Аналітичний звіт про стан і перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні

Фахівці управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області започаткували спілкування з чернівчанами в «онлайн» режимі за допомогою Інтернет-програми Skype.

У Луганській області у 2012 році на «гарячу лінію» від підприємців надійшло 10065 питань.

На базі Регіонального фонду підтримки підприємництва у Донецькій області створено «Школу виживання», у якій щотижнево проходять зустрічі підприємців, обговорюються важливі питання ведення підприємницької діяльності. З січня 2012 року стабільно функціонує обласний інформаційно-консультаційний бізнес-портал (www.dokcpp.dn.ua) та працює «Школа бізнесу».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 № 526 «Про утворення регіональних рад підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі» в регіонах утворені регіональні ради підприємців.

З метою підтримки розвитку малого бізнесу, реалізації основних принципів державної регуляторної політики, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємницької діяльності, в регіонах діють координаційні ради з питань розвитку підприємництва.

Основними питаннями, які розглядалися на засіданнях консультативно-дорадчих органів, були: реалізація державної регуляторної політики; застосування норм Податкового кодексу України та інших актів законодавства; обговорення проектів регуляторних актів, пенсійної реформи, роботи дозвільних центрів; підведення підсумків виконання заходів з реалізації програм підтримки та розвитку малого підприємництва; реалізація програм економічного і соціального розвитку; кредитна підтримка суб'єктів підприємництва; функціонування ринків; інші питання.

Проведена робота в напрямку упорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності сприяла зменшенню регуляторного тиску на підприємницьке середовище та залучення суб'єктів підприємницької діяльності до участі у соціально-економічному розвитку регіонів.

6.3 Удосконалення ліцензування господарської діяльності

Для здійснення деяких видів господарської діяльності згідно чинного законодавства України суб'єкту підприємницької діяльності необхідно отримати ліцензії у встановленому законодавством порядку. Ця необхідна умова передбачена Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», яким визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, запроваджено державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

На сьогодні відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають 56 видів господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Ряд сфер діяльності, таких як банківська, зовнішньоекономічна, електроенергетика, використання ядерної енергії, діяльність у сфері інтелектуальної власності підлягає ліцензуванню згідно із законами, які регулюють відносини в цих сферах.

З метою реалізації цього Закону Урядом прийнято ряд рішень щодо визначення переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, строків дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розмірів і порядку зарахування плати за її видачу та створення експертно-апеляційної ради при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

Для ліцензування певних видів господарської діяльності визначені ліцензійні умови - нормативно-правові акти, що містять вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні певного виду господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Зазначені умови розробляються органами державної влади, що регулюють взаємовідносини у сфері ліцензування. На сьогодні ці функції здійснюють 33 органи влади.

Сфера ліцензування господарської діяльності перебуває під пильною увагою Уряду. За останні роки було вжито ряд заходів спрямованих на реформування цієї сфери. Зокрема, дії Уряду були спрямовані на удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності та скорочення кількості видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Для вдосконалення (спрощення) порядку ліцензування господарської діяльності було прийнято Закон України від 22.12.2011 № 4223-VI «Про внесення змін до деяких законів України» та постанову Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 712 «Про внесення змін до переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності». Цими нормативними акати було скасовано необхідність подання інформації для отримання ліцензій, яка вже відома державним органам (серед іншого, виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) та поширено декларативний принцип подання інформації для отримання ліцензії, що спростило отримання ліцензії для суб'єкта господарювання.

З прийняттям Закону України від 20.12.2011 № 4196-VI «Про внесення змін до деяких законів України у сфері охорони здоров'я щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 699 «Про внесення зміни до пункту 5 переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» скасовано необхідність оформлення та подання для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами копії паспорта аптечного закладу (структурного підрозділу), замість чого впроваджено його самостійну перевірку органом ліцензування.

У зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» було скорочено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а саме, скасовано ліцензування господарської діяльності:

у сфері інтелектуальної власності;

з проведення робіт із землеустрою;

арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

з виготовлення бланків документів суворої звітності (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

у будівництві (скасовано ліцензування господарської діяльності з будівництва об'єктів архітектури, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до І-ІІІ категорії складності).

Вжиті Урядом заходи створюють умови для поліпшення бізнес середовища та зменшення адміністративного тиску на суб'єктів підприємницької діяльності.

Однак, існуюча система ліцензування не є досконалою. Більше 80 % усього бізнесу України підлягає ліцензуванню, що свідчить про значну кількість видів господарської діяльності, започаткування якої потребує отримання ліцензії.

Також серед недоліків системи ліцензування слід зазначити про відсутність законодавчо закріплених критеріїв щодо запровадження ліцензування видів господарської діяльності, недосконале визначення принципів та процедур одержання ліцензій та їх копій, що потребують уніфікації, та високий ступінь централізації функцій органів ліцензування, що створює труднощі як для суб'єктів господарювання, пов'язані із збільшенням витрат часу та коштів для отримання ліцензії, так і для самих органів ліцензування в частині здійснення заходів контролю на місцевому рівні.

Крім того, сучасний стан забезпечення органами ліцензування прозорості своєї діяльності має недостатній рівень, зокрема в частині якості обґрунтувань зауважень у разі відмови заявникам у видачі ліцензії або залишення їхніх заяв без розгляду, висвітлення принципів прийняття відповідних рішень та результатів власної роботи.

Зазначені проблеми обумовлюють необхідність вдосконалення механізму ліцензування певних видів господарської діяльності.

У зв'язку з цим, розроблено зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (реєстр. № 0932).

Проектом передбачено:

запровадження електронного ліцензування;

сучасний спосіб ведення ліцензійного реєстру та забезпечення вільного безкоштовного доступу за допомогою мережі Інтернет до інформації, що міститься в ньому;

уніфікацію процедур ліцензування, зокрема заповнення прогалин правового регулювання та узгодження на рівні Закону норм, які по-різному визначаються підзаконними нормативно-правовими актами;

засади відміни необхідності отримання копії ліцензій та карток транспортних засобів;

додаткове скорочення переліку ліцензованих видів господарської діяльності.

Крім того, для посилення відповідальності посадових осіб органу ліцензування за дотриманням строків для здійснення процедури ліцензування, визначених у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Держпідприємництвом України розроблено проект Закону України «Про внесення змін до статті 16612 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Для досягнення поставленої мети законопроектом пропонується статтю 16612 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити положеннями щодо:

- встановлення відповідальності за порушення посадовими особами органу ліцензування строків для прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії або її копії, про переоформлення ліцензії;

- збільшення у п'ять разів суми штрафів в частині дотримання строків для проведення процедури ліцензування, повторного порушення строків визначених для здійснення процедури ліцензування, повторної видачі посадовою особою органу ліцензування ліцензії за відсутності рішення органу ліцензування про її видачу.

Прийняття зазначеного законодавчого акта дозволить суб'єктам господарювання отримувати ліцензію та її копію, переоформлювати ліцензію (у зв'язку із змінами, пов'язаними з провадженням певного виду господарської діяльності) у визначений Законом строк, а у разі недодержання строків посадовими особами органу ліцензування звертатись до суду за відновленням порушених прав з вимогою накладання штрафу на посадових осіб органу ліцензування.

У 2012 році активізовано роботу Експертно-апеляційної ради при Держпідприємництві України. У період з липня по грудень 2012 року відбулося 10 її засідань де було розглянуто 407 скарг суб'єктів господарювання.

Таблиця 2.

Статистика рішень Експертно-апеляційної ради за 2012 рік.

