Однак для реалізації плану реструктуризації необхідно запропонувати чіткий план виходу з кризи, основою реалізації якого буде злагоджена діяльність всіх функціональних підрозділів підприємства. Таку злагодженість та оперативність може забезпечити правильний вибір та побудова організаційної структури підприємства.

На даному етапі розвитку організаційна структура ДП "Завод ім.В.О. Малишева" має певні недоліки, вони обумовлені перш за все специфічним типом виробництва (оборонна промисловість), який накладає певний відбиток на відкритість взаємозв'язків підприємства із зовнішньою середою (режим секретності).

Крім того розміри підприємства також негативним чином впливають на побудову та функціонування організаційної структури. Отже до недоліків організаційної структури ДП "Завод ім.В.О. Малишева", які необхідно виправити можна віднести:

1. велика розгалуженість управлінського апарату, що створює умови невизначеності при розподілі повноважень та відповідальності також при делегуванні повноважень;

2. дублювання функцій управління, зокрема існування на підприємстві двох незалежних служб маркетингу;

3. неефективний розподіл управлінських витрат, що формує занадто високий управлінський бюджет при низькій якості управління підприємством;

4. низька оперативність управління та здатність швидко реагувати на зміну ринкового середовища через досить розгалужену кількість рівнів управління;

5. неефективна система розподілу та перерозподілу інформаційних ресурсів, через що втрачається гнучкість системи управління та зменшується питома вага релевантної інформації, що передається о комунікаційних каналах всередині підприємства.

Таким чином ці недоліки є найбільш відчутними з точки зору ефективності управління підприємством, орієнтованого на вихід з кризового стану. Для вирішення цих проблем та вдосконалення певним чином організаційної структури пропонується вжити наступні заходи:

1. оптимізувати витрати пов'язані із утриманням адміністративного апарату;

2. ліквідація та подальше запобігання фактам дублювання повноважень в управлінській сфері за для чіткого розуміння відповідальності та розподілу обсягів повноважень;

3. оптимізувати систему збору, обробки та перерозподілу інформації в середині управлінської ланки ДП "Завод ім. В.О. Малишева";

4. розробка оптимальної системи делегування повноважень з метою підвищення якості оперативного управління та гнучкості системи адміністрування підприємства взагалі.

При цьому слід зауважити, що основними принципи покладеними в основу оптимізації функціонування ДП "Завод ім. В.О. Малишева" у вигляді концерну є наступні:

1. Організаційна структура управління насамперед, відображає мету й завдання організації, та є пристосованою до виробництва і його потребам й спроектованою у відповідності до цілей реструктуризації. Але в даному випадку саме така структура розглядається лише як перехідний етап, що дає змогу констатувати той факт, що держава дійсно зацікавлена в покращенні фінансово-економічного стану на підприємстві та у виході підприємства з кризи.

2. Варто було передбачати оптимальний поділ праці між органами управління й окремими працівниками, що забезпечив би творчий характер роботи й рівномірне навантаження, а також належну спеціалізацію, але як бачимо цей фактор врахований не в повному обсязі.

3. Процес формування структури управління пов'язаний з визначенням повноважень і відповідальності кожного працівника й органу управління, із встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними. Але в даному випадку такі зв'язки багато в чому неефективні перш за все через свою накопиченість та занадту ієрархізованість.

4. Між функціями й обов'язками, з одного боку, і повноваженнями й відповідальністю з іншого, підтримується відповідність, порушення якої призводить до дисфункції системи управління в цілому.

5. Організаційна структура є адекватною соціально-культурному середовищу організації, що робить істотний вплив на рішення щодо рівня централізації й деталізації, розподілу повноважень і відповідальності, ступеня самостійності й масштабів контролю керівників і менеджерів. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структури управління, що успішно функціонують в інших соціально-культурних умовах, не гарантуватимуть бажаного результату. А тому розроблено такий проект структури, який би повністю відповідав потребам середовища.

Висновки

За результатами проведеної роботи встановлено наступне:

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюється підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до господарського законодавства й інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені згідно із законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.

Господарське законодавство визначає види об'єднань підприємств в Україні. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, або як державні чи комунальні господарські об'єднання. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або у визначених законом випадках рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або за рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Визначено види господарських об'єднань: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, промислово-фінансова група, холдинг та інші об'єднання. Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного учасника або групи учасників об'єднання із централізацією функцій науково-технічного й виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну делегують йому частину своїх повноважень, у тому числі право представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання підприємств із метою досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. У разідосягнення поставленої мети консорціум припиняє свою діяльність. Холдинг - інтегроване товариство зі специфічною організаційною формою об'єднання капіталів, що безпосередньо не бере участі у виробничій діяльності, а використовує свої кошти для придбання контрольних активів. Право вирішувати основні питання підприємницької діяльності належать холдинговій компанії, проте в юридичному й господарському відношенні підприємства самостійними.

В рамках даної роботи було проведено аналіз діяльності ДП "Завод імені В.О. Малишева", яке є унікальним багатопрофільним підприємство транспортного й енергетичного машинобудування, що працює в наступних напрямках: гусенична спеціальна й транспортна техніка, колісна спеціальна й транспортна техніка, двигуни внутрішнього згоряння, продукція виробничого призначення, товари побутового призначення. В цілому, фінансовий стан ДП "Завод імені В.О. Малишева" залишається нестабільним. Процес реструктуризації, що відбувається на цьому підприємстві покликаний вивести його з кризового стану, та поки позитивних зрушень дуже мало. Крім збільшення збитків підприємству загрожує зменшення ліквідності активів, збільшення частки позичкового капіталу, зростання боргів. Одним із інструментів виходу з кризи може бути вдале управління організаційною структурою, побудова її таким чином, щоб вона відповідала вимогам ефективності та раціональності розподілу наявних ресурсів і крім того давала змогу встановити чіткий контроль за управлінням якості на підприємстві.

