Коефіцієнт екстенсивного завантаження визначається відношенням фактичних витрат часу працюючим устаткуванням до того часу, який має бути відпрацьованим за планом цим працюючим устаткуванням.

Що стосується екстенсивного коефіцієнта завантаження, то його можна визначити як для групи устаткування, так і для одиниці устаткування.

Разом з цим можна визначити коефіцієнт інтенсивного завантаження одиниці устаткування, відношенням фактичного випуску продукції за зміну цим устаткуванням до потужності машини за зміну.

1. Проаналізуємо стан і рівень використання ОЗ на конкретних прикладах.

Таблиця 5.1

	Попередній період	Звітний період
Випуск продукції (тис.грн.)	196400	205600
Середньорічна вартість ОЗ (тис.грн.)	27600	30220
Чисельність ПВП (люд.)	767	756
Знос ОЗ (тис.грн.)	2680	3530

На підприємстві є 254 од. устаткування

До 5 років 155 ед. (61,02%)

5 - 10 років 99 ед. (38,98%)

10 - 20 років -

понад 20 років -

Проаналізуємо стан основних засобів на підприємстві

К_зн.1 = 2680 / 27600 = 0,097 К_зн.2 = 3530 / 30220 = 0,117

К_пр.1 = 1,0 - 0,097 = 0,903 К_пр.2 = 1 - 0,117 = 0,883,

де індексами 1,2 позначено відповідно попередній та звітний періоди.

Визначимо показники використання основних засобів:

ФВ₁ = 196400 / 27600 = 7,1159420 грн. ФВ₂ = 205600 / 30220 =

6,8034414 грн.

ФЄ₁ = 27600 / 196400 = 0,140 грн. ФЄ₂ = 30220 / 205600 = 0,147 грн.

ФО₁ = 27600 / 767 = 35,98 тис.грн. ФО₂ = 30220 / 756 = 39,97 тис.грн.

На підприємстві основні засоби мають досить високий рівень придатності, хоч він в звітному періоді дещо знизився (0,883 проти 0,903). Показник фондовіддачі в звітному періоді знизився (6,8034414 грн. проти 7,1159420 грн.). Показник фондоозброєності в звітному періоді зріс (39,97 тис.грн. проти 35,98 тис.грн.).

Проаналізуємо використання обладнання на підприємстві:

К_{вик.наяв.обл.} = 250 / 254 = 0,984

Невст.обл. = 254 - 250 = 4 од.

К_{вик.вст.обл.} = 248 / 250 = 0,992

Резервне обл. = 250 - 248 = 2 од.

К_{вик.пр.обл.} = 246 / 248 = 0,991

Прост.обл. = 248 - 246 = 2 од.

В_заг. = В_зв.пер. - В_{поп.пер.}

В = 205600 - 196400 = 9200 тис.грн.

В(ФВ) = (ФВ₂ - ФВ₁) * ОЗ₂

В(ФВ) = (6,8034414 - 7,1159420) * 30220 = -9443,768 тис.грн.

В(ОЗ) = (ОЗ₂ - ОЗ₁) * ФВ₁

В(ОЗ) = (30220 - 27600) * 7,1159420 = +18643,768 тис.грн.

В = -9443,7681 + 18643,768 = 9200 тис.грн.

ФО = ФО₂ - ФО₁ ФО = 6,8034414 - 7,1159420 = -0,3125 грн.

ФО(В) = В₂ / ОЗ₁ - В₁ / ОЗ₁

ФВ(В) = 205600 / 27600 - 196400 / 27600 = +0,333331 грн.

ФВ(ОЗ) = В₂ / ОЗ₂ - В₂ / ОЗ₁

ФВ(ОЗ) = 205600 / 30220 - 205600/27600 = -0,6458339 грн.

ФВ = +0,333331 - 0,6458339 = -0,3125 грн.

2. Проаналізуємо стан і рух ОЗ за наступними даними:



Таблиця 5.2

Вихідні дані

Показники	Наявність на початок року	Надійшло в звітному році	Вибуло в звітному році	Наявність на кінець року
1. Промислово-виробничі засоби	17730	850	400	18180
зокрема:
а) будівлі	5760	-	80	5680
б) споруди і передавальні пристрої	-	-	-	-
в) силові машини і устаткування	2040	130	50	2120
г) працюючі машини і устаткування	8920	670	250	934
д) транспортні засоби	330	-	-	330
е) інвентар, інструменти та інші ОЗ	680	50	20	710
2. Непромислові ОЗ і ОЗ непромислового призначення	2110	1390	40	3460
Всього ОЗ	19840	2240	440	21640
Знос	4450	-	-	5490

Визначимо коефіцієнти оновлення:

Конов. всіх засоб. = 22400 / 216400 = 0,101 (10,1%)

Конов. пром. вир. = 850 / 18180 = 0,05 (5,0%)

Конов. непром. = 1390 / 3460 = 0,401 (40,0%)

Визначимо коефіцієнт зносу

Кзносу на кін. року = 5490 / 21640 = 0,26

Кзносу на поч. року = 4450 / 19840 = 0,22

Питома вага активної частини:

На початок року = 10960 / 17730 = 0,61

На кінець року = 11460 / 18180 = 0,63



З результатів виконаного аналізу випливає, що найактивніше оновлювалися непромислові основні засоби (40%), промислово-виробничі оновилися всього на 5%. Станом на початок періоду основні засоби зношені на 22%, а на кінець року вони зносилися на 26%. На кінець періоду питома вага активної частини трохи зросла і склала - 63% проти 61% на початок року.

Контрольні запитання

1. Задачі аналізу ОЗ.

2. Показники, що характеризують стан ОЗ, їх визначення та економічна сутність.

3. Рух основних засобів на підприємстві та показники, що його характеризують.

4. Рівень використання ОЗ на підприємстві та показники, що його характеризують.

5. Розрахунок впливу на випуск продукції показника фондовіддачі та середньорічної вартості ОЗ.

6. Аналіз використання обладнання на підприємстві.

7. Комплексні показники використання обладнання на підприємстві.

Тема 6 Аналіз трудових показників

1. Задачі аналізу трудових показників

2. Аналіз чисельності працюючих

3. Аналіз фонду робочого часу

4. Аналіз продуктивності праці

5. Аналіз фонду заробітної плати

Курс на ринкову економіку, а отже, на прискорення інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості значною мірою залежить від ініціативи трудових колективів підприємств.

