи при цьому ціни та обсяги виробництва.
Тому, враховуючи вищенаведену аргументацію, можна із впевненістю говорити про бізнес як економічну категорію, виникнення якого було частиною еволюційного процесу розвитку суспільства.
5. Підприємництво як елемент бізнесу
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, пов'язана з ризиком діяльність суб'єкта господарювання по виробництву продукту, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку.
Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть, за допомогою досліджень Р. Кантільона, М. Вебера, Й. Шумпетера та інших.
Бажання отримати прибуток - основна рушійна сила виробництва в системі вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.
Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.
Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб'єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі господарчо-виробничій і підприємницькій діяльності; рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів, використанню фондів і грошей приймаються на свій страх і ризик. В Україні економічні передумови виникають в зв'язку з проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації господарської діяльності.
Політичні передумови - це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.
Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво ґрунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові "правила гри".
Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства до підприємництва. На жаль, в Україні життя кількох поколінь проходило в умовах негативного ставлення до підприємництва, що має свої наслідки і зараз.
Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції - творчу, ресурсну, організаційну.
Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.
Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.
Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням.
Тема: Організаційні форми підприємницької діяльності
1. Форми бізнесу
Підприємство в умовах ринкової економіки відрізняється від підприємства в умовах адміністративно-командної системи. В ринкових умовах підприємство набуває нової якості: воно самостійно обирає діяльність, має високу відповідальність за результати виробництва, зацікавлене в ефективному господарюванні, бере участь у вільній конкурентній боротьбі, яка є головною рушійною силою, що примушує стежити за досягненнями науково-технічного прогресу, передовою технологією, поліпшувати якість продукції, всебічно задовольняти споживача.
В основі функціонування ринкової економіки лежить розвиток приватної власності. Кожному етапу її розвитку відповідають певні організаційні форми підприємств: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація.
Одноосібне володіння - бізнес, яким володіє одна людина. Підприємець сам веде свою справу, самостійно розпоряджається матеріальними ресурсами і капітальним обладнанням, контролює виробництво, реалізує продукцію, сплачує податки, досягає успіху у вигляді прибутку або зазнає збитків.
Товариство (партнерство) - підприємство, яке засновано двома або більшою кількістю співвласників; це форма організації бізнесу, яка об'єднує по домовленості партнерів з їх фінансовими ресурсами.
Корпорація (або акціонерне товариство) - форма організації бізнесу, де власником виступають акціонери (власники акцій), керівництво здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради директорів, прибуток розподіляється у вигляді дивідендів на акції.
Відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів:
– індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;
– приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;
– колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, товариства, громадської та релігійної організації;
– державно-комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
– державне підприємство, засноване на державній формі власності;
– спільне підприємство, засноване шляхом об'єднання майна різних власників.
2. Технологічні аспекти створення власної справи (заснування бізнесу)
Відкриття власної справи потребує неабияких зусиль. По-перше, необхідно бажання самого майбутнього підприємця щось створити та працювати на себе; по-друге, усвідомлення відмови від можливого просування на службі та зміни стилю життя. Третім аспектом є віра у власну справу як достойного заняття. Вкрай важливим, четвертим аспектом, у даній справі виступає забезпеченість ідеї наявними коштами та належними умовами. Без упевненості в власному успіху не варто розпочинати будь-який бізнес, саме тому, п'ятим елементом складової успішної підприємницької ідеї буде переконаність у власному виборі.
Після кінцевого визначення ідеї розпочинається процес вибору виду діяльності (проектування підприємства). При цьому варто враховувати необхідність досягнення високого рівня рентабельності, швидкість повернення витрат. Величина продажів відіграє не мало важливу роль. Для її забезпечення необхідно з'ясувати умови матеріально-технічного забезпечення майбутнього підприємства. Варто враховувати можливість низького рівня капіталомісткості та присутність найменшого ризику. Бізнесова ідея повинна сприяти її мобільності.
Після визначення змісту підприємницької ідеї та виду діяльності, здійснюється комплекс робіт по підготовці засновницьких документів.
3. Мотиваційна система підприємницької діяльності та підготовка засновницьких документів підприємства
Мотиваційна система підприємницької діяльності являє собою набір різноманітних стимулів і заохочень бізнесу.
Державні мотиви розвитку підприємництва характеризуються поняттями притаманними всім галуззям, областям, підприємцям (підприємствам).
Окремою ієрархічною структурою у механізмі мотиваційних чинників є мотиви підприємств та об'єднань, що функціонують для задоволення конкурентоспроможності товару, стійкості виробництва та стабільності самого підприємства.
Перелік документів, які подаються державному реєстратору, наведено на рис. 1.
4. Критерії малого бізнесу
За розміром підприємства бувають малі, середні і великі. В Україні підтримку малим фірмам здійснює Асоціація малих підприємств. Відповідно до законодавства України до малих належать підприємства з чисельністю працюючих: в промисловості та будівництві - до 200 чол., в науці та науковому обслуговуванні - до 100, в інших галузях виробничої сфери - до 50, в галузях невиробничої сфери - до 25, в роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
Малі підприємства створюються на основі різноманітних форм власності в усіх видах господарської діяльності. Основна кількість малих підприємств створюється в роздрібній торгівлі, сфері обслуговування.
