Людський капітал в сучасній економіці

Зміни показника співвідношення учні/вчителі свідчать, що за аналізований період відбулося зменшення учнів на 653 тис осіб та вчителів на 23 тис. осіб, їх зменшення відбувалося приблизно однаковими темпами, тому на кінець 2015 року змін у динаміці показника не відбулося. Що стосується показника фінансування освіти, то слід відмінити 2010 рік, коли відбулося суттєве зростання фінансування (на 42,27%) та 2013 рік, коли фінансування зменшилося на 5,47% в порівнянні з 2012 роком.

Великий вплив на формування людського капіталу мають спеціалісти вищої кваліфікації, фахівці, які мають наукову ступінь кандидата чи доктора наук. За аналізований період найбільшу кількість фахівців вищої кваліфікації було підготовлено у 2013 році - 9069 чол., що на 1501 чол. більше порівняно з 2009 роком, проте в 2014 році було підготовлено на 146 чол. менше порівняно з минулим роком, а у 2015 році на 25 чоловік менше порівняно з 2014 роком. Підготовка та випуск таких кадрів призвела до зростання кількості спеціалістів з науковими ступенями. Якщо порівнювати кількість спеціалістів, яка була у 2009 році (87036 чол.) з тією, яка стала у 2015 році (106563), то вона збільшилася на 19527 чол. (на 22,44%), що свідчить про позитивний вплив науковців на формування людського капіталу.