Орган ліцензування	Усього розглянуто	у тому числі
		знято з розгляду	винесено рішення	з них
				задоволено скарги	відмолено в задоволенні скарги
				шт	%	шт	%
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті	137	24	113	67	60	46	40
Державна служба України з лікарських засобів	164	5	159	101	64	58	36
Міністерство юстиції України	43	7	36	15	42	21	58
Міністерство екології та природних ресурсів України	10	1	9	7	78	2	22
Державна митна служба України	11	-	11	9	81	2	19
Державне агентство земельних ресурсів України	9	2	7	4	57	3	43
Міністерство аграрної політики та продовольства України	11	-	11	10	91	1	9
Міністерство охорони здоров'я	10	2	8	1	13	7	87
Міністерство внутрішніх справ України	3	-	3	2	67	1	33
Міністерство соціальної політики України	3	-	3	2	67	1	33
Державна інспекція техногенної безпеки України	3	-	3	1	33	2	67
Державна служба України з контролю за наркотиками	2	-	2	-	0	2	100
Державна архітектурно-будівельна інспекція України	1	-	1	-	0	1	100
Всього	407	41	366	219	60	147	40

Розгляд звернень суб'єктів господарювання із скаргами на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування розглядаються Експертно-апеляційною радою у 20-денний термін відповідно до Положення про Експертно-апеляційну раду. У 60% випадків скарги ліцензіатів визнані обґрунтованими. Серед ліцензіатів чиї скарги були визнані необґрунтованими «перші місця» займають аптекарі та перевізники, відповідно 58 та 46 ліцензіатів було позбавлено ліцензії.

Також було виявлено порушення у роботі органів ліцензування, які переважно мають процедурний характер. Представниками перевіряючих органів допускаються невідповідності у актах, ліцензіат не повідомляється належним чином про перевірку. Зокрема, на сайті відомства має бути попередня інформація про період перевірки суб'єкта господарювання, ліцензіата мають письмово попередити про планову перевірку за 10 днів до її початку, він має отримати це повідомлення особисто. Крім того, часто проводились позапланові перевірки без належних підстав. Члени Експертно-апеляційної ради зауважували, що підстави для позапланових перевірок чітко регламентовані нормами чинного законодавства, а акти мають складатися у спосіб, визначений законом. Позапланові перевірки можуть проводитися лише за тими питаннями, які викладено у зверненнях про порушення ліцензійних умов, тобто стали підставою для такої перевірки. Все інше - порушення законодавства та перевищення повноважень.

Найбільше скарг у 2012 році до Експертно-апеляційної ради надійшло з міста Києва - 77 скарг.

Результатами засідань Ради стала низка пропозицій:

- доповнити Ліцензійні умови вимогами щодо наявності вищої медичної освіти у керівника аптеки;

- доопрацювати норми складання актів за комплексними перевірками і звести їх в один документ;

- проводити навчання для регіональних представників органів ліцензування.



6.4 Система державного нагляду (контролю)

З прийняттям у 2007 році Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» було створено правове поле з регулювання порядку проведення контрольних перевірок різних видів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, механізми прийняття рішень та вчинення дій контролюючими органами за наслідками проведення ними згаданих перевірок тощо. Цим Законом України були затверджені єдині для всіх державних органів підстави для проведення заходів державного нагляду і контролю, строки тривалості перевірок та запроваджено оцінку ступеня ризику, пов'язаного з діяльністю суб'єктів господарювання, і визначення, залежно від ступеня ризику, частоти необхідних перевірок.

З метою вдосконалення системи державного нагляду (контролю) до цього Закону України були внесені зміни щодо визначення здійснення функцій державного нагляду (контролю) тільки центральними органами виконавчої влади. Це дозволило значно скоротити кількість контролюючих органів, яка на сьогодні складає 49 органів.

На виконання Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Урядом прийнято 65 постанов, якими запроваджено в різних сферах державного нагляду (контролю) оцінку ступеня ризику від здійснюваної суб'єктами господарювання господарської діяльності та визначена періодичність здійснення планових перевірок залежно від встановленого ступеня ризику.

З метою зменшення адміністративного тиску з боку органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб на фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у 2012 році було прийнято Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».

Цим Законом встановлені випадки, коли здійснюється державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Зокрема, щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять лише позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, органи захисту прав споживачів проводять лише позапланові перевірки за скаргами споживачів, а органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику.

