Особливості підприємницької діяльності у ринковій економіці

, (2)

де: - додаткові капітальні витрати на модернізацію (реконструкцію) підприємства, тис. грн;

- витрати на монтаж нового обладнання (15-20% від вартості обладнання), тис. грн;

- складські витрати на зберігання обладнання (3-5%), тис. грн;

- транспортні витрати (5-7%), тис. грн;

- витрати на демонтаж вибуваючого обладнання (50% від витрат на монтаж за початковою вартістю), тис. грн;

- витрати на будівельні роботи, тис. грн;

- ліквідна вартість вибуваючого обладнання, тис. грн.

, (3)

де: - початкова вартість вибуваючого обладнання, тис. грн.;

- термін експлуатації вибуваючого обладнання, років;

- середньорічна норма амортизації вибуваючого обладнання, %.

Заходи, які пропонуються до впровадження, потребують інвестицій на їх реалізацію та обґрунтування їх доцільності і ефективності.

Особливість розрахунків ефективності організаційних та технічних заходів полягає у тому, що ефект розраховується на плановий обсяг продукції, і за базу порівняння берутся показники діяльності підприємства до впровадження заходів, а при будівництві - показники аналогічного підприємства галузі. Доцільність інвестування у проект може здійснюватися з урахуванням та без урахування ризику.

Доцільність інвестування проекту без ризику обґрунтовують такими методами: середня ставка доходу - це порівняння чистих доходів з початковою вартістю проектів. Для цього сума чистих доходів за певний термін ділиться на суму середніх інвестицій.

Термін окупності - це кількість років, за які відшкодовуються початкові інвестиції. Для визначення терміну окупності використовують грошовий потік (прибуток + амортизація). Ці методи застосовуються у випадку незначних капітальних вкладень, коли їх втрата не призводить до тяжких фінансових наслідків.

З урахуванням ризику розраховуються такі показники.

Чиста теперішня вартість - це теперішня вартість грошового потоку, зменшена на суму початкових інвестицій. Проект приймається при ЧТВ > 0, якщо ж ЧТВ < 0, він відхиляється. Для визначення теперішньої вартості грошового потоку його коригують на рівень інфляції та ставку дисконту.

Внутрішня ставка доходу - це ставка дисконту, при ій теперішня вартість грошових потоків дорівнює початковим інвестиціям:

. (4)

Індекс прибутковості - це метод, що передбачає порівняння теперішньої вартості майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями:

. (5)

У кожному окремому випадку підприємець визначає, який метод застосовувати. Інвестування у проекти пов'язано з кредитними та ціновими ризиками.

Ризик - це термін для визначення непевності і нестабільності. Інвестиції безпечні, якщо доходи від них стабільні і надійні. Методом, який найбільшою мірою враховує ризики інвестування, є метод еквівалента певності.

Ідея методу еквівалента певності полягає у розподілі сподіваних грошових потоків на безпечну і ризиковану частини.

Для цього розрахункові грошові потоки переводяться у безпечні за допомогою коефіцієнта ймовірності, а потім дисконтуються за безпечною ставкою, як правило, за ставкою державного банку.

Наступним методом є модель оцінки капітальних активів МОКА, яка передбачає розподіл ризику на дві частини: диверсифікований ризик і недиверсифікований. Цей метод дозволяє визначити зв'язок між доходами окремих власників цінних паперів та загальними доходами ринку цінних паперів.

Ризиковість різних цінних паперів можна визначити простим порівнянням їх дохідності із загальною дохідністю (індексом) ринку. Для визначення залежності доходу на акції від доходів ринку використовують коефіцієнт(бета). Він характеризує кут між доходами ринку і доходами окремих акцій. Ця залежність може бути виражена рівнянням:

, (6)

де a - постійна величина;

- коефіцієнт;

- величина помилки;

- доходність ринку;

- доходність акцій.

Коефіцієнтє базовим при аналізі ризикованості різних акцій. При ризик недиверсифікований, як і увесь ринок цінних паперів. Якщо для акцій^,то вони мають мінливість, меншу, ніж ринок у цілому, тому вони менш ризикові, якщо ж, наприклад, ^,то акції ризиковані.

Інфляція - це процес загального обезцінення грошей, при якому реальна вартість сподіваних грошових потоків зменшується. Якщо це не враховувати, то ЧТВ і ВСД будуть штучно завищені. Тому при розрахунку доцільності інвестицій грошові потоки слід коригувати на прогнозовані темпи інфляції.

Послідовність розрахунків економічної ефективності організаційно - технічних і економічних заходів така:

Розрахунок капітальних вкладень для кількох варіантів проекту.

Вибір оптимального варіанта проекту із кількох, які розглядаються методом зведених витрат:

, (7)

де: - зведені витрати на одиницю продукції n-го варіанта;

- собівартість продукції відповідного варіанта;

- капіталоємність одиниці продукції n-го варіанта;

нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень()

Для подальшого аналізу береться варіант, який має найменші зведені витрати та один резервний.

Додатковий прибуток, який отримає підприємство за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції:

(8)

де: - додатковий прибуток підприємства, тис. грн;

- обсяг реалізації продукції за проектом, т;

- обсяг реалізації продукції за фактичними даними підприємства, т;

- базова ціна реалізації одиниці продукції, грн;

- базова собівартість одиниці продукції, грн.

Додатковий прибуток за рахунок зниження собівартості продукції:

, (9)

де - прибуток від зниження собівартості продукції,

тис. грн.;

- базова (фактична) собівартість одиниці продукції підприємства, грн.;

- собівартість продукції за проектом, грн;

- обсяг реалізації продукції за проектом, т.

Загальний додатковий прибуток від реалізації заходів плану

. (10)

Чистий прибуток від реалізації заходів плану

, (11)

де Под - сума податку на прибуток, грн.

Розрахунок чистого додаткового грошового потоку

, (12)

де - додатковий чистий грошовий потік, тис. грн;

- додатковий чистий прибуток, тис. грн;

- додаткова річна амортизація, яка розраховується від суми капітальних вкладень, тис. грн.

