Об'єднання підприємств та їх функціонування

Основні види господарських об'єднань, практика їх функціонування в сучасних умовах господарювання на прикладі ДП "Завод ім. В.О. Малишева". Управління спільною діяльністю та взаємодія в рамках об'єднань підприємств. Напрямки вдосконалення діяльності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.06.2016
Размер файла 81,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єднання підприємств та їх функціонування

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні засади функціонування об'єднань підприємств
  • 1.1 Поняття та ознаки господарських об'єднань
  • 1.2 Управління спільною діяльністю та взаємодія в рамках об'єднань підприємств
  • 1.3 Види господарських об'єднань
  • Розділ 2. Практика функціонування об'єднань підприємств в сучасних умовах господарювання на прикладі ДП "Завод ім. В.О. Малишева"
  • 2.1 Аналіз господарської діяльності ДП "Завод ім. В.О. Малишева"
  • 2.2 Аналіз фінансового стану ДП "Завод ім. В.О. Малишева"
  • 2.3 Аналіз структури та складу об'єднань підприємств на прикладі ДП "Завод ім. В.О. Малишева"
  • Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування об'єднань підприємств
  • 3.1 Можливості розвитку об'єднань підприємств з метою підвищення їх ефективності
  • 3.2 Закордонний досвід функціонування об'єднань підприємств
  • 3.3 Напрямки вдосконалення діяльності ДП "Завод ім. В.О. Малишева"
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Актуальність роботи. Характерною особливістю сучасного періоду розвитку людства, який багато економістів ще називають постіндустріальним, є структурна перебудова економіки. Причому структура зазнає кардинальних змін як в західних країнах, так і на периферії, та визначається взаємним проникненням. Невпинно зростає роль галузей економіки, які базуються на основі людського розвитку. З підвищенням освітнього рівня учасників коаліцій, що сформувались навколо "нової економіки" поступово відбувається підвищення їх рівня життя, котре впливає і на зростання суспільства в цілому. Спостерігаються стійкі тенденції зміни шкали економічного розвитку. На перше місце виходить кооперація бізнес процесів.

Кооперування - це виробничі зв'язки між підприємствами, які спільно виготовляють кінцеву продукцію (виконують роботи, надають послуги). Головна умова кооперування - широка мережа спеціалізованих і організаційно відокремлених виробництв. Саме тому все більше актуалізуються питання розвитку об'єднань підприємств, як нового етапу в розвитку економічних відносин в промисловому та фінансовому секторах.

Ступінь наукової розробки. Проблемам функціонування об'єднань підприємств в сучасних умовах господарювання присвячено праці таких закордонних та вітчизняних вчених як: Книш М.Й., Пучков В.В., Тютиков Ю.П., Вінник О.М., Задихайло Д.В., Кібенко О. P., Назарова Г.В., Гарнер Д., Оузн P., Конвей Р., Бреши P., Майерс С., Хасаєв Г. Р, Міхєєв Ю.В., Соколенко С., Андерсен В., Портер М.Е. та ін.

Мета роботи. Метою даної роботи є аналіз сутності та практичної значимості функціонування об'єднань підприємств.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку завдань:

- визначити поняття та ознаки господарських об'єднань;

- проаналізувати процес управління спільною діяльністю в рамках об'єднань підприємств;

- охарактеризувати види господарських об'єднань;

- провести аналіз практичних аспектів функціонування об'єднань підприємств в сучасних умовах господарювання на прикладі ДП "Завод ім.В.О. Малишева";

- визначити подальші можливості розвитку об'єднань;

- проаналізувати закордонний досвід функціонування об'єднань підприємств.

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає об'єднання підприємств як специфічний суб'єкт господарювання.

Предметом дослідження в даній роботі виступає механізм практичної реалізації внутрішньогосподарських та управлінських зв'язків, що існують в рамках об'єднань підприємств.

Методами дослідження, за допомогою яких в даній роботі були досягненні визначені метою результати є: аналіз, порівняльно-правовий, діалектичний, формально логічний та ін.

Розділ 1. Теоретичні засади функціонування об'єднань підприємств

1.1 Поняття та ознаки господарських об'єднань

Відповідно до ст.118 Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх діяльності для вирішення спільних завдань. Метою створення і діяльності об'єднання підприємств може бути координація будь-якої господарської діяльності (виробничої, наукової, комерційної, інвестиційної, інноваційної, іншої). Вид (види) діяльності, які координуються підприємствами завдяки створенню об'єднання підприємств, визначаються залежно від виду об'єднання. Так, в асоціаціях відбувається координація виробничої діяльності, у корпорації - виробничої, наукової та комерційної діяльності, у концерні - науково-технічної, виробничої, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Види діяльності, координація яких відбувається в об'єднаннях підприємств інших видів, Кодексом не визначаються, отже, в інших видах об'єднань підприємств може відбуватися координація будь-якої господарської діяльності підприємств, якщо законом згідно зі статтею 127 цього Кодексу не встановлено певне регулювання щодо координації тієї чи іншої діяльності підприємств у інших формах об'єднання інтересів підприємств [6].

Координація господарської діяльності підприємств у рамках створеного об'єднання підприємств здійснюється для вирішення певних спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюється підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств, - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання, компетентних органів місцевого самоврядування.