Крім того, у 2012 році опрацьовувалися проекти нормативно-правових актів у напрямку зменшення кількості та частоти здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).

У 2012 році Держпідприємництвом України проведено роботу у напряму зменшення тиску органів державного нагляду (контролю) на бізнес шляхом здійснення експертизи законодавчих та відомчих актів на предмет їх відповідності основам законодавства про державний нагляд (контроль).

З метою удосконалення державного нагляду (контролю) та звуження кола суб'єктів господарювання, які відносяться до найвищої та середньої групи ризиків, у співпраці з Координаційним центром з упровадження економічних реформ та Міжнародною фінансовою корпорацією відбувається перегляд критеріїв оцінки ступеня ризику та зменшення кількості та частоти здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).

Проведено аналіз повноважень ЦОВВ у напрямку виявлення дублювання контрольно-наглядових функцій. Окрім явних контрольних повноважень, мають місце приховані повноваження центральних органів державної влади, які можуть містити контрольно-наглядові функції, або яким передують контрольно-наглядові функції. Такими, зокрема є всілякі «моніторинги», «оцінки», «експертизи», «обстеження».

Розроблено законопроект, яким передбачається встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб органів державного нагляду (контролю) за порушення порядку здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). На законодавчому рівні пропонується встановити відповідальність посадових осіб контролюючих органів за недотримання ними процедури здійснення державного нагляду (контролю), передбаченої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У вересні 2012 року законопроект було подано на розгляд Верховної Ради України. На сьогоднішній час цей законопроект проходить процедуру повторного погодження.

6.5 Реформування сфери адміністративних послуг

Протягом 2012 року у напрямку дерегуляції підприємницької діяльності значна увага приділялася реформуванню сфери адміністративних послуг.

У жовтні 2012 року набув чинності Закон України «Про адміністративні послуги» (далі - Закон), яким визначено правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, основні вимоги до регулювання надання адміністративних послуг, організаційного забезпечення надання адміністративних послуг, створення центрів надання адміністративних послуг, функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг, ведення Реєстру адміністративних послуг.

На виконання вимог цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 57 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру адміністративних послуг» Мінекономрозвитку України забезпечено ведення Реєстру адміністративних послуг у вигляді єдиної інформаційної комп'ютерної бази даних про адміністративні послуги, що надаються відповідно до закону суб'єктами надання адміністративних послуг.

Створено пілотну версію Єдиного державного порталу адміністративних послуг, функціональні можливості якого передбачають доступ до інформації про адміністративні послуги, суб'єктів надання таких послуг, центри надання адміністративних послуг та відповідні нормативно-правові акти. Міністерством проводиться робота щодо розширення функціональних можливостей порталу.

Органами місцевого самоврядування також впроваджувалися заходи, направлені на забезпечення покращення умов ведення бізнесу, в т.ч. вдосконалення системи надання адміністративних послуг.

З 2012 року органами місцевого самоврядування проводилась робота з відкриття та функціонування у регіонах Центрів надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) за принципом «єдиного вікна».

Станом на 01.01.2013 функціонує 108 центрів надання адміністративних послуг.

ЦНАПи створені у містах обласного значення, районних державних адміністраціях тощо. В цих центрах громадяни, підприємці та суб'єкти господарювання можуть здійснити реєстраційні процедури та оформити документи дозвільного характеру, подати будь-які заяви, скарги та пропозиції, одержати на них належні відповіді, отримати бізнес-консультації тощо.

У 2012 році органами місцевого самоврядування проводилась інформаційно-роз'яснювальна робота щодо діяльності ЦНАП.

Зокрема, в Чернігівській області створено 7 ЦНАП, а саме:

- ЦНАП м. Чернігова, який створено, як робочий (уповноважений) орган міської ради, в якому представники адміністративних органів обласного та міського рівня здійснюють надання адміністративних послуг за принципом «єдиного вікна»;

- ЦНАП у місті Прилуки;

- ЦНАП у місті Носівка;

- ЦНАП у смт Талалаївка;

- у Корюківській, Коропській та Борзнянській райдержадміністраціях створені єдині приймальні з надання адміністративних послуг, затверджені графіки чергування відповідальних працівників, забезпечені належні умови у приміщеннях, призначених для прийому одержувачів адміністративних послуг.