Розрахунок теперішньої вартості чистого додаткового грошового потоку за термін 5 років:

, (13)

де - теперішня вартість чистого додаткового грошового потоку, тис. грн;

- коефіцієнти ймовірності (визначають розробники проекту шляхом складання прогнозу змін макро - та мікросередовища підприємства на наступні 5 років);

- коефіцієнт дисконту (розраховується за обліковою ставкою НБУ).

Розрахунок чистої теперішньої вартості додаткового грошового потоку

, (14)

де ЧТВ - чиста теперішня вартість додаткового грошового потоку, тис. грн.;

- сума теперішньої вартості додаткового грошового потоку за розрахунковий період (5 років), тис. грн;

- додаткові капітальні витрати, тис. грн.

Розрахунок індексу окупності (рентабельності) проекту

, (15)

де - індекс окупності (рентабельності) проекту.

10. Фінансова санація і банкрутство підприємства

Банкрутство підприємства відбувається внаслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованості діяльності підприємства та обмеженість можливостей впливу його фінансових менеджерів на фінансові відносини. З кризовими явищами пов'язані загроза неплатоспроможності та банкрутства, діяльність підприємства в неприбутковій сфері або брак у фірми ресурсів для подальшого функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємця полягає у його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної господарської діяльності. Фінансова криза підприємства характеризується такими параметрами:

- джерела виникнення;

- вид кризового процесу;

- стадія розвитку кризи.

Аналіз вказаних ознак дозволяє вчасно і правильно визначити фінансову неспроможність підприємства та підібрати ефективні санаційні заходи. Фінансову кризу підприємства можуть зумовити внутрішні або зовнішні чинники.

Головними зовнішніми факторами фінансової кризи можуть бути:

- спад ділової активності в економіці країни;

- зменшення купівельної спроможності населення;

- постійне підвищення рівня інфляції;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- нестабільність фінансового та валютного ринків;

- посилення конкуренції в галузі;

- кризові процеси в окремих галузях;

- сезонні коливання попиту і пропозиції товарів;

- дискримінаційні заходи щодо підприємств з боку органів влади;

- політична нестабільність у країні або у країнах фірм-постачальників;

- конфлікти між засновниками підприємства.

Вплив зовнішніх факторів на фінансовий стан підприємства має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо фінансові менеджери помилково або несвоєчасно реагують на них. Для своєчасного реагування підприємство повинне мати систему раннього попередження і реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

До внутрішніх факторів фінансової кризи відносять:

- недосконалість системи менеджменту;

- недосконалість організаційних структур;

- низький рівень кваліфікації управлінських кадрів;

- недостатню потужність фірм-постачальників;

- неефективну систему маркетингу, яка призвела до втрати ринків збуту;

- прорахунки в інвестиційній політиці;

- відсутність інновацій;

- недостатнє фінансування;

- незадовільну роботу служб контролінгу.

Типовими наслідками впливу перелічених факторів на фінансово-господарську діяльність підприємства є:

- втрата цільових споживачів;

- втрата кількості замовлень та контрактів;

- порушення ритмічності виробництва і недостатнє використання виробничих потужностей;

- підвищення собівартості продукції і зменшення прибутку;

- збільшення неліквідних основних засобів та понаднормативних запасів;

- збільшення плинності кадрів;

- зменшення обсягів реалізації продукції.

У практиці підприємницької діяльності можуть зустрічатися такі види криз:

- стратегічна - коли зруйнований виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів зростання;

- прибутковості - збитки "з'їдають" власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу;

- ліквідності - підприємство є неплатоспроможним, або існує загроза її виникнення.

Кризові явища на підприємстві складаються із трьох фаз:

- перша фаза - безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства, якщо його своєчасно переводять на режим антикризового управління;

- друга фаза - загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує проведення фінансової санації;

- третя фаза - кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і потребує негайної його ліквідації.

Закон України "Про банкрутство" визначає банкрутство як пов'язану з недостатністю активів в ліквідній формі нездатністю юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності у встановлений строк задовольнити вимоги кредиторів та виконати зобов'язання перед бюджетом (ст. 1 Закону України "Про банкрутство").

Якщо суд ухвалив рішення про стягнення заборгованості, але боржник не в змозі її погасити, то протягом місяця з дня винесення ухвали судом кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Діяльність підприємства може припинятися за таких обставин:

- з власної ініціативи або за рішенням трудового колективу;

- на підставі рішення суду у зв'язку з невиконанням умов, встановлених чинним законодавством;

- у разі визнання його банкрутом;

- у разі закінчення строку дії ліцензії.

Ліквідацію підприємства здійснює ліквідаційна комісія, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, судом. Власник або суд, які приймають рішення про ліквідацію, встановлюють порядок і строк проведення ліквідації, а також строк для заяв претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія здійснює оцінку майна ліквідованого підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідний баланс і подає його тому, хто прийняв рішення про ліквідацію. Достовірність балансу підтверджується аудиторською фірмою.

У випадку банкрутства проходження справи складається з таких процедур:

- встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо він ініціював порушення справи;

- виявлення усіх кредиторів і можливих санаторів;

- здійснення санації або укладання мирної угоди;

- визнання боржника банкрутом;

- здійснення процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майнових активів боржника.

Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо перенесення дати оплати боргів або щодо зменшення їх суми.

Санація - це система заходів, які здійснюються в процесі проведення справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації. Вона спрямована на оздоровлення фінансового стану боржника, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та захисту виробничої і організаційної структур суб'єктів підприємницької діяльності.

Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації.

Менеджмент - санація - це система антикризового управління, головною метою якої є ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства.

До функціональних сфер менеджменту санації відносять:

- постановку цілей;

- формування та аналіз проблеми;

- пошук альтернатив, прогнозування та оцінку наслідків їх
реалізації;

- прийняття рішення;

- виконання конкретних санаційних заходів;

- контроль;

- аналіз відхилень від планових показників.

Важливою складовою організації менеджменту санації є запровадження ефективної систем контролінгу. Вирішальним при цьому є створення систем інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та служб контролю.

