Ціноутворення на металургійну продукцію на зовнішньому ринку

Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим чинником ціноутворення. Чим більша корисність, тим вища, за інших умов, ціна товару на зовнішньому ринку.

Таблиця 1.2 Фактори ціноутворення

Внутрішні	Товарні	Ринкові	Витрати на розробку ринку	Торговельні бар'єри	Чинники, які є зовнішніми щодо взаємодії покупців і продавців товару
1	2	3	4	5	6
1.Рівень витрат та їх структура	1.Корисність товару	1.Платоспроможність споживачів	1.Адаптація товару	1. Митні бар'єри	1. Конкурентне середовище
2.Бажаний рівень прибутку	2. Місце в товарній номенклатурі	2. Інформ. забезпечення	2. Обслуговування	2. Нетарифні бар'єри	2. Цінова політика конкуренттів
3. Діюча система управління, планування і контролю діяльності	3. Стадія життєвого циклу товару	3. Дії уряду (контроль цін, державні закупівлі)	3. Канали розподілення		3. Фаза економічного циклу
4. Способи і методи одержання інформації про ринок	4. Якість товару		4. Просування		4. Короткострокові коливання попиту і пропозиції
	5. Зміна цін інших товарів				5. Заходи державного регулювання і контролю над цінами
	6. Ступінь монополізації попиту і пропозиції товару				6. Рівень інфляції
	7. Рівень обслуговування				7. Валютні чинники
	8. Система доставки				8. Роль "сірого" ринку

Місце товару в товарній номенклатурі визначає рівень і значення показника цінової еластичності попиту. Так, при загальному правилі про обернено пропорційну залежність між рівнем цін на товар і рівнем попиту є низка товарів з прямо пропорційною залежністю або навіть нульовою ціновою еластичністю. Тому зростання цін на більшість товарів масового споживання зводить до падіння попиту, а здорожчання товарів першої необхідності, навпаки, до зростання попиту на них.

Слід також зазначити, що будь-який товар протягом життєвого циклу зазнає значних змін. Це, природно, впливає на здійснення цінової політики. Так, на етапі розробки і впровадження можуть встановлюватись як максимально високі, так і низькі ціни. Класичним прикладом першого підходу до ціноутворення є продаж мікрокалькуляторів за ціною 200 дол. США і вище. Другий підхід - вихід у 70-х роках на ринок японських виробників побутових відеомагнітофонів з ціною, в 2-3 рази нижчою, ніж їх собівартість на той час.

На етапі зростання підприємство отримує можливості для цінового маневру внаслідок розширення обсягів продажу та економії за рахунок зростання масштабів виробництва. Одночасно зростає і конкурентна боротьба.

При виникненні ознак початку стадії спаду перед підприємством постає проблема вибору можливих варіантів зміни ціни:

- підвищення ціни (використовуючи переваги нееластичного попиту) для короткотермінового підвищення прибутковості перед остаточним зняттям товару і компенсації витрат на розробку та виведення на ринок нового покоління товарів;

- зниження ціни (навіть нижче собівартості), щоб привернути увагу покупців до супутніх товарів.

Характер впливу такого чинника, як зміна цін інших товарів, залежить від типу товару, ціна якого змінюється. Збільшення цін на одні товари викликає підвищення попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін на такі товари приводить до зниження попиту (товари-субститути). Для інших товарів збільшення ціни приводить до зниження попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін - до збільшення попиту на експортований товар (компліментарні товари). Таким чином, встановлюючи ціну, необхідно попередньо з'ясувати, які товари є замінниками експортованого товару, а які - його доповненнями.

Ступінь монополізації пропозиції товару виявляється в контролі продавцем рівня ціни товару. Чим вищий ступінь монополізації пропозиції, тим більший вплив підприємств-виробників на рівень ціни і, отже, тим більший монопольний надприбуток. Виділяють три види структур ринку, що характеризуються істотною монополізацією пропозиції:

- монополія - на ринку діє один продавець товару, що не має близьких товарів-замінників;

- олігополія - на ринку діє обмежена кількість продавців товару з незначною диференціацією споживчих властивостей;

- монополістична конкуренція - на ринку діє велика кількість продавців товару з істотною диференціацією споживчих властивостей. Диференціація споживчих властивостей товару обумовлює виникнення контролю кожного з продавців над ціною його товару.

Підвищення ймовірності вторгнення конкурентів змушує монополістів знижувати ціни. Ефективність захисту вже зроблених інвестицій набагато перевершує ефективність проектів, що не обтяжені необхідністю захищати "старі" інвестиції. У зв'язку з цим запобігти вторгненню конкурентів легше і дешевше, ніж конкурувати з ними після вторгнення на цей сегмент ринку.

Окремо доводиться розглядати ступінь монополізації попиту. Нерідко трапляється ситуація, коли коло споживачів товару обмежене. У цьому випадку покупці отримують певну владу над цінами і можуть одержувати монопольний надприбутки-за рахунок заниження цін на продукцію, що купується. Структура ринку тільки з одним споживачем товару називається монопсонією. Якщо є декілька споживачів товару, структури ринку називається олігопсонією.

