Методи платоспроможності і ліквідності для підприємства

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до дипломної роботи: 112 с., 15 рис., 12 табл., 82 джерел інформації.

Ключові слова: ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МЕТОДИ ЛІКВІДНОСТІ, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, КОЕФІЦИЕНТИ, МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ, ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, ЗБУТ, ЗБІЛЬШЕННЯ ПОКАЗНИКІВ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

Об'єктом дипломної роботи є методи платоспроможності і ліквідності для підприємства ВАТ "САН IнБев Україна".

Метою дипломної роботи є розробка і обґрунтування методів збільшення платоспроможності і ліквідності для підприємства, яке є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

У першому розділі роботи охарактеризована теоретична база фінансового аналізу, проаналізовані поняття і показники платоспроможності і ліквідності, їх значення для підприємства. Застосовані прийняті в міжнародній практиці методи аналізу доцільності проекту.

У другому розділі була проаналізована робота підприємства ВАТ "САН IнБев Україна", охарактеризована його фінансова і зовнішньоекономічна діяльність.

У третьому розділі проаналізований фінансовий стан підприємства, охарактеризовані показники платоспроможності і ліквідності. Рекомендовані і обґрунтовані методи збільшення фінансової стабільності, платоспроможності і ліквідності для підприємства.

фінансовий економічний аналіз ліквідність

РЕФЕРАТ

Объяснительная записка к дипломной работе: 112 с., 15 рис., 12 табл., 82 источников информации.

Ключевые слова: ФИНАНСОВЫЙ АНАЛИЗ, МЕТОДЫ ЛИКВИДНОСТИ, ПЛАТЕЖЕСПОСОБНОСТЬ, КОЭФИЦИЕНТЫ, МАРКЕТИНГОВАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ, ФИНАНСОВОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ, СБЫТ, УВЕЛИЧЕНИЕ ПОКАЗАТЕЛЕЙ, РЕНТАБЕЛЬНОСТЬ

Объектом дипломной работы являются методы платежеспособности и ликвидности для предприятия ОАО "САН IнБев Україна".

Целью дипломной работы является разработка и обоснование методов увеличения платежеспособности и ликвидности для предприятия, которое является субъектом внешнеэкономической деятельности.

В первом разделе работы охарактеризована теоретическая база финансового анализа, проанализированы понятия и показатели платежеспособности и ликвидности, их значения для предприятия. Применялись принятые в международной практике методы анализа целесообразности проекта.

Во втором разделе была проанализированная работа предприятия ОАО "САН IнБев Україна", охарактеризованная его финансовая и внешнеэкономическая деятельность.

В третьем разделе проанализировано финансовое состояние предприятия, охарактеризованы показатели платежеспособности и ликвидности. Рекомендованы и обоснованы методы увеличения финансовой стабильности, платежеспособности и ликвидности для предприятия.

ABSTRACT

Explanatory message to diplomas work: 112 p., 15 fig., 12 tables., 82 information generators.

Keywords: FINANCIAL ANALYSIS, METHODS of LIQUIDITY, SOLVENCY, KOEFICIENTY, MARKETING ACTIVITY, FINANCIAL PLANNING, SALE, INCREASE of INDEXES, PROFITABILITY

The objects of diploma work are methods of solvency and liquidity for the enterprise of "SUN InBev Ukraine".

The purpose of diploma work is development and ground of methods of increase of solvency and liquidity for an enterprise which is the subject of foreign economic activity.

The theoretical base of financial analysis is described in the first section of work, concepts and indexes of solvency and liquidity, their values, are analyzed for an enterprise. The methods of analysis of expedience of project accepted in international practice were used.

In the second section there was the analyzed work of enterprise of "SUN InBev Ukraine", described his financial and external economic activity.

The financial state of enterprise is analyzed in the third section, the indexes of solvency and liquidity are described. Recommended and grounded methods of increase of financial stability, to solvency and liquidity for an enterprise.