На сучасному етапі розвитку економіки мало відповісти на запитання, як виконане завдання трудовим колективом. Необхідно насамперед з'ясувати, які зміни у використанні праці відбулися в процесі виробництва в порівнянні з завданням. Зміни можуть носити двоякий характер, позитивний і негативний. Для виявлення цих змін необхідно здійснювати аналіз трудових показників.

Основні задачі аналізу полягають в:

- виявленні забезпеченості робочих місць виробничого підрозділу персоналом у необхідному для виробництва, професіональним і кваліфікаційним складом (забезпеченість виробництва трудовими ресурсами);

- аналізі якісного використання трудових ресурсів (робочого часу) у процесі виробництва;

- виявленні ефективності використання трудових ресурсів (зміна виробітку продукції на одного працюючого).

- об'єктивній оцінці використання трудових ресурсів - робочої сили, робочого часу, продуктивності праці;

- визначенні факторів, що негативно впливають на розмір показників, і закріплення впливу позитивних.

Таким чином, основною метою аналізу праці є виявлення резервів і невикористаних можливостей, розробка заходів щодо приведення їх у дію.

Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва і підвищення рентабельності роботи необхідно проаналізувати певні показники, пов'язані з рухом, якістю робочої сили, продуктивністю, а також її вартістю. До цих показників відносяться наступні:

- чисельність персоналу підприємства з погляду динаміки, структури, професійної підготовленості, плинності кадрів;

- використання робітниками та службовцями робочого часу, стан трудової дисципліни;

- продуктивність праці;

- фонд оплати праці, динаміка середньої заробітної плати працівників.

Аналіз чисельності працюючих

1. Абсолютне та відносне відхилення чисельності працюючих

2. Аналіз впливу зміни питомої ваги робітників в загальній кількості працюючих на випуск продукції

3. Аналіз рівня кваліфікації

4. Аналіз руху робочої сили

Починати аналіз окремого кола питань взагалі необхідно з характеристики динаміки чисельності працюючих на підприємстві за останні 2-3 роки. Такий аналіз дає можливість оцінити, наскільки успішно підприємство витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції і на ринку трудових ресурсів.

Зрозуміло, що просте порівняння чисельності працівників підприємства за кілька років повної відповіді на ці питання не дає. Лише в зв'язку з динамікою виробничих потужностей підприємства, динамікою продуктивності праці висновки про динаміку чисельності працівників підприємства набувають обґрунтованості й аналітичної цінності.

Якщо за незмінних виробничих потужностей на підприємстві щорічно зменшується чисельність персоналу і пропорційно - обсяг випуску продукції, тобто коли скорочення чисельності персоналу не компенсується збільшенням продуктивності праці, а виходить, відбувається зниження показників використання виробничих потужностей підприємства, це одночасно свідчить про недоліки в організації виробництва, про невміння керівників підприємства вдержати його "на плаву", зберегти трудовий колектив. Така ситуація вимагає з'ясування конкретних причин плинності робочої сили і розробки рекомендацій для стабілізації стану.

У табл. 6.1 наведені дані про чисельність працюючих на підприємстві.



Таблиця 6.1

Аналіз чисельності працюючих

Категорії працюючих	Чисельність, осіб	Структура, %	Абсолютне відхилення, осіб
	попередній рік	звітний рік	попередній рік	звітний рік
Всього промислово-виробничого персоналу, в том числі:	180	158	100	100	-22
- робітники	141	125	78,3	79,1	-16
- керівники	13	13	7,2	8,2	-
- спеціалісти	16	14	8,9	8,9	-2
- службовці	10	6	5,6	3,8	-4

У звітному році порівняно з попереднім чисельність промислово - виробничого персоналу скоротилась на 22 особи. Скорочення чисельності відбулося майже за всіма категоріями працюючих. Так чисельність робітників скоротилась на 16 осіб, спеціалістів на 2 особи, службовців на 4 особи.

В загальній чисельності як у попередньому так і у звітному році найбільшу питому вагу займають робітники - 78,3 % у попередньому та 79,1 % у звітному році.

За даними таблиці 6.1 визначено абсолютне відхилення кількості всього промислово-виробничого персоналу та в тому числі окремих категорій працюючих від запланованої кількості. Але таке відхилення (абсолютне) можна розрахувати лише за умови, що виконано завдання з випуску продукції лише на 100%. Якщо ж завдання не виконано (перевиконано) необхідно розрахувати відносне відхилення.

Нехай завдання з випуску продукції виконано на 102,5%. Чисельність робітників розрахункова (планова) - 118 осіб. Вихідні дані див. табл. 6.1. тоді відносне відхилення чисельності розраховується:

Відн. відх. = 125 - (118 * 102,5) / 100 = +4 особи



Відносне відхилення розраховується тільки для категорії "робітники", бо їх кількість залежить від обсягу виконаної роботи. Таке відносне відхилення матиме місце лише в тому випадку, якщо весь приріст випуску продукції буде здійснюватись лише за рахунок зростання чисельності. Але приріст випуску може здійснюватись частково за рахунок зростання продуктивності праці, а частково за рахунок зростання чисельності робітників.

Нехай на 70% зростання випуску буде здійснюватися за рахунок зростання продуктивності праці, а решта 30% - за рахунок зростання чисельності робітників. Тоді відносне відхилення чисельності буде визначатися:

2,5% * 30 / 100 = 0,75%

125 - (118 * (100 + 0,75))/100 = +6 осіб

За такої умови відносне відхилення складає 6 осіб (збільшення), тобто робітників більше на 6 осіб чим мало б бути. Аналізуючи чисельність робітників на підприємстві, доцільно з'ясувати, як змінилась питома вага їх в загальній кількості фактично у порівнянні з розрахунковою (плановою). Фактична питома вага робітників в загальній кількості за звітний період склала - 79,1%. Розрахункова загальна чисельність працюючих - 151 особа, робітників - 118 осіб, питома вага робітників розрахункова (планова) 118 / 151 * 100 = 74,14%. Визначимо вплив на випуск продукції зміни питомої ваги робітників в загальній кількості працюючих. Фактична кількість робітників в звітному періоді - 125 осіб, за умови дотримання планової питомої ваги в фактичній чисельності звітного періоду мало б бути робітників: 158 * 74,14 / 100 = 117 особи. Тоді фактично робітників є на 8 осіб більше: 125 - 117 = 8 осіб.

