Підприємництво як вид господарської діяльності

2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: “Підприємницьке право”

Зміст

1.Підприємництво як вид господарської діяльності

2.Свобода підприємницької діяльності

3.Принципи підприємницької діяльності

4.Організаційні форми підприємництва

5.Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності

6.Incoterms 2000

Підприємництво як вид господарської діяльності

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Свобода підприємницької діяльності

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64

Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі:

· вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

· самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

· вільного найму підприємцем працівників;

· комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

· вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

· самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарюванняю.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.

У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Incoterms 2000

1. Мета й сфера застосування Incoterms

Метою Incoterms є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.

Найчастіше сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів з порожньою витратою, що випливає, часу й грошей. Для вирішення всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата опублікувала вперше в 1936 році звід міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як "Incoterms 1936". Виправлення й доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 й у цей час в 2000 році для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Варто підкреслити, що сфера дії Incoterms обмежена питаннями, пов'язаними із правами й обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки проданих товарів (під словом товари тут маються на увазі "матеріальні товари, крім нематеріальних товарів, такі як комп'ютерне програмне забезпечення).

Найбільше часто в практиці зустрічаються два варіанти неправильного розуміння Incoterms. Першим є неправильне розуміння Incoterms що мають більше відношення до договору перевезення, а не до договору купівлі-продажу. Другим є іноді неправильне уявлення про те, що вони повинні охоплювати всі обов'язки, які сторони хотіли б включити в договір.

Як завжди підкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, Incoterms мають справу тільки з відносинами між продавцями й покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більше того, тільки в певних аспектах.

У той час, як експортерам й імпортерам важливо враховувати фактичні відносини між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної угоди продажу - де необхідний не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування й фінансування - Incoterms належать тільки до одного із цих договорів, а саме договору купівлі-продажу.

Проте, договір сторін використовувати певний термін має значення й для всіх інших договорів. Приведемо лише кілька прикладів: погодившись на умови CFR або CIF, продавець не може виконати цей договір будь-яким іншим видом транспорту, крім морського, тому що по цих умовах він повинен представити покупцеві коносамент або інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більше того, документ, необхідний відповідно до документарным кредиту, буде обов'язково залежати від коштів транспортування, які будуть використані.

По-друге, Incoterms мають справа з деякими певними обов'язками сторін, такими як: обов'язок продавця поставити товар в розпорядження покупця або передати його для перевезення або доставити його в пункт призначення, а також з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.

Далі, вони пов'язані з обов'язками очистити товар для експорту й імпорту, пакуванням товару, обов'язком покупця прийняти поставку, а також обов'язком представити підтвердження того, що відповідні зобов'язання минулого належним чином виконані. Хоча Incoterms украй важливі для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, які можуть виникнути в такому договорі, взагалі не розглядаються, наприклад, передача права володіння, інші права власності, порушення домовленості й наслідку таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Варто підкреслити, що Incoterms не призначено для заміни умов договору, необхідних для повного договору купівлі-продажу або за допомогою включення нормативних умов, або індивідуально обговорених умов.

Incoterms взагалі не мають справи з наслідками порушення договору й звільненням від відповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні дозволятися іншими умовами договору купівлі-продажу й відповідних законів.

Incoterms споконвічно завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для поставки через національні кордони: таким чином, це міжнародні торговельні терміни. Однак, Incoterms на практиці найчастіше включаються в договори для продажу товарів винятково в межах внутрішніх ринків. У тих випадках, коли Incoterms використаються таким чином, статті А.2. і Б.2. і будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту й імпорту, звичайно, стають зайвими.