В об'єднання підприємств, у тому числі промислово-фінансові групи, можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Це положення згідно зі статтею 119 цього Кодексу застосовується також до об'єднань інших суб'єктів господарювання - юридичних осіб або об'єднань підприємств за участі таких осіб. Інше може бути передбачене законами [20]

Об'єднання може бути утворене на невизначений строк або як тимчасове. Тимчасовим об'єднанням згідно зі статтею 120 цього Кодексу завжди є консорціум. На певний строк, що визначається строком реалізації конкретної програми, створюються також промислово-фінансові групи. Інші об'єднання можуть створюватися згідно з договором або рішенням компетентного органу на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.

Об'єднання підприємств є юридичною особою. Це загальне правило поширюється на всі види об'єднань підприємств, окрім промислово-фінансових груп. Статтею 125 цього Кодексу передбачена спеціальна норма, згідно з якою промислово-фінансові групи не є юридичними особами.

Як суб'єкт господарювання об'єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

По-перше, підприємства консолідуються у групи - об'єднання на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інтересів). Це об'єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об'єднання, централізація управлінських, координаційних функцій тощо.

Матеріальні інтереси як основу об'єднання визначають засновники у договорі або статуті як мету, завдання та функції об'єднання. Договір укладають між собою підприємства - засновники об'єднання. Статут затверджують власники майна об'єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об'єднання - це його економічна ознака.

По-друге, об'єднання як суб'єкт господарського права має майно, юридичне відокремлене від майна членів об'єднання. Майном об'єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи статутом; б) майно, набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності; в) майно створених об'єднанням підприємств [29].

Майно такого суб'єкта є колективною власністю. Майно членів об'єднання не входить до складу майна об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного. Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені винятки з цього правила. Після припинення діяльності об'єднання майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) встановлюється договором або статутом. Цю ознаку об'єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.

Третьою ознакою об'єднання є централізація в руках об'єднання як суб'єкта права функцій і повноважень його членів. Це організаційно-правова ознака. Склад функцій, які централізує об'єднання, визначають його засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні, правозастосовні (захисні) та інші функції. Юридичним вираженням їх централізації є делегування членами об'єднанню у відповідних частинах повноважень, передбачених Господарським кодексом України, з метою централізованого керівництва їхньою діяльністю з боку органів об'єднання. Правовою формою делегування є договір або статут об'єднання.

Четвертою ознакою об'єднання є особлива (складна) право-суб'єктність. її особливість обумовлена організаційною структурою об'єднання. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства (організації) - юридичні особи, кожне з яких при вхо-дженні до об'єднання зберігає права юридичної особи і діє на основі Господарського кодексу України. Цим об'єднання відрізняється від підприємства, яке не має у своєму складі Інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об'єднання залишаються самостійними суб'єктами господарського права. Разом з тим об'єднання підприємств також є самостійним суб'єктом права. Об'єднання створюється і реєструється як суб'єкт права; діє на основі договору або статуту; володіє майном, яке юридичне відокремлене від майна членів об'єднання; має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою. Реєстрація об'єднання як суб'єкта права здійснюється у тому самому порядку, який встановлено для підприємств [20].

Отже, з точки зору правосуб'єктності об'єднання являє собою сукупність самостійних суб'єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об'єднання. У теорії господарського права такі організаційні структури визначаються як господарські системи, у теорії цивільного та адміністративного права - як складні юридичні особи.

Таким чином, господарське об'єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

1.2 Управління спільною діяльністю та взаємодія в рамках об'єднань підприємств

Функції та компетенція господарських об'єднань визначаються нормативними актами, якими створюються об'єднання.

Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Вищий орган господарського об'єднання:

об'єднання господарське спільна діяльність

- затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;

- вирішує питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу;

- утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору;

- вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону [28].

Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.

Спори, що виникають між учасниками об'єднання, вирішуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.

До функцій господарських об'єднань входить:

- виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання;

- вирішення спільних питань соціально-економічного розвитку;

- здійснення єдиної науково-технічної політики щодо контролю якості продукції, технічного рівня виробництва, ефективного використання потужностей;

- виконання за необхідності планових функцій, якщо це передбачено статутом або установчим договором;

- координації;

- захист прав та інтересів підприємств об'єднання.

Господарські об'єднання діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищий орган, виконують функції і реалізують наступні повноваження [5]:

- приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств і організацій;

- затверджують статути цих суб'єктів або положень про них;

- контролюють дотримання підприємствами статутів;

- вживають заходи до керівників підприємств у разі порушення статутів;

- здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна, яке закріплене за підприємством;

- укладають і розривають контракти з керівниками підприємств.

Корпораціям заборонено безпосереднє втручання в господарську діяльність підприємств вищих органів, до яких вони входять.

1.3 Види господарських об'єднань

В сучасних умовах господарювання господарські об'єднання створюються з різними цілями та в різних сферах і тому в загальній теорії господарського права можна виокремити наступні їх види:

1) за ознакою форми власності, на базі якої функціонують підприємства - учасники об'єднання: а) державні (учасники об'єднання - державні підприємства), б) комунальні (учасники об'єднання - комунальні підприємства); в) приватно-колективні (учасники об'єднання - підприємства приватної та/або колективної власності); г) змішані: до складу об'єднання входять підприємства різних форм власності - публічної (державної та/або комунальної) та приватно-колективної

2) за ознакою ступеня нейтралізації управлінських повноважень - асоціації (створюються з мстою постійної координації господарської діяльності без надання об'єднанню права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпорації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників), концерни (учасники якого пере­бувають у повній фінансової залежності від одного або групи підприємців, який (і) в зв'язку з цим отримують значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об'єднання)

3) за ознакою обов'язкового установчого документу - договірні (асоціації, корпорації, промислово-фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми; державні та комунальні господарські об'єднання, а також господарські об'єднання, створені в розпорядчому порядку)