ЗМІСТ

Вступ

1 Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Інформаційна база фінансового аналізу

1.2 Цілі, методи та зміст фінансового аналізу підприємства

1.3 Сутність платоспроможності та ліквідності

1.4 Методи оцінки платоспроможності та ліквідності

1.5 Способи підвищення платоспроможності та ліквідності

2 Аналіз діяльності підприємства

2.1 Огляд господарської та маркетингової діяльності підприємства ВАТ "САН IнБев Україна"

2.2 Загальна характеристика галузі виробництва пива в Україні

2.3 Аналіз показників фінансово-господарської діяльності ВАТ "САН IнБев Україна"

3 Фінансовий аналіз та рекомендації щодо покращення платоспроможності та ліквідності ВАТ "САН IнБев Україна

3.1 Аналіз фінансового стану ВАТ "САН IнБев Україна"

3.2 Аналіз поточної ліквідності та платоспроможності ВАТ "САН IнБев Україна"

3.3 Розробка та аналіз заходів щодо підвищення ліквідності та платоспроможності

4 Охорона праці та навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища

4.2 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники

4.3 Виробнича санітарія

4.3.1 Метереологічні умови

4.3.2 Виробниче освітлення

4.3.3 Шум та вібрація

4.3.4 Електромагнітне випромінювання

4.4 Електробезпека

4.5 Пожежна безпека

4.6 Охорона навколишнього середовища

5 Цивільна оборона

Висновки

Список літературних джерел

Додаток А

Додаток Б

ВСТУП

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення. При управлінні діяльністю будь-якого підприємства в сучасних умовах є забезпечення виживання підприємства на ринку і поліпшення його добробуту. Це вимагає постійного збільшення прибутковості і рентабельності підприємства при збереженні його ліквідності і платоспроможності.

Цією проблемою займалось багато авторів, серед яких є такі: кандидат економічних наук Гудзенко Н.М., Конарев Ф.Л., Бутинець Ф.Ф., Шатило Н.В., Петрова В.І., І.І. Поклад, Редько А.Ю., Барановская В.Г., Горбачева Т.В., Костенко Е.М., Никонович М.А.

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні з іншого.

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Метою дипломної роботи є розробка і обґрунтування методів збільшення платоспроможності і ліквідності для підприємства, яке є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення мети роботи були поставлені наступні завдання:

- визначити головні цілі, методи та зміст фінансового аналізу підприємства;

- проаналізувати поняття та показники, що характеризують ліквідність та платоспроможність;

- зробити аналіз та оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства;

- проаналізувати фінансовий стан підприємства;

- охарактеризувати показники платоспроможності і ліквідності;

- розробити та обґрунтувати методи збільшення фінансової стабільності.

Об'єктом дослідження є підприємство ВАТ "САН IнБев Україна", що спеціалізується на виробництві пива та оптовій і роздрібній його торгівлі.

Предмет роботи - аналіз особливостей платоспроможності і ліквідності підприємства.

Під час виконання роботи були застосовані методи фінансового аналізу, статистичного аналізу, системного аналізу даних, маркетингових досліджень, методи графічної інтерпретації побудови статистичної інформації (діаграми, графіки, гістограми).

Інформаційною базою написання роботи є літературні джерела такі як: монографії, підручники, періодичні видання, звітність підприємства, навчальні посібники, Інтернет - ресурси.

Практична значимість дослідження полягає в розробці заходів підвищення платоспроможності і ліквідності для підприємства ВАТ "САН IнБев Україна".

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Інформаційна база фінансового аналізу

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає загальні результати роботи підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в першу чергу, фінансова звітність.

Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

1) щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

2) участі в капіталі підприємства;

3) оцінювання якості управління;

4) оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

5) забезпеченості зобов'язань підприємства;

6) визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

7) регулювання діяльності підприємства;

8) прийняття інших рішень.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [1].

З 1 січня 2005 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

1) Форма 1 „Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату;

2) Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період;

3) Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства;

4) Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

„Примітки до звітів” - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію [2].

Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків - надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою „Балансу” і „Звіту про фінансові результати”.

Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності. Призначення основних компонентів фінансової звітності представлено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які є на підприємстві на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності й платоспроможності підприємства. Прогнозування майбутніх потреб у позиках.
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка і прогноз прибутковості діяльності підприємства й структури доходів і витрат
Звіт про власний капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка й прогнозування змін у власному капіталі
Звіт про рух коштів	Одержання й використання коштів протягом звітного періоду	Оцінка й прогноз руху коштів від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства
Примітки	Обрана облікова політика. Інформація, не наведена у звітах, але обов'язкова для прийняття рішень. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для їхнього розуміння	Оцінка й прогноз: облікової політики підприємства; ризиків чи невизначеності, його ресурсів і зобов'язань; діяльності підрозділів підприємств

Також придатними до використання є дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. Крім того, цілком можливе залучення інформації з засобів масової інформації, загальнодоступні статистичні дані щодо галузі, в межах якої здійснює свою діяльність підприємство-об'єкт дослідження і т. п.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі - узагальнюючі показники фінансового стану підприємств.

Дані зі стандартних обов'язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні [3].

Отже, в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується фінансова звітність (насамперед бухгалтерський баланс), а також дані з інших доступних джерел. Реальне дослідження фінансового стану підприємства, а тим більше виявлення причин, що призвели то тих чи інших наслідків, потребує залучення максимально можливих обсягів відомостей, що стосуються роботи підприємства. В подальшому відбувається поступовий відбір та відсіювання другорядних деталей. Важливо усвідомлювати, що лише достовірні початкові дані є запорукою успішної роботи фінансового аналітика.

1.2 Цілі, методи та зміст фінансового аналізу підприємства

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу чи більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

На рисунку 1.1 представлені в графічному вигляді цілі фінансового аналізу підприємства.

Рис. 1.1 - Цілі фінансового аналізу підприємства

Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська чи фінансова звітність підприємства - це лише "сира інформація", підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.

Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібна постійна ділова поінформованість по відповідних питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної сирої інформації. Необхідне аналітичне читання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і керування [4].

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний метод, тобто від загального до частки, Але він повинний застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:

1) Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Основною перевагою методу є те, що він дає змогу виявити відхилення статей звітності. Недоліком методу є непорівнянність даних в умовах інфляції. Усунути цей недолік можна шляхом перерахунку даних.

2) Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. Важливим моментом вертикального аналізу є представлення структури показників в динаміці, що дозволяє відстежувати і прогнозувати структурні зміни у складі активів і пасивів балансу. Використання відносних показників згладжує інфляційні процеси.

3) Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз.

4) Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту чи позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників. Перевагою фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків. А також те, що вони згладжують негативний вплив інфляції, яка істотно перетворює абсолютні показники фінансової звітності і цим унеможливлює їх зіставлення в динаміці.

5) Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними. Переваги методу: середні величини застосовують, коли необхідно виділити загальні ознаки із сукупності, відобразити загальні кількісні властивості явищ. Середня величина відображає те спільне, характерне, що об'єднує якісно однорідну сукупність показників певного економічного явища. Однак воно має і свої недоліки. По-перше, це згладжування індивідуальних ознак, коли для детальнішого аналізу середні слід доповнювати даними про окремі розсіювання показників за їх середньою величиною.

6) Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник. Факторний аналіз характеризується двома основними недоліками: враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими та фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства, відсутність порівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб'єктивного трактування результатів аналізу та помилкових висновків; та неспівпадання періоду, в якому виникли відхилення з періодами, в яких проводиться аналіз та здійснюється відповідна реакція на відхилення [2].

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, що складається з двох тісно взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничого управлінського аналізу.

Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Такий поділ аналізу трохи умовний, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу живлять один одного інформацією.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

1) множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

2) різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

3) наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

4) орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

5) обмежованість задач аналізу як наслідок попереднього фактора;

6) максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства [6].

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками чи державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних даних, що містять лише дуже обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всіх секретів успіху фірми.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, здійснюваного партнерами підприємства за даними публічної фінансової звітності, складають:

1) аналіз абсолютних показників прибутку;

2) аналіз відносних показників рентабельності;

3) аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

4) аналіз ефективності використання позикового капіталу;

5) економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію й інше [7].

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації керування, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку. У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності. Питання фінансового і виробничого аналізу взаємозалежні при обґрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їхньою реалізацією, у системі маркетингу, тобто в системі керування виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок.

1.3 Сутність платоспроможності та ліквідності

У сучасних умовах головними завданнями розвитку економіки є підвищення ефективності виробництва, а також заняття стійких позицій підприємства на внутрішньому і міжнародному ринках.

