Аналіз динаміки фінансового стану підприємства ТОВ "Сілікатчик" у 2004 -2006 роках в умовах нестабільності зовнішнього середовища

В другу групу об”єднані показники, що відображають ефективність управління обіговими коштами : незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми боргами, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.

До третьої групи належать показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просування товару на ринок за допомогою реклами та стимулювання.

До четвертої групи входять показники конкурентоспроможності товару та його ціна.

У зв”язку з тим, що кожен з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО) , експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Відтак конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної :

ККО = 0,15*ЕО+0,29*ФО+0,23*ЕЗ+0,33*КТ (2.1)

де ККО - коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

ЕО - значення критерію ефективності виробничої діяльності;

ФО - значення критерію фінансового становища організації;

ЕЗ - значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ - значення критерію конкурентоспроможності товару;

Усі вказані критерії, відповідно, можуть бути розраховані таким чином

ЕО = 0,31*В + 0,19*Ф + 0,4*РТ+ 0,1*П (2.2)

де В - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф - відносний показник рентабельності товару;

РТ - відносний показник рентабельності товару;

ПП - відносний показник продуктивності праці;

ФО = 0,29*КА + 0,2*КП + 0,39*КЛ + 0,15*КО (2.3)

де КА - відносний показник автономії організації;

КЛ - відносний показник ліквідності організації;

КО - відносний показник обіговості обігових коштів.

ЕЗ = 0,37*РП + 0,29*КЗ+0,21*КМ+0,14*КР (2.4)

де РП - відносний показник рентабельності продажів;

КЗ - відносний показник затовареності готовою продукцією;

КМ - відносний показник завантаженості виробничих потужностей;

КР - відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту;

Загалом, алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками, якими можуть виступати :

середньогалузеві показники;

показники будь-якої конкуруючої організації або організації -лідера на ринку;

показники організації цього ж підприємства, що оцінені за минулі відрізки часу;

З метою переведення показників у відносні величини використовується 15 - бальна шкала. При цьому значення „5 балів” надається показнику, який гірший за базовий, „10 балів” - показнику, яки на рівні базового, „15 балів” - якщо показник більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства;

Етап 3. Розрахунок коефіцієнтів конкурентоспроможності підприєм-ства.

3 Економічне обгрунтування та розрахунок рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ “Сілікатчик” на ринку будівельних матеріалів

В табл.3.1 на основі даних економічної діагностики підприємства ТОВ “Сілікатчик” (розділ 8) наведені результати розрахунку відносного рівня конкурентоспроможності підприємства за показниками діяльності за 2006 рік відносно умовного базового рівня - результатів діяльності підприємства за 2005 рік. Таким чином, отримана оцінка буде свідчити - чи зріс відносний рівень конкурентоспроможності підприємства за 2006 рік.

Як показують результати розрахунків в табл.3.1 - у 2006 році досягнутий рівень підвищення конкурентоспроможності підприємства відносно рівня 2005 року становить 34,5% від очікуємого росту, що нижче досягнутого рівня підвищення конкурентоспроможності підприємства у 2005 році відносно рівня 2004 року - 39,2% від очікуємого росту. Основними причинами є „нульові” відносні показники критерію ФО - фінансового становища організації, що відмічалось у економічній діагностиці підприємства.

Таким чином, при рості споживчого рівня конкурентоспроможності продукції підприємства з рівня 4,3 у 2005 році до 6,8 у 2006 році ( на 156%), рівень росту конкурентоспроможності підприємства практично нижче в 2,5 рази, тобто проблеми платоспроможності підприємства згідно методики реалізувались в зниженні рівня його конкурентоспроможності.

Таблиця 3.1

Результати розрахунку відносного рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ „Сілікатчик”

4 Шляхи і напрямки підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ “Сілікатчик”

Сьогодні близько 200 вітчизняних підприємств займаються виробництвом того або іншого виду цегли. Більшість українських підприємств спеціалізуються на випуску силікатної цегли: технологія простіше, та й сам процес виробництва в даному випадку більш автоматизований, ніж при виробництві керамічної цегли. Дійсними професіоналами у виробництві цегли визнаний: ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", ВАТ "Херсонський комбінат стінових матеріалів", ВАТ "Силикатобетон" м. Суми, ВАТ"Дніпропетровський силікатний завод", Обухівський завод "Цегла Трипілля" і інші.

Таблиця 4.1

Аналіз перспектив ринку будівельних матеріалів відносно виробничих та технологічних можливостей ТОВ «Сілікатчик» показав, що доцільним шляхом підвищення конкурентоспроможності є освоєння випуску нових видів продукції:

пустотілого силікатного «еврокирпича»;

конструктивних елементів з пінобетону;

Рис.4.1. - «Еврокирпич» силікатний пустотілий

Перспективи розвитку ринку пінобетону в Україні

Рис.4.2. - Пінобетон

Енергозберігаючі технології у виробничій і побутовій сферах стали одним з основних напрямків розвитку індустрії західної цивілізації. У розвинутих країнах уже давно переконалися, що заощаджувати енергію значно выгідніше, ніж нарощувати її виробництво.