2. Incoterms 2000

Протягом процесу редагування, що зайняв приблизно два роки, Міжнародна торговельна палата постаралася залучити широке коло працівників світової торгівлі, представлених різними секторами в національних комітетах, за посередництвом яких працює Міжнародна торговельна палата, до висловлення своїх поглядів і відгуків на наступні проекти. Було справді приємно бачити, що цей процес редагування викликав набагато більше відгуків з боку користувачів в усьому світі, ніж кожна з попередніх редакцій Incoterms. Результатом цього діалогу стали Incoterms 2000, у які, як може здатися, у порівнянні з Incoterms 1990 внесене незначна кількість змін. Зрозуміло, однак, що Incoterms тепер визнано в усьому світі, і тому Міжнародна торговельна палата вирішила закріпити це визнання й уникати змін заради самих змін. З іншого боку, були прикладені значні зусилля для забезпечення ясного й точного відображення практики торгівлі формулюваннями, використовуваними в Incoterms 2000. Крім того, значні зміни були внесені у дві області:

· митне очищення й здійснення митних платежів по термінах FAS й DEQ;

· обов'язки по навантаженню й розвантаженню по терміну FCA.

Всі зміни, істотн і формальні, були зроблені на основі ретельних досліджень серед користувачів Incoterms. Особлива увага була приділена запитам, отриманим з 1990 року Групою експертів Incoterms, організованої як додаткова служба для користувачів Incoterms.

3. Структура Incoterms

В Incoterms 1990 умови були для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, що відрізняються між собою власне кажучи: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцеві на власній території продавця ("E" - термін - EX Works); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар перевізникові, призначеному покупцем ("F" - терміни - FCA, FAS й FOB); далі "C" - терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати або ушкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження й відправлення (CFR, CIF, CPT й CIP); і, нарешті, "D" - терміни, при яких продавець повинен мати всі витрати й ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU й DDP).

Наступна таблиця являє собою класифікацію торговельних термінів:

Таблиця 1. Класифікація торговельних термінів Incoterms 2000
1	Група Е - Відправлення
1.1	EXW - Франко завод	(... назва місця)
2	Група F - Основне перевезення не оплачене
2.1	FCA - Франко перевозчик	(... назва місця призначення)
2.2	FAS - Франко вдоль борта судна	(... назва порту відвантаження)
2.3	FOB - Франко борт	(... назва порту відвантаження)
3	Група З - Основне перевезення оплачене
3.1	CFR - Стоимость и фрахт	(... назва порту призначення)
3.2	CIF - Стоимость, страхование и фрахт	(... назва порту призначення)
3.3	CPT - Фрахт/перевозка оплачены до	(... назва місця призначення)
3.4	CIP - Фрахт/перевозка и страхование оплачены до	(... назва місця призначення)
4	Група D - Прибуття
4.1	DAF - Поставка до границы	(... назва місця доставки)
4.2	DES - Поставка с судна	(... назва порту призначення)
4.3	DEQ - Поставка с пристани	(... назва порту призначення)
4.4	DDU - Поставка без оплаты пошлины	(... назва місця призначення)
4.5	DDP - Поставка с оплатой пошлины	(... назва місця призначення)

Далі під всіма термінами, як й в Incoterms 1990, відповідні обов'язки сторін зведені в групи під статтями, де кожна стаття з боку продавця відображає положення покупця відносного даного питання.

4. Термінологія

При розробці Incoterms 2000 були прикладені значні зусилля для досягнення максимально можливої й бажаної погодженості відносно різних виразів, використовуваних у тринадцятьох термінах. Таким чином, вдалося уникнути використання різних формулювань для вираження того самого значення. Крім того, по можливості використалися вираження, уживані в Конвенції ООН про договори із продажу товарів.

"Відправник вантажу" - У деяких випадках було необхідно використати той самий термін для передачі двох різних значень тому, що не було підходящої альтернативи. Працівники торгівлі знайомі із цими труднощами як стосовно до договорів купівлі-продажу, так і до договорів перевезення. Так, наприклад, термін "Відправник вантажу" (shipper) означає як людину, що передає товар для перевезення, так і людину, що укладає договір з перевізником: однак ці два "Відправники вантажу" можуть бути різними людьми, наприклад, за договором з терміном FOB, де продавець передає товар для перевезення, а покупець укладає контракт із перевізником.