Таблиця 2 - Головні завдання менеджменту санації

Сфера	Оперативна	Стратегічна
Цілі	Забезпечення ліквідності	Управління прибутковістю і оптимізація використання ресурсів	Забезпечення життєдіяльності підприємства
Об'єкти управління	Ліквідність	Прибутковість	Конкурентоспроможність

Рішення про проведення санації приймається у таких випадках:

1 З ініціативи підприємця, який перебуває у кризі, якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до моменту звернення кредиторів із позовом до суду щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2 Після звернення з власної ініціативи боржника до суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство. Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію щодо фінансово-майнового стану підприємства, а також запропонувати (за бажанням) укласти мирову угоду та проведення санації.

3 У місячний термін від дня опублікування оголошення щодо порушення справи про банкрутство даного підприємства в офіційному друкованому органі Верховної Ради або Кабміну України (якщо надійшли пропозиції від фізичних або юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів і судом пропозиції щодо санації неспроможного підприємства). За згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їх претензій суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санації юридичної особи.

4 Санація може здійснюватися з ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України "Про банки та банківську діяльність" установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема; передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5 З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу, заставодержатель має право здійснити передбачені угодою заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо санаційні заходи не сприяли відновленню платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває у іпотеці.

6 З ініціативи державного органу, якщо йдеться про санацію державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого більше 25% державної власності.

7 З ініціативи НБУ, якщо йдеться про комерційний банк.

План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів. Окрім цього, формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються при його розробленні (табл. 3).

За формальними ознаками санація може здійснюватися без залучення нового капіталу на підприємство та із залученням нового капіталу.

Таблиця 3 - Структурно - логічна схема плану санації

Вступ	Загальна характеристика підприємства. Правова форма організації бізнесу та форма власності. Організаційна структура. Сфера діяльності. Історична довідка.
І -й розділ	Аналіз вихідних даних. Оцінка зовнішніх умов. Аналіз фактичного. фінансового стану підприємства. Аналіз причин кризової ситуації та слабких місць фірми. Стан ринків збуту продукції. Наявний потенціал фірми. Обґрунтування доцільності санації
2-й розділ	Стратегія санації, оперативна програма. Стратегічні цілі санації (дерево цілей). Каталог оперативних заходів щодо відновлення ліквідності.
3-й розділ	План санаційних заходів. План маркетингу та оцінка ринків збуту. План виробництва та інвестування. Організаційний план. Фінансовий план.
4-й розділ	Ефективність санації та заходи щодо виконання плану. Організація реалізації плану. Критерії оцінки ефективності. Оперативний санаційний контролінг. Можливі ризики в процесі виконання. Суми можливих збитків. Можливі додаткові прибутки.

Санація без залучення нового капіталу може здійснюватися у таких формах:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія у власний борг;

- конверсія у власність;

- пролонгація строків сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування.

Із залученням нового капіталу санація може мати такі форми:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчаста санація);

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналу;

- емісія облігацій конверсійного займу;

- залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють також окремий вид санації - з допомогою державної підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на компенсаційній і безкомпенсаційній основах. Крім того, держава може вдаватися до непрямих методів сприяння санації (податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності).

11. Методика дослідження стану бізнес-клімату в Україні

Об'єктом дослідження є певні сфери регулювання бізнес-клімату в Україні. Суб'єктами дослідження - респондентами - є представники малого та середнього бізнесу в різних регіонах України. Метод дослідження - опитування представників малих і середніх підприємств за їх місцезнаходженням методом індивідуальних комп'ютерних інтерв'ю.

При визначенні стану бізнес-клімату в Україні пропонується охопити такі індикатори регулювання підприємницької діяльності:

- оцінка реєстраційних процедур (до складу рейтингу входять оцінка простоти і зрозумілості реєстраційних процедур; оцінка роботи «єдиних реєстраційних офісів»; кількість процедур, документів і днів, необхідних для реєстрації; витрати на здійснення реєстрації; оцінка розміру статутного капіталу);

- оцінка системи перевірок (до складу рейтингу входять оцінка ефективності Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”; частота перевірок та їх тривалість; витрати, понесені у зв'язку з перевірками; втрати робочого часу у зв'язку з проведенням перевірок; органи контролю, які найчастіше перевіряють, та дотримання ними норм законодавства під час перевірок; ефективність перевірок;

- оцінка дозвільної системи (ефективність і прозорість дозвільної системи, ефективність роботи дозвільних центрів; кількість дозвільних документів, які необхідно отримати для започаткування діяльності та кількість інших документів, які необхідно надати для отримання того чи іншого дозвільного документа; терміни отримання дозвільних документів; витрати на отримання дозвільних документів);

- оцінка системи оподаткування (загальна оцінка чинної системи оподаткування, процедур розрахунку окремих податків і зборів (обов'язкових платежів), кількість платежів за минулий рік, витрати часу на їх сплату, сукупний податок у відсотку до валового доходу, відношення до спрощеної системи оподаткування);

- оцінка технічного регулювання (загальна оцінка процедур сертифікації продукції; проблеми, які виникають при проведенні сертифікації; відношення суб'єктів господарювання до обов'язкової сертифікації; обсяг продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації).

Первинний збір інформації проводиться шляхом індивідуальних опитувань підприємців - представників малого і середнього бізнесу в різних регіонах України. Під час опитування респонденти відповідають на низку питань, які підприємці вирішують під час своєї діяльності, відповідно до спеціальної анкети (табл. 4, 5, 6, 7, 8).

Анкета містить сукупність індикаторних питань, кожне з яких безпосередньо пов'язане з відповідним індикатором бізнес-клімату, і передбачає можливість визначити вагомість та вплив певного компонента на індикатор регуляторного середовища, а також відстежити зв'язок між індикаторами і об'єктивними статистичними показниками розвитку підприємництва.