6. Основні напрями вдосконалення розвитку людського капіталу

Протягом життя людини відбувається знос людського капіталу. Інвестиції, пов'язані з охороною здоров'я, здатні уповільнити даний процес [35]. Джерелом вкладень в людський капітал може виступати держава (уряд), недержавні суспільні фонди і організації, регіони, окремі фірми, домогосподарства (індивіди), міжнародні фонди і організації, а також освітні установи. В даний час роль держави в цій області достатньо велика. Держава вдається як до примусових, так і до спонукальних заходів в цій області. До примусових відносяться обов'язкова для всіх формальна освіта в обсязі середньої школи, обов'язкові медичні профілактичні заходи (щеплення) та ін. Проте головними заходами є спонукальні. Уряд має в своєму розпорядженні два дієві способи, які використовуються з метою зміни розмірів приватних інвестицій в людину, що здійснюються автоматично через ринок: вони можуть вплинути на доходи тих, хто працює (через систему податків і субсидій), а також в змозі регулювати ціну придбання людського капіталу (регулюючи ціни використовуваних ресурсів). Наприклад, в Росії на відтворення людського капіталу в 2001 р. було направлено 180,2 млрд. рублів, що складає 15,1% всього федерального бюджету країни [36, C.34]. В Україні, тривалий час, аналіз ефективності використання людських ресурсів здійснюється через категорію „трудовий потенціал”. Оцінка стану трудового потенціалу України на сучасному етапі є неоднозначною. З одного боку, відбувається поліпшення певних якісних його характеристик: збільшується частка населення з вищою освітою; зростає комп'ютерна грамотність; формується уміння працювати в ринковому середовищі; підвищується підприємницька активність. Разом з тим, в Україні відбуваються процеси, які призводять до його руйнації. Не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває більш вираженого депопуляційного характеру: погіршуються показники здоров'я людей усіх вікових груп - за останні 10 років кількість уперше зареєстрованих захворювань зросла на 2 млн. випадків, або на 7%; посилюється інтенсивність трудової еміграції працездатного населення - за експертними оцінками, сьогодні за кордоном працюють понад 3,5 млн. наших співвітчизників; зростають показники старіння населення - за 2003-2005 роки питома вага населення, старшого за 50 років, у загальній кількості населення України зросла на 0,6 відсоткових пункти: з 32,8 до 33,4%. Серед головних причин зазначених тенденцій - поширення бідності внаслідок недостатньої, а подекуди - невиправдано низької оплати праці, особливо у сільській місцевості; неефективна система професійного навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації фахівців робітничих спеціальностей; незадовільний стан медичного обслуговування населення і низька ефективність заходів щодо покращення охорони здоров'я та праці тощо. Внаслідок цього, на сьогодні, при середньому рівні безробіття серед населення працездатного віку в І кварталі 2007 року 8%, а у 9 регіонах України - понад 10% підприємств відчувають гостру нестачу кваліфікованих робочих кадрів. Усе це надає підстави очікувати, що дефіцит кадрів в найближчому майбутньому може стати вагомим чинником, який гальмуватиме подальший розвиток вітчизняної економіки і, відповідно, підвищення добробуту громадян України. Знецінення людського капіталу, яке торкнулося як загального (знань, навичок, розумових звичок, які люди отримують у системі формальної освіти), так і специфічного людського капіталу (знань і умінь, які працівники здобувають у процесі своєї виробничої діяльності безпосередньо на робочих місцях). Масове знецінення освітнього потенціалу стало одним з головних чинників різкого зниження продуктивності праці; - низький рівень оплати праці, яка у 2006 р. в Україні складала 0,8 євро за годину проти 5 євро в Польщі, 30 євро у Німеччині і Франції, що є одним з визначальних чинників виїзду економічно активного населення нашої країни за кордон в пошуках праці. В Європі оплата праці сягає 30% від вартості виробленого працівником продукту, в Україні це співвідношення менше 5% [37, C.45]. У складі процесів формування людського капіталу України все більш реально проявляє себе низка внутрішніх загроз і ризиків, які підривають основи національної безпеки. При цьому найбільшої уваги заслуговують ті, що є критичними, а саме: - поглиблення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї. Крім власне професійно-кваліфікаційної невідповідності, загострюється проблема якісної невідповідності національної робочої сили вимогам постіндустріально-орієнтованої моделі господарства України. Мається на увазі: занепад працеорієнтованої економічної мотивації; ментальна неготовність до нестабільності і рухливості; надмірна індивідуалізація соціально-трудових зв'язків, яка призводить до втрати соціальних навичок колективної діяльності. В цьому сенсі можливості України щодо вибору свого місця на шкалі “постіндустріальне ядро - доіндустріальна периферія” критично залежать від якості людського капіталу нації та обґрунтованості дій щодо формування її культурно-цивілізаційної ідентичності; - погіршення ситуації з формуванням людського капіталу, що негативно впливає на рівень забезпечення економіки України кваліфікованими кадрами та перешкоджає удосконаленню її структури. В Україні під окремі види праці і трудової активності формуються власні соціальні групи. Ці процеси в перспективі загрожують поляризацією продуктивної і непродуктивної, а також престижної і непрестижної праці, всупереч потребам ефективного економічного і соціального розвитку нації. Крім безпосередньо соціальної напруги, подібне структурування придушує потенціал проривного зростання постіндустріальних навичок і трудових практик, професійної мобільності та конструктивної конкуренції. В результаті соціальна структура людського капіталу України загрожує перетворитися на непохитну систему рентоутворюючих статусів і каст; - розмивання національних центрів концентрації інтелектуально-культурного капіталу. Для попередження загроз людському капіталу необхідно здійснити ряд термінових заходів за такими пріоритетними напрямами: - з метою збереження і подальшого розвитку трудових знань та навичок у високотехнологічній сфері слід проводити гнучку та неухильну політику щодо розміщення на території України технологічно складних та інтелектуально насичених виробництв. Така політика має спрямовуватися на реальне, а не декларативне формування інноваційної моделі розвитку економіки держави. Крім збільшення поточних доходів вона може створити потужні підойми масштабного та проривного розвитку інтелектуального людського капіталу нації; - з метою виправлення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї, необхідне впровадження комплексу заходів одночасно у двох споріднених сферах: з одного боку - подолання кризи в каналах узгодження трудових навичок та знань, потрібних на робочому місці, з пропозицією системи освіти та професійної підготовки; з іншого боку, - відновлення масштабної професійно-кваліфікаційної орієнтації населення за допомогою більш досконалих методів інформування та пропаганди; - забезпечення прав на національно-культурну ідентичність трудових іммігрантів має здійснюватися без порушення відповідних прав титульної нації. Не зазіхаючи на загальнолюдські права окремої особи проживати і працювати в Україні, держава має право вимагати здійснення цього у формах бажаних для її національного розвитку. З цих позицій держава повинна розширити поле регулювання процесів розселення і трудової діяльності іммігрантів. Дана задача не може бути вирішеною у відриві від загальнодержавної системи ідентифікації та пересування осіб (як емігрантів, так й іммігрантів) через кордони країни; - пом'якшення поляризації трудової нерівності шляхом удосконалення системи стимулів до певного виду трудової діяльності. В цьому напрямі держава засобами податкової, антимонопольної та дозвільної політики повинна сприяти підвищенню професійної мобільності та конструктивної конкуренції на локальних ринках праці [38].