4) за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об'єднання підприємств певної галузі (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості тощо), міжгалузеві (до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки)

5) за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо

6) за ознакою наявності чи відсутності у об'єднання статусу юридичної особи - господарські об'єднання, які мають статус юридичної особи (загальне правило, якщо закон не передбачає іншого), і господарські об'єднання, які не мають такого статусу (до них належать промислово фінансові групи та холдингові групи)

7) Залежно від підстав створення ГО поділяються на: (а) добровільні та (б) створені у розпорядчому (примусовому) порядку. Добровільні господарські об'єднання створюються шляхом вільного волевиявлення їх засновників, що фіксується в засновницькому договорі та/або підписаному усіма засновниками статуті об'єднання. До господарських об'єднань, створених в розпорядчому (примусовому) порядку, належать об'єднання підприємств одного власника (в т. ч. державні та комунальні господарські об'єднання), який приймає рішення про створення об'єднання та затверджує його статут, а також холдинги, створення шляхом поглинання, заснування однією холдинговою (материнською) компанією низки дочірніх господарських товариств/ корпоративних підприємств та в інших випадках, передбачених законом

8) залежно від сфери діяльності підприємств (організацій), що входять до складу господарських об'єднань: банківські об'єднання, кооперативні об'єднання, об'єднання страхових організацій, об'єднання аудиторських організацій та ін.

9) за строковою ознакою: а) господарські об'єднання, створені на невизначений строк; б) тимчасові господарські об'єднання, створені на певний термін та/або для досягнення певної мети [5].

Разом з тим, відповідно до ст.119 Господарського кодексу України залежно від порядку заснування об'єднання підприємств поділяються на два види - господарські об'єднання та державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарські об'єднання утворюються на добровільних засадах підприємствами недержавної та некомунальної форми власності. На добровільних засадах господарські об'єднання можуть утворюватися також державними та/або комунальними підприємствами чи за участі таких підприємств, якщо інше не передбачене законодавством для окремих видів підприємств чи для окремих галузей народного господарства та якщо це не заборонено їх установчими документами [6].

Господарські об'єднання утворюються за ініціативою підприємств, що об'єднують свою господарську діяльність на добровільних засадах. Підприємства незалежно від їх виду можуть виявити ініціативу та на договірній основі створити господарське об'єднання. Вид господарського об'єднання та інші особливості правового статусу об'єднання визначаються засновницьким (установчим) договором та/або статутом. У статутних об'єднаннях усі договірні умови створення об'єднання відображаються у статуті, який підписується всіма за­сновниками (учасниками) об'єднання.

Державні господарські об'єднання утворюються державними підприємствами за рішенням компетентного державного органу, а комунальні господарські об'єднання - комунальними підприємствами за рішенням компетентного органу місцевого самоврядування. Державне господарське об'єднання утворюється за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, за рішенням міністерств, інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання.

Відповідно до ст.120 Господарського кодексу України господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом [6].

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох ви­робничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність [13].

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фі­нансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у від­носинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.6

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Розділ 2. Практика функціонування об'єднань підприємств в сучасних умовах господарювання на прикладі ДП "Завод ім. В.О. Малишева"

2.1 Аналіз господарської діяльності ДП "Завод ім. В.О. Малишева"

ДП "Завод імені В.О. Малишева" - унікальне багатопрофільне підприємство транспортного й енергетичного машинобудування, що працює в наступних напрямках: гусенична спеціальна й транспортна техніка, колісна спеціальна й транспортна техніка, двигуни внутрішнього згоряння, продукція виробничого призначення, товари побутового призначення. Завод надає наступні послуги: виготовлення будь-якої складності заготівель із литих і чорних металів методом холодного й гарячого штампування, малодоходним, литтям у землю, у кокіль, під тиском, по виплавлюваних моделях, відцентровим литтям; виробів гумовотехнічних, пластмасових, дерев'яних, столярних, залізобетонних. Виробництво жаростійких і опанувати виробів зі склотканин, азбестового полотна, каолінових і базальтових волокон, призначених для теплоізоляції й захисту вузлів деталей від впливу високих температур.

В кінці 2009 року було укладено контракт на постачання до Іраку 420-ти БТР-4 (270 лінійних бронетранспортерів, 80 командирських, 30 штабних, 30 медичних і десять ремонтно-евакуаційних) на загальну суму 457,5 мільйонів доларів США. Постачання першій партії - 26-ти БТРів - закінчилася зривом термінів постачання, поверненням декількох машин для усунення дефектів знарядь, зміною гендиректора підприємства і штрафними санкціями від Іраку у розмірі 3 млн. дол. США. У серпні 2014 року було укладено контракт на постачання до Таїланду 121-го БТР-3Е1 на суму більше 140 мільйонів доларів. У березні 2015 підписаний контракт з Таїландом на постачання 49 танків Т-84 "Оплот" на суму 250 мільйонів доларів. Це найбільший контракт по імпорту українського озброєння за останніх 16 років, з часу пакистанського танкового контракту. Не дивлячись на це фінансовий стан ДП "Завод ім. В.О. Малишева" на сьогодні є досить неоднозначним, а його фінансова стабільність суперечливою.

Аналіз фінансового стану підприємства доцільно розпочати з так званого горизонтального (табл. 2.1) та вертикального (табл. 2.2) аналізу.

Таблиця 2.1

Горизонтальний аналіз балансу ДП "Завод імені В.О. Малишева", за 2014-2015 рік., тис. грн.