За умови, що середня річна продуктивність праці кожного робітника - 25 тис. грн. випуск продукції фактично в звітному періоді зріс на: 25 тис. грн. * 8 = 200 тис. грн.

Далі необхідно проаналізувати рівень виконання норм виробітку робітниками. Для цього треба виділити групи: не виконуючі, виконуючі та перевиконуючі норми виробітку і розрахувати питому вагу кожної групи в загальній кількості. Поряд з розглянутим необхідно проаналізувати рух робочої сили на виробництві. Цей процес можна оцінити за допомогою коефіцієнтів:

- обороту з приймання;

- обороту зі звільнення;

- плинності.

Коефіцієнт обороту з приймання визначається відношенням кількості людей, що оформилися на роботу (К_пр) до середньої облікової кількості (К_со).

К_об.пр. = К_пр / К_со

Коефіцієнт обороту зі звільнення розраховується як відношення кількості звільнених з роботи працівників до середньо облікової чисельності:

К_об.зв. = К_зв / К_со

Коефіцієнт плинності - це відношення звільнених за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни (з неповажних причин) (К_н.п.) до середньо облікової чисельності (К_со).

К_пл = К_нп / К_со

Наприклад: Середньо облікова чисельність в звітному періоді склала - 158 осіб, з них прийнято на роботу нових - 10 осіб, вибуло (звільнилося) - 11 осіб, з неповажних причин - 4 особи. Визначимо розглянуті вище показники:

К_об.пр. = 10 / 158 =0,0633 (6,33%)

К_об.зв. = 11 / 158 = 0,0696 (6,96%)

К_пл = 4 / 158 = 0,0253 (2,53%)

Таким чином, на підприємстві з усієї середньооблікової кількості працюючих 6,33% це заново прийнятих, 6,96% - звільнених з роботи та 2,53% - звільнених за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни. Особливої уваги заслуговує плинність кадрів, бо вона знижує продуктивність праці на підприємстві. Щоб розробити заходи, спрямовані на закріплення кадрів на підприємстві, треба з'ясувати причини звільнення з роботи.

Проте розглянуті показники використання трудового потенціалу не дають вичерпної характеристики його використання. Обсяг випуску продукції в значній мірі залежить не тільки від чисельності працівників, а й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від ефективності праці, її продуктивності.

Аналіз фонду робочого часу

1. Аналіз втрат робочого часу, що враховуються в формах офіційної звітності

2. Аналіз втрат робочого часу, що не враховуються в офіційній звітності та непродуктивних витрат часу

Однією з найважливіших умов виконання плану виробництва, збільшення випуску продукції кожним членом трудового колективу, а також раціонального використання трудових ресурсів є ощадливе й ефективне використання робочого часу.

Від того, наскільки повно і раціонально використовується робочий час, залежать ефективність роботи, виконання всіх техніко-економічних показників трудовим колективом. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на промисловому підприємстві.

Для виявлення причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу використовують дані фактичного і планового балансу робочого часу.

Таблиця 6.2

Баланс робочого часу

Показники	На одного робочого
	За попередній рік	За звітний рік
		План	Факт
Календарне число днів у році	365	365	365
Число вихідних і святкових днів	103	104	104
Плановані невиходи на роботу	25	26	26
У тому числі:
Чергові відпустки	21	21	21
Через хворобу	3	2	3
Неявки дозволені законом	1	3	2
Прогули	3	-	1
Простої цілоденні	1	-	2
Тривалість робочого дня	7,9	7,8	7,85

При аналізі важливо встановити, які з причин, що викликали втрати робочого часу, є залежними від трудового колективу (прогули, простої устаткування з вини робітників і т.д. ) і які не обумовлені його діяльністю (відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами, відпустки на час навчання, хвороби і т.д. ). Зменшення втрат робочого часу з причин, що залежать від трудового колективу до повного їхнього усунення, є резервом, що не вимагає капітальних вкладень, але дозволяє швидко одержати віддачу.

При вивченні забезпеченості підприємства робочою силою необхідно звернути увагу на завантаженість окремих робітників.

З даних балансу робочого часу видно, що:

- плановий фонд робочого часу (ПФ) дорівнює 235 днів на одного робітника (365-104-26=235)

- фактичний фонд робочого часу (ФФ) у звітному році - 232 дні на одного робітника (365-104-26-1-2=232)

- фактичний фонд робочого часу попереднього року (ФФП) дорівнює 233 дні (365-103-25-3-1=233).

Ефективність використання робочого часу в звітному періоді в днях.

- в порівнянні з плановим періодом склала:

Тоді, втрати часу складають

1,28% (100-98,72=1,28) або -3 дні (232-235= -3).

- в порівнянні з попереднім періодом можна розрахувати таким чином:

Тоді, втрати часу складають

0,43 % (100-99,57=0,43) або -1 день (232-233= -1).

Ефективність використання робочого часу в годинах буде наступною:

- плановий фонд у звітному періоді на 1 робітника (ПФ_г) складає 1833 годин (235*7,8=1833)

- фактичний фонд у звітному періоді (ФФЗ_г) 1821,2 ч на 1 робітника

(232*7,85=1821,2).

- фактичний фонд у попередньому періоді на 1 робітника (ФФП_г)

1840,7 годин (233*7,9=1840,7)

Використання робочого часу в годинах:

- у порівнянні з планом



Тоді, втрати в годинах складають - 11,8 годин 0,64% (1821,2-1833=-11,8)

- у порівнянні з попереднім періодом

Тоді, втрати в годинах -19,5 годин 1,06 % (1821,2-1840,7=-19,5).

Таким чином, у звітному році кожен робітник відпрацював на 3 дні менше порівняно з запланованими, втрати часу складають 1,28 %, та на один день менше ніж в попередньому році, втрати часу складають 0,43 %. Ефективність використання робочого часу в годинах погіршилась також. Так у звітному році порівняно з планом кожен робітник недопрацював 11,8 годин, втрати часу 0,64 %, а порівняно з попереднім роком - 19,5 годин, втрати часу 1,06 %. Використання часу в порівнянні з минулим роком гірше, ніж у порівнянні з планом.

Під час проведення аналізу слід звернути особливу увагу на внутрішньозмінні простої. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва й управління, простоями обладнання, машин і механізмів, браком сировини, низькою трудовою дисципліною.

