Механізм державного регулювання зайнятості

На думку вітчизняних учених, для подолання проблем регулювання зайнятості населення пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості населення мають стати проведення економічної політики в інтересах зайнятості та регулювання безробіття.

До основних напрямків економічної політики в інтересах зайнятості слід віднести наступні:

1. Підвищення інвестиційної активності у всіх секторах економіки. Державна інвестиційна політика відіграє вирішальну роль у структурній перебудові економіки та реалізації соціальних програм, виступаючи одним з головних засобів регулювання зайнятості, сприяючи модернізації виробничої бази з подальшим підвищенням якості робочих місць. Поліпшення співвідношення розміру інвестицій та зайнятості вважається можливим за умови реформування державної інвестиційної політики у напрямку впровадження в інвестиційну сферу державних цільових програм, спрямованих на покращення інвестиційного клімату, а також проведення банківського кредитування галузей, що визначені як пріоритетні.

2. Стримування відтоку капіталів за кордон. Для цього необхідно запровадити сповіщальний характер вивезення капіталу; здійснювати контроль не лише за вивезенням, а й за легальністю походження самого капіталу. Крім того слід підвищити ефективність системи валютного контролю в Україні за рахунок використання договорів страхування ризику неповернення переведеної за імпортними контрактами іноземної валюти; розробки процедури повернення незаконно вивезених коштів тощо.

3. Формування інституту банкрутства, що сприяв би підвищенню мотивації до більш ефективних форм господарювання. Для цього необхідно розробити і прийняти національну концепцію механізму банкрутства і створити відповідну економіко-правову базу та організаційну структуру; удосконалити методику проведення антикризової діагностики стану суб'єктів господарювання шляхом оцінки потенціалу запобігання банкрутству; удосконалити прогнозування та виявлення фактів неправомірного використання інституту банкрутства.

4. Реструктуризація та рекапіталізація банківської системи з метою підвищення її надійності та дієздатності відповідно до потреб реального сектору в розрахунках і кредитуванні.

5. Проведення пільгової кредитної та податкової політики щодо підприємств, які збільшують кількість робочих місць і надають їх соціально незахищеним групам незайнятого населення (жінкам, молоді, інвалідам); надання дотацій підприємствам, що зобов'язуються підтримувати певний рівень зайнятості. Залучення неконкурентоспроможних груп населення до трудової діяльності дозволить врівноважити їх психологічний стан і соціальний статус, відчути себе необхідними для суспільства, самостійно заробляти кошти, скоротити державні витрати на їх повне утримання, для чого необхідна тісна взаємодія державних і регіональних структур щодо регулювання суспільних відносин. Досвід залучення малоконкурентних верств населення до трудової діяльності свідчить про необхідність суттєвого вдосконалення: системи визначення оцінки рівня працездатності та можливостей різних груп цього контингенту; організації центрів реабілітації осіб за видами фізичних вад з відповідним укомплектуванням спеціалістами для професійної підготовки та обладнанням; забезпечення, при необхідності, осіб цього контингенту населення відповідними пристроями, за допомогою яких вони зможуть реалізувати свій трудовий потенціал нарівні з іншими працюючими; використання існуючих закладів, спеціально призначених для праці осіб з певними фізичними вадами.[13]

6. Вимогою сьогодення є вирішення суперечностей щодо важкості тягаря податкових і соціальних виплат, розмірів соціального забезпечення тих, хто цього потребує. Вирішення цього питання пропонується на користь соціального забезпечення, відшуковуючи джерела для покриття через регуляцію податкових відрахувань. Необхідно скасувати податок на додану вартість, що звільнить частину активних коштів суб'єктів підприємницької діяльності, стимулюючи економічний розвиток, а відтак, виведе грошові маси з "тіні". Пропонується змінити непрямі податки на прямі, тобто перенести тягар значної їх кількості на кінцевого споживача, у той же час звільнивши його від сплати невластивих йому відрахувань. Для удосконалення податкового законодавства необхідно, аби воно набуло більш персоніфікованого характеру, тобто градуювалося щодо сфери діяльності підприємства, місця його розташування, обставин діяльності, наявності природних ресурсів, виробничих площ.