Показники

Абсолютне значення

Зміни

2014

2015

В абсолютному виразі

у % 2015/2014

Актив

І. Необоротні активи

330430,8

294637,1

-35793,7

10,83

II. Оборотні активи

294262,9

283917,3

-10345,6

3,52

III. Витрати майбутніх періодів

144,4

121,2

-23,2

16,07

Баланс

624838,1

578675,6

-46162,5

7,39

Пасив

І. Власний капітал

359954,6

325543,4

-34411,2

9,56

ІІ. Розрахунки та інші пасиви

а) довгострокові позики

25162,2

18366,1

-6796,1

27,1

б) короткострокові кредити

45451,2

34825,7

-10625,5

23,38

в) розрахунки з кредиторами та інші розрахунки

194208

199878,3

5670,3

2,92

ІІІ. Доходи майбутніх періодів

62,1

62,1

0

0

Баланс

624838,1

578675,6

-46162,5

7,39

Горизонтальний аналіз дав змогу оцінити зміни перш за все в динаміці активів підприємства, які за звітній період зменшилися на 46,16 млн. грн. Крім того маємо зміну у структурі активу, що характеризується зменшенням необоротних активів на 35,79 млн. грн. Це дає змогу робити висновки про збільшення ліквідності підприємства. Позитивним є також зменшення довгострокових та короткострокових позик на 17,3 млн. грн., що в світлі санації підприємства дає змогу казати про певні вдалі рішення керівництва у сфері управління активами.

Таблиця 2.2

Вертикальний аналіз балансу ДП "Завод імені В.О. Малишева", за 2014-2015 рік., тис. грн.

Актив

2014

2015

Пасив

2014

2015

Всього активів

100%

100%

Всього зобов'язань в т. ч.

100%

100%

І. Необоротні активи

52,9

50,9

І. Власні засоби

57,6

56,3

II. Оборотні активи

47,1

49,1

ІІ. Довгострокові зобов'язання

4

3,2

III. Витрати майбутніх періодів

0,0

0,0

ІІІ. Короткострокові кредити

36,2

38,5

ІV. Доходи майбутніх періодів

0,01

0,011

Щодо вертикального аналізу балансу, то можемо зробити висновки про позитивні тенденції зменшення питомої ваги в активах підприємства нематеріальних активів, що призвело до певного "полегшення" сукупної кількості активів. Наслідком цього буде збільшення ліквідності підприємства. Структура пасиву змінилася не суттєво, та все ж треба відмітити певне скорочення питомої ваги власних засобів на 0,7%.

2.2 Аналіз фінансового стану ДП "Завод ім. В.О. Малишева"

Аналіз ліквідності балансу складається в порівнянні засобів активів підприємства, згрупованих по ступені ліквідності й розташованих у порядку зменшення останньої із зобов'язаннями по пасивах, згрупованих по строках їхнього погашення й розташованих у порядку зростання цих строків. По ступені ліквідності всі активи підприємства групувалися на:

А1 - найбільш ліквідні активи. До них відносяться грошові кошти, а також короткострокові фінансові вкладення.

А2 - активи, які можуть бути швидко реалізовані, для обігу яких у гроші потрібне певний час (дебіторська заборгованість, строк якої менше 12 місяців, а також інші оборотні активи).

А3 - активи, які можуть бути реалізовані повільно (запаси).

А4 - активи, які важко реалізувати (необоротні активи підприємства).

Пасиви підприємства, залежно від зростання строків їхнього погашення, групувалися в такий спосіб:

П1 - найбільш термінові зобов'язання підприємства.

П2 - короткострокові пасиви підприємства.

П3 - довгострокові пасиви підприємства.

П4 - стійкі пасиви підприємства.

Для аналізу ліквідності підприємства використовувалися наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Кабс. = А1/ (П1 + П2) (2.1)

2. Коефіцієнт поточного покриття:

Ктек. пок. = (А1+А2) / (П1+П2) (2.2)

3. Загальний коефіцієнт покриття:

Кобщ. покр. = (А1+А2+А3) / (П1+П2) (2.3)

4. Відношення дебіторської заборгованості до кредиторського:

Кдз/кз = ДЗ/КЗ (2.4)

Результати розрахунків наведені в табл. 2.3

Таблиця 2.3

Коефіцієнти ліквідності.

Показники

2013

2014

2015

Норма

Кабс.

0,83

0,88

0,87

0,20 0,25

Кпот. покр.

1,573

1,026

1,71

0,7…0,8

Кзаг. покр.

1,574

1,026

1,71

2…2,5

Кдз/кз.

0,4

1,641

0,91

1

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності показує, що майже всі показники знаходяться за межами норми, однак, якщо у випадку коефіцієнту загального покриття таке відхилення від норм є критичним, то наприклад, для коефіцієнта абсолютної ліквідності, який в 2015 році склав 0,87, таке перевищення норми є прийнятним. Однак якщо таке перевищення спостерігається протягом всього періоду, то це свідчить про наявність проблем фінансового менеджменту.

Для більш розширеного та повного уявлення про стан системи управління оборотними й необоротними коштами необхідно провести їх аналіз (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз ефективності використання оборотних коштів

Показники

2013

2014

2015

Коефіцієнт оборотності (Коб)

0,62

0,64

0,34

Тривалість обороту, днів

589

570

1061

Коефіцієнт закріплення оборотних засобів, Кзакр

1,61

1,56

2,9

Згідно наведеним у таблиці 2.4 розрахункам протягом 2015 року тривалість обороту оборотних засобів перевищує 2,5 років, що свідчить про значні проблеми забезпечення коштами виробничі процеси. Зниження швидкості оборотності оборотних засобів також відбивається на збільшенні тривалості обороту.

