Конкурентоспроможність продукції
Складові конкурентоспроможності товару, її оцінка. Дослідження впливу виробничих процесів на конкурентоспроможність продукції. Дослідження рівня конкурентоспроможності ВАТ "Світло Шахтаря". Розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.04.2012 |
| Размер файла | 592,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Аналіз рекламацій з місця експлуатації продукції розглядається особисто директором підприємства, після чого їм видається спеціальний наказ із викладом конкретних необхідних організаційно-технічних заходів, спрямованих на усунення причин, що викликали несправність виробу. Впровадження системи сприяло розвитку руху роботи з особистим "клеймом". До такої роботи допускалися виконавці, які не менш 6 місяців виготовляли продукцію без дефектів і здавали її в ВТК із першого пред'явлення. При врученні особистого "клейма" виконавцеві видається посвідчення на право самоконтролю. Виконавці, що не виправдали довіри, втрачають наказом по підприємству особисте "клеймо" та посвідчення на право самоконтролю.
Як бачимо, керівники промислових підприємств досить давно почали замислюватися над тим, як краще організувати контроль за якістю продукції. Незважаючи на те, що проблемами забезпечення якості займаються в багатьох країнах наукові установи, великі фірми, учені й фахівці, у цей час ще багато питань, пов'язані із забезпеченням якості, не вирішені. Вчені і фахівці пропонують іноді протилежні підходи.
Так, відомий фахівець в області керування якістю Ф. Кросбі вважає, що основна проблема укладається у відмові від контролю та у переході до формування якості. З його погляду, три об'єкти вимагають постійної уваги керуючого будь-якою фірмою: фінанси, зв'язки і якість.
Ф. Кросбі формулює чотири правила, що сприяють, на його думку, рішенню проблеми якості:
1. необхідно виробити ясну й чітку політику в області якості й довести її мети до свідомості кожного співробітника фірми;
2. всі співробітники повинні навчитися працювати без дефектів;
3. вимоги, включені в програму якості, підлягають неухильному виконанню, міняти їх можна тільки убік жорсткості;
4. компроміси виключаються, коливання, відхилення й т.д. не допускаються [25].
В умовах української економіки розвиток якості все в більшій мірі починає визначатися конкуренцією. Сучасні тенденції передбачають створення систем якості у всіх сферах діяльності підприємства, включаючи взаємодію з постачальниками й споживачами.
Одним з компонентів системи якості є якість продукції, що визначає розвиток технологічних процесів і вимог до технологічного встаткування. Тому створення на підприємствах систем якості, як інструмента підвищення конкурентоздатності, повинне бути спрямоване на посилення позицій вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку, підвищення базового рівня українських товарів і послуг з перспективою виходу на світовий ринок як гідних конкурентів всесвітньо відомим грандам промисловості.
Системи керування якістю на підприємстві повинні містити перелік керівних документів, заходів і порядок їхнього здійснення, які зводяться до наступного:
1. завдання керівництва (політика в області якості, організація роботи з її втілення);
2. система документації і планування;
3. якість під час розробки планів і програм (компетентність розроблювачів, рівень підготовлюваних документів, перевірка виконання, своєчасна оцінка результатів, внесення необхідних змін);
4. якість під час закупівель (юридичний рівень документації й контроль за ходом закупівель);
5. якість на стадії виробництва (планування, інструкції, кваліфікація, контроль);
6. перевірка якості (вхідні перевірки, міжопераційний контроль, остаточний контроль, документація випробувань);
7. контроль за іспитовими коштами;
8. ретельне дослідження дефектних виробів, докладне з'ясування причин виникнення дефектів, проведення коригувальних заходів;
9. якість при зберіганні, переміщенні, упакуванні, відправленні;
10. документування якості, оформлення необхідних паперів,
11. аналіз якості та вживання відповідних заходів;
12. контроль за системою підтримки якості;
13. навчання персоналу.
Таким чином, система по забезпеченню якості продукції має безліч параметрів, з огляду на які кожен фахівець може зробити власні висновки щодо її вдосконалення. Але головною проблемою все ж таки залишається дотримання балансових пропорцій між технологічним процесом і кількісним розподіленням капітальних вкладень на нього. Ознайомившись з поглядами відомих вчених ми маємо змогу перейти до обґрунтування власної позиції і теоретично довести необхідність в доцільності впровадження запропонованих заходів на практиці ВАТ "Світло Шахтаря". Детально це буде розглянуто у наступному розгляді.
3.2 Метрологічний підхід до виробничого процесу як фактор формування конкурентної якості продукції
Говорячи про процес формування конкурентоспроможної продукції, варто пам'ятати про його керування. Саме якісне керування технологічними процесами обумовить у майбутньому якісні характеристики товарів, що дозволить вийти на ринок з мінімальними затратами на виробництво і великою споживчою вартістю на продукцію.
Керування підприємством на основі внутрішньофірмового планування, так чи інакше, приводить до необхідності одержувати відповіді на питання:
· про реальне завантаження виробничих потужностей;
· про резерви виробничих потужностей і можливості їхнього завантаження роботами, які по тим або інших причинах (раптові комерційні пропозиції, ініціативні НИОКР, збільшення попиту на ринку й т.п.) не включені у вже сформований або навіть у вже виконуваний план;
· про реальний і очікуваний ступінь виконання кожного із замовлень включених у план, на будь-яку дату (а в ряді випадків і година);
· про можливості контролю співвідношення реального й планового темпів виконання робіт, включених у план;
· інші такого роду питання.