Необхідно зазначити, що розрахунок втрат робочого часу не повністю відображає реальну картину, бо до розрахунку не потрапляють втрати робочого часу тривалістю 15-20 хвилин, а інколи і більше, які ніде не фіксуються. Величину таких втрат можна визначити за допомогою фотографії робочого дня.

На підприємстві мають місце і приховані втрати робочого часу, пов'язані з виготовленням бракованої продукції, виправленням браку, порушенням нормальних умов праці та іншим.

Аналіз продуктивності праці

1. Значення та задачі аналізу продуктивності праці

2. Фактори, які впливають на продуктивність праці

3. Аналіз впливу факторів на продуктивність праці

З розвитком суспільства, збільшення обсягів виробництва і національного доходу все більше залежить від ефективності праці.

Досягнення визначеного результату в процесі виробництва може бути отримане з різним ступенем ефективності праці. Ступінь ефективності праці людей у процесі виробництва одержала назву продуктивності праці. Іншими словами, під продуктивністю праці розуміється його результативність, або здатність людини робити за одиницю робочого часу визначений обсяг продукції.

Підвищення продуктивності праці в умовах ринкової економіки має особливе значення, тому що воно пов'язано з переходом економіки від переважного використання екстенсивного типу розвитку народного господарства до інтенсивного, коли розширене відтворення все в більшій мірі здійснюється шляхом прискорення технічного прогресу удосконалення управління підприємством і на цій основі - підвищення продуктивності праці.

Все розмаїття факторів, які впливають на продуктивність праці можна згрупувати в окремі групи (рис.6.1) суспільні та природні. Природні фактори в подальшому не деталізуються, суспільні ж деталізуються.

Всі природні фактори поділяються на матеріально-технічні, соціально-економічні та структурні зміни в виробництві.

Матеріально-технічні фактори викликають матеріальні витрати та підвищують технічний рівень виробництва. Вони пов'язані зі зниженням трудомісткості продукції, тобто витрат часу на виготовлення одиниці продукції та вважаються резервом її зниження. Досягається це зниження трудомісткості продукції за рахунок: удосконалення техніки, технології та конструкції виробів.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок - за умови зниження трудомісткості продуктивність праці зростає і навпаки.

Тобто, темп зростання середнього денного виробітку можна визначити за формулою:

,

де: t - зниження трудомісткості, %

ПП% - можливе підвищення продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості, %

Зміна продуктивності праці впливає на величину випуску продукції, так як:

В = ПП*Ч,

де: ПП - середньорічна продуктивність праці, тис.грн.

Ч - чисельність робітників, осіб.

Розглянемо різні ситуації:

1. Випуск не змінюється.

в цьому випадку можливе підвищення продуктивності праці розрахуємо за формулою:

,

зміна чисельності знаходиться за формулою:

,



де: Ч - зміна (можливе вивільнення) чисельності робітників, осіб.

t_i -зниження трудомісткості конкретного виробу, год.

В - випуск конкретного виробу, од.

ФРЧ річ - річний фонд робочого часу одного робітника, год.

n - кількість видів продукції у яких мало місце зниження витрат

часу на їх виготовлення.

2. Чисельність не змінюється.

,

де: В - зміна випуску продукції, од.

t₂ - трудомісткість продукції після впровадження заходів, год.

Так як чисельність не змінюється, то зміна випуску продукції у % буде показувати зміну ПП. %, тому що:

І_в = І_ч*І_пп ,

де: І_в - індекс випуску продукції;

І_ч - індекс чисельності;

І_пп - індекс продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці в певній мірі залежить також і від впливу на неї соціально-економічних факторів.

Соціально-економічні фактори вважаються резервами збільшення фонду робочого часу, вони впливають на економічні показники роботи підприємства та враховують соціальні аспекти організації виробничого процесу. До них належать:

- наукова організація праці;

- покращення використання робочого часу;

- удосконалення управління підприємством;

- абсолютне скорочення чисельності працюючих у допоміжних службах

підприємства;

- скорочення непродуктивних витрат робочого часу;

- зміна виробничої структури підприємства;

- введення в експлуатацію нових об'єктів та виробництв.

Майже всі розглянуті фактори прямо чи опосередковано пов'язані з використанням робочого часу. Для визначення значимості росту продуктивності праці в підвищенні ефективності роботи підприємства рекомендується проводити аналіз впливу факторів на продуктивність праці і випуск продукції.

У процесі аналізу необхідно установити:

· ступінь виконання завдання зі зростання продуктивності праці і визначити зростання випуску продукції за рахунок цього фактора;

· фактори, що впливають на зміну показників продуктивності праці; резерви зростання продуктивності праці (вироблення продукції) і заходи щодо їхнього використання.

Вихідні дані для аналізу представимо в табл. 6.3.

Таблиця 6.3

Вихідні дані для аналізу впливу трудових факторів на продуктивність праці і випуск продукції

Показники	План	Факт
Випуск продукції тис.грн. (В)	139200	137100
Середньооблікова чисельність, осіб (Ч)	1530	1510
Кількість відпрацьованих л/днів (Вл-дн)	382500	374480
Кількість відпрацьованих л/годин (Вл-год)	3021750	2846048

Проаналізуємо вплив факторів на зміну продуктивності праці і випуск продукції. Даний аналіз здійснюється в два етапи:

Першим етапом є розрахунок показників продуктивності праці:

1. Продуктивність праці середньорічна

ПП_річ. = В/Ч

ПП_річ.пл. = 139200000/1530 = 90980,39 грн.

ППр_{іч.факт.} = 137100000/1510 = 90794,7 грн.

% в.п. = 90794,7*100 / 90980,39 = 99,8 %

2. Продуктивність праці середньоденна

ПП_ден. = В / Вл-дн

ПП_ден.пл. = 139200000 / 382500 = 363,92 грн.

ПП_{ден.факт.} = 137100000 / 374480 = 366,11 грн.

% в.п. = 366,11 *100 / 363,92 = 100,6 %

3. Продуктивність праці середньогодинна

ПП_год. = В / Вл-год

ПП_год.пл. = 139200000 / 3021750 = 46,07 грн.

ПП_{год.факт.} = 137100000 / 2846048 = 48,17 грн.

