Кластерний підхід - основа підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки агропромислового комплексу

Специфіка розвитку агропромислового комплексу України. Принципи впровадження кластерного підходу у функціонуванні вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Розширення ступеня участі регіонального бюджету в капіталах інтегрованих аграрних корпорацій.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 31.08.2017
Размер файла 1,3 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький національний аграрний університет

КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД - ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Маколкіна О.В.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний розвиток економіки України потребує зростання національної конкурентоспроможності та розширенні меж діяльності товаровиробників як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Стратегічні пріоритети формування діяльності вітчизняних підприємств, перш за все, спрямовані на інноваційно-інвестиційну політику, яка передбачає створення певних економічно-організаційних об'єднань щодо ефективного існування у зовнішньому середовищі. Формування високоефективної аграрної системи, покликаної забезпечити продовольчу безпеку і створити нормальні умови для розвитку сільських територій, є не простою проблемою для будь-якої країни та її регіонів, але стає особливо складною в період радикальних реформ.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Масштабна трансформація сільського господарства, що почалася в 90-х роках XX століття й визначила введення нових форм і видів економічних відносин, формування нових структурних одиниць і моделей управління, була пов'язана з переходом до ринкової системи господарювання.

Однак спрощене розуміння сутності ринкових реформ і економічної лібералізації не забезпечило реального переходу до стійкої аграрної системи. Трансформаційні процеси здійснювалися у відсутності чіткого бачення нового структурного вигляду сільського господарства.

В результаті на вже наявні базові проблеми неефективності колишньої системи господарювання склалися нові дисбаланси і диспропорції. У реальній економіці це проявилося в нерівномірності трансформаційних змін у різних сферах агроекономічної діяльності, нераціональності внутрішньогалузевих пропорцій і обмеженні можливостей структурного маневру з внутрішньогалузевого перерозподілу ресурсів, руйнуванні виробничого потенціалу і відтоку товаровиробників з галузі, погіршенні експортно-імпортного співвідношення в продовольчій забезпеченості.

Наявність численних структурних вад обмежувало поступальний розвиток аграрної системи й обумовило об'єктивну необхідність керованих трансформаційних процесів. В даний час формування ефективно функціонуючого сільського господарства є одним з фундаментальних положень державної аграрної політики. Рішення такої важливої народногосподарської задачі неможливе без структурної перебудови аграрної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці розвитку агропромислового виробництва на кластерній основі присвячені роботи В.В. Бакуми, І.С. Борисової, С.А. Володіна, В.І. Захарченко, М.В. Зубця, А.В. Іванько, М.Ф. Кропивка, Д.Ф. Крисанова, П.Т. Саблука, Н.М. Сіренко, В.С. Шебаніна та інших науковців.

Проте, потребують вирішення питання визначення організаційно-економічних засад кластеризації сучасного агропромислового виробництва, зважаючи на трансформаційні процеси в системі ведення національного господарства. агропромисловий кластерний регіональний капітал

Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення організаційно-економічних засад розвитку агропромислового комплексу, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.

Постановка завдання. У сучасному світі потенціал і конкурентоспроможність країни є похідними конкурентоспроможності входять до її складу територій в силу того, що ресурси та фактори виробництва, людський і соціальний капітал, умови для ведення бізнесу локалізовані на регіональному рівні, де живуть і працюють конкретні люди і функціонують конкретні компанії.

Сьогодні глобальна конкуренція між країнами зводиться до конкуренції між окремими регіонами. Одиницею глобального економічного простору стає регіон, який набуває стратегічне значення для процвітання своєї країни; на нього покладається роль локомотива у національному розвитку. Останнє зумовлює значущість концептуально оформленого стратегічного підходу до регіонального розвитку і його інтеграції в систему національних пріоритетів.

Найбільш прогресивним та інноваційним підходом до розвитку регіону в умовах «нової економіки», яка описується в термінах мережної організації господарювання та ключової ролі інформації в економічних процесах, є кластерний розвиток території.

Виклад основного матеріалу

Кластеризація економіки дозволяє сформувати комплексний погляд на державну політику регіонального розвитку, підвищити продуктивність, ефективність і конкурентоспроможність бізнесу, розширити можливості для інноваційного розвитку, оптимізувати взаємодію між різними суб'єктами економічного розвитку регіону: державою, великим і малим бізнесом, науково-освітньою спільнотою і громадськістю; сформувати «обличчя» регіону в сприйнятті зовнішнього оточення і, в цілому, підвищити рівень зайнятості та якість життя населення.

