Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення

Економічна сутність оборотних засобів і оборотних коштів, принципи їх організації і джерела формування. Аналіз ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП "Михайлівське". Шляхи та методи впровадження у виробництво інтенсивних технологій.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.09.2013
Размер файла 123,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Норматив власних оборотних коштів в обороті доцільно встановлювати у розмірі фактично їх наявності за даними балансу на початок планового періоду, але не менше мінімальної потреби в них.

Фактична наявність власних коштів в обороті визначається за даними балансу на останню звітну дату за формулою:

ВОК = ВК + ЗНВ + ДЗ + ДМП - НА - ВМП,

де ВОК - власні оборотні кошти;

ВК - власний капітал (І розділ пасиву);

ЗНВ - забезпечення наступних витрат і платежів (II розділ пасиву);

ДЗ - довгострокові зобов'язання (III розділ пасиву);

ДМП - доходи майбутніх періодів (V розділ пасиву);

НА - необоротні активи (І розділ активу);

ВМП - витрати майбутніх періодів (III розділ активу).

Більш простим методом фактичну наявність власних оборотних коштів можна визначити методом розрахунку робочого капіталу за формулою:

РК = ОА - ПЗ

Де, РК - робочий капітал;

ОА - оборотні активи (II розділ активу);

ПЗ - поточні зобов'язання (IV розділ пасиву).

Мінімальну потребу у власних оборотних коштах доцільно встановлювати у розмірі, достатньому для забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності. Для цього необхідно не менше 50 % планової потреби в оборотних засобах формувати за рахунок власного капіталу. Тоді підприємство забезпечить ліквідність поточних зобов'язань за рахунок оборотних активів на рівні 150-200 %, залежно від стану дебіторської і кредиторської заборгованості. Такий показник поточної ліквідності при умілому управлінні оборотними активами забезпечить своєчасність розрахунків за зобов'язаннями, створить підприємству імідж надійного партнера по бізнесу.

Якщо власні оборотні кошти на початок планового періоду становлять менше мінімальної потреби або відсутні, то норматив власних оборотних коштів доцільно встановлювати в розмірі реально можливого поповнення власного капіталу, але не менше 10 відсотків прогнозованої потреби в оборотних коштах. Одночасно підприємство повинно вжити заходів щодо збільшення величини і частки коштів в обороті до необхідного мінімуму.

Якщо підприємство не може забезпечити участі власного капіталу у формуванні планових оборотних засобів на рівні 10 відсотків, то треба вирішувати питання про зменшення обсягів діяльності, реалізацію незадіяного у виробництві майна або реорганізацію підприємства.

При наявності власних оборотних коштів понад мінімальну потребу в них норматив доцільно встановлювати в розмірі фактичної їх наявності, але не більше потреби в коштах для формування матеріальних оборотних активів. Їх наявність забезпечить підприємству достатню фінансову незалежність у формуванні планових оборотних засобів.

Основним джерелом поповнення власних оборотних коштів є прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток.

Доцільно було б, щоб до сформування частки власних коштів в обороті у розмірі 40-60% всіх оборотних засобів, чистий прибуток не розподіляти, а весь направляти на поповнення власних оборотних коштів. Кошти фонду заохочень і соціального захисту працівників поповнювати після сформування нормативу власних оборотних коштів.

Основними шляхами поповнення до нормативу власних оборотних коштів є наступні:

збільшення статутного та іншого додаткового капіталу;

прискорення оборотності планових оборотних засобів, внаслідок чого відбувається зменшення потреби в оборотних коштах.

За розробленими нормами і нормативами на підприємстві повинен здійснюватися постійний контроль.

Оперативний і підсумковий контроль за дотриманням норм і нормативів оборотних засобів дають можливість підприємству ефективно використовувати оборотні кошти, шукати і знаходити шляхи прискорення оборотності оборотних активів і покращувати структуру оборотних коштів.

3.2 Удосконалення механізму управління оборотними коштами на підприємстві

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Брак оборотних коштів ставить підприємство на грань банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними.

Нині для багатьох українських підприємств типовим наслідком економічної кризи, яка охопила нашу країну у 2008-2009 р. р., стала гостра нестача оборотних коштів. Відомо, що існує пряма залежність між результатами діяльності підприємства і системою управління формуванням і використанням його оборотних коштів, оскільки саме їх оптимальність забезпечує підприємству достатній рівень платоспроможності. Тож для забезпечення ефективності функціонування підприємства варто постійно вдосконалювати управління його оборотними коштами, здійснюючи безперервний процес виробництва та реалізації продукції при мінімальному їх рівні.

