Малий бізнес України

Підтримка МП лише за створення ними робочих місць, як така, на нашу думку, недоцільна. За винятком МП, які працюють у трудонадлишкових та депресивних регіонах та лише щодо робочих місць, які є для зайнятих на них основними.

Пріоритетна підтримка може також надаватися підприємствам, які здійснюють експортне та імпортозаміщуюче виробництво, проте - лише в межах та за напрямами. визначеними відповідними державними програмами.

Велике значення для підтримки малого підприємництва, підвищення його життєздатності має система організації доступу малих фірм до механізму передачі технологій та результатів наукових розробок у виробництво на основі їхньої кооперації з великими компаніями через механізми венчурного (ризикового) фінансування. Великі корпорації саме через свої венчурні фонди здійснюють ринкове фінансування малих фірм. Виходячи з цього, перспективи розвитку в Україні венчурного фінансування як форми інтеграції великих та малих структур пов'язані, перш за все, з реалізацією потенціалу промислово-фінансових груп. Взаємодія останніх із малими інноваційними фірмами ефективно сприяла б розв'язанню суперечностей між творчими можливостями українських вчених, які не затребувані, і необхідністю керованого оновлення технічної основи фактично усіх галузей народного господарства. Це певною мірою розв'язало б і проблему “відпливу умів”.

Попри безперечну важливість кредитної підтримки, головним методом фінансового стимулювання розвитку МСБ залишається, безперечно, реформування податкової системи, спрямованої на збільшення обсягів коштів, які залишаються у розпорядженні підприємств після оподаткування. У світлі цього вкрай важливим є прийняття Податкового кодексу. Основними завданнями податкової реформи, однієї з найважливіших частин усієї стратегії довгострокового розвитку, є значне зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства. Загальна кількість податків та обов'язкових платежів для малого бізнесу, їхній розмір мають бути обмеженими.

Реформування системи оподаткування необхідно здійснювати у напрямі забезпечення стабільності і прогнозованості податкової системи, законодавчого розмежування податків між бюджетами різних рівнів, обґрунтованого співвідношення окремих елементів податкової системи (суб'єкт і об'єкт оподаткування, ставка і податкові пільги), створення податкових стимулів для інвестування. Кошти, отримані підприємствами завдяки пільговому оподаткуванню, повинні акумулюватися на їхніх спеціальних інвестиційних рахунках. Доцільним, на думку фахівців, є усунення деяких місцевих податків з компенсацією за рахунок відносного підвищення ставок деяких основних податків, наприклад, податку на прибуток чи податку на майно. Слід істотно підвищити оподаткування непродуктивних видів діяльності: бізнесу розваг, деяких видів посередництва тощо. Визначальне значення має вдосконалення механізму оподаткування фізичних осіб. Максимальна ставка прибуткового податку має бути знижена, а розмір неоподатковуваного мінімуму - збільшений.

Недоцільним на даному етапі видається проголошення мораторію на внесення змін після прийняття Податкового кодексу. Адже перехідна економіка характеризується системними зрушеннями, які потребуватимуть гнучкої бюджетної та податкової політики. На нашу думку, можливість такої гнучкості слід закласти у Податковому кодексі.

Видається доцільним надання пільг в оподаткуванні МП за такими напрямами:

· зменшення податку на прибуток за рахунок коштів, які використовуються на розширення виробництва;

· вирахування з оподатковуваного прибутку витрат на інформаційно-консалтингові послуги, підвищення кваліфікації керівного персоналу та професійне навчання працівників, витрат на соціальне забезпечення (пенсійне, медичне страхування, оздоровлення тощо) працівників, в межах встановлених норм;

· забезпечення можливості для МП списувати на валові витрати більшу частину вартості основних виробничих фондів на початкових етапах їхньої діяльності за рахунок наступного періоду та розширення можливості використання методу прискореної амортизації, особливо в інноваційній сфері;

· відстрочення сплати податків, подовження податкового періоду (особливо по тих видах податків і зборів, сплата яких не залежить від руху грошових коштів на рахунках в банках), можливість використання податкового кредиту.

Варто зазначити, що пільги в оподаткуванні та кредитуванні повинні одержувати не лише МП, але й підприємства (великі компанії, банки, інші фінансові установи), які надають їм підтримку.

Потрібна суттєва зміна спрощених механізмів оподаткування. Модернізація системи фіксованого податку потребує диференціації порогових величин господарських оборотів, які мають бути різними для виробничої, торговельної діяльності та сфери послуг, а також інтелектуального виробництва. Необхідне застосування більш гнучких форм спрощеного оподаткування, які б враховували рівень витрат принаймні на малих промислових та сільськогосподарських підприємствах. Слід удосконалити механізм розподілу єдиного податку між Державним бюджетом України, місцевими бюджетами та позабюджетними цільовими фондами, який повинен мати регіональну диференціацію. Вельми важливою є розробка механізму, який міг би впорядкувати відносини між підприємствами-платниками ПДВ та суб'єктами малого підприємництва - платниками єдиного податку.

Важливою є проблема розрахунку податків з точки зору бухгалтерського обліку. Її надмірна складність призводить до зайвих помилок та витрат на штрафи та санкції не лише з причин некомпетентності бухгалтерів та їхнього бажання приховати доходи, а й з причин неузгодження та різного розуміння тих чи інших положень. Таким чином, при проведенні податкової реформи доречним є розробити більш детальні та однозначні пояснення щодо положень та механізму оподаткування. Уся система оподаткування повинна бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити витрати на документообіг і утримання податкової служби і, таким чином, збільшити обсяг надходжень до бюджету без підвищення (або навіть за зниження) ставок податків. Це не лише дасть можливість уникнути подвійного трактування та поліпшити податкову дисципліну, але й зменшить підстави для корупційної діяльності.

