Конкурентоспроможність продукції
Складові конкурентоспроможності товару, її оцінка. Дослідження впливу виробничих процесів на конкурентоспроможність продукції. Дослідження рівня конкурентоспроможності ВАТ "Світло Шахтаря". Розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.04.2012 |
| Размер файла | 592,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
21
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат
Дипломна робота містить _______ сторінок, ______ таблиць, ______ рисунків, список літератури з _______ найменувань, _______додатків.
НАЗВА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ:
"ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ "Світло Шахтаря" ТА НАПРЯМКИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ"
Мета дипломної роботи полягає в виявленні недоліків та вдосконалення особливостей виробництва шахтарського обладнання в Україні у єдиному промислово-виробничому комплексі народного господарства.
Об'єктом дослідження виступає виробництво конкурентоздатної продукції за допомогою вдосконалення технологічних показників.
Предметом дослідження є виробничі процеси для рішення проблем конкурентоспроможності продукції.
Завданням роботи є аналіз і виявлення переваг та недоліків технологічних процесів та їх вплив на економічні показники підприємства.
За результатами дослідження запропоновані заходи направлені на метрологічне забезпечення технологічних процесів підприємства і як слідство - підвищення якості продукції.
Одержані результати можуть бути використанні в практичній діяльності підприємства без обмежень у часі.
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні положення конкурентоспроможності продукції
- 1.1 Поняття та складові конкурентоспроможності товару
- 1.2 Оцінка конкурентоспроможності товару
- 1.3 Дослідження впливу виробничих процесів на конкурентоспроможність продукції
- 1.4 Роль стратегії підприємства у формуванні конкурентних позицій на ринку
- Розділ 2. Дослідження рівня конкурентоспроможності ВАТ "Світло Шахтаря"
- 2.1 Характеристика об'єкту дослідження
- 2.2 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства
- 2.3 Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства
- 2.4 Аналіз динаміки та структури витрат підприємства
- 2.5 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
- 2.6 Аналіз конкурентоспроможності основної продукції
- 2.7 Маркетинговий аналіз діяльності підприємства
- Розділ 3. Розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції ват "Світло Шахтаря"
- 3.1 Обґрунтування стратегічних напрямків підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
- 3.2 Метрологічний підхід до виробничого процесу як фактор формування конкурентної якості продукції
- 3.3 Економічне обґрунтування метрологічного підходу підвищення якості продукції
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
На сучасному етапі економічного розвитку в умовах ринкових відносин, Україна знаходиться в епіцентрі інтеграційних процесів світового значення. Відсутність територіального єднання в рамках колишнього Радянського союзу зумовило країну самостійно будувати нові економічні схеми, які б допомогли підтримувати баланс між різними галузями народного господарства. Тому роль одного з інструментів, що регулює внутрішні економічні взаємовідносини в середині країни, виконала "конкуренція". Більшість промислових підприємств були змушені вступити у протистояння за місце на ринку, керуючись лише бажанням покращити свою фінансову звітність, не беручи до уваги той факт, що саме сукупність всіх промислових потужностей підприємств складає цілісну економічну систему, яка не може існувати окремо від діяльності кожного з її учасників.
Дана тема має безліч наукових розробок як вітчизняних, так і закордонних економічних діячів і знаходиться на стадії більш досконального вивчення у зв'язку зі змінами в процесах світової економіки. Найбільший вклад в дослідження теми "конкурентоспроможності" внесли наступні вчені: Портер, Уотармен, Котлер.
Як слідство, актуальність дипломної роботи пов'язана з пошуком альтернативного рішення по об'єднанню діяльності підприємства, що розглядається у єдиний економічний комплекс.
Базовим підприємством, на якому проводилися дослідження є Відкрите Акціонерне Товариство "Світло Шахтаря", який, як і інші підприємства країни в сучасних умовах, повинен вміти виробляти конкурентоспроможну продукцію і бути готовим до ефективної роботи в режимі ринкових відносин у мікро- та макросистемах країни.
Мета роботи полягає в наступному: виявити недоліки та вдосконалити особливості виробництва шахтарського обладнання в Україні у єдиному промисло-виробничому комплексі народного господарства.
Задачами є: проаналізувати і виявити переваги та недоліки технологічних процесів та їх вплив на економічні показники підприємства.
Об'єкт роботи: виробництво конкурентоздатної продукції за допомогою вдосконалення технологічних показників.
Предмет роботи: виробничі процеси для рішення проблем конкурентоспроможності продукції.
Строки дослідження обумовленні датами проходження економічної практики, за результатами яких буде досягнено: шляхом аналізу даних за попередні роки, буде можливість побудувати якісний прогноз подальшого розвитку підприємства, що допоможе утриматись або перейти на нові ринки збуту продукції.
Виходячи з поставлених цілей, в дипломній роботі матиме місце послідовний розгляд функцій маркетингу, концепцій його керування, послуги та цінова політика підприємства, сегментація ринків і з цієї позиції - шляхи, які допоможуть задовольнити потреби покупців. Також будуть зазначені показники ефективності діяльності підприємства.
Розділ 1. Теоретичні положення конкурентоспроможності продукції
1.1 Поняття та складові конкурентоспроможності товару
Поняття "конкурентоспроможність" у різних джерелах інтерпретується в залежності від контексту належності цього слова до тієї або іншої галузі знань. На сучасному етапі в українській економіці діють західні моделі ведення ринкових процесів, оскільки саме закордонні вчені мали досвід і час у вивченні питань пов'язаних з проблематикою даної теми. Термін "конкурентоспроможність" у перекладі з латині означає "зштовхування", тому і об'єктивним відображенням цього терміну є боротьба різноманітних суб'єктів господарювання за обмежені економічні ресурси в межах єдиної економічної системи. Сучасні спеціалісти в сфері управління пояснюють це як процес взаємозв'язку і боротьби між існуючими на ринку підприємствами в цілях забезпечення кращих можливостей збуту власної продукції, що задовольняє різноманітні потреби споживачів.