Чинники, що впливають на обсяг попиту, не менш важливі для визначення рівня цін у зовнішній торгівлі. Характер впливу фінансових можливостей покупців залежить від типу товару. Для одних товарів збільшення фінансових можливостей покупців приводить до підвищення попиту на них, відповідно зменшення фінансових можливостей покупців приводить до зниження попиту (нормальні товари). Для інших товарів збільшення фінансових можливостей покупців обумовлює зниження попиту на них і, відповідно, зменшення фінансових можливостей покупців викликає збільшення попиту (товари "низької" якості). Таким чином, при встановленні ціни необхідно попередньо з'ясувати, є товар нормальним чи "низької" якості. Можлива ситуація, коли для одних груп споживачів товар буде нормальним, а для інших - "низької" якості.

У країнах із розвинутими ринковими відносинами держава відіграє істотну роль у процесі ціноутворення, особливо в зовнішньоторговельних операціях. Є декілька інструментів державного регулювання цін:

1. Державне регулювання цін внутрішнього ринку, що здійснюється за допомогою гарантування виробникам рівня продажних цін (наприклад, єдині закупівельні ціни на сільськогосподарські товари встановлені в країнах ЄС) і за допомогою субсидування конкретних видів витрат виробництва.

2. Митна політика, що включає встановлення імпортного мита, соціальне оподатковування імпортованих товарів, кількісне обмеження імпорту, ліцензування тощо. За допомогою цих засобів держава тією або іншою мірою захищає внутрішній ринок і сприяє підвищенню цін на товари місцевих виробників.

Бюджетне субсидування експорту. Для того, щоб підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів шляхом зниження експортних цін, уряди видають експортерам субсидії, які є доплатою до експортного виторгу.

Державне регулювання цін внутрішнього ринку має такі форми:

1. "Жорстке" регулювання цін здійснюється через фіксацію державних цін.

2. "М'яке" регулювання здійснюється через встановлення граничних рівнів цін, граничних надбавок і коефіцієнтів, встановлення граничних значень різних елементів ціни.

3. Непрямий вплив здійснюється через визначення "правил гри" при ринковому ціноутворенні. Він може містити і ряд заборон, зокрема заборону на вертикальне і горизонтальне фіксування ціни, недобросовісну цінову рекламу, цінову дискримінацію, демпінгові ціни і т. п. При наявності таких обмежень слід, з одного боку, неухильно виконувати вимоги законів, але з іншого - спробувати знайти різні варіанти "захисту" від подібних заборон.

Рівень ціни залежить і від конкуренції на цьому сегменті ринку. На різних сегментах світового ринку складаються неоднакові рівні конкуренції. Зазвичай на сегменті з порівняно низькою інтенсивністю конкуренції є можливість для встановлення більш високої ціни, ніж на ринках з інтенсивною конкуренцією.

Фаза економічного циклу належить до макроекономічних чинників ціноутворення на експортну продукцію. При аналізі динаміки цін світового ринку необхідно брати до уваги вплив економічних циклів, об'єктивною основою яких є цикли відтворення основних фондів економічно відособлених товаровиробників. Зміни цін залежно від фази економічного циклу мають такі закономірності:

- мінімального рівня ціни досягають у фазі економічної кризи;

- під час депресії і пожвавлення спостерігається зростання цін;

- ціни досягають максимуму у фазі підйому, а потім починається зниження цін.

У рамках загальних закономірностей розвитку зміна цін на різні групи товарів відбувається нерівномірно. Найбільш різко і швидко реагують на зміну кон'юнктури в різних фазах циклу ціни на сировину і товари тривалого користування, товари споживчого призначення, менш різко - ціни на напівфабрикати і ще нижча чутливість цін на машинобудівну продукцію виробничого призначення.

Інфляційні процеси у світовій економіці приводять до виникнення постійної тенденції цін до підвищення. Ця тенденція накладається на циклічні коливання цін. У результаті абсолютне зниження цін на світовому ринку в цей час трапляється порівняно рідко. Циклічні коливання цін виявляються в більш-менш швидких темпах зростання цін у різні періоди часу. Наслідком інфляції є мінливість цін на світовому ринку, що підвищує значення проведення постійних кон'юнктурних досліджень.

Поряд з циклічними коливаннями цін, викликаними глобальними змінами попиту і пропозиції, виникають і внутрішньоциклічні короткострокові порушення відповідності попиту і пропозиції. Короткострокові коливання не збігаються із загальними для всього ринку диспропорціями відтворювального процесу і накладаються на вплив економічного циклу й інфляції. Є такі види короткострокових коливань попиту і пропозиції:

- сезонні коливання цін;

- зміни цін при вимушеному продажу;

- зміни цін при вимушених закупівлях;

- спекулятивні коливання біржових котирувань;

- зміни цін, викликані раптовими форс-мажорними обставинами (посуха, заморозки, землетрус).

При встановленні ціни важливо не прийняти короткострокові коливання цін за початок загального підвищення або зниження цін.

1.4 Особливості формування цін на зовнішньому ринку

Ціни зовнішнього ринку можна поділити на світові, ціни певних ринків, контрактні, ціни базисних умов поставки, експортні, імпортні та ін.