"Поставка" - Особливо важливо відзначити, що термін "Поставка" використовується в Incoterms у двох різних значеннях.

По-перше, він використається для визначення моменту, коли продавець виконав свої зобов'язання по поставці, визначені в статтях А.4. Incoterms.

По-друге, термін "Поставка" також використається стосовно до обов'язку продавця одержати або прийняти поставку товару, обов'язок, що з'являється в статтях Б.4. збірника Incoterms. При використанні в цьому другому випадку слово "Поставка" означає, по-перше, що покупець "приймає" саму природу "C"-термінів, а саме, що продавець виконує свої обов'язки по відвантаженню товарів, і, по-друге, що покупець зобов'язаний прийняти товар. Цей останній обов'язок важливий, щоб уникнути непотрібних платежів за зберігання товару до того моменту, як покупець забере товар. Таким чином, відповідно до термінів CFR й CIF покупець зобов'язаний прийняти поставку товарів і прийняти їх від перевізника. Якщо покупець не виконає цього зобов'язання, він може стати зобов'язаним відшкодувати збитки продавцеві, що уклав договір перевезення з перевізником, або ж покупець може бути змушений оплатити простій, для того щоб перевізник видав йому товар. Коли в цьому випадку говориться, що покупець зобов'язаний "прийняти поставку", це не означає, що покупець прийняв товар як задовольняючий договори купівлі-продажу, але тільки той факт, що продавець виконав своє зобов'язання передати товар для перевезення відповідно до договору перевезення, що він повинен укласти відповідно до умов статей А.3 а) "C"-термінів.

Таким чином, якщо після прийняття товару в пункті призначення покупець виявить, що товар не задовольняє умовам договору купівлі-продажу, він зможе використати будь-які заходи, які йому надані договором купівлі-продажу й відповідним законом проти продавця. Як уже зазначалося, ці питання перебувають повністю поза зоною дії Incoterms.

Де потрібно, в Incoterms 2000 застосовується вираження "надавати товар у розпорядження покупця" у визначеному місці. Дане вираження має те ж саме значення, як і вираження "передати товар", використовуване в Конвенції ООН про договори із продажу товарів.

"Звичайний" - Слово "Звичайний" з'являється в кількох термінах, наприклад, у терміну Франко Завод щодо часу доставки (А.4.) і в "C"-термінах щодо документів, які продавець зобов'язаний надати, і договору перевезення, що продавець повинен забезпечити (А.8., А.3.). Звичайно, може бути важко точно сказати, що означає слово "Звичайний", однак у багатьох випадках можливо точно визначити, що працівники торгівлі звичайно роблять, і тоді ця практика може стати керівництвом. У цьому значенні слово "Звичайний" є більше корисним, ніж слово "розумний", що вимагає оцінки не з погляду світової практики, а щодо більш важкого принципу сумлінності й чесності. У деяких обставинах цілком може бути необхідним вирішити, що значить "розумний". Однак, за приведеними причинами в Incoterms слово "Звичайний" у більшості випадків переважніше, ніж слово "розумний".

"Збори" - Щодо обов'язку очистити товари для імпорту необхідно визначити, що мається на увазі під "зборами", які повинні бути оплачені при імпорті товарів. Відповідно до терміна DDP у статті А.6. Incoterms 1990 використовувалося вираження "офіційні збори, оплачувані при експорті й імпорті товару". Відповідно до терміна DDP у статті А.6. Incoterms 2000 слово "офіційні" було опущено через те, що це слово викликало невизначеність при визначенні того, чи були збори "офіційними" чи ні. При видаленні цього слова не передбачалася істотна зміна значення. "Збори", які повинні бути оплачені, стосуються тільки тих зборів, які є необхідним наслідком імпорту як такого і які повинні бути тому оплачені відповідно до відповідних правил імпорту.