Для здійснення ефективної діяльності будь-якому підприємству необхідно проводити аналіз своєї діяльності в динаміці за кілька років, щоб була можливість виявити недоліки своєї роботи та вжити заходів щодо їх ліквідації. Платоспроможність та фінансова стійкість є найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі по-постачальника і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікт з державою і суспільством, тому що виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних-ні фонди, заробітну плату - робітникам і службовцям, дивідендів ди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.

Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і тим менше ризик опинитися на краю банкрутства.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. Крім того, ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.

Отже, під ліквідністю організації розуміється її здатність покривати свої зобов'язання активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність організації і передбачає постійне співвідношення між її активами та зобов'язаннями одночасно за двома параметрами:

* по загальній сумі;

* за термінами перетворення на гроші (активи) та строками погашення (зобов'язання).

Розрізняють ліквідність:

* поточну - відповідність дебіторської заборгованості і грошових коштів кредиторської заборгованості;

* розрахункову - відповідність груп активу і пасиву за термінами їх оборотності, в умовах нормального функціонування організації;

* строкову - здатну до погашення зобов'язань у випадку ліквідації організації [8].

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на відносини з покупцями (клієнтами) та постачальниками товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.

Платоспроможність є одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність в строк і в повному обсязі задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарських договорів, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. Можливість регулярно і своєчасно погашати боргові зобов'язання визначаються в кінцевому підсумку наявністю у підприємства грошових коштів, що залежить від того, якою мірою партнери виконують свої зобов'язання перед підприємством [9].

Платоспроможність надає позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому платоспроможність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Головна мета аналізу платоспроможності - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансових можливостей підприємства.

При цьому необхідно вирішувати наступні завдання:

1.На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення платоспроможності.

2.Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявність власних і позикових ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів [10].

1.4 Методи оцінки платоспроможності та ліквідності

Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням жорсткості фінансових обмежень і необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часі, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, який буде потрібно, щоб цей вид активів перетворився в гроші, тим вище його ліквідність [11].

У процесі аналізу необхідно визначити, які види діяльності і які елементи активів і пасивів сприяли приросту або зменшення грошових коштів і в якій мірі. Якщо, наприклад, грошові кошти зменшуються, а дебіторська заборгованість зростає, це може сигналізувати про погіршення платіжної дисципліни покупців;якщо збільшення грошових коштів супроводжується зростанням позикових джерел і зниженням власного капіталу, то таке збільшення грошових коштів треба розглядати скоріше як випадкове,ніж як постійну тенденцію: грошові кошти в цьому випадку можуть накопичуватися в результаті невиконання зобов'язань підприємства перед кредиторами. Тому, визначивши причини зміни суми грошових коштів можна відповісти на питання, в якому напрямку треба змінити активи і пасиви, щоб на кінець звітного періоду суми грошових коштів збільшилися.

Більш глибока оцінка платоспроможності проводиться за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, є відносними величинами. Вони є вимірниками того, яку частину боргів підприємство може погасити за рахунок тих чи інших елементів оборотних активів і в якій мірі загальна величина оборотних активів перевищує борги. Загалом питання ставиться так: якщо всі кредитори одночасно зажадають від підприємства погашення боргів, чи здатне воно це зробити і одночасно зберегти всі умови для продовження своєї діяльності [2].

Одним з головних показників, що характеризує платоспроможність підприємства є наявність власних оборотних коштів, який можна визначити як величину, на яку загальна сума оборотних коштів зазвичай перевищує суму короткострокових зобов'язань.

Сенс показника в тому, що поточні зобов'язання є боргами, які повинні бути виплачені протягом одного року, а про-ротні кошти - це активи, які представляють готівку, або повинні бути перетворені на неї, або витрачені протягом року. Як відомо, поточні зобов'язання повинні бути погашені з оборотних коштів. Якщо сума оборотних коштів виявляється більше суми текучих зобов'язань, то різниця дає величину власних оборотних коштів, призначених для продовження господарської діяльності. Саме з величини оборотних коштів здійснюється купівля товарів, вона служить підставою для отримання кредиту і для розширення обсягу реалізованої товарної маси.