Досвід роботи таких невеликих підприємств показав, що вони спроможні швидко реагувати на зміни попиту споживачів, насичуючи ринок товарами та послугами; краще використовують вільні ресурси; оновлюють техніку і технологію, реагуючи на досягнення науково-технічного прогресу; посилюють конкуренцію; самостійно створюють нові робочі місця.
Малі підприємства відіграють важливу роль в економіці розвинутих країн. На їх долю у США припадає близько 50% валового внутрішнього продукту країни, в Японії - понад 50%. У нашій промисловості на невеликі підприємства припадає близько 10% загального обсягу виробництва.
На розвиток малих підприємств в Україні потенційно впливає вигідне економіко-географічне розташування держави на перетині торгівельних шляхів, наявність потужного виробничого потенціалу, висококваліфікованих трудових ресурсів, науково-дослідної бази, рекреаційних ресурсів.
У ринковій економіці треба мати підприємства різних видів і розмірів, намагатися знаходити оптимальні співвідношення між ними.
Рис. 1. Вимоги щодо документації, яка подається державному реєстратору
Тема: Забезпечення та планування підприємницької діяльності
1. Забезпечення роботи бізнес-структур за допомогою фінансового обслуговування
Бізнес через власну інфраструктуру стає невід'ємним компонентом ділових стосунків. Взаємовідносини між діловими партнерами, найманими працівниками, працівниками та працедавцями сприяють реалізації ділових інтересів. Форми інфраструктури бізнесу в ринковій економіці є різні: банки, біржі, кредит, податки, фінанси; інформаційні технології та ділової комунікації; система страхування; консалтингові і аудиторські компанії і т.д.
Фінансова система країни складається з державних фінансів; фінансів підприємств усіх форм власності; фінансів населення та фінансів громадських організацій. Основою даної системи є фінанси підприємств, що реорганізовуються під впливом ринку.
Повноцінне функціонування будь-якого суб'єкта господарювання не можливе без належного забезпечення вільними коштами. Справа в тому, що співвідношення залучених і власних коштів не є величина стала. Вона може змінюватися в залежності від господарської та ринкової кон'юнктури, загального стану економіки або ж під впливом різних вимог державних регулюючих органів.
З метою поповнення браку вільних коштів використовують кредити. Розрізняють короткострокові (10, 60, 90 днів), середньострокові (від 1 до 8 років), і довгострокові кредити (на 10 та більше років).
Залучення кредитів в практиці ведення бізнесу є нормою. Для отримання кредиту в банківській чи іншій кредитній (кредитна спілка) установах потрібно представити наступні документи:
– заяву про виділення кредиту із точним зазначенням його суми і періоду погашення;
– економічне обґрунтування видачі кредиту;
– контракти з клієнтами із зазначенням схеми їх реалізації;
– різні форми гарантій;
– договір про страхування кредитних операцій.
Користування кредитами передбачає оплату відсотків банкам чи іншим кредитним установам.
Банки - кредитно-фінансові установи, які займаються операціями із залученням і нагромадженням вільних коштів, посередництвом у платежах, надають кредити.
Як свідчить практика всіх країн світу, існує дворівнева банківська система. Її перший рівень являє собою центральний національний банк. До його функцій входять грошова емісія, регулювання грошового обігу, регулювання офіційно встановленої грошово-кредитної та валютної політики. Другий рівень представлений комерційними банками. До них входять:
– комерційні або їх ще називають депозитні банки. Основою діяльності є прийняття депозитів та видача короткострокових кредитів;
– інвестиційні банки займаються розміщенням власних і запозичених коштів у цінні папери. При цьому вони виступають посередниками між підприємцями та вкладниками коштів на тривалий період;
– іпотечні банки надають довгострокові кредити. В даному випадку заставою виступає нерухоме майно;
– ощадні банки, основною місією яких є обслуговування населення;
– страхові та пенсійні фонди.
Поява комерційних банків була спричинена переходом від централізованої до ринкової економіки як альтернатива державним банківським структурам.
Лізингові компанії. Альтернативним, більш вигідним способом фінансування господарської діяльності без залучення кредиту є лізинг. Він реалізується у формі довгострокової оренди машин та обладнання.
