В Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, яке містить понад 100 правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій тощо). До них належить і Закон України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. У ньому є позитивні моменти щодо особливостей режиму іноземного інвестування, чіткого визначення видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Зокрема, для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності; для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Проте, варто зауважити, що вітчизняна законодавча база має, принаймні, два основних недоліки: по-перше, нестабільність і ненадійність, по-друге, відсутність комплексності й наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську й фінансову діяльність об'єктів інвестування, тому стабільна нормативна база для іноземного інвестора є важливішою, ніж пільги.

Тому, актуальним стає завдання підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів та реальної конкуренції за інвестиції з економіками сусідніх держав (у першу чергу, країн Центральної та Східної Європи). Головними інструментами у боротьбі за інвестиції є реальне, а не декларативне покращення інвестиційного клімату, зменшення бюрократичних процедур, спрощення регуляторно-реєстраційних вимог та вжиття радикальних заходів щодо дієвого захисту інвестицій. Виходом із ситуації є обґрунтування раціональної інвестиційної політики, в якій пріоритет матимуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Така концепція забезпечить підвищення інвестиційної активності за наявності певних економічних передумов, якими є [11, c.115]:

- промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

- збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новітній науково-технічній базі;

- ефективне використання інвестицій;

- обґрунтування вибору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкурентні позиції країни на світових ринках;

- створення динамічного експортного потенціалу, що може швидко адаптуватися до кон'юнктури зовнішнього ринкового середовища;

- розвиток виробництва продукції виробничо-технічного призначення.

Наявність економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати реальною основою для обґрунтованого визначення мети залучення іноземних інвестицій у різні сфери української економіки (насамперед, в індустрію). Основними цілями повинні бути такі:

- структурна перебудова промислового комплексу;

- сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі новітніх технологій;

- розвиток ресурсозберігаючих, наукоємних та екологічно чистих технологій;

- збільшення обсягів експортного потенціалу країни;

- подолання залежності національної економіки від імпорту;

- створення виробництв із використанням місцевих природних ресурсів;

- сприяння розвитку приватного сектору.

Досягти цього можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Перш за все, для покращення інвестиційного клімату в Україні необхідно знайти економічний механізм, який дав би змогу збалансувати норму прибутку, рівень ризику, стимули й гарантії для залучення іноземних інвестицій у процес приватизації та розвитку експортного потенціалу, забезпечив би бажаний кінцевий результат інвестування, тобто помітний внесок у розвиток економіки, підвищення ефективності її функціонування, впровадження сучасних технологій і методів управління.

Важливо обрати пріоритети в інвестиційному процесі, які б забезпечили найвищий рівень його ефективності. Це зумовлює потребу здійснення таких заходів [19, c.441]:

- звуження напрямів інвестування і запровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу;

- включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів;

- залучення іноземних партнерів до запровадження інвестиційних проектів, пов'язаних із використанням інноваційного і промислового потенціалу;

- створення нових організаційних форм інтеграції фінансового і промислового капіталу;

- розробка і запровадження регіональних програм інвестування. При цьому іноземні кредити під державні гарантії потрібно спрямовувати, насамперед, у пріоритетні сфери на фінансування інвестиційних проектів, які забезпечать розвиток експортного потенціалу, і галузі, де терміни окупності виробничих інвестицій є порівняно малими.

Також слід вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Економіко-організаційний блок механізму залучення інвестицій може функціонувати лише разом із ефективним механізмом державних гарантій і системою законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення іноземних інвестицій, організації системи страхування й перестрахування іноземних інвестицій, сприяння розвитку банківсько-кредитної системи.

Для створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій, передусім, необхідно сформувати відповідну законодавчу базу. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії, визначити можливості отримання прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування й експлуатації природних ресурсів. Потребує найретельнішого обґрунтування й система валютного регулювання.

Варто зазначити, що було б доцільно підтримувати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток приватного сектору (насамперед, малих і середніх підприємств, які повинні одержати доступ до інвестиційних кредитів і страхування), організовувати виставки інвестиційних проектів, створювати контрактові біржі [25, c.93].

Висновок

Проаналізувавши стан Торгово-промислової палати України та її значення для розвитку вітчизняних підприємств на національному та регіональному рівнях, можна зробити висновок, що ТПП як суспільна інституція функціонує недосконало, законодавчо закріплені функції значною мірою не виконує, тим самим поступаючись у ефективності торгово-промисловим палатам зарубіжних країн. У першу чергу, це зумовлено нездатністю громадського суспільства сформувати повноцінні інституції і впливати на розвиток господарства на усіх рівнях господарювання. Процес подальшого вдосконалення такої важливої ланки ринкової інфраструктури, як ТПП, буде результативним лише в органічному поєднанні зі становленням громадянського суспільства.