Висновок

Дослідивши тему «людський капітал в сучасній економіці», ми можемо сказати, що це сукупність знань, умінь, навичок, що використовуються для задоволення різноманітних потреб людини і суспільства в цілому. За допомогою нього людина має можливість приносити дохід. Людський капітал формується, насамперед, за рахунок інвестицій у підвищення рівня і якості життя населення. У тому числі - у вихованні, освіті, здоров'ї, науці, підприємницькій здатності, в інформаційному забезпеченні праці, у формуванні ефективної еліти, в безпеці громадян і бізнесу та економічної свободи, а також в культурі і мистецтві. Перспективи світової економіки у XXI ст. визначаються характером переходу країн до нового етапу розвитку продуктивних сил: від індустріальної стадії до постіндустріальної. У більш вузькому сенсі можна говорити про нову інформаційну економіку, де одну з основних ролей відіграє інтелектуальний капітал, а основним ресурсом є інформація. Кожного року, все більша частина дослідників вважає людський капітал найціннішим ресурсом постіндустріального суспільства, набагато більш важливим, ніж природне або накопичене багатство. Вже зараз у всіх країнах людський капітал зумовлює темпи економічного розвитку і науково-технічного прогресу. На даний момент особливостями людського капіталу є: те, що він є головною цінністю сучасного суспільства, а також основним чинником економічного зростання, формування вимагає значних витрат, як від людини, так і суспільства, він не тільки накопичує знання, але і зношується, як фізично, так і морально, якщо говорити про інвестиції в людський капітал, то можна сказати, що вони дають своєму власникові в майбутньому високий дохід. Сьогодні найважливішим є потреба у розвитку вже існуючих теорій оцінювання вартості людського капіталу. Зокрема, для оцінювання його використовуються такі показники, які відображають в якійсь мірі загальну картину: показники «Фахівці вищої кваліфікації», «Зростання населення», «Індекс рівня життя», «Кількість випускників», «Фінансування освіти», «Тривалість життя», «Співвідношення учні/учителі». Але використання перших трьох індексів не дає точної оцінки людського капіталу, тому що обмежується лише його освітньою компонентною, а індекс МОП охоплює лише показники ринку праці, залишаючи поза увагою інші складові. І задля того, щоб дати точну оцінку вчені Всесвітнього економічного форуму розробили інтегральний Індекс людського капіталу.