Взагалі існує широкий спектр лізингових послуг. Серед найбільш поширених виділяють обладнання і технології, ліцензії, транспортні засоби, "ноу-хау", програмні засоби і т.д. на практиці розрізняють такі види лізингових операцій:
– лізинг з неповною оплатою є угодою на термін менший, чим необхідно для повного фізичного зносу обладнання;
– лізинг зі спеціальним обслуговуванням - це угода, за якої лізингодавач бере на себе повну відповідальність за ремонт, обслуговування та інші зобов'язання, що пов'язані з правом власності;
– лізинг з повною оплатою являє собою угоду, яка укладається на термін рівний циклу життю машин та обладнання. При цьому лізингодавач отримує повну його купівельну вартість протягом базового періоду;
– роздільний лізинг - це форма фінансового лізингу, за якої лізингова фірма фінансує частину операції. При цьому вона є власником майна та зберігає інші майнові права. Друга частина коштів забезпечується позичальниками банку або іншими кредитними установами;
– поворотний лізинг передбачає продаж власником майна лізинговій фірмі із подальшим взяттям його в оренду на умовах фінансового лізингу.
Лізингові угоди оформляються контрактом із зазначенням прав та обов'язків сторін. Тривалість такого контракту від трьох до п'яти років. Дана форма підприємницької діяльності ще не дуже поширена в Україні.
2. Страхування власного бізнесу
Провадження будь-якого виду бізнесу не можливе без присутності ризику. В його основі є відсутність невизначеності, брак повномасштабної інформації, неможливість прогнозування подій. Поява ризику спричинення можливістю вибору рішення із кількох наявних варіантів та відсутністю гарантій в тому, що саме обраний варіант буде вірним.
Ризик є від'ємним елементом процесу існування організації на ринку у вигляді отримання максимального прибутку. Ризиковим ситуаціям в бізнесі властиві такі ознаки:
– наявність невизначеності;
– присутність альтернативи та необхідність вибору;
– можливість реальної оцінки наявних альтернатив;
– зацікавлення в результатах вибору.
Кредитування є найбільшою та найприбутковішою операцією комерційних банків. Головною умовою банківського кредитування є вчасне повернення позики (тобто в обумовлені строки). Тому при наданні позики вкрай важливим для банку є детальний аналіз можливих масштабів ризику.
Як свідчить практика, більшість банківських кредитів не повертаються не по причині відсутності коштів, а за відсутності бажання це робити. Такі ситуації розв'язується через звертання банку до судових органів. Тут можливе вирішення судового позову не на користь банку, пов'язане із недосконалістю укладення кредитної угоди. Саме тому вкрай необхідна оцінка кредитного ризику із врахуванням юридичного ризику.
Існує значна кількість факторів, які опосередковано впливають на кредитний ризик банку:
– недосконалий менеджмент;
– неадекватна структура первинного капіталу;
– шалені темпи зростання реалізації продукції;
– конкуренція;
– економічні коливання.
Враховуючі всі перечисленні фактори, існує об'єктивна необхідність їх моніторингу з боку банків. При цьому необхідно визначити ступінь допустимості та виправданості ризику або ж вироблення схеми уникнення, при можливості, зменшення збитків банку від проведення тієї чи іншої операції.
На практиці розрізняють також поняття економічного ризику. Він пов'язаний із непередбачуваністю, випадковістю поведінки господарських суб'єктів, що можуть завдати збитків підприємцю. За умов ринкової економіки важко передбачити всі можливі наслідки економічної діяльності суб'єктів господарювання. У будь-якому випадку, протягом власної діяльності підприємець тим чи іншим чином ризикує власним капіталом та доходами. Як висновок щодо вищезазначеного варто сказати, підприємницька діяльність і ризик ходять поруч.
Наявна небезпека підприємницького ризику у великих масштабах стимулює до економії ресурсів і коштів. Це в свою чергу спонукає фірми детально аналізувати рентабельність проектів.
Аналіз ризику буде більш ефективним коли поділити його на дві категорії: рівень ризику і ризик часу.
Рівень ризику визначається шляхом порівняння ризику тих або інших вкладень. Мати справу із великою корпорацією значно зменшує ризик, а ніж вести бізнес із дрібною фірмою, яка займається виробництвом аналогічного продукту. Така співпраця має значення при позиці коштів. Так, менш ризикові компанії можуть позичати гроші під нижчий відсоток, ніж фірми із високим ризиком.
До другої категорії належить ризик часу. Чим довший термін вкладу, тим більший ризик. Інвестування прийнято називати безпечним за умови вкладення їх на короткий термін та відсутності збитків. При вкладені інвестицій на довгий термін, вони визнаються критичними або ризиковими.
Розрізняють страховий і нестраховий ризик. Ризик, що пов'язаний з пожежею, втратами від негоди, крадіжками, нещасними випадками із працівниками обчислюються страховими компаніями на підставі статистичних даних. Виходячи з цього, даний вид ризику страхується. При цьому підприємству можуть повністю чи цілковито відшкодувати втрати у вигляді страхових виплат.
3. Суть і призначення бізнес-плану
Ефективний розвиток будь-якого підприємства в умовах ринку неможливий без планування його діяльності. Так визначається мета підприємницької діяльності, стратегія, засоби її досягнення. У світовій економіці такі плани отримали назву бізнес-планів. В нас дані плани з'явилися із впровадженням ринкових елементів. У бізнес-планів розглядається комплекс заходів, пов'язаних з реалізацією підприємницької ідеї. Виходячи з цього, бізнес-план слід розглядати як документ із системою заходів, спрямованих на реалізацію підприємницького проекту.