На сьогодняшній день державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" знаходиться на стадії реструктуризації. Такі заходи дадуть змогу вивести підприємство з затяжної економічної кризи та покращити фінансові показники з метою відновлення репутації та відновлення потужностей заводу. Таким чином, одним із ключових напрямків реструктуризації є зміна існуючої організаційної структури.

Вихід зі становища, що склалося, бачиться в зміні правового статусу підприємства. У зв'язку з вище викладеним пропонувалася реструктуризація Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", що передбачає збереження державного впливу і збереження мобілізаційних потужностей. Передбачається створення Державного Концерну "Завод імені В.О. Малишева" шляхом виділення з підприємства структурних підрозділів (філій) і створення на їх базі Державного Концерну згідно наведеної структурної схеми. Державний Концерн є статутним об'єднанням підприємства промисловості, науки і будівництва, що об'єдналися з метою виробництва і розробки нових видів спеціальної техніки, продукції цивільного призначення і товарів народного споживання.

Від реалізації цих заходів підприємство може отримати не лише більш гнучку та ефективну організаційну структуру, яка буде характеризуватися зменшенням кількості функціональних зв'язків та більшою здатністю до оперативного реагування на зміни ринкового середовища, а й конкретні економічні вигоди, певну економію коштів після звільнення працівників та реорганізації маркетингової служби в розмірі 686,8 тис. грн. та можливість отримувати орендну плату від надання в оренду частини вивільнених основних фондів.

Список використаної літератури

1. Андерсен В. Регіональна конкуренція як фактор соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації // Україна в сучасному світі. Конференція випускників програм наукового стажування у США. - К.: Стилос, 2003. - с.348, c.34

2. Бреши P., Майерс С. Принципи корпоративных финансов: Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2007.

3. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: КП "ВАЗАКО", Молодь, 2007.

4. Войнаренко М.П. Механізми адаптації кластерних моделей до політико-економічних реалій України // Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій / Матеріали конференції 1-2 листопада 2001р. - Київ: Спілка економістів України, 2001. - С.25-33

5. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін, та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 766 с

6. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 18, 19-20, 21-22. - ст.144)

7. Вінник О. Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове становище. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2008. - 309 с.

8. Гарнер Д., Оузн P., Конвей Р. Привлечение капитала: Пер. с англ. - М.: Джон Уайли знд Санз, 2015.

9. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: "Магнолія плюс", Львів: "Новий світ-2000", 2015. - 336с.

10. Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; за ред. М.Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2014. - 228 с.

11. Девіс С.М. Боротьба за вдосконалення всесвітнього корпоративного управління // Економічні реформи сьогодні. - 2009. - № 25. - С.6-11.

12. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч, посіб. - К.: Знання, 2015, - 317с.

13. Задихайло Д.В., Кібенко О. P., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. - Xарків: "Еспада", 2003. - 688 с.

14. Клейнер Г. Управление корпоративними предприятиями в переходной зкономике // Вопросы экономики. - 2009. - № 8.

15. Клейнер Г., Нагрудная Н. Структурно-интеграционные процессы в экономике: принципы формирования и возможности финансово-промьшленных групп // Экономика и математические методы. - 2005. - т.31, вьш.2.

16. Книш М.Й., Пучков В.В., Тютиков Ю.П. Стратегическое управление корпорациями. - 2-е издание (перераб. й доп.). - СПб.: Культ ИнформПресс, 2015.

17. Круглов М.Й. Стратегическое управление компанией: Ученик для вузов. - М.: Русская Деловая Литература, 2013. - 768 с.

18. Лукасевич Й.Я. Анализ финансовых операций. - М.: ФинансьІ, ЮНИТИ, 2014.

19. Мильнер Б.3. Теория организации: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2009. - 480 с.

20. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: за загальною редакцією В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004

21. Нємцов В.Д., Довгань Л.Е. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. - К., 2014. - 559с.

22. Портер М.Е. "Конкуренція" - Москва: Видавничий дім "Вільямс", 2005. - 608 с, c.76

23. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посіб. - К.: Либідь, 2003.

24. Соколенко С. Промышленная и территориальная кластеризация как средство реструктуризации // Социальные аспекты и финансирование индустриальной реструктуризации / Материалы конференции 26-27 октября 2003 г. - М: Региональный форум, 2003. - С.24-28.

25. Транснаціональні корпорації: Навч. посіб. / В. Рокоча, О. Плотніков, О. Плотніков, В. Новицький та ін. - К.: Таксон, 2014. - 304 с.

26. Хасаєв Г. Р, Міхєєв Ю.В. Кластери - сучасні інструменти підвищення конкурентноздатності регіону (через Партнерство до майбутнього). Частина 1 // Журнал "Компас промислової реструктуризації". - №1. - 2003. - С.1-13.

27. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посіб. - Київ: ЦУЛ, 2015, - 616с.

28. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Вид-во "Хвиля-Прес", 2004. - 400 с.

29. Чепурда Л.М. Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств. - К.: Професіонал, 2005. - 272с.

Размещено на Allbest.ru