Тепер проведемо оцінку фінансової стійкості підприємства (табл.2.5), яка основана на розрахунку низки коефіцієнтів.

Таблиця 2.5

Оцінка фінансової стійкості підприємства за 2006-2007 рр.

Показник

Методика розрахунку

2014

2015

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу

власний капітал / всього господарських засобів

0,58

0,563

2. Коефіцієнт фінансової залежності

всього господарських засобів / власний капітал

1,74

1,778

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

власні оборотні кошти / власний капітал

0, 19

0,187

4. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

позиковий капітал / всього господарських засобів

0,40

0,417

5. Коефіцієнт структури довгострокових вкладів

довгострокові пасиви / необоротні активи

0,08

0,062

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

довгострокові пасиви / (довгострокові пасиви + власний капітал)

0,07

0,053

7. Коефіцієнт структури позикового капіталу

довгострокові пасиви / позиковий капітал

0,10

0,076

8. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

позиковий капітал / власний капітал

0,70

0,742

Таким чином можемо зробити певні висновки щодо фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнт фінансової залежності, який демонструє залежність підприємства від власних коштів є зависокий, що характеризується наявністю позичкового капіталу у великій кількості. Така ситуація негативно відбивається перш за все на платоспроможності підприємства.

Відмітимо також низький рівень коефіцієнту маневреності капіталу, який до того ж в 2015 році зменшився ще на 0,003 пункти. Також зменшився коефіцієнт структури позикового капіталу на 0,024 пункти.

Останнім кроком фінансового аналізу підприємства є оцінка рентабельності (табл. 2.6.)

Таблиця 2.7

Оцінка рентабельності ДП "Завод імені В.О. Малишева" за 2014-2015 рр.

Показник

Методика розрахунку

2014

2015

1. Чистий прибуток, тис. грн.

-34411,2

-36650,4

2. Рентабельність продукції

прибуток від реалізації / виручка від реалізації

0,341

0,395

3. Рентабельність основної діяльності

прибуток від реалізації / витрати на виробництво та збут продукції

0,35

0,36

4. Рентабельність сукупного капіталу

чистий прибуток / середня величина власного капіталу

0,055

0,063

5. Рентабельність власного капіталу

чистий прибуток / середня величина власного капіталу

0,10

0, 19

Підприємство є збиткове вже 2 роки поспіль, і до того ж збиток збільшився на 2,2. млн. грн. Рентабельність продукції також замала, але є позитивна тенденція до її збільшення, що в майбутньому може призвести до стабілізації фінансового становища підприємства. Зросла рентабельність від сукупного на 0,008 і від власного на 0,09 капіталу, що свідчить про ефективне використання власних коштів.

В цілому, фінансовий стан ДП "Завод імені В.О. Малишева" залишається нестабільним. Процес реструктуризації, що відбувається на цьому підприємстві покликаний вивести його з кризового стану, та поки позитивних зрушень дуже мало. Крім збільшення збитків підприємству загрожує зменшення ліквідності активів, збільшення частки позичкового капіталу, зростання боргів. Одним із інструментів виходу з кризи може бути вдале управління організаційною структурою, побудова її таким чином, щоб вона відповідала вимогам ефективності та раціональності розподілу наявних ресурсів і крім того давала змогу встановити чіткий контроль за управлінням якості на підприємстві.

2.3 Аналіз структури та складу об'єднань підприємств на прикладі ДП "Завод ім. В.О. Малишева"

На сьогодняшній день державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" знаходиться на стадії реструктуризації. Такі заходи дадуть змогу вивести підприємство з затяжної економічної кризи та покращити фінансові показники з метою відновлення репутації та відновлення потужностей заводу. Таким чином, одним із ключових напрямків реструктуризації є зміна існуючої організаційної структури. Сучасна організаційна структура є досить розгалуженою, але певним чином централізованою, тому що просліджується чітка вертикаль владного підпорядкування. У той же час ієрархічна побудова здійснена таким чином, що кожний функціональний напрямок діяльності підприємства безпосередньо підпорядкований заступникам Генерального директора (Додаток А).

Детальний аналіз дозволяє також відмити той факт, що під час реструктуризації велику увагу приділяли збереженню існуючих зв'язків між відділами та управліннями всередині підприємства та зв'язкам підприємства з філіалами. що дає змогу зберегти певну цілісність та виробничу потужність підприємства.

Зараз організаційна структура ДП "Завод імені В.О. Малишева" являє собою лінійно-функціональний тип структури, оскільки має систему побудови, яка поєднує в собі пряме підпорядкування персоналу прямому начальнику та так би мовити перехресне підпорядкування робітників функціональному начальнику. Ця структура є сама по собі досить обтяжлива та спричиняє великі непорозуміння при розподілі повноважень та зон відповідальності.

В умовах ДП "Завод імені В.О. Малишева" така структура є занадто громіздка та не досить зручною з точки зору побудови та розподілу системи підпорядкування та відповідальності. До того ж процес обміну інформацією в такому підприємстві ускладнюється настільки, що необхідно мати додаткову спеціалізовану службу за для своєчасного обслуговування мереж передачі та розподілу інформації.

Залишаються невизначеними взаємини підприємства з державою з питань виробництва оборонної продукції та фінансування сфери мобілізаційних потужностей (рис 2.1).