% в.п. = 48,17 * 100 / 46,07 = 104,56 %

Планове завдання з продуктивності праці річної недовиконано (99,8 %), денної та годинної перевиконано відповідно 106,6% та 104,56 %. Проте на підприємстві мали місце цілоденні втрати робочого часу, так як виконання плану по середньоденній продуктивності праці вищі ніж по середньорічній продуктивності праці. Також мали місце внутрішньозмінні втрати робочого часу, так як процент виконання плану по середньогодинній продуктивності праці вищий ніж процент виконання плану по середньоденній продуктивності праці.

Другим етапом є визначення впливу трудових факторів на продуктивність праці і випуск продукції.

1) Наявність цілоденних втрат робочого часу:

В_річн(Д) = ПП_річн(Д)*Ч_факт.,

ППрічн(Д) - зміна продуктивності праці за рахунок цілоденних втрат;

Чфакт.- чисельність фактична звітного періоду;

ПП_річн(Д) = (Д_факт. -Д_план)*ПП_{план(ден)} = (248-250)*363,92 = - 727,84 грн.

Д = Вл-дн / Ч

Д_пл. = 382500 / 1530 = 250 днів

Д_факт = 374480 / 1510 = 248 днів

В_річн(Д) = - 727,84* 1510 = - 1099038,4 грн.

2) Зміна тривалості зміни:

В_(Тзм)= ПП_{річн(Тзм)}*Ч_факт

ПП_{річн(Тзм)}=(Т_{зм.факт}-Т_{зм.план})*Д_факт*ПП_{год.план} = (7,6-7,9)* 248 * 46,07 = - 3427,608 грн.

Т_зм = В_л-г / В_л-дн

Т_{зм.план} = 3021750 / 382500 = 7,9 год.

Т_{зм.факт} = 2846048 / 374480 = 7,6 год.

В(Т_зм)= - 3427,68 * 1510 = - 5175688,08 грн.

3) Зміна годинного виробітку

В(ПП_год)= ПП_{річн(ППгод)}*Ч_факт

ПП_річн(ПП_год) = (ПП_{год.факт} - ПП_{год план.}) * Т_{зм.факт.} * Д_факт =

(48,17 - 46,07) * 7,6 * 248= 3958,08 грн.

В(ПП_год)= 3958,08 *1510 = 5986700,8 грн.

4) Зміна чисельності робітників

В(ч)= (Ч_факт - Ч_план)*ПП_{річн.план} = (1510-1530) * 90980,39 = - 1819607,8 грн.

Результати розрахунків зведемо до табл. 6.4.

Таблиця 6.4

Вплив факторів на зміну продуктивності праці та випуску продукції

Фактори	Вплив на
	ПП, тис. грн.	Випуск, тис. грн.
1. Зміна кількості робітників	-	-1819,61
2. Зміна кількості відпрацьованих днів в році	-0,73	-1099,04
3. Зміна тривалості зміни	-3,43	-5175,8
4. Зміна годинного виробітку	3,96	5986,7
ВСЬОГО	-0,2	-2107,75

Перевірка:

ПП = ПП_факт - ПП_план = 90794,7 - 90980,39 = -185,69 грн. = - 0,18 тис.грн.

В = В_факт - В_план = 137100 - 139200 = - 2100 тис. грн.

Резерви зростання середньорічної продуктивності праці складають 8094,45 грн., вони можуть бути отримані за рахунок ліквідації цілодобових та внутрішньо змінних втрат робочого часу, а також за рахунок збільшення чисельності робітників (1819,61+1099,04+5175,8) = 8094,45 грн., а продуктивності праці на 4,16 тис.грн. (0,73+3,43 = 4,16 тис.грн.)

Аналіз фонду заробітної плати

1. Абсолютне та відносне відхилення фонду заробітної плати

2. Аналіз структури фонду заробітної плати

При аналізі трудових показників значна увага приділяється аналізу фонду оплати праці.

Формування витрат на оплату праці залежить від категорій працівників, оскільки оплата праці робітників найбільшою мірою піддається впливу обсягу випуску продукції (при відрядних формах оплати праці), або відпрацьованого часу (при погодинній оплаті прямо не зв'язана з обсягом виробництва).

З метою прийняття управлінських рішень необхідно обов'язково враховувати забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, можливості зростання показників, пов'язаних із цілоденними, внутрішньо змінними втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці і випуску продукції та обґрунтоване зростання фонду оплати праці.

У ході аналізу динаміки і структури фонду оплати праці необхідно з'ясувати:

- як динаміка фонду оплати праці пов'язана з динамікою обсягу продукції;

- які резерви має підприємство для зменшення витрат на оплату праці і відповідно підвищення рентабельності його праці;

- наскільки ефективна діяльність відповідних функціональних служб підприємства щодо неприпустимої несвоєчасної виплати заробітної плати членам трудового колективу.

У зв'язку з цим, насамперед, визначається склад і структура фонду оплати праці підприємства, динаміка цих показників.

Загальний фонд заробітної плати на підприємстві визначається:



,

де: Ч_і - чисельність робітників за категоріями

ЗП_і - середня заробітна плата і-тої категорії працюючих.

ФЗП= ФЗП_факт - ФЗП_план ,

де: ФЗП - зміна фонду заробітної плати.

На другому етапі розраховується абсолютна зміна фонду оплати праці та вплив факторів на цю зміну.

ФЗП(Ч) = (Чфакт - Чплан)*ЗПрічн.пл. ,

де: ФЗП(Ч) - зміна ФЗП за рахунок зміни чисельності робітників.

ФЗП(ЗПрічн.) = (ЗПрічн.факт - ЗПрічн.план)*Чфакт. ,

де: ФЗП(ЗПрічн.) - зміна ФЗП за рахунок зміни середньорічної заробітної плати.

Перевірка правильності розрахунків здійснюється співставленням відхилення фонду зарплати з алгебраїчною сумою впливу факторів:

ФЗП = ФЗП(Ч) + ФЗП (ЗП_річн)

Якщо ці дві величини співпадають, то розрахунки виконані правильно.

Відносна зміна фонду заробітної плати визначається з метою визначення фактичної виплати заробітної плати (ФЗП_факт) у порівнянні з плановим фондом заробітної плати, скоригованим на фактичне виконання плану (ФЗП_скор) та на коефіцієнт залежності (К_зал), який показує нормативну зміну фонду заробітної плати при зміні випуску на 1 %.