Світові ціни - це ціни, за якими здійснюються великі експортно-імпортні операції, що значною мірою характеризують стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. До світових належать ціни провідних виробників та постачальників, яким належить значна частка в загальному обсязі аналогічної продукції, що реалізується на зовнішньому ринку. Вони відображають серед-ньосвітові умови виробництва та реалізації товарів. Як правило, розрізняють дві основні групи світових цін: на сировинні ресурси та на готову продукцію.

На практиці світові ціни на сировинні товари визначаються рівнем цін країн-експортерів або цінами бірж та аукціонів. Світовими цінами на готову продукцію обробної промисловості зазвичай є експортні ціни провідних виробників, які спеціалізуються на виготовленні даного виду продукції.

Залежно від типу ринку світові ціни поділяються на біржові котирування, ціни товарних аукціонів та ціни торгів [10].

Біржові котирування - це ціни спеціально організованого постійно діючого ринку масових, якісно однорідних товарів. На товарних біржах реалізується сировина, товари сільськогосподарського та мінерального походження (пиломатеріали, бавовна, вовна, зерно, цукор, кава, кольорові та дорогоцінні метали тощо). На сучасному етапі в зовнішній торгівлі через біржі реалізується понад 50 видів сировинних товарів, на які припадає 15-20 % усього експорту розвинутих країн.

Ціни міжнародних товарних аукціонів - це ціни публічного продажу попередньо оглянутої покупцями партії товару (лот), як правило, за максимальною запропонованою ціною. Особливістю аукціонів є наявність у більшості випадків значної кількості покупців та одного або кількох продавців, які, на відміну від бірж, здійснюють операції відносно реальних товарів за суворо індивідуальними властивостями.

Під час аукціонних торгів використовуються стартові ціни, ціни аукціонного кроку та ціни фактичної реалізації.

Різновидом цін міжнародних товарних аукціонів є ф'ючерсні ціни. Ф'ючерс - це термінова угода на придбання чи продаж певної кількості товару за умови його майбутньої поставки у визначені строки та місце. Ф'ючерсні ціни не зазнають істотних змін за умов інфляції і тому вигідні покупцям.

Ціни торгів - це ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі, яка ґрунтується на видачі замовлень на поставку товарів або отримання підряду на виконання певних робіт за умовами, що заздалегідь оприлюднені у спеціальному документі-тендері. Відмітною рисою такої форми торгівлі є наявність кількох конкурентів, які пропонують свої проекти на виконання певних робіт, з яких замовник вибирає найвигідніший, у тому числі й за ціною. Ціни торгів охоплюють приблизно третину всіх експортних цін на машини та обладнання. Крім того, на торгах оцінюється будівництво промислових підприємств, автомобільних та залізничних доріг, мостів, електростанцій, готелів і т. ін.

Класифікація цін на зовнішньому ринку має наступну структуру (рис.1.8):

Рис. 1.8 - Особливості формування цін на зовнішньому ринку

Світові ціни слугують також орієнтиром при формуванні цін міжнародних контрактів. Залежно від способу фіксації контрактні ціни можна поділити на п'ять основних видів: тверді, рухомі, з наступною фіксацією, ковзні та змішані.

Тверда ціна встановлюється на момент підписання контракту й залишається незмінною протягом усього терміну його дії. Така ціна переважно використовується в угодах із коротким строком поставки, коли не очікується істотних змін у цінах.

Рухомою називається ціна, яка також зафіксована в контракті, але може бути переглянута, якщо на момент поставки товару його ринкова ціна змінилася. У цьому разі в контракт уноситься застереження, яке передбачає коригування зафіксованої в ньому ціни. Як правило, контрактом обумовлюється мінімальне відхилення ринкової ціни від установленої в угоді, у межах якого контрактна ціна не переглядається.

Ціни з наступною фіксацією застосовуються у випадках, коли протягом виконання контракту очікується значне підвищення цін, яке важко передбачити та оцінити з достатньою мірою точності. У такому разі в контракті обумовлюються джерела цінової інформації та дата, на яку фіксується ціна.

Ковзні ціни застосовуються в довгострокових контрактах на поставку складних та унікальних товарів, які мають значний термін виготовлення (прокатні стани, судна). Така ціна визначається на момент виконання контракту шляхом перегляду початкової договірної ціни. Причиною такого перегляду є істотні зміни у витратах на виробництво продукції, які відбулися протягом виконання угоди.

Ковзна ціна, формула якої визначається в контракті, складається з двох частин: базової та змінної. Базова ціна з установленням її структурних частин узгоджується сторонами при підписанні контракту. Змінна визначається на момент виконання контракту шляхом перерахунку структури ціни, зумовленої відповідними змінами у витратах.

Інколи застосовується змішаний спосіб установлення ціни, коли її певна частка фіксується під час підписання контракту, а інша формується як ковзна ціна. У цьому разі ціна називається змішаною.

При встановленні контрактної ціни певного товару застосовуються різні поправки, найважливішими з яких є базисні умови поставок. Під ними розуміють умови відображення у фактурній (купівлі-продажу) ціні витрат на транспортування, завантаження, розвантаження, страхування та митне оформлення товарів у разі їхнього перетину митного кордону тієї чи іншої країни.

