До основних пріоритетів економічної стратегії в Україні, які сприятимуть детінізації української економіки у стратегічному вимірі через створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та інвестиційних процесів, належать такі:

· Податкове стимулювання інвестиційних процесів за спрощення доступу до цих стимуляторів за рахунок забезпечення прозорості процесів надання останніх.

· Запровадження з метою акумуляції інвестиційного потенціалу населення обов'язкового страхування приватного житла, транспортних засобів, громадянської відповідальності із законодавчим визначенням обмеженої кількості авторизованих для цих цілей страхових фондів із часткою державного капіталу та із забезпеченням диференційованого підходу до страхування з урахуванням майнового стану громадян.

· Створення цілісної структури збору та аналітичного опрацювання інформації щодо кон'юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках, прогнозування перспектив економічної динаміки та вироблення відповідних рекомендацій щодо раціональної поведінки органів державного управління та суб'єктів господарювання.

· Надання правового та методичного сприяння заснуванню малих підприємств, складанню інвестиційних планів та програм, індивідуальній підприємницькій діяльності, іншим формам самостійного інвестування заощаджень.

· Створення за рахунок як державних, так і приватних інвестицій, в тому числі - іноземних, сприятливих умов для налагодження ділових контактів, належного рівня сервісу, будівництво бізнес-центрів, зокрема у невеликих містах - центрах регіонів, розвиток яких визначено як структурний пріоритет.

· Забезпечення підвищення (безкоштовно для підприємств) кваліфікації керівних кадрів державних і приватних підприємств щодо основних положень сучасної теорії і практики менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансового планування, управління персоналом, маркетингу тощо.

Податкова реформа

Основними завданнями податкової реформи, однієї з найважливіших складових усієї стратегії довгострокового розвитку української економіки, є значне зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства. Загальна кількість податків та обов'язкових платежів, їх розмір мають бути обмеженими. Реформування системи оподаткування необхідно здійснювати у напрямі поступового та наперед визначеного зниження рівня податкового навантаження, підвищення рівномірності його розподілу, розширення бази оподаткування, уніфікації норм податкового законодавства, розробки чітких, предметних, обмежених у часі та просторі податкових інструментів стимулювання інвестування, інноваційної діяльності, виконання бізнесом соціальних функцій, збільшення фіскальної автономії субнаціональних органів влади та встановлення рівноправних відносин між платниками податків та фіскальними органами. Водночас слід істотно підвищити оподаткування непродуктивних видів діяльності: бізнесу розваг, деяких видів посередництва тощо.

Перебудова системи оподаткування повинна зменшити сукупне фіскальне навантаження на підприємців та знизити трансакційні витрати на сплату податків. Це сприятиме значному послабленню цього чинника тінізації української економіки.

Створення ефективної системи управління державним сектором економіки

Необхідною передумовою дієвого процесу детінізації та декриміналізації економіки є впровадження ефективного господарського управління держпідприємствами, всією державною власністю. Удосконалення системи управління підприємствами, які знаходяться у державній власності, має відбуватися, на нашу думку, шляхом:

· поліпшення управління державними корпоративними правами;

· оптимізації розподілу прибутку держпідприємств;

· розбудови системи стимулів ефективного менеджменту на підприємствах, які перебувають у державній власності.

Заходи, розпочаті урядом щодо інвентаризації державної власності, посилення контролю за ефективністю її управління мають сприяти позитивним зрушенням у зазначеній сфері. Між тим їм притаманна значна спрощеність, яка входить у суперечність із необхідністю якнайповнішої інтеграції підприємств з державною часткою власності в сучасне конкурентне ринкове середовище.

Мають бути також створені умови для інвестування, в тому числі у формі змішаного фінансування, у розвиток держпідприємств принаймні частки коштів, отриманих від приватизації.

Залучення змішаного та кредитного фінансування до розвитку держпідприємств потребуватиме удосконалення принципів корпоративного управління в економіці України загалом та на підприємствах з державною часткою власності зокрема. Окрім підвищення прозорості діяльності таких підприємств, а відтак - їх інвестиційної привабливості, це також має велике значення для збереження дієвості державного впливу в акціонерних компаніях, в яких зменшуватиметься частка держави у статутному капіталі.