Поява бізнес-плану була спричинена наступними факторами:
– плинністю кадрів на керівних посадах підприємницьких структур;
– необхідністю повномасштабного реагування на зміни на ринку;
– можливістю одержання коштів для активізації підприємницької діяльності.
Розробка бізнес-плану досить трудомісткий процес, що здійснюється авторами задуму (проекту). До цієї роботи можуть залучатися фінансисти, юристи, менеджери, маркетологи і інші фахівці. Розробка бізнес-плану здійснюється в три етапи:
Підготовчий. Пошук виконавців, експертів, консультантів; розподіл обов'язків; розробка календарного графіка виконання робіт та збір вихідної інформації.
Розробка бізнес-плану. Продукування багатоваріантності розрахунків, узгодження окремих розділів та уточнення вихідної інформації.
Презентація бізнес-плану. Ознайомлення потенційних інвесторів, працівників підприємства із основними положеннями документу.
Нормативною базою не регулюється структура і зміст бізнес-плану.
Бізнес-план пишеться від третьої особи. Точність, коректність, відсутність зайвих розрахунків і пояснень стають запорукою успішного його складання. Для ілюстрації текстового матеріалу використовуються таблиці, схеми, діаграми, фотографії. Після завершення роботи над документом необхідно звернутися до спеціаліста за редагуванням.
4. Поняття банківських рахунків, їх види
На практиці розрізняють дві групи банківських рахунків:
– рахунки, які використовуються безпосередньо клієнтами;
– рахунки призначені для проведення операцій виключно банками.
В рамках першої групи виділяють наступні різновиди клієнтських рахунків: поточні, валютні, бюджетні, депозитні, кредитні, рахунки типу "П" і "Н".
Поточні рахунки. Такі рахунки підприємства відкривають в будь-якому банку, при цьому основний поточний рахунок може бути в одному банку, а додаткові поточні рахунки - в інших. Даним видом рахунків користають для здійснення різного роду платежів. З цього ж рахунку підприємства сплачують податки і інші обов'язкові платежі.
Валютні рахунки відкриваються не в обов'язковому порядку. Існує практика відкриття так званих мультивалютних рахунків. Для цього клієнт заявляє про свої вимоги. Технічно номер рахунку залишається такий же, змінюється тільки код валюти у номері рахунку. Таке переоформлення здійснюється безкоштовно.
Бюджетні рахунки відкриваються безпосередньо Казначейством для організацій, що фінансуються із державного бюджету. Даний вид рахунків не є поширеним.
Депозитні рахунки відкриваються для внесення клієнтом шляхом нарахування чи внесення готівкою суми депозиту.
Кредитні рахунки відкриваються банком при оформленні кредиту чи відкритті кредитної лінії. З цього рахунку на рахунок клієнта перераховується сума кредиту. Клієнт не має права керування даним рахунком. Він лише переводить на нього коштів із своїх поточних рахунків для погашення кредиту.
Рахунки типу "П" відкриваються представництвам іноземним компаніям для ведення комерційної діяльності на території України.
Рахунки типу "Н" призначаються суто для проведення некомерційних операцій посольствами та консульствами іноземних держав.
При наявності грошової чекової книжки окремий рахунок не відкривається.
Наявність "зарплатних" корпоративних проектів із застосуванням грошових карток банк відкриває окремі спеціальні рахунки.
5. Технологія відкриття поточних і інших рахунків банку
При відкритті юридичними особами рахунку в банк подаються наступні документи:
– встановлений банком бланк заяви;
– нотаріально засвідчений оригінал статуту підприємства з печаткою ДПА;
– при наявності установчий договір про створення підприємства з нотаріально засвідченою копією;
– оригінал та нотаріально засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію у держадміністрації;
– копію свідоцтва про реєстрацію в статистичному управлінні;
– копію свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ;
– оригінал довідки про реєстрацію форми № 3 у Пенсійному фонді;
– оригінал довідки про взяття на податковий облік;
– накази про призначення відповідних посадових осіб з правом підпису банківських документів. Акціонерні товариства представляють протокол зборів засновників про призначення директора;
– нотаріально засвідчені зразки карток із підписами та відтиском печатки;
– лист про визначення статусу рахунку
Подача переліченого пакету документів закріпляється підписанням угоди з банком на розрахунково-касове обслуговування.
Коли ми ведемо мову про фізичних осіб, тобто підприємців без створення юридичної особи, крім вищезазначених документів в банк подається ще довідка про присвоєння ідентифікаційного коду фізичної особи.
Після відкриття рахунку фізичні і юридичні особи зобов'язані поставити до відома про це податкову інспекцію. Зі свого боку, банк направляє повідомлення в податкову інспекцію, де прикріплений клієнт із зазначенням виду рахунку (основний чи додатковий).