За низького ступеня завантаженості виробничих потужностей підприємства, при нерозвиненості на ньому системи керування на основі планів, при низькій культурі розробки планів, названі такого роду питання допускають відповіді в дуже широкому діапазоні розкиду кожного з параметрів, які визнані керівництвом підприємства як параметри, що характеризують роботу підприємства в цілому і його підрозділах, можливо без усяких до того метрологічних підстав.
Широкий розкид відповідей на такого роду питання, їхня неоднозначність і неспроможність в умовах низького ступеня завантаженості виробничих потужностей, при безвідповідальній організації керування підприємством створює ілюзію, що планування на заводі - власне кажучи не обов'язкова справа, оскільки плани (особливо календарні плани-графіки) існують самі по собі; виробництво багато в чому йде саме по собі внаслідок явних помилок у планах; а помилки планування компенсуються й виправляються в міру їхнього виявлення "сильними" керівниками на рівні фірми в цілому і на рівні її підрозділів, які реагують на ситуацію в темпі її розвитку і, як здається, в цілому успішно ведуть справу.
Якщо ж підприємство працює на межі своїх техніко-технологічних й організаційних можливостей при сформованій на ньому системі керування й виявляється перед необхідністю підвищити ефективність використання вже наявних виробничих потужностей, а також і доступних йому ресурсів (у тому числі й у перспективі), то розвиток і удосконалення культури планування виявляється головними коштами, що дозволяють втягнути в господарську діяльність внутрішні резерви й більш ефективно підбудовуватися під зовнішні обставини.
Інакше кажучи, потреба в зробленій системі внутрішньофірмового планування, націленої на граничне ефективне використання виробничих потужностей підприємства та доступних ресурсів, обумовлена двома обставинами:
офіційно діяльність підприємства, що декларується, дійсно є основним джерелом доходів його власників і підлеглих співробітників, а не служить прикриттям якоїсь іншої діяльності, що і є основним джерелом доходів підприємства, що якимось чином розподіляються переважно серед власників і деколи серед підлеглих співробітників;
тиск конкурентів і кон'юнктура ринку змушують до виявлення змісту терміна "ефективність діяльності підприємства" (ця проблематика повинна бути виявлена й освітлена в "Стратегії підприємства") і до досягнення в керуванні підприємством максимально можливих показників ефективності.
Але система планування вимагає одержання відповідей на питання того роду, що були названі на початку цього розділу, і ці відповіді повинні однозначно відповідати реальним можливостям підприємства і положенню справ на ньому. Це призводить до питання про метрологічну спроможність планування й керування на підприємстві.
Однак відповіді на такого роду питання, що задовольняють вимогам обґрунтованості планів і можливостям контролю ходу їхнього виконання, можна одержати тільки за умови, що сама можливість одержання спроможних відповідей першочергово закладається у методологію внутрішньофірмового планування в цілому, і в кожний із планів підприємства і його підрозділів, і в культуру керування підприємством у процесі їхнього виконання. Такого роду можливість повинна забезпечуватися системою планових і контрольних показників, на основі яких діє система внутрішньофірмового планування та поточного контролю і керування. Інакше кажучи: жоден план не повинен містити показників, що задаються у ньому і які неможливо однозначно проконтролювати в ході ведення передбачених цим планом робіт.
Для цього на підприємстві повинна забезпечуватися метрологічна спроможність системи внутрішньофірмового планування і контролю ходу виконання робіт.
Але зміст терміна "метрологічна спроможність" стосовно завдань керування економічними процесами на мікро- і макро- рівнях відрізняється від розуміння "метрологічної спроможності" у природничих науках, де сам процес, що досліджується або явище, що спостерігається практично однозначно диктує одиниці вимірів (метри, мікрони, тонни, кілограми, штуки й т.п.) і способи вимірів: безпосередні - самих величин; або непрямі - на основі безпосереднього виміру якихось інших величин й розрахунку на їхній основі необхідних величин.
На відміну від природничих наук і заснованої на їх основі інженерної справи метрологічна спроможність у завданнях керування економічними процесами на мікро- і макро- рівнях багато в чому забезпечується мистецтвом самих керівників:
Їхнім умінням забезпечити взаємно однозначний прямий і зворотний перехід від фінансово-економічних - планових і реєстраційних - показників до натуральних показників, що піддається безпосередньому виміру, що характеризує кожну функціонально спеціалізовану галузь народного господарства, кожне підприємство, кожне функціонально спеціалізований підрозділ в організаційній структурі підприємства на рівні макроекономіки.
При цьому теж саме підрозділ стосовно різних завдань керування може характеризуватися фізично різними показниками. Так потужність токарської ділянки стосовно завдання забезпечення виробничої програми виробленими на ньому деталями виражається в його здатності протягом певного часу зробити певну кількість виробів, що відповідають конструкторської документації. Ця величина може бути співвіднесена з потребою, обумовленої плановим обсягом випуску кінцевої продукції підприємства й специфікацією, що характеризує одиницю обліку кінцевої продукції. Із цього зіставлення може бути зроблений висновок про достатність або недостатність потужності токарської ділянки.