На Волині, відповідно до розпорядження Луцького міського голови від 25.05.2012 № 257 «Про відкриття Центру надання адміністративних послуг у місті Луцьку», на початку 2013 року планується відкриття Центру.

В Закарпатській області ЦНАП наразі створюються в містах Ужгород та Мукачево.

Відповідними рішеннями Ужгородської міської ради затверджено перелік адміністративних послуг, що надаються структурними підрозділами Ужгородської міськради, створено робочу групу з питань створення ЦНАП, затверджено Тимчасове положення про ЦНАП та прийнято рішення Ужгородської міськради про реорганізацію відділу роботи із зверненнями громадян у ЦНАП.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 12.11.2012 № 606 схвалено Програму розвитку малого і середнього підприємництва в області на 2013-2014 роки, заходами якої передбачено кошти на створення належних умов роботи Центру надання адміністративних послуг.

В рамках реалізації Закону України «Про адміністративні послуги», органами, що утворили ЦНАПи, протягом 2012 року, вживались заходи щодо: припинення безпідставного делегування повноважень надання адміністративних послуг державним підприємствам, бюджетним установам, організаціям; посилення контролю за діяльністю підприємств, що залучені на законних підставах до надання платних (адміністративних) послуг; проводилася роз'яснювальна робота із суб'єктами підприємництва стосовно процедур надання адміністративних та інших платних послуг, в тому числі про те, що послуги (консультаційного та інформаційного характеру) надаються виключно на конкурентній та добровільній основі.

Робота з реформування сфери надання адміністративних послуг продовжуватиметься за такими напрямами, як: перегляд та приведення у відповідність до вимог Закону «Про адміністративні послуги» законодавчих актів; подальше створення центрів надання адміністративних послуг; розширення функціональних можливостей Єдиного державного порталу адміністративних послуг. Для забезпечення належного функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг необхідно забезпечити електронну взаємодію між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.



Висновки та пропозиції

Проведений аналіз засвідчив позитивні зрушення у розвитку малого та середнього підприємництва та виявив, що для створення комфортного бізнес-клімату потрібно забезпечити насамперед: прості процедури започаткування та припинення бізнесу; справедливі конкурентні умови; прозорі і прості правила взаємодії з державою (у сферах ліцензування та дозвільної системи, адміністративних послуг); справедливі правила при здійсненні державою контролюючих функцій; зрозумілу і стабільну податкову та взаємовигідну кредитну політику.

Для вирішення завдань необхідно активізувати політику державної підтримки малого та середнього підприємництва на центральному та місцевому рівнях та адаптувати її до норм та правил ЄС.

Основними напрямами цих завдань мають стати:

запровадження європейських стандартів у сфері розвитку інновацій для подальшого розвитку МСП, створення інноваційної бізнес-інфраструктури;.

формування передумов для впровадження інновацій та створення інноваційно-орієнтованої бізнес-інфраструктури, як стимулів до інноваційної активності малих і середніх підприємств та становлення адекватних сучасній ринковій економіці ланцюгів взаємозв'язку науки, технологій та виробництва;

проведення оцінки ефективності й результативності функціонування об'єктів інноваційної бізнес-інфраструктури (інноваційних кластерів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо).

Для реалізації цих напрямів необхідно вжити наступні заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату та стимулювання подальшого розвитку підприємницького середовища:

У напрямку спрощення процедур входу та виходу з бізнесу.

1. Подальша оптимізація ведення державних реєстрів, що містять відомості про суб'єктів господарювання, та забезпечення вільного і безперешкодного доступу до інформації із зазначених реєстрів.