ФЗП = ФЗП_факт - ФЗП^скор._пл.

ФЗП^скор._пл. = ФЗП_пл. ФЗП_пл.*

Якщо завдання (план) з випуску продукції перевиконано, то скоригований фонд зарплати перевищує плановий фонд на

ФЗП_пл. * , де

% в.п.В - процент виконання завдання з випуску продукції. У випадку невиконання плану ФЗП^скор._пл. буде менше ФЗП_пл. на ту ж величину.

Відповідно, якщо маємо відносну зміну зі знаком "-", то у підприємства має місце економія фонду оплати праці, якщо "+" - перевиплату.

Далі необхідно проаналізувати структуру (склад) фонду заробітної плати з метою виявлення в ньому нераціональних виплат. До нераціональних виплат відносяться: оплата понад урочної роботи, цілоденних та внутрішньо змінних простоїв, доплати до середнього рівня зарплати та інші. Вважається, що якщо підприємство працює ритмічно, то понад урочно працювати не прийдеться. Коли ж підприємство працює не ритмічно, тоді йому приходиться в понад урочний час надолужувати втрачений час для виконання свого завдання. Понад урочні години роботи оплачуються за підвищеними тарифами. Оплата простоїв не з вини працюючих теж вважається нераціональною виплатою, бо ніяка робота не виконана, а працівникам треба виплатити певну суму грошей. Доплати до середнього рівня зарплати теж є нераціональними виплатами. Такі виплати трапляються в тому випадку, коли має місце не правильне використання спеціалістів чи робітників вищого розряду для робіт нижчого розряду. Виплачується такому робітнику зарплата середня за його розрядом. Всі ці виплати вважаються нераціональними і вони збільшують виплати з фонду зарплати. За допомогою аналізу структури фонду зарплати можна оцінити ефективність існуючої системи заохочення. Якщо питома вага премій та інших заохочувальних виплат не висока в загальній сумі виплат, то очевидно така система малоефективна і не стимулює до зростання продуктивності праці.

Контрольні запитання

1. Абсолютне та відносне відхилення чисельності працюючих на підприємстві.

2. Два варіанти розрахунку відносної чисельності робітників на підприємстві.

3. Визначення впливу на випуск продукції зміни питомої ваги робітників в загальній кількості працюючих.

4. Аналіз рівня кваліфікації робітників.

5. Аналіз руху робочої сили. Показники, що його характеризують.

6. Методика аналізу ефективності використання фонду робочого часу.

7. Аналіз втрат робочого часу, що не враховуються в офіційній звітності. Аналіз непродуктивних витрат робочого часу.

8. Показники та вимірювачі продуктивності праці. Аналіз динаміки показників продуктивності праці.

9. Виявлення втрат робочого часу: цілоденних, внутрiшньозмiнних. Вплив їх на продуктивність праці та на випуск продукції.

10. Інтенсивний фактор, що впливає на продуктивність праці та визначення його впливу.

11. Аналіз впливу на продуктивність праці зниження трудомісткості.

12. Класифікація факторів, що можуть впливати на продуктивність праці.

13. Аналіз фонду оплати праці. Значення та задачі аналізу фонду оплати праці.

14. Абсолютне відхилення фонду оплати праці. Фактори, що вплинули на нього (зміна чисельності та середньої зарплати).

15. Відносне відхилення фонду оплати.

16. Аналіз структури фонду оплати праці. Рекомендації щодо її вдосконалення.

Тема 7. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції

1. Задачі аналізу собівартості продукції

2. Аналіз витрат за економічними елементами

3. Аналіз собівартості продукції за показниками витрат на 1 грн. товарної продукції

4. Аналіз витрат за статтями калькуляції

Головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, вірогідність і оперативність інформації про витрати, що формують собівартість продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції (робіт, послуг) характеризує в грошовому вираженні ефективність роботи підприємства.

Правильно визначений показник собівартості забезпечує правильне формування основного фінансового результату діяльності підприємства - прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Така інформація формується на підставі даних обліку витрат виробництва. Від правильної організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних і кількісних показників і оптимальне ціноутворення.

З введенням в Україні міжнародних принципів бухгалтерського обліку, закріплених у П(С)БО, змінився підхід до формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), але це не передбачає принципової зміни загального складу прямих витрат на виробництво і реалізацію продукції.

До введення нових принципів бухгалтерського обліку відповідно до Типового положення № 473 обчислювалася собівартість:

- виробнича або заводська, що включає витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) (з урахуванням загальногосподарських витрат);

- повна, що включає витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг).

В даний час виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією й організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних) - тільки загально виробничі витрати. Ті види непрямих (накладних) витрат, що не пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, не входять до складу виробничої собівартості і, отже, не розподіляються на кожну одиницю об'єкта калькулювання. До таких витрат відносять адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності підприємства.

При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(С)БО 3, тобто враховувати, що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні витрати: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати і інші витрати.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

Інформація про витрати підприємства наводиться у формі звітності №2 “Звіт про фінансові результати". Інформація надається у розрізі:

· Груп за їхньою функцією на підприємстві (І розділ Звіту про фінансові результати).

· Елементів витрат (ІІ розділ Звіту про фінансові результати).

У І розділі Звіту про фінансові результати витрати підприємства наводяться в таких групах:

1. Витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства:

- собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг);

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

2. Витрати, що пов'язані з іншою діяльністю підприємства:

- втрати від участі в капіталі;

- фінансові витрати;

- інші витрати.

3. Податок на прибуток.

4. Надзвичайні витрати.

Тобто, відбувається групування витрат за видами діяльності підприємства: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових активів.

Фінансова діяльність - діяльність, що призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує йому основну частку його доходу.

Об'єктами аналізу є такі показники:

собівартість товарної продукції за статтями калькуляції та за елементами витрат;

витрати на 1 гривню товарної продукції;

собівартість окремих виробів.

Всі необхідні витрати на виробництво включає в себе кошторис. Його складають за елементами витрат.

Елементи витрат показують, скільки на даному підприємстві за визначений період витрачено предметної і живої праці незалежно від того, де зроблені витрати.