Кожному рахунку, який відкриває банк присвоюється номер. Із переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку максимальна кількість цифр в номері рахунку - 14, а мінімальна - 6.
Власник чи уповноважена ним особа має право розпоряджатися рахунками підприємства. Для цього зразки підпису зазначених осіб (особи) подають в банк у карточці із зразками підписів. Один підпис відображається тоді коли відсутній бухгалтер, а підприємець виконує його функції. Декілька підписів практикується у випадку наявності на підприємстві директора і бухгалтера.
Картка із зразками підписів знаходиться у операціоніста банку. В його обов'язки входить перевірка ідентичності підписів на платіжних документах зразкам підписів на картках. Необхідно чітко дотримуватися порядку підписання платіжних документів, який зазначається у картці. Картка із зразками підписів обов'язково змінюється при зміні директора чи бухгалтера. Бувають випадки, коли особи, що мають право підпису йдуть у відпустку чи перебувають на лікарняному. Тоді на зазначений період оформляються картки підписів.
Існує поняття електронного підпису, який застосовується в системі "банк-клієнт". В цьому випадку платіжне доручення оформляється у електронному вигляді. При застосуванні згаданої системи оформляються дві карточки, одна з яких паперова і засвідчена нотаріусом, а інша у вигляді електронного коду, що надається уповноваженим особам на електронних носіях.
6. Банки як суб'єкти підприємницької діяльності
Щоб говорити про банки як суб'єкти підприємницької діяльності варто згадати той факт, що банки самі по собі створювалися в Стародавній Греції та Стародавньому Римі з метою обміну валют і проведення грошових операцій. Розвиток виробництва та торгівлі сприяв процесу нагромадження та видачі вільних коштів у користування (в вигляді позик). Таким чином почали розвиватися кредитні операції.
Паралельно з кредитними операціями розвивалися операції по обслуговуванню вкладників. В цей період банки здебільшого обслуговували торгівлю, відповідно основними клієнтами були торговці, що на латині звучить як cоmmercіum. Звідси і утворилася назва "комерційний банк". Під впливом промислового розвитку суспільства частина банківських ресурсів почала спрямовуватися на вкладення в ЦП, основний капітал і т.д. Саме тоді був втрачений первинний зміст терміну "комерційний банк".
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк являється юридичною особою, що має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України різного роду операції (залучення вкладів фізичних і юридичних осіб та їх розміщення; відкриття та ведення банківських рахунків і т.д.).
В умовах ринкової економіки діяльність банків пов'язана із грошовим господарством, що займається обслуговуванням товарного виробництва та, відповідно, є в цій сфері бізнесом, а самі банки являються суб'єктами підприємницької діяльності. Так, ними здійснюється самостійний вибір напрямків діяльності та спеціалізації за видами послуг. При цьому самостійно володіють, користуються і розпоряджаються майном, що перебуває в їх власності. Банки, будучи суб'єктами ринкової інфраструктури, впливають на механізм саморегуляції та самоуправління. Необхідно зазначити, що свою діяльність банки здійснюють в умовах ризику та конкуренції.
Всі вищезазначені аргументи дають підстави стверджувати той факт, що банки є суб'єктами підприємницької діяльності.
Повноцінне функціонування комерційних банків неможливе без певних фінансових ресурсів, які вони надають суб'єктам господарювання у форми позики. Таким чином відбувається процес злиття цих фінансових ресурсів із капіталом клієнта, що автоматично означає участь у кругообігу згаданого капіталу.
Основою діяльності будь-якого банку є комерційний розрахунок і самофінансування. Діяльність комерційного банку саме по собі є бізнесом, яка поєднує в собі технології, основні засоби, людські ресурси. Багатогранна діяльність банку вимагає застосування всіх управлінських функцій, в тому числі управління економічним аналізом.
На практиці розрізняють поняття банківського продукту та банківської послуги. Так банківський продукт являє собою різнобічні результати діяльності банку на фінансовому ринку, що виражаються у вигляді грошей, які створюються та послуг, що надаються. Розширення сфери банківської діяльності сприяло появі нових видів банківської продукції, зокрема купівлі-продажу фінансових зобов'язань, що створюються банком.
Банківська послуга є інтелектуальним продуктом банківської діяльності, що виник внаслідок економічних виробничих відносин. Мета останніх - реалізації згаданого продукту на ринку і отримання прибутку. Виходячи з цього, можна стверджувати, що банківська послуга має свою собівартість, ціну і фінансовий результат.
Діяльність банківських установ як суб'єктів господарювання в умовах ринку має виробничий характер. При цьому останні не мають матеріального втілення, хоча мають власну вартість, що зумовлюється суспільними витратами.
Основним продуктом комерційного банку є надання кредитів, гарантій, управління майном та цінностями, здійснення розрахунків.
Тема: Сучасний діловий етикет
1. Діловий етикет як невід'ємна складова корпоративної культури
Будь-який бізнес створюється для отримання прибутку (бізнес для бізнесу і є бізнес), але бізнес реалізується в певному середовищі і успішним може бути тільки в стійких і прогнозованих умовах.