Якщо з вищесказаним можна було б погодитися років двадцять назад, то на сучасному етапі досить чітко помітні недоліки у сфері управління економічними процесами, що вилилися у світову фінансову кризу. Звідси постає необхідність більш детально розібратися: що представляє з себе продукція та виробник і яке місце вони займають у системі ринкових відносин.
Головним об'єктом на ринку є товар. Він наділений певними характеристиками, що обумовлюють його споживчу вартість у вигляді: якості, певного технічного рівня, надійність, має показники ефективності у виробництві і споживанні. Саме навколо товару зосереджена увага виробника і споживача і в цілому будуються ринкові відносини. Таким чином товар автоматично постає індикатором, який визначає активність виробника та чинність економічних процесів. Дієвість факторів, що визначають позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвиненого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього товар повинен мати певну конкурентоздатність.
Конкурентоздатність товару - це такий рівень його економічних, технічних й експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку [41]. Крім того, конкурентоздатністю є характеристика товару, порівняльні якості якої містять сукупність виробничих, комерційних, соціальних і економічних показників щодо властивостей товару-конкурента та вимог ринку. Сукупність споживчих властивостей саме і відрізняє конкурентоспроможність товару від конкурентних аналогів по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їхнє задоволення, цін, умов поставки й експлуатації в процесі продуктивного і особистого споживання.
Розглянемо більш детально усі складові конкурентоздатності товару.
З розвитком індустріалізації технічні показники товару набули особливого статусу. Технічний рівень, якість і надійність - сучасні вимоги, які висувають на ринку споживачі. Ці вимоги і визначають прогнозний рівень технічної оснащеності товару за умов соціально-економічного та науково-технічного розвитку у середині України та поза її межами. Основні вимоги до технічних показників споживачі відобразили в міжнародних стандартах якості.
Під стандартизацією розуміють розробку й установлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркування, упакування, транспортування й зберігання [27]. Це є водночас технічний і державний документ, який містить повну інформацію про товар, а також всі необхідні умови його виготовлення, транспортування, зберігання та маркування. При оцінці якості товару перш за все здійснюється його належність до відповідності стандартам. Кожна країна має свою власну систему стандартизації, в залежності від економічного рівня, стану науково-технічного рівня та національних особливостей, визначених самими споживачами. Але з розвитком міжнародної торгівлі з'явилася необхідність керуватися єдиними стандартами визначення якості продукції, тому були створені Міжнародна організація стандартизації (ISO) та Міжнародний координаційний центр для розробки єдиних правил та норм виготовлення продукції різних національних зразків.
Наступною характеристикою є якість товару. Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів почуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів та інших технічних коштів [21].
До комерційних умов належать показники, що визначають конкурентоздатність товару за наступними ознаками:
1. Цінові показники;
2. Показники, що характеризують умови поставок і платежів за постачання товарів;
3. Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової й митної системи;
4. Показники, що відображають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій [21].
Зрозуміло, що ціна більш за все впливає на конкурентоспроможність товару: чим вона менша - тим більший попит на цей товар серед споживачів, і навпаки більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентоздатність товару. Таким чином пріоритет ціни має безпосередній вплив на конкурентні позиції її виробника у боротьбі з конкурентами, що виробляють аналогічну продукцію.
Схожа картина проглядається й з виконанням умов поставок і платежів. Чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим більш високу позицію займає товар в рейтингу споживчої вартості з аналогічними товарами на ринку. Це стосується того, як виробнику вдасться розробити систему розрахунків і вдало спланувати графік здійснюваних поставок. Не останнє місце в цьому займають гарантії та встановлення відповідальності за вчасне постачання продукції в необхідні терміни.
Організаційні умови придбання й використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентоздатності. До них відносять:
· Забезпечення максимально можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат обігу й впливає на рівень його ціни;
· Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але й дрібними партіями через систему складських приміщень. В основі економічної доставки товарів лежить вміння грамотне користуватися транспортними уставами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами юридичної спрямованості;
· Розширення післяпродажного сервісу, з метою надання споживачам гарантійного і післягарантійного обслуговування. Варто пояснити, що споживач вимагає від виробника працездатність товару протягом усього зазначеного терміну його служби, і виробник зацікавлений в тому, щоб всіляко сприяти цим умовам. Тому турбота про споживача і ефективне функціонування сервісної служби допомагають успішно зарекомендувати себе на ринку.
Організація сервісу повинна додержуватися основних правил ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні:
1) добре підготовлена стратегія, що буде більш детально розглянута в розділі 1.4.;
2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу й гарантуючий міцний зв'язок клієнта з покупцем;
3) чітка система поставки запчастин;
4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта;
5) навчання персоналу, пов'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування [39].
Оскільки життєвий цикл товару має обмежений час перебування на ринку, то в такому випадку, сервіс призначений продовжити стадію зрілості і таким чином утримати позиції перед аналогічними товарами-конкурентами. Відповідно до цього, розрізняють сервіс передпродажний та післяпродажний, який в свою чергу поділяється на гарантійний та післягарантійний. Передпродажний сервіс займається усуненням неполадок, викликаних транспортуванням продукції, приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації споживачу виробу в роботі й т.д. У період післягарантійного сервісу фірма-виробник веде планово-попереджувальні ремонти й капітальний ремонт, постачає запасними частинами, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця провадяться модернізація проданої продукції й додаткове навчання персоналу. Завдання післягарантійного ремонту - скоротити простої встаткування, збільшити міжремонтні строки, підвищити безпеку експлуатації і в остаточному підсумку - завоювати стійке положення на ринку, домогтися конкурентоздатності виробленої продукції.
Рис.1.1 Вплив сервісного обслуговування на життєвий цикл товару
Реклама, як засіб технічної інформації повинна знаходитися на якісному організаційному рівні. Звісно, що головним компонентом реклами є змістовність рекламного повідомлення, від якого залежить ефективність початкового збуту товару за його виробничим призначенням на ринку. Інформативність і доказовість реклами повинна відрізняти продукцію від товарів індивідуального споживання. Головна мета реклами - підвищити конкурентоздатність товару шляхом залучення максимуму людей високої професійної кваліфікації.