в) побудова інфраструктури підтримки МСБ

Політика розвитку ринкової інфраструктури сприяння малому та середньому бізнесу повинна бути всеохоплюючою, починаючи від законодавчого визначення форм самоорганізації малого бізнесу та об'єктів ринкової інфраструктури його розвитку - до всебічного заохочення суб'єктів МСБ до користування ними. Державну підтримку суб'єктів МП в цьому напрямі доцільно здійснювати шляхом створення розвиненої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, підприємств з проведення маркетингових досліджень, бізнес-інкубаторів, технопарків, регіональних інформаційно-аналітичних центрів. Головними завданнями інформаційно-аналітичних центрів мають бути: забезпечення доступу підприємців до інформації (правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-технологічної, комерційної) у процесах як створення, так і функціонування підприємств; надання консультативних послуг з питань стану товарного ринку, кон'юнктурного аналізу, управління підприємством, підготовки кадрів; складання інформації для органів державної влади про стан справ у сфері малого підприємництва та тенденції його розвитку.

Національною програмою передбачене формування:

· системи інформаційного та консультаційного обслуговування малого підприємництва, спеціалізованих фірм, які надають послуги малим підприємствам (бухгалтерських та аудиторських фірм, рекламних агентств тощо);

· бізнес-центрів та центрів розвитку малих підприємств, бізнес-інкубаторів, виробничих та технологічних парків;

· навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи на малих підприємствах, формування економічних знань і набуття практичних навичок роботи в умовах ринкової економіки;

· системи підготовки підприємців-початківців, підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів сфери підприємництва та державних службовців з основ підприємницької діяльності.

Отже, у сфері інфраструктурного забезпечення розвитку МСБ в Україні видається за доцільне:

· стимулювати розвиток консалтингової діяльності, спрямованої на надання правового та методичного сприяння утворенню малих підприємств, індивідуальній підприємницькій діяльності, складанню інвестиційних планів та програм та комплексний супровід малих підприємств протягом двох-трьох перших років з моменту заснування;

· заохочувати створення мережі навчально-консультаційних центрів з питань забезпечення якості та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, підвищення кваліфікації керівників і фахівців малого бізнесу з цих питань, стимулювати організацію проведення наукових досліджень, пов'язаних з проблемами розвитку малого підприємництва;

· законодавчо встановити єдиний порядок ліцензування надання всіх видів інформаційно-консультаційних послуг для малих та середніх підприємств, посилити відповідальність компаній, які надають інформаційно-консультативні послуги, за надання свідомо хибної інформації. Це має забезпечити належний рівень цих послуг, а також дозволить запобігти спробам зловживання податковими пільгами щодо витрат на оплату цих послуг;

· забезпечити за спільного фінансування держави та об'єднань підприємців формування загальнонаціональної інформаційної мережі спеціальних інституцій, аудиторських, консалтингових фірм, яка могла б виступити джерелом вірогідної інформації про інвестиційні можливості підприємств, галузей та регіонів, інвестиційні перспективи, умови діяльності іноземних капіталів на території України, становище на ринках, виробничий потенціал українських підприємств, макроекономічну статистику, правове середовище тощо;

· створити цілісну структуру збору та аналітичного опрацювання інформації про стан кон'юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках, прогнозування перспектив економічної динаміки та вироблення відповідних рекомендацій щодо раціональної поведінки органів державного управління та суб'єктів господарювання;

· поширення інформації щодо експортних пропозицій малих і середніх підприємств за кордоном через торговельні місії, а також збір та розповсюдження в Україні торговельних та інвестиційних пропозицій іноземних підприємців, сприяння участі у міжнародних виставках, ярмарках та презентаціях, залученню інвестицій, створенню спільних підприємств з зарубіжними партнерами;

· заохочувати співробітництво відповідних українських інституцій з європейськими інформаційними мережами і базами даних у підприємницькій сфері з метою зустрічного інформаційного обміну;

· забезпечити створення мережі бізнес-інкубаторів, центрів підтримки підприємництва для підготовки спеціалістів;

· стимулювати розробку та реалізацію недержавних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва, а також програм дистанційного навчання кадрів основам підприємницької діяльності;

· заохочувати різноманітні форми обміну досвідом працівників МСБ щодо особливостей функціонування в умовах української економіки, продовжувати та активізувати проведення громадських обговорень проектів регуляторних актів з питань підприємництва;

· забезпечити створення дієвого інституту Уповноважених Президента України з питань підприємництва для врегулювання спірних питань та усунення перешкод для розвитку підприємницької діяльності в регіонах України. Сприяти впорядкуванню механізмів залучення до вирішення таких суперечок громадських об'єднань малого підприємництва;

· здійснювати підтримку МСБ шляхом проведення інформаційних кампаній, науково-практичних семінарів для фахівців, “круглих столів”, видання інформаційної літератури, організації конференцій, семінарів і виставок. Розробити та здійснювати з широким залученням об'єднань підприємців комплекс заходів, спрямованих на формування позитивної думки щодо підприємництва в Україні.

г) “детінізація” малого бізнесу

Підтримка розвитку МСБ може бути дієвим інструментом “детінізації” економіки.

По-перше, саме через інвестиції у малі та середні підприємства можливі як конверсія “тіньових” капіталів, так і залучення до економічного обороту готівкових заощаджень населення - потенційного ресурсу “тіньових” операцій.

По-друге, розвиток малого та середнього бізнесу може суттєво збільшити пропозицію робочих місць, зменшуючи обсяги “тіньової” зайнятості.

По-третє, він сприятиме розвиткові конкурентного середовища та постачальницько-збутової інфраструктури, нерозвиненість яких є важливими чинниками “тінізації” економіки.