7. В умовах формування міжнародного ринку праці важливого значення набуває державне урегулювання міґраційних процесів: захист національних інтересів та національної безпеки від нелегальної імміґрації, соціальний захист громадян країни за кордоном, регулювання міґрації в контексті оптимізації внутрішнього та зовнішнього ринків. Пропонується низка заходів щодо запровадження ефективної системи обліку міґраційних потоків: реорганізація управлінських структур і міґраційних служб, координація дій всіх зацікавлених відомств та організацій щодо вдосконалення управління внутрішніми й зовнішніми трудовими міґраційними потоками, запобігання прихованому вербуванню робочої сили, нелегальній міґрації, запровадження обов'язкового страхування громадян України перед їхнім виїздом у трудові поїздки за кордон. Разом із тим, регулювання внутрішніх міґрацій потрібно здійснювати з урахуванням специфіки стану реґіональних ринків праці непрямими методами: стимулюванням попиту на робочу силу, інвестиційною, житлово-кредитною політикою. Регулювання міґрації на державному рівні вимагає, зокрема, ратифікації усіх угод між урядами України і відповідних держав щодо взаємного працевлаштування громадян і про співробітництво у галузі трудової міґрації та соціального захисту трудящих-міґрантів. Необхідно посилити PR-компанію щодо висвітлення та роз'яснення становища іноземних громадян за кордоном, щодо діяльності туристичних фірм, специфіки законодавства інших країн та міждержавного законодавства.[21]

Регулювання безробіття передбачає здійснення комплексу заходів активного (професійна підготовка; організація громадських робіт; фінансова допомога безробітним, бажаючим відкрити власну справу) та пасивного (допомога по безробіттю; програми дострокового виходу на пенсію) спрямування, які мають на меті збереження у безробітних і незайнятих громадян мотивації до праці та сприяють працевлаштуванню. При їх одночасному застосуванні перевагу слід надавати заходам активного спрямування, при цьому фінансова підтримка безробітних має бути помірною та стимулювати їх до вирішення проблеми працевлаштування. Тому в сучасних умовах для забезпечення стійкого економічного зростання України доцільно регулювати безробіття у таких напрямках:

1. Нормативно-правова мотивація незайнятого населення до працевлаштування. Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості є найвагомішим фактором детінізації відносин у сфері зайнятості населення. У зв'язку з чим для реалізації зазначеного напряму необхідно здійснити заходи щодо: запровадження державного соціального стандарту - погодинної оплати праці та організації контролю за його застосуванням; забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати; впровадження економічного механізму стимулювання роботодавців до збільшення витрат на працівників, у тому числі до підвищення рівня оплати їх праці; дотримання міжпосадових та міжгалузевих співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери; усунення диспропорції між розміром оплати праці та рівнем отриманих доходів від соціальної допомоги і трансфертів; активізації державного контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення та легалізацією господарської діяльності; посилення відповідальності роботодавців за використання праці найманих працівників; легалізації статусу зайнятості осіб, які провадять господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності або користуванні [10].

Аналіз зарубіжного досвіду з підвищення активності населення в пошуках роботи свідчить про необхідність створення системи заохочень непрямої дії.