2. Удосконалення порядку відкриття бізнесу, зокрема встановлення принципу провадження господарської діяльності суб'єктами приватного права без застосування печаток та скорочення граничного строку повідомлення банками та іншими фінансовими установами органів державної податкової служби про відкриття рахунків платників податків, а також строку повідомлення податковими органами фінансових установ про взяття або відмову у взятті таких рахунків на облік.

3. Спрощення процедури добровільного припинення господарської діяльності фізичної особи - підприємця за заявницьким принципом.

У сфері дозвільної системи та сфери ліцензування.

1. Скорочення кількості документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

2. Скасування ліцензування видів господарської діяльності, в яких воно не є оптимальним засобом регулювання або може використовуватись, як механізм монополізації ринку.

3. Зменшення кількості документів, що подаються для отримання документів дозвільного характеру та ліцензій.

4. Спрощення дозвільної системи у сфері містобудування.

5. Вдосконалення механізму державного регулювання видачі документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У сфері посилення захисту прав інвесторів.

1. Підвищення рівня захисту прав інвесторів, зокрема законодавче забезпечення розгляду позову акціонерів в інтересах товариства (похідних позовів) у передбачених законом випадках (вчинення значних правочинів, правочинів із зацікавленістю тощо); посилення цивільної відповідальності посадових осіб юридичних осіб; можливість звільнення посадової особи за рішенням відповідного органу юридичної особи з виплатою звільненій особі вихідної допомоги у підвищеному розмірі.

2. Законодавче врегулювання діяльності товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

3. Вдосконалення механізму державно-приватного партнерства.

У сфері реформування митних процедур.

1. Впровадження системи митного контролю, заснованої на результатах аналізу ризиків та митного пост-аудиту, в результаті чого кількість оглядів товарів, транспортних засобів скоротиться і становитиме не більше, як 5 відсотків.

2. Скорочення кількості документів, що подаються до митного оформлення, зокрема впровадження в практичну діяльність механізму використання залізничних накладних (УМВС, ЦІМ/УМВС, ЦІМ) у вигляді електронного документа замість митної декларації та документів з питань контролю за доставкою товарів, що не є підакцизними.

У сфері державного нагляду (контролю).

1. Впорядкування та вдосконалення процедури здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, зменшення кількості заходів державного нагляду (контролю).

2. Оптимізація роботи органів державного нагляду (контролю), усунення дублювання функцій та необґрунтованого втручання держави у діяльність бізнесу за можливості використання ринкових механізмів регулювання.

У сфері захисту економічної конкуренції.

Посилення конкуренції на ринках, зокрема: затвердження Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2014 - 2024 роки; вжиття комплексних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції у сферах: реалізації лікарських засобів; підключення об'єктів містобудування, в тому числі об'єктів житлового будівництва, до інженерних мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення і надання комунальних послуг; збору, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів; супутніх послуг при наданні адміністративних послуг; ритуальних послуг; оренди земель сільськогосподарського призначення.

У сфері розвитку та підтримки підприємництва.

1. Розроблення Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва.

2. Формування єдиної інформаційної системи у сфері розвитку підприємництва.

3. Спрощення процедури та збільшення обсягів надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого підприємництва, в тому числі мікрокредитів суб'єктам малого підприємництва для започаткування та ведення власної справи.

4. Проведення навчальних заходів з питань впровадження підприємницької діяльності для підприємців та широких верств населення щодо започаткування та ведення власної справи.

У сфері реформування надання адміністративних послуг.

1. Нормативне врегулювання питань надання адміністративних послуг: внесення на розгляд Верховної Ради України проектів законів України про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання; внесення змін до Податкового кодексу України щодо включення положень стосовно державного мита, інших обов'язкових платежів; про посилення відповідальності за порушення вимог Закону України «Про адміністративні послуги» та ін.

2. Оптимізація процедур з надання адміністративних послуг шляхом перегляду переліків документів, необхідних для одержання адміністративних послуг; запровадження порядку бухгалтерського обліку коштів, які надходять як плата за надання адміністративних послуг, у розрізі видів таких послуг та за кожним суб'єктом надання та отримання адміністративних послуг; забезпечення скасування плати за внесення відомостей до державних реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг.