Взагалі, проаналізувавши вартість людського капіталу, ми маємо таку інформацію, що вона аналізується та оцінюється різними шляхами за допомогою різних інструментів на відповідних рівнях, таких як: макрорівень, мезорівень, виробничий рівень, індивідуальний рівень працівника. Потім, щоб мати повну картину про оцінювання людського капіталу, і закріпити теоретичні знання та показники, нам довелось проаналізувати стан розвитку людського капіталу в Україні, натомість ми отримали, те, що стан в нашій країні є досить плачевним. Населення скорочується, народжуваність знаходиться значно нижче рівня, необхідного для простого відтворення населення. Значна трудова міграція також вносить свій внесок до скорочення населення, причому ті, що виїжджають, є носіями кращого людського капіталу, ніж ті, що натомість прибувають в Україну. До того ж населення старіє, частка працездатного населення зменшується. Значне зниження якості освіти призводить до нестачі кваліфікованих кадрів у всіх галузях економіки. Україна найшвидше з усіх пострадянських країн (виключаючи Середню Азію) втратила надбання радянської системи освіти, навіть незважаючи на значні темпи економічного зростання протягом багатьох років. Про охорону здоров'я годі й говорити. Зменшення пропозиції робочої сили призводить до її здороження. Відповідно, Україна починає втрачати конкурентоспроможність за показником низької вартості робочої сили. Побачивши всі негативні та позитивні сторони, можна сказати, що для попередження загроз людському капіталу необхідно здійснити ряд термінових заходів за такими пріоритетними напрямами: - з метою збереження і подальшого розвитку трудових знань та навичок у високотехнологічній сфері. - з метою виправлення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї, необхідне впровадження комплексу заходів одночасно у двох споріднених сферах: з одного боку - подолання кризи в каналах узгодження трудових навичок та знань, потрібних на робочому місці, з пропозицією системи освіти та професійної підготовки; з іншого боку, - відновлення масштабної професійно-кваліфікаційної орієнтації населення за допомогою більш досконалих методів інформування та пропаганди; - забезпечення прав на національно-культурну ідентичність трудових іммігрантів має здійснюватися без порушення відповідних прав титульної нації; - пом'якшення поляризації трудової нерівності шляхом удосконалення системи стимулів до певного виду трудової діяльності. На мою думку, для покращення людського капіталу потрібно:

Дослідження у сфері нових методик освіти.

Щорічне замовлення бізнесу для системи освіти.

Програми виховання культури споживання.

Корпоративні програми страхової медицини, недержавних систем пенсійного забезпечення.

Корпоративні програми щодо пропаганди здорового способу життя (тренінги тощо).

Дослідницькі проекти у сфері пошуку нових парадигм бізнесу і т.д.

Отже, опрацювавши матеріал, теоретичні засади, статті, маємо такий висновок, що людський капітал є значущим, як в минулі часи, так і в наш час, і доказ цьому є розмаїття джерел, в яких доступно описано весь спектр інформації про нього. Тому, незважаючи на значні недоліки в деяких моментах пов'язаних з ним, можна сказати, що, щоб не сталось, людський капітал буде існувати завжди.



Список використаних джерел

Shultz T. Human Capitalin the InternationalEncyclopediaof the Social Sciences. N.Y., 1968, vol. 6.

Shultz T. Investmentin Human Capital. N.Y., London, 1971, p. 26-28;

Becker, Gary S. Human Capital. N.Y.: Columbia University Press, 1964.

Корчагин Ю. А. Человеческий капитал: фактор развития или деградации ? - Воронеж : ЦИРЭ, 2005. - 252 с.

Нестеров Л., Аширова Г. Национальное богатство и человеческий капитал. Вопросы экономики, 2003, № 2.

Клочков В. В. Человеческий капитал и его развитие. В книге: Экономическая теория. Трансформирующая экономика. / Под ред. Николаевой И. П. - М.: Юнити, 2004. - С.: 417.

Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки. // Мировая экономика и международные отношения, 2001, № 12. С.6 42-49.

Корчагин Ю. А. Человеческий капитал - что это такое и почему капитал? - Воронеж: ЦИРЭ.

Корчагин Ю. А. Эффективность и качествонациональныхчеловеческихкапиталовстран мира. -- Воронеж: ЦИРЭ. Вестник 38, 2011.

Хмелёва Г.А. Человеческий капиталкакусловиеформированияинновационной экономики региона: монография. - Самара: САГМУ, 2012. - 168 с.

Denison E. Accounting forSlowerEconomicGrowth: The UnitedStatesin the 1970's.

Кендрик Дж. Экономическийрост и формированиекапитала / Дж. Кендрик // Вопросы экономики. - 1976. - № 11. - С. 54-56.

Критский М. М. Человеческий капитал/ М. М Критский. - Л.: ЛГУ, 2001. - 117 с.