Першим кроком в системі ефективного управління оборотним коштами варто виділити їх структурний аналіз та динаміку, що дозволить визначити, яка тенденція: зменшення чи збільшення оборотних коштів, спостерігалася на підприємстві за попередні роки та визначити оптимальний обсяг і структуру оборотних коштів. Адже збалансованість та правильність розміщення оборотних коштів має свої особливості, як у окремих галузях, так і на окремих підприємствах, що зумовлено видом діяльності, технічною оснащеністю підприємств, організацією роботи, поповненням сировини для виробництва та пошуком ринків збуту [2].

Наступним кроком є аналіз показників ефективності використання оборотних коштів (коефіцієнта оборотності оборотних коштів, що характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення; терміну оборотності оборотного капіталу, який застосовується для оцінки ефективності використання оборотного капіталу і показує швидкість обертання оборотних коштів; коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, який показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується (розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством); коефіцієнта маневреності, який показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто характеризує ступінь мобілізації власного капіталу; коефіцієнта рентабельності, який характеризує ефективність забезпечення фінансового відтворення оборотних коштів), а також чинників, які впливають на них.

Ґрунтовний аналіз показників ефективності використання оборотних коштів дозволить визначити, який рівень оборотних коштів потрібен підприємству, тобто дасть змогу здійснити нормування, визначити їх мінімальну кількість, при використанні якої підприємству буде забезпечена безперервність процесу виробництва, виконання плану реалізації продукції, і, як наслідок, отримання прибутку [7].

Зовнішні фактори оборотності - це ті, які підприємство може врахувати, проаналізувати, та на основі аналізу розробити певні рекомендації з функціонування, хоча безпосереднього впливу на них підприємство не має. До таких факторів належать: стан економіки, рівень оподаткування, коливання кон'юнктури ринку, політика держави, галузь діяльності підприємства, темпи інфляції, рівень ставок банківського кредитування.

До внутрішніх факторів, треба віднести ті, які підприємство може змінити, а якщо вони зменшують ефективність функціонування, то і знешкодити їх.

Такими факторами є: термін виробництва продукції, масштаб діяльності підприємства, термін оборотності оборотних коштів, розрахунки з постачальниками сировини і покупцями.

Таким чином, аналіз факторів оборотності дає змогу покращити систему управління оборотними коштами.

Варто пам'ятати, що ефективність формування та використання оборотних коштів зумовлена певними особливостями управління їх основними структурними елементами: запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами [4].

Основними методами контролю запасів є такі:

• нормування, що включає в себе аналітичний, коефіцієнтний і прямий методи розрахунку оптимального рівня запасів;

• контроль запасів, що передбачає використання методів АВС і ХУ2 та методу економічно обґрунтованих потреб.

Розглянемо ці методи докладніше. Визначення величини оборотних коштів за аналітичним методом передбачає ґрунтовний аналіз фактичних запасів, коригування їх величини та вилучення надлишків, якщо вони є на підприємстві.

Коефіцієнтний метод полягає у визначенні чинності нормативів власних оборотних коштів на початку розрахункового періоду, з урахуванням показників виробництва цього періоду.

Метод прямого розрахунку дозволяє визначити фактичну потребу підприємства в запасах на встановлений період.

Метод економічно обґрунтованих потреб оснований на мінімізації сукупних операційних витрат зі закупівлі та збереження запасів на підприємстві. Він дає можливість розрахувати витрати по зберіганню запасів, розміщення замовлень та витрати зі збереження запасів на складах.

Метод АВС є найбільш простим способом управління запасами і передбачає їх розподіл на три категорії: А - найважливіші, які включають 20 % -- запасів; 80 % -- продажу, В - важливі, що діляться на 30 % -- запасів; 15 % -- продажу, С -- менш важливі, до яких відносять 50 % -- запасів; 5 % -- продажу. Особливістю цього методу є те, що порівняно мала група запасів може мати найбільшу вартість.

Метод ХУ2 полягає у поділі запасів залежно від попиту і точності прогнозування величини споживання товарів. Цей метод оснований на розподілі ресурсів підприємства на категорії:

1) Х - для ресурсів характерна стабільна величина споживання і висока точність прогнозу. Значення коефіцієнта варіації знаходиться в інтервалі від 0 до 10%.

2) У - ресурси характеризуються визначеною величиною споживання відповідно до чинників, які на них впливають, наприклад, сезонні коливання, акції, надлишок товарів чи дефіцит, і середніми можливостями їх прогнозування. Значення коефіцієнта варіації - від 10до 25%.