На відміну від калькуляції до кошторису входять дещо трансформовані елементи, що наглядно зображено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Елементи витрат за кошторисом

№	Елементи витрат
1	Сировина й основні матеріали
2	Заробітна плата основна і додаткова
3	Відрахування на соціальні заходи
4	Амортизація основних фондів
5	Інші операційні витрати

За допомогою кошторису дії різних підрозділів організацій можуть бути скоординовані і зведені воєдино. В деяких випадках дії в інтересах одного менеджера можуть не співпадати з інтересами інших керівників, тому метою складання кошторису є регулювання таких протиріч на користь фірми взагалі.

Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елементу матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і способів їх зменшення.

Аналіз даних про витрати за економічними елементами дає змогу вивчити структуру витрат окремих підприємств та галузей промисловості, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію її змін за кілька звітних періодів.

Співставляти фактичні витрати з запланованими з кожного елементу не можна, бо ці величини неспівставні.

Витрати планові розраховані на плановий обсяг випуску продукції, а фактичні - на фактичний обсяг. Можна визначити структуру витрат за планом та фактично і співставити їх між собою. Таке співставлення допоможе проаналізувати характер зміни витрат, але не абсолютну величину зміни.

Для розрахунку абсолютної величини зміни витрат необхідно зробити перерахунок планових витрат на фактичний обсяг, тобто витрати мають бути визначені на один і той же обсяг продукції. Інакше величини будуть не співставні.

Виявлення відхилення фактичних витрат від планових щодо кожного елемента не можуть розглядатися як економія чи перевитрата.

Різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновок про виконання плану створення амортизаційного фонду - джерела фінансування капітальних вкладень.

Приклад аналізу витрат за економічними елементами представлено в табл. 7.2.



Таблиця 7.2

Аналіз витрат за економічними елементами

Елементи витрат	Попередній рік, %	Звітний період	Відхилення
		План, %	фактично	Від попереднього року, %	Від плану, %
			тис. грн.	%
Матеріальні витрати	34,5	35,6	2992	41,9	7,4	6,3
Амортизація основних фондів	7,6	7,8	548	7,7	0,1	- 0,1
Витрати на оплату праці	31,0	30,1	1857	26,0	- 5,0	- 4,1
Відрахування на соціальні заходи	17,3	17,0	1054	14,7	- 2,6	- 2,3
Інші витрати	9,6	9,5	694	9,7	0,1	0,2
Всього витрат на виробництво	100	100	7145	100	-	-

Дані табл. 7.2 свідчать, що матеріаломісткість продукції є дуже високою і її зростання триває. Збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати.

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню товарної продукції, який корисний тим, що, по-перше, він універсальний: може розраховуватися в різних галузях виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.

Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. На його рівень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні, як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Для того, щоб проаналізувати собівартість за допомогою показника витрат на 1 гривню товарної продукції введемо такі умовні позначення:

q - випуск продукції в натуральному виразі;

z - витрати на виготовлення одиниці продукції;

p - оптова ціна одиниці готової продукції;

Ц - вартість сировини і матеріалів;

З_о - витрати на одну гривню товарної продукції за попередній період;

С - собівартість всього випуску товарної продукції.

У табл. 7.3 представлені показники витрат на одну гривню товарної продукції, розрахунок впливу факторів на показники витрат, розрахунок впливу факторів на собівартість усієї товарної продукції через показник витрат.

Таблиця 7.3

Порядок розрахунку впливу факторів на показник витрат на одну гривню товарної продукції і собівартість усієї товарної продукції

Показники витрат на одну гривню товарної продукції	Розрахунок впливу факторів на показник витрат	Розрахунок впливу факторів на собівартість усієї товарної продукції через показник витрат
1) Витрати попереднього періоду Зпоп=qпоп*Zпоп*100/ (qпоп*Pпоп)	З=Ззв-Зпоп З=Ззв-Зпоп Ззв=Ззв-З0 Зпоп=Зпоп-З0	С=Сзв-Споп Сзв=Ззв*qзв*Рпоп Споп=Зпоп*qпоп*Рпоп
2) Витрати попереднього періоду в перерахунку на обсяг звітного періоду Ззвпоп=qзв*Zпоп*100/ (qзв*Рпоп)	1) Зміна витрат на одну гривню товарної продукції під впливом асортиментних зрушень Зас=Ззвпоп-Зпоп	1) Зміна собівартості всієї продукції під впливом асортиментних зрушень Сас=Зас*qзв*Рпоп
3) Витрати звітного періоду при цінах на сировину і матеріали попереднього періоду Зпопзв=(qзв*ZзвЦ)* 100/qзв*Рпоп	2) Зміна витрат під впливом зміни витрат на одиницю продукції Зz=Зпопзв-Ззвпоп	2) Зміна собівартості всієї продукції під впливом зміни витрат на одиницю продукції Сz=Зz*qзв*Рпоп
4) Витрати звітного періоду на одну гривню товарної продукції, в цінах попереднього періоду З'=qзв*Zзв*100/ qзв*Рпоп	3) Зміна витрат під впливом зміни вартості сировини і матеріалів Зц=З'-Зпопзв	3) Зміна собівартості всієї продукції під впливом зміни вартості сировини і матеріалів Сц=Зц*qзв*Рпоп
5) Витрати звітного періоду Ззв=qзв*Zзв*100/ qзв*Рзв	4) Зміна витрат за рахунок зміни оптової ціни одиниці готового виробу Зр=Ззв-З'	4) Зміна собівартості всієї продукції за рахунок зміни ціни одиниці готового виробу Ср=Зр*qзв*Рпоп
		5) Зміна собівартості всієї продукції за рахунок зміни її кількості Сq=Зпл*(qзв*Рпоп - qпоп*Рпоп )
	Перевірка розрахунку: З=Зас+Зz+Зц+Зр З=Ззв-Зпоп	Перевірка розрахунку: С=Сас+Сz+Сц+Ср+Сq С=Сзв-Споп

В процесі аналізу витрат за статтями калькуляції фактичну собівартість одиниці продукції порівнюють з собівартістю даного виду продукції в попередньому періоді, плановою.

Визначають відхилення за кожною калькуляційною статтею і з'ясовують причини цих відхилень. Порівняння витрат за статтями калькуляції дає можливість виявити збільшення чи зменшення витрат за кожною статтею калькуляції та віднайти резерви їх зменшення.

Існує два підходи до виявлення, як зміна витрат з статті вплине на зміну собівартості продукції:

1. ?с/в =

2. ?с/в =

Проаналізуємо зміну витрат за статтями калькуляції на пальто із шовку "840" (табл. 7.4).