Ильинский И. В. Инвестиции в будущее: образование в инновационномвоспроизводстве / И. В. Ильинский. - СПб: СПбУЭФ, 2006. - 392 c. 8.

Смирнов В. Т. Классификация и видычеловеческогокапитала в инновационнойэкономике В. Т. Смирнов, И. В. Скоблякова.

Тугускина Г. П. Моделированиеструктурычеловеческогокапитала / Г. П. Тугускина // Кадровик. - 2009. - № 9. - С. 12-20.

Антонюк В. П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально- економічна оцінка та забезпечення розвитку / В. П. Антонюк. - Донецьк : Ін-т економіки промисловості НАН України, 2007. - 348 с. 11.

Левчук О. В. Особливості управління інвестиціями у людський капітал на різних рівнях економіки / О. В. Левчук // Економіка : проблеми теорії і практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 217. - Т.1. - С. 120-125. 12.

Голікова Н. В. Людський капітал - ключовий фактор економічного зростання / Н. В. Голікова // Інноваційний фактор сталого економічного зростання : зб. наук. праць. - К. : Ін-т економіки НАН України, 2002. - 128 с.

Перепелиця Н. В. Інвестиції в людський капітал як запорука стійкого розвитку / Н. В. Перепелиця // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 190. - Т.1. - С. 221-226.

Добрынин А. Н. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / А. Н. Добрынин, С. А. Дятлов. - СПб: Наука, 2002. - 309 с.

Скрипніченко, О.П. Людський капітал як фактор виробництва / О.П. Скрипніченко, Ю.О. Наталіч // Актуальні питання розвитку економіки в умовах сучасної нестабільності: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 лютого 2013 p., м. Київ). - Київ: ДНУЗТ, ГО "КЕНЦ" 2013. - С. 96-99.

"EndogenousTechnologicalChange," //JournalofPoliticalEconomy, (Oct. 2000), pp. S78-79.

Короленко Р. В. Теоретичні підходи до визначення поняття "людський капітал" / Р. В. Короленко // Інноваційна економіка. - 2013. - № 2. - С. 189-192.

Іллінський І.В. Інвестиції в майбутнє: освіта в інноваційному відтворенні. СПб.: Вид. СПбУЕФ. 2002. С. 30, 163.

Рівні людського капіталу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/12810419/ekonomika/lyudskiy_kapital.

Шульгіна Є. В. Розвиток людського потенціалу. MoscowBusinessSchool, Москва, Росія.

Прошак, Г. В. Основні компоненти людського капіталу: теоретичний аспект / Г. В. Прошак // Науковий вісник Національного лісо- технічного університету : збірник науково-технічних праць. - 2008. - Вип. 18.4. - С. 305-309.

Близнюк, В. В. Оцінка регіональних ринків праці на основі інтегральних індексів розвинутості / В. В. Близнюк // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 8. - С. 15-21.

Кондиріна А. Г. Оцінка вартості людського капіталу України. А. Г. Кондиріна / Науковий вісник ЧДІЕУ. - 2011. - № 1(9). - с. 12 - 14.

Порохня В. М. Інтелектуальний капітал економічного зростання: навчальний посібник // В. М. Порохня. - Запоріжжя: КПУ, 2012. - 568 с.

The Human CapitalReport 2015.

Dae-BongKwon. Human capitalanditsmeasurement.

Людський капітал України 2025. Підсумки форсайту [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wikicitynomica.org/future/lyudskiy-kapital-ukraini-2025-pidsumki-forsaytu.html.

Образование и человеческий капитал [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.worldbank.org.ru/ wbimo/dep/mirross/chapter7.html.

Борисов Г. В. Инвестирование в человеческий капитал в условияхтрансформирующейся экономики России / Борисов Г. В. // Вестник С. -Петербург ун-та. -СПб. 1998. - Сер. 5, экономика. - С. 32-43.

Артеменко В. Б. Інтегральні індикатори якості життя населення в управлінні регіональним розвитком / Артеменко В. Б. // Соціальна економіка. - 2001. - № 3. - С. 45-50.