Окремим категоріями у формуванні конкурентоспроможності виступають формування попиту та стимулювання збуту.
Формування попиту укладається в тім, щоб повідомити потенційному покупцеві про існування товару, проінформувати його про потреби, які задовольняються цим товаром, максимально підвищити довіру до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту їхніх інтересів у випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головне завдання організації - введення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентоздатності і дотримання наміченого обсягу продажів.
Завдання ж стимулювання збуту - спонукання покупця до придбання даного товару наступного разу, придбання більших партій, регулярним комерційним зв'язкам. Стимулювати збут особливо важливо, коли на ринку є багато конкуруючих між собою товарів, що мало відрізняються за своїми споживчими властивостями, саме за цих обставин є нагода запропонувати покупцеві відчутну вигоду за рахунок різноманітних знижок за умови придбання більших партій товару, регулярності покупок певної кількості виробів. При стимулюванні збуту часто використовують заохочувальні програми як: безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу", прийом старого виробу як перший внесок за нову річ і як наслідок - реалізація у майбутньому великих партій товару. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій та інших організаційних заходів щодо введення нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентоздатності.
конкурентоспроможність продукція товар оцінка
Економічні умови споживання характеризуються значною кількістю показників, головні з яких варто розглянути в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Економічні умови споживання товару
|
Показники |
Характеристика |
|
|
Енергоємність і економічність |
Споживання сировини на одиницю виробленої продукції |
|
|
Вартість сировини та експлуатаційних матеріалів |
Збільшення (зменшення) конкурентних якостей товару |
|
|
Рівень безвідходності технологій, що використовуються |
Виробництво додаткової продукції або запасних частин до основного товару |
|
|
Періодичність і вартість ремонтів |
Надійність конструкції товару та запасних частин до нього |
|
|
Кадрова база підприємства |
Кваліфікація ППП та керівників виробництвом |
У результаті впливу всієї сукупності наведених вище показників складається повна ціна споживання товару, що вирішальним чином впливає на його конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність за повною ціною визначається як ціна, яку готовий сплатити споживач і витрати на споживання, в тому числі мита, податки і збори, кредити. Таким чином загальна емпірична формула конкурентоздатності має наступний вигляд:
Конкурентоздатність = якість + ціна + обслуговування (1.1.)
Звісно, що таке визначення носить відносний характер і набуває чинності лише в умовах практичного зіставлення з характеристиками та післяпродажного сервісу товарів-конкурентів. В сучасних умовах вітчизняної економіки серед виробників, нажаль, переважає пріоритет рентабельності власного підприємства. Тому і зміцнення переваг власного товару на ринку відбувається за рахунок відрахувань з прибутку. Це досить серйозно відбивається на фінансових показниках діяльності підприємства, оскільки до основних затрат залучаються кошти пов'язані з сервісним обслуговуванням. Але більшість підприємці вимушено зазнають зайвих втрат, бо в іншому випадку є ризик назавжди вийти із боротьби за краще місце на ринку.
В цьому розділі позначений традиційний підхід до оцінки товару, який виражений в необхідності використання оцінки конкурентоспроможності продукції з позицій споживачів.
1.2 Оцінка конкурентоспроможності товару
Безпосередньо, конкурентоспроможність будь-якої продукції залежить від того, який вона має життєвий цикл. Ринковий механізм не дозволяє визначити заздалегідь чи здатен товар або послуга бути жаданим для населення чи ні. Керуючись науковими розробками закордонних вчених, спочатку визначають попит на той чи інший продукт, а вже потім починають його виробництво. Але виявивши побажання споживачів, досить важко спрогнозувати як довго буде запропонована продукція задовольняти попит. Щоб відповісти на питання даного характеру необхідно вийти за межі вузьких економічних теорій і поєднати їх з іншими знаннями, що торкаються більш глобальних процесів.
Якщо звернутися до робіт Портера, то можна помітити, що проаналізувавши п'ять головних сил конкурентоспроможності, можна виявити сталий курс, за яким повинне йти підприємство заради досягнення поставлених цілей [33]. На думку автора, це неодмінно так, але як певне слідство, якому передує першочерговий задум: яка головна мета використання моделі Портера? Тому з'являється необхідність знайти джерела, що й визначають критерії за якими у майбутньому буде функціонувати підприємство і на яких засадах. Це стосується і інших посібників з "Маркетингу", в яких автори спираються лише на збут продукції, аналізуючи факти, але не розглядають першочергові джерела звідки і яким чином формується попит і яка методологія його керування.
Оскільки в умовах вільних ринкових стосунків праця людини є основним критерієм створення продукції, то цілком зрозуміло, що працюють не гроші, а люди. Люди виробляють товари та послуги, споживання яких сплачується грошима. Таким чином, динамічність системної цілісності макроекономічної системи в її здібності до структурної перебудови і перемиканні з виробництва одних видів продукції на інші багато в чому визначається тим, наскільки загальнокультурний рівень населення і якість культури дозволяють людям швидко залишати одні спеціальності і швидко знаходити професіоналізм в інших областях діяльності. Тому товар з цих позицій набуває змісту єдиного кошту одержання прибутку й ти самим - знаряддям конкурентної боротьби на ринках, де розгортається суперництво за максимізацію прибутку і зниження витрат, що визначає якість продукції у єдиній комплексній оцінці конкурентоспроможності товару. До основних факторів оцінки товару відносять:
1. Економічний потенціал і темпи росту економіки;
2. Рівень розвитку науки і техніки;
3. Участь у міжнародному поділі праці;
4. Динамічність та ємність внутрішнього ринку;
5. Соціально-економічну й внутрішньополітичну ситуацію;
6. Гнучкість фінансової системи;
7. Державне регулювання економіки;
8. Забезпеченість трудовими й матеріальними ресурсами та рівень кваліфікації трудових ресурсів [15].