3) 2-характеризується малим рівнем споживання товарів і невисокою точністю прогнозування. Значення коефіцієнта варіації - понад 25%

Особливістю методу ХУ2 є визначення коефіцієнта варіації попиту, який дозволяє визначити ступінь однорідності сукупності і подібності в ній окремих значень [5].

Для забезпечення постійної наявності оборотних коштів і платоспроможності підприємства дуже важливе значення має не лише їх обсяг, але й ефективність управління дебіторською заборгованістю.

Підприємству слід дотримуватись таких трьох способів управління дебіторською заборгованістю:

1) створення клірингових центрів, які здійснювали б клірингові операції, що включають в себе збір та аналіз інформації щодо результатів торгівлі, на основі яких будуть здійснюватись фінансові операції, які забезпечують виконання зобов'язань за укладеними угодами;

2) продаж заборгованості, що може бути здійснено через факторинг, сутність якого полягає у купівлі факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупців за визначену винагороду;

3) застава.

Якщо підприємство буде дотримуватись вище зазначених способів управління дебіторською заборгованістю, то матиме можливість зменшити відтік оборотних коштів та зменшити ризики виникнення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості [6].

Звичайно, що це не значить, що не треба використовувати також й інші не менш важливі методи управління грошовими коштами, зокрема такі:

- планування грошових потоків, що включає в себе облік руху грошових коштів, аналіз потоків грошових коштів за попередні періоди та складання бюджету грошових коштів;

- оптимізація на основі моделей Міллера-Орра та Баумоля.

Так, модель Баумоля дозволяє виділити чинники для визначення оптимального залишку грошових коштів, а саме: середній залишок, загальну суму нових надходжень грошових коштів та максимальний залишок. Але модель Міллера-Орра, яка враховує невизначеність вхідних і вихідних потоків є досконалішою за модель Баумоля [1]. Зокрема, до переваг моделі Міллера-Орра належить те, що на відміну від моделі Баумоля, яка використовує стохастичний процес Бернуллі, коли надходження і використання коштів від періоду до періоду відбувається через стихійні і випадкові події, враховуючи цим щоденні надходженні і витрати підприємства, модель Міллера-Орра не враховує щоденні коливання грошових потоків, а працює виходячи з їх максимального рівня, поступово витрачаючи та не поповнюючи грошові кошти протягом роботи до того часу, поки вони не вичерпаються і настане небезпека погіршення фінансового стану, яка, як наслідок, призводить до продажу цінних паперів для забезпечення подальшого функціонування підприємства.

Отже, як нестача грошових коштів, так і їх надлишок чинять значний вплив на роботу підприємства, спричиняючи збої в виробництві чи постачанні сировини, чим зменшують очікуваний прибуток. Саме тому дуже важливим є прискорення залучення грошових оборотних коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел, чого можна досягти, здійснивши такі кроки:

1) формування знижок на великі партії продукції, що купується за готівку,

2) всебічне рекламування продукції,

3) участь у виставках та ярмарках,

4) пошук нових ринків збуту продукції,

5) забезпечення часткової чи повної попередньої оплати за вироблену продукцію,

6) залучення короткострокового, бюджетного чи податкового кредиту.

Тож, унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшиться потреба в них, що дозволить підприємству вивільнити частину цих коштів з обороту та використати для збільшення виробництва, інвестування в інші види діяльності чи створення дочірніх підприємств.

Сформована система управління оборотними коштами дозволить здійснювати ефективний аналіз та визначати оптимальний обсяг і структуру оборотних коштів. На основі визначення показників ефективності використання оборотних коштів розрахувати резерви їх зростання та норматив, який забезпечить ефективне функціонування підприємства за мінімального обсягу оборотних коштів. Аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів оборотності, полегшить формування оптимальної системи управління оборотними коштами. Управління запасами оборотними коштами слід здійснювати на основі методів АВС і ХУ2, управління дебіторською заборгованістю та управління грошовими коштами.

Значну увагу варто приділяти прискоренню оборотності оборотних активів, яке можливе за рахунок різного роду заохочень для клієнта купувати продукцію та залучення на підприємство комерційного кредиту.