Будь-які додаткові збори, що стягують приватними сторонами у зв'язку з імпортом, такі як збори за зберігання, не пов'язані з обов'язком очищення товарів, не включаються в ці збори. Однак, результатом виконання цього зобов'язання цілком можуть виявитися деякі витрати митних брокерів або експедиторів вантажів, якщо сторона, що несе це зобов'язання, не виконує сама цю роботу.

"Порти", "Місця", "Пункти", "Приміщення" - Відносно зазначеного місця, куди повинні бути доставлені товари, в Incoterms використаються різні терміни. У термінах, призначених для використання винятково при перевезеннях товарів морським шляхом - таких як FAS, FOB, CFR, CIF, DES й DEQ - використовувалися вираження "Порт відвантаження" й "Порт призначення". У всіх інших випадках використовувалося слово "місце". У деяких випадках представляється необхідним також вказувати "пункт" усередині порту або місця, тому що продавцеві може бути потрібним знать не тільки те, що товар повинен бути доставлений у певний район, такий, як місто, але й де усередині цього міста товар повинен бути наданий у розпорядження покупця. У договорах продажів така інформація часто відсутня, і тому Incoterms передбачають: якщо не був обговорений конкретний пункт усередині погоджених місць, і при наявності декількох таких пунктів, продавець може вибрати пункт, що найбільше влаштовує його (див., наприклад, термін FCA стаття А.4.). Там, де пунктом доставки є "місце" продавця, використовувалося вираження "приміщення продавця" (термін FCA стаття А.4.).

"Корабель" й "Судно" - У термінах, призначених для використання при перевезеннях товарів морським шляхом, вираження "Судно" й "Корабель" використаються як синоніми. Немає необхідності говорити, що повинен бути використаний термін "Судно", коли він входить у сам торговельний термін, такий як "франко уздовж борта судна" (FAS) і "доставка із судна" (DES). Також з урахуванням традиційного вживання вираження "перехід за поручні судна" у терміну FOB слово "Судно" повинне бути вжите в цьому зв'язку.

"Перевірка" й "Огляд" - У статтях А.9. і Б.9. збірника Incoterms заголовки "перевірка - упакування й маркування" й "огляд товару" використовувалися відповідно. Хоча слова "перевірка" й "огляд" майже синоніми, представилося доцільним використати перше слово відносно зобов'язання продавця по доставці у відповідності зі статтею А.4. і залишити друге слово для конкретного випадку, коли виконується "огляд перед відвантаженням", тому що такі огляди звичайно необхідні тільки коли покупець або органи влади країни експорту або імпорту хочуть переконатися, що товар відповідає умовам договору або офіційних умов, перш ніж товар відвантажений.

5. Терміни

9.1 "E" - термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в погодженому місці - звичайно у власному приміщенні продавця. З іншого боку, як часто реально відбувається на практиці, продавець часто допомагає покупцеві завантажити товар на транспортний засіб, наданий покупцем. Хоча термін EXW відображав краще б це, якби зобов'язання продавця були розширені й включали навантаження, було ухвалене рішення зберегти традиційний принцип мінімальних зобов'язань продавця відповідно до умов терміна EXW, щоб їх можна було використовувати для випадків, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо навантаження товару. Якщо покупець хоче, щоб продавець робив більше, це повинне бути обговорене в договорі купівлі-продажу.

9.2 "F" - терміни передбачають, щоб продавець доставив товар для перевезення відповідно до інструкцій покупця. Пункт, у який сторони припускають здійснити поставку відповідно до терміна FCA, викликав труднощі через широку розмаїтість обставин, які можуть зустрічатися в договорах, укладених із цим терміном. Так, товар може бути завантажений на транспортний засіб, присланий покупцем, щоб забрати товар із приміщень продавця; в іншому випадку товар може мати потребу в розвантаженні із транспортного засобу, присланого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем. Incoterms 2000 ураховують ці варіанти, обмовляючи, що у випадку, коли місцем, названим у договорі як місце доставки, є приміщення продавця, поставка завершена, коли товар завантажений на транспортний засіб покупця, а в інших випадках поставка завершена, коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження із транспортного засобу продавця. Варіанти, згадані для різних видів транспорту в терміну FCA стаття А.4. Incoterms 1990, не повторюються в Incoterms 2000.