Основою цієї ідеї є заохочення осіб, що шукають роботу, до підвищення їхніх шансів отримати роботу шляхом активнішого пошуку, зокрема, налагодження "прямих контактів"з роботодавцями. [22]

2. Забезпечення сприятливих умов для розвитку сфери малого бізнесу, самозайнятості та підприємницької діяльності безробітних шляхом спрощення процедур створення підприємств, ліквідації бюрократичних перешкод. Доцільно також на регіональному рівні створити банки даних виробничих потужностей, що не використовуються, об'єктів незавершеного будівництва, на базі яких можна організовувати малі підприємства. При прийнятті рішення про надання фінансової допомоги безробітним, бажаючим відкрити власну справу, пріоритет слід надавати тим, хто збирається створювати нові підприємства у виробничій сфері. Для цього необхідно доопрацювати, а подекуди й прийняти нове українське законодавство, запобігаючи при цьому частим змінам в умовах провадження підприємницької діяльності та ведення звітності. Це стосується насамперед введення пільгового оподаткування для новостворених підприємств (до 1 року), цільового та адресного кредитування.[21]

3. Запровадження ідей маркетингового підходу до регулювання ринку праці та безробіття, який полягає у реалізації маркетингу праці через послуги посередників (державних і приватних), що базуються на інформації про ринок, впливі як на пропозицію, так і на попит. Для цього слід розвивати інформаційну систему ринку праці, яка об'єднала б навчальні заклади, кадрові служби підприємств, кадрові агенції, центри зайнятості регіону; розробити та впровадити правове і методичне забезпечення вивчення сегментів роботодавців з урахуванням психологічних, економічних, соціальних факторів; стимулювати попит на робочу силу шляхом підвищення якості надання послуг роботодавцям з підбору і навчання працівників. [6]

Розширення сфери зайнятості можливе ще й за рахунок реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на основі модернізації застарілих і створення нових робочих місць; надання державної підтримки депресивним регіонам; гарантованого надання робочого місця спеціалістам, підготовленим за державним замовленням; стимулювання фахівців дефіцитних професій для працевлаштування у сільській місцевості. При цьому пріоритетним на селі має стати введення малого і середнього бізнесу в аграрній сфері та створення належних інституційних передумов для його розвитку, особливо стосовно захисту внутрішнього аграрного ринку від недобросовісної конкуренції, зменшення податкового навантаження, доступності мікрокредитування, спрощення звітності та послідовної реалізації інших дерегуляторних заходів.

Головним напрямком політики зайнятості в перехідний період є створення економічно доцільних робочих місць. Вони будуть визначати попит на працю і поступово забезпечать його збалансованість із пропозицією робочої сили.

Висновки

Зайнятість населення - це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб щодо створення сукупного продукту ,або національного доходу.Ринок праці у сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню.

Механізм регулювання зайнятості населення в Україні включає такі складові: розробку загальнодержавної та регіональних програм зайнятості; організацію і забезпечення, функціонування державної служби зайнятості; участь підприємств, установ і організацій у реалізації, державної політики зайнятості; функціонування Державного фонду сприяння зайнятості населення; професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовки незайнятих громадян; надання компенсацій громадянам, що втратили роботу або проходять перекваліфікацію; контроль державних органів влади за дотриманням законодавства України про зайнятість населення.

В зв'язку з різким погіршенням ситуації у сфері зайнятості населення, що негативно позначається на трудових доходах громадян, , спричиняє масове безробіття та руйнування трудового потенціалу, втрату конкурентоспроможності національної економіки, механізм регулювання зайнятості в Україні потребує вдосконалення, а в окремих питаннях - кардинальних змін. Відсутність ефективних механізмів регулювання зайнятості населення в Україні спонукає до пошуку шляхів реформування національної системи регулювання зайнятості населення, спираючись на зарубіжний досвід.

Усе розглянуте вище дозволило зробити висновок щодо прийнятності на національному ґрунті континентальної моделі регулювання ринку праці, прикладом якої є регулювання ринку праці в Німеччині і Франції. Звичайно, при цьому потрібно враховувати необхідність національної автентичності та етнонаціональну неповторність українського народу та держави.Крім цього на сучасному етапі необхідно перейти з пасивної політики, яка спрямована на допомогу держави з безробіття, до активної інвестиційної політики створення нових робочих місць, їх модернізації, перепідготовки незайнятого населення, спрямування на інтенсивний розвиток виробництва та впровадження інновацій. Пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості в Україні мають стати:

- мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці;

- розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці;

- забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами;

- підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

- зміцнення позиції молоді на ринку праці;

- посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці;

- повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту;

- розв'язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями;

- регулювання трудової міграції населення;

- встановлення обґрунтованого розміру мінімальної заробітної плати для розвитку та збалансування ринку праці;

- забезпечення дотримання прав і гарантій працівників;

- недопущення випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями;

- встановлення залежності часу виплати допомоги по безробіттю від тривалості виплат внесків на забезпечення безробітних.