Отже, врахування особливостей управління оборотними коштами на підприємстві сприятиме підвищенню ефективності його функціонування, збільшенню рівня ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

3.3 Впровадження у виробництво інтенсивних технологій

У комплексі заходів, які забезпечують ефективність сільського господарства, важливе місце посідає економічно обґрунтований рівень інтенсифікації виробництва. Рівень інтенсивності характеризує обсяг виробництва продукції та ступінь насиченості галузі сукупними вкладеннями коштів з розрахунку на одиницю площі або голову худоби. Інтенсифікація, як одна із форм розширеного відтворення, проявляється у більш інтенсивній експлуатації наявного виробничого потенціалу та залученні додаткових ресурсів для одержання більшої кількості конкурентоспроможної продукції.

Проте більшість аграрних підприємств не здатні самостійно забезпечити фінансове підґрунтя цього процесу, зокрема: оновлювати матеріально- технічну базу, впроваджувати нові технології внаслідок скрутного фінансового становища.

Вперше послідовне вчення про інтенсифікацію сільського господарства було створене К. Марксом. На основі досліджень змін, які відбувалися в сільському господарстві в результаті прикладання капіталу до незмінної площі землі, він дав класичне визначення інтенсифікації: «В економічному значенні під інтенсивною культурою розуміють не що інше, як концентрацію капіталу на одній і тій же земельній площі замість розподілу його між земельними ділянками, які розміщені одна біля одної».

В основі сучасної української методології визначення економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва лежать праці таких науковців, як В.Я.Амбросов, В. Андрійчук, В.І.Бойко, О.А.Бугуцький, П.І.Гайдуцький, М.Я.Дем'яненко, С.І.Дем'яненко, Ю.С.Коваленко, .І.Лукінов, В. Мертенс, В. Мацибора. Завдяки дослідженням названих учених були узагальнені та вдосконалені підходи до інтенсифікації як до інноваційного шляху розвитку аграрного сектору.

Але недостане вивчення таких питань, як вплив інтенсифікації на економічну ефективність виробництва аграрної продукції, порівняльна характеристика застосування інтенсивних і малозатратних технологій ведення сільського господарства, відсутність дієвого макроекономічного механізму забезпечення інтенсивного ведення галузі зумовлюють актуальність дослідження.

Термін «інтенсивність» у дослівному перекладі означає „напруженість" («напруга»), посилена або більш продуктивна діяльність.

Свого часу серед науковців найбільш поширеними були «витратна» і «результативна» концепції інтенсифікації як форми розширеного відтворення.

Згідно із «витратною» концепцією, сутність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва зводиться до концентрації сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі (голову тварин), тобто концентрація капіталу з метою нарощення обсягів виробництва продукції. Витратна концепція в умовах обмежених виробничих ресурсів не є раціональною: не можна вважати, що із зростанням витрат на одиницю земельної площі автоматично збільшуватиметься вихід продукції.

Прибічники «результативної» концепції основу сутності інтенсифікації ґрунтують на результативних показниках (виході продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови худоби). Взявши за основу лише результат виробництва, прихильники цієї концепції недооцінювали роль витрат і капітальних вкладень у розвиток землеробства і тваринництва. Не можна збільшити обсяг виробництва продукції при незмінних витратах на її одиницю, не залучивши додаткових ресурсів.

Найбільш повним та вдалим є визначення інтенсифікації, як концентрації до оптимального рівня авансованого капіталу і живої праці на одиницю земельної площі (голову сільськогосподарських тварин), що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення раціональності вкладених ресурсів. Основною метою інтенсифікації аграрних підприємств є приріст високоякісної продукції та підвищення ефективності виробництва на засадах сталого розвитку, зниження матеріально-грошових і трудових затрат на одиницю продукції внаслідок якісного удосконалення всіх сторін виробництва. Чинниками інтенсифікації можуть бути лише ті, які є продуктом науково-технічного прогресу і забезпечують необхідне зростання ефективності підприємства.

Напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва включають: хімізацію, меліорацію, селекцію та насінництво, біотехнології, спеціалізацію, механізацію та автоматизацію, ресурсо- і енергозберігаючі технології, нові форми організації, приріст інвестицій і капітальних вкладень [3].

Виділяють наступні ознаки інтенсифікації:

- додаткові вкладення засобів виробництва (сільськогосподарської техніки, добрив, поголів'я худоби) і живої праці на одиницю земельної площі;

- збільшення вкладень супроводжується підвищенням їх якості (вдосконалюється сортовий і породний склад сільськогосподарських культур і тварин, добрив; запроваджуються нові машини, нові технології і способи утримання худоби);

- вдосконалюються форми і методи організації праці і ведення господарства, підвищується кваліфікація кадрів.

Таким чином, інтенсифікація - це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості та зниження собівартості на основі впровадження у виробництво нових технологій, засобів, сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, нових форм організації праці та виробництва, підвищення кваліфікації кадрів тощо.