У межах комерційної діяльності для будь-якого самостійного підприємства головними факторами успіху в конкурентній боротьбі є: стійке фінансове становище на ринку; наявність передової технології і високого потенціалу власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; вміння проводити й ефективно використовувати маркетингові дослідження; здатність до маневрування за рахунок зміни якісних і цінових характеристик реалізованого товару, а також надання комплексу послуг, що включають інжинірингові, консалтингові, послуги технічного обслуговування, транспорту, зв'язку, посередницькі та ін.; наявність власної мережі постачання і збуту, що обслуговуються досвідченими фахівцями; реалізація діючої реклами і системи зв'язку із громадськістю; аналіз слабких і сильних сторін основних фірм-конкурентів на основі об'єктивної інформації.
У боротьбі за конкурентоздатність товару знаходять своє відображення цінові і нецінові методи за міцне місце на ринку. Як було зазначено, головною метою цінових методів є залучення додаткового прибутку шляхом зменшення витрат на виробництво та реалізацію або зниження цін на існуючий асортимент і якість продукції. Якщо ціну штучно знижувати, то це призведе до захоплення певного сегменту на ринку. Нерідко у світовій практиці використовують демпінг цін, всупереч різкому невдоволенню конкурентів і встановлених у міжнародному торгівельному законодавстві заборон.
Існує також поняття прихованої цінової конкуренції. Її застосовують у випадку, коли якість у товару вища, а збут здійснюється за сталими ринковим цінами на конкурентну продукцію. До показників прихованої цінової конкуренції відносять: скорочення витрат споживання за рахунок підвищення економічності товару за рахунок зменшення енергоспоживання, збільшення терміну служби виробу, більш широкого обсягу безкоштовного післяпродажного сервісу по доставці, зборці, налагодженню, обслуговуванню й т.д.
Але на відміну від споживчих властивостей товару, на ринку відбувається попит на нові товари за більших цін, без уваги на аналогічну продукцію. Такі процеси обумовлені тим, що нецінова конкуренція припускає зміну властивостей товару, модифікує його або відновлює колишні властивості, вдосконалює комплекс послуг, аби товар відповідав сучасним вимогам моди, престижу та іншим неціновим категоріям. До факторів нецінової конкуренції відносять також випуск наукомісткої продукції та переміщення капіталів у цій галузі. Відповідно продукцію машинобудування відносять до наукомісткого, якщо частка витрат на НДДКР (науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи) становить 5% і більше до обсягу продажів. Виходячи із цього до наукомісткого відносять продукцію електронно-обчислювальної техніки, устаткування зв'язку, контрольно-вимірювальні електронні й електричні прилади, рентгенівське й радіологічне встаткування, інтегральні схеми й дискретні напівпровідникові прилади, ядерні реактори й ін. [18]. Щільна конкуренція змусила виробника звернути увагу на підвищення науково-технічного рівня традиційного встаткування підприємств хімічної, металургійної, електроенергетичної, текстильної, харчової, взуттєвої, поліграфічної та інших галузей.
Важливим фактором нецінової конкуренції є економічність за рахунок поставок, мінімізація якої приходиться на сукупні витрати по вивозу і завезенню продукції. Виробник в цьому випадку має можливість використовувати сучасні технічні засоби і тим самим підвищити прибуток, але вітчизняні підприємці, за відсутності чіткого планування робочих графіків не вкладаються в короткі терміни і не можуть якісно і швидко дотримуватися укладених договорів і контрактів. Необхідно пам'ятати, що параметри нецінової конкуренції визначаються міжнародними і національними стандартами по якості виготовлення і пакування товару, його експлуатації і споживання, кваліфікації персоналу та інших параметрів, що задовольняють запити споживачів.
Відомо, що з двох однорідних товарів споживач надасть перевагу тому, який має меншу вартість, а при схожій ціні - тому, який має вищі споживчі властивості. Тому конкурентоздатність товару не залежить від якогось одного параметру і може визначатися загальними параметрами ринкової системи, де виробник вирішить сам, на що більше звернути увагу відповідно до накладених системою обмежень. У цілому кількісна оцінка конкурентоспроможності товару складається з декількох етапів [26].
Таблиця 1.2.
Кількісна оцінка конкурентноздатності
|
Етапи |
Пояснення |
||
|
Аналіз ринку і вибір товару-зразка |
Зразок повинен бути з однієї групи товарів з аналогом; бути найбільш представницьким для даного ринку; гнучким до ринкових обставин. |
||
|
Визначення набору порівнювальних параметрів |
Тверді |
Описують найважливіші функції товару, задані конструкторськими принципами виробу |
|
|
М'які |
Характеризують естетичні властивості товару, що надають йому споживчу привабливість. |
||
|
Розрахунок інтегрального показника конкурентоздатності товару |
Заснований на порівнянні параметрів даного товару з параметрами існуючого або розроблюваного товару, що найбільш повно відображає потреби покупців |
Вищезазначене потрібно пояснити.
Вибір товару-зразка: найбільш відповідальний момент аналізу конкурентоздатності товару, де помилка може коштувати значне відхилення кінцевого результати від запланованого. Це початкова база для порівняння й визначення рівня конкурентоздатності товару.
Визначення набору порівнювальних параметрів. На цьому етапі зрівнюються параметри, що належать до споживчих властивостей товару і ті, що є відображають його економічні властивості.
"Тверді" параметри мають певну метрологію, виражену в тих або інших одиницях (потужність, розмір і т.д.). Технічні показники є еталонними, бо в сою чергу, вони класифікуються на параметри призначення (конструктивні, технічної ефективності) і параметри відповідності національним і міжнародним стандартам. Усі разом вони складають регламентовані параметри.
"М'які" параметри, не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісній оцінці, оскільки вони виражені дизайном, кольором і упакуванням товару.
Визначення набору споживчих параметрів становить основу аналізу конкурентоздатності товару. При аналізі всіх параметрів на перший план висувають ті, які мають найбільшу значимість для споживачів за допомогою "методу експертних оцінок". Ціль такого підходу - максимальне задоволення потреб споживачів. Оцінка виробу на основі маркетингового досвіду може стати корисним, оскільки безпосередньо за власним інтуїтивним сприйняттям можливо виявити кількісну оцінку "м'якого" параметра.
За аналогічною схемою визначають набір вартісних параметрів товару, що характеризують його основні властивості через витрати покупця на придбання й використання виробу протягом усього періоду його споживання.