Кластери на сьогодні є основою найбільш успішних економік. Наприклад, кластер виноробства в Чилі, Каліфорнії, Силіконова Долина, автомобільні кластери Австрії, Угорщини та ін. в значній мірі визначають і направляють економічний розвиток своїх країн.

В цілому, у світі налічується понад 2000 кластерних утворень, зосереджених, головним чином, у сферах АПК, інформаційно-телекомунікаційної індустрії, автомобілебудуванні, біо- і нанотехнології. У США функціонує понад 40 великих кластерів, в яких продукується понад 61% ВВП і зайнято понад половини працездатного населення країни.

Кластери являють собою організаційну форму консолідації зусиль зацікавлених сторін. Всі зусилля спрямовані на досягнення конкурентних переваг в умовах глобалізації економіки. Головне, на що націлені кластери, -- це можливість для бізнесу і регіону розвиватися не за інерцією. Для бізнесу кластер -- це реальна можливість забезпечити собі конкурентоспроможність у майбутньому, тобто створювати довгострокову стратегію розвитку підприємств на 5-10 років і більше. Кластери складаються з підприємств, спеціалізованих в певному секторі економіки і локалізованих географічно. В економічній системі кластерне об'єднання виконує завдання сильного підприємства, яке підтягує за собою дрібні слабші.

Таким чином, як показує світова практика, кластер являє собою одну з ключових компонент конкурентоспроможності яка найбільш прогресивно розвивається, у зв'язку з чим викликає теоретичне зацікавлення у дослідників і практичний інтерес у держави і бізнесу.

Професор Портер, який є основоположником кластерної концепції, визначає що «кластери є організаційною формою консолідації зусиль зацікавлених сторін, спрямованих на досягнення конкурентних переваг, в умовах становлення постіндустріальної економіки».

Поняття кластера вказує на галузеву та географічну належність сукупності входять до його складу підприємств, які виробляють і продають ряд пов'язаних або взаємодоповнюючих товарів спільними зусиллями. В даній дефініції акцентований фактор територіальної близькості, наявність спільних інтересів учасників кластера і закономірно виникає у результаті цього кооперація між ними для досягнення синергетичного ефекту на міжгалузевому рівні.

Виділимо наступні ознаки, що формують кластери в агропромисловому комплексі: -- технологічна ознака: формування і підтримка висококваліфікованих робочих кадрів; -- вертикальна, горизонтальна і латеральна ознаки: для висхідного потоку (співробітництво з постачальниками товарів і послуг, включаючи продукти інтелектуальної праці науково-дослідних установ) і для спадного потоку (співробітництво в сфері обігу); -- географічна, фокусна і вертикальна ознаки: виражаються в застосуванні технологічних і технічних новинок у середовищі малого і середнього бізнесу. Дані ознаки передбачають стратегічне внутрішньо мережеве планування, що стимулює організацію інноваційної діяльності в кластері. В економіці можна розглянути три форми агропромислових кластерів, що відбивають їх розвиток.

1. Внутрішньорегіональні економічно активні структури всередині секторів АПК, що формуються навколо науково-дослідних і освітніх установ.

2. Виробничі ланцюжки, побудовані по вертикальній ознаці, де виробничий процес формує кластерне ядро (ланцюжок «постачальник -- переробник -- збутовик -- покупець»).

3. Галузі на високому рівні агрегації («харчовий кластер») чи співтовариство секторів («агропромисловий кластер»).

Головними елементами агропромислового кластера на рівні регіону виступають супідрядні між собою центри (ядра). Економічне ядро в регіонах представляє сукупність «полюсів росту». Ядро в структурі агропромислового кластера звичайно представлено великим промисловим підприємством, що у процесі своєї виробничої діяльності довело перспективність подальшого розвитку виробництва. Біля ядра сконцентровані забезпечуючі технологічний ланцюжок середні і дрібні підприємства, постачальники й інфраструктурні підприємства.

Території регіонального економічного простору, де знаходяться підприємства агропромислового комплексу, виступають як полюси концентрації факторів виробництва і фінансових ресурсів, що забезпечують ефективну віддачу інвестицій у границях даного регіону.