Таблиця 7.4

Калькуляція на пальто шовкове, модель "840"

№	Статті витрат	Сума, грн.	Відхилення
		попередній період	звітний період	грн.	в % до статті	в % до підсумку
1	Сировина і основні матеріали	70,5	72,08	1,58	2,24	1,45
2	Допоміжні матеріали	7,82	9,05	1,23	15,7	1,13
3	Основна зарплата робітників	6,12	6,47	0,35	5,72	0,32
4	Додаткова зарплата	0,03	0,03	0	0	0
5	Відрахування на соціальні заходи	2,21	2,34	0,13	5,88	0,12
6	Загально виробничі витрати	8,54	9,62	1,08	12,65	0,99
	Виробнича собівартість	95,22	99,59	4,37	4,59	4,01
7	Адміністративні витрати	7,52	8,71	1,19	15,82	1,09
8	Витрати на збут	2,34	2,29	-0,05	-2,14	-0,05
	Собівартість одиниці продукції	108,9	110,59	1,69	1,55	1,55
	Прибуток	45,27	46,91	1,64	3,63	-
	Ціна оптова	154,17	157,5	3,33	2,16	-
	ПДВ	30,83	31,5	0,67	2,16	-
	Ціна відпускна	185,0	189,0	4,0	2,16	-

За результатами аналізу можна зробити висновок, що виробнича собівартість збільшилась на 4,37 грн., або на 4,59 % до рівня попереднього року. Собівартість одиниці продукції зросла на 1,69 грн.(1,55%). Ціна оптова одиниці виробу збільшилась на 3,33 грн. (2,16 %).

До збільшення собівартості моделі 840 привели такі фактори:

витрати на сировину та основні матеріали у звітному періоді порівняно з попереднім збільшились на 1,58грн. або на 2,24%, що спричинило збільшення собівартості на 1,45%;

витрати на допоміжні матеріали збільшились на 1,23грн. або на 15,73%, що привело до збільшення собівартості на 1,13%;

збільшення витрат на основну зарплату на 0,35 грн. збільшило собівартість на 0,32%

загально виробничі витрати зросли на 1,08 грн., що привело до зростання собівартості на 0,99%;

збільшення адміністративних витрат привело до збільшення собівартості на 1,09%;

скорочення витрат зменшило собівартість на 0,05%.

Таким чином підвищення собівартості викликане в основному зростанням матеріальних витрат на одиницю виробу та умовно-постійних витрат підприємства, а саме адміністративних витрат, а це в свою чергу викликано зменшенням випуску продукції.

Наступним етапом аналізу є виявлення впливу факторів на зміну кожної статті калькуляції.

Зміна витрат на матеріали може бути отримана за умови зміни норми витрат матеріалів та зміни ціни на матеріали.

Вплив факторів на зміну витрат матеріалів знаходиться таким чином:

1. Зміна норми витрат на матеріали

В_{итрат(Н)} = (Н_звіт - Н_поп.)*Ц_{мат.поп.}

2. Зміна ціни на одиницю виміру матеріалу

В_{итрат(Цмат.)} = (Ц_{мат.звіт.} - Ц_{мат.поп.}) * Н_звіт.

Вплив факторів визначається по кожному з факторів окремо, а потім знаходиться загальний результат.

Наприклад: проаналізувати собівартість одиниці продукції за статтями калькуляції. Визначити вплив факторів на статтю "Прямі матеріальні витрати".

Таблиця 7.5

Калькуляція на плащ жіночий

Статті калькуляції	Витрата матеріалу	Ціна за одиницю виміру матеріалу, грн.	Витрати на одиницю продукції, грн.	Відхилення
	План	Факт	План	Факт	План	Факт	За абс. вел.	В % до стат.	В % до підсумку
1.Прямі матеріальні витрати
Верх	3,31	3,29	11,83	14,92	39,16	49,09	+9,931
Підкладка	2,38	2,38	5,49	5,39	13,07	12,83	-0,24
Приклад	0,82	0,75	1,23	1,44	1,01	1,08	0,07
Фурнітура					1,11	0,97	-0,14
Всього прямих матеріальних витрат					54,35	63,97	9,62	17,72	14,03
2.Прямі витрати на зарплату
Зарплата основних робітників					1,94	1,94	-	-	-
Відрахування на соціальні заходи					0,78	0,78	-	-	-
Загально-виробничі витрати					1,58	1,56	-0,02	-1,26	-0,03
Адміністративні витрати					9,7	9,8	+0,1	+1,0	+0,145
Витрати на збут					0,56	0,81	0,25	+44,6	0,36
Повна собівартість					68,91	78,86	+9,95	+14,43	+14,43

Примітки:

¹ 49,09 - 39,16 = +9,93 грн.

² 9,62 / 54,35 * 100 = 17,7%

³ 9,62 / 68,91 * 100 = 14,0%

Аналіз впливу факторів на статтю "Прямі матеріальні витрати".

Верх:

C_(N) = (N_ф - N_пл)Ц_пл;

C_(Ц) = (Ц_ф - Ц_пл)N_ф;

C_(N) = (3,29 - 3,31) 11,83 = -0,24 грн.

C_(Ц) = (14,92 - 11,83) 3,29 = 10,17 грн.

C_(N) + C_(Ц) = +9,93 грн.

Підкладка:

C_(N) = (2,38 - 2,38) 5,49 = 0 грн.

C_(Ц) = (5,39 - 5,49) 2,38 = -0,24 грн.

C_(N) + C_(Ц) = -0,24 грн.

Приклад:

C_(N) = (0,75 - 0,82) 1,23 = -0,086 грн.

C_(Ц) = (1,44 - 1,23) 0,75 = +0,16 грн.

C_(N) + C_(Ц) = 0,0714 грн.

Загальний вплив факторів:

C_(N) = -0,24 - 0,086 = -0,326 грн.

C_(Ц) = +10,17 - 0,24 + 0,16 = +10,09 грн.

C = C_(N) + C_(Ц)

C = -0,326 + 10,09 = 9,76 грн.

C' = 9,76 - 0,14 = 9,62 грн.

Таким чином, витрати за статтею "прямі матеріальні витрати" зросли на 9,62 грн. (17,7%). Це зростання було викликане зростанням цін на матеріали, економія матеріалів була незначна, а тому цей фактор не мав значного впливу на цю статтю.