В Україні базисні умови поставок регламентуються правилами "Інкотермс" у редакції 1990 р. Правила містять 13 базисних умов поставки, які залежно від ступеня розподілу між продавцем та покупцем зобов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризики пошкодження чи загибелі вантажу поділяються на чотири групи.

Правилами "Інкотермс" визначається також вид транспорту (вид перевезень), який може використовуватися при здійсненні контрактів, що укладені за певними умовами. "Інкотермс-90" дає визначення всіх базисних умов поставки. Так, FОВ (вільний на борту) - це умова, яка використовується тільки для водного транспорту. Вона означає, що продавець за свої кошти повинен доставити товар до вказаного в контракті порту і завантажити його на борт судна. Зобов'язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар перейшов через поручні судна. З цього моменту всі подальші витрати (фрахт, мито, податки) та ризики пошкодження або втрати товару бере на себе покупець.

Ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот, можна також поділити на експортні та імпортні.

Основою визначення експортних цін насамперед є власні витрати плюс нормативний прибуток виробника. До них додаються витрати, пов'язані з доставкою товару до пункту, обумовленого контрактом, а також збори за митне оформлення товару. При цьому на відміну від цін на продукцію, що призначена для реалізації на внутрішньому ринку, в ціни експортних товарів не включаються податок на додану вартість та акцизний збір.

В окремих випадках при визначенні експортних цін суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України повинні спиратися на індикативні ціни. Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортної (а часом імпортної) операції. Такі ціни можуть запроваджуватися на товари, щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи, встановлено режим квотування, ліцензування чи спеціальні режими.

Свою специфіку має також формування імпортної ціни, яка складається з ціни країни-постачальника й тих елементів, які в неї включає країна-покупець. Основою встановлення ціни на продукцію, що імпортується в Україну, є митна (закупівельна) вартість товару з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

У митну вартість уходить указана в рахунку-фактурі контрактна (договірна) ціна товару, а також фактичні витрати, які не ввійшли в таку ціну. До них належать витрати на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника (продавця) до пункту перетину митного кордону України. Для визначення митної вартості іноземна валюта перераховується в гривні за курсом Національного банку, який діє на день подання митної декларації.

Ввізне мито як податок на товари, що ввозяться до країни, обчислюється за ставками, які поділяються на три види: адвалерні, специфічні та комбіновані. Сума митної вартості та мита є базою визначення в ціні акцизного збору (з підакцизних товарів) та ПДВ [11].

При встановленні в ціні акцизного збору застосовуються такі самі ставки, що поширюються на вітчизняну продукцію. Але при визначенні акцизного збору в ціні імпортних товарів на основі відсоткової ставки існує своя особливість. Якщо на вітчизняну продукцію відсоткова ставка акцизного збору встановлена до ціни, що включає в себе цей податок, то на імпортні товари ставка встановлена безпосередньо до суми митної вартості та мита.

(1.18)

де МВ - митна вартість, грн;

М - мито, грн.;

Податок на додану вартість у ціні імпортної продукції визначається за встановленою ставкою до бази оподаткування. Такою базою є митна вартість товарів з урахуванням мита, а якщо товар підакцизний, то й акцизного збору.

Митні збори справляються за митне оформлення товарів, що ввозяться до країни. Величина цих платежів визначається на підставі "Класифікатора видів та ставок митних зборів" залежно від митної вартості товарів (без урахування мита). Митні збори не враховуються при визначенні в ціні придбання товарних податків. Вони входять до складу валових витрат і враховуються при обчисленні в ціні кінцевої реалізації податку на додану вартість. Сума мита і митних зборів сплачується одночасно зі сплатою акцизного збору та ПДВ.

Отже, ціна придбання товару, що ввозиться в країну, складається з таких елементів:

(1.19)

де МЗ - митні збори, грн.;

М - мито, грн.;

А - акцизний збір, грн.;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.;

МВ - митна вартість, грн.

По суті, така ціна для підприємства-імпортера являє собою суму економічних витрат і показує нижню межу імпортної ціни. Верхньою межею ціни імпортної продукції є ціна її фактичної реалізації на внутрішньому ринку. Різницею між фактичною ціною продажу та ціною придбання є надбавка, яка містить у собі витрати обігу імпортера з реалізації товару на внутрішньому ринку, прибуток та ПДВ.

1.5 Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні

Сьогодні в Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб'єктів господарювання. Ця система, з одного боку, обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого - створює більш-менш справедливі умови функціонування для всіх учасників економічних відносин, сприяє створенню вільного конкурентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій, таких як: монополістичне ціноутворення; штучне підвищення цін на товари першої необхідності тощо.

Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрунтується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких є:

- Закон України "Про ціни і ціноутворення";

- Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності";

- нормативні документи Верховної Ради України;

- нормативні документи Кабінету Міністрів України;

- нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України;

- роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України;

- нормативні документи органів місцевого самоврядування.

Сфера дії Закону України "Про ціни і ціноутворення" поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва. Цей Закон спрямований на забезпечення:

- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств;

- збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

- протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;

- об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

- розширення сфери застосування вільних цін;

- підвищення якості продукції;

- соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

- створення необхідних економічних гарантій для виробників;

- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Законом декларується вільне встановлення цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, з яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Характер державного регулювання цін вміщено у статтях 8, 9 та 10. Згідно з цими статтями державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку [13].

Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробництва та реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

У розд. III Закону України "Про ціни і ціноутворення" висвітлюються питання, пов'язані з контролем за цінами. Тут сказано, що державний контроль за цінами здійснюється у разі встановлення і застосування державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому у сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

І, нарешті, ст. 14 встановлює відповідальність за порушення державної дисципліни цін. Згідно з цією статтею вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та чинного порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду (арбітражного суду). Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Іншим Законом, що чинить значний вплив на процеси ціноутворення, є Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Цей Закон визначає правові основи обмеження та попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства Стаття 4.

Закону дає визначення діям, що вважаються зловживанням монопольним становищем на ринку. Згідно з цією статтею серед інших дій зловживаннями монопольним становищем вважаються:

- обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

- встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

- встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

Додатково до ст. 4 Закону ст. 5 визначає, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються погоджені дії (угоди), що призвели або можуть призвести до встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок.

Регулювання цін на продукцію монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабельності, або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Регулювання цін (тарифів) не поширюється на продукцію, що експортується, нову продукцію, виготовлену із застосуванням запатентованого винаходу та високоефективної технології, створеної спеціально для цієї продукції (протягом трьох років з моменту постановки її на виробництво).

Слід зазначити, що разом із регулюванням цін внутрішнього ринку на Україні існує механізм регулювання цін на продукцію, що експортується. Цей процес відбувається із застосуванням механізму індикативних цін. Методика формування й використання індикативних цін регламентується наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України № 506 від 8 серпня 1996 р. Згідно з цим документом індикативні ціни застосовуються з метою запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, які можуть розглядатися як підстава для порушення в будь-яких видах антидемпінгової процедури або вжиття антидемпінгових заходів чи перегляду чинних антидемпінгових заходів.

Під індикативними цінами розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України, а також якісних показників товару, і які затверджено МЗЕЗторгом України.

Формування індикативних цін відбувається за кількома основними напрямами, залежно від виду товару та режиму його експорту з України (імпорту в Україну):

- на товари походженням з України, щодо імпорту яких в інші країни вжиті в будь-яких видах антидемпінгові заходи, а також щодо імпорту яких в інші країни існують зобов'язання (в тому числі й односторонні) у зв'язку із призупиненням антидемпінгових компенсаційних заходів. Наявність таких заходів і процедур МЗЕЗторг України визначає відповідно до офіційної інформації, поданої йому центральними органами державної виконавчої влади в установленому порядку та формі;

- на товари походженням з України, щодо імпорту яких в інші країни ймовірна загроза вжиття антидемпінгових заходів з метою їх попередження. Імовірність застосування таких заходів і процедур МЗЕЗторг України визначає відповідно до офіційної інформації, поданої йому центральними органами державної виконавчої влади в установленому порядку та формі;

- на товари походженням з України, імпорт яких обмежений у певні країни світу згідно з відповідними міжнародними угодами України або іншими (в тому числі й односторонніми) міжнародними зобов'язаннями України;

- на товари походженням з України, експорт (імпорт) яких з (в) України (у) здійснюється в межах спеціальних режимів (процедур) та інших режимів нетарифного регулювання - на період дії таких режимів, встановлених згідно з чинним законодавством України та її міжнародними зобов'язаннями.

Згідно із затвердженим відповідно до чинного законодавства України переліку індикативних цін фахівцями Держзовнішінформу проводиться моніторинг відповідних ринків, експорту товарів українського походження з використанням таких інформаційних джерел:

- біржові котування;

- ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції;

- довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі відео, комп'ютерних, електронних та інших подібних банків даних;

- статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій України;

- комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняльні індекси цін;

- звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном;

- контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєстрації в МЗЕЗіТ України;

- прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників;

- інші інформаційні джерела.

Індикативні ціни, затверджені Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні всіх видів зовнішньоекономічних угод.Контроль за дотриманням експортерами рівнів індикативних цін здійснюється так:

- відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди на які підлягають реєстрації чи потребують отримання ліцензії в МЗЕЗторзі України, індикативним цінам контролюється фахівцями управління ринкової кон'юнктури та цінової інформації МЗЕЗторгу України. Ціна товару зазначається в картці реєстрації (обліку) контракту чи ліцензії та не потребує додаткового обґрунтування експортером для митних, податкових та інших державних органів;

- відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди на які не підлягають реєстрації чи не потребують отримання ліцензії в МЗЕЗторзі України, індикативним цінам контролюється митними органами України у порядку, встановленому Держмиткомом України за погодженням з МЗЕЗторгом України.

У разі відхилення ціни угоди від індикативної ціни на товари, угоди щодо яких підлягають реєстрації чи потребують отримання ліцензії в МЗЕЗторзі України, заявник подає додаткові документи, що підтверджують обґрунтованість можливого відхилення, висновки Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який уповноважений готувати експертні висновки для МЗЕЗторгу під час проведення Міністерством офіційних експертиз, або висновки однієї з уповноважених експертних організацій [9].