Пункт поставки відповідно до терміна FOB, що збігається з пунктом поставки по термінах CFR й CIF, залишився без змін в Incoterms 2000, незважаючи на значні суперечки. Хоча поняття по терміну FOB "доставити товар за поручні судна" зараз може здаватися в багатьох випадках невідповідним, воно проте розуміється торговцями й застосовується з урахуванням товару й наявних навантажувальних пристроїв. Було відчуття, що зміна пункту поставки відповідно до терміна FOB може створити непотрібну плутанину, особливо відносно продажу товарів, перевезених морським шляхом звичайно чартерами-партіями.

На жаль, слово FOB використається деякими торговцями просто для позначення будь-якого пункту поставки - наприклад "FOB фабрика", "FOB завод", "FOB із заводу продавця" або інших внутрішніх пунктів. При цьому зневажають значенням абревіатури: Франко борт. Зберігається ситуація, коли таке використання "FOB" має тенденцію створювати плутанину, і його варто уникати.

Важлива зміна має місце в терміну FAS відносно обов'язку очистити товар для експорту, тому що найбільше широко прийнято покладати ці обов'язки на продавця, а не на покупця. Щоб забезпечити належну увагу цій зміні, вона була виділена заголовними літерами в передмові до терміна FAS.

9.3 "C" - терміни покладають на продавця обов'язок укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково повинен бути зазначений після відповідного "C" - терміна. Відповідно до термінів CIF й CIP продавець повинен застрахувати товар і мати втрати по страхуванню. Тому що точка поділу витрат фіксована в країні призначення, "C" - терміни часто помилково вважаються договорами прибуття, при яких продавець несе всі ризики й витрати, поки товар не прибув фактично в погоджений пункт. Однак варто підкреслити, що "C" - терміни мають ту ж природу, що й "F" - терміни в тім відношенні, що продавець виконує договір у країні відвантаження або відправлення. Таким чином, договори купівлі-продажу відповідно до "C" - термінів, подібно договорам по "F" - термінах, попадають у категорію договорів відвантаження.

У природі договорів відвантаження закладено, що, у той час як звичайні транспортні витрати за перевезення товару по звичайному маршруту й звичайному способу до погодженого місця повинні оплачуватися продавцем, покупець несе ризики втрати або ушкодження товару, а також додаткові витрати, що виникають внаслідок подій, що мають місце після того, як товар був належним чином доставлений для перевезення. Таким чином, "C" - терміни відрізняються від всіх інших термінів тим, що вони містять дві "критичні" точки. Одна вказує точку, до якої продавець повинен організувати транспорт і мати втрати відповідно до договору перевезення, а інша служить для переходу ризиків. Із цієї причини максимальна обережність повинна бути дотримана при додаванні продавцеві зобов'язань, які покладають на нього після переходу ризику за межі вищевказаної "критичної" точки. Сутністю "C" - термінів є звільнення продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після того, як він належним чином виконав договір купівлі-продажу, уклавши договір перевезення, передавши товар перевізникові й забезпечивши страхування відповідно до термінів CIF й CIP.