За такої умови буде доречним використання австрійського досвіду. На відміну від торгово-промислових палат в Україні, всі австрійські компанії є членами Палати економіки Австрії і сплачують відповідні внески. За рахунок цих надходжень Палата економіки Австрії може фінансувати торговельно-економічні відділи по всій країні і за кордоном. Якщо австрійська компанія звертається з питаннями щодо експорту чи збуту своїх товарів або за юридичною консультацією, то Палата одразу ж направляє ці запити торговельно-економічним відділам. Використання закордонного досвіду допоможе українським підприємствам мінімізувати витрати при здійсненні контрактних відносин, налагодити канали збуту, збалансувати регіональні диспропорції, вести свій реєстр підприємств і формувати їх рейтинг.

Важливим є також удосконалення Торгово-промислової палати як самостійної господарської одиниці. Існує термінова необхідність у розробці стратегії розвитку системи торгово-промислових палат України з урахуванням регіональних особливостей, підвищення компетентності управлінських кадрів, створення механізму утримання інтелектуального капіталу в організації.

Список використаних джерел

1. Багрова І.В., Редіна Н.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. - К.: ЦНЛ, 2004 - 580 с.

2. Береславська О.І., Накононечний О.М., Пясецька М.Г. та ін. Міжнародні розра хунки та валютні операції: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. -- 392 с.

3. Бровков С., Руденко Л. Валютно-фінансовий механізм у міжнародному бізне-сі. - К.: ТОВ «Агентство «Україна» 2001. -- 380 с. 4

4. Бродский решил разобраться с Торгово-промышлен-ной палатой // Сегодня.ua. - 2011 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.segodnya.ua/news-/14290320.html.

5. Вітлінський В.В., Маханець Л.Л. Ризикологія в зовнішньоекономічній діяль-ності: Навч. посібник -- К.: КНЕУ, 2014. -- 432 с.

6. Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. -- Львів: Афіна, 2004. -- 140 с.

7. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник для вузов. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 671 с.

8. Гіл Ч. Міжнародний бізнес. -- К.: Основи, 2001. -- 856 с.

9. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / За ред. Т.М. Циганкової. - К.: КНЕУ, 2003. -- 660 с.

10. Гриффин Р., Пастей М. Международный бизнес: Пер. с англ. / Под ред. А.Г. Медведева. -- СПб.: Питер, 2005.

11. Гурняк І. Л. Торгово-промислові палати у системі зовнішньоекономічних зв'язків України : дис. канд. екон. наук : 08.05.01 / І. Л. Гурняк ; Українська академія зовнішньої торгівлі. - К., 2004. - 253 с.

12. Данілов О.Д., Пернарівський О.В. Міжнародні розрахунки та валютний контр-оль: Навч. посібник. -- Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. -- 181 с.

13. Економічна політика : навч. посібн. / О. О. Бєляєв, А. С. Бебело, М. І. Диба та ін. - 3-тє вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2013. -288 с.

14. Жук М.В. Комерційні відносини України: розвиток експортного потенціалу: Підручник. -- Чернівці: Рута, 2004. -- 352 с.

15. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, І.Ю. Сіваченка. -- К.: ЦНЛ, 2006. -- 792 с.

16. Кириченко О., Кавас І. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. -- К.: Фінансист, 2000. -- 653 с.

17. Козик В.В., Панкова Л.А. та ін. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посібник. -- К.: ЦНЛ, 2004. -- 608 с.

18. Кратко И.Г. Международное предпринимательство: Учеб. пособие. -- М.: ИНФРА -- М., 2001. -- 272 с.

19. Міжнародна торгівля: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової. -- К.: ЦУЛ, 2015. -- 668 с.

20. Міжнародні комерційні угоди та розрахунки: нормативно-правове регламенту-вання: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С. -- К.: ЦУЛ, 2016. -- 648 с.

21. Програма аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://brc.undp.org.ua/img/publications/Recommendations%20Round%20Table%20Missions%2027%20May.pdf.

22. Саніахметова Н.О. Господарське право України: Навчальний посібник /За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. -- X.: «Одіссей»,2005. --608 с.

23. Світовий бізнес: Навч. посібник / За ред Ф.Ф. Бутинця. -- Житомир: Рута, 2004. -- 498 с.

24. Скрипченко С. Для того й існує палата, щоб допомагати / С. Скрипченко // Урядовий кур'єр. - 2014. - № 14. - С. 6.

25. Ушакова Н.Г., Савицька Н.Л. Міжнародне ціноутворення: Навч. посібник. -- К.: ВД «Професіонал», 2004. -- 218 с

26. Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової -- Л.: Юрінком. Інтер, 2000. - 218 с.

27. http://www.ucci.org.ua - офіційний сайт Торгово-промислової палати України

Додатки

Додаток 1. Об'єкти комерційної діяльності

Додаток 2. Інструменти регулювання комерційної діяльності

Размещено на Allbest.ru