Оцінка стану бізнес-клімату в Україні в цілому буде здійснюватися на підставі узагальнення і експертизи даних, отриманих за результатами опитування. Для вирішення задач дослідження на підставі даних Державного комітету статистики України формується вибірка підприємств по усіх регіонах станом на 15 грудня року, що передує року дослідження. Співвідношення підприємств у вибірці за сферами діяльності, формами власності має бути репрезентативним і відображати загальнодержавну структуру.

Вибірку підприємств для дослідження необхідно здійснювати за такими критеріям:

- активні (діючі) підприємства (крім державних);

- чисельність працюючих (малі підприємства - до 50 осіб, середні підприємства - до 250 осіб);

- організаційно - правова форма;

- сфери економіки;

- географічне місцезнаходження підприємства.

Таблиця 4. - Анкета для оцінки стану бізнес-клімату в регіонах України суб'єктами господарювання

Код регіону
Код населеного пункту
Дата опитування
ПІБ, хто проводить інтерв'ю

Характеристика малого і середнього підприємства

Чисельність зайнятих на вашому підприємстві (верхній поріг чисельності робітників на більше 100 осіб), чол.
Організаційно - правова форма вашого підприємства:
Товариство з обмеженою відповідальністю
Відкрите акціонерне товариство
Закрите акціонерне товариство
Підприємець без створення юридичної особи
Виробничий кооператив
Інша (яка саме)
Рік створення

Блок запитань для оцінки ефективності реєстраційних процедур

Поряд. ном.	Питання	Одиниця виміру	Відповідь
1	2	3	4
1	Процедури, які ви здійснили при реєстрації підприємства, всього	кількість
	у тому числі:
	процедури, які необхідно здійснити до державної реєстрації	кількість
	процедури, які необхідно здійснити після державної реєстрації	кількість
2	Витрати часу для проведення реєстрації підприємства, всього	днів
	у тому числі:
	на відвідування “єдиного реєстраційного центру” або державного реєстратора	днів
	на постановлення на облік в податкових органах, статорганах і соціальних фондах	днів
	для отримання дозволу на виготовлення печатки	днів
	на відкриття банківського рахунку	днів
3	Повна сума витрат на здійснення реєстраційних процедур, усього	гривень
	у тому числі:
	офіційні	гривень
	неофіційні	гривень

Під процедурою слід розуміти взаємовідносини засновників підприємства із зовнішніми сторонами (державними закладами, юристами, аудиторами, нотаріусами) до державної реєстрації, а також - після реєстрації, виконання яких передбачено законодавством і тільки ті процедури, які є обов'язковими для всіх підприємств і не пов'язані з виключною специфікою вашого підприємства. Якщо ви для державної реєстрації користувались послугами посередницьких фірм, вкажіть (пункт 1). Час, який витрачено на проведення державної реєстрації, обчислюється кількістю днів, які необхідні для виконання певної реєстраційної процедури, яка вважається завершеною з моменту отримання певного документа (свідоцтва про державну реєстрацію, номер платника податків тощо). Не враховується час, який витрачається на ознайомлення із законодавством з питань реєстрації (пункт 2). Витрати враховують всі офіційні, передбачені законодавством платежі і збори, а також неофіційні (пункт 3).

Таблиця 5 - Блок запитань для оцінки ефективності діяльності органів контролю і нагляду

Поряд. ном.	Питання	Одиниця виміру	Відповідь
1	2	3	4
1	Перевірки (планові та позапланові), які були проведені на вашому підприємстві у минулому році, всього	кількість
	у тому числі:
	податковими органами	кількість
	СЕС	кількість
	пожежною службою	кількість
	іншими органами контролю	кількість
2	Повторні перевірки у минулому році, всього	кількість
	у тому числі:
	податковими органами	кількість
	СЕС	кількість
	пожежною службою	кількість
	іншими органами контролю	кількість
3	Загальна тривалість перевірок на вашому підприємстві у минулому році	днів
	у тому числі:
	планових	днів
	позапланових	днів
4	Втрати, які понесло ваше підприємство у зв'язку з проведенням перевірок у минулому році	гривень
5	Втрати робочого часу у зв'язку з проведенням перевірок у минулому році	годин
6	Сума штрафів, сплачених підприємством у минулому році, за наслідками перевірок	тис. гривень

Сума втрат, які понесло ваше підприємство у зв'язку з проведенням перевірок (пункт 4), обчислюється сумою втраченого прибутку. До втрат робочого часу включається робочий час, який витрачено працівниками відділу для надання і підготовки документів, а також надання роз'яснень представникам органів контролю і нагляду (пункт 5).

При наданні відповідей на питання 3, 4 (абзац третій), 5 (абзац третій) враховується весь перелік документів (довідки, погодження, експертиза, висновки, час на очікування рішення), а також органів, до яких необхідно звернутися для отримання дозвільних документів та витрати, пов'язані з отриманням дозвільних та інших документів.

Таблиця 6 - Блок питань щодо ефективності дозвільної системи

Поряд. ном.	Питання	Одиниця виміру	Відповідь
1	Дозвільні документи, які вам необхідно було отримати для започаткування діяльності, всього	кількість
2	Інші документи, які необхідно надати для отримання дозвільної документації, всього	кількість
3	Органи виконавчої влади і організації, до яких необхідно звернутися для отримання дозвільних та інших документів, всього	кількість
4	Витрати часу, всього:
	на отримання дозвільних документів	годин
	на підготовку і отримання інших документів, необхідних для отримання дозвільних документів	годин
5	Витрати:
	плата за дозвільні документи	гривень
	витрати, пов'язані з отриманням дозвільних документів	гривень
6	Дозвільні документи, які ви отримали від місцевих органів виконавчої влади, всього	кількість

Таблиця 7 - Блок питань щодо системи оподаткування

Поряд. ном.	Питання	Одиниця виміру	Відповідь
1	Загальна кількість платежів за минулий рік	кількість
2	Витрати часу на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів)	годин
3	Сукупний податок у відсотку до валового доходу	відсотків

Для відповіді на питання щодо загальної кількості платежів (пункт 1) враховуються всі податки, збори (обов'язкові платежі), які сплачувались у минулому році, з урахуванням періодичності їх сплати.