Недолік власних оборотних коштів може призвести до банкрутства підприємства, тому зміни величини власних оборотних коштів від одного звітного періоду до іншого аналізуються з великою увагою [12].

Значення цього показника визначається коефіцієнтом забезпеченості власними засобами, який розраховується як відношення різниці між капіталом і резервами і фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості оборотних активів.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи.

Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується наступним чином [13] :

Л1= р. 220 ф.1+ р. 220 ф.1+ р. 220 ф.1+ р. 220 ф.1

Л2. Швидко реалізовані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для звернення яких в грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб'єктивних і об'єктивних чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію і її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків. Ця група розраховується так:

Л2= р. 130 ф.1+ р. 140 ф.1+ р. 150 ф.1+ р. 160 ф.1+ р. 170 ф.1+ р. 180 ф.1+ р. 190 ф.1+ р. 200 ф.1+ р. 210 ф.1

ЛЗ. Повільно реалізовані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли до перших двох груп. Розрахунок цього показника здійснюється наступним чином:

Л3 = р. 100 ф.1 + р. 110 ф.1 + р. 120 ф.1 + р. 250 ф.1 + р. 270 ф.1

Л4. Важко реалізовані активи. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

Л4= р. 080 ф.1

Пасиви балансу групуються за ступенем настання терміну їх оплати. З даних балансу повну інформацію для проведення такого угруповання отримати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користуватися даними, наявними в примітках до звітів. При проведенні внутрішнього аналізу, якщо є доступ до даних аналітичного обліку, таке угруповання можна зробити більш точною. При цьому в першу групу пасивів потраплять зобов'язання, термін сплати яких вже настав. Четверта група буде представлена довгостроковими пасивами (термін погашення яких більше одного року). Віднесення решти зобов'язань до другої або третьої групи пасивів індивідуально для кожного підприємства. При цьому необхідно орієнтуватися на ступінь ліквідності другої і третьої груп активів. Тобто термін погашення пасивів, що відносяться до другої групи, повинен відповідати терміну перетворення в грошові кошти другої групи активів, а термін погашення третьої групи пасивів - третій групі активів.

Якщо ж у розпорядженні аналітика є лише дані, наведені в балансі, використовується більш стандартний підхід: зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваними термінами погашення. У цьому випадку угрупування пасивів буде досить умовною, оскільки відсутній індивідуальний підхід до кожного підприємства і групування проводиться відповідно до загальновизнаних уявленнями про терміновість погашення того чи іншого виду зобов'язання.

Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати наступним чином:

П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах:

П1 = р. 530 ф.1

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, представлених в розділі другому пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», в частині сум, що плануються до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або протягом одного операційного циклу,якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження відноситься і до розділу п'ятого пасиву балансу «Доходи майбутніх платежів».Іншими словами, до цієї групи належать статті четвертого розділу пасиву балансу за вирахуванням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, та статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу з урахуванням обумовлених вище обмежень. Формула визначення суми таких пасивів має наступний вигляд:

П2 = р. 620 ф.1- р. 530 ф.1 р.+ 430 ф.1 р.+630 ф.1 = р. 640 ф.1- р. 380 ф.1- р. 480 ф.1 р.-530 ф.1

ПЗ. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитими в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи:

П3= р. 480 ф.1+ р. 430 ф.1 р.+630 ф.1

П4. Постійні (стійкі) пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

П4= р. 380 ф.1

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумку наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:

Л1?П1

Л2?П2

Л3?П3

Л4?П4

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, то це тягне за собою і виконання четвертого нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активу і пасиву. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і притягнуті джерела фінансування [14].

У випадку якщо одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, т. е.Л1 і П1 відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому [15].