Інтеграція підприємств (кластерів) АПК формує полюси економічного росту. Сюди варто інвестувати капітал замість розподілу його по підприємствах агропромислового комплексу. Перетворення в життя концепції розвитку регіонального АПК на базі ядер розвитку передбачає проведення комплексу економічних заходів:

1) перегляд концепції управління агропромисловим комплексом регіону, що передбачає чітку класифікацію галузей і підприємств по потенційній здатності до економічного росту;

2) поєднання напрямків і методів впливу адміністрації на регіональному рівні, що включають як директивні форми управління, так і індикативні і консультативні;

3) проведення необхідних процедур націоналізації, банкрутства підприємств або розширення ступеня участі регіонального бюджету в капіталах інтегрованих корпорацій;

4) підвищення статусу регіональної агропромислової політики з розробкою необхідних законодавчих актів;

5) виявлення всього комплексу інструментів і ресурсного потенціалу при розробці концепції розвитку регіонального АПК;

6) формування структури управління агропромисловим комплексом, адекватної цілям інноваційно-кластерного розвитку. Кластерна концепція пропонує альтернативний погляд на сутність конкуренції, новий підхід до структурування економіки регіону і прогресивну форму інституційної організації інноваційного процесу.

У традиційній конкурентному середовищі виграш одного з учасників еквівалентний програшу іншого, що визначає конкурентну боротьбу як гри з нульовою сумою. Кластерний підхід порушує традиційну логіку конкуренції, надаючи можливість досягнення вигоди кожного з суб'єктів, що становить «безпрограшну» модель конкуренції.

Конкуренція, яка має місце в рамках кластерного утворення, модифікується в напрямку посилення кооперативних взаємодій конкуруючих гравців і скорочення інтенсивності суперництва. В результаті, компанії-конкуренти, які працюють на одному ринку, набувають можливість об'єднувати свої зусилля для вирішення спільних питань і досягнення взаємних вигод при збереженні своїх конкурентних позицій один по відношенню до одного.

Можливості співробітництва в рамках кластера чисельні і включають спільні інвестиції в створення власних освітніх установ, які покликані виховувати спеціалізованих кадрів для потреб гравців кластера; розвиток спільної для всіх компаній галузі бази НДДКР, лобіювання питань надання дешевого кредиту та інших факторів виробництва, а також представлення інтересів галузі перед держструктурами.

Конкурентний простір кластера декомпозується на внутрішній і зовнішній. Внутрішня конкуренція має місце в межах самого кластера між його учасниками, які виконують один вид діяльності, за споживача. Зовнішня конкуренція являє кластер як єдиного утворення з особливою ідентичністю, який вступає в суперництво з іншими кластерами і великими корпораціями на глобальному ринку.

В даному контексті цілісність кластера у світовому масштабі, у глобальній конкуренції за споживача і ресурси створює підстави для розвитку тісної кооперації всередині кластера і збільшення продуктивності всіх його учасників з метою підвищення конкурентоспроможність кінцевого продукту кластера на світовому ринку.

Таким чином, в рамках кластера, фірми-учасники можуть оптимізувати свою діяльність і зміцнювати свої ринкові позиції за рахунок конкуренції (наприклад, захоплення частки ринку конкурентів), так і через кооперацію (досягнення економії на загальних для всіх гравців галузі витратах). Глобальне конкурентне середовище, в якому функціонує зрілий ефективний кластер, пред'являє високі вимоги за ціною і якістю кінцевого продукту кластера, що сприяє розвитку внутрішніх зв'язків між учасниками кластера та розвитку кооперації.

Кластерний підхід пропонує альтернативну форму інституціональної організації економіки регіону, засновану на постійній, самовідтворюваній взаємодії галузей і окремих економічних агентів, поміщаючи при цьому характер і глибину зв'язків між ними в основу при аналізі регіональної економіки. В рамках кластерної концепції одиницею аналізу та управління стає кластер як міжгалузеве утворення у всьому різноманітті його форм, з його внутрішньою динамікою. Крім цього кластеризація створює умови для взаємопроникнення різних галузей і створення в результаті цього нових ринків. В рамках кластерної концепції міжгалузевий характер організації економіки поглиблюється в силу появи нових ринків на стику існуючих галузей. Галузева концепція організації економіки сприяє роз'єднанню окремих елементів регіональної економіки; кластерна концепція, навпаки, зводить їх воєдино і представляє цілісний і комплексний погляд на економіку, що враховує всі горизонтальні зв'язки між окремими господарюючими суб'єктами.

У кластері виділяють 4 групи учасників: «ядро» кластера, що доповнюють, обслуговуючі та допоміжні учасники.