Величини економічних параметрів (розмір витрат) визначаються: ціною виробу (З1), витратами на його транспортування (З2), установку (З3), експлуатацію (З4), ремонт (З5), технічне обслуговування (З6), навчання персоналу (З7), податки (З8), страхові внески (З9) і т.д.[38]. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання - З, тобто обсяг коштів, потрібних споживачеві протягом усього терміну служби товару:
З = З1 +З2 +З3 +З4 +З5 +З6 +З7 +З8 +З9 +…+Сm; (1.2.)
де економічні параметри, що складаються, є індивідуальними для кожного товару, як правило, сума витрат на експлуатацію виробу нерідко значно перевищує покупну ціну.
Розрахунок інтегрального показника конкурентоздатності товару. Зразок для порівняльного аналізу відбирається на основі аналізу вимог покупців, як прямого - у результаті цілеспрямованого збору відомостей, так і непрямого - з урахуванням даних про розміри збуту й часток на ринку найбільш конкурентоспроможних товарів.
Для цього знаходять співвідношення параметрів розглянутого виробу й параметрів конкурентного аналогу і знаходять процентне відношення ступеня відповідності даного виробу параметрам еталона. Інтегральний показник конкурентоздатності товару є вираженням ступеня привабливості товару для покупця.
На сьогоднішній день досить чітко помітна тенденція підвищення конкурентоздатності товару шляхом здійснення технічних операцій по створенню максимальної відповідності споживчих і вартісних характеристик існуючої продукції до товарів-аналогів, які найбільш відповідають запитам споживачів. Це призводить до насичення ринку схожими товарами, але за таких умов ніхто не перебуває у кращому становищі. Споживачі, маючи на ринку широкий вибір, розсіюють засоби платежу серед незліченних виробників, а виробники, в свою чергу, один за одним терплять збитки, не встигаючи пристосовуватися до запитів споживачів. Замкнуте коло призводить до послаблення економічної системи і знижує ступінь управління народногосподарського комплексу в цілому. Вирішити поставлене питання можливо шляхом перегляду виробничих процесів і їх взаємозалежності з ринковим механізмом, що стисло розглянуто в наступних підрозділах.
1.3 Дослідження впливу виробничих процесів на конкурентоспроможність продукції
Ринковий механізм як регулятор розподілення продукції в сфері виробництва й поза нею в політекономії характеризується так званим "законом вартості", відповідно до якого в середніх цінах товарів відображаються середні в суспільстві трудовитрати на їх виробництво [19]. Однак через неможливість безпосереднього виміру "трудовитрат" у багатьох видах діяльності "закон вартості" виявляється метрологічно неспроможним у частині обґрунтування ціноутворення "трудовитрат", що не піддаються виміру. Проте, якщо визнати факт існування цін на ринку як об'єктивну даність, то цінові співвідношення різних продуктів (проміжних, допоміжних, кінцевих) визначають прибутковість і прибутковість виробництва кожного з них при прийнятих виробниками технологіях й організації справи.
При відсутності або нерозвиненості системи макроекономічного регулювання приватні підприємці реагують на ціни, що складаються на ринках, розширюють й починають виробництво одних видів продукції, звертаючи й припиняючи виробництво інших. Відповідно при розгляді процесів виробництва й розподілення продукції в суспільстві на досить тривалих інтервалах часу, так званий "закон вартості" регулює міжгалузеві пропорції та абсолютні показники виробництва в кожній з галузей.
Ринковий механізм дійсно здатний відрегулювати якщо не все, то дуже багато чого в житті суспільства. Але характер і якість цієї регуляції залежить від того, за якими критеріями можливо здійснювати аналіз спроможності продукції, що виробляється, до конкурентної здатності задоволення потреб споживачів, заснованої на покращенні корисних якостей товару.
Викликаний реальними потребами або "капризами" моди ажіотажний попит тягне ажіотажне нарощування виробничих потужностей відповідних галузей. Нарощування виробничих потужностей вимагає часу, протягом якого ажіотажний попит може щезнути; або ажіотажне нарощування потужностей таке, що пропозиція продукції на ринку виявляється надлишковою стосовно поточних запитів суспільства або платоспроможного попиту, що спричиняє падіння цін до рівня нижче рівня самооплатності виробництва й розорення підприємців, що вклалися "не туди". Крім того, при досягненні виробництвом будь-яких видів продукції рівня потужності, що дозволяє гарантовано в короткі терміни часу задовольнити демографічно обумовлені потреби, що спричинить зниження попиту до мінімального рівня, обумовленого характером поновлення раніше вдоволених потреб, ринковим механізмом блокується структурна перебудова багатогалузевої виробничо-споживчої системи, але стимулюється штучне створення й підтримується попит за рахунок цілеспрямованого зниження ергономічних і ресурсних характеристик продукції. Стосовно суспільства в цілому, це являє собою орієнтацію макроекономічної системи на залучення великої кількості людей у шкідливе для всіх і кожного (включаючи й наступні покоління) марне проводження часу, а не на задоволення життєвих потреб людей.
Але щоб зрозуміти, чим об'єктивно обумовлена сама можливість життєвого планування виробничого процесу, необхідно знову повернутися до розгляду структури життєвих потреб, породжуваних суспільством. Оскільки планування орієнтується на задоволення поточних і перспективних потреб, то неможливість виявити й спрогнозувати динаміку потреб у майбутньому виключає саму можливість планування й ведення господарства на плановій основі. Тому питання про стійку передбачуваність потреб - ключове питання для організації ведення народного господарства і підприємницької діяльності на плановій основі. Життєві потреби - це демографічно обумовлені потреби. Вони передбачувані на десятиліття вперед; а на основі передбачуваності на десятиліття вперед - вони керовані на сторіччя вперед. Їхня передбачуваність починається з того, що аналіз обумовленості потреб дозволяє віднести кожну з них до однієї із трьох груп:
потреби, обсяг виробництва на задоволення яких пропорційний чисельності груп населення, що вирізняються за ознаками статі й віку (це - їжа, одяг, місця в дитячих садах, школах, вузах, робочі місця й т.п.);
потреби, обсяг виробництва на задоволення яких пропорційний чисельності родин відповідно розподіленню загальної кількості родин по типах (самотні люди; бездітний чоловік і жінка; багатодітний чоловік і жінка; родини, що складаються більш, ніж із двох поколінь, що живуть під одним дахом; живучі у квартирах міського типу; живучі в будинках з ділянкою й т.п. - до цієї групи потреб належать насамперед житла, а також здебільшого домашнє начиння й побутова техніка);
потреби інфраструктурні, обумовлені способом життя населення в регіоні та цілями діяльності інститутів державності (це - транспортні інфраструктури, інфраструктури енергопостачання, інфраструктури передачі інформації, утворення й охорони здоров'я, інфраструктури базування й бойової підготовки збройних сил і т.п.) [10].