У разі відхилення ціни угоди від індикативного рівня на товари, угоди щодо яких не підлягають реєстрації чи ліцензуванню в МЗЕЗторзі України, для митного оформлення таких товарів потрібно надати лист-погодження, який видається МЗЕЗторгом України, або експертний висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який уповноважений надавати експертну допомогу підприємствам, установам та організаціям під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності на основі наданих заявником додаткових документів, що підтверджують обґрунтованість такого відхилення.

Аналізуючи систему державного регулювання ціноутворення у зовнішньоекономічних операціях, слід звернути увагу на лист Державної митної служби від № 13.1/13.1-1996-ЕП від 13 червня 2002 р. Тут подано вичерпний базовий перелік знижок, що можна використовувати на законних підставах під час укладання зовнішньоекономічних контрактів. Зазначений документ прямо вказує на можливість широкого застосування прийомів і методів маркетингової цінової політики у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Згідно з цим листом під час визначення контрактної ціни сторонами контракту можуть бути враховані різноманітні знижки: проста знижка, знижка "сконто", прогресивна, бонусна, дилерська, спеціальна, сезонна, експортна, прихована знижка.

Проста знижка надається з прейскурантної або довідкової вартості товару.

Знижка "сконто" - це знижка у разі готівкового розрахунку. У тих випадках, коли у довідковій ціні передбачено короткостроковий кредит, а покупець згоден розрахуватися за товар готівкою, йому може бути надана така знижка.

Прогресивна знижка надається за умови попередньої домовленості на придбання серійної партії виробів.

Бонусна знижка, або знижка за обіг, надається продавцем своїм постійним агентам за реалізацію певної кількості виробів.

Дилерська знижка надається виробником своїм постійним представникам або посередникам, які займаються питаннями реалізації товару.

Спеціальна знижка надається привілейованим покупцям, у замовленнях яких найбільш зацікавлений продавець. Такі ж знижки можуть надаватися у разі реалізації пробної партії товару.

Сезонні знижки надаються за придбання товару поза сезоном. Розмір знижки залежить від характеру товару.

Експортна знижка надається продавцем у разі продажу товарів зарубіжному покупцю понад діючих знижок для покупців внутрішнього ринку.

Прихована знижка надається у вигляді знижок на фрахт, пільгових та безвідсоткових кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг.

В окремих випадках знижка як така не згадується у тексті контракту, а у процесі переговорів визначається кінцева ціна з урахуванням знижки, і ця ціна фіксується у тексті контракту.

Крім того, слід зазначити, що при визначенні митної вартості врахування знижок взагалі та їх розміру зокрема повинно проводитись у кожному конкретному випадку для кожного конкретного товару.

Встановлення митними установами граничного рівня знижок не є можливим, оскільки суперечить вимогам ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Серед широкого кола питань регулювання ціноутворення на внутрішньому ринку України з огляду на ціни експорту-імпорту та світові ціни загалом цікавим є питання валюти, у якій продавець наводить ціни. Тут ідеться про вимогу встановлювати ціни на внутрішньому ринку тільки у національній грошовій одиниці, на противагу встановленню цін у будь-якій іншій валюті. Законодавчо це закріплено постановою Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" № 1998 від 18 грудня 1998 р.

У цій постанові вказується на те, що на час її прийняття у галузях народного господарства набула значного поширення практика встановлення цін і тарифів у доларовому еквіваленті.

Стрімке падіння курсу гривні до долара США, яке відбулося у серпні-вересні 1998 р., супроводжувалось значним зростанням оптових цін, насамперед, у галузях з великою питомою вагою імпортних сировини і матеріалів у собівартості продукції. Індекс оптових цін у промисловості в цілому за 11 місяців 1998 р. становив 131,5 %, у тому числі в електроенергетиці - 166,1, газовій промисловості - 209,5, нафтопереробній промисловості - 156,5, чорній та кольоровій металургії - відповідно 144,1 та 156 %. У низці галузей зростання оптових цін у жовтні перевищило вересневі показники. Почав спрацьовувати ланцюговий ефект, у результаті чого індекс оптових цін у жовтні в машинобудуванні становив уже 106,8 % проти 103,9 у вересні, у легкій промисловості - 110,1 проти 102,3 % у вересні. У листопаді темпи зростання оптових цін дещо знизились. Проте негативний вплив застосування доларового еквівалента на цінову ситуацію залишається значним.

Ситуацію погіршує те, що в умовах переважно вільного ціноутворення під час формування цін доларовий еквівалент застосовується і на продукцію, в структурі собівартості якої частка імпорту незначна. Це призводить до необґрунтованого дискримінаційного підвищення цін, збільшує запаси неліквідної продукції і, відповідно, зменшує оборотні кошти підприємств, провокує розкручування цін у суміжних галузях і, як наслідок, до інфляції.

Перевірками, проведеними Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки, виявлено непоодинокі факти, коли на підприємствах гірничорудної, металургійної та коксохімічної промисловості зростання оптових цін значно випереджало темпи падіння курсу гривні, хоча частка імпортної складової у собівартості їхньої продукції здебільшого не перевищувала 50 %. Не зважаючи на те, що оптові ціни на вугілля у поточному році зросли лише на 5 %, а падіння курсу гривні у вересні-жовтні становило близько 51 %, вартість коксу для споживачів за цей період збільшилась на 75 %.