«Ядро» кластера становлять компанії-виробники основної продукції, навколо яких зосереджені інші учасники. Такі автовиробники в кластерах автомобілебудування, фермерські господарства і виробники вина в агропромислових кластерах, виробники взуття у взуттєвих кластерах і т.п.

Забезпечуючі (доповнюючі) види діяльності здійснюють компанії, функціонування яких спрямоване на забезпечення діяльності основних виробників. Такими можуть бути виробники матеріалів і автокомпонентів в кластері автомобілебудування; виробники програмного забезпечення в кластері з виробництва комп'ютерів та ін.

Допоміжні учасники -- компанії, наявність яких необхідна для забезпечення економічного успіху кластера, але не є обов'язковою. До даної групи учасників можуть бути віднесені організації співробітництва, в деяких випадках такими можуть бути НДІ та освітні установи.

Особливу роль у кластері відіграє держава, представлене федеральними та регіональними органами влади, які формують інституційно-правові умови для реалізації кластерних ініціатив, організовують майданчик для діалогу та узгодження інтересів учасників, надають фінансову підтримку (рис. 1).

Рис. 1.

Більшість кластерів залежні від державного фінансування і нежиттєздатні при його відсутності, хоча ця залежність може з часом скорочуватися. Держава, виступаючи в процесі кластеризації як представник регіону, стратегічно орієнтоване і пов'язує кластер з розвитком економіки регіону в цілому, асимілює його з іншими економічними структурами і орієнтує на вирішення соціально значущих питань.

Для реалізації програмно-цільових заходів інноваційного кластеру пропонується:

формування заходів відповідно до профільності кластеру;

механізм формування кластеру: заходи, що передбачають допомогу у формуванні кластерних структур (для потенційних і латентних кластерів або спрямованих на формування нових кластерів), заходи щодо підтримки існуючих кластерів і заходи щодо моніторингу (оцінка впливу і коректування).

Висновки

Кластеризація АПК здатна надати вагомі інноваційні імпульси в загальну економічну політику держави.

Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною детермінантою для виходу з економічної кризи, відродження вітчизняного виробничого потенціалу, підвищення ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку АПК, досягнення високого рівня економічного зростання та конкурентоспроможності.

Визначені в статті проблемні аспекти формування агропромислових кластерів і запропоновані шляхи їх подолання є досить глибокими у пізнанні і перспективними у подальших наукових дослідженнях.

Список літератури

1. Кластерізація української економіки: перші успішні приклади // http://www.rgd.org.ua/latest_project_ news/klasteryzatsiya/

2. Портер М.Е. «Конкуренція». - Москва: Видавничий дім «Вільямс», 2005. - 608 с.

3. Щодо державної політики підтримки розвитку інноваційних кластерів у промисловості України. Аналітична записка // http://www.niss.gov.ua/articles/1069/

4. Розпорядження КМУ від 17.06.2009 р. № 680-р «Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи».

5. Eurostat regional yearbook 2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec. europa.eu/eurostat

6. Алексеев Н.С. Изменения для стабильности / Н.С. Алексеев [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://big/spb.ru/publications/ other/change_stab.shtml

7. Презентація Бублик С.Г. та Здіорук С.І. «Концепція стратегії розвитку інтелектуального потенціалу України», Київ, НІСД [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.niss.gov.ua/Table/3006006/ConceptSID. ppt (23.01.2008 р.).

8. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник; За ред. В.О. Василенко. - Київ: ЦУЛ, Фенікс, 2003. - 440 с.

9. Карасюк Е. Кластероискатели / Е. Карасюк // Секрет фирмы. - 2005. - № 8(95). - С. 10-16.

10. Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / Пер. с англ. - М.: ГУ-ВШЭ, 2000.

11. Кошовий Д. Венчурні фонди: позики на прийнятих умовах // Галицькі контракти. - 2000. - № 26. - С. 10-11.

12. Кулик Р.О. Форми взаємодії великих та малих підприємств в кластерній структурі // Економіка і регіон. - 2008. - № 1(16). - С. 41-45.

13. Марков Л.С. Кластерная политика: региональный аспект / Л.С. Марков // Совет директоров Сибири. - 2007. - № 5. - С. 6-7.

14. Портер М. Э. Конкуренция / М.Э. Портер. - М.: Вильямс, 2002. - 496 с.

15. Портер М. Международная конкуренция: Конкурентные преимущества стран. - М.: Международные отношения, 1993. - 896 с.