З метою створення ефективної системи управління державним майном та підприємствами, що належать державі, удосконалення системи корпоративного управління шляхом запровадження ефективних механізмів захисту прав власників, посилення контролю за діяльністю адміністрації підприємств слід завершити формування нормативно-правової бази щодо управління державним майном та підприємствами, що належать державі, корпоративними правами.

Проблеми детінізації економіки України

На превеликий жаль, незважаючи на численні спроби винайти реальні механізми здійснення ринкових перетворень, всі вони виявилися нездатними підвищити роль легальної економіки, залучивши до неї хоча б частину тіньової діяльності. Цьому є цілком зрозуміле пояснення. Справа в тому, що створення умов легалізації тіньової діяльності потребує зміни законодавчо-правової регламентації, а отже і певного проміжку часу для розробки і впровадження відповідних положень. Це досить довгий і головне непередбачуваний процес, зважаючи на те, що найвищий законодавчий орган складається з представників різних ідеологічних спрямувань, які намагаються їх реалізувати в законодавстві. Прийняті закони таким чином, набувають політичного забарвлення, а тому не відповідають об'єктивним економічним вимогам, спотворюють процеси економічного розвитку, стають основою виникнення і поширення тіньової економіки.

Верховна рада в своїх Законах має визначити, перед усім, ідеологічні засади розвитку окремих процесів з урахуванням можливих наслідків для економіки в цілому, формувати механізми паритетного розв'язання проблем. Треба відмовитись від практики відповідальності виконавчої влади за розвиток негативних процесів. Вона має виконувати Закони і давати об'єктивну оцінку їх дій, визначати вплив законодавства на розвиток негативних процесів, вносити пропозиції щодо усунення недоречностей законодавства. Всю відповідальність за розвиток негативних тенденцій має нести Верховна рада, приймаючи завчасно Закони і зміни до них, опрацьовуючи оптимальну модель управління економікою.

Висновки

Тіньова економіка - дуже складне, системне, об'єктивне, а за масштабами - світове явище. Вона є хронічною і притаманна всім країнам з будь-якою економічною системою. Відрізняють її лише структура, форми прояву та обсяги. За певних регіональних, національних і економічних умов тіньова економіка набуває особливостей, має власну модель залучення суб'єктів господарської діяльності.

В економічній і юридичній літературі існують різні визначення тіньової економіки. За проф. Турчиновим «тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується й не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. А серед західних фахівців найбільш точним вважається поняття тіньової економіки, визначене Е. Фейгом. Останній у тіньову економіку вводить усю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту.

Що стосується причин тінізації економіки, то до них відносяться:

· недосконала податкова система, нестабільність податкових законів, високе податкове навантаження

· низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки, постійні невиплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат

· високий рівень безробіття, що змушує працездатних громадян шукати додаткові доходи і в першу чергу за рахунок тіньової економічної діяльності

· недієвість механізму майнової відповідальності підприємств

· недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту

Дослідження процесів тіньової економіки дає можливість визначити основні закономірності її розвитку

· Тіньова економіка має власні механізми регулювання, засновані на спонукальному мотиві - одержанні максимального прибутку при мінімальних витратах.

· Функціонування тіньової економіки базується в основному на безкоштовному використанні державної, комунальної і акціонерної власності.

· Циклічний характер здійснення тіньової економічної діяльності: розростання тіньової економіки збігається з періодами економічного спаду.

· Значно більша мобільність і гнучкість тіньової економіки в частині або випуску продукції, або надання послуг.

· Тіньова економіка перетворюється в стійкий елемент економічної системи держави і тим самим загрожує економічній і фінансовій безпеці держави.

· Як фінансові ресурси тіньової економіки використовується в основному готівка, у тому числі іноземна валюта.

· У цілому зростання тіньової економіки і збільшення її масштабів значною мірою залежить від загального стану економіки, життєвого рівня населення і існуючих обмежень з боку держави

Значні масштаби тіньової діяльності свідчать про те, що тіньові економічні відносини пронизують усі сфери економічної, соціальної і політичної системи держави і суспільства. Зараз тіньова економіка охоплює переважну частину господарської діяльності, а саме: торгівлю й обслуговування, сільське господарство, зовнішню торгівлю, паливно-енергетичну галузь, приватизацію державної власності, податкову систему, фінансово-кредитну сферу, у тому числі банківську діяльність, бюджетну систему, грошовий і валютний обіг, довірче управління майном, страхову справу, а також інтелектуальну й інвестиційну сфери. У цілому сьогодні при тотальній тінізації немає, мабуть, жодного підприємства чи підприємця, які б працювали виключно легально.