Трудовий потенціал - важливий чинник соціально-економічного розвитку України. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.



Додаток А

Індекси часткової оцінки людського капіталу

Індекси часткової оцінки людського капіталу	Вид	Що туди входить
Індекс економіки знань	Індекс економічного та інституційного режиму	Індекс якості регулювання
		Тарифні і нетарифні бар'єри
		Індекс верховенства права
	Індекс освіти	Середня тривалість років навчання
		Кількість зарахованих у заклади середньої освіти
		Кількість зарахованих у ВНЗ
	Індекс інновацій	Кількість статей у наукових та технічних журналах
		Виплата роялті, ліцензійних винагород та грошові надходження
		Кількість патентних заявок
	Індекс інформаційних Технологій	Кількість користувачів Інтернет на 1000
		Кількість комп'ютерів на 1000 населення
		Кількість телефонів на 1000 населення
Ключові індикатори ринку праці (МОП)	Показники робочої сили
	Показники працевлаштування
	Показники безробіття
	Показники бідності
	Показники продуктивності праці
	Показники заробітної плати
Індекс освіти	Показники рівня здобутої освіти
	Індекс сукупної частки учнів
	у загальній чисельності
Індекс людського розвитку	Індекс тривалості життя
	Індекс рівня освіченості	Індекс тривалості років навчання
		Індекс очікуваної тривалості років навчання
	Індекс ВВП на душу



Додаток Б

Динаміка показників людського капіталу України

Показник	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015
1. Кількість населення, млн. чол.	46,5	46,2	46	45,8	45,5	45,4	45,2
2. Зростання населення, млн. чол.	-	-0,3	-0,2	-0,2	-0,3	-0,1	-0,2
3. Динаміка скорочення населення, %	100	99,35	99,57	99,57	99,34	99,78	99,56
4. Середня тривалість життя, років	68,25	68,27	69,29	70,44	71,02	71,15	73,01
5. Динаміка середньої тривалості життя, %	100	100,03	101,49	101,66	100,82	100,18	102,61
6. Працездатне населення, тис. осіб	20606,2	20675,7	20321,6	20220,7	20247,9	20393,5	20478,2
7. Динаміка працездатного населення, %	100	100,34	98,29	99,50	100,13	100,72	100,42
8. Індекс споживчих цін	112,8	125,2	115,9	109,4	108	110,6	99,7
9. Динаміка індексу споживчих цін, %	100	110,99	92,57	94,39	98,72	102,41	90,14
10. Кількість учнів, тис. осіб	4857	4617	4495	4299	4292	4222	4204
11. Кількість учителів, тис. осіб	531	524	522	515	509	510	508
12. Співвідношення учні/вчителі	9,15	8,81	8,61	8,35	8,43	8,28	8,28
13. Динаміка співвідношення учні/вчителі, %	100	96,28	97,73	96,98	100,96	98,22	100,00
14. Кількість випускників вищих навчальних закладів, тис. осіб	602,7	623,3	642,1	654,7	626,5	612,9	576,3
15. Динаміка кількості випускників ВНЗ, %	100	103,42	103,02	101,96	95,69	97,83	94,03
16. Фінансування освіти, млн. грн.	15149,7	21554	23 926	28 807,5	27 232,7	30 243,2	30 942,9
17. Динаміка фінансування освіти, %	100	142,27	111,00	120,40	94,53	111,05	102,31
18. Підготовлено аспірантів, чол.	7154	7343	7929	8290	8578	8499	8320
19. Підготовлено докторантів, чол.	414	424	465	459	491	424	578
20. Підготовлено фахівців вищої кваліфікації, чол.	7568	7767	8394	8749	9069	8923	8898
21. Динаміка підготовки фахівців вищої кваліфікації, %	100	102,63	108,07	104,23	103,66	98,39	99,72
22. Спеціалісти з науковими ступенями, чол.	87036	91186	95035	98418	99874	103649	106563
23. Динаміка спеціалістів з науковими ступенями, %	100	104,77	104,22	103,56	101,48	103,78	102,81

Размещено на Allbest.ru