Однією з причин такої ситуації є несформованість прозорих ринкових відносин, недостатній розвиток конкуренції на ринках продукції базових галузей промисловості, безвідповідальні дії окремих комерційних структур, які здійснюють збут продукції та посередницькі операції з нею, недостатня упереджувальна робота щодо боротьби з проявами монополізму. Незначна частка регульованих державних цін в умовах монополізованого ринку не може ефективно протидіяти зростанню вільних оптових та споживчих цін.

З метою стабілізації цін на внутрішньому ринку, посилення боротьби з монопольними проявами та захисту інтересів вітчизняного виробника і населення постанова встановлює порядок формування цін, за яким встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Разом з тим під час формування цін обґрунтованим вважається врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Висновки з розділу. Провідною галуззю національної економіки України - є металургійний комплекс, який забезпечує 20 - 30 % виробництва ВВП. Тому на сучасному етапі розвитку української економіки проблема розвитку системи, вдосконалення ціноутворення, підвищення цінової конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках є актуальною.

На ринку металургійної продукції одним з ключових чинників для прийняття рішення про придбання продукції того або іншого виробника в силу достатньої стандартизації товару, є ціна. Система ціноутворення в умовах ринкових відносин знаходить свій прояв через рівень цін та їх динаміку. Ціна - це одна з найбільш важливих економічних категорій в умовах ринкових відносин. Коливання цін зумовлюється низкою чинників: постійними змінами оточуючого ринкового середовища, посиленням конкуренції та ін., у зв'язку з чим моделювання системи ціноутворення набуває все більшого розповсюдження.

У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Вихідна ціна має бути в межах між надмірно низькою ціною, яка не дає прибутку, і надмірно високою, яка стримує попит. Такими міркуваннями потрібно керуватися підприємцям при вирішенні проблеми вибору методу розрахунку ціни. Були проаналізовані настіпні методи ціноутворення на експортну продукцію: метод витрат, метод попиту, метод конкуренції. На ВАТ "АМК" використовується метод витрат, його перевага в тому, що визначається оптимальне співвідношень між кількістю і ціною при необхідності одержання необхідного прибутку; визначається валова виручка від реалізації при різному рівні обсягів продажів; визначається рівень прибутковості при прогнозованому строку окупності

На процес прийняття цінових рішень при здійсненні впливає значна кількість чинників, які можна поділити на такі групи: внутрішні, що характеризують фінансову та маркетингову ситуацію на підприємстві; товарні, які діють тільки щодо цього товару; ринкові, які характеризують можливості та ризики зарубіжного товарного ринку; витрати на розробку ринку; чинники, які є зовнішніми щодо взаємодії покупців і продавців товару.

Ціни зовнішнього ринку можна поділити на світові, ціни певних ринків, контрактні, ціни базисних умов поставки, експортні, імпортні та ін.

Сьогодні в Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб'єктів господарювання. Ця система, з одного боку, обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого - створює більш-менш справедливі умови функціонування для всіх учасників економічних відносин, сприяє створенню вільного конкурентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій, таких як: монополістичне ціноутворення; штучне підвищення цін на товари першої необхідності тощо.

Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрунтується на системі законів та законодавчих актів.

Сфера дії Закону України "Про ціни і ціноутворення" поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва.

2. Аналіз виробничо-господарської та зовнішньоеконо-мічної діяльності ВАТ "АМК"

2.1 Загальні характеристика ВАТ "АМК"

"Алчевський металургійний комбінат" (АМК) - одне із старих підприємств південного сходу України (Луганська обл.), засноване в 90-х роках 19 століть. У 1994 р. шляхом перетворення державного підприємства було створено ВАТ "Алчевський металургійний комбінат". є одним з найкрупніших виробників чавуну, толстолистового сортового прокату на Україні. Основним видом діяльності є чорна металургія - виробництво готового прокату, стали і чавуну.

На сьогоднішній день ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" займає монопольне положення на українському ринку по виробництву товстого неіржавіючого листа, сталей спеціального призначення і сталевого дробу.

ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" створено з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробничою, комерційною, посередницькою і інших видів діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством і статутом суспільства.

Мети і предмет діяльності ОАО "АМК" визначені в Статуті підприємства.

Метою діяльності суспільства згідно із Статутом є здобуття прибули за рахунок виробничої і підприємницької діяльності.

Предметом діяльності суспільства є:

- виробництво металопродукції;

- виробництво будівельних матеріалів, щебеню, граншлака;

- здійснення операцій з металобрухтом;

- металеве і сталеве литво;

- виробництво і переробка сільгосппродукції;

- виробництво товарів народного вжитку;

- будівництво житла і інших об'єктів соціально - культурного побуту; - здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- комерційна, посередницька, торгівельна і інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством;

- автомобільні перевезення людей і вантажів;

- телерадіомовлення;

- надання побутових послуг населенню;

- задоволення соціальних інтересів працівників міста. Суспільство здійснює і інші види діяльності, які не заборонені законодавством України.

ОАО "АМК" є юридичною особою з дня його державної реєстрації, яка здійснює свою діяльність відповідно чинному законодавству України і Статуту підприємства.