Але стосовно завдань удосконалення і оптимізації всього технологічного процесу випуску даного виду кінцевої продукції підприємства потужність тієї ж самої токарської ділянки може виражатися вже в масі стружки, що його верстати й персонал здатні зняти в одиницю часу із заготівель із певних марок матеріалу і певних типорозмірів, що поставляють на токарську ділянку іншими функціонально спеціалізованими підрозділами підприємства або підприємствами-суміжниками.
І завдання оптимізації всього технологічного процесу може зажадати відповіді на питання, за що вигідніше платити:
за додаткові верстати й зняття стружки на токарській ділянці?
або за підвищення точності лиття й кування, що дозволить зменшити припуски литих і кованих заготівель на наступну механічну обробку, і тим самим, скоротивши обсяг стружки, що знімає на токарській ділянці із заготівель, підвищити потужність токарської ділянки, вимірювану одиницями виробів, але в іншому завданні керування?
Але й відповідь на ці питання може бути неоднозначною: при відсутності "Стратегії підприємства" і системи довгострокового планування більш вигідним може здатися зняття стружки, не потребуючого ні плану модернізації і розвитку підприємства, ні вкладень в удосконалення встаткування ливарного й ковальсько-пресового виробництв і підвищення кваліфікації їхнього персоналу; а розгляд того ж питання в руслі "Стратегії підприємства" на основі системи довгострокового планування може виявити найгострішу необхідність реконструкції ливарного й ковальсько-пресового виробництв і підвищення їх техніко-технологічної й організаційної культури.
Іншими словами специфіка метрологічної спроможності показників, що задаються і контрольних планів різного ієрархічного рівня і різної тривалості в системі внутрішньофірмового планування полягає в тому, що метрологічна спроможність планів є одним з породжень методології і культури планування, а також самого процесу планування.
У чинність специфіки метрологічної спроможності в завданнях керування економічними процесами мікро- і макро- рівнів, обумовленою функціональною спеціалізацією підприємства в цілому і його підрозділах, - немає й не може бути загальних наборів що задаються і контрольних показників плану, однаково придатних: для різних галузей; для різних підприємств; для різних підрозділів одного підприємства; для різних видів продукції, що випускає як підприємством у цілому, так і його функціонально спеціалізованими підрозділами; для різних завдань керування господарською діяльністю мікро- і макрорівнів.
Оскільки метрологічна неспроможність планів - одна з важких системних помилок у плануванні як на макрорівні економіки, так і у внутрішньофірмовому плануванні, то якщо не сам план, то стандарт підприємства, що визначає перелік планів і алгоритміку їхньої розробки, повинен містити в собі і перелік показників, що задаються і дорівнюють контрольним з аналізом й обґрунтуванням метрологічної спроможності кожного з них.
Метрологічна спроможність плану робіт рівня підприємства в цілому містить у собі крім нормативної бази трудовитрат і витрати матеріалів у виробничому процесі дві складові:
1 строки контролю ходу робіт з кожного із замовлень та їхніх етапів;
2 контрольні показники, на рівні розгляду роботи в цілому однаково придатні для характеристики кожного з підрозділів, що беруть участь у роботі.
Одна з типових помилок, якщо навіть не головна помилка, що тягне за собою метрологічну неспроможність плану в цілому або якихось його частин, - встановлення контрольних строків виконання робіт та їхніх етапів відповідно до календарної ритміки життя суспільства, а не відповідно до планової послідовності, що накладається на календар суспільства і тривалості проходження конкретним замовленням однозначно розмежованих фаз технологічного процесу виробництва певного виду продукції, які обумовлені технологіями й організацією робіт.
У результаті такого підходу до планування контролю ходу робіт на основі круглих календарних дат (кінець місяця, кварталу й т.п., до того ж не співпадаючих з ритмікою робочих тижнів) у звітні показники попадають не завершені роботи й етапи робіт, ступінь готовності яких виявляється різною залежно від того, у яких облікових одиницях виміряється обсяг конкретного виду таких не завершених робіт та їхніх етапів.
Ця неоднозначність оцінки ступеня готовності незавершених робіт й їхніх незавершених етапів і породжує метрологічну неспроможність, багато в чому обмежуючу як можливості самого планування, так і можливості керування підприємством і його підрозділами на основі планів.
Наприклад, якщо до встановленого календарного контрольного строку при нормальному ході технологічного процесу минуло 90 % технологічного часу і освоєно 10 % "капвкладень" (вартість сировини, що комплектують, послуг і т.п., за винятком з поточної собівартості "недобудови" накладних розходів і зарплати співробітників підприємства), а те, що залишилися в 10 % технологічного часу має бути освоєне на 90 % планових "капвкладень", тобто ступінь готовності цієї роботи виявляється подвійною: 90 % - за технологічним часом; 10 % - по освоєним "капвкладеннях". Причому в прикладі, що розглядається, обидва варіанти настільки далекі одна від одної чисельні оцінки ступеня готовності роботи відповідають ідеальному плину технологічного процесу, а кожна з них характеризує цей технологічний процес однозначно, але по-своєму. І обидві вони - в ідеалі - достовірні і правильні.
