Сутність нагромадження капіталу

Упродовж 2001-2003 рр. позитивна динаміка зростання обсягів інвестицій в основний капітал характеризує більшість видів економічної діяльності. Зокрема, значно зросли обсяги інвестицій в об'єкти відпочинку, розваг, культури і спорту, охорони здоров'я і соціальної допомоги.

За 3 останніх роки у 4,4 рази зросли обсяги інвестицій в основний капітал організацій, що займаються дослідженнями та науковими розробками, проте їхня частка в загальному обсязі освоєнь усе ще залишається незначною - 0,4% всіх капіталовкладень. Визначальну роль в інвестиційній діяльності відіграють вкладення у розвиток промисловості [20, 31].

Незважаючи на позитивні зрушення, які відбулися протягом 2001-2003 рр., структура інвестиційної діяльності в Україні є недосконалою. Попри певні тенденції до зниження - з 61,4% у 2000 р. до 52,0% у 2003 р. - надмірно високою залишається частка капіталовкладень у паливно-сировинні види промислової діяльності та первинну обробку. У цьому секторі промисловості питома вага капіталовкладень на 6-11 відсоткових пунктів перевищує їхню питому вагу у випуску промислової продукції. Проте в секторі інвестиційно-спрямованих видів промислової діяльності ситуація прямо протилежна: тут питома вага капіталовкладень в 1,5 рази поступається питомій вазі випуску, а у машинобудуванні - в 1,45 рази, причому тільки за рахунок зрушень 2003 р. Таке становище є неприйнятним, бо обробна промисловість - це локомотив прогресу реального сектора економіки. У цій галузі 85% капіталовкладень направляється на технічне переоснащення і реконструкцію підприємств.

Чи не найбільш уразливим місцем національного господарства є текстильна промисловість. Проміжне споживання у цій галузі формується за рахунок імпортних ресурсів. Згідно з оцінками підприємців, рівень конкуренції у балах тут нижчий від середнього. У 2003 р. 19,8% працівників перебували в адміністративних відпустках, 35,8% - працювали в режимі неповного робочого дня (тижня). При середньому значенні національних цін до рівня США у 17,8% за паритетами купівельної спроможності (ПКС) ціни на одяг та взуття дорівнювали 53,2%. Стримує розвиток галузі недостатній платоспроможний попит, що за такого рівня цін цілком зрозуміло. Конкурентна за формальними ознаками галузь у системі макропоказників та мікроекономічних оцінок виглядає монополізованою. Це вимагає відповідної реакції з боку держави.

Національна конкурентоспроможність величезною мірою визначається рівнем економічного та науково-технологічного розвитку вітчизняного машинобудування. Інноваційно-інвестиційне оновлення виробничого потенціалу слугує головною умовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках. Позитивні процеси росту введення нових потужностей у фазі економічного зростання до 5% поєднуються, проте, з украй низьким коефіцієнтом вибуття старих фондів (на рівні 1% в рік). Найбільшим обмеженням розвитку машинобудування виступають надвисокі ціни, які за ПКС становлять 80% до рівня США. У разі подальшого домінування дорогого імпорту багато господарюючих суб'єктів втратять належну мотивацію до здійснення довгострокової інвестиційної стратегії.

Загальною передумовою конкурентності національної економіки є рівень її капіталізації. У сучасній економічній літературі недостатньо досліджено механізми дії капіталізації та нагромадження, формування на цій основі конкурентоспроможності. Зокрема, вузьким місцем залишаються аналіз структурних аспектів нагромадження, визначення цих ключових позицій, які найбільшою мірою мають сприяти національній конкурентоспроможності. Перш за все слід_: звернути увагу на структуру промислової продукції. В Україні на сировинну продукцію припадає 67,8%, інвестиційну - 12,9%, товари широкого вжитку-18%, товари тривалого користування - 1,3% ⁸. Це нераціональна структура, яка засвідчує переважно сировинну орієнтацію і низьку частку інвестиційних товарів та виробів тривалого користування, які найбільше втілюють технологічний прогрес та відтворювальні можливості економіки. Так, у структурі обробної промисловості частка машинобудування в Україні становить 13,6%, а у Швеції - 39, Італії - 26, Нідерландах - 25, Фінляндії - 24, Угорщині - 26, Росії - 19%, що формує конкурентоспроможність цих країн. Без повноцінного відновлення виробництва машин та обладнання, приладобудування, транспортного: машинобудування завдання підвищення конкурентоспроможності економіки: не можуть бути реалізовані [19, 27-29].

Ринкова капіталізація як об'єктивна умова і фактор національної конкурентоспроможності водночас породжує чимало нових проблем, які потребують державного регулювання. У першу чергу це стосується боротьби з фінансовими злочинами, протидії відмиванню брудних грошей, посилення контролю за фінансовими переливами капіталів. Система участі, перехресного володіння акціями дозволяє широко користуватися в обміні так званими трансфертними цінами. Компанії-виробники часто реалізують свою продукцію за заниженими цінами посередникам, які потім продають її за ринковими цінами. Внаслідок цього прибуток осідає на рахунках дочірніх та інших структур такого роду. Виникає спотворене уявлення про рентабельність як головний показник конкурентоспроможності. Величезні кошти виводяться з оподаткування, привласнюються в особистих цілях, не використовуються для нагромадження та; інноваційного розвитку. При цьому система національних рахунків в її нинішньому вигляді не фіксує афер і не відстежує обсяги виробленого та реалізованого прибутку [20, 34].