Впродовж останніх років інвестиції в сільськогосподарське виробництво коливалися з тенденцією до скорочення. Так у 2010 р. суб'єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування у сільське господарство, мисливство, лісове господарство України вкладено 12,2 млрд. грн. інвестицій в основний капітал, що на 16,5% менше, ніж у 2009 р. Слід зазначити, що у загальній сумі домінували інвестиції у рослинництво (68,2%).

Аналізуючи загальні тенденції динаміки основних показників рівня інтенсивності, необхідно враховувати економічні умови цього періоду: часто інфляційні процеси та зростання цін лише створюють видимість збільшення поточних витрат виробництва та фондових вкладень, але не збільшують їх натурально-речових обсягів. У зв'язку з цим, особливої актуальності набувають натуральні показники, такі, як: наявність основних виробничих засобів і енергетичних потужностей, рівень механізації виробничих процесів, споживання і якість кормів та добрив, забезпеченість кваліфікованими кадрами, форми та якість агротехнічних, зоотехнічних і ветеринарних заходів тощо.

Слід відмітити, що передумовою інтенсифікації є концентрація виробництва. Так продуктивність великотоварних підприємств значно вища, ніж у середньому по підприємствах.

Але якщо розглянути процес поширення інтенсифікації, то ми можемо побачити, що частка підприємств, що впроваджували інновації, невисока. Це провокує неналежну якість і високу собівартість продукції, натомість імпортна сільськогосподарська продукція є значно дешевшою за вітчизняну.

Основою інтенсифікації є прогресивні технології виробництва продукції. Вони поєднують складові біологічного, агротехнічного, зоотехнічного, ветеринарного, організаційно-економічного та екологічного характеру. Слід зазначити, що основним недоліком розроблених технологій є неекономне витрачання ресурсів, сучасні ж умови вимагають ресурсоощадності і зниження собівартості продукції. Адже технологія разом з вирішенням проблеми збільшення продуктивності повинна забезпечувати підвищення економічної ефективності виробництва, бути економічно, енергетично і екологічно виправдана.

У зв'язку з цим, в останні роки відбувається деінтенсифікація сільського господарства, технологія виробництва характеризується суттєвим зменшенням споживання технічних засобів та інших ресурсів насамперед через підвищення цін на матеріально-технічні ресурси, які значно випереджають зростання цін на продукцію галузі. Тому інтенсивну технологію виробництва можуть застосовувати лише ті аграрні підприємства, які мають ресурсний потенціал або можливість залучити додаткові кошти. Оскільки таких господарств небагато, більшості сільськогосподарських підприємств доцільно застосовувати ресурсозберігаючу технологію виробництва продукції, яка дозволяє виробляти їх з мінімальними витратами без зменшення урожайності та продуктивності тварин.

Для оцінки результативності інтенсифікації доцільно застосовувати витратно-продуктивний коефіцієнт, який відображає співвідношення темпів підвищення витрат на гектар площі (голову тварин) і темпів росту урожайності (продуктивності), що дозволить коригувати факторно-результативні параметри.

Зрозуміло, збільшення витрат виробництва буде доцільним лише в разі зростання його результативності. Так підвищення рівня годівлі великої рогатої худоби економічно виправдане лише в тому випадку, коли воно забезпечує зростання продуктивності.

Для формування інтенсивного типу виробництва обов'язково слід врахувати, що кожен напрям інтенсифікації має граничну межу використання, нехтування якою може негативно впливати на агроекологічну систему. Йдеться про екологічно допустимий граничний рівень того чи іншого чинника інтенсифікації.

Аграрне виробництво потребує пошуку резервів підвищення економічної ефективності як на господарському, так і на позагосподарському рівнях. Зробити виробництво прибутковим лише за рахунок внутрігосподарських важелів неможливо. Внутрішні виробничі та невиробничі резерви ефективності виробництва повинні активізуватися одночасно з державною підтримкою вітчизняного товаровиробника. Враховуючи обмеженість державного бюджету, державна підтримка повинна відповідати наступним принципам: адресність, цілеспрямованість, системність, що сприятиме стійкості виробництва продукції, підвищенню його ефективності та конкурентоспроможності. Одночасно необхідно забезпечити політику протекціонізму на державному рівні: якщо українська влада має на меті оздоровлення економіки, вона повинна врахувати стан і подальший розвиток аграрного виробництва.