21
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис 3.1 Схема запропонованого процесу керування якістю продукції на підприємстві ВАТ "Світло Шахтаря"
Але реальний процес виробництва протікає з випередженням або з відставанням у чомусь від планового графіка, а оцінка ступеня готовності роботи на основі вичерпання планового "технологічного часу" виявляється багато в чому метрологічно не спроможною, оскільки чистий, "ідеальний" "технологічний час" існує тільки як абстракція, а в практиці господарської діяльності воно виявляється простоями, уповільненням технологічних режимів, або ж навпаки прискореним стосовно "ідеального" плину "технологічного часу" за рахунок як удосконалення технологій і організації робіт на інтервалах часу між двома послідовними строками контролю, так і за рахунок "спрощення" технологій й організації роботи на шкоду якості продукції і безпеки виробничого процесу для співробітників підприємства, природного середовища та навколишнього населення.
Контроль за "спрощенням" технологій і "спрощенням" організації робіт на шкоду якості й безпеці не входить в обов'язки планово-економічних служб підприємств. Контроль за якістю продукції, дотриманням технологій й організації робіт покладає на службу якості, ВТК, адміністрацію підрозділів, керівників, а також виконавців робіт. Загальноприйнята в цей час на більшості підприємств Європи й Америки організація такого роду контролю регламентована міжнародними стандартами групи ISO 9000.
Але поза залежністю від того, зроблений перехід до керування підприємством на основі стандартів групи ISO 9000 або на основі системи Total Quality Management (TQM - загальне керування якістю продукції) або ж ні, - планово-економічні служби повинні цікавитися цим питанням і ставити відповідні завдання перед службою якості, ВТК та іншими підрозділами, на які покладені функції стежити за техніко-технологічними аспектами робіт, включених у плани.
Це необхідно, оскільки такого роду "спрощення" технологій і організації робіт на шкоду якості і безпеці, крім того, що воно може бути обумовлено різноманітною криміналізацією підприємства, звичайно спричиняє перекручування звітності, що робить невідповідною дійсності нормативну базу підприємства й тим самим підриває метрологічну спроможність всієї системи внутрішньофірмового планування, позбавляючи плани обґрунтованості, з усіма неминучими наслідками, що виникають із цього
При винесенні за дужки всіх техніко-технологічних й організаційних питань керування якістю продукції й безпекою виробництва, якою повинні займатися відповідні служби і посадові особи підприємства, метрологічно спроможною виявляється оцінка ступеня готовності незавершених робіт та їхніх незавершених етапів на основі "освоєної частки капвкладень", але тільки виключно при веденні бухгалтерського обліку за реальними фактами використаних ресурсів у технологічному процесі, оскільки саме витрати ресурсів у технологічному процесі характеризують швидкість його плину, а також відставання від планового графіка або його випередження.
Однак хоча вимір ступеня готовності незавершеної роботи або її незавершеного етапу часток освоєних "капвкладень" може бути метрологічно спроможним у контексті встановлення однозначного зв'язку із самим ходом технологічного процесу, але сам показник "частка освоєних капвкладень" і одиниці, що його виражають (відсотки освоєння або грошові), у завданнях керування виробництвом не належить до класу хронологічно рівномірних мір ступеня завершеності робіт у цілому, їхніх етапів і швидкості їхнього плину.
Останнє означає, що в реальному технологічному процесі може бути нормальним те, що в один день на одній його фазі освоюється 20 % "капвкладень", а в інший день в іншій його фазі освоюється 0 % "капвкладень". Але крім того, технологічний процес може бути й таким, що відставання на 1 % від графіка планових темпів освоєння "капвкладень" у якийсь із днів може викликати затримку всіх наступних робіт на дуже тривалі строки, порівнянні з нормальною плановою тривалістю технологічного процесу, або навіть більшою за неї на багато місяців, а те й на роки, залежно від виду продукції або особливостей самого технологічного процесу, або умов її поставки замовникові або споживачеві. І це може викликати зрив якогось одного замовлення або навіть повний крах проекту, плану робіт або підприємства.
Відповідно, будучи явною незручністю, хронологічна нерівномірність міри показника "частка освоєних капвкладень" у багатьох випадках може зажадати перерахування в більш наглядний у силу своєї хронологічної рівномірності показник фактично витраченого технологічного часу, по якому можна судити про реальну швидкість плину виробничого процесу і про її співвідношення із плановою.
Для того, щоб таке перерахування відповідало реальній швидкості плину виробничого процесу, замість фактичних цін витрачених ресурсів повинні використовуватися нормативно-планові ціни, або при використанні фактичних цін планова собівартість роботи в цілому і її етапах (за винятком накладних витрат і витрат по оплаті праці) повинна щораз перераховуватися із заміною нормативно-планових цін на фактичні.
Хоча обидва підходи до такого роду перерахуванню рівноправні, але другий у системі керування в цілому, хоча й більш трудомісткий, - переважає, оскільки він подає інформацію не тільки про організаційно-технологічні аспекти плину виробничого процесу, але й про реальну динаміку номінальних фінансово-економічних показників виконуваної виробничої програми стосовно заданим планом показникам. І в принципі дозволяє на основі теорії подоби багатогалузевих виробничо-споживчих систем віднестись із процесами макрорівня.
Інший аспект метрологічної спроможності планів уже був названий раніше як необхідність підпорядкування календарних строків контролю відповідності реального ходу робіт плановому графікові послідовності і тривалості проходження конкретним замовленням однозначно розмежованих фаз технологічного процесу виробництва певного виду продукції.