В той же час, зосередження лібералізації умов підприємницької діяльності лише на сфері малого бізнесу за збереження загальної фіскальної орієнтації економіки означатиме посилення податкового тиску на великі підприємства. З огляду на те, що малий бізнес зосереджено переважно у сфері торгівлі та послуг, в той час як виробнича діяльність представлена здебільшого середніми та великими підприємствами, така політика видається небезпечною у стратегічній перспективі. “Детінізація” у сфері виробництва створює передумови для спрямування продукту за легальними каналами збуту, в той час як “детінізація” сфери обігу відіграє щодо “тіньового” виробництва скоріше каральну (забороняючу), аніж легалізуючу роль.

Враховуючи ситуацію, що склалася в Україні внаслідок накопичення значних обсягів “тіньових” коштів, доцільним видається запровадити на певний перехідний період політику амністії по відношенню до “тіньового” капіталу через відкриття йому шляхів для легального інвестування при одночасній протидії його поверненню в “тінь”, утворенню нових “тіньових” капіталів та відпливу за межі України. Необхідно визнати право усіх суб'єктів господарювання - резидентів України щодо їхньої незаперечної власності на всі капітали (окрім тих, що були зароблені за рахунок кримінальних злочинів, заборонених видів діяльності - торгівлі наркотиками, зброєю та ін.), які були отримані ними до дати завершення амністії. Важливою складовою такої політики є чітке розмежування капіталів кримінальних елементів і “тіньовиків”-господарників, а також врахування цього поділу у відповідних законодавчих і нормативних актах. Йдеться про те, що, за наявності у правоохоронних органів конкретної інформації про злочинне походження коштів, спроби їх легалізувати повинні переслідуватися у кримінальному порядку. В разі, якщо кошти, отримані незаконним шляхом, не відносяться до зазначеної категорії злочинів посягань, слід відмовитися від будь-яких спроб встановити джерела їхнього походження при умові їхнього інвестування у виробничу сферу економіки держави. Потрібне надання гарантій власникам “тіньових” капіталів щодо непереслідування їх державою у будь-якому порядку.

д) проблеми модернізації інституційного середовища

На відміну від усіх вищеназваних засобів підтримки розвитку МСБ, які потребують безпосередніх вкладень бюджетних ресурсів, або ведуть до втрати потенційного надходження коштів до бюджету, вдосконалення інституційного середовища не вимагає таких витрат. Між тим, завдяки вдосконаленню організаційної структури взаємодії малих і середніх підприємств між собою, з великими компаніями та з бюджетом, воно дозволяє помітно підвищити ефективність МСБ, його стійкість, а відтак - зміцнити національну економіку в цілому та підвищити рівень її стабільності.

З метою мобілізації організаційного чинника розвитку слід забезпечити всебічний розвиток форм самоорганізації малого, середнього та великого бізнесу: асоціацій підприємств, торговельних палат, товариств тощо. Такі об'єднання можуть надавати (і надають на практиці у багатьох країнах світу) широкий спектр ділових послуг своїм членам, забезпечувати узгоджені дії, спрощувати економічні стосунки між членами, здійснювати захист їхніх інтересів перед третіми компаніями та перед державою, зокрема - завдавати дієвого впливу на регуляторну політику держави.

З метою стимулювання розвитку ділових об'єднань слід забезпечити надання певної частини державної підтримки МП через галузеві та регіональні асоціації. Зокрема, останні можуть відігравати роль поручителів при отриманні кредитів, надавати рекомендації підприємствам. Різко зростає роль таких асоціацій в разі надання підтримки лише під жорстко контрольовані бізнес-плани та різного роду зобов'язання. Авторитет та кваліфікація асоціації в цьому разі виступатимуть додатковою силою для отримання МП допомоги.

Вельми корисним видається використання досвіду об'єднання малих та середніх підприємств у ділові мережі, зокрема утворення регіональних кластерів - зосереджених в географічному регіоні взаємопов'язаних підприємств та інституцій у межах окремої галузі промисловості. Перевагами використання кластерної моделі взаємодії є:

· можливість спільного використання об'єднаних капіталів та прискорення інновацій;

· можливість спільного використання ресурсів (відповідно - їхнє більш повне використання та менша питома вартість);

· встановлення ефективної спеціалізації підприємств;

· узгоджений поділ ринку та уникнення непродуктивної конкуренції;

· отримання ефекту масштабу та подолання недоліків, які випливають з малих розмірів підприємств;

· зниження та поділ ризиків;

· підвищення стійкості окремих підприємств та мережі в цілому;

· встановлення довгострокових зв'язків за відтворювальним ланцюгом, включаючи зв'язки між виробником та споживачем.

Інституціалізація взаємостосунків в межах кластеру може досягатися за рахунок укладання довгострокових субконтрактних угод, інших угод про співпрацю, а також входження до організації, яка виконує узгоджувально-регуляторну роль. Зокрема, таку роль в утворенні кластерів можуть відіграти неурядові організації. Одним із прикладів реалізації саме такої моделі в Україні є недержавна організація - основа кластеру “Поділля-перший”. В ролі такої узгоджувальної організації можуть також виступати регіональна чи галузева асоціація, державний орган, чи спеціалізована консалтингова компанія - “мережевий брокер”.

Таким чином, реалізація державної політики підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні має розглядатися як комплекс взаємоузгоджених заходів у сфері правової, адміністративної, регуляторної, макроекономічної та інституційної політики. Спроби реалізувати це завдання за рахунок часткових заходів ведуть до деформування структури малого і середнього підприємництва в Україні та у довгостроковій перспективі приречені на невдачу.