Рис. 2.1 Структурна схема управління державним концерном "Завод ім. В.О. Малишева"

Вихід зі становища, що склалося, бачиться в зміні правового статусу підприємства. У зв'язку з вище викладеним пропонувалася реструктуризація Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", що передбачає збереження державного впливу і збереження мобілізаційних потужностей.

Передбачається створення Державного Концерну "Завод імені В.О. Малишева" шляхом виділення з підприємства структурних підрозділів (філій) і створення на їх базі Державного Концерну згідно наведеної структурної схеми.

Державний Концерн є статутним об'єднанням підприємства промисловості, науки і будівництва, що об'єдналися з метою виробництва і розробки нових видів спеціальної техніки, продукції цивільного призначення і товарів народного споживання.

Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування об'єднань підприємств

3.1 Можливості розвитку об'єднань підприємств з метою підвищення їх ефективності

Найперспективнішим шляхом розвитку об'єднань підприємств є їх перетворення на транснаціональну корпорацію.

Транснаціональна корпорація (ТНК) - це міжнародна фірма, яка має свої господарські підрозділи у двох або більше країнах і керує цими підрозділами з одного чи декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє проводити узгоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення найвищого результату - прибутку [25].

Основний обсяг прямих "закордонних інвестицій і, відповідно. виробничої та іншої діяльності ТНК сконцентровано всередині "тріади": Європейский Союз (ЄС) - США - Японія, що зумовлено специфікою розвитку сучасного етапу науково-технічної революції і, у зв'язку із цим, структурною перебудовою національних господарств.

За офіційним визначенням ЮНКТАД, транснаціональна корпорація (transnational corporation, multinational corporation, multiational company, multinational enterprise) - це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і проводить єдину політику і загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень [11].

Транснаціональна корпорація як форма підприємництва - це міжнародне об'єднання, засноване на пайовій участі в капіталі, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників.

Існують різні типи транснаціональних корпоративних об'єднань. Найпоширенішим серед них є акціонерне товариство, що мобілізує капітал шляхом випуску цінних паперів - акцій та облігацій.

Іншим поширеним видом міжнародних корпорацій є багатонаціональна компанія (БНК). БНК - це корпорація, у якій головна компанія належить капіталу двох або більше країн [25].

У процесі свого становлення й розвитку ТНК проходять певні фази, а саме:

1. Розмір фірми невеликий, управління здійснює один менеджер. Із зростанням фірми на ній створюються функціональні відділи: з виробництва продукції, продажу, фінансів тощо. Така структурна зміна розглядається як початок другої фази розвитку фірми.

2. Внутрішня структура фірми в другій фазі дає їй змогу забезпечити значне зростання за рахунок збільшення виробництва продукції та організації збуту в межах внутрішнього ринку. Розвиток структури зумовлює поділ кожного функціонального відділу на декілька підвідділів або груп. Менеджер фірми й функціональні відділи і надалі є основними елементами схеми управління. Часто фірми виробляють продукцію однієї номенклатури й тому зберігають стабільність операцій. Зростання фірми відбувається завдяки вертикальній інтеграції.

3. Збільшення кількості нових видів продукції або вихід на нові ринки порушує рівновагу внутрішньої структури, що склалася в другій фазі. Рішення фірми про запровадження нової структури управління розглядається як початок третьої фази розвитку фірми [14].

Основним носієм процесів транснаціоналізації є підприємницька структура, організаційна форма якої - корпорація. Перетворення національної компанії на міжнародну відбувається згідно із загальними тенденціями розвитку міжнародної економіки: дія тенденції до інтернаціоналізації сфери обігу зумовила появу закордонних збутових мереж, а дія тенденції до інтернаціоналізації сфери виробництва реалізувалася створенні закордонних виробничих підрозділів.

На відміну від багатонаціональних корпорацій, ТНК утворюються як національні щодо капіталу й контролю і є міжнародними за сферою своєї діяльності. У наш час ТНК є ядром світового виробництва. Діяльність БНК і ТНК має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв'язків, тобто є провідником глобалізацій них процесів у світі.

Стратегія глобальних операцій дає змогу ТНК успішно здійснювати стратегію довгострокової максимізації прибутків. Основним чинником появи ТНК було поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дало змогу поліпшити економічне становище підприємств та країн, які беруть участь у цих процесах.

Переваги ТНК в отриманні значно більшого прибутку порівняно з іншими формами організації міжнародного бізнесу є водночас причинами активного розвитку корпорацій. Основними серед причин-переваг є такі [25]:

- можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав;

- недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші "невідчутні" активи, насамперед управлінський і маркетинговий досвід;

- близькість до споживачів продукції іноземної філії ТНК і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни;

- можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, політики в різних країнах, відмінності в курсах валют тощо;

- здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції;

- за допомогою прямих іноземних інвестицій ТНК дістає можливість уникнути бар'єрів при входженні на ринки окремих країн через експорт товарів або послуг.

Економічний механізм діяльності ТНК залежить від економічного й регулятивного середовища в країнах базування та країнах здійснення діяльності філій ТНК. Провідна роль належить податковим умовам діяльності ТНК, оскільки планування останньої ТНК базується на врахуванні відмінностей в умовах економічної діяльності в країнах, де компанія здійснює операції. Ефект оподаткування вирішальним чином впливає на ключові аспекти діяльності ТНК (іноземне інвестування, фінансову структуру, структуру та вартість залученого капіталу, управління валютними ризиками, фінансовий контроль) і тому має бути оптимізованим [17].

Ще одним можливим напрямком розвитку корпоративної форми організації суб'єктів господарювання є створення транснаціональних альянсів.