Протягом ХХ століття багато країн підійшли до становлення і розвитку відкритого, цивілізованого суспільства, в якому при проголошеній рівності членів перед законом і Конституцією, народжуються нові форми спілкування, заснованого на партнерстві і здоровій конкуренції, на правових і соціальних основах формальної рівності всіх членів (громадян) суспільства. Міжособові взаємостосунки і взаємодії наповнюються гуманістичним, етичним змістом, вдягаються в правову і естетичну форму - замість традицій і звичаїв. Таким чином, сучасний стан суспільства породив і удосконалює ділову культуру у сфері виробництва, побуту, дозвілля.
Ділова етика є важливою складовою культури підприємництва в світлі історичних змін в організації сучасного бізнесу: зростання рівня корпоративності і інформаційної революції. За допомогою ділової етики формулюються потрібні естетичні цінності для кожної людини, підприємцям стає легше орієнтуватися в складних проблемах, що виникають при ухваленні етичних рішень в конкретних ситуаціях ділового життя. Вона також допомагає створити етичну інфраструктуру, необхідну для створення цивілізованого суспільства.
Рушійний чинник підприємницької діяльності це прагнення до збільшення доходу. Ради цього і організовується справа, і розширяються його масштаби. Але, підприємець, переслідуючи свої інтереси, в теж час, кінець кінцем, прямує до досягнення суспільної мети, працює на суспільство, створюючи сприятливе середовище для розвитку свого бізнесу. Одержуючи економічну вигоду, підприємництво в той же час орієнтований на соціально-відповідальний бізнес, таким чином, воно сприяє зміцненню моральних основ суспільства. Будучи зацікавленими, в збільшенні купівельної здатності споживачів, підприємці в розвинутому суспільстві активно включаються в поліпшення соціальної політики, сприяючи розвитку культури, науки.
Традиційно ділову етику прийнято розглядати на макро і мікрорівні. На макрорівні розглядається та частина етики бізнесу, яка розглядає специфіку моральних відносин між як суб'єктами соціальної і економічної структури суспільства: корпораціями, державою і суспільством в цілому, так і його частинами. На мікрорівні - дослідження специфіки моральних відносин усередині корпорації, між підприємницькою організацією і найманими працівниками, акціонерами.
Таким чином, задача ділової етики - координація, гармонізація інтересів етичними засобами і в ім'я виправдання мети, а також формування таких принципів ділового спілкування, які не суперечили б загальним етичним принципам поведінки.
2. Поняття етики підприємництва та її складові
Етика підприємництва означає здійснення господарської діяльності фірми, її керівництва, окремого підприємця відповідно до етичних, тобто ціннісних (духовних) критеріїв поведінки, соціально відповідальних дій у дусі того культурного середовища, до якого підприємець тяжіє. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою і соціально спрямованою економікою, протягом останніх років триває широка дискусія з питань культури підприємства як в теорії, так і в практиці господарювання. в поняття "підприємницька культура" вкладають неоднаковий зміст, але вихідною позицією неодмінно залишається уявлення про культурний світ, як про світ людської гідності.
Підприємницька культура охоплює широкий спектр питань ділової етики та стиліту. У кожній галузі чи сфері підприємницької діяльності існують свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони базуються на:
– чесності й законопослушності підприємця;
– забезпечені високої якості й технічного рівня своєї продукції;
– забезпечення безпеки праці;
– чесних і порядних відносин з постачальниками, клієнтами, партнерами по бізнесовій справі.
Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) є одночасно і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців, існують певні етичні норми бізнесу, котрих треба обов'язково дотримувати. Основні з них такі:
Найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатись за рахунок завдання шкоди довкіллю.
У сучасних умовах (як ніколи раніше) слово "підприємець" має народжувати суспільну повагу. Тільки культура бізнесової діяльності допомагає зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. За підрахунками спеціалістів, утримати наявних клієнтів набагато дешевше, ніж залучити нових. Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціально-духовного та політичного характеру.
Ясна річ, підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо). Проте далеко не всі норми можуть бути строго сформульовані
У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності, порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття "етика підприємництва".
Підприємець з високим рівнем культури має пам'ятати і виконувати певні "заповіти":
– перше - у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;
– друге - постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому;
– третє - використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;
– четверте - гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;
– п'яте - щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не лишатись без готівкових коштів;
– шосте - заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;
– сьоме - організовувати власний бізнес, виходячи з виконуваних ним функцій, а не "припасовуючи" його до окремих особистостей;
– восьме - не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам'ятаючи, що благополуччя й успіх - не те саме.
3. Аспекти етикету службових відносин
Будь-які стосунки співробітників (чи це колег по роботі, чи керівника і підлеглого) повинні регламентуватися певними правилами поведінки та загальноприйнятими нормами моралі. Виникає питання: що є першочерговим - дотримання етикету чи виконання власних безпосередніх обов'язків? Зрозуміло, що фахівець завжди повинен ним залишатися, інша річ коли ж професійні якості вдало вплітаються у його манери поведінки. Врешті решт, вихована людина і виконуючи свої службові функції, залишатиметься тим же фахівцем. Можливо брак часу не дасть змоги повною мірою їх проявляти, а передавити в спрощеній формі.