За своєю природою малий і середній бізнес орієнтований на оптимізацію використання доступних ресурсів. Саме структурою доступних ресурсів визначаються як галузева структура малого і середнього бізнесу, так і особливості його функціонування. Налагодження дієздатної мережі малих і середніх підприємств в економіці, яка потерпає від серйозного дефіциту фінансових, споживчих, інформаційних, організаційних та інших ресурсів, неможливе. “Економіка зростання”, яка має бути сформована в Україні найближчим часом, повинна спиратися на активне залучення малого і середнього бізнесу до подолання ресурсних дефіцитів та формування політики його розвитку в рамках загальної стратегії економічного зростання і структурних перетворень національної економіки.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Шемшученко Олег Юрійович, Радник Департаменту з питань економічної політики УСПП

Для забезпечення довгострокового зростання економіки важливе значення має задіяння потенціалу малого бізнесу, що, в свою чергу, передбачає створення належних умов для його розвитку з врахуванням його економічної природи та специфічних особливостей.

Специфіка малого бізнесу обумовлює необхідність його державної підтримки в сучасних економічних умовах. Навіть у розвинених країнах з давніми традиціями підприємництва малий бізнес потребує державної підтримки для повноцінного виконання своєї значної економічної та соціальної ролі. В провідних країнах світу, зокрема у США, Японії, Німеччині, Франції, створена чітка і розгалужена система державної підтримки малого бізнесу. В Україні потреба в системній державній підтримці малого бізнесу є ще більшою, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою, оскільки малі підприємства найбільш вразливі до дії таких негативних факторів, як невизначеність економічної стратегії, надмірний податковий тиск, значна бюрократизація державного апарату тощо. Разом з тим, на даний час комплексна система державної підтримки малого бізнесу ще не сформована, зроблені лише певні кроки в цьому напрямі.

Системний підхід щодо державної політики підтримки малого бізнесу в Україні був започаткований у 1996-1997 роках, коли було конституційно закріплено основи підприємницької діяльності. Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва (Постанова Кабінету Міністрів України № 404 від 03.04.1996 р.), а також розроблену у відповідності з цією концепцією Програму розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки (Постанова Кабінету Міністрів України № 86 від 29.01.1997 р.).

У відповідності з вищезазначеною Концепцією та прийнятою в її розвиток Програмою основними напрямами підтримки малого бізнесу є:

- формування нормативно-правової бази функціонування малого підприємництва;

- удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики у сфері малого бізнесу;

- забезпечення інформаційної підтримки малого підприємництва;

- сприяння впровадженню сучасних технологій та інновацій на малих підприємствах, їх матеріально-технічна підтримка;

- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств, сприяння їм у отриманні міжнародної фінансової і технічної допомоги;

- кадрове, а також науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва.

Вказані положення отримали в подальшому певний розвиток в інших нормативних документах, були втілені у регіональних програмах розвитку малого бізнесу тощо. Разом з тим, на практиці ефективність відповідних дій виявилася досить низькою, отже, система державної підтримки малого бізнесу - практично не сформованою. Основні причини такої ситуації пов'язані з відсутністю у держави необхідних фінансових ресурсів та складнощами реформування економіки на сучасному етапі.

Досить очевидно, що заходи державної підтримки малого бізнесу, які потребують скільки-небудь значного фінансового забезпечення, на даному етапі не можуть бути ефективно реалізовані. Тому найбільш реальним і дієвим резервом державної підтримки малого підприємництва у найближчій перспективі є вдосконалення нормативно-правового регулювання у відповідній сфері. Важливі напрями такого вдосконалення витікають із вищезгаданої Концепції. Це:

- встановлення чітких і надійних правових гарантій, які забезпечували б свободу і захист підприємницької діяльності;

- розробка і прийняття нормативних актів, спрямованих на забезпечення розвитку ринкових відносин;

- удосконалення діючого законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішніх суперечностей і скасування норм, які перешкоджають розвитку приватної ініціативи та підприємництва.

Заходи, відповідні вказаним положенням, реалізовані на даний час фрагментарно. Актуальною залишається проблема внесення комплексних змін та доповнень до діючого законодавства, які були б спрямовані на державну підтримку малого бізнесу. Необхідно також забезпечити подальший системний розвиток нормативно-правового регулювання у цьому напрямі і створити постійно діючий механізм аналізу, оцінки ефективності та вдосконалення нормативних актів, які забезпечують державну підтримку малого бізнесу.

Суттєві проблеми державного регулювання малого підприємництва пов'язані з невизначеністю критеріїв віднесення підприємств до категорії малих у загальному випадку. Такі критерії встановлені тільки для конкретних випадків, наприклад, для підприємств, які можуть працювати за спрощеною системою оподаткування. Невизначеність вказаних критеріїв у загальному випадку призводить до того, що малий бізнес не є чітко визначеним окремим і специфічним об'єктом державної економічної політики і правового регулювання. Це особливо негативно позначається на розвитку малого бізнесу в умовах значного фіскального тиску на економіку.

На сьогоднішній день малий бізнес є самостійним предметом регулювання лише в обмеженій кількості нормативних актів, спеціально прийнятих для цього сектора економіки. Деякі з них згадувались вище. Такі нормативні акти регулюють малий бізнес лише в незначній частині його діяльності. Навіть введення в дію норм спрощеного оподаткування малих підприємств ніяк не позначилось на діяльності більшості з них. Діючі спрощені системи оподаткування малих підприємств, у зв'язку з покладеним в їхню основу оборотним принципом оподаткування, придатні в основному лише для сфери послуг і малопридатні або взагалі непридатні для виробництва, торгівлі та інших галузей з великим оборотом матеріальних ресурсів, тобто для більшої і основної частини економіки взагалі і малого бізнесу зокрема.

Досить очевидно, що і в подальшому спеціальне регулювання малого бізнесу матиме обмежене застосування. Більша частина діяльності цього сектора економіки регулюється і буде регулюватись нормативними актами загального спрямування, дія яких розповсюджується на всі сектори економіки.