Дуже складним є порівняльний аналіз рівнів тіньової економіки в різних державах у зв'язку з тим, що деякі види нелегальної діяльності, включені в тіньову економіку і заборонені в одних країнах, є офіційно дозволеними і легальними в інших.

Серед країн Центральної і Східної Європи і на пострадянському просторі за масштабами тіньового сектору Україна утримує одну із чільних позицій. Оцінка її масштабів за різними джерелами коливається від 40 до 80% залежно від методу оцінки (на основі попиту на гроші чи споживання електроенергії). На думку більшості експертів, питома вага тіньової економіки нині в Україні становить 50-60% ВВП. Це свідчить про те, що Україна перейшла критичну межу тіньової економіки майже у 2 рази.

Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов корупції й запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу за межі України, які мають впроваджуватися синхронно зі стимулами легалізації згідно з зазначеною вище Програмою. До спеціальних заходів протидії тінізації слід віднести такі.

· Активні заходи з подолання корупції в центральних і місцевих органах державної влади та в органах місцевого самоврядування. Звільнення від відповідальності суб'єктів господарювання за дачу хабарів у попередні періоди у разі викриття з їх допомогою фактів хабарництва державних службовців. Повну відкритість результатів діяльності правоохоронних органів із викриття фактів хабарництва.

· Здійснення незалежної експертизи чинних законів та проектів нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування тіньової економіки.

· Приведення у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, господарського, кримінального, процесуального законодавства.

· Забезпечення максимальної гласності та прозорості здійснення приватизації, прийняття рішень у приватизаційних конкурсах, управління державними пакетами акцій, дотримання постприватизаційних зобов'язань та процесів постприватизаційного перерозподілу власності; запровадження відповідальності керівників за штучне зниження вартості держпідприємства у передприватизаційний період.

· Посилення контролю за ефективністю використання державної власності, зокрема - запровадження відповідальності керівників державних підприємств за рівень економічних показників, виконання підприємствами платіжних зобов'язань, забезпечення реального взаємозв'язку між продуктивністю виробництва цих господарських одиниць та рівнем доходів їх керівного персоналу.

· Забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку з метою відслідковування негативних тенденцій концентрації контролю над підприємствами чи галузями, відмивання кримінальних коштів, незаконного вивезення капіталу з України, дій, спрямованих на підрив фондового ринку України.

· Зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій.

Реалізація зазначених та інших заходів щодо подальшої детінізації економіки не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва.

Список літератури

1. Василенко Ю.В. Дещо про тіньову економіку України. -К., 2008.

2. Мандибура В.О. Тіньова економіка як об'єкт системного наукового дослідження. - К., 1997. - С. 51-52.

3. Варналій З.С. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації. - К., 2006. - 576 с.

4. Приходько Т. Проблеми детінізації економіки України// Економіст. - 2005. - №7. - С. 39-43.

5. Озерський І.В. Тіньовий сегмент економіки// Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - №1. - С. 28-31.

6. Базилюк А.В. Тіньова економіка в Україні. - К., 1998. - С. 98-101.

7. Фукс А.Е. Формування, закономірності розвитку та легалізації тіньової економіки в Україні// Вчені записки. - 2004. - №6. - С. 14-18.

8. Предборський В.А. Тіньова економіка як загроза національній безпеці //Формування ринкрвих відносин в Україні. - 2005. - №9(52). - С. 14-18.

9. Мамутов В.К. Економіко-правові важелі проти тіньової економіки// Вісник НАН України. - 2001. - №1. - С. 24-32.

10. Нестеров А., Вакурин А. Криминализация экономики и проблемы безопасности // Вопросы экономики. - 1995. - № 1. - С. 32.

11. Економічне становище України в контексті економічної безпеки. - К.: НІСД, 1997. ( http:// www.niss.gov.ua/book/rozdil/rozd04.htm).

12. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році: Доповідь Президента України.

13. Доля Л. М. Стан боротьби зі злочинністю у банківській системі України: шляхи нейтралізації та протидії. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2003. - № 8. - С. 67.

14. Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Науково-методологічні дослідження тіньової економіки// Економіка України. - 1996. - №11.

Размещено на Allbest.ru