В Україні щорічно будівельний комплекс споживає приблизно 30% загальних енергоресурсів країни. З цієї кількості приблизно 85% приходиться на частку тепла, що витрачається, для опалення житлових і суспільних будинків. При цьому втрати тепла в навколишнє середовище в різних типах будинків складають 20-60%, що відбувається в т.ч. через низький теплозахисних властивостей конструкцій стінових матеріалів.

Продовження використання для одношарових конструкцій керамзитобетону, суцільної силікатної і керамічної цегли стало економічно не вигідно і технічно недоцільно, оскільки ці матеріали мають високий коефіцієнт тепло -провідності. Для забезпечення нормованого рівня теплозахисту в будинках потрібне застосування відповідних енергозберігаючих матеріалів і виробів. Основним з таких високоефективних стенових матеріалів є ячеїстий бетон. Цей матеріал більше ніж інші відповідає новим нормативним вимогам по енергозбереженню в житлових і суспільних будинках

У зв'язку з цим, у 2004 році в Україні була прийнята Програма «Розвитку виробництва ячеїстобетонних виробів і їхнього застосування в масовому будівництві в Україні на 2005-2011 роки» (постанова КМУ від 26.05.2004 р. №684) (далі - Програма). Програма припускає можливі шляхи збільшення обсягів виробництва ячеїстобетонних виробів, розширення існуючої номенклатури виробів, підвищення точності їх геометричних розмірів. Одним з напрямків збільшення обсягів виробництва ячеїстих бетонів в Україні відповідно до документа є переоснащення існуючої виробничої бази - заводів силікатної цегли, що дозволить використовувати існуючу інфраструктуру для виробництва автоклавных ячеїстобетонних виробів. Пріоритетним напрямком для зростання виробництва ячеїстобетонних виробів однозначно є створення нових потужностей для виробництва неавтоклавних пенобетонів. Такі виробництва будуть більш наближені до споживача і більш мобільні для своєчасного реагування на попит, що формується в Україні на визначені види ячеїстобетонних виробів.

Завдяки економічності використання ячеїстих бетонів на стадії будівництва і при експлуатації будинків, ефективним теплозахисним і конструктивним властивостям, застосування ячеїстих бетонів росте з кожним роком і стає усе більш перспективним в Україні. У багатьох регіонах країни спостерігається незадоволений попит на вироби з ячеїстих бетонів. В найближчі роки ця тенденція буде залишатися незмінної за рахунок триваючого росту потреб у цьому матеріалі. Це зв'язано не тільки з підвищенням вимог до теплозахисту конятрукцій стін, але і із сучасними напрямками житлового будівництва: будівництво малоповерхових індивідуальних будинків коттеджного типу і багатоповерхових каркасних будинків.

 У відношенні технологій ячеїстих бетонів нові заводи для їх виробництва можуть створюватися по автоклавним технологіям закордонних фірм (Ytong, Masa-Henke, Wehrhahn, Hotten, Хебель, Итонг, Сипорекс, Верхан, Дюрокс-Кальсинокс і ін.). Поява на вітчизняному ринку зазначених фірм дозволяє вирішувати проблеми модернізації виробництва і підвищення якості автоклавного ячеїстого бетону до світового рівня. Подібні заводи оснащуються сучасним устаткуванням, що дозволяє одержувати якісні вироби, їхні технології відрізняються високою продуктивністю і високим ступенем автоматизації виробництва, на таких заводах можуть вироблятися дрібні і великі стенові блоки з ячеїстого бетону, перегородкові плити, перемички, армовані стенові панелі, плити покриття і перекриттів, теплоізоляційні матеріали. Однак вартість таких заводів дуже висока і недоступна більшості вітчизняних підприємців. Кількість таких заводів невисоке, наприклад, у Росію за останні роки зазначеними фірмами було поставлено близько 12 заводів . Це ще одне підтвердження того, що для задоволення попиту на вироби з ячеїстих бетонів перспективним є виробництво неавтоклавного пінобетону.

Введення нових нормативів по теплозбереженню в європейських країнах, а потім і в Україні, показало, що силікатна цегла по своїх теплотехнічних ха-рактеристиках втратила своє значення як стеновий матеріал.

Наказом Міністерства будівництва й архітектури України введені нові, більш тверді, норми за коефіцієнтом термічного опору зовнішніх стін і перекриттів. У межах України коефіцієнт дорівнює 2,2-2,5, що вимагає застосування в зазначених вище конструкціях високоефективних теплоізоляційних (середня щільність 300-500 кг/м3), теплоизоляционно-конструкционных (середня щільність 700-1200 кг/м3) матеріалів і нових підходів в економії енергетичних ресурсів.