Прикладом таких службових відносин може бути вітання підлеглих із керівником. У разі, коли вони сидять, їм не потрібно вставати.
Взірцем етичних норм на службі є робоче місце працівника. Так, воно не повинно бути загромадженим різними перекусками (мішечками із бутербродами), жіночими сумками, кавовими чашками і т.д. Врешті решт, по стану робочого місця можна судити наскільки працівники є організованими і який імідж вони створюють для своєї компанії.
Основами службового етикету передбачається спілкування співробітників через представлення їх одне одному. Нового колегу представляють всьому колективу фірми; молодшого - старшому за віком; нижчого по рагу - представнику вищого рангу та чоловіка жінці. Головними чинниками у службових відносинах є посади осіб, що знайомлять (не беруть до уваги ні їх стать, ні вік). При знайомстві особливу увагу необхідно приділити назві осіб та роду їх діяльності. Людям буває прикро, що їх можуть сприймати лише через їх відомих родичів, а не через власні заслуги.
При привітанні із колегами необхідно робити легкий нахил голови, а не тулуба. Коли вітаються, то обов'язково виймають руки із кишень, а цигарку із рота. Молодші за віком та нижчі за соціальним статусом вітаються першими, чоловіки завжди вітаються першими.
Тема: Формування іміджу та стилю ділової людини
1. Зовнішній вигляд як засіб створення іміджу професіонала
У наш час залишається досить помітним зв'язок одягу й соціальної ролі людини, зовнішній вигляд якої повинен відповідати тому щаблю, яку вона обіймає в службовій ієрархії. Наприклад, гардероб у підлеглого не повинен бути дорожчим, ніж у його безпосереднього керівника, а в члена делегації більш представницьким, ніж у її голови. Порушення цих неписаних правил може викликати здивування в іноземних партнерів, особливо із тих країн, де службові відносини ґрунтуються на підкресленому дотриманні старшинства. Фахівці з дрес-етикету (dress - англ., одяг) стверджують, що на першому щаблі кар'єри краще побути "сірим мишеням". І, напроти, претендуючи на вищу посаду, треба з'явитись перед роботодавцем у дорогому костюмі.
Формулу професійної зовнішності, іміджу можна визначити таким чином: доглянута людина, яка поводить себе впевнено та гідно й одягнута відповідно до професійної ролі, яку вона виконує, а також відповідно до часу, місця й характеру події.
Слід завжди пам'ятати, що одяг - свого роду візитна картка не лише певної особи, але й установи, яку вона представляє. У офіційно-ділових відносинах дуже важливо відповідати загальноприйнятому іміджу дипломата, політика, бізнесмена тощо. А цей імідж припускає ретельне дотримання класичного стилю в одязі.
Одяг для офіційно-ділового спілкування повинен бути якісним і відрізнятися розумною консервативністю (відсутністю яскравих кольорів, екстравагантного крою), що, однак, не означає повного нехтування модою. Не варто поєднувати в гардеробі речі, які різко відрізняються за ціною, і ця ціна виявляється в якості. Важливим правилом для людей представницьких професій є правило, яке рекомендує не з'являтись на роботу в одному й тому ж одязі два дні підряд. Фахівці з дрес-етикету рекомендують діловій людині мати не менше п'яти костюмів.
2. Підходи до формування гардеробу ділової людини
Основними кольорами для чоловічих костюмів вважаються сірий, темно-сірий, темно-синій, чорний та колір вугілля. Ці кольори визначають як кольори влади (сильні кольори). Чорний костюм призначений для найурочистіших випадків. Пізньої осені, взимку, ранньою весною, у вечірній час перевага надається темному костюму, у денний час і влітку - світлому. Оптимальна кольорова формула чоловічого костюму: однотонність - малюнок - однотонність. Наприклад, якщо одягаються однотонні костюм і сорочка, то краватка повинна бути з малюнком. Якщо костюм має малюнок (у смужку, у клітинку), то краватка й сорочка - однотонні. Водночас, із костюмом, пошитим із тканини без чіткого малюнка, наприклад у розмиту смужку, гармонує краватка з домінуючими за інтенсивними смугами, з костюмом у неяскраву крупну клітину з тонких ліній - краватка з негустим орнаментом (в цяточку).
Піджак краще одягнути класичний "англійський" (з двома шлицями ззаду) На відміну від європейського (без шлиць) та американського (з однією шлицею) він дозволяє своєму власникові не лише елегантно стояти але й сидіти. Жилет додає костюмові більшої офіційності й свідчить про його вищу ціну. Костюм повинен бути із вовни або виглядати так, як костюм із вовни.