Таблиця 8 - Блок питань щодо системи технічного регулювання

Поряд. ном.	Питання	Одиниця виміру	Відповідь
1	Загальний обсяг продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації у відсотках до загального обсягу продукції	тис. Гривень відсотків
2	Середні витрати часу на отримання одного обов'язкового сертифіката відповідності	днів
3	Кількість документів, які необхідно подати для отримання сертифіката, кількість	кількість
4	Витрати на отримання сертифіката	гривень
5	Витрати, пов'язані з технічним наглядом за сертифікованою продукцією	гривень

Витрати часу на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) (пункт 2) включають витрати на підготовку і подання податкової декларації і час, пов'язаний безпосередньо із сплатою будь-якого податкового платежу.

Відповідь на питання 2 стосовно витрат часу на отримання сертифіката включає весь час з моменту звернення до отримання сертифіката.

Витрати на проведення технічного нагляду за сертифікованою продукцією (пункт 5) передбачають витрати на здійснення періодичного контролю з боку органів із сертифікації.

Респондентами виступатимуть керівники підприємств (власники і наймані менеджери). Зазначений вибір обумовлено тим, що саме ця категорія респондентів є безпосереднім головним суб'єктом підприємницького процесу і через свій статус і повноваження вирішує (як правило, особисто) більшість проблем, які розглядаються у дослідженні. Водночас зазначена група респондентів характеризується стійкою однорідністю ознак соціальної групової належності: установками, мотивами, цінностями, стратегіями тощо.

Крім того, для отримання більш широкого уявлення про ситуацію в певній сфері регуляторного середовища під час опитування можуть бути використані також і індикаторні питання, які оцінюють окремі аспекти регуляторного середовища, а саме:

- позитивні (так);

- негативні (ні).

Це питання, які стосуються ефективності законодавчої бази, яка регулює відносини у визначених сферах підприємницького середовища; оцінки діяльності окремих органів контролю і нагляду, дотримання ними вимог законодавства під час перевірок, оцінки результативності перевірок; оцінка процесу отримання дозвільних документів і роботи дозвільних центрів тощо.

Результати такого дослідження повинні розглядатися як такі, що дають можливість розширити характеристику того чи іншого індикатора певної сфери регуляторного середовища.

Перелік питань такого індикативного дослідження наведено в табл.9.

Таблиця 9 - Перелік індикаторних запитань, які оцінюють загальну ефективність умов для ведення бізнесу

Поряд. Ном.	Питання	Варіанти відповідей
		позитивні	негативні
1	2	3	4
Загальна оцінка
1	Оцініть умови для ведення малого і середнього бізнесу на сьогодні:
	1 Дуже добрі
	2 Добрі
	3 Погані
	4 Дуже погані
2	Як, на вашу думку, умови для ведення малого і середнього бізнесу зміняться через рік ?
	1 Покращаться
	2 Залишаться без змін
	3 Погіршаться
	4 Суттєво погіршаться
Оцінка реєстраційних процедур
3	Ваша оцінка процедур державної реєстрації підприємства:
	1 Нормальні (прозорі, зрозумілі)
	2 Складні і потребують вдосконалення
4	Що, на вашу думку, є проблемним при заснуванні бізнесу:
	1 Термін реєстрації
	2 Кількість документів, необхідних для реєстрації
	3 Вартість реєстраційних процедур
	4 Розмір статутного капіталу (для ТОВ)
	5 Отримання дозвільної документації
	6 Недостатня підготовка державних реєстраторів
	7 Технічне забезпечення на місцях
	8 Інше
5	Ваша оцінка процедури припинення державної реєстрації підприємства:
	1 Нормальні (прозорі, зрозумілі)
	2 Складні і потребують вдосконалення
6	Ваша оцінка розміру статутного капіталу необхідного для створення ТОВ:
	1 Не обтяжливий
	2 Великий і потребує зменшення
7	Ваша думка щодо ефективності норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”:
	1 Ефективні, зменшиться число перевірок
	2 Неефективні, потребують вдосконалення
8	Вкажіть, що при проведенні перевірок було обтяжливим:
	1 Відсутність попередження про проведення перевірки
	2 Складність процедури перевірки
	3Значна кількість документів, що вимагаються
	4 Довготривалий термін перевірки
	5 Частота перевірок
9	Ваша думка щодо мети і наслідків перевірок на вашому підприємстві:
	1 Попередження порушень
	2. Покарання
10	Ваша думка щодо вимог органів державного нагляду (контролю):
	1 Зрозумілі
	2 Застарілі
	3 Бюрократичні
	4 Складні та/або дорогі для їх виконання
Дозвільна система
11	Процес отримання дозвільних документів:
	1 Простий
	2 Складний
	3 Дуже складний
12	Вплив роботи дозвільних центрів на процес отримання дозвільних документів:
	1 Спростили
	2 Спростили, але не усунули кладність процесу незручності
13	Кількість дозволів, які необхідно отримати:
	1 Зменшилось
	2 Зросло
14	Необхідність здійснення неофіційних платежів:
	1 Була
	2 Не було
15	Система оподаткування:
	1 Прозора і проста
	2 Складна і потребує вдосконалення
16	Процедура розрахунку сум податків (ПДВ, податку на прибуток, нарахувань на заробітну плату):
	1 Зрозуміла (прозора)
	2 Складна
17	Відношення до спрощеної системи оподаткування:
	1 Ефективна
	2 Потребує вдосконалення
18	Проблеми оподаткування:
	1 Нестабільність законодавства
	2 Високий рівень податкового навантаження
19	Відношення до преференцій, які надаються окремим галузям (суб'єктам господарювання):
	1 Доцільно надавати
	2 Податки повинні платити всі
20	Процедури обов'язкової сертифікації: 1 Прості, зрозумілі 2 Неоднозначні і складні
21	Яку процедуру в сертифікації ви проводили у минулому році: 1 Обов'язкову 2 Обов'язкову та добровільну 3 Добровільну
22	Що із переліченого викликало найбільші проблеми під час обов'язкової сертифікації: 1 Недостатність інформації про процедури 2 Обов'язкової сертифікації 3 Складність процедур і незрозумілість вимог 4 Необхідність отримання декількох сертифікатів (на готову продукцію, на комплектуючі) 5 Тривалий процес отримання сертифікатів
	6 Значний перелік документів, які необхідно подати для отримання сертифіката 7 Часті зміни порядку (вимог) сертифікації 8 Необґрунтованість відмови у видачі сертифіката
23	Необхідність здійснення неофіційних платежів у процесі сертифікації: 1 Була 2 Не було
24	Чи задоволені ви технічним рівнем стандартів, якими користуєтесь

При проведенні інтерв'ю респондент надає лише один варіант відповіді.