Сутність "C" - термінів як договорів відвантаження також може бути проілюстрована розповсюдженим використанням документарних кредитів як кращий спосіб оплати, використаних в таких умовах. У випадках, коли сторони договору купівлі - продажу домовилися, що продавець одержить оплату при поданні в банк погоджених вантажних документів по документарному кредиту, головній цілі документарного кредиту повністю суперечило б, якби продавець ніс подальші ризики й витрати після моменту одержання оплати по документарному кредиту або після відвантаження й відправлення товару. Звичайно, продавцеві доведеться мати всі витрати за договором перевезення, незалежно від того, чи оплачений вантаж попередньо, після відвантаження або повинен бути оплачений у місці призначення (фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем у порту призначення); однак, додаткові витрати, які можуть виникнути в результаті подій, що мали місце після відвантаження й відправлення, обов'язково оплачуються за рахунок покупця.

Якщо продавець повинен забезпечити договір перевезення, що містить у собі оплату мит, податків й інших зборів, такі витрати, звичайно, покладають на продавця, у тім ступені, у якій вони приписані йому відповідно до договору. Тепер це чітко сформульовано в статті А.6. всіх "C" - термінів.

Якщо звичайно укладаються кілька договорів перевезення, пов'язаних з перевантаженням товару в проміжних пунктах для досягнення погодженого місця призначення, продавець повинен оплачувати всі ці витрати, включаючи будь-які виникаючі витрати при перевантаженні товару з одного транспортного засобу на інше. Однак, якщо перевізник використав свої права - відповідно до договору перевезення - щоб уникнути непередбачених перешкод (наприклад, лід, страйки, трудові порушення, урядові постанови, війна або воєнні дії), тоді всі додаткові витрати, що випливають із цього, будуть віднесені на рахунок покупця, тому що зобов'язання продавця обмежене забезпеченням звичайного договору перевезення.

Часто трапляється, що сторони договору купівлі - продажу бажають чітко визначити, до якого ступеня продавець повинен забезпечувати договір перевезення, включаючи витрати по розвантаженню. Тому що подібні витрати звичайно покриваються фрахтом, коли товар перевозиться по звичайних судноплавних лініях, договір купівлі - продажу часто передбачає, щоб товар перевозився в такий спосіб або принаймні відповідно до "умов перевезення вантажів рейсовими судами". В інших випадках після термінів CFR й CIF додаються слова "включаючи розвантаження". Проте, не рекомендується додавати абревіатуру після "C" - термінів, якщо у відповідній сфері торгівлі значення абревіатури не розуміється чітко й не приймається договірними сторонами, або при відповідному законі або звичаї торгівлі.

Зокрема, продавцеві не треба - і він не зміг би - не змінюючи саму природу "C" - термінів брати які-небудь зобов'язання щодо прибуття товару в місце призначення, тому що ризик затримки під час перевезення несе покупець. Таким чином, будь-яке зобов'язання щодо часу повинне обов'язково ставитися до місця відвантаження або відправлення, наприклад "відвантаження (відправлення) не пізніше ...". Договір, наприклад, "CFR Гамбург не пізніше ..." є насправді неправильним й у такий спосіб може викликати всілякі тлумачення. Можна припустити, що сторони мали на увазі, або що товар повинен прибути в Гамбург у певний день, і в цьому випадку договір є не договором відвантаження, а договором прибуття, або, в іншому випадку, що продавець повинен відправити товар у такий час, щоб товар прибув у Гамбург до певної дати, за винятком випадків затримки перевезення внаслідок непередбачених подій.

У торгівлі товарами трапляється, що товар купується, коли він перебуває на морі, і в таких випадках після умови торгівлі додається слово "на плаву". Тому що в цих випадках відповідно до термінів CFR й CIF ризик втрати або ушкодження товару вже перейшов від продавця до покупця, можуть виникнути труднощі тлумачення. Однієї з можливостей є збереження звичайного значення термінів CFR й CIF щодо розподілу ризику між продавцем і покупцем, а саме, що ризик переходить після відвантаження: це означало б, що покупець може бути змушений прийняти на себе наслідки подій, які вже мали місце на той момент, коли договір купівлі - продажу набутив чинності. Іншою можливістю уточнити момент переходу ризику є час укладання нового договору купівлі - продажу. Перша можливість більше реальна, тому що звичайно неможливо встановити стан товару під час перевезення. Із цієї причини Стаття 68 Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної торгівлі товарами (CISG) передбачає, що "якщо на те вказують обставини, ризик приймається покупцем з моменту передачі товару перевізникові, що видав документи, включені в договір перевезення". Однак, це правило має виключення, коли "продавець знав або повинен був знати, що товар був загублений або ушкоджений, і не сповістив про це покупцеві". Таким чином, тлумачення термінів CFR й CIF з додаванням слова "на плаву" буде залежати від закону, застосовного до даного договору купівлі - продажу. Сторонам рекомендується переконатися в застосовуваному законі й будь-якому рішенні, що потім може послідувати. У випадку сумнівів сторонам рекомендується чітко пояснити це питання в їхньому договорі.