Широкомасштабне запровадження інновацій з метою інтенсифікації сільського господарства та підвищення її економічної ефективності можливе через створення сприятливого економічного середовища, яке характеризується доступністю для суб'єктів підприємницької діяльності інформації про наукові розробки, об' єктивністю нормативно-правового законодавства, стабільністю державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Інтенсифікація виробництва - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці, що передбачає збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Інтенсифікація виробництва сільськогосподарської продукції полягає у веденні розширеного виробництва, яке забезпечується за рахунок додаткових капіталовкладень, технічно удосконалених засобів виробництва і висококваліфікованої праці в розрахунку на голову тварин.

Інтенсифікація аграрного виробництва має багатофакторний характер і вимагає комплексного, системного підходу до його дослідження та впровадження. Інтенсивний розвиток сільського господарства за такого підходу сприятиме економічному зростанню сільськогосподарських підприємств, формуванню кваліфікованого людського капіталу, забезпеченню продовольчої безпеки та збереженню довкілля.

ВИСНОВКИ

В даній курсовій роботі проведено аналіз оборотних коштів підприємства, рівня їх використання та шляхів підвищення ефективності їх використання. Аналіз проведено за період 2009-2011 рр.

У першому розділі курсової роботи викладені теоретичні основи аналізу оборотних засобів та їх загальна характеристика.

У другому розділі представлено організаційно-характеристику підприємства та аналіз використання оборотних засобів. Для характеристики були використані такі показники: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту, показники фондовіддачі, фондомісткості, матеріаловіддачі, матеріаломісткості та рентабельності оборотного капіталу.

Аналізуючи проведені розрахунки, можна зробити висновок, що ТОВ СОП «Михайлівське» є одним із успішніших підприємств у Вінницькій області по виробництву і реалізації сільськогосподарської продукції. Підприємство характеризується ефективним використанням основних засобів, та наявністю шляхів їх оновлення. Також відбувається ефективне використання оборотних засобів, оборотних коштів. Ще однією позитивною рисою є наявність широкої системи джерел формування оборотних коштів. Це свідчить про те що підприємство раціонально використовує як власні так і залучені кошти для формування оборотних активів.

В третьому розділі було розглянуто шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві.

Дослідження показали, що хоча підприємство досить ефективно використовує наявні оборотні ресурси, все ж є резерви для підвищення ефективності їх використання.

Відомо, що критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

Проблема покращення використання оборотних коштів стала ще актуальнішою в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємства знаходиться в прямій залежності від стану оборотних засобів і передбачає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодуванням затрат власними засобами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів -- організації їх руху з мінімально можливою сумою для здобуття найбільшого економічного ефекту.

Запропоновані шляхи створюють резерви для покращання ефективності оборотних активів підприємства, які дозволять забезпечувати безперебійне постачання і реалізацію продукції з меншою сумою оборотних запасів і залучених джерел.

Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ареф'єва Е.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - К.: ЄУ, 2009. - 94 с.

2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - 4-е вид - во; - М.: Фінанси та статистика, 2008. - 416 с.

3. Березівський П.С. Напрями інтенсифікації розвитку сільськогосподарських підприємств / П.С. Березівський, П.Н. Особа // Економіка АПК. - 2009. - №6 (174). - С.18-25.

4. Білейченко О. Структура обігових коштів в умовах ринкової економіки // Фінанси України. - 2008. - №5 - С. 70 - 72.

5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2007. - 480 с.

6. Боровик О. А. Аналіз динаміки оборотних коштів за видами економічної діяльності / О. А. Боровик // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2008. - Вып. 2. - С. 25 - 99.

7. Ватченко О. Б. Політика управління оборотним капіталом на підприємстві // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2006. - №1. - С. 99 - 101.

8. Вітков М.С. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку/ М.С. Вітков // Економіка АПК. - 2009. - №2 (168). - С. 17-20.

9. Демчук Л.А. Нормування оборотних засобів.// Економіка АПК - К.: 2004, №2, С. 56-58

10. Другус Г. М. Механізм формування оборотних активів підприємства // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2006. - №1. - С. 370 - 373.

11. Економіка підприємства / П.П. Руснак, В. Г. Андрійчук, А. А. Ільєнко та ін.; За ред. П. П. Руснака. - Біла Церква, 2003. - 256с.

12. Економіка підприємства: Підручник / За ред.. С. В. Покропивного. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

13. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 537 с.

14. Іванова М. В. Стимулювання працівників промислового підприємства щодо ефективного управління оборотними коштами // Регіональна економіка. - 2006. - №1. - С. 183 - 191.

15. Іванова Н.Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика. - Посібник - К.: Лібра, 2009. - 71 с.