Так в сучасних умовах процес нагромадження капіталу набуває комплексного характеру. Враховуючи це, реальному нагромадженню капіталу можна дати визначення: це розширене відтворення елементів основного і речової частини сукупного продукту.

Аналіз соціально-економічної структури нагромадження у перехідній економіці показує, що в даний час спостерігаються істотні зміни в структурі стратегічних і поточних джерел інвестицій. Перехід до ринку якісно змінив і розширив структуру нагромадження та склад інвесторів.

Лише комплексне вирішення проблеми здатне сприяти позитивним зрушенням у розвитку процесу нагромадження капіталу як невід'ємної умови подальшого економічного зростання.

Важливою функцією держави є розробка і проведення конкурентної (антимонопольної) політики як комплексу заходів, спрямованих на створення; конкурентного середовища, відвернення, обмеження та припинення монополістичної діяльності, забезпечення усім господарюючим суб'єктам рівних умов: ринкової взаємодії, недопущення недобросовісної конкуренції.

Висновки

Відповідно до цілей даної роботи були виконані основні її завдання, а саме:

? було узагальнено теоретичні основи нагромадження капіталу;

? було вивчено сутність нагромадження капіталу;

? розглянуто основні фактори і форми нагромадження капіталу;

? описано способи та методи нагромадження капіталу;

? розкрито роль нагромадження капіталу;

? досліджено нагромадження капіталу в Україні.

Соціально-економічна структура нагромадження капіталу детермінована структурою форм власності, враховуючи приналежність капіталу до різних фаз і його функціональну роль у виробництві. Використовуючи такий методологічний підхід, у структурі нагромадження відокремлюють наступні частини: державні інвестиції, інвестиції, «тіньове» нагромадження, дрібнотоварне нагромадження.

Нагромадження виступає головним каналом науково-технологічного прогресу, реалізації моделі інноваційного розвитку економіки. При цьому воно може здійснюватися в певних межах, на рівні 20-25% ВВП. За норми нагромадження, нижчої від 10% ВВП, економічний розвиток практично відсутній. Для умов України інноваційна модель є реальною за норми нагромадження, не меншої від 25-30% ВВП. Хоча деякі країни (наприклад, Китай) мають більш високу норму нагромадження, об'єктивно існує межа, за якою нагромадження може перетворитись у самоціль і підірвати трудову мотивацію населення внаслідок штучного обмеження поточного споживання.

Список використаних джерел

1. Банки Украины. Тематическое приложение // Украинская инвестиционная газета. - 2004. - №9. - С. 5-10.

2. Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Методи розрахунку обсягів тіньової економіки // Економіка України. - 2000. - №5. - С. 50-56.

3. Ватаманюк З. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка // За. ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. - К.: Видавничий дім «Альтернатива», 2001. - 300 с.

4. Экономика. Учебник / под ред. А.С. Булатова. - М.: Издательство БЕК, 1997. - 816 с.

5. Экономическая теория. Учебник / под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. - Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997. - 368 с.

6. Гальчинський А.С., Ещенко П.С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1995. - 436 с.

7. Красникова Е. Рыночная трансформация экономики как процесс первоначального накопления капитала // Вопросы экономики. - 2001. - №2. - С. 142-154.

8. Кукурудза І.І. Політична економія. Матеріали до лекцій та семінарів. - Черкаси: Редакційно-видавничий відділ Черкаського національного університету, 1999. - 314 с.

9. Лісовий А.В. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 192 с.

10. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: проблеми і політика, ч. 1. Макроекономіка. - Львів: Просвіта. 1997. - 340 с.

11. Мендрул О. Стан і перспективи первісного нагромадження капіталу // Економіка України. - 2001. - №7. - С. 8-15.

12. Мочерний С.В Основи економічної теорії // За ред. Мочерного С.В. - Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993. - 480 с.

13. Основи економічної теорії. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / В.О. Рибалкін, М.О. Хмелевський, Т. І. Біленко, А.Г. Прохоренко та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002, - 352 с.

14. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник // Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ. - 260 с.

15. Самуельсон П. Економіка: Підручник. - Львів: Світ, 1993. - 502 с.

16. Сірко А.В. Первісне нагромадження капіталу - економічна основа спонтанного переділу суспільного багатства // Економіка і прогнозування. - 2004. - №2. - С. 32-47.

17. Статистичний бюлетень за 2003 рік. - К.: Державний комітет статистики України, 2004. - 426 с.

18. Шевчук В. Фіскальна політика: необхідність збалансованого бюджету // Фінанси України. - 1997. - №5. - С. 20-38

19. Шинкарук Л. Нагромадження капіталу як економічна категорія // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2003. - №4. - С. 27-33.

20. Шнипко О. Нагромадження основного капіталу як фактор конкурентоспроможності економіки // Фінанси України. - 2006. - №5. - С. 23-35.