На практиці сторони часто продовжують використовувати традиційне вираження C&F (або C й F, C+F). Проте, у більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вираження як еквівалентні CFR. Щоб уникнути труднощів тлумачення, сторонам варто використовувати правильний термін, а саме термін CFR, що є єдиною прийнятою в усім світі стандартною абревіатурою терміна "Вартість і Фрахт (... назва порту призначення)".

Терміни CFR й CIF у статтях А.8. збірника Incoterms 1990 зобов'язували продавця надавати копію чартеру-партії у всіх випадках, коли його транспортний документ (звичайно коносамент) містив посилання на чартер-партію, наприклад, за допомогою приватної вказівки "всі інші умови як для чартеру-партії". Хоча, звичайно, договірна сторона повинна завжди могти точно встановити всі умови її договору - переважно під час укладання договору купівлі - продажу - виявляється, що практика надання чартерів-партії відповідно до зазначеного вище створює проблеми у зв'язку з операціями документарного кредиту. Обов'язок продавця надавати відповідно до термінів CFR й CIF копію чартеру-партії разом з іншими транспортними документами була опущена в Incoterms 2000.

Хоча статті А.8. збірника Incoterms мають тенденцію забезпечити надання продавцем покупцеві "доказу поставки", варто підкреслити, що продавець виконує цю вимогу, надаючи "звичайні" докази. Відповідно до термінів CPT й CIP це буде "звичайний транспортний документ" і відповідно до термінів CFR й CIF це буде коносамент або морська накладна. Транспортні документи повинні бути "чистими", що означає, що вони не повинні містити застереження або вказівки, що констатує поганий стан товару або впакування. Якщо такі застереження або вказівки з'являються в документі, він уважається "нечистим" і не приймається банками в операціях документарного кредиту. Однак, слід зазначити, транспортний документ, що навіть не містить таких застережень або вказівок, звичайно не надає покупцеві незаперечного доказу відносно перевізника, що товар був відвантажений відповідно до умов договору купівлі - продажу. Звичайно перевізник у стандартному тексті на першій сторінці транспортного документа відмовляється прийняти відповідальність за інформацію щодо товару, указуючи, що подробиці, включені в транспортний документ, являють собою лише заяви відправника вантажу. Відповідно до більшості застосовуваних законів і принципів перевізник повинен принаймні використати розумні способи перевірки вірогідності інформації, і його нездатність зробити це може зробити його відповідальним перед вантажоодержувачем. Однак, у контейнерній торгівлі перевізник не має способів перевірки змісту контейнера, якщо тільки він сам не відповідав за завантаження контейнера.