Питання про призначення контрольних строків носить дворівневий характер:
· по-перше, це призначення певних подій, по факту здійснення яких однозначно фіксуються початок (підписання договору із замовником, або відкриття наряду-замовлення на початок робіт і т.п.) і завершення роботи в цілому (підписання акту здачі-прийому роботи, надходження останнього платежу в оплату продукції, вивіз продукції з території підприємства, прийом її на відповідальне зберігання і т.п.);
· по-друге, це виявлення й призначення контрольних рубежів, що розділяють різні етапи й фази роботи в цілому, на яких можливе одержання однозначних відповідей у змісті "виконано - не виконано" відносно фаз та етапів, у сукупності складових робіт в цілому.
Призначення такого роду контрольних подій і контрольних розмежувальних рубежів із числа виявлених, на основі співвіднесення з нормативною базою та "ідеальним" "технологічним часом" виконання кожного з етапів і фаз робіт, сукупність яких становить роботу з певного замовлення в цілому, задає календарні строки, на яких об'єктивно можливий контроль за дотриманням планового графіка робіт з реальних фактів завершення або незавершеності певних етапів і фаз роботи в цілому в призначені планові контрольні строки. Але в чинність своєї технологічної обумовленості ці контрольні строки зовсім не зобов'язані збігатися з розмежувальними рубежами в календарній ритміці життя суспільства (кінець-початок тижня, місяця, кварталу, року, свята й т.п.).
Таким чином, система контролю фактичної швидкості ходу незавершених робіт і незавершених етапів по частці освоєних "капвкладень" може бути дубльована системою дискретного контролю по факту на основі однозначних оцінок "виконано - не виконано". При цьому система контролю по факту, будучи обумовленою технологічними процесами та організацією робіт, не залежить від постановки бухгалтерського обліку на підприємстві.
І саме система контролю ходу робіт на основі часток освоєних "капвкладень" здатна функціонувати як один з джерел інформації, необхідної для вдосконалювання технологій і організації робіт на підприємстві, що й забезпечує її метрологічну спроможність і взаємно однозначну відповідність натуральних техніко-технологічних показників і фінансово-економічних показників.
При обліку використання ресурсів по факту, система контролю на основі освоєння "капвкладень" дозволяє вдосконалювати нормативну базу підприємства і ставити завдання перед розроблювачами продукції, технологами й організаторами робіт з удосконалювання кожного з видів продукції, технологічних процесів й організації робіт у ході її виробництва з метою поліпшення показників ефективності діяльності підрозділів і підприємства в цілому.
3.3 Економічне обґрунтування метрологічного підходу підвищення якості продукції
Всю вищезазначену теорію варто змоделювати за допомогою економічних показників, які дадуть змогу визначити: яким чином запропоновані методи підвищення якості продукції вплинуть на фінансову звітність ВАТ "Світло Шахтаря". Основним фактором, за яким спостерігаються зміни є незавершене виробництво. Чим меншим буде цей показник, тим краще налагоджений процес виробництва, що позначиться на якості продукції. В такому випаду керівники підприємства мають вибір: або за рахунок зменшених витрат зменшити ціну на вироби, або покращити якість продукту в межах колишньої собівартості. Це доцільно, оскільки склад та обсяг товарної і реалізованої продукції на той самий період розділяється, тому що остання не враховує складських залишків або продукцію, що перебуває в стадії реалізації (товаропросування, транспортування і розрахунках).
Незавершеним виробництвом називається виражена у вартісній формі, незакінчена у виготовленні продукція, що перебуває на різних стадіях виробництва у вигляді заділів, що підлягають подальшій обробці.
До складу незавершеної продукції входять заготівлі, деталі, складальні одиниці, комплекти, що перебувають на робочих місцях, у контрольних пунктах, у цехових коморах, на зборці та випробуваннях, а також закінчені вироби, що не пройшли технічного приймання і не здані на склад або замовникові. Матеріали, заготівлі і напівфабрикати, отримані від постачальників, якщо навіть вони завезені в цех, не включаються в незавершене виробництво доти, поки вони не запущені в обробку на даному підприємстві.
Незавершене виробництво (заділи) - відображає забезпечення безперервності та ритмічності роботи виробництва. Незавершене виробництво планують у розмірах мінімальних, але достатніх для планомірного ходу виробництва.
В умовах масового і крупносерійного виробництва виробів із тривалими циклами виробництва рівень незавершеного виробництва на кінець планованого періоду залежить від середньоденного випуску продукції планованого в наступному періоді і виробничому циклі виготовлення продукції.
У вартісній формі планована величина незавершеного виробництва на кінець періоду визначається по формулі:
Wнв = NgHTцSвирКцКнв (3.1)
де Sвир - собівартість виробу;
Кц - коефіцієнт, що враховує співвідношення ціни і собівартості;
Кнв - коефіцієнт нарощення затрат у незавершеному виробництві.
Цей коефіцієнт визначається відношенням собівартості виробу в незавершеному виробництві Sнв до собівартості готового виробу Sвир по формулі:
Кнв = (3.2)
Якщо умовно прийняти, що всі матеріали для виготовлення виробу запускаються у виробництво в перший день циклу, а всі наступні витрати витрачаються рівномірно (рис.3.1), то коефіцієнт нарощення витрат буде визначатися за формулою:
Кнв = (3.3)
де Км виконую роль коефіцієнту затрат на матеріали в собівартості виробу. Графічно коефіцієнт нарощення витрат виглядає наступним чином на рис.3.1 [36], де всі матеріали і комплектуючі вироби надходять у виробництво при запуску.