Обрахування і узагальнення інформації за переліком питань індикативного дослідження здійснюється відповідно до таблиці 10.

За кожним з таких питань обчіслюєтся інтегральний індекс, рівень якого буде свідчити про ефективність того чи іншого регулятора.

Інтегральний індекс - це середнє арифметичне різниці позитивних і негативних оцінок плюс 100 з кожного індикативного питання, що оючіслюєтсяза формулою 15.

Таблиця 10 - Інтегральний індекс стану бізнес - клімату в Україні

Пор. ном.	Найменування індикатора	Номер питання в анкеті	Номер відповідей, що враховуються як	Інтегральний індекс
			позитивні	негативні
1	Загальна оцінка стану бізнесу на поточний момент	1	1,2	3,4
2	Загальна оцінка стану бізнесу на короткострокову перспективу	2	1	2,3,4
2	Оцінка реєстраційних процедур	3 5 6	1 1 1	2 2 2
3	Оцінка процедур державного нагляду (контролю)	7 9 10	1 1 1	2 2 2,3,4
4	Оцінка дозвільної системи	11 12 13 14	1 1 1 2	2,3 2 2 1
5	Оцінка загальної системи оподаткування	15 16	1 1	2 2
6	Оцінка спрощеної системи оподаткування	17	1	2
7	Оцінка системи технічного регулювання	20 23	1 2	2 1

, (15)

де I_інт - інтегральний індекс;

P - позитивні оцінки з індикативного питання у відсотках до загальної кількості респондентів;

N - негативні оцінки з індикативного питання у відсотках до загального числа респондентів;

n - кількість змінних, які використовуються для обчислення індексу.

Значення інтегрального індексу вище 100 означає, що ситуація із зазначеного питання в країні (за оцінкою респондентів) швидше сприятлива, нижче 100 - швидше несприятлива.

Звітним періодом для проведення дослідження бізнес-клімату в Україні є календарний рік. На підставі узагальнених результатів опитування суб'єктів господарювання та отриманої від них додаткової інформації щодо регуляторного середовища здійснюється аналіз його ефективності і визначаються недоліки, які створюють проблеми для підприємництва. Щорічні дослідження використовуються для проведення моніторингу стану бізнес-клімату в Україні.

12. Етика та етикет у бізнесі

Однією із причин неефективного спілкування є судження про явища, події, людей зі своїх суб'єктивних позицій. Упереджена думка нерідко приховує від особистості достовірну інформацію, що може створити помилкову обстановку в діловому спілкуванні й веде до руйнування взаємин з людьми. Відмова слухати критику й претензії обумовлює нерезультативність у спілкуванні. Критики можуть раніше вказати людині, де вона неправа, ніж це зроблять друзі.

У діловому спілкуванні спостерігаються великі втрати від невміння слухати співрозмовника. Ведуться повторні переговори, поїздки, посилають додаткові листи з уточненням недослуханої інформації, переадресовуються відвантаження продукції. Усне повідомлення, передаючись від співробітника до співробітника службовими сходами, як правило, спотворюється. Службовці у результаті почувають себе відстороненими від керування, відчувають себе незатишно в спілкуванні. Вони втрачають інтерес до роботи, якщо менеджер не прислухається до їхніх думок.

Бути ефективним слухачем або мати привабливий імідж свідчить, що цікавить співрозмовника, це означає володіти прийомами розуміючого слухача, такими, як:

1 Уважне мовчання, мінімум відповідей.

2 Звертання до мовця за уточненням.

3 Повторення думки співрозмовника своїми словами.

4 Підсумок основних думок співрозмовника.

5 Прагнення відбити своїми словами почуття співрозмовника.

Ділова розмова - не формальна акція, це ефективне спілкування співробітників, тобто одержання ділової оперативної інформації, спільний пошук, результативне розроблення робочих ідей і задумів; контроль і координування вже початих ділових заходів, підтримка ділових контактів; стимулювання ділової активності співробітників і, нарешті, ефективна робота над іміджем.

Не дивно, що ефективне спілкування або комунікація у сфері сучасного бізнесу є однією із най серйозніших і загальновідомих проблем.

Однією з типових ситуацій ділового спілкування є прийом відвідувачів або клієнтів, у даній ситуації ви можете бути тим хто приймає, або тим хто наносить візит. Найперші моменти під час зустрічі є найважливішими.

Якщо ви перебуваєте за робочим столом, устаньте, обійдіть стіл, простягніть руку для рукостискання й запропонуйте відвідувачеві сісти. Якщо ви зустрічаєте клієнта або гостюєте в іншому місці, вам слід бути на місці зустрічі вчасно, підійти, привітатися й представитися, потім провести клієнта в офіс. Час для розмови настане, коли ви обидва сядете.

Коли ви наносите ділові візити, пам'ятайте, що вам завжди будуть раді, якщо ви будете створювати у господаря кабінету почуття значущості й виділяти його на перше місце. Правила, яких необхідно дотримуватися, якщо ви наносите діловий візит:

не заходьте до кабінету, якщо людина, що вас цікавить, відсутня у кабінеті або зайнята розмовою з кимось;

обов'язково запитайте про наявність часу для вас;

ніколи не сідайте, якщо ваш візит має короткочасний характер;

обумовте тривалість візиту, якщо припускаєте, що прийшли надовго;

не торкайте того, що розміщено на столі;

вішайте верхній одяг на загальну вішалку або на спинку стільця;

обов'язково дочекайтеся запрошення присісти;

якщо не пропонують, то можна сісти самому, але не стояти;

почекайте, поки на вас звернуть увагу;

тримаєте папір у руках, а портфель ставте біля себе на підлогу, дамську сумочку можна повісити на запропонований стілець.