Відповідно підбираються й інші компоненти - сорочка, краватка, черевики, аксесуари. Звичайно, все має бути досконально свіжим. Обов'язкова чиста, відпрасована носова хустинка.
Сорочка повинна бути бавовняною або виглядати як бавовняна. Перевага надається однокольоровим сорочкам, хоча тонка смужка або клітина допустимі. Діловий етикет забороняє одягати сорочку з коротким рукавом під піджак. На думку західних фахівців з дрес-коду, короткий рукав є символом нижчої соціальної верстви середнього класу й тому не може суто психологічно викликати почуття поваги або влади. Манжети сорочки повинні виглядати з-під піджака на 1-1,5 см. Чим темніший костюм, тим світлішою повинна бути сорочка.
Діловий костюм не носять без краватки. Відсутність краватки підкреслює вільний стиль життя й поводження, притаманні акторам, художникам, письменникам тощо. Запрошуючи гостей "без краватки", підкреслюється неформальний характер зустрічі, що налаштовує на вільний обмін думками, який допустимий у дружньому колі.
При виборі краватки основна увага приділяється якості. Цінуються італійські шовкові краватки ручної роботи. Краватка має бути шовкова або виглядати як шовкова. Популярні краватки в "американському" стилі - у діагональну синьо-червону смужку. Смугаста краватка вважається класичним атрибутом успішного бізнесмена. Наступною в списку краваток, рекомендованих для носіння, фахівці з дрес-коду ставлять однокольорову краватку. За нею слідує краватка у цяточку, далі йдуть фулярові краватки (з маленькими геометричними фігурами, розміщеними малюнком, який повторюється, "клубні краватки" (з малюнком із зображенням тварин, емблем і значків, які повторюються). Ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів піджака. В офіційному одязі практично скрізь є правилом краватка темних тонів у сполученні зі світлою сорочкою. Стандартна краватка повинна зав'язуватися таким чином, щоб кінець краватки знаходився на рівні середини паска.
Краватка підбирається під тон костюму, що означає не одно кольоровість, а гармонійне співвідношення кольорів. Кольори краватки та костюму повинні доповнювати один одного, але при цьому не співпадати.
Колір шкарпеток повинен відповідати костюму або бути темнішим, створюючи м'який перехід до кольору взуття. Важливою деталлю є довжина шкарпеток. Вони повинні бути довгими - до гомілки, щоб чоловік міг сидіти, закинувши ногу за ногу, не відчуваючи незручності через свій вигляд.
Правила етикету не допускають носіння замшевого взуття з офіційним костюмом. Кращими вважаються черевики на шнурівці, обов'язково зі шкіри.
Чорні черевики пасують до костюму будь-якого кольору (темно-синього, сірого, чорного), темно-коричневе взуття погано співвідноситься із темним костюмом, але пасує до одягу бежевого кольору. Черевики кольору світлого загару, бежеві, сірі та білі в діловому світі неприпустимі, їх носять зі світлими літніми костюмами, частіше спортивного стилю. Чоловікам не рекомендується носити дорогоцінності в якості прикрас.
Подобные документы
Підприємництво як основна форма господарювання. Свобода підприємницької діяльності. Принципи підприємницької діяльності. Організаційні форми підприємництва. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності. Структура Incoterms 2000.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 20.01.2009Законодавство про підприємництво, як самостійна галузь законодавства. Поняття, правова основа, основні види та форми підприємництва в Україні. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Тимчасові заборони на проведення діяльності.
реферат [20,8 K], добавлен 26.11.2008Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Роль малого бізнесу в економіці. Державне регулювання та нормативно-правове забезпечення розвитку дрібного підприємництва в Україні. Діючі системи оподаткування для суб’єктів малого бізнесу та організаційні форми здійснення господарської діяльності.
дипломная работа [166,5 K], добавлен 02.06.2011Підприємництво як сучасна форма господарювання, його сутність, значення та організаційно-правові форми здійснення. Типологія, середовище та активізація підприємства. Головні проблеми та перспективи конкурентоздатності даної діяльності в Україні.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 10.06.2011Теоретичні підходи та еволюцію розвитку малого підприємництва в загальній структурі національної економіки. Стан малого бізнесу в Україні та в Донецькому регіоні. Існуючі методи його фінансової оцінки. Економічний зміст підприємницької діяльності.
автореферат [129,5 K], добавлен 13.04.2009Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності, її організаційно-правові форми та державне регулювання в Україні. Роль підприємництва у ринковій економіці та основні засади його функціонування.
курсовая работа [71,9 K], добавлен 30.05.2010Визначення основних принципів та умов здійснення підприємницької діяльності. Ознайомлення із базовими положенням Програми для підтримки розвитку бізнесу в країні; особливості їх використання для ресурсного та інформаційного забезпечення підприємництва.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 21.03.2011Підприємництво як сучасна форма господарювання. Формування структур бізнесу. Принципи та умови організації підприємницького бізнесу. Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Порівняння розвитку підприємництва у країнах ЄC та в Україні.
курсовая работа [157,8 K], добавлен 04.12.2008