Внаслідок передбачуваності демографічно обумовлених потреб кожної із груп - народне господарство і підприємства окремо можуть бути завчасно налагоджені і підготовлені до їх повного й гарантованого стійкого задоволення в спадкоємності поколінь. Науково-технічний й організаційно-управлінський, і, насамперед, морально-етичний прогрес суспільства при суспільно корисній політиці держави у цьому випадку йде в запас стійкості функціонування багатогалузевої виробничо-споживчої системи на плановій основі та відбивається на конкурентоспроможності продукції.
План взагалі - як такий - являє собою:
сукупність певних цілей і показників, що піддаються об'єктивному контролю, що характеризують кожну із цілей і відхилення плину реального процесу від неї,
а також комплекс заходів (сценарій) по використанню різнорідних (виявлених і наявних) ресурсів і коштів для досягнення обраної сукупності цілей, можливо в певній послідовності внаслідок нерівнозначності різних цілей й обмеженості доступних ресурсів і коштів.
Це визначення застосовано й до планів суспільно-економічного розвитку. Це - корисне визначення плану, оскільки з нього зрозуміло що: план суспільно-економічного розвитку - це сукупність цілей виробництва й розподілення продукції, а також сценарій керування багатогалузевою виробничо-споживчою системою; а ринковий механізм - один з можливих заходів у процесі саморегуляції функціонування багатогалузевої виробничо-споживчої системи, що може бути налагоджена на здійснення тих або інших виявлених і заданих цілей виробництва й розподілення.
Іншими словами, у загальному випадку, деякі плани-сценарії суспільно-економічного характеру можуть містити в собі використання ринкового механізму для досягнення обраних цілей, а якісь інші плани-сценарії суспільно-економічного характеру можуть бути виключні або блокувати саморегуляцію багатогалузевої виробничо-споживчої системи ринковим способом або повністю, або частково в якихось її аспектах.
Як було показано раніше, багатогранне питання цілеутворення лежить здебільшого поза механізмом ринкової саморегуляції. Але за тими причинам він лежить і поза методологією математичного моделювання й оптимізації планування, і поза методологією керування здійсненням планів суспільно-економічного розвитку. Тому будь-який виробничий процес необхідно будувати на засадах чіткого розподілення кінцевої продукції по демографічним класам, щоб спрогнозувати на майбутнє які повинні бути властивості у товару аби забезпечити задоволення споживчих потреб і керувати попитом на продукцію.
За цим варто сказати, що будь-які можливі варіанти змінення властивостей продукції та схем її виробництва є лише наслідками, причини яких криються в розробці єдиних макро- та мікросистем, що поєднуються і утворюють єдину економічну систему як на рівні підприємства, так і на рівні державному. Тому без розподілення продукції на класи, неможливо чітко спрогнозувати ні збут ні обсяг необхідної кількості товарів, а отже і прибуток від модифікацій конкурентного напрямку. Для того, щоб визначити наскільки вироблена продукція відповідатиме попиту суспільства, потрібно володіти методологією розробки моделей міжгалузевого виробництва. Це істотно допоможе визначити кількість необхідних компонентів для процесу виробництва. За таких умов, продукція, що буде виготовлена згідно чіткого плану та буде найбільш відповідати потребам споживачів і суспільства в цілому, тим довше і краще вона зможе конкурувати на ринку.
Але цей варіант розвитку повинен забезпечуватися відповідною політикою підприємства, тобто функціональною стратегією підприємства у системній цілісності єдиного господарського комплексу. Про це мова піде нижче.
1.4 Роль стратегії підприємства у формуванні конкурентних позицій на ринку
"Стратегія підприємства" - документ, призначений для забезпечення координації робіт на підприємстві керівництвом його підрозділів й керівниками тематично спеціалізованих робіт (наприклад, науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські розробки), що забезпечується на основі їхнього єдинообразного розуміння проблематики розвитку та перспектив підприємства; задач, шляхів та методів їх рішення, що постали перед підприємством.
Функціональне значення "Стратегії підприємства" є в тому, щоб забезпечити самоуправління підприємства в цілому на основі ініціативних дій керівників підрозділів й тематично спеціалізованих робіт поза області, що визначається для кожного з них професійними інструкціями й прямими вказівками від директорату підприємства.
По-перше, при відповідальному відношенні керівництва підрозділів й тематично спеціалізованих робіт до справ підприємства в цілому, яке повинно бути їх спільною справою, "Стратегія підприємства" є засобом координації їх ініціативи та волі в єдиному руслі.
По-друге, вона звільняє служби директорату підприємства від необхідності надто щільного координування всіх дій кожного з нижчих керівників підрозділів й тематично спеціалізованих робіт, а також у сумісних роботах, що виконуються у підрозділах.
І головне - наявність актуальної "Стратегії підприємства" звільнює час директорату для рішення задач управління довгостроковими перспективами й підприємством в цілому. Крім того, у процесі ознайомлення з наявною редакцією "Стратегії" і під час роботи по підтримці її в актуальному вигляді, будуть виявлені ті працівники, хто у перспективі зможе стати керівником підприємства, підрозділу або ведучим розробником проблем в якихось галузях її діяльності.