Через страх одержати негативну відповідь: «часу немає» багато з людей побоюються запитувати про наявність часу для розмови. Практика показує, що все залежить від інтонації питання, від того, як ви запитуєте. Якщо запитати тоном поліцейського на допиті, то ймовірність одержати негативну відповідь дуже велика. Запитуйте з повагою - напевно вам дадуть відповідь, що час є або його мало. І те, і інше вас влаштує.

Під час зустрічі в діловому світі звичайним є рукостискання й обмін візитками. Головне - намагайтеся представлятися й представляти інших. Краще помилитися, ніж проігнорувати людину.

Молодший за рангом представляється першим. Якщо представляєте третю особу, то спочатку зверніться до старшого за рангом. Виняток - клієнт. Запам'ятайте, що більш старший за рангом у групі ніколи не буде більш значущим, ніж клієнт. Називайте повністю прізвище, ім'я та по батькові кожної людини. Іноді виникають ситуації, коли необхідно представити себе. Не соромтеся, але й не будьте нав'язливими. Представляйтеся в таких ситуаціях:

коли ви потрапили на ділову зустріч, де нікого не знаєте;

коли вас ніхто не представляє;

за їдою, якщо поруч із вами перебуває незнайома людина;

якщо почуваєте, що ваше ім'я забули.

У діловому спілкуванні не прийнято називати власні регалії, доречно позначити рід діяльності й причини знаходження в даному місці.

Після того, як ви представилися, необхідне рукостискання. У діловому світі бізнесу рукостискання - єдина форма дозволених тілесних доторкань. Певних правил, пов'язаних із цим видом вітання, особливо важливо дотримувати при першій зустрічі.

Під час рукостискання уникайте неправильних жестів: доторкання до особи, тим більше до носа; посмикування ногою або переминання з ноги на ногу. Обов'язково пам'ятайте, що всі інші доторкання до партнера в діловому світі заборонені. Зовсім неприпустимо класти по-дружньому руку на плече, тим самим ви безнадійно зіпсуєте перше враження про себе, а наслідки будуть непередбачуваними.

За характером рукостискання багато фахівців невербального спілкування можуть визначити деякі ділові якості передбачуваного партнера. Зверніть увагу на рукостискання ваших парнерів і ви, можливо, зможете заздалегідь розгадати їхній намір.

Млява, безжиттєва кисть, протягнена для рукостискання, «свідчіть» про слабкий характер і недостатню впевненість у собі. Навпаки, надто міцне рукостискання, до хрускоту пальців, є відмітною рисою агресивної людини. Вона, звичайно, розуміє, що своїм жестом заподіює незручність і навіть біль, але робить це навмисно, бажаючи продемонструвати свою чинність і здатність «придушувати» вас.

Спокійні й урівноважені люди з адекватною самооцінкою подають руку досить твердо. Якщо ви почуваєте, що подана в такий спосіб рука дуже підходить до вашої - перед вами впевнена у собі людина, що знає, чого хоче, але вміє пристосовуватися до оточуючих. Якщо вам подають неначе «застиглу», «дерев'яну» руку, то з вами вітається людина, що не звикла йти назустріч, що вимагає, щоб інші підлаштовувалися під неї. Якщо рукостискання нагадує захоплення й ви висмикуєте свою руку, щоб звільнитися, - перед вами партнер, наділений власницьким інстинктом. Взагалі треба пам'ятати, що багато з людей негативно реагують на таке рукостискання, відчуваючи при цьому замах на свою незалежність. Тому щоб не змушувати насторожуватися вашого партнера, не рекомендуємо занадто сильно й довго затримувати його кисть.

Коли людина не прагне до зближення, вона може демонструвати усічене рукостискання, - партнерові простягають тільки кінчики пальців, оберігаючи більшим пальцем долоню від захоплення. Подані в такий спосіб жорстко зімкнуті пальці свідчать про зарозумілість і зневажливе відношення. Якщо партнер протягнену вами руку потискує не повністю, а тільки кінчики пальців, прагне уникнути зближення й зберегти дистанцію.

Сама манера простягати руку також свідчить про відношення до майбутнього спілкування. Якщо ваш партнер слідом за рукою злегка нахиляє корпус уперед, отже, він явно схильний до розмови з вами. Якщо ж корпус залишається прямим або злегка відхиляється назад, а голова піднята, можна думати про зарозуміле відношення до вас. Напрямок пальців також дуже показовий. Якщо рука подається вперед прямо, тобто кисть служить продовженням лінії руки, - це свідчить про відношення до вас як до рівного. Якщо пальці спрямовані вниз - це означає відношення звисока, пальці спрямовані нагору, кисть подається неначе знизу - це вираження приниженості й підпорядкованості. До того ж, коли хочуть продемонструвати свою владу й домінуюче положення, руку простягають партнерові долонею вниз. Таке агресивно-владне рукостискання можна нейтралізувати простим способом - замість очікуваного підладжування (подача долонею нагору) самому накрити руку партнера й потиснути тильний бік або зап'ястя.

Після обміну рукостисканнями подавайте візитку впевненим рухом. Необхідно заздалегідь підготувати візитку, ручку й блокнот, щоб не мати зайво метушливого вигляду під час зустрічі.

Візитки розподіляються на певні види з відповідною інформацією на них: фірмові, ділові, для переговорів, особисті й сімейні.

Корпоративними або фірмовими візитками користуються, коли в організації велика кількість клієнтів. На такій візитці не повинні стояти ваше прізвище й посада.

Персональна ділова візитка має таку форму оформлення: фірма, логотип, ім'я, прізвище, посада, тільки координати робітника .