В нормативних актах загального спрямування малий бізнес практично ніяк не виділяється, на нього розповсюджуються ті ж норми, що і на великі підприємства важкої промисловості, енергетики тощо. Зрозуміло, що таке уніфіковане регулювання зорієнтоване саме на великі підприємства, а на малий бізнес розповсюджується за залишковим методом. Цей підхід створює нерівні умови для розвитку малого і великого бізнесу, ясно, не на користь першого. При цьому ігноруються економічна природа і специфічні особливості малого бізнесу, породжуються болісні проблеми в цьому секторі економіки.

Наприклад, одна із специфічних особливостей малого бізнесу полягає в його кадровому забезпеченні. Відповідно до своїх розмірів та цілей функціонування малі підприємства, як правило, не мають можливостей для залучення висококваліфікованих і високооплачуваних найманих менеджерів та бухгалтерів. Водночас, існуюча система обліку та звітності історично орієнтована на великі підприємства, у зв'язку з чим є досить складною і потребує високої кваліфікації виконавців.

Отже, основним напрямом вдосконалення законодавчого забезпечення розвитку малого бізнесу є врахування у нормативних актах загальноекономічного спрямування специфічних особливостей цього сектора економіки. Дії в цьому напрямі забезпечать не лише поліпшення ситуації в малому бізнесі. Вирівнювання умов діяльності в малому бізнесі з умовами діяльності в інших секторах економіки забезпечить гармонізацію загальноекономічної структури з точки зору співвідношення в ній малого, середнього і великого бізнесу.

Формування державної політики розвитку малого бізнесу і створення цілісної системи його державної підтримки в контексті задач загальноекономічного розвитку і оптимізації економічної структури - складний і тривалий процес. Проте, вже сьогодні можливо і необхідно здійснити певні практичні заходи по формуванню економічних та організаційно-правових засад відповідної державної політики та введенню в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть розвитку малого бізнесу і, тим самим, - розвитку економіки в цілому.

МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ: ВІД СТРАТЕГІЇ ЗРОСТАННЯ ДО СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

Гнатцов Олег Георгійович, Керівник Управління стратегії сталого розвитку Апарату РНБОУ

Процес становлення в Україні малого і середнього бізнесу завершився створенням нормативно-правової бази державної регуляторної політики, яка в цілому відповідає встановленим міжнародним нормам у даній сфері. Не в останню чергу деяке економічне зростання останніх років забезпечено в результаті підвищення активності саме малих і середніх суб'єктів підприємницької діяльності.

Водночас слід зауважити, що ці форми насамперед зайняли ніші, які в командно-адміністративній системі були незаповнені, внаслідок чого спостерігався відчутний дефіцит у задоволенні споживчого попиту. Отже, й сьогодні малий і середній бізнес розвивається екстенсивним шляхом, що, з одного боку, підвищує конкуренцію на споживчому ринку, а, з іншого - створює обмеження для його якісного розвитку.

Є багато чинників, які негативно впливають на підприємницьке середовище, пригнічуючи виробництво та заганяючи діяльність у "тінь". Серед них: надмірний податковий тиск, утиски з боку місцевої влади та контролюючих органів тощо. Є питання, від вирішення яких залежить гармонійний розвиток малого та середнього бізнесу в Україні.

Під таким розвитком слід розуміти перш за все своєчасну з боку держави орієнтацію підприємців на структурні зміни в економіці та економічних відносинах. В даному контексті виникає питання: що має в стратегічному плані стати економічним пріоритетом - зростання чи розвиток?

Відповідь слід шукати в соціально-економічних тенденціях сучасного світу. Визначальною з них є становлення нового постіндустріального, або інформаційного суспільства. Основним фактором економічного зростання в ньому виступають інформаційні ресурси, створення яких неможливе без існування потужного інформаційно-промислового комплексу. Економічне зростання в інформаційному суспільстві докорінним чином відрізняється від зростання в індустріальному суспільстві, орієнтованому на масове споживання. Останньому притаманні великі форми організації серійного виробництва, що сьогодні спостерігається в Україні. Зародження постіндустріального суспільства викликало нові форми організації ведення бізнесу: венчурні фірми, які залучали кошти дрібних інвесторів для розвитку високих технологій; технопарки; аутсорсинг тощо. Розвинені країни приділяють велику увагу розвитку таких форм, забезпечуючи вагому державну підтримку малого та середнього бізнесу за цими напрямами. Адже середні та малі компанії не володіють необхідними ресурсами для перебудови своєї діяльності відповідно до вимог постіндустріальної економіки.

Особливо цікавою для нашої країни є форма аутсорсингу, яка дозволяє залучати економічні суб'єкти до вирішення завдань непрофільного характеру. Вона застосовується у відносинах як між великими та середніми і малими підприємствами, так і між державою та приватними компаніями. Аутсорсинг стає основним принципом корпоративного управління "новою економікою", його поширення та ефективність використання забезпечуються розвитком інформаційних мереж, зокрема "Інтернету". Політика аутсорсингу дозволяє суттєво розширити сферу діяльності малого та середнього бізнесу, створити умови розвитку економічної бази для формування середнього класу.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Заїкіна Олена Олександрівна, канд. екон. наук, доцент Київського інституту туризму, економіки і права

Згідно з розробленою Урядом України Програмою довгострокового розвитку держави, яка подається на розгляд новообраній Верховній Раді України, пріоритетами нинішнього етапу економічних реформ визначені: поглиблення ринкових реформ, правовий захист власника та інвестора, боротьба з бідністю, дерегуляція підприємницької діяльності, послідовна інтеграція України в європейські та світові структури. Як зазначено в Програмі, "незалежність держави - це … передусім, рівень конкурентоспроможності економіки та рівень життя людей".

Світовий досвід свідчить, що вирішення нагальних економічних і соціальних проблем неможливе без розвитку підприємницької сфери. Малий і середній бізнес стає головним джерелом інновацій, доходи від підприємництва у розвинених країнах становлять 40-60 % ВВП. За даними експертів ООН, у сфері малого бізнесу зайнято понад 50 % працюючого населення світу.