16. Ізмайлова К. В. Аналіз джерел формування активів // Фінанси України. - 2005. - №8. - С. 67 - 74.

17. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: МАУП,2010р. - 148 с.

18. Карбовник А. Питання забезпечення оборотними коштами підприємств в умовах сучасної української економіки // Регіональна економіка. - 2000. - №2.

19. Кирилова О. В. Дослідження сутності оборотних засобів // Аграрний вісник. - 2006. - С. 150 - 152.

20. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Аналіз звітів. - 2-е вид - ня., та доп. - Посібник - М.: Финансы и статистика, 2009. - 512 с.

21. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2008. - 679 с.

22. Кодацький В. П. Оцінка фінансового стану суб'єктів господарювання / Кодацький В. П. // Економіка АПК. - 2005. - №12. - С. 74 - 76.

23. Кононова О. О. Економічна сутність оборотних коштів // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №24. - С. 21 - 24.

24. Котляр М. П. Аналіз фінансового стану підприємства / М. П. Котляр // Фінанси України - 2004. -№5. - С. 99 - 104.

25. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - Посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 224 с.

26. Кузьмін О. Є., Олексієв І. Б., Фещур Р. В. Планування фінансово - економічних показників діяльності підприємства // Фінанси України. - 2005. - №11. - С. 93 - 102.

27. Кучеренко Т.Є., Уланчук В.С., Шайко О.Г. Звітність підприємств: Підручник / За ред.. В.С. Уланчука. - К.: Знання, 2008. - 492 с.

28. Лагун М. І. Методичні аспекти налізу фінансового стану підприємств у контексті прийняття управлінських рішень / Лагун М. І. // Формування ринкових відносин в Україні. -2007. - Вып. 7. - С. 109 - 113.

29. Лелюк О. О. Оцінка розміру та структури капіталу промислових підприємств / О. О. Лелюк // Економіка АПК. - 2008. - №1. - С. 101 - 106.

30. Лиса О. В. Вплив структури оборотних активів на показники фінансового стану підприємства // Экономика и управление. - 2006. - №6. - С. 33 - 37.

31. Лобов С.П. Система управління запасами підприємств // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №7. - С. 18-23.

32. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 580 с.

33. Маргасова В. І. Стратегія управління оборотним капіталом // Вісник Національної академії. - 2003. - №4. - С. 218 - 224.

34. Міценко Н. І. Фінансовий аналіз як метод діагностики фінансового стану підприємства / Н. І. Міценко , І. П. Сорока // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2008. - Вып. 2. - С. 192 - 196.

35. Нужна О. А. Оптимізація структури основних і оборотних засобів як важливий чинник конкурентоспроможності підприємств // Економіка АПК. - 2005. - №7. - С. 91 - 99.

36. Пап Л.В. Управління обіговими коштами підприємницьких структур //

37. Фінанси України. - 2005. - №6. - С. 96-99.

38. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємства: Підручник. - 3 тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 460с.

39. Попазова О. В. Економічна сутність управління оборотним капіталом // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №5. - С. 33 - 36с.

40. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. Посіб. - 5-те вид., стер. - К.: Вікар, 2008. - 219 с.

41. Прокопивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник/ Вид. 2-ге, пререроб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

42. Савон Р.Л. Оборотність сукупних активів як фактор ефективності управління промисловим підприємством (зарубіжний і вітчизняний досвід) // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №12. - С. 53-59.

43. Савон Р.Л. Оборотність сукупних активів як фактор ефективності управління промисловим підприємством (зарубіжний і вітчизняний досвід) // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №12. - С. 53-59.

44. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-356с.

45. Сікора І. М. Особливості методики оцінки оборотних активів на виробничих підприємствах // Бух. облік. - 2004. - №9. - С. 13 - 18.

46. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 3-тє вид., доп. І перероб. - К.: ПУЛ, 2002. - 461 с.

47. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 3-тє вид., доп. І перероб. - К.: ПУЛ, 2002. - 461 с.

48. Сорока І. Г., Ростислав Б. Ф. Чинники впливу на ефективність функціонування оборотного капіталу // Регіональна економіка. - 2003.

49. Сорока Р.С. Чинники впливу на ефективність функціонування оборотного капіталу // Регіональна економіка. - 2003. - №3.

50. Сорока Р.С. Чинники впливу на ефективність функціонування оборотного капіталу // Регіональна економіка. - 2003. - №3.

51. Ткаліч О.В. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва / О.В. Ткаліч // Економіка АПК. - 2009. - №12 (180). - С. 8-12.