По відношенню до системи внутрішнього планування на підприємстві, "Стратегія підприємства" - документ, в якому зазначено:
1. Цілі та задачі довгострокового (перспективного) планування;
2. А також наступність послідовних рішень окремих задач під час виконання довгострокових програм на основі системи середньо - та короткострокового планування.
У більшості випадків довгострокове (перспективне) планування без розробки "Стратегії підприємства" і поза неї неможливе за відсутністю методів виявлення його цілей і задач.
Відповідно виявляється неможливим і керування довгостроковими проектами, орієнтованими на тривалу перспективу, тривалість яких більша за строки, що охоплюються середньостроковим і короткостроковим внутрішнім плануванням: тобто виявляються неможливими розробка й створення зразків наукомісткої продукції нових поколінь, а також своєчасна підготовка виробничо-технологічної бази й кадрового корпуса до її виробництва, що веде підприємство до неминучого краху, внаслідок здачі позицій на ринку більш успішним у справі творчості нового конкурентам. При відсутності "Стратегії підприємства", у якій відбиті реальні можливості його розвитку, зроблений аналіз варіантів, розглянуті можливості переходу від більш кращих варіантів до менш кращих; якщо в процесі виконання довгострокової програми виявляється неможливість здійснення більш кращих варіантів, - навіть при сприятливих макроекономічних обставин - підприємство стає заручником суб'єктивізму її вищого керівництва.
Однак розробка "Стратегії", у якій відображені реальні можливості розвитку підприємства, зроблений аналіз варіантів, розглянуті можливості переходу від більше кращих варіантів до менш кращих; якщо на практиці виявляється неможливість здійснення більш кращих, - тема, якої уникають автори всіх без виключення підручників і монографій по економіці, включно й роботи, нібито присвячені спеціально темі стратегічного планування. Причиною цього є те, що: розробка "Стратегії підприємства" вимагає не тільки й не стільки знань і навичок у галузі економіки й фінансів у предметній області, у якій працює підприємство, скільки є живою психологічною практикою, що багато в чому не піддається формалізації.
Відповідно для розробки "Стратегії підприємства" необхідні координатори цієї психологічної прикладної практики, які б володіли не тільки теорією й навичками психології, але й знали б предметну область тієї галузі, у якій працює підприємство, і предметну область макро - і мікроекономіки включно, а також питання планування обох названих економічних рівнів у їхньому взаємозв'язку.
Координатор повинен вміти втягнути в розробку "Стратегії підприємства" безліч приватних фахівців як на самому підприємстві, так і за його межами, оскільки жоден із приватних фахівців не має всю повноту знань і навичок для того, щоб написати "Стратегію" поодинці, а сама "Стратегія" не може бути механічним об'єднанням в одному плетінні "доповідних записок" різних фахівців з питань, що у посадових інструкціях відносяться до компетенції кожного з них. При спробі сформувати "Стратегію" способом складання "доповідних записок" в одному плетінні, вона перетворюється в нікчемну макулатуру, оскільки в ній немає синтезу всього достатку приватних думок у нову якість - ієрархічно вищої стосовно кожного з думок і стосовно їхньої сукупності. Шляхи ж до такого роду синтезу відкривають психологічні практики, що однак лежать поза межами прикладного науково-технічного або фінансово-економічного утворення.
Внаслідок цих обставин, процвітаючі підприємства та фірми в державах зі сформованими традиціями ринкової економіки працюють на основі "Стратегій підприємства", але спосіб розробки "Стратегії підприємства" і підтримки її поточної редакції в актуальному стані (тобто стані, що відповідає реальному положенню справ і відкритих об'єктивних можливостей) на кожному з підприємств - погано формалізована галузь її внутрішньої управлінської культури, що представляє собою скоріше традицію, ніж "ноу-хау" або теоретично описану методику. Із цієї причини "ноу-хау" цього роду погано піддаються пересадженню на ґрунт інших традицій, що сформувалися на інших підприємствах, а тим більше - на ґрунт культури інших народів.
Тому, якщо керівництво підприємства дійде висновку про необхідність вести довгострокове стратегічне планування, то воно постане перед вибором:
або зростити культуру розробки "Стратегії підприємства" у себе на фірмі, почавши практично з нуля;
або укласти контракт із "консалтинговою фірмою", що візьме на себе супровід роботи підприємства в частині розробки його "Стратегії" і підтримки її поточної редакції в актуальному стані.
При цьому, якщо до моменту ухвалення рішення про необхідність розробки "Стратегії підприємства" обмежений по ємності ринок продукції, на якому підприємство має намір діяти, вже поділений між малою кількістю виробників, що виключає "стихію ринку" і масову конкуренцію на ньому, то обслуговуючі безпосередніх учасників ринку "консалтингові фірми" також є по суті його учасниками, однак опосередкованими, неявними.
Із цих причин при замовленні "Стратегії підприємства" на стороні існують реальні шанси зштовхнутися зі свідомо "несумлінним" консалтингом високопрофесійної й авторитетної консалтингової фірми, фактичною метою якого є усунення з ринку "зайвого" конкурента шляхом надання йому відповідної по змісту "Стратегії". Відповідно, якщо підприємство постачає свою продукцію на ринок, що володіє названою специфікою, то фактично в нього немає вибору.
Культуру розробки й безперервної підтримки "Стратегії підприємства" в актуальному стані необхідно зрощувати з нуля на самому підприємстві, підтримуючи ініціативу тих співробітників, хто, маючи досить широкий кругозір, виявляє цікавість до такого роду діяльності і має до неї схильність.
Особливих фінансових вкладень цей шлях не вимагає, але за підтримкою директоратом ініціативи тих людей, хто має особистісний потенціал для такого роду справи й схильністю до нього, вони здатні протягом декількох років створити підприємству, у будь-якому змісті, положення на основі здійснення виявлених перспектив безкризового розвитку.
Один з надійних способів не мати "Стратегії підприємства", перебуваючи у впевненості, що вона є або розробляється, - підійти до її створення не за принципом підтримки ініціативи співробітників, що мають здатності й схильність до її розробки, а доручити очолити її розробку "надійним", довіреним відповідальним керівникам і фахівцям, які добре розуміють, чого й чому "неможливо зробити", і тому, обмежившись такого роду думками й посадовими інструкціями, що знімають з них відповідальність, - не здатні думати, як зробити те, що зараз поки ще неможливо технічно або організаційно, але вже необхідно для майбутнього й у майбутньому об'єктивно здійснено.