Групи активів	Умовне позначення	Характеристика	Група пасивів	Умовне позначення	Характеристика
Високоліквідні	А1	Грошові кошти	Найбільш термінові	П1	Кредиторська заборгованість
Швидко-ліквідні	А2	Дебіторська заборгованість	Коротко-строкові	П2	Короткострокові кредити та позикові кошти
Повільноліквідні	А3	Матеріальні цінності	Довго-строкові	П3	Довгострокові кредити та позикові кошти
Важко-ліквідні	А4	Основні засоби	Постійні	П4	Джерела власних коштів

Таблиця 1.2 - Класифікація активів та пасивів підприємства

Також для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховують відносні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) - Каб.л, визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Він показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати приплив і відтік грошових коштів за обсягом і термінами. Тому, будь-яких загальних нормативів і рекомендацій за рівнем даного показника не існує. Доповнюють загальну картину платоспроможності підприємства наявність або відсутність у нього прострочених зобов'язань, їх частота і тривалість.

Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп, що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

У таблиці 1.3 наведений аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємства.

Таблиця 1.3 - Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємства

№ п/п	Показники	Індекс показника	Порядок розрахунку показника	Оптимальне значення
1	Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	Кп	Оборотні активи / Поточні зобов'язання	1,5
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Кшк	Оборотні активи мінус запаси / поточні зобов'язання	0,6?0,8
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кабс	Грошові кошти та їх еквіваленти / поточні зобов'язання	0,2?0,35

Згідно із загальноприйнятими стандартами вважається, що коефіцієнт загальної ліквідності повинен знаходитися в межах від одиниці до двох. Нижній кордон обумовлений тим, що оборотних коштів повинно бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкротства. Перевищення короткострокових зобов'язань над зобов'язаннями більш ніж в два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. При аналізі коефіцієнтів особливу увагу слід звернути на його динаміку [16].

У країнах з перехідною економікою оптимальне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності признається на рівні 0,2-0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібний, оскільки надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання.

Бажано, щоб коефіцієнт термінової ліквідності був близько 1,5. Проте в наших умовах достатнім визнається його значення рівне, 0,7-0,8.

1.5 Способи підвищення платоспроможності та ліквідності

Розрахунок показників ліквідності та платоспроможності невід'ємна та важлива складова аналізу фінансового стану підприємства. Він має на меті виявлення причин, що призвели до тих чи інших наслідків. Без цього фінансовий аналіз перетворюється на статистичну обробку інформації. І тому після того як отримані необхідні показники, необхідно виявляти причини (фактори) впливу.

Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше вимагається часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність. Ліквідність балансу -- можливість суб'єкта господарювання обернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше -- це міра покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від міри відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань.

Ліквідність підприємства - це загальніше поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає дослідження платіжних засобів лише за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж на діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємке. Від міри ліквідності балансу і підприємства залежить платоспроможність. В той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але при цьому мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

На рисунку 1.2 представлена схема, яка показує взаємозв'язок платоспроможності підприємства з ліквідністю підприємства та ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховою будівлею, в якій всі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого, а третій -- без першого і другого; якщо звалиться перший поверх, то та всі інші теж. Отже, ліквідність балансу - основа (фундамент) платоспроможності і ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність - це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, йому легко підтримувати свою ліквідність.

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Взаємозв'язок між показниками ліквідності та платоспроможності

Аналізуючи стан платоспроможності підприємства, необхідно розглядати причини фінансових труднощів, частоту їх утворення та тривалість прострочених боргів.

Основними причинами неплатоспроможності підприємства можуть бути наступні:

- Невиконання плану по виробництву і реалізації продукції, робіт, послуг;

- Зростання собівартості продукції, робіт, послуг;

- Невиконання плану по прибутку, як результат недолік власних оборотних коштів;

- Неправильне використання оборотного капіталу: відволікання коштів в дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси і на інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування;

- Наявність сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості та її зростання в динаміці;

- Низька оборотність поточних активів [17].

На ліквідність підприємства основне впливає структура його активів і капіталу, організація і стан його оборотних активів та джерел їх формування.

Суть політики комплексного оперативного управління поточними активами і пасивами полягає, з одного боку, у визначенні достатнього рівня і раціональної структури поточних активів, враховуючи, що підприємства різних сфер і масштабів діяльності відчувають неоднакові потреби в поточних активах для підтримки заданого обсягу реалізації, а з іншого боку - у визначенні величини і структури джерел фінансування поточних активів.