16. Презентація Бублик С.Г. та Здіорук С.І. «Концепція стратегії розвитку інтелектуального потенціалу України», Київ, НІСД [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.niss.gov.ua/Table/3006006/ConceptSID. ppt (23.01.2008 р.).

17. Постанова КМУ від 14.05.2008 р. № 447 «Про затвердження Державної цільової економіч- ної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/447-2008-%D0%BF/page

18. Шевченко А.В. Щодо державної політики підтримки розвитку інноваційних кластерів у промисловості України. Аналітична записка / А.В. Шевченко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ articles/1069/# _ftnref10

19. Соколенко С. Структура кластерних систем по регіонах України / С. Соколенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ucluster.org/blog/2012/06/struktura-klasternikh-sistem-poregionakh-ukraini/

Анотація

Кластерний підхід - основа підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки агропромислового комплексу. Маколкіна О.В., Вінницький національний аграрний університет

Стаття присвячена визначенню поняття «кластер» та його структурної побудови відповідно до специфіки агропромислового комплексу. Розглянуто принципові цілі і передумови, а також принципи впровадження кластерного підходу у функціонування як вітчизняних, так і закордонних агропромислових підприємств. У запропонованих рішеннях визначені переваги та недоліки, труднощі у кластеризації підприємств, які зумовлені наявним станом підприємств цього сектора економіки, а також суспільними передумовами.

Ключові слова: кластер, кластеризація, кластерний підхід, кластерна модель, структура кластера в агропромисловому комплексі.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Особливості сучасного стану агропромислового комплексу (АПК) України. Функції, сфера та основні позиції агропромислового комплексу. Цілі державного регулювання АПК. Механізм антимонопольного регулювання в Україні. Засоби та методи державної підтримки АПК.

    контрольная работа [26,3 K], добавлен 11.07.2010

  • Сутність агропромислового комплексу, чинники його розвитку та розміщення в економіці України. Особливості розвитку та розміщення сільського господарства. Аналіз сучасного стану розвитку рослинництва та тваринництва та їх роль у харчовій промисловості.

    курсовая работа [629,6 K], добавлен 14.02.2014

  • Основні аспекти застосування кластерного підходу в регіональній політиці держави. Використання методики кластерів до розвитку кооперативних підприємств України в умовах глобалізації з метою підвищення ефективності господарювання кооперативного сектору.

    статья [111,2 K], добавлен 20.04.2015

  • Класифікація основних макро- та мікрофакторів як рестриктивного, так і експансіоністського впливу на конкурентоспроможність підприємств олієжирової галузі агропромислового комплексу (АПК). Консолідація галузей АПК з науково-дослідними установами.

    статья [22,7 K], добавлен 13.11.2017

  • Поняття кластеру як інструменту регіонального розвитку. Методологічна основа, сутність та будова кластерних утворень. Зарубіжний досвід і результати використання кластерної моделі в економіці. Кластерна організація розвитку агропромислового виробництва.

    курсовая работа [90,6 K], добавлен 30.04.2019

  • Генетичні корені регіональної економіки. Класичні теорії та концепції регіонального розвитку. Сучасні теорії та концепції регіонального розвитку. Теорії економічного районування. Принципи соціально-економічного районування. Компонентна структура.

    реферат [54,2 K], добавлен 07.11.2008

  • Методологічні основи конкурентоздатності підприємства. Сучасний стан та проблема посилення конкурентоздатності продукції агропромислового комплексу України на Європейському продовольчому ринку. Огляд шляхів підвищення конкурентоздатності підприємства.

    дипломная работа [152,7 K], добавлен 25.06.2012

  • Формування стратегічних цілей та дослідження умов їх досягнення. Стратегія врахування комплексного впливу економії інвестицій в запаси і наслідків зростання цін. Приклад використання стратегічного підходу до розвитку регіонального промислового комплексу.

    курсовая работа [3,5 M], добавлен 09.09.2010

  • Суть, структура та особливості функціонування агропромислового комплексу; роль в структурі народного господарства. Проблематика сільського розвитку в Україні. Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 24.12.2013

  • Дослідження загальних та специфічних особливостей розвитку будівельної галузі економіки України. Обґрунтування пропозицій щодо вдосконаленню її роботи, належної реорганізації галузі для підвищення її глобальної та регіональної конкурентоспроможності.

    контрольная работа [24,8 K], добавлен 26.04.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.