52. Фінанси підприємств: Підручник/ керівник авт. кол. і наук. ред. проф.

53. Поддерьогін А.М. - 6-те вид. перероб і доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

54. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник/ За ред. проф. Кірейцева Г.Г. - К.: ПУЛ, 2002. - 496 с.

55. Фінансово - економічний аналіз: Підручник / Буряк П. Ю., Римар М. В. , биць М. Т. та ін. Під заг. Ред..П. Ю. Буряка, М. В. Римара - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 528с.

56. Хотомлянський О. Л. Комплексна оцінка фінансового стану піжприємтсва / Хотомлянський О. Л. // Фінанси України: Науково - теоретичний та інформаційно - практичний журнал міністерства Фінансів.

57. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства.6 Уведення в спеціальність: Навчальний посібник/ за науковою і загальною редакцією д-ра екон. наук, проф.. Ткаченка В.А., - К: центр навчальної літератури, 2003. - 288 с.

58. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 4-е вид. - К.: Каравела, 2007 - 584 с.

59. Шегда А.В., Головаленко М.В. Ризики в підприємництві: оцінювання та управління: навч. посіб. / А.В. Шегда, М.В. Голова ненко; за ред., А.В. егіди. - К. : Знання, 2008. - 271 с.

60. Шипуліна Ю. С. Аналіз потенціалу інноваційного розвитку промислових підприємств Сумської області // Вісник СНАУ. Серія "Економіка і менеджмент", Вип. 5: 2006. - С. 27-35.

61. Шиян Д. В., Строченко Н. І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: А.С.К., 2005. - 240С. - (Університетська бібліотека).

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Економічна сутність оборотних засобів. Аналіз забезпеченості та ефективності використання оборотних коштів на підприємстві. Широкомасштабне запровадження інновацій з метою інтенсифікації сільського господарства та підвищення її економічної ефективності.

    курсовая работа [84,1 K], добавлен 26.02.2016

  • Поняття й економічна сутність оборотних коштів, принципи їх організації, визначені потреби в них, їхнє значення для діяльності підприємства, показники стану і використання, а також резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів на підприємстві.

    курсовая работа [242,2 K], добавлен 13.11.2010

  • Джерела формування оборотних коштів. Роль оборотних коштів у фінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції. Визначення потреби, нормування, ефективність використання та економія оборотних коштів на підприємстві. Шляхи прискорення обігу.

    курсовая работа [83,0 K], добавлен 03.02.2009

  • Теоретичні основи визначення суті і особливостей організації оборотних коштів. Порівняння основних методик оцінювання оборотних коштів підприємства. Аналіз оборотних коштів ТОВ "ЯЦЗ", рекомендації щодо підвищення ефективності організації та використання.

    курсовая работа [127,0 K], добавлен 23.11.2010

  • Поняття, значення, сутність та структура оборотних коштів підприємства. Чинники, що впливають на ефективність використання оборотних коштів. Методика оцінки потреби у оборотних коштах. Аналітичний метод планування, методи коефіцієнтів та прямого рахунку.

    курсовая работа [405,5 K], добавлен 10.06.2014

  • Склад і структура оборотних коштів підприємства, показники їх стану і використання. Оцінка поточного рівня фінансового стану підприємства. Етапи аналізу та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів. Нормування оборотних засобів.

    курсовая работа [405,7 K], добавлен 09.11.2010

  • Поняття, структура оборотних засобів. Джерела формування оборотних засобів, кругообіг, показники використання, нормування. Значення та шляхи прискорення оборотносі оборотних засобів, ефективність використання, потреби й аналіз структури оборотних коштів.

    курсовая работа [160,2 K], добавлен 04.09.2002

  • Сутність, склад, структура оборотних коштів та принципи їх організації. Нормування, показники стану і використання оборотних коштів. Специфіка використання оборотних коштів в сільському господарстві. Аналіз прибутку та рентабельності ТОВ "ЗОРЯ".

    курсовая работа [284,4 K], добавлен 12.04.2014

  • Сутність оборотних коштів. Грошова стадія кругообігу коштів. Структура оборотних коштів та джерела їх формування. Власні та позичені оборотні кошти.Ненормовані та нормовані оборотні фонди. Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів.

    контрольная работа [42,2 K], добавлен 27.11.2008

  • Загальна структура підприємства. Оборотні фонди підприємства. Поняття, основні складові елементи оборотних фондів підприємства. Нормування оборотних фондів ресторану. Основні шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

    контрольная работа [41,6 K], добавлен 06.06.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.