Джерела формування оборотного капіталу в значній мірі визначають ефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами, обумовленого специфічними особливостями кругообігу фондів у тому чи іншому господарюючого суб'єкта, є важливим завданням керуючої системи. У процесі управління формуванням оборотного капіталу повинні бути забезпечені права підприємств і організацій у поєднанні з підвищенням їх відповідальності за ефективне і раціональне використання коштів. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотного капіталу на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими кореспондуючими ланками [18].

Усунення неплатоспроможності у кризовій ситуації може і повинно здійснюватися заходами, не прийнятними з позицій звичайного управління. При переході підприємства на антикризове управління платоспроможність відновлюється будь-якими способами, у тому числі і продажем активів з теперішніми та майбутніми втратами які при нормальному управлінні здалися б неприпустимими. Для стабілізації діяльності необхідно відновити грошові потоки потрібної щільності, тобто усунути розрив між витрачанням і надходженням грошових коштів. Для досягнення цієї мети необхідно перевести в грошові засоби частина активів, які мають у даній ситуації другорядне значення і не мають прямого відношення до забезпечення основного виробництва або діяльності, яка в кризовій ситуації здатна приносити прибуток. Продажу підлягають господарські об'єкти, нерентабельні виробництва, цінні папери, технології та винаходи, запаси нереалізованої продукції і так далі.

Продаж короткострокових фінансових вкладень - тобто продаж цінних паперів. Це найбільш простий крок для мобілізації грошових коштів, з тією різницею, що в умовах кризової ситуації пріоритетним фактором продажу буде термін вилучення грошових коштів, а не дисконт. У цьому випадку цінні папери йдуть за тією ціною, за якою їх швидко готові купити.

Продаж дебіторської заборгованості - тобто прямий продаж дебіторської заборгованості або продаж векселя. При такому продажу дисконти можуть бути більше, ніж при продажу цінних паперів (особливо якщо така заборгованість може бути забезпечена майново), але, як і у випадку з короткостроковими фінансовими вкладеннями, це означає продаж за будь-якої запропонованої ціною [19].

Продаж запасів готової продукції. На жаль, така продукція може бути продана тільки зі збитками нижче балансової вартості.

Продаж надлишкових виробничих запасів. Якщо на складі зберігатися сировину, розраховане на кілька виробничих циклів, то ми можемо продати надлишки і залишити тільки кількість сировини, розрахованого на один виробничий цикл, навіть якщо нам доведеться його продати за нижчою ціною,а сировину на наступний виробничий цикл купувати за вищою.

Продаж інвестицій - це спосіб вилучення грошових засобів, що означає передачу інвестиційних проектів іншій особі з продажем об'єктів незавершеного будівництва (продаж часток участі).При прийнятті таких рішень стратегічні міркування не відіграють визначальної ролі - якщо конкретний інвестиційний проект почне давати прибуток лише за межами прогнозованого виходу підприємства з кризи, він може бути ліквідований.

Розробляючи антикризові заходи необхідно визначитися з тим, що зберегти для господарської діяльності, а що ліквідувати (продати).

Необхідний аналіз господарської діяльності та чіткі висновки за перспективністю розвитку допоміжних виробничих об'єктів і витрати на утримання господарських об'єктів і площ. Якщо об'єкти вимагають тільки вкладень і не приносять ніякого прибутку, від них слід позбутися негайно. Для того, щоб мінімізувати ризик виведення з господарської діяльності потрібного об'єкта (об'єкта який сприятиме виходу підприємства з кризової ями), необхідно проводити такі операції в рамах реструктуризації підприємства. Для цього потрібно ранжувати всі об'єкти і виробництва в залежності від їх впливу на виробничий цикл підприємства. З напрямом виробництва підприємство повинно визначитися заздалегідь, причому необов'язково, щоб це було те ж напрямок діяльності, що й до виникнення кризової ситуації, тут все індивідуально і залежить від зовнішніх економічних умов [20].

З огляду на небезпеку кризової ситуації та швидкість зростання ризику банкрутства, ранжування має здійснюватися експрес методом. Визначати, виводити і продавати господарські об'єкти необхідно в 4 етапи [21]:

1-а група об'єктів - це об'єкти невиробничої сфери та обслуговуючі виробництва (ремонтні, зварювальні та ін цеху). Ці функції передаються на аутсорсинг (зовнішнім підрядчикам).