Соціальний ефект розвитку малого підприємництва полягає, насамперед, в самоорганізації найбільш активної частини населення з метою включення в процес суспільного відтворення, що частково знімає з держави безпосередні зобов'язання щодо працевлаштування, що, в свою чергу, суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві. Підприємництво сприяє пробудженню у значного прошарку населення ініціативи до активної трудової діяльності, до керівництва виробництвом, до прояву творчого підходу до конструктивної діяльності з урахуванням інтересів конкретного споживача.

Офіційна статистика стверджує, що сьогодні в Україні на малих підприємствах працює лише 6 % населення працездатного віку. На початок 2000 року кількість працюючих у цій сфері діяльності становила 1677 тис. осіб, в тому числі в торгівлі і громадському харчуванні - 685 тис. осіб, що в 27 разів перевищує рівень 1991 року. За оцінкою фахівців Держпідприємництва, найближчими роками очікується збільшення кількості малих підприємств до 300 тис. з чисельністю зайнятих близько 3,5 млн осіб2. Проте за нинішніх умов втілення в життя цих прогнозних очікувань досить непевне. Кількість малих і середніх підприємств, а також кількість громадян, зайнятих підприємницькою діяльністю, залежить визначальною мірою від соціально-економічного клімату ведення бізнесу, створюваного у суспільстві.

Урядом України постійно проводиться політика щодо підтримки розвитку підприємництва. Серед головних документів цільової спрямованості на створення сприятливого клімату для підприємництва останнього часу можна виділити розпорядження Кабміну України від 26.09.2001 р. № 4634 "Про затвердження національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2002 рік".

Послідовну державну організаційно-правову підтримку малого бізнесу здійснює Держпідприємництво: сприяє прийняттю нормативних актів щодо підприємництва, зокрема, Закону України "Про деякі питання загальнообов'язкового соціального страхування суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів"; розробляє механізм розповсюдження дії спеціальних торгових патентів по всіх регіонах України; здійснює супроводження забезпечення сталості Податкового кодексу України; сприяє започаткуванню механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва за допомогою спеціалізованих установ і кредитних спілок; усуває адміністративні бар'єри, що перешкоджають підприємницькій діяльності, та бере участь у законотворчому процесі шляхом залучення до розробки проектів Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємництва" та "Про основні засади проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами" тощо3.

Між тим, недостатня кількість малих підприємств та незначна чисельність зайнятого на них населення свідчать про несприятливі умови господарювання для малого бізнесу, недосконалість та обтяжливість вітчизняної системи оподаткування, неврегульованість питань фінансування і кредитування, зокрема мікрокредитування малого підприємництва, нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва.

На сьогоднішній день ще не забезпечені (або створені, але не здійснюють вирішального впливу на розвиток підприємства) основні компоненти сприятливого економічного середовища для малого підприємництва: інвестиційні та інноваційні компанії та фонди, регіональні фонди підтримки підприємництва, лізингові компанії, аудиторські фірми і приватні аудитори, страхові організації, бізнес-центри та бізнес-інкубатори.

Практика показує, що започаткування власного бізнесу, окрім складності вибору напряму діяльності, та формулювання цілей фірми (що вже є показником фаховості майбутнього підприємця та його команди) змушують проходити багатоступеневу систему реєстрації та започатковувати самостійну діяльність під наглядом численних контролюючих і фіскальних органів, а часто-густо - і "самодіяльних" угруповань.

На нашу думку, мале підприємництво в Україні недостатньо розвинене у сфері науково-технічних розробок та інновацій. На цей напрям доцільно розповсюдити держзамовлення або пільгові умови господарювання, виходячи із загальнонаціональних потреб. Розвиток підприємництва у науково-технічній сфері міг би частково забезпечити відповідною зайнятістю досвідчених науковців і спеціалістів, які через відсутність попиту на свої знання (і навіть таланти) мігрують за кордон, застосовуючи в інших державах знання, отримані на батьківщині, або ж, змушені боротися за виживання, поповнюють ряди дрібних торговців.

В Україні рівень зареєстрованого безробіття на початок квітня 2002 року становив 3,9 % населення працездатного віку, або 1110,7 тис. осіб. Із Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття протягом березня 2002 року на допомогу по безробіттю було витрачено 66,8 млн гривень. Зменшення безробіття, на наш погляд, може бути досягнуте за рахунок малого підприємництва і, навпаки, розвиток малого підприємництва слід розглядати як один з важливих соціально-економічних чинників, у т. ч. щодо зниження безробіття.

Творчі, освічені керівники малих підприємств мають сформувати у суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою у завершенні економічних реформ в Україні. Проблеми і важливість становлення середнього класу будуть висвітлені в одній з частин щорічного Послання Президента України Верховній Раді України4. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на який держава спиратиметься в розбудові вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в країні єднає інтереси малого підприємництва з загальнодержавними інтересами.

У серпні 2000 року з метою підтримки організації малого підприємництва соціально незахищеними категоріями населення Кабміном України був встановлений порядок одноразової грошової виплати безробітним та видачі позик для створення малих підприємств. В обласних центрах зайнятості створені відповідальні комісії за участю представників місцевих органів влади з питань підтримки малого підприємництва серед безробітних. Найбільш поширеними видами підприємницької діяльності серед колишніх безробітних стали виробництво товарів широкого вжитку, сільськогосподарської продукції та надання послуг. На початок 2001 року майже 600 безробітним була надана позика на загальну суму 3,6 млн гривень.

Водночас, даний аспект розвитку малого бізнесу в Україні має свої проблеми. Не можна замовчувати проблему порушення умов праці на значній кількості фірм малого бізнесу. Головним недоліком господарського функціонування цих підприємств є застарілі технології та обладнання, недостатність виробничих площ, ненормована тривалість робочого дня.