Крім того, у даний час виникає багато проблем при реконструкції старих житлових і суспільних будинків, промислових об'єктів, що вичерпали термін експлуатації. Для проведення робіт необхідні нові будівельні технології і, у першу чергу, вітчизняні.

Останнім часом у світовій практиці з'явилися нові технологічні рішення одержання теплоізоляційних і теплоизоляционно-конструкционных бетонів на основі цементу, піску і газо- і пенообразователей. Ці технології гарантують оптимальну пористу структуру матеріалу, але так само вимагають обов'язкового твердіння в автоклаві. Тому усе велику актуальність у світі в даний час здобувають технології одержання ячеїстих пенобетонів безавтоклавного твердіння на основі цементу, піску і піни. Пенобетони неавтоклавного твердіння переважніше газобетонів, оскільки алюмінієвий порошок, використовуваний у якості пенообразователя, вибухонебезпечний. Крім того, при затвердінні газобетону утворюються незамкнуті пори, що приводять до анізотропії (неоднорідності) властивостей газобетону. І самому головне - при одержанні газобетону дуже важко керувати технологічним режимом формування його пористої структури, особливо при монолітному бетонуванні. У пінобетоні ж, усі пори замкнуті, у межпорових перегородках немає тріщин і дірок, і в них не виникає напруг. При виготовленні пінобетону по безавтоклавной технології навіть з немеленим дрібнозернистим піском практично відсутня седиментація останнього і розшарування маси.

ВИСНОВКИ

Таким чином в ході переддипломної практики було з'ясовано, що підприємство ТОВ «Сілікатчик» здійснює наступні види діяльності:

? виробництво будівельної цегли і керамічної черепиці, бетонних розчинів і сумішей;

? виробництво збірних бетонних і залізобетонних виробів;

? оптова торгівля недержавних підприємств, окрім споживчої кооперації;

Проведена економічна діагностика фінансового стану підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК” по результатам діяльності за 2004 - 2006 роки показує, що основними проблемами фінансового стану підприємства є наступні:

- ризиково низький рівень абсолютної(моментальної) та строкової ліквідності, що створює проблеми з платоспроможністю підприємства та проблеми своєчасності розрахунків з кредиторами;

- незабезпеченістю джерелами покриття придбаних виробничих запасів, що приводить до їх надмірного об'єму в умовах відсутності необхідних обсягів власних оборотних коштів, вкладених в основні засоби;

- відсутності короткострокових позикових коштів банків при надмірній величині автономності ( відсутність використання фінансового важеля позикових коштів) та їх заміна поточними авансовими платежами покупців продукції, що не є класичними джерелами покриття виробничих запасів;

- рівень рентабельності власного капіталу в 1,5 рази нижче альтернативної ринкової ставки депозитної доходності капіталу (>15%), що робить підприємство інвестиційно непривабливим;

Як показують результати розрахунків у 2006 році досягнутий рівень підвищення конкурентоспроможності підприємства відносно рівня 2005 року становить 34,5% від очікуємого росту, що нижче досягнутого рівня підвищення конкурентоспроможності підприємства у 2005 році відносно рівня 2004 року - 39,2% від очікуємого росту. Основними причинами є „нульові” відносні показники критерію ФО - фінансового становища організації, що відмічалось у економічній діагностиці підприємства.

Таким чином, при рості споживчого рівня конкурентоспроможності продукції підприємства з рівня 4,3 у 2005 році до 6,8 у 2006 році ( на 156%), рівень росту конкурентоспроможності підприємства практично нижче в 2,5 рази, тобто проблеми платоспроможності підприємства згідно методики реалізувались в зниженні рівня його конкурентоспроможності.

Проведений аналіз показує необхідність термінової зміни стилю фінансового менеджменту підприємства:

- пошук довгострокових інвестицій для приведення у відповідність обсягів необхідних виробничих запасів та джерел пасивів для їх покриття;

- термінове залучення позикових короткострокових банківських коштів

під заставу виробничих запасів для зниження коефіцієнта автономності та підвищення коефіцієнтів моментальної та строкової ліквідності підприємства;

- пошук інвестицій для розвитку нових технологій у випуску силікатної «евроцегли» та пінобетону із зниженням собівартості за рахунок автоматизації процесів виготовлення та сушіння виробів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Монографії та підручники

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. -- СПб.: Питер, 2002. -- 544 с.

2. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 396 с.

3. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління підприємством. Навчальний посібник. Вид.2-ге, виправл. І доп. За ред.Василенка В.О. - К.:Центр навчальної літератури, 2004.-400 с.

4. Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми - Київ, КНЕУ, 2002. - 245 с.

5. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 227 с.

6. Портер М. Конкурентные силы и формирование стратегии //Класика маркетинга /Сост. Б. М. Энис, К. Т. Кокс і ін. Спб., 2001.

7. Фінансовий менеджмент:Підручник/ Кер.кол.авт.і наук.ред. проф.А.М.Подддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.