Візитка для переговорів або коротких зустрічей: тільки прізвище, ім'я та по батькові. На особистій візитці можна написати не тільки службові, але й домашні координати, а також посади й звання, які маєте на даний момент.

Скористайтеся рекомендаціями, як подавати й приймати візитку.

Бажано, щоб першим подавав візитку молодший за посадою.

Після прийняття візитки необхідно обов'язково подякувати.

Прочитайте відразу вголос, як звуть дану людину.

Використайте свою візитку для запрошення, подяки й т.д. Не забудьте, що приписки необхідно робити в третій особі в однині в лівому нижньому куті. Якщо на вашій візитці по центру надруковані ваше прізвище, ім'я та по батькові, далі - посада й місце роботи, унизу допустимо праворуч і ліворуч надрукувати ваші координати. У такому випадку є проміжок між посадою й координатами. Пишіть у лівому боці цього проміжку від руки: «Поздоровляє...», «Дякує...» Ви можете вручити свою візитку на будь-якій діловій зустрічі. Необхідно пам'ятати, що не можна починати обмін візитками за їдою; необхідно завжди мати при собі візитку; якщо ви зустрічаєтеся із групою партнерів у складі власної групи, то необов'язково пропонувати свою візитку кожному - це може сприйматися як бажання що-небудь продати. Візитку можна додати до документів, які ви відправляєте.

Професіонали ділових комунікацій знають, що не завжди досить бути ввічливим і відповідно одягненим. Ви повинні бути готові виявити етикетне поводження в багатьох ділових ситуаціях, що виникають. Бізнес-етикет має чіткі правила, які регламентують поводження в ситуаціях конфлікту, уміння приймати критику й зауваження й робити їх самому, а також компліменти й заохочення.

Як критикувати:

обов'язково наодинці;

говорити безособово;

конкретно, без узагальнень;

не допускати руйнування відносин, а спрямовувати критику й зауваження тільки для просування роботи.

Якщо виникають ситуації, під час яких ви повинні висловити критичне зауваження підлеглому або висловити строгу догану, використайте спокійний тон голосу й витриману мову. Обов'язково почніть із позитивного аспекту в проробленій роботі. Щоб критика була конструктивною, дотримуйтеся такої послідовності: повідомлення похвального-повчаючого характеру; повідомлення відповідного коригувально-повчального характеру; на завершення - чітко поставлене завдання.

Як самому сприймати критику:

ніколи не заперечуйте;

вислухайте;

не вибачайтеся;

не критикуйте іншого співробітника;

будьте відповідальними;

висловте співчуття й готовність виправити недоліки;

якщо критика стає занадто особистою, не відповідайте так само.

Як говорити компліменти або висловлювати подяку:

будьте щирим; висловлюйте компліменти тільки прилюдно;

комплімент повинен стосуватися справи;

будьте короткі;

не робіть порівнянь з іншим працівником.

Як приймати компліменти:

просто скажіть «дякую», зовсім безглуздими й тим більше нещирими будуть фрази типу: «Мені це нічого не коштувало», «Що - прекрасно зроблено?!»

Як завоювати реальну повагу у процесі спілкування з підлеглими?

Гарні манери поводження - це повсякденні добрі стосунки з людьми й уміння піклуватися про них.

Найголовніше, що варто враховувати:

дякуйте привселюдно, критикуйте наодинці;

відзначайте оригінальні ідеї й внески у спільну справу;

пишіть заохочувальні записки;

намагайтеся виробити в підлеглих загальний командний дух - адже саме ваш персонал представляє вашу компанію вашим клієнтам;

коли даєте інструкції й пояснення своїм підлеглим, переконайтеся, що співробітники все зрозуміли правильно.

Вимагаючи певного поводження, будьте самі його прикладом. Не робіть узагальнень при зауваженнях. Намагайтеся дотримуватися спокійних, рівних інтонацій.

Коли ви приходите на нараду, не дозволяйте собі:

малювати у блокноті геометричні фігури, тим більше смішні пички, не крутити ручку в пальцях;

знімати гумки з олівців, перевертати аркуші записної книжки;

жувати гумку, цукерки, навіть спеціальні м'ятні;

просити каву або мінеральну воду, поки не запропонують;

якщо на столі вже стоять напої або їжа, то швидше позбудьтеся їх, щоб робоче місце засідання було чистим, наскільки це можливо;

демонструйте енергію й своє заглиблення у роботу;

нарада - це прекрасне місце, щоб показати, що ви один із членів команди.

Важливим моментом є неписане правило засідань управлінського апарата - не можна сідати до прибуття особи вищого рангу. Тільки після того, як особа прибуде й подасть знак, можуть сідати всі інші.

Саме головне - телефонну розмову повинен чути тільки той, кому безпосередньо телефонують. Тільки в най критичніших випадках можна позичити телефон в іншого. Запам'ятайте, що мобільні розмови платні. Перебуваючи на діловій зустрічі, нараді, лекції або в іншому громадському місці (театр, ресторан), виключте свій телефон або залишіть у положенні «вібрація без звуку». Використовуйте мобільний телефон у громадському місці тільки коли це дійсно необхідно для вас. На діловій зустрічі, якщо вам необхідно тримати включеним ваш телефон, попередьте про це колег.

Якщо необхідно зателефонувати під час публічної зустрічі, відійдіть у відокремлене місце. Говоріть як можна тихіше, якщо вас оточують люди. Можливо, вам ваша розмова здається цікавою, а оточуючим - настирливою.

У бізнес-етикеті дуже важливо знати, про що не прийнято запитувати, які теми не слід зачіпати, якщо ви всього лише колеги. Іноді виникають ситуації, коли люди задають безглузді й недоречні запитання. Наприклад, про вашу зарплату. Не відповідайте різким тоном і не читайте мораль про гарне поводження. Найпростіший спосіб - проігнорувати питання й продовжувати розмову про справи. Якщо вас нав'язливо продовжують запитувати про це, просто подивіться пильно в очі співрозмовникові й скажіть: «Я б не хотів відповідати на це запитання».

Обговорення наступних тем може негативно позначитися на вашій особистості, намагайтеся уникати їх.