Значний прошарок населення України, який включає працівників малого бізнесу, не може реалізувати своє, гарантоване Конституцією України, право на захист здоров'я. За очікуваного зростання чисельності працюючих на об'єктах малого підприємництва держава має вжити заходи, які розроблені і розроблюються за участю Держпідприємництва. Ними є: впровадження санітарних норм і правил організації технологічних процесів для конкретних типів малих підприємств; забезпечення охорони здоров'я працюючих на малих підприємствах, зокрема, медичне обстеження при прийомі на роботу та періодичні огляди з метою дослідження стану здоров'я працюючих тощо, що необхідно для нормальної роботи у цивілізованому суспільстві.

Повага до суб'єктвів малого і середнього бізнесу з боку посадових осіб різних рівнів та сприяння їхній діяльності як структур, що створюють додаткові робочі місця і додатковій продукт, напрацьовуючи підприємницький доход, мають стати суспільною нормою сьогодення.

ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ

ВЛАСЮК Олександр Степанович Виконуючий обов'язки директора Національного інституту стратегічних досліджень

Малі і середні підприємства мають у ринковому середовищі свої специфічні функції. Перш за все, вони покликані забезпечити гнучкість і адаптацію національної економіки до динаміки кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, зробити рентабельним дрібносерійне виробництво, заповнити ненасичені сегменти внутрішнього і зовнішнього ринків і створити нові робочі місця, зрештою - сформувати середній клас у державі.

Чи вдається це зробити в Україні? Мабуть, ні, хоча поступ у цьому напрямі є, і він досить суттєвий. Зокрема, в Україні напрацьована достатньо добротна законодавча база, яка є чи не найкращою серед країн СНД. Цим ми маємо завдячувати насамперед Державному комітетові з питань регуляторної політики і підприємництва. Звичайно, ця база не ідеальна і потребує постійної доробки і вдосконалення. Та добре відомо, що від хорошої законодавчої бази до сприятливого підприємницького клімату - досить довга і непряма дорога.

Проблем розвитку малого і середнього бізнесу в Україні вистачає. Серед них - регуляторні проблеми. Досить сказати, що сьогодні право здійснювати перевірки малих і середніх підприємств мають близько 30 різних органів. Бізнесмени платять близько 40 загальнодержавних і місцевих податків. Непоодинокі випадки, коли місцеві органи влади прагнуть сформувати систему "неформальних відносин" з підприємцями, створюючи для цього адміністративні бар'єри у процесі реєстрації, ліцензування, використовуючи різного роду перевірки тощо. При цьому контролюючі органи не несуть жодної відповідальності за збитки, яких вони завдають підприємствам такими необґрунтованими перевірками.

Ще один головний біль підприємців - дуже складна система звітності, ведення якої вимагає як великих зусиль, так і залучення висококваліфікованих працівників, які досить дорогі. Спрощена ж система звітності не завжди вигідна для підприємців. Про високий рівень оподаткування і складність в отриманні кредитів внаслідок високої реальної кредитної ставки навіть немає сенсу й згадувати - це має бути предметом окремого обговорення.

Сподіваюсь, що в ході дискусії на сьогоднішньому "круглому столі" ми зможемо запропонувати шляхи подолання труднощів, існуючих в цій сфері. Організатори не підтримують точку зору, яка іноді нав'язується іноземними експертами, що саме малий і середній бізнес має визначальне значення для становлення національної економіки, і що саме з його розвитком Україна зможе долучитися до держав з високим рівнем життя населення. Віддаючи данину малим і середнім підприємствам, слід зазначити, що вони функціонують ефективно, коли співпрацюють з великими підприємствами, які здатні профінансувати розробку нових технологій і забезпечити інноваційний розвиток свого сегмента економіки. Порівняння великих підприємств з "океанськими лайнерами", поміж якими існують малі кораблі і кораблики малого і середнього бізнесу, вже дуже тісно увійшло в характеристику розвиненої ринкової економіки. У нас, на жаль, такого не спостерігається, а самостійні малі підприємства не зможуть забезпечити високотехнологічний інноваційний розвиток.

Фонд Конрада Аденауера працює в Україні з 1994 року, і одним із напрямів нашої роботи є підтримка розвитку малого і середнього підприємництва. Ми намагаємося організовувати семінари, "круглі столи" та конференції, сприяти розвитку середнього класу в Україні, сприяти діалогу, який надає імпульс для цього розвитку.

Я хотів би особливо підкреслити важливість теми сьогоднішнього "круглого столу". В суспільстві малі і середні підприємства є опорою середнього класу. Вони відіграють ключову роль у трансформації економіки в напрямі до ринку. Не буде перебільшенням сказати, що малі і середні підприємства є двигуном демократичних реформ. Вони працюють гнучкіше та інноваційніше, ніж великі підприємства. Таким чином, їм легше адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури та потреб споживачів.

Малі і середні підприємства відіграють визначальну роль в Німеччині. Вони виробляють понад 50 % ВВП, забезпечують найбільшу частину робочих місць - приблизно 70 % працездатного населення. Кількість малих і середніх підприємств на тисячу чоловік населення в Німеччині сягає 37, а в Європі в цілому - 45. В Україні таких підприємств на тисячу чоловік населення лише 5.

Останнім часом я ознайомився з результатами опитування населення. 59 % опитаних висловилися на користь того, що мале і середнє підприємництво є опорою соціальної та економічної стабільності в Україні.

61 % опитаних вважає, що правові умови є несприятливими для розвитку малого підприємництва в Україні. Все це підштовхує до висновку про те, наскільки важливими є реформи в цій сфері.

Фонд Конрада Аденауера працює в Україні з 1994 року, і одним із напрямів нашої роботи є підтримка розвитку малого і середнього підприємництва. Ми намагаємося організовувати семінари, "круглі столи" та конференції, сприяти розвитку середнього класу в Україні, сприяти діалогу, який надає імпульс для цього розвитку.