Справа в тому, що розробка актуальної "Стратегії підприємства" вимагає не знань про те, що нібито неможливо зробити й чому це зробити "неможливо", а здатності розрізняти хоча б на рівні чуття, що з того, що поки розцінюється багатьма професіоналами як неможливе або непотрібне, все-таки необхідно суспільству й об'єктивно здійснено коштами, доступними підприємству, у строки, на які простирається "Стратегія", а що так і залишиться порожніми фантазіями, не підкріпленими ні потребами людей, ні науково-технічним й організаційним прогресом суспільства й самим підприємством; або що скеровує на напрямки, на яких зроблені витрати ніколи й ніяк не виправдаються.
Таким чином, якщо підприємство і його керівництво ставлять за мету розробити і виробити продукцію, що мала б змогу ефективно конкурувати на ринку, потрібна чітка і демографічно орієнтована стратегія, яка б містила в собі розуміння взаємозв'язку систем мікро- та макрорівнів, будування системи міжгалузевого балансу, створювала показники, за якими було б можливо відстежувати діяльність і прогнозувати її на майбутнє і головне, мала потенційно спрямовану на суспільний результат кадрову базу. Це необхідно для того, що сучасні тенденції розвитку ринкових відносин диктують необхідність створювати якісну продукцію шляхом далекоглядного планування та прогнозу, які обумовлюють наступну діяльність підприємства.
Розділ 2. Дослідження рівня конкурентоспроможності ВАТ "Світло Шахтаря"
2.1 Характеристика об'єкту дослідження
ВАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" - флагман вітчизняного вугільного конвеєробудівництва, одне з найстарших машинобудівних підприємств вугільної галузі. Будучи протягом десятиліть монопольним виробником потужних шахтних скребкових конвеєрів у колишньому СРСР, завод нагромадив унікальний досвід в області проектування продукції й розробки технології її виготовлення.
Основною продукцією ВАТ “Світло Шахтаря" є:
· конвеєри;
· гідромуфти;
· запасні частини до гірничошахтного устаткуванню;
· вибухобезпечні головні світильники;
· товари народного споживання.
ВАТ Виробничий комплекс "Світло шахтаря" більше 10 років виступає на ринку виробником і постачальником продукції для гірничо-шахтних, машинобудівних, металургійних й електротехнічних підприємств із різним виробничо-технічним призначенням. Основними споживачами ВАТ “Світло Шахтаря" є вугільні шахти Донбасу та інших російських та закордонних вугільних басейнів. За всі ці роки на підприємстві постійно вдосконалювалась технологія випуску, методи зварювання, конструктивне виконання металоформ та оснастки з метою зменшення собівартості, підвищення якості та технологічного удосконалення. В результаті довготривалої співпраці підприємства з основними споживачами виробився певний інтелектуальний потенціал та гнучкі підходи щодо вимог замовників. Більша частина замовлень виготовляється по технічним планам замовників і являє собою переважно вироби індивідуального виконання. За цей час було запатентовано два нові підходи технологічного зварювання та методика зміцнення обробки листового металу. З метою підвищення безпеки очисних робіт, поліпшення сортності вугілля на тонких шарах заводом освоєне виробництво стругових установок, призначених для виїмки і транспортування вугілля в очисних вибоях довжиною до 200 м при потужності шару 0,55-1 м. Продовжує вдосконалення встаткування для стругової виїмки.
Подобные документы
Сутність конкурентоспроможності продукції, фактори забезпечення, етапи оцінки. Організаційно-економічна характеристика ПАТ "ЗТР". Аналіз фінансово-економічних показників діяльності фірми. Розробка резервів зростання конкурентоспроможності продукції.
дипломная работа [191,1 K], добавлен 16.12.2013Класифікація факторів конкурентоспроможності продукції. Методика розрахунку рівня конкурентоспроможності промислових товарів. Аналіз заходів по підвищенню конкурентоспроможності на прикладі великого акціонерного товариства. Три рівні класифікації товару.
дипломная работа [269,9 K], добавлен 25.07.2009Сутність та ознаки конкурентоспроможності. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства. Характеристика діяльності підприємства. Вплив конкурентоспроможності на якість продукції. Дослідження результатів діяльності та фінансового стану.
дипломная работа [293,3 K], добавлен 14.09.2016Аналіз фінансово-господарської діяльності віртуального підприємства. Дослідження та характеристика сутності конкурентоспроможності, як багатовимірного економічного явища. Ознайомлення з класифікацією методів оцінки конкурентоспроможності продукції.
курсовая работа [128,2 K], добавлен 25.05.2017Економічний зміст конкурентоспроможності і її оцінки. Процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності. Складові та фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства. Пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.
дипломная работа [144,0 K], добавлен 26.08.2010Поняття якості та конкурентоспроможності продукції. Аналіз основних показників діяльності підприємства "ВКФ С-КОРТ". Оцінка цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції фірми. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції компанії.
курсовая работа [294,0 K], добавлен 13.04.2014Оцінка фінансового стану ТОВ "Перлина". Показники рентабельності власного капіталу, оборотних активів, витрат, реалізації продукції. Фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції промислового підприємства та розробка заходів щодо її підвищення.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 19.02.2014Аналіз забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Розробка комерційної ідеї та оцінка її на предмет можливості реалізації. Розрахунок стартового капіталу, необхідного для початку бізнесу. Розрахунок величини основних видів податків.
курсовая работа [261,0 K], добавлен 03.12.2009Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції. Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції підприємства. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи організації, планування річної виробничої програми.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 19.01.2015Поняття та види конкурентоспроможності. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, динаміки обсягу продаж. Оцінка ринків збуту основної продукції. Визначення конкурентоспроможної стратегії розвитку організації.
курсовая работа [202,4 K], добавлен 04.04.2016