3. Створення зручних і доступних умов для отримання споживачами адміністративних послуг, зокрема створення центрів надання адміністративних послуг в Автономній Республіці Крим, обласних центрах, містах обласного значення, районах України. Розроблення та затвердження системи інформаційної підтримки надання адміністративних послуг та ін.

4. Спрощення порядку надання адміністративних послуг органами державної міграційної служби.

У сфері технічного регулювання.

1. Нормативно-правове врегулювання у сфері метрології та метрологічної діяльності.

2. Гармонізація національної системи стандартизації із системою стандартизації Європейського Союзу.

3. Забезпечення гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами.

4. Удосконалення державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів, зокрема усунення дублювання контрольних функцій органів захисту прав споживачів, органів державного ринкового нагляду та органів, відповідальних за контроль (нагляд) щодо безпечності послуг (робіт); усунення дублювання відповідальності суб'єктів господарювання у сфері забезпечення безпечності нехарчової продукції, послуг (робіт) та ін.

5. Виконання Угоди про фінансування програми «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом».

6. Забезпечення функціонування інформаційних систем, необхідних для здійснення ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

У сфері забезпечення безпечності харчових продуктів та окремих показників їх якості.

1. Адаптація системи санітарних та фітосанітарних стандартів до законодавства Європейського Союзу.

2. Спрощення порядку виведення харчової продукції на ринок, зокрема скасування вимог щодо одержання виробниками харчових продуктів документів, які не застосовуються у законодавстві Європейського Союзу, шляхом внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють питання системи розроблення і поставлення продукції на виробництво, а також порядок погодження і затвердження рецептур та технологічних інструкцій.

У сфері спрощення та прискорення процедури приєднання до електричних мереж.

1. Спрощення та прискорення процедури приєднання до електромереж електроустановок виробників та споживачів електроенергії.

2. Запровадження принципу «єдиного вікна» для виробників енергії з відновлюваних джерел та підвищення прозорості процедури пільгового (без сплати мита та податку на додану вартість) ввезення матеріалів, обладнання та устаткування, пов'язаного з виробництвом енергії з альтернативних джерел.

Спрощення процедури кваліфікації когенераційних установок.

У сфері підвищення ефективності адміністрування податків.

1. Зменшення витрат часу і коштів суб'єктів підприємницької діяльності на ведення податкового обліку та сплату податків.

2. Формування механізмів трансфертного ціноутворення.

3. Удосконалення системи справляння акцизного збору.

4. Лібералізація системи справляння та адміністрування податку на додану вартість.

5. Перегляд існуючих пільг під час сплати податків з метою створення конкурентного ринкового середовища та рівних умов для ведення бізнесу.

6. Оптимізація податків і зборів.

7. Удосконалення порядку сплати єдиного соціального внеску та ін.

У сфері розвитку товарного біржового ринку.

Запровадження ефективного державного регулювання товарного біржового ринку, створення правових засад професійної діяльності на товарному біржовому ринку та механізмів захисту інтересів його учасників.

У сфері державної регуляторної політики.

1. Забезпечення виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та недопущення запровадження надмірного державного регулювання господарської діяльності.

2. Зменшення регуляторного тиску на суб'єктів господарювання з боку органів місцевого самоврядування.

У сфері реформування соціальної політики (легалізація заробітної плати).

1. Зменшення навантаження на фонд оплати праці.

2. Зміна механізмів розрахунку мінімальної заробітної плати, в тому числі реформування поняття мінімальної заробітної плати з розрахункового важелю на мінімально дозволену заробітну плату (гарантовану заробітну плату), що має бути виплачена найманому працівнику.

3. Встановлення відповідальності не лише для роботодавця, а і для працівників, які погоджуються працювати із порушенням законодавства про працю та оплату праці.

4. Ліквідація схеми зловживання залученням працівників до праці з неповним робочим днем з метою зменшення зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Размещено на Allbest.ru