Ефективний механізм державного регулювання зайнятості дасть змогу здійснити крок в перед до забезпечення відповідного рівня та якості життя людей згідно із соціальними стандартами Євросоюзу.

Список використаних джерел

1. Про зайнятість населення : Закон України від 01.03.1991 р. № 803-XII: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

2. Рудкевич І.В., Регулювання зайнятості працездатного населення в Україні [Електронний ресурс] / І.В. Рудкевич. - Режим доступу:

3. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Петюх. - К. : КНЕУ, 1999. - 288 с.

4. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / М. Б. Махсма. - К. : Атіка, 2005. - 304 с.

5. Степанова В.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2 (6). - С. 108.

6. Кретова А.В.,Державне регулювання зайнятості населення як чинник стійкого економічного зростання України [Електронний ресурс]/А.В. Кретова. - Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2010_151/g%20(9).htm

7. Єсінова Н. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : [навч. посіб.] / Єсінова Н. І. - К. :Кондор, 2004. - 432 с.

8. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: навч.посіб./ В. С.Васильченко. - К. : КНЕУ,2008. - 252 с.

9. Дружиніна В.В., Механізм державного регулювання ринку праці: теоретичний аспект / В.В. Дружиніна // Вісник Хмельницького національного університету.-2010.-№ 4.-C.67-71

10. Волкова О.В. Організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці України: сутність, структура та напрями вдосконалення / О.В. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. -№ 1. - С. 144-150.

11. Щокін Г. Загальні закони соціального управління // Персонал. -2005. -№ 9. - С. 74-80

12. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 11.01.2001 р.№ 2213-ІІІ // Вісник Верховної Ради України. - 2001. - № 11. - Ст. 47.

13. Міненко В.Л., Перспективи розвитку організаційно-правового забезпечення державного регулювання ринку праці та зайнятості населення в Україні[Електронний ресурс] /В.Л. Міненко.- Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/du/2010_2/files/DU210_40.pdf

14. Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Зайнятість_населення

15. Княжанський В., Паперова зайнятість/В. Княжанський//День.-2012

16. Волинський Г.,Про соціальну диференціацію населення / Г. Волинський // Економіка України.-2008.-№2-с.79-85.

17. Махсма М. Світові тенденції трансформації зайнятості населення в умовах глобалізації економіки / М. Махсма // Україна: аспекти праці. - 2007. - № 4. - С. 10-15.

18. Захарченко В.І.,Борисов О.Г.,Іванищева А.В.Зарубіжний і вітчизняний досвід державного регулювання економіки для сучасної України / В.І.Захарченко[та ін.] / За ред.проф.В.І.Захарченко.-Одеса:Видавничий центр Студія "Негоціант",2005.-128с.

19. Мутяк М.,Менеджмент зайнятості молоді: міжнародний аспект/ М.Мутяк//Україна:аспекти праці.-2005.-№4.-с.24-28.

20. Никольская Г.К.Влияние глобализации экономических связей на состояние рынка труда в США / Г.К Никольская// Труд за рубежом.-2008.-№1.-с 13-16

21. Степура Т.М.,Державне регулювання ринку праці:автореферат/Т.М. Степ ура.-Л.: ЛНУ ім..І.Я.Франка,2005.

22. Павліха Н. В., Особливості формування регіонального механізму регулювання зайнятості, [Електронний ресурс]/Н.В. Павліха.

Размещено на Allbest.ru