Рис.3.1 Графік нарощення витрат на виробництво
Діяльний метод розрахунку середнього коефіцієнта наростання витрат укладається в тім, що по кожному виду витрат у незавершеному виробництві - основний матеріал, напівфабрикати, що комплектують вироби, заробітна плата та інші витрати - визначається середньозваженим перебуванням їх у загальному циклі виготовлення виробу. Тут матеріали надходять у виробництво при запуску, а комплектуючі вироби - в процесі вузлової і загальної зборки (рис.3.4).
21
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис.3.4 Детальний графік нарощення витрат
Формула виглядає наступним чином:
где Sм - витрати на матеріали, що надійшли у виробництво на початку циклу;
S1, S2… Sn - середній рівень витрат на окремій стадії циклу;
Тц-Тn - час перебування витрат на окремій стадії циклу.
Таким чином, від зміни середнього рівня витрат на окремій стадії і будуть залежати всі майбутні результати від задіяних нововведень керуванням процесами підвищення якості продукції. Оскільки вони будуть заздалегідь зменшуватися за рахунок більшої ефективності від освоєної частки капітальних витрат на кожному з технологічних циклів. Розрахуємо наведені показники і очікуваний результат на практичному прикладі.
Якщо залишити основні показники об'ємів реалізації і об'ємів введеної у виробництво сировини, але задіяти системний контроль за технологічними стадіями, то фінансова ситуація на підприємстві зміниться наступним чином:
Кц = = 1,86
Кнв = 0,012
Wнв = 198 033,55 * 1,86 * 0,12 = 44 201,08 (тис. грн)
Як бачимо, за рахунок балансування між освоєними капітальними витратами і технологічним часом, відведеним на кожен технологічний цикл окремо, відбулося зменшення собівартості продукції. Якщо йти шляхом підвищення якості продукції, то за сталих умов кількість незавершеного виробництва на кінець звітного року зменшилась би з 49 564 тис. грн. до 44 201,08 тис. грн., тобто на 12,1 %. Таким чином у керівництва заводу вивільняється сума коштів у розмірі 5 362,92 тис. грн. /рік, які при правильному підході до діяльності підприємства можуть бути використанні у двох вищезазначених варіантах розвитку конкурентної стратегії. Саме за таких обставин можливо покращити конкурентоспроможність продукції як за ціновими так і за технічними властивостями виробів ВАТ "Світло Шахтаря".
Наступним етапом розрахуємо цінність нововведень за допомогою чистого дисконтованого доходу з урахуванням інфляції та рисків. Капітальні інвестиції (-К) у даному випадку - це вивільнені кошти зі статті "незавершене виробництво", які і будуть направлені на певні цілі як, наприклад, заміну обладнання або збільшення оплати праці персоналу заводу. Розрахунок проводиться за формулою:
NPV = 7-K * (П / (1+i+id) n) (3.5)
де П - це чистий річний прибуток збільшений на норму прибутку К;
i - середньорічний рівень інфляції;
id - ризикова ставка.
За рахунок того, що капітальні інвестиції взяті з внутрішніх резервів підприємства, тобто з нововведень, то у керівництва заводу відсутня необхідність брати позику у банку або залучати інвестиції ззовні. Можливість провести інвестиційні заходи здійснюється у процесі підвищення якості продукції, що вивільняє кошти з "незавершеного виробництва" і являє собою внутрішні капіталовкладення. За таких умов ставка дисконту відсутня, варто врахувати лише рівень інфляції, який сягає розміру 11 % [48] та рівень ризикової ставки - 5 %, оскільки на підприємстві досить значний знос основних фондів і ризик може виникнути за рахунок непередбачуваних поломок обладнання. Строк розрахунків взятий на рівні 5 років. Таким чином ми отримаємо:
NPV = - 26 814,21 + 35 422,52 + 36 326,76 + 36 797,67 + 36 693,88 +
+ 36 173,02 = 154 599,25 (тис. грн)
Отже, капітальні інвестиції будуть окуплені у перший же рік, а сума чистого прибутку в кінці п'ятого року сягне 154 599,25 тис. грн.
Проведені у третьому розділі заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ "Світло Шахтаря" були змодельовані та проаналізовані згідно їх практичного застосування. У ході розробки метрологічного підходу по керуванню якістю продукції були визначені головні чинники, які впливають на технологічний процес і мають бути підконтрольні певним службам на підприємстві. Перевага запропонованого методу полягає в тому, що для його впровадження не потрібні грошові вкладення ззовні, а кошти на модернізацію, реструктуризацію та інші заходи можливо залучити з оборотних активів без порушення режиму функціонування виробничого процесу і втрати якості кінцевої продукції.
У розрізі проведених економічних розрахунків щодо доцільності використання даного методу на виробництві помітно, що вартісна форма у разі впровадження заходу на п'ять років дасть прибуток у розмірі 154 599,25 тис. грн., а також поступово зменшуватиме балансову статтю "незавершене виробництво", що дасть змогу говорити про більш стійку діяльність заводу.
Все це, в сою чергу, підвищить конкурентоспроможність продукції на ринку і забезпечить підприємству досить тривалу реалізацію виробів споживачам. Таким чином, ВАТ "Світло Шахтаря" не лише отримає схвальну оцінку споживачів, але й буду просувати вперед технологічний прогрес, що відіб'ється на економічному стані всієї країни.
Висновок
Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту, що розглядається. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:
1) конкурентоспроможність персоналу;
2) конкурентоспроможність підприємства;
3) конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).