Нині глобальна стратегія транснаціоналізації здійснюється шляхом раціонального вибору (комбінації) інвестиційних та неінвестиційних форм транснаціоналізації.

Транснаціональні альянси є однією з найрозвиненіших форм і одним з найдинамічніших напрямів транснаціоналізації. Транснаціональні альянси - це глобальні форми здійснення партнерства, спільної або пайової діяльності на основі багатосторонніх контрактів (угод) компаній різних країн через здійснення спільної маркетингової, фінансової, інноваційної, інвестиційної та операційної діяльності.

Транснаціональні альянси - це відносно нове утворення в глобальній економіці. Виникнення альянсів - результат посилення глобальної конкуренції, передусім між ТНК, особливо нецінової конкуренції. Глобальна конкуренція є визначальною, однак не єдиною причиною утворення транснаціональних альянсів.

Такими причинами є:

- подальша глобалізація ринків і розширення спектра геополітичних завдань розвитку, технологічна універсалізація господарської діяльності підприємницьких структур; коливання у співвідношенні валютних курсів окремих національних грошових одиниць та об'єктивна потреба маневру в інвестиційній політиці;

- можливість забезпечення додаткової трансакційної економії, заощадження на витратах;

- можливість підвищення прибутковості активів, що забезпечується поглибленням спеціалізації та організаційно-управлінською оптимізацією;

- подальший прогрес технологій, що спричиняє недоцільність, а іноді й підприємницьку неможливість наслідування паралельних курсів НТП.

Основні конкурентні переваги, на використання й створення яких спрямовані альянси, охоплюють:

- конкурентні переваги компанії (як правило, глобального лідера в галузі) на трансграничній основі, їх трансферт або використання іншими компаніями - членами альянсу в інших країнах;

- конкурентні переваги країни для використання в інших країнах;

- конкурентні переваги кластера споріднених галузей на трансграничній основі;

- трансграничну інтерналізацію конкурентних переваг у рамках транснаціонального альянсу [21].

Транснаціональні альянси мають певні форми вияву. За ступенем регіоналізації транснаціональні альянси можна класифікувати як:

а) національні - створені компаніями однієї країни;

б) транснаціональні - створені компаніями двох або більше країн, діють на трансграничній основі;

в) глобальні - створені кампаніями декількох країн, діють у глобальному масштабі.

Основним економічним мотивом створення транснаціональних альянсів є відносне скорочення прямих інвестицій і досягнення економічного ефекту за рахунок трансграничного використання нематеріальних активів, пайової участі, партнерства або розподілу та комбінації функцій.

3.2 Закордонний досвід функціонування об'єднань підприємств

Провідне місце в системі організації підприємницької діяльності за кордоном відіграють кластери та кластерна форма організація суб'єктів господарювання, яка за своїм потенціалом значно обходить об'єднання підприємств.

Кластери - це групи взаємопов'язаних, географічно-сконцентрованих підприємств, задіяних в підвищенні рівня економічного розвитку регіону, в першу чергу шляхом експорту товарів та послуг.

Термін "кластер" використовується для позначення галузевої та географічної концентрації суб'єктів підприємництва, які виробляють та реалізують ряд подібних або взаємодоповнюючих продуктів і, таким чином, об'єднані спільнми проблемами та можливостями. Така концентрація дає поштовх для розвитку інших галузей (як, наприклад, створення спеціалізованих постачальників сировини та комплектуючих або зростання кількості інституцій, що обслуговують галузь) та сприяє створенню спеціалізованих послуг в технічній, адміністративній та фінансовій сферах. Кластери також слугують сприятливою базою для розвитку мережі громадських та приватних організацій, що підтримують розвиток місцевої економіки, пропагуючи колективне навчання та інновації шляхом здійснення прямої чи опосередкованої координації.

В умовах сучасної конкуренції індивідуальне і самостійне функціонування навіть великих організацій дає все менші гарантії ефективного досягнення поставлених цілей, тому останнім часом підприємства значно охоче використовують різні форми кооперації, сприймаючи їх як складові елементи своїх стратегій. Сильні глобалізаційні тенденції приводять до того, що в усіх галузях економіки співробітництво стає ключовим підходом до ефективної конкуренції. Таким чином, постає проблема детального аналізу кластерних об'єднань, їх видів, а також загроз та можливостей їх існування.

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; підвищена сприйнятливість до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до ринків збуту, спеціалізованим постачальникам, послугам, кваліфікованій робочій силі, технологічним знанням; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність [15].

Можливі труднощі: недоліки фізичної інфраструктури; нестача доступного капіталу; слабка структура технологічних інститутів; регіональна ізольованість і замкнутість; недолік кваліфікованої робочої сили; ієрархія кластерів - труднощі для постачальників "нижнього” рівня; "несвоєчасні" кластери можуть бути неконкурентоспроможні.

Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою для відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного розвитку та конкурентоспроможності. Кінцева мета - зайняття Україною гідного місця у глобальній системі економічного та політичного розвитку. Саме для України, особливо в умовах все зростаючої глобалізації та конкуренції, питання скорішого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об'єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, у якій на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

У останнє десятиріччя кластери та регіональна політика, що заснована на них, слугують найбільш успішним інструментом економічного розвитку регіонів у західних країнах. Кластерні ініціативи, що підтримують форми кооперації між підприємствами, державним сектором та інституціями (університетами, дослідницькими центрами), є рушійними силами економічного зростання та зростання зайнятості в багатьох регіонах світу. Для України, яка тільки починає будувати свою регіональну політику представляється особливо актуальним вивчення регіональної політики розвинених країн, заснованої на кластерному підході у світлі орієнтації на європейську інтеграцію.