Існують тільки два терміни, зв'язаних зі страхуванням, а саме терміни CIF й CIP. Відповідно до цих термінів продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. У деяких випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати себе й у якому ступені. Тому що продавець укладає страховку на користь покупця, він не знає точні вимоги покупця. Відповідно до умов страхування вантажів Об'єднання лондонських страховиків страхування здійснюється з "мінімальним покриттям" за Умовою "C", з "середнім покриттям" за Умовою "B" і з "найбільш широким покриттям" за Умовою "A". Тому що в продажі товарів по терміну CIF покупець може захотіти продати товар у шляху наступному покупцеві, що у свою чергу може захотіти знову перепродати товар, неможливо знати розмір страхування, що підходить для таких наступних покупців, і, таким чином, традиційно вибирається мінімальне страхування по CIF, що, при необхідності, дозволяє покупцеві зажадати від продавця додаткового страхування. Мінімальне страхування, однак, не підходить для продажу промислових товарів, де ризик крадіжки, розкрадання або неправильної транспортної обробки або зберігання товару вимагає більш, ніж страхування за Умовою "C". Тому що термін CIP на відміну від терміна CIF нормально використовується для продажу промислових товарів, було б доцільніше затвердити найбільш широке покриття страхування по CIP, чим мінімальне страхування по CIF. Але зміна обов'язку страхування продавцем по термінах CIF й CIP приведе до плутанини, і, таким чином, обидві умови зводять обов'язок страхування продавцем до мінімального страхування. Покупцеві по терміну CIP особливо важливо знати наступне: при необхідності додаткового страхування, він повинен домовитися із продавцем, що останній надасть додаткове страхування або ж візьме сам на себе розширену страховку. Існують також певні випадки, коли покупець може захотіти одержати більший захист, чим надається відповідно до Умови "A" названого вище Об'єднання, наприклад, страхування від війни, безладь, громадянських хвилювань, страйків або інших порушень роботи. Якщо він бажає, щоб продавець забезпечив таке страхування, він повинен надати йому відповідні інструкції, і в цьому випадку продавець повинен при можливості забезпечити таке страхування.

9.4 "D" - терміни по природі відмінні від "C" - термінів, тому що відповідно до "D" - термінів продавець відповідає за прибуття товару в погоджене місце або пункт призначення на кордоні або в країні імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати по доставці товарів до цього місця. Таким чином, "D" - терміни означають договори прибуття, у той час як "C" - терміни говорять про договори відвантаження.

Відповідно до "D" - термінів, за винятком DDP, продавець не зобов'язаний доставляти товар, очищений для імпорту в країні призначення.

Традиційно відповідно до терміна DEQ продавець був зобов'язаний очистити товар, тому що товар повинен був бути вивантажений на пристань й у такий спосіб завезений у країну імпорту. Але внаслідок змін у процедурах митного очищення в більшості країн, зараз більш доречно, щоб сторона, що постійно проживає в зацікавленій країні, здійснювала очищення й платила мита й інші збори. Таким чином, зміна в термін DEQ було внесено по тій же причині, що зміна в терміну FAS, про яке говорилося раніше. Як у терміну FAS, зміна в термін DEQ також виділено заголовними буквами у вступі.

Виявляється, що в багатьох країнах торговельні терміни, не включені в Incoterms, використовуються в основному при залізничних перевезеннях ("франко границя"). Однак, за таких умов звичайно не мається на увазі, що продавець приймає на себе ризик втрати або ушкодження товару під час перевезення до кордону. У цих обставинах було б переважніше використовувати термін CPT із вказівкою кордону. З іншого боку, якщо сторони припускають, щоб продавець ніс ризик під час перевезення, варто використати термін DAF із вказівкою кордону.

Термін DDU був доданий у версії Incoterms 1990 року. Термін виконує важливу функцію у випадках, коли продавець готовий доставити товар у країну призначення без очищення товару для імпорту й оплати мита. У країнах, де митне очищення може бути ускладнене й займати багато часу, продавцеві може бути ризиковано брати на себе зобов'язання доставити товар за межі пункту митного очищення. Хоча у відповідності зі статтями Б.5. і Б.6. терміна DDU покупець повинен нести додаткові ризики й витрати, які можуть випливати з неможливості для нього виконати свої зобов'язання по очищенню товару для імпорту, продавцеві рекомендується не використовувати термін DDU у країнах, де можливо очікувати труднощів при очищенні товару для імпорту.