Саме конкурентоспроможність продукції є зворотнім зв'язком між ринком і керівництвом підприємства. Чим краще обумовлений метрологічно виробничий процес, тим більш стійко функціонує підприємство.
У першому розділі даної роботи були наведені роботи видатних вчених та їх аналіз, також були визначенні основні поняття, які фігурують на протязі усієї роботи. Також були визначені вплив виробничих процесів на якості виробів та позначена роль стратегії, яка має більш детальне обґрунтування у третьому розділі.
Другий розділ характеризується фінансово-економічним аналізом, з якого видно, що базове підприємство ВАТ "Світло Шахтаря" в цілому конкурентоспроможне за якістю власної продукції і має досить значний сектор ринку для збуту товарів споживачам. Детальна оцінка і аналіз сучасного стану заводу дозволив визначити його сильні і слабкі сторони та виявити можливості і потенційні загрози для його діяльності на ринку гірничошахтного обладнання. Визначення конкурентних позицій на ринку за допомогою SWOT-аналізу є найбільш ефективним, у розрізі даної теми диплому, поясненням проблем та недоліків на підприємстві. Виходячи з нього, сильними сторонами у ВАТ "Світло Шахтаря" є: якісне складське і транспортне обслуговування; стабільні ділові стосунки з основними споживачами; досвід та професіоналізм виробничої кадрової бази підприємства; гнучкість при призначені форми оплати за продукцію.
Слабкими сторонами - недостатній маркетинговий аналіз ринку; великі затрати на виробництво; відсутність налагодженої системи збору інформації про конкурентів.
Можливостями заводу є: скорочення термінів виконання замовлень споживачів; забезпечення вигідних для споживачів умов поставки обладнання; ефективна реклама; збільшення обсягів продаж.
А загрозами - ймовірність вдосконалення конкурентами власних маркетингових програм; загроза непередбачуваного виходу зі строю застарілих основних фондів - зриви технологічного процесу; нестабільна економічна ситуація в країні.
Але успіх ВАТ "Світло Шахтаря" обумовлений далекоглядністю і розробкою нових більш ефективних методів керування і контролю за технологічним процесом. Саме у третьому розділі детально розглянутий системний підхід до зменшення витрат за рахунок зменшення незавершеного виробництва і як слідство - внутрішнього інвестування майбутніх заходів щодо модернізації основних фондів. Запропонований мною захід буде сприяти збільшенню прибутків і наукової діяльності підприємства.
Таким чином, у дипломній роботі виконані поставлені цілі і забезпечені наукові розробки щодо підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ "Світло Шахтаря".
Список використаної літератури
1. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту економічної конкуренції" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 26, ст.348)
2. Закон України "Про захист економічної конкуренції (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 12, ст.64)
3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийнятий Верховною Радою 6 липня 1999 р.
4. Альперин Л. Что нужно для успешной конкуренции с зарубежными фирмами. "Стандарты и качество". №2, 1991 г. с 12-16
5. Афанасьєв М.В., Телишевська Л.І., Рудика В.І. Оцінка ефективності організаційно-технічних заходів, ВД "ІНЖЕК", 2003 - 286 с.
6. Бараненко С.П., Шеметов В. В.: Стратегическая устойчивость предприятия. - М.: Центрополиграф, 2004 г. - 493 с.
7. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность.К., "Знание Украины", 1992 г., 40с.
8. Бородина Е.И. Финансы предприятия - М.: ЮНИТИ, 1995 г. - 257 с.
9. ВП СССР "Краткий курс". С-П 1999,ВП СССР "Культура административной деятельности". С-П 2004 - 298 с.
10. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, ефективність.К., 1995 р., 268 с.
11. Герхард Шварц "Мягкие составляющие конкурентоспособности". \\Проблемы теории и практики управления. - 1995. - №4. = с.96-100
12. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала (Опыт лучших промышленных фирм США, Японии, стран западной Европы) М., 1993 г.
13. Горфинкель В.Я., Купряков Е.М., Прасолова В.П. - Экономика предприятия: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. - 367с.
14. Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентоспроможності підприємств\\ Економіка України. - 1996. - №1. - с.43-48
15. Економіка підприємств: Підручник. - В 2т. \ За ред. С.Ф. Покропивного, - К.: Вод-во “Хвиля - Прес”, Донецьк: Мале підприємство “Поиск”. Т-во Кноголюбів, 1995 - 400 с.
16. Завьялов П. Конкурентоспособность и маркетинг\\ Рос. экон. журнал. - 1995. - №12. - с.50-56
17. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 336с.
18. Игольников Г., Патрушева Е. Что понимать под конкурентноспособностью, инвестиционной привлекательностью и экономичностью производства \\ Рос. экон. журнал, - 1995. - №11. - с.108-112
19. Котлер Ф. - Маркетинг менеджмент. - СПб: Питер, 2000 - 752 с.
20. Котлер Ф. Основы маркетинга. Издательство "Прогресс", М., 1990.
21. Котлер Ф. Основы маркетинга. С. - Петербург, АО "Коруна", АОЗТ "Литера плюс", 1994.