Я хотів би особливо підкреслити важливість теми сьогоднішнього "круглого столу". В суспільстві малі і середні підприємства є опорою середнього класу. Вони відіграють ключову роль у трансформації економіки в напрямі до ринку. Не буде перебільшенням сказати, що малі і середні підприємства є двигуном демократичних реформ. Вони працюють гнучкіше та інноваційніше, ніж великі підприємства. Таким чином, їм легше адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури та потреб споживачів.

Малі і середні підприємства відіграють визначальну роль в Німеччині. Вони виробляють понад 50 % ВВП, забезпечують найбільшу частину робочих місць - приблизно 70 % працездатного населення. Кількість малих і середніх підприємств на тисячу чоловік населення в Німеччині сягає 37, а в Європі в цілому - 45. В Україні таких підприємств на тисячу чоловік населення лише 5.

Останнім часом я ознайомився з результатами опитування населення. 59 % опитаних висловилися на користь того, що мале і середнє підприємництво є опорою соціальної та економічної стабільності в Україні.

61 % опитаних вважає, що правові умови є несприятливими для розвитку малого підприємництва в Україні. Все це підштовхує до висновку про те, наскільки важливими є реформи в цій сфері.

Питання, яке сьогодні обговорюється, є надзвичайно важливим і болючим. Я зупинюся на проблемі інвестування діяльності підприємств малого і середнього бізнесу.

Перше питання - законодавче врегулювання усіх сфер малого і середнього бізнесу. Вчора відбулося засідання Правління УСПП, де зібралися, в тому числі, й народні депутати, які представляють Союз. Перед ними було поставлено завдання, перш за все, вирішити питання, які мають стимулювати розвиток середнього бізнесу на законодавчому рівні. Це й Податковий кодекс, і врегулювання положень Земельного кодексу, який вже прийнятий, і управління корпоративними правами всіх учасників фондового ринку. Безумовно, сьогодні питання номер один - встановлення "правил гри", без яких не може розвиватися малий і середній бізнес.

Другий пласт - структурний. Малий і середній бізнес починався з торгівлі, сфери побуту, переробки сільськогосподарської продукції. Але якщо ми зараз подивимося на розвинені країни, то побачимо, що малий бізнес є сателітом великих підприємств, виробляючи для них до 70 % комплектуючих. В Україні великі підприємства використовуються лише на 15-20 %, але, на жаль, не всі ці підприємства реструктуризовані для того, щоб створити на базі цехів, підрозділів окремі малі підприємства, які б самостійно виконували роботу з виготовлення комплектуючих для великих підприємств. Це проблема державної промислової політики, без цього неможливий подальший розвиток цього напряму, він може залишатися на рівні торгівлі, тих напрямів, які не забезпечують промисловий розвиток.

Ще одне дуже важливе сьогодні питання - науково-технічний розвиток, питання трансферу технологій. Зовсім нещодавно Президент підписав два закони про створення ще двох технопарків на території міста Києва: на базі НТУУ "КПІ" і на базі Інституту технічної теплофізики, де передбачається поєднання науки і виробництва. Та, коли ми подивимося на цю законодавчу базу, то побачимо, що для того, щоб підприємство могло бути зареєстроване на території технопарків, встановлено бар'єр на рівні приблизно 50 тисяч доларів. Це не стимулює розвиток малого і середнього бізнесу.

Основне питання - доступ до фінансів: проблема обігових коштів, проблема отримання кредитних ресурсів. Проблема залучення хоча б невеликого інвестиційного ресурсу для розвитку малого і середнього бізнесу. В останні 8 місяців, завдяки зростанню промисловості, інших галузей народного господарства, Нацбанк пішов на зниження кредитної ставки. На жаль, комерційні банки не відгукнулися на пропозицію Нацбанку, і кредитна ставка досі є неприйнятною для розвитку промислового підприємництва. Може, сьогодні комерційна структура і могла б собі дозволити взяти на місяць кредит під 30 %, але для того, щоб запустити виробництво, ці відсотки неприйнятні. Вони можуть загубити виробництво.

Два місяці тому Кабінет Міністрів затвердив Програму розвитку інвестиційної діяльності до 2010 року. У квітні на засіданні Кабміну повинні бути прийняті основні заходи щодо реалізації цієї інвестиційної програми, зокрема - розвиток небанківського фінансового сектора, який сьогодні має забезпечувати розвиток малого і середнього бізнесу. Одна кредитна спілка в Сумській області проінвестувала фермерські господарства за рік більш ніж на мільйон гривень. Відділення одного із системних банків, які працюють в цій області, прокредитувало фермерів на значно меншу суму.

Є Указ Президента про створення кредитно-гарантійної установи, згідно з яким вона повинна бути наповнена на 50 мільйонів гривень за рахунок акцій державних підприємств. На жаль, це рішення не виконується. Понад рік ми ведемо переговори з Фондом державного майна, але він віддає зовсім неліквідні пакети акцій, збиткові підприємства, які не можуть бути введеними в якості акціонерів до кредитно-гарантійної установи, і не можуть сформувати статутний фонд для того, щоб можна було кредитувати і стимулювати малий і середній бізнес.

Ще одне питання потребує вирішення і на рівні держави, і зусиллями підприємницьких спілок, зокрема, УСПП. Йдеться про створення венчурних фондів для малого і середнього бізнесу. Особливо це стосується бізнесу, пов'язаного з високими технологіями, де є ідея, є розробка, але абсолютно немає основних фондів, які могли б виступити предметом застави або страхування. Тому створення венчурних фондів на території України є одним з головних напрямів фінансування малого і середнього бізнесу, який співпрацює з наукою. Щоправда, є не зовсім позитивний досвід венчурних закордонних фондів, які зібрали інформацію про наукові розробки, і не профінансувавши жодної програми, перепродали її за кордон.