Кластерами можна назвати угруповання взаємозалежних компаній та установ, що конкурують та співпрацюють між собою, і які поєднані між собою системою ринкових та інших зв'язків [1]. Прикладами всесвітньо відомих об'єднань підприємств, що досягли вражаючих успіхів у певній галузі промисловості, поєднавши переваги співробітництва виробників продукції, досягнень науки та підтримки владних структур окремих територій, є: "Силіконова долина" (Каліфорнія), "Пластикова долина" (м. Тарнув, Польща), Масачусетський мультимедійний кластер, Каліфорнійський кластер із виготовлення вина, італійський взуттєвий кластер, "Даедук" (Південна Корея), "Софія і Гренобль" (Франція), "Лубен" (Бельгія) та інші [1].

Членство в кластері для промислових підприємств означає: широкий доступ до інформації щодо різних аспектів діяльності; можливості нарощування експорту та вихід на світові ринки; залучення капіталовкладень для покращення якості продукції та посилення конкурентних переваг; доступ до юридичних консультацій щодо реєстрації торгових марок, позиціювання товарів; участь керівного складу бізнес-одиниць у семінарах, що проводяться в зарубіжних країнах, для ознайомлення з особливостями ведення бізнесу. [22].

Кластери позитивно впливають на стан економіки регіонів по всьому світу. А із загостренням міжнародної конкуренції в деяких сферах без них вже просто не обійтися. Розвиток механізмів інтеграції малого і великого бізнесу, передусім, в промисловості, є сьогодні вимогою часу і ринку. Особливо перспективним, за оцінкою фахівців, є механізм взаємодії малого і великого бізнесу через застосування кластерних технологій.

Кластери більш ефективно та раціонально використовують наявний капітал, допомагають підприємствам, що входять у кластер, економніше витрачати ресурси та контролюють цілеспрямованість і стратегічність використання залучених інвестицій, прискорюють спеціалізацію, підвищують якість продукції та зростання обсягів виробництва, поділяють ринок на сегменти, збільшують асортимент продукції і створюють нові фірми, прискорюють впровадження нових технологічних процесів, мінімізують зайві виробничі потужності та оптимально розподіляють прибутки і витрати між членами кластера [24].

3.3 Напрямки вдосконалення діяльності ДП "Завод ім. В.О. Малишева"

Сучасний етап розвитку ДП "Завод ім. В.О. Малишева" характеризується досить серйозними фінансовими проблемами та процесом реструктуризації, метою якого власне і є вихід підприємства на прибутковий рівень.


Подобные документы

  • Особливості формування та функціонування господарських об'єднань, їх види та класифікація: договірні, статутні, технопарки, віртуальна мережна організація. Мета і економічна роль об'єднань підприємств, порядок заснування, організаційно-правові форми.

    реферат [21,8 K], добавлен 03.03.2011

  • Загальна характеристика організаційно-правових форм об’єднань підприємств. Нормативно-правові акти в галузі діяльності асоціацій. Особливості діяльності асоціацій підприємств та органи управління об’єднання. Функції та компетенція господарських об’єднань.

    реферат [56,1 K], добавлен 22.09.2013

  • Засади діяльності фінансового об'єднання підприємств, функціонування складних корпоративних структур. Методичні основи оцінки ефективності діяльності дочірніх підприємств. Пощук більш ефективних форм організації їх з метою розвитку і змінення форми.

    контрольная работа [109,2 K], добавлен 27.03.2012

  • Підприємство як суб'єкт ринкової економіки країни. Функціонування підприємства як товаровиробника. Характеристика об'єднань підприємств, їх особливості та принципи. Форма індивідуального відтворення підприємства в ринковій економіці. Види підприємств.

    курсовая работа [756,1 K], добавлен 14.01.2008

  • Правові основи функціонування підприємств, їх класифікація та структура. Об’єднання підприємств, ринкове середовище господарювання. Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницької діяльності, її здійснення на міжнародному рівні.

    реферат [26,9 K], добавлен 06.11.2011

  • Сутністно-типологічні засади функціонування сучасних підприємств в ринкових умовах. Особливості роздержавлення, приватизації й функціонування українських підприємств. Сучасні проблеми роздержавлення і приватизації підприємств та шляхи їх вирішення.

    курсовая работа [43,9 K], добавлен 05.12.2007

  • Визначення, цілі та напрями підприємства, правові основи його функціонування. Класифікація і структура підприємств, їх об’єднання. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій. Договірні взаємовідносини у підприємницької діяльності.

    реферат [23,0 K], добавлен 21.11.2011

  • Підприємство: ознаки, функції та класифікаці. Характеристика організаційно-правових форм підприємств. Особливості функціонування підприємств в умовах трансформації економіки України. Оцінка фінансового стану підприємств та напрямки його покращення.

    курсовая работа [50,8 K], добавлен 22.05.2008

  • Роль і місце малих підприємств в національній економіці, їх державна підтримка. Аналіз показників функціонування малих підприємств в Україні, проблеми і перспективи їх розвитку. Характеристика та оцінка діяльності малих підприємств Миколаївської області.

    курсовая работа [692,6 K], добавлен 06.09.2015

  • Спільне підприємство як суб’єкт господарської діяльності в Україні й форма інвестування в її економіку. Зарубіжний досвід формування та функціонування спільних підприємств. Перспективи подальшого створення та функціонування спільних підприємств в Україні.

    курсовая работа [715,7 K], добавлен 07.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.