Основним акціонером і компанією АМК, що управляє, є Корпорація "Індустріальний союз Донбасу".

До складу комбінату входять 7 основних цехів: агломераційний, доменний, мартенівський, обжимной, толстолистовой №1, толстолистовой №2, сортопрокатний. Річна потужність підприємства на сьогоднішній день дозволяють щорічно виплавляти близько 1,2 млн. тон товстого неіржавіючого листа завтовшки 5-20 мм, 20 тис. тон сталевого двошарового листа (єдиний виробник в Україні), 30-35 тис. тон сталевого дробу (єдиний - в СНД).

Майно Алчевського металургійного комбінату складається з основних засобів і оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображує в балансі підприємства.

Комбінат має самостійний баланс, розрахунковий, валютний і інші рахунки в банках, фірмову марку і торгівельний знак, які затверджуються правлінням підприємства і реєструються в Торговельно-промисловій палаті, друк зі своєю назвою.

Також підприємство має право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-підряду, страхування майна, перевезень, зберігання, поручення, комісії і інші угоди, які не суперечать чинному законодавству; набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, виступати в арбітражному і третейському суді.

ВАТ "АМК" має право у встановленому чинним законодавством порядку:

- випускати коштовні папери;

- засновувати об'єднання і брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами господарської діяльності;

- створювати на території України і за її межами свої філії і представництва, а також дочірні підприємства;

- здійснювати інші дії, які не суперечать чинному законодавству.

Створені Алчевським металургійним комбінатом дочірні підприємства, філії й представництва можуть наділятися основними засобами й обіговими коштами, які належать комбінату, Керівництво їх діяльності проводиться особами, які призначаються Правлінням підприємства [15].

2.2 Характеристика виробничо-господарської діяльності ВАТ "АМК"

Важливу роль в забезпеченні підвищення ефективності виробництва відіграє економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, який є складовою частиною економічних методів управління. Аналіз є базою планування, засобом оцінки якості планування і виконання плану.

Техніко-економічний аналіз господарської діяльності підприємства є важливою функцією робітників всіх ланків управління господарськими об'єктами незалежно від виду діяльності, форм власності, стану, розвитку і прийнятої моделі економіки. Економічний аналіз сприяє виявленню змін матеріально-технічної бази підприємства, показників ефективності їх праці та забезпечити глибоке економічне обґрунтування приймаючих рішень за подальшим розвитком підприємств.

Змістом техніко-економічного аналізу є комплексне вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою об'єктивної оцінки досягнутих результатів і розробки заходів за подальшим підвищенням ефективності господарювання.

В техніко-економічному аналізі першорядну увагу приділяють ефективності використання технічних, матеріальних та фінансових ресурсів, підвищенню продуктивності праці, прискоренню оборотності оборотних коштів, збільшенню рентабельності виробництва. Тому техніко-економічний аналіз відносять до важливого засобу керівництва та контролю виробничо-господарської діяльності підприємства.

Економічний аналіз супроводжується і містить сучасні методи досліджень на основі системного, комплексного підходу до вивчення предмету аналізу.

Аналіз економічної діяльності підприємства передбачає послідовне розглядання його стану за функціями: господарської діяльності, фінансового стану, а також аналізу нововведень та інвестицій.

Предметом техніко-економічного аналізу є господарчі процеси підприємства, які складаються під впливом об'єктивних та суб'єктивних, зовнішніх та внутрішніх факторів виробничої системи.

Техніко-економічний аналіз діяльності підприємства включає:

- аналіз виробництва та реалізації продукції;

- аналіз собівартості продукції (робіт та послуг);

- аналіз структури та використання основних засобів;

- аналіз показників з оплати праці.

Для виконання техніко-економічного аналізу ВАТ "АМК" використовуються форми фінансової звітності, показники виробничо-господарської діяльності, статистична звітність та інші інформаційні джерела, надані підприємством.

Найважливішим показником діяльності підприємства є обсяг виробленої продукції та її реалізація. При цьому темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства.

Саме тому для забезпечення ефективності роботи підприємства потрібно систематично здійснювати аналіз щодо обсягу виробництва продукції, її структури, реалізації та якості. Основним завданням аналізу виробництва і реалізації виступають: оцінка виконання плану виробництва і реалізації; вивчення динаміки обсягу і реалізації; вивчення факторів, що впливають на обсяг виробництва; виявлення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання.

ВАТ Алчевський металургійний комбінат - одне із старих підприємств південного сходу України. АМК поставляє свою продукцію на зовнішній ринок більш ніж в 60 країн світу. Продукція Алчевського комбінату постійно експортується на міжнародних ярмарках і виставках в Німеччині, Китаї, Англії і інших країнах.

ВАТ "АМК" є підприємством із повним металургійним циклом, основними видами продукції, що виробляє підприємство є:

1. Чавун переробний П1, П2.

2. Товстолистовий прокат з судобудiвельних, конструкційних, вуглецевих i низьколегованих марок сталi в дiапазонi товщини вiд 4 до 50 мм., шириною від 1200 до 3 000 мм., довжиною вiд 2510 до 12 100 мм.