22. Кочкин С.М. Что мешает конкурентноспособности отечественных товаров\\ Патенты и лицензии. - 1995. - №4. - с.3-4
23. Кредисов А. Чи конкурентноспроможні наші товари? (Про економіку України) \\ Політика і час. - 1994 - №8 - с.37-41
24. Кросбі Ф. Кулагина Н.А. Способы оценки конкурентоспособности продукции (работы услуги) как фактор роста эффективности производства. Проблемы статистики и рыночных отношений. М., 1992 г. с, 50-57
25. Львов Н.А. Маркетинг - ключ к решению проблемы "Конкурентоспособность". "Стандарты и качество", 1990 г., №9, с 21-25.
26. Мишин Ю. Слагаемые конкурентоспособности: Рекомендации по выработке стратегии развития производственных структур // Риск. - 1998.
27. Мишин Ю. Слагаемые конкурентоспособности: Рекомендации по выработке стратегии развития производственных структур // Риск. - 1999.
28. Молчанов Н.Н. Оценка конкурентоспособности наукоемкой продукции, Вестник Ленинградского у-та, серия 5, Экономика, 1991г., вып.3. с.43-49
29. Плоха О.Б. Економіка підприємства. Конспект лекцій у схемах - ХНЕУ, 2006 - 163 с.
30. Портер М. Конкурентная стратегия. Нью-Йорк. 1980 г.
31. Портер М. Конкурентное преимущество. Нью-Йорк, 1985
32. Портер М. Международная конкуренция. Конкурентное преимущество стан.М., Международное отношение, 1993
33. Риполь-Сарагоси Ф.Б., Рагрин В.Н. "Основы финансового анализа": Учебное пособие. - Ростов н/Д: Рост. гос. Строит. ун-т, 1999. - 112 с.
34. Савицкая Г.В. "Анализ хозяйственной деятельности предприятия": Учебник. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 400 с.
35. Семенов В.М., Баев И.А., Терехова С.А. и др. Экономика предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184с.
36. Сник С. Управление производительностью: планирование, измерение оценка, контроль, повышение.М., "Прогресс", 1989 г.
37. Уотармен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании.М., "Преса", 1988, 368 с.
38. Филатов О.К. - Планирование, финансы, управление на предприятии: Практическое пособие. - М.: Финансы и статистика, 2004 - 384 с.
39. Холодний Г.О. Маркетингова товарна політика, - навч. посібник, ХНЕУ, 2006 - 270 с.
40. Чейз Ричард, Акьюлано Николас. Производственный (операционный) менеджмент. Бостон, 1992 г., 1062 с.
41. Швец В.Я. Об управлении конкурентоспособностью продукции на предприятии.Л., 1990 г.
42. Сервер Верховної Ради України // www.rada.gov.ua
43. ЛігаБізнесІнформ // www.liga.net
44. Налоги и бухгалтерский учет // basa. tav. kharkov.ua
45. Захист економічної конкуренції // www.kmu.gov.ua/control/uk/
46. Ресурс Держкомстату про інфляцію // www.dtkt.com.ua/show/0sid020.html
47. Офіційний сайт ВАТ "Світло Шахтаря" // www.shaht. kharkov.ua
48. Сайт фінансової звітності підприємств // www.smida.gov.ua
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність конкурентоспроможності продукції, фактори забезпечення, етапи оцінки. Організаційно-економічна характеристика ПАТ "ЗТР". Аналіз фінансово-економічних показників діяльності фірми. Розробка резервів зростання конкурентоспроможності продукції.
дипломная работа [191,1 K], добавлен 16.12.2013Класифікація факторів конкурентоспроможності продукції. Методика розрахунку рівня конкурентоспроможності промислових товарів. Аналіз заходів по підвищенню конкурентоспроможності на прикладі великого акціонерного товариства. Три рівні класифікації товару.
дипломная работа [269,9 K], добавлен 25.07.2009Сутність та ознаки конкурентоспроможності. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства. Характеристика діяльності підприємства. Вплив конкурентоспроможності на якість продукції. Дослідження результатів діяльності та фінансового стану.
дипломная работа [293,3 K], добавлен 14.09.2016Аналіз фінансово-господарської діяльності віртуального підприємства. Дослідження та характеристика сутності конкурентоспроможності, як багатовимірного економічного явища. Ознайомлення з класифікацією методів оцінки конкурентоспроможності продукції.
курсовая работа [128,2 K], добавлен 25.05.2017Економічний зміст конкурентоспроможності і її оцінки. Процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності. Складові та фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства. Пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.
дипломная работа [144,0 K], добавлен 26.08.2010Поняття якості та конкурентоспроможності продукції. Аналіз основних показників діяльності підприємства "ВКФ С-КОРТ". Оцінка цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції фірми. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції компанії.
курсовая работа [294,0 K], добавлен 13.04.2014Оцінка фінансового стану ТОВ "Перлина". Показники рентабельності власного капіталу, оборотних активів, витрат, реалізації продукції. Фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції промислового підприємства та розробка заходів щодо її підвищення.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 19.02.2014Аналіз забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Розробка комерційної ідеї та оцінка її на предмет можливості реалізації. Розрахунок стартового капіталу, необхідного для початку бізнесу. Розрахунок величини основних видів податків.
курсовая работа [261,0 K], добавлен 03.12.2009Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції. Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції підприємства. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи організації, планування річної виробничої програми.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 19.01.2015Поняття та види конкурентоспроможності. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, динаміки обсягу продаж. Оцінка ринків збуту основної продукції. Визначення конкурентоспроможної стратегії розвитку організації.
курсовая работа [202,4 K], добавлен 04.04.2016
